міністерство внутрішніх справ україни

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Милорадова наталя едуардівна

УДК 159.9:343.102

особливості застосування методів психологічного впливу у професійній діяльності слідчого

19.00.06 – юридична психологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Харків – 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному університеті внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України.

Науковий керівник: | Доктор психологічних наук, доцент

Балабанова Любов Матвіївна,
Національний університет внутрішніх справ,
професор кафедри прикладної психології.

Офіційні опоненти:

·

·

Провідна установа: Київський юридичний інститут, кафедра юридичної психології, Міністерство внутрішніх справ України, м. Київ.

Захист відбудеться “22” січня 2005 р. о 12-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.700.04 в Національному університеті внутрішніх справ за адресою: 61080, Харків-80, проспект 50-річчя СРСР, 27.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, Харків-80, проспект 50-річчя СРСР, 27.

Автореферат розісланий “21” грудня 2004 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Г.В. Попова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Особливість використання методів психологічного впливу у професійній діяльності слідчого визначається тим, що взаємодія слідчого із суб’єктом розслідування кримінальних справ являє собою дуже складне організаційно-психологічне явище. Враховуючи умови цієї складності, ефективність вирішення конкретної слідчої задачі залежить від успішного оволодіння слідчим не тільки психологічними знаннями про взаємодію учасників цього процесу, але і від формування навичок використання способів та заходів правомірного психологічного впливу на учасників спілкування при сумісній роботі.

Установлення істини у справі здійснюється на підставі доказів – фактичних даних, одержаних із джерел, вичерпний перелік яких подано в частині 2 ст. 65 КПК України. Одним із найбільш важливих і значущих джерел доказів є зізнання різних суб’єктів кримінально-процесуальної діяльності: підозрюваних, підсудних, потерпілих, свідків. До того ж ці докази повинні бути отримані законним, правомірним шляхом відповідно до ст. 22 КПК України, яка забороняє одержувати показання шляхом насилля, погроз та інших незаконних заходів. Тому і виникає проблема використання слідчими допустимих методів психологічного впливу для досягнення істини у кримінальній справі.

Юридичні і психологічні аспекти застосування методів психологічного впливу досліджувалися в роботах О.Р. Ратінова, В.О. Коновалової, В.Ю. Шепітько, А.В. Дулова, В.В. Юстицького, В.Г. Андросюка, О.М. Столяренка, М.І. Єнікєєва, Г.Г. Шиханцова, А. Потеряхіна, Є.Л. Доценко, В.К. Дуюнова, Т.С. Кабаченко, Є.В. Сидоренка, Л.Б. Філонова та ін.

Здійснювались спроби визначення та класифікації конкретних прийомів і методів психологічного впливу (М.І. Порубов, М.В. Костицький, Ю.В. Чуфаровський, М.П. Хайдуков, І.Є. Биховський, С.О. Гаркавець) та критеріїв його допустимості (О.Р. Ратінов, Н.І. Єфімова, В.П. Бахін, В.І. Гончаренко, В.О. Коновалова, В.Г. Лукашевич, М.В. Салтевський та ін.), однак бурхливі соціальні перетворення періоду перебудови, поява принципово нових видів злочинів виявили недостатню ефективність класичних методів психологічного впливу та меж їхнього допустимого застосування. Крім того, різна міра заподіяної шкоди, соціальна значимість протиправної поведінки людини істотно змінює і ступінь застосування психологічного впливу на учасників процесу, що потребує подальшого більш глибокого вивчення даного питання.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано згідно до “Тематики пріоритетних напрямків фундаментальних та прикладних досліджень вищих навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 2002 – 2005 рр.”, “Головних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ на 2001 - 2005 рр.” та пов’язано з реалізацією “Комплексної програми кадрової політики в органах внутрішніх справ та забезпечення законності і дисципліни на 2001 – 2005 роки.”, “Програмою розвитку партнерських відносин між міліцією і населенням та підвищення авторитету міліції на 1999 – 2005 роки”. Тема дисертаційного дослідження затверджена Вченою радою Національного університету внутрішніх справ (протокол № 3 від 02.04.02 р.), погоджена бюро Ради з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні (протокол №7 від 21.09.04 р.).

Об’єкт дослідження – психологічний вплив у правоохоронній діяльності.

Предмет дослідження – психологічний вплив та особливості його застосування слідчими на етапі досудового слідства.

Мета дослідження – визначити чинники та особливості застосування слідчими методів психологічного впливу на етапі досудового слідства.

Завдання дослідження.

