КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

МОВЧАН Микола Петрович

УДК: 327.7:32(44):32(430)] “1991/2003”

ВПЛИВ ІДЕОЛОГІЇ НАТО НА ФОРМУВАННЯ ЗОВНІШНЬОЇ

ТА ОБОРОННОЇ ПОЛІТИКИ ФРАНЦІЇ ТА ФРН

У ЄВРОАТЛАНТИЧНОМУ ПРОСТОРІ У 1991–2003 pp.

(ЗА МАТЕРІАЛАМИ МАС-МЕДІА

ФРАНЦІЇ ТА ФРН)

Спеціальність 23.00.03 — політична культура та ідеологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата політичних наук

Київ — 2004

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано на кафедрі організації масовоінформаційної діяльності Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: — доктор філологічних наук, професор

ІВАНОВ Валерій Феліксович,

Інститут журналістики Київського національного

університету імені Тараса Шевченка,

завідувач кафедри організації

масовоінформаційної діяльності.

Офіційні опоненти: — доктор політичних наук,

старший науковий співробітник

ЗЕРНЕЦЬКА Ольга Василівна,

Інститут світової економіки

і міжнародних відносин

Національної академії наук України,

провідний науковий співробітник

відділу глобалістики і геополітики.

— кандидат історичних наук, професор

КРИВОШЕЯ Григорій Петрович,

декан факультету журналістики Київського

міжнародного університету.

Провідна установа: — Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова.

Захист дисертації відбудеться “08”квітня 2004 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.34 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 04119, м.Київ, вул. Мельникова, 36/1.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 58, к. 10.

Автореферат розіслано 05березня 2004 року

Учений секретар

cпеціалізованої вченої ради Сидоренко Н.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Україні як державі, що географічно належить до Центральної та Східної Європи, а історично тісно зв’язана як із Заходом, так і Сходом, є життєво необхідним посісти гідне місце в політичній Європі та в структурі європейської безпеки. Одним з пріоритетів зовнішньої політики України є саме інтеграція в європейські та євроатлантичні структури.

Про важливість України для європейських та трансатлантичних структур безпеки свідчить той факт, що у липні 1997 року під час саміту Північноатлантичного альянсу в Мадриді Україна підписала з НАТО “Хартію про особливе партнерство”, що юридично закріпила відносини між нашою державою та Альянсом. Підписавши цей документ, Україна підтвердила свою готовність сприймати нову ідеологію Альянсу, який трансформується, та слідувати цінностям НАТО. Отож Україна поставила собі за стратегічну мету вступ до НАТО у майбутньому. У цьому контексті необхідно згадати про численні документи, які ухвалила Україна з метою інтеграції в НАТО. Один з таких ключових документів — Указ Президента України від 8 липня 2002 року, згідно з яким відповідно до статті 107 Конституції України запроваджено в дію рішення Ради національної безпеки й оборони України від 23 травня 2002 року “Про Стратегію України щодо Організації Північноатлантичного договору (НАТО)”.

Україна активно готується до участі у саміті країн-членів НАТО, який має відбутися наприкінці першого півріччя 2004 року в Стамбулі.

Актуальність теми дослідження. Для оптимізації інтеграційних процесів з європейськими та євроатлантичними структурами Україні необхідно вивчати досвід відносин провідних європейських країн, таких як Франція та Федеративна Республіка Німеччина (ФРН) з НАТО й іншими структурами, котрі забезпечують трансатлантичну та європейську безпеку.

Важливу роль в інтеграційних процесах у Європі відіграє фактор ідеологічного забезпечення інтеграції та національної ідентичності, які в глобалізаційних процесах посідають особливе місце. Тому досвід вивчення впливу ідеології такої міцної міжнародної організації, як Північноатлантичний альянс, на формування зовнішньої та оборонної політики Франції та ФРН— лідерів європейської інтеграції — може бути корисним і повчальним для України. На шляху до інтеграції з європейськими структурами безпеки Франція та Німеччина є одними з найголовніших партнерів нашої держави. Отже, для України є важливим дослідити ідеологічне підґрунтя та систему взаємовідносин у трикутнику НАТО–Франція–Німеччина. Розуміння цих взаємозв’язків сприятиме зміцненню ролі України у сучасній системі міжнародних відносин та у визначенні її зовнішньополітичних пріоритетів.

Міжнародна політика та міжнародні відносини найтіснішим чином зв’язані з ідеологією. Ідеологію можна визначити як своєрідний будівельний проект, на фундаменті якого споруджуються структури та функції влади в тому чи іншому суспільстві. Усі ідеології засновуються на визнанні певної моделі суспільства та політичної системи, шляхів та засобів практичної реалізації цієї моделі. Міжнародна політика є ареною зіткнення різних ідеологічних систем, ідейно-політичних течій та напрямків.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснено в рамках комплексної програми науково-дослідницьких робіт Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Системи масової комунікації та світовий інформаційний простір” (номер держреєстрації №01БФ045-01).

Мета дослідження полягає у комплексному аналізі особливостей, методів та технологій впливу ідеології НАТО на формування зовнішньої та оборонної політики Франції та Німеччини у євроатлантичному просторі, вивченні ролі французьких та німецьких мас-медіа як інструментів ідеологічного впливу, а також на основі досвіду відносин НАТО–Франція–Німеччина, вироблення рекомендацій для державних установ України, які займаються формуванням, реалізацією та дослідженням зовнішньої політики України щодо НАТО, Франції та Німеччини, інших країн-членів як НАТО, так і Європейського Союзу (ЄС) та Західноєвропейського Союзу (ЗЄС).

