ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ІНСТИТУТ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

ЛАТИШЕВ СЕРГІЙ ВІКТОРОВИЧ

УДК 796.8.015

СПЕЦІАЛЬНА СИЛОВА ПІДГОТОВКА ТА ЗАСОБИ ЇЇ

КОНТРОЛЮ У РІЧНОМУ ЦИКЛІ ТРЕНУВАННЯ

КВАЛІФІКОВАНИХ БОРЦІВ

24.00.01 – Олімпійський і професійний спорт

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з фізичного виховання і спорту

ЛЬВІВ - 2004

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Донецькому державному університеті економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник - кандидат педагогічних наук, доцент

ЧОЧАРАЙ ЗАХАРІЙ ЮРІЙОВИЧ,

Національний університет фізичного виховання і спорту України, доцент кафедри єдиноборств і атлетизму.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

АРЗЮТОВ ГЕННАДІЙ МИКОЛАЙОВИЧ,

Національний педагогічний університет

імені Михайла Драгоманова, завідувач кафедри фізичного виховання, олімпійських

і масових видів спорту;

кандидат педагогічних наук, доцент

МАРТИН ВОЛОДИМИР ДМИТРОВИЧ, Львівський державний інститут фізичної культури, завідувач кафедри теорії і методики атлетичних видів спорту.

Провідна установа - Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григория Сковороди, кафедра теорії та методики фізичного виховання, Міністерство освіти і науки України, м. Переяслав-Хмельницький.

Захист відбудеться 4 березня 2004 року о 15 годині під час засідання спеціалізованої вченої ради К 35.829.01 Львівського державного інституту фізичної культури за адресою: м. Львів, вул. Костюшка, 11.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Львівського державного інституту фізичної культури за адресою: 79000 м. Львів, вул. Костюшка, 11.

Автореферат розіслано 03.02.2004 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради О. М. Вацеба

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність. Науково-методичне забезпечення підготовки кваліфікованих борців вимагає, насамперед, вибору найбільш ефективних техніко-тактичних дій (ТТД) для подальшого удосконалення. Це зумовлено тим, що склад і структура результативних ТТД швидко змінюється у спортивній практиці. Багато відомих складних технічних дій вже практично не застосовується, а перевага надається більш простим і надійним, з більшою кiлькiстю варіантiв підготовчих дій. Процес відновлення складу ТТД пов'язаний зі змінами правил змагань, а також із конкуренцією, яка загострюється у боротьбі за світову першість, обміном спортсменами і тренерами (Новиков А.А., Дахновский В.С., 1990; Матвеев Л.П., 1991; Бойко В.Ф., 1993; Чочарай З.Ю., Юшков О.П., Матвеев С.Ф., 1994; Купцов А.П., 1999; Арзютов Г.Н. 2000). Тому для підготовки спортсменів високого класу важливо своєчасно інформувати борців і тренерів про перспективні напрямки розвитку боротьби. При цьому актуальним є аналіз змагань провідних сучасних борців.

Іншим важливим чиником успішної діяльності борця у змаганнях є також рівень спеціальної силової підготовленості. Здатність спортсмена проявляти значні м'язові зусилля дозволяє ефективніше виконувати ТТД, цілеспрямовано і технічно більш різноманітно вести двобій (Рыбалко Б.М., 1966; Бойко В.Ф., 1982, 1998; Медведь А.В., Кочурко Е.И., 1985; Чочарай З.Ю., 1989; Brian Caffari, 1994; Платонов В.М., 1997). Зміни пунктів правил змагань орієнтують борців на підвищення активності ведення поєдинку. Це, у свою чергу, вимагає від дослідників і тренерів своєчасного поновлення і корекції методики тренування.

Підвищення рівня спеціальної силової підготовленості борця, коли резерви збільшення інтенсивності й обсягу тренування практично вичерпані, можливе лише шляхом оптимізації самої методики навчально-тренувального процесу. Це вимагає об'єктивного контролю рівня спеціальної силової підготовленості, техніки виконання ТТД і своєчасної їх корекції (Юшков О.П., 1994; Акопян О.А., Новиков А.А., 1996; Бойко В.Ф., 1997). Тому є необхідними розробка і використання спеціальних контрольно-тренажерних пристроїв і комплексів вправ силової спрямованості.

Таким чином, удосконалення спеціальної силової підготовки і засобів її контролю у кваліфікованих борців вільного стилю є актуальним питанням олімпійського спорту.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано згідно зі Зведеним планом науково-дослідної роботи у сфері фізичної культури і спорту на 2001-2005 рр. Державного комітету молодіжної політики, спорту і туризму України за темою 1.2.10 “Формування компонентів підготовленості кваліфікованих єдиноборців на етапі максимальної реалізації індивідуальних можливостей”, номер державной реєстрації 0101UK006306. Роль автора у виконанні цієї теми полягала у розробці методики й засобів контролю спеціальної силової підготовленості борців з урахуванням особливостей виконання тактико–технічних дій у партері.

