МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАЛІНЕСКУ ТЕТЯНА ВАСИЛІВНА

УДК 65.012: 330.59(477)

МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ

СФЕРИ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ

Спеціальність 08.06.01 - економіка, організація і управління підприємствами

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Харків – 2004

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Східноукраїнському національному університеті
ім. Володимира Даля (м. Луганськ), Міністерство освіти і науки України.

Науковий консультант – доктор економічних наук, професор,

заслужений діяч науки і техніки України

Бузько Ірина Романівна,

Східноукраїнський національний університет

ім. Володимира Даля (м. Луганськ), завідувач

кафедри міжнародної економіки, проректор

з навчальної роботи

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Кизим Микола Олександрович,

Харківський державний економічний університет, завідувач лабораторії оцінки рівня креативності

та інтелекту

доктор економічних наук,

старший науковий співробітник

Василенко Валерій Миколайович,

Інститут економіко-правових досліджень

НАН України, заступник директора

з наукової роботи (м. Донецьк)

доктор економічних наук, професор,

Турецький Олег Андрійович,

Інститут інновацій та післядипломної освіти

Одеського національного університету

ім. І. І. Мечникова, професор кафедри економіки

і моделювання ринкових відносин (м. Одеса)

Провідна установа: Дніпропетровський національний університет,

кафедра економіки народного господарства,

Міністерство освіти і науки України

Захист дисертації відбудеться “22” квітня 2004 р. о 13-й годині на
засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.055.01 у Харківському
державному економічному університеті за адресою: Україна, 61001,
м. Харків, просп. Леніна, 9-а

З дисертацію можна ознайомитися в бібліотеці Харківського
державного економічного університету за адресою: 61001, м. Харків, просп. Леніна, 9-а.

Автореферат розісланий “16” березня 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Дороніна М.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В умовах ринкової економіки підприємство виступає провідним суб’єктом господарювання. Саме воно визначає ділову активність національної економіки, тому що тут відбувається створення продукції, виконання робіт, надання послуг, встановлюється безпосередній зв’язок працівників і з капіталом, забезпечується ефективна зайнятість населення та його участь у реалізації соціальних програм як платників податків. На підприємствах зосереджено найкваліфікованіші кадри, вирішуються питання ощадливого використання ресурсів, застосування високопродуктивної техніки й сучасних технологій. З функціонуванням підприємств пов’язано життя їхнього зовнішнього середовища. Вони дуже часто виконують соціально важливу функцію містоутворення та утримання соціальної інфраструктури. Ця функція життєво важлива для підприємств, які значно віддалені від великих міст. Тому припинення виробництва стає соціальною трагедією не тільки безпосередньо для працівників. Внаслідок ліквідації підприємств відчутно потерпає або зовсім знищується інфраструктура деяких міст і селищ, десятки тисяч людей залишаються без роботи і засобів існування; різко скорочується надходження податків і зборів у місцеві бюджети, що робить ще біднішим населення регіону, бо його соціальна сфера фінансується переважно з місцевих бюджетів.

Стабільну роботу підприємства можна спрогнозувати, якщо його інтереси збігаються з інтересами регіону (території), де воно знаходиться. І, навпаки, стійкий розвиток регіону забезпечує достатній рівень життя його населення, необхідну якість трудового потенціалу території, а це можливо лише за умови збігу або узгодження інтересів регіону і підприємств. Тому найбільш перспективними при цьому є дослідження процесів, механізмів, інструментів, напрямів взаємодії підприємств і зовнішнього середовища задля підвищення добробуту населення та припинення проявів занепаду соціально-економічного розвитку.

Ще й досі ні вітчизняні, ні зарубіжні вчені не запропонували ефективних напрямів розв’язання проблеми стійкого розвитку підприємств з урахуванням інтересів зовнішнього середовища. Тому дослідження даної проблеми актуальні як у теоретичному, так і в практичному аспекті.

Теоретичну й методологічну основу дослідження склали ґрунтовні положення економічної науки, наукові праці та методичні розробки провідних вітчизняних і зарубіжних вчених.

Вкрай важливі для визначення нової концепції діяльності підприємств є дослідження з питань формування, використання і розвитку їхнього виробничого потенціалу, оцінювання доцільності та ефективності інвестицій, інновацій, економічної безпеки підприємства, які стали предметом наукових пошуків І. Балабанова, О. Барановського, І. Бланка, І. Бузько, В. Гриньової, Г. Козаченко, В. Кушліна, Я. Мелкумова,
В. Найдьонова, Б. Райана, В. Тарасевича, О. Турецького, Я. Феріані, Д. Харрінгтона,
Т. Хачатурова, Д. Черваньова та ін.

Загальнометодичні проблеми сучасного менеджменту, стратегічного планування, самоорганізації, прийняття рішень та інформаційного забезпечення знайшли своє відображення у працях таких вітчизняних і зарубіжних авторів, як Р. Акофф,
І. Ансофф, С. Бір, К. Боумен, С. Голов, Ф. Емері, М. Кизим, М. Книш, З. Коровіна, В. Миловідов, А. Наливайко, Г. Одінцова, А. Пересада, В. Пономаренко, І. Сироєжин, А. Сливоцький, Е. Уткін, Р. Фатхутдинов, Г. Хакен, Є. Ясін та ін.