Ці рекомендації можуть бути корисними, зокрема, для Головного управління зовнішньої політики Адміністрації Президента України, Міністерства закордонних справ України, Ради національної безпеки та оборони України, Національного інституту стратегічних досліджень, Національного інституту проблем міжнародної безпеки.

Для нашої країни може бути корисним досвід Франції та Німеччини у розробці та розвитку національної ідеології та ідентичності, які є підґрунтям для формування інтересів та цілей у зовнішній політиці, а також для успішних інтеграційних процесів цих країн у глобалізованому світі.

Досягнення мети даного дисертаційного дослідження зумовило необхідність розв’язання цілої низки завдань, ключовими з яких були такі:

Визначити та проаналізувати роль, місце та завдання ідеології у зовнішній

політиці та міжнародних відносинах, дослідити сутність ідеології Північноатлантичного альянсу у 90-ті роки ХХ та на початку ХХІ століть.

Дослідити ступінь впливу ідеології НАТО на зовнішню та оборонну політику Франції та Німеччини.

Проаналізувати роль французьких та німецьких мас-медіа у висвітленні

впливу ідеології НАТО на формування зовнішньої та оборонної політики Франції та Німеччини.

Встановити особливості формування національної ідентичності та ідеології у Франції та Німеччині.

5. Дослідити відносини Франції та Німеччини з НАТО.

6. Проаналізувати та визначити вплив НАТО на франко-німецькі відносини.

7. Виявити значення франко-німецьких відносин для зміцнення безпеки у

євроатлантичному просторі.

8. Дослідити відносини Україна–НАТО та вплив ідеології НАТО на зовнішню та оборонну політику нашої держави.

9. Розробити рекомендації для державних установ України, які формують, реалізують та досліджують зовнішню політику країни щодо перспектив розвитку відносин держави з НАТО, ЄС та ЗЄС.

Об’єктом дослідження є багатосторонні відносини НАТО з Францією та Німеччиною, а також франко-німецькі воєнно-політичні відносини у контексті європейської інтеграції і роль французьких та німецьких мас-медіа в цих процесах.

Предметом дослідження є вплив ідеології Північноатлантичного альянсу на формування зовнішньої та оборонної політики Франції і Німеччини та рівень впливу мас-медіа цих країн на формування воєнно-політичних відносин в євроатлантичному просторі.

Методи дослідження. Для вирішення завдань дисертаційного дослідження в науковій роботі було застосовано загальнонаукові методи, а також методи політології, соціології та теорії комунікацій:*

метод системного підходу передбачає комплексний аналіз найскладніших механізмів функціонування політичних явищ, організацій, інституцій;*

аналіз і синтез є логічним методом мислення, який полягає в операції розкладу цілого на складові частини і складання цілого з цих частин;*

індукція та дедукція є методом умовиводу та дослідження, який забезпечує можливість переходу від одиничних факторів до загальних положень і навпаки; *

історичний метод передбачає вивчення історичних процесів взагалі й історії політики зокрема, а також осмислення фактів, подій і явищ політичного життя відповідно до конкретної історичної ситуації, в їх взаємозв’язку і взаємозумовленості; *

метод порівняльного аналізу орієнтує на розкриття загальних рис політичного життя різних країн, народів та епох;*

емпіричний метод виходить з необхідності урахування людського досвіду, в тому числі чуттєвого досвіду, в дослідженні політичного життя і політичних відносин;*

методи конкретно-соціологічних досліджень (спостереження, порівняння тощо) полягають в аналізі й поясненні конкретних політичних явищ, виявленню особливостей функціонування тих чи інших конкретних політичних систем, їх конкретної еволюції, традицій, політичної культури тощо;*

метод моделювання дозволяє досягти узагальнення і фіксацію зв’язків та змін, що реєструються, з подальшим їх упорядкуванням, типологізацією, визначення допустимих трансформацій для встановлення інструментальної відповідності між теоретичною гіпотезею і фактами, що спостерігаються.*

метод контент-аналізу є якісно-кількісним методом вивчення документів, який характеризується об’єктивністю висновків і строгістю процедури й полягає у квантифікаційній обробці тексту з подальшою інтерпретацією результатів. Предметом контент-аналізу можуть бути як проблеми соціальної дійсності, які висловлюються, чи, навпаки, приховуються у документах, так і внутрішні закономірності самого об’єкта дослідження.

