Національний педагогічний університет ім. М.П.Драгоманова

МІРОШНИК Світлана Іванівна

УДК 371.3:821.161.2

РОЗВИТОК ТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТАРШОКЛАСНИКІВ

У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

13.00.02 – теорія і методика навчання

(українська література)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ

2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному педагогічному університеті ім. М.П.Драгоманова.

Науковий керівник: СТЕЦЕНКО Василь Павлович, кандидат педагогічних наук, доцент, завідувач кафедри методики викладання української мови й літератури Національного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова.

Офіційні опоненти: КОВАЛІВ Юрій Іванович, доктор філологічних наук, професор кафедри новітньої української літератури Інституту філології Київського державного університету ім. Тараса Шевченка;

ЗАБАРНИЙ Олександр Вадимович, кандидат педагогічних наук, доцент, декан філологічного факультету Ніжинського державного університету ім. Миколи Гоголя.

Провідна установа: Житомирський державний університет ім. І.Я.Франка, кафедра дидактичної лінгвістики та літературо-знавства, Міністерство освіти і науки України, м. Житомир.

Захист відбудеться “22” грудня 2004 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.452.02 в Інституті педагогіки АПН України за адресою: 04053, м. Київ, вул. Артема, 52-д.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій частині Інституту педагогіки АПН України.

Автореферат розіслано “20” листопада 2004 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Г.Т.Шелехова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Проблема творчої діяльності особистості займає чільне місце в дослідженнях багатьох наук - філософії, психології, етики, естетики, соціології, педагогіки, методики тощо. Особливої актуальності питання творчого зростання особистості, її активної самореалізації набуло у другій половині ХХ- на початку ХХІ століття. Цьому сприяла низка соціальних чинників: глобальні економічні перетворення, науково-технічний прогрес, висока інформативна насиченість суспільного середовища, визначальне значення наукової думки в житті людства, потреба адаптації юної людини в соціумі. Тому цілком закономірною є нагальність розв’язання одного з провідних завдань, що стоїть перед середньою школою в умовах модернізації освіти: "створити умови для особистісного розвитку і творчої самореалізації кожного громадянина" (Національна доктрина розвитку освіти).

Успішне вирішення зазначеної проблеми реальне за умови використання всіх можливостей навчальних предметів, упровадження способів організації навчально-пізнавальної діяльності учнів та розробок і реалізації спеціальних методик, які сприяють розвитку активної, ініціативної та самостійної позиції школярів у процесі навчання й виховання, становленню кожного з учнів як творчої особистості. Вважаємо, що саме під час вивчення шкільного курсу української літератури можливе повноцінне вирішення потреби формування і розвитку вмінь і навичок творчо вчитися у школярів, оскільки, аналізуючи художній твір, доробок письменника, розв’язуючи проблеми, наявні у творі, учні міркують, роблять висновки, систематизують та узагальнюють, оцінюють, уявляють, тобто розвивають творчі здібності, що є основою відповідної діяльності.

Отже, питання розвитку творчої діяльності учнів на уроках української літератури - одне з найважливіших завдань національної школи, воно виступає системотворчим фактором об’єднання в єдине ціле знань, методів, прийомів навчання і форм роботи.

Системному дослідженню творчої діяльності присвячено праці філософів (М.Алексєєв, Б.Новіков, В.Овчинников, О.Спіркін, А.Шумилін та ін.). У своїх дослідженнях науковці наголошують на трьох основних ознаках творчості – принциповій новизні й ціннісному та прогресивному характері продуктів творчої діяльності для суспільства, зокрема й особистості.

Психологічні закономірності формування творчої діяльності школярів досліджували Л.Виготський, Д.Ельконін, В.Моляко, К.Платонов, В.Рибалка, О.Скрипченко та ін.

У наукових роботах на основі системного підходу проаналізовано проблеми психології творчого зростання особистості та виокремлено два головні аспекти досліджень творчої діяльності – особистісний і процесуальний. В особистісному аспекті на перший план виступають підструктури особистості як цілісної системи (І.Волощук, В.Моляко, В.Рибалка, Б.Теплов та ін.). Процесуальний підхід передбачає розгляд феномена творчої діяльності як процесу, що розгортається в часі (В.Моляко, Л.Момот, Я.Пономарьов, В.Роменець та ін.).