Об'єкт дослідження – силова підготовка кваліфікованих борців.

Предмет дослідження – спеціальна силова підготовленість борців вільного стилю у річному циклі підготовки.

Мета дослідження – вдосконалити процес підготовки борців вільного стилю на основі розробки методів тренування та засобів контролю спеціальних силових якостей і техніки виконання прийомів у партері.

Завдання дослідження:

1. Вивчити склад тактико-технічних дій, які використовуються спортсменами різної кваліфікації на сучасному етапі розвитку вільної боротьби. Визначити основні характеристики найбільш ефективних ТТД, які застосовуються спортсменами високого класу, а також групи і режими роботи скелетних м'язів, що забезпечують ефективне виконання цих прийомів.

2. Обрати найбільш інформативні і надійні тести для етапного контролю рівня спеціальної силової підготовленості борців.

3. Розробити комплекс спеціальних вправ та контрольно-тренажерний пристрій, які забезпечують підвищення спеціальних силових якостей та основних характеристик успішності виконання прийому “переворот накатом” та їх контроль.

4. Експерементально обґрунтувати ефективність скоректованої методики спеціальної силової підготовки у річному циклі тренування борців.

Методи дослідження: теоретичний аналіз науково-методичної літератури; відеозйомка та відеоаналіз; хронометрія; тестування; методи вивчення рівня фізичного розвитку рухових здібностей; педагогічні спостереження та педагогічний експеримент; спеціально розроблений метод дослідження характеристик ТТД “переворот накатом” за допомогою контрольно-тренажерного пристрою; методи кваліметрії та математичної статистики.

Наукова новизна одержаних результатів:

- уперше визначено, що у борців-олімпійців результативність техніко-тактичних дій у партері істотно вища, ніж у стійці, а у юнаків, навпаки, боротьба у стійці ефективніша за боротьбу в партері; прийоми, які в основному використовують олімпійці (переворот накатом та переворот скручуванням схресним захопленням гомілок), юнаки використовують значно менше;

- уточнено основні характеристики прийому “переворот накатом”: час переходу справа наліво, антропометричні параметри атакованого, час досягнення максимального зусилля, сила стиску тіла суперника, які визначають успішність його виконання, а також групи м'язів: розгиначі стегна, згиначі передпліччя, розгиначі стопи, розгиначі спини, що несуть основне навантаження під час виконання цієї тактико-технічної дії;

- встановлено взаємозв'язок успішності виконання прийому “переворот накатом” з максимальним обертальним моментом та силою стиску тіла суперника. На цій підставі визначено закономірність: чим більші величини цих характеристик, тим успішніше проводиться цей прийом в умовах змагань;

- уперше розроблено метод удосконалення ТТД “переворот накатом”, який полягає в оперативному виявленні і корекції динамічних та часових характеристик прийому, а саме: сила стиску тіла манекена, максимального обертального моменту; часу розвитку максимального обертального моменту, інтенсивності розвитку максимального обертального моменту, максимальної різниці обертальних моментів при переході справа наліво, час у переходу справа наліво, інтенсивності розвитку різниці обертальних моментів при переході справа наліво. Цей метод відрізняється від попередніх тим, що ці характеристики вимірюються спеціальним контрольно-тренажерним пристроєм з комп’ютерною обробкою даних з достатньою надійністю, а не встановлюються візуально, тобто суб’єктивно, тренером.

Практичне значення одержаних результатів. Запропоновано комплекс спеціальних вправ, які забезпечують підвищення силових можливостей скелетної мускулатури борців з урахуванням специфіки виконання ТТД у партері. Розроблено контрольно-тренажерний пристрій для удосконалення прийому “переворот накатом” та етапного контролю рівня спеціальної силової підготовленості борців. Розроблено методичні рекомендації, які можуть використовуватися для корекції програм тренування у ДЮСШ, училищах олімпійського резерву та ШВСМ. Скоректовано методику спеціальної силової підготовки, яка спрямована на удосконалення тактико-технічних дій у партері. Вона впроваджена у тренувальний процес збірних команд Донецької області й України з вільної боротьби (юнаки і молодь, Акт впровадження від 10.03.2003). Практичні рекомендації також використовуються у підготовці національної збірної команди України до чемпіонатів світу, Європи та Ігор Олімпіад (Акт впровадження від 10.03.2003).

Особистий внесок здобувача полягає в обґрунтуванні й постановці завдань, організації дослідження, розробці спеціального контрольно-тренажерного пристрою і комплексу вправ силової спрямованості, проведенні експериментів, а також аналізу і теоретичного узагальнення отриманих результатів і впровадження їх у практику.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень були повідомлені на семінарі тренерів збірних команд областей і України (Київ, 1999), на III Всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальнi проблеми фiзичного виховання у вузi”, (Донецьк, 2001); на I науково-практичній конференції “Молода спортивна наука Донбасу”, (Донецьк, 2002); на семінарі тренерів і суддів з вільної боротьби (Київ, 2002) і на засіданнях кафедри фізичного виховання Донецького державного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського (2002, 2003).

