ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені В.Н. КАРАЗІНА

ЛІТВІНОВА МАРИНА МИХАЙЛІВНА

УДК 811. 112. 2’ 373. 7

СЕМАНТИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ

ЗІ ЗНАЧЕННЯМ РИС ХАРАКТЕРУ ЛЮДИНИ

(НА МАТЕРІАЛІ НІМЕЦЬКОЇ МОВИ XIX - XX СТ.)

Спеціальність 10.02.04 – германські мови

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Харків – 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі німецької філології Київського національного лінгвістичного університету, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: |

кандидат філологічних наук, професор

Гаврись Володимир Іванович, Київський національний лінгвістичний університет, кафедра німецької філології, професор

Офіційні опоненти: |

доктор філологічних наук, професор

Денисенко Софія Никифорівна, Львівський національний університет імені Івана Франка, кафедра іноземних мов для природничих факультетів, професор

кандидат філологічних наук, доцент

Каравашкін Віктор Іванович, Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, кафедра німецької філології, доцент

Провідна установа: |

Запорізький державний університет, кафедра германської філології, Міністерство освіти і науки України, м. Запоріжжя

Захист відбудеться “ 8 ” червня 2004 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради

К 64.051.16 Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна (61077, м. Харків, пл. Свободи, 4, ауд. 7-75).

З дисертацією можна ознайомитися у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна (61077, м. Харків, пл. Свободи, 4).

Автореферат розісланий “ 7 ” травня 2004 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

Мартинюк А.П.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Вивчення особливостей формування, організації та функціонування фразеологічної семантики уможливлює розуміння її природи та сутності, поглиблює осмислення закономірностей організації семантичної системи мови, її специфічних властивостей, що зумовлюють спроможність мови бути засобом пізнання та комунікації.

Дослідження в галузі семантики фразеологічних одиниць (ФО) охоплюють у сучасному мовознавстві широке коло проблем, які вирішуються на матеріалі германських, романських, слов’янських мов: антропоцентризм фразеологічної семантики (О.В. Забуранна, В.Л. Пирогов, Н.В. Щербакова), взаємодія фразотвірних компонентів у процесі утворення узагальнено-образної семантики ФО (М.Ф. Алефіренко, В.М. Білоноженко, І.С. Гнатюк, І.П. Задорожна, Л.Г. Золотих, С.Б. Пташник, Н.Б. Романова, C. Foldes), мовні механізми виникнення емотивності ФО, її зв’язки з іншими компонентами фразеологічного значення (М.В. Гамзюк), внутрішня форма ФО та її функції (Е.І. Астахова, О.В. Кунін, В.М. Угринюк), національно-культурна специфіка семантики ФО (С.Н. Денисенко, Д.О. Добровольський, О.Я. Остапович, В.М. Телія, В.Д. Ужченко, Ю.А. Фірсова, F. Kraas), роль генетичного прототипу в формуванні семантики ФО, реалізації конотативних можливостей фразеологізмів (В.І. Гаврись, Ю.П. Солодуб, С.Г. Шулежкова), контекстуальна реалізація семантики ФО, особливості її оказіонального перетворення (Л.М. Замулко, Л.Ф. Козирєва, В.І. Шрайбер, Л.Ф. Щербачук, F. Hammer, A. Sabban, B. Wotjak).

Попри значну кількість праць, в яких піддаються аналізу різні аспекти фразеологічної семантики, відсутні ґрунтовні дослідження семантики ФО в парадигматичній та синтагматичній площинах, що вивчають її формування та розвиток на засадах синхронно-діахронного підходу. Поза увагою дослідників залишається встановлення зв’язків між розвитком семантики фразеологізмів та зміною їх валентності в умовах мовленнєвого контексту, дослідження імпліцитної та контекстуальної валентності фразеологізмів, не в достатній мірі вивчається вплив соціокультурних чинників на формування семантики ФО. Однією з центральних сфер концептуальної картини світу є людина з широким розмаїттям рис її характеру. Проте фразеологізми, які позначають ці важливі психічні властивості людини, до цього часу не були об’єктом спеціального дослідження на матеріалі німецької мови.

Актуальність дисертаційної праці визначається антропоцентризмом сучасної лінгвістичної парадигми, посиленою увагою дослідників до проблеми позначення мовою реального світу з урахуванням людського фактора, загальною спрямованістю лінгвістичних досліджень у галузі фразеології на поглиблене вивчення фразеологічної семантики. Висока значущість рис характеру людини в межах культурної, ціннісної парадигми соціуму зумовлює частотність їх фіксації у фразеології німецької мови, що відзначають сучасні дослідники (М.В. Гамзюк, О.Д. Райхштейн). Вивчення механізмів формування та розвитку семантики ФО зі значенням рис характеру людини, закономірностей реалізації їх дистрибутивних зв’язків при функціонуванні у мовленнєвому контексті сприяє визначенню семантичних властивостей аналізованих ФО.

Зв’язок роботи з науковими темами. Дисертацію виконано згідно з планом наукових розробок кафедри німецької філології Київського національного лінгвістичного університету в межах комплексної колективної науково-дослідної теми “Взаємодія одиниць різних рівнів мови і мовлення” (затверджена вченою радою Київського державного лінгвістичного університету, протокол № 6 від 30 січня 2000 року), а також держбюджетної наукової теми Міністерства освіти і науки України “Типологія і функціонування одиниць фонетичної, граматичної та лексичної систем сучасних германських і романських мов: когнітивний, комунікативний і прагматичний аспекти” (затверджена вченою радою Київського державного лінгвістичного університету, протокол № 5 від 27 січня 1997 року).

Метою роботи є встановлення семантичних властивостей фразеологічних одиниць зі значенням рис характеру людини в діахронічному та синхронічному аспектах шляхом виявлення основних механізмів формування та розвитку семантики аналізованих фразеологізмів у німецькій мові у ХІХ-ХХ ст., їх дистрибутивних зв’язків.