Проблеми забезпечення потреб й інтересів підприємств, їх зовнішнього середовища, підвищення рівня та якості життя, демографічного розвитку і здоров’я населення розглянуто у працях В. Василенка, В. Гурмана, М. Дороніної, Т. Заславської, І. Лукінова, С. Мочерного, Г. Пастернак-Таранушенка, О. Рюміної, М. Соколик, та ін.

Віддаючи належне згаданим вченим, науковій і практичній значущості їхніх праць, слід зазначити, що у вітчизняній і зарубіжній літературі відсутня методологія розвитку підприємств, яка б по-новому визначала взаємозв’язки підприємства і зовнішнього середовища з урахуванням їх інтересів. Такий підхід вимагає обґрунтування нових теоретичних положень і понять, створення новітніх методів управління підприємствами, розроблення таких стратегій соціально-економічного розвитку, які стануть невід’ємною частиною стратегії розвитку регіонів (територій), де вони розташовані, що сприятиме розв’язанню життєвих проблем працівників, а також мешканців зовнішнього середовища. І досі недостатньо опрацьовано питання контролю, вибору критеріїв і оцінювання результатів впливу діяльності підприємства на навколишнє середовище.

Невідповідність теоретичних напрацювань до вимог практики, пошук нових напрямів розвитку діяльності підприємств, стимулів, методів і інструментів взаємодії та узгодження інтересів суб’єкта господарювання і регіону, зумовили вибір теми дисертації, мету і зміст задач для її досягнення.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано у Східноукраїнському національному університеті ім. Володимира Даля згідно з планами науково-дослідних робіт за темами: ГН 35-98 “Дослідження і формування теоретичних основ забезпечення стійкості великомасштабних економічних систем”, номер державної реєстрації 198U002864В; ГН 17-96 “Розробка системи організації інвестиційного менеджменту на підприємствах України”, номер державної реєстрації 196U021041, розділ “Аудит і прогнозування фінансового потенціалу підприємства”.

Дисертаційне дослідження також пов’язане з тематикою науково-дослідних робіт, які виконано автором у Луганській філії Інституту економіко-правових досліджень НАН України, зокрема з темами: 1714888 “ Забезпечення охорони навколишнього середовища в управлінні соціально-економічним розвитком регіону”, державний реєстраційний номер 01880033022 , підтема “г”: “Удосконалення методики планування економічного і соціального розвитку у регіоні з урахуванням екологічного фактора”; 321490 “Організація навколишнього середовища при регіональному самоуправлінні і самофінансуванні”, державний реєстраційний номер 01.09.001.5766, підтема “а”: “Розробити проект економіко-правового механізму управління охороною навколишнього середовища в умовах економічної самостійності регіонів”; 141493 “Розробити методику оцінки ефективності природоохоронної діяльності в умовах великого промислового регіону”, державний реєстраційний номер 01930024086.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертації є розроблення теоретичних і методологічних засад ефективного розвитку сфери діяльності підприємств через переміщення її областей.

Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити такі задачі:

теоретично обґрунтувати перелік елементів сфери діяльності підприємств і чинники, які впливають на її розмір;

виявити особливості оцінювання уразливості підприємств для прийняття рішень стосовно розвитку сфери їхньої діяльності;

визначити сутність переміщення як складової розвитку сфери діяльності підприємств й узагальнити форми та інструменти його здійснення;

обрати критерії оцінювання доцільності переміщення сфери діяльності підприємств на підставі аналізу ризиків макро- і мікрорівнів;

охарактеризувати методи та засоби вдосконалення інформаційного забезпечення процесу переміщення, зовнішні і внутрішні бар’єри сприйняття інформації;

розробити механізм реалізації стратегії переміщення сфери діяльності підприємства відповідно до його специфіки та урахування інтересів власників, трудового колективу і потреб суспільства;

оцінити зв’язок між діяльністю підприємств та особливостями життєдіяльності зовнішнього середовища;

запропонувати показники оцінювання стану зовнішнього середовища підприємства;

сформувати систему показників оцінювання ефективності переміщення сфери діяльності підприємств, зважаючи на різноманітність її видів;

охарактеризувати механізми управління переміщенням сфери діяльності підприємств з урахуванням еволюції розвитку підприємства та його зовнішнього середовища;

визначити засоби оцінювання ефективності переміщення сфери діяльності підприємств для різних етапів цього процесу та накреслити напрями зацікавленості в ньому як підприємств, так і інвесторів;

сформулювати головні принципи розроблення стратегії переміщення сфери діяльності підприємств;

обґрунтувати критерії ефективності стратегічного планування і розвитку процесу переміщення сфери діяльності підприємств;

розробити систему моніторингу переміщення сфери діяльності підприємств.

Об’єктом дослідження є процес розвитку діяльності підприємств з урахуванням впливу зовнішніх чинників.

Предмет дослідження – методологія переміщення сфери діяльності підприємств.

Методи дослідження. Для досягнення визначеної мети, вірогідності та обґрунтованості одержаних результатів у дисертаційній роботі застосовано різні види аналізу: системного аналізу під час комплексного дослідження підприємств і регіону як системи; фінансового і техніко-економічного аналізу – для оцінювання потенціалу підприємств і його зовнішнього середовища та тенденцій їх розвитку. В основу дослідження показників рівня життя, здоров’я населення, ефективності, ризиків, а також при розробленні оптимальних варіантів комплексу заходів щодо доцільності застосування процесу переміщення сфери діяльності підприємств було покладено методи прогнозування, математичного моделювання, теорії ймовірності і статистики. Дослідження виконувалися комплексно на базі використання загальнонаукових методів і прийомів: наукової абстракції, аналізу та синтезу, причинно-наслідкових зв’язків у певній логічно обґрунтованій послідовності.

