Інститут психології ім. Г.С.Костюка

Академія педагогічних наук України

МЕЛОЯН АНАІТ ЕДУАРДІВНА

УДК 159.964.21

ГЛИБИННОПСИХОЛОГІЧНІ ВИТОКИ АГРЕСИВНОСТІ

ОСОБИСТОСТІ (НА МАТЕРІАЛАХ АКТИВНОГО

СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО НАВЧАННЯ)

19.00.07 – педагогічна та вікова психологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Київ – 2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Черкаському національному університеті імені Богдана
Хмельницького

Науковий керівник: | доктор психологічних наук, професор,

дійсний член АПН України

Яценко Тамара Семенівна,

Черкаський національний університет

імені Богдана Хмельницького,

завідувач кафедри практичної психології,

декан психологічного факультету | Офіційні опоненти: | член-кореспондент АПН України,

доктор психологічних наук, професор

Татенко Віталій Олександрович,

Інститут соціальної та політичної психології АПН України, провідний науковий співробітник лабораторії методології психосоціальних і політико-психологічних досліджень |

кандидат психологічних наук, доцент

Соловієнко Валентин Олександрович,

Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова МОН України, кафедра психології та педагогікиПровідна установа: | Дрогобицький державний педагогічний університет,

кафедра психології, Міністерство освіти і науки України,
м. Дрогобич |

Захист відбудеться “1” липня 2004 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради в Інституті психології ім. Г.С. КостюкаАПН України за адресою: 01033, м. Київ-33, вул. Паньківська, 2

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України

Автореферат розісланий “28” травня 2004 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Г.О. Балл

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. В період розвитку України як самостійної держави особливої значимості набувають наукові дослідження, присвячені проблемам оздоровлення та оптимізації не лише економічних процесів, але й соціальних та психологічних феноменів. Останні є, з одного боку, похідними від матеріального рівня розвитку суспільства, а з іншого – у значній мірі визначають як спрямування економічних процесів, так і міру гуманістичної зорієнтованості.

Коли розглядається “агресія” як феномен, то йдеться про енергію, спрямовану “проти іншої людини”, а також і “проти себе”. Лапки у даному випадку відтіняють часту невидимість даних процесів у їх руйнівній сутності. Агресію в її емоційно відкритих проявах ми можемо спостерігати у тварин, у людей з психологічними відхиленнями або у поведінці кримінального характеру і т. п.

Говорячи про агресію в контексті даної роботи, в основу якої буде покладено емпіричний матеріал, отриманий в групах АСПН, підкреслюємо, що контингент учасників дослідження належить до соціально адаптованих суб’єктів. Останнє визначається й специфікою методу активного соціально-психологічного навчання, який сформувався в контексті задач вдосконалення педагогічного спілкування.

Умовно можна виділити різні статуси агресії (як психічного стану, як властивості особистості, як потреб, як поведінкових проявів), між якими має місце взаємозв’язок. Існують ємні дослідження даної проблеми в зарубіжній літературі, зокрема: Е. Аронсон, 1998; Р. Берон, Д. Річардсон, 1998; К. Бютнер, 1991; К. Е.Ізард, 1980, 1999; К. Лоренц, 1994; Г. Паренс, 1997; Ф. Перлз, 2000; Х. Хекхаузен, 1986; Фестінгер та ін; а також роботи вітчизняних дослідників: М. В. Алфімова, В.І. Трубнікова, 2000; М. Л. Бутовська, 1998; І. Б. Бойко, 1993; Н. А. Дубинко, 2000; Н. Ю. Максимова, К. Л. Милютіна, 2000; В. М. Крайнюк, 1999; О. О. Смирнова, Т. Р. Хузєєва, 2002 та ін.

Проблема глибиннопсихологічних витоків агресивності досі не була предметом спеціальних досліджень, тим більше в контексті підготовки майбутніх психологів-практиків. Останнє й визначає актуальність даного дисертаційного дослідження, адже феномен агресії аж ніяк не узгоджується з професією психолога, в якій засадними моментами є спілкування та гуманна взаємодія в рамках “людина – людина”. Останнє загострює проблему фахової підготовки психолога-практика та його особистісної психокорекції. Цим пояснюється вибір контингенту учасників психокорекційних груп АСПН – майбутні психологи, на поведінковому матеріалі яких виявлялись глибиннопсихологічні витоки агресивності та водночас здійснювалася психокорекція особистісних проблем. Таким чином, ми досліджували не лише сам процес агресії, а й ставлення суб’єкта до цього феномену, а також потенційні витоки та тенденції до виникнення агресивної поведінки.

Ми виходили з того, що вивчення феномену агресивності не можна розглядати лише з біологічних позицій в контексті детермінації його “Ід”, оскільки цей феномен являє собою складне системне та соціально-психологічне утворення, інфантильні витоки якого носять визначальний, хоч і невидимий для суб’єкта характер.

Кожний з теоретичних напрямів, що розглядають особливості інфантильних витоків агресивності, які нам вдалося виділити в літературі, видаються неповними та діагностично імпотентними, бо не враховують системні характеристики несвідомого. Проте важливо назвати провідні з таких теорій: перша – розглядає агресію, яка детермінується переживаннями незадоволення (біль, дистрес) та носить інстинктивний характер (Г. Таренс, К. Хорні, А. Фрейд та ін.); друга до пускового механізму відносить негативний афект і когнітивні установки, які спрацьовують під впливом ситуативних детермінант, що породжують фрустрацію (Л. Берковіц, Дж. Доллард, О. Кенберг, Н. Міллер та ін.); третя – робить акцент на соціальному научінні, яке детермінує агресію при допомозі образів, слів та дій (А. Бандура, А. Гросс, А. Реан, І. А. Фурманов та ін.).