Окреслена мета дослідження передбачає вирішення таких завдань:

- визначення особливостей семантичної структури ФО, які називають риси характеру людини;

- виявлення специфіки лінгвокультурологічного аспекту номінації рис характеру людини фразеологізмами німецької мови;

- встановлення основних механізмів утворення ФО зі значенням рис характеру людини;

- визначення особливостей впливу культурної парадигми німецького соціуму на виникнення фразеологізмів зі значенням рис характеру людини;

- розкриття специфіки реалізації механізмів вторинного фразотвору фразеологізмів зі значенням рис характеру людини;

- характеристика впливу дистрибутивних зв’язків узуальних та оказіональних фразеологізмів, що аналізуються, на актуалізацію їх семантики.

Об’єкт дослідження – фразеологізми німецької мови, які об’єднані загальним значенням “риси характеру людини”.

Предмет дослідження – семантичні властивості ФО, які називають риси характеру людини, що виявляються в особливостях їх утворення, закономірностях реалізації їх дистрибутивних зв’язків при узуальній та оказіональній актуалізації їх значення в мовленнєвому контексті.

Матеріал дисертаційного дослідження становлять 5198 ФО німецької мови, які називають риси характеру людини, отримані шляхом суцільної вибірки з фразеологічних, тлумачних, етимологічних словників ХІХ-ХХ ст., з художніх прозових творів німецьких письменників другої половини ХХ ст. загальним обсягом 41758 сторінок.

Проведений аналіз матеріалу обмежений трьома часовими зрізами (І – 1800-1871 рр., ІІ – 1871-1918 рр., ІІІ – 1918-1996 рр.). Вибір часових зрізів визначається такими чинниками: до початку ХІХ ст. завершився період утворення німецької літературної мови, у ХІХ ст. з’явилися достатньо репрезентативні лексикографічні праці (1807-1811 рр. – Campe H.-J. Worterbuch der deutschen Sprache; 1876 р. – Sanders D. Worterbuch der Deutschen Sprache mit Belegen von Luther bis auf die Gegenwart; 1890-1895 рр. – Heyne M. Deutsches Wцrterbuch). ?ри виокремленні зазначених часових зрізів ураховується вплив екстралінгвальних чинників (визначних історичних подій, важливих суспільних перетворень) на розвиток фразеологічного складу німецької мови: 1871 р. – завершується об’єднання Німеччини в єдину державу – німецький рейх, що сприяє процесу формування німецької нації; 1918 р. – поразка Німеччини в першій світовій війні та заснування Веймарської республіки викликають докорінні зміни всіх сторін життя німецького суспільства. Саме в умовах політичних, економічних та соціальних перетворень словниковий склад мови зазнає найбільшого збагачення й розвитку (Б.Я. Балай, Н.П. Корабліна).

Методологічною основою дослідження є загальні теоретичні засади сучасної мовознавчої науки – антропоцентризм, функціоналізм, семасіологічний підхід до дослідження значення фразеологічних одиниць, теорія безперервного розвитку фразеологічної семантики.

Методи дослідження зумовлені метою, завданнями й аналізованим матеріалом: метод лінгвістичного опису, суть якого полягає в інвентаризації та систематизації мовних одиниць, дає змогу встановити корпус ФО зі значенням рис характеру людини в німецькій мові; метод компонентного аналізу використовується для визначення семантичної структури досліджуваних ФО, для виявлення семантичних змін прототипів ФО в процесі первинного фразотвору, семантичних трансформацій ФО в процесі вторинного фразотвору, для розкриття семантичних зв’язків між ФО та лексичними одиницями в контексті; метод соціолінгвістичного аналізу дозволяє встановити детермінативний зв’язок між формуванням аналізованих ФО та соціокультурними чинниками при діахронічному дослідженні; метод валентно-дистрибутивного аналізу забезпечує виявлення чинників, які впливають на актуалізацію в контексті значень досліджуваних ФО; елементи кількісного аналізу використані при визначенні квантитативних змін корпусу фразеологізмів зі значенням рис характеру людини, при встановленні продуктивності фразотвірних процесів.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що дослідження семантичних властивостей фразеологізмів, які відображають у мові важливу сферу психічних явищ, риси характеру людини, вперше здійснено комплексно у парадигматичному та синтагматичному аспектах. Наша робота є першим дослідженням, в якому здійснюється взаємодія діахронічного та синхронічного аналізу одиниць, об’єднаних загальним значенням “риси характеру людини”: визначено особливості первинного та вторинного фразотвору ФО, виявлені основні тенденції якісних та кількісних змін корпусу фразеологізмів. Вперше зазначені фразеологізми проаналізовано з погляду актуалізації їх значення у контексті. Новим є визначення імпліцитної та контекстуальної валентності ФО, а також встановлення зв’язків між семантичними та структурно-семантичними модифікаціями аналізованих фразеологізмів при мовленнєвій реалізації та зміною їх валентності.

Одержані результати можуть бути узагальнені у наступних положеннях, що виносяться на захист:

1. У межах первинного фразотвірного процесу продуктивною для ФО, які називають риси характеру людини, є реалізація лексико-семантичних механізмів переосмислення прототипів: метафори, метонімії (на основі вільних словосполучень, речень; стійких словосполучень нефразеологічного характеру), метафоричного порівняння, алогізму, антитези, гіперболи, мейозису (на основі потенційних фразеологізмів), розширення значення (на основі крилатих виразів). Для аналізованих ФО типовим є утворення шляхом перенесення найменування з фізичних предметів на психічні явища. Об’єктом оцінювання частіше стають риси характеру, що не відповідають нормі, прийнятій у німецькому соціумі.