Наукова новизна одержаних результатів. Здійснені дослідження в сукупності розв’язують важливу наукову проблему – розвиток діяльності підприємств завдяки переміщенню сфери діяльності і зниженню соціально-економічного напруження на них та в їх зовнішньому середовищі.

Серед одержаних основних наукових результатів:

вперше:

запропоновано цілісну концепцію розвитку сфери діяльності підприємств через переміщення її областей і з урахуванням інтересів зовнішнього середовища, що забезпечить їх стійке функціонування;

обґрунтовано систему понять, до яких належать: “сфера діяльності”, “область життєдіяльності”, “переміщення сфери діяльності”, “інвестиційна уразливість”, що дає змогу в комплексі охарактеризувати соціально-економічні зміни на підприємстві та визначити шляхи його стійкого розвитку і задоволення інтересів зовнішнього середовища;

удосконалено:

оцінювання ризиків переміщення сфери діяльності підприємств для визначення його доцільності;

принципи, види та етапи інформаційного забезпечення процесу переміщення сфери діяльності підприємств на базі використання багатоканальної інформаційної системи, що уможливить нагромаджувати масиви інформації про стан підприємства, оцінювати рівень його самоорганізації, приймати рішення на всіх стадіях управ-ління;

інтегральне оцінювання стану зовнішнього середовища підприємств на підставі показників демографічного стану і здоров’я населення, які дають можливість узагальнити процеси відтворення територіальної спільноти, визначити недоліки, котрі можна компенсувати переміщенням сфери діяльності підприємств;

механізми самоорганізації переміщення сфери діяльності підприємств, які сприятимуть визначенню траєкторії руху, обґрунтуванню динамічних нормативів оцінювання розвитку підприємств і результатів реалізації процесу переміщення;

дістали подальший розвиток:

типові процедури та операції прийняття рішень при переміщенні сфери діяльності підприємств і методика побудови його моделі, що базується на розробленій сукупності етапів життєвого циклу та визначеній траєкторії руху процесу переміщення, які дають можливість удосконалити роботу дослідників і виконавців процесу переміщення, конкретизувати завдання й заходи при його плануванні та реалізації;

рекомендації з формування стратегії переміщення сфери діяльності підприємств з урахуванням ідеальних планів, що допоможе відтворити специфічні риси діяльності підприємства та його працівників;

ієрархічна система показників оцінювання ефективності переміщення сфери діяльності підприємств, призначенням якої є визначення ефекту доміно, що дасть змогу оцінити процес переміщення в цілому, виявити певні тенденції в розв’язанні соціально-економічних проблем на підприємствах і в їхньому зовнішньому середовищі;

принципи побудови моніторингу переміщення сфери діяльності, що сприятиме розвиткові процесів інтеграції, визначенню пільг і механізмів стимулювання підприємств.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані наукові висновки і теоретичні положення доведено до рівня практичних методик, пропозицій і рекомендацій широкому колу користувачів усіх рівнів управління, різних галузей економіки та сфер діяльності. Результати дослідження можуть бути використані:

у практиці суб’єктів господарювання для оцінювання уразливості сфери ді-яльності підприємств;

при виборі напрямів поліпшення соціально-економічного стану підприємств, регіонів, галузей економіки, розробленні науково обґрунтованих стратегічних планів, довгострокових регіональних і національних програм та визначенні ефективності цієї діяльності;

для виявлення і розв’язання проблем розвитку потенціалу підприємств, регіонів та економіки в цілому;

при розробленні, впровадженні й наданні рекомендацій, спрямованих на стійкий розвиток традиційних виробництв, від яких залежить життєздатність регіонів;

у наукових дослідженнях для набуття нових знань про переміщення підприємств, а також подальшого розвитку теорії та методології ефективного переміщення областей життєдіяльності підприємств;

у системі підготовки й перепідготовки працівників планово-економічних підрозділів, керівників підприємств й спеціалістів різних рівнів державного управління, галузей економіки та сфер діяльності задля виховання у них потреби інноваційної ініціативи;

для навчання студентів економічних спеціальностей університетів, інститутів і коледжів, формуючи в них прогресивні інвестиційні погляди, стратегічне мислення та здатність приймати оптимальні рішення.

Висновки й пропозиції автора використано підприємствами та установами: ТОВ "Нові технології” (м. Луганськ) (довідка №185 від 06.03.2003 р.), ВАТ “Завод гірничорятувальної техніки “Горизонт” (м. Луганськ) (довідка № 010/321 від 10.06.2003 р.), ВАТ “Науково-виробнича фірма “Луганські акумулятори” (м. Луганськ) (довідка № 04/885 від 11.06.2003 р.), Державним департаментом України з питань виконання покарань в Луганській області (м. Луганськ) (довідка № 24143 від 12.06.2003 р.), Холдинговою компанією “Луганськтепловоз” (м. Луганськ) (довідка № 84/00 – 168/2 від 18.06.2003 р.), Управлінням економіки Луганської обласної державної адміністрації (м. Луганськ) (довідка № 22-2/1127 від 01.07.2003 р.). Результати дисертаційного дослідження знайшли застосування також у Східноукраїнському національному університеті ім. Володимира Даля при викладанні курсів: “Інвестування”, “Ринок фінансових послуг”, “Фінансова діяльність інститутів спільного інвестування”, “Фінанси корпорацій”, “Стратегічне управління фінансами”, “Фінансовий аналіз” (акт впровадження № 108-115-1230/76 від 22.07.2003 р.).

