ЦЕНТР ДОСЛІДЖЕНЬ НАУКОВО-ТЕХНІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ

ТА ІСТОРІЇ НАУКИ ім. Г.М. ДОБРОВА

ЛЄСНІКОВА МАРИНА ВАЛЕНТИНІВНА

УДК 65012: 658.589, 152

МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ОЦІНЮВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ ПІДПРИЄМСТВ ПРОМИСЛОВОСТІ (ІНВЕСТИЦІЙНО-ІННОВАЦІЙНИЙ АСПЕКТ)

Спеціальність 08.02.02. – Економіка та управління науково-технічним прогресом

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у відділі методології макроекономічної та фінансової статистики Науково-технічного комплексу статистичних досліджень Державного комітету статистики України, м. Київ.

Науковий керівник: кандидат економічних наук, старший науковий співробітник

Єгоров Ігор Юрійович

Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України, завідувач відділу системних досліджень науково-технічного потенціалу

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Матросова Людмила Миколаївна

Луганський національний педагогічний університет ім. Тараса Шевченка, завідувач кафедри фінансів і банківської справи

кандидат економічних наук, старший науковий співробітник

Клюка Юрій Борисович

ауково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки України, провідний науковий співробітник відділу проблем програмно-цільового управління, науково-технологічної та інноваційної політик

Провідна установа: Київський національний торговельно-економічний

університет, кафедра статистики та економетрії, Міністерство освіти і науки України, м. Київ

Захист відбудеться 10 листопада 2005 р. о 1200 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.189.01 у Центрі досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва Національної академії наук України за адресою: 01032, м. Київ, бул. Т. Шевченка, 60, к. 909.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Центру досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва за адресою: 01032 м. Київ, бул. Т. Шевченка, 60, к. 904.

Автореферат розіслано 8 жовтня 2005 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Д. 26.189.01

кандидат економічних наук,

старший науковий співробітник Л.С. Лобанова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. На сучасному етапі трансформації економіки України перехід на інноваційний шлях розвитку стає нагальною необхідністю. Виходячи з проголошеної Україною орієнтації на інтеграцію до світової економіки особливої актуальності набуває питання залучення інвестицій у підприємства промисловості України, що займаються інноваційною діяльністю. Досвід країн з розвиненою економікою свідчить про те, що відмова від активного інвестування інноваційної сфери виробництва ставить під загрозу саме існування підприємства в конкурентному ринковому середовищі.

Інноваційна діяльність підприємства – потужний важіль розвитку економіки країни. Вона є багатовимірною та багатоаспектною. Концептуальні засади теорії інноваційного розвитку були сформульовані Й. Шумпетером та розроблялися такими видатними вченими як К. Фрімен, М. Кондратьєв, А. Клайнкнехт, Д. Ван Дайн, Б.А. Лундвал, Р. Нельсон, Б. Мартін, Д. Сахал, Н. Розенберг, К. Перес-Перес, Б. Санто та ін.

Українська економіка потребує великих інвестицій для структурної перебудови та оновлення виробництва. Існуючі пропорції ВВП свідчать про досить високий рівень валового нагромадження основного капіталу (19,8% ВВП у 2003 р.), який відповідає рівню розвинених країн. Але майже половина цього нагромадження припадає на капітальний ремонт і дуже мала частка – на інноваційні заходи; за означений період інвестиції в основний капітал дорівнювали 51,0 млрд. грн. або 19,3% ВВП, з них тільки 3,6 млрд. грн. були спрямовані на науково-технічні розробки та 3,1 млрд. грн. – на інноваційні заходи. Тільки 13,5% промислових підприємств у 2003 р. впроваджували інновації. Головний фактор, що стримує інноваційну діяльність, як зазначають керівники підприємств, – це відсутність належного фінансування. На сьогодні переважна більшість інновацій (80%) здійснюється за рахунок власних коштів підприємств промислового сектору економіки. Слід зазначити, що фінансування інноваційної діяльності з власних коштів обмежує реалізацію інноваційного потенціалу підприємства промисловості, оскільки для широкомасштабних інвестицій та реструктуризації підприємства, як правило, необхідні значні фінансові вкладення, яких само підприємство у більшості випадків не має. Тому проблеми визначення інвестиційної привабливості підприємств промисловості України, особливо таких, що займаються інноваційною діяльністю, є на сьогодні доволі актуальними, стратегічними з точки зору майбутнього піднесення рівня національної економіки та виходу її на принципово нові рубежі конкурентоспроможності.

Найважливішою метою діяльності будь-якого підприємства, в тому числі того, що займається інноваційною діяльністю, є отримання прибутку, для чого необхідним є постійне оновлення номенклатури продукції, удосконалення технологічних процесів та забезпечення фінансової стійкості.

У витоків створення теоретико-методологічних принципів формування, аналізу та розвитку науково-технічного прогресу за часів Радянського Союзу стояли К. Вальтух, Г. Добров, А.Медведєв, А.Варшавський, Ю. Яковець, В. Налімов, В.Александрова, В.Лівшиц та інші.

