КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Лавриненко Лариса Миколаївна

УДК 311:[330.534/.55:64](043.3)

СТАТИСТИКА КІНЦЕВИХ СПОЖИВЧИХ

ВИТРАТ ДОМОГОСПОДАРСТВ

У СИСТЕМІ НАЦІОНАЛЬНИХ РАХУНКІВ ТА ВВП

Спеціальність 08.03.01 – статистика

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті економічного прогнозування НАН України, м.Київ.

Науковий керівник: | доктор економічних наук,

старший науковий співробітник

Ревенко Андрій Пилипович,

Інститут економічного прогнозування НАН України, головний науковий співробітник відділу економічного зростання та структурних змін в економіці

Офіційні опоненти: | доктор економічних наук, професор

Герасименко Сергій Сергійович,

Національна академія управління,

завідувач кафедри обліку, аудиту та статистики.

кандидат економічних наук,

старший науковий співробітник

Гладун Олександр Миколайович,

Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України, провідний науковий співробітник відділу соціально-демографічної статистики.

Провідна установа: | Одеський державний економічний університет,

кафедра статистики, Міністерство освіти і науки України, м. Одеса.

Захист відбудеться “17” вересня 2004р. о 1600 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д26.006.01 при Київському національному економічному університеті за адресою: 03680, м. Київ, пр. Перемоги, 54/1, ауд. 317.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського національного економічного університету за адресою: 03680, м. Київ, пр. Перемоги, 54/1,ауд.201.

Автореферат розісланий “10 ” серпня 2004р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат технічних наук, професор |

Шарапов О.Д.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. З набуттям Україною державної незалежності і переходом її економіки на ринкові засади розвитку виникла об’єктивна необхідність у відповідних змінах системи макроекономічної статистики та обліку. Вже з 1992 р. згідно з положеннями концепції переходу вітчизняної статистики на міжнародні стандарти, в Україні почала запроваджуватись загальноприйнята в країнах світу Система національних рахунків зразка 1993 року.

Надзвичайно важливою є подальша розробка та удосконалення СНР, що й відбивається у Постанові Кабінету Міністрів України № від 7 квітня 2003 р. “Про затвердження Програми розвитку системи національних рахунків на період до 2010 року”. В цьому урядовому документі значна увага приділяється необхідності удосконалення розрахунків ВВП саме за методом кінцевого використання, що передбачає врахування обсягу кінцевих споживчих витрат домогосподарств.

Дисертаційне дослідження визначається необхідністю удосконалення і впровадження Системи національних рахунків України та адаптації міжнародних рекомендацій щодо її побудови та використання з врахуванням сучасних соціально-економічних умов нашої країни, а також актуалізації існуючої інформаційної бази розрахунків кінцевих споживчих витрат домогосподарств.

З огляду на це, питання адаптації міжнародних стандартів національного рахівництва для країн з перехідною економікою привертають увагу науковців пострадянських країн. Серед російських авторів слід насамперед, відзначити Ю.М.Іванова, Б.Т.Рябушкіна, Г.Д.Кулагіну, Т.О.Хоменко. В Україні ці питання розглядались в працях В.П.Анісімова, С.С.Герасименка, О.М.Гладуна, А.В.Головача, М.В.Дарагана, В.В.Литвинова, М.Я.Меламеда, О.Й.Москвіна, Р.М.Моторина, П.А.Нагірняка, Б.Я. Панасюка, А.П.Ревенка, О.П.Романюк та інших. Також ці питання висвітлювались в публікаціях співробітників Державного комітету статистики України – В.А.Головка, І.А.Іванченка, О.Ю.Беглової, Н.І.Люсіної, О.О.Москвіна, І.М.Нікітіної, І.І.Осипової. Проте, на сьогодні далеко не всі питання можна вважати розв’язаними, зокрема, у сфері вивчення розподільчої структури валового внутрішнього продукту (ВВП). Значні ускладнення залишаються зі статистичними проблемами визначення абсолютної величини, структури і темпів змін його найбільш вагомої частини – кінцевих споживчих витрат домогосподарств.