2. Аналіз змін семантики досліджуваних ФО у вторинному фразотвірному процесі дає змогу виявити значну активність структурно-семантичних механізмів: морфологічної, лексичної, лексико-граматичної субституції, еліпсису, розширення компонентного складу ФО, зміни синтаксичного рівня базової ФО. Непродуктивність змін емотивної оцінності при утворенні аналізованих фразеологізмів обумовлена стійкістю емотивної оцінки типових рис характеру людини.

3. Кількісні та якісні зміни корпусу ФО зі значенням рис характеру людини виявляються у виникненні у 1871-1918 рр. 78 ФО, які називають 22 риси характеру; у 1918-1996 рр. 88 ФО – 14 рис характеру. Значний приріст кількості рис характеру, які виражені фразеологізмами, у цих часових зрізах визначається перебудовою ієрархії ціннісних орієнтирів німецького соціуму, що обумовлена трансформацією культурної парадигми на тлі змін економічних та соціальних умов існування суспільства.

4. Функціонування в контексті аналізованих ФО передбачає реалізацію ними, крім експліцитної, також імпліцитної та контекстуальної валентності. Імпліцитне вираження контекстного партнера зумовлюється потенційною заданістю його семантики реальною дійсністю, неістотністю для певної комунікативної ситуації, тема-рематичними відносинами в контексті. Контекстуальна валентність фразеологізмів спирається на лексико-семантичні зв’язки ФО та інших мовних одиниць при їх функціонуванні в складі кількох речень незалежно від їх позиційного положення.

5. Внаслідок дії семантичних та структурно-семантичних трансформацій, які супроводжуються зміною валентності досліджуваних ФО, відбувається актуалізація оказіонального значення фразеологізмів. Порушення лексико-семантичної та граматичної валентності аналізованих ФО визначають розвиток фразеологічного значення як різновид семантичних трансформацій цих одиниць: від узагальнення, набуття нових відтінків до повного його оновлення. Аналізовані фразеологізми, які зазнають фразеологічної контамінації, відокремлення, еліпсису, виявляють найчастотніші зміни валентності, що зумовлює актуалізацію оновлених предметно-логічного, граматичного компонентів їх значення.

Теоретичне значення дослідження полягає в подальшій розробці питань вторинної номінації, пов’язаних з формуванням та розвитком семантики ФО, у поглибленні рівня пізнання особливостей актуалізації фразеологічного значення в межах мовленнєвого контексту, що є певним внеском у розвиток загальної теорії семантики, зокрема фразеологічної, оскільки дозволяє пізнати специфіку її реалізації у парадигматичному та синтагматичному аспектах.

Практична цінність роботи визначається можливістю використання її основних положень та результатів у курсах загального мовознавства (розділи “Мова і культура”, “Проміжні рівні мови”), лексикології німецької мови (розділи “Лексико-семантична система мови”, “Фразеологія”), стилістики (“Мовні засоби реалізації стилю мовленнєвого твору”), історії німецької мови (розділ “Історичний розвиток словникового складу німецької мови”), у спецкурсах з фразеології, у практиці викладання німецької мови, лінгвокраїнознавства, перекладу. Основні положення дисертації можуть бути використані при підготовці методичних рекомендацій і навчальних посібників для студентів філологічних спеціальностей, при написанні дипломних та курсових робіт, у лексикографічній практиці для створення тематичного фразеологічного словника німецької мови “Риси характеру людини” з відомостями про реалізацію валентності ФО в межах речення та надфразової єдності.

Особистий внесок дисертанта полягає у визначенні особливостей семантичної структури фразеологізмів, які називають риси характеру людини; встановленні специфіки реалізації механізмів первинного та вторинного фразотвору зазначених ФО; виявленні соціокультурних чинників формування цих фразеологізмів; встановленні основних тенденцій якісних та кількісних змін виокремленого корпусу ФО; визначенні імпліцитної та контекстуальної валентності аналізованих фразеологізмів; розкритті зв’язків між семантичними, структурно-семантичними модифікаціями досліджуваних ФО та зміною їх валентності при мовленнєвій реалізації.

Апробація дослідження здійснювалась у доповідях і виступах на IV Всеукраїнській науковій конференції “Нові підходи до філології у вищій школі” (Запоріжжя, Запорізький державний університет, вересень 1998 р.), на Всеукраїнській науковій конференції “Семантика. Синтактика. Прагматика мовленнєвої діяльності” (Львів, Львівський державний університет імені Івана Франка, січень 1999 р.), на науково-практичній конференції Київського державного лінгвістичного університету (квітень 2000 р.), на науково-методичному семінарі кафедри англійської філології Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка (лютий 2000 р.), на науково-практичній конференції у Луганському державному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка (квітень 2002 р.).

Публікації. Основні положення роботи висвітлено у 6 одноосібних статтях автора, опублікованих у наукових фахових виданнях, і 2 доповідях, виданих у збірках матеріалів наукових конференцій.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків за розділами, загальних висновків, списку використаних наукових і лексикографічних джерел, художньої літератури, додатків. Обсяг основного тексту дисертації – 199 сторінок, загальний обсяг роботи – 248 сторінок.

У вступі обґрунтовується актуальність обраної для дослідження проблеми, визначається об’єкт і предмет, мета, завдання, фактичний матеріал та методи його аналізу, наукова новизна, теоретичне значення й практична цінність одержаних результатів, зв’язок представленої роботи з науковою темою, особистий внесок дисертанта, формулюються основні положення, що виносяться на захист.

У першому розділі “Онтологічні властивості фразеологізмів зі значенням рис характеру людини” дається характеристика денотата ФО, встановлюються особливості семантичної структури фразеологізмів у порівнянні з лексичними одиницями, які називають риси характеру людини, досліджується лінгвокультурологічний аспект номінації рис характеру людини фразеологізмами німецької мови, виявляються основні тенденції якісних та кількісних змін корпусу аналізованих ФО.

