ЛУГАНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

МЕЛЬНИК Людмила Пилипівна

УДК 37.013.42

СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ІНТЕГРАТИВНОЇ ВИХОВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЗІ ШКОЛЯРАМИ

У РІЗНОВІКОВИХ КОЛЕКТИВАХ

13.00.05 – соціальна педагогіка

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Луганськ – 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор

Плахотнік Ольга Василівна,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри соціальної роботи та педагогіки.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

Дряпіка Володимир Іванович,

Луганський національний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри теорії, історії музики та гри на музичних інструментах Інституту культури та мистецтв;

кандидат психологічних наук, доцент

Панок Віталій Григорович, директор науково-методичного центру практичної психології і соціальної роботи Міністерства освіти і науки України (м. Київ).

Провідна установа: Запорізький державний університет, кафедра управління і соціальної педагогіки, Міністерство освіти і науки України, м. Запоріжжя.

Захист відбудеться 13 лютого 2004 р. о 11 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 29.053.01 у Луганському національному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 91011, м. Луганськ, вул. Оборонна, 2.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 91011, м. Луганськ, вул. Оборонна, 2.

Автореферат розіслано 12 січня 2004 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.Л. Бутенко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність та доцільність дослідження. У сучасній соціокультурній ситуації в Україні у найскрутнішому стані перебуває підготовка підростаючого покоління до життя. Сьогодні, як ніколи, необхідний цілісний підхід до педагогічного процесу. Увага педагогічної думки до питань удосконалення безперервно організованого (шкільно-позашкільного) освітньо-виховного просто-ру, діяльності школи у системі соціальних зв’язків – явище закономірне. Демократизація суспільства, активізація участі громадськості у вихованні дітей сприяли ставленню суспільства до особистості як суб'єкта виховання, особливій увазі до діяльності дитячих колективів. Одним із напрямків вирішення проблем удосконалення педагогічного процесу є поєднання виховних сил мікросоціуму (колективу школи і мікрорайону), організація виховної роботи з дітьми та дорослими.

Продуктивними для розробки поставленої проблеми є результати й висновки дослідників, що стосуються проблем взаємодії шкільного колективу із соціальним середовищем (В.Семенов), соціалізації старшокласників (В.Іванов), педагогічної профілактики застосування наркотичних речовин (О.Пилипенко), соціально-педагогічної роботи з дітьми та молоддю (І.Звєрєва, А.Капська, С.Харченко), системи роботи з окремими категоріями дітей та молоді з функціональними обмеженнями (І.Іванова). Дослідження Н.Заверико, О.Киричука, Г.Лактіонової, Л.Pубашевської та ін. доводять багатозначність соціально-педагогічної роботи відповідно до встановленої авторами типології молодіжних рухів, угрупувань, організацій.

Питання превентивної діяльності педагога, вихователя, класного керівника знайшли відображення у працях Л.Міщик, Н.Ничкало, В.Оржеховської, О.Пилипенка, Г.Сагач, Ю.Сокольнікова та ін., які орієнтувалися на створення системи підготовки кваліфікованих педагогічних кадрів і організацію їхньої діяльності у навчальних закладах різних типів (школа, гімназія, школа-інтернат та ін.).

Аналіз вищевказаних праць показує, що перевага надається індивідуальній соціально-педагогічній, виховній роботі з дітьми та дорослими. Разом з тим залишається недостатньо розробленою методика інтегрованого виховання особистості в колективі та через колектив у мікросоціумі (об'єднання колективів шкіл, закладів, організацій мікрорайону), немає спеціального дослідження, присвяченого визначенню соціально-педагогічних умов інтегративної діяльності соціально-педагогічних працівників (соціальних педагогів, працівників шкіл, позашкільних, дошкільних установ, закладів культури, охорони здоров'я, правоохоронних органів, центрів соціального захисту, інших відомств, а також родини, членів мікросоціуму тощо).

Таким чином, актуальність та недостатня розробленість проблеми формування особистості школярів на основі інтегративної діяльності соціально-педагогічних працівників, спрямованої на об’єднання виховних сил, активізацію діяльності колективів школи, мікрорайону як цілісного педагогічного процесу зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: “Соціально-педагогічні умови інтегративної виховної діяльності зі школярами у різновікових колективах”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до тематичного плану наукових досліджень кафедри соціальної роботи і педагогіки Київського національного університету імені Тараса Шевченка, є складовою науково-дослідної теми “Морально-ціннісні особливості інноваційної поведінки молоді в сучасних умовах розбудови україн-ського суспільства”(державний реєстраційний номер 0197 V 014609).

Об’єкт дослідження – процес інтегративної виховної діяльності соціально-педагогічних працівників зі школярами в різновікових колективах.

Предмет дослідження – соціально-педагогічні умови забезпечення інтегративної виховної діяльності зі школярами у мікросоціумі.

