МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Лепа Микола Миколайович

УДК 658.004.832.28

МЕХАНІЗМИ МАРКЕТИНГОВО-ОРІЄНТОВАНОГО УПРАВЛІННЯ
КОНКУРЕНТНИМИ ПЕРЕВАГАМИ ПІДПРИЄМСТВА

Спеціальність 08.06.01 – Економіка, організація і управління

підприємствами

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Донецьк – 2004

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Інституті економіки промисловості Національної академії наук України (м. Донецьк), у науково-дослідному центрі інформаційних технологій.

Науковий консультант: доктор економічних наук, професор

Лисенко Юрій Григорович,

Донецький національний університет Міністерства освіти і науки України
(м. Донецьк), завідувач кафедри економічної кібернетики

Офіційні опоненти: 

доктор економічних наук, професор, академік НАН України Алимов Олександр Миколайович, Об’єднаний інститут економіки НАН України (м. Київ), завідувач відділу міжгалузевих пропорцій та промислового потенціалу;

доктор економічних наук, професор Аптекар Савелій Семенович, Донецький державний університет економіки і торгівлі ім. М.Г. Туган-Барановського Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк), завідувач кафедри інвестиційного менеджменту;

доктор економічних наук, професор Тридід Олександр Миколайович, Харківський державний економічний університет Міністерства освіти і науки України (м. Харків), перший проректор.

Провідна установа:

Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадського Міністерства освіти і науки України (м. Сімферополь), кафедра менеджменту та маркетингу.

Захист дисертації відбудеться 8 вересня 2004 року о 11.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.051.01 у Донецькому національному університеті Міністерства освіти і науки України за адресою:

83015, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 198-а, великий зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Донецького національного університету Міністерства освіти і науки України за адресою: 83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24.

Автореферат розісланий 21 червня 2004 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Овечко Г.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Трансформаційні процеси, що відбуваються в Україні, направлені на створення високоефективної соціальноорієнтованої ринкової економіки. У той же час стан більшості вітчизняних промислових підприємств характеризується не тільки застарілою техніко-технологічною базою виробництва, високим питомим витрачанням ресурсів, низьким рівнем конкурентоспроможності продукції, але і використанням старих підходів до управління виробничо-господарською діяльністю підприємств. Це підтверджується кризовими явищами на підприємствах України, які обумовлені в першу чергу відсутністю досвіду управління в умовах мінливості зовнішнього середовища і підвищеної конкуренції, недосконалістю маркетингової оцінки ризику, нормативної бази з регулювання поведінки на ринку.

Кризові явища останніх років істотно торкнулися підприємств машинобудівного комплексу країни. У 2002 р. обсяг виробництва продукції машинобудування і металообробки склав менше 45% від рівня 1990 р. Незважаючи на тенденції зростання виробництва, що намітилися в останні два роки, загальний економічний стан машинобудівної галузі залишається кризовим, корінних позитивних перетворень не відбулося. У Донецькій області з 230 машинобудівних заводів 40% збиткові, а третина – в даний час практично не працює.

Умови вітчизняної ринкової економіки значно змінюють сутність управління, що у свою чергу вимагає розробки методів, які забезпечують організацію функціонування промислових підприємств в умовах конкуренції. Розвиток конкуренції сприяє впровадженню на підприємствах України маркетингової концепції управління, що направлена в першу чергу на проведення інтеграційних процесів виробництва і споживання з урахуванням досягнення інтересів товаровиробників і споживачів. Особливо велике значення концепція маркетингово-орієнтованого управління набуває в період трансформаційних процесів в економіці України, коли необхідно перебудувати організаційно-економічну діяльність підприємств з урахуванням можливості її адаптації до швидко змінних умов функціонування ринкового середовища, що значно знижує вірогідність виникнення кризових явищ на підприємстві.

Нестабільність зовнішнього середовища пред'являє нові вимоги до розробки і реалізації методів стратегічного управління, одного з найважливіших напрямів удосконалення механізму управління розвитком підприємства. У даний час проблеми побудови організаційно-економічного механізму формування і реалізації стратегії управління підприємством залишаються малодослідженими як у теоретичному плані, так і з точки зору їх практичного втілення.

Вдосконалення системи оперативного і поточного управління виробничими процесами, підвищення якості управлінських робіт на основі використання економіко-математичних методів і нових інформаційних технологій за умови забезпечення ефективного функціонування машинобудівного комплексу переростають в обов'язкову вимогу нової системи господарювання і мають максимально сприяти розвитку умов ринкової економіки.

Таким чином, розробка функціональних механізмів управління конкурентними перевагами на основі принципів маркетингу є актуальною проблемою, що і зумовило вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами і темами. Дисертація була виконана відповідно до тематики науково-дослідних робіт Інституту економіки промисловості НАН України: "Розробка автоматизованих комплексів прийняття управлінських рішень на рівні підприємств" (номер державної реєстрації 0197U009481) (1997-1999 рр.); "Проблеми оновлення і перспективи розвитку виробничого потенціалу" (номер державної реєстрації 0199U001189) (1999-2001 рр.); "Розробка економіко-математичних методів та моделей розвитку промислових підприємств" (номер державної реєстрації 0101U002580) (2000-2002 рр.); "Підвищення ефективності використання виробничого потенціалу в промисловості" (номер державної реєстрації 0102U001230) (2000-2003 рр.); "Моделювання процесів антикризового управління виробничо-економічними об’єктами" (номер державної реєстрації 0103U007372) (2003 р.).