Зміст, структура та ознаки творчої навчально-пізнавальної діяльності учнів у нових умовах освітнього процесу є об’єктом досліджень дидактів В.Буряка, О.Корсакової, І.Лернера, В.Лозової, Г.Сороки, К.Яресько. У дидактичних, як і психологічних, працях виокремлено проблему способів активізації та розвитку творчої навчальної діяльності школярів (В.Андрєєв, Л.Виготський, С.Гончаренко, Д.Ельконін, Г.Костюк, І.Лернер, В.Сухомлинський, Л.Шелестова та ін.).

Методичний аспект проблеми частково досліджували Н.Волошина, М.Кудряшов, О.Мазуркевич, В.Неділько, Є.Пасічник, Б.Степанишин, Г.Токмань, В.Цимбалюк, З.Шевченко та ін. Методисти зосереджували увагу на опрацюванні питання способів організації навчально-пізнавальної діяльності учнів, що, на їхню думку, сприяють розвитку активності та творчої діяльності школярів у процесі вивчення літератури.

Аналіз наукових праць, присвячених становленню творчої особистості, дає змогу зробити висновок, що наявні психолого-педагогічні системи розвитку творчої діяльності школярів розраховані на реалізацію в навчально-виховному процесі лише гімназій, ліцеїв, коледжів тощо, оскільки необхідними умовами впровадження зазначених розробок є потреба в додаткових навчальних годинах, залученні наукових кадрів для керування дослідною роботою старшокласників тощо (І.Волков, В.Моляко, В.Рибалка, К.Яресько та ін.).

Дослідження філософської, психолого-педагогічної і методичної літератури дозволяє стверджувати, що розвиток творчої діяльності учнів 9-11 класів на уроках літератури можливий на основі використання певної системи впливів на особистість - способів організації навчально-пізнавальної діяльності та психолого-педагогічного забезпечення. Така методика вивчення літератури має бути особистісно зорієнтованою, оскільки саме цей аспект розвитку творчої особистості в сучасній науці визначено як провідний і перспективний.

Проте проблема формування і розвитку творчої діяльності школярів засобами художньої літератури в методиці викладання української літератури дотепер не була предметом спеціального системного дослідження. Відсутні також критерії виміру рівнів сформованості вмінь і навичок зазначеної діяльності особистості.

Актуальність і важливість окресленої проблеми, її суспільно-педагогічне значення, недостатня розробленість, аналіз можливостей навчального предмета з метою успішного розв’язання досліджуваної проблеми обумовили тему дисертаційної роботи: “Розвиток творчої діяльності старшокласників у процесі вивчення української літератури”, її об’єкт, предмет, мету й завдання.

Об’єкт дослідження – процес вивчення української літератури у 9-11 класах загальноосвітніх навчальних закладів, а предмет – методична система розвитку творчої навчальної діяльності старшокласників на уроках літератури.

Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці ефективності розробленої методичної системи, спрямованої на розвиток творчої навчальної діяльності учнів старших класів під час вивчення української літератури.

В основу дослідження було покладено гіпотезу: ефективність розвитку творчої навчальної діяльності старшокласників у процесі вивчення літератури значно зросте за умови, якщо:

- визначити і реалізувати психолого-педагогічні умови оптимального творчого самозростання школярів старших класів;

- розробити та впровадити методичну систему розвитку творчої діяльності старшокласників, в основі якої – сучасні методи і прийоми навчання, що спонукають учнів 9-11 класів до активної, ініціативної та самостійної пізнавальної діяльності;

- формувати у старшокласників потребу творчо вивчати літературу та прагнення успішно самореалізуватися у відповідній діяльності.

