ЛЬВІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ
ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ ІМЕНІ С.З. ГЖИЦЬКОГО

ЛЯСОТА ВАСИЛЬ ПЕТРОВИЧ

УДК 619: 615.375:573.6:636.4

ОБГРУНТУВАННЯ І РОЗРОБКА ПРЕВЕНТИВНИХ ЗАХОДІВ
ДЛЯ КОРЕКЦІЇ ПРИРОДНОЇ РЕЗИСТЕНТНОСТІ ОРГАНІЗМУ СВИНЕЙ ЗА УМОВ ВПЛИВУ ПАРАТИПОВИХ ФАКТОРІВ

16.00.06 – гігієна тварин та ветеринарна санітарія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора ветеринарних наук

Львів – 2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Білоцерківському державному аграрному університеті
Міністерства аграрної політики України.

Науковий консультант: доктор ветеринарних наук, професор

Нікітенко Анатолій Мефодійович,

Білоцерківський державний аграрний університет,

завідувач кафедри гігієни тварин і основ ветеринарної

медицини

Офіційні опоненти: доктор ветеринарних наук, професор

Ященко Микола Федорович,

Інститут ветеринарної медицини УААН, головний

науковий співробітник лабораторії імунопатології

доктор ветеринарних наук, професор

Гончаренко Володимир Михайлович,

Одеський державний аграрний університет,

завідувач кафедри зоогігієни і технології виробництва

доктор ветеринарних наук, старший науковий

співробітник Коцюмбас Ігор Ярославович,

директор Державного науково-дослідного Інституту

ветеринарних препаратів та кормових добавок,

завідувач лабораторії імунології

Провідна установа – Національний аграрний університет Кабінету Міністрів України, кафедра гігієни тварин імені А.К. Скороходька, м. Київ.

Захист дисертації відбудеться 10.06. 2004 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.826.01 у Львівській національній академії ветеринарної медицини імені С.З. Гжицького за адресою: 79010, м. Львів-10, вул. Пекарська, 50, аудиторія № 1.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Львівської національної академії ветеринарної медицини імені С.З. Гжицького за адресою: 79010,
м. Львів-10, вул. Пекарська, 50.

Автореферат розісланий 07.05.2004 року

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат біологічних наук, доцент Головач П.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Успішний розвиток тваринництва значною мірою залежить від ефективного вирощування здорових сільськогосподарських тварин, яке б поєднувало високу їх продуктивність із підвищеною стійкістю організму до різних захворювань. Спеціалізація і інтенсифікація галузі тваринництва дозволяє при мінімальних затратах отримувати максимальну кількість високоякісної продукції.

Ведення тваринництва в Україні ставить перед ветеринарною наукою ряд проблем, пов'язаних із збереженістю тварин і їх продуктивністю. Основними причинами хвороб тварин за таких умов є недотримання вимог утримання, годівлі та зниження внаслідок цього імунобіологічної реактивності організму, їх росту і розвитку, особливо молодняку.

Тривале перебування тварин у закритих приміщеннях, висока концентрація їх на обмежених виробничих площах та вплив численних екологічних і технологічних стрес-факторів зумовлюють підвищену чутливість їх організму до різних хвороб. В Україні недостатньо налагоджена система гігієно-екологічного контролю за станом здоров’я тварин і якістю отриманої продукції на більшості етапах технологічного ланцюга (Нікітенко А.М., 1990; Малина В.В., 1997; Ященко М.Ф., 1999; Данчук В.А., 2000; Войтенко С.П., 2000; Засєкін Д.А., 2002; Демчук М.В., 2003; Високос М.П., 2003; Гончаренко В.М., 2002; Чумачен-ко В.Ю., 2003 та ін.).

Урахування і корекція адаптивних реакцій тварин на зміни умов зовнішнього середовища та усунення негативного впливу паратипових факторів дозволять реалізувати потенційні, генетично зумовлені можливості організму. Слід попереджувати не хворобу, а дисбаланс між організмом і зовнішнім середовищем. У зв'язку з цим велике теоретичне і практичне значення мають пошук нових та впровадження ветеринарних препаратів, які здатні підвищувати стан природної резистентності організму тварин за умов несприятливого довкілля.

Досягненням біологічної науки сьогодення є розробка і впровадження у практику ветеринарної медицини нових ефективних методів підвищення імунобіологічної реактивності організму тварин, для превентивної терапії незараз-них та інфекційних хвороб. Серед них великого поширення набули різні специфічні й неспецифічні біологічно активні препарати: імуноглобуліни, вітаміни, макро- та мікроелементи, різні тканинні препарати (Апатенко В.М., 1990; Карпуть І.М., 1992; Тарабай В.А., 1993; Астахова О.П., 1995; Захаров В.М., 1995; Чорний М.В., 1996; Калиновський Г.С., 1997; Достоєвський П.П., 1998; Прискока В.Н., 1999; Дем’яновський О.Р., 1999; Ткаченко Т.П., 1999 та ін.). Проте арсенал використовуваних у ветеринарній медицині імуномодулюючих препаратів для корекції імунодефіцитного стану організму сільськогосподарських тварин є недостатнім. В останні десятиліття широкого застосування набули, зокрема, препарати тимуса.