Мета і задачі дослідження.

Метою дисертаційної роботи є дослідження, обґрунтування і розробка методологічних основ і механізму маркетингово-орієнтованого управління конкурентними перевагами підприємств машинобудівного комплексу в умовах ринкових відносин і розробка науково-практичних і методичних рекомендацій їх практичної реалізації.

Для досягнення мети дисертаційної роботи було поставлено та вирішено такі задачі:

проаналізовано стан і тенденції соціально-економічного розвитку економіки України, її промислового сектора і підприємств машинобудування в умовах трансформаційних змін;

проаналізовано існуючі методи управління підприємствами машинобудівного комплексу;

досліджено питання впливу сучасних тенденцій розвитку зовнішнього середовища на класичні положення у сфері управління, конкуренції і маркетингу;

розроблено концепцію управління промисловим підприємством на основі маркетингової стратегії розвитку підприємства;

розроблено методологію прийняття рішень у системі стратегічного розвитку промислових підприємств у ринкових умовах;

удосконалено методологію поточного планування виробництва з урахуванням дестабілізуючого впливу чинників зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства;

удосконалено методи оперативного планування виробництва шляхом взаємозв'язку технологічної структури виробів і поточних планових завдань з урахуванням нестабільності ринкового середовища в умовах невизначеності випуску продукції в конкретні часові інтервали;

розроблено модель оперативного регулювання виробництва на основі "вбудовування" замовлень у виробничий процес з урахуванням отримання найбільшого ефекту і виконання договірних зобов'язань;

запропоновано методи і моделі оптимального оперативного планування заготівельного виробництва;

удосконалено методи підготовки та прийняття рішень в управлінні конкурентними перевагами підприємства в умовах нестабільного зовнішнього середовища із застосуванням апарату багатокритеріальної оптимізації;

удосконалено організаційну структуру управління підприємствами, засновану на інтеграції процесів управління маркетингового підходу та організації продуктових центрів;

набули подальшого розвитку структура і склад корпоративної інформаційної системи управління підприємством.

Об'єктом дисертаційного дослідження є механізм і процеси управління конкурентними перевагами підприємств машинобудівного комплексу в умовах трансформаційних процесів переходу до ринкової економіки.

Предметом дослідження є науково-методичні основи удосконалення методів управління підприємством в умовах невизначеності ринкового середовища.

Методологія і методика дослідження.

Методологічною основою даної роботи є сукупність принципів і прийомів наукового дослідження, загальнонаукових і спеціальних методів, застосування яких обумовлено поставленою метою і задачами. Основна частина теоретичних розробок ґрунтується на використанні системного підходу і логічного аналізу, методів економіко-математичного моделювання, техніко-економічного аналізу, теорії прийняття рішень, використанні в управлінських процесах нових інформаційних технологій.

Запропоновані в роботі методи управління підприємством в умовах нестабільності економічного середовища ґрунтуються на працях вітчизняних і зарубіжних вчених: Р. Акоффа, О.М. Алимова, В.Н. Амітана, О.І. Амоші, І. Ансоффа, С.С. Аптекаря, Я.Г. Берсуцького, С. Біра, В.М. Геєця, В.М. Глушкова, О.П. Градова, В.М. Гриньової, М.Г. Гузя, П.В. Друкера, В.А. Забродського, М.І. Іванова, Т.С. Клебанової, Ю.Г. Лисенка, В.Л. Петренка, В.А. Подсолонка, М.Е. Портера, А.І. Гармаша, В.І. Скурихіна, В.А. Ткаченка, О.М. Тридіда, М.Г. Чумаченка та ін.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в такому:

уперше:

сформульовано і теоретично обґрунтовано концепцію організації управління конкурентними перевагами на промислових підприємствах в умовах ринкової економіки, в основу якої покладено синтез принципів маркетингу на всіх етапах життєвого циклу виробу і узгодження інтересів усіх підрозділів підприємства, суб'єктів ринку і регіону, яка дозволяє підвищити живучість підприємства за рахунок зростання ефективності управління в умовах трансформаційної економіки;

на методологічному рівні формування напрямів стратегічного розвитку конкурентних переваг підприємства подано як ядро активізації внутрішнього потенціалу, які базуються на застосуванні комплексу економіко-математичних моделей оцінки дії напрямів стратегічного розвитку підприємства на рівень його конкурентоспроможних переваг та забезпечують підвищення стійкості його ринкової позиції, зростання обсягів виробництва та одержаного прибутку;

обґрунтовано напрями вибору оптимальної стратегії розвитку підприємства, які засновані на обліку ступеня схильності осіб, що приймають рішення, (ОПР) до ризику, реалізація яких можлива як у детермінованих умовах, так і в умовах невизначеності і ризику, що дозволяє поєднати теорію вибору стратегії розвитку підприємства з реальними умовами господарювання та обрати найбільш ефективну з точки зору підтримки живучості підприємства стратегію;

розроблено методи формування поточної виробничої програми в рамках вибраної стратегії досягнення конкурентних переваг підприємства, що заснована на використанні моделі багатокритеріальної оптимізації, апарату теорії ігор і стохастичного моделювання та дозволяє оптимізувати поточну виробничу діяльність підприємства з урахуванням потенційного попиту, а також його виробничих та інвестиційних можливостей;

