ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Лактіонова Олександра Анатоліївна

УДК 330.322.2

Управління інвестиційними ризиками

у виробничо-господарських системах

Спеціальність 08.02.03 – Організація управління, планування та регулювання економікою

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Донецьк – 2004 Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Донецькому національному університеті Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк).

Науковий керівник – доктор економічних наук, професор

Єгоров Петро Володимирович

Донецький національний університет,

декан обліково-фінансового факультету,

завідувач кафедри

фінансів і банківської справи

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Швець Ірина Борисівна, Донецький національний технічний університет, професор кафедри економіки підприємства;

кандидат економічних наук Шем’якіна Наталя Володимирівна, Інститут економіки промисловості Національної академії наук України, старший науковий співробітник відділу фінансово-економічних проблем використання виробничого потенціалу

Провідна установа:

Східноукраїнський національний університет ім. Володимира Даля Міністерства освіти і науки України, кафедра менеджменту (м. Луганськ)

Захист відбудеться 24 червня 2004 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 11.051.07 у Донецькому національному університеті за адресою: 83015, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 198-а, у залі засідань ради

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Донецького національного університету за адресою: 83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24

Автореферат розісланий 21 травня 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Беспалова А.Г.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Інвестиційна діяльність виробничо-господарських систем є стратегічним чинником досягнення ними соціально-економічної стійкості, передумовою економічного розвитку галузі, регіону та держави. Разом з тим обумовлена природою ринкових відносин присутність ризиків, вплив яких знижує ефективність інвестиційних рішень, є важливішим характерним проявом складності функціонування виробничо-господарських систем. Здійснення інвестиційних вкладень шляхом інвестиційних програм, висока концентрація виробничих потужностей, а також постійність процесів оновлення та модернізації визначають широту охоплення інвестиційними ризиками ланок виробничо-господарських систем, відносну постійність їх впливу та високу ймовірність їх перетворення на ризик операційної діяльності. Ускладнення процесів реального інвестування потребує формування адекватної системи управління.

У зв’язку з цим розробка дієвих та ефективних механізмів управління інвестиційними ризиками, які дозволяють знизити ймовірність і розмір можливих збитків, а також ліквідувати наслідки настання ризикових подій, набуває актуальності. Формування такого комплексу механізмів дозволить підвищити керованість процесів реального інвестування, збільшити оперативність управлінських рішень, буде сприяти підтриманню соціально-економічної стійкості виробничо-господарських систем.

Вагомий внесок у розвиток питань управління інвестиційними ризиками зробили вітчизняні та зарубіжні вчені: Бланк І.О., Бузько І.Б., Вітлинський В.В., Єгоров П.В., Клапків М.С., Попова А.Ю., Хобта В.М., Христианівський В.В., Швець І.Б., Ястремський О.І., Альгін В., Качалов Р.М., Клейнер Г.Б., Миколіш Д., Міллер К., Москвін В., Роер П., Сміт Р.М., Туфано П., Тренів Н.Н., Філін С. та інші.

Однак, незважаючи на значні результати наукових досліджень у галузі управління інвестиційними ризиками, наявні наукові розробки та рекомендації не надають цільного уявлення про механізми управління інвестиційними ризиками у виробничо-господарських системах, не знайшли достатнього розвитку критерії ефективності їх реалізації.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до тематики наукового дослідження кафедри фінансів і банківської справи Донецького національного університету “Дослідження механізму управління фінансовими і кредитними процесами в економіці України” (номер державної реєстрації 0101U005729), в який автор брав участь як співвиконавець.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є розробка концепції та комплексу механізмів управління інвестиційними ризиками у виробничо-господарських системах, реалізація яких дозволить підвищити їх соціально-економічну стійкість у процесах реального інвестування.

Для досягнення мети в роботі поставлено і вирішено такі задачі:

методологічно обґрунтовано сутність інвестиційних ризиків виробничо-господарських систем і здійснено їх класифікацію;

розроблено концепцію управління інвестиційними ризиками у виробничо-господарських системах;

обґрунтовано концептуальний підхід до критеріїв оцінки управління інвестиційними ризиками у виробничо-господарських системах;

розроблено комплекс механізмів управління інвестиційними ризиками у виробничо-господарських системах, а саме: механізм управління факторами чутливості до інвестиційних ризиків, механізм управління факторами та причинами інвестиційних ризиків макро- і мікросередовища, механізм управління наслідками інвестиційних ризиків;

реалізовано концепцію управління інвестиційними ризиками з урахуванням його адаптивних властивостей у виробничо-господарських системах чорної металургії України;

удосконалено організаційну структуру управління інвестиційними ризиками у виробничо-господарських системах.

Об’єкт дослідження – процеси управління інвестиційними ризиками у виробничо-господарських системах.

