МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ГІРНИЧИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 339.6:338.4:667

ЛЮ ШАО ЦЗЮНЬ

ПІДВИЩЕННЯ УСТАЛЕНОСТІ РОБОТИ ПІДПРИЄМСТВА І ЙОГО АДАПТАЦІЯ ДО ІНФРАСТРУКТУРИ РЕГІОНУ

Спеціальність 08.06.01-Економіка, організація і управління підприємствами

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Дніпропетровськ– 2004 р.

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному гірничому університеті Міністерства освіти і науки України (м. Дніпропетровськ) на кафедрі менеджменту.

Науковий керівник – доктор технічних наук, професор

Саллі Володимир Ілліч,

завідувач кафедри менеджменту

Національного гірничого університету

Міністерства освіти і науки України,

заслужений працівник народної освіти України

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Макогон Юрій Володимирович,

завідувач кафедри міжнародної економіки

Донецького національного університету

Міністерства освіти і науки України

кандидат економічних наук

Майорова Ірина Миколаївна,

доцент кафедри міжнародної економіки

Маріупольського гуманітарного університету

Міністерства освіти і науки України

(м. Маріуполь)

Провідна установа – Інститут проблем ринку і економіко-екологічних досліджень НАН України, відділ ринкових механізмів та структур (м. Одеса).

Захист відбудеться “ 16 ” _09_ 2004 р. о 11___ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К08.080.01 при Національному гірничому університеті за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. К.Маркса, 19.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного гірничого університету за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. К.Маркса, 19.

Автореферат розісланий “07 ” _08__ 2004 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради О.П.Грідін

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РАБОТЫ

Завдання, поставлені перед підприємствами текстильної промисловості Китаю, зводяться до задоволення потреби місцевого населення в одязі, насичення внутрішніх міських і сільських текстильних ринків, забезпечення населення робочими місцями, збільшення кількості товарів на експорт. У ході будівництва і модернізації Китаю текстильна промисловість залишається основним джерелом надходжень валюти в бюджет країни.

Разом з тим, через історичні причини і різні тенденції у плануванні після реформи основні підприємства – виробники продукції, в основному, сконцентрувалися в приморських районах. Наприклад, у провінції “Тіан Сун” виготовляють сім найменувань текстильної продукції, чотири з яких займають перше місце по країні.

Зниження економічної ефективності текстильних підприємств, що продовжується вже шість років, відразу виправити важко. Головні причини: відставання в технології, упор на кількість, а не на якість, недогляди в розміщенні текстильних підприємств, їхня надмірна концентрація в Приморських регіонах і слабкий ступінь освоєння Середніх провінцій, де зосереджене вирощування бавовни. Більш розвинуті економічно великі і середні міста лідирують на ринку виробництва текстилю, а значна частина волостно-селищних підприємств у віддалених регіонах тільки розвертають боротьбу за вихід на ринки текстилю. Але у цих районів є явні переваги, оскільки закупівля сировини провадиться ними за твердою ціною і при низькій платі за землю, при цьому вони відчувають нестачу засобів і техніки, рівень якості продукції значно нижче, ніж у конкурентів. Внаслідок економічного росту в результаті реформ доходи народу підвищилися, з’явилися заможні верстви і заможні райони, люди почали віддавати перевагу в одязі індивідуальності, сортності та якості.

Отже, необхідність збереження потенційно життєздатних текстильних підприємств обумовила актуальність рішення задач, пов’язаних з розкриттям внутрішніх резервів, успішною інтеграцією фабрик в інфраструктури знову освоюваних регіонів. Усі ці задачі повинні зважуватися при одночасному підвищенні загальної культури керування підприємством з використанням традиційних позитивних тенденцій, накопичених китайським менеджментом у ході реформ.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Елементи дисертації знайшли своє відображення в плановій держбюджетній науково-дослідній роботі “Підвищення ефективності роботи вугільних шахт на основі ресурсозбереження” (№ держреєстрації 019У015707) кафедри менеджменту Національної гірської академії України. Особистий внесок автора полягає в розробці методичних рекомендацій щодо оптимального розвитку підприємств з урахуванням інфраструктури регіонів і взаємозв’язку факторів, що визначають ступінь конкурентоспроможності продукції.

Мета і задачі дослідження.

Метою даної роботи є теоретичне узагальнення й обчислення взаємовпливу факторів, що сприяють розкриттю внутрішніх резервів текстильних підприємств Китаю з метою їхньої адаптації в інфраструктуру регіонів.

Для досягнення поставленої мети передбачається вирішення таких задач:

§

§

§

§

Об’єктом дослідження є природа внутрішніх резервів підприємств як елементів цілісної системи, їхнє значення в досягненні господарських цілей підприємств при кон’юнктурі ринку, що змінюється.

