НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

МАКУШЕВ Петро Васильович

УДК 340.0+351.745.5

ПРОФЕСІЙНА ПРАВОСВІДОМІСТЬ І ПРАВОВА КУЛЬТУРА
ДІЛЬНИЧНОГО ІНСПЕКТОРА МІЛІЦІЇ
(ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ І УДОСКОНАЛЮВАННЯ)

Спеціальність 12.00.01

теорія та історія держави і права;

історія політичних і правових учень

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Київ - 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі теорії держави та права Національної академії внутрішніх справ України.

Науковий керівник – кандидат юридичних наук, доцент

Олійник Анатолій Юхимович,

Національна академія внутрішніх

справ України, професор кафедри

загальноюридичних дисциплін, юридичного факультету

Офіційні опоненти: - доктор юридичних наук, професор

Козюбра Микола Іванович,

завідувач кафедри Національного університету

“Києво-Могилянська Академія” (м.Київ)

кандидат юридичних наук, доцент

Шмоткін Олексій Вікторович,

Національна академія служби безпеки України,

начальник кафедри теорії та історії держави і

права

Провідна установа - Національний університет внутрішніх справ

(м. Харків)

Захист відбудеться “ 6 ” травня 2004 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.009.01 в Національній академії внутрішніх справ України, за адресою: м. Київ, Солом’янська площа,1.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної академії внутрішніх справ України за адресою: м. Київ, Солом’янська площа,1.

Автореферат розісланий “ 5 ” квітня 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

О.Б. Горова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Сучасна Україна розвивається на конституційно визначених засадах демократичної, соціальної і правової держави. Проте така держава неможлива без правової культури більшості її громадян, а передусім працівників правоохоронних органів (зокрема, дільничних інспекторів міліції).

Досвід державного будівництва незалежної України свідчить, що без високого, на рівні світових стандартів, професіоналізму правоохоронців побудувати правову державу з розвинутою ринковою економікою практично неможливо.

Загальна постановка проблеми визначається необхідністю підвищення рівня професійної правосвідомості і правової культури працівників правоохоронної сфери (зокрема ОВС) як запоруки вирішення нагальних соціально-правових проблем.

Сьогодні є надзвичайна потреба у відповідній сучасним умовам життя ефективній системі правовиховного впливу, яка враховувала б усі особливості світогляду сучасного працівника органів внутрішніх справ, останні досягнення правознавства, психології, філософії і сформувала високу професійну правосвідомість та правову культуру дільничного інспектора міліції.

Проблема формування правосвідомості та правової культури особи (працівників органів внутрішніх справ), незважаючи на глибокі історичні корені, певну активізацію досліджень у цій галузі, в даний період залишається недостатньо розробленою в юридичній науці.

Перші вказівки на необхідність поважати закон зустрічаємо в працях Платона, Цицерона, римських юристів. Особливе місце посідає повага до права і закону у вчених епохи Просвітництва та буржуазних революцій, у працях Канта і Гегеля. Увагу культурному вихованню приділяли українські філософи, правознавці і політичні діячі – Т.Шевченко, М.Драгоманов, В.Винниченко, М.Грушевський, Б.Кістяківський. Над визначенням правосвідомості та правової культури працювали правознавці радянського періоду – М.Матузов, М.Козюбра, В.Сальников, В.Копєйчиков, А.Міцкевич та ін.

У сучасній Україні увага науковців зосереджена на проблемі правового виховання громадян, в т.ч. працівників ОВС, на подоланні правового нігілізму та визначення пріоритетних методів та засобів правовиховного впливу.

Отже, існує потреба і набуває принципового значення системне вивчення шляхів формування і вдосконалення професійної правосвідомості та правової культури дільничного інспектора міліції. Таке дослідження дає можливість узагальнити як досягнення сучасного наукового знання, передусім, правознавства, так і набутий досвід (позитивний і негативний) органів внутрішніх справ щодо використання найефективніших форм і методів цієї правозастосовчої справи.

Незважаючи на важливість та актуальність розробки проблеми формування й удосконалення професійної правової свідомості та правової культури дільничного інспектора міліції, вона ще не знайшла належного висвітлення в юридичній літературі. Увага багатьох спеціалістів з цієї проблеми досі зосереджувалась на висвітленні, переважно соціальних і філософських аспектів, або ж на вивченні професійної правосвідомості і правової культури працівників органів внутрішніх справ у цілому.

До того ж значна кількість досліджень об’єктивно не враховує особливостей сучасного етапу державного будівництва. Між тим аналіз діяльності органів внутрішніх справ у сучасних умовах свідчить про необхідність наукового осмислення стану та шляхів підвищення правової культури такої специфічної категорії працівників міліції, як дільничний інспектор. При цьому йдеться про необхідність проведення комплексного монографічного дослідження назрілих як теоретико-методологічних, так і суто практичних аспектів з цього питання.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації відповідає змісту “Програми формування позитивного іміджу міліції України на 2003-2007 рр. (Рішення Колегії МВС України від 10.01.2003 р. № 1 КМ/ 1ДСК ”, “Програми розвитку партнерських відносин між міліцією і населенням на 2000-2005 рр.”, планам “Програми реформування освітянської діяльності МВС України” затвердженої Наказом МВС України № 1213 від 20.10.2003 р., основним напрямам наукових досліджень Національної академії внутрішніх справ України на 2001-2005 рр.