Предмет дослідження – механізми управління інвестиційними ризиками у виробничо-господарських системах України.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження є роботи провідних вітчизняних і зарубіжних вчених у галузі управління інвестиційними ризиками, загальні положення теорії економічного ризику, а також методологія і загальносистемні принципи проведення комплексних наукових досліджень. Для уточнення та упорядкування термінології у понятійному апараті управління інвестиційними ризиками застосовано методи структурно-логічного і семантичного аналізу, за допомогою системного підходу розроблено концепцію управління інвестиційними ризиками у виробничо-господарських системах. Методи теорії ймовірностей дозволили обґрунтувати концептуальні підходи до критеріїв оцінки ефективності управління інвестиційними ризиками. При розробці механізмів управління інвестиційними ризиками застосовано методи сітьового планування, оцінки ефективності інвестиційних рішень, оцінки вартості бізнесу, методи прийняття рішень.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертаційній роботі здійснено постановку і вирішення актуальної задачі розробки концепції та комплексу механізмів управління інвестиційними ризиками у виробничо-господарських системах. При цьому отримано наступні наукові результати:

уперше одержано:

розроблено концепцію управління інвестиційними ризиками у виробничо-господарських системах, що ґрунтується на адаптивних властивостях управління та забезпечує підвищення соціально-економічної стійкості виробничо-господарських систем у процесах реального інвестування завдяки чому збільшується імовірність досягнення цілей реального інвестування;

розроблено комплекс механізмів управління інвестиційними ризиками у виробничо-господарських системах, який базується на методології системного ризик-менеджменту і дозволяє знизити їх чутливість до інвестиційних ризиків, зменшити ступінь впливу причин і факторів інвестиційних ризиків макро- і мікросередовища, компенсувати збитки та задовольнити додаткову потребу у фінансуванні внаслідок реалізації інвестиційних ризиків;

розроблено модель визначення умов зміни ціни договору під впливом інфляційного фактора, яка дозволяє оптимально розподілити додаткові витрати між виробничо-господарською системою та учасниками інвестиційного проекту;

розроблено організаційну модель узгодження рішень про фінансування наслідків інвестиційних ризиків комплексу інвестиційних проектів, що побудована на лінійно - функціональній структурі організації управління процесами реального інвестування у виробничо-господарських системах і сприяє оптимальному розподілу додатково необхідних інвестиційних вкладень;

удосконалено:

управління процесом нагромадження активів на основі розробки імітаційної моделі зниження чутливості виробничо-господарських систем до впливу важко керованих інвестиційних ризиків, застосування якої сприяє зниженню збитків виробничо-господарських систем при настанні таких ризиків;

дістало подальшого розвитку:

класифікація інвестиційних ризиків виробничо-господарських систем і концептуальний підхід до оцінки управління інвестиційними ризиками, що дозволяє збільшити прозорість інвестиційних процесів у виробничо-господарських системах, підвищити ефективність механізмів управління інвестиційними ризиками.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що теоретичні положення, викладені в дисертаційній роботі, доведено до рівня конкретних практичних пропозицій і рекомендацій. Запропоновані в роботі концепція та комплекс механізмів управління інвестиційними ризиками у виробничо-господарських системах дозволяють у ринкових умовах підвищити якість управлінських рішень стосовно інвестиційної діяльності.

Основні положення і результати дослідження впроваджено у практику діяльності виробничо-господарської системи чорної металургії ВАТ “ММК ім. Ілліча”. Загальний розрахунковий ефект від упровадження моделі визначення умов зміни ціни договору між виробничо-господарською системою та учасниками інвестиційного проекту, а також методики визначення розмірів економічних санкцій до учасників інвестиційного проекту склав 43,69 тис.грн., що підтверджується актом упровадження.

Особистий внесок здобувача. Усі результати, які представлено в дисертаційній роботі, одержані здобувачем самостійно. Особистим внеском здобувача в роботах, опублікованих у співавторстві, є класифікація експертних методів оцінки ймовірності реалізації інвестиційного ризику, узагальнення нових підходів до управління ризиками та методів регулювання ризику введення антидемпінгових заходів на макро- і мікрорівні.

Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення і результати досліджень докладалися і обговорювалися на: Всеукраїнській науковій конференції студентів та молодих вчених “Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання” (м. Донецьк, 2000 р.); другій міжнародній науково-практичної конференції “Дослідження та оптимізація економічних процесів (Оптимум 2000)” (м. Харків, 2000 р.); міжрегіональній науково-практичній конференції “Оподаткування у промисловому регіоні: теорія, практика та перспективи розвитку” (м. Донецьк, 2001р.); обласній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми економіки, фінансів, управління та права періоду трансформації” (м. Донецьк, 2002 р.).

Публікації. Основні положення дисертації опубліковано у 14 працях загальним обсягом 4,94 д.а., з них особисто автору належить 4,24 д.а.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел зі 174 найменувань. Загальний обсяг дисертації 185 сторінок. Робота містить 12 таблиць, 26 рисунків і 25 додатків.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету, задачі, об’єкт, предмет і методи дослідження, наукову новизну, теоретичну та практичну значущість роботи.

У першому розділі “Концептуальні основи управління інвестиційними ризиками у виробничо-господарських системах” розглянуто сутність інвестиційних ризиків виробничо-господарських систем (ВГС), їх класифікацію, адаптивні властивості управління інвестиційними ризиками, розроблено концепцію управління інвестиційними ризиками у виробничо-господарських системах і наведено концептуальний підхід до оцінки ефективності такого управління.