Під час опрацювання проблеми використано здобутки таких наук, як філософія, політологія, міжнародні відносини, масова комунікація, журналістика, філологія, соціологія, психологія, міжнародне право. Зокрема, при дослідженні проблематики використовувалися досвід та наукові роботи таких вітчизняних учених, як А.З. Москаленко, В.В. Різун, В.Ф. Іванов, А.А.Чічановський, Г.Г.Почепцов, Т.О.Приступенко, О.В.Чекмишев, Ф.М.Кирилюк, Н.М.Сидоренко, В.І.Головченко, О.Д.Пономарів, М.М.Вівчарик, Р.М.Єсипенко, О.В.Зернецька, Г.Д.Казьмирчук, М.Ю.Козицький, О.Ф.Коновець, О.К.Мелещенко, В.П.Крижанівський, Л.В.Губерський, І.В.Крупський, В.В.Лизанчук, Б.І.Черняков, Є.А.Макаренко, Г.М.Перепелиця, Б.О.Парахонський, Г.П.Кривошея та зарубіжних науковців та дослідників К.С.Гаджиєва, П.А.Циганкова, В.І.Гантмана, З. Бжезинського (Z.Brzezinski), Г. Кісінджера (H.Kissinger), Ж.-Б. Дюрозеля (J.- B.Duroselle), Ф. Бозо (F.Bozo), К. Кайзера (K.Kaiser), К.-Х. Кампа (K.-H.Kamp), Е.-О.Чемпіля (E.-O.Czempiel), Ж.-А.Суту (G.-H.Soutou), Г. Моргентау (H.J.Morgenthau), Ж.-П.Фрелі (J.-P.Froehly) та ін.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертаційне дослідження за обраною темою є однією з перших спроб у вітчизняній політичній науці комплексного дослідження особливостей, методів та технологій впливу ідеології НАТО на формування зовнішньої та оборонної політики Франції та ФРН. У цьому контексті Північноатлантичний альянс розглядається як ідеологічна машина, що здійснює свій вплив на зовнішню й оборонну політику цих держав та створення ідеологічного й політичного підґрунтя для свого розширення на Схід.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає:*

у здійсненні комплексного аналізу НАТО як ідеологічної машини, що здійснює свій вплив на зовнішню та оборонну політику Франції та ФРН;*

у дослідженні з ідеологічної точки зору процесу розширення НАТО на Схід та його вплив на Францію та ФРН;*

у здійсненні класифікації сучасних засобів впливу мас-медіа на прийняття зовнішньополітичних рішень у НАТО, Франції та ФРН;*

у проведенні порівняльного аналізу та визначенні реальних можливостей французьких та німецьких мас-медіа та їх впливу на НАТО, зовнішню та оборонну політику Франції та ФРН;*

у розробці рекомендацій для державних установ України, що займаються формуванням та реалізацією зовнішньої політики нашої держави щодо НАТО, ЄС, ЗЄС.

Практичне значення одержаних наукових результатів полягає у можливості використання основних положень і висновків дисертації під час читання лекцій та проведення семінарів з таких дисциплін як “Основи масовоінформаційної діяльності”, “Міжнародна журналістика” та при розробці спецкурсів “Актуальні проблеми зовнішньої політики і міжнародних відносин”, “Політологія міжнародних відносин”, “Історія міжнародних відносин”.

Крім цього, практичне значення отриманих результатів полягає у розробці рекомендацій для державних установ України (Головне управління зовнішньої політики Адміністрації Президента України, Міністерство закордонних справ України, Рада національної безпеки й оборони України) та науково-дослідницьких інститутів (Національний інститут стратегічних досліджень, Національний інститут проблем міжнародної безпеки, Центр досліджень проблем громадянського суспільства), що займаються проблемами зовнішньої політики України та її інтеграції в європейські та євроатлантичні структури, а також для українських мас-медіа (наприклад газети “Дипломатический мир”, “Дзеркало тижня”, “День”), котрі приділяють особливу увагу зовнішній політиці України та міжнародним відносинам.

Особистий внесок здобувача. У дисертації також використано практичний досвід автора під час навчання у Європейській Академії Журналістики в Австрії (1998–2000 рр.), у Вільному Університеті Берліна (2000–2001рр.), під час проходження стажувань у відділах новин та зовнішньої політики німецької газети “Frankfurter Allgemeine Zeitung” (1998 р., 1999 р.), у відділах міжнародної та внутрішньої політики французької газети “Le Monde” (2000 р.), під час ознайомлення з роботою французької щомісячної газети “Le Monde diplomatique” (2000 р.) та відвідувань редакцій німецького журналу “Deutschland”, теле- і радіокомпанії “Deutsche Welle”, газет “Frankfurter Neue Presse”, “Frankfurter Rundschau”, а також відвідувань державних установ Франції та Німеччини у Парижі й Берліні (парламенти, прес-служби міністерств закордонних справ обох країн), штаб-квартири і прес-служби НАТО у Брюсселі (1998 р.), Фонду досліджень проблем миру і конфліктів федеральної землі Гессен (Франкфурт-на-Майні), Фонду Наука і Політика (Берлін), Німецького товариства зовнішньої політики (Берлін), Федерального центру з питань політичної освіти (Брюль), Політичного Фонду ім. Конрада Аденауера (Санкт-Аугустін), Центру досліджень міжнародних відносин (Париж), Інституту Політичних Наук (Париж) тощо. Крім цього, автор здобув необхідний фаховий досвід під час роботи зарубіжним кореспондентом всеукраїнської щоденної газети “Сегодня” в Австрії, Німеччині й Франції, а також брав участь у міжнародних конференціях тощо.