Обґрунтування й перевірка гіпотези та реалізація мети дослідження вимагали вирішення таких завдань:

- вивчити й узагальнити стан опрацювання питання творчої діяльності особистості у філософії, психології, педагогіці та методиці викладання літератури;

- визначити психолого-педагогічні умови оптимального творчого самозростання школярів 9-11 класів;

- розробити й науково обґрунтувати методичну систему розвитку творчої діяльності старшокласників у процесі вивчення української літератури;

- перевірити ефективність створеної методики, психолого-педагогічного забезпечення на практиці.

Методологічну основу дослідження становить теорія наукового пізнання; філософські, психолого-педагогічні та методичні ідеї й висновки про формування і розвиток творчої особистості; наукове обґрунтування принципів організації і структури навчально-виховного процесу в загальноосвітніх навчальних закладах; концептуальні положення особистісно зорієнтованого навчання; суспільні тенденції модернізації освіти в Україні.

Для досягнення поставленої мети і розв’язання завдань дослідження використовувалися такі методи:

- теоретичного аналізу: вивчення філософської, психолого-педагогічної й методичної літератури з теми дослідження з метою визначення цілей, предмета, гіпотези, завдань роботи, змістової презентації її результатів і висновків;

- емпіричні: анкетування, інтерв’ю, бесіди з учителями української мови й літератури, учнями, науковцями; цілеспрямоване спостереження за навчально-виховним процесом, вивчення шкільної документації, аналіз письмових робіт;

- педагогічного експерименту (констатувальний і формувальний);

- методи статистичної обробки здобутих даних.

Експериментальна база. Для забезпечення вірогідності результатів експериментальним навчанням було охоплено 627 учнів, залучено 28 учителів із різних областей та міст України. Дослідно-експериментальна робота здійснювалася в загальноосвітніх навчальних закладах Житомирської, Кіровоградської, Київської, Полтавської областей та міста Києва.

Організація дослідження. Дослідження проводилося протягом 1996-2004 років та охоплювало три етапи науково-педагогічного пошуку:

На першому етапі (1996-1999 рр.) здійснено вивчення й аналіз філософської, психологічної, педагогічної, методичної та навчальної літератури з досліджуваної проблеми. Було визначено вихідні теоретичні засади, об’єкт, предмет та мету дослідження, конкретизовано його завдання; з’ясовано психолого-педагогічні умови, які сприяють активному творчому самозростанню учнів 9-11 класів, розроблено методичну систему розвитку творчої діяльності старшокласників у процесі вивчення української літератури.

На другому етапі (1999-2002 рр.) на основі констатувального експерименту науково обґрунтовано методику й організацію експериментального навчання, під час якого учні вивчали предмет за розробленою методичною системою. Мета дослідно-експериментальної роботи полягала у визначенні ефективності способів організації творчої навчальної діяльності старшокласників у процесі вивчення української літератури за розробленими критеріями.

Педагогічний експеримент супроводжувався контролем і аналізом результатів на різних етапах з метою внесення (за потреби) необхідних корекцій та уточнень до його змісту і форм.

На третьому етапі (2002-2004 рр.) здійснено вивчення й аналіз результатів експериментальної роботи, кількісну обробку дослідних даних, їх якісний аналіз та узагальнення матеріалів проведеного дослідження, систематизацію основних положень, формулювання загальних висновків і перспектив вивчення проблеми.

Наукова новизна і теоретичне значення дослідження полягає в тому, що:

- уперше запропоновано класифікацію творчої навчальної діяльності школярів на основі ознак, які характеризують організацію навчально-виховного процесу, та з урахуванням ступеня принципової новизни результату роботи; визначено критерії та рівні сформованості умінь і навичок творчо вчитися в учнів; створено й експериментально перевірено цілісну, науково обґрунтовану методичну систему розвитку творчої навчальної діяльності старшокласників у процесі вивчення літератури, методику й організацію її впровадження під час вивчення української літератури;

- уточнено і конкретизовано педагогічну сутність поняття „творча навчальна діяльність учнів”;

- виявлено психолого-педагогічні умови оптимального творчого самозростання школярів у процесі вивчення літератури в 9-11 класах.

