Активність АПФ в плазмі взагалі по двох групах хворих виявилася підвищеною. При цьому в хворих із DD-генотипом активність АПФ у плазмі майже в 3,5 разу перевищувала таку в хворих із II-генотипом (54,2 ± 6,2 і 15,6 ± 2,3 відповідно, р < 0,001). У пацієнтів з ID-генотипом активність АПФ склала в середньому 33,5 ± 1,6. Середні величини плазмової активності АПФ у групі з ННАГ і НЗАГ статистично не розрізнялися (35,4 ± 5,7 і 35,2 ± 5,3 відповідно, р > 0,05). Не отримано також статистично вірогідної різниці рівнів АПФ між групами хворих з ННАГ і НЗАГ залежно від генотипу, але при цьому в обох групах активність АПФ була істотно вищою в осіб з алелем D.

Кореляційний аналіз між активністю АПФ та віком, ІМТ, рівнем офісного САТ і ДАТ, а також гемодинамічними показниками окремо в кожній клінічній групі (з ННАГ і НЗАГ) дозволив встановити таке. У групі з ННАГ існує тісний вірогідний (р < 0,05) взаємозв'язок між активністю АПФ і розмірами шлуночків серця (КДР, КСР, КДО, КСО), товщиною стінок (ТМШП і ТЗС), ММЛШ і ІММЛШ. Активність АПФ у плазмі в цій групі хворих негативно корелює з ФВ (r = -0,83, р < 0,01) і позитивно – з ЗПО (r = 0,57, р < 0,05) та рівнем офісних САТ (r = 0,63, р < 0,05) і ДАТ (r = 0,58, р < 0,05). У групі з НЗАГ вірогідного кореляційного зв'язку не встановлено щодо жодного параметра. Ми провели аналіз кореляційного зв'язку активності АПФ зі згаданими вище показниками в групі з ННАГ окремо для кожного генотипу поліморфізму гена АПФ. Встановлено, що зазначений кореляційний зв'язок існує тільки в носіїв D-алеля (DD-генотип).

Наші дані узгоджуються з даними інших досліджень, результати яких показали існування кореляції між плазмовою активністю АПФ і D-алелем гена АПФ. Як було показано раніше (Furrukh S. et al., 1997, Clarkson P. et al., 1997, Margues G. et al., 2002), D-алель гена АПФ асоціюється з активацією не-АПФ-опосередкованих шляхів утворення АТ ІІ з перевагою регуляторного впливу тканинних (місцевих) РАС, що супроводжується високим рівнем А ІІ, альдостерону, підвищенням чутливості гладком'язових клітин до циркулюючих катехоламінів і активацією процесів ремоделювання (гіпертрофія міоцитів і колагеноутворення з ділянками фіброзування). При цьому роль АПФ як ключового ферменту перетворення АТ І в АТ ІІ втрачається. Отже, на підставі отриманих нами даних можна відзначити, що у хворих із НЗАГ, які мають переважно I-алель гена АПФ, на відміну від хворих із ННАГ, плазмова активність АПФ істотно менш виражено впливає на процеси ремоделювання лівого шлуночка, про що свідчить відсутність кореляційного зв'язку між кардіометричними показниками та активністю АПФ у плазмі пацієнтів цієї групи.

