НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ГЕОГРАФІЇ

ЛІСОВСЬКИЙ СЕРГІЙ АНТОНОВИЧ

УДК У04 (477)

ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНІ ЗАСАДИ ЗБАЛАНСОВАНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ

Спеціальність: 11.00.02 – економічна та соціальна географія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора

географічних наук

Київ – 2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті географії НАН України

Науковий консультант: | доктор географічних наук, професор,

член-кореспондент НАН України

Руденко Леонід Григорович,

Інститут географії НАН України, директор

Офіційні опоненти: |

доктор географічних наук, професор,

Топчієв Олександр Григорович,

Одеський національний університет імені І.І.Мечнікова, завідувач кафедри економічної та соціальної географії

доктор географічних наук, професор,

Яценко Борис Павлович,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри країнознавства та туризму

доктор географічних наук, професор,

Нудельман Володимир Ілліч,

Київський національний університет будівництва і архітектури, професор кафедри міського будівництва

Провідна установа: |

Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна, географічний факультет, Міністерство освіти і науки України, м. Харків

Захист дисертації відбудеться “ 9 “ липня 2004 року о 10 00 год. на засіданні спеціалізованої ради Д 26.163.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора наук в Інституті географії НАН України за адресою: 01034, м. Київ - 34, вул. Володимирська, 44.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту географії НАН України за адресою: 01034, м. Київ - 34, вул. Володимирська, 44.

Автореферат розісланий “ “ червня 2004 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат географічних наук Підгрушний Г.П.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Питання взаємодії суспільства з природою на межі другого і третього тисячоліть вийшли на чільне місце в переліку проблем, без вирішення яких неможливі подальше існування та розвиток життя на Землі. Глобальна екологічна криза, що охопила практично всі регіони земної кулі, поставила на порядок денний питання про кардинальні зміни в організації взаємовідносин суспільства з природою як частини і цілого. Вперше людство усвідомило необхідність зміни підходів до освоєння і використання природних ресурсів, потребу врахування довготривалих наслідків свого втручання в хід природних процесів, узгоджених і скоординованих дій щодо регулювання масштабів антропогенного впливу на планетарному рівні.

В 1992 р. в Ріо-де-Жанейро на конференції ООН з питань навколишнього середовища і розвитку було ухвалено низку документів, в котрих зафіксовані принципові положення щодо нової парадигми розвитку людства в майбутньому, що отримала визначення збалансованого (сталого) розвитку (від англ. “sustainable development”).

В основу концепції збалансованого розвитку (ЗР) було покладене визнання тісного взаємозв’язку екологічних, економічних і соціальних проблем розвитку людства та розуміння того, що забезпечення довготривалого розвитку людства й збереження життя на нашій планеті можливе тільки на комплексній основі, на базі врахування балансу інтересів розвитку природи і суспільства. Перехід до ЗР було визначено завданням для всього людства на ХХІ століття.

Питання збалансованого розвитку є об’єктом широких, комплексних міждисциплінарних наукових досліджень, котрі здійснюються на засадах міжнародної координації вченими різних спеціальностей окремих країн. Серед перших досліджень можна назвати роботи Римського клубу. В Сполучених Штатах Америки дослідження з тих чи інших аспектів ЗР здійснюють Міжнародний інститут світових ресурсів та Інститут світового спостереження. Дослідження з цієї проблематики здійснюються на замовлення Світового Банку. В Європі можна згадати Міжнародний інститут системних досліджень, Європейське Агентство з навколишнього природного середовища.

В країнах СНД питанням збалансованого розвитку присвятили роботи такі дослідники, як Бабаєв А.Г., Будагов Б.А., Баландін Р.К., Бондарєв Л.Г., Бочкарьова Т.В., Глазовський М.Ф., Горшков С.П., Данилов-Данильян В.І., Кондратьєв К.Я., Константинова Т.С., Котляков В.М., Коптюг В.А., Логінов В.Ф., Лосєв К.С., Мамедов Р.М., Моісєєв М.М., Неїдзе В.Е., Пісарєв В.Д., Пчелінцев О.С., Сагателян А.К., Сдасюк Г.В., Сєрєбряний Л.Р., Скопін А.Ю., Соколов В.Є., Соколов В.І., Стрєлєцкий В.Н., Таташидзе З.К., Яновський Р.Г. та інші.

В Україні над питаннями збалансованого розвитку працювала і працює значна кількість вчених, зокрема: Багров М.В., Буркінський Б.В., Волошин В.В., Волощук В.М., Герасимчук З.В., Голіков А.П., Голубець М.А., Горленко І.О., Гродзинський М.Д., Данилишин Б.М., Долішній М.І., Дорогунцов С.І., Доценко А.І., Євдокимов А.В., Коваль Я.В., Коржнєв М.М., Кравців В.С., Кухар В.П., Лукінов І.І., Міщенко В.С., Новоторов О.С., Нудельман В.І., Олещенко В.І., Олійник Я.Б., Осауленко О. Г., Паламарчук М.М., Пащенко В.М., Пирожков С.І., Ральчук О.М., Руденко Л.Г., Рутинський М.Й., Топчієв О.Г., Хомра О.У., Шапар А.Г., Шевчук В.Я., Шеляг-Сосонко Ю.Р., Шищенко П.Г, Яценко Б.П. та інші (у цьому переліку, як і в попередньому, згадані насамперед географи й економісти).

