КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ЛЕВІНЕЦЬ РУСЛАН ПЕТРОВИЧ

УДК 929 (477) В.Я.Шульгін

ЖИТТЄВИЙ ШЛЯХ ТА НАУКОВО–ГРОМАДСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ

В.Я.ШУЛЬГІНА (1821-1878 рр.)

Спеціальність 07.00.01 – Історіографія, джерелознавство

та спеціальні історичні дисципліни

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Київ – 2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі історії для гуманітарних факультетів

Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор

Казьмирчук Григорій Дмитрович, завідувач кафедри

історії для гуманітарних факультетів історичного факультету

Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

Войцехівська Ірина Нінелівна, професор кафедри архівознавства

та спеціальних галузей історичної науки Київського національного

університету імені Тараса Шевченка;

кандидат історичних наук, доцент

Тарасенко Ольга Олексіївна, доцент кафедри

історичних дисциплін Київського міського педагогічного

університету імені Б.Д. Грінченка

Провідна установа: Інститут української археографії та

джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України

Захист відбудеться “27” грудня 2004 р. о 10 годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 26.001.20 у Київському національному

університеті імені Тараса Шевченка

(01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 349)

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Київського

національного університету імені Тараса Шевченка

(01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58)

Автореферат розіслано “26” листопада 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат історичних наук, доцент Божко О.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Структура дисертації обумовлена метою та завданнями дослідження. Її обсяг становить 222 сторінки. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку джерел та використаної літератури (31 сторінка, 298 найменувань).

Вступ. Актуальність теми дослідження. Одним із важливих напрямків сучасних досліджень в Україні є вивчення діяльності та наукової спадщини відомих вчених та громадських діячів. Сьогодні переосмислюється роль деяких особистостей в історії, вивчається діяльність неординарних постатей, історичний процес наповнюється живими людьми, стає антропоцентричним.

Комплексне дослідження розвитку історичної науки, суспільно-політичної думки в Україні в 2-й половині ХІХ ст. нерозривно пов’язане із дослідженням життя та діяльності таких персоналій як В.Я.Шульгін, постать якого є складовою цього багатогранного процесу. Вивчення історичної спадщини В.Я.Шульгіна покликане доповнити наші знання про розвиток історичної науки та освіти, про суспільно-політичну ситуацію, розширює інформацією щодо діяльності різноманітних наукових та благодійних товариств, серед яких Південно-західний відділ Російського географічного товариства, товариство Нестора-літописця, Київський комітет Слов’янського благодійного товариства тощо. Розгляд діяльності В.Я.Шульгіна як редактора газети „Киевлянин” збагатить історію розвитку офіційної преси в Україні зазначеного періоду.

Актуальність даної роботи посилюється також недостатньою розробкою порушеної теми в науковій літературі, відсутністю цілісного ґрунтовного й об’єктивного дослідження, присвяченого В.Я.Шульгіну як історику, педагогу та громадському діячеві.

Об’єктом дослідження є особистість В.Я. Шульгіна, його життєвий шлях.

Предметом дослідження є його науково-педагогічна, громадсько-публіцистична діяльність та суспільно-політичні погляди.

Хронологічні межі дослідження в основному окреслені рамками життя та діяльності В.Я.Шульгіна (1821-1878), а також пов’язані з хронологічними рамками формування джерельної та історіографічної бази дослідження (кінець ХІХ ст. – початок ХХІ ст.).

Мета дисертаційного дослідження полягає у комплексному науковому аналізі та відновленні доробку В.Я.Шульгіна в галузі всесвітньої історії та історії України, в розвитку історичної науки в університеті св. Володимира, визначенні пріоритетних напрямків його діяльності, оцінці місця та ролі науковця в українській та російській історіографії.

Завдання визначені відповідно до поставленої мети:–

проаналізувати стан дослідження та джерельну базу проблеми;–

максимально реконструювати життєвий шлях В.Я.Шульгіна;–

висвітлити його науково-освітянську та громадську діяльність;–

окреслити місце, роль і значення В.Я.Шульгіна в російській офіційній історичній науці;–

з'ясувати діяльність В.Я.Шульгіна як редактора газети „Киевлянин”;–

дослідити його суспільно-політичні погляди, їх еволюцію.

Методологічну основу дисертації склали принципи історизму, об’єктивності, всебічності та науковості; методи аналізу та синтезу, моделювання; системний підхід щодо визначення наукового розуміння ролі і місця особистості в історії. В роботі використані методи історичного джерелознавства: наукової евристики, класифікації та критики джерел; а також власне історичні методи дослідження: проблемно-хронологічний, порівняльний, історико-аналітичний.

Наукова новизна дисертації визначається передусім тим, що робота є першою в українській історіографії спробою неупередженого, комплексного біоісторіографічного дослідження життєвого шляху та творчого доробку В.Я.Шульгіна, визначення його ролі та місця в українській історіографії. Систематизована й проаналізована історіографія проблеми, вивчений весь наявний обсяг документальних джерел, що зберігаються в архівах міста Києва. Встановлено багато нових фактів із життя та діяльності вченого. З огляду на сучасний розвиток історичної науки, здійснено об’єктивне переосмислення внеску В.Я.Шульгіна в розвиток історичної науки як Росії, так і України. З нових позицій автор підійшов до характеристики діяльності В.Я.Шульгіна як редактора газети „Киевлянин”, його суспільно-політичних поглядів, переконань. Доведено, що весь фактичний матеріал, надрукований на сторінках зазначеного періодичного видання є надзвичайно цінним джерелом для дослідження багатьох проблем історії України середини ХІХ століття.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що одержані результати і матеріали можуть бути використані для створення узагальнюючих монографічних досліджень з історії української культури, історіографії, біографіки, розвитку та становлення історичної науки в Київському університеті, а також при написанні підручників, курсів лекцій з історії середньої та вищої освіти України, історичної періодики, в біоісторіографічних студіях.