Особистий внесок здобувача. Висновки і результати дисертації автор сформулював та одержав самостійно й виклав їх у наукових публікаціях. Внесок здобувача в праці, написані у співавторстві, відображено у переліку опублікованих робіт наприкінці автореферату.

Апробація результатів дисертації. Головні положення та результати дисертаційного дослідження оприлюднено автором на 10 науково-методичних і науково-практичних конференціях, перелік тез та матеріалів яких подано у списку опублікованих праць.

Публікації. Основні положення дисертації опубліковано у 33 роботах, зокрема: 2 монографіях, 1 брошурі, 20 статтях у наукових журналах і збірниках наукових праць, 10 тезах доповідей у матеріалах конференцій. Загальний обсяг публікацій – 34,04 ум.-друк. арк., з яких 26,55 ум.-друк. арк. належать особисто автору.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаних літературних джерел із 295 найменувань, додатків. Основний зміст роботи викладено на 421 сторінках друкованого тексту, де обсяг 46 рисунків – 30 сторінок, 13 таблиць – 10 сторінок, списку використаних джерел – 26 сторінок, додатків – 60 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі дано загальну характеристику дисертаційної роботи, обґрунтовано вибір теми дослідження та її актуальність, визначено мету, задачі, об’єкт, предмет і методи дослідження, охарактеризовано наукову новизну та практичне значення, наведено відомості щодо апробації одержаних результатів.

Перший розділ – “Теоретико-методологічні проблеми розвитку сфери ді-яльності підприємств” присвячено дослідженню сутності цієї сфери підприємств, складовим її розвитку, особливостям оцінювання інвестиційної уразливості підприємства та обґрунтуванню концепції переміщення як якісної складової розвитку його сфери діяльності.

На базі дослідження ролі суб’єктів господарювання у суспільному виробництві, цілей, задач і чинників, які впливають на їх розвиток, запропоновано систему понять, що дасть змогу визначити шляхи подальшого соціально-економічного розвитку підприємств.

У дисертації сформульовано поняття “сфери діяльності підприємства” як області його життєдіяльності підприємства, котрі формуються під впливом внутрішніх і зовнішніх факторів розвитку. Ці фактори і визначають певну номенклатуру продукції, створюють систему взаємозв’язків між постачальниками і споживачами, реагують на зміни у діяльності конкурентів, завдяки чому підприємство має можливість ефективного розвитку за мінімальних витрат ресурсів і забезпечення необхідного рівня життєздатності. Життєдіяльність визначається як процес стійкого функціонування підприємства протягом тривалого часу, що можливе, коли його інтереси відповідають або збігаються з інтересами регіону, а стратегія розвитку підприємства є невід’ємною частиною стратегії соціально-економічного розвитку зовнішнього середовища. “Області життєдіяльності” – це ті галузі діяльності (кола занять), включно з виробничими, що дають можливість підприємству функціонувати.

Виходячи з рівня розвитку потенціалу підприємства, рекомендовано використовувати таку класифікацію сфери діяльності:

1. Недостатня – це така область життєдіяльності підприємства, яка під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів не забезпечує необхідного рівня його розвитку.

2. Мінімальна (критична) – область життєдіяльності підприємства, що під впливом внутрішніх і зовнішніх факторів уможливлює наявність мінімального рівня розвитку підприємства, але воно перебуває в критичному стані, йому вже потрібно починати пошук шляхів переходу до іншої сферу діяльності.

3.

4.

5.

У дисертації досліджено, що обмеженість і недоступність інвестицій, низька інвестиційна активність підприємств і інвесторів, багатоваріантність організаційно-технічних і економічних рішень породжують проблеми, пов'язані з оцінюванням інвестиційної безпеки підприємства та її складової – уразливості, котра сигналізує про наступний поріг – найнижчу межу безпеки – розпад, якщо не вжити потрібних заходів. Уразливість – це сигнал до переміщення до іншої сфери діяльності – більш чи менш уразливої. Тому дуже важливо визначити останню межу уразливості, окреслити її найвищий і найнижчий рубіжі. Виходячи з цього, підтверджено, що “інвестиційна уразливість” – це слабко обґрунтоване і недостатньо розкрите (“вузьке”) місце у потенціалі сфери діяльності підприємства, що робить його нездатним доцільно використовувати наявні інвестиційні ресурси й гарантувати його стабільний розвиток.

Автором доведено, що актуальність оцінювання уразливості нині зростає з розширенням досліджень проблем, пов'язаних із переміщенням сфери діяльності підприємств. А саме – у визначенні більш уразливих підприємств, секторів економіки і регіонів, які не забезпечують достатнього рівня життя населення. Орієнтуючись на поняття інвестиційної уразливості, запропоновано такі складові її оцінювання, які подано на рис. 1. По-перше, вони містять у собі аналіз внутрішніх і зовнішніх факторів. Щодо зовнішніх факторів – без них неможливо пояснити деякі дуже негативні внутрішні фактори. По-друге, і внутрішні, і зовнішні фактори оцінюють самоорганізацію підприємства, що сприятиме при прийнятті рішень прогнозуванню можливості гомеостазу чи інших рівнів самонастроювання підприємства. І, по-третє, всі фактори (зовнішні і внутрішні) розглянуто як потенціал різних рівнів – підприємства, галузі, регіону, для яких є свої показники оцінки. Наголошено на необхідності відокремити

Рис. 1. Складові оцінювання інвестиційної уразливості підприємства

показник уразливості від усіх інших показників перетворень, перебудов та інвестиційних вкладень у виробництво, бо він сигналізує про останню межу, за якою може бути розпад, або ж прийняття рішень щодо змінення стану справ на підприємстві, зокрема переміщення до іншої сфери діяльності.