Предметом дослідження є шляхи підвищення ефективності роботи підприємств за рахунок раціонального використання виробничих ресурсів і моделювання розвитку виробництва в ув’язуванні з інфраструктурою регіону.

Методи дослідження. Для рішення окремих задач, що забезпечують розробку моделі розвитку текстильного підприємства, досліджені роботи закордонних вчених у галузі використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів підприємства, а також роботи вчених Китаю в галузі організаційно-правових форм підприємств, які функціонують в умовах ринкової конкуренції.

Для рішення задачі аналізу і шляхів використання внутрішніх резервів, а також побудови моделі удосконалювання внутрішньої культури підприємства й адаптації існуючих методик комплексної оцінки стану підприємства до вимог ринку використовується системний підхід, заснований на методах структурно-логічного й економічного аналізів.

Для вирішення задачі розвитку і розміщення текстильних підприємств з урахуванням інфраструктури регіонів (провінцій) застосовані методи оптимального програмування, транспортні задачі з елементами блокового програмування.

Наукова новизна отриманих результатів складається в адаптації сучасних механізмів пошуку і мобілізації внутрішніх резервів підприємств у залежності від пріоритетів їхніх господарських цілей і доцільного економічного балансу всіх напрямків діяльності.

Наукові елементи новизни дисертаційної роботи:

§

§

§

§

§

Практичне значення отриманих результатів дослідження полягає в тім, що сформульовані позиції і рекомендації можуть бути використані в господарській діяльності як державних, так і приватних текстильних підприємств Китаю. Розроблені методичні рекомендації дозволяють здійснювати адаптацію конкретного підприємства в структуру регіону за критерієм підвищення життєвого рівня населення. Крім того, пропонований апарат моделювання доцільно застосовувати як практичну базу при вирішенні питань визначення життєздатності підприємства з можливістю зміни його організаційно-правової форми, а також при ухваленні рішення про доцільність його реконструкції.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є особисто виконаною науковою працею, у якій викладений авторський підхід до вирішення наукового питання про визначення шляхів підвищення ефективності і конкурентоспроможності текстильних підприємств Китаю. Практично всі публікації по дисертаційній роботі виконані без співавторів.

Апробація результатів дисертації.

Основні положення, висновки і рекомендації виконаних досліджень неодноразово обговорювалися і доповідалися на міжнародних науково-практичних семінарах і конференціях: “Проблеми і перспективи розвитку економіки України в умовах ринкової трансформації” (Дніпропетровськ, НГАУ, 2000 р.), “Проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв’язків і залучення іноземних інвестицій: регіональний аспект” (Донецьк, 2001 і 2002 рр.), результати роботи доповідалися також на наукових семінарах Інституту економіки Національного гірничого університету.

Публікації. За матеріалами і результатами дисертаційної роботи опубліковано 6 робіт, загальним обсягом 2 д.а, з яких особисто автору належить 1,8 д.а.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, що нараховує 182 найменування. Загальний обсяг – 167 аркушів друкованого тексту, містить 10 таблиць і 10 рисунків.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ

Розділ 1. МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ усталеного РОЗВИТКУ ТЕКСТИЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА. У текстильній промисловості Китаю вже в 1995 році загальний обсяг обробки волокон складав 8,1 млн. тонн і займав перше місце у світі. Випуск одягу дорівнював 8,2 млрд. штук – також лідируюче становище, що було досягнуто завдяки роботі багатьох невеликих підприємств. Однак ці численні підприємства маленької потужності не можуть задовольнити вимоги економіки; структура виробництва району асимілюється; з труднощами розширюється асортимент, унаслідок чого виникає сильна конкуренція між підприємствами, що приводить до падіння економічної ефективності виробництва.

Як відомо, конкурентоспроможність підприємства ґрунтується на ефективності діяльності, ці два показники дуже близькі. При оцінці ефективності системи встановлюється раціональність використання економічних ресурсів і віддача від їхнього споживання. Отримані результати об’єктивні і мають абсолютну розмірність. Конкурентоспроможність – суб’єктивна і відносна категорія, за допомогою якої визначається здатність задовольнити потреби на основі оцінки привабливості системи чи товару. І, якщо показники ефективності орієнтовані на вимір результативності процесів, то показники конкурентноздатності – на порівняння систем і результатів їхнього функціонування з погляду особистості. Значна частка суб’єктивних факторів, що враховуються при визначенні конкурентоспроможності, відсутність абсолютних критеріїв оцінки ускладнюють процеси керування, змушують розробляти багатомірні системи впливу, використовувати аналітичне моделювання ситуації.

Згідно з даними Всесвітнього економічного форуму Китай займав у 1998 р. дев’яте місце серед країн, на частку яких приходиться понад 60 % світового виробництва, торгівлі і нових капіталовкладень.

У світовій економіці чітко виділяється група лідерів, що включає 10-15 держав, які вносять максимальний внесок у світову торгівлю товарами і послугами (близько 60 % від сумарного обсягу).