Свого часу Г. Добров, розвиваючи ідеї про інноваційну модель економічного розвитку, наголошував на тому, що діяльність підприємств у нових умовах повинна оцінюватися на основі оновленої системи економічних показників. Ця ідея залишається слушною і в сучасних умовах, особливо коли розглядаються підприємства, що займаються інноваційною діяльністю. Як відомо, інновації справляють досить складний, розтягнутий у часі вплив на остаточні показники фінансово-господарської діяльності підприємства. На початковому етапі вони відволікають важливі ресурси від поточного виробництва, але згодом призводять до суттєвих позитивних змін у значеннях показників фінансового стану. Це, в свою чергу, веде до необхідності розробки системи показників, яка б більш адекватно відображала особливості як фінансового так, і суто інноваційного аспектів діяльності. Характеристика фінансового стану конкретного підприємства в порівнянні з іншими підприємствами є основним критерієм його інвестиційної привабливості, тобто проведений фінансовий аналіз підприємств та побудований на його підставі рейтинг повинні переконати потенційного інвестора в тому, що обраний об’єкт інвестування є найбільш привабливим по відношенню до решти аналогічних об’єктів.

Проблеми залучення інвестицій в інноваційну сферу економіки, а також питання оцінювання інвестиційної привабливості підприємств досліджувались багатьма вченими, серед яких слід виділити таких фахівців, як Б. Маліцький, Л. Безчасний, Ю. Шкворець, В. Соловйов, І. Єгоров, Л. Федулова, Ю. Клюка, А. Пересада, С. Ілляшенко, Д. Черваньов, А. Шеремет, Р. Сайфулін,
А. Садеков, В. Карпов, Н. Лисова, А. Янковой, А. Чупіс. Окремі важливі аспекти, пов’язані з методологією оцінювання інвестиційної привабливості підприємств, що займаються інноваційною діяльністю на основі інтегральних показників знайшли своє відображення в роботах Л.Матросової, В.Чиркова, В.Федоренка, М. Крупка, Є. Якушева. В той же час питання відбору та оцінки інтегральних показників, які можуть використовуватися при оцінюванні інвестиційної привабливості підприємств промисловості, що займаються інноваційною діяльністю, та побудови відповідних рейтингів не отримали належного відображення в науково-методичній літературі. Таким чином, актуальність і практична значимість даних проблем, їх недостатнє висвітлення в економічних розробках визначили вибір теми та структуру дисертації, логіку й методи дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до планів науково-дослідних робіт відділу методології статистики макроекономіки та фінансів Науково-дослідного інституту статистики (зараз – Науково-технічного комплексу статистичних досліджень) Державного комітету статистики України. Методологічні та практичні положення дисертації розроблялись відповідно до науково-дослідних тем: “Розробка та апробація методики аналізу фінансового стану та інвестиційної привабливості підприємств і організацій України з урахуванням переходу на міжнародну систему бухгалтерського обліку”, державний реєстраційний номер 0199U003752 (1999 р.); “Визначення системи показників зі статистики фінансових послуг з урахуванням джерел адміністративних даних”, державний реєстраційний номер 0103U007401 (2003 р.); “Розробка методичних рекомендацій щодо оцінки фінансового стану регіонів”, державний реєстраційний номер 0104U007362 (2004 р.)

Особистий внесок автора в одержанні наукових результатів полягає в удосконаленні методологічних та методичних підходів до оцінювання фінансового стану підприємств України за даними фінансової звітності, виділенні індикативної групи фінансових коефіцієнтів та побудові на їх основі рейтингу інвестиційної привабливості даних підприємств.

Тема дисертації пов’язана з науково-дослідними роботами, які здійснювались міжвідомчою лабораторією “Аналіз і статистика науки” Науково-дослідного інституту статистики разом з Міністерством освіти і науки України. За темою “Аналітико-статистична модель стратегії розвитку науково-технічного потенціалу”, державний реєстраційний номер ДП/332-2003 (2003 р.), здобувачем досліджено деякі існуючі в світі моделі науково-технічного та інноваційного розвитку країни, зокрема проаналізовано зміни у системі управління науково-технічною діяльністю та управлінських технологій.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є вдосконалення оцінки інвестиційної привабливості підприємств промисловості (інвестиційно-інноваційний аспект) шляхом доопрацювання існуючих методичних підходів щодо побудови рейтингу.

Відповідно до визначеної мети в дослідженні поставлені та вирішені наступні завдання:

· обгрунтовано теоретичні підходи щодо визначення термінів“ підприємство промисловості, що займається інноваційною діяльністю” та “інвестиційна привабливість підприємств промисловості”, проаналізовано класифікацію інноваційних та інвестиційних процесів на підприємствах промисловості України;

· обгрунтовано існуючи підходи до оцінки інвестиційної привабливості підприємств;

· оцінено поточний стан інноваційних процесів на підприємствах промисловості України в контексті економічного розвитку;

· комплексно охарактеризовано фінансовий стан підприємств промисловості м. Києва, що займаються інноваційною діяльністю, та виділено групу індикативних показників, які характеризують фінансовий стан даних підприємств та виступають основою для подальшої побудови рейтингу їх інвестиційної привабливості;

· розроблено методичні засади для оцінювання інвестиційної привабливості підприємств промисловості та визначено рейтинг їх інвестиційної привабливості;

· запропоновано рекомендації щодо підвищення рівня інноваційної активності підприємств промисловості та їх інвестиційної привабливості.