Якщо взяти за основу соціально-перцептивний ракурс розгляду феномену агресії, то інфантильний аспект її детермінації пов’язується з травматичним досвідом у дитинстві (М. Кляйн), який вносить дисгармонію у систему емоційної регуляції і створює неадекватні схеми соціальної перцепції, підозріле та вороже ставлення до оточуючих, бажання заподіяти шкоди тому, хто сприймається як джерело власного невдоволення.

Закріплення агресивних реакцій відбувається на невербальному та вербальному рівнях; у прямій чи опосередкованій формі. Аналіз літератури дозволяє констатувати достатню вивченість детермінант: соціальних (несприятливі взаємини в соціумі загалом та мікросоціумі – школа, сім’я); емоційних (підвищена тривожність та фрустраційні впливи, породжувані соціумом та почуттям меншовартості); когнітивних (готовність до трактування соціально-перцептивних факторів як таких, що несуть загрозу “Я”, самореалізації); поведінкових (рефлекторна готовність до агресивного реагування). Саме цих питань торкаються дослідники в дисертаціях, захищених в Україні: О. Б. Бовть “Агресивні реакції та шляхи їх корекції в молодших школярів”, Т. Р. Морозова “Причини, динаміка та способи реалізації агресії у засуджених”, С. Л. Кравчук “Особливості психологічних детермінант агресивних проявів особистості”, В.І. Шебанова “Діагностика та корекція агресивної поведінки молодших школярів з порушенням психічного розвитку”.

Проте огляд наукової літератури дозволив нам констатувати недостатню вивченість глибиннопсихологічних детермінант агресії, які фактично присутні у всіх інших аспектах причинної обумовленості та розмаїтті її проявів.

Вивчення глибиннопсихологічних детермінант й було поставлено в ранг центрального завдання даного дисертаційного дослідження, яке спирається на психодинамічну теорію, що розкриває структуру та внутрішню динаміку психіки, розроблену академіком АПН України Т. С. Яценко.

Лейтмотивом дослідження було виявлення особливостей глибиннопсихо-логіч-них детермінант готовності суб’єкта до агресії та розкриття особливості її виявлення в спілкуванні особистості з іншими людьми.

Проблема пізнання глибиннопсихологічних передумов агресії особистості передбачає врахування функційних закономірностей несвідомої сфери суб’єкта в її системних характеристиках, що пов’язані зі специфікою його захисних проявів поведінки. У науковій літературі проблема агресії в контексті групової психокорекції з глибиннопсихологічною орієнтацією, досі не досліджувалася. Наше дисертаційне дослідження покликане заповнити цю прогалину.

Актуальність вищезазначеної проблеми, її недостатня розробленість у теорії та практиці психологічної науки дозволили визначити тему дисертаційного дослідження: “Глибиннопсихологічні витоки агресивності особистості
(на матеріалі активного соціально-психологічного навчання)”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до затвердженої теми та тематики наукових досліджень кафедри практичної психології Черкаського національного університету
ім. Б. Хмельницького (номер держреєстрації 23452 U 264) та плану НДР Академії педагогічних наук України з напрямку: “Науково-методичне забезпечення національної системи психологічних служб” (“Теоретико-методологічні засади групової психокорекції”). Тема дисертації затверджена вченою Радою Черкаського національного університету протокол № від 30.10.03 року і узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні протокол № від 25.02.03.

Об’єкт дослідження: процес глибиннопсихологічної групової психокорекції з використанням малюнкових методик за методом АСПН.

Предмет дослідження: глибиннопсихологічні передумови “агресії” особисто-с-ті, що виявляються на вербальному та невербальному матеріалі методу АСПН.

Мета дослідження: виявлення глибиннопсихологічної детермінації агресії суб’єкта шляхом об’єктивування провідних тенденцій його поведінки та обґрунтування методики їх нівелювання у майбутніх психологів-практиків.

В основу концепції дослідження покладено вчення про несвідому сферу суб’єкта та її взаємозв’язок зі свідомим його самосприйняттям; розуміння активності несвідомого як провідної його характеристики; гуманістичний підхід, який реалізується у процесі активного соціально-психологічного навчання майбутніх фахівців у галузі практичної психології; розуміння цілісності феномену психічного в його суперечливих тенденціях.

Провідна ідея дослідження полягає у можливості пізнання глибиннопсихологічних передумов агресії особистості у їх індивідуальній неповторності. Дослідження реалізоване в процесі аналізу системних характеристик несвідомої сфери суб’єкта, на матеріалі психоаналізу комплексу тематичних малюнків та спонтанної дискусії у групі АСПН.

Гіпотеза дослідження: в процесі невимушеної спонтанної поведінки в групах АСПН актуалізуються внутрішні глибиннопсихологічні детермінанти поведінки, які носять суперечливий характер: діаметральне їх спрямування і створює передумови агресивної поведінки суб’єкта; глибинно зорієнтована групова психокорекція за методом АСПН дозволяє коригувати та нівелювати деструктивні тенденції суб’єкта, пов’язані з інфантильними цінностями, які створюють передумови агресії особистості.

Відповідно до мети та гіпотез дослідження були поставлені наступні завдання:

1. На основі теоретичного аналізу вихідних категорій окреслити проблеми пізнання несвідомих чинників агресивної поведінки.

2. Визначити специфічні особливості вивчення глибиннопсихологічних витоків агресії на матеріалі групової психокорекції АСПН в ракурсі психодинамічної теорії.

3. Виявити можливості психоаналізу комплексу тематичних малюнків у дослідженні проблеми глибиннопсихологічних витоків агресії суб’єкта.

4. Встановити взаємозв’язки між об’єктними відношеннями суб’єкта та його готовністю до агресії в індивідуально неповторних її проявах.

5. Розробити методику саморефлексії агресивних тенденцій суб’єктом, яка б об’єктивувала результати глибинно-психологічного самопізнання та психокорекції за методом активного соціально-психологічного навчання.