запропоновано методи підготовки та прийняття рішень в управлінні економічними об'єктами в умовах невизначеності, які засновано на дослідженні та виявленні природного гомоморфізму нечітких відносин, а також на використанні апарату теорії ігор, реалізація яких дозволяє істотно понизити ризики прийняття неадекватних економічній ситуації управлінських рішень;

розроблено методи формування оперативних планових завдань підприємства в умовах нестабільності ринкового середовища, їх розподіл за календарними періодами і робочими місцями, що засновані на прогнозуванні ринкового попиту із застосуванням методів рефлексивного управління та дозволяють розробити гнучкий оперативний план виробництва із забезпеченням збалансованості виконання договірних зобов'язань і раціонального використання всіх видів ресурсів та досягти конкурентних переваг на ринку;

запропоновано методи оперативного регулювання виробничих процесів на основі оптимального вибору рішень по "вбудовуванню" нових замовлень, що дозволяє приймати обґрунтовані рішення щодо коректування планових завдань для підвищення ефективності виробництва і задоволення запитів споживачів;

дістали подальшого розвитку:

метод проектування інформаційної системи управління підприємством на основі сучасних інформаційних технології, який засновано на модульній її побудові і максимальній автоматизації в реальному режимі часу всіх економічних, технологічних і управлінських процесів, що створює передумови для високопродуктивної та стабільної діяльності підприємства за рахунок скорочення термінів і підвищення ефективності прийняття управлінських рішень на стратегічному, поточному та оперативному рівнях по досягненню конкурентних переваг підприємства;

удосконалено:

механізми розвитку системи управління підприємством, в основу яких були покладені принципи маркетингового підходу, перерозподіли функціональних обов'язків відповідно до стратегії розвитку підприємства, організації продуктових центрів, орієнтованих на підвищення конкурентних переваг підприємства за рахунок забезпечення координації всіх процесів, що входять у життєвий цикл виробництва продукції, а також підвищення зацікавленості як підприємства, так і суб'єктів ринку у виробництві конкурентної продукції.

Практичне значення результатів.

Теоретичні положення дисертаційної роботи було доведено здобувачем до рівня конкретних методик і рекомендацій щодо вдосконалення методів управління підприємством в умовах нестабільності ринкового середовища.

Методологічні положення і практичні розробки дисертації було впроваджено при розробці і виборі стратегії розвитку підприємства, удосконаленні методів оперативного планування і регулювання виробництва в умовах впливу ринкових чинників, зміні структур управління підприємствами, що направлені на підвищення координації керуючих дій і конкурентоспроможності продукції, на таких підприємствах: ВАТ "Новогорлівський машинобудівний завод", ВАТ "Донецькгірмаш", ВАТ "Новгородський машинобудівний завод", Українсько-канадське спільне підприємство "Донбас-Ліберті".

Особистий внесок здобувача. Висновки і результати, які були відображені в дисертації, автор зробив самостійно і висловив їх у науковій літературі. У дисертації здобувач використовував особисті наукові ідеї, у тому числі й опубліковані в спільно надрукованих роботах.

Апробація результатів дослідження.

Основні положення дисертації доповідалися і обговорювалися на: Міжнародній науково-технічній конференції "Проблеми і практика управління в економічних системах" (Луганськ, грудень 1998 р.); Регіональній науково-практичній конференції "Стратегія управління соціально-економічним розвитком регіону на період до 2010 року" (Донецьк, вересень 1999 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції "Теорія та практика управління у трансформаційний період" (Донецьк, жовтень 2001 р.); Ювілейній міжнародній конференції "ХХІ-ви век: Очаквани реалности в бизнеса и мениджмънта” (Болгарія, Свіштов, листопад 2001 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції "Соціально-економічні аспекти регіонального розвитку і моделі інноваційного розвитку територій" (Донецьк – Мелекіно, вересень 2002 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених "Економіко-математичні методи прийняття управлінських рішень на сучасному етапі" (Дніпропетровськ, лютий 2003 р.); VIII Всеукраїнській науково-практичній конференції "Проблеми економічної кібернетики" (Алушта – Донецьк, жовтень 2003 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції "Сучасні проблеми економіки підприємства" (Дніпропетровськ, листопад 2003 р.); IV Міжнародній науково-практичній конференції "Дослідження і оптимізація економічних процесів "Оптимум-2003" (Харків, грудень 2003 р.); засіданнях Вченої ради Інституту економіки промисловості НАН України (1998-2003 рр.).

Публікації. Основні положення дисертації було опубліковано в 45 наукових працях, з яких 4 монографії (з них 2 індивідуальні), 29 статей у фахових виданнях, 10 матеріалів конференцій і 1 навчальний посібник. Загальний обсяг публікацій складає 94,28 д.а., з них особисто автору належить 54,24 д.а.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається із вступу, шести розділів, висновку, списку використаних джерел із 289 найменувань. Робота викладена на 406 сторінках друкованого тексту. Текст дисертації містить 36 рисунків, 34 таблиці та 3 додатки на 48 сторінках.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі розкрито актуальність теми дослідження, виділено мету і задачі дослідження, визначено наукову новизну отриманих результатів, розкрито теоретичну і практичну значущість роботи, наведено інформацію про апробацію результатів дослідження.

