НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Лисяк Олександр Іванович

УДК 349.2

ПРАВОВІ ФОРМИ УЧАСТІ ПРОФСПІЛОК У РЕГУЛЮВАННІ

ТРУДОВИХ ВІДНОСИН

Спеціальність 12.00.05 – трудове право;

право соціального забезпечення

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Харків – 2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Харківському державному педагогічному університеті ім. Г.С. Сковороди, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат юридичних наук, професор

ПРОЦЕВСЬКИЙ Віктор Олександрович,

Інститут економіки і права Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди, директор

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор

ПИЛИПЕНКО Пилип Данилович,

Львівський національний університет

ім. І. Франка, завідувач кафедри трудового, аграрного та екологічного права

кандидат юридичних наук, доцент,

ПРИЛИПКО Сергій Миколайович,

Національна юридична академія України

ім. Ярослава Мудрого,

доцент кафедри трудового права.

Провідна установа: Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, кафедра трудового, земельного та екологічного права, Міністерство освіти і науки України, м. Київ.

Захист відбудеться “3” липня 2004 р. о “10.00” годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.700.02 Національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, проспект 50-річчя СРСР, 27.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, проспект 50-річчя СРСР, 27.

Автореферат розісланий “2” червня 2004 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Ю.І. Чалий

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Розвиток цивілізованих ринкових відносин в Україні неможливий без створення й функціонування системи правового захисту учасників трудових правовідносин. В умовах сучасного стану економіки актуальним є розроблення й прийняття нормативних актів, спрямованих на підвищення ефективності регулювання трудових правовідносин.

Суттєві зміни, що відбуваються в економіці, зумовлюють необхідність удосконалення трудових і виробничих відносин. Вихід України на нові рубежі соціально-економічного прогресу створив об'єктивні умови для розширення трудових прав працівників і подальшого вдосконалення правового механізму їх охорони. Тому одним із найважливіших теоретичних завдань науки трудового права є розробка питань гарантованого захисту трудових і економічних прав та інтересів працівників.

Важлива роль у забезпеченні та захисті прав і інтересів працівників належить профспілкам. І саме тому практичне значення для реального захисту інтересів працівників має узагальнення позитивного досвіду участі профспілок у регулюванні трудових відносин, удосконалення форм захисної та регулятивної функції, реалізація заходів законодавчого характеру для посилення цих видів діяльності.

Соціальні та економічні трансформації, що відбуваються в країні, докорінно змінили основу функціонування профспілок у суспільстві. Вони переорієнтували свою діяльність з урахуванням нових економічних і навіть політичних реалій. Процес цей непростий і вимагає від профспілок переосмислення своєї ролі.

Питання, що стосуються участі профспілок у регулюванні трудових відносин, завжди були у центрі уваги науковців. Значним є внесок у розробку цієї проблеми таких вчених як: М.Г. Александров, С.С. Алексєєв, В.С. Венедиктов, Л.Я. Гінцбург, Г.С. Гончарова, В.Я. Гоц, В.М. Догадов, Б.Н. Жарков, В.В. Жернаков, І.Я. Кисельов, К.Д. Крилов, О.М. Курінний, Л.І. Лазор, Р.З. Лівшиць, О.М. Мовчан, Г.К. Москаленко, П.Д. Пилипенко, С.М. Прилипко, В.І. Прокопенко, О.І. Процевський, В.О. Процевський, В.Г. Ротань, З.К. Симорот, О.В. Смірнов, В.І. Смолярчук, О.І. Снігірьова, Г.С. Стоян, О.І. Цепін, Г.І. Чанишева, В.О. Чібісов, Л.А. Шеломов, О.І. Щиглик, Г.С. Явич, Ц.А. Ямпольська та ін. Проте наразі в Україні відсутні праці, присвячені ґрунтовному комплексному дослідженню правових форм участі профспілок у регулюванні трудових відносин.

Таким чином, вибір теми дослідження обумовлений підготовкою проекту Трудового кодексу України, недосконалістю чинних нормативно-правових актів, що регулюють діяльність профспілок, необхідністю усунення недоліків у практичній діяльності профспілок щодо захисту соціально-економічних прав та інтересів працівників.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснено відповідно до пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки на період до 2006 р., встановленими Законом України "Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки" від 11 липня 2001 р., планів наукових досліджень кафедри цивільного і трудового права Харківського державного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди в рамках Державної наукової програми "Правові засади розбудови державності", затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2001 р. за №1716 "Про затвердження переліку державних наукових і науково-технічних програм з пріоритетних напрямків розвитку науки і техніки на 2002-2006 роки".

Мета і завдання дослідження. Мета дисертації полягає у комплексному дослідженні сутності й особливостей правових форм участі профспілок у регулюванні трудових відносин, у обгрунтуванні способів й умов їх реалізації, виробленні конкретних пропозицій та практичних рекомендацій щодо удосконалення чинного трудового законодавства, правотворчої, правозастосувальної та правоохоронної діяльності відповідних державних і недержавних органів у сфері діяльності профспілок.

