ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Мельникова Катерина Валеріївна

УДК 658.589

УПРАВЛІННЯ МОТИВАЦІЄЮ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Спеціальність 08.09.01 – демографія, економіка праці,

соціальна економіка і політика

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Харків - 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському державному економічному університеті
Міністерство освіти і науки України.

Наукові керівники – |

доктор економічних наук, професор

Гриньова Валентина Миколаївна,

Харківський державний економічний університет,

завідуюча кафедрою бізнесу та підприємництва

Офіційні опоненти: | доктор економічних наук, професор

Пушкар Олександр Іванович,

Харківський державний економічний університет,

завідувач кафедри обчислювальної техніки та програмування;

кандидат економічних наук, с.н.с.

Анненкова Олена Вікторівна,

Харківське відділення Інституту економіки НАН України, старший науковий співробітник відділу соціально-економічних проблем та регіональної економіки.

Провідна установа – | Дніпропетровський національний університет

Міністерство освіти і науки України,

кафедра економіки та маркетингу, м. Дніпропетровськ

Захист відбудеться "10" червня 2004 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради, шифр К 64.055.02, у Харківському державному економічному університеті за адресою: 61001, м. Харків, пр. Леніна, 9а.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Харківського державного економічного університету за адресою: 61001, м. Харків, пр. Леніна, 9а.

Автореферат розісланий " 7" травня 2004р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Красноносова О.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Перехід до ринкової системи господарювання загострив необхідність активізації інноваційних процесів в економіці України.

Складний етап реформування економіки потребує посилення інноваційної активності і нового підходу до інновацій, що поєднують знання і техніку з ринком. Інновації визначають основні показники виробничо-господарської діяльності підприємства, напрямок змін на довгостроковий період, забезпечують конкурентоспроможність підприємства в майбутньому.

Значення інноваційної діяльності для промислових підприємств у сучасних умовах постійно зростає. Тим часом статистичні дані останніх років підтверджують той факт, що промислові підприємства зазнають серйозної кризи в інноваційній сфері і, якщо не починати активних заходів для його подолання, як з боку держави, так і керівництва промислових підприємств, несприятливі наслідки будуть мати місце в найближчому майбутньому.

У сучасних умовах від чіткої розробки ефективної системи мотивації залежить не тільки підвищення соціальної і творчої активності конкретних працівників, але і кінцевий результат діяльності підприємства. У зв'язку з цим необхідно постійне збільшення внеску кожного працівника в досягнення мети підприємства, а одним з основних завдань кожного суб'єкта господарювання стає пошук ефективних способів управління працею, а саме таких, що забезпечують активізацію людського фактора.

Актуальність теми обумовлена тим, що в умовах становлення ринкової економіки в Україні невирішеними залишаються безліч теоретичних, методичних і практичних питань управління інноваційною діяльністю вітчизняних підприємств, а зокрема її мотивацією.

Мотивація персоналу, як галузь науково-практичної діяльності, вимагає розробки конкретних методів, способів, інструментів, за допомогою яких активізується трудова діяльність новаторів, досягається максимально можливе використання трудового потенціалу працівників.

Слід зазначити, що проблемами інноваційної діяльності займалися багато вітчизняних учених, серед них Бажал Ю., Гриньов А., Гриньова В., Пушкар О., Анненкова О., Ястремська О., Новікова О., Онікієнко В., Крупка М., Туган-Барановський М., Андрощук Г. та інші. Важливий внесок у вивчення проблем інноваційної діяльності внесли закордонні учені-економісти: Санто Б., Твисс Б., Шумпетер Й., Перлакі І., Друкер П., Томсон В., Терпецкий Н., Пригожин А., Фатхутдинов Р., Водачкова О., Завлин П., Казанцев А. та інші.

Узагальнення опублікованих за даною проблематикою робіт дозволило зробити висновок, проте що питання теоретичних і методичних підходів до вирішення задач удосконалення управління мотивацією персоналу, який займається інноваційною діяльністю, недостатньо розроблені як у науковому, так і в прикладному аспектах.

Наукова та практична актуальність цих проблем зумовила вибір теми дисертації, визначила мету і завдання дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано згідно з планом науково-дослідних робіт Харківського державного економічного університету за такими темами: „Розробка пропозицій по вдосконалюванню економічної діяльності на підприємстві” (номер державної реєстрації 0102U005560), „Удосконалення економічної діяльності підприємства”(номер державної реєстрації 0103U001801).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є теоретичне обґрунтування та розробка методичних рекомендацій щодо підвищення ефективності управління мотивацією інноваційної діяльності на підприємствах України.