Апробація роботи та наукові публікації. Основні наукові положення та висновки дисертації були апробовані на наукових міжнародних конференціях та семінарах у Києві (1997–2003 рр.), у Варшаві (1998 р.), Брюсселі (1998 р.), Франкфурті-на-Майні (1998 р., 1999р.), Відні (1998–2000), Парижі (2000 р.), Берліні (2000–2002 рр.), Брюлі (2000 р.), Берні (2003 р.). Зокрема, брав участь у семінарі експертів на тему “Україна, Росія та Німеччина в контексті європейської інтеграції” (Берлін, 27–28 жовтня 2000 р.), у конференції експертів на тему “НАТО й Росія — “стратегічне партнерство” чи співробітництво?” (Берлін, 2–3 листопада 2000 р.), у семінарі експертів на тему “Росія та західні сусіди: шанси для співробітництва чи нова “холодна війна”? (Брюль, Німеччина 20–24 листопада 2000 р.), у науковому семінарі “Україна — країна між Заходом та Сходом” (Берн, 13 листопада 2003 р.) та інших, а також у засіданнях кафедри організації масовоінформаційної діяльності Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Публікації. Основні наукові положення дисертації викладені в шести наукових статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях.

Cтруктура дисертації. Дисертація загальним обсягом 253 сторінки складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та одного додатку. Бібліографія складається із 420 найменувань українською, російською, німецькою, французькою, англійською та італійською мовами на 33 сторінках; додаток містить 40 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується актуальність теми, визначаються методологічні рамки дослідження, його цілі та завдання, фактологічна база, наукова новизна.

У першому розділі — “Еволюція політичної ідеології НАТО у другій половині ХХ ст.” — надаються концептуально-теоретичні засади розвитку політичної ідеології, ролі ідеології у міжнародних відносинах, ролі засобів масової інформації та транснаціональних мас-медійних корпорацій як активних учасників міжнародних відносин, як інструментів, що впливають на прийняття політичних рішень на державному рівні і формують суспільну думку в міжнародному масштабі, суть, завдання і цілі політичної ідеології Північноатлантичного альянсу та її впливу на трансатлантичні відносини.

Світ політичний неможливо уявити собі без ідеології. З самого початку свого виникнення ідеологія виконувала роль легітимізації влади, форми правління та політичного курсу держави. В різні історичні епохи ідеологія допомагала виконувати саме ці задачі. Про її вагомість свідчить хоча б той факт, що ХХ століття називають сторіччям ідеології, оскільки все воно пройшло під знаком безкомпромісної не просто боротьби, а саме війни різних ідеологічних систем.

У дисертаційному дослідженні наголошується, яка політична ідеологія є однією з найбільш впливових форм політичної свідомості, що впливає на зміст владних відносин, слугує знаряддям “духовного княжіння” (Макіавеллі) тієї чи іншої політичної сили.

Говорячи в дисертації про суть політичної ідеології, підкреслюється, що вона є конкретно-історичним системним відображенням істотних аспектів політичної діяльності і виступає формою класової, групової, станової політичної свідомості і самосвідомості, системою ідей, гіпотез, концепцій, ідеалів, гасел, програм, в яких відображено корінні політичні, а отже, й економічні інтереси соціальних спільностей і груп, їхні практичні позиції у політичній сфері стосовно інших соціальних спільностей, груп і держави, оцінка місця даних суб’єктів політики в суспільному житті. Зокрема, в політичній ідеології відображено погляди на перебіг політичного розвитку інших суб’єктів політики в суспільному житті. Політична ідеологія є переважно духовним знаряддям еліти. Саме від тактики поведінки останньої залежить ступінь ідейного оформлення тих чи інших групових інтересів.

Підвищена увага до політичних ідеологій викликана потребами вдосконалення політичного життя суспільства, пошуком нових імпульсів для глибшого пізнання духовного життя, а також необхідністю вироблення нових імперативів та парадигм політології, як і суспільствознавства в цілому. Адже кожен крок уперед, що здійснюється в суспільствознавстві, політично та ідеологічно орієнтований.

Особливу роль відіграє ідеологія у міжнародній політиці. Серед її методів перш за все слід відзначити засоби впливу на світову громадськість шляхом зовнішньополітичної пропаганди. Одним із заходів ідеологічного характеру є культурні зв’язки між державами. Характер такого впливу залежить від змісту творів мистецтва, досягнень культури, науки, які є предметом культурного обміну.

Політична ідеологія як особлива форма суспільної свідомості, як специфічний вид ідеології має внутрішню структуру, без виділення якої неможливо повністю розкрити її сутність, соціальні функції, розробити її теорію. Аналіз структури політичної ідеології вимагає, щоб її розглядали як структуровану систему певного рівня й змісту, зокрема, як ідеологічну надбудову суспільства. Функції політичної ідеології виступають як основний структуроформуючий фактор у процесі її становлення й розвитку. У свою чергу, функції виходять із потреб, завдань і цілей діяльності суб’єктів політики.

Основними функціями політичної ідеології є: оволодіння суспільною свідомістю; вироблення в ній власних критеріїв оцінки минулого, нинішнього та майбутнього; створення позитивного образу в очах суспільної думки цілей і завдань політичного розвитку, які передбачаються нею.

Структура й зміст політичної ідеології визначаються об’єктивним рухом суспільного розвитку та розвитку політичного суб’єкта — носія політичної ідеології. Структурне пояснення ставить завданням — розглянути політичну ідеологію як систему, що складається з елементів, між якими існують різноманітні зв’язки: необхідно-причинні, закономірні, випадкові та ін. Саме вивчення елементів і характеру зв’язку між ними дозволяє відтворити структуру політичної ідеології.