Вилочкова залоза в організмі тварини відповідає за його імунологічну компетентність і толерантність. Завдяки продукуванню гуморальних факторів, вона регулює стан периферичної частини лімфоїдної системи , а також впливає на ендокринну рівновагу, метаболізм та ріст тварин. З тимуса виділена велика кіль-кість низькомолекулярних речовин, серед яких достатньо вивченими є тимозини, тимічний гуморальний фактор, тимопоетин, тимарин, сироватковий фактор тощо. Їх застосування дозволяє суттєво підвищити природну резистентність та продуктивні якості тварин. Виділення з тимуса нових високоефективних сполук продовжується. Вивченню ефективності дії нових препаратів тимуса та інших біологічно активних засобів для превентивної терапії, як одного із методів профілактики і присвячена наша робота.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційна робота є частиною комплексних програм науково-дослідних робіт Міністерства аграрної політики України (№ держреєстрації 0196U007677 та № 082/1–10)“Вивчити показники фізіологічної норми імунної системи та розробити тести оцінки стану клітинних та гуморальних факторів природної резистентності організму свиней” і “Впровадити в практику ветеринарної медицини технології застосування природних біологічно активних препаратів в екологічно несприятливих регіонах України”. Окремі розділи дисертації увійшли до комплексної програми УААН на 1999–2001 рр. “Система захисту сільськогосподарських тварин від захворювань та створення нових лікувально-профілактичних засобів”.

Мета та завдання досліджень. Метою досліджень було вивчити механізми розвитку функціональної незрілості природної резистентності організму свиней під впливом паратипових факторів, розробити технологію виготовлення комплексного препарату із тимуса, крові молодняку великої рогатої худоби та визначити оптимальні режими їх використання для корекції імунобіологічної реактивності тварин, а також вивчити ефективність використання електромагнітних випромінювань надвисокої частоти з метою підвищення фармакологічної дії біологічно активних препаратів і впровадити розроблені препарати у виробництво.

Для досягнення цієї мети необхідно було вирішити наступні завдання:

- З’ясувати вплив технології вирощування, утримання та годівлі свиней за умов впливу паратипових факторів на природну резистентність, збереженість та продуктивні якості тварин.

- Вивчити морфологічні показники крові організму свиней при вирощуванні їх на умовно чистих і екологічно несприятливих територіях.

- Розробити технологію виготовлення комплексного препарату із тимуса та крові молодняку великої рогатої худоби.

- Проаналізувати вплив природного імуномодулюючого препарату “Фера-мін” і більш ґрунтовно вивчити дію КАФІ та феролізину на імунну систему лабораторних тварин і свиней.

- Дослідити вплив електромагнітних випромінювань надвисокої частоти на оптичну густину води, сольових розчинів, життєдіяльність найпростіших, функ-ціональну активність формених елементів крові свиней та фармакологічну дію природних імуномодулюючих препаратів.

- Експериментально обгрунтувати доцільність застосування модифікованих імуномодулюючих препаратів “Ферамін”, “КАФІ” та “Феролізин” на природну резистентність свиней.

- Дати ветеринарно-санітарну оцінку продуктів забою тварин після засто-сування їм природних імуномодуляторів та модифікованих препаратів.

- Визначити економічну ефективність застосування природних імуно-модуляторів та модифікованих препаратів у свинарстві.

- На основі одержаних експериментальних даних розробити нормативно-технічну документацію на препарат “Ферамін”, науково-практичні рекомендації щодо підвищення природної резистентності, збереженості, росту і розвитку свиней.

Об’єкт дослідження – умови утримання, вирощування і годівлі свиней великої білої породи, стан природної резистентності тварин різних вікових груп Лісостепу України (ембріони свиней, підсисні поросята, свині групи дорощування та відгодівельного віку) .

Предмет дослідження – вплив немодифікованих та модифікованих препаратів “Ферамін”, “КАФІ” і “Феролізин” на природну резистентність свиней, показники росту і стійкості організму тварин.

Методи дослідження. У дослідженнях використовувалися такі методи: зоотехнічні, зоогігієнічні, клініко-фізіологічні, морфологічні, біохімічні та імунологічні, ветеринарно-санітарні, при обробці первинного матеріалу – варіаційно-статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертаційній роботі поглиблені сучасні уявлення про негативний вплив паратипових факторів середовища на імунологічні процеси в організмі тварин, вивчені вікова динаміка та функціональна активність факторів клітинного і гуморального імунітету свиней.

Вперше розроблена технологія отримання комплексного препарату “Ферамін”. Доведена сингенна дія біологічно активних речовин, комплексів заліза, міді, цинку, марганцю, кобальту і гуморальних факторів вилочкової залози на метаболізм та проліферацію, дозрівання і спеціалізацію імунокомпетентних клітин організму свиней (патент 38678А61К35/00). Визначена імуномодулююча характеристика дії феролізину.

Вперше доведено позитивний вплив електромагнітних випромінювань надвисокої частоти на оптичну густину води і розчинів солей, життєдіяльність найпростіших (війчаста інфузорія) та стійкість формених елементів крові молодняку свиней у безсироватковому і сироватковому середовищах (патенти – 43972А со2F1/30, 53174А, 55585А).

Вперше виявлено, що застосування імуномодуляторів та модифікованих препаратів підвищує продуктивні якості свиней (патент 43971АА61N1/00), не знижуючи органолептичних, біохімічних та санітарних показників м’яса і жиру.

Практичне значення одержаних результатів. Впроваджені у практику свинарства технології застосування природних імуномодулюючих препаратів. Налагоджено виробництво імуномодулюючого препарату “Ферамін” в умовах проблемної лабораторії імунології сільськогосподарських тварин Білоцерківського ДАУ. Обгрунтовані оптимальні режими використання цих препаратів у свинарстві. Визначено схеми застосування електромагнітних випромінювань надвисокої частоти для модифікації води, сольових розчинів та імуномодулюючих препаратів у господарствах із замкнутим циклом вироб-ництва свинини, що дозволяє значно підвищити активність цих речовин. Виявлено пролонгуючий вплив випромінювань низькоінтенсивного широкосмугового діапазону на біологічну активність імуномодулюючих препаратів. У господарствах КСП “Перемога” Рокитнянського району, “Покрова” Володарського району, “Піщанське” і “Дослідне господарство ім. 9 січня” Білоцерківського району та СГК “Устимівський” Васильківського району Київської області впроваджена технологія застосування немодифікованого і модифікованого препаратів “Ферамін”, “КАФІ” та “Феролізин”, яка прискорює відновлення імунологічного статусу організму свиней та підвищувала їхню продук-тивність.