У другому розділі “Формування фразеологізмів зі значенням рис характеру людини: первинний фразотвір” визначаються основні механізми первинного фразотвору досліджуваних ФО, виявляються соціокультурні чинники формування фразеологізмів зі значенням рис характеру людини у німецькій мові.

У третьому розділі “Розвиток семантики та структури фразеологізмів зі значенням рис характеру людини: вторинний фразотвір” досліджуються особливості реалізації механізмів вторинного фразотвору ФО зі значенням рис характеру людини.

У четвертому розділі “Актуалізація семантики фразеологізмів зі значенням рис характеру людини в контексті” виявляються чинники узуальної та оказіональної актуалізації семантики аналізованих ФО в контексті, встановлюються зв’язки між семантичними та структурно-семантичними модифікаціями фразеологізмів при мовленнєвій реалізації та зміною валентності ФО.

У загальних висновках підсумовуються основні результати проведеного дослідження, окреслюються напрямки й перспективи подальшої розробки проблеми.

Список використаної літератури містить 266 праць вітчизняних і зарубіжних авторів, список лексикографічних джерел включає 29 назв, творів художньої літератури – 148 назв.

У додатках пропонуються 25 таблиць, що ілюструють кількісні зміни корпусу ФО зі значенням рис характеру людини у німецькій мові за часовими зрізами, продуктивність механізмів первинного та вторинного фразотвору аналізованих ФО, репрезентують лексико-граматичну характеристику контекстних партнерів фразеологізмів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Перший розділ присвячено вивченню онтологічних властивостей ФО зі значенням рис характеру людини. Риси характеру як психічне явище відображаються в мові за допомогою слів та фразеологізмів. В ідеальному денотаті ФО (Г.В. Колшанський, В.Н. Телія) зберігається гносеологічний зв’язок з об’єктивними ознаками рис характеру людини, які позначаються цими мовними одиницями. Виділення інтегральних денотативних сем досліджуваних ФО дає змогу виокремити корпус фразеологізмів в німецькій мові (5198 ФО), які називають раціональні, вольові, емоційні та змішані риси характеру. Семантична структура досліджуваних ФО складається з інформаційних блоків (макрокомпонентів): граматичного, денотативного, мотиваційно-образного, емотивного, функціонально-стилістичного, лінгвокультурного, кожен з яких має семну структуру. Обов’язковими елементами семантичної структури аналізованих ФО є граматичний, денотативний, емотивний і функціонально-стилістичний макрокомпоненти, мотиваційно-образний та лінгвокультурний блоки мають факультативний характер. Денотативний компонент фразеологічного значення вужчий за відповідний аспект лексичного значення, тобто денотат ФО виражає коротший референтний ряд. Особливістю значення досліджуваних ФО у порівнянні з лексичними одиницями є наявність більшого обсягу інформації про об’єкт позначення – певну рису характеру людини.

За загальнокатегоріальними значеннями і синтаксичними функціями аналізовані ФО відносяться до субстантивного, ад’єктивного, дієслівного розрядів. Фразеологізми вживаються у синтаксичній функції підмета, предиката, означення, додатка. У ролі предикатива, означення субстантивні ФО актуалізують сему якісної ознаки, категоріальна сема предметності зникає, наприклад, eine treue Haut – „treuer, anhдnglicher Mensch“: …Na, Schwamm drьber, sie ist eine treue Haut, etwas дngstlich nur (P. Edel), що посилює значення характеристики об’єкта та, як наслідок, – емотивної оцінності ФО (В.М. Білоноженко, І.С. Гнатюк).

Наявність емотивного компонента в семантичній структурі досліджуваних ФО не залежить від реалізації мотиваційно-образної інформації в значенні фразеологізмів. У значенні демотивованої ФО eine Meise haben – „nicht recht bei Verstand sein“: „Du hast eine Meise!“ behauptete Ralph wьtend. „Carmen hat mich nur besucht, weil wir diese gemeinsame Arbeit hatten…“ (I. Bandini) представлений емотивний тон – гнів, негативна емотивна оцінка, висока інтенсивність вираження емоції. Емотивний стан є сталим у межах мовленнєвої ситуації. Інтенсивність прояву емоцій, виражених фразеологічним значенням, залежить від суб’єктивно-модального аспекту оцінки, параметри якого задані контекстом. ФО вживаються у літературно-розмовному мовленні: nicht mehr zu retten sein – „vцllig verrьckt, sehr unvernьnftig sein“; у фамільярно-розмовному мовленні: den Arsch offen haben – „nicht recht bei Verstand sein“.

Наявність сем лінгвокультурного компонента ‘культурна обумовленість’, ‘типовість для німецькомовної спільноти’ у значенні ФО обумовлена зв’язком семантики фразеологічного компонента (слова-етнореалії, фонового слова), прямого значення прототипу ФО з відомостями про реалії етнокультурної дійсності, культурно-ментальні факти. Для частини ФО є характерною комплексна культурна маркованість, наприклад, des Teufels sein – „besessen, toll sein“: Matte, der Schдfer, …brachte nдmlich einen Schafbock mit, der fьrchterlich stank. „Bist du des Teufels, Matte?“ (B. Seeger). Первинна форма ФО: des Teufels Eigen sein – „dem Teufel zugehцren“. За народними віруваннями, людина, яка поводиться нерозумно, перебуває під владою нечистої сили. Компонент Teufel виражає комплекс асоціацій з образом диявола, що поєднують язичницькі й християнські вірування.