Ці країни мають настільки сильний економічний потенціал, що можуть протистояти серйозним циклічним коливанням, властивим ринковій економіці. Для більшості держав 1998 рік був одним із самих складних в останнє десятиліття, що призвело до негативної динаміки обсягів експорту як для окремих країн, так і в цілому для перших 30 держав світу.

Експерти Всесвітнього економічного форуму, розглядаючи конкурентоспроможність держави, аналізують показники, що визначають стан економіки, не оцінюючи привабливість країни як місця проживання для індивідів, що збіднює дану категорію і дуже зближає її з результатами оцінки ефективності промислової системи. Комплексний аналіз конкуренто-спроможності держави обов’язково повинний враховувати соціальну складову.

Володіння природними ресурсами створює початкові передумови для ефективного виробництва. Цілеспрямована трансформація економіки бідної країни, об’єднаної загальними завданнями, може сформувати високий рівень конкурентоспроможності, що базується на активах, які створені на чужих ресурсах.

Конкурентоспроможна продукція підприємства, галузі зміцнює позиції Китаю у світовій економіці і повинна розглядатися як пріоритетний об’єкт його економічної політики. Глобальна конкурентоспроможність підприємств створюється в умовах політичної, соціальної і законодавчої стабільності, активної державної політики в сфері освіти, науки, усілякої підтримки інновацій та інвестицій.

Конкурентні переваги виникають у результаті поповнення ресурсів і посилення новими, тому управлінські рішення і дії, підлеглі загальній стратегії, здатність до організаційного конструювання – це фактори, що розширюють стандартний набір ресурсів.

Загальновизнано, що промислова система будь-якої держави ефективно розвивається при наявності в її складі великих, середніх і малих підприємств, що вирішують різні економічні задачі. Великі підприємства – основа будь-якої держави. У Китаї в даний час близько 500 найкрупніших підприємств створюють більш 80 % ВВП. Це опора економіки і засіб досягнення соціальної стабільності.

У той же час у найбільших країнах світу просліджується тенденція росту малих і середніх підприємств (МСП), яку можна вважати реакцією на жорсткість вимог ринку до продукції.

Диспропорція в структурі виробництва спричиняє диспропорцію в структурі продукції. Виявляється це у високій питомій вазі первинної продукції, з низькою додатковою вартістю, а низька питома вага кінцевої продукції – у високій додатковій вартості й остаточній обробці. У торгівлі текстильною продукцією на міжнародному ринку основну роль грають якість кінцевої продукції і висока додаткова вартість. Ситуація така, що конкурентоспроможність китайської текстильної продукції знижена, а на міжнародному ринку користається попитом тільки продукція низького ступеня обробки, причому у великому обсязі.

Китайська продукція, виставлена на експорт, позначена не своєю торговою маркою через те, що матеріал для виготовлення одягу ввозиться через границю. Численні вітчизняні підприємства обробляють готову продукцію, а потім знову експортують її в інші держави, і численний одяг із шовкової тканини, що обробляється за замовленням іноземних фірм, не позначається китайською торговою маркою. Цим способом торгівлі китайські підприємства з обробки одягу заробляють тільки скромні доходи, а здебільшого прибутком від реалізації продукції володіють іноземні бізнесмени.

Висловлені вище передумови формування конкурентоспроможної текстильної продукції важливі, насамперед, тому, що сьогодні Китаю тісно в рамках самостійних зовнішньоторговельних операцій. Тим більше, що він із прикрою регулярністю зіштовхується із заслонами, що вибудовують різні країни для захисту власних ринків від китайських товарів.

Порядку 40 % експорту Китаю – продукція легкої і текстильної промисловості, і саме цей експортний напрямок зіштовхується з найбільшими тарифними і нетарифними обмеженнями. До вступу у ВТО він не мав можливості апелювати до прийнятого в цій організації механізму захисту своїх експортних прав. Він не міг вимагати, щоб на нього поширювалися зобов’язання західних країн на підняття тарифних обмежень і квот на імпорт текстилю, що західні країни взяли на себе, наприклад, у відношенні країн, що розвиваються, які входять у ВТО. Тому в новій якості йому удасться істотно збільшити експорт свого текстилю. Другий плюс зв’язаний з чеканням великих західних корпорацій щодо збільшення своїх операцій на китайському ринку. Членство Китаю у ВТО і ті зобов’язання, що КНР приймає на себе, створюють ще більш сприятливий інвестиційний клімат. Приплив же іноземних капіталів означає для країни додаткові валютні доходи і нові галузі розширення експорту, що, безумовно, піде на користь економіці. Досить сказати, що за минулий рік експорт продукції китайських підприємств з іноземним капіталом склав більш 40 % від загального експорту КНР.