Для досягнення поставленої мети в роботі були сформульовані і вирішені такі завдання:

уточнення понятійного апарату, використовуваного у ході дослідження питань мотивації інноваційної діяльності;

узагальнення теоретичних аспектів інноваційної політики підприємства;

визначення принципів формування елементів інноваційної політики підприємства;

аналіз стану інноваційної сфери промислових підприємств у сучасних умовах;

узагальнення існуючих методів державного стимулювання і фінансових методів стимулювання інноваційної діяльності;

обґрунтування методичного підходу до виявлення резервів підвищення ефективності інноваційної діяльності;

розробка методичного підходу до мотивації винахідників і раціоналізаторів.

Об'єкт дослідження – процес мотивації інноваційної діяльністі промислових підприємств.

Предмет дослідження – організаційно-економічні і соціальні методи управління мотивацією інноваційної діяльності.

Методи дослідження. У процесі дослідження було використано: загальнонаукові методи пізнання (аналіз, синтез, узагальнення, абстракція) – для розкриття змісту й сутності поняття „інновація”, „інноваційна діяльність”, „мотивація”; для узагальнення методів стимулювання інноваційної діяльності та узагальнення мотиваційних факторів в інноваційної діяльності; системного аналізу – для виділення основних факторів, що впливають на інноваційну діяльність, і визначення напрямків її вдосконалення; статистичного і графічного аналізу – для дослідження стану інноваційної діяльності промислових підприємств та наочного зображення статистичного матеріалу і схематичного представлення деяких теоретичних і практичних положень дисертаційної роботи; групування та порівняння – для визначення основних методів державного стимулювання інноваційної діяльності та методів її фінансування; метод експертних оцінок – для визначення системи показників, що впливають на мотивацію інноваційної діяльності підприємства.

Теоретичною і методологічною основами дисертаційного дослідження є фундаментальні положення сучасної економічної теорії, наукові праці вітчизняних та закордонних учених-економістів у сфері управління інноваційної діяльністю, законодавчі та нормативні акти України щодо становлення і розвитку інноваційної діяльності підприємств.

Інформаційною базою дослідження є офіційні статистичні матеріали, звітно-статистичні дані підприємств Харківської області.

Наукова новизна отриманих результатів полягає у наступному:

вперше:

- запропоновано методичний підхід до розрахунку матеріальної винагороди винахідникам та раціоналізаторам, заснований на використанні шкал заохочувальних надбавок;

удосконалено:

- поняття інноваційної політики підприємства, що базується на урахуванні складу і змісту її елементів, а також загальних принципів формування;

- методичний підхід до виявлення резервів підвищення ефективності інноваційної діяльності підприємств, який містить пошук витрат матеріальних ресурсів і часу в ході здійснення інноваційної діяльності;

дістали подальший розвиток:

- теоретичне обґрунтування системи мотиваційних факторів, які впливають на інноваційну активність робітників підприємства і його керівництва;

- обґрунтування доцільності використання сучасних джерел фінансування інновацій на основі дослідження їх переваг і недоліків, формалізації вибору їх сукупності, адекватної умовам, що склалися.

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що розроблені в дисертації теоретичні положення доведені автором до рівня пропозицій по удосконаленню управління мотивацією інноваційної діяльності підприємства в умовах інноваційно-структурної перебудови економіки України.

Наукові результати дисертаційної роботи прийняті до впровадження на ХК „АвтоКрАЗ” (довідка № 1849-72 від 11.09.2003р.), ВАТ „ХТЗ” (довідка №60/48-Л від 02.10.2003р.), ВАТ „Турбоатом” (довідка № 1-40/22-54 від 22.03.2004р.).

Особистий внесок здобувача в роботах, що виконані у співавторстві, полягає у такому (у дужках вказано номер роботи за списком, який подано в авторефераті): надано розкриття сутності інноваційної діяльності [3]; розроблено методичний підхід до визначення резервів підвищення ефективності інноваційної діяльності [7]. Основні ідеї і результати дослідження дисертаційної роботи, особливо ті, що характеризують новизну та практичне значення, отримані здобувачем особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні ідеї, висновки і пропозиції проведеного дисертаційного дослідження пройшли апробацію на Четвертій міжнародній науковій конференції студентів і молодих учених „Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання” (Донецьк, 2003), Першої обласної конференції молодих вчених „Тобі, Харківщино, - пошук молодих” (Харків, 2002), XІІІ Міжнародній науково-практичній конференції „Стратегії розвитку економічного потенціалу регіонів: інвестиційні пріоритети та інфраструктура” (Чернівці, 2002), 2-ої Міжнародній науково-практичній конференції „Проблеми та перспективи розвитку економіки України в умовах ринкової трансформації” (Дніпропетровськ, 2001), Науково-практичній конференції „Актуальні проблеми та перспективи розвитку фінансово-кредитної системи України” (Харків, 2001).