У першому розділі "Методологічні основи конкурентного розвитку промислових підприємств в Україні" розглянуто характеристику сучасних умов функціонування промислових підприємств, досліджено особливості управління ними в ринкових умовах, конкретизовано роль і значення конкуренції в підвищенні ефективності виробництва.

Аналіз тенденцій розвитку промисловості в Україні показує наявність тривалої економічної кризи. Так, за період 1991-2001 рр. обсяг валового внутрішнього продукту (ВВП) скоротився на 57%, а обсяг промислового виробництва – на 43%. Незважаючи на те, що в останні 3 роки вперше за період трансформації вдалося збільшити ВВП і виробництво промислової продукції, економічна ситуація в країні залишається дуже складною. Більшість підприємств машинобудівної галузі, як і інших галузей промисловості, виявилася не в змозі швидко адаптуватися до системи ринкових відносин, характерних для країн із трансформаційною економікою. Після тривалого адміністративного управління економікою цілком з'ясовна відсутність у суб'єктів господарювання необхідних ринкових якостей: постійного пошуку ринків збуту продукції, утримання вже освоєних сегментів ринку, дослідження потреб ринку і підвищення конкурентоспроможності продукції. Це зумовило глибоке падіння рівня розвитку машинобудівної галузі в 1991-1999 рр. (рис. 1).

Зниження обсягів виробництва, випуск неконкурентоспроможної продукції значною мірою визначаються високим рівнем старіння основних виробничих фондів, а також низькими темпами розробки і освоєння нової продукції. Ступінь зносу основних виробничих фондів на промислових підприємствах України на кінець 2000 р. складав 48,8%, у промисловості Донецької області в цілому – 48%, а по машинобудуванню – 55,8%. Кількість розроблених зразків нових видів техніки в 2001 р. зменшилося порівняно з 1996 р. у 1,12 раза, а освоєних у промисловому виробництві за цей же період – у 1,05 раза. У машинобудівній галузі продукція, що освоєна до випуску в останні три роки, зменшилася з 14,7% у 1996 р. до 9,2% у 2002 р. Унаслідок цього виробництво здійснюється на застарілій технічній основі, що призводить до значних непродуктивних витрат і випуску неконкурентоспроможної продукції, що у свою чергу призвело до зниження рентабельності промислової продукції в машинобудуванні і металообробці – з 10,4% у 1996 р. до 1,5% у 2002 р.

Дослідження показали, що деякі підприємства важкого машинобудування є монополістами у виробництві окремих видів продукції на внутрішньому ринку. У той же час на внутрішньому і зарубіжному ринках продукція важкого машинобудування втратила конкурентні позиції. Причиною цього є низький технічний рівень вітчизняної продукції в порівнянні із зарубіжними аналогами. Однією з причин такого становища можна назвати значне зниження капіталовкладень у технічне переозброєння машинобудівної галузі. Аналіз показує, якщо в 1990 р. інвестиції в основний капітал машинобудування складали 5592 млн.грн., тобто майже 30% загального обсягу інвестицій у промисловість, то в 2002 р. вони склали всього 1024 млн.грн. (у 6 разів менше, ніж 10 років тому), або 2,8% від загального обсягу інвестицій.

Водночас дослідження показало, що потенційна потреба внутрішнього ринку України в продукції машинобудування збільшується. Відповідно до Комплексної програми розвитку вугільної промисловості України на період до 2010 року – Програма "Українське вугілля" – передбачається нарощування виробничих потужностей галузі до 2010 року до 112,1 млн.т., а обсягів видобутку вугілля – до 110 млн.т. на рік. Ураховуючи той факт, що виробничі фонди вугледобувних підприємств більш ніж на 65% зношені, тому підлягають заміні або відновленню, то потреба в гірничо-шахтному обладнанні значно зростає.

Проведений у роботі аналіз показав, що важке машинобудування є найважливішою галуззю не тільки в промисловому виробництві, але і в економіці України в цілому, забезпечуючи функціонування в першу чергу паливно-енергетичного і металургійного комплексів. Але, як показують дослідження, підприємства галузі знаходяться в кризовому стані, обумовленому зниженням виробництва, незадовільним фінансовим становищем, низьким рівнем конкурентоспроможності продукції, що випускається.

Дослідження і аналіз причин такого становища дозволили визначити основні з них, а саме: непристосованість підприємств до роботи в нестабільному ринковому середовищі; продовження випуску застарілих видів продукції; неефективне маркетингове дослідження стану ринку; недостатність оборотних коштів; відсутність досвіду залучення інвесторів для розвитку виробництва; недосконалість законодавчої бази у сфері оподаткування. Причини кризового стану підприємств важкого машинобудування виявляються як на макроекономічному рівні, так і усередині самих підприємств. Становище загострюється тим, що в даний час відсутні науково обґрунтовані методичні рішення по цих проблемах. Недостатньо опрацьовані на методологічному рівні питання використання принципів маркетингу в управлінні підприємствами машинобудівної галузі. Відсутня методологія оптимального планування випуску продукції з урахуванням впливу ринкових чинників. Немає достатньо опрацьованих методів оперативного регулювання виробництва в умовах динаміки зовнішнього і внутрішнього середовища. Перераховані вище проблеми вимагають наукового обґрунтування і практичного вирішення.