Для розгляду механізму виникнення, руху резервів і їхньої реалізації необхідно зупинитися на визначенні економічної категорії “резерви”. У даний час у літературі залишаються дискусійними багато методичних питань визначення резервів, у тому числі і саме поняття трактується по-різному. Можливості як досягнення цілей підприємства, так і прискорення їхнього досягнення мають на увазі наявність визначених виробничих ресурсів, представлених на рис. 1.

Рис. 1. Основні види ресурсів у виробничій системі.

Кожний із зазначених видів ресурсів являє собою сукупність можливостей досягнення цілей підприємства. Це означає, що, маючи у своєму розпорядженні ті чи інші засоби виробництва (верстати, допоміжне устаткування, сировину і матеріали, інструменти й інвентар тощо), кадри, виробничі приміщення з визначеними характеристиками, шляхи, спорудження та інші ресурси, виробнича система здатна в тім чи іншому ступені задовольняти потреби, що змінюються, і запити потенційних покупців.

Розділ 2. МОДЕЛЬ КЕРУВАННЯ ВНУТРІШНІМИ РЕЗЕРВАМИ ТЕКСТИЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА. Для забезпечення стабілізації, а потім успішного досягнення виробничих цілей необхідне подальше удосконалювання керування і поліпшення економічної роботи на кожнім підприємстві. Ріст наукового рівня керування передбачає розвиток аналітичної роботи у всіх підрозділах. Аналіз повинен охоплювати всі елементи й умови виробничого процесу в їхньому взаємозв’язку і взаємодії. У процесі аналізу необхідно установити взаємозв’язок результатів підприємства і витрат ресурсів, виявити закономірності в зміні використання ресурсів, фактори, що гальмують своєчасне досягнення цілей виробництва, позначити напрямки пошуку резервів виробництва. Велике значення має аналіз в удосконалюванні планування на підприємстві: під час аналізу необхідно визначити “вузькі” місця, порушення зв’язків між окремими виробництвами і цехами, намітити шляхи їхнього усунення. Ці завдання можуть бути вирішені за допомогою техніко-економічного аналізу, збагаченого новими методами і способами.

Техніко-економічний аналіз резервів виробництва повинен бути системним, комплексним, щоб з поля зору не випадали окремі резерви і зводилися до мінімуму повторення в аналітичній роботі. Цьому сприяє класифікація резервів.

Рис. 2. Можливості пофакторної класифікації резервів.

Загальну формулу розрахунку резервів виробництва можна записати, виходячи з фізичної інтерпретації поняття “прискорення”, що у самому загальному вигляді означає величину зростання відносної величини в одиницю часу.

Діяльність сучасних промислових підприємств багатогранна, і результати їхньої роботи залежать від численних і різноманітних факторів. Тому для практичного застосування варто використовувати під час аналізу по факторну класифікацію резервів, представлену на рис. 2.

Досягнення визначених цілей припускає використання окремих груп ресурсів, а резерв при цьому може виникати, якщо є яке-небудь відхилення від заданого рівня ефекту (кількісного вираження результату по визначеній меті), або відхилення від норм по витраті визначених ресурсів. Управлінська думка в другій половині двадцятого століття, теорія і практика існування різних організацій свідчать про те, що найважливішим ресурсом, головним активом є персонал. Саме нераціональне використання цієї складової виробничого потенціалу стримує подальший розвиток виробничих систем. Тому проблемам керування людськими ресурсами необхідно приділяти пильну увагу, а успіхи в цьому процесі стають відправною точкою для подальших поліпшень.

Як і людина, виховуючись у визначеному середовищі, потім виступає носієм культури, точно так само носіями культури організації стають її співробітники. Причому найважливіший вплив на організаційне поводження роблять керуючі своєю політикою, практикою і методами роботи. А основою “високої” організаційної культури завжди було усвідомлення керівниками своєї відповідальності за стан колективу, окремих людей, впливу виробництва на суспільство і навколишнє середовище, що під силу людям, які діють на основі високих етичних норм і правил.

Організаційна культура – кількісно невимірне явище. Розробити програму її удосконалюванні в загальноприйнятому варіанті (цілі, терміни, забезпеченість ресурсами, виконавці, відповідальність) просто неможливо. Ті дії, що в інших управлінських випадках сприймалися як гасла, що не приводять до змін, у відношенні організаційної культури стають єдиними управлінськими інструментами. .

Організаційно-економічний механізм керування підприємством у Китаї в силу сформованих умов знаходиться в стадії становлення, ще не сформувалися стійкі стереотипи поводження. Тому система керування підприємством в умовах конкуренції повинна базуватися на кращих досягненнях інтернаціонального менеджменту. У той же час слід зазначити, що стандартні принципи керування в умовах різних підприємств мають національне забарвлення, тобто сучасний ефективний менеджмент як процес керівництва враховує національну специфіку виробничих відносин і рівень розвитку продуктивних сил.