В їх наукових працях здійснений широкий спектр розробок, - як стосовно проблематики збалансованого розвитку України та її регіонів, так і стосовно загальнотеоретичних проблем переходу людства до ЗР. Зауважимо, зокрема, що роботи стосовно проблем збалансованого розвитку (І.О. Горленко та ін.) і проблем регіонального природокористування (О.М. Маринич, М.М. Паламарчук та ін.) публікувались ще до Ріо - 92.

Однак, складність і багатогранність, міждисциплінарний характер проблем збалансованого розвитку, зумовлює потребу в подальших наукових розробленнях питань, що стосуються теоретичних і практичних аспектів реалізації концепції ЗР. Вважаємо за можливе зазначити, що саме географія, яка здавна опрацьовує природничі і суспільні напрямки розвитку території, об’єктивно є стрижнем, котрий інтегрує весь комплекс вказаних розробок.

Зокрема, суспільно-географічні дослідження мають забезпечити наукове обґрунтування переходу країни до збалансованого розвитку за рахунок вдосконалення територіальної і галузевої структури виробництва, зменшення негативного антропогенного впливу на навколишнє природне середовище, розроблення виважених підходів до освоєння і використання природно-ресурсного потенціалу країни. Важливим є також досягнення відповідності між рівнем антропогенного впливу на навколишнє природне середовище і можливостями компонентів природи витримувати зазначений тиск та зберігати здатність до самовідновлення.

Особливої уваги потребують питання, пов’язані з проблемами інтеграції нашої країни до системи світового господарства в контексті забезпечення переходу до збалансованого розвитку. Необхідне здійснення суспільно-географічних досліджень, що стосуються узгодження і синхронізації переходу до ЗР на глобальному, регіональних та локальних рівнях, вивчення можливостей окремих країн щодо формування і практичної реалізації власної політики збалансованого розвитку та впливу на неї зовнішніх факторів економічного, політичного, ресурсного порядку. Вищезазначеними причинами і був зумовлений вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації безпосередньо пов’язана з плановими науковими дослідженнями, що здійснювались і проводяться в Інституті географії НАН України, зокрема з теми “Економіко-географічні та екологічні засади раціоналізації землекористування в умовах реформування економіки України” (номер державної реєстрації 0199V000033), що була виконана в 1996-1998 рр. під науковим керівництвом автора; а також теми “Економіко-географічні засади екологічної безпеки України” (номер державної реєстрації 0199V000480), котра розроблялась в 1999-2001 рр. під науковим керівництвом дисертанта; теми “Екологічні пріоритети у реалізації засад регіональної політики України (на прикладі Київського Придніпров’я)” (номер державної реєстрації 0102V000268); теми “Конструктивно-географічні напрямки регіонального природокористування у зв’язку із розвитком мінерально-сировинної бази України” (номер державної реєстрації 0102V002736).

Мета і задачі роботи. Метою дослідження є розробка теоретико-методологічних основ забезпечення збалансованого розвитку України; вивчення факторів економіко-географічного порядку, котрі формують територіально-галузеві особливості та технологічний рівень господарства України, визначають характер антропогенного впливу на стан і якість компонентів навколишнього природного середовища та його наслідки для природи, суспільства і людини; опрацювання теоретико-методичних основ збалансованого розвитку регіонів України; визначення можливостей переходу країни до ЗР.

До головних завдань дослідження було включено:

1. Опрацювання теоретико-методологічних положень і принципів збалансованого розвитку України та її регіонів.

2. Розроблення, з урахуванням уже існуючих робіт, теоретико-методичних основ та методики економіко-географічного дослідження проблем забезпечення збалансованого розвитку України.

3. Виявлення і вивчення основних міжнародних чинників, що впливають на забезпечення збалансованого розвитку України.

4. Дослідження внутрішніх аспектів забезпечення ЗР України.

5. Вивчення просторових особливостей розміщення населення і господарства України, сучасного стану використання природних ресурсів і природних умов. Дослідження особливостей антропогенного впливу на стан і якість компонентів навколишнього природного середовища.

6. Вивчення сучасного стану і можливостей забезпечення екологічної безпеки держави.

7. Визначення можливостей і передумов та обґрунтування рекомендацій щодо переходу країни до збалансованого розвитку.

У своєму дослідженні ми виходили з того, що проблеми забезпечення збалансованого розвитку належать до числа глобальних. Їх вирішення значною мірою можливе за умови розв’язання фундаментальних суперечностей у взаємовідносинах суспільства і природи на планетарному рівні. Тому до завдань роботи було включено також вивчення економіко-географічних передумов досягнення збалансованого розвитку України як складового елемента світового співтовариства.

Об’єктом дослідження є суспільно-територіальний комплекс України як складовий компонент у системі “суспільство-природа” в межах її території у процесі його розвитку та взаємодії з природою.

Предмет дослідження – теоретико-методологічні і практичні аспекти забезпечення збалансованого економічного, соціального і екологічного розвитку України та її регіонів.