Публікації. Результати дослідження викладено у 12 наукових публікаціях, п‘ять з них у фахових виданнях, затверджених ВАК України, дві у матеріалах міжнародних конференцій, чотири публікації виконано одноосібно.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі списку умовних скорочень, вступу, п'яти розділів, висновків, практичних рекомендацій, трьох додатків, списку використаної літератури, що налічує 149 джерел, у тому числі 21 іноземних.

Текст дисертації викладено на 181 сторінці друкованого тексту, включаючи 10 таблиць, 57 рисунків. Додатки містять 2 таблиці.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету, об'єкт, предмет, завдання, описано методи дослідження, подано наукову новизну, теоретичне і практичне значення, представлено дані про апробацію і впровадження результатів дослідження, особистий внесок здобувача і визначено кількість публікацій.

У першому розділі “Огляд літератури за темою дослідження“ дається аналіз відомих даних з питань оцінки характеристик змагань і підготовки висококваліфікованих борців. Обговорюється методика розвитку силових якостей борців на основі результатів етапного контролю. Розкриваються найбільш значущі характеристики змагальної діяльності; визначено основні напрямки пошуку методів тренування і контролю силових якостей борців для удосконалення ТТД у партері.

У другому розділі “Методи і організація дослідження” представлено дані про континґент досліджуваних, використані методи і організацію дослідження. Описано спеціально розроблений контрольно-тренажерний пристрій для удосконалення ТТД “переворот накатом” і контролю силових якостей борця.

Блок-схема пристрою (рис. 1) включає манекен (1) із пружними елементами (2) і датчиками деформації (3) і кутів повороту (4); перетворювач сигналів з датчиків в інформацію для ЕОМ (інтерфейс) (5), комп'ютер, який обробляє інформацію (6) і подає її на екрані монітора, роздруковану принтером або у вигляді спеціальних файлів бази даних; блок аудіо-відео сигналізації (7).

На рис. 2 представлено графік залежності обертального моменту, що розвивається борцем щодо подовжньої осі тіла манекена під час проведення прийому, від часу. За цією кривою можуть бути обчислені такі динамічні характеристики прийому: час досягнення максимального обертального моменту, інтенсивність розвитку обертального зусилля; час утримання заданої частини максимального обертального зусилля; кут повороту і час утримання при цьому куті повороту тіла манекена, час переходу справа наліво; інтенсивність розвитку обертальних моментів при переході справа наліво. Додатково тренажер дозволяє оцінювати силу й інтенсивність сили стиску тіла манекена.

Дослідження проводилися на базі Донецького обласного будинку фізкультури “Динамо”, Донецького вищого училища олімпійського резерву імені Сергія Бубки, Донецької школи вищої спортивної майстерності. Усього в дослідженнях - педагогічному експерименті - взяли участь 22 борця у віці від 16 до 20 років, з яких 5 - майстри спорту, 13 - кандидати в майстри спорту і 4 - спортсмени 1-го розряду. Усі спортсмени були розподілені у відносно рівнозначні групи: в експериментальну групу (ЕГ) увійшли 3 - МС, 6 - КМС, 2 – спортсмени 1-го розряду; у контрольну групу (КГ) відповідно ввійшли 2 - МС, 7 - КМС, 2 – спортсмени 1-го розряду.

Рис.1. Блок-схема контрольно-тренажерного пристрою: 1 – манекен; 2 - пружні елементи; 3 - датчики деформації; 4 - датчики кутів повороту; 5 - інтерфейс; 6 - комп'ютер; 7 - блок аудіо-відео сигналізації

Рис. 2. Графік розподілу в часі зусиль, що розвиваються щодо подовжньої осі тіла манекена, під час проведенні прийому “переворот накатом”

Педагогічний експеримент тривалістю один рік складався з двох макроциклів. За цей час було проведено три етапних обстеження контрольної й експериментальної груп. В ЕГ навчально-тренувальний процес був організований за спеціально розробленою програмою, що передбачала використання контрольно-тренажерного пристрою і спеціального комплексу вправ. Спортсмени КГ займалася за загальноприйнятою програмою.

У третьому розділі “Порівняльний аналіз змагальної діяльності борців вільного стилю на Іграх Олімпіад в Атланті, Сіднеї і першостях України” наводяться дані відеоаналізу всіх поєдинків (371) на Іграх Олімпіади в Атланті, фінальних сутичок (16) на Іграх у Сіднеї, і 59 попередніх та фінальних поєдинків на першостях України 2000-2002 років. Діяльність учасників змагань оцінювалася за такими характеристиками: тривалість сутички, а також тривалість боротьби у стійці й у партері окремо, розподіл за часом складу ТТД, співвідношення результативності ТТД за класами, підкласами і групами відповідно до класифікації А.П. Купцова (1978).