Досягнення цієї мети вимагає вирішення наступних завдань:–

визначення соціально-правової природи та сутності правових форм участі профспілок у трудових відносинах;–

обгрунтування авторської класифікації основних прав та обов'язків профспілок при участі в регулюванні правових відносин;–

уточнення понятійного апарату трудового законодавства стосовно діяльності профспілок;–

уточнення понять захисної та регулятивної функцій діяльності профспілок;–

аналіз особливостей участі профспілок у розгляді та вирішенні трудових спорів, а також в укладенні колективних договорів;–

розгляд інших способів захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки;–

визначення гарантій правових форм участі профспілок у трудових правовідносинах;–

розробка, обґрунтування і внесення пропозицій стосовно повноважень та інших аспектів діяльності профспілок;–

визначення найбільш прийнятної організаційно-правової системи діяльності профспілок та форм її реалізації.

Об'єктом дослідження є діяльність профспілок, пов'язана з участю у трудових правовідносинах.

Предмет дослідження становлять правові форми участі профспілок у трудових відносинах, теоретичні та практичні проблеми, які виникають у їх діяльності, та порядок їх вирішення.

Методи дослідження. У процесі роботи застосовувались як загальнонаукові, так і спеціальні правові методи дослідження. Зокрема, для досягнення мети і виконання задач були використані такі наукові методи: історико-правовий (для дослідження генези наукових поглядів на проблему участі профспілок у трудових правовідносинах (підрозділ 1.1., 1.2., 1.3., 2.4.); логіко-семантичний (для дослідження та уточнення понятійного апарату, що стосується теми дослідження (підрозділи 1.3., 2.1., 3.1., З.2.); порівняльно-правовий (для розгляду участі профспілок у правовому вирішенні трудових спорів та укладенні колективних договорів (підрозділи 2.2., 2.З.). Крім того, у ході усього дослідження використовувалися соціологічний та статистичний методи для визначення основних напрямків у створенні механізму захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів працівників, а також логіко-юридичний метод з метою узгодження результатів дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація є першим у вітчизняній правовій науці комплексним дослідженням, яке присвячене проблемам правових форм участі профспілок у регулюванні трудових відносин. У результаті проведеного дослідження сформульовано ряд нових наукових положень та висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:

1) вперше в нових соціально-економічних умовах України проведено класифікацію правових форм участі профспілок:

а) захист трудових та соціально-економічних прав та інтересів працівників, тобто захисна функція;

б) контроль за дотриманням законодавства про працю, тобто регулятивна функція.

2) удосконалено теоретичні поняття захисної, регулятивної та виховної функцій діяльності профспілок;

3) дістав подальший розвиток аналіз історико-правової діяльності профспілок в Україні та зміни їх функцій в умовах економічних реформ. Функція нагляду за дотриманням трудового законодавства, яка була головною в діяльності профспілок радянського періоду, нині відсутня, а основною стала захисна функція профспілок;

4) дістали подальший розвиток наукові погляди щодо врегулювання суперечностей між працівниками та роботодавцями. Виникаючі соціально-трудові проблеми необхідно регулювати шляхом створення системи органів соціального партнерства і формування відповідної правової бази;

5) запропоновано внесення змін і доповнень до деяких нормативних актів, які регулюють діяльність профспілок.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що:–

наукові висновки й пропозиції, спрямовані на вдосконалення законодавства, можуть бути використані у правотворчій діяльності законодавчих органів, при розробці концепції забезпечення реалізації профспілками своїх прав та правового регулювання діяльності профспілок;–

теоретичні висновки і рекомендації можуть знайти застосування в практичній діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також під час розгляду трудових спорів;–

результати дослідження можуть бути використані у навчальному процесі в закладах освіти, а саме при розробці навчальних курсів з трудового права та права соціального забезпечення, читанні лекцій, під час проведення семінарських і практичних занять, при підготовці навчальної, довідкової та методичної літератури та в науково-дослідній роботі студентів.

Апробація дисертації. Робота виконана та обговорена на кафедрі цивільно-правових дисциплін Інституту економіки і права Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди.

Бачення автором окремих аспектів досліджуваної теми оприлюднено на науково-практичній конференції "Державна служба і громадянин: реалізація конституційних прав та обов'язків" (Харків, ХарРУ УАДУ, 2000 р.), на другому Міжнародному науковому конгресі "Державне управління та місцеве самоврядування" (Харків, ХарРУ УАДУ, 2002 р.), на науковій конференції "Проблеми реформування трудового та соціального законодавства в Україні" (Харків, НЮАУ ім. Ярослава Мудрого, 2002 р.).