Відповідно до прийнятих концепцій про цілі підприємства і його резерви доцільно зв’язати ці дві економічні категорії в одному механізмі для визначення тих чи інших резервів, які б забезпечили оптимальні способи досягнення поставлених цілей. Такий механізм зручно описати за допомогою резервного поля, координатами якого є цілі і резерви виробництва. З огляду на різноманіття цілей і різноманіття резервів, представляється доцільним побудову резервного поля здійснити в два етапи: на першому етапі враховуються групи цілей і групи резервів (групове резервне поле); на другому етапі групове резервне поле деталізується до резервного поля. Резервне поле представлене на рис. 3.

Для побудови групового резервного поля необхідні наступні вихідні величини: значимість (вагомість) груп цілей; значимість (вагомість) кожної групи резервів по кожній групі цілей. Цю вихідну інформацію можна визначити на основі методу експертних оцінок.

Унікальна особливість Китаю, яку варто використовувати при керуванні підприємством на основних принципах національного менеджменту, полягає в можливості об’єднання рис азіатської ділової етики з англосаксонською моделлю менеджменту, орієнтованою на індивідуальні якості співробітників і міжособистісну конкуренцію.

Далі варто глянути на “внутрішні резерви підприємств” з позиції цілей підприємства. У широкому розумінні виявлення внутрішніх резервів пов’язано з формуванням оцінки, тобто узагальнюючого висновку про наявність і величину резервів підвищення ефективності виробництва і якості роботи. Іншими словами, оцінка господарської діяльності може бути не тільки оцінкою її результатів, але й містити в собі оцінку резервів. Якщо перша характеризує досягнутий рівень розвитку виробничого об’єкта, то друга показує можливості підвищення цього рівня, що не були використані в минулому, але можуть бути реалізовані в майбутньому періоді. Формування оцінки результатів діяльності виробничого об’єкта й оцінки резервів є самостійними, але тісно пов’язаними задачами економічного аналізу.

Розділ 3. МОДЕЛІ РІШЕННЯ РОЗПОДІЛЬНИХ ЗАДАЧ ПРИ ПЛАНУВАННІ ПОТУЖНОСТІ ТЕКСТИЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ. Розміщення підприємств будь-якої галузі являє собою важливу народногосподарську задачу. Невдале її рішення приводить до небажаних наслідків, тому що навколо кожного підприємства, як навколо кристала, починають групуватися інші підприємства, виникає промисловий комплекс. Складається певне розміщення населення. Усе це дуже ускладнює ліквідацію невдалих рішень.

Кращим показником розвитку того чи іншого району є рівень життя проживаючого в ньому населення. Показник рівня життя – комплексний. Стрижнем його є рівень грошових доходів населення. Однак цей рівень також неоднорідний, тому що містить у собі доходи від виробничої і невиробничої діяльності.

Політика наближення текстильних підприємств до джерел сировини (бавовни, вовни) неминуче викликає необхідність рішення ряду організаційних і загальноекономічних проблем. По-перше, це зв’язано з питаннями організації будівництва і реконструкції текстильних підприємств, а, по-друге, із загальною ситуацією в провінції (національному окрузі) у частині збільшення робочих місць, підвищення доходів населення, розвитку інфраструктури та ін.

Розташування і потужності майбутніх підприємств можуть бути в ряді випадків установлені, наприклад, шляхом зведення до мінімуму загальної величини витрат на виробництво всієї продукції та її перевезення у відповідні пункти споживання в останньому році планового періоду (без урахування капітальних вкладень). Іноді це дасть гарантію, що в післяплановий період не виникнуть збитки, пов’язані з експлуатацією нераціонально розміщених підприємств.

Функціонал, мінімум якого визначається в даному випадку, має наступне вираження (на останній т-й рік планового періоду):

. (1)

Рішення може бути знайдено методами лінійного програмування по відкритій моделі. При виборі найкращого варіанта розвитку підприємства й адаптації до інфраструктури провінції необхідно враховувати своєрідність, обумовлену просторовим фактором. Модель розвитку регіону може бути тільки спрощеною й укрупненою, що припускає її реальну застосовність для оптимального перспективного планування в рамках наявної інформації. При цьому істотне укрупнення показників, що є обов’язковою умовою оптимального планування, у свою чергу, визначає можливість деяких теоретичних спрощень моделі.

Задача вибору потужності підприємств у такій постановці в загальному виді описується в такий спосіб. У заданому економічному районі (провінції) є ряд пунктів виробництва деякої продукції. У цих пунктах знаходяться діючі підприємства чи є можливість побудувати нові, деякі діючі підприємства можуть бути реконструйовані чи закриті, якщо їхня подальша експлуатація виявиться недоцільною.

По кожному діючому підприємству чи варіанту його розвитку встановлений можливий випуск продукції і відповідні цьому витрати. Для кожного проектованого підприємства відома його потужність, що може змінюватися в залежності від попиту на продукцію.