Мета дослідження – теоретично обґрунтувати і практично реалізувати соціально-педагогічні умови інтегративної виховної діяльності зі школярами в різновікових колективах у мікросоціумі.

Концептуальна ідея дослідження ґрунтується на положенні, що в умовах реалізації гуманістичної парадигми освіти формування підростаючої особистості доцільно і необхідно здійснювати на основі інтеграції зусиль всіх учасників виховного процесу на рівні класної, позаурочної та позашкільної діяльності в мікросоціумі, де особистість є членом різновікового колективу як педагогічного первинного, а організацію інтегративної виховної діяльності беруть на себе соціально-педагогічні працівники. Таким чином здійсниться інтеграція усіх видів та осередків виховання, зусиль усіх вихователів. Запорукою успішної роботи в цьому напрямку повинна стати реалізація соціально-педагогічних умов формування особистості в різновіковому колективі через колектив у мікросоціумі.

Гіпотеза дослідження – діяльність соціально-педагогічних працівників буде ефективнішою, якщо:

? формування особистості буде розглядатись як мета і результат інтеграції навчальної, позаурочної і позашкільної діяльності з усіх видів виховання в мікросоціумі;

? усі учасники виховного впливу на особистість (вихователі) будуть керуватися у своїй роботі принципами цілісного педагогічного процесу, структурованими на основі системного, діалектичного підходів, моделлю формування особистості в мікросоціумі;

? діяльність соціальних педагогів буде спрямована на інтеграцію виховних сил мікрорайону школи з їх єдиним різновіковим первинним колективом із метою формування особистості кожної дитини.

Відповідно до предмета, мети та гіпотези дослідження розв’язувались такі завдання:

1. Проаналізувати стан проблеми формування особистості в мікросоціумі на основі інтеграції зусиль всіх учасників цілісного педагогічного процесу у філософській, психологічній, педагогічній та методичній літературі.

2. Теоретично обґрунтувати і визначити сутність поняття „цілісний педагогічний процес” та виявити систему діалектично взаємозалежних його принципів, якою повинні керуватися соціально-педагогічні працівники у своїй діяльності зі школярами у різновікових колективах.

3. Теоретично розробити модель інтегративного виховання особистості в різновіковому колективі.

4. Виявити соціально-педагогічні умови активізації інтегративної виховної діяльності.

5. Розробити методичні рекомендації для роботи соціально-педагогічних працівників з інтеграції виховних сил мікрорайону та школи (мікросоціуму) із єдиним різновіковим первинним колективом.

Методологічною основою дослідження є положення філософської і психолого-педагогічної науки про закономірності, принципи, рушійні сили виховного процесу; концептуальні ідеї щодо визначальної ролі спеціально організованої діяльності в процесі розвитку і саморозвитку суб’єктів педагогічного процесу; взаємозв’язок природних і соціальних чинників, що зумовлюють розвиток індивідів.

Теоретичну основу дослідження становлять положення філософії, психології та педагогіки щодо розвитку особистості на мікро-, мезо- та макрорівнях (Л.Буєва, Б.Бітінас, Т.Яркіна), про фактори оптимізації педагогічної діяльності (Ю.Бабанський, В.Коротов, М.Поташник та ін.); теорії виховання, методики виховної і профілактичної роботи з різними категоріями дітей і молоді (І.Іванова, І.Звєрєва, А.Капська, В.Оржеховська); положення про професійну підготовку майбутніх учителів (М.Євтух, А.Алексюк, О.Плахотнік, В.Сластьонін та ін.), організацію навчально-пізнавальної діяльності (П.Автомонов, Ю.Бабанський, Л.Занков, Н.Тализіна та ін.).

У розробці проблем педагогічної основи інтегративної виховної діяльності ми спиралися на праці філософів і соціологів (В.Афанасьєв, І.Блауберг, В.Горбач, В.Садовський, А.Шептулін та ін.), психологів та педагогів (І.Бех, Л.Виготський, В.Коротов, О.Леонтьєв, С.Максименко, Л.Сироткін, В.Сластьонін, І.Філонов, Ю.Швалб та ін.); дослідження Г.Волкова, Я.Ханбікова й ін., присвячені народній педагогіці; дослідників з соціальної педагогіки Б.Бітінаса, В.Бочарової, Б.Вульфова, М.Гур‘янової, І.Звєрєвої, Л.Коваль, М.Кузьмінової, А.Мудрика, С.Харченка та ін.; вчених США, Канади, Німеччини та інших країн з соціальної роботи (А.Келлі, Р.Рамзей, Е.Лемберг й ін.).