Публікації. Основні положення дисертації викладено у семи наукових статтях, три з яких опубліковано у фахових виданнях України.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, семи підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 167 сторінок. Список використаних джерел містить 155 найменувань і займає 12 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження; визначається ступінь наукової розробленості проблеми дослідження, його науково-теоретична основа; вказується на зв'язок дисертаційної роботи з науковими програмами, планами, темами; окреслюються предмет, об'єкт, основна мета та конкретні завдання дисертаційного дослідження, його нормативна та емпірична база, методологічні засади. Сформульовані в конкретному вигляді наукова новизна, теоретичне та практичне значення досягнутих у ході дослідження результатів.

Перший розділ "Загальна характеристика ролі профспілок у регулюванні трудових правовідносин", що складається з трьох підрозділів, присвячено аналізу історичного розвитку надання прав профспілковому руху України, загальній характеристиці прав профспілок у регулюванні трудових правовідносин, дослідженню функцій профспілок у регулюванні трудових відносин.

У підрозділі 1.1. "Історичний розвиток надання прав профспілковому руху України" поглиблено аналіз історії розвитку діяльності профспілок. Автором наголошено, що від початку виникнення профспілок в Україні їх мета полягала у захисті трудових та економічних прав працівників. Автор відзначає, що спочатку профспілки були лише спілками, в яких працівники могли підтримати один одного, створювати каси взаємодопомоги та інше. Ні про який захист професійних інтересів не могло бути й мови.

Важливим аспектом повноважень профспілок у радянський період виступала їх діяльність у нагляді та контролі за дотриманням трудового законодавства. Реального захисту прав працівників не було, оскільки профспілкові комітети повністю залежали у своїх діях від адміністрації.

Лише з прийняттям Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" від 15.09.1999 р. профспілки стали організацією, яка дійсно має змогу захистити трудові та соціально-економічні права та інтереси працівників. Завершуючи цей підрозділ, автор звертає увагу на трансформацію українських профспілок за весь період їх існування: незалежність від державних органів, що є необхідним у відносинах з органами влади, власниками та роботодавцями; проголошення "нейтральності" професійних спілок щодо політичних партій, рухів, громадських об'єднань і організацій та співпраці з ними лише з конкретних питань соціально-економічного захисту інтересів людини праці або блокування з ними у період виборних кампаній, при формуванні депутатських фракцій; переважання захисних функцій у діяльності профспілок, запровадження таких форм роботи, як колективні договори й угоди; застосування в необхідних випадках методів тиску на власників, аж до проведення страйків; удосконалення організаційної структури й принципів побудови профспілок; створення власних фондів профспілок різного соціального спрямування (страйкових, страхових, резервних та ін.); формування нового покоління профспілкових лідерів і функціонерів; заснування власних навчальних закладів для розроблення актуальних проблем профруху й підготовки висококваліфікованих профспілкових працівників; створення ефективної системи профспілкової інформації, започаткування періодичних, довідкових та інформаційних видань профспілок України; розвиток контактів профспілок України з профспілками зарубіжних країн, робота у профспілкових міжнародних об'єднаннях, міжнародних організаціях. Дисертант вважає, що таке визначення ролі і завдань профспілок України близьке до вимог 87-ї Конвенції Міжнародної організації праці та вказує на сучасний тип профруху.

У підрозділі 1.2. "Загальна характеристика прав профспілок у регулюванні трудових правовідносин та їх класифікація" аналізуються права профспілок у регулюванні трудових правовідносин, а також дається їх класифікація. Автор виділяє дві групи форм здійснення профспілками їх прав: неправові, тобто передбачені статутом профспілок; правові, тобто передбачені законодавством. Дисертантом пропонується наступна класифікація прав профспілок: І. Права профспілок, їх об'єднань, пов'язані з представництвом та захистом трудових та соціально-економічних прав та інтересів працівників. Сюди відносяться права профспілок, їх об'єднань: 1) представляти і захищати права та інтереси членів профспілок (ст. 19); 2) на ведення колективних переговорів та укладення колективних договорів і угод (ст. 20); 3) щодо соціального захисту та забезпечення достатнього життєвого рівня громадян (ст. 23); 4) у галузі соціального страхування (ст. 24); 5) в управлінні підприємствами та при зміні форм власності (ст. 25); 6) у вирішенні трудових спорів (ст. 26); 7) на організацію страйків та проведення інших масових заходів (ст. 27); 8) у сфері захисту духовних інтересів працівників (ст. 31); 9) у захисті житлових прав громадян (ст. 32); 10) щодо притягнення до відповідальності посадових осіб (ст. 33). II. Права профспілок, пов'язані зі здійсненням громадського контролю за додержанням законодавства про працю: 1) у забезпеченні зайнятості населення (ст. 22); 2) на інформацію з питань праці та соціально-економічного розвитку (ст. 28). III. Загальні права профспілок: 1) на створення навчальних, культурно-освітніх закладів, дослідних та інших організацій (ст. 29); 2) право власності (ст. 34); 3) на господарську та фінансову діяльність (ст. 35). Класифікація прав профспілок дозволяє виділити різні за юридичною силою дії профспілок. Це – вираження думки (наприклад, у правотворчості); узгодження акту (дій роботодавця, його представника) (наприклад, уведення колективної матеріальної відповідальності працівників – ст. 1352 КЗпП); згода на певні дії роботодавця (адміністрації) (наприклад, проведення надурочних робіт – ст. 62 КЗпП); вимоги певних дій від роботодавця (адміністрації) (наприклад, вимоги застосувати міри, передбачені законодавством, до керівника, з вини якого порушуються або не виконуються зобов'язання колективного договору – ст. 18 Закону України "Про колективні договори і угоди").