Важливість використання коректних макростатистичних індикаторів в макроекономічному аналізі, необхідність удосконалення методології оцінки ВВП за методом кінцевого використання, недостатність відповідних наукових розробок – саме ці обставини значною мірою визначили вибір теми дисертаційної роботи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота пов’язана з темами науково-дослідних робіт Інституту економічного прогнозування НАН України, які виконувались на замовлення Державного комітету статистики України: “Удосконалення галузевої та макроекономічної статистики цін” номер державної реєстрації 0199U003093 (особистий внесок здобувача – методичні напрацювання з удосконалення розрахунків індексів-дефляторів для ВВП); “Удосконалення методики та практики розрахунків макроекономічних дефляторів та індексу споживчих цін відповідно до міжнародних стандартів” номер державної реєстрації 0100U006552 (особистий внесок здобувача – пропозиції щодо вдосконалення індексу споживчих цін як основи розрахунку індексів-дефляторів ВВП з урахуванням міжнародних рекомендацій та сучасних вимог економічного і соціального розвитку України); “Методологія використання валового внутрішнього продукту для комплексного аналізу та прогнозування соціально-економічного розвитку України” номер державної реєстрації 0101U006936 (особистий внесок здобувача – пропозиції щодо вдосконалення підходів до оцінки та відображення кінцевих споживчих витрат домогосподарств у СНР України). Науково-дослідні роботи виконувались на реалізацію заходів Державної програми реформування державної статистики України на період до 2002 року. Крім того, дисертаційна робота виконана в межах науково-дослідної роботи відділу інституційних змін та розвитку форм господарювання Інституту економічного прогнозування НАН України “Інституційне забезпечення розвитку корпоративного сектору економіки України” номер державної реєстрації 0199U000867 (особистий внесок – підготовка розділу “Вплив інституційних факторів на споживчі витрати домогосподарств”).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка науково-практичних рекомендацій з удосконалення СНР України та адаптації міжнародних рекомендацій щодо її побудови та використання з врахуванням сучасних соціально-економічних умов в Україні, а також актуалізація існуючої інформаційної бази розрахунків кінцевих споживчих витрат домогосподарств.

Відповідно до поставленої мети вирішувались наступні взаємопов’язані теоретико-методичні та науково-практичні задачі:

-

-

-

-

-

-

Об’єктом дослідження є методико-статистичні підходи та інструментарій оцінки кінцевих споживчих витрат домогосподарств.

Предметом дослідження є кінцеві споживчі витрати домогосподарств України.

Методи дослідження. Теоретичною основою дослідження є сучасна макроекономічна теорія, яка базується на системі національних рахунків, теорія статистики. Підґрунтям роботи також є результати досліджень вітчизняних і зарубіжних вчених у сфері макроекономічної та соціально-економічної статистики. В дисертаційній роботі використовувались такі основні статистичні методи досліджень: групувань, класифікацій, індексів, середніх величин, рядів розподілу, динамічних рядів, порівнянь і факторного аналізу.

Інформаційною базою є офіційні статистичні дані Держкомстату України зі статистики національних рахунків, витрат і доходів домогосподарств (за даними вибіркового обстеження умов життя домогосподарств України), статистики торгівлі і платних послуг, індексу споживчих цін. Використовувались також статистичні видання з національних рахунків ООН та окремих зарубіжних країн, методичні матеріали Держкомстату України, монографічні дослідження і публікації вітчизняних і зарубіжних авторів, а також законодавчі матеріали.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна роботи полягає в удосконаленні розрахунків кінцевих споживчих витрат домогосподарств при обчислені ВВП у фактичних і постійних цінах. Основні здобутки дисертанта, що містять наукову новизну такі:

вперше:

- розроблено методичні підходи з узгодження даних сукупних витрат у вибірковому обстеженні умов життя домогосподарств відповідно категорії кінцевих споживчих витрат домогосподарств у СНР;

- розроблено методичні підходи розрахунку кінцевих споживчих витрат домогосподарств у ВВП у постійних цінах, на базі перезважувань первинних індексів;

одержали подальший розвиток:

- аргументація кінцевих споживчих витрат домогосподарств, як найбільш узагальнюючого показника, що має використовуватись при характеристиці реальних змін життєвого рівня населення;

- рекомендації щодо розрахунку кінцевих споживчих витрат домогосподарств у постійних цінах за міжнародною класифікацією;

- визначення особливостей статистичного порівняння кінцевих споживчих витрат населення (домогосподарств) в Україні і зарубіжних країнах в межах Проекту міжнародних порівнянь ВВП;

удосконалено:

- методику розрахунку складу домогосподарств, а саме – включення студентів, як окрему категорію одноосібних домогосподарств;

- методику розрахунку ВВП – на основі включення необлікованої продукції домогосподарств.

Практичне значення одержаних результатів. Основні теоретичні положення і отримані наукові результати дисертаційної роботи доведені до рівня конкретних пропозицій і викладені у формі, яка дає змогу їх практичного застосування статистичними органами в розрахунках ВВП. Практична реалізація результатів дисертаційного дослідження надає можливість удосконалення існуючої методики цих розрахунків як у фактичних, так і у постійних цінах. Дисертація виконувалась у контексті вимог першого (1995-1998 рр.) і другого етапів (1999-2002 рр.) реалізації Програм реформування державної статистики в Україні щодо макроекономічної статистики і національних рахунків, та відповідає завданням, визначеним у Постанові Кабінету Міністрів України № від 7 квітня 2003 р. “Про затвердження Програми розвитку системи національних рахунків на період до 2010 року”.