Дисертаційне дослідження є також частиною комплексної наукової програми шляхів удосконалення підготовки дільничного інспектора міліції, яка виконується у Санкт-Петербурзькому юридичному університеті МВС Російської Федерації під керівництвом заслуженого діяча науки Російської Федерації, доктора юридичних наук, професора, академіка В.П.Сальникова та узгоджується з програмою співробітництва між МВС України та Росії.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є аналіз теоретико-методологічних і визначення практико-організаційних засад діяльності органів внутрішніх справ щодо впровадження найефективніших механізмів формування й удосконалення професійної правосвідомості і правової культури дільничного інспектора міліції в сучасній Україні.

Для досягнення вказаної мети були поставлені такі завдання:

- охарактеризувати сучасні теоретико-методологічні уявлення про соціально-психологічну та етико-моральну сутність категорій “професійна правосвідомість” і “правова культура” дільничного інспектора міліції;

- з’ясувати їх філософські та соціальні особливості як різновиду професійної правосвідомості та професійної правової культури працівників органів внутрішніх справ;

- визначити бажану модель формування та вдосконалення професійної правосвідомості і правової культури дільничного інспектора міліції;

- проаналізувати чинну нормативну основу, яка використовується при виборі засобів виховного впливу на дільничного інспектора міліції, визначивши її позитивні та негативні складові;

- з’ясувати зміст, форми і основні напрямки правовиховної роботи з дільничним інспектором міліції щодо подальшого формування та вдосконалення його професійної правосвідомості і правової культури;

- обґрунтувати доцільність та ефективність комплексного підбору використання різноманітних засобів як найважливішого фактора формування професійної правосвідомості і правової культури в сучасних умовах;

- виявити реальну міру соціально-правової захищеності дільничного інспектора міліції та її вплив на стан і рівень його професійної правосвідомості та правової культури;

- узагальнити набутий досвід і надати практичні рекомендації щодо засобів формування професійної правосвідомості і правової культури дільничного інспектора міліції, виходячи з його соціально-правових функцій в сучасному українському суспільстві.

Об’єкт дослідження є суспільні відносини, що формуються у процесі становлення та розвитку професійної правосвідомості і професійної правової культури дільничного інспектора міліції як специфічного працівника сучасної української міліції, в умовах становлення України як соціальної демократичної правової держави.

Предмет дослідження є особливості змісту та шляхи формування і вдосконалення професійної правосвідомості та правової культури дільничного інспектора міліції в соціально-правових координатах існуючого українського суспільства.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження складає комплекс загальних та спеціальних методів дослідження. Так, із загальнонаукових дисертант спирався на об’єктивність, деполітизованість і світоглядний плюралізм, системність, методи наукової класифікації та типологізації, аналізу й синтезу, логіки наукового пізнання.

Так, комплексний багатофакторний соціокультурний та суспільно-правовий аналіз дозволив виявити наслідки впливу внутрішніх і зовнішніх чинників на статус, стан, функції дільничного інспектора міліції залежно від рівня професійної правосвідомості і правової культури.

Структуралізм як випробуваний метод соціально-правового пізнання дозволив послідовно проаналізувати основні елементи правосвідомості і правової культури дільничного інспектора міліції, а при характеристиці їх взаємодії з суспільно-правовими реаліями виокремити провідне і маргінальне, виділити їх структурні функції та роль у службовій діяльності дільничного інспектора міліції. Структурно-функціональний аналіз у межах системного підходу дозволив охопити предмет дисертації як ціле з відповідними підсистемами (структури другого рівня) та їх складовими (структури третього рівня). А використання “реалістичної онтології структур”, що виходить з пріоритетного поділу на структуру і дію, дозволило проаналізувати реальні тенденції еволюції професійної правосвідомості і правової культури дільничного інспектора міліції в сучасних умовах, у конкретному соціально-правовому просторі і часі.

Природно, що основними в дисертації стали методи власне юридичного дослідження. Так, соціально-правові явища досліджувались із застосуванням конкретно-історичних підходів, соціологізму, правового моделювання, статистичного і документального аналізу, порівняльно-правового вивчення законодавчих та інших нормативних актів (при цьому особливу увагу приділено оцінці відомчого нормативного регулювання досліджуваних явищ). Довели свою ефективність у процесі анкетування дослідження, контент-аналіз літератури і службової документації, спостереження за службовою діяльністю дільничного інспектора міліції. Конкретно-соціологічний метод допоміг врахувати психологію сприйняття дільничним інспектором міліції правової дійсності функціонування державно-правових інститутів. Спеціально юридичний метод сприяв конкретизації юридичних понять “професійна правосвідомість” та “правова культура” дільничних інспекторів міліції. Метод правового моделювання сприяв відтворенню моделі професійно правової культури дільничного інспектора міліції.

Слід наголосити, що при виборі методів, їх використанні й особливо при визначенні міри застосування певного методу дисертант виходив з того, що передусім йдеться про узгодження кожного методу з системним аналізом професійної правосвідомості та правової культури дільничних інспекторів міліції, що необхідно для оптимізації їх формування та реформування міліції.