Виробничо-господарська система – це велика, складна система, яка розглядається на основі узагальнення взаємозв’язків її елементів, виокремлення виробничого процесу як головного важеля функціонування та розвитку. Її функціонування здійснюється у сфері суспільного виробництва та направлено на вироблення та реалізацію продукції. Технологічна та організаційна структури виробничого процесу у таких системах характеризуються високим рівнем концентрації виробничих потужностей, необхідністю інвестування коштів для їх оновлення та модернізації водночас на декількох технологічних ланках ВГС, що поширює вплив інвестиційних ризиків, збільшує ймовірність їх настання та перетворення на ризик операційної діяльності. Складність ВГС сприяє набуванню інвестиційними ризиками таких характерних рис, як холастичність, міграція ризиків, запізніла зворотна реакція на управління, неявні та нелінійні взаємозв’язки між окремими інвестиційними ризиками або між інвестиційними ризиками і об’єктами їх впливу.

Значне розмаїття інвестиційних ризиків у процесах реального інвестування ВГС викликає необхідність зведення їх до єдиної системи ризикового простору, що є основою для побудови адекватних моделей оцінки ризику, збільшення прозорості інвестиційних процесів. Базуючись на тому, що саме випереджувальні дії знижують можливість розповсюдження впливу реалізації інвестиційних ризиків на інші сфери діяльності ВГС, виокремлено як об’єкти управління та класифіковано фактори чутливості до інвестиційних ризиків ВГС: визначені стратегією, структурою інвестиційних проектів (визначені співвідношенням постійних і змінних витрат; позикових і власних коштів; грошових потоків в іноземній валюті відповідно терміну і розміру; часткою активів, які припадають на одного учасника та ін.), фактори чутливості визначені запасом міцності (нагромаджена сума збитків, інвестиційних вкладень, наближення значень показників до їх критичних розмірів). Класифіковано фактори, які породжують ризикові події, а також причини інвестиційних ризиків макро- і мікросередовища на передексплуатаційній стадії і стадії експлуатації інвестиційних проектів ВГС. Уявлення процесу реалізації інвестиційних ризиків дозволяє уточнити поняття інвестиційного ризику як можливості настання певної події, обумовленої невизначеністю зміни факторів макро- та мікросередовища, яка залежно від ступеня чутливості до неї ВГС спричиняє відхилення або невиконання цілей інвестування, порушення соціально-економічної стійкості ВГС. Класифікація інвестиційних ризиків ВГС також доповнена ознаками їх впливу на підцілі інвестиційної діяльності (ризик порушення термінів вводу до експлуатації об’єктів інвестування, ризик зниження техніко-технологічних параметрів проектів, ризик збільшення витрат упровадження об’єктів; ризик зниження фінансової стійкості, прибутковості, ділової активності, соціальної стійкості), їх зв’язку зі специфічними сферами та загальними функціями управління інвестиційними проектами ВГС.

На основі аналізу існуючих критеріїв ефективності управління інвестиційними ризиками обґрунтовано концептуальний підхід до оцінки управління ними, де як загальний визначено критерій максимальної ефективності, який розраховується шляхом співвіднесення ефекту (зниження рівня інвестиційного ризику) та витрат на управління ним. При цьому повинні зберігатися умови, за яких імовірність того, що випадкова величина перевищить деякий допустимий рівень втрат, не буде більше рекомендованого значення, а здійснення інвестиційного проекту з урахуванням витрат на управління ризиками не перестане бути доцільним для ВГС.

Розроблено концепцію управління інвестиційними ризиками у ВГС, яка синтезує ціль, задачі, властивості та механізми управління інвестиційними ризиками у ВГС (рис. 1). В основу концепції покладено адаптивні властивості управління інвестиційними ризиками, а саме: проактивність (здатність впливати на ймовірність і розмір можливих збитків або здатність керувати факторами і причинами інвестиційних ризиків); реактивність (здатність здійснювати вплив за фактом появи негативних наслідків); оперативність (здатність максимально наблизити момент здійснення проактивного впливу на інвестиційний ризик до моменту його можливої реалізації або забезпечити завершення циклу управління до появи побічних збитків); гнучкість (здатність своєчасно змінювати засоби впливу на інвестиційні ризики або їх наслідки); синергетичність (здатність ВГС одержувати додатковий ефект за рахунок зниження ймовірності та розмірів можливих збитків або витрат на їх нейтралізацію завдяки спільній дії у просторі і часі декількох механізмів управління інвестиційними ризиками або їх інструментів на відміну від їх окремої дії). Адаптивні властивості обґрунтовано за допомогою виявленого їх впливу на цикл управління інвестиційним ризиком, а також на витрати, що виникають при застосуванні керуючого впливу, якому притаманні адаптивні властивості.

Механізми управління інвестиційними ризиками діють у специфічних сферах управління інвестиційними проектами ВГС на передексплуатаційний стадії і стадії їх експлуатації: сфері управління метаріально-технічним забезпеченням, будівельно-монтажними роботами, фінансовими процесами, науково-дослідницькими і конструкторськими розробками, збутом.

