Систематизуюча інтерпретація засад і принципів, що фундують особистість у В. В. Зеньковського, відзначає на закінчення дисертант, дозволила продемонструвати цілісний характер персонологічних побудов мислителя, а також узагальнити й зафіксувати підсумки теоретичного вивчення його суб’єктно-особистісної концепції.

Підсумовуючи результати здійсненого дослідження, дисертант робить наступні висновки:

1. Ключовою і фокусуючою темою творчості В. В. Зеньковського є тема особистості. Незмінна присутність її у центрі дослідницьких і світоглядних інтересів мислителя, вміщення її наріжним каменем всіх побудов – дозволяє говорити про первинну персоналістичну настанову, яка визначала й скеровувала його творчість. Глибинна інтуїція особистості, ідея особистості визначили як загальні світоглядні шукання В. В. Зеньковського, так і конкретні його побудови, ставши базовою лінією і внутрішнім сполучним полюсом цих побудов.

2. Теоретичним фундаментом персонологічних побудов В. В. Зеньковського стали метафізичні принципи, розроблені вперше Плотіном, Г. В. Лейбніцем, Й. Гербартом і Г. Лотце. Загальфілософською підмогою створюваної ним концепції особистості стала низка критично засвоєних і оброблених мислителем ідей новітньої філософії, а саме неокантіанства (Г. Ріккерт, А. Гессен) і феноменології (Е. Гусерль). В обґрунтуванні субстанційного підходу до особистості В. В. Зеньковський виходив із тверджень персоналістичної метафізики (Ш. Ренув’є, Г. Тейхмюлер, В. Штерн, Л. М. Лопатін, В. І. Несмєлов, М. О. Лосський та ін.) і спирався на концептуальну базу “центральних теорій” психічної активності (Г. Лотце, Т. Ліппс, А. Бергсон, А. Фульє та ін.).

3. Систематично проведена В. В. Зеньковським критика теорій психічної причинності дозволила йому, відкинувши як фізіологічний, так і спіритуалістичний епіфеноменалізм, по-перше, утвердити ідею самостійності психічної причинності (ідею своєрідності психіки) і, по-друге, проробити й увести в психологію поняття “центру психіки” як творчого її ядра, суб'єкта психічного розвитку.

4. Теоретична незадовільність дереалізуючих і деонтологізуючих особистісну реальність підходів до особистості стає у В. В. Зеньковського центральним аргументом в обґрунтуванні ним необхідності переходу від номіналістичного (асоціанізм, актуалізм) трактування особистості до субстанційного її розуміння і метафізичного тлумачення.

5. Обґрунтування субстанційного підходу до особистості здійснювалося В. В. Зеньковським через проведення систематичного розрізнення метафізичного (глибинного) і емпіричного начал в особистості й утвердження первісності (непохідності й невиводимості) цієї глибинної основи як непереборної умови її онтологічної самостійності. Ключовими моментами обґрунтування особистісної реальності у В. В. Зеньковського стали: утвердження суб’єктно-опосередкованого характеру психіки (тобто, наявності в ній суб'єкта як первісно реального центру, що скеровує психічний розвиток особистості) й опора на динамічне розуміння субстанції, яка є силою, що формує й пов’язує в єдність цей розвиток.

6. Розроблення В. В. Зеньковським суб’єктно-особистісної концепції здійснювалася поетапно: у напрямку від первинної концептуалізації ним позаемпіричної (субстанційної) основи особистості, через послідовне поглиблення вихідних положень концепції й пророблення (у низці праць) її ключових аспектів – до всебічної опрацьованості і логіко-концептуальної обґрунтованості субстанційного розуміння особистості.

7. Ключовими характеристиками персонологічної концепції В. В. Зеньковського є: а) позаемпіричність загального підходу до тлумачення особистісної реальності, розрізнення в особистості субстанційного ядра і його емпіричних виявів; б) концептуалізованість суб’єктно-субстанційного центру особистості, опосередкування суб'єктом усіх процесів, що перебігають у особистості; в) логіко-поняттєва обґрунтованість онтологічної самостійності особистості і метафізично поглиблююче тлумачення її буттєвих джерел.

8. Принципами, покладеними в основу суб’єктно-особистісної концепції В. В. Зеньковського, і такими, що задають її парадигмальну базу, є принципи непохідності, розрізненої єдності й невичерпності особистості.

9. Перспективою подальших досліджень персонологічного вчення В. В. Зеньковського має стати вивчення розробки мислителем особистісної проблематики в рамках релігійної антропології.

10. Істотне значення для подальшого дослідження як персонології В. В. Зеньковського, так і його творчості загалом, має перевидання на батьківщині мислителя його численних праць у повному їхньому обсязі. Ці дослідницькі й видавничі зусилля повинні покласти початок ґрунтовному вивченню наукового доробку вченого і сприяти введенню до контексту сучасної вітчизняної культури значної творчої спадщини цього видатного мислителя і релігійного діяча ХХ століття.