Методологічною та теоретичною основою дослідження були: загальнонаукова методологія системного підходу до розуміння особистості (Л. Ф. Бурлачук, Г. С. Костюк, С. Д. Максименко, С. Л. Рубінштейн та ін.); фундаментальні положення про зв’язок свідомої і несвідомої сфер психіки особистості (Ф. В. Бассін, В. О. Татенко, Т. С. Яценко та ін); теорія, структура та функційні особливості несвідомої сфери психіки (Ф. В. Бассін, А. Фрейд, З. Фрейд, К. Хорні, Г. Юнг, Т. С. Яценко та ін.); теорії корекційного та корекційно-превентивного навчання (Н. Ю. Максимова, Н. В. Чепелєва, В. Г. Панок, В. О. Шатенко, Т. М. Титаренко, Л. М. Карамушка, В. Г. Ложкін, О. Ф. Бондаренко, Л. Ф. Бурлачук, Н. Л. Коломенський та ін.); принципи гуманістичного підходу до психокорекції (С. Д. Максименко, А. Маслоу, К. Роджерс, Т. С. Яценко та ін.).
У контексті поставленої в дисертації проблеми важливою є проблема суб’єктності (що представлена в роботах О. Ф. Бондаренка, С. Д. Максименка, В. О. Моляко, В. В. Рибалки, В. О. Татенка, Т. М. Титаренко, Н. В. Чепелевої та ін.), яку ми висвітлюємо крізь призму об’єктних відношень особи, в рамках яких мають вияв агресивні тенденції.

Методи дослідження. Для розв’язання поставлених у дисертації задач, досягнення мети, перевірки сформульованої у роботі гіпотези використовувались загальнонаукові методи (аналіз, синтез, порівняння, моделювання, систематизація, класифікація), а також комплекс дослідницьких методів, зокрема:

– метод системного аналізу різноманітних підходів до глибиннопсихологічного пізнання феномену агресії, узагальнення теоретичних та емпіричних даних з проблеми вивчення несвідомої сфери психіки суб’єкта;

– методи конкретизації теоретичних знань з проблеми несвідомих чинників агресивної поведінки суб’єкта;

– методи групової психокорекції, що спрямовані на виявлення глибинно-психо-ло-гічних витоків агресії суб’єкта;

– психоаналіз комплексу тематичних малюнків з метою виявлення глибинних передумов агресії, що носять інфантильний характер, за параметрами ціннісно зорієнтованої активності суб’єкта;

– аналітико-корекційний та науково-узагальнюючий аналіз емпіричного матеріалу в контексті феномену “агресія” з метою визначення глибинно-психологічних детермінант.

Дослідження проводилося протягом 1998–2003 років у три етапи.

На першому етапі (1998–2000) було здійснено особистісну психокорекцію у єдності з оволодінням теоретичними та методологічними засадами методу АСПН на базі Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького. Здійснено аналіз наукової літератури з проблеми “Агресія”, заявленої у дисертації.

На другому етапі (2000–2002) зібрано емпіричний матеріал впродовж проведення психокорекційних занять за методом активного соціально-психологічного навчання, зорієнтованих на психокорекцію глибинно-психологічних витоків агресії; розроблено методологічні засади виявлення глибиннопсихологічних передумов агресії суб’єкта, в основу яких була покладена психодинамічна теорія, розроблена академіком АПН України Т. С. Яценко.

На третьому етапі (2002–2003) досліджено та з’ясовано глибинно-психологічні передумови проявів агресії суб’єкта у контексті психодинамічної теорії, сформованої на емпіричному матеріалі груп АСПН; проведено дослідним шляхом перевірку гіпотези в напрямку розв’язання поставлених в дисертації задач, розроблено методику пізнання результативності глибиннопсихологічного пізнання за допомогою “привласнення” “чужого” малюнку; розроблено заняття “Мортідно-агресивні тенденції суб’єкта та їх вияв у аналітико-корекційній дискусії в групі АСПН” (на допомогу психологу-практику); результати дослідження оформлено у вигляді дисертації.

Експериментальна база: дисертаційне дослідження виконувалось на базі Слов’янського педагогічного університету та Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького. У дослідженні брали участь (упродовж усіх років дослідження) 570 студентів різних курсів психологічних факультетів та слухачів факультету перепідготовки кадрів за спеціальністю “Практична психологія”.

Наукова новизна роботи:

1. Вперше використано метод групової психокорекції АСПН з метою пізнання глибиннопсихологічних передумов агресії суб’єкта;

2. Показано, що передумови виникнення агресії суб’єкта мають своїм підґрунтям взаємодію внутрішніх тенденцій психіки на перехресті свідомого і несвідомого рівнів.

3. Встановлено інфантильні витоки проявів агресії суб’єкта, їх зв’язок з об’єктними відношеннями.

4. Поглиблено поняття агресії через розкриття його глибиннопсихологічного змісту та виявлення можливостей упередження агресивних проявів особистості завдяки психокорекції за методом АСПН.

Теоретичне значення роботи полягає в обґрунтуванні:

– ефективності психодинамічного підходу до розуміння психіки як цілісного феномену у його системних характеристиках та суперечностях на свідомому та несвідомому рівнях;

– основних концептуальних положень психодинамічної теорії, розробленої академіком АПН України Т. С. Яценко;

– науково-пізнавальної спроможності “Моделі внутрішньої динаміки психіки” в дослідженні глибиннопсихологічних передумов агресії та взаємозв’язків даного феномену з двома різновидами захистів: базовими і ситуативними (периферійними);

– можливостей пізнання глибиннопсихологічних передумов агресії в процесі групової психокорекції за методом АСПН.