Для вивчення залежності складу ТТД від маси борців був проведений поділ усіх спортсменів на три вагові групи: легка (вагові категорії 48, 52, 57 кг), середня (вагові категорії 62, 68, 74, 82 кг), важка (вагові категорії 90, 100, 130 кг).

При аналізі всіх поєдинків в Атланті і на першостях України з'ясувалося, що результативність боротьби у партері вище, ніж у стійці, відповідно в 1,62 і 1,36 раза. У фінальних поєдинках, навпаки, результативність боротьби у стійці виявилася вищою, ніж у партері, у 2,53 і 1,4 раза відповідно в Атланті і Сіднеї.

Результати розрахунків результативної активності (кількість балів, виграних за одну хвилину в розрахунку на один поєдинок, усереднено за всіма аналізованими сутичками) показали, що в стійці у фінальних поєдинках цей показник склав 1,12 (Сідней) і 1,13 (Атланта), а у всіх поєдинках в Атланті - 1,08 бала. У той же час у партері результативна активність склала у фінальних поєдинках 0,8 (Сідней), 0,45 (Атланта), а у всіх поєдинках в Атланті - 1,76 бала. З цих даних видно, що під час боротьби у стійці результативна активність фінальних поєдинках у Сіднеї в порівняно з Атлантою практично не змінилася, а в партері вона істотно (у 1,8 рази) зросла. Це, імовірно, пов'язано зі змінами правил змагань у 1999 році, спрямованих на більш активне і результативне ведення всього поєдинку в цілому, особливо в партері.

Було виявлено, що для всіх поєдинків найбільш результативними діями у стійці були ТТД з підкласу переведень. Під час боротьби в партері найбільш результативними були ТТД з підкласу переворотів: перевороти накатом і перевороти скручуванням, зокрема перевороти скручуванням схресним захопленням гомілок (рис. 3).

Встановлено, що чим вищий клас борця, тим більший відсотковий внесок у загальну результативність боротьби в партері переворотів накатом і переворотів скручуванням схресним захопленням гомілок (таблиця 1). Тому для подальшого удосконалення було обрано зазначені вище ТТД.

Рис.3. Розподіл кількості тактико-технічних дій і результативності по групах переворотів в Атланті (усі сутички): 1- накатом, 2 – скручуванням, 3 – перекатом, 4 – переходом, 5 – розгинанням, 6 – забіганням

Таблиця 1

Відсотковий вклад переведень нирком, переворотів накатом і скручуванням схресним захопленням гомілок у загальну результативність боротьби в стійці і партері

У четвертому розділі “Експериментальне дослідження динаміки спеціальної силової підготовленості борців у річному циклі навчально-тренувального процесу” викладено результати педагогічного експерименту. На основі експертної оцінки провідних тренерів України (17 фахівців) установлено, що під час проведення ТТД “переворот накатом” основне навантаження в порядку значущості несуть такі групи м'язів: розгиначі стегна, згиначі передпліччя, розгиначі стопи, розгиначі спини, згиначі кисті, м'язи шиї, розгиначі плеча. На думку респондентів, найбільш значущі показники ефективності проведення цієї ТТД є (ранжировано в порядку значущості): час переходу справа наліво, антропометричні параметри атакованого, час досягнення максимального зусилля, сила стиску тіла суперника, час виконання захоплення, величина обертального моменту щодо подовжньої осі, час утримання максимального зусилля. Для розвитку відповідних груп м'язів на основі аналізу висновків експертів запропоновано комплекс спеціальних вправ для річного циклу спеціальної силової підготовки, який доповнює відомі дані.

На основі результатів анкетування і даних літератури було відібрано 27 абсолютних показників, які характеризують необхідні антропометричні параметри і фізичну підготовленість борців, а на їхній основі було розраховано ще 17 відносних показників. Оцінювалася також успішність виконання обраних ТТД. Аналіз кореляційної матриці підтвердив, що між успішністю виконання обраних ТТД і силовими якостями борців існує взаємозв'язок r = 0,48 – 0,80, (r (критич.) = 0,42 для Р < 0,05). Найбільшу кореляцію виявлено між успішністю проведення ТТД “переворот накатом” і відносною силою м'язів, що приводять плече; м'язів-згиначів передпліччя; згиначів кисті; розгиначів стегна; тестом “забігання ногами навколо голови 10 разів на час”. Аналогічно між ТТД “переворот скручуванням схресним захопленням гомілок” і тестом “забігання ногами навколо голови 10 разів на час”; тестом “лазіння по канату на час”; відносною силою м'язів, що приводять плече; відносною силою м'язів-згиначів правої кисті. Ці тести були обрані для етапного контролю динаміки спеціальної силової підготовленості борців у педагогічному експерименті.