Методичні та практичні рекомендації по удосконаленню статистичних розрахунків кінцевих споживчих витрат домогосподарств у ВВП, розроблені здобувачем, використовуються у роботі Управління національних рахунків Державного комітету статистики України, і знайшли відображення у трьох наукових звітах: “Удосконалення галузевої та макроекономічної статистики цін”, “Удосконалення методики та практики розрахунків макроекономічних дефляторів та індексу споживчих цін відповідно до міжнародних стандартів”, “Методологія використання валового внутрішнього продукту для комплексного аналізу та прогнозування соціально-економічного розвитку України”(довідка Державного комітету статистики України від 09.09.2003 № 04/01-05/49).

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження доповідались на наступних науково-практичних конференціях: “Соціально-економічний розвиток України. Проблеми статистики – 98” (Львів-Шкло, 1998 р.); “Проблеми перехідної економіки” (м. Київ, 2001 р.); “Исследование и оптимизация экономических процессов – Оптимум-2001“ (м. Харків, 2001 р.); “Проблемы прогнозирования и государственного регулирования социально-экономического развития” (м. Мінськ, 2002 р.); міжнародна наукова конференція студентів та молодих вчених "ПОЛІТ " (м. Київ, 2003 р.); міжнародна науково-практична конференція “Україна наукова 2003” (м. Дніпропетровськ, 2003 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи знайшли відображення у 10 наукових роботах загальним обсягом 3,8 д.а., з яких 5 опубліковано у наукових фахових виданнях, 5 – в інших виданнях.

Обсяг і структура дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Роботу викладено на 182 сторінках машинописного тексту, що містять 2 рисунки та 32 таблиці, список використаних джерел із 152 найменувань займає 14 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі до дисертації обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано його мету й основні завдання, розкрито новизну та наведено практичне значення одержаних результатів, подано відомості щодо апробації роботи.

Розділ 1 "Кінцеві споживчі витрати домашніх господарств у системі національних рахунків та ВВП". Наведено стандартне визначення категорії “кінцевих споживчих витрат домогосподарств” за міжнародною Системою національних рахунків (СНР-93), як одного з компонентів ВВП за кінцевим використанням. В Україні, як і в інших країнах світу, кінцеві споживчі витрати домогосподарств складають найбільшу частину ВВП за кінцевим використанням. За період між 1990 та 2002 рр. вона коливалась між 44,3 % у 1994 р. та 56,9 % у 1998 р. У 2002 р. ці витрати складали 54,3 % ВВП у фактичних цінах.

У 1991-1996 рр. та у 1999 р. кінцеві споживчі витрати домогосподарств проти попереднього року зменшувались, а у 1997р., 1998р. та 2000-2003 рр. відбувалось їх збільшення. Найнижчий рівень кінцевих споживчих витрат домогосподарств в Україні був у 1996 р. – 49,0% до рівня докризового 1990 р. У 2002 р. їх обсяг становив 58,5 % до 1990 р., а у 2003 р. – близько 62%. В розрахунку на душу населення падіння цього показника було дещо меншим у зв’язку із зменшенням чисельності населення.

Категорія кінцеві споживчі витрати домогосподарств охоплює їх витрати на придбання споживчих товарів та послуг. Згідно визначенню СНР, ці витрати повинні включати як товари та послуги, придбані за гроші, так і продукти (переважно сільськогосподарські), отримані з власних присадибних ділянок. Врахування негрошових (натуральних) споживчих витрат домогосподарств дуже важливо для України, в якій на відміну від розвинутих західних країн, їх частка у сукупних споживчих витратах досить значна. Неспоживчі витрати домогосподарств, наприклад, придбання насіння, кормів для худоби, будівельних матеріалів для спорудження житла за СНР відносяться до інших елементів ВВП і не відносяться до споживчих витрат.

Кінцеві споживчі витрати домогосподарств реалізуються лише в одному з п’яти інституційних секторів економіки – секторі домогосподарств. В цьому секторі також створюється частина валового випуску та ВВП – здебільше виробництво сільськогосподарських продуктів, будівництво власного житла.