Основні положення дисертації використовуються в навчальному процесі на біолого-технологічному факультеті та факультеті ветеринарної медицини Білоцерківського та Одеського державних аграрних університетів, Полтавської державної аграрної академії, Львівської державної академії ветеринарної медицини ім. С.З. Гжицького і Луганського національного аграрного університету.

Результати досліджень увійшли у технічні умови України ТУ У 46.15.412–99 на ферамін (затверджені Державним департаментом ветеринарної медицини Міністерства агропромислового комплексу України 12.06.1999 р.), “Настанову по застосуванню препарату “Ферамін” №15–14/203, затверджену Державним департаментом ветеринарної медицини Міністерства агропромислового комплексу України 28.10.1999 р; ”Рекомендації по використанню природного імуномодулюючого препарату “КАФІ” у ветеринарній медицині” (Біла Церква, 1998. – 10 с.), ”Рекомендації по використанню природного імуномодулюючого препарату “КАФІ” при вирощуванні поросят ” (Біла Церква, 2000. – 15 с.), “Рекомендації з технології використання імуномодулюючого препарату “КАФІ” у свинарстві” (Біла Церква, 2001. – 10 с.), ”Рекомендації щодо використання у свинарстві природного імуномодулюючого препарату “КАФІ”, структурованого приладом “Політон–2 ” (Біла Церква, 2001. – 19 с.), “Рекомендації щодо технології використання імуномодулюючого препарату “Ферамін” у свинарстві“ (Біла Церква, 2002. – 13 с.), “Показники фізіологічної норми клітинного та гуморального факторів природної резистентності свиней” (Біла Церква – Львів, 2002. –16 с.).

Особистий внесок здобувача у виконану роботу полягає в самостійній розробці програм, проведенні методичної та аналітичної роботи, експериментальних досліджень з вивчення впливу несприятливих факторів довкілля на природну резистентність свиней, виготовленні та вивченні ефективності дії імуномодулюючого препарату “Ферамін”, поглибленому вивченні дії КАФІ та феролізину, в експериментальному обгрунтуванні застосування цих же модифікованих препаратів з ціллю превентивної терапії у свинарстві, у статистичній обробці одержаних результатів та формулюванні висновків. Із матеріалів наукових експериментів та публікацій дисертант використав, за згодою співавторів, частину результатів, одержаних спільно.

Апробація результатів досліджень. Матеріали дисертації доповідались, обговорювались і були схвалені на Міжнародній науково-практичній конферен-ції “Інформаційно-хвильова терапія: досвід, проблеми, перспективи” (м. Київ, 1999); Міжнародній науковій конференції “С.З. Гжицький і сучасна аграрна наука” (м. Львів, 2000); Міжнародній конференції з фізіології і біохімії тварин, присвяченій 100-річчю від дня народження професора С.З. Гжицького
(м. Львів, 2000); Международной научно-внедренческой конференции “Торсионные технологии (сельское хозяйство, медицина, туризм, долголетие ХХІ века)” (г. Тбилиси, 2000); 7-й Межгосударственной межвузовской научно-практической конференции “Новые фармакологические средства в ветеринарии“ (Санкт-Петербург, 1995, 1999, 2001); IV Межгосударственной межвузовской научно-практической конференции “Итоги 8 лет работы по ликвидации последствий аварии на ЧАЭС” (Чернобыль, 1994); І, ІІ та ІІІ-й науково-практичних конференціях “Електромагнітні випромінювання в біології та практичне використання їх позитивних ефектів” (м. Біла Церква, 1996, 1999, 2000); на засіданнях Науково-технічної ради Державного департаменту ветеринарної медицини України (м. Київ, 1996–2001рр.); семінарах, які проводились на базі проблемної лабораторії імунології сільськогосподарських тварин Білоцерківського ДАУ (1997–2001 рр.) та Інституті експериментальної патології, радіобіології та онкології ім. Р.Є. Кавецького (1997); науково-технічній конференції “Збереження молодняку сільськогосподарських тварин – запорука розвитку тваринництва України” (м. Біла Церква, 1994); науково-практичній конференції “Вчені БЦДСГІ – виробництву” (м. Біла Церква, 1994); щорічних звітних наукових конференціях професорсько-викладацького складу Білоцерківського державного аграрного університету.

Публікації. Матеріали дисертації опубліковані в 48 наукових працях, у тому числі у 28 статтях (17 – у наукових журналах, 11 – у збірниках наукових праць), 8 матеріалах і тезах конференцій, 1 технічних умовах, 6 методичних рекомендаціях. За темою дисертації одержано 5 патентів України на винаходи.

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається із вступу, огляду літератури, загальної методики та основних методів досліджень, результатів досліджень та їх обговорення, узагальнення результатів досліджень, висновків та пропозицій виробництву, списку використаної літератури та додатків. Робота викладена на 399 сторінках комп’ютерного тексту, містить 8 рисун-ків, 123 таблиці, 8 додатків. Список літератури включає 721 джерело, у тому числі 108 – іноземною мовою.

ОСНОВНІ НАПРЯМИ ДОСЛІДЖЕНЬ,
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ РОБОТИ

Робота виконана на кафедрі гігієни тварин і основ ветеринарної медицини Білоцерківського державного аграрного університету на протязі 1989–2001 років (рис. 1). Дослідження проведені на свинях великої білої породи, що вирощувались на свинокомплексах: радгоспу-комбінату “Трубезький” Баришівського району, КСП “Завадівське” Володарського району, АПГ ім. Бузницького Миронівського району, СП “Перемога” Рокитнянського району, в умовах колек-тивних господарств: “Піщанське” Білоцерківського району, “Нива” Сквирського району, ім. 1-го Травня Рокитнянського району, “Устимівський” Васильківського району Київської області, “Лознянське” Хмельницького району, “Україна” Вінницького району Вінницької області, “Лан” Вільшанського району Кіровоградської області та ряд інших. Усього використано понад 20 тисяч голів тварин, які вирощувались у 21 господарстві.