Публікації. За результатами виконаних досліджень, опубліковано 8 наукових робіт (5 статей у наукових фахових виданнях), що відбивають основний зміст дисертації загальним обсягом 2,4 ум. друк. арк., особисто автору належить 2,03 ум. друк. арк.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків і додатків. Робота викладена на 188 сторінках машинописного тексту, матеріал дисертації ілюстрований 34 таблицями і 22 рисунками. Список використаних джерел містить 157 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, визначено мету, завдання, предмет, об'єкт і методи дослідження, відображено наукову новизну та практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі – „Інноваційна політика підприємства: сутність і принципи формування” – обґрунтовано необхідність управління мотивацією інноваційної діяльності підприємства; досліджено сутність основних підходів до процесу управління інноваційної діяльністю підприємства; розглянуто існуючі підходи щодо визначення сутності мотивації і принципів та етапів формування інноваційної політики підприємства.

В дисертації проведено аналіз і узагальнення теоретичних підходів до змісту понять „інновація”, „інноваційна діяльність”, „мотивація”. Поняття „інновація” можна розглядати як явище, процес і вид діяльності. Для більш повного врахування особливостей інновацій в роботі узагальнена їх класифікація, розглянуто інноваційний цикл.

Під час дослідження змісту інновацій в роботі доведено, що значення інновацій для підприємства можливо охарактеризувати як життєву необхідність щодо розвитку підприємства, забезпечення його конкурентоспроможності у довгостроковому періоді. На інноваційну активність підприємства впливає ряд зовнішніх і внутрішніх чинників, а також властивостей інновацій (табл.1).

Таблиця 1

Чинники, що впливають на інноваційну активність підприємства

Чинники | Властивості інновацій

Внутрішні | Зовнішні

Організаційна структура | Нормативно-законодавча базаМасштабність

Інноваційний потенціал підприємства | Патентно-ліцензійне законодавствоНовизна

Розмір організації | Амортизаційна політика | Ресурсоемність

Фінансові можливості підприємства | Організаційне забезпечення інноваційної діяльностіТрудомісткість

Науково-технічні можливості підприємства | Фінансове забезпечення інноваційної діяльностіСтупінь складності

Технологія виробництва | Фінансово-кредитна політика | Ефективність інновації

Інформаційна інфраструктура | Конкурентна боротьба

-

Кадровий потенціалСистема оподаткування-

- | Попит | -

Виходячи з положень загальної теорії управління, в роботі визначено функції інноваційної діяльності підприємства. Обґрунтовано етапи управління інноваційної діяльністю: розробка інноваційної політики, формування місії підприємства, створення коротко-, середньо- та довгострокових цілей підприємства, визначення мети, розробка плану інновацій, приведення цілей підприємства у відповідність до організаційної структури, прийняття кадрових рішень, розробка документообігу на підприємстві.

У роботі зазначено, що у процесі проведення інноваційних заходів від персоналу підприємства потрібна підтримка здійснюваних інновацій, підвищення кваліфікаційного рівня внаслідок необхідності освоєння нових процесів, пов'язаних з роботою підприємства в умовах, що змінюються. Під управлінням мотивацією розуміється навмисний вплив на працівників підприємства з метою рішення задач і досягнення цілей підприємства.

Мотиваційними факторами, що впливають на нововведення, є: особистісні потреби, зацікавленість і прагнення працівників; відносини з іншими працівниками; характер і зміст праці новаторів; творча робота і взаємо порозуміння; відносини між ініціаторами, організаторами впровадження нововведень, керівниками і співробітниками.

Інноваційна політика підприємства – це форма стратегічного управління, що визначає цілі та умови здійснення інноваційної діяльності підприємства, спрямованої на забезпечення його конкурентоспроможності, найбільш повне використання наявного виробничого і кадрового потенціалу. Інноваційна політика підприємства повинна сприяти послідовній запланованій цілеспрямованій комплексній інноваційній діяльності підприємства по зміні кожного з елементів виробництва даного підприємства, викликаної попитом, обумовленої науково-технічним прогресом (науковими вишукуваннями) і спрямованої на діючу організаційну структуру, технологічні процеси, стиль і методи управління, продукцію, що випускається, джерела сировини і матеріалів, ринки збуту, документообіг та інше.

У роботі визначено основні елементи інноваційної політики підприємства, що включають:

- наукові дослідження і дослідно-конструкторські роботи (НДДКР), які об’єднують в собі: наукову, конструкторську, технологічну політику та дослідне виробництво;

- маркетингову політику, що включає: товарну, збутову, сервісну, комунікаційну політику та політику ціноутворення;

- культуру виробництва та організаційну структуру, яка складається з: організаційної структури, кадрової політики, культури виробництва.