Емпірична основа дослідження включає складені і відповідним чином оброблені та впорядковані дані конкретно-соціологічного дослідження, проведеного автором у м.Києві, Херсонській і Миколаївській областях. За репрезентативною вибіркою опитано 800 дільничних інспекторів міліції і 500 громадян. Про достовірність і коректність отриманої автором інформації свідчить те, що серед опитаних працівників власне органів внутрішніх справ старші дільничні інспектори міліції складають 29%, дільничні інспектори міліції – 71; за віком: до 25 років – 21, 25 – 30 років – 36, 31-35 років – 23, 36-40 років – 14, понад 40 років – 6%. Цей статистичний ряд можна продовжити, але всі інші визначальні показники включених до вибірки дільничних інспекторів міліції (освіта, стаж служби в органах внутрішніх справ і на займаній посаді, сімейний стан, матеріальне становище, національність тощо) є репрезентативними щодо всіх дільничних інспекторів міліції України і створюють за умови відповідної обробки об’єктивну й достовірну інформаційну картину. Аналогічне спостерігається й при аналізі відомостей, одержаних від опитаних громадян.

Науково-теоретичною базою дослідження стали праці провідних вітчизняних і зарубіжних правознавців та науковців інших галузей соціального знання (філософів, педагогів, культурологів, психологів тощо).

Так, було використано фундаментальні теоретичні положення відомих учених Є.Аграновської, С.Алексєєва, В.Андріанова, М.Онуфрієва, О.Бандурки, В.Галузінського, В. Гриба, М. Ібрагімова, І.Ільїна, М.Іовчука, Л.Казиміренка, В.Каменської, Л.Коган, А.Колодія, В. Копєйчикова, В.Котюка, В.Куліченка, С.Лисенкова, А.Лікаса, А.Мамонтіна, І.Овча-ренка, В.Полікарпова, Є.Попова, О.Ратінова, М. Розумовича, О.Садченка, В.Сальникова, Б.С’єдіна, О.Скакун, С.Сливки, В.Тищенка, О.Удова, Є.Фарбера, Б.Чміля, Г.Юхновця.

Отже, залучена до дослідження методологічна, фактологічно-емпірична і науково-теоретична база створила надійне підгрунтя для успішного вирішення поставлених у дисертаційному дослідженні завдань.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що за рахунок отриманих результатів розширюється уявлення про загальне поняття правосвідомості, правової культури та професійної правосвідомості. Воно визначається авторською концепцією аналізу проблеми, комплексним підходом до оцінки шляхів формування і вдосконалення професійної правосвідомості та правової культури дільничного інспектора міліції в сучасних умовах. У результаті подано відповідні науково-теоретичні узагальнення і практичні поради, що зводяться до такого:

- уточнено поняття та зміст таких понять як: правосвідомість, правова культура, професійна правосвідомість співробітників ОВС та дільничних інспекторів міліції на підставі узагальнення та критичного аналізу положень філософії, соціології, культурології, психології та відповідних висновків правових наук та досвіду реформування міліції України ;

- визначено об’єктивні чинники становлення та еволюції правосвідомості та правової культури дільничних інспекторів міліції з урахуванням встановлення партнерських відносин між міліцією та громадськістю та зміни функцій міліції (перехід від карально-репресивної домінанти до дієвого захисту конституційних прав і свобод громадян);

- впроваджено науково обгрунтовані, практично ефективні та гранично конкретні рекомендації щодо шляхів, форм і методів формування та вдосконалення професійної правосвідомості і правової культури дільничного інспектора міліції в реально існуючому соціально-правовому просторі і часі;

- визначено роль і місце в цьому процесі нормативного регулювання та правового виховання;

- доведено провідну роль соціально-економічних, політичних, психологічних, етичних та правових чинників формування професійної правосвідомості та правової культури в процесі індивідуальної роботи з дільничним інспектором міліції, яку потрібно проводити на якісно новому, дійсно сучасному рівні;

- сформульовано рекомендації і підготовлено пропозиції, за результатами дослідження, до проекту Наказу МВС “Про організації індивідуальної роботи з дільничними інспекторами міліції”(Акт впровадження в практику №18 від 29 листопада 2001 р.);

- сформульовано авторську модель професійно-правової культури дільничного інспектора міліції;

- підготовлено пропозиції до Верховної Ради України щодо необхідності підвищення рівня соціально-правової захищеності дільничних інспекторів міліції, як об’єктивний чинник та підґрунтя щодо формування професійної правосвідомості і правової культури дільничних інспекторів міліції.

Практичне значення дисертаційного дослідження полягає в тому, що матеріали, його теоретичні положення, наукові узагальнення та практичні рекомендації можуть бути використані в плануванні правовиховної, навчально – методичної роботи в учбових закладах МВС України, а також у процесі професійної підготовки і перепідготовки та безпосередньої службової підготовки дільничних інспекторів міліції в органах внутрішніх справ України.

Особистий внесок здобувача полягає в обґрунтуванні теоретичних положень, які характеризують сутність професійної правосвідомості та правової культури дільничного інспектора міліції; в розробці шляхів формування й удосконалення правової культури у дільничного; у підготовці методичних рекомендацій щодо нового якісного рівня індивідуальної роботи з дільничними інспекторами міліції; у впровадженні основних висновків дисертації в умовах сучасної практики правоохоронної та правозастосовчої роботи, через написання наукових статей, законодавчих пропозицій.