Основні положення й висновки дисертації викладено у таких публікаціях автора:

1. Проблема особистості у творчості В. В. Зеньковського // Міжнародний семінар з гуманістичної психології та педагогіки (Рівне, 1998 р.): Тези доповідей та повідомлень. – Рівне, 1998. – С. 56–57.

2. До методології історичної психології // Матер. Всеукр. наук.-практ. конф. "Проблеми безпеки української нації на порозі ХХІ сторіччя" (Чернівці, 1998), Ч. ІІ. – Київ-Чернівці, 1998. – С. 482–489.

3. Філософсько-психологічні проблеми особистості у працях В.В.Зеньковського // Психологія: Збірка наукових праць національного пед. ун-ту ім. М. П. Драгоманова. – К., 1999. – Вип. 1 (4). – С. 5–10.

4. Українська романтична "філософія серця" та проблематика особистості // П’яті Костюківські читання “Психологія на перетині тисячоліть” (Київ, 1999). – К., 1999.– Ч.11. – С. 304–311.

5. "Філософія серця" П. Д. Юркевича та поглиблене розуміння особистості // Практична психологія та соціальна робота. – 1999. – №6. – С. 38–40.

6. Доглибне "Я" як духовне підґрунтя особистості у В.В.Зеньковського // Філософська думка. – 1999. – №1. – С. 242–251.

7. Витоки поняття "особистість" та його концептуалізація у вітчизняній психології ХІХ ст. // Психологія: Збірка наукових праць національного пед. ун–ту ім. М. П. Драгоманова. – К., 1999. – Вип. 3 (6). – С. 8–14.

8. В. В. Зеньковський та українська свідомість // Психологія самосвідомості: історія, сучасний стан та перспективи дослідження. – Київ, 1999. – С. 52–53.

9. В. В. Зеньковский: психология в русле православной антропологии // Журнал практикующего психолога. – 2000. – № 6. – С. 40–44.

10. Філософсько-психологічні погляди В.В Зеньковського та сучасні уявлення про особистість. // Актуальні проблеми психології: Наук. записки Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. С. Д. Максименка. – К.: Нора-Друк, 2001. – Вип. 21. – С. – 159–163.

11. В. В. Зеньковский: Психическая причинность как метафизика личности // Практична філософія. – 2001. – № 3. – С. 145–148.

12. Особистість як осереддя світоглядних пошуків В.В.Зеньковського // Наукові записки НаУКМА. – Т. 20. Філософія та релігієзнавство (Ювілейний випуск до 70-річчя з дня народження професора НаУКМА Вілена Сергійовича Горського). – К., 2002. – С. 82–85.

13. Особистість та її концептуалізації у вітчизняній психології другої половини ХІХ сторіччя // Актуальні проблеми психології: Наук. записки Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. С. Д. Максименка. – К.: Нора-Друк, 2003. – Вип. 23. – С. 213–223.

АНОТАЦІЯ

Летцев Віктор Михайлович. Проблема особистості в психологічній спадщині В. В. Зеньковського. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.01 – загальна психологія, історія психології. – Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України, Київ, 2004.

Дисертація є цілісним дослідженням персонологічної спадщини В. В. Зеньковського. У роботі визначено місце й роль особистісної проблематики в системі психологічних поглядів мислителя й установлено логіко-концептуальні засади й принципи розуміння особистості в його персонології. В ході детального аналізу філософсько-психологічних творів В. В. Зеньковського розкрито послідовність і логіку становлення його суб’єктно-особистісної концепції, виділені й проінтерпретовані її ключові аспекти, визначені етапи, послідовність і засоби обґрунтування ним особистісної реальності. У підсумку дослідження здійснена систематизуюча інтерпретація фундаментальних засад і ключових принципів персонологічного учення В. В. Зеньковського.

Ключові слова: особистість, особистісна реальність, глибинна основа особистості, субстанційна концепція особистості, персонологія.

АННОТАЦИЯ

Летцев Виктор Михайлович. Проблема личности в психологическом наследии В. В. Зеньковского. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.01 – общая психология, история психологии. – Институт психологии им. Г. С. Костюка АПН Украины, Киев, 2004.

Диссертация является целостным исследованием персонологического наследия В. В. Зеньковского. В работе определены место и роль личностной проблематики в системе психологических представлений мыслителя и установлены логико-концептуальные основания и принципы понимания личности в его персонологии. В ходе детального анализа философско-психологических произведений В. В. Зеньковского раскрыты последовательность и логика становления его субъектно-личностной концепции, выделены и проинтерпретированы ее ключевые аспекты, определены этапы, последовательность и способы обоснования им личностной реальности. В завершение исследования осуществлена систематизирующая интерпретация фундаментальных оснований и ключевых принципов персонологического учения В. В. Зеньковского.