Об’єктом дослідження є система інвестиційно-інноваційної діяльності на підприємствах промисловості.

Предметом дослідження є науково-методичні та практичні засади визначення інвестиційної привабливості підприємств промисловості, що займаються інноваційною діяльністю з метою активізації процесів залучення інвестицій.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження стало використання як загальних, так і спеціальних методів, а саме: системного аналізу, завдяки якому визначено фактичний стан інноваційно-інвестиційних процесів на підприємствах промисловості України; методів економічного та статистичного аналізу, які дозволили комплексно охарактеризувати фінансовий стан підприємств промисловості, що займаються інноваційною діяльністю; спеціальні методи оцінювання надійності показників дозволили обрати з масиву розрахованих фінансових коефіцієнтів групу індикативних, які характеризують фінансовий стан досліджуваних підприємств промисловості; метод головних осей (факторів) дозволив отримати нові узагальнені показники, та побудувати на їх основі рейтинг інвестиційної привабливості підприємств промисловості, що займаються інноваційною діяльністю.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі акти, статистичні дані Державного комітету статистики України, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України, а також фактичний матеріал, який одержано під час аналізу наукової літератури, присвяченої інноваційно-інвестиційній діяльності підприємств України. Дисертаційна робота виконана з використанням комп’ютерних технологій, реалізованих в програмних модулях інтегрованої системи обробки даних Statistica, передусім Factor Analysis.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в розробленні науково-методологічних та методичних засад оцінювання інвестиційної привабливості підприємств промисловості України. Найбільш суттєві результати, які характеризують наукову новизну дисертації і особистий внесок автора, такі:

Вперше:

-

-

-

удосконалено:

-

-

дістали подальшого розвитку:

-

-

Практичне значення отриманих результатів. Основні положення дисертації та отримані науково-методичні результати можуть бути використані при обгрунтуванні економічної політики у напрямку інвестиційно-інноваційного розвитку економіки на державному та регіональному рівнях, а також на рівні окремого підприємства, при створенні рейтингової системи оцінки економічного стану регіонів, галузей і суб‘єктів господарювання та при визначенні конкретних заходів щодо підвищення ефективності інноваційної діяльності на підприємствах. Запропонована процедура для отримання рейтингової оцінки інвестиційної привабливості підприємств промисловості є узагальнюючим і може використовуватися будь-яким підприємством, потенційним інвестором тощо.

Впровадження результатів проведеного дослідження дозволило проаналізувати та удосконалити існуючі методичні підходи до оцінювання інвестиційної привабливості підприємств України (довідка № 17/1-1-4/63 від 16.05.2005 р.). Запропоновані автором методичні рекомендації для оцінювання фінансового стану підприємств на регіональному рівні та формування системи індикативних показників оцінки фінансового стану регіонів використовуються в аналітичній роботі Державного комітету статистики України (довідка № 17/1-1-4/64 від 16.05.2005 р.). Впровадження результатів даного дослідження дозволило удосконалити існуючі методичні рекомендації щодо формулювання та перевірки робочих гіпотез побудови моделі стратегії розвитку науково-технічного потенціалу та проаналізувати існуючі в світі моделі науково-технічного та інноваційного розвитку країни, зокрема зміни у системі управління науково-технічною діяльністю (довідка № 15/08-745 від 17.05.2005 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є узагальненням наукових досліджень, проведених особисто здобувачем, та його практичної діяльності у відділі статистики макроекономічних процесів та фінансів Науково-технічного комплексу статистичних досліджень Держкомстату України. Усі наукові положення, розробки, моделі, висновки та рекомендації, що висвітлені в роботі й подані до захисту, розроблені автором самостійно. З наукових праць, що опубліковані у співавторстві, використані лише ті ідеї та положення, що є результатом самостійної роботи здобувача і становлять особистий внесок автора.

Апробація результатів дисертації. Основні положення роботи доповідались на ІХ Всеукраїнській науково-практичній конференції “Менеджмент та маркетинг: досягнення і перспективи” (м. Київ, Національний технічний університет України, 13 березня 2002 р.), ІІ науково-практичній конференції “Система державної статистики в Україні: сучасний стан, проблеми, перспективи” (м. Київ, Державна академія статистики, обліку та аудиту, грудень 2004 р.), V Міжнародній науково-практичній конференції “Проблемы прогнозирования и государственного регулирования социально-экономического развития” (м. Мінськ, жовтень 2004 р.), Міжнародному форумі “Інвестиції, інновації, інтеграція” (м. Київ, 17-19 травня 2004 р.), ІІІ Добровській конференції з наукознавства та історії науки (м. Київ, 3-11 березня 2003 р.).