Методи дослідження. Теоретико-методологічні положення та принципи, що опрацьовані автором, враховують розробки вітчизняних та зарубіжних учених, котрі займалися вивченням проблем ЗР. Дисертаційне дослідження проводилось із застосуванням діалектичного підходу до дослідження життєдіяльності людини в природі, вивчення взаємозв’язків у системі “суспільство-природа” на різних рівнях взаємодії її елементів, котрі в сукупності визначають передумови і можливості глобального переходу людства до моделі ЗР та переходу до нього окремих країн, в тому числі – України. Методика дослідження базується на просторовому та системному аналізі. В ході виконання роботи застосовувались методи: абстрактно-логічний, порівняльно-описовий, історичний, економіко-статистичний, картографічний, математичний, районування та інші.

При написанні дисертації використано міжнародні нормативно-правові акти, що регулюють міждержавні відносини в сфері навколишнього середовища і розвитку. Нормативно-правовою базою роботи є Конституція України, інші законодавчі акти, прийняті Верховною Радою України, Укази Президента України, Постанови Кабінету Міністрів України.

Інформаційно-статистичною основою дослідження є матеріали статистичних збірників ООН, інших міжнародних організацій і установ, котрі вивчають проблематику ЗР; дані Держкомстату України, міністерств і відомств, науково-дослідних закладів України.

Наукова новизна одержаних результатів:

1. Автором на основі узагальнення існуючих розробок з проблематики збалансованого розвитку опрацьовано теоретико-методичні засади ЗР регіонів різних ієрархічних рівнів, розроблено методику економіко-географічного дослідження проблем переходу до збалансованого розвитку окремої країни.

2. Вперше запропоновано багаторівневу (від глобального - до локального) систему комплексних досліджень проблем ЗР.

3. Розроблено систему показників, які характеризують економіко-географічні аспекти стану екологічної безпеки в межах окремих регіонів України як важливої характеристики з точки зору переходу країни та її регіонів до збалансованого розвитку. Запропоновано інтегральний показник екологічної безпеки. На базі цього проведено порівняльний аналіз і типізацію регіонів України у відповідності з економіко-географічними характеристиками стану екологічної безпеки в межах їх територій.

4. Вперше досліджено зовнішні та внутрішні фактори, що визначають передумови і можливості збалансованого розвитку України та її регіонів.

5. Розроблено, з урахуванням вже існуючих напрацювань, систему індикаторів, що характеризують окремі аспекти ЗР.

6. Розроблено інтегральний показник збалансованості розвитку. На основі його використання досліджено сучасні рівні збалансованості розвитку країн та територій світу і України як складової світового співтовариства.

7. Досліджено регіональні відмінності у рівнях збалансованості розвитку в межах території України. Розроблено рекомендації щодо системи заходів, здійснення яких необхідне для забезпечення переходу країни до збалансованого розвитку.

Практичне значення і реалізація результатів роботи. Значна частина положень, рекомендацій і висновків дисертаційного дослідження увійшла до заключних звітів з фундаментальних і прикладних досліджень, що виконувались протягом 1992-2001 рр.

Положення, висновки і рекомендації дисертаційного дослідження включені до заключного звіту за темою “Економіко-географічні засади екологічної безпеки України” та передані до Міністерства екології та природних ресурсів України, яке висловило висновок про доцільність їх використання в процесі реалізації державних та регіональних екологічних програм (Лист від 17.01.02 р. за № 267/09/1-10).

Окремі розробки та результати досліджень автора увійшли до Національної доповіді про стан навколишнього природного середовища в Україні у 2000 році (Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Україні в 2000 році. – К.: Вид-во Раєвського, 2001. – 184 с.). Дисертант є одним із співвиконавців розділу “Екологічна безпека”.

Отримані в ході виконання роботи теоретичні та методичні положення, висновки і рекомендації можуть бути використані органами управління при розробці планів соціально-економічного розвитку країни в контексті забезпечення її переходу до моделі збалансованого розвитку та опрацювання стратегічних планів розвитку окремих регіонів держави.

Особистий внесок автора. Дисертація виконана особисто дисертантом і є результатом його самостійних розробок, здійснених протягом тривалого періоду. В ній реалізовані ідеї, теоретико-методичні напрацювання та методики економіко-географічних досліджень збалансованого розвитку України та її регіонів. Дисертантом, на основі використання даної методики, здійснене дослідження зовнішніх і внутрішніх факторів, дія яких визначає можливості ЗР України.

В роботі досліджені територіальні особливості передумов переходу до збалансованого розвитку в межах території України. Розроблена власна методика економіко-географічного дослідження стану екологічної безпеки України та її регіонів, на основі якої було здійснено дослідження і типізація регіонів країни за станом екологічної безпеки.