Вивчення динаміки основних показників спеціальної силової підготовленості у КГ і ЕГ після першого і другого макроциклів підготовки стосовно вихідного рівня показало, що вага спортсменів, а також результати в тестах (сила м'язів-згиначів правої і лівої кисті; сила м'язів-розгиначів стегна; стрибок у довжину з місця; забігання ногами навколо голови на час) змінилися практично однаково у спортсменів обох груп. Це пов'язано з тим, що спортсмени за кваліфікацією і за віком розподілені у рівнозначні групи, а результати в цих тестах визначають успішність проведення багатьох прийомів як у стійці, так і в партері, тому тренуванню відповідних груп м'язів приділялася однаково велика увага в обох групах.

Результати в тестах (сила м'язів-згиначів передпліччя; сила м'язів, що приводять праве і ліве плече; лазання по канату без допомоги ніг на час) у спортсменів ЕГ виявилися істотно вище, ніж у КГ. У спортсменів ЕГ приріст склав 5,7 – 23% (Р < 0,05), у той час, як у спортсменів КГ ці результати виросли лише на 7 – 16% (Р < 0,05). Крім того, результат у тесті “лазання по канату без допомоги ніг на час” у спортсменів контрольної групи погіршився на 3,3% (Р < 0,05). Достовірність розходжень досліджених характеристик в ЕГ і КГ підтверджено розрахунком критеріїв Стьюдента та Уайта. Абсолютні зміни показників ССП у контрольній та експериментальній групах після першого і другого етапів підготовки стосовно вихідного рівня представлені у таблиці 2.

Таблиця 2

Зміна середніх значень показників у контрольних тестах в експериментальній і контрольній групах після першого і другого етапів підготовки

У табл. 3 наведені середні для експериментальної групи характеристики техніки виконання прийому “переворот накатом”, отримані за допомогою контрольно-тренажерного пристрою.

Таблиця 3

Динаміка показників спеціальної силової підготовки і техніки виконання прийому “переворот накатом” у спортсменів експериментальної групи

Спостерігається позитивна динаміка як силових, так і технічних характеристик навчально-тренувального процесу. Зокрема, сила стиску тіла манекена на першому етапі тренування збільшилася від 805 до 934 Н (на 16,1%, Р < 0,05), а за річний цикл вона зросла до 1015 Н (на 26,2% , Р < 0,05). Максимальний обертальний момент змінився від 148 до 162 Н*м (на 9,5% (Р < 0,05)) за перший етап тренування і - до 172 Н*м (на 16,4% (Р < 0,05) за рік підготовки). Характерно, що інтенсивність розвитку максимального обертального моменту та інтенсивність розвитку максимальної різниці обертальних моментів під час переходу справа наліво зросли більшою мірою, ніж обертальний момент, – відповідно на 19,8 і 22,2% (Р < 0,05). Важливо також підкреслити, що час розвитку максимального обертального моменту зменшився від 0,42 до 0,40 секунд (на 4,1%) на першому етапі тренування, а за річний цикл він знизився до 0,39 секунди (на 8,2%). Час переходу справа наліво також знизився від 1,0 до 0,95 секунди, тобто на 4,4%, за перший етап тренування і до 0,90 секунди, тобто на 9,7%, за весь рік.

Основні силові характеристики, найбільш значущі для виконання ТТД “переворот накатом”, виміряні у спеціальних тестах, достовірно корелюють з результатами вимірів на тренажері (r критичне = 0,60 для P < 0,05 ), (табл. 4).

Таблиця 4

Коефіцієнти кореляції деяких абсолютних силових характеристик, виміряних у спеціальних тестах, з характеристиками, виміряними на тренажері та вагою

Ці результати вказують на те, що запропонований контрольно-тренажерний пристрій забезпечує необхідний рівень педагогічного контролю розвитку силових якостей і техніки виконання прийому “переворот накатом”, а набір тестів для контролю зазначених характеристик може бути замінений оперативними вимірами на тренажері.

Однак особливо важливим є вивчення зв'язку відносних (у розрахунку на 1 кг власної ваги) показників борця й успішності виконання обраних для удосконалення ТТД. Як видно з таблиці 5, між відносними показниками сили стиску, максимальним обертальним моментом, які були виміряні за допомогою тренажера, з одного боку, і силовими характеристиками, виміряними у спеціальних тестах, та успішністю виконання ТТД “переворот накатом”, з іншого боку, спостерігається середня і висока кореляція.

Таблиця 5

Коефіцієнти кореляції відносно сили стиску і максимального обертального моменту з деякими відносними силовими характеристиками, виміряними в спеціальних тестах, і успішністю виконання ТТД переворот накатом

Ці результати дозволяють зробити висновок про те, що контрольно тренажерний пристрій може використовуватися також для тестування індивідуальної динаміки силових якостей і технічної майстерності. Надійність тесту була підтверджена використанням тренажера в різних умовах і декількома дослідниками для обраного континґенту досліджуваних (r критичне = 0,6 для P < 0,05).