У другому розділі “Комплекс механізмів управління інвестиційними ризиками у виробничо-господарських системах” розроблено механізми управління інвестиційними ризиками у ВГС: механізм управління факторами чутливості до інвестиційних ризиків; механізм управління факторами і причинами інвестиційних ризиків макро- і мікросередовища; механізм управління наслідками інвестиційних ризиків. Для обґрунтування рішень управління інвестиційними ризиками у ВГС відповідно до його механізмів застосовується комплекс інструментів, який включає моделі та методики.

Механізм управління факторами чутливості до інвестиційних ризиків впливає на стратегічні, структурні і фактори запасу міцності інвестиційних проектів, завдяки чому знижується ймовірність і розмір можливих збитків для ВГС. У межах цього механізму запропоновано: імітаційну модель управління процесом нагромадження активів; модель оцінки і збільшення ступеня диверсифікації інвестиційних ризиків; модель регулювання термінів платежів в іноземній валюті і регулювання валютної позиції.

Важливість управління процесом нагромадження активів (процесом комплектування майна за рахунок створення або придбання матеріальних і нематеріальних активів) полягає в тому, що на передексплуатаційній стадії інвестиційних проектів зберігається загроза реалізації таких інвестиційних ризиків, управляти якими важко внаслідок складності їх передбачення, неможливості впливу на їх джерело або потреби у значних фінансових ресурсах для погашення наслідків. Розмір збитків у разі неможливості або недоцільності подальшої реалізації інвестиційного проекту ВГС завдяки таким ризикам визначається сумою інвестованих коштів на момент впливу ризиків і ліквідністю створених або придбаних матеріальних і нематеріальних активів.

Запропонована імітаційна модель управління процесом нагромадження активів (рис. 2) базується на синтезі підходів до оцінки ринкової вартості інвестиційного проекту при здійсненні заходів щодо збільшення ринкової вартості активів, тимчасової часткової або повної завчасної його зупинки, повної зупинки або його подовження. Вона дозволяє визначити варіант реалізації інвестиційного проекту (ІП) з найменшою чутливістю ВГС до впливу інвестиційних ризиків, якими важко управляти. Певною мірою удосконалити цю модель дозволило застосування методу сітьового планування.

Для виявлення найбільш ефективного варіанта дій у кожному з підкомплексів операцій Кi визначається зміна ринкової вартості ?РСПiО інвестиційного проекту ВГС за умови зупинки усіх або окремих операцій на інтервалі [u;m]:

; (1)

, (2)

, (3)

де РСj – приріст ринкової вартості активів ІП завдяки здійсненню операції j на інтервалі часу [u;m]; Иj – приріст інвестицій завдяки виконання операції j на інтервалі часу [u;m]; ЗОj - витрати, які виникають під час зупинки операції j; tj – час, необхідний для виконанню операції j; р – імовірність впливу інвестиційного ризику; Уо – збитки ВГС при порушенні терміну початку експлуатації ІП; S – сукупність операцій підкомплексу Кi, які передбачається зупинити; D – сукупність операцій підкомплексу Кi, які передбачається виконати; УВ – упущена вигода ВГС за одиницю часу завдяки порушенню терміну початку експлуатації ІП; З – зростання умовно-постійних (адміністративних) витрат на передексплуатаційній стадії завдяки порушенню терміну початку експлуатації ІП; Ri(j*n) - резерв часу підкомплексу операцій Ki на інтервалі [u;m], який дорівнює величині повного резерву часу останній у черзі виконання операції j*n цього підкомплексу; maxL(j*n) – час максимального за тривалістю шляху L, який проходить через операцію j*n на інтервалі [u;v]; tкр – тривалість критичного шляху на інтервалі [u;v]; і – номер підкомплексу операцій; І – кількість підкомплексів операцій на інтервалі часу [u;m]; n – номер кінцевої операції j у підкомплексі Ki; N – кількість кінцевих операцій у підкомплексі Ki; v – момент початку стадії експлуатації ІП; и – момент отримання інформації про збільшення ризику неможливості здійснення ІП; т – момент очікуваного отримання достовірної інформації про здійснення інвестиційного ризику (очікуваний момент впливу ризику).

Комплексна оцінка та заходи щодо збільшення ступеня диверсифікації інвестиційних ризиків ВГС представлено у вигляді моделі. Модель дозволяє розрахувати інтегровані показники диверсифікації інвестиційних ризиків відносно інших сфер діяльності ВГС, а також на рівні інвестиційного проекту на передексплуатаційній стадії і стадії експлуатації. Мінімізація інвестиційних ризиків будується за принципом незалежності їх появи, відповідно до якого об’єкт, який ініціює або зазнає ризику, підлягає поділу з метою знизити розмір збитків за однією ризиковою подією. Необхідною умовою появи ефекту незалежності інвестиційних ризиків завдяки поділу об’єкта є вплив різних факторів і причин інвестиційних ризиків на його частини.