Задачі і функції елементів інноваційної політики підприємства різні внаслідок різниці інтересів структурних підрозділів підприємства, що

реалізують ці елементи.

У дисертаційній роботі обґрунтовані принципи формування інноваційної

політики підприємства: перевага стратегічних параметрів, ринковість, цілеспрямованість, комплексність, планомірність, наявність теоретичної бази. В процесі дослідження визначено етапи реалізації інноваційної політики підприємства: розробка вимог до організаційної структури підприємства у відповідності до сформованої інноваційної політики підприємства і його кадровим потенціалом; аналіз організаційної структури підприємства, прийняття рішень щодо зміни організаційної структури, формулювання вимог до продуктово-ринкового портфеля підприємства у відповідності до сформованої інноваційної політики підприємства.

У другому розділі – „Дослідження стану і методів стимулювання інноваційної діяльності” – проаналізовано інноваційну діяльність підприємств України і Харківський області; наведено досвід зарубіжних країн стосовно заходів державного стимулювання інноваційної діяльності; узагальнено методі стимулювання інноваційної діяльності; обґрунтовано джерела фінансування інноваційної діяльності на основі визначення їх переваг і недоліків.

На підставі результатів проведеного аналізу інноваційної діяльності підприємств Харківського регіону й України встановлено, що за останні роки дещо активізувалась інноваційна діяльність підприємств, збільшилась кількість інноваційної продукції, зріс обсяг інноваційних витрат, збільшилась кількість ліцензійних договорів, фінансування інноваційної діяльності на 75% здійснено за рахунок власних коштів підприємств.

У дисертації доведено, що існуюча система винагород винахідникам і раціоналізаторам не може значною мірою стимулювати їх займатися інноваційної діяльністю.

Дослідження зарубіжного досвіду державного стимулювання інноваційної діяльності дало змогу визначити державні інструменти завдяки яким можливо активізувати інноваційну діяльність в Україні, а саме: фінансувати пріоритетні галузі промисловості; стимулювати залучення приватних капіталів в інноваційний процес; стимулювати технічні кооперації українських підприємств з іноземними компаніями; сприяти підприємствам у придбанні передових іноземних технологій; фінансувати програми підготовки і перепідготовки фахівців на базі використання новітніх досягнень науки і техніки; стимулювати співробітництво університетської науки і підприємств, виробляючих наукомістку продукцію; забезпечити страхування інноваційних ризиків; скористатися закордонним досвідом надання податкових, кредитних і амортизаційних пільг для підприємств; забезпечити сприятливі умови для міжнародної інвестиційної діяльності. Крім того, необхідним є: створення інноваційної інфраструктури, що включає інноваційні, венчурні фонди, галузеві і регіональні інноваційні компанії, маркетингові і кластерні компанії; створення державної інформаційної інфраструктури; створення установи для надання консультаційних, організаційних послуг інноваторам; надання фінансової допомоги вченим, винахідникам, інноваційним фірмам у вигляді грантів, субсидій, гарантованих кредитів, позик; використання матеріальних і моральних заохочень для інноваторов; зниження державного патентний збору для індивідуальних винахідників; захист прав й інтересів вітчизняних інноваторов у міжнародній кооперації праці.

У роботі узагальнено існуючи методи стимулювання інноваційної діяльності: економічні (прямі і непрямі), прямі директивні, соціально-психологічні. Розглянуті фактори, що визначають закупівлю технологій за кордоном і проблеми адаптації іноземних технологій і ліцензій до умов експлуатації в Україні.

На основі проведеного в роботі дослідження фінансових методів стимулювання інноваційної діяльності узагальнені основні потенційні джерела фінансування інноваційної діяльності (табл.2), розглянуті їх переваги й недоліки у різних умовах.

Таблиця 2

Потенційні джерела фінансування інноваційної діяльності

Держава | Приватний сектор економіки

Власні кошти | Позикові кошти

1. Пряме фінансування

інноваційних проектів з бюджету.

2. Пільгове кредитування і субсидування.

3. Надання державних гарантій приватному інвестору.

4. Мобілізація коштів цільових фондів. | 1.

2.

3.

4.

5.

2. Кошти, одержувані на умовах лізингу і селенгу.

3. Кошти від термінових облігацій, депозитних сертифікатів і т.і.

4. Іноземні інвестиції.

5. Кошти інноваційних фондів.

6.Заощадження населення.

Процес фінансування розробки та впровадження інновацій на підприємстві може проводитися за рахунок різних джерел (рис.1). В основі цієї схеми наведено, за рахунок яких коштів можливо профінансувати розробку й

Рис.1. Процес фінансування розробки і впровадження інновацій на підприємстві

впровадження інновацій. Насамперед обирається найбільш доступне державне або приватне джерело фінансування. Після реалізації інноваційної продукції з прибутку, який залишився у розпорядженні підприємства, можливо створити фонди, завдяки яким фінансувати інноваційну діяльність, заохочувати інноваторів у майбутньому.