В дисертації обгрунтовується, що згідно з вимогами СНР-93, в Україні, як в виробництві, так і в кінцевому споживанні домогосподарствами ВВП, необхідно додатково дораховувати дві досить істотні групи продуктів. Перша – нецентралізоване водопостачання (“видобування” води з власних і суспільних криниць, водоколонок). На них у 2002 р. припадало забезпечення водою 23,9 % житлового фонду в містах та 81,8 % у селах. Друга – домашня переробка овочів і фруктів (виготовлення варення, соління огірків, помідорів, капусти), які формують 70-95 % загального споживання цих продуктів.

Щодо уточнення існуючого складу домогосподарств в Україні, в дисертації аргументується необхідність трактування студентів, які стаціонарно навчаються у вищих учбових закладах та мешкають окремо від батьків, як окрему категорію домогосподарств. Вони більшу частину року живуть окремо від батьків і самостійно ведуть господарство (здійснюють основні споживчі витрати). Йдеться приблизно про 500-550 тис. студентів, що збільшує загальну кількість домогосподарств в Україні майже на 3%. Саме так, як окремі домогосподарства, розглядалась ця група осіб при проведенні Всеукраїнського перепису населення у грудні 2001 р. До цього (з 1999 р.) у вибірковому обстеженні умов життя домогосподарств України, студенти які мешкали окремо від батьків, включались до складу домогосподарств батьків. Внаслідок прийнятих змін щодо студентів, та інших уточнень, загальна кількість індивідуальних домогосподарств в Україні збільшилась з 17637 тис. за розрахунками у вибірковому обстеженні 2001 р. до 18201 тис. за даними перепису населення. Середній розмір домогосподарства в Україні становив за переписом населення 2,62 особи, в тому числі 2,55 в містах і 2,77 особи в селах. Домогосподарства з однієї особи складають 25,9% домогосподарств, з двох осіб – 26,6%, трьох – 22,0%, чотирьох – 15,9%, п’яти і більше осіб – 9,6 відсотків.

Оскільки в Україні як основний використовується виробничий метод розрахунків ВВП (особливо щодо щомісячних, квартальних і попередніх річних оцінок), в дисертаційній роботі докладно, з певними роз’ясненнями, на прикладі даних ВВП за 2001 рік, показано “технологічний” процес формування кінцевих споживчих витрат домогосподарств. Він послідовно охоплює рахунок утворення доходу, далі, рахунки його первинного і вторинного розподілу і, нарешті, рахунок використання наявного доходу. Особлива увага приділена авторським поясненням певних особливостей формування оплати праці найманих працівників та валового прибутку і змішаного доходу в Україні. Останній (змішаний доход), створений у секторі домогосподарств, скоріше слід розглядати як аналог оплати праці в інших інституційних секторах економіки, а не як прибуток.

Розділ 2 "Кінцеві споживчі витрати домогосподарств у фактичних цінах". Зроблено критичний аналіз статистичних джерел, які тією чи іншою мірою використовувались для визначення кінцевих споживчих витрат домогосподарств, підкреслені їх обмеження й недоліки, також обгрунтовуються переваги і необхідність спиратися для цього на матеріали вибіркового обстеження умов життя (доходів і витрат) домогосподарств України.

Підкреслюється, що в Україні при розрахунках і розподілі ВВП за компонентами кінцевого використання кінцеві споживчі витрати домогосподарств мають найгірше інформаційно-статистичне забезпечення порівняно з іншими частинами. Певною мірою вони визначались, особливо до 2002 р., залишковим методом. Хоча для контролю їх розрахунку використовувались дані 12 джерел адміністративної статистики роздрібної торгівлі і побутових послуг, не враховується та обставина, що через канали роздрібної торгівлі товари реалізуються не лише населенню (домогосподарствам), але і підприємствам і організаціям, а також для неспоживчих потреб домогосподарств.

Крім того, їх класифікації переважно базуються на колишніх радянських класифікаціях і тому істотно відрізняються від міжнародної Класифікації індивідуального споживання за призначенням (КІСП), що унеможливлює розподіл цього компоненту ВВП за міжнародними стандартами. Інший суттєвий недолік існуючої методики їх визначення пов’язаний з тим, що таким чином може бути визначена лише загальна величина кінцевих споживчих витрат всієї сукупності домогосподарств. Однак, формування і здійснення обгрунтованої соціально-економічної державної політики потребує детальних даних щодо розподілу сукупних кінцевих споживчих витрат домогосподарств щодо соціально-демографічних характеристик домогосподарств, рівня матеріального забезпечення, в тому числі особливої уваги потребують малозахищені і бідні верстви населення, особливості споживчих витрат в міських і сільських домогосподарствах, регіональні особливості витрат домогосподарств тощо.