1. На основі теоретичного аналізу вітчизняної та зарубіжної літератури з психології та юриспруденції виявити основні тенденції розробки питання використання методів психологічного впливу у правоохоронній діяльності.

2. Показати пріоритетну роль методів психологічного впливу стосовно підвищення ефективності професійної діяльності слідчого.

3. Визначити зміни ставлення слідчих та курсантів-випускників до застосування методів психологічного впливу на етапі досудового слідства.

4. Провести систематизацію методів психологічного впливу у професійній діяльності слідчого, та навести їхню класифікацію.

5. Розробити модельні побудови адекватності застосування психологічного впливу у професійній діяльності слідчого.

6. Розробити рекомендації щодо професійно-психологічної підготовки слідчих у навчальних закладах МВС України.

Методи дослідження. У процесі теоретичного вивчення проблеми та науково-експериментальної роботи використовувались як загальнонаукові, так і спеціальні методи дослідження:

а) теоретичного характеру: аналіз наукової літератури та керівних документів стосовно організації діяльності слідчих підрозділів, узагальнення отриманої інформації, системний аналіз, змістовний аналіз та інтерпретація експериментальних даних, класифікація;

б) емпіричного характеру: діагностичні методи (спостереження, опитування, анкетування, стандартизоване інтерв’ювання, аналіз процесу та продуктів діяльності, контент-аналіз, “суб’єктивне” шкалування та моделювання); методи обробки отриманих даних (кількісний та якісний аналіз); методи математичної статистики – метод Фішера-Ст’юдента.

Методологічною основою дослідження стали:

·

·

·

Наукова новизна дослідження:

·

·

·

Практична значущість даного дослідження визначається науково-теоретичними розробками та практичними рекомендаціями, а саме:

·

·

·

·

Особистий внесок здобувача. Нами розроблені модельні побудови загальних характеристик та особливостей застосування методів психологічного впливу, спрямованих на підвищення якості професійної діяльності слідчих та навчання молодих спеціалістів ефективним методам роботи. У статті “Сучасні питання застосування штрафу на місці”, написаній у співавторстві з Г.В. Джагуповим, особистий внесок здобувача складає не менш ніж 50%. У тезах доповіді “Напрямки застосування модельних побудов у вивченні психологічних методів впливу”, написаній у співавторстві з Л.М. Балабановою, особистий внесок здобувача складає не менш ніж 50%.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення та результати дослідження розглядались і обговорювалися на засіданнях та наукових семінарах кафедри прикладної психології Національного університету внутрішніх справ у період з 2000 по 2004 рр., розкриті в доповідях на п’яти науково-практичних конференціях: науково-практична конференція Організація виховної роботи у вищих навчальних закладах МВС України (Харків, 2002 р.); науково-практична конференція Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених (Харків, 2004 р.); науково-практична конференція Система початкової професійної підготовки персоналу ОВС України: стан та перспективи (Суми, 2004 р.); науково-практична конференції “Проблеми формування позитивного іміджу міліції” (Херсон, 2004 р.); науково-практична конференція Теорія та практика виховної роботи в ОВС України(Харків, 2004 р.).

Публікації. Зміст й основні результати проведеного дослідження відображені у 17 публікаціях (із них 6 статей – у фахових наукових виданнях із психологічних наук, 6 статей – у фахових наукових виданнях з юридичних наук).

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, які включають одинадцять підрозділів, висновків, списку використаної літератури та додатків. Основний обсяг дисертаційного дослідження складає 190 сторінок. Робота містить 33 рисунки, 24 таблиці, 11 додатків, бібліографію з 197 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження та визначено об’єкт, предмет, головну мету та завдання дослідження, методологічні та методичні підходи. Висвітлено наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи та особистий внесок автора. Наведено відомості про апробацію результатів дисертаційного дослідження та структуру роботи.

У першому розділі “Аналіз та принципи використання методів психологічного впливу у правоохоронній діяльності”, що складається із трьох підрозділів, проведено теоретичний аналіз вітчизняних і закордонних досліджень, присвячених проблемі застосування методів психологічного впливу у правоохоронній діяльності.