Аналіз ефективності монотерапії 4 використаних у роботі препаратів, проведений із застосуванням методу дисперсійного аналізу, показав, що існують вірогідні розбіжності їх ефективності, як між групами хворих із ННАГ та НЗАГ, так і в групах. Під впливом проведеної терапії вдалося домогтися зниження САТ і ДАТ у всіх групах, однак ефективність терапії істотно розрізнялася. В групі з ННАГ однаково ефективно знижували САТ бетаксолол та еналаприлу малеат, ДАТ – бетаксолол, хворі в групі з НЗАГ виявили дуже високу чутливість до індапаміду-ретард по всіх параметрах і набагато меншу – до еналаприлу малеату. Терапія індапамідом-ретард у групі пацієнтів із НЗАГ дозволила досягти цільового АТ за показниками САТ у 100 %, ДАТ – у 75 % випадків. При аналізі добового ритму відзначена статистично вірогідна динаміка в групі хворих із НЗАГ. На фоні терапії індапамідом-ретард нормалізувався добовий індекс по параметрах середньодобовий АТ і середньодобовий САТ, при цьому всі хворі стали dippers. Також вірогідно і більш істотно, ніж у групі соленечутливих осіб, у пацієнтів із НЗАГ під впливом індапаміду зменшилися показники навантаження тиском (часовий індекс та індекс площі) і варіабельність ДАТ у середньому за добу (р < 0,05). Поряд із цим під впливом еналаприлу малеату в хворих з НЗАГ не тільки не знижувалася, але навіть вірогідно підвищувалася варіабельність САТ (р < 0,05). У групі з ННАГ найефективніше зменшували варіабельність АТ еналаприлу малеат, бетаксолол та лацидипін.

Був зареєстрований також різний вплив досліджуваних препаратів на циркадний ритм АТ. Так, в групі хворих із ННАГ добовий індекс істотно зріс під впливом лацидипіну та бетаксололу, а індапамід-ретард цей показник знизив. Навпак, в групі хворих із НЗАГ під дією індапаміду-ретард добовий ритм нормалізувався в 100% випадків, істотно підвищився під впливом эналаприлу малеату і практично не змінився в результаті лікування лацидипіном та бетаксололом.

Узагальнюючи результати проведеного порівняльного аналізу ефективності вивчених препаратів у групах, з урахуванням їх впливу на середній рівень АТ, варіабельність АТ, показники "навантаження тиском" і добовий ритм, можна розподілити препарати від найбільш ефективного до менш ефективного у групах в такий спосіб: у групі з НЗАГ – індапамід-ретард, бетаксолол, еналаприлу малеат, лацидипін; у групі з ННАГ – бетаксолол, еналаприлу малеат, індапамід-ретард та лацидипін. Таким чином, найефективнішим препаратом серед вивчених у пацієнтів із НЗАГ є діуретик індапамід-ретард, який вірогідно зменшує варіабельність, як САТ, так і ДАТ, "навантаження тиском" та нормалізує добову криву АТ.

Дані, отримані в результаті дослідження впливу I/D поліморфізму гена АПФ на ефективність антигіпертензивної терапії препаратами еналаприлу малеат та індапамід-ретард у хворих з ЕАГ взагалі, і в хворих з НЗАГ зокрема, продемонстрували, що I/D поліморфізм гена АПФ впливає на ефективність зазначених препаратів незалежно від солечутливості. В хворих на АГ взагалі, а також у кожній групі окремо (з ННАГ та з НЗАГ), простежується негативний вплив D-алеля гена АПФ на чутливість до проведеної терапії, а також на варіабельність АТ та його циркадний ритм. Слід відзначити, що в групі хворих із НЗАГ цей вплив виражений більш істотно.

ВИСНОВКИ

1. Виявлення індивідуальних особливостей порушення регуляції АТ та розробка на цієї основі диференційованих схем лікування хворих на ЕАГ є актуальною проблемою кардіології. На підставі вивчення клініко-гемодинамічних, генетичних та терапевтичних аспектів натрійзалежної АГ вирішена науково-практична задача кардіології – удосконалення діагностики та лікування ЕАГ у залежності від чутливості до кухонної солі.

2. Серед солечутливих хворих вірогідно частіше (р < 0,05) зустрічаються жінки, що дає підставу розглядати жіночу стать як фактор ризику розвитку солечутливості. В групі солечутливих пацієнтів вірогідно частіше, ніж у групі солерезистентних спостерігається поєднання АГ з ожирінням (р < 0,05), порушенням електролітного і ліпідного обмінів (р < 0,05) та цукровим діабетом II типу (р < 0,05), що свідчить про більш глибокі метаболічні зміни в цих хворих.