Таким чином, реалізація скоректованої програми спеціальної силової підготовки дозволила істотно підвищити рівень спортивної майстерності борців експериментальної групи. Так, на Кубку України 2002 р. Спортсмени з ЕГ посіли одне перше місце і два других місця, а з контрольної – одне друге; також один спортсмен з експериментальної групи виграв першість Європи 2002 року. Це пов'язано з тим, що результативність боротьби в партері істотно підвищилася. Відсоткове співвідношення балів, виграних при виконанні ТТД “переворот накатом”, зросло від 33,5 до 45,3%, а переворотів скручуванням схресним захопленням гомілки – від 8,5 до 21,3% .

Це дозволяє зробити висновок про наукову обґрунтованість і ефективність програми, методики спеціальної силової підготовки борців юнацького і молодіжного складів у річному циклі тренувань. Ці результати дозволили також перейти до розробки практичних (організаційно-методичних і педагогічних) рекомендацій зі спеціальної силової підготовки й удосконалення спортивної майстерності під час виконання ТТД у партері.

У п'ятому розділі “Узагальнення результатів дослідження” викладено три групи даних, отриманих у дослідженні.

Підтверджено, що абсолютні антропометричні показники стандартно корелюють між собою і вірогідно корелюють з результатами тестів силових якостей; між абсолютними показниками силових якостей різних груп м'язів спостерігається тісна кореляція; у заняттях вибіркової спрямованості при застосуванні різноманітних односпрямованих засобів тренування забезпечується істотне підвищення силових можливостей скелетної мускулатури борців.

Доповнено основні характеристики, які визначають успішність виконання прийому “переворот накатом”, а також групи і режими роботи м'язів, що виконують основне навантаження під час виконання цієї ТТД. Відомі методи спеціальної силової підготовки і засоби її контролю доповнено комплексом спеціально розроблених тестів та вправ силової спрямованості.

Отримано такі нові дані. На основі аналізу змагань борців різної кваліфікації встановлено найбільш результативні ТТД на сучасному етапі розвитку вільної боротьби. Виявлено взаємозв'язок успішності виконання прийому “переворот накатом” з його основними технічними характеристиками. Це дозволило встановити таку закономірність: чим більші відносні показники максимального обертального моменту та сили стиску тіла суперника, тим успішніше проводиться цей прийом в умовах змагань. Науково обґрунтовано методику спеціальної силової підготовки, яка відрізняється від попередніх використанням спеціально розроблених комплексів тестів, вправ та контрольно-тренажерного пристрою. Контрольно-тренажерний пристрій дозволяє оперативно виявляти та коректувати динамічні та часові характеристики прийому, які ним вимірюються з достатньою надійністю, а не встановлюються суб’єктивно тренером.

ВИСНОВКИ

1. Аналіз літератури дозволив визначити, що склад і структура тактико-технічних дій швидко змінюється у змагальній практиці. У першу чергу це по’вязане зі змінами правил змагань. Відомості про дані за Іграми Олімпіад в Атланті, Сіднеї та першостях України у літературі відсутні, хоча вони необхідні для своєчасної корекції методики спеціальної силової підготовки, щодо удосконалення обраних тактико-технічних дій. Це питання у літературі також не висвітлене.

Виявлено найбільш значущі характеристики змагальної діяльності борців: кількість тактико-технічних дій, виконаних борцем за хвилину, за сутичку, за змагання; сума балів за сутичку, за змагання; відносний час атакуючих дій; середній бал за одну тактико-технічну дію; кількість попереджень; кількість реальних атак; надійність атаки; ймовірність атаки; надійність захисту; загальний обсяг змагальної техніки; відносна результативність тактико-технічних дій. Встановлено основні напрямки пошуку засобів і методів удосконалення спеціальної силової підготовки.

2. Змагальна діяльність борців на Іграх Олімпіади в Атланті характеризувалася тим, що найбільш результативними засобами ведення поєдинку у стійці були ТТД з підкласу переведень, а в партері – з підкласу переворотів, а саме: перевороти накатом і перевороти скручуванням, зокрема перевороти скручуванням схресним захопленням гомілок. Зі зростанням вагової категорії ефективність боротьби в партері зростає. У цілому ж боротьба в партері ефективніша за боротьбу у стійці в 1,62 раза.

3. Результативна активність фінальних поєдинків у Сіднеї порівняно зі змаганнями в Атланті у стійці практично не змінилася, а в партері істотно (в 1,8 рази) зросла, що пов'язано зі змінами правил змагань. Під час боротьби у стійці значна перевага надавалася тактико-технічним діям з підкласу переведень, а в партері – з підкласу переворотів, переважно переворотів накатом, що складало 58,9% від загальної результативності боротьби в партері для фінальних поєдинків у Сіднеї, 100% для фінальних поєдинків в Атланті і 40,3% для усіх (фінальних і попередніх) поєдинків в Атланті.