Тому в Україні доцільно в основу визначення кінцевих споживчих витрат домогосподарств у ВВП покласти дані вибіркового обстеження умов життя (витрат і доходів) домогосподарств, яке було започатковано з 1999 р. За своїм економічним змістом дані, отримані у вибірковому обстеженні, дуже близькі до категорії кінцевих споживчих витрат у ВВП і потребують лише незначних коригувань для наближення до цієї категорії національних рахунків.

Вибіркове обстеження домогосподарств здійснюється щоквартально і термін його розробки в Україні порівняно з іншими країнами є дуже коротким і становить три місяці. Це дозволяє використовувати їх і для квартальних розрахунків цього компоненту ВВП. Важливо звернути увагу, що СНР-93 також рекомендує при можливості використовувати дані такого обстеження як основне джерело при обчисленні кінцевих споживчих витрат домогосподарств, особливо в країнах, де воно здійснюється регулярно, принаймні, щорічно. І багато західних країн базує визначення цього компоненту ВВП саме на основі матеріалів такого вибіркового обстеження.

Автором проаналізована можливість використання для визначення кінцевих споживчих витрат домогосподарств у ВВП матеріалів попереднього вибіркового обстеження витрат бюджетів сімей, яке було розпочато ще в середині 20-их років минулого століття і проіснувало в Україні до 1998 р. На відміну від теперішнього вибіркового обстеження умов життя домогосподарств, воно базувалось не на територіальному, а на виробничому принципі і було адекватне для радянських умов, але виявилось малопридатним для сучасних умов переходу до ринкової економіки. Порівняння даних кінцевих споживчих витрат домогосподарств у ВВП за 1990-1998рр. із скоригованими даними бюджетного обстеження сімей за ці роки виявили між ними значні і різноспрямовані відхилення навіть за співставні роки. Причини розходжень могли бути як з боку погіршення точності даних бюджетного обстеження сімей в нових умовах, так і з боку певних неточностей обчислення цієї частини ВВП в перші роки їх розрахунків.

Для обчислень використання ВВП важливо, що нове вибіркове обстеження умов життя домогосподарств охоплює як грошові, так і сукупні, які включають і натуральні (у грошовій оцінці) витрати. Групування товарів і послуг було досить близьке до відповідної міжнародної класифікації, а з 2003 р. ці витрати повністю визначаються за цією класифікацією. Дані вибіркового обстеження домогосподарств (вибіркою охоплюється 9,5 тис. або 0,1% домогосподарств) потребують певних коригувань для отримання відповідної категорії ВВП. Вони пов’язані з виключенням кількох елементів, які перерозподіляються між домогосподарствами. Це подарунки родичів та знайомих у грошовій, або натуральній формі, аліменти, які одночасно є витратами одних домогосподарств і доходами інших. Тобто йдеться про необхідність усунення елементів “подвійного рахунку” в інституційному секторі домогосподарств у ВВП. Крім того, після коригувань, за вимогами СНР, необхідно додати умовні витрати на житло, у тій частині, яка є власністю домогосподарств.

Проведений у дисертації аналіз квартальних співвідношень між кінцевими споживчими витратами домогосподарств у ВВП і розрахунками (після коригувань) даних вибіркового обстеження домогосподарств сукупних витрат домогосподарств показує, що різниця між ними у 1999-2001 рр. зменшувалась щорічно і майже щоквартально (табл.1). Ця обставина важлива для того, щоб покласти дані вибіркового обстеження домогосподарств в основу розрахунків кінцевих споживчих витрат домогосподарств у ВВП. Це сприятиме істотному підвищенню точності їх визначення і забезпечить можливість розрахунків за стандартною міжнародною класифікацією та наведення цих даних по Україні у статистичних щорічниках ООН по національних рахунках.

Таблиця 1

Порівняння сукупних споживчих витрат у вибірковому обстеженні домогосподарств з кінцевими споживчими витратами домогосподарств у ВВП (млн. грн.)

Роки,

квартали |

Кінцеві споживчі витрати домогос-

подарств у ВВП | Сукупні витрати домогосподарств (визначені на основі вибіркового обстеження) |