Поняття “психологічний вплив” зазнало змін, що пов’язані як із розширенням сфери його застосування, так і з фундаментальним вивченням різноманітних аспектів цієї проблеми – класифікації методів, правомірності та доцільності застосування, регуляції застосування та формування практичних навичок використання тактичних прийомів, що базуються на психологічному впливові. Аналіз підходів до вивчення класифікацій методів психологічного впливу; необхідності, правомірності та доцільності його застосування у слідчій практиці як серед психологів, так і серед юристів (О.Р. Ратінов, В.О. Коновалова, В.Ю. Шепітько, О.М. Столяренко, М.В. Костицький, Ю.В. Чуфаровський, В.Г. Андросюк, В.К. Весельський, М.І. Єнікєєв, Є.Л. Доценко, Т.С. Кабаченко, Є.В. Сидоренко, Л.Б. Філонов, Ф.М. Сокіран та ін.) свідчить про різноманітність форм опису методів і засобів впливу. Питання про класифікацію методів психологічного впливу та виділення найбільш значущих критеріїв допустимості їхнього застосування на сьогодні не достатньо опрацьовані, хоча активно розглядаються в роботах В.П. Бахіна, В.І. Гончаренко, В.О. Коновалової, В.Г. Лукашевича, М.В. Салтевського, І.Л. Петрухіна та ін. Багато авторів обмежуються виділенням і описом двох-трьох груп методів впливу та їхньої класифікації. Проаналізувавши історію становлення і розвитку методів впливу на особистість, ми прийшли до висновку, що існує дві основні групи методів впливу: переконання через задобрювання, заохочення та переконання за допомогою примусу (погрози, залякування). Ці методи реалізуються багатьма способами і прийомами із використанням різноманітних тактик і стратегій, що вимагає розробки спеціальної упорядкованої системи їхньої класифікації.

Міжнародне співробітництво правоохоронних органів склалось у певну систему, у межах якої вирішуються питання дотримання поліцією прав і свобод людини, контроль над використанням недозволених методів психологічного і фізичного впливу, катувань, проблеми попередження злочинності, боротьби з нею і поводження із правопорушниками. Співробітництво у галузі запровадження норм і принципів поліцейської етики в практику діяльності поліції країн світової співдружності свідчить про міжнародне визнання системи норм поліцейської деонтології як загальноприйнятого нормативно-орієнтуючого інституту. Однак невідповідність основних характеристик правових норм (соціальна значущість, міра вияву і ступінь шкоди) призводить до певних складнощів у створенні оптимального міжнародно-правового співробітництва, що ґрунтується на адекватному психологічному сприйманні цих параметрів мешканцями кожної країни. Серед найбільш відомих публікацій сучасного періоду у Західній Європі та Америці необхідно відзначити роботи Г. Тоха, Р. Луважа, Г.Ю. Айзенка, Г.К. Салсберга, Г. Беккера, Д. Клеммерса та ін., у яких розглядались питання застосування методів психологічного впливу з метою одержання необхідної інформації при розслідуванні злочинів.

Аналіз наукової літератури показує, що в ході історичного розвитку суспільства постійно розширювалась і ускладнювалась сфера використання методів психологічного впливу та засоби, які реалізовували відповідні методи, але недостатність даних про цю проблему потребує подальшого її дослідження.

У другому розділі “Етапи та методи дослідження” наводиться методологічна схема побудови дослідження, загальна характеристика груп досліджених та методів дослідження. Дослідження проводилося протягом 2000-2004 років на базі Національного університету внутрішніх справ, районних відділень УМВС України в Харківській області, кафедри прикладної психології Національного університету внутрішніх справ. У ході роботи було здійснено комплексне обстеження трьох груп досліджених: перша група _452 курсанти випускних курсів юридичного факультету Національного університету внутрішніх справ (237 – випускники 2002-2003 рр. та 215 – випускники 2003-2004 рр.); друга група _працівники слідчих підрозділів (слідчі, помічники слідчих, дізнавачі) – 50 осіб, які працюють у м. Харкові та Харківській області та заочно навчаються у Національному університеті внутрішніх справ (стаж роботи в слідчих підрозділах 1-5 років); третя група _підслідні у кількості 50 осіб.

Експериментально-дослідна робота проходила в декілька послідовних етапів, кожний з яких переслідував конкретні цілі та вирішував певні задачі.

Перший етап (1999-2001 рр.) полягав у перегляді та аналізі наукової літератури, архівних матеріалів, керівних документів, регламентуючих діяльність правоохоронних органів, законодавчої бази України, країн ближнього та дальнього зарубіжжя; всебічному аналізі проблеми використання методів психологічного впливу в процесі розслідування злочинів, виборі предмета та об’єкта досліджень, формулюванні робочої гіпотези; розробці початкових принципів та методики дослідження.