Апробація дисертаційної роботи. За результатами дослідження підготовлені пропозиції до проекту наказу МВС України “Про організацію індивідуальної роботи з дільничними інспекторами міліції” (Акт впровадження в практику №18 від 29 листопада 2001 р.).

Концепція та основні положення дисертації у 1995-2002рр. доповідались на _5__ конференціях, круглих столах; а саме: на міжнародній науково – практичній конференції “Державно-правові проблеми Північного Причорномор’я: Історія та сучасність” (Сімферополь – Алушта, травень 1999 р.); міжнародному семінарі “Права людини та правоохоронна діяльність: взаємодія бібліотечно – інформаційних працівників та професорсько – викладацького складу” (Київ, лютий 2000 р.); міжнародній науково – практичній конференції “Проблеми взаєморозуміння, співпраці та взаємодії органів охорони правопорядку з населенням”(Донецьк, червень 2000 р.); факультетській науково-практичній конференції “Наукові та методичні проблеми підготовки спеціалістів-юристів”(Херсон, ХФЗЮІ МВС України, червень 2000 р.); на факультетській науково – практичній конференції “Актуальні проблеми підготовки спеціалістів для слідчих підрозділів органів внутрішніх справ”(Херсон, ХФЗЮІ МВС України, травень 2002 р.).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження відображено у 4 наукових працях автора, у тому числі в 3 наукових статтях у фахових виданнях.

Дисертацію обговорено і схвалено кафедрою теорії держави і права Національної академії внутрішніх справ України, а її матеріали використано у викладацькій роботі та в процесі підготовки і перепідготовки дільничних інспекторів міліції у Херсонському юридичному інституті МВС України.

Структура роботи. Мета і завдання дослідження визначили структуру роботи і послідовність викладу матеріалу. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, що в цілому охоплюють 8 підрозділів, висновків і рекомендацій. Загальний обсяг дисертації – 191сторінка, спискок використаних джерел на 22 сторінках (249 найменувань), додаток – 17 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об’єкт, предмет і дослідницькі завдання. Охарактеризовано методологічну основу, науково-теоретичне підґрунтя та методи дослідження, доведено теоретичну та практичну значущість роботи, з’ясовано її новизну, сформульовано положення, що виносяться на захист, та наведено дані про їх апробацію.

У першому розділі - Особливості змісту та структури правосвідомості і правової культури дільничних інспекторів міліції - проаналізовано стан розробки проблеми дослідження з точки зору теорії держави і права, державно-правової теорії організації соціальних систем, філософії, соціології, психології; визначено поняття, сутність, соціально-психологічні чинники виникнення та еволюції, постмодерністські уявлення, структуру правосвідомості та правової культури; зроблено теоретичне обґрунтування характеристики професійної правосвідомості і професійної правової культури та їх визначальної ролі.

У підрозділі 1.1. - Поняття, форми, сутність і соціально-психологічні чинники виникнення та еволюції суспільної і професійної правової культури - доводиться слушність аналізу правової культури як особливо структурованого (у вимірах суспільного, професійного та особистісного) соціального феномена у сенсі сукупності всіх позитивних компонентів правової дійсності – досягнень правової думки і практики.

Аналіз літератури дозволив уточнити поняття правової культури взагалі і професійної правової культури дільничного інспектора міліції зокрема – як більш високої за ступенем знання та розуміння правових явищ у своїй професійній діяльності. Це дозволило визначити правову культуру як систему правових знань, умінь, навичок, емоцій почуттів та вольових компонентів, що виявляються у правомірній діяльності. Відповідно, стверджує пошукач правова культура дільничних інспекторів міліції як професійної групи, члени якої професійно займаються юридичною діяльністю і мають фахову освіту і практичну підготовку, є однією з форм правової культури суспільства в цілому. Аналіз чинників формування та поступу правової культури виявив непересічну роль в цьому категорії “повага до права”. Вивчення дефініції “повага до права” як елемента професійної правової культури дозволяє стверджувати, що вона становить специфічну, динамічну і постійно зростаючу ознаку характеристики професійної правосвідомості і правової культури як категорій вищого порядку; якісно визначає професійне ставлення дільничного інспектора міліції до формування демократичного правового суспільства. Наголошується, що відсутність поваги до права у дільничного інспектора міліції призводить до низької правової культури і негативно позначається на результатах його професійної діяльності.

У підрозділі 1.2. - Поняття і постмодерністські уявлення свідомості і правосвідомості (структура та функції) – обґрунтовується, що свідомість виникає в процесі будь-якої діяльності, відображається в ній. Тому її функції можуть бути зрозумілими лише в контексті результатів діяльності її суб’єктів.

Доводиться доцільність розуміння правосвідомості, що є однією з форм власне свідомості, як сукупності поглядів, теорій, уявлень і почуттів людей щодо чинного та бажаного права та правопорядку. В цьому сенсі дисертант розуміє правосвідомість як особливу форму відображення особою специфічних закономірностей функціонування права і правопорядку, що включає інтелектуальні емоції та вольові процеси і стани.

Зазначається, що на сучасне розуміння свідомості визначальний вплив мають постулати постмодернізму, який, за Ю. Хабермасом, проникає в усі сфери інтелектуального життя. Адже внаслідок відсування ідей наукової універсальності на перший план вийшло розмаїття пізнавальних перспектив і відповідно мікрорівень, мікропроцеси і насамперед індивідуалізація.