3. На механізми формування натрійзалежної АГ істотно впливає зниження чутливості рецепторів язика до солі. Встановлений прямий вплив "сольового апетиту" на процеси ремоделювання лівого шлуночка та його участь у механізмах формування відповіді АТ на перевантаження натрієм. Поріг смакової чутливості до солі прямо корелює з товщиною стінок лівого шлуночка (ТЗС, r = 0,36, р < 0,05; ТМШП, r = 0,48, р < 0,01; ВТС, r = 0,53, р < 0,01), площею тіла (r = 0,33, р < 0,05) , рівнем середньодобового ДАТ (r = 0,48, р < 0,01) та його варіабельністю в середньому за добу (r = 0,48, р < 0,01) і в нічний час (r = 0,48, р < 0,01).

4. Відмінною особливістю натрійзалежної АГ є відповідь АТ на сольове навантаження: підвищення АТ, його варіабельності, показників "навантаження тиском" (більшою мірою це стосується ДАТ), що зберігається в нічний час, та порушення добового ритму АТ. Обмеження добової кількості споживаної солі в солечутливих пацієнтів приводить до вірогідно більш вираженого зниження ДАТ, "навантаження тиском" та варіабельності АТ, ніж у соленечутливих. У хворих із натрійнезалежною АГ вірогідної динаміки показників ДМАТ при проведенні сольового навантаження не відзначається.

5. Сольове навантаження в пацієнтів із підвищеною чутливістю до солі може приводити до ішемічних змін на ЕКГ (депресія сегмента ST), які не супроводжуються клінічними проявами.

6. У солечутливих пацієнтів вірогідно частіше (р < 0,01), ніж у солерезистентних розвивається ексцентричне ремоделювання лівого шлуночка. В осіб із натрійзалежною АГ та невеликим терміном захворювання (не більше 5 років) АГ частіше має перебіг із відносно зниженим периферичним опором, в пацієнтів з більш тривалим анамнезом захворювання спостерігається його підвищення (р < 0,05).

7. Встановлено існування зв'язку I/D поліморфізму гена АПФ з особливостями клінічного перебігу натрійзалежної АГ. У формуванні солечутливості бере участь інсерційний алель гена АПФ. Обтяжена спадковість щодо ЕАГ пов'язана з алелем D, незалежно від чутливості до солі. Генотип АПФ (D-алель) негативно впливає на показники варіабельності і "навантаження тиском", а також процеси ремоделювання серця незалежно від солечутливості. У гомозигот за алелем D вірогідно (р < 0,05) більше розміри лівих порожнин серця, правого шлуночка, а також маса міокарда лівого шлуночка, ніж у гомозигот за алелем I та гетерозигот.

8. У хворих із DD-генотипом активність АПФ у плазмі істотно вища ніж у хворих із II-генотипом (р < 0,001). У групі з натрійнезалежною АГ існує тісний і вірогідний (р < 0,05) взаємозв'язок між активністю АПФ і розмірами шлуночков серця, товщиною стінок, масою міокарда та індексом маси міокарда лівого шлуночка. Активність АПФ у плазмі в цій групі хворих негативно корелює з ФВ (r = -0,83, р < 0,01) і позитивно – з ЗПО (r = 0,57, р < 0,05) та рівнем офісних САТ (r = 0,63, р < 0,05) і ДАТ (r = 0,58, р < 0,05). Зазначений кореляційний зв'язок існує тільки в носіїв D-алеля (DD-генотип). В хворих із натрійзалежною АГ плазмова активність АПФ не справляє істотного впливу на процеси ремоделювання серця, що може бути пов'язано, зокрема, з перевагою в цій групі алеля І гена АПФ.

9. Існують вірогідні розбіжності в антигіпертензивному впливі різних груп препаратів (інгібітор АПФ еналаприлу малеат, в-блокатор бетаксолол, діуретик індапамід-ретард і антагоніст кальцію лацидипін) на добовий профіль АТ в хворих на ЕАГ у цілому, а також в кожній групі окремо. Найбільш ефективним в солечутливих пацієнтів є діуретик індапамід-ретард, який вірогідно зменшує варіабельність, як САТ, так і ДАТ, "навантаження тиском" та нормалізує добову криву АТ.