Чутливість ВГС до валютного ризику під час процесів реального інвестування визначається співвідношенням розміру валютного платежу та сумою коштів у цій валюті, призначеною для фінансування. Визначити ефективність дій щодо зниження чутливості ВГС до вищезазначеного ризику дозволяє модель регулювання термінів платежів в іноземній валюті та регулювання валютної позиції.

Механізм управління причинами і факторами інвестиційних ризиків макро- і мікросередовища – це сукупність економічних методів і інструментів зі зниження можливості реалізації ризикової події для ВГС. У цьому механізмі запропоновано: модель визначення умов зміни ціни договору між ВГС та учасниками інвестиційного проекту; модель формування умов стимулювання самоконтролю учасників інвестиційного проекту за виконанням своїх зобов’язань; організаційно-економічну модель збільшення повноти й об’єктивності інформації про учасників інвестиційного проекту на етапі їх відбору.

Довгостроковість договірних відносин ВГС з учасниками інвестиційних проектів обумовлює високу ймовірність зміни вартості їх упровадження під впливом інфляційного фактора. Найбільшою мірою цей фактор впливає на зростання цін матеріальних і трудових ресурсів, які використовуються в процесі реалізації найбільш трудо- та матеріаломістких будівельно-монтажних робіт. За допомогою встановлених у договорі умов ціноутворення ВГС можуть завчасно зафіксувати ступінь, з яким наслідки від реалізації цього ризику будуть розподілятися меж ВГС та учасниками.

Запропонована модель дозволяє на рівні ВГС визначити оптимальний розмір компенсації витрат учасників, які виникають в умовах посилення інфляційних процесів. Відповідно до цієї моделі сума можливого збільшення витрат St у періоді t реалізації інвестиційного проекту, яка покладається на учасників, визначається:

, (4)

де ?Сlim - гранична величина збільшення витрат на впровадження ІП на його передексплуатаційній стадії внаслідок посилення пливу інфляційного фактора; ?Сt - можлива величина збільшення витрат ВГС унаслідок можливого зростання індексів зміни ринкової вартості продукції підприємств будівельних матеріалів, виробів і конструкцій IMt та індексу зміни рівня цін споживчих товарів і надання населенню послуг IПt; Т – загальний термін передексплуатаційної стадії ІП.

Далі виразимо суму витрат, яка розподіляється на окремого учасника у встановленому періоді:

; (5)

, , (6)

де ТРit і Mit – величини витрат на будівельні матеріали, вироби і конструкції та на оплату праці відповідно i-му учаснику за виконання робіт у періоді (кварталі) t, засновуючись на поточному рівні середньої заробітної плати у будівництві на момент встановлення орієнтовної ціни договору; ri – ранги претендентів на участь у виконанні робіт відповідно до їх фінансової стійкості; ?IitM і ?IitП – величини, на які необхідно знизити корегувальні прогнозовані індекси IMt і IПt відповідно, щоб зберігалися умови доцільності впровадження інвестиційного проекту для ВГС.

Визначення можливих пар значень ?IitM і ?IitП здійснюється на основі рівняння (6) з урахуванням обмежень:

. (7)

Згідно із цим визначаються граничні допустимі комбінації значень індексів maxIMti і maxIПti для кожного учасника поквартально: , . Таким чином, при застосуванні динамічної ціни договору ВГС покривають додаткові витрати учасників на придбання матеріалів та оплату праці, пов’язані зі зростанням впливу інфляційного фактора на базі фактичних індексів IMt і IПt, але не вище встановлених ВГС для учасників максимальних їх значень (ItM = maxIMti и ItП = maxIПti).

Компенсаційний вплив на інвестиційні ризики здійснюється за допомогою механізму управління їх наслідками, функціонування якого підвищує гнучкість управління інвестиційними ризиками при неможливості або недостатності впливу на їх причини і фактори. Стабілізація соціально-економічної стійкості ВГС у процесах реального інвестування за допомогою даного механізму здійснюється шляхом стягнення економічних санкцій, застосування додаткових забезпечувальних заходів, резервування фінансових ресурсів, а також за допомогою оперативного фінансування додаткових потреб ВГС за рахунок залучення ними власних або позикових коштів. Відповідно до цього механізму запропоновано: методику визначення розміру економічних санкцій до учасників інвестиційного проекту; методику визначення розміру забезпечення виконання ними своїх зобов’язань; імітаційну модель визначення оптимальних розмірів резерву коштів та обсягів оперативного додаткового фінансування.

Удосконалення методики визначення розмірів економічних санкцій полягає у досягненні об’єктивності розподілу наслідків реалізації інвестиційного ризику порушення терміну вводу до експлуатації об’єкта між учасниками, а саме: застосовано правило, відповідно до якого збитки внаслідок збільшення умовно-постійних витрат на передексплуатаційній стадії інвестиційного проекту, зростання вартості позикових коштів та упущеної вигоди під час зриву термінів упровадження об’єкта розподіляються на окремого учасника. Для цього з класу оцінок критичності операцій сітьового планування, які є функціями їх тривалості і резервів часу, виокремлено показник напруженості окремої операції процесу реального інвестування. Перевагою цього показника є те, що він ураховує ступінь, з якою повний резерв часу розподіляється між операціями одного шляху. Коригуючи загальну величину збитків ВГС унаслідок порушення термінів виконання учасниками своїх операцій на показник напруженості окремої операції, отримано величину збитків, які повинен покрити учасник за одиницю часу порушення строку виконання ним своїх зобов’язань:

, (8)

де maxL(j) – тривалість максимального шляху, який проходить через операцію j; t’’kp(j) – тривалість відрізків критичного шляху, який не співпадає з максимальним шляхом, який проходить через операцію j.