У ході дослідження відповідно до поставлених завдань були використані методи: теоретичні – системно-структурний (класифікація, систематизація, моделювання), порівняння та узагальнення, праксиметричні (вивчення та узагальнення досвіду роботи, аналіз документів), які були застосовані для аналізу стану проблеми, що досліджувалася, у філософській, психолого-педагогічній та соціологічній теорії, теоретичного обґрунтування і визначення сутності, структури цілісного педагогічного процесу, його ієрархічної системи принципів, теоретичної розробки моделі формування особистості в різновіковому колективі у мікросоціумі та сутності, структури і особливостей інтегративної виховної діяльності; емпіричні – прогностичні (метод експертних оцінок, спостереження, самоспостереження, самооцінка), педагогічних зрізів (анкетування, інтерв'ю, бесіди), констатуючий та формуючий педагогічні експерименти, які були застосовані для експериментальної перевірки запропонованої моделі формування особистості, її корекції та з'ясування ефективності застосування форм та методів інтегративної виховної діяльності.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота здійснювалась на базі мікрорайону “Жовтневий” м. Кам‘янець-Подільського, куди входили: Кам‘янець-Подільська ЗОШ №7; Кам‘янець-Подільська ЗОШ №17; дошкільні заклади №8, 13, 15, 23 м. Кам‘янець-Подільського, Кам‘янець-Подільська дитяча поліклініка (дільничні лікарі); Кам‘янець-Подільська поліклініка (дільничні лікарі); пункт міліції мікрорайону Жовтневий; соціальна служба міста; ЖЕКи мікрорайону Жовтневий; місцева радіокомпанія. Всього дослідженням було охоплено 870 дітей, 39 соціально-педагогічних працівників, 148 батьків.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що:

? вперше розроблено та обґрунтовано модель інтегративного виховання особистості в різновіковому колективі в системі цілісного педагогічного процесу;

? подальшого розвитку дістали: а) визначення ієрархічної системи діалектично-обумовлених принципів цілісного педагогічного процесу; б) обґрунтування поняття “первинний різновіковий колектив”; в) методика активізації інтегративної виховної діяльності соціально-педагогічних працівників у мікросоціумі.

Теоретичне значення дослідження полягає у тому, що обґрунтовано інтегративну виховну діяльність як умову роботи у мікросоціумі; висвітлено специфіку роботи соціально-педагогічних працівників зі школярами у різновікових колективах; виявлено основні педагогічні умови інтегративної виховної роботи в мікросоціумі; на основі цілісного, системного, діалектичного підходів теоретично обґрунтована інтегративна діяльність соціально-педагогічних працівників по об'єднанню виховних сил мікрорайону і школи з їх єдиним різновіковим первинним колективом; на основі взаємодії діяльності працівників освіти, культури, охорони здоров'я, інших відомств розроблена методика роботи з дітьми і дорослими, громадою, мікросоціумом з їхнім первинним осередком.

Практичне значення роботи полягає в тому, що теоретичні положення і практичні рекомендації дозволяють соціальним педагогам створити ефективну систему діяльності мікросоціуму, забезпечити цілісність педагогічного процесу, підвищувати ефективність діяльності не тільки працівників освіти, але й культури, правоохоронних органів та інших відомств, організацій. Матеріали дисертації можуть бути використані в роботі зі студентами педагогічних ВНЗ, у системі післядипломної перепідготовки педагогічних працівників, у роботі із батьківською громадськістю. Результати дисертаційного дослідження впроваджено у практику роботи мікрорайону “Жовтневий” м. Кам‘янця-Подільського (довідки № 836/41 від 05.12.2002, № 12/43 від 14.03.2001, № 9 від 08.09.2003).

Апробація результатів дисертації. Основні положення й результати дослідження було викладено на звітних наукових конференціях молодих науковців, викладачів і аспірантів факультету соціології та психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (1999-2002), Кам‘янець-Подільського державного педагогічного університету (2002); у виступах на Міжнародних науково-практичних конференціях “Проблема особистості в сучасній науці: результати та перспективи досліджень” (Київ, 2001), “Освіта для майбутнього розвитку” (Київ, 2002), Всеукраїнських науково-практичних конференціях “Виховна робота у вищому навчальному закладі: симбіоз нового і традиційного” (Кам‘янець-Подільський, 2000), “Педагогіка вищої школи у XXI ст.: проблеми та перспективи розвитку” (Київ, 2002); на лекціях і практичних заняттях відділень “соціальна робота” та “соціальна педагогіка” факультету соціології та психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (довідка №374 від 4.05.03), на педагогічних читаннях, семінарах працівників освіти і культури, охорони здоров'я, правоохоронних органів та інших відомств м. Кам’янець-Подільського (довідка №836/41 від 05.12.02).

Публікації. За темою дослідження опубліковано сім наукових праць, з них п`ять – у фахових наукових виданнях.