4. Аналіз поєдинків юнаків на першостях України показав, що результативність переворотів накатом від загальної результативності боротьби в партері у юнаків складала лише 33,5%, тоді як для всіх поєдинків олімпійців в Атланті – 40,3%, а для фінальних поєдинків у Сіднеї – 58,6%. Результативність переворотів скручуванням схресним захопленням гомілок складала 16,4% для всіх поєдинків олімпійців в Атланті, 20,7% – для фінальних поєдинків у Сіднеї, а в юнаків – лише 8,5%.

5. На основі експертної оцінки виявлено та проведено ранжирування найбільш значущих характеристик прийому “переворот накатом”: час переходу справа на ліво, антропометричні параметри атакованого час досягнення максимального зусилля, сила стиску тіла суперника. Встановлено, що розгиначі стегна, згиначі передпліччя, розгиначі стопи несуть основне навантаження під час проведення цієї ТТД.

6. Експериментально підтверджено, що успішність виконання найбільш ефективних тактико-технічних дій у партері (перевороти накатом і перевороти скручуванням схресним захопленням гомілок) тісно пов’язані із силовими якостями борців. Коефіцієнт кореляції досягає r = 0,5 – 0,8 (Р < 0,05). Для етапного контролю рівня технічної майстерності і спеціальної силової підготовленості борця були виявлені найбільш значущі тести: забігання ногами навколо голови 10 разів на час; лазання по канату на час; динамометрія м'язів-згиначів передпліччя, згиначів кисті, приведення плеча, розгиначів стегна.

7. Скоректовано методику спеціальної силової підготовки борців у річному циклі тренування. Вона передбачала етапний контроль показників підготовленості, використання комплексу спеціальних вправ та контрольно-тренажерного пристрою і мала такі особливості:

- під час розминки вправа “забігання ногами навколо голови 10 разів” виконувалася з максимальною швидкістю; вправа виконувалася три рази;

- наприкінці вечірніх тренувань спортсмени ЕГ виконували вправи спеціального комплексу протягом 20-30 хвилин; групи м’язів, які тренувалися, кількість підходів, кількість повторень у підході, величина обтяжування відповідали дню тижня, кваліфікації і вазі спортсмена;

- два-три рази на тиждень борці ЕГ виконували вправи на КТП: 4-6 підходів, у кожному підході 2-4 повторення (ці вправи виконувались у наприкінці вечірнього тренування у час, відведений для ССП);

- в експериментальній групі основна увага приділялася вдосконаленню техніки виконуваних ТТД у партері: пошуку індивідуальних особливостей взяття захоплень і проведення технічних дій на ранкових тренуваннях; під час вечірніх тренувань більша увага приділялася боротьбі в партері;

- за тиждень до виступу на змаганнях всі спортсмени знижували обсяг вправ розробленого комплексу, але спортсмени ЕГ продовжували роботу на КТП; обсяг та інтенсивність спеціальної силової підготовки у КГ і ЕГ не відрізнялися більш ніж на 10%.

8. Результати вивчення динаміки спеціальної силової підготовленості підтвердили ефективність запропонованої методики: значення показників тестування силових якостей у спортсменів ЕГ збільшилися до 23% (Р<0,05), у той час, як у спортсменів КГ ці результати зросли лише до 16% (P<0,05). За допомогою тренажера виявлено, що силові показники і характеристики технічної майстерності в ЕГ істотно зросли. Зокрема, сила стиску манекена на першому етапі тренування збільшилася від 805 ± 13 до 934 ± 12 Н (на 16,1% (P<0,05)), а за річний цикл вона зросла до 1015 ± 14 Н (на 26,2% (P<0,05)). Максимальний обертальний момент змінився від 148 ± 12 до 162 ± 14 Н*м (на 9,5% (P<0,05)) за перший етап тренування) і до 172 ± 16 Н*м (на 16,4% (P<0,05)) за річний етап підготовки). Характерно, що інтенсивність розвитку максимального обертального моменту та інтенсивність розвитку максимальної різниці обертальних моментів, під час переходу справа наліво зросли більшою мірою, ніж обертальний момент, – відповідно на 19,8 (P<0,05) і 22,2% (P<0,05).

9. Скоректовано методику ССП, спрямовану переважно на удосконалення ТТД у партері. Реалізація методики дозволила істотно підвищити рівень спортивної майстерності борців експериментальної групи. Так, на Кубку України 2002 р. Спортсмени з ЕГ посіли одне перше місце і два других, а з контрольної – одне друге; також один спортсмен з експериментальної групи виграв першість Європи 2002 року. Це, певно, пов’язане з тим, що результативність виконання ТТД “переворот накатом” у молоді за оцінкою складу ТТД на Кубку України 2002 року у Броварах зросла від 33,5 до 45,3%; результативність переворотів скручуванням схресним захопленням гомілок підвищилася від 8,5 до 21,3%.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

10.