У дисертації розкрито суть юридичних гарантій здійснення прав профспілок. Вони визначаються як державно-правові засоби, які охороняють і захищають права профспілок від порушень з боку роботодавців (адміністрації), їх об'єднань, органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, дають можливість профспілкам без перешкод здійснювати свої права. Юридичні гарантії, які є елементом загальної системи умов, засобів і способів забезпечення прав профспілок, мають відносно самостійне значення. За ними стоїть державна воля і державне притягнення як засіб впливу на суб'єктів суспільних відносин із метою виконання ними правових норм.

У дослідженні містяться пропозиції автора щодо необхідності включення у Трудовий кодекс прав профспілок на: ведення переговорів про заробітну плату та інші умови праці; недоторканість профспілкових приміщень, а також свободу листування та телефонних розмов; захист профспілкових фондів та майна від втручання державної влади; захист від дискримінації у питанні вступу до профспілок і профспілкової діяльності; освіту, самоосвіту та підвищення кваліфікації працівників.

У підрозділі 1.3. "Функції профспілок у регулюванні трудових правовідносин" з урахуванням теоретичних напрацювань проаналізовано зміну функцій профспілок у період економічних та соціальних реформ. Автор підкреслює, що в трудових правовідносинах виділяють декілька функцій профспілок, які взаємопов'язані та взаємозумовлені. Проте вони відрізняються одна від одної як за змістом, метою, так і за засобами, формами їх здійснення.

Дисертант дійшов висновку, що в науці немає не лише єдиного поняття "функція профспілок", але навіть і єдиного підходу до проблеми. Автор дає своє визначення поняття "функція профспілок" – це основний, головний напрямок, сторона їх діяльності щодо вирішення поставлених перед ними завдань, із наділенням повними правами.

У підрозділі дається класифікація основних функцій профспілок: 1. Функція захисту прав та законних інтересів працівників у сфері праці, яка спрямована на відтворення порушених прав та інтересів. 2. Захисну функцію профспілок автор відокремлює від функції контролю за умовами праці, матеріальним забезпеченням працівників. 3. Виховна функція профспілок.

В той же час основні функції профспілок між собою взаємопов'язані і взаємообумовлені. Вони взаємно збагачують та доповнюють одна одну, органічно й тісно пов'язані між собою. Причому частина однієї функції може знаходитися в іншій.

У другому розділі "Захисна функція та форми її реалізації профспілками", який композиційно складається з двох підрозділів, проаналізовано сутність захисної функції профспілок та досліджуються форми її реалізації.

Підрозділ 2.1. "Сутність захисної функції профспілок" присвячено дослідженню змісту захисної функції профспілок.

Захисна функція профспілок спрямована на безпосереднє відтворення профспілками прав та законних інтересів працівників, на припинення й усунення протиправних дій окремих посадових осіб, які порушили трудове чи чинне законодавство у сфері праці, включаючи питання покращення умов праці. Автор сформулював своє визначення поняття захисної функції профспілок. Під захисною функцією профспілок слід розуміти сукупність усіх правових і неправових норм, наданих профспілкам державою з метою захисту прав і законних інтересів працівників, а також саму діяльність профспілок із застосування та встановлення цих норм, спрямовану на припинення трудових правопорушень, відновлення порушених прав, на притягнення до відповідальності посадових осіб, які порушують трудове законодавство.

Взагалі, захисну функцію профспілок розглядають у вузькому та широкому значенні. Захисна функція профспілок у широкому значенні полягає в діяльності профспілок, спрямованій на представництво працівників, захист їх прав, а також на забезпечення дотримання цих прав та інтересів. У вузькому, безпосередньому значенні – це діяльність профспілок, спрямована на попередження порушень і захист трудових прав і законних інтересів працівників. Але автор вважає, що не зовсім виправдано розглядати захисну функцію профспілок у вузькому і широкому значенні. Не можна розмежовувати її таким чином, тому що широкий зміст захисту відноситься не лише до профспілок, а й до органів державної влади (місцевого самоврядування, органів правосуддя, прокуратури, громадських організацій та інше).

До елементів захисної функції профспілок автор включає: права на участь профспілок при встановленні умов праці; захисна діяльність профспілок щодо застосування норм трудового законодавства; права і межі діяльності профспілок при розгляді трудових спорів і виконанні рішень за ними; права профспілкових органів щодо притягнення до відповідальності посадових осіб, які допускають порушення трудового законодавства. Об'єктом захисної функції профспілок є права та інтереси працівників, які випливають із конкретних трудових і тісно пов'язаних з ними правовідносин, а також права як елементи правового статусу працівників.