Імпутована житлова рента

(0,45% від

КСВД) * |

Всього |

Співвід-

ношення, %

всього |

з них –

споживчі

А | 1 | 2 | 3 | 4 | 5=3+4 | 6=5 : 1

1999 | 71310 | 90841 | 84451 | 321 | 84772 | 118,88

І кв. | 15028 | 20588 | 18774 | 68 | 18842 | 125,38

ІІ кв. | 16020 | 21437 | 20064 | 72 | 20136 | 125,69

ІІІ кв. | 19819 | 24291 | 22623 | 89 | 22712 | 114,60

ІV кв. | 20443 | 24525 | 22990 | 92 | 23082 | 112,91

2000 | 96536 | 114241 | 103543 | 434 | 103977 | 107,71

І кв. | 20350 | 26776 | 24318 | 92 | 24410 | 119,95

ІІ кв. | 23624 | 28570 | 25318 | 106 | 25424 | 107,62

ІІІ кв. | 25893 | 29210 | 26825 | 116 | 26941 | 104,05

ІV кв. | 26669 | 29685 | 27082 | 120 | 27202 | 102,00

2001 | 112260 | 128535 | 116738 | 505 | 117243 | 104,44

І кв. | 25371 | 31773 | 29133 | 114 | 29247 | 115,28

ІІ кв. | 27504 | 31758 | 28588 | 124 | 28571 | 103,88

ІІІ кв. | 30647 | 32260 | 29133 | 138 | 29271 | 95,51

IV кв. | 28738 | 32744 | 29884 | 129 | 30013 | 104,43

*Відсоткова величина, прийнята у розрахунках Держкомстату України.

Поруч із значними позитивними елементами, дані вибіркового обстеження домогосподарств мають один серйозний недолік – від участі у них в Україні (так само, як і в інших країнах, в тому числі розвинутих західних) ухиляються найбільш заможні верстви населення. За вимогами міжнародних рекомендацій участь у такому обстеженні є цілком добровільною, і домогосподарства, які відмовляються від участі в обстеженні, не можуть бути замінені іншими (мабуть тому, що додатково включені домогосподарства також не охоплювали б заможні групи). Тобто в розрахунки переважно не попадають доходи і витрати заможних домогосподарств. І при додатковому включенні нових домогосподарств замість тих, що добровільно не погоджуються приймати участь в обстеженні також “випадали” б заможні домогосподарства. Однак і в розрахунках ВВП виробничим методом, який дорівнює величині ВВП за кінцевим використанням, також неохоплена значна частина тіньової і незареєстрованої економіки.

Оскільки у вибірковому обстеженні умов життя (витрат і доходів) домогосподарств розробки здійснюються не лише в цілому, але майже у розрізі 104-х груп домогосподарств за місцем проживання, соціально-демографічними, регіональними, децильними групами, з’являється можливість дезінтеграції загальних кінцевих споживчих витрат домогосподарств, розрахованих на базі цих вибіркових обстежень. В роботі ілюструється можливість дезінтеграції на прикладі експериментальних розрахунків у регіональному розрізі, за децильними і соціально малозахищеними групами домогосподарств у комбінації з 30 основними групами споживчих витрат. Такий підхід дозволяє значно розширити можливості аналізу, обґрунтування законодавчою і виконавчою владою соціально-економічної політики держави.

Розділ 3 "Кінцеві споживчі витрати домогосподарств у постійних цінах та міжнародні порівняння” присвячено необхідності удосконалення розрахунків кінцевих споживчих витрат домогосподарств у постійних цінах, тобто методології і практиці розробки індексу-дефлятора цього компоненту ВВП. Наводиться аналіз порівнянь структури і абсолютних величин цього компоненту ВВП за 270 групами витрат із зарубіжними країнами за 1999 р. на базі паритетів купівельної спроможності національних валют.

Обгрунтовується, що для отримання даних перерахунку кінцевих споживчих витрат домогосподарств з фактичних у постійні ціни, тобто їх розрахунку у динаміці, необхідно розраховувати спеціальний індекс-дефлятор цього компоненту ВВП. Він має базуватися на 30-35 попередньо визначених субіндексах, які репрезентують окремі групи цих витрат згідно міжнародної Класифікації індивідуального споживання за призначенням (КІСП). Враховуючи, що в Україні на харчування припадає найвагоміша частка споживчих витрат, ніж у західних країнах, слід розраховувати за ними не один, а декілька субіндексів – за окремими групами товарів – м’ясопродуктами, молочними продуктами, картоплею, овочами тощо. Такий підхід забезпечуватиме необхідну якість перерахунку і одночасно дозволить отримувати дані в динаміці згідно стандартних вимог їх оприлюднення у статистичних щорічниках ООН по національних рахунках (стандартна таблиця 2.6).