Практичне значення дослідження полягає:

- у створенні та впровадженні апробованої методики в роботу загальноосвітніх навчальних закладів України;

- у застосуванні основних положень дисертації для досліджень проблем розвитку творчої навчальної діяльності старшокласників засобами літератури в загально-освітніх навчальних закладах;

- у можливості використання теоретико-методичних висновків з метою вдосконалення навчально-виховного процесу, для створення програм і підручників з української літератури, спецкурсів для вищих педагогічних навчальних закладів та курсів підвищення кваліфікації вчителів-словесників.

Вірогідність результатів дослідження забезпечується використанням найновіших досягнень філософії, психології, педагогіки й методики викладання літератури з досліджуваної проблеми, узагальненням педагогічного досвіду, психолого-педагогічним обґрунтуванням розвитку творчої діяльності старшокласників, застосуванням взаємодоповнюючих методів роботи, їх адекватністю меті та завданням дослідження, педагогічним експериментом та успішністю впровадження запропонованої системи.

Апробація та впровадження результатів дослідження здійснювалися шляхом опублікування статей, читання лекцій і спецкурсів, виголошення доповідей на конференціях, семінарах, що дало змогу розкрити основні положення розвитку творчої діяльності старшокласників під час вивчення української літератури, психолого-педагогічне забезпечення зазначеного процесу. Результати дослідження обговорювалися та знайшли схвалення на міжнародних науково-практичних конференціях “Досвід та перспектива соціальної роботи” (м. Київ, 2002 р.), „Творчість врятує світ” (м. Київ, 2003 р.), „Літературний дискурс: генезис, рецепція, інтерпретація (літературознавчий, культурологічний, методичний аспекти)” (м. Київ, 2003 р.), всеукраїнських науково-практичних конференціях „Гуманітарна освіта в Україні: проблеми оцінювання навчальних досягнень учнів” (м. Львів, 2002 р.), "Література та літературознавство: історія і сучасність" (м. Житомир, 2004 р.), засіданнях кафедри методики викладання української мови й літератури НПУ ім. М.П.Драгоманова, науково-практичних конференціях і семінарах Київського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів, на курсах, семінарах працівників освіти, учителів української мови й літератури.

Публікації. Основні положення дисертації висвітлено в 17 наукових працях, з них: 6 статей у фахових часописах, 6 публікацій у наукових збірниках і педагогічних виданнях, 4 - тези доповідей на науково-практичних конференціях і навчально-методичний посібник.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, містить список використаної літератури (155 джерел) та додатки (59 сторінок). Загальний обсяг дисертації - 242 сторінок, з них основного змісту - 167, у тексті – 10 таблиць, 1 рисунок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми, визначено об’єкт, предмет і мету, сформульовано гіпотезу, розкрито завдання та методи дослідження, його наукову новизну, окреслено теоретичне і практичне значення, вірогідність одержаних результатів.

У першому розділі – “Теоретичні основи розвитку творчої діяльності старшокласників“ – висвітлюються теоретико-методологічні передумови дослідження, розглядається сутність поняття “творча діяльність” особистості у філософській, психологічній, педагогічній та методичній літературі.

Аналіз наукових праць дав змогу виділити найважливіші аспекти досліджуваної проблеми: з’ясування змісту та особливостей творчої діяльності учнів у процесі вивчення літератури в контексті модернізації середньої освіти в Україні.

У працях філософів творча діяльність трактується як соціально значуща, практично ціннісна цілеспрямована діяльність особистості (суб’єкта), спрямована на певний об’єкт творення. Її результатом є створення цінностей, встановлення фактів, виявлення властивостей і закономірностей, а також методів дослідження й перетворення світу, які характеризуються новизною, оригінальністю. Практично в усіх сучасних філософських визначеннях наголошується на трьох основних ознаках творчості: принциповій новизні, ціннісному характері створеного для суспільства чи особистості, гуманістичній та прогресивній спрямованості зазначеного виду діяльності.