Дослідження виконували в проблемній лабораторії імунології сільськогосподарських тварин, Інституті внутрішніх хвороб тварин та Інституті ветеринарно-санітарної експертизи при Білоцерківському державному аграрному університеті, Інституті експериментальної патології, онкології та радіобіології ім. Р.Є. Ка-вецького, Українському Центрі радіаційної медицини АМН України. При проведенні досліджень використані: тест-організм війчаста інфузорія Tetrahymena pyriformis (штам WH14), миші інбредних ліній та їхніх гібридів перших поколінь

СВА, ВА і В/с, нелінійні щурі-самці Вістар. Усього було використано 154 лабораторні тварини.

Матеріалом для гематологічних та біохімічних досліджень була периферична кров, яку відбирали від тварин дослідних і контрольних груп до початку експерименту та на 7-у, 14-у, 20-у, 30-у, 60-у, 90-у, 150-у, 270-у і 336-у добу піс-ля першого введення препаратів.

У першому досліді з метою з’ясування стану природної резистентності за умов порушень утримання, годівлі, напування тварин, технологій вирощування, різної щільності радіоактивного забруднення і виявлення доцільності застосування коригуючих заходів, були здійснені дослідження зразків води для напування свиней (12 зразків), кормових культур, у яких вивчали їх якість та поживну цінність (64 зразки із 21 сільськогосподарського підприємства 4 областей України: Київської, Черкаської, Вінницької, Кіровоградської), проб крові плодів свиней, підсисних поросят, тварин групи дорощування та свиней відгодівельного віку.

Науково-виробничі досліди проводились у КСП “Завадівське”, СП “Промінь” Володарського, КСП “Дослідницьке” Білоцерківського району, КСП “Нива” Сквирського району Київської області. Ці господарства за прийнятою картосхемою за радіоактивним забрудненням належать до умовно чистої території (до 1 Кі/км2).

Експериментальні дослідження проводились в навчально-дослідному господарстві Білоцерківського ДАУ, “Перемога” Рокитнянського району, АПГ
ім. Бузницького Миронівського району, КСП ім. 1-го Травня Рокитнянського району Київської області. За прийнятою картосхемою дані господарства належать до четвертої зони за щільністю забруднення території (1–5 Кі/км2 ). Стан природної резистентності свиней вивчався у радгоспі-комбінаті “Трубізький” Баришівського району, ТОВ “Надія”, ТОВ “Павлівське” Білоцерківського району Київської області, останні два належать до третьої зони за щільністю забруднення території (5–15 Кі/км2)..У кожному з названих господарств були відібрані за принципом “пар-аналогів” (порода, вік, жива маса, фізіологічний стан) групи свиней – поросята-сисуни, тварини групи дорощування, свині відгодівельного віку, для яких були створені ідентичні умови годівлі, догляду і утримання.

Метою другого досліду було розробити технологію отримання комплексного імуномодулюючого препарату “Ферамін”, з’ясувати його вплив на природну резистентність свиней, поглибити вивчення дії КАФІ, феролізину на метаболізм та імунний статус свиней різних вікових категорій, дослідити вплив препаратів на збереженість та продуктивні якості тварин. Тварин розділяли за принципом “пар-аналогів” на групи по 6–35 голів у кожній. Спостереження проводили впродовж 3–336 днів після введення препаратів у дозах від 0,001 до 0,1 мл/ кг.

Метою третього досліду було вивчити вплив електромагнітних випромінювань надвисокої частоти (ЕМВ НВЧ) на оптичну густину води та розчинів солей. З’ясувати дію ЕМВ НВЧ на життєдіяльність війчастої інфузорії Tetrahymena pyriformis (штам WH14), проаналізувати дію випромінювань широкочастотного діапазону на функціональну активність формених елементів крові свиней.

Метою четвертого досліду було розробити способи модифікації біологічно активних препаратів, вивчити вплив модифікованих препаратів на природну ре-

зистентність тварин різних вікових категорій, провести оцінку дії модифікованих препаратів на збереженість та продуктивні якості свиней. Спостереження проводили впродовж 3–336 днів після введення препаратів у дозах від 0,1 до
1,5 мл на 1 кг живої маси тварин.

Метою п’ятого досліду було провести ветеринарно-санітарну оцінку якості отриманої продукції від свиней, які оброблялись імуномодулюючими та модифікованими препаратами. Вивчення забійних якостей свиней проводили на Білоцерківських м’ясопереробних підприємствах: ЗАТ “Поліс” та ЗАТ “Аграрник”. Ветеринарно-санітарну експертизу свинини проводили в Інституті ветеринарно-санітарної експертизи тварин при Білоцерківському ДАУ.

В якості джерела електромагнітного випромінювання надвисокої частоти використовували прилад “Політон”, розроблений співробітниками кафедри теоретичних основ радіотехніки Національного технічного університету України (КПІ).

Прилад “ІХТ-Поріг”, розроблений співробітниками Міжнародного Центру інформаційно-хвильової терапії “Біополіс”, є джерелом ЕМВ НВЧ із щільністю потоку 10-19–10-21 Вт/Гц. см2 у дапазоні 60–400 ГГц (реєстраційне посвідчення Міністерства охорони здоров’я України №284/96).