У розділі 2 "Науково-теоретичні положення маркетингово-орієнтованого управління конкурентними перевагами підприємства" обґрунтовано використання маркетингового підходу в управлінні промисловими підприємствами.

Дослідження показали, що саме розуміння маркетингу як специфічного виду діяльності підприємства ніколи не обмежувалося вузькими рамками, більш того, воно істотно змінювалося протягом десятиріч під впливом розвитку суспільного виробництва, інтересів споживачів і досягнень науково-технічного прогресу. Використання принципів маркетингу ґрунтується на знанні планування, обліку, статистики, економіко-математичних методів та інших дисциплін, які дозволяють об'єктивно оцінювати рівень виконання виробничих завдань, визначати вплив тенденцій розвитку виробництва, обґрунтовувати управлінські рішення. Тому реалізація задач маркетингу полягає не тільки у визначенні попиту на продукцію, але і в орієнтації всієї господарської діяльності на формування і задоволення його.

При дослідженні використання маркетингового підходу в управлінні підприємством зроблено висновок, що він був заснований на цільовій орієнтації всіх елементів організаційної, виробничої і соціальної діяльності на розв’язання всіх проблем, що виникають у потенційного споживача товарів і послуг, пропонованих ринку і пов'язаних із придбанням і споживанням даних товарів і послуг. Цей принцип може бути здійснений тільки в тому випадку, якщо при організації випуску виробу на всіх етапах його життєвого циклу від процесу проектування, виробництва до його реалізації будуть головними в прийнятті управлінських рішень результати досліджень кон'юнктури ринку. Отже, на всіх етапах управління господарсько-виробничою діяльністю підприємства, з нашої точки зору, необхідно враховувати принципи маркетингу від розробки і освоєння випуску дослідного зразка виробу, освоєння промислового виробництва і до його реалізації та сервісного обслуговування у споживача.

Тому в даній роботі під маркетингом розуміється комплексна система організації виробництва і збуту продукції, яка повністю задовольняє потреби конкретних користувачів і направлена на досягнення мети виробничо-господарської діяльності на основі дослідження ринку. Однією з основних задач маркетингової діяльності є планування виробництва продукції, що забезпечує більш тісну координацію процесів виробництва і реалізації продукції. У цьому випадку маркетинг розглядається як головна функція підприємства, яка виражається в тому, що ті або інші служби підприємства підлеглі службі маркетингу або служба маркетингу залишає за собою право давати поради решті служб підприємства у сфері номенклатурної політики виробництва виробів з урахуванням кон'юнктури попиту.

На основі аналізу різних підходів до класифікації задач управління маркетингом на підприємстві в роботі було визначено основні з них за наступними напрямами: планування номенклатури продукції, що випускається; організація виробництва неконкурентоспроможної продукції; організація реалізації продукції. Ґрунтуючись на даних напрямах, була запропонована концептуальна модель управління підприємствами шляхом розробки нових і удосконалення вирішуваних задач стратегічного, поточного і оперативного управління, заснованих на проведенні маркетингових досліджень ринкового середовища і внутрішніх можливостей підприємства на базі широкого застосування економіко-математичних методів та інформаційних технологій підтримки управлінських рішень (рис. 2).

У розділі 3 "Концептуальні основи формування маркетингової стратегії посилення конкурентних переваг підприємства" на основі досліджень впливу динаміки показників зовнішнього середовища на механізм конкурентної боротьби було розроблено методи підготовки і вибору стратегічних рішень щодо розвитку підприємства шляхом випуску конкурентної продукції.

У роботі показано, що стабілізація і розвиток сучасного виробництва в умовах нестабільного ринкового середовища для досягнення конкурентних переваг значною мірою досягається за рахунок організації ефективної системи стратегічного управління. Практика реалізації задач стратегічного управління на підприємствах в умовах ринкової економіки висуває на перший план розв’язання задачі оцінки доцільності виробництва продукції на основі аналізу її конкурентних переваг.

Дослідження показало низьку конкурентоспроможність продукції вітчизняних підприємств, з якої тільки 8-10% відповідає міжнародним стандартам.

Тому одним із напрямів стратегічного розвитку підприємств є переорієнтація виробництва на випуск конкурентоспроможної продукції, що вимагає значних витрат на модернізацію виробництва, удосконалення продукції, що випускається, а також розробки нових видів продукції. Для зниження ризику в процесі прийняття стратегічних рішень з обґрунтування виробництва виробу в роботі було запропоновано таку послідовність розв’язання задач із забезпечення підготовки прийняття управлінських рішень на основі застосування економіко-математичних методів (рис. 3).

На першому етапі визначається рівень конкурентоспроможності проектованої продукції на основі запропонованих методів, заснованих на порівняльному аналізі сукупності характеристик виробів з виробами-конкурентами за ступенем задоволення конкретних запитів споживачів, що дозволяє реально оцінити можливості підприємства в певному конкурентному середовищі. У дисертації, на відміну від існуючих методів, інтегральний показник конкурентоспроможності виробу визначається як відношення показника корисного ефекту виробу до сукупної вартості володіння. Використання показника сукупної вартості володіння, що включає ціну виробу, витрати на придбання, транспортування, монтаж, наладку, навчання персоналу і технічне обслуговування, більш повно, на відміну від застосованого в інших розрахунках показника ціни виробу, відображає сукупні витрати на придбання і експлуатацію виробу.