10. На чутливість до терапії препаратами еналаприлу малеат та індапамід-ретард впливає генетичний поліморфізм гена АПФ. У хворих на АГ взагалі, а також у кожній групі окремо (з натрійнезалежною АГ та з натрійзалежною АГ), простежується негативний вплив D-алеля гена АПФ на ефективність проведеної терапії, а також на варіабельність АТ та його циркадний ритм. Однак у групі хворих з натрійзалежною АГ цей вплив виражений більш істотно.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Хворим з установленою ЕАГ показане проведення тестів для визначення солечутливості, оскільки це дозволить виділити в окрему групу осіб із натрійзалежною АГ для подальшого призначення адекватної терапії.

2. Для діагностики солечутливості можна застосовувати метод перорального сольового навантаження (з розрахунку – 0,22 г/кг натрію хлориду, розведеного в 150 мл дистильованої води, однократно внутрішньо натще в ранковий час) і визначення порогу смакової чутливості до солі (при встановленні ПСЧ до солі 0,32 % і вище з великою часткою ймовірності можна припустити наявність у пацієнта натрійзалежної АГ).

3 Солечутливим пацієнтам з м'якою та помірною АГ необхідно наполегливо рекомендувати обмеження вживання в їжу кухонної солі, оскільки обмеження натрію в їх дієті на відміну від соленечутливих пацієнтів приводить до істотного покращення показників добового профілю АТ (середніх показників ДАТ, показників навантаження тиском, а також варіабельності САТ і ДАТ у середньому за добу та в нічний час). Низькосольова дієта також вірогідно ефективніше сприяє зниженню офісного ДАТ у солечутливих пацієнтів.

4. Для лікування АГ в солечутливих хворих рекомендується призначати діуретик (індапамід-ретард), який можна ефективно використовувати для монотерапії.

5. Пацієнтам з натрійзалежною АГ рекомендується проведення добового моніторування ЕКГ для виявлення можливих безбольових епізодів депресії сегмента ST.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Львова А.Б. Влияние пероральной нагрузки натрием на суточный профиль артериального давления у больных с эссенциальной артериальной гипертензией // Эксперементальная и клиническая медицина. – 2003. – № 1. – С. 80-84.

2. Львова А.Б. Сравнительный анализ антигипертензивной эффективности препаратов первой линии при лечении больных с различным ответом артериального давления на солевую нагрузку // Проблеми медичної науки та освіти. – 2004. – № 2. – С. 76-78.

3. Целуйко В.И., Львова А.Б. Клинические и гемодинамические особенности натрийзависимой артериальной гипертензии // Український терапевтичний журнал. – 2002. – Т. 4., № 3. – С. 45-47. (Особисто автором здійснений підбір, клінічне обстеження тематичних хворих, статистична обробка отриманих даних; автор брала участь в обговоренні результатів, формулюванні висновків).

4. Целуйко В.И., Львова А.Б. Дифференцированные подходы к лечению больных с артериальной гипертензией в зависимости от реакции артериального давления на солевую нагрузку // Український кардіологічний журнал. – 2003. – № 6. – С. 49-54. (Особисто автором здійснений підбір, клінічне обстеження, лікування тематичних хворих, статистична обробка отриманих даних; автор брала участь в обговоренні результатів, формулюванні висновків).

5. Целуйко В.И., Львова А.Б., Кравченко Н.А. Полиморфизм гена ангиотензинпревращающего фермента у больных с натрийзависимой артериальной гипертензией // Международный медицинский журнал. – 2004. – Т. 10, № 1. – С. 28-32. (Особисто автором здійснений підбір тематичних хворих, аналіз отриманих результатів, їх статистична обробка; автор брала участь в обговоренні результатів, формулюванні висновків).