У пробах венозної крові визначали кількість лейкоцитів (з вивченням лейкоцитарної формули), еритроцитів, абсолютний уміст лімфоцитів у периферичній крові – методом А.А. Кудрявцева, Л.А. Кудрявцевої (1984); загальну кількість білка та білкових фракцій, сечовину, креатинін, глюкозу, холестерин, загальний кальцій, фосфор, загальний білірубін, активність ферментів переамінування (АсАТ, АлАТ), лактатдегідрогеназу, активність лужної фосфатази у сироватці крові тварин – з допомогою біохімічного аналізатора “Super-Z” (Японія); кількість міді, заліза та цинку в сироватці крові – методом атомно-абсорбційної спектрофотометрії на приладі “ААS-30” (В.П. Славін, 1971); сіалові кислоти – методом Гесса (1985); оптичну густину водних розчинів після дії ЕМВ НВЧ – “КФК–2 УХЛ–4,2”, виводячи при цьому зміну оптичної густини у відсотках; життєдіяльність тест-організму війчастої інфузорії Tetrahymena pyriformis (штам WH14) – методом П.В. Микитюка (1987); титр гетерогемаглютинінів – методом І.Б. Шифа, описаним В.М. Митюшніковим (1985); активність комплементу сироватки крові за 50 % – гемолізом – методом Д.К. Новикова (1979); титр тимічного сироваткового фактору – методом В.А. Малижева (1983); цитохімічний показник активності макрофагів – методом К.А. Войткевича (1977); бактерицидну активність нейтрофілів, використовуючи 0,1 % розчин нітросинього тетразолію (НСТ-тест) – за А.Н. Маянським (1989); фагоцитарну активність та інтенсивність полінуклеарних клітин – методом В.С. Гостєва (1950); бактерицидну активність сироватки крові – фотонефелометричним методом за Мюнсеном і Треффенсом (1956); циркулюючі імунні комплекси – методом Ю.Г. Гріневича і М.І. Алферова (1989); кількість Т-лімфоцитів – методом Jondal et. al. (1972); теофілінрезистентних і теофілінчутливих клітин – методом Limatibul et. al. (1972); кількість В-лімфоцитів – за Bianco et. al. (1972) у модифікації Д.К. Новікова та В.І. Новікової (1984); якість продуктів забою тварин, які піддавалися обробці імуномодулюючими та модифікованими препаратами – методом П.П. Остапчука (1979) у зразках м’яса із найдовшого мускула спини, на межі 10–11-го міжребер’я; порівняльну біологічну цінність свинини – методом П.В. Микитюка (1987).

Економічну ефективність використання біологічно активних препаратів вираховували за методикою, затвердженою МСГ СРСР (1978), а статистичну обробку отриманих даних проводили за І.А. Ойвіном (1960) з використанням програми “Excel–97” для Windows (Т.Ф. Лакін, 1990). Вірогідність розходжень між показниками оцінювали за критерієм Стьюдента (р<0,05).

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ АНАЛІЗ

Вплив технології вирощування, умов утримання та годівлі
на природну резистентність організму свиней
за несприятливого довкілля

У досліджуваних господарствах Київської, Вінницької, Черкаської та Кіровоградської областей свиней утримували, використовуючи дві системи: без-вигульну та станково-вигульну. При цьому виявлено, що кількість стресових ситуацій була значно меншою при станково-вигульній системі утримання. Це сприяло підтримці природної резистентності організму на більш високому рівні, ніж при без вигульній системі, що позитивно впливало на ріст, розвиток і збереженість свиней, особливо молодняку.

Порушення технології вирощування маточного поголів’я свиней призводить до затримки розвитку ембріонів свиней, народження поросят-сисунів із низькою живою масою (0,9 кг), зниження збереженості, енергії росту відлучених поросят та продуктивних якостей тварин відгодівельного віку (табл. 1).

Відхилення мікроклімату від нормативних показників у приміщеннях для тварин в середньому (температури – на 9,0 %, відносної вологості – на 10,2 %, аміаку – на 18,5 %, освітленості – на 16,4 %) супроводжується ослабленням захисних сил організму та збільшенням загибелі поросят-сисунів на 12,0 %, свиней групи дорощування – на 8,5 % та зниження середньодобових приростів тварин на відгодівлі – на 16,1 %.

Таблиця 1

Вплив технології вирощування, умов утримання та годівлі на енергію росту
свиней у господарствах лісостепової зони України, кг

Поросята-сисуни | Відлучені
поросята | Свині групи
дорощування | Свині відгодівельного віку

2 місяці | 3 місяці | 6 місяців | 7 місяців | 11 місяців

Маса при

народженні | 0,9 | 12,0 | 15 | 50 | 55–60 | 105,0

Маса через

1 місяць | 5,0

Зміна температури повітря у приміщенні з +23 до +13 °С при відносній вологості 72–74 % та швидкості руху повітря 0,10–0,14 м/с супроводжується ослабленням захисних сил організму та збільшенням загибелі поросят у підсисний період на 6,0–25,0 %. В умовах низьких температур найчастіше реєстрували захворювання дихальної та травної систем, значно більше було вибракувано відстаючих у рості та розвитку тварин. У більшості приміщень, де утримувалися свині, концентрація аміаку перевищувала нормативи технологічного проектування, особливо, де утримувалися тварини відгодівельного віку, концентрація його складала 25–38 мг/м3 (при ГДК 20 мг/м3), особливо в ранкові години при відсутності функціонування вентиляційних систем.

У приміщеннях, де вирощувалися свині відгодівельного віку, вологість у холодний період року підвищувалась до 80–85 %, середньодобовий приріст знижувався на 8–22 %, збільшувалась кількість шлунково-кишкових захворювань, особливо у тварин раннього відгодівельного періоду. Аналіз утримання тварин великими групами (більше 30 голів) показав, що підвищена вологість є одним із основних стрес-факторів. У таких групах агресивність тварин зростала, порушувалася природна організація стада. Свині перебували у стані збудження і тривоги. Продуктивність свиней на відгодівлі при цьому знижувалася на 5–9 %. Подібних змін не спостерігали у групах, де свині утримувалися по 15–20 голів. Вживання корму тваринами збільшувалось на 10–12 %, а продуктивність свиней зростала на 15–25 %. Для більшос-ті господарств характерною була низька якість кормів, незбалансованість та неповноцінність раціонів; якість води відповідала санітарно-гігієнічним вимогам.