Практична значущість роботи забезпечується розробкою прийомів спонтанно-діалогічного вивчення феномену агресії в групах АСПН та розкриття інструментарію виявлення глибиннопсихологічних передумов агресії суб’єкта; науковим обґрунтуванням необхідності впровадження у підготовку психологів-практиків методів групової психокорекції з глибиннопсихологічною орієнтацією, зокрема методу АСПН, з метою пізнання, самопізнання та психокорекції, а також нівелювання агресії; розширенням можливостей психологів-практиків у використанні методів психокорекції для поглиблення розуміння несвідомої сфери іншої людини з метою цілісного пізнання її психіки з урахуванням глибинних передумов виникнення агресії; відокремленням спільних та відмінних рис в лібідних і агресивних потягах кожного учасника занять, а також їх психокорекції шляхом пізнання глибинних детермінант; встановленням сутності впливу соціальних обмежень на певні форми агресії; вивченням взаємодії конструктивних (лібідних) та деструктивних (мортідних) тенденцій поведінки в їх цілісності, що проявляється в збереженні тенденцій “до життя” та до здобуття соціального престижу.

Впровадження результатів дослідження. Основні висновки та рекомендації дослідження впроваджено у підготовку психологів-практиків Слов’янського педагогічного університету (довідка № від 25.12.02), Міністерство освіти і науки України (довідка № –01 від 18.12.03), Слов’янський хіміко-механічний технікум (довідка № –01 від 29.11.03).

Впровадження результатів дослідження здійснювалось шляхом публікації в статтях основних результатів дисертаційного дослідження, розробки та читання лекційних курсів з проблеми “Агресія”, проведення спеціальних семінарів та виступи на обласних і міських семінарах психолого-педагогічних працівників різних категорій у вищеназваних містах України, а також практичних занять для студентів психологічних факультетів та слухачів факультету перепідготовки з фаху “Практична психологія” в системі педагогічної освіти; для заступників директорів навчально-освітніх закладів з виховної роботи, класних керівників, педагогів-організаторів та інших категорій педагогічних працівників.

Особистий внесок автора: розробка концептуальних теоретичних положень про природу та глибинні витоки феномену агресії; обґрунтування можливостей вивчення глибиннопсихологічних передумов виникнення агресії методом активного соціально-психологічного навчання; доведення спроможності розробленої академіком АПН України Т. С. Яценко “Моделі внутрішньої динаміки психіки” у пізнанні глибиннопсихологічних витоків агресії; встановленні зв’язку агресії з системою психологічних захистів; впровадженні в навчальний процес спецкурсу “Дослідження глибиннопсихологічних витоків агресії”.

У спільних працях ми співпрацювали з іншими науковцями, які сприяли впровадженню в практику професійної підготовки майбутніх психологів основних результатів дисертаційного дослідження з проблеми “Глибинно-психологічні витоки агресивності особистості”, тому авторською є та частина спільних публікацій, яка стосується феномену агресії.

Вірогідність отриманих результатів дослідження та сформульованих висновків забезпечується: методологічною та теоретичною обґрунтованістю вихідних позицій; використанням комплексу методів, що мають глибинно-психологічну орієнтацію на психокорекцію деструктивних проявів поведінки суб’єкта, що адекватно відповідає предмету, меті і завданням дослідження; системним аналізом дослідно-емпіричного матеріалу; застосуванням психо-аналітичних методів аналізу; позитивним впровадженням в підготовку майбутніх психологів розроблених спецкурсів та спецпрактикумів з проблеми глибинно психологічних передумов виникнення агресії суб’єкта; обсягом емпіричних даних у вербальних та невербальних формах; використанням “Моделі внутрішньої динаміки психіки”, що сприяла розкриттю суперечливих тенденцій психіки на глибиннопсихологічному рівні та їх ролі у формуванні витоків агресії особистості, що відповідає критеріям екологічної валідності дослідження.

На захист виносяться:

– теоретичне обґрунтування можливостей глибиннопсихологічного пізнання передумов агресії суб’єкта;

– положення про зв’язок агресії з внутрішньою суперечливістю психіки, між тенденціями “до життя” і “до смерті” (за якими стоять відповідні потяги з енергетикою “лібідо” та “мортідо”), та істотну роль об’єктних відношень в їх проявах у поведінці;

– положення про наявність зв’язку між феноменом агресії і системою психологічних захистів у двох основних видах: ситуативних (периферійних) та базових (або особистісних).

Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження були представлені та обговорювались на міжнародних і Всеукраїнських конференціях: “Проблеми безконфліктної педагогічної взаємодії у навчально-виховному процесі” (Севастополь, 1999 р.); “Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми” (Київ – Вінниця, 2000 р.); на ІІІ з’їзді психологів Товариства психологів України “Творча спадщина Г. С. Костюка і сучасна психологія” (Київ, 2000, 2001, 2002 рр.); на засіданнях кафедри практичної психології Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького (2002, 2003 рр.).

Основний зміст дисертаційної роботи відображено у семи публікаціях у фахових виданнях.

Структура дисертації: Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, використаних джерел, додатків А – В (на 90 сторінках). Основні матеріали дисертації викладені на 202 сторінках друкованого тексту і містять 8 ілюстрацій. Список використаних джерел нараховує 252 роботи українських і зарубіжних авторів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, вказано об’єкт, предмет, мету та завдання, висвітлено наукову новизну, теоретичну та практичну цінність роботи, наведено дані про апробацію роботи.

У першому розділі “Проблема агресії та її дослідження у психології” розкривається зміст феномену агресії, на основі аналізу наукової літератури виявлено той факт, що у суспільстві підвищилася актуальність дослідження феномену агресії спеціалістами у сферах: освіти, дитячої та практичної психології, психологічної служби, зокрема, психокорекції. Особливо ґрунтовно представлено в дисертації ті теоретичні підходи, в яких реалізується цілісний підхід до розуміння та дослідження психіки в контексті проблеми агресії та соціальних деформацій поведінки. Поданий в першому розділі теоретичний матеріал переконує у фундаментальній ролі психоаналітичної концепції, в якій пріоритет відводиться дуалізму інстинктів життя і смерті. Агресія і лібідо належать до первинних потягів, які існують паралельно. Представлена українська психоаналітична література, що ілюструє зміст патографій визначних митців ? представників української культури: Т. Г. Шевченка, Івана Франка, І. Нечуя-Левицького та ін. В полі зору дослідження знаходились науково-психологічні праці О. Потебні, Д. Овсяннико-Куликовського, А. Халецького та ін. Основні психоаналітичні висновки стосовно особистісної проблематики, яка певною мірою визначала спрямування їх творчості, стосуються феномену Едіпової залежності суб’єкта та його тривожності.