Отже, ХХ століття можна охарактеризувати як століття боротьби ідеологій. Саме у ХХ столітті ідеологічна боротьба за свідомість людей стала важливою складовою частиною міжнародної політики. Проаналізувавши це положення, відомий американський дослідник Генрі Моргентау у передмові до другого видання своєї популярної книги “Політика між націями; боротьба за владу та мир” підкреслював: “Боротьбу за свідомість людей у якості нового виміру міжнародної політики слід додати до міжнародних вимірів дипломатії та війни”.

Під час “холодної війни” ідеологічний конфлікт набув особливого значення. Вона вже була масштабною ідеологічною війною, в котрій питання про завоювання територій виникало тільки тоді, коли йшлося про знищення або встановлення на території тієї чи іншої держави відповідного режиму — соціалістичного чи капіталістичного. “Холодна війна” була своєрідною боротьбою політичних, економічних, військових, культурних систем, які протистояли одна одній.

Засоби масової інформації (ЗМІ) відіграють важливу роль у міжнародних відносинах. ЗМІ у сучасному суспільстві не просто розповсюджують інформацію про політичні, воєнні, економічні чи культурні події, але й виконують важливу функцію впливу на свідомість населення, тим самим формуючи громадську думку. Важливу роль у міжнародних політичних процесах відіграють національні й транснаціональні теле- і радіокомпанії, такі як німецька “Deutsche Welle”, французька “TV 5”, британська “BBC”, американська “CNN”, котрі є своєрідними фабриками медіа впливу.

У дисертаційному дослідженні Північноатлантичний альянс розглядається як ідеологічна машина, котра захищає свої цінності і завдяки власній ідеології створює умови для запрошення нових держав-членів до своїх лав. Після розпуску Організації Варшавського Договору трансформаційних змін, що сталися у Східній Європі наприкінці 80-х та початку 90-х років і розвалу Радянського Союзу перед НАТО, яка втратила свого опонента й ворога в обличчі СРСР, постала дилема щодо напряму свого подальшого розвитку. Північноатлантичний альянс мав дві стратегії розвитку. Перша стратегія: беручи до уваги, що вже не було ворога в обличчі Організації Варшавського Договору та СРСР, піти на саморозпуск. Бо зникла одна з найголовніших причин створення та існування НАТО. Друга стратегія: адаптувати Північноатлантичний альянс до нових міжнародно-політичних умов, що склалися, через процес трансформації. НАТО обрала другий шлях. Перед альянсом постала негайна необхідність вироблення нової ідеології існування та розвитку. Для забезпечення еволюції НАТО новими ідеологічними лініями стали такі стратегічні напрямки:

1) Зміцнення безпеки у трансатлантичному просторі.

2) Миротворча діяльність.

3) Розширення НАТО на Схід.

4) Боротьба з міжнародним тероризмом.

5) Ідеологія гуманітарної інтервенції.

Відтак НАТО завдяки своїй чітко спланованій ідеологічній політиці прагне забезпечити надійні підвалини для свого подальшого розвитку.

У другому розділі — “Роль ідеології у формуванні зовнішньої та оборонної політики Франції та ФРН у 1991 — 2003 рр.” — проведено комплексний аналіз фундаментальних принципів, національних інтересів, цілей та пріоритетів зовнішньої й оборонної політики цих країн у 1991-2003 рр., політичної культури та ідеології, національної ідентичності та інших ідеологічних факторів, що активно впливають на формування їхньої зовнішньої та оборонної політики, роль французьких та німецьких мас-медіа як інструментів політичного та ідеологічного впливу на прийняття зовнішньополітичних рішень і формування громадської думки у Франції та Німеччині.

90-ті роки ХХ та початок ХХІ століття можна охарактеризувати як період активізації зовнішньої політики Франції та Німеччини. Але активізація зовнішньої та оборонної політики обох країн була зумовлена дещо різною мотивацією. Якщо Франція намагалася, як і раніше, уособлювати собою Європу, то ФРН намагалася довести міжнародному співтовариству, що об’єднана Німеччина більше не становить загрози для Європи, а є, навпаки, одним із каталізаторів процесів європейської інтеграції.

Для ФРН вірність Європі є основою національної спокути, тоді як тісний зв’язок зі Сполученими Штатами Америки необхідний для її безпеки. Американський політолог Збігнев Бжезинський у своїй книзі “Велика шахівниця. Панування Америки та його геостратегічні імперативи” з цього приводу зазначив, що Німеччина дотримується формули: “спокута + безпека = Європа + Америка”.

У щирій підтримці європейських інтеграційних процесів Німеччина вбачає передусім своє історичне очищення, відродження моральної та політичної довіри до себе. Тому для ФРН є важливим, щоб її національні інтереси збігалися з інтересами Європи. Якщо німці намагатимуться реалізовувати виключно свої національні інтереси, то це спричинить велике занепокоєння в Європі взагалі та Франції зокрема. Аналізуючи франко-німецькі відносини як на двосторонньому, так і на багатосторонньому рівні (перш за все на рівні міжнародних організацій), автор цього дисертаційного дослідження дійшов висновку, що Північноатлантичний альянс було створено не тільки з метою захисту від загрози з боку СРСР, але й, що не менш важливо, з метою інтеграції повоєнної зруйнованої Німеччини у Європу та контролю за нею. Контроль за Німеччиною — це була одна з функцій не тільки НАТО, але й деяких інших міжнародних реґіональних організацій, таких як Західноєвропейський Союз, котрий було створено за ініціативою Франції з метою пильнішого контролю за Німеччиною засобом міжнародних інструментів та структур. Зовнішню та оборонну політику Франції щодо Німеччини впродовж останнього півстоліття можна охарактеризувати такою формулою: “співробітництво заради контролю”.