Структура дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (156 найменуваннь, з них п‘ять іноземних), 3 додатків на 22 сторінках. Повний обсяг дисертації – 199 сторінок. У роботі наведено 29 таблиць, 16 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, проаналізовано стан розробки проблеми, визначені методологічні принципи аналізу та структура дослідження, сформульовані мета та завдання дисертації, розкривається її наукова новизна, практичне значення та апробація.

У першому розділі “Інтегративний підхід як соціально-педагогічна проблема” на основі аналізу теоретичних моделей виховання особистості в системі “школа – мікрорайон – громадські організації – сім’я” було з’ясовано, що педагогічний процес необхідно розглядати як цілісну систему не тільки навчально-виховної, але й позанавчальної, культурно-дозвіллєвої, громадської діяльності учителів, соціальних педагогів, вихователів, представників мікросоціуму, батьків і самих вихованців.

У розвитку наук про людину спостерігається дві тенденції – диференціація (поява нових напрямків у дослідженні проблем виховання) та інтеграція наукових знань (процес зближення і зв’язку наук). Соціальна педагогіка, що вирішує проблеми цілісного педагогічного впливу на соціалізацію дитини, по визначенню німецького вченого П.Наторпа, є галузь науки про інтеграцію виховних сил з метою підвищення культури народу.

Аналіз філософського аспекту виховання у мікросоціумі, який детально розроблений К.Абульхановою-Славською та С.Рубінштейном, дозволив визначити провідну позицію учених щодо обґрунтування об’єктивної логіки суспільного розвитку особистості.

Філософія розглядає виховання як серцевину суспільного буття особистості і одночасно як засіб суспільного управління цим буттям. На соціологічному рівні необхідний вияв суспільних передумов виховання, а також протиріч, що зв’язані із складністю індивідуалізації соціальних виховних програм. Психологічний ріень зумовлює звернення до внутрішньоособистісної детермінації виховання. Центральною психологічною проблемою виховання є формування готовності та здатності індивіда до самовиховання.

Аналіз теоретичного та практичного спадку відомих вітчизняних (Б.Бітінас, П.Блонський, В.Бочарова, З.Зайцева, І.Звєрєва, А.Капська, Н.Морозова, О.Пилипенко, В.Семенов) та зарубіжних педагогів (Й.Песталлоці, Р.Штейнер), переконливо доводить, що вирішення завдань соціалізації особистості можливе при єдності зусиль педагогів, самої особистості, колективу, в якому вона формується, і соціально організованого мікросередовища. Однак розкриття інтегративного підходу як визначального, обов’язкового чинника соціально-педагогічної діяльності залишилось відкритим питанням.

У роботах Б.Бітінаса, В.Бочарової, В.Вульфова та ін. виділені функції соціального педагога: виховна, прогностична, діагностична, запобіжно-профілактична, соціально-терапевтична, охоронно-захисна, організаторська, організаційно-комунікативна та аналітично-дослідницька. Проте і в цих дослідженнях недостатньо розкривається інтегративна діяльність соціального педагога.

Філософська, соціологічна, психологічна і соціально-педагогічна модель формування особистості в соціумі засновані на пріоритетності інтеграції зусиль всіх учасників цього процесу. Необхідність об’єднання виховних сил у мікрорайонах з метою підвищення культурного рівня його жителів доводить і народна педагогіка.

Інтегративна виховна діяльність можлива на основі усвідомлення сутності цілісності педагогічного процесу, який включає в себе навчально-виховну, позаурочну, позашкільну діяльність учителів, соціальних педагогів, батьків, представників різних громадських організацій мікросоціуму в усіх видах виховання.

Аналіз принципів цілісного педагогічного процесу (Ю.Бабанський, Б.Ліхачов, В.Сластьонін, В.Нікітін), принципів соціальної педагогіки (В.Бочарова, Л.Міщик), міждисциплінарного характеру соціально-педагогічної діяльності дозволив визначити наступні групи принципів цієї діяльності: загальнофілософські, принцип суспільних наук, соціально-політичні, організаційні, психолого-педагогічні та специфічні. Конкретизуючи педагогічні принципи, М.Галагузова вказує на природовідповідність, культуровідповідність, гуманізм.

Важливим питанням у контексті нашого дослідження є з’ясування сутності поняття “первинний колектив”. Для кожної людини основним первинним колективом є сім’я – важливе джерело соціального й економічного розвитку суспільства.

Первинним педагогічним колективом мікросоціуму має бути різновіковий колектив, що створюється за місцем проживання і функціонує на основі етапів розвитку колективу від його організації соціально-педагогічним працівником через розвиток активу до нового самоуправління. Модель інтегративного виховання в різновіковому колективі мікросоціуму представлена на рис.1.

