СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені Володимира Даля

МОГІЛЕВСЬКА Натела Едуардівна

УДК 378.14:37.036

ФОРМУВАННЯ ЕСТЕТИЧНОГО ВІДНОШЕННЯ ДО ЛЮДИНИ У КУРСАНТІВ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ СИСТЕМИ МВС УКРАЇНИ

13.00.07 – теорія і методика виховання

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Луганськ – 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: | член-кореспондент АПН України, доктор педагогічних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України

Шевченко Галина Павлівна, завідуюча кафедри педагогіки Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, директор Інституту духовного розвитку людини.

Офіційні опоненти: | доктор педагогічних наук, старший науковий співробітник

Миропольська Наталія Євгенівна,

Інститут проблем виховання, завідувач лабораторії естетичного виховання.

кандидат педагогічних наук, доцент

Сбітнєва Людмила Миколаївна,

Луганський національний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри співів і диригування.

Провідна установа: | Південноукраїнський державний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського, Міністерство освіти і науки України, кафедра педагогіки, м. Одеса.

Захист відбудеться „_24_” грудня 2004 року о 1200 години на засіданні спеціалізованої вченої ради К 29.051.06 у Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля за адресою: 91034 м. Луганськ, кв. Молодіжний, 20-а.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля за адресою: 91034 м. Луганськ, кв. Молодіжний, 20-а.

Автореферат розісланий „_23_” _грудня_ 2004 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради А.О. Андрющук

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. У сучасних умовах трансформації українського суспільства значно загострилася проблема духовного стану учнівської молоді. Викликає серйозне занепокоєння наявність у неї зверхнього і зневажливого ставлення до іншої людини, підвищеної агресивності, утвердження культу насильства, зневаги до естетичних цінностей та ідеалів, що вироблені впродовж віків. Особливо небезпечно, коли ці негативні особистісні якості проявляються у працівників правоохоронних органів, які мають бути взірцем високої духовності, краси вчинку і моральності. Тому педагогічний процес у вищих навчальних закладах системи МВС України має бути гуманістичним та естетичним.

Головним суб'єктом процесу навчання і виховання є людина як найвища життєва цінність, яка за час навчання у вищому навчальному закладі повинна набути не тільки культурно-освітній досвід, але й досвід гуманного та естетичного відношення до людини.

Естетична та педагогічна науки приділяють значну увагу проблемам ціннісно-естетичного відношення до людини, досліджують природу естетичних ідеалів людини, її смаків, естетичних уподобань.

Проблеми людського буття, естетичного світосприймання та естетичного світовідношення знайшли своє відображення в працях М. Бахтіна, В. Вернадського, В. Соловйова, П. Флоренського, А. Камю, М. Хайдеггера,

В. Франкла, Е. Фромма, Тейяра де Шардена та ін.

Для осмислення сутності естетичного відношення особливо важливими є праці, у яких розкривається природа людини, її духовні цінності, смисли буття, духовне як естетичне (І. Александров, В. Бех, В. Бичков, Л. Буєва, В. Казначеєв, С. Кримський, М. Мамардашвілі, О. Лосєв та ін.)

Проблему естетичного відношення особливо плідно розробляли провідні вчені-естетики другої половини ХХ ст.: Ю. Борєв, О. Буров, І. Зязюн, М. Кіященко, А. Комарова, В. Крутоус, Л. Левчук, М. Лейзеров, О. Лосєв, В.Мазепа, В. Малахов, Л. Печко, О. Семашко, Л. Столович, Є. Шудря та ін.

Психологічні аспекти естетичного відношення розглядалися Б.Ананьєвим, Л. Виготським, О. Леонтьєвим, С. Рубінштейном, Б. Тепловим та ін.

Проблеми формування естетичного відношення учнівської молоді до природи, мистецтва, людини представлені в дослідженнях В. Бутенка, Є.Квятковського, Л. Коваль, Б. Лихачова, О. Рудницької, Л. Масол, Н. Миропольської, С. Мельничука, О. Олексюк, Г. Падалки, О. Семашка, Г.Тарасенко, Г. Шевченко та ін.

Безпосередньо теорія і практика формування естетичного ставлення до людини вивчалася А. Лобовою. Дослідження різних аспектів естетичного відношення учнівської молоді значно активізувалося в останнє десятиріччя (Н. Аніщенко, С. Горбенко, Т. Іванова, В. Орлов, Т. Танько, М. Торговкін, І. Реморенко, Н. Фірстова). Естетичне виховання курсантів вищих навчальних закладів у системі МВС України досліджувалося О. Барановим.

Разом з тим, незважаючи на значну кількість наукових праць, присвячених естетичному розвитку учнівської молоді, проблема формування естетичного відношення до людини у курсантів ВНЗ системи МВС України залишається недостатньо обґрунтованою і вивченою.

Нами були виявлені суперечності: між об'єктивними потребами формування у курсантів естетичного ставлення до людини як найвищої цінності – найпрекраснішого витвору природи та недосконалою організаційно-методичною системою реалізації цієї потреби у ВНЗ системи МВС України; між потребою вищих навчальних закладів у підготовці майстрів-професіоналів – гуманних і естетично розвинених особистостей і недостатньою розробленістю теорії естетичного відношення до людини. Це і зумовило вибір теми дослідження: ”Формування естетичного відношення до людини у курсантів вищих навчальних закладів системи МВС України”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалось у межах комплексної теми: „Духовний розвиток особистості: методологія, теорія і практика”, що розробляється кафедрою педагогіки та Інститутом духовного розвитку людини Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. Тема затверджена Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні, протокол №9 від 25 листопада 2003 року.