Відомі пункти споживання даної продукції, для кожного з яких установлений (часто перемінний) рівень потреби в цій продукції. Крім того, задана транспортна мережа, що зв’язує пункти виробництва та споживання, і визначені витрати на перевезення продукції між ними.

Математична постановка такої задачі має вигляд:

(Qi) +(Qj) min (2)

за умови:

(Qi) +(Qj) = , (3)

де Qi – виробнича потужність i-го нового підприємства;

Qj – виробнича потужність j-го діючого підприємства;

(Qi) – витрати, пов’язані з будівництвом та експлуатацією нових підприємств;

(Qj) – витрати, пов’язані з реконструкцією та експлуатацією діючих підприємств;

– сумарна запланована виробнича потужність підприємств.

Аналіз показав, що найбільш простими в постановочному плані є статичні, одно продуктові задачі. У цих задачах усі динамічні характеристики задаються на кінець планового періоду, розглядуваний продукт єдиний, транспортні зв’язки враховуються тільки або між виробниками кінцевого продукту, або між постачальниками сировини і виробниками продукції.

З формулювання задачі випливає, що визначаються не тільки пункти розташування підприємств у просторі, але й їхні потужності. Іншими словами, при доборі варіантів порівнюються різні технологічні можливості. У розрахунковій моделі, пов’язаній з економікою підприємства, збережуться тільки основні принципи побудови розглянутої замкнутої моделі, у якій необхідно було можливо повніше відбити реальні умови. Зрозуміло, що розрахункова модель буде мати безпосередню практичну цінність лише в тому випадку, якщо можливо одержати потрібні цифрові дані і виконати необхідні обчислення.

Математичною основою рішення зазначеної задачі є:

а) “блоковий метод” рішення загальної задачі лінійного програмування;

б) методи і прийоми побудови і рішення узагальненої розподільної задачі.

Для успішного застосування блокового методу необхідна узагальнена розподільна задача, у яку можна вписати основну масу інформаційних зведень і умов задачі оптимізації потужності, використовуючи відому упорядкованість економічних систем. Важливо лише підкреслити, що при будь-якій близькій до реальності постановці задачі пропонована сукупність методів повинна полегшити, на нашу думку, розрахунки щодо оптимального розміщення окремих підприємств у нових регіонах Китаю.

При побудові оптимального плану можливе використання натуральної моделі. Разом з тим на основі отриманого оптимального плану розвитку можна, задавшись грошовою ціною якого-небудь одного продукту чи рівнем заробітної плати якої-небудь однієї категорії працівників, побудувати погоджену динамічну систему грошових цін і рівнів заробітної плати.

У роботі пропонується модель багато етапної розподільної задачі зі зворотними зв’язками і додатковими обмеженнями. Задача описується без очевидних узагальнень на прикладі діяльності підприємств однієї галузі –текстильної.

ВИСНОВКИ

У дисертації, що є закінченою науково-дослідною роботою, поставлена і вирішена актуальна наукова задача, що полягає в узагальненні і вдосконаленні системи чинників, сприяючих підвищенню стійкості роботи текстильних підприємств Китаю за рахунок розкриття внутрішніх резервів і адаптації підприємства в інфраструктуру регіону (провінції) з метою наближення до джерел сировини.

Основні висновки досліджень, виконаних в дисертаційній роботі, полягають в наступному.

1.Китай, починаючи з 1995 року, займає перше місце в світі по загальному обсягу обробки волокон. Таке положення було досягнуте завдяки роботі багатьох невеликих підприємств. Проте, ці численні підприємства маленької потужності не можуть задовольнити вимоги економіки через труднощі оновлення асортименту і своєчасного переоснащення виробництва. Тому конкурентоздатна продукція підприємств в світовій економіці повинна розглядатися як пріоритетний об'єкт економічної політики Китаю.

2.Найочевидніший шлях досягнення стійкості роботи підприємства - це здібність менеджменту до розкриття внутрішніх резервів підприємства. Це достатньо складний для умов Китаю процес, оскільки основна частина підприємств текстильної промисловості - малі з великою часткою примітивної технології, недостатньо сприйнятливі до новацій, особливо західного типу. Абсолютна величина ефекту по певній меті розглядається як єдина величина для всіх груп резервів, що беруть участь в її досягненні. Це означає, що по кожній групі цілей для всіх груп ресурсів як ефект розглядається один критерій.

3. Для умов Китаю найважливішим параметром, що забезпечує зростання конкурентоспроможності продукції підприємства, є висока організаційна культура, що поєднує особливості китайської ділової етики і європейської школи менеджменту, яка тлумачить принципи консенсусу між індивідуалізмом і здібністю до колективної праці в результаті використовування відповідної організації виробництва. Унікальна особливість Китаю, яку слід використовувати при управлінні підприємством на принципах національного менеджменту для об'єднання рис азіатської ділової етики з англосакською моделлю менеджменту, яка орієнтована на індивідуальні якості співробітників і міжособову конкуренцію.