Агресія є архаїчною формою вираження страху, що формується в ранній період розвитку суб’єкта. Її може посилювати тривожність, що веде до оцінки будь-яких подій як ворожих, шкідливих чи загрозливих. У першому розділі графічно представлено зміну частоти трьох форм агресії у дітей.

Психічний розвиток передбачає завуальованість вираження агресії, що обумовлюється обмеженням її соціальними нормами та функціонуванням особистісних цінностей, які сприяють уникненню прямого вираження агресії у експресивно-руйнівних діях.

Вагомим в даному розділі є параграф “Мотивація агресивної поведінки суб’єкта”, у якому розкриваються глибиннопсихологічні витоки агресії, що не завжди адекватно усвідомлюються особою. Аналіз мотивації дозволяє віднайти взаємозв’язки між першопочатковими умовами виникнення агресії та розвитком наступних тенденцій агресивних дій, що дозволяє психологам здійснювати психокорекцію. Оскільки мотиваційний фактор несе функцію прогнозування, то його розуміння є надзвичайно важливим у контексті розв’язання проблеми упередження та профілактики агресії суб’єкта. Розкриття проблеми агресії в даному параграфі потребувало аналізу робіт З. Фрейда, К. Лоренца, Е. Фромма, Ж.–Ж. Русо, Т. Гоббса, Л. Берковітца, Д. Майєрса, С. Фешбаха, М. Кляйн, Ж. Лакана, В. Штекень, А. Адлера, Дж. Долларда, С. Шпільрейна, К. Хорні, Р. Грінсон, Х. Хекхаузена та ін.

Дослідження доводить, що соціальні норми можуть впливати на типовість проявів агресивних форм поведінки та на частоту агресивних проявів у взаєминах людей різної національності. За умов неусвідомлюваності мотивів агресивної поведінки, їх першопричин, агресія може набувати характерологічних ознак для певної особи. Таким чином, агресивність пов’язана із особистісними характеристиками суб’єкта та амбівалентними почуттями до інших людей.
В контексті аналізу агресії у тварин особливу значущість мають роботи К. Лоренцо, як і теорія З. Фрейда для розуміння несвідомих детермінант агресії у людей.

У наступному параграфі “Біологічний підхід до дослідження агресії” висвітлюються основні ідеї М. Елбі, Х. Томе, К. Лоренца, Х. Кунца а саме, що агресивні дії детерміновані переважно ендогенно як у тварин, так і у людей.

Останніми роками у зв’язку із стрімкими соціально-політичними змінами у суспільстві підвищилася актуальність дослідження феномену агресії спеціалістами в сферах освіти, дитячої та практичної психології. Особливої значимості набувають ті теоретичні підходи, в яких реалізується цілісний підхід до розуміння та дослідження психіки в контексті проблеми агресії та соціальних деформацій поведінки. Проблема агресії завжди була об’єктом спостережень як в рамках наукових біологічних досліджень, так і в більш широкому плані як частина історії, що насичена війнами між народами, громадянськими та расовими протиборствами, релігійними гонитвами, злочинами, пов’язаними з геноцидом.

Дослідження глибиннопсихологічних витоків агресії звертає увагу на формування агресивних тенденцій в період раннього дитинства. Крім того, хоча суворість виховних заходів в минулому була спрямована на нівелювання та упередження агресії у дітей, проте ігнорувалися глибиннопсихологічні витоки цього феномену. Засоби ж впливу на особу в психокорекційній групі позбавлені суворості, притаманної схоластичній системі, вони спонукають до конструктивних змін та бажаного упередження прояву в поведінці агресивних тенденцій.

На теоретичному та емпіричному матеріалі доводиться факт наявності Едіпової залежності та її деструктивні впливи на розвиток та формування психіки суб’єкта впродовж усього його життя, що має вияв у проявах агресії.

У другому розділі “Аналіз об’єктних відношень суб’єкта у контексті дослідження феномену агресії” провідна роль у формуванні об’єктних відношень відводиться механізмам інтроекції та проекції. В ракурсі дослідження об’єктних відношень розкриваються взаємозв’язки між агресією і сексуальністю. Зокрема, розглядається еволюція сексуальності через процес підкори агресивності лібідним потягам, розкриваються істотні ознаки потягів, яким відповідає сексуальність. Зростання системи психологічних захистів сприяє імперативності впливу на поведінку об’єктних відношень, що деструктурує психіку та посилює вираженість особистісної проблеми, епіфеноменом якої є агресивні форми поведінки. Об’єктні відношення знаходяться поза варіативністю об’єктів-заміщень первинного лібідного об’єкту (матері, батька, родичів). Матеріал другого розділу засвідчує зв’язок глибиннопсихологічних витоків агресії з Едіповою залежністю, яка породжує тенденцію “до психологічної імпотенції” та “до психологічної смерті”.

Аналіз наукової літератури засвідчує особливий внесок М. Кляйн у розробку об’єктних відношень. Ведені нею поняття “хорошого” (позитивного) і “поганого” об’єкта знаходить вираження у феноменах внутрішньої суперечливості особистості, амбівалентності її почуттів до лібідних об’єктів та перенесення цих почуттів на значимих людей.