Збереженість поросят-сисунів в обстежених господарствах складала 69,2 %, свиней групи дорощування – 74,6 %, а тварин відгодівельного віку – 89,2 %.

Таблиця 2

Стан збереженості, захворюваності та загибелі свинопоголів’я
в господарствах центральних областей України (1996–2000 рр.)

Показники | Поросята-сисуни
| Свині на
дорощуванні | Свині
на відгодівлі

Усього обстежено тварин

Збереженість, %

Середньодобовий приріст, г

Хвороби тварин:

органів дихання, %

шлунково-кишкового тракту, %

хірургічні, %

отруєння, %

Загинуло тварин, % | 1815

69,2

126,0

29,4

38,4

8,6

3,1

61,0 | 1015

74,6

220,0

10,0

36,8

2,9

1,5

56,7 | 752

89,2

344,5

0,3

1,6

0,9

0,5

18,6

Аналіз продуктивних якостей свиней показав, що середньодобовий приріст підсисних поросят становив 90,0–162,0 г, тварин групи дорощування – 184,0–256,0, а свиней відгодівельного віку – 256,0 – 424,0 г (табл. 2).

Порівняльна оцінка морфологічних показників крові
організму свиней при вирощуванні на умовно чистій
та забрудненій радіонуклідами територіях

Для з’ясування фізіологічного стану організму за дії різних рівнів радіації та доцільності застосування коригуючих засобів поголів’я свиней було обстежено залежно від різних типів іонізуючого випромінювання. Результати досліджень показали, що гематологічні та біохімічні показники організму свиней були стабільними у тварин, які вирощуються на умовно чистій території. Аналіз клітинного та гуморального імунітету свиней свідчить, що з віком для тварин характерним є зміцнення природної резистентності організму. Стан рецеп-торного апарату плазматичної мембрани Т-лімфоцитів вказує на підвищення їхньої функціональної активності, тобто розширення їхнього “рецепторного поля”, оскільки найбільшу питому частку складали середньоавидні лімфоцити – 53,8 %, низькоавидні та високоавидні форми клітин – відповідно 44,3 % та
1,8 % (рис. 2). Аналогічна тенденція була характерна і для В-лімфоцитів. Позитивним є те, що з віком у периферичній крові тварин кількість 0 (нульових) малодиференційованих клітин зменшується в 1,8 рази, що, очевидно, пов’я-зано з переходом клітин у більш зрілі функціонально повноцінні лімфоцити (Т- або В- клітини). Стан антигеннеспецифічного імунітету тварин (комплемент, титр гетерофільних антитіл) та лізоцимна активність сироватки крові свиней свідчать про зростання цих показників в онтогенезі.

Рис. 2. Вміст імунокомпетентних клітин свиней в онтогенезі, залежно
від радіоактивного забруднення, %

Примітка. І – умовно чиста територія; II – 4-а зона радіоактивного забруднення; ІІІ – 3-я зона радіаційної безпеки

Таким чином, природна резистентність свиней, які вирощуються на умовно чистій території, починаючи з 10-денного віку, є досить стійкою.

Дослідження з вивчення впливу низькоінтенсивних доз радіації на морфологічні показники свиней (4-а зона радіологічного контролю) в онтогенезі були

проведені на ембріонах (3 місяці) і тваринах від народження до 8-місячного віку. Результати дослідження маси тіла тварин та внутрішніх органів ембріонів і поросят-сисунів свідчать про те, що маса їх була незначною, а індекс тимуса ембріонів і поросят-сисунів – низьким (ембріони – 0,11 %; поросята-сисуни – 0,57 %), що вказує на ознаки імунодефіциту. Як показують отримані дані, вміст гемоглобіну та еритроцитів в ембріонів і поросят-сисунів був низьким. Виявлялась велика кількість еритробластів і нормобластів. На нижній межі норми перебував і вміст лейкоцитів (сегментоядерних нейтрофілів) та моноцитів. Кількість загального білка і білкових фракцій (альбумінів) була незначною. Із віком ці показники дещо підвищувалися і до 8-місячного віку досягали норми.

Результати імунологічних досліджень свиней в онтогенезі свідчать про невисокий уміст Т- і В-лімфоцитів. Аналіз стану рецепторного апарату плазматич-ної мембрани Т-клітин виявив тенденцію до підвищення їхньої функціональної активності, особливо в 6-місячних тварин. Зміцнення рецепторного апарату плазмолеми клітин було властиве і для субпопуляцій Т-лімфоцитів (Т-активні, теофілінрезистентні клітини). Кількість мало-диференційованих форм лімфоцитів до 6-місячного віку підвищувався, а, починаючи із 7-місячного віку, була стабільною. Aналіз титру тимічного сироваткового фактора (ТСФ, log2) показав, що з віком активність гуморального фактора зменшується але його активність була нижчою, ніж у тварин умовно чистої території (в 1,14 рази). Вивчення показників антигеннеспецифічного імунітету (комплемент сироватки крові, лізоцимна активність і титр гетерофільних антитіл був нестійким). Одержані дані вказують на стабільність природних захисних факторів крові свиней при вирощуванні їх на територіях 4-ї зони радіологічного контролю. Але порівняно з показниками умовно чистої території вони були нижчими, що свідчить про зниження природної резистентності свиней, які вирощуються на цій території (р<0,05).