Об’єкт дослідження – процес формування естетичного відношення до людини у курсантів ВНЗ системи МВС України.

Предмет дослідження – зміст естетичного відношення до людини та особливості його формування в педагогічному процесі ВНЗ системи МВС України.

Мета дослідження полягає у розкритті сутності та змісту естетичного відношення до людини, теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці особливостей його формування у курсантів ВНЗ системи МВС України.

Гіпотеза дослідження.

Ефективність процесу формування естетичного відношення до людини у курсантів вищих навчальних закладів системи МВС України забезпечується:

- теоретико-методологічним визначенням сутності естетичного відношення до людини як педагогічної категорії;

- накопиченням естетичного досвіду;

- розвитком естетичного сприймання, естетичного почуття, естетичного ідеалу людини;

- створенням естетико-виховного простору в навчальному закладі;

- використанням у навчально-виховному процесі мистецтва і комп’ютерних технологій;

- включенням курсантів в активну естетичну діяльність (комунікативну, художньо-творчу, пізнавальну тощо).

Відповідно до мети й гіпотези були визначені наступні завдання дисертаційного дослідження:

- виявити теоретико-методологічні підходи до естетичного відношення до людини як педагогічної категорії;

- визначити змістову сутність естетичного відношення до людини;

- визначити домінуючі компоненти структури естетичного відношення до людини у курсантів вищих навчальних закладів системи МВС України;

- розробити комплексну діагностичну методику перевірки стану сформованості естетичного відношення до людини;

- розробити педагогічну систему формування естетичного відношення до людини у курсантів вищих навчальних закладів системи МВС України;

- виявити й експериментально перевірити ефективні засоби й особливості формування естетичного відношення до людини в процесі вивчення іноземної мови та в позааудиторній роботі у вищих навчальних закладах системи МВС України;

- розробити методичні рекомендації з організації процесу формування естетичного відношення до людини засобами нових інформаційних технологій.

Методологічну основу дослідження становлять філософські положення про сутність людини та її взаємини зі світом природи та людини (І.Александров, В. Бех, Л. Буєва, М. Каган, С. Кримський, В. Малахов, М.Мамардашвілі, Е. Фромм, Тейяр де Шарден); естетичні теорії та концепції про сутність естетичного, естетичного відношення, естетичного відношення до людини (Т. Адорно, В. Бачинін, О. Буров, М. Каган, В. Мартинов, Л. Печко, Л.Столович); концептуальні позиції естетичної спрямованості в професійній освіті в Україні (Г. Васянович, О. Глузман, О. Рудницька, О. Олексюк, Г.Падалка, В. Орлов); положення теорії й практики використання мистецтва у навчально-виховному процесі вищої школи (В. Бутенко, С. Мельничук, Н. Миропольська, О. Олексюк, Г. Падалка, Г. Шевченко та ін.).

Теоретичну основу дослідження становлять праці психологів і педагогів про естетичне виховання (Б. Ананьєв, А. Менегетті, Б.Теплов, Ж.Юзвак, В.Бутенко, І.Зязюн, Н. Миропольська, Г.Шевченко та ін.); концепція естетичного середовища (Л.Печко, О.Торшилова); концепція духовного розвитку особистості (В.Баранівський, Л.Губерський, А.Комарова, Г.Шевченко, П.Щербань, Ж.Юзвак); концепції виховного впливу мистецтва на особистість (І.Зязюн, Л.Масол, Н.Миропольська, В.Орлов, Г.Падалка, О.Семашко, Г.Шевченко); ідеї особистісно-орієнтованого навчання та виховання (І.Бех, Є.Бондаревська та ін.).

У дисертаційній роботі використаний комплекс методів дослідження:

теоретичні методи: аналіз філософської, культурологічної, естетичної, психолого-педагогічної, мистецтвознавчої літератури для зіставлення різних поглядів на досліджувану проблему, для розгляду теоретико-методологічних питань з метою визначення теоретико-методологічних засад дослідження, сутності основних категорій та понять;

емпіричні методи: діагностичні (анкетування, опитування, бесіда, інтерв'ю); спостереження, самоспостереження для встановлення рівня сформованості естетичного відношення до людини у курсантів; педагогічний експеримент для виявлення результативності експериментальної роботи;

статистичні методи для опрацювання результатів експериментальної роботи.

Експериментальна база дослідження. Дослідження здійснювалось у Луганській академії внутрішніх справ імені 10-річчя незалежності України впродовж 1999–2004 рр. Для дослідно-експериментальної роботи було залучено 420 курсантів.

На першому етапі (1999 – 2000 рр.) – здійснено вивчення й аналіз стану розробленості проблеми, проаналізована наукова література, визначено об'єкт, предмет, мету і завдання дослідження; сформульована гіпотеза.

На другому етапі (2000–2002 рр.) – організована експериментальна робота, яка дозволила продіагностувати рівень естетичного відношення курсантів до людини, розробити показники та критерії його сформованості, виявити найбільш ефективні засоби досягнення результативності поставленої мети.

На третьому етапі (2002–2004 рр.) – узагальнювалися результати теоретичного аналізу та експериментальної роботи. Апробація результатів дослідження відбувалася шляхом публікацій та доповідей на наукових конференціях.