Методичні і практичні результати дисертації обговорювались на засіданнях відділу статистичних досліджень фінансової сфери, кредитно-грошових відносин та цін, відділу методології макроекономічної та фінансової статистики, на засіданнях вченої ради Науково-дослідного інституту статистики Державного комітету статистики України, на наукових семінарах відділу системних досліджень науково-технічного потенціалу центру досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України.

Публікації. За темою дисертації опубліковано 8 наукових статей загальним обсягом 3,6 друк. арк., з них 5 – у наукових фахових виданнях; особисто автору належить 3,3 друк. арк.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг дисертації – 217 сторінок друкованого тексту. Дисертація в основному тексті містить 11 таблиць на 7 сторінках, 14 рисунків на 13 сторінках, список використаних джерел нараховує 225 найменувань на 17 сторінках, 9 додатків розміщено на 31 сторінці.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, визначено мету і основні завдання дослідження, сформульовано об’єкт, предмет та методи дослідження, відображено наукову новизну і практичну цінність одержаних результатів.

У першому розділі “Теоретико-методологічні засади оцінки інвестиційної привабливості підприємств промисловості (інвестиційно-інноваційний аспект)” висвітлені питання законодавчої та термінологічної бази, які охоплюють інноваційну діяльність підприємств промисловості, структуровані класифікації інвестиційних та інноваційних процесів на підприємствах, розглянуто теоретико-методологічні дослідження інноваційних процесів на підприємствах промисловості, обгрунтовано об‘єктивність існування проблеми залучення інвестиційних коштів в підприємства промисловості, що займаються інноваційною діяльністю, досліджено та систематизовано існуючі методичні підходи оцінювання інвестиційної привабливості підприємств.

Підприємство, незалежно від характеру своєї основної діяльності, виступає джерелом інноваційного розвитку в конкурентному середовищі на рівні регіону, країни тощо. Інноваційна діяльність підприємства є одним з головних засобів досягнення достатнього рівня конкурентоспроможності. Головним важелем вдалого інноваційного розвитку підприємств є залучення інвестицій, які сприяють утворенню інноваційних угрупувань: інноваційних центрів, фінансово-промислових груп, технопарків, спільних підприємств. Основним напрямком інноваційного розвитку виявляється удосконалення методів адаптації підприємства промисловості в конкурентному середовищі.

В дисертації під підприємством промисловості, що займається інноваційною діяльністю, розуміється підприємство, яке витрачає кошти на інноваційні заходи, а також виробляє та реалізує інноваційні продукти і (або) продукцію чи послуги.

Під інноваційно-інвестиційною діяльністю підприємства промисловості розуміється одна з форм інвестиційної діяльності, що пов’язана з вкладеннями коштів в інновації та забезпечує їх створення й застосування.

Методичні засади оцінювання інвестиційної привабливості підприємств промисловості, що займаються інноваційною діяльністю, полягають в отриманні інтегрального показника, який би на основі набору вихідних даних забезпечив однозначну оцінку результатів господарської діяльності підприємства промисловості та дозволив би порівнювати їх між собою. В ролі інтегрального показника інвестиційної привабливості підприємства промисловості виступає рейтинг, який будується на підставі індикативних показників його фінансового стану.

Наші дослідження свідчать, що за інструмент для побудови рейтингу інвестиційної привабливості підприємств промисловості, що займаються інноваційною діяльністю, слід використовувати факторний аналіз, який дозволяє отримати інтегральний показник інвестиційної привабливості та виявити внесок в нього кожної вихідної ознаки. Отримані значення виділених спільних факторів для кожного досліджуваного підприємства промисловості надають можливість побудови на їх підставі ранжованого ряду.

Таким чином, оцінка інвестиційної привабливості підприємств промисловості, що займаються інноваційною діяльністю складається з трьох послідовних етапів, які полягають у наступному:

1.

2.

3.

У другому розділі “Методичний інструментарій оцінки інвестиційної привабливості підприємств промисловості (інвестиційно-інноваційний аспект)” аналізується тенденції розвитку інноваційних процесів на підприємствах промисловості України, обгрунтовується система обраних індикативних показників для оцінки інвестиційної привабливості підприємств промисловості, що займаються інноваційною діяльністю, розробляються методичні підходи до побудови рейтингу інвестиційної привабливості даних підприємств на базі методу головних осей (факторів).

В результаті системного аналізу інноваційної активності підприємств промисловості України було виявлено, що в 1999-2003 рр. відбулася певна активізація інноваційної діяльності, пов’язана з перебудовою системи збуту, активізацією освоєння як інкрементальних, так і радикальних продуктових і процесових інновацій. Серед процесових інновацій особливої важливості набули як внутрішньоорганізаційні (перебудова систем управлінського обліку) так і міжорганізаційні інновації (пошук нових шляхів збуту). Головними “інноваційними діями” підприємств промисловості за означений період були дослідження в галузі маркетингу та реклами, а також придбання засобів виробництва.

Аналіз динамічних рядів показників рентабельності виробництва з інноваційною діяльністю та витратами на науково-технічні роботи (НТР) у промисловості не виявив між ними суцільної залежності (рис. 1). Певною мірою, як свідчать вибіркові опитування, це пов’язано з тим, що в останні роки промислові підприємства особливо активно намагалися уникнути оподаткування прибутку і штучно завищували розміри витрат.