Морфологічні показники організму свиней при вирощуванні їх на території 3-ї зони радіаційної безпеки у віковому аспекті свідчать про те, що іонізуюче випромінювання проявляє супресуючий вплив на еритроцитопоез свиней. Особ-ливо чутливі до дій радіоактивних елементів ембріони та поросята-сисуни 1–10-денного віку. У тварин старшого віку виявлена тенденція до зниження вмісту гемоглобіну та еритроцитів, але значних нормативних коливань не спостерігалось. Еритроцити мали змінену морфологію клітин (широкі потовщення, веретеноподібність, видовження). Більшість їх мали форму витягнутого диска, були зморшкуваті, із глибокими впадинами (пойкілоцитоз). Кількість лейкоцитів і білкових речовин змінювалася. Стабільними ці показники були, починаючи з 5-місячного віку. Індекс тимуса ембріонів та поросят-сисунів був досить низьким і становив 0,089 % в ембріонів та 0,5 % – у поросят-сисунів.

Необхідно зазначити, що імунологічні показники у свиней, починаючи із
6-місячного віку, мали тенденцію до стабільності. Абсолютний та відносний вміст Т- та В-лімфоцитів в онтогенезі перебував на нижній межі норми. Вив-ченням стану рецепторного апарату плазмолеми клітин виявлено, що їхня активність була невисокою, оскільки кількість низькоавидних лімфоцитів становила 77,1 %, а середньоавидних – 22,8 %. Вміст малодиференційованих клітин
(0-лімфоцитів) був високим – 52–54 %, проте із збільшенням віку тварин кількість їх дещо знижувалася. Титр тимічного сироваткового фактора (log2) із віком знижувався, але був нижчим, ніж у тварин умовно чистої території та тварин 4-ї зони радіологічного контролю (р<0,05). Вивчення антигеннеспецифічного імунітету (комплементу сироватки крові, лізоцимної активності та титру гетерофільних антитіл) виявило, що ці показники були нижчими (р<0,05), ніж у свиней умовно чистої території та тварин 4-ї зони радіологічного контролю. Одержані дані свідчать про зниження природних захисних факторів організму свиней при дії радіаційного забруднення.

Таким чином, несвоєчасне усунення стрес-факторів (зовнішніх, інкорпорованих або утворених в організмі ендотоксинів) призводить до посилення їхньої дії та супресуючого впливу на природну резистентність організму свиней. Ці положення нами були використані при визначенні доцільності застосування біологічно активних препаратів та модифікованих речовин для корекції гомеостазу тварин.

Виготовлення, лабораторні та виробничі випробування
препарату “Ферамін”

Виготовлення фераміну включає використання препарату “Феролізин” (згідно з ТУ У 190 248 65.001–93) та комплексу активуючих факторів імунітету (”КАФІ”), (згідно з ТУ У 46.15.227–97). Складовими частинами препарату “Ферамін” є феролізин – 90 % та “КАФІ” – 10 %, що забезпечує фізіологічну потребу організму тварин, які зазнають постійного впливу стресових факторів, у біологічно активних речовинах. Нормативно-технічна документація
(ТУ У 46.15.412–99 від 16.06.1999, інструкція щодо виготовлення препарату, настанова щодо застосування №15–14/203 від 28.10.1999 р.) затверджена Державним департаментом ветеринарної медицини Міністерства агропромислового комплексу України. Ферамін – це рідка маса темно-коричневого кольору. До складу препарату входять біологічно активні речовини, набір мікроелементів у вигляді хелатних сполук (заліза – 10 мг %, міді – 50 мг %, цинку – 20 мг %, марганцю – 0,12 мг % і кобальту – 3,5 мкг), а також низькомолекулярні речовини, або гуморальні фактори загрудинної залози – тимозини, тимічний гуморальний фактор, лімфоцитостимулювальна речовина, тимарин, тимічний сироватковий фактор, тимопоетин, тимостерин та ін. Активність препарату оцінювали за здатністю лімфоцитів утворювати розетки з маркерними еритроцитами у присутності теофіліну і без нього. Отримані результати показали, що в розчині фераміну 1:100 інгібіція розеткоутворюючих клітин (РУК) складає
54 % . Згідно з критерієм оцінки 50 %-ної інгібіції РУК відповідає одній одиниці дії тимозину. Тому в препараті досліджуваного зразка міститься 10,0 одиниць дії тимозину. Результати досліджень 10 серій фераміну свідчать про те, що його активність за вмістом тимозину становила від 8,0 до 10,0 одиниць дії в 1 мл препарату (рис. 3).

Рис.3 Визначення біологічної активності фераміну in vitro

Біологічну активність фераміну вивчали на 20 білих мишах однієї статі (самки) з масою тіла 9–11 г, а в подальшому – на молодняку та свинях старших вікових груп. Дослідним мишам ферамін вводили підшкірно в дозі 0,2 мл, а контрольним – ізотонічний розчин у такій же дозі. Встановлено, що середньодобовий приріст живої маси в мишей дослідної групи на кінець досліду (10 днів) був на 19,0 мг, або 13,0 % більшим, порівняно з тваринами контрольної групи. Згідно з існуючою методикою (Малижев В.А., 1979), активним вважається препарат, якщо різниця між середньодобовими приростами живої маси у групах становить не менше 10,0 %.

Стерильність виготовлення партій препарату досліджували шляхом посіву зразків на м’ясо-пептонний бульйон, м’ясо-пептонний агар та середовище Кітта-Тароцці. Росту мікроорганізмів у посівах не виявляли, що свідчило про стерильність препарату. Випробування зразків фераміну на нешкідливість проводили на білих мишах із масою тіла 18–20 г, яким препарат вводили підшкірно в дозі 0,3 мл/гол. Ферамін не викликав побічних явищ: підвищення температури, відставання в рості і розвитку. Після забою патологічних змін в органах тварин не виявляли. Дослідження показали, що виготовлені партії фераміну були стерильними і не проявляли шкідливої дії на організм мишей.