Наукова новизна дослідження полягає у тому, що:

- уперше здійснено теоретико-методологічний аналіз та експериментальну перевірку змісту, специфічних особливостей та засобів формування естетичного відношення до людини у курсантів ВНЗ системи МВС України;

- дістало подальшого розвитку визначення сутності естетичного відношення до людини як педагогічної категорії;

- удосконалено систему засобів формування естетичного відношення до людини.

Теоретичне значення одержаних результатів полягає в розробці теоретико-методологічних засад формування у курсантів естетичного відношення до людини; обґрунтуванні змісту естетичного відношення до людини з опорою на такі домінантні компоненти: естетичне сприймання, естетичне почуття, у розробці науково обґрунтованої педагогічної системи формування у курсантів естетичного відношення до людини як чинника гармонізації естетико-виховного простору вищого навчального закладу системи МВС України.

Практична цінність дослідження полягає у створенні естетико-виховного простору ВНЗ, що сприяє естетизації навчально-виховного процесу, розробці методичних рекомендацій щодо формування естетичного відношення до людини у курсантів ВНЗ системи МВС України, упровадженні в навчальний процес спецкурсу „Мистецтво і нові інформаційні технології”.

Особистий внесок автора полягає в розробці на теоретичному і практичному рівнях сутності естетичного відношення курсантів до людини, у практичному впровадженні отриманих результатів у процес викладання іноземних мов вищого навчального закладу системи МВС України.

Апробація і впровадження результатів дослідження. Основні положення і результати дослідження доповідалися на міжнародних науково-практичних конференціях „Університет та регіон” (Луганськ, 1999-2003), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених „Системний аналіз та інформаційні технології” (Київ, 1-3 липня 2001 р.), Всеукраїнських науково-практичних конференціях: „Духовний розвиток особистості: методологія, теорія і практика” (Луганськ, 2004), „Проблема гуманітаризації, гуманізації освіти та впровадження новітніх педагогічних технологій в навчальних закладах МВС України (Запоріжжя, 2002 р.), на V міжнародній виставці навчальних закладів “Сучасна освіта в Україні” (Київ, 2002), І і ІІ Міжнародній науково-практичній конференції „Сучасні тенденції в комп’ютеризованому навчанні іноземним мовам” (Луганськ, 2003, 2004 рр.).

Матеріали дослідження впроваджено у навчальний процес Луганської академії внутрішніх справ МВС України імені 10-річчя незалежності України (довідка №3213 від 11.12.2003 р.), Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов (довідка №2529 від 30.12.2003 р.), Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля (довідка №108-115-2890/33 від 3.12.2003 р.).

Публікації. Результати та основні положення дисертаційного дослідження відображено у 14 авторських публікаціях, з них 6 – у фахових виданнях.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до них, загальних висновків, списку використаних джерел (237 найменувань, з них 24 іноземними мовами) та додатків. Повний обсяг дисертації становить 194 сторінки. Робота містить 7 таблиць, 5 додатків на 5 сторінках, 8 діаграм.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується актуальність і сутність дослідженості обраної проблеми, визначено об’єкт, предмет дослідження, сформульовано гіпотезу і завдання, методологічну та теоретичну основи, охарактеризовано методи дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи, наведено дані про апробацію та впровадження її результатів.

У першому розділі „Теоретико-методологічні основи формування естетичного відношення до людини” розкрито погляди зарубіжних та вітчизняних вчених на сутність людини, її місце в сучасному світі, взаємини з природою, людьми. У розділі подається аналіз категорії „естетичне відношення” та розкрито наукові підходи до проблеми формування естетичного відношення до людини; визначено значущість у духовному становленні курсантів системи естетичних цінностей, естетичного сприймання, естетичного почуття, естетичного смаку, естетичної оцінки, естетичного ідеалу.

На підставі узагальнення поглядів учених-естетиків О.Бурова, Ю.Борєва, В.Боруліна, В.Іванова, В.Малахова, О.Семашка, Л.Столовича, Є.Шудрі, В.Федорука, Н.Яранцевої показано, що основою різноманітних зв'язків людини з реальним світом є три типи відношень – пізнавальні, діяльнісні (практичні) й ціннісні.

Осмислити сутність естетичного відношення можна з позицій наукового підходу до феномену естетичного. У дослідженнях А.Бєляєва, С.Бесклубенка, Р.Інгардена, Л.Столовича, М.Князевої, Н.Маньковської, Ю.Осокіна, Л.Печко, О.Сапожник, О.Лосєва естетичне розглядається як вихідна категорія естетики. Однозначної думки стосовно сутності естетичного в сучасній науці немає. С.Бесклубенко вважає, що естетичним є те, що узгоджується зі звичкою, відчувається і уявляється як естетично цінне і відповідає закономірностям естетики. Плідною для нашого дослідження стала думка вченого стосовно процесу естетизації, який нерозривно пов’язаний з процесами етизації і сакралізації (набуття статусу священного, святого). Вона підтверджує наукову позицію стосовно естетичного розвитку особистості на основі єдності процесів естетизації, етизації, сакралізації. Власне ці процеси є необхідними ознаками формування духовного світу особистості. Ми спиралися на розуміння естетичного О.Лосєвим, який вважав, що „естетичне” слід розуміти як „виразне”, та Ю.Борєва, який розглядає естетичне як загальнолюдську цінність, у якій втілені природні й соціальні особливості предмета у їх співвідношенні з практикою людства.