11. Алешин Е.В., Латышев С.В. Специальные предсоревновательные упражнения борцов // Организация и методика учебного процесса, физкультурно-оздоровительной и спортивной работы: Материалы V Межуниверситет. науч.-метод. конф., Ростов-на-Дону, Изд-во Москов. ун-та, 1998. – С. 248-249.

12. Громаков А.Ю., Латышев С.В., Чочарай З.Ю. Анализ соревновательной деятельности и оптимизация системы специальной силовой подготовки квалифицированных борцов вольного стиля // Wychowanie fizyczne i sport: kwartalnik.– 2002. T. XLVI. – Supl. Nr.1 – Cz. 2. – S. 125-126.

АНОТАЦІЇ

Латишев Сергій Вікторович. Cпеціальна силова підготовка та засоби її контролю у річному циклі тренування кваліфікованих борців. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з фізичного виховання і спорта за спеціальністю 24.00.01 – олімпійський і професійний спорт. – Львівський державний інститут фізичної культури, Львів, 2004.

Об'єкт – силова підготовка кваліфікованих борців; мета – вдосконалити процес підготовки борців вільного стилю на основі розробки методів тренування та засобів контролю спеціальних силових якостей і техніки виконання прийомів у партері; методи дослідження – відеозйомка та відеоаналіз, тестування, педагогічний експеримент, кваліметрія та математична статистика; новизна – розроблено метод удосконалення тактико-технічної дії “переворот накатом”, який полягає в оперативному виявленні і корекції динамічних та часових характеристик прийому, ці характеристики вимірюються спеціальним контрольно-тренажерним пристроєм з комп’ютерною обробкою даних з достатньою надійністю, а не встановлюються візуально, тобто суб’єктивно, тренером; результати – розроблено методичні рекомендації, які можуть використовуватися для корекції програм тренування у училищах олімпійського резерву та школах вищої спортивної майстерності, скоректовано методику спеціальної силової підготовки, яка спрямована на удосконалення тактико-технічних дій у партері; впроваджено у тренувальний процес збірних команд Донецької області й України з вільної боротьби; галузь – олімпійський спорт.

Ключові слова: кваліфіковані борці, спеціальна силова підготовка, засоби контролю, змагальна діяльність, контрольно-тренажерний пристрій, тести, партер.

Латышев Сергей Викторович. Специальная силовая подготовка и средства ее контроля в годичном цикле тренировки квалифицированных борцов. Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата наук по физическому воспитанию и спорту по специальности 24.00.01 – Олимпийский и профессиональный спорт. Львовский государственный институт физической культуры, Львов, 2003.

Состав и структура наиболее результативных технико-тактических действий вольной борьбы быстро изменяются в соревновательной практике. Это обусловлено изменениями правил соревнований и острой конкуренцией в борьбе за мировое первенство. Поэтому научно-методическое обеспечение тренировочного процесса требует постоянного оперативного выбора наиболее эффективных технико-тактических действий. Другим важнейшим фактором успешности соревновательной деятельности борца является уровень специальной силовой подготовленности. Однако его повышение, когда резервы увеличения объема и интенсивности тренировки практически исчерпаны, возможно лишь путем совершенствования тренировочного процесса. Поэтому исследование выполнено с целью совершенствования процесса подготовки борцов вольного стиля на основе разработки методов тренировки и средств контроля специальных силовых качеств и техники выполнения эффективных технико-тактических действий.

Объект исследования – силовая подготовка квалифицированных борцов. Целью исследования является совершенствование процесса подготовки борцов вольного стиля на основе разработки методов тренировки и средств контроля специальных силових качеств и техники виполнения приемов в партере. Методи исследования – видеосъемка и видеоанализ, тестирование, педагогический эксперимент, квалиметрия и математическая статистика.

Экспериментально обоснована методика специальной силовой подготовки борцов, направленная преимущественно на совершенствование борьбы в партере и учитывающая особенности выбранных для этого тактико-технических действий. Она рассчитана на 1 год и реализуется в два цикла, каждый из которых приходятся на специально-подготовительный этап подготовительного периода и следующий за ним соревновательный период текущего макроцикла. В основу методики положен принцип первичности соревнований и вторичности тренировки.

Новизна исследования состоит в следующем. Анализ соревновательной деятельности борцов на Играх Олимпиад в Атланте и в Сиднее показал, что при борьбе в стойке значительное предпочтение отдается тактико-техническим действиям из подкласса переводов, а в партере – из подкласса переворотов, главным образом - это перевороты накатом. В партере более результативно борьба велась в Сиднее, нежели в Атланте, что связано с изменениями правил соревнований. Определено, что у борцов-олимпийцев результативность технико-тактических действий в партере