6. Целуйко В.И., Кравченко Н.А., Львова А.Б., Ляшенко А.В. Полиморфизм гена ангиотензинпревращающего фермента при сердечно-сосудистой патологии // Цитология и генетика. – 2002. – Т. 36, № 5. – С. 30-33. (Автор виконувала підбір та клінічне обстеження частини хворих на артеріальну гіпертензію, аналізувала отримані дані, брала участь у формулюванні висновків, статистичній обробці матеріалу).

7. Львова А.Б. Особенности суточного профиля артериального давления у лиц с натрийзависимой артериальной гипертензией // Матеріали Української науково-практичної конференції "Профілактика ї лікування артеріальної гіпертензії в Україні в рамках реалізації національної програми". – Київ, 2002. – С. 72-73.

8. Львова А.Б. Эффективность эналаприла малеата у больных с натрийзависимой и натрийнезависимой эссенциальной артериальной гипертензией // Галицький лікарський вісник. – 2003. – Т. 10, № 1. – С. 58.

9. Львова А.Б. Эффективность ?-блокатора бетаксолола у больных с натрийзависимой и натрийнезависимой эссенциальной артериальной гипертензией // Запорожский медицинский журнал. – 2003. – Т. 2, № 6. – С. 206.

10. Целуйко В.И., Львова А.Б., Ляшенко А.В., Кравченко Н.А. Полиморфизм гена АПФ и показатели центральной гемодинамики у больных с артериальной гипертензией // Матеріали об'єднаного пленума правлінь українських наукових товариств кардіологів, ревматологів та кардіохірургів з міжнародною участю "Серцева недостатність – сучасний стан проблеми". – Київ, 2002. – С. 124. (Особисто автором здійснений підбір та обстеження частини хворих; спільно з співавторами аналізувала отримані результати, формулювала висновки).

11. Целуйко В.И., Львова А.Б. Натрийзависимая артериальная гипертензия // Матеріали наукових праць Української науково-практичної конференції з міжнародною участю "Нові напрямки в діагностиці, лікуванні і профілактиці артеріальної гіпертензії та ії ускладнень". – Харків, 2003. – С. 264-265. (Автор проводила клініко-інструментальне обстеження хворих, статистичну обробку матеріалу, аналізувала результати, брала участь в формулюванні висновків).

АНОТАЦІЯ

Львова А.Б. Натрійзалежна артеріальна гіпертензія (клінічні, генетичні та терапевтичні аспекти). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за фахом 14.01.11. – кардіологія. – Інститут кардіології ім. акад. М.Д. Стражеска АМН України, м. Київ, 2004.

Дисертація присвячена розробці диференційованих схем лікування натрійзалежної артеріальної гіпертензії (НЗАГ), основаної на вивченні клініко-гемодинамічніх особливостей її перебігу, поліморфізму гена АПФ та ефективності антигіпертензивної терапії. Обстежено 80 хворих з м'якою та помірною есенціальною артеріальною гіпертензією (ЕАГ) і 20 пацієнтів з нормальним рівнем артеріального тиску (АТ). З метою діагностики солечутливості застосовували метод добового моніторування АТ і пероральне навантаження сіллю. На підставі клініко-інструментального, лабораторного та генетичного обстеження хворих встановлені особливості клінічного перебігу НЗАГ, добового профілю АТ і ефективність сучасної антигіпертензивної терапії в солечутливих пацієнтів. Встановлено, що найкращим препаратом серед вивчених в цієї категорії хворих є індапамід-ретард. Показано, що в хворих з ЕАГ клінічний перебіг захворювання, добовий профіль АТ та ефективність антигіпертензивної терапії пов'язані з поліморфізмом гена АПФ, незалежно від солечутливості, але при цьому негативний вплив D-алеля гена АПФ більш істотно виражено в хворих із НЗАГ.

Ключові слова: есенціальна артеріальна гіпертензія, солечутливість, натрійзалежна артеріальна гіпертензія, клінічний перебіг, добове моніторування артеріального тиску, поліморфізм гена АПФ, лікування.

ANNOTATION

A.B. Lvova. Salt-sensitive arterial hypertension (clinical, genetic and therapeutic aspects). – Manuscript.