З’ясовано, що основними формами естетичного є прекрасне, піднесене, трагічне, комічне, потворне, низьке. Вони тісно пов’язані з естетичними властивостями, які несуть в собі естетичну оцінку – чудове, чарівне, зворушливе, жахливе. Серед цих форм особливе місце займає прекрасне як одухотвореність предмету.

У дослідженні показано, що естетичне стає естетичною властивістю людини в процесі естетичного виховання, яке розглядається як процес формування в особистості естетичного відношення до дійсності й естетичної діяльності. Спираючись на естетичну концепцію О.Бурова, встановлено, що основним завданням естетичного виховання є цілісне сприймання дійсності, відбиття життя у формах самого життя і активного естетичного впливу на нього.

Узагальнення поглядів, присвячених дослідженню духовної сутності людини (С.Пролєєв, С.Кримський, Ж.Юзвак), доводить, що однією з атрибутивних її ознак є здатність до сприймання й творення краси в різних видах духовно-практичної діяльності. М.Бердяєв стверджував, що в особистості є надособистісне і його слід шукати в її душі й духові. Згідно з філософськими позиціями К.Ясперса та С.Франка духовність розглядається як певна єдність самореалізації душі (екзистенції) і духовної основи буття (трансценденції). Естетичне є невід’ємною сутності душі і духу людини.

На основі вивчення різних аспектів феномену естетичного, естетичного виховання в дисертації зроблено узагальнення стосовно визначення сутності естетичного відношення. Естетичне відношення розглядається як емоційно-образний спосіб освоєння предметного світу і присвоєння його естетичних цінністей, оскільки одним із основних законів розвитку Світу є закон Краси і Гармонії.

Основними структурними компонентами естетичного відношення є естетичне сприймання, естетичне почуття, естетична оцінка, естетичний смак, естетичний ідеал. Механізмом, що збуджує естетичний розвиток особистості, є естетичні потреби.

У різні вікові періоди людина має характерні аксіологічні пріоритети, що визначають її естетичне відношення до світу, до природи, до речей, до мистецтва, до людей. На процес формування естетичного відношення суттєво впливає наявність естетичного досвіду, пов’язаного зі здатністю до споглядання краси у всіх її проявах – у природі, в мистецтві, у спілкуванні, у стосунках з іншими людьми, в естетиці поведінки й побуту. Це є фундаментом, на якому базується процес естетичного відношення до людини. У процесі духовно-практичного освоєння світу, у різних видах діяльності здійснюється становлення людини, особистості, тому важливого значення набуває тренування своїх здібностей у багатогранному чуттєвому сприйманні світу (спостережливості, внутрішньої чутливості до різних відтінків буття, захоплення та милування красою).

На підставі узагальнення поглядів вчених (Л. Новікова, В. Халілов, А.Лазарь, С. Братченко, Л. Печко, С. Тараскіна, Ю. Мануйлов тощо) з’ясовано, що визначальним фактором формування естетичного відношення до людини є естетичне середовище навчального закладу, педагогічного процесу. Це особливо важливо для вищого навчального закладу закритого типу.

Як відзначає Л.Печко, теорія естетичного виховання значно розширила межі власного категоріального апарату за рахунок введення нових понять і категорій: естетичне середовище, культурна свідомість, принцип естетизації, віртуальна реальність, комунікативна естетика, естетико-виховний простір, відеокультура тощо. Естетичне середовище – найбільш універсальний різновид культурного простору, який гармонізує всі сторони й норми людського буття (Л. Печко).

У нашому дослідженні вжито термін „естетико-виховний простір”, який відбиває сутність поняття „естетичне середовище”.

Естетико-виховний простір навчального закладу – це життєвий простір, естетичний фон, естетичне оточення, яке олюднює відношення людини до людини, гармонізує й гуманізує людське спілкування, сприяє тому, щоб люди були „взаємно красивими”. Освітній процес як один із компонентів культури інтегрує етичні, естетичні, художні, інтерперсональні, інформаційні впливи на курсантів сприяє їх естетико-інформаційному, естетико-моральному розвитку.

У контексті культурно-естетичної орієнтації естетико-виховного простору вищого навчального закладу освітній процес, спираючись на художньо-естетичну практику, набуває перетворювальних властивостей для особистості. У роботі підкреслюється значущість естетичних факторів у процесі навчання, естетизації навчально-виховного процесу як компонента естетико-виховного простору, естетичного фону, естетичного поля, які складають підґрунтя для накопичення курсантами естетичного досвіду, що сприяє ефективності формування естетичного відношення до людини.

У дослідженні показано, що естетичні предмети фіксуються особистістю перш за все на почуттєво-емоційному рівні, наповнюючи її гамою емоційно насичених різноманітних переживань. Естетичне переживання є найважливішою „клітиною” у формуванні естетичного відношення. Воно є водночас і формою мислення, і формою збудження почуттєво-емоційної сфери, і завжди має одухотворений характер, бо фіксує унікальність кожної миті та явища людського буття. Л. Виготський називав естетичне переживання „розумними емоціями”.

Одним із визначальних результатів формування естетичного відношення є естетичний ідеал особистості. На підставі всебічного аналізу естетико-педагогічної літератури у дослідженні показано, що естетичний ідеал являє собою взаємодію сущого і того, що повинно бути, яке ґрунтується на базових естетичних цінностях. Передумовою формуваня естетичного ідеалу є наявність у особистості здатності до естетичного сприймання і розвинутого естетичного почуття. Структура естетичного ідеалу включає елементи цільової настанови на майбутнє, уявлення про бажане майбутнє. Перетворювальна роль належить образному мисленню, творчій уяві, мрії, естетичним потребам. Естетичний ідеал має здатність до створення образу смисложиттєвої мети.