Рис. 1. Модель інтегративного виховання

У другому розділі “Соціально-педагогічні умови реалізації інтегративної виховної діяльності зі школярами у різновікових колективах” представлено результати дослідно-експериментальної роботи. Зокрема, визначено, що до соціально-педагогічних умов реалізації інтегративної діяльності відносяться: наявність ієрархічної системи принципів організації цілісного педагогічного процесу та її моделі; організація первинного різновікового колективу за місцем проживання; інтеграція зусиль всіх учасників виховного процесу.

Теоретичне дослідження принципів цілісного педагогічного процесу на основі діалектичного підходу дало підстави сформувати їх ієрархічну систему, визначити взаємозв‘язок двох груп принципів: організації цілісного педагогічного процесу та формування свідомості особистості, оволодіння знаннями, досвідом суспільства.

Основою творчого пошуку інтегративного підходу у вихованні дітей став досвід А.Макаренка, В.Сухомлинського, І.Іванова, О.Захаренка, М.Щетініна, його осмислення з позицій сьогодення.

На основі аналізу педагогічної літератури (В.Афанас’єва, В.Бочарова, О.Волохов, Л.Новікова та ін.) власного досвіду та експериментального дослідження вважаємо, що основною формою реалізації цілісного педагогічного процесу є різновіковий первинний осередок – колектив мікрорайону, школи, колектив родини та її оточення.

Різновіковий первинний колектив є “клітинкою” у системі відносин відповідальної залежності мікросоціуму. Первинна відповідальність за виховання, навчання дітей покладається на родину, її оточення (різновікове об’єднання). На основі цієї відповідальності виникає в мікросоціумі (у колективах школи і мікрорайону) система відносин відповідальної залежності. Різновіковий первинний колектив дозволяє об’єднати виховні сили мікрорайону та школи, інтегрувати в єдину систему форми і методи шкільної, народної, соціальної педагогіки.

Відносини у колективі за місцем проживання виникають в учня раніше, ніж відносини з класним колективом. Такий колектив є, насамперед, різновіковим первинним колективом мікросоціуму, який, на наш погляд, є найбільш доцільною формою організації цілісного педагогічного процесу з метою формування особистості, її соціалізації в сучасних умовах.

Визначення педагогічних умов розвитку інтегративної діяльності в мікросоціумі пов‘язано із аналізом взаємозаперечних положень в системі методики активізації загальношкільного колективу з класними первинними осередками, що впливають на цілісність цієї системи.

Для активізації загального і первинного колективів необхідно охопити всі первинні колективи загальним комплексом умов змагання, єдиним ланцюгом залежностей і взаємодії. Ефективність змагання залежить від рівня розвитку колективів.

Об’єднання зусилль всіх учасників мікросоціуму та організація функціонування різновікового колективу підвищує ефективність роботи соціального педагога як організатора цілісного педагогічного процесу, спрямованого на формування особистості.

Важливим компонентом системи активізації і спрямування соціальним педагогом соціалізації учня виступає зміст цього процесу, що визначається принципами, завданнями, цінностями соціального виховання суспільства. Соціальні ідеї, що засвоюються, перетворюючись у внутрішню силу, спонукають виховання до поведінки і діяльності у соціумі. Результатом діяльності в суспільстві є зміна навколишнього середовища та зміна самих учасників цієї діяльності.

Ми дослідили: суспільну активність учнів за місцем проживання (суспільно-корисна робота, дозвіллєва активність); відношення батьківського та педагогічного колективів до суспільного життя учнів; спектр виконаних справ, відповідальність за їх стан; рівень задоволеності організацією діяльності.

Методика обстеження складалася з опитування учнів, батьків, вчителів; спостереження, аналізу розв’язання учнями завдань, що ставились у різновікових колективах (РВК). Аналіз результатів довів, що формування особистості ефективно здійснюється в процесі розвитку відносин у РВК.

Соціально-педагогічний експеримент дозволив обґрунтувати, розробити та експериментально довести умови реалізації діяльнісного підходу соціального педагога щодо практичного застосування інтегративної виховної діяльності у мікросоціумі.

Відсутність інтегрованої виховної роботи в мікросоціумі як соціально-педагогічного явища та надзвичайно низька суспільна активність учнів значно ускладнювало роботу соціально-педагогічних працівників.

Згідно розробленої нами теоретичної концепції (див. рис.2) першим етапом інтегративної виховної діяльності було організація ради мікрорайону та різновікових колективів за місцем проживання. РВК були сформовані у команди, роботу яких координувала рада мікрорайону. Для активізації діяльності з РВК ми застосовували різноманітні форми та методи роботи. Серед них: змагання, конкурси, вікторини, предметні вечори, олімпіади і т.д.