На другому етапі проводиться оцінка і прогнозування ринкового попиту на проектовану продукцію. У зв'язку із впливом на величину ринкового попиту значної кількості чинників, більшу частину яких обчислити точно неможливо, пропонується визначати її прогнозну величину, виходячи з динаміки реалізації даного виду продукції в регіоні за декілька років. Мінімальний ринковий попит на прогнозований період () визначається за формулою:

(1)

Максимальний прогнозований обсяг ринкового попиту () пропонується визначати, виходячи з показників розвитку тієї галузі, яка є споживачем даної продукції. Для підприємств важкого машинобудування, що випускають машини та обладнання для гірничодобувної галузі, визначаючими будуть показники, які впливають на обсяг ринкового попиту: – знос основних виробничих фондів у галузі (%); – планований індекс зростання капітальних вкладень на технічне переозброєння галузі; – планований індекс зростання обсягів видобутку вугілля; – планований індекс скорочення кількості підприємств у галузі; – планований індекс введення нових потужностей у галузі. Виходячи з цього, максимальний прогнозований обсяг ринкового попиту на продукцію гірничо-шахтного машинобудування визначається таким чином:

(2)

У роботі показано, що одним з основних показників для обґрунтування доцільності випуску виробів шляхом визначення очікуваної ефективності є оцінка і аналіз беззбитковості виробництва. Для розрахунку беззбитковості була розроблена стохастична модель оптимізації обсягів випуску продукції, при якому досягається максимум очікуваного прибутку з урахуванням ринкового попиту на цю продукцію і випадкового обсягу реалізації конкурентами. По кожному виробу визначається той необхідний мінімальний випуск, реалізація якого забезпечує окупність витрат і отримання заданої рентабельності.

На наступному етапі проводиться прогнозування конкурентного статусу підприємства у зв'язку з розвитком виробництва і оцінка впливу діяльності підприємства на ефективність розвитку регіону. Залежність рівня загального економічного розвитку промислового регіону від рівня його виробничого потенціалу, який у свою чергу функціонально залежить від загальної ефективності функціонування підприємств регіону , визначається як

(3)

У дисертації показано, що запропоновані моделі є такими, що визначають вибір стратегічних напрямів розвитку підприємства з виробництва потрібної на ринку конкурентної продукції з урахуванням випадкових чинників поведінки конкурентів, ефективності виробництва і рівня впливу на розвиток регіону.

У розділі 4 "Моделювання процесів поточного і оперативного управління конкурентними перевагами в умовах нестаціонарності" показано, що однією з основних умов успішного вирішення економічних проблем розвитку підприємства є наукова обґрунтованість планів усіх суб'єктів підприємства. Особливу увагу надано оптимальності рішень, що приймаються, з планування, аналізу і регулювання випуску продукції, виходячи з потреб ринку і можливостей підприємства.

Враховуючи взаємозв'язки задач поточного і оперативного планування (рис. 4), було розроблено комплекс моделей, реалізація яких дозволяє на всіх етапах оперативного планування формувати планові завдання, що забезпечують координацію всіх підрозділів у виробничому процесі при раціональному використанні всіх видів ресурсів, досягненні необхідної якості виробів і виконанні договірних зобов'язань.

Виходячи з цього, в роботі на рівні поточного планування було запропоновано багатоетапні розрахунки щодо вибору номенклатури виробів, які випускаються, на плановий період з урахуванням можливостей підприємства, попиту на ринку і можливостей конкурентів, щоб своєчасно підготувати необхідні ресурси і отримати необхідний прибуток на основі застосування як методів лінійного програмування, так і стохастичних методів та ігрових моделей.

Однією з основних є задача оптимального формування поточної виробничої програми, яка була вирішена на основі використання модифікованого симплекс-методу з мультиплікативною формою зворотної матриці. При цьому максимально допустимий план випуску виробів відповідає певному максимальному прогнозованому попиту на ринку з урахуванням діяльності конкурентів, а мінімально допустимий план випуску виробів відповідає певному мінімальному потенційному попиту на ринку. Тобто по кожному виробу визначається, виходячи з мінімального і максимального значення ринкового попиту, пайове значення конкретного підприємства в задоволенні ринкової потреби.

У загальному вигляді модель формування оптимальної виробничої програми на підприємствах крупного машинобудування можна представити як

(5) (6)

, (7)

Після вирішення задач лінійного програмування і отримання оптимальних виробничих програм , які відповідають різним цільовим функціям – максимуму завантаження обладнання; максимум прибутку; максимум випуску продукції – уточнюються отримані планові значення іншими методами, щоб підвищити достовірність і обґрунтованість включення обсягів виробництва в поточні плани. Для уточнення планових завдань обсягу випуску продукції в поточному календарному періоді, з урахуванням випадкових обсягів реалізації продукції конкурентами і ринкового попиту на неї, була запропонована стохастична модель, реалізація якої дозволяє визначити оптимальний обсяг випуску продукції і відповідну йому величину максимального очікуваного прибутку.