Водночас наголошується, що постмодернізм, з позицій правосвідомості і правової культури, не зводиться до переліку фундаментальних філософських категорій. Автор обгрунтовує цінності багатоманітного світу, необхідність для дійсно наукового аналізу врахування неповторності та унікальності рис індивідуальної та групової правосвідомості дільничних інспекторів міліції. При цьому сучасна парадигма соціального пізнання, наголошується в дослідженні, не претендує на алгоритм знання “абсолютної істини”, що орієнтує на вивчення правосвідомості і правової культури дільничних інспекторів міліції в системі складних реалій сучасного соціально-правового буття.

В підрозділі доводиться необхідність використання широкого набору оціночних складових, насамперед оцінок правового характеру, правових суджень та ідей, традицій та звичаїв. Скажімо, виявлення у правосвідомості оціночно-морального критерію дозволяє враховувати її заданість критично оцінювати чинну систему права щодо її відповідності суспільним вимогам.

У підрозділі 1.3. – Характеристики професійної правосвідомості дільничних інспекторів міліції, як юристів (ознаки, види, специфіка) - значна увага приділяється тлумаченню характеристик професійної правосвідомості дільничних інспекторів міліції, як різновиду правосвідомості юристів, й обґрунтовуванню розуміння професійної правозастосовчої діяльності, як основної складової професійної правосвідомості, що передбачає наявність професійних юридичних знань.

В цьому контексті доцільно тлумачити професійну правосвідомість як одну з колективних форм правосвідомості, носієм якої є юристи (дільничні інспектори міліції). Вона являє собою систему правових поглядів, знань, почуттів, ціннісних орієнтацій та інших структурних утворень правової свідомості спільності людей, що професійно займаються юридичною діяльністю і мають спеціальну освітню і практичну підготовку. В такому розумінні професійної правосвідомості її обов’язковою складовою є особлива сфера діяльності суб’єкта правовідносин – це діяльність професіонала (дільничного) в сфері правової практики.

У дисертації сформульовано поняття професійної правосвідомості дільничних інспекторів міліції як правосвідомості специфічної групи осіб, що професійно займаються правозастосовчою та правоохоронною діяльністю, мають фахову освіту і підготовку, спільність цілей і соціальних завдань, інтересів, цінностей, стереотипів і настроїв, використовують властиві тільки їм форми й методи роботи для забезпечення правопорядку у чітко визначених сферах діяльності.

Всебічний аналіз тлумачення професійної правосвідомості та правової культури дозволив виділити непересічне значення таких аспектів. По-перше, професійна правова свідомість дільничних інспекторів міліції як різновид професійно-правової свідомості працівника органів внутрішніх справ має свій предмет дослідження. По-друге, професійна правосвідомість дільничних інспекторів міліції допомагає їм осмислити ситуацію і відповісти на головне питання своєї професійної діяльності: у чому полягає сутність правозастосовчої діяльності дільничних інспекторів міліції. Тлумачення логічно дозволило ввести до наукового обігу поняття “професійна правосвідомість” дільничних інспекторів міліції як різновид професійної свідомості працівників органів внутрішніх справ з відповідними теоретичними та практичними наслідками.

Розгляд особливостей змісту професійної правосвідомості дільничних інспекторів міліції дозволяє твердити про її самостійну та активну роль у механізмі правового регулювання. Більш того, на думку автора, ця роль об’єктивно зростатиме в міру поступу українського суспільства. Це обумовлено не лише сьогоднішнім перевантаженням співробітників міліції на тлі незадовільного державного забезпечення, але й очевидним моделюванням ситуації в умовах неодмінного підвищення соціального статусу правоохоронців. Про це свідчить не лише світовий досвід, але й науково виважені прогнози експертів.

Викладений в дисертації матеріал переконує в тому, що професійну правосвідомість дільничних інспекторів міліції слід розглядати як правосвідомість специфічної професійної групи працівників ОВС, обумовлену відповідною специфікою правозастосовчої та правоохоронної діяльності як на груповому, так і на індивідуальному (що має першочергове значення) рівні. Аналіз використаних у розділі відомостей засвідчує, що на професійну правосвідомість дільничних інспекторів міліції порівняно більший вплив мають конкретні соціально–правові колізії, зумовлені діалектикою поєднання нового і старого, доброго і поганого, загального та особливого тощо. Тому ця діяльність далеко не завжди є системою стійких професійних (передусім етичних і правових) поглядів, соціально – психологічних установок з орієнтацію на творче використання відповідних правових знань, оцінок та умінь на підставі визначених суспільством і правоохоронцями почуттів, традицій, звичок, установок і ціннісних орієнтацій.

Наведені відомості свідчать, що в основі правосвідомості дільничного інспектора міліції лежить діяльне, професійно-правове буття. Активна цілеспрямована юридична практика має специфічну ознаку професійної правової свідомості дільничного інспектора міліції. Інакше кажучи, професійна правосвідомість дільничного інспектора міліції включає високий моральний рівень, який допомагає правильно мотивувати своє поводження, порівнювати свої вчинки з інтересами професійної діяльності, підвищувати самоконтроль за виконанням норм права.