Апробація роботи і окремих положень дисертації. Основні положення та результати роботи висвітлені у п’яти публікаціях загальним обсягом 2,1 друковані аркуші. Результати роботи доповідалися на ІХ Міжнародній конференції „Франція та Україна, науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур” (Дніпропетровськ, 2003), науково-практичній конференції „Історія України: історія вивчення, сучасний стан і перспективи досліджень. До 125 річниці від дня народження автора першої історії України Д.Бантиш-Каменського”, (К., 2003), науковій конференції молодих вчених та аспірантів „Україна і світ: історія, сьогодення, майбутнє” (К., 2003).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

В першому розділі „Cтан наукової розробки та джерельна база дослідження” характеризується та аналізується історіографія проблеми та джерельна база дослідження.

Історіографія проблеми. Досліджень, в яких висвітлюються життєвий шлях та наукова спадщина вченого, є обмаль. В них фрагментарно подана біографія В.Я.Шульгіна.

Історіографію проблеми можна умовно розподілити на дві групи: російську та українську. Кожна з них, відповідно до проблемно-хронологічного принципу, розподіляється на кілька періодів.

У російській історіографії щодо вивчення персоналії історика можна виділити два періоди. До першого періоду – кінець 50-х років ХІХ ст. – 20-ті роки ХХ ст., відносяться критичні статті наукового доробку В.Я. Шульгіна, біографічні розвідки, спогади сучасників історика, його учнів, роботи узагальнюючого характеру, в яких оцінюються здобутки російських дослідників всесвітньої історії. Другий період охоплює 30-ті роки ХХ ст. і до сьогодення. У працях цього періоду В.Я.Шульгін лише згадується. Починаючи з середини 80-х ХХ ст. постать вченого викликає певне зацікавлення.

Історіографія дослідження творчого доробку В.Я.Шульгіна започаткована в 1850 році опублікованою рецензією професора російської історії М.Погодіна на магістерську роботу історика. Ця рецензія носила загалом позитивний характер, в якій критик відзначав, що ця праця є прекрасною і на неї слід звернути увагу Погодин М.П. О состоянии женщин // Москвитянин. – 1850. – Ч. 3. – Отд. ІV. – С. 97..

Не залишилися поза увагою і посібники із всесвітньої історії, підготовлені В.Я.Шульгіним. Характеризуючи його підручник історії середніх віків М.О.Добролюбов зауважив, що він відповідає усім вимогам науки того часу і є кроком уперед Добролюбов Н.А. Собрание сочинений. – М.–Л., 1962. – Т. 4. – С. 188-189.. Поділяли думку М.Добролюбова і С.Єшевський, Д.Іловайський, М.Овсянников Ешевский С. Курс всеобщей истории, составленный В. Шульгиным // Атеней. – 1858. – Ч. 5. – С. 126-160; Иловайский Д. „Курс всеобщей истории” и пр., соч. Шульгина // Московские Ведомости. – 1858. – № 137. – 15 ноября. – С. 561-563; Овсянников Н.О. Курс истории новых времен // Воспитание. – 1862. – Кн. 3. – С. 81-96..

Виділяється з наукового доробку вченого історія університету св. Володимира, написана ним до 25-ї річниці діяльності цього навчального закладу. Це була перша історія Київського університету, тому не могла залишитися без належної уваги. О.М.Пипін оцінюючи працю В.Я.Шульгіна відзначав актуальність такої роботи, відмінність від досліджень подібного характеру, її глибину, підхід, суспільно-політичну ситуацію в регіоні, в якому вона вийшла друком. Рецензент виявив лише один недолік та побажання, щоб В.Я.Шульгін не обмежувався тільки висвітленням п’яти років діяльності університету Пыпин А.Н. История университета св. Владимира. Сочинение Виталия Шульгина. СПб.1860. // Современник. – 1860. – № 8. – С. 295. .

Заслуговують на увагу біографічні нариси, які з’явилися вже після смерті В.Я.Шульгіна. Важливим для з’ясування окремих етапів біографії вченого є некролог, який належить перу А.І.Линниченка, і був написаний ним одразу після смерті В.Я.Шульгіна 25 грудня 1878 року Линниченко А.И. Шульгин Виталий Якович. Некролог и речи, произнесенные над его гробом. Отд. оттиск. – К., 1879. . Зазначена робота є надзвичайно цінною для дослідження та реконструкції цілісної біографії науковця, особливо дитинства та юнацьких років В.Я.Шульгіна. Згадана робота стала тією відправною точкою, на яку всіляко спиралися усі наступні дослідники життя та творчості В.Я.Шульгіна. Серед них дослідження Г.К.Градовського Градовский Г. Виталий Яковлевич Шульгин // Древняя и Новая Россия. – 1879. – Т. ІІ. – № 9. – С. 413-429., Ф.Я.Фортинського Фортинський Ф.Я. Шульгин В.Я. // Биографический словарь профессоров и преподавателей Императорского университета св. Владимира (1835-1884) / Под ред. В.С. Иконникова. – К., 1884. – С. 760-777..