На основі запропонованих індексів і методики досліджено сучасні рівні збалансованості розвитку країн і територій світу, України та її регіонів. В роботі сформульовано висновки і рекомендації щодо оцінки передумов і можливостей ЗР України.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження доповідались і представлялись на міжнародних і внутрішньодержавних наукових конференціях, семінарах та інших наукових заходах, публікувались у матеріалах їх роботи. Зокрема результати дослідження доповідалися та опубліковані у матеріалах наукових форумів, серед яких: Міжнародний науковий семінар “Порівняння особливостей динаміки ландшафтів в сільських районах Європи” (Київ, 1991); Наукова конференція “Україна на порозі ХХІ століття: уроки реформ та стратегія розвитку” (Київ, 2000); ІІ Міжнародна науково-практична конференція “Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України” (Київ, 2001); Семінар “Інститути та інструменти розвитку територій. На шляху до європейських принципів” (Київ, 2001); Міжнародна наукова конференція “Проблеми європейської інтеграції і транскордонної співпраці” (Луцьк, 2001); Міжнародна науково-практична конференція “Проблеми природокористування, сталого розвитку та техногенної безпеки” (Дніпропетровськ, 2001); Міжнародна науково-практична конференція “Туризм у ХХI столітті: глобальні тенденції і регіональні особливості” (Київ, 2001); Міжнародна науково-практична конференція “Формування торговельних режимів у перехідних економіках в умовах глобалізації (приклад України)” (Київ, 2001); Міжнародна науково-практична конференція “Шляхи диверсифікації експорту України на світовий ринок послуг” (Київ, 2002); ІІ Міжнародна науково-практична конференція “Географічна освіта і наука в Україні” (Київ, 2003); V Міжнародна конференція з етики і політики в сфері навколишнього природного середовища “Стилі бізнесу і збалансований розвиток” (Київ, 2003); Міжнародна науково-практична конференція “Країни і регіони на шляху до збалансованого розвитку” (Київ – Капітанівка, 2003).

Публікації. На тему дисертації автором опубліковано 37 робіт загальним обсягом 26,4 друкованих аркушів.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків.

Загальний обсяг дисертації 343 сторінки, 7 картосхем, 5 рисунків, 44 таблиць, 17 додатків. Список використаної літератури нараховує 408 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

Розділ І. Теоретико-методологічні основи дослідження збалансованого розвитку. Вивчення і узагальнення сучасних теоретико-методологічних праць з проблематики збалансованого розвитку дозволяє зазначити недостатню розробленість концепції ЗР загалом та її понятійно-термінологічного апарату - зокрема.

В роботі запропоновано визначення терміну “збалансований розвиток” (sustainable development) як: “збалансований економічний, соціальний та екологічний розвиток на основі сталого (в розумінні: невиснажливого, довготривалого, підтримуваного) використання ресурсів планети Земля”. На наш погляд запропоноване визначення досить точно розкриває суть проблем життєдіяльності суспільства в природі та завдань по розв’язанню суперечностей їх взаємовідносин як частини і цілого, оскільки суспільство є органічною і невід’ємною складовою частиною природи. Ці суперечності з’явились з часу виникнення суспільства, коли людина виділилася з числа решти живих організмів, які населяють планету і стало розвиватися на основі своїх, специфічних законів розвитку.

Дане визначення, на наш погляд, виражає суть збалансованого розвитку, його безперервність, довготривалість та умови, за яких він може бути досягнутий, а саме - постійне підтримання на кожному з етапів взаєморозвитку суспільства і природи оптимальних пропорцій між ними та забезпечення невиснажливого і довготривалого використання ресурсів Природи для збереження подальшого існування і розвитку життя на Землі. Терміни “економічний” та “соціальний” відображають два найважливіші аспекти, властиві виключно суспільству, а “екологічний” - специфіку взаємовідносин суспільства з природою, їх взаємозалежність та взаємовплив.

Досягнення збалансованого розвитку вимагає здійснення глобальної системної зміни поведінки людства в природі. Докорінна відмінність переходу до моделі збалансованого розвитку від попередніх змін етапів розвитку людства полягає в тому, що його забезпечення потребує не тільки збереження існуючого на сьогодні природного потенціалу, але й забезпечення ренатуралізації природи при одночасному продовженні якісного поступального розвитку суспільства.

ЗР слід розглядати як перехід до тривалої коеволюції (синхронної взаємообумовленої зміни параметрів суспільства і біосфери, яка матиме головною метою досягнення динамічного і стійкого балансу між ними на основі суворого дотримання законів взаємодії суспільства і природи). В такому значенні перехід до збалансованого розвитку, до якісно нового стану суспільства і природи можна розглядати як практичну реалізацію ноосфери (“сферу розуму”), розроблену у працях В.І. Вернадського.

Збалансованість розвитку суспільства і рівновагу його взаємовідносин з природою визначають, зокрема, такі чинники як:

- масштаби використання людством природних ресурсів для забезпечення потреб населення і господарства, характер і напрямки практичного використання природно-ресурсного потенціалу;

- рівень природоємності виробництва і зумовлений ними ступінь антропогенного впливу на навколишнє природне середовище; особливості динаміки демографічних процесів;

- забезпеченість народонаселення основними природними ресурсами, життєво необхідними компонентами та якісними умовами навколишнього природного середовища;

- вибір та узгодження довготривалих цілей суспільного розвитку, узгодження національних інтересів окремих країн у сфері взаємовідносин з природою на основі розуміння спільної відповідальності людства за стан і якість природи Землі, збереження життя на планеті.

Проблема збалансованого (сталого) розвитку є міждисциплінарною, в її опрацюванні повинні використовуватись наукові знання багатьох фундаментальних і прикладних наук. На сьогоднішній день можна зазначити першочергову необхідність теоретико-методологічного вивчення і опрацювання тих блоків концепції ЗР, які обґрунтовують її філософські, світоглядні аспекти, а саме:

1. Вивчення природи нашої планети як основи виникнення людства, джерела ресурсів та середовища його існування.