У роботі показано, що взірцем красивої людини, який наближається до естетичного ідеалу, є людина, яка прагне бачити красу іншої людини, красу її душі і переносити це бачення на образ власного „Я”. В. Сухомлинський вбачав у людській красі „гімнастику душі”, яка возвеличує і підносить кожну особистість до внутрішньої духовної краси.

Виходячи з того, що взірцем ідеальної людини є людина духовна, гармонійна, у дисертації наголошується на органічній єдності естетичного, морального й інтелектуального. Показниками естетичного відношення до людини є: уміння вразитись і осягнути красу людської душі, красу людського духу, красу людського подвигу; єдність зовнішньої краси і внутрішньої одухотвореності; моральне бачення краси; вміння відчувати поезію праці; естетичне сприйняття праці; уміння розпізнавати моральні витоки людської краси; вміння оцінити красу людського вчинку; комфортне перебування в естетичній логосфері; творення власного ціннісно-життєвого ідеалу на основі сприймання класичних зразків мистецтва.

Сучасні наукові підходи до вивчення різних аспектів сутності людини (Б. Ананьєв, Л. Буєва, В. Орлов, І. Фролов, С. Рубінштейн, В. Мерлін, А.Адлер, А. Менегетті, А. Бєлкін) стали науковим підґрунтям для висновку, що людина є прекрасною часткою мікрокосмосу, і всі її структурні компоненти (вітальність, світоглядність, світовідношення, світовідчуття, голографічність тощо) несуть в собі естетичні властивості, що спонукають її до відтворення й творення прекрасного.

У сучасному полі естетичного виховання присутні висока культура, що акумулює й репродукує загальнолюдські цінності, та популярна масова культура, для якої характерні ефекти миттєвості, емоційного вибуху, серійності, видовищності, медіа-іміджу.

Здійснюючи процес естетичного виховання курсантів, слід ураховувати той факт, що воно формується не тільки у формальному виховному процесі, який носить інституалізований характер, але і в середовищі буденного існування людини. Коли процес естетичного виховання носить інституалізований характер, відбувається утвердження „легітимної”, „домінантної” естетичної цінності, „високої” культури. У просторі буденного існування людини великий вплив має енвіроментальний фактор, пов’язаний з тим, що курсант проживає у медіатизованому просторі й значну частину естетичних уявлень отримує з медіа-середовища.

Естетичні уявлення, що формуються під впливом оточуючого середовища, мають широкий діапазон, верхня межа якого створюється під впливом класичних зразків мистецтва, а нижня – під впливом естетичних моделей медіа, що реплікуються всіма їх видами.

У дослідженні показані специфічні особливості формування естетичного відношення до людини у курсантів вищих навчальних закладів системи МВС України: подолання підозрілого ставлення до людей, пов’язаного зі специфікою майбутньої професії; компенсація обмеженості естетичного кругозору; розширення діапазону художньо-естетичних інтересів; різний стартовий рівень естетичної культури курсантів; обмеженість спілкування, що веде до утруднення у вираженні своїх думок, почуттів, інтересів; відсутність вибірковості у ставленні курсантів до творів мистецтва, низький рівень естетичного смаку.

Оскільки доведено, що естетичне відношення до людини є професійною якістю правоохоронців, у дисертації представлені шляхи, засоби, форми естетичного впливу на внутрішній світ курсантів, які забезпечують ефективність їх естетичного розвитку.

У другому розділі „Зміст та особливості формування у курсантів вищих навчальних закладів системи МВС України естетичного відношення до людини” представлено методику й результати констатуючого експерименту, розкрито процедуру й механізми формування у курсантів естетичного відношення до людини, подано розроблену й експериментально перевірену педагогічну систему формування естетичного відношення до людини у курсантів системи МВС України, проаналізовано й узагальнено результати експериментальної роботи.

Експериментальне дослідження здійснювалось у Луганській академії внутрішніх справ імені 10-річчя незалежності України впродовж 1999–2004 рр. Для дослідно-експериментальної роботи було залучено 420 курсантів (констатуючий і формуючий експеримент).

Згідно із завданнями дослідження в процесі констатуючого експерименту з’ясовані потенційні можливості навчально-виховного процесу вищих навчальних закладів системи МВС України стосовно формування у курсантів естетичного відношення до людини, проаналізований традиційний процес навчання курсантів з точки зору формування у них естетичного відношення до людини та визначений рівень сформованості естетичного відношення до людини у курсантів вищих навчальних закладів системи МВС України.

Аналіз навчальних програм дисциплін, навчальних планів спеціальностей, планів виховної роботи, планів роботи різноманітних гуртків показує, що навчальний процес у вищих навчальних закладах системи МВС України має певні потенційні можливості для формування у курсантів естетичного відношення до людини, але ці можливості мало враховуються в навчальних програмах, планах, які зорієнтовані переважно на формування професійно необхідних знань, умінь, навичок майбутніх правоохоронців. Потенціал навчально-виховного процесу стосовно формування у курсантів естетичного відношення до людини знаходиться більшою мірою в сфері організації навчального матеріалу, вибору методів і прийомів виховної роботи, що не гарантує його обов’язкової реалізації.