Фрагментарно висвітлюється діяльність В.Я.Шульгіна у наукових, учбових та благодійних організаціях такими дослідниками як М.М.Захарченко, М.П.Дашкевич, М.Колмаков Захарченко М.М. История Киевского института благородных девиц (1838-1888 г.г.) – К., 1889. – С. 41-42; Дашкевич Н.П. 25-летие исторического общества Нестора-летописца. – К., 1899. – С. 43; Колмаков Н. Очерк деятельности Киевского Славянского благотворительного общества за 25 лет его существования (1869-1894). – К., 1894. – С. 14, 24. та інші.

В 20-60-х роках ХХ століття ім’я вченого інколи згадується при розгляді стану викладання та розробок проблем всесвітньої історії в периферійних університетах Бутенко В.А. Наука новой истории в России // Анналы. – 1922. – № 2. – С. 129; Очерки истории исторической науки в СССР. – М.: Изд-во АН СССР, 1960. – С. 330. .

Якісно на цьому тлі різниться робота Р.Г.Еймонтової Эймонтова Р.Г. Русские университеты на грани двух эпох. – М.: Наука, 1985. – С. . . Дослідниця віднесла В.Я.Шульгіна до когорти професорів-просвітителів. Вона також вперше в радянській історіографії дала досить високу позитивну оцінку діяльності В.Я. Шульгіна в університетський період, а також – власне бачення ролі цієї персоналії в російській історичній науці. Р.Г.Еймонтова вперше за радянських часів звернула увагу дослідників на тематику публічних лекцій, підготовлених Віталієм Яковичем, акцентуючи увагу на тому, що проблема Французької революції, яка виносилася ним на розсуд аудиторії, мала на той час дуже гострий характер.

Продовжили цю традицію В.І.Чесноков та А.І.Міллер. В.І.Чесноков детально дослідив конфлікт, що виник при спробі повернення В.Я. Шульгіна до викладацької роботи, який отримав назву „справи Шульгіна”. Автор подав цілісну картину цієї події. Зазначена проблема актуальна насамперед тим, що вона в дореволюційній літературі мало висвітлювалася. А.І.Міллер розглядає історію створення, діяльності Київського відділу Імператорського географічного відділу, роль у цьому офіційних органів влади та окремих її представників. Проте найголовнішим є те, що автор намагається неупереджено висвітлювати участь В.Я.Шульгіна та редагованої ним газети у справі українського національного руху Миллер А.И. „Украинский вопрос” в политике властей и русском общественном мнении (вторая половина ХІХ в.). – СПб.: Алетея, 2000. – С. 156-165. і не обмежується лише короткою констатацією фактів.

Українська історіографія в оцінці В.Я.Шульгіна також розділяється теж на два умовних періоди. До першого – відносяться праці кінця ХІХ ст. до початку останнього десятиліття ХХ ст. Характерним для цих досліджень є те, що В.Я.Шульгін розглядається лише в контексті вивчення українського національного руху, а також діяльності Київського відділу Імператорського географічного товариства.

Негативну оцінку діяльності газети „Киевлянин” та її редактора В.Я.Шульгіна вже на початку ХХ ст. подали діячі українського національного руху І.І.Житецький, О.Левицький, О.Русов, К.Студинський Житецький І. Південно-Західний відділ Географічного товариства у Києві // Україна. -1927. – № 5. – С. ; Левицький О. Українці у приймах в чужій часописі // Наше минуле. – 1919. - № 1-2. – С. 57, 59; Русов О. Спомини про пражське видання „Кобзаря” // Україна. – 1907. – № 2. – С. 125; Студинський К. Остап Терлецький про Археологічний з’їзд в Києві // Україна. – 1927. - № 5. – С. 37-39.. Автори акцентували увагу на негативній ролі газети та її власника в українському національному русі.

Досить детально причетність В.Я.Шульгіна до створення Київського відділу Імператорського географічного товариства висвітлена у ґрунтовній роботі Ф.Савченка, присвяченій історії громадських рухів в Україні в 60-70-х роках ХІХ ст. Савченко Ф. Заборона українства 1876 р. До історії громадських рухів на Україні 1860-1870-х рр. – Х.-К., 1930. – С. 14, 16 та інші.. Автор наголошував на тому, що В.Я.Шульгін належав до числа ініціаторів відкриття у Києві відділу географічного товариства. Він детально висвітлив події, пов’язані з діяльністю відділу, та зазначив, що причини протистояння В.Я.Шульгіна і представників українського національного руху слід шукати у приватній та економічній площинах.

Негативну оцінку громадської позиції В.Я.Шульгіна дали М.С.Грушевський, В.Г.Сарбей Грушевський М. Велике діло // Україна. – 1929. – № 2. – С. 5; Сарбей В.Г. Розвиток науки у Києві у другій половині ХІХ ст. // Український історичний журнал. – 1982. – № 3. – С. 70., М.П.Рудька. Так, останній розглядає діяльність В.Я. Шульгіна через призму його політичних поглядів. В.Я. Шульгін постає перед нами як реакціонер, монархіст, переконаний русифікатор, ненависник української культури Історія Київського університету. – К., 1959. – С. 33, 181-182, 194..