Постійне розширення та перебудова корпусу аналізованих ФО сигналізує про підвищену значущість референтної сфери “риси характеру людини” для німецької лінгвоспільноти. Велика питома вага раціональних рис характеру у суб’єктивних цінностях зумовлює їх переважне вираження у фразеологічному складі німецької мови у ХІХ-ХХ ст.

У другому розділі досліджується формування фразеологізмів зі значенням рис характеру людини в процесах первинного фразотвору. Утворення нових ФО тісно пов’язане та безпосередньо корелює з соціальним, культурно-історичним контекстом існування німецького суспільства. Значне розширення кола рис характеру людини (22 нові риси), які виражені ФО німецької мови (78 одиниць), відбувається в період з 1871 р. по 1918 р. В умовах економічного зростання в кінці XIX cт. у німецькому суспільстві актуальними стають риси характеру, що визначають людину з точки зору її ділових якостей (працьовитості, енергійності): ein Freund der Arbeit – „fleiЯiger Mensch“, wьster Hecht – „tьchtiger, energischer Mensch“. Перегляд традиційних цінностей виявляється в появі нових ФО, які при позитивній раціональній оцінці не несуть позитивну емотивну оцінку: pьnktlich wie die Maurer – „sehr pьnktlich“.

Певні риси характеру, що традиційно маркувалися в культурній парадигмі німецької спільноти як негативні, наприклад, марнотратство: das Geld zerrint Einem unter den Fingern – „er ist ьberaus verschwenderisch“, заздрість: neidisch wie ein Hund – „sehr neidisch“ знаходять вираження в німецькій фразеології тільки у названий період часу. На наш погляд, це викликане, з одного боку, їх невідповідністю традиційним ціннісним нормам, з іншого, їх типовістю для суспільства, яке перебуває у процесі активного соціального розшарування. Фразеологічна система німецької мови активно реагує на перебудову ієрархії ціннісних орієнтирів соціуму, обумовлену змінами в культурній парадигмі.

Становлення семантичних властивостей фразеологізмів є складовою частиною процесів первинного та вторинного фразотвору. При первинному фразотворі ФО формуються на базі слів, вільних словосполучень і речень. При утворенні фразеологізмів взаємодіють вихідна матеріальна форма, позамовна ситуативна сфера, яка зумовлює появу ФО, та мотивація мисленнєвої, емотивної інформації, що реалізується у ФО (В.І. Гаврись, М.В. Гамзюк). Фразотвірні механізми (семантичні та формальні зміни мовних одиниць), що діють у процесі утворення ФО, обумовлені характером прототипів ФО (вихідних одиниць): вільних словосполучень, речень; потенційних фразеологізмів; сталих словосполучень нефразеологічного характеру; крилатих висловів; окремих слів.

У первинному фразотворі продуктивною для досліджуваних ФО є реалізація лексико-семантичних механізмів переосмислення прототипів: метафори, метонімії (на основі вільних словосполучень, речень; стійких словосполучень нефразеологічного характеру), метафоричного порівняння, алогізму, антитези, гіперболи, мейозису (на основі потенційних фразеологізмів), розширення значення (на основі крилатих виразів). Процес перебудови семантичної структури компонента (як правило, іменника, що позначає предмет, особу, міфічну істоту, тварину, рослину) є провідним чинником утворення узагальнено-метафоричного значення аналізованих ФО. Формування семантичної структури ФО ein grober Bauer – „ein grober Mensch“ відбувається шляхом актуалізації потенційних сем компонента Bauer: емотивно-логічної семи ‘невихована людина’, емотивних сем ‘емотивний тон – презирство’, ‘негативна оцінка’ внаслідок наявності відповідних предметно-логічних сем у компонента-прикметника grob і дезактуалізації предметно-логічних сем компонента-іменника, які не узгоджуються з новою семантичною структурою.

В утворенні досліджуваних ФО беруть участь фонетичні, структурні, синтаксичні, лексико-синтаксичні механізми. Евфонічні засоби (алітерація, асонанс, рима) сприяють добору компонентів ФО та закріпленню їх у певній формі, що є чинником лексичної та граматичної стабілізації висловлювань: falscher Fьnfziger – „unzuverlдssiger, heimtьckischer Mensch“, mьde Tьte – „langweiliger Mensch“. Нейтралізація структурних ознак розповідного речення під впливом інтонаційного оформлення (питального, вигукового); зміна акцентування у висловлюванні, що формально виявляється у винесенні присудка, додатка на нетипову початкову позицію в реченні; певна послідовність розподілу ритмічних груп викликають процес загальної ідіоматизації вільних висловлювань.

Найпоширенішим типом імплікування при первинному фразотворі зазначених одиниць є втрата додатка (іменника), що тісно пов’язане з процесами субстантивації артикля при утворенні ФО, наприклад: es liegt Einem ein Druck vorm Kopf – „er ist dumm, vernagelt“. Втрата лексичних одиниць, які несуть інформацію про кореляцію висловлювання з конкретною ситуацією, сприяє формуванню узагальненого фразеологічного значення. Елементи граматичної структури та лексичні одиниці зазнають глобальної ідіоматизації.

Лексико-граматичні механізми утворення досліджуваних ФО реалізуються у взаємодії лексико-семантичних, синтаксичних, морфологічних чинників, що зумовлюють загальну стабілізацію висловлювання. Для фразеологічної інтеграції є характерним формування у мовної одиниці нових лексико-синтаксичних відношень, модифікованої структури емотивності, що зумовлює появу фразеологічного значення з високим ступенем інтенсивності вираження емоцій. При утворенні ФО ein Ausbund aller Schelme – „von einer schlauen, durchtriebenen Person“ лексема Ausbund (“найліпший зразок товару”) набуває узагальненого значення “втілення, уособлення” в результаті заміни субкатегоріальної семи ‘конкретність’ на ‘абстрактність’, зазнає метафоричного переосмислення. Компонент Schelme вносить у сполучення своє пряме значення. У семантичній структурі першого компонента представлені предметно-логічні семи ‘особа, яка в найвищий мірі виявляє певну рису характеру’, предметно-логічні семи компонента з прямим значенням містять інформацію про рису характеру, яку називає ФО. Поєднання слів у незвичних для них комбінаціях сприяє стабілізації лексико-граматичних відношень у словосполученні.