Тривале спостереження за навчально-виховним процесом та аналіз його результатів показали, що проблемі формування у курсантів естетичного відношення до людини приділяється недостатньо уваги, цілеспрямована й систематизована робота з вирішення цієї проблеми не ведеться, у традиційному комплексі виховних заходів не передбачений спеціальний напрямок роботи з формування естетичного відношення до людини.

Отже, потенційні можливості навчально-виховного процесу вищих навчальних закладів системи МВС України стосовно формування у курсантів естетичного відношення до людини використовуються нецілеспрямовано, що веде до акцентування набуття курсантами професійних якостей, поза увагою залишається найвища моральна й естетична цінність – людина.

Визначення рівня сформованості естетичного відношення до людини як професійної якості курсантів вищих навчальних закладів системи МВС України здійснювалося за допомогою розробленої відповідно до завдань констатуючого експерименту комплексної діагностичної методики, яка складалася з блоків, кожен з яких дозволяє проаналізувати рівень сформованості основних показників естетичного відношення до людини (розвиненість естетичного сприйняття, здатність до естетичного переживання, розвиненість естетичного почуття, наявність естетичного смаку та ідеалу, розвиненість естетичної логосфери (Н. Миропольська), краса вчинку) згідно зі специфічними для кожного з них критеріями.

Рівні сформованості естетичного відношення до людини у курсантів визначено з опорою на підходи В.Лейбсона, М.Бернштейна та А.Лобової: неестетичний, передестетичний, власне естетичний.

Неестетичний рівень відбиває відсутність потреби у спілкуванні з естетичним, відсутність умінь виявляти естетичні властивості людини, слабко розвинена естетична логосфера тощо.

Передестетичний рівень (емпатійний) характеризується здатністю до емоційного переживання, яке не підкріплюється оцінними судженнями про естетичні властивості людини.

Естетичний – відображає здатність оцінити з естетичних позицій іншу людину як абсолютну естетичну цінність і змоделювати свій власний естетичний ідеал людини та спроектувати його на себе.

Вивчаючи у курсантів стан естетичного відношення до людини, до уваги бралися характерні особливості специфічної студентської субкультури, яка згідно з соціологічними дослідженнями О.Семашка, проявляється у: схильності до естетизації світу й свого буття в ньому; залежності специфіки естетичного відношення від майбутньої спеціалізації; розвиненості самодіяльної художньої творчості; суперечності між порівняно розвинутими естетичними потребами і можливостями їх задоволення; схильності до авангардизму; використанні переважно гедоністичної та пізнавальної функцій мистецтва; прагненні новизни та естетичного оновлення світу; підвищеній інтенсивності спілкування у зв'язку з освоєнням мистецтва і творчістю; індивідуалізації освоєння мистецтва в поєднанні з колективістськими формами. Виявлено, що серйозну загрозу для формування естетичного відношення до людини становить синдром культурокорисності. Адже естетичне завжди безкорисливе, неутилітарне.

Аналіз результатів комплексної діагностики показав, що загальний рівень сформованості естетичного відношення до людини у майбутніх правоохоронців невисокий. Переважна більшість курсантів, що брали участь у констатуючому експерименті, продемонстрували сформованість естетичного відношення до людини на рівні неестетичному (КГ – 32%, ЕГ – 34%) та передестетичному (КГ – 54%, ЕГ – 51%), що виявляється у відсутності або нерозвиненості естетичних потреб, естетичного сприйняття предметного світу, природи, людини, невмінні або недостатньо сформованому умінні висловлювати власні естетичні судження, у несформованості естетичного ідеалу, неусвідомленні законів естетичної логосфери тощо.

Невисокий загальний рівень сформованості естетичного відношення до людини у курсантів зумовлений, на нашу думку, низкою об’єктивних та суб’єктивних чинників: функціонуванням вищих навчальних закладів системи МВС України в межах традиційної освітньої парадигми; впливом усталених звужених уявлень про функції правоохоронця в суспільстві; інтенсивним впливом сучасного медіа-середовища.

Для досягнення мети дослідження, виходячи з сутнісних характеристик естетичного відношення до людини, його змістової структури, соціокультурних особливостей курсантів та аналізу результатів констатуючого експерименту запропонована педагогічна система формування естетичного відношення до людини у курсантів вищих навчальних закладів системи МВС України.

Педагогічна система формування естетичного відношення до людини у курсантів вищих навчальних закладів системи МВС України включає такі взаємопов’язані елементи: мета, принципи, естетико-виховний простір навчального закладу, учасники процесу формування естетичного відношення до людини, педагогічна технологія формування естетичного відношення до людини, процес формування естетичного відношення до людини у курсантів вищих навчальних закладів системи МВС України.

В організації експериментальної роботи ми спиралися на концепцію І.Беха щодо формування в особистості почуття цінності іншої людини (прагнення і здатність індивіда співпереживати їй, бажання її зрозуміти, сприяння досягненню нею морально значущих цілей; розкриття позитивних сторін інших людей; попередження зневажливого ставлення до людини; повага до людської гідності інших людей).

Мета педагогічної системи – формування у курсантів вищих навчальних закладів системи МВС України естетичного відношення до людини.

Педагогічна система будувалася на принципах культуровідповідності, гуманізації й гуманітаризації, природовідповідності, естетизації.

Запропонована педагогічна система формування естетичного відношення до людини розглядається нами як чинник гармонізації естетико-виховного простору навчального закладу.