У дисертації визначено, що фінансові методи стимулювання інноваційної діяльності підприємств містять у собі регламентовану державну форму відбиття фінансових відносин, що визначають конкретні способи формування і використання цільових ресурсів, забезпечують компенсацію підвищення витрат, пов'язаних із впровадженням інновацій, а також гнучке використання системи диференційованого оподаткування, створення довгострокової економічної зацікавленості підприємств у здійсненні інноваційної діяльності.

У третьому розділі – „Методичні рекомендації по удосконаленню управління мотивацією” – наведено методичній підхід до визначення резервів підвищення ефективності інноваційної діяльності підприємства; висвітлено питання мотивації працівників до інноваційної діяльності і стимулювання їх винахідництва; запропоновано методичній підхід до розрахунку шкал заохочування винахідників та раціоналізаторів.

У ході здійснення інновацій джерелом утворення резервів підвищення ефективності інноваційної діяльності є постійно змінювані співвідношення між обсягом витрат ресурсів і часу.

Підприємство, здійснюючи інноваційну діяльність, повинно проводити постійну роботу по оптимізації співвідношення витрат ресурсів і часу між підрозділами, що реалізують різні стадії інноваційного процесу та між проектами по реалізації інновацій.

У роботі виділені наступні фактори, що впливають на ефективність інноваційної діяльності: результативність робіт на стадії НДДКР, тобто розробка винаходів, що відповідають вимогам економічної ефективності, прийнятими на підприємстві; зниження нераціонального використання ресурсів; підвищення результативності впровадження інновацій; скорочення часу, що витрачається на розробку й впровадження винаходів.

Заходи по підвищенню результативності інноваційної діяльності підприємства на стадії створення інновацій складаються з: відбору і активної роботи з персоналом, зайнятим проведенням НДДКР; узгодження стратегічних планів підприємства з напрямком НДДКР; організації взаємодії різних служб підприємства на початкових етапах проведення НДДКР; оцінки і відбору проектів на ранніх стадіях НДДКР; вибору методів прогнозування для постановки цілей на стадії проведення НДДКР; забезпечення працівників, що проводять НДДКР необхідним устаткуванням та інформацією; обґрунтування методів морального і матеріального стимулювання персоналу, що здійснює НДДКР.

У роботі доведено, що надзвичайно важливим є встановлення партнерських відносин між усіма суб'єктами життєвого циклу нововведень - від ідеї до матеріального втілення. Це завдання можна вирішити за рахунок поєднання інтересів окремих новаторів і підприємств шляхом удосконалення мотивації їх праці. Вирішального значення набуває трудова мотивація працівників і стимулювання їхньої високопродуктивної праці з боку керівництва підприємства.

На рис.2 наведені мотиваційні фактори, які сприяють, або заважають впровадженню інновацій. Творча активність в інноваційній діяльності підприємства досягається шляхом збалансованого співвідношення різних стимулів.

У процесі дослідження доведено, що в сучасних умовах не існує необхідної методики об’єктивного розрахунку суми винагороди винахідникам та раціоналізаторам, в основу якої покладено стимулювання працівників за інновації.

Запропонований у роботі методичний підхід до розрахунку суми винагороди винахідникам та раціоналізаторам базується на розрахунку шкал заохочування інноваторів із частки чистого доходу від впровадження інновацій у залежності від рівня прибутку на одного працюючого (табл.3).

Таблиця 3

Шкала заохочення інноваторів із частки чистого доходу від впровадження інновацій у залежності від рівня прибутку на одного працюючого

Рівень чистого доходу від впровадження інновацій на одного працюючого, грн. на рік | Відрахування від чистого доходу у фонд заохочення винахідників і раціоналізаторів, %

до доходу на рівні нижньої межі інтервалу | до доходу, що перевищує нижню межу інтервалу

від 0 до 24000 | - | 0,907

24000 до27000 | 0,907 | 0,669

27000 до 30000 | 0,881 | 0,383

30000 до 33000 | 0,831 | 0,269

33000 до 38000 | 0,780 | 0,194

38000 до 43000 | 0,703 | 0,143

43000 і більше | 0,638 | 0,109

Рис.2. Мотиваційні фактори, що сприяють або заважають впровадженню інновацій

Побудова шкал заохочення за винаходи і раціоналізаторські пропозиції розрахована на підставі логарифмічної функції із зміщенням:

y= b lg (x - c), (1)

де у – розмір заохочення;

х – чистий доход у розрахунку на одного працюючого;

b – чисельний параметр функції заохочення, що забезпечує рівність маси заохочення по шкалі за весь період;

с – чисельний параметр функції заохочення, що забезпечує задану диференціацію в розмірі заохочення для контрольних рівнів.