Таким чином, при порушенні термінів виконання операцій зі значенням показника напруженості, який дорівнює одиниці (операції, які не мають резервів часу), учасник відшкодовує збитки у повному обсязі.

Підтриманню повноти та оперативності покриття збитків унаслідок неналежного виконання договору сприяє методика визначення розміру забезпечення виконання зобов’язань учасниками інвестиційного проекту. Визначення розміру забезпечення досягається на основі розглядання термінів виконання ними операцій як випадкових величин, а також застосування методів теорії ймовірностей.

Своєчасне задоволення додаткової потреби у фінансуванні внаслідок зростання витрат при реалізації інвестиційних ризиків, яке спрямоване на підтримання фінансової стійкості ВГС у процесах реального інвестування, забезпечується за допомогою імітаційної моделі визначення оптимальних розмірів резерву коштів та обсягів оперативного додаткового фінансування. З одного боку, вона враховує різний рівень витрат на здійснення цих інструментів управління, з іншого – нерівномірність та обмеженість грошових потоків ВГС, які впливають на здатність сформувати резерв або оперативно профінансувати потребу за рахунок власних коштів.

У третьому розділі “Реалізація концепції управління інвестиційними ризиками у виробничо-господарських системах” проаналізовано стан управління інвестиційними ризиками у ВГС чорної металургії України на прикладі ВАТ “ММК ім. Ілліча”, здійснено апробацію механізмів управління інвестиційними ризиками та удосконалено організаційну структуру управління ними.

Серед проаналізованих методів управління факторами чутливості до інвестиційних ризиків, які застосовуються комбінатом, слід виділити здійснювання мір по зниженню матеріало- та енергомісткості продукції, розширення власного енергетичного господарства, сертифікацію металопродукції провідними сертифікаційними товариствами, диверсифікацію сфер діяльності. На рівні управління факторами та причинами інвестиційних ризиків макро- і мікросереди здійснюється поглинання стратегічних постачальників із метою впливу на їх цінову політику та стабілізації об’ємів і якості ресурсів, входження до консорціумів для просування металопродукції за рубіж, застосування профілактичних антидемпінгових заходів, покращення якості управління завдяки впровадженню проекту стандарту з маркетингу, а також комп’ютерної мережі для вводу договорів і їх експертної оцінки, організовано інформаційне забезпечення керівників із метою підтримки оперативних і стратегічних рішень. Для посилення потенціалу управління наслідками інвестиційних ризиків збільшується розмір резервного капіталу і покращуються показники ліквідності комбінату.

На базі інвестиційного проекту реконструкції киснево-конверторного цеху апробовано імітаційну модель управління процесом нагромадження активів, модель оцінки та збільшення диверсифікації інвестиційних ризиків, модель визначення умов зміни ціни договору між ВГС та учасниками інвестиційного проекту, методику визначення розмірів економічних санкцій до учасників інвестиційного проекту, методику визначення розміру забезпечення виконання ними своїх обов’язків, а також імітаційну модель визначення оптимальних розмірів резерву коштів та обсягів оперативного додаткового фінансування. Впровадження моделі визначення умов зміни ціни договору між ВГС та учасниками інвестиційного проекту і методики визначення розмірів економічних санкцій до учасників інвестиційного проекту дозволило отримати загальний розрахунковий економічний ефект у розмірі 43,69 тис.грн. за рахунок зниження: витрат ВГС на компенсацію наслідків посилення інфляційних процесів в Україні учасникам у розмірі 33,85 тис.грн. завдяки встановленню граничних значень індексів щодо корегування за розробленою моделлю (табл. 1), а також зниження величини збитків ВГС у розмірі 9,84 тис.грн. завдяки впровадженню методики розрахунку величини економічних санкцій до учасників інвестиційного проекту за несвоєчасне виконання зобов’язань.

Таблиця 1

Розрахунок ефекту від апробації моделі визначення умов зміни ціни договору при впровадженні інвестиційного проекту

Вид витрат учасника, що є базою для корегування | Розмір витрат, грн. | Рекомендовані значення індексів для корегування

(maxIMit і maxIПit) | Фактичні значення індексів в Україні

(IM и IП) |

Сума економії коштів комбінату, грн.