Рис. 2. Інтеграція всіх учасників виховного процесу

в мікросоціумі (теоретична модель)

Особливістю експерименту в мікрорайоні є спрямованість на активізацію й згуртування всього мікросоціуму. Діяльність по організації зусиль всіх учасників мікросоціуму починається з планування роботи ради мікрорайону, її секцій. На основі цих планів соціальні педагоги залучали до роботи з РВК працівників дошкільних, позашкільних установ, культури, охорони здоров’я, правоохоронних органів, соціального захисту, інших відомств та організацій. Інноваційним засобом активізації виховної роботи є використання місцевого радіомовлення, яке агітує, пропагує, допомагає в об’єднанні зусиль всіх, хто живе і працює в мікросоціумі.

Об’єднуючи зусилля дільничих лікарів, правоохоронних органів, ЖЕКу, закладів культури, рада мікрорайону досягла таких результатів: порівняно з 1999 роком збільшується кількість проведених заходів по формуванню здорового способу життя у 9 разів; кількість профілактичних заходів, проведених правоохоронними органами – у 7 раз; господарські справи - у 2 рази; культурно-освітні – у 9 раз; соціально-педагогічні – у 2 рази.

Запропонована система роботи соціального педагога, що організована на теоретичних засадах моделі формування особистості в мікросоціумі через первинний різновіковий колектив за місцем проживанням, є ефективною в навчально-виховному, соціальному, громадському, оздоровчому, екологічному, дозвіллєвому та інших напрямках. Результативність цієї роботи обумовлена інтеграцією зусиль всіх учасників мікросоціуму навколо діяльності соціальних педагогів.

Дослідно-експериментальним дослідженням кількісно і якісно доведено наявність низки тенденцій щодо позитивних змін особистого ставлення й участі кожного учня до діяльності в мікросоціумі, а саме: а) місце видів діяльності у вільному часі школярів; б) динаміка діяльності учнів за місцем проживання; в) діяльність учнів поза школою (див. рис. 3).

Робота із дітьми у рамках експериментального дослідження будувалась на принципі добровільності, що дозволяло створити такі педагогічні ситуації, які б найбільше достовірно могли показати ставлення дітей до суспільної роботи за місцем проживання, до навчання, до праці і т.п.

Порівняльний аналіз моделей виховної роботи до і після експерименту свідчить, що найбільш ефективною є така організація діяльності мікросоціуму, громади, школи, при якій є єдина система відносин відповідальної залежності, що з’являється на основі відповідальності РВК, колективу родини, її оточення за участь їх у вихованні дітей.

Соціальні педагоги, вихователі, поєднуючи зусилля працівників різних відомств, батьків, усього мікросоціуму створювали умови для всебічного розвитку учнів, саморозвитку їхньої особистості, індивідуальних особливостей, здібностей і задатків.

а) місце видів діяльності у вільному часі школярів;

б) динаміка діяльності учнів за місцем проживання

в) діяльність учнів поза школою

Рис. 3. Тенденції позитивних змін особистого ставлення учнів до діяльності в мікросоціумі

Загальні висновки

1. На основі теоретичного аналізу досліджуваної проблеми встановлено, що теорія і методика соціальної роботи, соціальна педагогіка розглядають людину у взаємозв'язку її з усім навколишнім середовищем. Здійснюючи підхід до людини як суспільної істоти, ми переконались, що слід керуватися цілісним процесом соціалізації, а не обмежуватися тільки індивідуальною роботою з особистістю. Такий підхід до людини і до процесу соціалізації поділяють багато вітчизняних і зарубіжних вчених. Розробка методики активізації мікросоціуму дозволяє вирішувати ряд проблем, зокрема, проблему згуртування шкільного колективу учнів та всебічного розвитку особистості в ньому.

2. Аналіз філософської, психолого-педагогічної літератури дозволив визначити сутність цілісного педагогічного процесу: навчально-виховна, позаурочна, позашкільна діяльність учителів, соціальних педагогів, батьків, представників різних громадських організацій мікросоціуму в усіх видах виховання.

3. Методика активізації мікросоціуму (громади) реалізується на основі цілісного педагогічного процесу, який полягає в об`єднані шкільного і позашкільного виховання в одне ціле. Цього ми досягаємо функціонуванням єдиного первинного колективу у школі і мікрорайоні, інтегруючи виховні сили мікросоціуму. На основі цілісного, системного, діалектичного підходів ми виявили систему взаємопов`язаних принципів педагогічного процесу: принципи організації цілісного педагогічного процесу; принципи формування свідомості особистості, оволодіння знаннями, досвідом суспільства.

4. З метою активізації інтегративної діяльності запропонована та реалізована модель інтегративного виховання особистості в різновіковому колективі у мікросоціумі, основою якої є організація інтегративної діяльності соціально-педагогічних працівників в цілісному педагогічному процесі. Розкриті недоліки безсистемного, вузьковідомчого підходів, які проявились у роз`єднанності діяльності різних виховних інституцій, та показана необхідність інтеграції виховних сил мікросоціуму (колективів мікрорайону, школи) з метою пріоритетного розвитку культури його членів (культури розумової, суспільно-політичної, моральної, естетичної, екологічної, фізичної, педагогічної, психологічної і т.д.).