Розрахунок параметра функції здійснено на основі рішення системи рівнянь, кожне з яких гарантує дотримання пропорцій плану - по масі заохочення і його диференціації:

(2)

x1 – показник початкового контрольного рівня;

x2 – показник кінцевого контрольного рівня;

R – індекс росту заохочення, якого необхідно забезпечити при переході від початкового до кінцевого контрольного рівня;

h – значимість даного показника.

Розрахунок сум відрахувань у фонд заохочення інноваторів із частки чистого доходу від впровадження інновацій наведено у табл. 4, чисельність персоналу підприємства дорівнює 2000 осіб.

Таблиця 4

Сума відрахувань у фонд заохочення інноваторів із частки чистого доходу від впровадження інновацій

Рівень чистого доходу від впровадження інновацій на одного працюючого, грн. на рік | Відрахування від чистого доходу у фонд заохочення винахідників і раціоналізаторів, тис. грн.

10000 | 181400

24000 | 435360

28000 | 483400

30000 | 498720

35000 | 522560

Продовження табл. 4

38000 | 534200

40000 | 540000

43000 | 548680

50000 | 563940

Особливістю цієї методики є те, що кошти для заохочувальних виплат знаходяться шляхом перерозподілу фінансових потоків.

З метою підвищення об'єктивності при визначенні розміру авторської винагороди і посилення мотивації творчої активності винахідників доцільно враховувати економічну корисність винаходів, актуальність, складність і оригінальність розв'язуваних задач, ініціативу і положення автора на підприємстві.

На підставі результатів дослідження обґрунтовано послідовність використання наданих рекомендацій, що дає можливість прискорити процес виходу вітчизняних підприємств з інноваційної кризи та забезпечити їх успішне функціонування в майбутньому.

ВИСНОВКИ

Отримані в ході дослідження результати в сукупності вирішують важливу науково-практичну задачу – удосконалення процесу управління мотивацією інноваційної діяльності на вітчизняних підприємствах. Аналіз основних наукових і практичних результатів виконаного дисертаційного дослідження дозволяють зробити такі висновки:

1. У результаті конструктивного аналізу наукових розробок і практики господарювання виявлено, що інноваційна політика підприємства – це форма стратегічного управління, що визначає мету й умови здійснення інноваційної діяльності підприємства, спрямована на забезпечення його конкурентоспроможності і найбільш повне використання наявного виробничого і кадрового потенціалу. Інноваційна політика повинна охоплювати наступні основні елементи: НДДКР, маркетингова політика, культура виробництва й організаційна структура. Формування ІПП повинне здійснюватися з урахуванням таких принципів: перевага стратегічних параметрів, ринковість, цілеспрямованість, комплексність, планомірність, наявність теоретичної бази.

2. Фінансові методи економічного стимулювання інноваційних процесів у промисловому виробництві є способом економічного впливу держави на інтереси промислових підприємств, що базується на використанні фінансових відносин. Необхідною умовою розвитку інноваційної діяльності є наявність достатньої кількості фінансових ресурсів. У роботі визначені основні потенційні джерела фінансування інноваційної діяльності. Дослідження сучасних фінансових методів стимулювання інноваційної діяльності, їх переваг й недоліків в сучасних умовах дає змогу керівництву підприємством обирати найбільш вигідне й доступне джерело фінансування.

3. Обґрунтовано, що в умовах обмеження фінансовими ресурсами на підприємстві необхідно виявлення ї використання резервів. Запропонований методичний підхід до пошуку резервів інноваційної діяльності стає у виявленні втрат (матеріальних ресурсів і часу) на стадіях інноваційного процесу, у ході здійснення інноваційної діяльності, а також перевірки збалансованості організаційних підрозділів промислового підприємства, що реалізують стадії інноваційного процесу.

4. Для активізації інноваційної діяльності на підприємстві необхідна відповідна система мотивації працівників. У роботі надані рекомендації щодо мотивації працівників до інноваційної діяльності та стимулювання винахідництва. Для цього визначені мотиваційні фактори, які впливають на працівників и керівництво підприємства.

5. Запропонований в роботі методичній підхід до розрахунку шкал заохочування винахідників та раціоналізаторів дає можливість керівництву підприємств об'єктивно оцінювати суму винагороди винахідникам і раціоналізаторам.

6. Наведені рекомендації щодо управління мотивацією інноваційної діяльності підприємства мають практичний характер та можуть бути використані у виробничій та управлінській діяльності структур, пов’язаних з розробкою й впровадженням інновацій. Їх використання дає змогу активізувати інноваційну діяльність на підприємстві і підвищити зацікавленість працівників у здійсненні інноваційної діяльності.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ РОБІТ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Лукашева Е.В. Венчурное финансирование инновационной деятельности // Зб. наук. статей „Актуальні проблеми та перспективи розвитку фінансово-кредитної системи України”. – Харків: Основа, 2001. – С. 180–181.