Дослідження питання творчої діяльності особистості у психології має свої особливості. Важливими у працях психологів є такі аспекти розгляду проблеми: визначення істотної якісної відмінності між поняттями “відтворююча” і “творча діяльність” (репродуктивного і продуктивного); розрізнення рівнів творчої діяльності залежно від ступеня принципової новизни її результату; встановлення взаємозв’язків творчої діяльності та психічних процесів; реалізації системного підходу в дослідженні психології творчої особистості та визначенні перспектив її розвитку; розкриття етапів та стадій творчого процесу тощо.

Принципово важливим є таке положення психології: хоча здатність перетворювати світ онтогонічно властива людині, дана їй за сутністю самого способу існування, але, як зазначають сучасні науковці, ця властивість має бути розгорнута, досягнута, завершена у практичній діяльності. Це твердження логічно взаємопов’язане із загальноприйнятою в науці думкою про те, що оптимальне становлення творчої особистості можливе завдяки розвитку її творчих здібностей, які є основою відповідної діяльності. Поняття “творчі здібності“ розглядаються у психології і дидактиці як багатоаспектне явище, сукупність якостей та властивостей особистості, які виявляються в синтезі мотиваційної, інтелектуальної, організаційної, комунікативної та інших структур окресленої діяльності.

Ураховуючи зазначені твердження психологів і дидактів про структуру творчих здібностей, розглядаємо їх (щодо старшокласників та з урахуванням особливостей розвитку особистості в період навчання в 9-11 класах) як взаємопов’язану сукупність мотиваційних, інтелектуальних (інтелектуально-логічних та інтелектуально-евристичних), комунікативних і моральних якостей та властивостей особистості, які реалізуються у творчій навчальній діяльності, є її основою та результатом.

У роботі проаналізовано також особливості загального розвитку старшокласників з метою виявлення оптимальних психолого-педагогічних умов творчого самозростання учнів та розглянуто питання про творчість як процес, розгорнутий у часі (процесуальний аспект досліджень).

Педагогічні аспекти творчої діяльності школярів – предмет досліджень В.Андрєєва, В.Буряка, О.Корсакової, І.Лернера, В.Лозової, М.Махмутова, К.Яресько та ін. Наприклад, І.Лернером визначено структуру творчого навчання учнів, В.Буряком і В.Лозовою – його ознаки, а питання змісту окресленого поняття розглянуто у працях В.Андрєєва, С.Гончаренка, О.Корсакової, І.Лернера, О.Моляко, В.Рибалки, Л.Шелестової та ін. Ще одним аспектом дослідження вчених є проблема керування творчим становленням учнів, використання з цією метою активних способів організації навчально-пізнавальної діяльності школярів та цілісних психолого-педагогічних систем.

Таким чином, у працях психологів і дидактів проаналізовано питання творчої навчальної діяльності учнів у таких аспектах, як зміст і структура, ознаки, способи організації та керування нею. Оскільки інші чинники зазначеного виду діяльності школярів не розроблені, нами було запропоновано її класифікацію на основі низки ознак, які характеризують організацію навчально-виховного процесу, та з урахуванням ступеня принципової новизни результату роботи, а саме: вид навчальної діяльності (самостійне перенесення знань і вмінь у нову ситуацію; визначення нової проблеми у традиційній ситуації; бачення структури об’єкта, визначення його функцій; комбінування і перетворення раніше відомих способів діяльності у процесі розв’язання нової проблеми; створення принципово нового методу, способу, підходу, пояснення; створення принципово нового оригінального продукту діяльності), зміст роботи (аналітико-порівняльна творча діяльність; аналітико-узагальнювальна; евристично-пошукова; комунікативно-творча; оцінювальна; творча діяльність, результатом якої є створення оригінального продукту), відношення до етапу засвоєння навчального матеріалу (засвоєння нових знань; вироблення умінь і навичок; закріплення здобутих знань, набутих умінь і навичок; систематизація й узагальнення навчального матеріалу), форми організації (фронтальна, групова, індивідуальна), місце в навчально-виховному процесі (класна робота, позакласна), керування вчителем (безпосередня, опосередкована), ступінь принципової новизни результату діяльності (творчий рівень, критично-творчий).