2. Вивчення суспільства, що пов’язане з природою діалектичними зв’язками як частина і ціле, яке є, з одного боку, невід’ємною частиною природи, а з іншого – елементом у системі природних зв’язків, котрий вийшов на якісно новий рівень розвитку і розвивається за власними, відмінними від природних законами.

3. Вивчення взаємодії суспільства і природи, пізнання законів, закономірностей і механізмів цієї взаємодії як основи для здійснення коеволюційних змін у природі і суспільстві та досягнення збалансованого розвитку на планеті.

Економіко-географічне вивчення проблем збалансованого розвитку окремої країни має враховувати дві основні групи факторів, котрі визначають його можливості, а саме: зовнішні та внутрішні фактори збалансованого розвитку. У відповідності з цим можна виділити і два основні рівні вивчення зазначених проблем:

1. Наддержавний, в т.ч. підрівні:

1.1. планетарний (глобальний);

1.2. макрорегіональний.

2. Державний, в т.ч. підрівні:

2.1. загальнодержавний;

2.2. внутрішньодержавний (регіональний);

2.3. локальний.

Всі рівні вивчення є ієрархічно пов’язаними між собою і розглядаються як ланки єдиної системи економіко-географічного вивчення проблем ЗР.

Україна ще донедавна не була активним суб’єктом, котрий самостійно визначав і реалізовував політику розвитку власної території та її окремих регіонів. Водночас в українській географії протягом тривалого часу проводились значна робота щодо вивчення особливостей та закономірностей просторової диференціації природного середовища, населення і господарства та їх поєднань у вигляді комплексів і систем. Ці традиції дослідження, теоретико-методологічні розробки і методичні напрацювання є потужним фундаментом, який необхідно обов’язково використовувати для подальшого розвитку суспільно-географічних досліджень з даної проблематики в сучасних умовах, при розробці наукових засад формування державної політики ЗР в Україні на різних рівнях.

Однією з важливих проблем переходу до збалансованого розвитку є створення і розробка відповідних показників, систем індикаторів, які б дозволяли досить точно і коректно аналізувати та досліджувати суть всіх процесів та взаємозв’язків, котрі в сукупності визначають параметри розвитку суспільства і його життєдіяльності в природі та ступінь “збалансованості” зазначеного розвитку.

В залежності від того, які аспекти розвитку відображають зазначені показники, їх розділяють на різні групи. Ми пропонуємо виділити групу економіко-географічних індикаторів ЗР. Вони мають характеризувати, насамперед, територіальні аспекти розвитку суспільства і його впливу на навколишнє природне середовище та зворотного впливу антропогеннозміненої природи на можливості і територіальні особливості розвитку суспільства.

Основними принципами, яких ми намагались дотримуватися при використанні вже існуючих і розробці власних показників ЗР, були:

- відповідність індикаторів напрямкам і змісту економіко-географічних досліджень;

- доступність статистичних даних на всіх рівнях: від глобального до локального;

- репрезентативність індикаторів, що застосовуються; мінімізація їх кількості;

- відсутність дублювання одним показником інших, недопущення повторних рахунків окремих показників;

- можливість здійснення моніторингу і постійного оновлення статистичної інформації;

- можливість розробки рекомендацій щодо вдосконалення системи статистичної звітності на базі результатів, отриманих внаслідок здійснених розробок.

Формулювання узагальнюючих висновків для прийняття стратегічних рішень щодо управління розвитком вимагає розробки і застосування інтегральних показників збалансованості розвитку. В цьому напрямі здійснена значна робота. На сьогоднішній день розроблено досить багато інтегральних індикаторів, котрі характеризують суть взаємовідносин суспільства і природи в контексті проблематики ЗР.

Ми запропонували інтегральний економіко-географічний індекс збалансованості розвитку. Зазначимо, що цей показник відображає не всі аспекти збалансованості та не є самодостатнім. Його побудовано на основі розрахунків восьми окремих індексів, кожен з яких розраховано на базі декількох перемінних. (В подальшому можливо удосконалення показника).

Загальна формула розрахунків індексу збалансованості розвитку має вигляд:

(Іжн · Ів · Ізнт · Ізпр) + 0,5 · (Ікв + Іін)

Ізр = ,

(Ідн + Іпрв)

де Ізр – інтегральний індекс збалансованості розвитку;

Іжн – індекс життєстійкості населення;

Ів – індекс виробництва ВВП (для регіонів України – ВДВ; де: ВВП – валовий внутрішній продукт, ВДВ – валова додана вартість) в розрахунку на одного жителя;

І знт – індекс забезпеченості населення ресурсами території;

Ізпр – індекс забезпеченості ресурсами навколишнього природного середовища;

Ікв – індекс капіталовкладень (інвестицій в основний капітал);

Іін – індекс інвестицій;

Ідн – індекс демографічного навантаження;

Іпрв – індекс природоємності ВВП (для регіонів України - ВДВ).

Конкретно індекси для окремої країни, на основі яких розраховувався інтегральний індекс збалансованості розвитку для кожної з них, обчислювався наступним чином:

Іжн = Ітжн / І сн, де: Ітжн – Індекс тривалості життя населення; Існ – Індекс смертності населення;

Ітжн = (тривалість життя населення країни) / (тривалість життя населення світу);

І сн = (смертність населення країни) / (смертність населення світу);

Ів = (обсяг ВВП країни / чисельність населення країни) / (обсяг ВВП світу / чисельність населення світу);

Ізнт = (площа території країни / чисельність населення країни) / (площа території світу / чисельність населення світу);

Ізпр = 0,5 · (Ізнпр + Ізтпр), де: Ізнпр - Індекс забезпеченості населення природними ресурсами; Ізтпр – Індекс забезпеченості території природними ресурсами.