Другий етап (2002 р.) був присвячений теоретичному узагальненню об’єктивного загальносвітового досвіду використання методів психологічного впливу в слідчий діяльності

Третій етап (2002-2003 рр.) – проведення емпіричних досліджень. На цьому етапі проводилося анкетування, опитування, інтерв’ювання слідчих, курсантів випускних курсів юридичного факультету НУВС і підслідних; контент-аналіз документів, які містяться у кримінальних справах; документів, що відбивають стан злочинності та її динаміку за визначений період; документів, що відображають скарги та заяви громадян на неправомірні дії працівників ОВС. Опрацьовувались підходи із розробки, класифікації та моделювання засобів психологічного впливу у професійній діяльності слідчого.

Четвертий етап (2003-2004 рр.) – підсумковий, узагальнюючий, що дозволив підбити підсумки досліджень, визначити подальші напрямки роботи. На цьому етапі були узагальнені результати та сформульовані висновки досліджень.

Третій розділ “Емпіричні дослідження застосування методів психологічного впливу слідчими у професійній діяльності” складається із чотирьох підрозділів і присвячений аналізу психологічних детермінант, що зумовлюють високий рівень напруженості слідчої діяльності; визначенню причин, що ускладнюють роботу слідчого та сприяють застосуванню слідчими неправомірних методів впливу; характеристиці співвідношення фактів порушення законності у слідчій діяльності; визначенню значущості окремих методів впливу на підвищення ефективності діяльності слідчого; виокремленню пріоритетної ролі психологічних методів впливу у практичній діяльності слідчих та аналізу об’єктивних та суб’єктивних умов застосування слідчими неправомірного психологічного впливу.

На основі даних експериментального дослідження нами було встановлено, що головними психологічними детермінантами, які зумовлюють високий рівень напруженості професійної діяльності слідчого, є:

·

·

·

·

Поряд з чинниками, що обумовлюють високий рівень напруженості роботи слідчого, нами було встановлено ще низку причин, які негативно впливають на її ефективність та сприяють застосуванню слідчими методів неправомірного впливу. Серед них найбільш значущими є такі.

Перша група причин пов’язана з низьким рівнем матеріально-технічної забезпеченості діяльності, недостатнім грошовим утриманням та незадоволеністю соціально-побутовими умовами життя. Висока частота вибору значущості в 10 балів за десятибальною шкалою цих факторів як курсантами, так і слідчими свідчить про те, що більше 50% досліджених вважають, що вирішення цих проблем позитивно відіб’ється на підвищенні результативності праці слідчого.

Друга група причин пов’язана з побоюванням постраждати від рук злочинців, тривогою як за своє життя так і за життя своїх близьких. Частота розподілу відповідей за десятибальною шкалою оцінки значущості цих факторів досить висока та стабільна як у слідчих, так і у курсантів, що свідчить про наявність стійкої групи працівників, котрі вважають значущим негативний вплив цієї групи факторів на свою діяльність.

Третя група причин включає фактори, що пов’язані з питаннями якісного кадрового забезпечення слідчих підрозділів: слабкий підбір кадрового апарату, неукомплектованість кадрами, низький рівень професіоналізму працівників слідчих підрозділів. Частота розподілу відповідей за десятибальною шкалою оцінки значущості цих факторів досить висока _приблизно 18% слідчих та 8% курсантів (котрі оцінили значущість цього фактору в 10 балів) вважають, що підвищення рівня професійної підготовки працівників слідчих підрозділів сприяє підвищенню результативності діяльності. Так, наприклад, серед слідчих: неукомплектованість кадрами (16,7% _оцінили значущість фактору в 10 балів); низький рівень професіоналізму (20% _ оцінили значущість фактору в 10 балів); слабкий підбір кадрового апарату (20% _оцінили значущість фактору в 10 балів). Така тенденція свідчить про недостатність кількості фахівців та “вимивання” професійного ядра у слідчих підрозділах.

Четверта група причин об’єднує фактори, що пов’язані з організацією праці слідчих. До цієї групи відносяться такі причини: незадоволеність умовами організації праці, необхідність забезпечення високих показників, недосконалість існуючого законодавства, виконання непритаманних функцій, робота в комерційних структурах. Серед досліджених слідчих частота вибору фактору “необхідність забезпечення високих показників” є значно вищою, ніж інших, а саме – 52% респондентів оцінили ступінь його негативного впливу на діяльність слідчого у 10 балів.

П’ята група причин пов’язана зі специфікою професійної діяльності слідчого. В силу виникнення протиріч, зіткнення протилежних інтересів у багатьох випадках спостерігаються ситуації вчинення протидії слідству, що негативно впливає на хід розслідування кримінальної справи.