Будівельна організація 1

Матеріальні витрати, M1t | 454 020 | 1,038 | 1,069 | 14074

Витрати на оплату праці,ТР1t | 356 730 | 1,002 | 1,033 | 11058

Будівельна організація 2

Матеріальні витрати , M3t | 95 613 | 1,058 | 1,069 | 1051

Витрати на оплату праці ,ТР3t | 72 129 | 1,014 | 1,033 | 1370

Будівельна організація 3

Матеріальні витрати, M2t | 251 612 | 1,048 | 1,069 | 5283

Витрати на оплату праці ,ТР2t | 167 741 | 1,027 | 1,033 | 1006

Загальна сума ефекту, грн. | 33845

Умовні позначення: IM - індекс зміни ринкової вартості продукції підприємств будівельних матеріалів, виробів і конструкцій; IПt - індекс зміни рівня цін споживчих товарів і надання населенню послуг в Україні.

Поширення спектра завдань і методів управління інвестиційними ризиками визначає необхідність організаційного оформлення їх реалізації, формування структурно-функціональної цілісності управління факторами, причинами та наслідками інвестиційних ризиків. Адекватний розподіл функцій управління серед структурних підрозділів ВГС дозволяє підвищити обґрунтованість і оперативність прийняття управлінських рішень, підвищити оптимальність використання коштів ВГС. У зв’язку з цим запропоновано рекомендації щодо впровадження механізмів управління інвестиційними ризиками на базі лінійно-функціональної організаційної структури управління процесами реального інвестування у ВГС. Запропоновано структуру функцій щодо здійснення механізмів управління інвестиційними ризиками у розрізі функціональних підрозділів на прикладі ВГС чорної металургії України ВАТ “ММК ім. Ілліча”. З метою контролю за ефективністю управління інвестиційними ризиками, прийняття стратегічних і значимих оперативних рішень у цій сфері рекомендовано впровадження колегіального органу їх управління.

Унаслідок того що організаційне оформлення взаємозв’язків або комунікацій під час управління інвестиційними ризиками є важливим аспектом при адаптації організаційної структури, запропоновано організаційну модель узгодження рішень про фінансування наслідків інвестиційних ризиків комплексу інвестиційних проектів на прикладі ВГС чорної металургії (рис. 3).

Організація управління розподілом ресурсів для покриття додаткових потреб у разі реалізації інвестиційних ризиків на рівні комплексу інвестиційних проектів є підґрунтям для вирішення завдання оптимального розподілу ресурсів ВГС. Обґрунтування рішень щодо розподілу фінансових ресурсів для задоволення додаткових потреб консолідується на двох рівнях – рівні колегіального органу управління інвестиційними ризиками (встановлення стратегічної пріоритетності інвестиційних проектів ВГС, їх порогового рівня інвестиційного ризику, затвердження величини фінансового важеля) і рівні фінансового відділу. На основі отриманої від функціональних підрозділів інформації фінансовий відділ здійснює моніторинг інвестиційних ризиків, які впливають на доходи від інвестиційних проектів і призводять до необхідності додаткового фінансування, встановлює поріг інвестиційного ризику для кожного інвестиційного проекту, локально застосовує модель визначення оптимальних розмірів резервів та обсягів оперативного фінансування інвестиційних проектів.

ОСНОВНІ ВИСНОВКИ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення і одержано рішення задачі розробки концепції і комплексу механізмів управління інвестиційними ризиками у виробничо-господарських системах з урахуванням його адаптивних властивостей. Результати дослідження дозволяють зробити такі висновки:

1. Дістало подальшого розвитку класифікація інвестиційних ризиків виробничо-господарських систем, а саме: класифіковано фактори чутливості до інвестиційних ризиків, фактори, які породжують ризикові події, а також причини інвестиційних ризиків макро- і мікросередовища на передексплуатаційній стадії і стадії експлуатації інвестиційних проектів ВГС, які визнано об’єктами управління. Обґрунтовано концептуальний підхід до оцінки управління інвестиційними ризиками у виробничо-господарських системах.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ НАУКОВИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

у фахових виданнях:

1. Лактионова А.А. Учет фактора риска при определении эффективности инвестиционного проекта // Финансы, учет, банки. – Донецк: “КИТИС”, ДонГУ. – 1999. – С.116 – 124.

2. Лактионова А.А. Оценка риска инвестиционного решения с точки зрения системного подхода // Экономические проблемы и перспективы стабилизации экономики Украины. – Донецк: ИЭП НАН Украины. – 2000. – Т.2. – С. 98 - 107.

3. Лактионова А.А. Динамические свойства решений, принимаемых в инвестиционном процессе // Финансы, учет, банки.– Донецк: “КИТИС”, ДонГУ. – 2000. – С. 266 – 271.

4. Егоров П.В., Лактионова А.А. Концептуальные основы субъективной оценки риска // Экономика промышленности. – Донецк: ИЭП НАН Украины. – 2000. – С. 299 – 308. (Особистий внесок здобувача: класифікація експертних методів оцінки ймовірності реалізації інвестиційного ризику).

5. Егоров П.В., Лактионова А.А. Регулирование риска введения антидемпинговых мер // Вестник ДонНУ. Сер.В: Экономические науки. – 2000. Вып.2. – С. 158 – 167. (Особистий внесок здобувача: узагальнено методи регулювання ризику введення антидемпингових мір на макро- і мікрорівні).

6. Лактионова А.А. Управление факторами риска на предприятии // Экономика промышленности. Экономика Украины в трансформационный период. – Донецк: ИЭП НАН Украины. – 2001. – С. 189 – 198.