У третьому розділі досліджується розвиток семантики та структури фразеологізмів зі значенням рис характеру людини в процесах вторинного фразотвору. Діахронічний аналіз корпусу фразеологізмів дає змогу встановити семантичні та структурно-семантичні механізми утворення нових ФО на базі фразеологізмів, які вже наявні у мові.

Продуктивні семантичні механізми утворення аналізованих фразеологізмів представлені розширенням та звуженням значення базових ФО. Розширення значення ФО у процесі вторинного фразотвору зумовлено відривом від первісного контексту; абстрагуванням від певної ситуації; затемненням вихідного образу. При формуванні нової ФО відбувається перегрупування семантичної структури базової одиниці внаслідок дезактуалізації диференційних предметно-логічних сем, наприклад, при утворенні ФО mit der Latte laufen – „nдrrisch sein“ ?а основі фразеологізму mit der Latte laufen – „narrisch, eitler, leichtsinnig, дngstlich, unentschlossen sein“ дезактуалізуються семи ‘пихатий’, ‘легковажний’, ‘боязливий’, ‘нерішучий’. Звуження значення ФО пов’язане з індукуванням додаткових диференційних сем предметно-логічного компонента. Поява сем ‘бути фахівцем у своїй справі’, ‘знати підхід до людей’, ‘бути знавцем усіляких вивертів’ зумовила формування нової ФО з розширеним змістом значення і, відповідно, меншим обсягом значення, ніж у базової одиниці: den Rummel verstehen – „seinen Vorteil auskennen“ > den Rummel verstehen – „eine Sache grьndlich kennen; wissen wie ein Geschдft zu betreiben ist, wie die Leute zu behandeln sind; allerlei Kniffe wissen; seinen Vorteil im Auge haben“.

Досліджений мовний матеріал свідчить про найбільшу активність механізмів структурно-семантичних трансформацій при утворенні ФО, які називають риси характеру людини. Морфологічна субституція сприяє конкретизації або узагальненню фразеологічного значення, змінам інтенсивності емотивності ФО. Заміна артикля в іменників з невизначеного на нульовий, наприклад: ein fauler Schlingel – „ein fauler, mьЯiggдngerischer Mensch“ > fauler Schlingel – „umher schlendernder MьЯiggдnger“ є порушенням мовної норми та передає максимальний ступінь узагальнення, що підсилює емотивну маркованість фразеологізму.

Наслідком лексичної субституції компонентів ФО стає зміна інтенсивності емотивності, функціонально-стилістичної приналежності, лінгвокультурної маркованості фразеологізму, лексико-семантичної та граматичної валентності ФО, підсилення узагальнено-метафоричного характеру фразеологічного значення. Використання іншої образної основи у похідної ФО змінює лінгвокультурний компонента значення, наприклад: sein Mundwerk geht wie eine Karfreitagsratsche – „von einem gern und viel redenden Menschen“ > sein Maul geht ihm wie ein Entenarsch – „von einem Schwдtzer“. У складі першої ФО слово-реалія позначає культурний артефакт: Karfreitagsratsche – дерев’яна тріскачка, яка використовувалася для повідомлення про початок богослужіння в страсний тиждень, коли мовчали церковні дзвони. Фонове слово Entenarsch несе типові для ментальності національно-культурної спільноти асоціації, отже лінгвокультурний компонент другої ФО виражений імпліцитно. Лексико-граматична субституція фразеологічних компонентів веде до зміни обсягу значення ФО, розширення лексико-семантичної та граматичної валентності фразеологізму. Заміна компонентів ФО на змінні слова дає змогу розширити валентні зв’язки фразеологізму, перенести його зміст на інші ситуації, наприклад: mit groЯen Herren ist nicht gut Kirschen essen – „vornehme Herren sind ьbermьtig, launenhaft; mit ihnen nicht gut vertraulich verkehren“ > mit jemandem ist nicht gut Kirschen essen – „mit ihm ist nicht gut auszukommen; er ist ein unbequemer, unvertrдglicher, hochmьtiger Mensch“.

Еліптування структури ФО може викликати узагальнення її значення внаслідок затемнення мотивації ФО, ослаблення зв’язку з ситуацією, яка спричинила її появу. На інтенсивність емоцій, виражених похідними ФО, впливає характер емотивної маркованості редукованого компонента, наприклад, випуск компонента ganz, який несе певне емотивне навантаження (семантична структура містить емотивно-логічну сему ‘відповідність нормі’), веде до зниження інтенсивності емотивності похідної ФО: ein ganz gutes Herz haben – „gut, gutartig, hilfsbereit sein“ > ein gutes Herz haben –„gut, hilfsbereit, mitleidig sein“.

Розширення синтаксичної структури ФО шляхом додавання нових компонентів, контамінації спричинює звуження значення фразеологізму, перетворення предметно-логічного компонента, підсилення образності та емотивності, зміну експлікованості лінгвокультурної маркованості ФО, появу додаткових культурних конотацій. Стрижневий компонент ФО wie eine Schlange – „von einem falschen betrьgerischen Menschen, der gut behandelt und ungereizt doch zu schaden sucht“ та поширювач falsch мають спільні емотивно-логічні семи, семи емотивної оцінки. Новий компонент виражає ту саму ознаку, що передається значенням ФО. Ця семантична надмірність значно підсилює емотивність похідного звороту falsch wie eine Schlange – „sehr heimtьckisch, nicht vertrauenswьrdig“.