Більшість перелічених причин згідно з даними, що одержані при опитуванні слідчих, курсантів до практики та курсантів після проходження виробничої практики, є спонукальними мотивами для здійснення стійкою частиною респондентів порушення вимог діючого законодавства та нормативних актів, що відображено у табл. 1.

Таблиця 1

Ранжування частоти порушень законності в діяльності слідчих
за результатами суб’єктивного шкалування (%). |

Немає порушень (-) | У межах норми | Є порушення(+)

10 | 9 | 8 | 7 | 6 | 5 | 4 | 3 | 2 | 1 | 0 | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10

1 | 10* | 6* | 14* | 10* | 12* | 20* | 2 | 2 | 4* | 6*

2 | 2,3* | 0,9 | 1,9 | 2,8 | 2,8 | 1,4 | 5,1 | 3,7* | 4,2 | 20,5* | 13 | 9,3 | 9,3 | 7,9 | 6,5* | 2,8 | 1,4 | 4,2

3 | 2,1 | 8,4* | 1,4 | 1,7 | 2,5 | 0,8 | 5,5 | 1,7* | 6,3 | 44,4* | 5,1* | 6,3 | 4,6* | 3,4* | 1,7* | 0,8 | 0,8* | 2,1* | 0,4

1 – слідчі; 2 – курсанти до проходження практики; 3 – курсанти після проход-ження практики.

* Знайдені відмінності є достовірними на рівні математичної значущості згідно з критерієм розподілу Ст’юдента-Фішера Р ? 0,05.

Отримані дані свідчать, що рівень порушення законності працівниками слідчих підрозділів зростає протягом перших п’яти років практичної діяльності (по мірі зіткнення курсантів-випускників з реальною дійсністю та набуттям професійного та життєвого досвіду). Тобто, прагнучи до підвищення результативності розслідування, молоді слідчі переступають межу допустимості застосування можливих засобів впливу, діючи за принципом “досягнення мети будь-якими шляхами”, вмотивовуючи це справедливістю цієї мети.

Проведене нами ранжування частоти порушень слідчими прав громадян за даними анкетування та опитування показало такий їхній розподіл: 1) брутальність та нетактовність слідчих у спілкуванні; 2) використання службового стану; 3) необґрунтоване затримання громадян; 4) вимагання, хабарництво, побори; 5) прояви жорстокості; 6) спроба фальсифікувати факти; 7) перевищення повноважень; 8) халатність; 9) недопустимі засоби психологічного впливу; 10) застосування фізичного насильства.

Показовим є те, що частота спостереження найбільш висока у комбінації порушень: брутальність, нетактовність у сполученні з використанням службового стану та застосуванням жорстокості.

На підставі даних одержаних при анкетуванні, опитуванні та стандартизованого інтерв’ю різних груп досліджених (слідчі, курсанти, підслідні) нами було констатовано переважне використання у слідчій практиці таких методів впливу, як фізичний, матеріальний та психологічний.

Порівнюючи ступінь вибору значущості застосування цих методів впливу різними категоріями респондентів, ми прийшли до таких висновків:

·

·

·

·

·

Аналіз частоти вибору значущості методів психологічного впливу слідчими та курсантами випускних курсів НУВС показав наступне:

·

·

Зменшення показників значущості методів психологічного впливу у виборах курсантів після проходження виробничої практики свідчить: по-перше _про переоцінку своїх здібностей у сфері застосування тактичних прийомів, що базуються на психологічних засадах; по-друге _зіткнення з реаліями професійної слідчої діяльності виявляє недостатній рівень сформованості вмінь та навичок застосування адекватних методів психологічного впливу при розслідуванні злочинів.

Рис. 1. Значущість методів психологічного впливу у слідчій діяльності для різних категорій досліджених.

Розподіл значущості методів психологічного впливу у слідчій діяльності для різних категорій досліджених, що представлений на рис. 1 свідчить: по-перше, про поступове зростання рівня усвідомлення працівниками слідчих підрозділів ступеня значущості методів розслідування, заснованих на психологічному впливові; по-друге, про підвищення рівня морально-етичних якостей працівників слідчих підрозділів та рівня дотримання вимог законності при застосуванні методів психологічного впливу.

Незважаючи на неприпустимість неправомірного психологічного впливу та кримінальну відповідальність за його застосування, такий вплив на етапі досудового слідства достатньо розповсюджений. Майже половина слідчих (46%) вважає, що при застосуванні методів психологічного впливу слідчий іноді змушений використовувати засоби неправомірного психологічного впливу, який може перейти до фізичного примушення. Приблизно 47% респондентів відносяться до неправомірного психологічного впливу як до звичного, можливого, допустимого та необхідного у деяких випадках елементу практичної діяльності, що дає позитивні результати у розслідуванні злочинів.