У висновках до розділу зазначається, що розвиток професійної правосвідомості дільничного інспектора міліції залежить від розвитку навколишнього середовища, від характеру здійснення професійної діяльності, від збагачення новими знаннями. Водночас професійна правосвідомість дільничного інспектора міліції впливає на регулювання комплексу різноманітних і специфічних процесів серед власне професійної групи дільничних інспекторів, сприяє консолідації членів колективу, підтримці і зміцненню службової дисципліни, є основою міцності підрозділу (професійного колективу). При цьому, стверджується далі, правові уявлення про справедливість, усвідомлення прав і обов’язків дільничного інспектора міліції, дозволів і заборон впливає на формування мотивів та установок його поводження у правозастосовчій і правоохоронній практиці.

У другому розділі – Шляхи, форми і методи формування та удосконалення професійної правосвідомості і правової культури дільничних інспекторів міліції – визначено, що сучасна специфіка оперативно-службової діяльності і моральний тиск на свідомість дільничних вимагає використання вже перевірених, а також нових напрямків формування та поліпшення їх професійної правосвідомості і правової культури. За переконанням дисертанта, формування та вдосконалення професійної правосвідомості та правової культури можливе лише шляхом правового виховання і правової освіти, які повинні здійснюватися через правову пропаганду й агітацію, правове навчання та юридичну практику, індивідуальну правовиховну роботу й правове самовиховання. З використанням у виховному процесі зазначених шляхів, а також методів: позитивного впливу, переконання, наочності, роз’яснення юридичних казусів, самооцінки, самопорівняння, примусу, наставництва тощо з’являється конкретна можливість формування достатнього рівня правосвідомості та правової культури дільничного інспектора міліції. Наведений в розділі комплекс правових положень, що містять права, обов’язки й відповідальність дільничного інспектора міліції й модель його професійно-правової культури, доводить можливість формування нового типу дільничного, здатного працювати в умовах сьогодення.

У підрозділі 2.1. – Підвищення ефективності змісту, напрямів і форм правовиховної роботи з дільничними інспекторами міліції у вимірі формування та поліпшення професійної правосвідомості і правової культури – визначено сутність правового виховання і правової освіти дільничного інспектора міліції, що слід розглядати як цілеспрямовану і систематичну діяльність державних і громадських інститутів, вплив юридичної теорії і практики на свідомість дільничного. Йдеться про кардинальну реорганізацію існуючої системи професійної освіти з метою прищеплення комплексу правових якостей у відповідності з вимогами професійно–правової культури. Найважливішими з них є такі: знання і розуміння права, оволодіння навичками та вміннями виконання функціональних обов’язків, здатність самостійно обирати шляхи і засоби правового вирішення проблем у межах компетенції та правового статусу; повага до права (природне критичне ставлення до чинного законодавства і правової діяльності); неухильне дотримання і повага до прав, свобод і обов’язків людини, громадянина, правова відповідальність, постійна готовність до виконання службових обов’язків, активна правова діяльність щодо юридичної допомоги населенню, потреба у правовому самовдосконаленні.

Далі доводиться необхідність при цьому орієнтуватися передусім на використання методів заохочення, популяризацію передових форм роботи, переконання в соціальній справедливості здійснюваної юридичної практики, створення належних умов для засвоєння дільничними інспекторами міліції знання законодавства та нормативних актів і набуття навичок їхньої реалізації. При цьому правове виховання не зводиться лише до правової поінформованості. Дисертант дійшов висновку щодо нагальної потреби запровадження науково обґрунтованої системи раціонального впливу на волю і свідомість дільничного інспектора міліції з метою формування зрілого позитивного ставлення до права та інших соціальних норм, виробленню соціально – активної поведінки. Причому узагальнення набутого досвіду переконує в необхідності починати правове виховання якомога раніше із використанням позитивних традицій.

У підрозділі 2.2. – Індивідуальна робота з дільничними інспекторами міліції – найважливіший напрямок формування та удосконалювання їх професійної правосвідомості і правової культури - обґрунтовується теза про те, що сьогодні найважливішим напрямком формування та удосконалення професійної правосвідомості і правової культури дільничних інспекторів міліції є новий якісний рівень індивідуальної роботи.

Про нагальну необхідність саме індивідуальної роботи свідчить соціальне обличчя дільничних. За даними опитування, їх вікова структура виглядає таким чином: особи до 25 років складають 21%, 25-30 років – 36, 31-35 років – 23, 36-40 років – 14, понад 40 років - лише 6%. За освітнім рівнем опитані дільничні розподілились таким чином: спеціальну освіту має лише 51% ( в т.ч. 37% середню і 14% вищу), а решта, тобто 49%, не мають спеціальної освіти ( серед них вищу і незакінчену вищу має 30%, середню спеціальну – 19, а 3% - навіть загальну середню). Ще більш невтішну картину отримуємо щодо стажу роботи на посаді дільничного: до 1 року – 23%, 1-3 роки – 33, 3-5 років – 27, 5-10 – 12 і понад 10 років - лише 6%. Інакше кажучи, кадрове ядро серед дільничних інспекторів міліції сягає всього 6%. Наголошується, що абсолютна більшість дільничних розуміє свої недоліки: брак професіоналізму (12% опитаних), низький рівень правових знань (23%) і правозастосовчих знань(54%), відсутність ініціативи і наполегливості (49%).