4. Для текстильних підприємств Китаю найбільш доцільною формою оцінки внутрішніх резервів є групове резервне поле. З його допомогою можна оцінити наявність ресурсів, або можливість їх зміни, можна прогнозувати і коректувати цілі підприємства, а, зіставляючи окремі групи резервів, можна робити висновок щодо загальної значущості конкретної групи резервів для ефективної роботи підприємства.

5. Економіко-математичні моделі розвитку та розміщення підприємства можуть бути адаптовані до рішення задач визначення оптимальної потужності текстильного підприємства в ув'язці із зовнішніми чинниками, до яких відноситься рівень розвитку будівельного виробництва і зокрема наявність відповідних продуктивних сил. Доведена також доцільність і можливість використання економіко-математичних моделей для вибору потужності текстильного підприємства з урахуванням інфраструктури і продуктивних сил регіону, якості сировини і питомих витрат виробництва.

Розроблені в результаті виконаних досліджень методи управління виробничими ресурсами текстильного підприємства можуть бути використані при формуванні стратегії підвищення рівня життя у відносно відсталих районах Китаю. Останнє слід визнати за особливо важливе, оскільки в ході реформування і модернізації Китаю, текстильні підприємства залишаються не тільки основним джерелом надходжень валюти до бюджету країни, але і несуть відповідальність перед історією за те, що шляхом припливу іноземного капіталу через експорт підтримують всю національну промисловість, сприяють процесам індустріалізації у віддалених провінціях, що поки не можуть зробити підприємства інших галузей. Іншими словами, дійсне положення справ в економіці країни таке, що розвиток текстильних підприємств поки є важливішим за інші галузі з причин саме соціального, демографічного і політичного характеру.

Список опублікованих автором робіт з теми дисертації

1. Салли В.И., Лю Шао Цзюнь. Адаптация текстильных предприятий к инфраструктуре региона // Економіка: проблеми теорії та практики. -Дніпропет-ровськ, ДНУ. - 2002. - Випуск 128. - С. 34 - 39.

2. Салли В.И., Лю Шао Цзюнь. Состояние текстильной промышленно-сти Китая в процессе рыночных реформ // Економіка: проблеми теорії та практи-ки. - Дніропетровськ, ДНУ. - 2001. - Випуск 109. - С. 72 - 77.

3. Лю Шао Цзюнь. Взаимосвязь факторов, определяющих конкурентоспо-собность текстильных предприятий Китая // Економіка: проблеми теорії та прак-тики. - Дніпропетровськ, ДНУ. - 2002. - Випуск 132. - С. 94 - 99.

4. Лю Шао Цзюнь. Моделирование организации размещения предприятий текстильной промышленности в среднезападных провинциях Китая // Економіка: проблеми теорії та прак-тики. - Дніпропетровськ, - ДНУ, 2002. - Выпуск 122. - С. 40 - 45.

5. Лю Шао Цзюнь. Становление организационной культуры управления на текстильных предприятиях Китая // Економіка: проблеми теорії та практики. - Дніпропетровськ, ДНУ. - 2002. - Випуск 131. - С. 137 - 142. 6.Лю Шао Цзюнь. Особенности развития и размещения предприятий текстильной промышленности Китая // Материалы международного научно-практического семинара “Проблемы развития внешнеэкономических связей и првлечение иностранных инвестиций: региональный аспект”. Часть 2. -Донецк, ДонНУ. - 2002. - С. 552 - 554.

7.Лю Шао Цзюнь. Управління внутрішніми резервами текстильних підприємств Китаю //Матеріали міжнародної науково-практичної конференції “Інноваційний розвиток економіки регіону” Дніпропетровськ: НГУ.-2004.- С.108-110.

Особистий внесок здобувача в роботи, опубліковані в співавторстві: в роботі [1] виконано аналіз особливостей взаємовпливу потужності підприємств та можливостями їх будівництва, а також принципи побудови економіко-математичних моделей вибору потужності підприємств; в роботі [2] наведений аналіз розвитку підприємств текстильної галузі та причини, які привели до деякого падіння рівня виробництва на фоні сталого лідерства Китаю на світових ринках текстилю.

АНОТАЦІЯ

Лю Шао Цзюнь. Підвищення усталеності роботи підприємства і його адаптація в інфраструктуру регіону (на прикладі текстильних підприємств Китаю) – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 – Економіка, організація і керування підприємствами. – Дніпропетровськ, Національний гірничий університет, 2003.