До другого періоду належать праці 90-х років ХХ – початку ХХІ ст. Він представлений розвідками, в яких одні автори продовжують наслідувати попередню традицію, а інші намагаються всебічно та об’єктивно подати оцінку життю та діяльності вченого.

В зазначений період продовжили традицію негативних оцінок Н.А.Шип, Є.Наконечний, В.В.Лизанчук, В.М.Щербатюк Лизанчук В. Навічно кайдани кували. – Львів, 1995. – С. 97; Наконечний Є. Украдене ім’я: (Чому русини стали українцями). – Львів, 1998. – С. 126; Шип Н.А. Интеллигенция на Украине (ХІХ век): Историко-социологический очерк. – К., 1991. – С. 142; Щербатюк В.М. „Университетские известия” (1861-1919 рр.) та їх роль у розгортанні наукових досліджень у галузі історії в Київському університеті. Дис. ... канд. іст. наук. – К., 1998. та інші. Зазначені дослідники характеризували В.Я.Шульгіна виключно через його ставлення до українського національного руху.

На початку 90-х років ХХ ст. з’явилася стаття В.М.Мордвінцева Мордвінцев В.М. Політика російського уряду щодо історичної науки в Київському університеті в другій половині ХІХ ст. // 150 років розвитку вітчизняної історичної науки в Київському університеті. – К., 1993. – C. 184-185., який приділив у ній увагу „справі В.Я.Шульгіна”. Відомий дослідник В.Чишко у праці, присвяченій біографічній традиції та науковій біографії в історії та сучасності України, віддав належне В.Я. Шульгіну як автору першої історії Київського університету, а також відзначив, що йому належить перша спроба біографічних нарисів професорів того часу Чишко В. Біографічна традиція та наукова біографія в історії та сучасності України. – К., 1996. – С. 114.. Л.В.Шевченко досить яскраво та емоційно відобразила життєвий шлях В.Я.Шульгіна. Акцентувала увагу на основних віхах його біографії Шевченко Л.В. П.В. Павлов, В.Я. Шульгін – провідні професори історії Київського університету св. Володимира // Історія України. Маловідомі імена, події, факти: Зб. ст. – К., 1999. – Вип. 9. – С. 321- 332..

Отже, наявні праці хоча і дають змогу з’ясувати окремі аспекти життя та науково-педагогічної, громадської діяльності В.Я. Шульгіна, проте, все ж таки, вони є однобокими. До сьогодні не було здійснено комплексного дослідження цього питання.

Джерельну базу дослідження становлять опубліковані та неопубліковані матеріали, які можна розділити на дві групи. Неопубліковані документи, що висвітлюють різні сторінки життя та напрямки діяльності В.Я.Шульгіна зберігаються у різних архівних установах. Найбільший їх пласт розміщений у Центральному державному історичному архіві у м. Києві – у фондах Київського цензурного комітету (ф.293), Попечителя Київського навчального округу (ф. 707); Державному архіві м. Києва – Київський університет (ф. 16), Киевское общество взаимного кредита (ф. 143), Киевский институт благородных девиц (ф. 144); Державному архіві Київської області – Канцелярія Київського цивільного губернатора (ф. 2), Колекція формулярних списків (ф. 502), Київське губернське дворянське депутатське зібрання (ф. 782).

До цієї групи відносяться джерела, які можна систематизувати як: 1) біографічні матеріали та матеріали, що мають відношення до родини вченого; 2) документи службової діяльності; 3) наукові роботи; 4) епістолярна спадщина; 5) матеріали, які стосуються відкриття та діяльності газети „Киевлянин”.

Серед них на особливу увагу заслуговують матеріали щодо магістерської роботи, які виносилися на захист, матеріали про повернення В.Я.Шульгіна на службу до університету, надання йому диплому доктора, програми публічних лекцій тощо.

Деякі документи зберігаються у Відділі рукописних фондів і текстології Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України – І. Білика (ф. 5); Інституті рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського НАН України –Літературні матеріали (ф. І.), Листування (ф. ІІІ), Архів М.П.Василенка (ф. 40), Сімейний архів Маслових (ф. 110Тут цінними є листування В.Я.Шульгіна з М.О.Максимовичем та Є.П.Рудиковським, друга частина праці вченого про становище жінки на Русі, його думки В.Я.Шульгіна про захист дисертації В.С.Іконниковим. Вони значно розширюють знання про основні віхи життєвого шляху та громадсько-політичної діяльності вченого, дозволяють проаналізувати процес формування його суспільно-політичних поглядів, взаємини з колегами.

Опубліковані матеріали вміщують відомості, які висвітлюють педагогічну діяльність В.Я.Шульгіна, характеризують його наукові здобутки, розкривають суспільно-політичні погляди, дають змогу змоделювати невідомі сторінки життєвого шляху дослідника. Досить насичена та інформативна мемуарна спадщина. Спогади сучасників, учнів, колег та ідейних противників значно доповнюють біографічні розвідки. Проте, згадані джерела не завжди носять об’єктивний характер. Інколи автори досить упереджені у своїх оцінках. Однак, незважаючи на суб’єктивність, ці спогади залишаються цінним джерелом, дають змогу, насамперед, реконструювати особисті стосунки, з’ясувати позитивні та негативні сторони характеру В.Я.Шульгіна, виявити його переконання, світогляд (спогади В.Г.Авсєєнка, Ф.Ф.Воропонова та інших) Авсеєнко В. Уривки зі спогадів про університет кінця 50-х – початку 60-х років ХІХ ст. // З іменем Святого Володимира. – К.: Заповіт, 1994. – Кн. 1. – С. 254-255; Воропонов Ф.Ф. Моя петербургская служба (1872-1882) // Вестник Европы. – 1904. – Кн. 11. – С. 135-185..