Thesis for a Candidate of Medical Science degree by specialty 14.01.11 – Cardiology. – Acad. M.D. Strazhesko Institute of Cardiology Academy of Medical Sciences Ukraine, Kyiv, 2004.

This thesis is dedicated to the development of differential schemes of treatments of salt-sensitive arterial hypertension (SS AH) based on the analysis of clinical-hemodynamical peculiarities of its course, polymorphism of gene of angiotensin-converting enzyme (ACE) as well as the efficiency of antihypertensive therapy.

Eighty patients with mild and moderate essential arterial hypertension (EAH) and 20 patients with normal level of arterial blood pressure (BP) have been examined. Method diagnostics of salt sensitivity of twenty-four-hour BP monitoring and peroral salt load was applied to establish. According to the results of clinical-instrumental, laboratory and genetic examination of the patients, the specificity of the clinical course of the SS AH, twenty-four-hour BP profile as well as efficiency of the current antihypertensive therapy among the patients with salt sensitivity were determined. It was also determined that diuretic indapamide-SR proved to be the most effective preparation among medications studied for this category of patients. It was showed that among the patients with the EAH such aspects as clinical course of disease, twenty-four-hour BP profile and efficiency of antihypertensive therapy interrelate with the polymorphism of ACE gene irrespective of the salt sensitivity but at that the negative effect of D allele gene of ACE is more essentially and strongly marked among the patients with SS AH.

Key words: essential arterial hypertension, salt sensitivity, salt-sensitive arterial hypertension, clinical course, twenty-four-hour ambulatory monitoring of arterial blood pressure, polymorphism of gene of angiotensin-converting enzyme, treatment.

АННОТАЦИЯ

Львова А. Б. Натрийзависимая артериальная гипертензия (клинические, генетические и терапевтические аспекты). – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.11. – кардиология. – Институт кардиологии им. акад. Н. Д. Стражеско АМН Украины, г. Киев, 2004.