7. Лактионова А.А. Управление процессом накопления активов как составляющая механизма управления факторами чувствительности инвестиционного проекта к рискам // Экономика промышленности. – Донецк: ИЭП НАН Украины. – 2002. – С. 406 – 416.

8. Лактионова А.А. Использование экономических санкций в управлении инвестиционными рисками // Економіка: проблеми теорії та практики. У 3 т. – Том III. – Дніпропетровськ: ДНУ. – 2003. – Вип. 183. – С. 788 – 798.

9. Лактіонова О.А. Концепція управління інвестиційними ризиками у виробничо-господарських системах з урахуванням його адаптивних властивостей // Економіка промисловості. – Донецьк: ІЕП НАН України. – 2003. – №4 (22). – С. 127 – 134.

10. Лактионова А.А. Управление последствиями инвестиционных рисков в производственно-хозяйственных системах // Финансы, учет, банки. – Донецк: ДонНУ, “Каштан”. – 2003. – Вып. 9. – С. 81 – 88.

за матеріалами конференцій:

11. Лактионова А.А. Регулирование рисков инвестиционных проектов по приобретению и установке оборудования // Технологический процесс и эффективность производства: Вестник ХКПУ. – Харьков: ХДПУ. – Вып. 122. – Ч.1. – 2000. – С. 275 - 279.

12. Лактионова А.А. Методы оценки риска инвестиционного решения // Труди всеукраїнської наук. конф. студентів та молодих вчених “Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання. – Ч.3. – Донецьк: ДонНУ. – 2000. – С. 74 – 77.

13. Егоров П.В., Лактионова А.А. Новые подходы в системе управления рисками // Финансы, учет, банки. – Донецк: “КИТИС”, ДонГУ. – 2001. – С. 5 - 6. (Особистий внесок здобувача: узагальнено нові підходи до управління ризиками у розвинутих країнах).

14. Лактионова А.А. Критерии оценки механизмов управления рисками // Актуальные проблемы экономики, финансов, управления и права периода трансформации: Материалы обл.науч.-практ.конф.: В 3 ч. – Ч.1. – Донецк: ДИЭХП. – 2002. – С. 125 – 130.

АНОТАЦІЯ

Лактіонова О.А. Управління інвестиційними ризиками у виробничо-господарських системах. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.03. – Організація управління, планування та регулювання економікою. Донецький національний університет, Донецьк, 2004.

У дисертації запропоновано концепцію управління інвестиційними ризиками у виробничо-господарських системах з урахуванням його адаптивних властивостей, яка дозволяє підвищити соціально-економічну стійкість виробничо-господарських систем у процесах реального інвестування. Запропоновано концептуальний підхід до оцінки управління інвестиційними ризиками.

Розроблено комплекс механізмів управління інвестиційними ризиками у виробничо-господарських системах, який включає механізм управління факторами чутливості до інвестиційних ризиків, механізм управління факторами і причинами інвестиційних ризиків макро- і мікросередовища; механізм управління наслідками інвестиційних ризиків. Для обґрунтування рішень управління інвестиційними ризиками у ВГС відповідно до його механізмів застосовується комплекс інструментів, який включає моделі та методики. Запропоновано організаційну модель узгодження рішень про фінансування наслідків інвестиційних ризиків комплексу інвестиційних проектів на прикладі ВГС чорної металургії.

Ключові слова: інвестиційні ризики, управління інвестиційними ризиками, виробничо-господарські системи, інвестиційний проект, адаптивні властивості, оцінка управління інвестиційними ризиками.

АННОТАЦИЯ

Лактионова А.А. Управление инвестиционными рисками в производственно-хозяйственных системах. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.02.03. – Организация управления, планирования и регулирования экономикой. Донецкий национальный университет, Донецк, 2004.

Диссертация посвящена исследованию теоретических основ и обоснованию практических рекомендаций по формированию эффективного комплекса механизмов управления инвестиционными рисками в производственно-хозяйственных системах (ПХС).

В работе получила дальнейшее развитие классификация инвестиционных рисков ПХС, в соответствии с которой классифицированы факторы чувствительности к инвестиционным рискам, факторы и причины инвестиционных рисков макро- и микросреды и их последствия на предэксплуатационной стадии и стадии эксплуатации реализуемых инвестиционных проектов. На основе анализа предлагаемых авторами критериев управления инвестиционными рисками обоснован концептуальный подход к оценке управления ими.

С учетом выделенных адаптивных свойств управления инвестиционными рисками (проактивности, реактивности, оперативности, гибкости и синергетичности) разработана концепция управления инвестиционными рисками, реализация которой позволяет поддержать социально-экономическую устойчивость ПХС в процессах реального инвестирования. В рамках данной концепции предложен комплекс механизмов управления инвестиционными рисками в ПХС: механизм управления факторами чувствительности к инвестиционным рискам; механизм управления факторами и причинами инвестиционных рисков макро- и микросреды; механизм управления последствиями инвестиционных рисков. Для обоснования решений по управлению инвестиционными