У підрозділі 2.2. "Форми реалізації захисної функції профспілок" автор зупиняється на питанні участі профспілок у трудових спорах та в укладенні колективного договору і веденні колективних переговорів.

Дисертантом зазначається, що в умовах економічного становлення зростає роль інститутів трудового права, спрямованих на вирішення таких завдань, як переведення конфліктів у сфері трудових правовідносин у мирне русло та мінімізація негативних соціальних та економічних наслідків. Сюди можна віднести інститут соціального партнерства, під яким автор розуміє спосіб взаємодії об'єднань працівників (профспілок, їх асоціацій), роботодавців, органів державної влади, місцевого самоврядування з метою обговорення, напрацювання та прийняття рішень із соціально-трудових і пов'язаних з ними економічних питань, забезпечення громадської згоди, що спирається на міжнародні норми, Конституцію та українське законодавство і виражається в укладенні сторонами угод, колективних договорів, прийняття спільних рішень.

Профспілки виступають у ролі представників найманих працівників у процесі врегулювання колективного трудового спору. Вияв захисної функції профспілок при розгляді трудових спорів починається, як правило, з участі профспілок у колективних трудових спорах. Проаналізувавши різноманітні аспекти участі профспілок у трудових спорах, автор зробив висновок, що з прийняттям Закону України "Про профспілки..." останні отримали ряд нових прав та повноважень, зокрема: 1) право представляти інтереси працівників та захищати їх права незалежно від членства працівників у профспілці; 2) право використовувати як засоби захисту трудових та соціально-економічних прав та інтересів працівників збори, пікетування, демонстрації, мітинги, походи, страйки.

Дисертантом доведено, що не завжди профспілкові органи ефективно та відповідально здійснюють захисну функцію в розгляді трудових спорів. Тому існує необхідність встановлення певних форм громадсько-юридичної відповідальності профспілок, які уповноважені на представництво трудових прав та законних інтересів найманих працівників.

Однією з форм реалізації захисної функції профспілок є колективний договір між працівниками та роботодавцями. Профспілки отримали право на представництво і захист інтересів працівників, ведення колективних переговорів, укладення колективних договорів та угод, а також здійснення контролю за їх виконанням (ст. 20 Закону України "Про профспілки..."). Контроль за виконанням колективного договору мають право здійснювати виборні органи первинної профспілкової організації, профспілкові представники та інші особи, уповноважені статутом профспілки. На сьогодні законодавство дає право профспілкам усіх рівнів вимагати притягнення осіб, які не виконують умови колективного договору, до всіх видів колективних стягнень, а не лише до звільнення, як це було раніше.

У третьому розділі "Регулятивна функція профспілок у трудових правовідносинах", який складається з двох підрозділів, визначається поняття, сфера застосування профспілкового контролю, а також досліджуються його види.

У підрозділі 3.1. "Поняття і сфера застосування профспілкового контролю" дисертант зазначає основні причини масових порушень законодавства України про працю: відсутність ефективних адміністративних і кримінально-правових механізмів, які б змушували роботодавців до безумовного їх виконання; неналежний відомчий і регіональний контроль за дотриманням законодавства про працю й оплату праці; відсутність ефективних організаційних процедур забезпечення реального і відповідного представництва держави в акціонерних товариствах, де є частина державної власності; недієздатність такого правового інституту, як комісія з трудових спорів; низький рівень правових знань і безвідповідальність керівників підприємств, посадових осіб з персоналу за дотриманням трудового законодавства. Загалом, контроль за дотриманням трудового законодавства про працю визначається автором як діяльність комплексна державних та громадських органів чи їх представників, спрямована на захист трудових прав працівників. Аналіз законодавства та практики його застосування дозволяє виділити такі основні види контролю: державний та громадський. Громадський контроль за дотриманням законодавства про працю здійснюють трудові колективи через вибраних ними уповноважених осіб, а також профспілки – в особі своїх виборних органів і представників. Автор виділяє такі сфери застосування профспілкового контролю: 1) за дотриманням роботодавцем законодавства про працю та про охорону праці; 2) за забезпеченням на підприємстві, в установі або організації безпечних та нешкідливих умов праці, виробничої санітарії; 3) за правильним застосуванням установлених умов оплати праці; 4) за усуненням виявлених недоліків. Здійснюючи контроль, профспілки мають право: без перешкод перевіряти умови та стан безпеки праці на підприємстві, виконання відповідних програм і зобов'язань колективних договорів (угод); вносити власникам, державним органам управління пропозиції з питань охорони праці. Характерною особливістю повноважень профспілок є те, що вони носять рекомендаційний характер. Прийняті рішення з питань охорони праці не є обов'язковими для власника (роботодавця). Тому цілком очевидно, що дуже важливо передбачити незалежність профспілкового контролю, а також відповідальність власника за порушення норм про охорону праці.