Щодо навчального процесу та внутрішнього життя університету, участі у ньому професорсько-викладацького складу, зокрема В.Я.Шульгіна, то тут важливим джерелом дослідження є огляди викладання дисциплін та короткі огляди діяльності університету, що збереглися, за період з 1849 по 1862 роки. Звідси ми дізнаємося про розроблені істориком учбові курси, кількість його лекційних годин, наукову та громадську діяльність тощо. Подібну інформацію зберігає періодичне університетське видання „Университетские известия”. Починаючи з 1861 року в них друкувалися протоколи засідань ради університету, на яких розглядалися всі організаційні та науково-викладацькі питання. Зокрема, цінними є відомості про практичні заняття студентів з всесвітньої історії під керівництвом В.Я.Шульгіна Практические занятия студентов по всеобщей истории. (Профессора Шульгина) // Университетскиеи звестия. – 1861. – № 1. – Отд. 1. – С. 24-25.. Окрім архівних матеріалів справа із повторним балотуванням В.Я.Шульгіна на кафедру всесвітньої історії в повному обсязі висвітлена в протоколах ради університету, що друкувалися наприкінці 1863 – на початку 1864 року Протоколы заседаний Совета университета // Университетские известия. – 1864. – № 3. – Отд. 1. – С. 4, 22; Протоколы заседаний Совета университета // Университетские известия. – 1864. – № 4. – Отд. 1. – С. 16-17.

.

Таким чином, історіографія дослідження висвітлює лише деякі аспекти життя та діяльності В.Я.Шульгіна. Виявлена і опрацьована джерельна база значно доповнює знання про історика та є цілком достатньою для здійснення комплексного наукового дослідження життя і діяльності В.Я.Шульгіна як науковця, педагога, громадського діяча.

У другому розділі „Науково-освітянська діяльність В.Я.Шульгіна” досліджено формування та розвиток В.Я.Шульгіна як особистості й науковця, його педагогічну діяльність та науковий доробок.

В.Я.Шульгін походив із козацької старшини Полтавщини. Початкову освіту Віталій Якович отримав у пансіоні професора філософії Київської духовної академії В.М.Карпова. Основний курс наук Віталій Якович здобув у Першій Київській гімназії, до якої вступив у 1833 р. Він був наполегливим учнем, проявляв неабиякі здібності у навчанні, вирізнявся літературним хистом, був причетним до видання рукописного журналу історико-літературного характеру. На період 1838-1842 років припадає його навчання на першому відділенні філософського факультету університету св. Володимира. Саме в цей відбувається формування майбутнього історика. Він був удостоєний золотої медалі за наукову роботу „Рыцарство средних веков. Его начало, распространение, дух и влияние на жизнь и образование Европы”. В.Я.Шульгін сформувався як вчений завдяки власному потягу до знань, самоосвіті, володінню багатьма мовами, в тому числі і давніми.

Свою педагогічну діяльність В.Я.Шульгін розпочав учителем історії Другої Київської гімназії. Він швидко здобув авторитет як чудовий викладач історії і був запрошений до Київського інституту шляхетних дівчат, згодом став інспектором класів, членом ради інституту по учбовій частині. Цьому учбовому закладові історик присвятив чверть століття власної праці. Саме в інституті Віталій Якович, напевно, в повній мірі розкрив талант організатора та отримав всі свої державні нагороди та звання. Як науковець та організатор В.Я.Шульгін намагався модернізувати і вдосконалювати навчальний і виховний процес, донести до слухачів нові погляди, залучав до викладання найкращі університетські кадри.

Вчений прагнув до викладацької діяльності в університеті, що й здійснилося в 1849 р, коли після блискучого захисту магістерської дисертації йому було запропоновано місце ад’юнкта на кафедрі всесвітньої історії, де й активно працював до 1863 р. В той час він уже був відомий ґрунтовними знаннями з російської та всесвітньої історії, універсалізмом, живим методом викладання та новаторськими поглядами на історичний розвиток. В.Я.Шульгін читав лекційні курси з історіографії історії Греції, Давнього Сходу, історії папства, реформації, історії Великої Французької революції, історіографії з давньої та нової історії, історичної бібліографії. Вони відзначалися чіткістю та критичністю думки, художнім викладом слова. Лектор надзвичайно відповідально ставився до підготовки лекційних курсів, постійно переробляючи та вдосконалюючи їх, знайомив студентів з новими розробками, що друкувалися за кордоном. Його робота зі студентами не обмежувалася лише аудиторією. Історик вважав своїм обов’язком не тільки читання лекцій, а й безпосереднє керівництво студентами, які обрали всесвітню історію предметом своєї спеціалізації. Він першим запровадив семінари на зразок тих, що існували в німецьких університетах, що давало змогу студентам за допомогою практичних занять грунтовніше оволодіти знаннями.