Результати дослідження, представлені в другому розділі, дозволяють констатувати той факт, що “Я” підлягає закономірностям функціонування за участі об’єктних відношень. Такі закономірності спрацьовують на латентному рівні, поза контролем свідомості суб’єкта. Саме це великою мірою визначає: а) об’єктивну та індивідуально неповторну сутність цілісної психіки; б) потребу суб’єкта в наданні йому психоаналітичної (корекційної) допомоги; в) доступність цілісного пізнання психіки в глибиннопсихологічному ракурсі. Аналіз відмінності між об’єктними відношеннями, властивими різним особам, дозволяє констатувати: результати дослідження, що представлені в даному розділі, незмінно пов’язані з феноменом „взаємодії” і феноменом „ставлення” до об’єкта. В той же час “ставлення до об’єкту”, яке актуалізує механізми проекції, ідентифікації, згущення, зміщення та ін., може дозволити дослідити провідні тенденції спонтанної активності суб’єкта, що задаються саме об’єктним відношенням. Останнє обумовило дослідження агресії суб’єкта в її індивідуально-неповторних характеристиках методом роботи з “предметною моделлю”. Предметна модель “Яйце”, яка була використана в дослідженні, навантажена архетипною символікою, що породжує спонтанну емоційну ініціативність особи, яка працює з даним предметом. Сталість предмета та можливість порівняння результатів двох осіб з одним і тим самим об’єктом дозволяє здійснити науковий аналіз та виявити специфічно-індивідуальні характеристики глибинних витоків агресії конкретного суб’єкта. Представлене дослідження дозволило виявити позитивні та негативні об’єктні відношення, пов’язані відповідно з процесами ідентифікації та дисоціації.

Саме робота суб’єкта з предметом (об’єктом), в який ним вноситься індивідуально-неповторний сюжетний зміст, дозволила дослідити різницю між морально-етичним та науково-аналітичним підходами. Саме останній відкриває можливості пізнання глибиннопсихологічної детермінації поведінки суб’єкта та стверджує наявність в ній індивідуально-неповторних (суб’єктних) якостей, що можуть детермінуватися специфікою об’єктних відношень.

У другому розділі доводиться необхідність психокорекційного втручання з метою надання допомоги суб’єкту в усвідомленні особливостей семантики власних інваріантів поведінки, пов’язаних з об’єктними відношеннями, їх амбівалентністю та агресивністю.

У третьому розділі “Проблеми глибиннопсихологічних витоків агресії (аналіз емпіричного матеріалу)”розкрито глибиннопсихологічне розуміння агресії шляхом висвітлення психоаналітичних засад поставленої в дисертації проблеми; здійснено порівняльну характеристику тенденцій “мортідо” та “лібідо”. Акцентується увага на побудженнях лібідо із середини самого суб’єкта та на зорієнтованості агресії на зовнішні об’єкти, хоча при цьому присутній нерозривний зв’язок агресії з цілями Его та Супер-Его.

Агресія проходить стадії розвитку спільно з розвитком дитини. На початковій (немовлячій) стадії розвитку переважає лібідо (любов, ніжність), пізніше почуття любові набуває дискретності, що пов’язано з формуванням амбівалентних почуттів суб’єкта.

Матеріал першого параграфу даного розділу дозволяє зробити висновок, що для агресії не існує прив’язаності до певного об’єкта, як це властиво лібідо. Разом з тим, відсутність певної прив’язаності агресії до конкретного об’єкта не знімає проблему формування “об’єктних відношень”, про що більш детально йшлося у другому розділі.

Представлений у третьому розділі емпіричний матеріал відображає роботу в групі АСПН на заключному етапі психокорекційно зорієнтованих занять, зорієнтованих на нівелювання мортідно-агресивних тенденцій суб’єкта. Дослідницький матеріал даного розділу дисертації, виступає швидше не в якості “голої” емпірики, а слугує певною моделлю роботи психолога в групі активного соціально-психологічного навчання, тому має не лише науково-пізнавальне, а й практичне значення.

Перший параграф доводить можливості глибинного самоаналізу особами, що пройшли курс активного соціально-психологічного навчання та опанування засад психодинамічної теорії. Зокрема, в даному дисертаційному дослідженні вперше у практиці психокорекції використано метод самоаналізу учасників АСПН за допомогою неавторського (чужого) малюнку. Результати такого прийому виявилися позитивними і дозволили об’єктивувати як практичну, так і теоретичну підготовленість учасників АСПН в галузі глибинної психології. Емпіричний матеріал, представлений у третьому розділі, засвідчує не лише знання теорії, а й ілюструє вміння, що були засвоєні в групі та використані в процесі самоаналізу, саморефлексії, самопізнання в контексті феномену “агресія”.

Зміст третього розділу дозволяє зробити висновок, що психодинамічна теорія, що знаходить вираження в “Моделі внутрішньої динаміки психіки”, сприяє розширенню соціально-перцептивного інтелекту субєкта, розвитку його рефлексивних знань, а метод АСПН – глибиннопсихологічній психокорекції, яка спроможна нівелювати агресивні тенденції суб’єкта.

Неповторність стенографічного матеріалу, представленого у третьому розділі, з періодичними аналітико-корекційними коментарями та науково-аналітичними інтерпретаціями психолога може виступати своєрідним зразком практичного проведення групової психокорекції з глибиннопсихологічною орієнтацією, наукового аналізу та висновків про глибинні несвідомі передумови агресії суб’єкта. Результатом такої роботи було прояснення істотних характеристик феномену агресії та функційних особливостей його прояву у спілкуванні. Учасники групи АСПН розкрили новий ракурс сприйняття агресії, здолавши обмеження його бачення лише в рамках емоційно-адективної злоби, відкритої експресії, агресивності.