Враховуючи поняття “сфера діяльності підприємства”, визначено “переміщення сфери діяльності підприємства” як процес руху, перенесення областей життєдіяльності підприємства від недостатніх до максимально ефективних не тільки для нього, але й для його зовнішнього середовища (рис. 2). Переміщення – це перехід до нового якісного рівня розвитку, який може передбачати змінення організації виробництва, технології, економічної політики на підприємстві або перехід до нової перспективнішої продукції. При цьому переміщення сфери діяльності підприємств не можна ототожнювати з диверсифікацією, концентрацією, перебазуванням, перепрофілюванням чи зміною стратегічних зон господарювання підприємств. Усі ці поняття лише доповнюють і розширюють межі уявлення процесу переміщення.

ОЖ – область життєдіяльності;–

область життєдіяльності, в якій нині працює підприємство;–

область життєдіяльності, в яку відбуватиметься переміщення

Рис. 2. Схема можливих напрямків переміщення областей життєдіяльності підприємства

На підставі запропонованих понять “сфера діяльності”, “області життєдіяльності” і “переміщення сфери діяльності підприємств” сформульовано таку концепцію розвитку сфери діяльності підприємств (рис. 3).

Рис. 3. Структура концепції розвитку сфери діяльності підприємств

Основна ідея концепції – здійснення якісних перетворень у діяльності підприємства на базі узгодження інтересів підприємства і зовнішнього середовища.

Головне завдання концепції – забезпечити розроблення ефективних схем переміщення сфери діяльності підприємств.

Запропонована концепція відображає процеси глобалізації, інтегрування зі світовими соціальними і економічними процесами, відповідає прагненням України щодо входження у Європейське співтовариство, сприяє цим процесам безпосередньо на підприємстві та його зовнішньому середовищі.

Другий розділ – “Обґрунтування доцільності переміщення сфери діяльності підприємств” містить дослідження вибору критеріїв для оцінювання потреби у переміщенні сфери діяльності підприємств, а також організації інформаційного забезпечення та розроблення процедур прийняття рішень при здійсненні переміщення

У роботі доведено, що процес переміщення сфери діяльності підприємств за деякими ознаками має спільні характеристики з інвестиціями, тому ризики, пов’язані з переміщенням, можна ідентифікувати з інвестиційними ризиками. Як
теоретичний, так і практичний інтерес мають дослідження чинників, які визначають структуру ризику, залежність його від періодів і стадій зважаючи на наявні стадії і форми виробництва, а також зміни внутрішнього і зовнішнього середовища.

Процес оцінювання доцільності переміщення сфери діяльності підприємств передбачає: по-перше, виявлення наявних ризиків при переміщенні, а, по-друге – управління ними. Алгоритм цього процесу подано на рис. 4.

Оскільки особи, що приймають рішення про переміщення, мають різний досвід, рівень професіоналізму та доступу до відповідної інформації, в дисертації запропоновано три варіанти управління ризиками. Перший з них базується на ідентифікації ризиків переміщення, визначенні їхньої кількісної характеристики за допомогою спеці-альної деталізованої матриці ризиків, яка дасть можливість виявити збуджувальні чинники, раціонально організувати інформаційне забезпечення та контроль за ризиками і вибрати ефективні методи управління ними. Другий варіант засновано на експертному методі оцінювання ризиків, котрий використовують в разі відсутності необхідної інформації, статистичних даних та точних розрахунків, якщо форми переміщення не мають конкретних аналогів. З огляду на недостатнє дослідження процесу переміщення сфери діяльності підприємств, пропонується третій варіант – прогнозування можливих наслідків різних форм переміщення за допомогою побудови дерева рішень. Спираючись на результати аналізу дерева рішень, можна реально оцінювати витрати коштів на розроблення і реалізацію різних форм переміщення методом внесення поправок на величину витрат, потрібних для компенсації можливих збитків або прорахунків внаслідок тієї чи іншої схеми переміщення.

Оскільки в реалізації процесу переміщення значну роль відіграє інформаційне забезпечення, то для його чіткої організації має бути розроблена багатоканальна інформаційна система, що дасть змогу використовувати необхідну інформацію керівникам, дослідникам, аналітикам для прийняття рішень у межах їхньої компетенції; передавання паралельно різної інформації, необхідної по горизонталі та вертикалі – для централізованого планування і координації, а також передбачати зворотний зв’язок з усіма структурами такої системи.

Виділяється два аспекти організації інформаційного забезпечення процесу переміщення: функціональний (або динамічний) і структурний. Перший аспект характеризує внутрішню стабілізацію і динамічну стійкість системи, її цілісність і формується для усунення суперечностей з факторами зовнішнього середовища, які впливають на систему. А другий – організацію інформаційного забезпечення у рамках певних організаційних структур (підприємств і його зовнішнього середовища).