В.Я.Шульгін був причетний до формування наукових поглядів багатьох науковців. Проте, зазначимо, що дане питання не має ґрунтовного документального підтвердження, а тому віднесення окремих осіб до числа учнів є лише умовним. Зокрема, з упевненістю до числа учнів В.Я.Шульгіна можемо віднести лише В.Г.Авсєєнка та М.П.Драгоманова, якими він керував. Інші відомі дослідники можуть вважатися ними лише за формальним принципом. М.Ф.Володимирський-Буданов та О.С.Лашкевич студентами слухали лекції В.Я.Шульгіна. І.В.Лучицький, навчаючись в Першій гімназії, відвідував лекційні заняття історика. Саме під його впливом сформувався інтерес І.В.Лучицького до проблем всесвітньої історії.

На початку 60-х років ХІХ ст. В.Я.Шульгін виступив ініціатором проведення перших в Києві публічних лекцій. Їх тематика в той час мала досить гострий та актуальний характер. Висвітлюючи реформи ХVІІІ століття, революцію у Франції тощо, В.Я.Шульгін зміг прочитати лише кілька лекцій, інші ж були заборонені.

В.Я.Шульгін окрім виконання в університеті своїх прямих службових обов’язків виконував і інші. Зокрема, був членом першого редакційного комітету з видання „Университетских известий”, входив до складу Комісії по опису губерній Київського учбового округу, керував етнографічним відділом, неодноразово обирався до Попечительної ради університету, брав активну участь в роботі педагогічних курсів. Зазначена діяльність проходила паралельно з його функціональними обов’язками по інституту шляхетних дівчат та керуванню жіночим училищем графині Лєвашової.

Невтомність, ініціативність, досягнення В.Я.Шульгіна по службі в університеті та інституті були швидко помічені керівництвом. Історикові були запропоновані високі посади у відомстві навчальних закладів при імператриці, його неодноразово запрошували на викладацьку роботу до Московського університету, але він постійно відмовлявся, так як не бажав залишати Київ.

За тематикою дослідження історика можна поділити на дві групи. До першої відносяться розробки, які стосуються історії Росії і України, наприклад, про місце та роль жінки у слов’янському суспільстві. Йому також належать праці, в яких висвітлювалася діяльність учбових закладів на території України, дослідження суспільно-політичного життя Правобережної України в період реформ середини ХІХ ст.

Перша наукова робота історика одразу привернула до себе увагу вчених. Вона була присвячена становищу жінки на Русі в допетровський період. Історик зазначав, що значення жінки в житті людства і її вплив на суспільство надавали цій проблемі всесвітньо-історичної ваги. Рівень розвитку суспільства характеризувався насамперед рівністю прав чоловіка та жінки, їх рівної участі у суспільних процесах.

Важливими є праці вченого, присвячені історії освіти та освітніх установ. Серед них вирізняється перша історія університету св. Володимира, яка містить значний фактологічний матеріал, низку висновків та узагальнень і використовується дослідниками, як основне історіографічне джерело з історії цього навчального закладу і на сучасному етапі.

Науковий доробок В.Я.Шульгіна із проблем всесвітньої історії репрезентований чотирма підготовленими ним підручниками для середніх навчальних закладів, три з яких (давня історія, середньовічна та нова історія) витримали кілька перевидань. Зазначені роботи, за висловами його сучасників, були якісним кроком в підготовці навчальної літератури.

Автор приділяв більше уваги проблемам соціальної історії, історії мистецтва, економічного та інтелектуального розвитку народів, враховував географічний фактор впливу в історії, відмовився від використання “голих” імен та дат. В.Я.Шульгін спрямував власні зусилля на те, щоб виробити у слухача здатність мислити, критично сприймати інформацію.

Основними перевагами посібника із середньовічної історії було висвітлення автором становища землеробського класу в середні віки, устрою цехів, характеру середньовічної науки тощо. В.Я.Шульгін уперше включив до підручника історії короткий огляд історії слов’янських держав, збагатив бібліографією, акцентував увагу на ролі особистості в історії.

В.Я.Шульгін одним із перших зрозумів вимоги часу, усвідомив недоліки, притаманні навчальній історичній літературі, відкинув сухість стилю та таблично-хронологічний метод написання підручників, намагався подати учневі всі новітні досягнення історичної науки того часу.

Отже, проведена робота дала змогу реконструювати життєвий шлях В.Я.Шульгіна, висвітлити його науково-освітянську діяльність, дослідити формування наукових інтересів, тематичну спрямованість його наукової діяльності.

У третьому розділі „Громадсько-публіцистична діяльність В.Я.Шульгіна (1864-1878 рр.)” розглянуто роботу В.Я.Шульгіна в наукових, громадських інституціях, процес становлення газети „Киевлянин”, розглянуто суспільно-політичні погляди історика.

Другий період діяльності В.Я.Шульгіна припадає на 1864 – 1878 рр. В зазначений час В.Я.Шульгін постав як активний громадський діяч і входив до складу ряду наукових товариств. Він двічі обирався гласним Київської міської думи, був членом розпорядчої ради Київського відділення Слов’янського благодійного товариства, членом Київського міського товариства взаємного кредиту, Київського археографічного товариства, історичного товариства Нестора-літописця, членом ради колегіуму Павла Галагана від міста, був одним із ініціаторів відкриття у Києві Південно-західного відділу Російського географічного товариства. Проте, основна його діяльність у зазначених інституціях зводилася переважно до надання інформаційної підтримки, так як в цей час він очолював газету „Киевлянин”.