Це підтверджено результатами анкетування підслідних, більшість з них, а саме, 80% відзначили, що протягом розслідування до них застосовувалися неправомірні засоби психологічного впливу: обман (60%), шантаж (18%), фізичний вплив (побої, обмеження у їжі та сні – 76% респондентів); загрози різноманітного характеру – 60% респондентів. Це підтверджується даними, одержаними при опитуванні слідчих: 34,6% з них вважають, що неправомірні дії застосовуються у відношенні 50% і більше підслідних. При цьому 12,2% слідчих вважають, що неправомірний психологічний вплив застосовується практично завжди, тобто у всіх випадках розслідування злочинів.

Однак серед працівників слідчих підрозділів виокремлюється група, що складає 53%, яка вважає неправомірний психологічний вплив незаконним, недопустимим, недоцільним, тому що наслідками його застосування є: 1) формування негативного ставлення громадян до працівників слідчих підрозділів; 2) зниження авторитету ОВС в цілому, та слідства зокрема; 3) недостатній рівень професіоналізму, некомпетентність та аморальність працівників слідчих підрозділів. Результати інтерв’ювання слідчих виявили поляризацію ставлення до застосування неправо-мірного психологічного впливу: перша група слідчих _прихильники такого стилю роботи, друга група _слідчі, котрі усвідомлюють неприйнятність застосування неправомірного психологічного впливу.

Практично всі респонденти вказують на ефективність та результативність методів психологічного впливу у слідчій практиці. Однак, рівень застосування тактичних прийомів та методів психологічного впливу у професійній діяльності слідчих залежить від наявності навчальних програм, спрямованих на формування у них навичок використання їх у практичній діяльності, розробленість яких є явно недостатньою. Для обґрунтування особливостей застосування методів психологічного впливу у слідчій практиці нами були розроблені модельні побудови, які, на наш погляд, сприяють більш змістовному та якісному вивченню психологічних основ використання методів психологічного впливу у правоохоронній діяльності.

Четвертий розділ “Модельні побудови загальних характеристик та особливостей застосування методів психологічного впливу” складається із двох підрозділів. Він присвячений аналізу побудованих загальних моделей структури, класифікації, критеріїв допустимості застосування методів психологічного впливу у слідчій практиці.

Нами запропоновані модельні побудови для з’ясування залежності застосування методів психологічного впливу від таких визначальних характеристик, як: 1) міра законослухняності членів суспільства; 2) основні складові характеристики життєдіяльності людини. 3) базові критерії допустимості методів психологічного впливу.

Як на нашу думку, то за рівнем дотримання законодавчо закріплених правових норм суспільство умовно поділяється на три категорії осіб: законослухняні (І категорія), незаконослухняні (ІІ категорія) і пересічні (ІІІ категорія) громадян. Поділ суспільства на три категорії припускає, у свою чергу, поділ психологічних методів впливу на такі підгрупи: примусово-правові методи і методи, що можуть застосовуватись до осіб із середньостатистичними показниками дотримання правових норм, які, в свою чергу, можуть поділятися за ступенем адекватності дотримання особою правових норм, що знаходяться в межах діючого законодавства.

Під адекватними методами психологічного впливу ми розуміємо ті методи, що, по-перше, застосовуються у відповідності зі ступенем законослухняності того чи іншого члена суспільства, тобто в залежності від того, до якої категорії громадян відноситься дана особа; по-друге, залежать від скоєного особою протиправного вчинку; по-третє, визначаються професійною підготовкою, досвідом роботи та навичками слідчого; по-четверте, відповідають ступеню прояву того чи іншого (правового чи протиправного) вчинку.

Що стосується основних характеристик життєдіяльності людини, то нами було виокремлено такі три складові: матеріальна (Мс), фізична (Фс) і емоційно-почуттєва (Е-Пс), – співвідношення і часткова участь яких визначають стиль поведінки і рівні взаємодії членів суспільства у функціональній системі “об’єкт-суб’єкт-середовище”. Класифікація й упорядкування методів психологічного впливу знаходиться у прямій залежності від часткової участі тієї чи іншої складової у формуванні особистісних потреб, мотивів, цілей і цінностей діяльності людини.