5. Виявлено та обгрунтовано соціально-педагогічні умови ефективного функціонування інтегративного виховання: наявність моделі цілісного педагогічного процесу та ієрархічної системи його принципів, організація різновікового колективу дітей за місцем проживання, розвиток самоуправління, інтеграції зусиль всіх учасників виховного процесу.

6. У результаті дослідження ми прийшли до висновку, що об'єднати виховні сили мікросоціуму і створити цілісний педагогічний процес можна при чіткій взаємодії державних органів місцевого самоврядування, працівників освіти, культури, охорони здоров'я, правоохоронних органів, соціального захисту, спортивних і громадських організацій, трудових колективів.

7. На базі дослідження нами розроблені методичні рекомендації з інтеграції виховних сил в мікросоціумі, активізації колективів мікрорайону, школи, їх єдиного первинного різновікового осередку. Теоретично обґрунтована наявність взаємовиключаючих і суперечливих положень у методиці активізації шкільного, учнівського колективу з класним первинним осередком, показано, що система методики активізації колективів мікрорайону і школи з різновіковими первинними осередками знімає ці протиріччя, а сама система стає цілісною, несуперечливою.

8. Дослідженням доведено, що підвищити ефективність системи підготовки підростаючого покоління до життя через вплив засобами мікросоціуму, можна завдяки виявленим позитивним сторонам життєвого (общинного) виховання, навчання.

Результати дослідження дають підстави вважати, що вихідна методологія є правильною, визначені завдання реалізовані, мета досягнута, сукупність одержаних наукових висновків та практичних рекомендацій має важливе значення для теорії і практики виховного процесу.

У дисертації розкриті не всі проблеми інтегративної виховної діяльності зі школярами у різновікових колективах. Перспективу подальшого дослідження проблеми вбачаємо в пошуку шляхів формування у дітей виховних, правових, освітніх уявлень про пізнання та застосування в житті надбань культурних цінностей суспільства.

Основний зміст дисертації викладено у таких публікаціях:

1. Мельник Л.П. Система принципів педагогічного процесу в роботі вихователів мікросоціуму// Нові технології навчання: Наук.- метод. зб. – Вип.32. – К., 2002. – С.100-111.

2. Мельник Л.П. Цілісний, системний та діалектичний підхід до педагогічного процесу// Проблеми освіти: Наук.-метод. зб. – Вип.27. – К., 2002. – С.15-25.

3. Мельник Л.П. Педагогічні аспекти процесу виховання у мікросоціумі// Вісник Львівського університету: Серія педагогічна. – Вип.16. – Ч.1. – Львів, 2002. – С.157-167.

4. Мельник Л.П. Генезис інтегративного підходу// Історія педагогіки у структурі професійної підготовки вчителя: Зб. наук. пр. – Вип.3. – Т.2. – Кам’янець-Подільський, 2002. – С. 34-37.

5. Мельник Л.П. Методи соціальної роботи// Теоретичні питання культури, освіти та виховання: Наук.-метод. зб. – Вип.22. – К., 2002. – С. 51-56.

6. Мельник Л.П. Інтеграція виховних сил мікросоціуму як соціально-педагогічна проблема// Наукові праці Кам’янець-Подільського держ. пед. ун-ту: Зб. за підсумками звітної наук. конф. викладачів і аспірантів. – Вип.1. – Кам’янець-Подільський, 2002. – С.141-144.

7. Мельник Л.П. Первинний різновіковий колектив як об‘єкт і суб‘єкт розвитку інтегративної виховної діяльності в мікросоціумі// Наукові праці Кам’янець-Подільського держ. пед. ун-ту: Зб. за підсумками звітної наукової конференції викладачів і аспірантів. – Вип.2. У 2-х т. – Т.2. – Кам’янець-Подільський, 2003. – С.226-228.

Мельник Л.П. Соціально-педагогічні умови інтегративної виховної діяльності зі школярами у різновікових колективах. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.05 – соціальна педагогіка. – Луганський національний педагогічний університет імені Тараса Шевченка, м. Луганськ, 2004.

У дисертації досліджено проблему інтегративної виховної діяльності зі школярами у різновікових колективах. Обґрунтовано інтегративну діяльність як умову роботи у мікросоціумі; висвітлено специфіку роботи з різновіковим колективом (РВК), теоретично обґрунтована і практично реалізована інтегративна діяльність соціально-педагогічних працівників по об’єднанню виховних сил шкільних та позашкільних інституцій.