Ізнпр = 0,25 · (Ізнт + Ізнв + Ізнл + Ізнзт), де:

Ізнт - Індекс забезпеченості населення ресурсами території = (площа території країни / чисельність населення країни) / (площа території світу / чисельність населення світу);

Ізнв – Індекс забезпеченості населення водними ресурсами = (запаси місцевих водних ресурсів країни / чисельність населення країни) / ( запаси місцевих водних ресурсів світу / чисельність населення світу);

Ізнл – Індекс забезпеченості населення лісовими ресурсами = (площа лісів країни / чисельність населення країни) / (площа лісів світу / чисельність населення світу);

Ізнзт – Індекс забезпеченості населення захищеними територіями = (площа захищених територій країни / чисельність населення країни) / (площа захищених територій світу / чисельність населення світу);

Ізтпр – Індекс забезпеченості території природними ресурсами.

Ізтпр = (Ізтв + Ізтл + Ізтзт) / 3, де:

Ізтв – Індекс забезпеченості території водними ресурсами = (запаси місцевих водних ресурсів країни / площу території країни) / (запаси місцевих водних ресурсів світу / площа території світу);

Ізтл – індекс забезпеченості території лісовими ресурсами = (площа лісів країни / площа території країни) / (площа лісів світу / площа території світу);

Ізтзт – Індекс забезпеченості території захищеними територіями = (площа захищених територій країни / площа території країни) / (площа захищених територій світу / площа території світу);

Ікв = 0,5 · (Іквв + Іквт), де:

Іквв – Індекс капіталовкладень по відношенню до обсягів виробництва; Іквт – Індекс капіталовкладень по відношенню до площі території;

Іквв = (обсяги капіталовкладень в країні / ВВП країни) / (обсяги капіталовкладень в світі / ВВП світу);

Іквт = (обсяги капіталовкладень в країні / площа території країни) / (обсяги капіталовкладень в світі / площа території світу);

Іін = 0,5 · (Іінвкр + Іінзкр), де: Іінвкр - Індекс інвестицій в країну; Іінзкр – індекс інвестицій з країни.

Іінвкр = 0,5 · (Іінвкрв + Іінвкрт), де:

Іінвкрв - Індекс інвестицій в країну по відношенню до обсягів виробництва = (обсяги інвестицій з-за кордону країни / ВВП країни) / (обсяги інвестицій з-за кордону в світі в цілому / ВВП світу);

Іінвкрт - Індекс інвестицій в країну по відношенню до території = (обсяги інвестицій з-за кордону країни / площу території країни) / (обсяги інвестицій з-за кордону в цілому в світі / площу території світу);

Іінзкр = 0,5 · (Іінзкрв + Іінзкрт), де:

Іінзкрв - Індекс інвестицій з країни по відношенню до обсягів виробництва = (обсяги інвестицій з країни / ВВП країни) / (обсяги інвестицій за кордон у світі в цілому / ВВП світу);

Іінзкрт - Індекс інвестицій з країни по відношенню до території = (обсяги інвестицій з країни / площу території країни) / (обсяги інвестицій за кордон у цілому в світі / площу території світу)

Ідн = 0,5 · (Іщн + І(днн)2), де:

Іщн – Індекс щільності населення; І(днн)2 – індекс квадрату динаміки населення;

Іщн = (щільність населення країни / щільність населення світу );

І(днн2) = (динаміка чисельності населення країни)2 / (динаміка чисельності населення світу)2.

Індекс динаміки чисельності населення визначався по квадрату значення показника, виходячи з того, що ми вважаємо від'ємну динаміку чисельності населення в окремих країнах, де вона має місце, фактором, що вкрай негативно впливає на можливості збалансованого розвитку;

Іпрв = 0,2 · (Івємв + Івв + Іееємв + Іеємв + Ішвап), де:

Івємв – Індекс водоємкості виробництва ВВП; Івв – Індекс використання водних ресурсів; Іееємв – Індекс електроенергоємності виробництва ВВП; Іеємв – Індекс енергоємності виробництва ВВП; Ішвап - Індекс шкідливості виробництва ВВП для атмосферного повітря;

Івємв = (обсяг використання водних ресурсів країни / обсяг ВВП країни) / (обсяг використання водних ресурсів світу / обсяг ВВП світу);

Івв = (обсяг використання водних ресурсів за рік в країні / обсяг запасів водних ресурсів країни) / (обсяг використання водних ресурсів за рік в світі / обсяг запасів водних ресурсів світу);

Іееємв = (використання електроенергії в країні / обсяг ВВП країни) / (використання електроенергії в світі / обсяг ВВП світу);

Іеємв = (обсяг використання енергії в країні / обсяг ВВП країни) / (обсяг використання енергії в світі / обсяг ВВП світу);

Ішвап = (обсяги викидів СО2 в атмосферу в країні / обсяг ВВП країни) / (обсяги викидів СО2 в атмосферу в світі / обсяг ВВП світу).