Опитування дільничних окреслило й основні напрямки формування та вдосконалення їх професійної правосвідомості і правової культури. Так, 73% дільничних бажає набути компетентності, 35 – розвинути в собі комунікабельність, 40 - принциповість, 62 - самодисциплінованість, 78% - високий стиль правомірної поведінки.

Матеріали дисертації переконують у необхідності цілеспрямованості, конкретності та оперативності індивідуальної роботи шляхом комплексу методів. Серед останніх найбільш ефективними є переконання і примус, методи прикладу, створення перспектив тощо. Водночас, виходячи з рис особистості конкретного дільничного, можна використати пізнавальну бесіду, спостереження, експеримент, узагальнення думок колег. Практикою доведено, а теорією обгрунтовано доцільність використання таких впливових заходів як індивідуальна бесіда і співбесіда, індивідуальні завдання і доручення, індивідуальна допомога і контроль, заслуховування звітів і повідомлень, особистий приклад вихователя, відвідування дільничного за місцем проживання, використання засобів пропаганди та агітації, дисциплінарного і морального впливу.

Системний аналіз ролі індивідуальної роботи в формуванні та вдосконаленні професійної правосвідомості і правової культури свідчить, що єдино можливою базою для ефективної індивідуальної роботи може бути якісно новий склад дільничних (оптимальне співвідношення досвіду і молодості, покращення освітньо – кваліфікаційної характеристики). Індивідуальна робота повинна сприяти зміцненню службової дисципліни, що передбачає високу самоорганізацію і професійну правосвідомість, спрямовану на побудову правової держави. При цьому керівникам служби дільничних інспекторів міліції необхідно враховувати, що зміст професійної правової культури дільничних повинен відображати соціально – ціннісні, юридичні і психолого – педагогічні основи правових відносин. Нарешті, необхідно якнайшвидше вдосконалювати функціональні обов’язки дільничних, причому концентрацію зусиль на органічно притаманних цій службі обов’язках слід доповнити відповідною системою заохочень.

Підрозділ 2.3. – Нормативне джерело формування професійної правосвідомості та правової культури дільничного інспектора міліції - присвячений дослідженню того, що саме норми мають нормативно – регулюючу силу в процесі формування професійної правосвідомості та правової культури дільничного інспектора міліції. Виконувати свої специфічні функціональні обов’язки, підкреслюється в дисертації, дільничний інспектор міліції може лише спираючись на Конституцію України, спеціальні нормативні акти, а також на професійну правосвідомість, що має значний мотиваційний вплив на поведінку дільничного.

У цьому сенсі основним показником професійно – правової культури дільничних інспекторів міліції є рівень засвоєння правових відносин, уміння жити і працювати в правовому полі. Дільничний повинен мати необхідний досвід оволодіти правовими знаннями і цінностями суспільства, неухильно їх дотримуватись і вимагати того самого від членів суспільства.

Наш аналіз численного масиву матеріалів щодо нормативного регулювання як фактора формування та удосконалення професійної правосвідомості і правової культури доводить, що знання нормативних документів обов’язково і неминуче впливає на цей процес. Нормативне регулювання є необхідною складовою виховання у дільничних готовності та уміння ставити та вирішувати професійні завдання правової практики. В цьому сенсі основним показником професійно – правової культури дільничного інспектора міліції повинен стати високий рівень засвоєння правових норм, неухильне дотримання вимог Конституції, законодавства, постанов, інструкцій. Не викликає сумніву необхідність відповідної корекції тематики службової підготовки.

Завершуючи підрозділ відповідними пропозиціями і конкретними рекомендаціями щодо удосконалення службової підготовки, акцентуємо, що наше бачення тільки корегується з останніми вимогами Президента України і Міністра внутрішніх справ.

У підрозділі 2.4.- Соціально-правова захищеність як об’єктивний чинник ставлення та поступу сучасної правосвідомості і правової культури дільничного інспектора міліції – викладено соціально-економічні, морально-психологічні, політико-правові та організаційно-службові аспекти цієї наукової проблеми.

В основу розуміння природи соціально – правового захисту дільничних інспекторів міліції автором покладено багатоаспектний підхід. Йдеться про його розгляд як різновиду соціально – правового захисту особистості, як компонент правового статусу працівника міліції, як реально існуючі комплексні міжгалузеві юридичні відносини зі специфічним змістом і власним механізмом реалізації, як результативність діяльності держави по забезпеченню особистісних і професійних інтересів працівника міліції і, насамкінець, як специфічний інститут права.

На жаль, вкрай незадовільна соціальна захищеність дільничних створює серйозну небезпеку деформації професійної свідомості і правової культури. Відповідні загальновідомі факти підтверджуються й нашими соціологічними опитуваннями. Так, внаслідок незадовільної соціально – правової захищеності позитивну мотивацію до служби виявили лише 12% опитаних дільничних, а 71% опитаних дільничних відмічав, що такі службові відносини не захищені правом. З іншого боку, в значній мірі через загальні негаразди і відповідно негаразди по службі лише 16 % опитаних нами громадян довіряють службі дільничних інспекторів міліції. Ці, як й інші наведені в тексті дисертації факти та узагальнення, незаперечно доводять, що професійно – правова культура дільничного інспектора міліції прямо залежить від його соціальної захищеності та соціального статусу. Підкреслимо, що у молодого покоління ця залежність невпинно посилюється.