Так у промисловості рентабельність з 10,2% у 1996 році впала до 2,4% у 2003 році. Питома вага витрат на НТР у реалізованій продукції (без ПДВ і акцизів) у ці роки коливалась у межах від 0,59% до 0,60%, а витрати на інноваційну діяльність від 0,86% до 0,95%. Коефіцієнти кореляції дорівнювали відповідно 0,32 та 0,27, що вказує на відсутність прямої залежності між показниками витрат та рентабельністю (див. рис. 1).

Із викладеного можна зробити висновок, що витрати як на НТР, так і на інноваційну діяльність у промисловому секторі економіки є надзвичайно малими і не відповідають стандартам бізнесового сектору розвинених країн. Фірми цих країн, особливо високотехнологічні, витрачають на порядок більше коштів на технологічні інновації та дослідження, формально від 5 до 10% від валового доходу. Заходи з інноваційної модернізації виробництва майже не впливають на показники рентабельності підприємств. Необхідні кардинальні заходи щодо стимулювання інноваційної діяльності та заохочення промислових підприємств значно збільшувати свої витрати в цій сфері.

Рис. 1. Рентабельність виробництва та інноваційна діяльність у промисловості

Фінансовий стан підприємства промисловості відображається за допомогою оціночних показників, таким чином вони можуть надавати можливість для порівняння як в динаміці (фінансовий стан покращується або погіршується), так і територіально (фінансовий стан даного підприємства кращий або гірший, ніж у інших), а також їх порогових значень, спираючись на які можна зробити точний висновок про фінансовий стан підприємства. Як правило, такий поріг складається емпірично як одна з економічних пропорцій і являє собою мінімально припустиме значення, при якому стан підприємства вважається стійким.

Оцінку фінансового стану підприємств промисловості, що займаються інноваційною діяльністю, доцільно проводити за такими групами фінансових коефіцієнтів:

1. Показники оцінки рентабельності підприємства: рентабельність продаж – К1, рентабельність капіталу – К2, рентабельність активів – К3, рентабельність реалізованої продукції – К4, рентабельність виробничих фондів – К5;

2. Показники оцінки ділової активності (капіталовіддачі): загальна оборотність активів – К6, оборотність дебіторської заборгованості – К7, оборотність кредиторської заборгованості – К8, оборотність власного капіталу – К9, оборотність основних засобів – К10, оборотність виробничих запасів – К11;

3. Показники оцінки ринкової (фінансової) стійкості: коефіцієнт маневреності – К12, коефіцієнт автономії – К13, коефіцієнт відношення залученого і власного капіталу – К14, коефіцієнт мобільності – К15, коефіцієнт фінансової залежності – К16, коефіцієнт забезпеченості запасів власними джерелами – К17, коефіцієнт забезпеченості оборотних активів власними коштами – К18, коефіцієнт фінансової стійкості – К19;

4. Показники оцінки ліквідності (платоспроможності): коефіцієнт абсолютної ліквідності – К20, коефіцієнт поточної ліквідності – К21, коефіцієнт швидкої ліквідності – К22, коефіцієнт критичної ліквідності – К23, коефіцієнт загальної платоспроможності – К24.

5. Показники оцінки інноваційного аспекту діяльності: коефіцієнт співвідношення нематеріальних активів і основних фондів – К25, рентабельність нематеріальних активів – К26, оборотність нематеріальних активів – К27, коефіцієнт співвідношення витрат на інноваційну діяльність та загального обсягу витрат підприємства – К28, коефіцієнт оновлення нематеріальних активів – К29, рентабельність інноваційної діяльності – К30.

Дані фінансові коефіцієнти є однонаправленими (чим вище рівень коефіцієнта тим краще фінансовий стан підприємства), безрозмірними (для їх розрахунку використовуються відношення абсолютних показників), та потребують мінімум загальнодоступної інформації (розраховуються тільки на підставі даних відкритої фінансової та статистичної звітності).

Для побудови рейтингу інвестиційної привабливості підприємств промисловості використовувався факторний аналіз, а саме метод головних осей (факторів). Інвестиційна привабливість досліджуваних підприємств є латентною узагальнюючою ознакою, яка проявляє себе на поверхні у вигляді множини вихідних ознак – системи фінансових коефіцієнтів. Отримані в результаті методу головних осей (факторів) нові латентні змінні (загальні фактори) характеризують рівень інвестиційної привабливості підприємств та в стислому економічному вигляді відображають варіацію вихідних змінних (фінансових коефіцієнтів), пояснюючи взаємозв’язок між ними. В роботі було розроблено відповідну процедуру отримання рейтингової оцінки інвестиційної привабливості підприємств промисловості, який наведено на рис. 2.