Зважаючи на положення психолого-педагогічної науки про творчу навчальну діяльність учнів, визначаємо її як вид продуктивної навчально-пізнавальної діяльності школярів на основі розвитку творчих здібностей, що забезпечує самореалізацію учнів. Таке навчання передбачає творче здобуття знань, набуття вмінь і навичок та їх застосування, а саме: самостійне використання школярами набутих якостей у нових ситуаціях – комбінування, перетворення відомих раніше способів діяльності, визначення нової проблеми, структури або функцій об’єкта чи розв’язання поставленої проблеми; генерування нових ідей, висунення гіпотез; критичне оцінювання навчального матеріалу або роботи у власних судженнях на основі аналізу, систематизації й узагальнення; обґрунтування думок, доведення їх правильності; створення оригінального нового продукту за допомогою уявлень.

У методиці викладання літератури проблема нашого дослідження почала частково розроблятися в кінці ХХ – на початку ХХІ століть (Н.Волошина, В.Неділько, Є.Пасічник, Б.Степанишин, В.Цимбалюк та ін.). Сучасні методисти вважають, що навчання – процес творчий, у якому учні повинні бути активними учасниками пізнання, суб’єктами власної діяльності. Вивчення літератури розглядається науковцями не як самоціль, а як засіб виховання і розвитку школярів. Реалізація зазначених положень можлива за умови використання активних методів і прийомів навчання (евристичного, дослідницького, методу самостійної роботи, проблемності у навчанні), творчих завдань, навчальних занять нових видів, позакласної роботи тощо. У розділі проаналізовано й узагальнено погляди вчених щодо оптимального вирішення проблеми розвитку творчої діяльності учнів у процесі вивчення української літератури. Наприклад, методист Н.Волошина ефективним способом формування і розвитку творчої навчальної діяльності вважає нові види (форми) занять та позакласної роботи; Є.Пасічник – проблемність у навчанні, комунікативно-творчу учнівську діяльність, різноманітні завдання, позакласну роботу; Б.Степанишин – проблемні методи навчання, літературні ігри, творчі роботи тощо.

У другому розділі – “Методичне забезпечення й дослідно-експериментальна робота з розвитку творчої діяльності старшокласників у процесі вивчення української літератури” – виявлено й узагальнено психолого-педагогічні умови оптимального самозростання школярів 9- 11 класів, подано створену нами систему розвитку творчої діяльності учнів старших класів, визначено критерії й рівні сформованості вмінь і навичок творчо вчитися, теоретично обґрунтовано дослідно-експериментальну роботу з проблеми дослідження та розкрито її реалізацію, зроблено кількісний і якісний аналіз результатів.

Вивчення наукової літератури дозволило зробити висновок, що існує необхідність з’ясування та узагальнення психолого-педагогічного забезпечення оптимального впровадження методичної системи розвитку творчої діяльності старшокласників на уроках української літератури. У розділі визначено психолого-педагогічні умови, важливими структурними взаємопов’язаними компонентами яких є такі: мотиваційний, пізнавальний, діяльнісний, вольовий, емоційний, компонент вікового розвитку, керування, дидактичний, педагогічний. Досліджуючи зазначені чинники, ми виходили з принципів демократизації, гуманізації навчально-виховного процесу, відповідності сучасним вимогам.

Аналіз наукових джерел із проблеми сприяв виявленню потреби розроблення й упровадження цілісної системи розвитку творчої діяльності старшокласників у процесі вивчення української літератури, яку ми розглядаємо як сукупність взаємодоповнювальних активних методів і прийомів навчання та завдань, що сприяють реалізації мети дослідження (рис. 1).

Визначальними факторами вибору способів організації творчої навчальної діяльності учнів 9-11 класів під час вивчення української літератури були: специфіка вивчення літератури як навчального предмета; дидактичне підґрунтя організації навчально-виховного процесу як системи; положення про розвиток творчої навчальної діяльності на основі реалізації відповідних здібностей особистості; психолого-педагогічні теорії з питань керування творчою навчальною діяльністю школярів.