Після невдалої спроби повернутися до викладацької діяльності в університеті історик прийняв пропозицію очолити новостворену літературну та політичну газету „Киевлянин”, перший номер якої побачив світ 1 липня 1864 року. Засноване в період боротьби з польською ідеєю, це видання повинно було вжити усіх заходів до подолання в Південно-західному краї польської культурно-економічної гегемонії, підтримувати та відстоювати державні інтереси Росії, підтримувати “російський дух”, пропагувати російську культуру в краї. „Киевлянин” став опорою російського уряду в політиці на теренах Правобережної України.

Газета, копіюючи структуру „Виленского Вестника”, нараховувала шість рубрик. На сторінках періодичного видання пересічний читач міг ознайомитися з подіями, які мали місце у військовому окрузі, на території генерал-губернаторства, в університеті, учбовому окрузі, релігійних закладах тощо. Окрім подій місцевого значення значна увага приділялася загальноросійським та європейським новинам. В газеті друкувалися історичні, етнографічні, економічні, літературні та художні фейлетони, а також огляд подій у світі музики, театру, довідкова та рекламна інформація тощо. Після відкриття офіційного відділу, читач міг ознайомитися з указами царя та Сенату, розпорядженнями і наказами міністерств та відомств, нагородами, призначеннями; туті друкувалися накази керівника краю, розпорядження, журнали засідань, звіти керівників та державних установ Південно-Західного краю тощо.

Кореспондентами „Киевлянина” були представники різних верств населення, різних спеціальностей та поглядів. Усього за роки редакторства В.Я.Шульгіна до газети надсилали свої статті і замітки понад тисячу двісті осіб з майже усіх повітів Київської, Подільської, Волинської, з Чернігівської та Полтавської губерній, а також східних та південних губерній.

На початковому етапі існування газети активну участь у її підготовці до друку брали М.Х.Бунге, М.К.Ренненкампф, М.А.Тулов, В.Г.Авсєєнко, незмінним помічником В.Я.Шульгіна був І.П.Новицький. В ній активно друкувалися М.Х.Бунге, О.П.Вальтер, М.К. Ренненкампф, С.М.Ходецький, М.О.Максимович та інші.

В.Я.Шульгіну за 14 років існування газети вдалося довести кількість передплатників з 400 у 1864 р. до 2 тисяч у 1874 р. а за згадками сучасників станом на кінець 1878 р. їх кількість зросла до 3 тисяч. Газету „Киевлянин” обов’язково повинні були передплачувати предводителі дворянства, повітові суди, поліцейські управління, міські думи, мирові посередники, повітові виконавці, поліцмейстери. Протягом зазначеного періоду редакція газети отримувала субсидію в 6 тисяч рублів. В.Я.Шульгін був досить вразливим до адміністративного тиску, та часто на певний строк складав повноваження редактора. За його керівництва газета ще не набула того реакційного характеру як при наступниках.

На світогляд В.Я.Шульгіна впливала суспільно-політична ситуація, яка мала місце в країні. У 60-х роках ХІХ століття, коли польське питання було досить актуальним на Правобережній Україні, він розглядав український національний рух як позитивне явище у боротьбі з полонізмом. На початку 70-х років його ставлення до цього питання різко змінилося, коли події навколо Південно-західного відділу географічного товариства дали йому можливість говорити про появу українського сепаратизму, чим і визначили його негативну оцінку даного руху.

В.Я.Шульгін зайняв чітку позицію і по відношенню до української мови. Віталій Якович вважав, що українську мову варто впроваджувати у вигляді початкового пояснювального елементу. Проте він не вбачав нічого поганого в існуванні україномовних книг за умови, якщо вони не були крамольного змісту. Водночас історик не вважав за необхідне визнавати українську мову літературною, вважати її мовою освіти та науки.

В.Я.Шульгін ратував за надання населенню повної самостійності у економічній сфері суспільного життя, забезпечення його надійним неупередженим судом при розгляді суперечок із поміщиками, обмеження права дворян на заміщення судових та адміністративних посад, зменшення обов’язкових викупних платежів та їх узгодження з розмірами повинностей. Він обстоював думку про реформу податкової системи, був прихильником селянсько-фермерського господарства, негативно ставився до виникнення сільського пролетаріату. Завдання держави, на його думку, полягало у підтримці порядку, покаранні самоуправства, з якої б сторони воно не йшло.

Отже, В.Я.Шульгін був прихильником ліберальної світоглядної системи. Він виступав за звільнення селян, за свободу совісті, послаблення цензури, „публічність урядових дій”, гласність судочинства, вимагав покращення ефективності діяльності адміністративного апарату, запровадження ринкових відносин тощо. В.Я.Шульгін був активним учасником громадсько-політичного та наукового життя України в 60-70-х роках ХІХ ст.