У дослідженні звернуто увагу на відмінність між профспілковим контролем та наглядом. Основна мета нагляду – усунення виявлених порушень законності та вживання заходів для їх недопущення у майбутньому. Профспілковий контроль полягає в діяльності профспілкових органів із перевірки, яка здійснюється ними не лише з точки зору законності, але й доцільності. Чинне законодавство залишило за профспілками лише контроль, який вони здійснюють у правовій і неправової формах. Контроль профспілок у правовій формі – це передбачена нормами правова діяльність профспілок із перевірки виконання трудового законодавства у сфері застосування правових норм встановлення умов праці. Поряд із заходами громадського впливу профспілковий контроль у правовій формі здійснюється примусовою силою держави. Неправові форми громадського контролю реалізуються у використанні методів переконання, виховання, громадського впливу в напрямку виконання норм трудового законодавства посадовими особами, власниками підприємств і всіма працівниками. Автор виділяє дві основні сфери контролю профспілок за дотриманням роботодавцем трудового законодавства: встановлення умов праці і застосування встановлених умов праці. Перша є основною сферою контрольної діяльності профспілкового органу. Умови праці підрозділяються на колективні та індивідуальні. Колективні умови праці отримують юридичне закріплення у колективному договорі та інших актах, які поширюються на працівників конкретного підприємства. Тому їх прийнято називати локальними (тобто місцевими) нормативними актами. У цих актах, які приймаються роботодавцями і профспілковим органом, конкретизуються колективні умови праці, встановлені законодавством. Велика роль у їх встановленні належить колективному договору. Друга найважливіша сфера контролю профспілкового органу – застосування умов праці, встановлених не лише законодавством про працю, але й на його основі локальними нормативними актами й безпосередньою угодою працівника і роботодавця. Видаючи накази про прийом на роботу працівника, переведення на іншу роботу, звільнення, про заохочення, покарання і т. ін., роботодавець застосовує відповідні правові норми. Тому подібні накази називаються правозастосовними актами.

У підрозділі 3.2. "Види громадського контролю", даючи характеристику видів контролю профспілок, автор звертає увагу на те, що ця функція не завжди виступає в чистому вигляді – часто вона буває пов'язана з іншими функціями, здійснюваними профспілковими органами. При цьому в одних випадках переважають елементи контролю, а в інших – елементи інших функцій. Залежно від того, коли профспілковий орган контролює законність і доцільність актів адміністративно-управлінської діяльності – до їх видання, у процесі їх дії, чи після їх застосування до конкретних учасників правових правовідносин, контроль профспілок автор поділяє на попередній, поточний, наступний. Попередній контроль здійснюють усі профспілкові органи у випадках, передбачених законодавством; роботодавець може видати відповідний акт управління лише після того, як погодить з його виборним органом первинної профспілкової організації, отримає на це його дозвіл. У процесі здійснення попереднього контролю профспілкові органи не допускають незаконних дій роботодавця і цим самим запобігають порушенню законодавства про працю. У багатьох випадках вони перевіряють також заплановані роботодавцем дії, навіть якщо вони й не суперечитимуть вимогам законодавства. Поточний контроль, стверджує дисертант, полягає у періодичних перевірках додержання роботодавцем трудового законодавства та умов колективного договору. У ході поточного контролю виявляються всі допущені порушення, вживаються заходи щодо їх усунення і запобігання подібним порушенням у майбутньому. Контроль профспілок буде наступним, якщо в його процесі перевіряються законність застосування роботодавцем тієї чи іншої норми трудового права до конкретного учасника трудових правовідносин. Цей вид контролю профспілки застосовують при розгляді трудових справ та спорів про відшкодування збитків, заподіяних працівникам унаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, пов'язаних із їх роботою. У свою чергу поточний контроль автор поділяє на декілька різновидів: а) суцільний як за об'єктом (за колом питань, які перевіряються), так і за суб'єктом (тобто за колом осіб, стосовно яких проводиться перевірка дотримання трудового законодавства) – перевіряється дотримання всіх чи основних норм трудового законодавства по відношенню до всіх працівників; б) суцільний тільки за об'єктом і вибірковий за суб'єктом (перевіряється дотримання всіх чи основних норм трудового законодавства по відношенню до окремих категорій працівників підприємства чи працівників конкретного структурного підрозділу підприємства); в) суцільний тільки за суб'єктом і вибірковий тільки за об'єктом (перевіряється дотримання окремих норм трудового законодавства по відношенню до всіх працівників, наприклад, своєчасність надання чергової відпустки всім працівникам підприємства); г) вибірковий як за об'єктом, так і за суб'єктом (перевіряється дотримання однієї чи декількох норм трудового законодавства по відношенню до окремих категорій працівників, наприклад, перевіряється дотримання законодавства про працю жінок). Залежно від частоти автор розподіляє контроль на: 1) постійний (контроль за дотриманням законодавства роботодавця при звільненні працівника за його ініціативою); 2) разовий (контроль при розгляді трудового спору); 3) періодичний (регулярна перевірка дотримання законодавства, наприклад, законодавства про трудові книжки). Поточний контроль може бути: 1) плановий (складання планів поточного контролю, в яких вказуються строки проведення перевірок, коло питань, які підлягають перевірці, та категорії працівників, по відношенню до яких перевіряється законодавство про працю); 2) оперативний (разові перевірки, які проводяться профкомом, наприклад, за заявою працівника). Кожен із розглянутих видів профспілкового контролю здійснюється в певних формах: 1) формами попереднього контролю є дозвіл, згода (санкція), погодження, висловлення думки; 2) формами наступного контролю профспілок є: участь представників профкомів у роботі комісій із трудових спорів, розгляд трудових спорів на засіданнях профкомів і т. ін.; 3) формами поточного контролю є перевірка наказів роботодавця, розгляд питання про можливість застосування роботодавцем встановлених умов праці, розгляд скарг на рішення роботодавця, розгляд трудових спорів за заявою працівників і т.д. До методів, за допомогою яких здійснюються всі види профспілкового контролю, автор відносить такі: перевірка, дослідження, громадські огляди, заслуховування пояснень роботодавців, опитування працівників, ознайомлення з документами, аналіз скарг і заяв працівників. Залежно від конкретних завдань, мети і тривалості перевірки поділяються на три види: 1) оперативні – це перевірка стану й організації робіт щодо дотримання законодавства про працю, охорони праці, що проводиться державним інспектором чи іншою посадовою особою на визначеному об'єкті протягом робочого дня (зміни); 2) цільові – це перевірка на підприємстві конкретних питань законодавства про працю для поглибленого їх вивчення, що проводяться протягом робочого дня (зміни) або декількох днів; 3) комплексні – це всебічні й детальні перевірки (ревізії) дотримання законодавства про працю, стану безпеки й умов праці на підприємстві з метою оцінки виконання законодавства про працю. Завершуючи дослідження основних видів контролю, автор приходить до висновку, що найбільш дієвим видом профспілкового контролю є контроль попередній, форми і методи якого дають можливість не допускати порушень, попереджувати їх виникнення. Тому доцільно розширювати застосування профспілками саме цього виду контролю.