Спрощення синтаксичної структури ФО супроводжується абстрагуванням і посиленням узагальнено-метафоричного змісту похідних ФО, розширенням їх лексико-семантичної та граматичної валентності, наприклад: Du bist mir ein schlauer Gast – „du bist ein schlauer Mensch“ > der schlaue Gast – „listiger, verschlagener Mensch“. Ускладнення синтаксичної структури ФО супроводжується семантичною спеціалізацією, посиленням інтенсивності емотивності похідних ФО за рахунок повернення вмотивованості фразеологічного значення. Семантична структура ФО Er wirft das Beil zu weit – „er ist ein GroЯsprecher, er lьgt und ьbertreibt“ містить диференційні предметно-логічні семи ‘хвалитися’, ‘ошукувати’, які відсутні в семантичній структурі базової ФО das Beil weit werfen – „sich etwas groЯes vermessen, namentlich im Ansprechen, Reden“, що свідчить про спеціалізацію значення похідної одиниці.

Четвертий розділ присвячений актуалізації семантики фразеологізмів зі значенням рис характеру людини в контексті. Реалізація фразеологічного значення на рівні мовлення позначається терміном актуалізація значення ФО (Л.О. Секретар, В.І. Шрайбер). Умовою узуальної актуалізації значення фразеологізму є збереження обсягу та змісту його семантичної структури, що експліцитно виявляється в незмінності дистрибутивних зв’язків ФО. Порушення включення ФО в контекст сигналізує про оказіональну актуалізацію значення одиниці, зміни в її семантичній структурі.

Контекстом ФО вважається частина мовленнєвого ланцюга, в межах якої відбувається узуальна або оказіональна актуалізація значення фразеологізму. Дистрибутивні зв’язки фразеологізмів – це різні типи поєднання ФО з мовленнєвим контекстом, які зумовлюють актуалізацію фразеологічного значення (О.В. Кунін). Одним з типів дистрибутивних зв’язків ФО є поєднання фразеологізмів з контекстом на основі реалізації їх валентностей. Валентність ФО визначається як іманентна властивість фразеологізму вступати у синтагматичні зв’язки з елементами мовленнєвого контексту, синтаксичні функції, граматичні форми та лексична реалізація яких визначаються семантичними властивостями ФО (Т.Ф. Гонтар, В.І. Каравашкін, M.D. Stepanova, G. Helbig). Такі елементи мовленнєвого контексту з певною семантичною характеристикою, що забезпечують актуалізацію значення ФО в контексті, є контекстними партнерами фразеологізму.

Функціонування в контексті ФО, які називають риси характеру людини, передбачає реалізацію експліцитної, імпліцитної та контекстуальної валентності. Імпліцитність вираження контекстного партнера пов’язана з потенційною заданістю його семантики реальною дійсністю, тема-рематичними відносинами в контексті. Суб’єктні контекстні партнери субстантивних ФО, які називають риси характеру людини, виражені в контексті з різним ступенем імпліцитності, наприклад, суб’єкт визначається всією ситуацією, ein kleines Luder – „eine gewitzte, kokette Person“: Der Bereichsleiter Trafobau geht neben Wцlfel und stцЯt den etwas verstцrten Ingenieur an: „Du hast ja nun dein Fett weg. Wer hat dir denn das eingebrockt? Das kleine Luder, was?“ (F. Selbmann). Контекстуальна валентність ФО спирається на семантичні зв’язки ФО та лексичних одиниць при їх функціонуванні в складі кількох речень, незалежно від їх позиційного положення по відношенню до носія валентності, наприклад, alter Hase – „ein schlauer Mensch“: Ich war sicher, daЯ bei mir nichts schiefgehen kann. Alter Hase und so. Der souverдne Beherrscher aller Situation (W. Held).

Аналізованим узуальним ФО властиві поєднання з контекстними партнерами в суб’єктній, об’єктній, предикатній позиціях за умови наявності в семантичних структурах контекстних партнерів відповідних категоріальних та субкатегоріальних ознак. Наприклад, ад’єктивні фразеологізми у функції предиката поєднуються з контекстним партнером зі значенням особи в позиції суб’єкта (особовим, вказівним, неозначеним займенником; іменником конкретної семантики); у ролі атрибута – з контекстним партнером зі значенням особи в суб’єктній або предикатній позиціях (особовим, вказівним займенником, іменником конкретної семантики).

При вживанні у внутрішньофразовому, фразовому, надфразовому контекстах, з якими узуальні ФО поєднуються на основі дистрибутивних зв’язків сурядності, сполучуваності, приєднання, відбувається актуалізація всіх компонентів значення аналізованих фразеологізмів. Поєднання ФО ein leibhaftiger Teufel – „ein hцchst bцser, grausamer Mensch“ з надфразовим контекстом: „Der,“ stцЯt sie hervor, …„das ist ein leibhaftiger Teufel!“ Sie bekreuzigt sich. „Ich schlage den Jungen nie, nie, aber der… der…“ Ihr Kinn, ihr ganzer Kцrper beginnt zu zittern (D. Beetz) шляхом сполучуваності зумовлює актуалізацію граматичного (сема ‘якісна ознака’), предметно-логічного (семи ‘дуже зла людина’, ‘жорстока людина’), емотивного (семи ‘емотивний тон – жах’, ‘негативна оцінка’, ‘висока інтенсивність емоції’), мотиваційно-образного, лінгвокультурного, функціонально-стилістичного компонентів.