Дослідження показали, що інформаційне забезпечення процесу переміщення має бути організоване таким чином, щоб максимізувати внутрішній потенціал підприємства, мінімізувати його слабкості, розкрити його можливості, виявити ступінь

Ні

Рис. 4. Алгоритм визначення доцільності переміщення сфери

діяльності підприємств

безпеки, зв’язки, які існують між усіма чинниками. Ця ідея втілюється побудовою блокової системи інформаційного забезпечення процесу переміщення, яка допомагає нагромаджувати масиви інформації про стан фінансового, виробничого, інтелектуального і соціального потенціалів підприємства, оцінює рівень його самоорганізації, забезпечує ефективне використання інформації на підставі багатоваріантного аналізу, зокрема для пошуку оптимальних і доцільних стратегій переміщення сфери діяльності підприємств.

Для забезпечення динамічного зв’язку між розробленням, прийняттям, коригуванням рішень, аналізом реального стану та можливостями процесу переміщення запропоновано типові процедури прийняття рішень, які поліпшать роботу дослідників і виконавців. Але в кожному окремому випадку має бути індивідуальний підхід з урахуванням процесів творчого мислення виконавців, котрі обирають свої методи оцінювання варіантів рішень.

Будь-якому підприємству притаманний свій специфічний внутрішній потенціал, від чого залежить успіх процесу переміщення його сфери діяльності. Тому головне завдання реалізації переміщення – розвинути внутрішні ресурси підприємства настільки, щоб вони дали можливість мати переваги у новій сфері діяльності.

У третьому розділі – “Оцінювання переміщення сфери діяльності підприємств з урахуванням стану зовнішнього середовища” визначено особливості вимірювання життєдіяльності зовнішнього середовища, запропоновано інтегральне оцінювання стану зовнішнього середовища підприємств за показниками демографіч-ної ситуації та здоров’я населення.

У дисертації на базі критичного аналізу, узагальнення переліку та змісту по-казників оцінювання рівня життя людини, запропонованих фахівцями Програми розвитку Організації Об’єднаних Націй (ПРООН), українськими і російськими вченими, обґрунтовано необхідність використання показників демографії та здоров’я населення для характеристики стану зовнішнього середовища.

Запропоновано інтегральний показник демографічної ситуації зовнішнього середовища характеризувати сукупністю показників: співвідношення чоловічої і жіночої статі; частка осіб похилого віку, економічно активного населення, підростаючого покоління; коефіцієнт народжуваності, розлучень, одружень, розлучень, смертності та частка самотніх осіб, що живуть окремо від родин. Для інтегрального оцінювання вводиться вектор Х (Х1, Х2, ......... Хm) демографічного стану. Якщо Д – простір демографічного стану, то тоді ХД означає, що Х – точка у просторі Д. Будь-яким двом точкам ХД і СД можна поставити у відповідність визначене єдине число (х, с) – напруженість ситуації Х щодо ситуації С. Напруженість однієї демографічної ситуації у відношенні до іншої – це відстань між точками Х та С у просторі Д.

Напруженість у будь-якій точці Х простору Д можна розрахувати як міру відстані від ідеальної точки:

(1)

де (х) – напруженість демографічної ситуації в точці Х;

Уj – точка, що характеризує j-й ідеальний демографічний стан;

Хij – точка, що характеризує j-й демографічний стан i-ї адміністративної одиниці.

Відхилення параметрів від ідеального стану (ij) розраховують за формулою:

(2)

Для порівняння різних відхилень їх нормують ( rij ) стосовно до максимальної величини за формулою:

(3)

Напруженість (i) реальної демографічної ситуації у і-й адміністративній одиниці розраховується:

(4)

Максимально можливе значення навантаження, розраховане за запропонованим показником, становитиме:

(5)

де m – кількість показників демографічної ситуації.

Мінімально можливе значення навантаження має наближатися до 0. Що менша напруженість реального демографічного стану, то ближче він до умовно ідеального рівня, тобто демографічна ситуація у даній адміністративній одиниці найбільш сприятлива.

Щоб одержати інтегрований показник здоров’я, запропоновано здійснювати вибір періодів для порівняння динаміки стану здоров’я тривалістю не менш як 5 – 7 років. а розраховувати середнє значення показників ( Зij) за цей проміжок часу за
такою формулою:

(6)

де t – тривалість періоду (кількість років),

і – число показників,

j – адміністративна одиниця;

Зit – конкретне значення і-го показника в t-му інтервалі часу.

Згідно з формулою (6) розраховують сім показників середніх значень:

З1(еосер.) – тривалості життя

З2(Мсер.) – мертвонароджуваності

З3(СДсер.) – дитячої смертності

З4(Сзсер.) – загальної смертності

З5(IДсер.) – інвалідності з дитинства;

З6(IПсер.) – інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання;

З7(Iзсер.) – інвалідності від загального захворювання.

Стан здоров’я населення за визначений період можна розглядати як вектор
З (З1, З2, З3, З4, З5, З6, З7), координатами якого є сім зазначених показників. Тоді як оцінку здоров’я можна використати довжину цього вектора, яку розраховують в ортонормованому середовищі.

Для оцінювання зміни стану здоров’я задаються такі критерії: подовження
вектора є сигналом погіршення здоров’я. З огляду на те, що збільшення значень показників мертвонароджуваності, смертності, інвалідності з дитинства, від трудового каліцтва (або професійних захворювань) та загального захворювання свідчить про погіршення здоров’я, а підвищення показника середньої тривалості життя – про його поліпшення, для порівняння і відповідності результатів їх слід пронормувати за шкалою 0, 1.