ВИСНОВКИ

Теоретична розробка проблем, пов'язаних із дослідженням форм та значенням участі профспілок у регулюванні трудових відносин в Україні, має серйозне практичне значення. Розробка цих проблем допоможе удосконалити правові норми, що охороняють права громадян, сприятиме посиленню законності, поліпшенню діяльності органів й організацій (незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, на якій базується ця діяльність). Зрозуміло, що при відсутності необхідних норм права, які б вказували на функції та форми впливу профспілкових організацій на процес виникнення, існування та припинення трудових відносин, їх участь у регулюванні трудових відносин, на жаль, буде значно обмеженою.

Дослідження питань щодо правових форм участі профспілок у регулюванні трудових відносин на підставі приписів актів національного та зарубіжного законодавства, вивчення наукової літератури, аналізу поглядів вчених з проблем, пов’язаних з темою дисертації, дали підстави автору дійти до відповідних висновків:

1. Багатогранна діяльність профспілок повязана з різними сферами суспільного життя, виконанням ними різноманітних функцій, що носять обєктивний характер.

2. В останні роки значно звужена сфера імперативного профспілкового регулювання. Мова йде про застосування штрафних санкцій за порушення правових норм, які регулюють трудові відносини та відносини з охорони праці, управління соціальним страхуванням, про право призупиняти виробничу діяльність.

3. Основними функціями профспілок слід вважати :

· захисну функцію профспілок, під поняттям якої слід розуміти сукупність всіх правових і неправових норм, наданих профспілкам державою з метою захисту прав і законних інтересів працівників, а також саму діяльність профспілок із застосування та встановлення цих норм, спрямовану на припинення трудових правопорушень, відновлення порушених прав, на притягнення до відповідальності посадових осіб, які порушують трудове законодавство;

· регулятивну функцію, тобто функцію громадського контролю за дотриманням законодавства про працю, яка спрямована на організацію безпечних нешкідливих умов праці на виробництві, забезпечення прав та соціальних гарантій працівників на охорону праці;

· виховну функцію, в межах якої профспілки використовують різні способи і засоби як суспільно-морального, так і, за необхідністю, правового впливу на людей (як правило, на посадових осіб), від яких залежить здійснення цих прав і законних інтересів працівників, передбачає й усунення перешкод у реалізації законних прав, включаючи примусовий порядок їх виконання.

4. Профспілки здійснюють охорону інтересів працівників, сприяють формуванню цих інтересів, беруть участь у застосуванні правових норм або, самостійно застосовуючи їх у певних випадках ( трудові спори, контроль за дотриманням законодавства про працю), здійснюють захист прав та інтересів працівників від усіляких порушень законодавства з боку роботодавця.