Застосування працівниками правоохоронних органів адекватних методів впливу в межах діючого законодавства передбачає визначену структуру цих методів. Виходячи з історичного аналізу розвитку і становлення досвіду застосування знань психології в слідчій діяльності, ми вважаємо, що все розмаїття методів впливу як форм поведінки має дихотомічну структуру. Так, заохочувальні методи впливу як позитивні форми поведінки і примусово-правові методи впливу як негативні, у свою чергу, реалізуються через описані вище визначальні характеристики життєдіяльності людини: матеріальна, емоційно-почуттєва та фізична. В усіх випадках кожна зі складових психологічного впливу зводиться до досягнення такої сили, що дозволить домогтися поставленої мети. Цей ефект може бути досягнутий поступовим наростанням психологічного впливу за відзначеними складовими при сумірності сили впливу зі значимістю скоєного вчинку. Таким чином, усе різноманіття методів психологічного впливу можна представити у вигляді структури наведеної на рис. 2.

Рис. 2. Класифікація методів впливу у професійній діяльності слідчого.

При вивченні проблеми застосування психологічних методів впливу у професійній діяльності слідчого особливо гостро постають питання про розмежування дозволеності та критерії допустимості психологічного впливу на особистість.

Аналіз представлених у науковій літературі класифікацій дає нам змогу зробити висновок про наявність у них нечіткості щодо виділення критеріїв допустимості психологічних методів впливу тому, що підходи до їхньої систематизації в багатьох авторів не є сумісними. На наш погляд, запропоновані класифікації суб’єктивно і досить однобоко підходять до вибору основних характеристик допустимості впливу, висвітлюючи одні моменти й не відзначаючи інші. Для впорядкування й систематизації критеріїв допустимості методів психологічного впливу ми вводимо три базові характеристики, які, на наш погляд, найбільшою мірою визначають допустимість застосування того чи іншого способу психологічного впливу й відмежовують його від насильства. Це – законність, етичність й інформативність (пізнавальна цінність).

Законність психологічного впливу регламентується Законом України “Про міліцію”, КПК України, КК України та іншими нормативними документами. Етичність психологічного впливу окреслюється морально-етичними нормами, етичним Кодексом працівника міліції, а інформативність обумовлена результативністю слідчої діяльності, тобто отриманням чи неотриманням необхідної інформації.

Поєднуючи ці три базових критерії, ми одержуємо тривимірний простір _модель простору відображення допустимих методів психологічного впливу (рис. 3), кожна точка якої являє собою визначений метод впливу, що, у свою чергу, потрапляє чи не потрапляє до так званої зони допустимості впливу.

Рис. 3. Модель відображення простору використання допустимих методів психологічного впливу у професійній діяльності слідчого.

Аналізуючи цю модель, ми бачимо такі виражені вісі, як:

- вісь законності психологічних методів впливу на особистість: законність–незаконність (+, ;

- вісь етичності психологічних методів впливу на особистість: етичність–неетичність (+, ;

- вісь інформативності психологічних методів впливу на особистість: інформативність–неінформативність (+,

Діагональ – абсолютно недопустимі методи психологічного впливу (__і абсолютно допустимі методи психологічного впливу (+ + +) – відображає узагальнену шкалу виміру допустимості методів психологічного впливу.

Розглядаючи поняття допустимості на засадах запропонованих критеріїв, можна чітко визначити можливість застосування того чи іншого методу впливу у слідчій практиці, розмістивши його в тривимірній площині критеріїв, і таким чином визначити, чи потрапляє він до так званої зони допустимості впливу. Але тут необхідно наголосити на тому, що оскільки процес впливу ми розглядаємо в системі суб’єкт-об’єктно-середовищних відносин, то в кожному конкретному випадку розслідування злочину межа зони допустимості може коливатися в залежності від умов реалізації процесу впливу. Такі умови можна поділити на три групи:

·

·

·

Використання психологічних прийомів не може розглядатися лише як спосіб впливу на підозрюваного з метою одержання його зізнань. Психологічні прийоми, як і будь-які інші, є способами виявлення джерел інформації, які сприяють встановленню обставин розслідування злочинів. При аналізі допустимості і правомірності використання прийомів і засобів у слідчій діяльності необхідно виходити з сутності цих методів та сумлінності осіб, які їх застосовують. Тому слідчі повинні оволодівати навичками використання методів психологічного впливу для підвищення ефективності професійної діяльності. Запропоновані модельні побудови особливостей застосування психологічного впливу у слідчій діяльності можуть лягти в основу навчальних програм, тренінгів і рекомендацій щодо удосконалення існуючих підходів до застосування тактичних прийомів розслідування злочинів, які базуються на використанні методів психологічного впливу.

Підсумком дослідження є сформульовані висновки роботи.