При розрахунках індексів для регіонів України було зроблено певні зміни (зумовлені фактором наявності статистичної інформації), зокрема при визначенні індексів Ів, Ікв та Іін замість показників значень ВВП використовувались показники значень ВДВ.

Іпрв визначався за формулою: Іпрв = 0,25 · (Івємв + Іееємв + Іеємв + Ішвап). Якщо для країн і територій світу значення окремих індексів розраховувались за формулою:

Пк

Ік = ,

Псв

де Ік – індекс країни (території) за окремим показником; Пк – значення окремого показника для країни (території); Псв – значення окремого показника для світу в цілому, то для регіонів України відповідно:

Пр

Ір = ,

Пу

де Ір – регіональний індекс за окремим показником; Пр – значення окремого показника в регіоні; Пу – значення окремого показника в Україні в цілому.

До розрахунку Ізр можна було б застосувати і значно більшу кількість показників. Зокрема, ми не включили показники по таких важливих параметрах, як сума зовнішнього боргу держав (або рівень дотаційності бюджетів окремих регіонів України), показники щодо імпорту енергоресурсів, рівня забезпеченості енергоресурсами, корисними копалинами загалом і їх окремими видами тощо. Також не було включено до розгляду показники, котрі характеризують важливі фізико-географічні аспекти збалансованості.

Зазначимо, що в чисельнику формули розрахунків інтегрального індексу збалансованості перші чотири складники перемножуються виходячи з їх особливої важливості для забезпечення збалансованості розвитку загалом, при цьому невисоке значення одного з них одразу ж досить відчутно зменшує значення інтегрального показника в цілому. Розроблений нами індекс більшою мірою придатний для дослідження на глобальному і регіональному рівнях.

Запропонований показник не слід розглядати, як такий, що характеризує кількісні параметри розвитку по якомусь одному із трьох його основних напрямків – економічному, екологічному, соціальному. Він, на нашу думку, дає можливість тільки визначити основні характеристики збалансованості розвитку: забезпеченості населення природними ресурсами (Ізнт та Ізпр); економічного та соціального розвитку (Ів, Ікв, Іін); окремих показників стану населення (Іжн); антропогенного тиску на навколишнє природне середовище (Ідн); рівня природоємності виробництва (Іпрв) .

Розділ ІІ. Зовнішні фактори забезпечення збалансованого розвитку України. Одним із найважливіших факторів, який визначає сучасний стан розвитку людства та можливості досягнення ним ЗР, виступає феномен глобалізації як нового етапу формування світового економічного, фінансового та інформаційного простору, в якому рухаються гігантські потоки інформації, фінансів, ідей. Слід підкреслити важливий вплив глобалізації на сферу взаємодії суспільства і природи, на територіальні особливості характеру освоєння і використання природних ресурсів на планеті. Під її впливом зростає протиріччя між високим рівнем кінцевого споживання природних ресурсів у розвинутих країнах світу та рівнем деградації і руйнування навколишнього природного середовища в країнах, що розвиваються, в яких здійснюється, значною мірою, вилучення та первинна обробка зазначених ресурсів.

Інтеграція до світового господарства в умовах глобалізації є одним з принципових факторів, що в сукупності визначають економічні, екологічні і соціальні аспекти розвитку кожної країни та взаємодії суспільної і природної компонент на її території. При цьому важливим є не просто інтеграція, а забезпечення лідируючих позицій які надають переваги переходу країни до ЗР.

В сучасних умовах кращі конкурентні позиції окремої країни в світовому господарстві є фактором, котрий забезпечує додаткові потенційні можливості для її переходу до ЗР. Однак, повна реалізація цих можливостей і передумов, реальний збалансований розвиток окремої країни можливий лише за умови руху до нього всього людства. Доки не буде досягнуто розуміння необхідності спільного і єдиного інтересу суспільства в здійсненні кардинальних змін у його взаємозв’язках з природою, перехід людства до моделі збалансованого розвитку не можна вважати реальною справою. Важливим прикладом обґрунтування кроків у цьому напрямку є рекомендації, які затверджені Комітетом Міністрів країн, що входять до Ради Європи щодо головних принципів сталого розвитку Європейського Континенту (січень 2002 р.).

Інтеграція до світової економіки має як позитивні, так і негативні наслідки. Повною мірою це стосується України. Найбільш яскраво вони проявилися в розширенні участі нашої країни у міжнародній торгівлі, як одному з напрямків інтеграції до світового господарства, та спеціалізації у міжнародному поділі праці. Вони пов’язані насамперед із товарною структурою зовнішньої торгівлі країни. Переважно “сировинна” зовнішньоторговельна спеціалізація України зумовлює відповідні зміни в структурі українського ВВП, зокрема, в структурі промислового виробництва .

Важливою тенденцією, що визначає можливості інтеграції України до системи світового господарства в контексті перспектив переходу країни до ЗР, є процес регіоналізації світової економіки. Регіоналізація та глобалізація віддзеркалюють діалектичні суперечності розвитку світових економічних процесів. Водночас регіоналізація ставить перед Україною питання вибору напрямів зовнішньоекономічної інтеграції.