Педагогічна технологія формування естетичного відношення до людини у курсантів базується на розвитку естетичних потреб, естетичного сприймання, естетичних почуттів, естетичних оцінок, естетичного смаку, естетичного ідеалу в процесі набуття курсантами естетичного досвіду, сприйняття класичних зразків мистецтва, спілкування з іншими людьми, пошуку естетичних властивостей особистості в реальному житті й у мистецтві, моделюванні курсантами власного естетичного ідеалу, проектуванні моделі естетично досконалого „Я”; усвідомлення курсантами цінності іншої людини.

Експериментальна робота здійснювалася з позицій особистісно орієнтованого підходу в освіті, який в центрі педагогічного процесу ставить людину як найвищу цінність і забезпечує глибинні особистісні перетворення, зміну світоглядних позицій, знаходження особистісного смислу в естетичних цінностях, педагогічний захист і підтримку процесу естетичного зростання особистості, сходження курсантів до висот світової культури.

У дисертації доведено, що процес естетичного відношення до людини є досить складним, оскільки у студентському віці вже існують певні стереотипи сприймання людини, тому власне естетичне відношення до людини як до естетичної цінності слід розвивати через занурення курсантів у світ краси, пробудження у них глибоких естетичних переживань при безпосередній зустрічі з безмежним світом краси, з різноманітними естетичними цінностями, вторинними переживаннями краси тощо. Курсанта необхідно поставити в ситуацію постійного перебування в естетичному середовищі.

Процес формування естетичного відношення до людини у курсантів здійснюється поетапно впродовж усіх років навчання як частина взаємопов’язаного процесу професійної підготовки курсантів та входження людини до естетичної культури суспільства. Етапність сходження курсантів до естетичного ідеалу людини проходить через накопичення естетичних вражень, естетичного досвіду, здатності до відчуття й бачення в буденному підвищеного і прекрасного.

Експериментальна робота проводилася в навчальному процесі при вивченні іноземної мови та у виховному процесі в позааудиторній роботі. Визначення іноземної мови як бази для формування естетичного відношення курсантів до людини було обумовлено тим, що вона уможливлює здійснення міжкультурної комунікації, яка сприяє естетичному сприйманню іншої людини як носія культурної та естетичної своєрідності й самобутності. Особливо ця риса повинна бути притаманна працівникам правоохоронних органів, у професійній діяльності яких важливо дотримуватися толерантності, доброзичливості, неупередженості, поваги до людини.

Враховуючи естетичні можливості новітньої інформаційно-комунікативної техніки для формування естетичного відношення до людини, було розроблено спецкурс „Мистецтво та нові інформаційні технології”, який передбачав використання можливостей як персонального комп'ютера, так і мережі Internet. Зважаючи на потенційні можливості міжкультурного діалогу, що має процес вивчення іноземних мов, засоби мультимедіа використовувались на заняттях з іноземної мови з метою набуття курсантами естетичного досвіду спілкування з мистецтвом, розширення їх естетично-інформаційних можливостей, пробудження естетичного інтересу до прекрасного в мистецтві, сприяння відчуттю й розумінню краси людини і людських стосунків у різні історичні епохи („Музеї світу”, „Золота колекція класичних музичних творів”, „Віртуальна екскурсія по Святих місцях”, „Біблійні сюжети у світовому мистецтві” тощо).

До програми експериментальної роботи включені такі заходи, як „Занурення у світ краси”, „Вічність людської краси”, „Діалоги про формули Любові і Краси”, „Краса людського духу”, „Краса людської душі”, конкурси поезії, фотовиставки курсантів, пісенні змагання, які були спрямовані на катарсичний ефект. Використовувався педагогічний потенціал диспутів („У чому сенс духовного подвигу?”, „Ідеал жіночої та чоловічої краси” „Образ людини різних культур” тощо), віртуальних подорожей і екскурсій („Давня Греція”, „Свята Земля”, „Лувр” тощо), участі курсантів у художній самодіяльності (ансамбль „Лугарі” тощо), моделювання в навчальному процесі на принципах творення художнього образу ситуацій професійного спрямування з метою естетичного відчуття й осягнення краси людського вчинку.

Усього в експериментальних групах брали участь 247 курсантів.

Формуючий експеримент продемонстрував, що курсанти мають великий потенціал для формування естетичного відношення до людини. Аналіз результатів формуючого експерименту свідчить про те, що реалізація розробленої педагогічної технології сприяє розвитку основних структурних компонентів естетичного відношення до людини, якісному зростанню рівня їх сформованості у курсантів. У процесі експериментальної роботи поступово ускладнювалися естетичні потреби курсантів, їх естетична оцінка предметного світу, творів мистецтва, людей ставала більш розгорнутою та обґрунтованою, сприймалася й естетично оцінювалася краса людського вчинку, краса й велич людського подвигу, самопожертви, формувався естетичний ідеал, усвідомлювалися закони естетичної логосфери.

У результаті проведеної експериментальної роботи рівень сформованості естетичного відношення до людини у курсантів, що навчалися в експериментальних групах, помітно зріс порівняно з контрольними групами (див. таблицю 1), причому зафіксоване зростання мало якісний характер.