Представлений в даному розділі матеріал засвідчує величезну роль Едіпового періоду розвитку суб’єкта та його залишкових явищ у вигляді механізмів, що детермінують агресивну поведінку та недоброзичливість у ставленні до людей. Кожного разу така детермінація має індивідуально-неповторний сюжет, який нерідко набуває доленосного значення. Проте в цій неповторності є спільні тенденції, які детермінуються глибиннопсихологічними витоками агресії, а саме: тенденція “до психологічної смерті” та “до психологічної імпотенції”, які суперечать тенденціям “до життя” та “до людей”. Саме психокорекція за методом АСПН дозволяє зменшити дієвість перших з вищевказаних тенденцій та відкрити перспективи для розвитку других. Іншими словами, завдяки усвідомленню деструктивних тенденцій нівелюється їх енергетична сила та збільшується сила “Я” суб’єкта.

Результати проведеного дисертаційного дослідження, представлені у третьому розділі, доводять, що поглиблення розуміння агресії мало два аспекти: практичний та науковий. В практичному аспекті провідною ідеєю було вичленування спільних та відмінних рис в лібідних та агресивних потягах різних суб’єктів. Виявлено, що на реалізацію обох потягів в суспільстві накладаються обмеження, які виявляються в різних опосередкованих формах. Тому нормальний та аномальний розвиток психіки з певними деструкціями не може бути адекватно сприйнятий та зрозумілий без вивчення взаємодії конструктивних (лібідних) та деструктивних (мортідних) тенденцій поведінки в їх цілісності. Аналіз дослідного матеріалу засвідчує, що типові прояви агресії пов’язані з ситуаціями, коли суб’єкт або сам не спроможний задовольнити потреби, або ж цьому не сприяє оточення.

Дослідження доводить доцільність застосування психологом прийому, який актуалізує мотивацію навчання через інтегрування досвідного аспекту кожної особи з науково-аналітичною інтерпретацією матеріалу.

Впродовж представлення емпіричного матеріалу аналітико-корекційні коментарі психолога розкривають істотні аспекти проблеми агресії відносно індивідуально-неповторних проблем групи АСПН, які вони вербалізували у своїх розповідях на тему “Агресія”.

висновки

Підбиваючи підсумки проведеного теоретико-емпіричного дослідження, можна сформулювати такі основні висновки:

1. Аналіз наукової літератури, представленої працями вітчизняних та зарубіжних психологів, а також результати проведеного дослідження по темі дисертації, дають підстави стверджувати, що пізнання глибиннопсихологічних витоків виникнення агресії суб’єкта залишається недостатньо дослідженим, особливо в контексті підготовки майбутніх психологів. Основні з глибинопсихологічних чинників, що обумовлюють агресію, пов’язані з боротьбою двох потягів: “до життя” і “до смерті”. Аналіз української науково-психологічної літератури дозволив встановити значний внесок С. Балея, В. Роменця, В. Підмогильного, О. Потебні, Г. Маліса, А. Халецького та ін. в дослідження глибиннопсихологічних аспектів проблеми агресії завдяки застосуванню прийому патографії на зразок досліджень З. Фрейдом творчості визначних митців, зокрема Леонардо да Вінчі, Ф. Достоєвського, У. Шекспіра. Аналіз творчості українських митців, зокрема Т. Г. Шевченка, І. Нечуя-Левицького, Ю. Федьковича довів, що “хто творить як художник, відчуває себе батьком по відношенню до власних творів”, що пов’язується з Едіповою залежністю. Аналіз мотивації агресивної поведінки суб’єкта за допомогою вивчення даної проблеми в літературі доводить неусвідомлюваність глибинних витоків даного феномену через його суперечності просоціальним мотивам поведінки. Практичний ракурс дослідження даної проблеми засвідчує обмеженість академічних знань, життєвої досвідченості і ерудованості для розуміння та глибинного дослідження феномену агресії, особливостей розвитку соціально-перцептивного інтелекту, що базується на рефлексивних знаннях, здобутих у процесі глибиннопсихологічної психокорекції, яка здатна нівелювати особистісні деструкції майбутнього фахівця-психолога.

2. Феномен агресії, хоч і перебуває у взаємозв’язку з іншими явищами, такими як тривога, стрес, фрустрація, депресія та ін., є сам по собі більш локальним явищем, пов’язаним зі сферою спілкування, тому агресія стосується не лише деструктивного боку особистості, але й її сутності саме в суперечливих (діаметральних) проявах: чорне – біле, добро – зло, що символізує китайський знак “інь і янь”. Виходячи з аналізу літературних джерел, який доводить, що агресія передбачає взаємозв’язок енергії “лібідо” і “мортідо” є підстави ствердити, що процес виховання та психокорекції повинні сприяти розвитку лібідних (конструктивних) тенденцій, що знизить амбівалентні почуття та сприятиме гармонізації особистості.

3. Вивчення мотивів агресивної поведінки дозволило констатувати зв’язок даного феномену із біологічною та соціальною детермінацією, зокрема: виявлено зв’язок інстинктів (у тварин) і потягів (у людей) та превалювання енергії мортідо у визначенні досліджуваного феномену, а також превалювання тенденції „до розрухи” та „до смерті”; доведено зв’язок агресивних тенденцій суб’єкта з формуванням його Едіпової залежності, що носить просоціальний характер.

4. В рамках авторитарних впливів на вихованця, виховні впливи, хоч і відзначалися агресивністю, проте були спрямовані на нівелювання та упередження агресії дітей. Вивчення ж глибиннопсихологічних витоків агресії доводить, що цей феномен є вираженням архаїчної форми страху, що формується в дитячому віці – тому авторитарність виховних впливів може його (страх, а значить, і агресію) лише посилювати.

5. Введені М. Кляйн поняття „хорошого” і „поганого” об’єктів знайшли вираження у феномені амбівалентних почуттів та внутрішніх суперечностей, які обумовлюють формування особистісної проблеми суб’єкта. Результати дослідження доводять важливість позиції цілісного пізнання психіки з використанням різноманітних методичних прийомів АСПН (спонтанна дискусія, робота з авторським та неавторським малюнком, психоаналіз комплексу малюнків, робота з предметною моделлю).