5. Здійснення захисної функції відбувається в таких організаційно-правових формах: а) ті, що сприяють здійсненню (встановленню) трудових, соціально-економічних прав та інтересів працівників; б) ті, що усувають (попереджують) порушення цих прав та інтересів.

6. У процесі дослідження врегулювання суперечностей між працівниками та роботодавцями ми дійшли висновку, що наростаючі соціально-трудові проблеми необхідно регулювати шляхом створення системи органів соціального партнерства і формування відповідної правової бази. Під соціальним партнерством, на нашу думку, слід розуміти спосіб взаємодії обєднань працівників (профспілок, їх обєднань, асоціацій), роботодавців, органів державної влади, місцевого самоврядування з метою обговорення, напрацьовування і прийняття рішень із соціально-трудових і повязаних з ними економічних питань, забезпечення громадської згоди, що спирається на міжнародні норми, Конституцію України та українське законодавство і виражається в укладенні сторонами угод, колективних договорів, прийнятті спільних рішень.

7. Згода профспілки – це обов'язкова умова для звільнення працівників – має дотримуватися у всіх випадках, незалежно від членства працівника у профспілці. Необхідно внести відповідні зміни до Кодексу Законів про працю або передбачити в новому Трудовому кодексі України.

8. Контроль профспілок за дотриманням законодавства про працю, тобто регулятивна функція, спрямована на організацію безпечних та нешкідливих умов праці на виробництві, забезпечення прав та соціальних гарантій працівників на охорону праці.

9. Профспілки здійснюють контроль у правовій і неправовій формах. Правова форма виражається діяльністю профспілок із перевірки дотримання трудового законодавства та встановлення мір відповідальності за його недотримання. Неправова форма полягає у використанні методів переконання, виховання, громадського впливу тощо.

10. Профспілковий контроль здійснюється у таких сферах регулювання громадсько-трудових відносин: встановлення умов праці, виконання колективних договорів.

11. До основних видів профспілкового контролю належать: попередній контроль (із метою профілактики порушень чинного законодавства), поточний контроль, наступний контроль (з метою виявлення прихованих порушень).

12. Здатність профспілок ефективно здійснювати свої функції, захищати не на словах, а на ділі трудові, соціально-економічні права та інтереси працівників безпосередньо пов'язана зі ступенем їх організованості та фінансовими можливостями. Необхідно підкреслити, що попередній закон, що регулював діяльність первинних професійних спілок, більш чітко вирішував питання про оподаткування профспілок, встановлюючи, що "джерела прибутку підприємств і організацій, що належать профспілкам, розміри отриманих ними коштів і сплата податків контролюється державними фінансовими органами і податковими інспекціями відповідно до законодавства..." (ст. 20). На нашу думку, цю норму (із урахуванням необхідності уточнення й уніфікації юридичної термінології) треба було б увести до чинного закону. Це дозволило б зняти певну частину конфліктів та непорозумінь у відносинах між профспілками та державними органами.

Таким чином, реформа правової системи України, у тому числі й реформа трудового законодавства, здійснюється в умовах економічного становлення. Одним з наслідків цього є обєктивна необхідність посилення ролі й активності профспілок у регулюванні трудових відносин, певна радикалізація їх позицій.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Лисяк О.І. Профспілки і соціально-політичне життя держави
// Актуальні проблеми державного управління: Науковий збірник. – X.: УАДУ ХФ, 2001. – №2(10). –С. 229–234.

2. Лисяк О.І. Поняття і визначення захисту профспілками соціально-трудових прав працівників та його форми // Актуальні проблеми державного управління: Збірник наукових праць у 2-х ч.- X.: Вид-во ХарРУ УАДУ "Магістр", 2002. – №2(13). – Ч. II. – С. 269–273.

3. Лисяк О.І. Види громадського контролю, здійснюваного профспілками // Збірник наукових праць. – X.: Вид-во ХарРУ ХНАДУ "Магістр", 2004. – С. 128–133.

4. Лисяк О.І. Участь профспілок у розірванні трудового договору
// Державна служба і громадянин: реалізація конституційних прав, свобод та обов'язків: Науковий збірник. – Х.:УАДУ(ХФ), 2000. – С. 199–202.

5. Лисяк О.І. Деякі правові проблеми профспілкового руху України // Збірник наукових праць. Випуск 1. Серія: Право. – X.: ХНАДУ, 2001. – С. 128–132.

6. Лисяк О.І. Функції профспілок у регулюванні трудових правовідносин // Збірник наукових праць. Випуск 2. Серія: Право. – X.: ХНАДУ, 2002. – С. 60–64.

7. Лисяк О.І. Сутність захисної функції профспілок // Збірник наукових праць. Випуск 3. Серія: Право. – X.: ХНАДУ, 2003. – С. 103–108.

АНОТАЦІЇ

Лисяк О.І. Правові форми участі профспілок у регулюванні трудових відносин. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.05 – трудове право; право соціального забезпечення. – Національний університет внутрішніх