ВИСНОВКИ

1. Аналіз проблеми становлення і розвитку методів психологічного впливу на особистість у слідчій діяльності свідчить про те, що він був предметом дослідження переважно криміналістичної галузі знань та базувався, в основному, на карально-винагородних засадах. Разом з тим, розгорнутий теоретичний аналіз цієї проблеми дозволив нам констатувати, що психологічний вплив передбачає два основних напрямки: заохочення і покарання. Ці методи реалізуються численними способами і прийомами із використанням різноманітних тактик і стратегій, що створює достатню складність як під час навчання спеціалістів, так і у виборі засобів психологічного впливу для застосування у професійній діяльності слідчого.

2. Констатуючий експеримент показав, що переважна кількість респондентів як серед слідчих, так і серед курсантів вважає, що головна роль у розслідуванні злочинів повинна належати правомірним і допустимим психологічним методам впливу. Але виявлений нами недостатній рівень знань та вмінь працівників слідчих підрозділів у використанні способів правомірного психологічного впливу, обумовлений як незадовільним станом професійної підготовки, так і неопрацьованістю способів передавання досвіду застосування психологічного впливу, що призводять до зниження ефективності слідчої діяльності та сприяє формуванню соціально-негативного ставлення населення до правоохоронних органів.

3. Виявлене нами зменшення значущості застосування методів психологічного впливу у курсантів після проходження виробничої практики свідчить про недостатньо сформований рівень уявлень про пріоритетність, доцільність та допустимість психологічних методів впливу при розслідуванні злочинів. Зіткнення з реальною дійсністю формує у курсантів достатньо різнорівневе уявлення про ступінь та можливості застосування методів фізичного та матеріального впливу. Так, існує стійка група респондентів як серед курсантів, так і серед слідчих, яка вважає за необхідне використання неправомірних методів психологічного впливу та фізичного насильства. Разом з тим, у слідчих, які мають стаж роботи до п’яти років, відмічається зростання рівня усвідомлення пріоритетної ролі методів психологічного впливу.

4. Для систематизації методів психологічного впливу нами була розроблена класифікація, основу якої складають: по-перше _розподіл методів психологічного впливу на заохочувально-правові та примусово-правові методи в межах діючого законодавства; по-друге _залежність застосування методів психологічного впливу від співвідношення основних характеристик життєдіяльності людини, які умовно поділяються на три категорії: матеріальну (Мс), фізичну (Фс) і емоційно-почуттєву (Е-Пс) складові. Використання такої класифікації методів психологічного впливу у професійній діяльності слідчих сприяє більш детальному та точному підбору слідчими методів впливу на особистість у ситуаціях розслідування злочинів, у залежності від пріоритетності визначальних характеристик життєдіяльності учасника розслідування (підслідного, свідка, потерпілого тощо) що, у свою чергу, підвищує результативність та ефективність практичної діяльності слідчого.

5. Запропоновані нами модельні побудови, основу яких складають: по-перше – умовний розподіл членів суспільства за рівнем дотримання законодавчо закріплених правових норм на три категорії осіб: законослухняні (І категорія), незаконослухняні (ІІ категорія) і пересічні (ІІІ категорія) громадян; по-друге – залежність застосування методів психологічного впливу від співвідношення та часткової участі основних складових характеристик життєдіяльності людини (Мс, Фс, Е-Пс); по-третє – виокремлення базових критеріїв допустимості методів психологічного впливу таких як: законність, етичність, інформативність – найбільш адекватно визначають особливості застосування методів психологічного впливу у професійній діяльності слідчих. Використання запропонованих модельних побудов психологічного впливу сприяє більш змістовному та якісному вивченню психологічних основ використання методів впливу. Застосування наочних моделей методів психологічного впливу сприяє формуванню просторового мислення та більш ґрунтовному підходу до використання слідчими у своїй професійній діяльності тактичних прийомів, що базуються на психологічних засадах.

6. Для більш ефективного впровадження в практичну діяльність слідчих правомірних, законних, допустимих та результативних методів впливу необхідно розробити систему стимулювання працівників, яка б була спрямована на формування зацікавленості у надбанні передових знань, навичок та підвищенні особистої професійної майстерності. Для вирішення цієї проблеми необхідним є комплексний підхід: розробка нових та удосконалення існуючих систем підготовки молодих слідчих, курсів підвищення кваліфікації; рішуче та мобільне введення в систему навчання нових перспективних тренінгів та тренувальних занять по формуванню комунікативних вмінь та навичок.

7. За результатами проведених нами досліджень бажано:

·

·

·

·