У результаті проведеного дослідження автор дійшов наступних висновків, які виносяться на захист:–

На основі критичного аналізу історіографії проблеми та її джерельної бази показано, що життя та діяльність В.Я.Шульгіна на сьогодні залишається недостатньо вивченими. Виявлення та залучення до наукового обігу нових архівних та історіографічних джерел свідчить про недостатність опанування авторами джерельної бази, а тому наявних упереджених та необґрунтованих оцінок особистості історика;–

Реконструйовано життєвий шлях та висвітлено науково-освітянську та громадську діяльність вченого. Значну частину наукової діяльності В.Я.Шульгіна займала педагогічна та науково-методична робота в Другій Київській гімназії, Київському інституті шляхетних дівчат, університеті св. Володимира. Доведено, що В.Я.Шульгіну належить ряд новацій. Він вперше серед викладачів університету впровадив у практику практичні заняття із студентами, читання публічних лекцій тощо. Важливою складовою наукової та громадської діяльності історика була його співпраця у різних наукових та громадських інституціях Києва того часу;–

Творчий доробок вченого можна умовно розподілити на два напрямки. До першого належать проблеми із всесвітньої історії. Підготовлені В.Я.Шульгіним підручники із всесвітньої історії в той час стали якісним кроком уперед, витримали декілька перевидань, з яких черпали знання не одне покоління вихованців середніх учбових закладів. Зазначені посібники активно використовувалися і студентами університету св. Володимира. До другої групи належать праці, які висвітлюють актуальні питання вітчизняної історії, зокрема, становища жінки на Русі в допетровську епоху, розвитку освіти на теренах України, історії освітніх установ тощо. Про актуальність зазначеної проблематики говорить той факт, що й сучасні дослідники активно звертаються до наукових здобутків історика. В.Я.Шульгіну належить чільне місце в російській історичній науці; –

Основна діяльність В.Я.Шульгіна протягом 1864-1878 рр. була пов’язана із виданням літературної та політичної газети „Киевлянин”. Газета відігравала помітну роль у громадсько-політичному житті Правобережної України. На її шпальтах знайшли відображення різноманітні сторони політичного, громадського, економічного та культурного життя. „Киевлянин” є цінним джерелом для дослідження історії України 60-70-х років ХІХ століття;–

Аналіз публіцистичної спадщини свідчить, що В.Я. Шульгін за суспільно-політичними поглядами належав до числа ліберальних діячів. Аналіз публічних лекцій, публіцистичної спадщини, наукових праць В.Я.Шульгіна засвідчує, що історик був прихильником буржуазних перетворень в суспільстві, ратував за свободу совісті, послаблення цензури, „публічність урядових дій”, гласність судочинства, вважав, що основне завдання держави полягало у підтримці порядку та покаранні самоуправства.

Наукові праці за темою дисертаційного дослідження:

Українофільське питання на сторінках газети „Киевлянин” // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки: Зб. наук. пр. – К.: Інститут історії України НАНУ, 2002. – Вип. . – С. 164-171.

В.Я. Шульгін – життя пов’язане з Києвом // Наукові записки з української історії: Зб. наук. ст. – Переяслав-Хмельницький, 2002. – Вип. 13. – С. 217-222.

Дослідження В.Я. Шульгіним стану освіти в Україні на зламі ХVІІІ – ХІХ ст. // Наукові записки. Історичні науки: Зб. наук. ст. Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. – Київ – Переяслав-Хмельницький, 2002. – Вип. 47. – С. 180-187.

„Киевлянин” щодо ролі та місця української мови в суспільстві // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки: Зб. наук. пр. Результати досліджень істориків науково-дослідних інститутів та навчальних закладів. – К.: Інститут історії України НАНУ, 2002. – [Вип. 6]. – С. 211-217.

Київські сторінки життя В.Я. Шульгіна // Історичний календар. – К., 2002. – С. 181-183.

АНОТАЦІЯ

Левінець Р.П. Життєвий шлях та науково-громадська діяльність В.Я.Шульгіна (1821-1878 рр.). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.06 – Історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – Київ, 2004.

Дисертація присвячена комплексному дослідженню життєвого шляху, наукової та громадської діяльності В.Я.Шульгіна. На основі аналізу історіографії проблеми, залучення широкого кола архівних матеріалів, аналізу наукової, публіцистичної спадщини історика розкрито його внесок у розвиток історичної науки та розглянуто його суспільно-політичні погляди. Проаналізовано наукову, педагогічну та організаційну діяльність ученого, висвітлено процес формування газети „Киевлянин”, її місця в суспільно-політичному житті України в 1864-1878 рр.

Ключові слова: В.Я.Шульгін, всесвітня історія, Київський університет, розвиток освіти, Південно-західний відділ Російського географічного товариства, газета „Киевлянин”.

АННОТАЦИЯ

Левинец Р.П. Жизненный путь и научно-общественная деятельность В.Я.Шульгина. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.06 – Историография, источниковедение и специальные исторические дисциплины. – Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. – Киев, 2004.

Диссертация посвящена комплексному изучению жизненного пути, научной и общественной деятельности В.Я.Шульгина. На основании анализа историографии проблемы, использования архивных материалов, анализа научных, публицистических работ историка раскрыты его вклад в развитие исторической науки и его общественно-политические взгляды.

Начальное образование В.Я.Шульгин получил в пансионате профессора философии Киевской духовной академии В.М.Карпова. Основной курс наук Виталий Яковлевич прошел в Первой Киевской гимназии, в которую вступил в 1833 году. Уже с этого времени он проявлял интерес к науке и самостоятельной работе. В 1838-1842 годах он учился на первом отделении философского факультета