Прийняття оптимальних управлінських рішень при уточненні планових завдань зажадало використання апарату теорії ігор, що викликано виникненням ситуацій, в яких беруть участь дві активні сторони – виробник і ринок, що мають оптимально чисті стратегії. Так, при формуванні поточних планів виробництва приходимо до гри антагоніста, в якій поточна виробнича програма підприємства визначається вектором (8) і вектором прибутку від реалізації кожного виду продукції, а стратегія ринку визначається вектором попиту (10) і вектором кількості випущеної на ринок продукції (11):

(8)

(9)

(10)

(11)

У грі вектори і визначають виробничу стратегію підприємства, а вектор і – стратегію ринку. У роботі показано, що основні елементи ринку володіють ємними інформаційними множинами, внаслідок чого особливий практичний інтерес представляє теорія ігор у контексті прийняття рішень в умовах невизначеності. У грі у векторах і спостерігаються елементи невизначеності, що було викликано стохастичною природою вектора , а також експертним походженням вектора функцій .

На етапі оперативного планування виконуються розрахунки із розподілу виробничої програми по календарних періодах. Запропоновані в інших роботах моделі вирішення даної задачі в основному використовуються для розподілу річної виробничої програми по кварталах, винятково по місяцях. Нинішні умови функціонування підприємства потребують формування оперативних планів на більш короткочасні періоди. Дослідження показало, а досвід практичної реалізації систем оперативного управління підтвердив, що на сучасному етапі найефективнішим є тижневий інтервал планування виробництва. Головна перевага планування на даний часовий інтервал, на відміну від існуючих інтервалів (місяць, декада), як показано в роботі, полягає у відносно короткому періоді часу, постійності початку і закінчення його по днях тижня, зручністю у взаєморозрахунках з робітниками і службовцями.

У дисертаційному дослідженні розроблено алгоритм розподілу місячної виробничої програми по тижнях, що складається з ряду взаємозалежних етапів. На першому етапі здійснюється розподіл виробів по тижнях з урахуванням дотримання вимоги максимальної відповідності структур векторів ресурсів і нормативів споживання ресурсів при виробництві виробів. Унаслідок реалізації даного етапу одержуємо умовно допустимий план. При розподілі виготовлення виробів по тижнях виникають ситуації нерівномірного використання ресурсів по календарних періодах. Для узгодження ресурсних можливостей кожного календарного періоду була запропонована модель балансування ресурсів з виконанням умови оптимальності розвитку місячного плану по тижнях. Для реалізації цієї задачі застосований модифікований симплекс-метод з використанням мультиплікативного представлення зворотної матриці.

З урахуванням технологічної послідовності операцій, пропускної спроможності обладнання, термінів початку і закінчення робіт запропонована модель формування змінно-добових завдань шляхом оптимізації рівномірності використання ресурсів і максимального зменшення незавершеного виробництва. Розроблений алгоритм вирішення задачі базується на використанні циклограми виробництва виробів, де за одиницю часу був прийнятий тиждень.

Розроблений метод коректування оперативного плану робіт у процесі включення нових замовлень з урахуванням виробничих і фінансових можливостей підприємства включає такі етапи (табл. 1): оцінка беззбитковості виробництва замовлень; визначення переліку замовлень для включення в план виробництва з максимальним використанням вільних ресурсів на момент коректування планових завдань; визначення додаткових витрат на виконання включених у план замовлень; визначення розміру збитків через зриви термінів виготовлення замовлень, перенесених на більш пізні терміни у зв'язку із включенням нових замовлень.

На підставі цієї інформації приймається рішення щодо включення у виробничий процес нових замовлень, заміни одних замовлень на інші або перенесення термінів їх виготовлення для досягнення найефективніших результатів роботи і задоволення запитів споживачів.

У роботі запропоновано ітераційний підхід до вирішення задачі оптимізації оперативного планування заготівельного виробництва. На першому кроці здійснюється пошук оптимального варіанта виготовлення потрібних заготівок, необхідних для отримання деталей конкретного розміру на планований період.

Виходячи з виробничої програми, визначається необхідна кількість деталей даної довжини. За кожним типорозміром деталей за описаним в роботі алгоритмом визначається необхідна заготівка, при розкрої якої на дані деталі будуть отримані мінімальні відходи. У цьому випадку задача спрощується тим, що необхідно оптимізувати розкрій готових заготівок певного розміру. Цільова функція має такий вид:

(13)

при обмеженнях:

; (14)

; (15)

, (16)

Результатом вирішення поставленої задачі є кількість деталей l-го виду, що розкроєні за j-м способом () і групуються в карти розкрою за кожним видом профіля заготівки. На підставі результатів рішення складаються змінні завдання по кожному робочому місцю на поточний період часу (зміну, добу), що є надалі основним документом для ведення обліку робіт, що виконано.

Аналізуючи запропонований підхід до вирішення задачі формування змінно-добових планів-графіків робіт у процесі оперативного планування виробництва, можна виділити ряд переваг перед підходами, що використовуються на підприємствах. По-перше, в запропонованому підході було реалізовано особливості оперативного планування на підприємствах машинобудування, до складу яких можна віднести дрібносерійне виробництво, нестандартні періоди планування та інші. По-друге, в результаті проведеного дослідження автором були побудовані економіко-математична модель і алгоритм, що дозволяє формалізувати процес оперативного планування на промисловому підприємстві, а також є основою для розробки системи підтримки прийняття рішень в оперативному плануванні виробництва.