Таблиця 1

Результати дослідження

рівня сформованості естетичного відношення до людини

у курсантів вищих навчальних закладів системи МВС України

до і після формуючого експерименту (%)

Рівні сформованості | Контрольні

групи | Експериментальні

групи

до | після | до | після

Естетичний | 14 | 18 | 15 | 31

Передестетичний | 54 | 52 | 51 | 56

Неестетичний | 32 | 30 | 34 | 13

Результати формуючого експерименту підтвердили ефективність запропонованої педагогічної системи та нашу гіпотезу про те, що ефективність процесу формування естетичного відношення до людини у курсантів вищих навчальних закладів системи МВС України забезпечується теоретико-методологічним визначенням сутності естетичного відношення до людини як педагогічної категорії, поетапним розвитком естетичного сприймання, естетичного почуття, естетичного ідеалу людини, використанням у навчально-виховному процесі мистецтва, в якому втілюється образ ідеальної людини, включенням курсантів в активну естетичну діяльність (комунікативну, художньо-творчу, пізнавальну тощо), створенням специфічного естетичного середовища в навчальному закладі.

Це дало підстави сформулювати наступні загальні висновки:

На основі вивчення та аналізу наукової літератури визначені методологічні й теоретичні підходи до розуміння сутності естетичного відношення до людини, які базуються на філософських положеннях про сутність людини та її взаємини зі світом природи та людини; естетичних теоріях та концепціях про сутність естетичного, естетичного відношення, естетичного відношення до людини, естетичного виховання, концептуальних позиціях естетичної спрямованості в професійній освіті, положеннях теорії й практики використання мистецтва у навчально-виховному процесі вищої школи.

На основі вивчення різних аспектів феномену естетичного, естетичного виховання в дисертації зроблено узагальнення стосовно визначення сутності естетичного відношення. Естетичне відношення розглядається як емоційно-образний спосіб освоєння предметного світу і присвоєння особистістю естетичних цінностей, оскільки одним із основних законів розвитку Світу є закон Краси і Гармонії.

Основними структурними компонентами естетичного відношення є естетичне сприймання, естетичне почуття, естетична оцінка, естетичний смак, естетичний ідеал. Механізмом, що збуджує естетичний розвиток особистості, є естетичні потреби.

Особливості формування естетичного відношення до людини у курсантів пов’язані з тим, що воно формується в процесі естетичного виховання, квінтесенцією специфіки якого є його спрямованість на їх душу, почуття, на внутрішній світ, не тільки у формальному виховному процесі, який носить інституалізований характер, але і в середовищі їх буденного існування. У просторі буденного існування курсантів великий вплив має енвіроментальний фактор, пов’язаний з тим, що курсант проживає у медіатизованому просторі й значну частину естетичних уявлень отримує з медіа-середовища.

Естетико-виховний простір навчального закладу – це життєвий простір, естетичний фон, естетичне оточення, яке олюднює відношення людини до людини, гармонізує й гуманізує людське спілкування, сприяє тому, щоб люди були „взаємно красивими”. Освітній процес як один із компонентів культури інтегрує етичні, естетичні, художні, інтерперсональні, інформаційні впливи на курсантів і сприяє естетико-інформаційному, естетико-моральному розвитку курсантів.

Відповідно до завдань констатуючого експерименту була розроблена комплексна діагностична методика, що складалася з блоків, кожен з яких дозволяє проаналізувати рівень сформованості основних показників естетичного відношення до людини (розвиненість естетичного сприйняття, здатність до естетичного переживання, розвиненість естетичного почуття, наявність естетичного смаку та ідеалу, розвиненість естетичної логосфери, краса вчинку) згідно зі специфічними для кожного з них критеріями.

Для досягнення мети дослідження, виходячи з сутнісних характеристик естетичного відношення до людини, його змістової структури, соціокультурних особливостей курсантів та аналізу результатів констатуючого експерименту запропонована педагогічна система формування естетичного відношення до людини у курсантів як чинник гармонізації естетико-виховного простору вищих навчальних закладів системи МВС України.

Педагогічна система формування естетичного відношення до людини у курсантів вищих навчальних закладів системи МВС України включає такі взаємопов’язані елементи: мета, принципи, естетико-виховний простір навчального закладу, учасники процесу формування естетичного відношення до людини, педагогічна технологія формування естетичного відношення до людини, процес формування естетичного відношення до людини у курсантів вищих навчальних закладів системи МВС України.

На основі проведеного дослідження доведено, що найбільш ефективними засобами формування у курсантів естетичного відношення до людини є полісенсорно пред’явлені твори мистецтва; позааудиторна робота, яка передбачає виховні заходи, спрямовані на досягнення катарсичного ефекту (очищення та просвітлення душі).

У межах дослідження розроблений спецкурс „Мистецтво і нові інформаційні технології”, англомовні мультимедійні програми „Україна – наша Батьківщина”, „Біблійні розповіді”, які впроваджені в навчальний процес Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, Горлівського педагогічного інституту іноземних мов, та методичні рекомендації з організації процесу формування естетичного відношення до людини засобами нових інформаційних технологій.

Проведене дослідження не є остаточним вирішенням проблеми формування естетичного відношеня до людини у курсантів ВНЗ системи МВС України. Подальшого дослідження вимагають питання формування у курсантів навичок самовиховання естетичного відношення до людини, підготовка викладацького складу до роботи в умовах естетико-виховного простору, удосконалення навчальних планів і програм вищих навчальних закладів системи МВС України з орієнтацією на естетизацію освітнього простору.

Основні положення дисертації відображено в таких публікаціях:

1. Могилевская Н.Э. Использование сети INTERNET в обучении иностранному языку курсантов высших учебных заведений системы МВД // Вісник