Диссертация посвящена разработке дифференцированных схем лечения натрийзависимой артериальной гипертензии (НЗАГ), основанной на изучении клинико-гемодинамических особенностей ее течения, полиморфизма гена ангиотензинпревращающего фермента (АПФ) и эффективности антигипертензивной терапии. Обследовано 80 больных с мягкой и умеренной эссенциальной артериальной гипертензией (ЭАГ) и 20 пациентов с нормальным уровнем артериального давления (АД). В работе использовали следующие методы исследования: общеклинические методы с опросом больных, их физикальным обследованием и определением порога вкусовой чувствительности (ПВЧ) к соли; инструментальные методы – электрокардиография, эхокардиография, суточное мониторирование АД (СМАД); лабораторные – определение уровня липидемии, гликемии, концентрации электролитов в плазме и эритроцитах (калий, натрий), активности АПФ в плазме; генетические – изучение полиморфизма гена АПФ; математические и статистические – для оценки полученных результатов. НЗАГ диагностировали на основании показателей СМАД, проведенного на фоне низкосолевой диеты и пероральной солевой нагрузки. Для лечения больных использовали 4 группы антигипертензивных препаратов: ингибитор АПФ (эналаприла малеат), ?-блокатор (бетаксолол), диуретик (индапамид-ретард) и антагонист кальция (лацидипин). Все препараты назначались в режиме монотерапии на протяжении 6 недель. Эффективность лечения оценивали по результатам СМАД. В результате проведенного исследования установлен ряд клинических и гемодинамических особенностей НЗАГ. Показано, что НЗАГ достоверно чаще встречается у женщин, у пациентов с такими факторами риска развития АГ, как ожирение, отягощенная наследственность по ЭАГ, избыточное потребление поваренной соли и сахарный диабет II типа. У солечувствительных пациентов достоверно чаще встречается нарушение липидного и электролитного обмена. Доказана связь ПВЧ к соли с отягощенной наследственностью по ЭАГ у больных с НЗАГ. Установлена корреляционная зависимость между уровнем и вариабельностью диастолического АД, некоторыми показателями внутрисердечной гемодинамики и ПВЧ к поваренной соли. Показано, что ограничение натрия в диете у больных с повышенной чувствительностью к соли приводит к достоверно более существенному снижение ДАД, чем в группе солерезистентных больных, а также способствует улучшению показателей суточного профиля АД, что не наблюдается у пациентов с ННАГ. Установлено, что однократная пероральная нагрузка натрием приводит к возрастанию АД более чем на 20 % от исходного, увеличению вариабельности АД и показателей "нагрузки давлением", что не наблюдается у солерезистентных больных. Тем самым обоснована возможность использования однократной солевой нагрузки в диагностике НЗАГ. Установлено также, что солевая нагрузка у солечувствительных больных может привести к ишемическим изменениям на ЭКГ (в виде депрессии сегмента ST), которые не сопровождаются клиническими проявлениями. Показано, что у больных с НЗАГ уровень активности АПФ в плазме не оказывает существенного влияния на суточный профиль АД и процессы ремоделирования сердца. Установлена тесная связь генотипа АПФ с некоторыми показателями центральной и внутрисердечной гемодинамики у больных с НЗАГ, а также влияние полиморфизма гена АПФ на суточный профиль АД, клиническое течение заболевания, и его роль в формировании солечувствительности. В обеих группах (с НЗАГ и с ННАГ) прослеживается негативное влияние гена АПФ (D-аллель) на изучаемые параметры, однако в группе с НЗАГ это влияние выражено более существенно. Обнаружено наличие достоверных различий в эффективности терапии НЗАГ изученными препаратами. Показано, что из 4-х групп антигипертензивных препаратов наиболее эффективным у этой категории пациентов является диуретик индапамид-ретард, который достоверно уменьшает вариабельность АД (как систолического, так и диастолического), "нагрузку давлением" и нормализует суточную кривую АД. В то же время эналаприла малеат может привести к достоверному увеличению вариабельности систолического АД. Показано негативное влияние D-аллеля гена АПФ и генотипа DD на эффективность терапии, в большей степени проявляющееся у больных с НЗАГ.

Ключевые слова: натрий, солечувствительность, натрийзависимая артериальная гипертензия, клиническое течение, суточное мониторирование артериального давления, полиморфизм гена АПФ, лечение.

ПЕРЕЛІК основних СКОРОЧЕНЬ

АГ | - артеріальна гіпертензія

АПФ | - ангіотензинперетворюючий фермент

АТ | - артеріальний тиск

ВТС | - відносна товщина стінок

ДАТ | - діастолічний артеріальний тиск

ДАТ ден. | - ДАТ середній за денний період (за даними ДМАТ)

ДАТ нічн. | - ДАТ середній за нічний період (за даними ДМАТ)

ДАТ серед. | - ДАТ середній за добу (за даними ДМАТ)

ДМАТ | - добове моніторування артеріального тиску

ЕАГ | - есенціальна артеріальна гіпертензія

ЕКГ | - електрокардіографія

ЕХОКГ | - ехокардіографія

ЗПО | - загальний периферичний опір

ІММЛШ | - індекс маси міокарда лівого шлуночка

ЛПВЩ | - ліпопротеїди високої щільності

ЛПНЩ | - ліпопротеїди низької щільності

ЛШ | - лівий шлуночок

ММЛШ | - маса міокарда лівого шлуночка

НЗАГ | - натрійзалежна артеріальна гіпертензія

ННАГ | - натрійнезалежна артеріальна гіпертензія

ПСЧ | - поріг смакової чутливості

САТ | - систолічний артеріальний тиск

САТ ден. | - САТ середній за денний період (за даними ДМАТ)

САТ нічн. | - САТ середній за нічний період (за даними ДМАТ)

САТ серед. | - САТ середній за добу (за даними ДМАТ)

СІ | - серцевий індекс

УОС | - ударний об'єм серця

ФВ | - фракція викиду

ХОС | - хвилинний об'єм серця

ХС | - холестерин