Рис. 2. Процедура отримання рейтингових оцінок промислових підприємств, що займаються інноваційною діяльністю

У розділі 3 “Оцінка інвестиційної привабливості підприємств промисловості (інвестиційно-інноваційний аспект)” формується інформаційна база для проведення оцінки інвестиційної привабливості підприємств промисловості, що протягом 2000-2003 рр. займались інноваційною діяльністю, комплексно оцінюється фінансовий стан промислових підприємств м. Києва та будується рейтинг їх інвестиційної привабливості. Обгрунтовується комплекс рекомендацій щодо підвищення рівня інноваційної активності підприємств промисловості та їх інвестиційної привабливості.

Об’єктами для побудови рейтингу обрано підприємства промисловості м. Києва, що протягом 2000-2003 рр. займалися інноваційною діяльністю (витрачали кошти на інноваційну діяльність і виробляли та поставляли на ринок інноваційну продукцію). Джерелом для формування інформаційної бази є форми державної фінансової та статистичної звітності, а саме: форма №1 – “Баланс підприємства”; форма №2 – “Звіт про фінансові результати та їх використання”; форма №1-інновація – “Обстеження технологічних інновацій промислового підприємства”. Таке рішення було прийняте на основі багатомірної класифікації інноваційної активності промислових підприємств регіонів України.

Класифікація проводилась за допомогою багатомірного статистичного методу – кластерного аналізу за наступними показниками: Х1 – витрати на дослідження і розробки, тис. грн.; Х2 – придбання нових технологій, тис. грн.; Х3 – виробниче проектування, тис. грн.; Х4 – придбання основних фондів та капітальні витрати, пов’язані з упровадженням інновацій, тис. грн.; Х5 – витрати на маркетинг та рекламу, тис. грн.; Х6 – кількість підприємств регіону, що освоювали виробництво інноваційних видів продукції, од.; Х7 – кількість впроваджених нових технологічних процесів, од.; Х8 – освоєно інноваційних видів продукції, од.; Х9 – обсяг відвантаженої інноваційної продукції, тис. грн.; Х10 – обсяг інноваційної продукції, що відвантажена за межі України, тис. грн.

Результати кластерного аналізу показали, що м. Києву та Донецькому регіону належать лідируючі позиції за рівнем інноваційної активності (рис. 3).

Рис. 3. Дендрограма процесу кластеризації промислових підприємств регіонів України за рівнем інноваційної активності

Підприємства промисловості м. Києва обирались за наступними критеріями:

·

·

Для подальших розрахунків була сформована вибірка з 76 підприємств м. Києва різної форми власності, що належать до обробної промисловості.

Проведений комплексний аналіз фінансового стану промислових підприємств м. Києва, що займались інноваційною діяльністю, свідчить про в цілому задовільний фінансовий стан досліджуваних підприємств та нестачу інвестування. Розраховані фінансові коефіцієнти промислових підприємств м. Києва порівнювались з пороговими значеннями фінансових коефіцієнтів, наведеними у літературі з фінансового аналізу, та зі значеннями, отриманими по промисловості України в цілому.

Аналіз рентабельності показує нестійкий фінансовий стан досліджуваних підприємств промисловості через нульовий рівень отриманого чистого прибутку на деяких досліджуваних підприємствах. Збільшення прибутку мало місце за рахунок підвищення продажних цін, а не за рахунок зниження собівартості та швидкої оборотності коштів. Підприємства, які мають високу питому вагу реалізованої інноваційної продукції в загальному обсязі реалізованої продукції, мають низькі та від’ємні значення рентабельності реалізованої продукції. Даний факт можна пояснити тим, що інноваційна діяльність досить складно впливає на прибутковість підприємств, в багатьох випадках впровадження інновацій супроводжується уповільненим терміном оборотності, на початковому етапі вони відтягують значні матеріальні ресурси, але згодом обертаються на прибутки.

Значення коефіцієнтів фінансової стійкості досить ясно показують, що діяльність досліджуваних підприємств фінансується в цілому за рахунок власних коштів.

Група показників інноваційного аспекту діяльності ілюструє низький рівень інтелектуальної складової у складі активів підприємств. По досліджуваній сукупності спостерігається нульовий рівень оновлення нематеріальних активів, на інноваційну діяльність витрачається незначна частина від загальних витрат підприємств, до того ж всі витрати на технологічні інновації здійснюється за рахунок власних коштів підприємств. Звертає на себе увагу низький рівень патентно-ліцензійної діяльності підприємств та незначна питома вага нематеріальних активів в складі активів досліджуваних підприємств.

Отримані результати свідчать про те, що інноваційна діяльність відіграє опосередковану роль при формуванні прибутку досліджуваних промислових підприємств. Всі витрачені на інноваційну діяльність кошти були спрямовані на оновлення основних фондів, вартість яких відіграла рішучу роль в отриманні прибутку.

Індикативна група фінансових коефіцієнтів для побудови рейтингу інвестиційної привабливості підприємств промисловості була отримана шляхом відкидання ненадійних фінансових коефіцієнтів із сформованої сукупності за допомогою -коефіцієнта Кронбаха.

Даний показник змінюється в межах від 0 до 1, чим ближче його значення до 1, тим більшу надійність має вихідна кореляційна матриця. Процедура розрахунку припиняється, коли значення коефіцієнтів надійності для кожного вихідного показника не буде перевищувати сумарний по всій сукупності.