Вплив фераміну на морфологічні показники
крові свиней

Об’єктом досліджень були тварини 3–150-денного віку. Експериментально визначено, що оптимальною дозою фераміну є 2,0 мл/гол. Дослідним тваринам ферамін вводили в дозі 2,0 мл/гол, підшкірно, одноразово, а контрольним – ізотонічний розчин у такій же дозі. Кров для досліджень відбирали на початку досліду та на 7-у, 14-у, 30-у, 60-у, 90-у і 150-у добу після введення препарату. Результати морфологічних досліджень показали, що вміст гемоглобіну та еритроцитів у крові дослідних тварин, починаючи із 14-ї доби після введення фераміну, поступово зростав і досягав максимальних значень на 90-ту добу дослід-жень – 24,1 % (р<0,01) та 26,9 % відповідно (р<0,01). Введення фераміну сприяло зменшенню відносної кількості юних та зростанню – сегментоядерних нейтрофілів, а також збільшенню абсолютної кількості моноцитів. Слід зазначити, що гематологічні показники та зміни в лейкоцитарній формулі крові дослідних тварин не виходили за межі норми.

Вивчення впливу фераміну на біохімічні показники сироватки крові свиней показало, що препарат підвищує вміст загального білка – на 9,1 % (р<0,05) та загальних глобулінів (60–90-а доба) – на 11,6 % (р<0,01).

Визначенням кількості глюкози, лужної фосфатази, сечовини, креатиніну, білірубіну та холестерину в сироватці крові поросят в онтогенезі різниці між дослідною та контрольною групами не виявлено. Результати досліджень показують, що зміни обміну речовин в організмі дослідних тварин проходять за рахунок анаболічних процесів. Підвищення активності трансаміназ АсАТ, АлАТ відбувалося із 14-ї доби спостережень і досягало максимальних значень на
90-ту добу досліду: АсАТ – 41,03,07 од/л у контролі та 54,03,05 од/л у досліді; АлАТ – 54,03,04 од/л у контролі та 65,02,07 од/л у досліді (р<0,05). Впливу фераміну на вміст загального кальцію, фосфору та міді не виявляли (р>0,5).

На 90–150-у добу досліду збільшувався вміст заліза (до 136,66,30 мкг % у досліді проти 121,05,2 мкг % у контролі; р<0,05) та вмісту цинку в сироватці крові тварин в онтогенезі, який становив 303,221,3 мкг % до введення; 330,53,2 мкг % – на 150-у добу (р<0,05) проти 302,627,6 мкг % до введення та 309,16,6 мкг % у контролі (150-а доба).

Застосування фераміну, починаючи з 20-денного віку тварин, сприяє підвищенню вмісту сіалових кислот. Зміни були статистично вірогідними до закінчення досліджень (208,65,35 ум/од у досліді проти 193,66,45 ум/од у контролі; р<0,05). Застосування препарату викликало зростання клітинних факторів неспецифічної резистентності свиней (табл. 3).

Аналіз одержаних даних свідчить про те, що відносна кількість Т-лім-фоцитів у дослідних групах на 60-у добу досліджень зростала на 22,4 % (р<0,05). Помітної дії на вміст В-лімфоцитів не виявлено. На кінець досліджень спостерігалась тенденція до зменшення вмісту нульових лімфоцитів – до 44,761,34 % у контролі та 35,551,46 % у досліді (р<0,01), що свідчить про активацію проліферації, дозрівання та спеціалізації Т-лімфоцитів під впливом фераміну. Введення препарату сприяло зміцненню рецепторного апарату тимус-залежних лімфоцитів, переважно Т-хелперів. У дослідних групах виявляли зрос-тання вмісту середньоавидних (в 1,8 рази) і високоавидних клітин (на 1,30,001 %) за рахунок зменшення кількості клітин із низькою авидністю (р<0,05). Титр тимічного сироваткового фактора (log2), порівняно з контрольною групою, не змінювався і становив на 150-у добу досліджень 1:6,300,46 у контролі та 1:6,360,68 – у досліді.

Отримані дані показують, що застосування фераміну не є лімітуючим фактором відносно функції тимуса. Поряд з активацією клітинних спостерігали зростання гуморальних факторів природної резистентності організму свиней, про що свідчило підвищення вмісту комплементу сироватки крові, особливо із 60-ї по 90-у добу експерименту (р<0,05).

Застосування природного комплексного імуномодулюючого препарату “Ферамін”, починаючи із одномісячного віку, призводить до зниження вмісту циркулюючих імунних комплексів, (р<0,01). Різниця між дослідною і контрольною групами зберігається до тримісячного віку (15,40,66 ум. од. – до введення та 10,00,48 ум. од. – на 90-ту добу; р<0,05).

Таблиця 3

Вплив фераміну на імунологічні показники периферичної
крові свиней, , n = 10 (60-а доба )

Показники | Контроль | Дослід

Т-лімфоцити, г/л | 3,490,74 | 3,510,54

Т-лімфоцити, % | 37,741,34 | 45,601,29 **

В-лімфоцити, г/л | 2,040,06 | 2,030,07

В-лімфоцити, % | 17,501,18 | 18,851,35

0-лімфоцити, % | 44,761,34 | 35,551,46 **

Комплемент, од. СН50 | 16,300,63 | 18,030,73

Т-лімфоцити, %––

Т 1 % | 19,081,00 | 19,000,95

Т 2 % | 17,760,79 | 26,600,84 **

Т 3 %––

Т-активні, % | 28,800,91 | 32,600,74 **

Т 1 % | 14,700,69 | 10,890,87 **

Т 2 % | 14,000,82 | 21,600,70 *

Т 3 % | 0,100,005 | 0,110,004

Т-хелпери, % | 19,900,70 | 22,900,89

Т-супресори, % | 8,800,64 |