На основании анализа широкого круга первоисточников автором установлено, что ключевой, фокусирующей темой творчества В. В. Зеньковского является тема личности. Неизменное присутствие ее в центре исследовательских и мировоззренческих интересов мыслителя, поставление ее во главу угла всех построений, – позволяют говорить об изначальной персоналистической установке определявшей и направлявшей все его творчество. Теоретическим фундаментом персонологических построений В. В. Зеньковского стали метафизические принципы, разработанные впервые Плотином, Г. В. Лейбницем, Й. Гербартом и Г. Лотце. Общефилософским подспорьем создаваемой им концепции выступил ряд критически усвоенных и обработанных идей философов-неокантианцев и феноменологии Э. Гуссерля. В обосновании субстанциального подхода к личности В. В. Зеньковский исходил из положений персоналистической метафизики и опирался на концептуальную базу “центральных теорий” психической активности.

Автор подчеркивает, что разработанная В. В. Зеньковским субъектно-личностная концепция складывалась в ходе детальной и всесторонне аргументированной критики принципов современной ему психологии, номиналистических и актуалистических подходов к пониманию личности. Эта критика позволила В. В. Зеньковскому, отвергнув как физиологический, так и спиритуалистический эпифеноменализм, во-первых, утвердить идею самостоятельности психической причинности и, во-вторых, проработать и ввести в психологию понятие “центра психики” как творческого ее ядра, субъекта психического развития.

В диссертации выяснено, что обоснование В. В. Зеньковским субстанциального подхода к личности осуществлялось через проведение систематического различения метафизического (глубинного) и эмпирического начал в личности и утверждение изначальности (непроизводности и невыводимости) этой глубинной основы как неустранимого условия ее онтологической самостоятельности. Ключевыми моментами такого обоснования стали: утверждение субъектно-опосредованного характера психики, то есть наличия в ней субъекта как изначально реального центра, направляющего психическое развитие личности, и опора на динамическое понимание субстанции, являющейся формирующей силой и связующим единством такого развития.

Раскрывая последовательность разработки В. В. Зеньковским субъектно-личностной концепции, автор отмечает, что она осуществлялась поэтапно: в направлении от первоначальной концептуализации им внеэмпирической (субстанциальной) основы личности, через последовательное углубление исходных положений концепции и проработку ее ключевых аспектов – к всесторонней проработанности и логико-концептуальной обоснованности субстанциального понимания личности.

Анализ теоретических оснований концепции В. В. Зеньковского показал, что ключевыми характеристиками ее являются: а) внеэмпиричность общего подхода к истолкованию личностной реальности, различение в личности субстанциального ядра и его эмпирических проявлений; б) концептуализированность субъектно-субстанциального центра личности, опосредование субъектом всех процессов протекающих в личности; в) логико-понятийная обоснованность онтологической самостоятельности личности и метафизически углубляющее истолкование ее бытийных истоков. Принципами, положенными в основание субъектно-личностной концепции В. В. Зеньковского и задающими ее парадигмальную базу – являются принципы непроизводности, различенного единства и неисчерпаемости личности.

Систематизирующая интерпретация фундаментальных оснований и принципов концепции В. В. Зеньковского позволила диссертанту продемонстрировать целостный характер персонологических построений мыслителя, опирающихся на систему обоснованных положений и взаимосвязанных понятий.

Клюевые слова: личность, личностная реальность, глубинная основа личности, субстанциальная концепция личности, персонология.

SUMMARY

Letzev, Victor M. The problem of personality in the psychological heritage of V. V. Zen’kovsky. – Manuscript.

Thesis for the candidate degree in speciality 19.00.01 – general psychology, history of psychology. – G.S. Kostiuk Institute of Psychology at the Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine, Kyiv, 2004.

The dissertation provides integral and comprehensive research of V.V. Zen’kovsky's personological heritage. The place and role of the problem of personality in the system of psychological concepts of V.V. Zen’kovsky are determined, and the logical and conceptual bases and principles of understanding of personality in his personology are established.

On the base of the detailed analysis of V.V. Zen’kovsky’s philosophical and psychological works the process and logic of the development of his subject-personality conception have been elicited, its key aspects discerned and construed; the stages, sequence and ways used by V.V. Zen’kovsky to substantiate the personal reality have been elucidated. In conclusion, the systematizing interpretation of the fundamental bases and key principles of V.V. Zen’kovsky’s personological doctrine has been carried out.

Key words: personality; personal reality; core basis of personality; substantial concept of personality; personology.