В результаті проведених перерахунків для послідовного виключення “ненадійних” фінансових коефіцієнтів із вихідної сукупності отримаємо сумарний коефіцієнт надійності дорівнює 0,89, що відповідає гарній якості розрахованих фінансових коефіцієнтів, середньоквадратичне відхилення – 6,07, сумарна дисперсія – 36,88, з рівнем значущості р = 1. Матриця парних коефіцієнтів кореляції даних показників має наступний вигляд (табл. 1).Таким чином, в результаті відбору фінансових коефіцієнтів за значеннями -коефіцієнта надійності, з початкових 30 фінансових коефіцієнтів, які ілюструють поширену картину фінансового стану досліджуваних промислових підприємств м. Києва, маємо вісім індикативних, до яких застосовуємо процедуру отримання рейтингових оцінок.

Таблиця 1

Матриця парних коефіцієнтів кореляції для індикативних коефіцієнтів, які визначають фінансовий стан підприємств промисловості м. Києва, що займались інноваційною діяльністю |

К1 | К3 | К5 | К20 | К21 | К22 | К23 | К24

К1 | 1,000 | 0,743 | 0,673 | 0,175 | 0,257 | 0,182 | 0,184 | 0,198

К3 | 0,743 | 1,000 | 0,962 | 0,064 | 0,118 | 0,089 | 0,083 | 0,098

К5 | 0,673 | 0,962 | 1,000 | 0,183 | 0,214 | 0,201 | 0,193 | 0,203

К20 | 0,175 | 0,064 | 0,183 | 1,000 | 0,968 | 0,979 | 0,970 | 0,949

К21 | 0,257 | 0,118 | 0,214 | 0,968 | 1,000 | 0,939 | 0,933 | 0,917

К22 | 0,182 | 0,089 | 0,201 | 0,979 | 0,939 | 1,000 | 0,997 | 0,983

К23 | 0,184 | 0,083 | 0,193 | 0,970 | 0,933 | 0,997 | 1,000 | 0,984

К24 | 0,198 | 0,098 | 0,203 | 0,949 | 0,917 | 0,983 | 0,984 | 1,000

Згідно з процедурою отримання рейтингової оцінки інвестиційної привабливості підприємств промисловості методом головних факторів (див. рис. 2) стало відомо, що вихідні ознаки (вісім індикативних фінансових коефіцієнтів для 76 промислових підприємств м. Києва) описуються шістьма виділеними головними факторами (табл. 2). Дані таблиці 2 свідчать про те, що на долю першого головного фактора припадає 62,5% виділеної дисперсії вихідних ознак, на другий головний фактор припадає 29,4 % а на третій – 2,4%, внесок решти факторів в дисперсію вихідних ознак становить 1,1%.

Таблиця 2

Внески в загальну дисперсію виділених шести головних факторів

Головні фактори, що виділяються з вихідної кореляційної матриці | Характеристичні корені редукованої кореляційної матриці | % виділеної дисперсії | Сумарний внесок головних факторів в дисперсію, %

1 фактор | 4,99 | 62,49 | 62,49

2 фактор | 2,35 | 29,43 | 91,92

3 фактор | 0,19 | 2,45 | 94,37

4 фактор | 0,08 | 0,98 | 95,35

5 фактор | 0,01 | 0,12 | 95,46

6 фактор | 0,00 | 0,01 | 95,47

Після процедури обертання системи координат два виділених головних фактора мають високі факторні навантаження. Перший головний фактор навантажують К20 – коефіцієнт абсолютної ліквідності (0,986), К21 – коефіцієнт поточної ліквідності (0,957), К22 – коефіцієнт швидкої ліквідності (0,995), К23 – коефіцієнт критичної ліквідності (0,992) та К24 – коефіцієнт загальної платоспроможності (0,978). Питома вага виділеної цим фактором дисперсії вихідних ознак становить 60,9%. Другий головний фактор навантажують К1 –рентабельність продаж (0,763), К3 – рентабельність активів (0,988), К5 – рентабельність виробничих фондів (0,954), процент виділеної дисперсії – 29,7%.

З урахуванням економічного змісту вихідних індикативних коефіцієнтів оцінки інвестиційної привабливості підприємств промисловості можна стверджувати, що перший головний фактор характеризує рівень платоспроможності промислових підприємств м. Києва, а другий головний фактор – ефективність діяльності підприємств. Сумарна дисперсія вихідних фінансових коефіцієнтів, яка пояснюється двома виділеними головними факторами становить 92%.

Значення першого головного фактору – рівня платоспроможності, який пояснює 60,2% виділеної дисперсії вихідних ознак, – для перших десяти промислових підприємств м. Києва, що займались інноваційною діяльністю наведено в таблиці 3.