Існуюча в Україні до 2002 р. практика перерахунку кінцевих споживчих витрат у постійні ціни не відповідала цим вимогам і міжнародній практиці. В перерахунку використовувалось 12 непрямих субіндексів, які не забезпечували необхідної точності цього індексу-дефлятора. Ваги окремих субіндексів були незбалансовані. На два з них – купівлю товарів на організованих (40,8% загальних ваг) і неорганізованих (24,5%) ринках припадає майже дві третини ваг (65,3%), а на сім – тільки 3,6% ваг. Перерахунок і визначення індексів-дефляторів здійснювалися не за міжнародною класифікацію, а переважно за даними адміністративної статистики торгівлі і послуг, яка здебільшого успадкована з радянських часів. Найвагоміший субіндекс (купівля товарів на організованих ринках) крім споживчих витрат домогосподарств частково включав також товари, які мають характер проміжного споживання (придбаються не домогосподарствами, а юридичними особами), або ж відносяться у ВВП до елементів валового нагромадження основного капіталу (придбання товарів населенням для капітального будівництва).

Доводиться, що в основу розрахунків групових субіндексів-дефляторів необхідно покласти існуючі первинні (індивідуальні) індекси, які використовуються для обчислення індексів споживчих цін (ІСЦ). Цей індекс формується з 270 (раніше з 425) окремих видів товарів та послуг. Важливо, що останнім часом ІСЦ в Україні почав розраховуватись за групами товарів і послуг згідно з міжнародною класифікацією, замість старої радянської торгової класифікації і класифікації побутових послуг, які досить відрізнялись від КІСП.

Однак безпосередньо використовувати ІСЦ і його окремі групові субіндекси для перерахунку кінцевих споживчих витрат домогосподарств у постійні ціни неможливо. Це випливає з трьох основних причин. По-перше, ІСЦ охоплює лише грошові споживчі витрати. В Україні ж значну частку споживання населення становлять продукти харчування власного виробництва, або безкоштовно отримані від родичів. У 2002 р. вони складали 18,3% всіх споживчих витрат (при обчисленні їх вартості за середніми цінами придбання, згідно нормам СНР), в тому числі в сільських домогосподарствах 36,6%, а серед окремих груп товарів, наприклад, по картоплі неохоплене ІСЦ натуральне споживання і “подарунки” становили 64,1 %.

По-друге, ІСЦ обчислюється лише у розрізі міського населення. Ця обставина майже невідома навіть фахівцям. Сільське населення, яке складає третину всього населення України, не враховується при обчислені цього індексу, – а повинна бути обов’язково врахована шляхом перезважувань при розрахунках групових субіндексів-дефляторів цього компоненту ВВП.

По-третє, офіційний ІСЦ при змінах тарифів на житлово-комунальні послуги не виключає з них дотацій, які отримують домогосподарства з бюджету. Тобто, враховуються зміни цін виробників, а не споживачів. Згідно СНР-93 у ВВП дотації і субсидії, які в Україні отримує значна частина сімей, відносяться не до кінцевих споживчих витрат домогосподарств (бо вони їх безпосередньо не отримують на руки і не можуть їх вільно, на власний розсуд використовувати), а до кінцевих витрат іншого інституційного сектору – сектору загального державного управління. При значному збільшенні тарифів (як це мало місце, наприклад, у 2000 р.) така практика обчислення ІСЦ вела до його істотного завищення – приблизно, на 3-4% з 25,8% середньорічного збільшення ІСЦ проти попереднього 1999 року.

Тому, для побудови достовірного індексу-дефлятора для кінцевих споживчих витрат домогосподарств доцільно використовувати первинні індивідуальні індекси (270 видів товарів і послуг) і перезважувати та частково перераховувати (щодо житлово-комунальних послуг) їх відповідно структурі споживчих витрат всього населення враховуючи натуральну частину споживання.

СНР передбачає розрахунки індексів-дефляторів ВВП (в тому числі і щодо кінцевих споживчих витрат домогосподарств) за формулою Пааше, а не Ласпейреса, за якою в Україні обчислюються ІСЦ й індекси-дефлятори цих витрат. Але щодо існуючої національної практики України ця вимога не є актуальною, бо й ІСЦ, й індекси-дефлятори щорічно розраховуються до попереднього року, а не до базисного періоду, який у більшості країн змінюється лише раз на 5-10 років. За такий тривалий період можуть виникати значні розбіжності у структурі (в індивідуальних і групових вагах) споживання між базисним і останнім періодом, які впливатимуть на динаміку ІСЦ індексів-дефляторів. Проте, Україна залишається однією з п’яти країн світу (чотири інші, згідно МВФ, – Білорусь, Казахстан, Китай, Росія), в яких ІСЦ розраховується не до базисного, а до попереднього року. Але перехід на сталий базисний період передбачається в Україні в найближчі один-два роки і це питання стане для нас актуальним.