Україна проходить складний період трансформаційних змін, що охоплюють практично всі сторони життєдіяльності українського суспільства, визначають зміни в характері взаємодії суспільної і природної компонент на території держави, зумовлюють особливості господарського освоєння і використання природно-ресурсного потенціалу території країни. Відсутність належним чином розробленої і адаптованої до умов України політики здійснення інноваційної модернізації економіки України є ще одним з факторів, котрий стримує перехід країни до збалансованого розвитку.

Базовими позиціями, при розробці рекомендацій щодо створення передумов для переходу країни до ЗР в процесі трансформації економіки, є: а) визначення головних тенденцій розвитку суспільства, світового господарства; б) визначення в зв`язку з цим пріоритетних цілей, завдань і мети реформування економіки України; в) визначення реальних засобів і ресурсів, що має в своєму розпорядженні держава для досягнення поставленої мети, і, відповідно, - розробка програми їх використання.

Виходячи з цього, вирішення сучасних еколого-економічних проблем розвитку країни потребує реалізації низки принципових структурних змін в економіці України. На державному рівні слід підтримувати функціонування галузей, що мають стратегічне значення для національної економіки. Окрім того, мають бути забезпечені виваженні підходи до реструктуризації підприємств цих галузей, в т.ч. - до зміни форм власності, принципів та умов їх приватизації. У державі слід бути стимулювати розвиток найбільш передових наукоємних виробництв - так званих “полюсів зростання” в своїх галузях чи регіонах (шляхом прямих державних інвестицій, надання “податкових канікул” та пільг щодо користування певними видами ресурсів.).

Ще одним із важливих завдань є залучення потоків фінансових інвестицій до економіки держави, зростання обсягів валового нагромадження основного капіталу. В нинішніх умовах основним джерелом вирішення проблеми виступають іноземні інвестиції, загальний рівень надходження яких в Україну є зовсім незначним та абсолютно не співставним з рівнем потреб національної економіки.

Створення умов для залучення іноземних інвестицій лежить у сфері забезпечення стабільного нормативно-правового поля та загальної економічної і політичної стабільності у державі. Надходження закордонних інвестицій в Україну, організація спільних підприємств з участю іноземного капіталу тощо потребує особливо виважених підходів і стосовно таких аспектів, як регулювання порядку користування найголовнішим стратегічним природним багатством України - її земельними ресурсами.

До числа завдань щодо забезпечення можливостей ЗР належить і зміна територіальної структури виробництва в Україні. Йдеться про необхідність зменшення рівня загального сільськогосподарського освоєння території, подальшого скорочення частки ріллі в структурі сільськогосподарських угідь, реструктуризації випереджаючими темпами промисловості в Донбасі і Промисловому Придніпров`ї - районах з найбільшим рівнем антропогенного навантаження на територію.

Розділ ІІІ. Економіко-географічне дослідження внутрішніх проблем збалансованого розвитку України. В сучасному взаємозалежному світі важко виділити чітку межу між внутрішніми та зовнішніми чинниками, котрі визначають можливості ЗР. Більш коректно вести мову про співвідношення зовнішніх і внутрішніх факторів та співвідношення значень їх впливу на формування можливостей збалансованого розвитку окремих держав. Стосовно України можна зазначити, що сучасний рівень економічного і соціального розвитку, рівень забезпеченості природними ресурсами, рівень конкурентоспроможності національної економіки зумовлюють домінуюче значення факторів зовнішнього порядку. Це суттєво ускладнює можливості формування, планування і практичної реалізації національної стратегії та політики ЗР, визначає необхідність акцентування уваги на її зовнішніх аспектах.

До факторів внутрішнього порядку, що визначають можливості ЗР України і є предметом (прямим чи опосередкованим) вивчення економічної географії, можна віднести: природно-ресурсні; історичні; економічні; соціальні; політичні; організаційні; технологічні. Їх дія формує три основні блоки внутрішніх передумов ЗР України – економічний, екологічний, соціальний.

У системі забезпечення збалансованого розвитку важливі всі рівні – від глобального до локального. Кожен з них виступає як обов’язкова ланка, без якої неможливо здійснити реалізацію моделі ЗР. Однак серед цих рівнів об’єктивно виділяється рівень регіональний. Питання регіонального розвитку важливі, зокрема, для забезпечення екологічної безпеки - однієї з головних умов збалансованого розвитку країни. Вони мають принципове значення як фактор, що визначає внутрішні аспекти досягнення збалансованості розвитку. Водночас, проблеми ЗР регіонів значною мірою визначаються і особливостями характеру міжнародної економічної інтеграції країни та рівнем її конкурентоспроможності на міжнародній арені, станом розвитку міжнародного співробітництва на рівні прикордонних регіонів, участю країни у реалізації міжнародних проектів.

Для здійснення аналізу економічних, екологічних і соціальних проблем розвитку України в контексті забезпечення її збалансованого розвитку нами було обрано першу половину 90-х років, як час найбільш принципових змін у всіх сферах життєдіяльності держави, трансформації національної економіки. Зазначимо, що реформування економіки України відбувалося на тлі глибокої системної кризи, що викликало появу та загострення проблем забезпечення ЗР.

Розділ IV. Економіко-географічні аспекти дослідження проблем екологічної безпеки в контексті забезпечення збалансованого розвитку. Одним із аспектів досягнення збалансованого розвитку є забезпечення екологічної безпеки. В нашому