Нормування показників тривалості життя здійснюють згідно з настановою, що збільшення його свідчить про поліпшення здоров’я населення:

(7)

де – Зmaxl, Зminl – максимальне і мінімальне значення показника середньої тривалості життя в j-й адміністративній одиниці,

Нормування решти показників здійснюють виходячи з того, що їх збільшення свідчить про погіршення здоров’я:

(8)

де Зmax ij, Зmin ij – максимальне і мінімальне середнє значення i -го показника () в j-й адміністративній одиниці;

Зij – середнє значення і-го показника в j-й адміністративній одиниці.

Після нормування показників маємо вектор О (О1, О2, О3, О4, О5, О6, О7), координатами якого є показники, пронормовані за формулами (7), (8), які набувають значення від 0 (що відповідає найменшому значенню показника) до 1 – найбільшого значення цього показника. Як оцінку стану здоров’я j-ї адміністративної одиниці приймають довжину вектора, яку визначають за формулою:

(9)

де Оij – вектор, координати якого відповідають і-му показнику j-ї адміністративної одиниці.

Динаміку стану здоров’я населення (Dсз) розраховують як різницю між абсолютними значеннями векторів, що можуть описувати два чи кілька періодів:

(10)

де – абсолютні значення вектора, що характеризують стан здоров’я населення j-х адміністративних одиниць відповідно за перший і другий порівняльні
періоди.

За динамікою такого інтегрального показника демографічної ситуації і здоров’я можна простежити тенденцію поліпшення чи погіршення у зовнішньому середовищі підприємств; проаналізувати причини змінення (поліпшення, погіршення) по кожному зі складових інтегральних показників; розробити заходи щодо компенсації несприятливих наслідків. Ці методики апробовано у 32 адміністративних одиницях Луганської області (рис. 5 та 6).

Розраховані за запропонованими методами інтегральні показники оцінювання зовнішнього середовища підприємств сигналізуватимуть про відтворення населення регіону, якість трудового потенціалу, рівень задоволення інтересів працівників і дадуть інформацію для прийняття рішень щодо необхідності переміщення сфери ді-яльності підприємств.

У четвертому розділі – “Методологічні підстави формування ефективності переміщення сфери діяльності підприємств” обґрунтовано систему показників оцінювання ефективності переміщення сфери діяльності підприємств, запропоновано механізми самоорганізації переміщення, визначено його траєкторію руху, динамічні нормативи, які оцінюють розвиток сфери діяльності й результати переміщення.

Об’єктивність оцінювання ефективності забезпечується орієнтацією на так званий ефект доміно, який характеризує наслідок послідовності подібних і взаємозалежних подій, що неминуче відбуватимуться одна за одною з початком процесу переміщення.

Істотним моментом у дослідженні проблем переміщення підприємств є складання переліку показників для оцінювання ефективності переміщення: спочатку – для доказу необхідності його здійснення, а потім – для аналізу ефективності. У першому випадку слід використовувати показники інвестиційної привабливості галузей економіки, регіонів, окремих фірм. Що нижчі й негативніші показники привабливості, то уразливіші підприємства, регіони і галузі економіки для інвестицій. Для другого випадку варто залучати традиційні методи оцінювання ефективності інвестицій з одночасним використанням показників оцінювання здоров'я, демографічної ситуації та визначенням навантажень на населення зовнішнього середовища .

У дисертації обґрунтовано, що ефективність можна оцінити кількома незалеж-ними показниками, які недоцільно об’єднувати в один інтегральний, оскільки вони характеризують різні сторони діяльності підприємства та його зовнішнє середовище. Тому є сенс використовувати векторний критерій, кожна компонента якого описує свій аспект ефективності процесу переміщення сфери діяльності на рівні підприємства або його зовнішнього середовища. Процес переміщення можна вважати безперечно ефективним (прогресивним), коли кожна компонента вектора монотонна у часі (тобто зростає чи спадає).

Якщо позначити показники ефективності процесу переміщення на підприєм-стві за деякий період n як ; показники ефективності зовнішнього середовища

Рис. 5. Діаграма стану інтегрального показника демографічної ситуації зовнішнього середовища підприємств у містах Луганської області

Рис. 6. Діаграма динаміки інтегрального показника стану здоров’я

зовнішнього середовища підприємств у містах Луганської області

за той же період – ; інтегральні показники соціально-економічного стану зовнішнього середовища впродовж визначеного терміну – , тоді вектор ефективності процесу переміщення сфери діяльності підприємств матиме такі критерії:

. (11)

Критерії ефективності вектора мають змінюватися таким чином:

(12)

У динаміці вектор ефективності процесу переміщення описуватиме деяку траєкторію – Епсдп1, Епсдп2, Епсдп3 і, якщо напрямок руху цієї траєкторії (рис. 7) задовольняє умовам ефективності (12), то процес переміщення можна вважати ефективним.

Рис. 7. Динаміка вектора ефективності переміщення сфери

діяльності підприємств

Оскільки інтегральні показники соціально-економічного стану зовнішнього середовища () є достатньо інерційні, судження щодо прогресивності динаміки процесу переміщення в цілому можливе лише за 5 – 7-річними відрахуваннями, тобто:

, (13)

де t – точка відліку часу;

?t – період часу від 5 до 7 років.