Таблиця 3

Рейтинг інвестиційної привабливості підприємств промисловості м. Києва за рівнем платоспроможності

Назва підприємства | Значення рівня платоспроможності | Ранг

Дочірнє підприємство АТ “КИЇВХЛІБ” “Дослідний хлібозавод” | 0,37 | 1

ЗАТ НПК “ДІАПРОФ МЕД” | 0,35 | 2

ЗАТ “ЕМКО” | 0,33 | 3

ВАТ “ФАРМАК” | 0,31 | 4

ВАТ “Українські ювеліри” | 0,30 | 5

ЗАТ Київська кондитерська фабрика ім. К. Маркса | 0,291 | 6

Дочірнє підприємство Хлібокомбінат №6 АТ “Київхліб” | 0,293 | 7

ЗАТ Завод залізобетонних виробів “Поліськсільбуд” | 0,28 | 8

ВАТ “Галактон” | 0,272 | 9

КП “Київтрактородеталь” | 0,273 | 10

Рейтинг показує, що підприємства Дочірнє підприємство АТ "КИЇВХЛІБ" "Дослідний хлібозавод" та ЗАТ НПК “ДІАПРОФ МЕД” виступають найбільш привабливим для інвесторів за рівнем платоспроможності по відношенню до решти. В той же час слід зазначити, що на даних підприємствах спостерігався нульовий рівень оновлення нематеріальних активів, а питома вага витрат на інноваційну діяльність в загальному обсязі витрат – незначна.

Можна припустити, що на остаточні значення рейтингів має вплив чинник, пов’язаний із недоліками існуючої статистичної звітності або недоліками приховування доходів.

В цілому в Україні майже 40% підприємств залишаються збитковими. Менеджмент підприємств значною мірою спрямований не на пошуки шляхів покращання показників їх роботи, в тому числі на впровадження нових виробів і технологій, а на винайдення довершених схем тіньових операцій, приховування доданої вартості, прибутків і отримання необлікованих доходів. Високий податковий тягар, складність і нестабільність податкового законодавства, безумовно, сприяють існуванню тіньового сектору економіки, що ставить під сумнів достовірність офіційної статистичної інформації. З іншого боку, попит на позичковий капітал буде примушувати підприємства все більше працювати прозоро і прибутково.

Тіньова й інноваційна діяльності – це протилежні та майже несумісні напрямки розвитку підприємств. Одним із засобів приховування прибутків від оподаткування є списання на операційні витрати різних інших витрат, які безпосередньо не пов’язані з виробництвом і не відображаються у розділі “елементи операційних витрат” форми №2 “Звіт про фінансові результати”. Різниця між операційними витратами та їх елементами буде характеризувати питому вагу так званих нерозподілених витрат або ступінь ”неосновної виробничої діяльності”. Так по групі досліджуваних підприємств м. Києва питома вага таких нерозподілених витрат дорівнювала в середньому 19,6%, а в цілому по підприємствах промисловості України цей показник становив 31,5% (2003 р.). Слід вказати, що за даними статистичної звітності (ф.№1-підприємництво) основна діяльність у промисловості складала 75% від загального обсягу виробленої продукції, а 25% припадало на неосновну, в тому числі 12% – на перепродаж товарів.

Запропоновані рекомендації щодо практичного підвищення рівня інноваційної активності та інвестиційної привабливості підприємств дозволять підвищити ефективність інноваційно-інвестиційної діяльності підприємств в частині прийняття оптимальних управлінських рішень при розробленні інноваційної стратегії розвитку підприємств, запровадження комплексу нормативно-правових заходів щодо її стимулювання:

·

·

·

·

·

·

ВИСНОВКИ

У дисертації наведені теоретичне узагальнення і нове рішення проблеми обгрунтування методичних засад оцінювання інвестиційної привабливості підприємств промисловості України, які полягають в розробці конкретної процедури рейтингування. Основні науково-практичні результати дослідження дозволяють зробити такі висновки:

1. Методичні засади оцінювання інвестиційної привабливості підприємств промисловості полягають в отриманні на основі набору вихідних даних інтегрального показника, який би забезпечив обгрунтовану оцінку результатів фінансово-господарської діяльності промислового підприємства та дозволив би порівнювати дані підприємства між собою. В ролі інтегрального показника інвестиційної привабливості підприємства використовується рейтинговий підхід.

2. Фінансово-господарська діяльність підприємств промисловості, що займаються інноваційною діяльністю, складна та багатобічна, причому вплив інноваційної діяльності на прибутковість підприємств може бути як прямим (наприклад, за рахунок патентно-ліцензійної діяльності, продажу нематеріальних активів) так і опосередкованим (за рахунок заміни основних фондів). Оцінювання фінансового стану підприємств промисловості, які займались інноваційною діяльністю, проводилось по 30 відносним фінансовим коефіцієнтам, що об’єднуються в п’ять груп та характеризують: рентабельність, ділову активність, фінансову стійкість, ліквідність та інноваційний аспект діяльності підприємств.

3. Аналіз фінансового стану 76 досліджуваних підприємств обробної промисловості м. Києва, які протягом 2000-2003 рр. займались інноваційною діяльністю, показав, що окремі з них можуть бути привабливим для потенційних інвесторів.

Отримані розрахункові значення фінансових коефіцієнтів в цілому вищі за загальнопромисловий рівень аналогічних коефіцієнтів в державі, при цьому для досліджуваній сукупності підприємств рівень нематеріальних активів є доволі низьким. Разом з