Особливе місце у дисертаційному дослідженні посідає аналіз французької та німецької національної ідеології та національної ідентичності. В цьому плані Франція предсталяє собою унікальний випадок в історії. Франції вдалося направити французький націоналізм в мирне русло і завоювати імідж такої держави у світі, яка має міцну національну самосвідомість та національні інтереси. В цьому контексті важливо підкреслити, що багато колишніх республік Радянського Союзу при розбудові власної держави використовували саме французьку ідею побудови національної держави та ідеології, яка представляє собою симбіоз поєднання мови, літератури, історії, культури з національними інтересами, їх розвитком та захистом.

В контексті національних та ідеологічних питань німці намагалися і намагаються використовувати французькій досвід розвитку нації та національної ідеології, яка б з одного боку дозволяла зміцнювати ідеологію та ідентичність власного народу й держави, а з іншого — використовувати національну ідеологію виключно у мирних цілях без заподіяння шкоди та війн іншим державам, тобто для мирного співіснування.

Протягом тривалого часу більшість західних німців вірили, що питання національної ідентичності, національних інтересів та національних кордонів є темами минулих часів. Багато німців вважали, маючи гірки спогади про диктатуру націонал-соціалізму та її жахливі наслідки для всього світу, що національна ідеологія у сучасній Європі та глобалізованому світі є поняттями застарілими. Тільки у 80-х роках минулого століття та після швидкого об’єднання Німеччини національна свідомість німців почала міцніти та розвиватися. Об’єднання Західної та Східної Німеччини у єдину державу стало не просто об’єднанням двох розділених територіальних одиниць в одну- єдину, яке вплинуло на геополітичну та геостратегічну структуру європейського континенту та політичну карту Європи, а об’єднанням національно-ідеологічного характеру. Після об’єднання Німеччини західні та східні німці відчули, що вони теж здатні зробити свій внесок у зміцнення демократії, свободи та загальнолюдських цінностей у Європі.

Наприкінці ХХ — початку ХХІ століття Німеччина стала найважливішим партнером Франції в Європі. Французька економіка знаходиться на підйомі і більше не має комплексу неповноцінності по відношенню до Німеччини. У різних галузях — від високих технологій до спорту — французи по праву довіряють власним новаціям. Розподілу праці в Європі, який існував раніше, Німеччина як провідна економічна держава, а Франція як провідна політична держава — більше вже не існує. Економіка Франції активним чином розвивається, а ФРН зі свого боку вже активніше починає виступати на міжнародній арені як самостійний політичний гравець.

Але, незважаючи на добрі партнерські відносини з Німеччиною, у Франції розуміють, що після режиму націонал-соціалізму та поразки у Другій світовій війні національна ідентичність німців є “пораненою”, і цей фактор, можливо, може певним чином впливати на майбутній розвиток Німеччини, навіть у об’єднаній Європі, яка виконуватиме функції пильнування за Німеччиною. В плані ідеологічного пильнування за ФРН важливу роль відіграють ЗМІ Франції, котрі активно спостерігають за німецькою внутрішньою та зовнішньою політикою. На думку деяких французьких політологів та журналістів, виникає занепокоєність, що Німеччина, незважаючи на процеси об’єднання Європи, намагається посилити свою національну лінію в політиці, що, зі свого боку, впливає на виникнення внутрішньополітичних криз.

Підсумовуючи, необхідно підкреслити, що у 1998 році у Німеччині до влади прийшло нове покоління політичних лідерів, так зване “берлінське покоління”, яке не бачило жахливих наслідків війни. Сьогоднішня Німеччина Герхарда Шредера та Йошки Фішера виступає на світовій арені з ентузіазмом, без історичних комплексів Німеччини. Повернення Берліну статусу столиці Німеччини символізує саме ці зміни німецької ідентичності, національної свідомості німецького народу. Таким чином, сьогоднішню Німеччину можна охарактеризувати як реґіонального лідера в Європі.

У третьому розділі — “Роль ідеології НАТО у розвитку франко-німецьких воєнно-політичних відносин та в інтеграційних процесах у Європі” — проведено комплексний аналіз впливу ідеології НАТО (у тому числі з використанням досліджень за матеріалами французьких та німецьких мас-медіа) на франко-німецькі воєнно-політичні відносини, на поглиблення співробітництва між цими державами в галузі безпеки та оборони, створення Єврокорпусу на базі франко-німецької бригади, на підписання Франко-німецької концепції у галузі безпеки й оборони, на розробку Спільної зовнішньої та оборонної політики ЄС та створення Європейської армії. Крім цього, використовуючи досвід відносин НАТО з Францією і ФРН, було проаналізовано вплив ідеології НАТО на відносини НАТО–Україна та на зовнішню політику України щодо євроатлантичних структур.

Франко-німецькі відносини ґрунтуються на Єлісейському договорі про дружбу та співробітництво між цими країнами, який було підписано 22 січня 1963 року та на Доповненні до цього Договору від 1988 року. Крім цього у 1992 році було прийнято Декларацію про створення франко-німецької військової бригади, а у 1996 році було ухвалено Франко-німецьку концепцію у галузі безпеки та оборони.