У розділі 5 "Синтез методів і моделей підтримки прийняття рішень у підвищенні конкурентоспроможності підприємства" запропоновано механізми підготовки і моделі прийняття управлінських рішень щодо функціонування підприємства в ринкових умовах.

Розроблено механізм підготовки і прийняття управлінських рішень в умовах невизначеності, що максимально відповідає характеристикам ринкових відносин, які спостерігаються в нашій країні. Так, в основу справжнього механізму покладено методи підготовки і прийняття управлінських рішень на основі виявлення природного гомоморфізму нечітких відносин, а також сформовано загальну постановку задачі вироблення оптимальних в умовах невизначеності рішень на основі ігрового підходу. Послідовність етапів процесу прийняття управлінських рішень на основі дослідження властивостей нечітких гомоморфних відображень і методів виявлення природного гомоморфізму нечітких відносин представлена в роботі таким укрупненим алгоритмом.

На першому етапі проводиться аналіз системи прийняття рішень на промисловому підприємстві з метою пошуку основних закономірностей, виявлення найістотніших ознак і встановлення концептуальних відносин між ними. На другому етапі здійснюється структуризація початкових даних, зокрема експертних оцінок і неповної інформації, на основі їх представлення у вигляді лінгвістичних змінних і нечітких множин. На наступному етапі виконується формування нечітких гомоморфних відображень кількісних і якісних оцінок і відносин на числову шкалу, що дозволяє піддавати якісні оцінки строгому кількісному аналізу з використанням формального математичного апарату. Далі визначаються нечіткі еквівалентності на гомоморфних відображеннях і формуються класи нечіткого розбиття. На заключному етапі реалізації алгоритму проводиться вибір оптимального рішення на основі ранжування сформованих класів нечіткої еквівалентності.

Із зменшенням частки неповноти і невизначеності в початковій інформації для прийняття рішень запропоновано використовувати апарат теорії ігор. Користуючись термінологією теорії ігор, можна виділити гру, в якій протидіючими сторонами є, з одного боку, підприємство, а з іншого – зовнішнє ринкове середовище. При цьому реакцією на певну ситуацію, що створюється зовнішнім ринковим середовищем, внутрішнім інформаційним простором підприємства С, буде кінцева сукупність рішень, що приймаються. Задача полягає у виборі найбільш відповідної в ситуації, що склалася, сукупності рішень, що приймаються, з безлічі недомінуючих варіантів.

У роботі запропоновано два варіанти постановки даної гри. У першому варіанті застосовується ігрова модель, в якій не враховується виграш для протилежної сторони. Проте розглянутий варіант постановки гри не враховує те, що протидіючою стороною для гравця підприємства виступатиме сукупність учасників ринку, що вимагає використання моделі гри з урахуванням виграшу сторін. Промислові підприємства в рамках функціонування на ринку взаємодіють із підприємствами-конкурентами, постачальниками матеріалів, енергії та обладнання, споживачами, різними органами влади, законодавчими органами, причому інтереси різних сторін тою чи іншою мірою співпадають або перетинаються, що робить можливим створення коаліцій, які будуть одночасно коаліціями і дій, і інтересів. Це породжує необхідність використання другого варіанту постановки визначеної раніше гри. У ситуації, що склалася, доцільно задачу визначити у вигляді нечіткої двоматричної коаліційної гри, виграш сторін в якій доцільно оцінювати в грошових одиницях. Використання запропонованої концепції спрямовано на мінімізацію неповноти і невизначеності інформації в процесі підготовки і прийняття управлінських рішень, що повною мірою відображається на ефективності управління підприємством.

Враховуючи чинник суб'єктивності в процесі підготовки і прийняття рішень, значно зростає ступінь ризику ОПР, особливо на стратегічному рівні управління. Для підвищення обґрунтованості управлінських рішень і зниження ступеня ризику запропоновано комплекс моделей задач вибору маркетингової стратегії підприємства.

Класифікація моделей формування оптимальної маркетингової стратегії підприємства з урахуванням ступеня схильності ОПР до ризику наведена на рис. 5. У разі, коли значення доходу від реалізації i-го планованого маркетингового рішення має характер вірогідності, модель задачі визначення оптимальної маркетингової стратегії підприємства у разі високої схильності ОПР до ризику визначається у такому вигляді:

(17)

(18)

(19)

З огляду на те що розподіл витрат є рівномірним, тобто цільова функція (19) має вид:

(20)

Наведена модель (17, 18, 20) є двокритеріальною задачею, при цьому її цільова функція (17) відображає вимогу визначення стратегії маркетингового розвитку підприємства, що володіє найбільшим економічним ефектом, а в цільовій функції (20) максимізується середньоквадратичне відхилення очікуваної ефективності з метою збільшення ефективності маркетингової стратегії підприємства за рахунок зниження вірогідності сприятливої реалізації ризикової ситуації. При низькій схильності ОПР до ризику модель вирішення задачі відрізняється від описаної в (17, 18, 20) цільовою функцією, що мінімізує середньоквадратичне відхилення очікуваної ефективності стратегії:

(21)

При нейтральному відношенні ОПР до ризику в моделі (17, 18) відсутня цільова функція, що характеризує відношення ОПР до ризику, тобто не враховується величина відхилення очікуваної ефективності стратегії від середньої.

Аналіз запропонованої моделі дозволяє зробити висновок, що порушення процесів стабільного функціонування промислових підприємств призводить до негативних наслідків