Запропоновані в роботі методи удосконалення розрахунків індексів-дефляторів забезпечують можливість отримання більш точних даних щодо змін у динаміці кінцевих споживчих витрат домогосподарств, який по суті є найбільш узагальнюючим макроекономічним показником рівня життя населення, як і всього ВВП. Важливо також, що вони дозволяють відслідковувати процеси не лише за всіма домогосподарствами, але й аналізувати їх щодо окремих демографічних і соціальних груп. Без цього неможливо, наприклад, відслідковувати зниження рівня бідності, простежити тенденції і формування середнього класу, регулювати соціальну політику держави.

Починаючи з розробок національних рахунків і ВВП за 2002 р. (оприлюднених у лютому 2004 р.) Держкомстат України почав наводити перерахунки кінцевих споживчих витрат домогосподарств і розраховувати відповідні індекси-дефлятори не тільки в цілому за цим компонентом, а й за 12 основними групами згідно КІСП, як це обґрунтовано у дисертаційній роботі.

З 1993 р. Україна вже тричі приймала участь у Програмі міжнародних порівнянь ВВП (за 1993, 1996 і 1999 рр.), які здійснюються раз на три роки Організацією економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) і Євростатом. Це дуже складні і одночасно найбільш масштабні й об’єктивні порівняння ВВП і його окремих компонентів. Процес збору, обробки даних займає близько трьох років, тому дані останнього періоду порівнянь були оприлюднені наприкінці 2002 р. На відміну від інших країн, офіційна українська статистика не оприлюднює у своїх виданнях (включаючи останній статистичний щорічник за 2002р.) результати цих порівнянь. Аналіз порівнянь за кінцевими споживчими витратами домогосподарств України й інших країн взагалі ніколи раніше не висвітлювався.

Щодо кінцевих споживчих витрат населення, як одного з компонентів ВВП, Програма охоплює пряме співставлення кількості і цін майже за тисячею споживчих товарів і послуг. Принципово важливо усвідомлювати, що порівняння здійснюються не за офіційним валютним курсом, а шляхом прямого співставлення національних цін до базової валюти, тобто за паритетом купівельної спроможності. Тому отримані результати в цілому, і за окремими групами товарів і послуг значно відрізняються від розрахунків за офіційними курсами. Слід також відмітити, що для уникнення розбіжностей між країнами у сукупному споживанні послуг освіти, охорони здоров’я з двох основних джерел – за рахунок особистих витрат і витрат з бюджету та некомерційних організацій, в міжнародних порівняннях враховуються всі (а не лише споживчі витрати домогосподарств) джерела витрат і щодо них використовується більш широке тлумачення – кінцеві споживчі витрати населення (а не домогосподарств) .

Серед 43 країн (країни Європи /крім Білорусі та Молдови/ і неєвропейських країн-членів ОЕСР), за якими здійснювалось порівняння за 1999 р., Україна займала останнє місце як за обсягом ВВП, так і кінцевими споживчими витратами населення на одну особу (за споживчими витратами населення на особу вони виявились у 5,92 рази нижчими, ніж у 15 країнах Євросоюзу). За окремими елементами кінцевих витрат домогосподарств між Україною і 15 країнами Євросоюзу існують суттєві відмінності. Якщо споживання продуктів харчування вдома в Україні на одну особу, менше, ніж у цих країнах у 3,33 рази, то за витратами на взуття та одяг вони менші в 17,7 рази, за товарами для житла нижчі у 41,8 рази, витратами на відпочинок у 24,9 рази.

Існують значні розбіжності щодо паритетів цін на окремі групи товарів і послуг між Україною і країнами ЄС. При офіційному середньорічному курсі у 1999 р., який дорівнював 4,13 грн./дол., за паритетами по всьому ВВП він становив 0,705 грн./дол., або лише 17% до валютного курсу. За кінцевим споживанням населення паритет складав 0,651 грн./дол. і мав значні розбіжності для окремих груп товарів і послуг. Найвищими були паритети по витратах на придбання одягу і взуття – 2,199 грн./дол. і товарах та послугах для житла – 1,854 грн./дол., а найнижчими по оплаті житла та комунальних послуг – тільки 0,200 грн./дол. Звідси зрозуміло наскільки різниться структура споживчих витрат в Україні при її обчисленні у національній валюті та у доларах за паритетами. Так, витрати на харчування вдома у національній валюті становили 41,9% кінцевих споживчих витрат населення, а у доларах за паритетом лише 16,8%, а витрати на житлово-комунальні послуги – 9,3% у гривнях, а за паритетом – 37,5% і, таким чином, за паритетом у 2,2 рази перевищували витрати на харчування.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється в удосконаленні розрахунків кінцевих споживчих витрат домогосподарств при обчислені ВВП у фактичних і постійних цінах. Основні результати виконаного дисертаційного дослідження полягають у наступному:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.