2. Лукашева Е.В. Ресурсы совершенствования механизма государственного и частного финансирования инновационной деятельности // Зб. наук. праць „Економіка: проблеми теорії та практики”. Вип. 113. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2001. – С. 85– 88.

3. Лукашева Е.В., Анохин Е.А. Организационные аспекты инновационной деятельности // Зб. матер. 2-ої Міжнародної науково-практичної конференції „Проблеми та перспективи розвитку економіки України в умовах ринкової трансформації”. – Дніпропетровськ: Економічний вісник НГАУ. – 2001. – №1. – С. 140– 142.

4. Лукашева Е.В. Инновационная мотивация работников предприятий // Зб. наук. праць „Управління розвитком”. – 2002. – №2. – С. 83–85.

5. Лукашева Е.В. Пути совершенствования организационно-экономического механизма инновационной деятельности на уровне региона // Науковий вісник ЧТЕІ КНТЕУ. Вип. ІІ. Економічні науки. У 2-х ч. – Чернівці: АНТ Лтд., 2002. – Ч.І. – С. 340– 344.

6. Мельникова К.В. Особливості управління мотивацією персоналу при здійсненні інноваційної діяльності підприємства // Зб. тез доповідей Четвертої міжнародної наукової конференції студентів та молодих учених „Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання.” – Донецьк: ДонНУ, 2003. – С. 76–78.

7. Гриньова В.М., Мельникова К.В. Методичний підхід до визначення резервів підвищення ефективності інноваційної діяльності підприємства// Зб. наук. праць „Економіка: проблеми теорії та практики”. Вип. 187. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. – С. 157– 164.

8. Мельникова К.В. Інноваційна політика підприємства: суть і принципи формування // Науч. - техн. сб. „Коммунальное хозяйство городов”, Вип. 54. Серія: Економічні науки. – К.: Техника, 2004. – С. 185–189.

АНОТАЦІЇ

Мельникова К.В. Управління мотивацією інноваційної діяльності підприємства. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.09.01 – демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика. – Харківський державний економічний університет, Харків, 2004.

У дисертації досліджено теоретичні й практичні проблеми управління мотивацією інноваційної діяльності підприємства в сучасних умовах. Одержало подальший розвиток теоретичне обґрунтування системи мотиваційних факторів, які впливають на інноваційну активність робітників підприємства і його керівництва, обґрунтовано доцільність використання джерел фінансування впровадження інновацій, досліджено їх переваги і недоліки.

Удосконалено поняття інноваційна політика підприємства, встановлено склад і зміст її елементів, визначено загальні принципи та етапи формування інноваційної політики підприємства.

Запропоновано методичний підхід до виявлення резервів підвищення ефективності інноваційної діяльності підприємств, заснований на пошуку втрат матеріальних ресурсів і часу в ході здійснення інноваційної діяльності, і перевірки збалансованості організаційних підрозділів, здійснюючих інноваційну діяльність на підприємстві.

Застосування розробленого методичного підходу до розрахунку суми матеріальної винагороди винахідникам і раціоналізаторам дає можливість об’єктивно визначити суму винагороди.

Основні положення роботи підтверджено практичними результатами їх впровадження на вітчизняних промислових підприємствах.

Ключові слова: підприємство, управління, мотивація, інноваційна діяльність, інноваційна політика, методи стимулювання, ефективність, резерви, винагорода.

Мельникова Е.В. Управление мотивацией инновационной деятельности предприятия. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.09.01 – демография, экономика труда, социальная экономика и политика. – Харьковский государственный экономический университет, Харьков, 2004.

Диссертационная работа посвящена теоретическому обоснованию, разработке методических подходов и практических рекомендаций, направленных на совершенствование управления мотивацией инновационной деятельности предприятия в современных условиях.

В работе исследованы теоретические и практические подходы к определению сущности инноваций, инновационной деятельности, мотивации, процесса управления инновационной деятельностью предприятия, уточнено понятие инновационная политика предприятия (ИПП), установлен состав и содержание ее элементов. Под инновационной политикой предприятия понимается форма стратегического управления, определяющая цели и условия осуществления инновационной деятельности предприятия, направленные на обеспечение его конкурентоспособности и наиболее полное использование имеющегося производственного и кадрового потенциала. Теоретически обоснована система принципов, по которым формируется ИПП: преобладание стратегических параметров, рыночность, целенаправленность, комплексность, планомерность, наличие теоретической базы.