Теоретичні положення і практичні рекомендації дозволяють соціально-педагогічним працівникам створити ефективну систему діяльності у мікросоціумі з метою удосконалення педагогічного процесу, забезпечивши його цілісність; підвищувати ефективність діяльності не тільки працівників освіти, але й інших учасників виховного процесу. Розглянуті методичні аспекти проблеми позашкільного виховання, які можуть бути використані в роботі зі студентами педагогічних ВНЗ у проведені занять на курсах удосконалення керівників шкіл, соціальних педагогів, батьківської громадськості.

Ключові слова: інтегративна виховна діяльність, первинний колектив, різновіковий колектив, цілісний педагогічний процес, принципи цілісного педагогічного процесу.

Мельник Л.Ф. Социально-педагогические условия интегративной воспитательной деятельности со школьниками в разновозрастных коллективах. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.05 – социальная педагогика. – Луганский национальный педагогический университет имени Тараса Шевченка, г. Луганск, 2004.

Диссертация посвящена исследованию проблем формирования личности школьников на основе интегративной деятельности социально-педагогических работников, направленной на объединение воспитательных сил, активизацию деятельности коллективов школы, микрорайона как целостного педагогического процесса.

Характерное на сегодняшний день внимание педагогической мысли к вопросам усовершенствования непрерывно организованного (школьного, внешкольного) образовательно-воспитательного пространства, деятельности школы в системе социальных связей – процесс закономерный, построенный на объективно действующих законах. Одним из путей усовершенствования педагогического процесса является объединение воспитательных сил микросоциума (коллектива школы и микрорайона), организация воспитательной работы с детьми и взрослыми.

Интегративная деятельность определена как условие работы в микросоциуме; раскрыта специфика работы с разновозрастным коллективом. Теоретически обобщена и практически реализована интегративная деятельность социально-педагогических работников по объединению воспитательных сил школьных и внешкольных институций.

Теоретически обосновано определение сути целостного педагогического процеса (учебно-воспитательная, внеурочная, внешкольная деятельность учителей, социальных педагогов, родителей, представителей разных общественных организаций микросоциума во всех видах воспитания).

Выделены социально-педагогические условия развития интегративной воспитательной деятельности, а именно: наличие модели целостного педагогического процесса и иерархической системы его принципов; организация разновозрастного коллектива детей за местом проживания; развитие самоуправления; интеграция сил всех учасников воспитательного процесса.

Интегративное воспитание рассмотрено на пяти его уровнях: интеграция всех видов воспитания, интеграция методов воспитания, интеграция направлений воспитания, интеграция форм воспитания, интеграция ячеек воспитания.

Разработаны методические рекомендации интегративного воспитания в микросоциуме, активизации коллективов микрорайона, школы и их единого первичного разновозрастного коллектива. Теоретически обосновано наличие взаимоисключающих и противоречивых положений методики активизации школьного, ученического коллектива с классной первичной ячейкой. Показано, что система методики активизации коллективов микрорайона и школы с разновозрастными первичными ячейками снимает эти противоречия и система становится целостной и непротиворечивой.

Теоретические положения и практические рекомендации позволяют социальным педагогам создать эффективную систему деятельности микросоциума, обеспечить целостность педагогического процесса, повышать результативность роботы не только работников образования, но и работников культуры, правоохранительных органов и других ведомств и организаций. Рассмотренные методические аспекты проблемы внешкольного воспитания могут быть использованы в работе со студентами педагогических вузов, в проведении занятий на курсах усовершенствования руководителей школ, социальных педагогов, родительской общественности.

Ключевые слова: интегративная воспитательная деятельность, первичный коллектив, разновозрастной коллектив, целостный педагогический процесс, принципы целостного педагогического процесса.

Melnik L.P. Social-pedagogical conditions of the integrative education activity with the collective of the pupils of differents age. – Scripts.

The thesis for scientific degree of the Candidate of Pedagogical Sciences speciality 13.00.05 – Social Pedagogics. – Luhansk National Pedagogical University named by Taras Shevchenko, Luhansk, 2004.

The thesis is dedicated to the search of the problem of the integrative education activity with the collective of the pupils of differents age. It also defines the activity as the condition for the work in the micrososiety. The thesis spotlights the specifics of the work with the collective of the pupils of differents age. It theoretically proves and practically puts in life the integral activity of the social-pedagogical workers which is aimied to unite the pedagogical forces of the micrososiety and school. It works out methods of work with the pupils and adults for the educationalists, workers in the field of art and health protection and other spheres of the microsociety.

The theoretical propositions and practical advices of the given search work let the social-pedagogical workers to create an effective system of the activity in the microsociety and the integrity of the pedagogical process. It also increases the efficiency of the activity not only the educationalists, but also of other participants of the educational process. The following thesis seraches the methodical aspects of the problem of the out-of school education. They can be used in the work with the students of the pedagogical institutes.

Key words: integrative education activity, primary collective, collective of children of different age, integral pedagogical process, principles of the integral pedagogical process.