6. Дисертаційне дослідження вказує на те, що пізнання індивідуальних особливостей прояву агресії пов’язано з феноменом об’єктних відношень, які визначають глибиннопсихологічні витоки агресії, пов’язані з Едіповою залежністю. У формуванні агресивних тенденцій відіграють роль механізми ідентифікації, інтроекції, проекції та ін. Методичний прийом роботи з предметною моделлю дозволив виявити складність взаємозв’язків між агресією і спілкуванням, особливості підкорення агресивності суб’єкта його лібідним потягам, розкривається зміст змішаних потягів.

7. Ефективності аналізу емпіричного матеріалу сприяло використання „Моделі внутрішньої динаміки психіки” (розробленої академіком АПН України Т. С. Яценко), яка дозволила реалізувати цілісно-системний підхід та відобразити закономірності психіки в її суперечливих тенденціях на свідомому та несвідомому рівнях. В дисертації доводиться зв’язок внутрішньої суперечливості психіки із системою психологічних захистів, що забезпечує їх маскування через механізми суб’єктивною інтеграції. Робота суб’єкта з предметною моделлю відкрила можливості дослідження різниці між морально-етичним та науково-аналітичним підходами. Саме останній дозволяє об’єктивувати глибинно-психологічні детермінанти агресивної поведінки особи в її індивідуально-неповторних характеристиках.

8. В дисертаційному дослідженні вперше у практиці психокорекції використано метод самоаналізу учасників АСПН за допомогою неавторського (чужого) малюнку, що засвідчило позитивні результати та дозволило об’єктивувати як практичну, так і теоретичну підготовленість учасників АСПН в галузі психодинамічної теорії. Останнє дозволяє зробити висновок, що психодинамічна теорія, що знаходить вираження в “Моделі внутрішньої динаміки психіки”, сприяє розширенню соціально-перцептивного інтелекту суб’єкта, розвитку рефлексивних знань, а метод АСПН – глибиннопсихологічній психокорекції, яка спроможна нівелювати агресивні тенденції суб’єкта.

9. Емпіричний матеріал психокорекційних груп за методикою активного соціально-психологічного навчання представлений в дисертації та в додатках, які виступають швидше не в якості „голої” емпірики, а слугують зразковою моделлю проведення аналогічних занять психологами-практиками. Такий емпіричний матеріал відкриває можливості дослідження глибинних витоків агресії та нівелювання мортідно-агресивних тенденцій поведінки суб’єкта.

10. Дослідження доводить доцільність глибиннопсихологічної психокорекції, яка актуалізує мотивацію самопізнання та сприяє з інтегруванню досвідного аспекту окремої особи з розвитком можливостей науково-аналітичної інтерпретації поведінкового матеріалу у групі. У цьому плані стають у нагоді науково-аналітичні коментарі психолога, в яких розкриваються глибиннопсихологічні витоки проблеми агресії та її конкретизації в ракурсі пізнання індивідуально-неповторних характеристик членів групи АСПН.

Перспективу дослідження ми вбачаємо у розширенні аналізу об’єктних відношень суб’єкта та їх взаємозв’язку з глибинними передумовами агресії; у поглибленні науково-теоретичних засад поставленої в дисертації проблеми.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Хает Л. Г., Мелоян А.Є. Аутогенне тренування в підвищенні стресостійкості студентів та школярів: Зб. Південного наукового Центру АПН України / Матеріали Міжнародного конгресу “Стреси в повсякденному житті дітей”, Одеса, 25-29 квітня 2000 року // Наука і освіта. – Одеса, 2000. – С. 209-211.

2. Мелоян А.Є. Аналіз феномена агресії в психологічних дослідженнях: Вісник ХДПУ ім. Г. С. Сковороди. Вип. 7. – Х., 2001. – С. .

3. Мелоян А.Є. Психологічний аналіз агресивної поведінки в підлітковому віці: Вісник ХДПУ ім. Г. С. Сковороди. Вип. 9. – Х., 2002. – С. .

4. Мелоян А.Є. Індивідуальні і соціальні детермінанти агресивної поведінки // Матеріали IV Міжнародних психологічних читань “Психологія
у сучасному вимірі: теорія та практика”, Харківський національний університет, 26 квітня 2002 року. – Х.: ХНУ, 2002. – С. .

5. Євтушенко І. В., Мелоян А. Е., Бабенко К. А. Страх та агресія як деструктивні прояви психіки // Психологія. Збірник наукових праць. – К.: НПУ імені М. П. Драгоманова, Вип. 21, 2003. – С. .

6. Мелоян А.І. Проблема агресії у контексті українського психоаналізу // Психологія. Збірник наукових праць. – К.: НПУ імені М. П. Драгоманова. – Вип. , 2003. – С. .

7. Яценко Т. С., Мелоян А.Є., Іваненко Б. Б., Горобець Т. В. Психоаналіз об`єктних відношень суб’єкта в контексті проблеми агресії // Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць Інституту психології
ім. Г. С. Костюка АПН України. – К.: 2004. – Т. , випуск 1. – С.377-383.

Анотація

Мелоян А. Е. Глибиннопсихологічні витоки агресивності особистості (на матеріалі активного соціально-психологічного навчання). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 – педагогічна та вікова психологія. – Інститут психології ім. Г. С. Костюка АПН України, Київ, 2004.

Дисертація розглядає глибиннопсихологічні аспекти дослідження витоків агресивності особистості. Складність визначення глибиннопсихологічних першопричин агресії полягає у тому, що вони найчастіше пов’язані з неусвідомлюваними суперечностями психіки, об’єктними відношеннями індивіда, енергією лібідо і мортідо, дуалізмом потягів “до життя” та “до смерті”. Чільне місце при цьому займає впорядкованість несвідомої сфери, її зв’язок зі свідомістю, що забезпечується системою психологічних захистів, провідними серед яких є базові, пов’язані з умовними цінностями суб’єкта, до яких може входити агресія, що найчастіше виявляється