Звідси випливає, що в середині цього проміжку часу ефективність процесу переміщення можна оцінювати вектором меншого розміру, а саме:

. (14)

Показники ефективності зовнішнього середовища (), у свою чергу, теж оцінюються через визначений проміжок часу (2 – 3 роки). Таким чином, упродовж нетривалого періоду ефективність сфери діяльності підприємств можна оцінювати за допомогою показників ефективності процесу переміщення на підприємстві (), тобто:

(15)

Кожне підприємство – це виробнича система, що прагне вести своє господарство найбільш раціональним та економічним способом, а будь-яка система має вхід і вихід. Входом у систему на підприємстві є виробничі (зокрема інвестиційні) ресурси, а виходом – результати виробництва, до яких належить продукція, виготовлена після реалізації процесу переміщення сфери діяльності підприємств. Система існує, поки вона функціонує, – і це пов’язане з еволюцією, що визначає одну з головних властивостей систем – здатність до саморозвитку, внутрішнім джерелом якого є безперервний процес виникнення і розв’язання суперечностей.

Ґрунтуючись на узагальненні схем управління в різних системах, що самоорганізуються, в роботі запропоновано такий алгоритм процесу управління переміщенням сфери діяльності підприємств (рис. 8). Самоорганізувальні механізми управління таким переміщенням можна представити у вигляді системи, що має свої входи і виходи, структуру, елементи поведінки, принципи функціонування, самонастроювання і механізми захисту. Процес управління в цій системі залежить від її структури, структура – від функцій, цілей і завдань, а також від намагання розглядати цю систему чи окремо від самоорганізації підприємства, чи в її складі.

Для підвищення зацікавленості підприємств та інвесторів у реалізації процесу переміщення доцільно використовувати систему пільг, котрі сприятимуть таким процесам на депресивних територіях. Слід підкреслити важливість надавання пільг підприємствам, розвиток яких має важливе значення для економіки, поліпшення співвідношення імпорту та експорту, що можуть швидко повернути інвестиційні кошти, зберегти кадровий потенціал, підвищити рівень життя, забезпечити зростання доходів населення, поліпшення демографічної ситуації в регіоні тощо.

На регіональному рівні інструментами узгодження процесів переміщення сфери діяльності підприємств можуть виступати відповідні програми соціально-економічного розвитку регіонів, відпрацювання методології їхнього формування, завдань і механізмів їх реалізації. Пропонується також участь місцевих органів влади у наданні більшого терміну для реструктуризації боргів підприємства, зниження суми місцевих податків і зборів, зокрема – плати за землю тощо.

У п’ятому розділі – “Стратегічні напрями ефективного переміщення сфери діяльності підприємств” визначено принципи розроблення стратегії такого переміщення; обґрунтовано критерії ефективності стратегічного планування й розвитку сфери діяльності; запропоновано моніторинг переміщення сфери діяльності для прогнозування і виявлення певних тенденцій у здійсненні соціально-економічних перетворень на підприємствах та в їхньому зовнішньому середовищі.

Виконані дослідження дають підставу вважати, що планування процесу переміщення сфери діяльності підприємств необхідно орієнтувати на три типи цілей:
а) які слід досягти у межах запланованого періоду; б) до яких намагаються наблизитися у цьому періоді; в) ідеальні цілі, які вважаються недосяжними, але наближення до них можливе. Розглядають оперативне, тактичне, стратегічне, відкрите (перспективне планування процесу переміщення залежно від того, які типи цілей використовують.

4-а

4-б

Ні Так

Рис. 8. Алгоритм управління процесом переміщення сфери діяльності

підприємств у системах, що самоорганізуються

Головною особливістю стратегії переміщення є те, що її належить розробляти у межах перспективного плану (рис. 9), максимально наближеного до ідеалів процесу переміщення. Звідси виділяють такі принципи розроблення стратегії переміщення сфери діяльності підприємств, які містять в собі кілька стадій: планування процесу переміщення; формулювання проблем; планування цілей (визначення бажаного

Рис. 9. Схема перспективного планування процесу переміщення сфери діяльності підприємств

майбутнього) і засобів їх досягнення (пошук шляхів наближення до ідеалів); планування ресурсів; проектування впровадження і моніторингу процесу переміщення.

У дисертації запропоновано для оцінювання траєкторії руху і розвитку процесу переміщення використовувати дві динамічні характеристики: визначення темпів розвитку і динаміки темпів, що характеризують результати діяльності суб’єкта господарювання. Як динамічні нормативи, на котрі має орієнтуватися будь-яка господарська одиниця, вибирають показники, які у той чи інший момент часу є актуальними, являють собою певну цінність і важливість. Зокрема, вибирають три види нормативів: стратегічний – більш стійкий у часі; тактичний, який існує протягом одного встановленого періоду управління; оперативний, що характеризує змінення поведінки господарської одиниці через постійний вплив зовнішнього і внутрішнього середовища, які нерідко заважають досягненню стратегічних цілей.

Для спостереження, контролю та оцінювання переміщення сфери діяльності підприємств як на його рівні, так і зовнішнього середовища, пропонується здійснювати моніторинг. Завданням першого (початкового) ступеня моніторингу є спостереження за переміщенням сфери діяльності на підприємстві, що входить до системи стратегічного контролю; другого – дослідження стану потенціалу регіону і третього – виявлення головних чинників і вимірників ефективності переміщення сфери ді-яльності підприємств, потрібних для оцінювання поточного стану відповідно до тих економічних процесів і реформ,