У дисертації сформульовано та обґрунтовано комплекс відповідних пропозицій, зокрема необхідність створення спеціальної державної системи стимулювання співробітників міліції. Йдеться про забезпечення житлом (причому через 7 років службова квартира стає власністю дільничного), засобами зв’язку, технікою, приміщенням на дільниці, транспортом і спецтехнікою та ін. Безумовно, необхідно відновити у повному обсязі передбачені законом пільги, надати додаткові повноваження тощо. Проте слід в першу чергу забезпечити пристойну заробітну платню (грошове утримання) не шляхом незрозумілих відсотків від досягнутого, а шляхом чіткої прив’язки їх до “споживчого кошика”. Так, враховуючи реальне психофізичне навантаження і реальну небезпеку життю та здоров’ю, мова має йти про стартову зарплату у 1,5 вартості “споживчого кошика”.

Наголосимо, що формування позитивної професійної правової культури дільничних інспекторів міліції можливе лише при наявності матеріального забезпечення на рівні стандартів сучасного способу життя.

У підрозділі 2.5. - Модель професійної правової культури дільничних інспекторів міліції – обгрунтовується, що своєрідним підсумком дисертаційного дослідження можна вважати розроблену автором модель професійної правової культури дільничного інспектора міліції. В її основу покладено узагальнений портрет соціального і професійного обличчя сучасного дільничного інспектора міліції, власні досвід та спостереження, дослідження щодо моделі правосвідомості індивіда (А.Яковлєв, К.Платонов), правовиховної особистості (В.Сальников), фахової правосвідомості співробітників міліції (В.Темченко), вітчизняні та світові практичні напрацювання. До її складових слід віднести спеціалізовану фахову освіту, спрямовану на формування соціальних, пошукових, реконструктивних, комунікативних, організаційних і засвідчувальних якостей. Принципової ваги набуває також формування стійких умінь та навичок самостійного правового мислення, набуття поваги до права і переконаність в його справедливості.

Пропонована модель включає потяг до самостійності, відповідальності в ході реалізації професійних завдань, правову активність, звичку дотримуватися закону (передусім звичку співставляти свої дії з вимогами права) на рівні глибоко усвідомленої необхідності, базування професійно–правової діяльності на чіткому розумінні державних і службових цілей, інтересів і завдань у кожній конкретній соціально – правовій ситуації. Сучасний дільничний інспектор міліції повинен знаходити оптимальну можливість реалізації правової норми у відповідності з буквою і духом закону, відчувати природу соціально – економічних і політико – правових процесів, мати чітку систему правових орієнтирів у правозастосовчому, правоохоронному та правореалізаційному процесах, вміти користуватися правовим інструментарієм.

Дільничний має діяти в межах службових завдань, що окреслюються потребами забезпечення особистої та майнової безпеки громадян, охорони громадського порядку і припинення (попередження) злочинів та адміністративних правопорушень, в розкритті здійснених на обслуговуваній ділянці злочинів, ефективної профілактики правопорушень, надання в межах компетенції правової допомоги суб’єктам правовідносин.

Таким чином, модель професійної правової культури сучасного дільничного інспектора міліції складається зі знань чинного законодавства, вміння користуватися правовим інструментарієм, поваги до закону і прав людини, правового мислення правової активності і звички дотримуватись демократичної та прогресивної правомірної поведінки. Ця модель дозволяє дільничному визначати, вміти та вирішувати професійні завдання в межах сучасних вимог, потреб і завдань.

ВИСНОВКИ

У дисертації зроблено теоретичне узагальнення й нове вирішення проблеми шляхів формування та удосконалення професійної правосвідомості та правової культури дільничних інспекторів міліції у сучасних соціально – правових умовах. Це виявляється, насамперед, в уточненні науково-теоретичного розуміння змісту і ролі професійної правосвідомості і правової культури дільничного інспектора міліції, в обгрунтуванні найефективніших шляхів формування та удосконалення професійної правосвідомості і правової культури (йдеться про нормативне регулювання, новий зміст правовиховної роботи, підвищення ролі індивідуальної роботи та соціальної захищеності дільничних) та виробленні моделі професійної правової культури дільничних інспекторів міліції.

Проведене в дисертації комплексне дослідження шляхів та методів формування професійної правосвідомості і правової культури дільничних інспекторів міліції дозволило сформулювати такі узагальнені положення:

- необхідно досліджувати еволюцію професійних якостей працівників органів внутрішніх справ у системі “правоохоронні органи – суспільство” залежно від взаємозв’язків ОВС з правом, мораллю та іншими соціальними феноменами, розвитком дільничних інспекторів міліції як специфічного загону органів внутрішніх справ та вдосконаленням їх соціально – правових функцій;

- доведено, що філософську та соціальну визначеність (детермінованість) професійних рис дільничного слід оцінювати у двох вимірах: у координатах як суспільно – правових, переважно зовнішніх та об’єктивних впливів, так і внутрішніх, переважно суб’єктивних, чинників, зумовлених особливостями функціонування органів внутрішніх справ взагалі та дільничних зокрема;

- з’ясовано, що бажана модель формування та удосконалення професійної правосвідомості та професійно-правової культури дільничного інспектора міліції має грунтуватися на законній мірі співвідношення особистих, колективних (корпоративних), державних і суспільних інтересів. Така модель має грунтуватися на відповідним чином оновлених