Отже, франко-німецьке співробітництво відбувається в таких інституціях як:*

щопіврічні урядові консультації;*

Франко-німецька рада у галузі безпеки та оборони;*

Франко-німецькі ради з питань економіки, фінансів та екології;*

франко-німецькі координаційні групи.

Нові стратегічні концепції НАТО 1991 та 1999 років, програма НАТО “Партнерство заради миру”, які створили підґрунтя для виникнення нової ідеології НАТО, кардинально вплинули на розвиток політичних та воєнних відносин між Францією та Німеччиною. Реакція цих держав на ідеологію Північноатлантичного альянсу знайшли відображення у таких діях:*

7 лютого 1992 року було підписано Маастрихтський договір про створення Європейського Союзу, в розробці якого Франція та Німеччина взяли найактивнішу участь; *

Франція та Німеччина вирішили активніше розвивати співпрацю у галузі військового співробітництва. 22 травня 1992 року було підписано Декларацію про створення франко-німецької військової бригади європейського значення (Єврокорпус), до якого зараз крім цих двох країн належать також Бельгія, Іспанія та Люксембург;*

Франція та Німеччина зайняли активніші позиції всередині структур НАТО та в процесі розширення НАТО на Схід;*

спільна участь Франції та Німеччини у миротворчих операціях у колишній Югославії;*

9 грудня 1996 року Франція та Німеччина прийняли Концепцію зі співробітництва у галузі безпеки та оборони, взявши до уваги виникнення нових викликів та загроз у світі; *

у 1997 році країни-члени ЄС, за активної участі Франції та Німеччини, підписали Амстердамський договір, який став своєрідною Конституцією для держав ЄС; *

головування Німеччини у першому півріччі 1999 року та Франції у другому півріччі 2000 року у Європейському Союзі заклало нові підвалини для подальшого розвитку Спільної зовнішньої політики та політики безпеки Європейського Союзу. В цьому зіграли важливу роль саміти ЄС у Кельні у червні 1999 року та у Ніцці в грудні 2000 року;*

на саміті ЄС у Ніцці у 2000 році було підписано договір, який надає ще більше імпульсу та активізації розвитку Спільної зовнішньої та оборонної політики Європейського Союзу.*

після атак міжнародного тероризму на Нью-Йорк у вересні 2001 року Франція та Німеччина ще більше зміцнили своє двостороннє політичне й воєнне співробітництво; *

у квітні 2003 року Франція та Німеччина, не погодившись із політикою США щодо Іраку, спільно зі своїми партнерами Бельгією та Люксембургом ініціювали створення Європейської армії задля захисту європейських інтересів.

У дисертації було також докладно досліджено вплив ідеології НАТО на відносини НАТО–Україна та на формування пріоритетів зовнішньої політики України в євроатлантичному просторі. Еволюцію відносин між Україною та НАТО з часів досягнення незалежності України 1991 року можна розділити на два головних етапи. Перший включає 1991 — 1997 роки (від незалежності України до підписання Хартії про особливе партнерство між Україною та атлантичним Альянсом). Другий етап містить у собі період від підписання Хартії у 1997 році до сьогоднішнього дня. У дисертаційному досліджені було особливо підкреслено, що співробітництво між НАТО та Україною позитивно вплинуло як зовнішньополітичний імідж нашої держави, так і на реформуваня її Збройних сил.

У висновках дисертації автор підбиває підсумки дослідження.

1. Під час наукового дослідження в рамках дисертаційної роботи було визначено та докладно проаналізовано сутність ідеології Північноатлантичного альянсу. Вона полягає в тому, що після завершення холодної війни між Сходом та Заходом, розпадом Організації Варшавського Договору та розвалом Радянського Союзу перед Північноатлантичним альянсом постала потреба виробити нову ідеологію з метою забезпечення існування в нових умовах, що склалися у міжнародній політиці, та подальшого розвитку. Відтак НАТО розробила свого ідеологію розширення заради забезпечення миру та безпеки у євроатлантичному просторі; ідеологію боротьби проти міжнародного тероризму; політику інформаційного забезпечення миротворчих операцій заради підтримання миру та стабільності як у євроатлантичному просторі, так і у світі; ідеологію збереження загальноєвропейських цінностей, де НАТО виступає не просто як воєнно-політичний блок, а як захисник християнської цивілізації; ідеологію боротьби за свободу та права людини.

При цьому впродовж 90-х років ХХ століття та на початку ХХІ століття ідеологія НАТО трансформувалася і швидко адаптувалася до міжнародної ситуації, яка постійно змінювалася. Наприклад, до ідеологічного інструментарію Північноатлантичного альянсу додався ще й такий елемент, як “гуманітарна інтервенція”, котра полягає в проведенні операцій з підтримання миру, забезпечення прав і свобод людини збройними насильницькими засобами.

2. У дисертації детально досліджено роль, місце та завдання мас-медіа та ідеології у зовнішній політиці та міжнародних відносинах. А саме: зовнішня політика та міжнародні відносини є ареною зіткнення різних ідеологічних систем, ідейно-політичних течій та напрямків.

Мас-медіа у сучасному суспільстві стали не просто розповсюджувачем інформації про політичні, економічні або культурні події, але й виконують важливу функцію впливу на свідомість населення, тим самим формуючи громадську думку. З точки зору обсягу поширення інформації, великі національні теле- та радіокомпанії, наприклад “Deutsche Welle” та інші, перетворюються на транснаціональні фабрики ідеологічного впливу.