Дисертацію присвячено пошуку механізмів, що підвищують усталеність текстильного підприємства з точки зору розкриття внутрішніх резервів та удосконалення системи керування. В роботі досліджені можливості підвищення конкурентноздатності продукції, за рахунок поєднання китайської ділової етики та європейської школи менеджменту. Вперше в практиці роботи текстильних підприємств Китаю запропоновано використання групового резервного поля з метою експертної оцінки пріоритетності та рейтингу груп внутрішніх резервів виробництва. Визначено, що використання матричного методу дає змогу означити резерви, найбільш орієнтовані на досягнення стратегічних цілей підприємства. Побудовано систему економіко-математичних моделей щодо вибору потужності текстильних підприємств з урахуванням можливостей будівельного виробництва. Окремі моделі побудовані на блоковому принципі і дають змогу оцінити вклад таких заходів щодо підвищення життєвого рівня населення при вирішенні питань наближення підприємства до джерел сировини.

Ключові слова: усталеність, текстильні підприємства, внутрішні резерви, організаційна культура, потужність, адаптація, джерела сировини.

АННОТАЦИЯ

Лю Шао Цзюнь. Повышение устойчивости работы предприятия и его адаптация в инфраструктуру региона (на примере текстильных предприятий Китая) – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.01 – Экономика, организация и управление предприятиями. – Днепропетровск, Национальный горный университет, 2003.

Диссертация посвящена решению задач, связанных с повышением устойчивости текстильного предприятия за счет совершенствования менеджмента и раскрытия механизмов выявления внутренних резервов. В работе рассмотрены модели адаптации предприятия в структуру региона с учетом выгод от приближения к источникам сырья. На основе системного анализа установлено, что уникальная особенность Китая, которую следует использовать при формировании основополагающих принципов национального менеджмента, заключается в особенностях много культурной национальной идеологии. Эта идеология развивалась под воздействием буддизма и под влиянием общин-ных взаимоотношений в крестьянских хозяйствах, которые существовали на протяжении столетий. Поэтому в китайском менеджменте возможно достижение консенсуса между стремлени-ем к индивидуализму и способностью к коллективному труду. Это создает ус-ловия для объединения черт азиатской деловой этики, с англо-саксонской моделью менеджмента, ориентированной на индивидуальные качества сотрудников и межличностную конкуренцию.

Показано, что в условиях необходимости повышения эффективности работы текстильных предприятий Китая важнейшей задачей является умение мобилизовать внутренние резервы. При этом наиболее действенным способом решения этой задачи является методика построения так называемого резервного поля. При этом значимость группы целей определяется по 7-ми балльной шкале (исходя из общего количества групп целей), а значимость группы резервов по 5-и балльной шкале (исходя из общего количества групп резервов). На конкретных примерах показано, что резервное групповое поле является действенным аргументом для руководителя предприятия, распорядителей резервов и ответственных за достижение конкретных целей при поиске ответов на многие вопросы.

Установлено, что связи весьма актуальной для Китая является проблема оптимизации мощности текстильных предприятий. Это важно еще и по причине деконцентрации производства, наличия отсталых регионов с невысоким уровнем жизни, переизбытком рабочей силы. Функция цели и системы ограничений построены с учетом комплексности развития отдельных и особенно отсталых регионов, т.е. в каждом районе должен быть обеспечен определенный уровень денежных доходов на-селения. Если производительные силы района развиты недостаточно, то ставится, задача об их ускоренном развитии. Тем самым выбирается район производства сырья, в котором необходимо построить предприятие определенной мощности. Аналогично может истолковываться модель, учитывающая возможности организации строительства и регулирования поставок сырья из различных районов.

Ключевые слова: устойчивость, текстильные предприятия, внутренние резервы, организационная культура, мощность, адаптация источники сырья.

SUMMARY

The dissertation is devoted to search of mechanisms, which raise stability of the textile enterprise from the point of view of disclosing internal reserves and improvement of a control system. In work the opportunities of increase of competitiveness of production are investigated, at the expense of association of the Chinese business ethics and European school of management. For the first time in practice of work of the textile enterprises of China use of a group reserve field is offered with the purpose of an expert estimation приоритетности and rating of groups of internal reserves of manufacture. Is determined, that use of a matrix method enables to allocate reserves most focused on achievement of the strategic purposes of the enterprise. The system of economic-mathematical models for a choice of capacity of the textile enterprises is constructed in view of opportunities of building manufacture. The separate models are constructed on a block principle and enable to estimate the contribution of such measures on increase of a vital level of the population at the decision of questions of approach(approximation) of the enterprise to sources of raw material.

Лю Шао Цзюнь

Підвищення усталеності роботи підприємства

і його адаптація в інфраструктуру регіону

(на прикладі текстильних підприємств Китаю)

Автореферат

Редакційно-видавничий комплекс

Підписано до друку 12.02.2002. Формат 30х42/4.

Папір Polspeed. Ризографія. Умовн. друк. арк. 0,9.

Обл.-видавн. арк. 0,9. Тираж 100 прим. Зам. № .

Безкоштовно.

Національний гірничий університет

49027, м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 19.