В соответствии с приведенными в работе требованиями к ИПП, определены этапы формирования инновационной политики: проведение рыночных исследований и исследований предприятия, в соответствии с результатами проведенных исследований и общей цели предприятия, постановка цели инновационной политики предприятия, обеспечения комплексного подхода к формированию политики, определения плана реализации и разработка механизма анализа эффективности разработанной

инновационной политики.

В диссертационной работе получили обоснование системы мотивационных факторов, которые оказывают влияние на инновационную активность работников предприятия и его руководства: личные интересы, отношение между работниками и руководством, содержание и характер труда новаторов. Обосновано, что творческая активность в инновационной деятельности предприятия достигается путем сбалансированного сочетания различных стимулов.

Проведен анализ состояния инновационной деятельности на промышленных предприятиях Украины и Харьковской области. Сделан вывод о том, в последнее время происходит активизация инновационной деятельности, однако существующая на предприятиях система поощрений не способна стимулировать работников заниматься инновационной деятельностью.

В работе проведено исследование финансовых методов стимулирования инновационной деятельности предприятия, обобщены потенциальные источники финансирования инновационной деятельности, рассмотрены их преимущества и недостатки для украинских предприятий в современных условиях. Рассмотрен зарубежный опыт государственного стимулирования инновационной деятельности, обобщены существующие методы стимулирования инновационной деятельности предприятия. Определены государственные мероприятия, осуществление которых может поспособствовать активизации инновационной деятельности, и позволят проводить ее более экономичными методами.

В диссертации предложен методический подход к выявлению резервов повышения эффективности инновационной деятельности предприятия, который основывается на поиске потерь материальных ресурсов и времени в ходе осуществления инновационной деятельности, а также проверки сбалансированности организационных подразделений осуществляющих инновационную деятельность на предприятии. Выделены факторы, которые влияют на эффективность инновационной деятельности: результативность работ на стадии НИОКР; снижение нерационального использования ресурсов; повышение результативности внедрения инноваций; сокращение времени затрачиваемого на разработку и внедрение изобретений.

С учетом особенностей инновационной деятельности предприятий в современных условиях, в работе предложен и обоснован методический подход к мотивации изобретателей и рационализаторов, основанный на расчете шкал поощрительных надбавок из доли чистого дохода от внедрения инноваций, в зависимости от уровня прибыли на одного работающего на предприятии. Предложенная методика расчета сумм поощрений за изобретения и рационализаторство, может служить основой для расчета и обоснования поощрительных надбавок за результаты инновационной деятельности. В работе обосновано, что для повышения объективности при определении размера авторского вознаграждения и усиления мотивации творческой активности изобретателей, целесообразно учитывать экономическую полезность изобретений, актуальность, сложность и оригинальность решаемых задач, инициативу и положение автора на предприятии.

Использование методических рекомендаций предложенных в диссертационной работе позволит активизировать инновационную деятельность предприятий и повысить ее эффективность.

Основные положения работы подтверждаются практическими результатами их внедрения.

Ключевые слова: предприятие, управление, мотивация, инновационная деятельность, инновационная политика, методы стимулирования, эффективность, резервы, вознаграждение.

Mel’nikova K.V. Enterprise Innovation Activity Motivation Management. Manuscript.

Thesis to compete the scientific degree in Economics according to the speciality 08.09.01. – demography, labour economics, social economy and politics. Kharkiv State University of Economics, Kharkiv 2004.

Theoretical and practical problems of the enterprise innovation activity motivation management under modern conditions are researched. Theoretical grounding of the motivation factors system influencing the innovation activity of the enterprise employees and its management has been given further development. Application advantages of the innovation introduction financing source have been grounded and their preference and drawbacks have been researched.

The enterprise innovation policy notion has been improved; composition and essence of its elements is stated; formation of the general principles of enterprise innovation policy are determined.

New methods of approach to find the reserves to increase the efficiency on the basis of the search of the material basis and time in the process of performing innovation activity and checking balancy of the organizational subdivision performing the enterprise innovation has bee put forward.

The application of the researched methodological approach as to counting of inventors’ and rationalizers’ money award sum permits to find out objectively the money award sum.

Main conclusions of the research are proved by practical results while being introduced at the stale productional enterprises.

Key words: enterprise, management, motivation, innovation, activity, innovation policy, stimulus methods, efficiency, reserves, money award.

Мельникова Катерина Валеріївна

УПРАВЛІННЯ МОТИВАЦІЄЮ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Спеціальність 08.09.01 – демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Відповідальний за випуск Новікова М.М.

Підписано до друку 07.05. 2004 Формат 60х90 1/16

Папір офсетний. Спосіб друку – ризографія. Обсяг 1 ум.-друк. арк.

Тираж 150 прим. Зам. № 03-05 .

____________________________________________________________________

Друкарня „ШТРІХ”