Оказіональна актуалізація значення ФО в художньому мовленні (42 % реалізацій ФО у вибраних контекстах) пов’язана з семантичними трансформаціями фразеологізмів без зміни структури; зі зміною структури. Порушення семантичної узгодженості ФО та контекстного партнера, зміна їх граматичних зв’язків викликають розвиток фразеологічного значення: від узагальнення, набуття нових відтінків до формування нового значення. Дієслівна ФО ein dickes Fell haben – „seelisch unempfindlich, abgehдrtet sein“ при узуальному використанні у формі інфінітива не реалізує свою валентність. Приєднання контекстного партнера-словосполучення eines arabischen Hдndlers в атрибутивній позиції зумовлює появу відтінку значення “бути дуже невразливим до образ”, актуалізацію емотивної позитивної оцінки: „Gauner! …Abdellah muЯte wohl das dicke Fell eines arabischen Hдndlers haben, denn er schien nicht im geringsten beleidigt“ (G. Harkenthal).

У дослідженні визначені два напрямки розвитку ФО при модифікації їх форми: зі зміною валентності та актуалізацією нового значення (14,1 % оказіональних вживань ФО); зі збереженням валентності та актуалізацією словникового значення, яке може зазнавати незначних змін (5,5 % оказіональних вживань ФО). Найчастотніші зміни валентності виявляють аналізовані ФО, що зазнають фразеологічної контамінації, відокремлення, еліпсису. Спільність семантики ФО ein aufgeblasener Frosch – „eingebildeter Mensch“; sich aufblasen wie ein Frosch – „sich aufspielen, dьnkelhaft sein“, наявність у їх складі тотожних (Frosch) та однокореневих компонентів (aufgeblasen, sich aufblasen) зумовлюють утворення нового фразеологізму шляхом контамінації вихідних ФО. Приєднання контекстного партнера herumsitzen, що не відповідає валентності вихідних ФО, сигналізує про зміну фразеологічного значення у відповідності з вимогами контексту: „Ohne Alfred stьnde der Bund besser da. Alfred sitzt herum wie ein aufgeblasener Frosch. Er tut nichts“ (B. Uhse). Нова ФО отримала відтінок значення “вдавати з себе пана, ледарювати”, відбулася актуалізація емотивних сем ‘емотивний тон – обурення’, ‘негативна оцінка’.

Дистрибутивні зв’язки досліджуваних ФО, які зазнали лексичної, граматичної, лексико-граматичної субституції, розширення компонентного складу, сприяють актуалізації оновлених компонентів їх значення. ФО ein Gemьt haben wie ein Fleischerhund – „gefьhllos sein, kein Gemьt haben“, яка зазнала лексичної субституції компонента, реалізує в контексті: „…mit Kopfweh und Fieber nicht nur Grippe, sondern auch Scharlach, Typhus, Lungenentzьndung und was weiЯ ich angeht!” Mit dieser fьr einen Kranken so recht aufmunternden Mitteilung ging sie hinaus. „Ein Feingefьhl wie ein Metzgerhund!” brummte ihr Eder nach (E. Kaut) предметно-логічне значення “дуже нетактовна людина”, емотивний компонент значення: ‘емотивний тон – обурення’, ‘негативна оцінка’, функціонально-стилістичний компонент (літературно-розмовне мовлення). З препозитивним фразовим контекстом ФО перебуває у зв’язку дистантної віднесеності. Функціонування оказіональних фразеологізмів зі значеннями, що не зазнають значних зрушень, зумовлюється контекстуальними умовами, типовими для базових ФО, які є основою для оказіональних трансформацій.

ВИСНОВКИ

Семантичні властивості фразеологізмів, які називають риси характеру людини, виявляються в особливостях їх утворення, розвитку, закономірностях реалізації їх дистрибутивних зв’язків при функціонуванні в мовленнєвому контексті.

У структурі значення аналізованих ФО переважають емотивні, оцінювальні, образні елементи та стилістична забарвленість. Компоненти емотивності присутні в значенні мотивованих та демотивованих фразеологізмів, наявність цих компонентів не є контекстуально зумовленою. Своєрідність фразеологічної семантики виражається в значній деталізації фразеологічного образу та еврісемічності, більшій змістовності фразеологічного значення. Наявність культурної інформації на рівні значення генетичного прототипу та компонента ФО зумовлює вищий ступінь експлікації культурної маркованості ФО.

Аналіз кількісних та якісних змін складу корпусу фразеологізмів зі значенням рис характеру людини дає можливість установити тенденцію стійкого зростання кількості рис характеру, виражених у німецькій фразеології, що є відображенням універсальних процесів еволюції самосвідомості людства. Процес деталізації об’єкта номінації ФО, що виявляється в появі фразеологізмів, які позначають конкретизовані риси характеру людини, вказує на розширення та оновлення понятійної сфери, вираженої у фразеології, що є об’єктивним процесом розвитку фразеологічної системи німецької мови. У семантиці ФО, які називають риси характеру людини, знаходять вираження ідеали та цінності німецького суспільства на кожному етапі його розвитку.

Формування аналізованих ФО відбувається в межах первинного фразотвору внаслідок дії лексико-семантичних механізмів. Найчастотнішим механізмом утворення ФО є метафоричний зсув найменування, який зумовлює формування експресивно-оцінної метафори, оскільки денотат зазначених ФО входить до оцінної картини світу людини. Утворення узагальнено-метафоричного значення ФО пов’язане з процесом перебудови семантичної структури фразотвірних компонентів, специфіка якої полягає в актуалізації потенційних сем (емотивно-логічних, емотивних) і дезактуалізації предметно-логічних сем, які не узгоджуються зі складовими нової семантичної структури.

Продуктивним для аналізованих ФО є утворення на базі прототипів, які представлені вільними словосполученнями, реченнями, внаслідок дії фонетичних, структурних, синтаксичних, лексико-граматичних механізмів. Фонетична організація прототипів сприяє появі додаткового емотивного навантаження словесного комплексу, що закріплюється за ним мовним вживанням. Утворення ФО, які називають риси характеру людини, внаслідок порушення порядку слів