3. У дисертаційній роботі детально досліджено ступінь впливу ідеології НАТО на зовнішню та оборонну політику Франції та Німеччини у євроатлантичному просторі. Ідеологія НАТО стала своєрідним каталізатором, що вплинув на інтеграційні процеси на європейському континенті, де головними “моторами” є Франція та Німеччина. Той факт, що в Північноатлантичному альянсі провідну роль відіграють США, які є головними ідеологами НАТО та адаптують Альянс до своїх зовнішньополітичних потреб, змушував Францію та Німеччину у своїй зовнішній та оборонній політиці підсилювати саме європейську ідентичність та інтеграційні процеси на континенті. Це спричинило підписання Маастріхтського Договору 1992 року про створення Європейського Союзу та Амстердамського договору 1997 року, а також вплинуло на зміцнення двостороннього франко-німецького співробітництва.

4. У науковій роботі докладно проаналізовано роль французьких та німецьких мас-медіа у висвітленні впливу ідеології НАТО на формування зовнішньої та оборонної політики Франції та Німеччини, котрі мають одні з найпотужніших мас-медіа не тільки у Європі, але й у світі. Такі представники французьких та німецьких як друкованих, так і аудіовізуальних мас-медіа, як “Le Monde”, “Le Figaro”, “Le Monde diplomatique”, “Liberation”, “Le Parisien”, “Agence France-Presse”, “TV 5”, “Radio France International”, “Frankfurter Allgemeine Zeitung”, “Frankfurter Rundschau”, “Die Zeit”, “Sueddeutsche Zeitung”, “Die Welt”, “Berliner Morgenpost”, “Berliner Zeitung”, “Deutsche Welle”, “Deutsche Presse Agentur”, “Frankfurter Neue Presse”, “Der Spiegel”, “Westdeutsche Zeitung”, “Stuttgarter Zeitung”, “Der Tagesspiegel”, “Handelsblatt”.

5. Під час дослідження ретельно проаналізовано роль національної ідентичності та ідеології у формуванні зовнішньої та оборонної політики Франції та Німеччини. Для цих держав поняття розвитку власної національної ідентичності та ідеології відіграють провідну роль у їх європейській політиці. У розумінні французьких та німецьких політиків саме міцна національна ідентичність та ідеологія є тією рушійною силою, яка дозволяє обом країнам активніше поглиблювати інтеграційні процеси у Європі та зберігати міцні позиції навіть у глобалізованому світі.

6. Використовуючи досвід відносин НАТО із Францією та Німеччиною, досліджено та проаналізовано вплив ідеології НАТО на формування зовнішньої та оборонної політики України та на їхні відносини. Розроблено рекомендації для державних установ України, які займаються зовнішньополітичними проблемами та питаннями її інтеграції до євроатлантичних структур.

7. У дисертаційному дослідженні докладно визначено й проаналізовано відносини НАТО з Францією і Німеччиною та вплив НАТО на франко-німецькі відносини. А саме: процеси вироблення ідеології Альянсу після закінчення “холодної війни” та розширення НАТО вплинули на франко-німецькі відносини таким чином, що ці країни почали зміцнювати двостороннє військове співробітництво (наприклад, розробка Спільної Концепції у галузі безпеки та оборони), активізацію двосторонніх політичних, воєнних, економічних консультацій, поглиблення європейської інтеграції, створення Спільної зовнішньої та оборонної політики ЄС, створення Єврокорпусу на основі франко-німецької військової бригади, активізація франко-німецького співробітництва у галузі озброєнь та співробітництва в міжнародних організаціях. Таким чином, у науковій роботі ретельно проаналізовано значення франко-німецьких відносин для зміцнення безпеки у євроатлантичному просторі.

8. У даному дисертаційному дослідженні встановлено, що Україні для впровадження активнішої та успішнішої зовнішньої політики необхідно розробити власну державну ідеологію та зовнішньополітичний імідж; замінити уявлення про себе як про державу, котра просить допомоги, на імідж країни, яка сама спроможна досягти реальних успіхів; Україні необхідно чіткіше формувати зовнішньополітичні пріоритети і цілі; оптимізувати стратегічне планування в рамках лише того, що можна реально виконати в заплановані строки, пропагувати як розмаїття культур різних народів, що живуть в Україні, так і національну ідентичність українців; активніше створювати українські культурні й інформаційні центри за кордоном з метою всеосяжного інформування міжнародної спільноти про Україну.

ПУБЛІКАЦІЇ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Мовчан Микола. Україна — НАТО: проблеми та перспективи // Нова політика. — 2001. — № 3 (35). — С. 26–28.

Мовчан М.П. Головні “мотори” європейської інтеграції. Проблеми розвитку національної ідентичності та ідеології Франції і Німеччини у контексті європейської інтеграції // Політика і час. — 2003. — № 11. — С. 68–76.

Мовчан М.П. Німеччина після саміту ЄС у Ніцці: проблеми та перспективи // Актуальні питання масової комунікації. — 2002. — Вип. 3, Ч.1. — С. 59–61.

Мовчан М.П. “Le Monde” та “Le Monde diplomatique” — видатні представники дипломатичної преси Франції // Вісник