Для вивчення сучасного стану проблеми було проведено констатувальні зрізи: анкетування, виконання учнями завдань, спостереження під час проведення навчальних занять, позакласної роботи, бесіди, аналіз учнівських письмових робіт та вивчення шкільної документації.

Рівень розвитку умінь і навичок творчої навчальної діяльності у школярів 9 класів визначався за критеріями, розробленими на основі трактування структури творчих здібностей особистості та змісту творчої навчальної діяльності, серед яких зазначені чинники І та ІІ рівнів дозволяли виявити спроможність учнів навчатися на критично-творчому рівні, ІІІ – на вищому, творчому. Було визначено такі критерії:

І рівень. Ступінь володіння школярами властивостями аналітико-узагальнювальної діяльності:

- уміння й навички критично сприймати зміст матеріалу, аналізувати його, систематизувати та класифікувати;

- уміння й навички робити власні висновки, висловлювати судження, обґрунтовувати, доводити, пояснювати.

ІІ рівень. Ступінь сформованості усвідомленого використання одержаної навчальної інформації у власному досвіді;

- уміння й навички переносити здобуті знання та набуті вміння в нові ситуації;

Рис. 1. Методична система розвитку творчої діяльності старшокласників у процесі вивчення української літератури

- уміння й навички генерувати нові ідеї, висувати гіпотези;

- уміння й навички оцінно характеризувати навчальний матеріал, результати власної роботи та діяльність інших.

ІІІ рівень. Ступінь сформованості здатності уявляти:

- уміння й навички асоціативно й образно мислити;

- уміння й навички уявляти.

Відповідно до цих критеріїв було визначено три рівні сформованості вмінь і навичок творчої навчальної діяльності:

високий рівень: в учня добре розвинене критичне мислення, сформовані вміння й навички аналізу, систематизації та класифікації навчального матеріалу, на основі чого він робить власні узагальнення, висновки, висловлює судження, вміє цілком логічно та науково їх обґрунтовувати, доводити та пояснювати; у старшокласника на високому рівні розвинено здатність переносити знання та вміння в нові ситуації: формулювати та розв’язувати проблеми, в ході їх вирішення чи аналізу нового матеріалу бачити елементи відомого, генерувати нові ідеї; він може правильно оцінити вивчене, результати власної роботи чи діяльність однокласників; йому властиві якості асоціативно мислити, уявляти, він здатний знайти образний вислів власним уявленням;

середній рівень: учень в основному володіє прийомами аналізу, систематизації та класифікації отриманої інформації, але його висновки-узагальнення не повною мірою правильні, він не може обґрунтувати власне судження, відстояти думку; у нього виникають труднощі в умовах потреби переносу знань і вмінь у нові ситуації; старшокласник уміє оцінити власну роботу та діяльність інших, але цьому судженню притаманна суб’єктивність; учень здатний створювати асоціативні чи уявні образи, але йому дещо складно мовленнєво правильно оформити власний доробок;

низький рівень: школяреві притаманне часткове володіння вміннями й навичками аналітико-узагальнювальної роботи з навчальним матеріалом, тому він не може зробити власний висновок, його обґрунтувати чи довести; в учня не розвинені якості переносу знань і вмінь у нові ситуації, щоб побачити в новому відоме, йому потрібна стороння допомога; старшокласник не вміє правильно оцінити як результат власної діяльності, так і роботу інших; він не здатний до утворення асоціативних чи то уявних образів.

Для виміру рівнів сформованості визначених умінь і навичок було розроблено систему завдань, яка використовувалася протягом дослідно-експериментальної роботи. Перші 5 завдань (характеристика доробку письменника; порівняльний аналіз творів різних письменників; творча робота, тема якої звучить як проблема; твір-роздум, тема якого спонукає до роздумів про сучасність; есе) передбачали перевірку вмінь і навичок учнів вчитися на критично-творчому рівні, останнє (власний художній твір) – на творчому.

За виконання кожного завдання учень міг одержати до 12 балів. Кількісна характеристика рівнів сформованості вмінь і навичок творчо вчитися у старшокласників визначалася за формулою: , де Р – показник рівня сформованості навичок творчої діяльності, С – сума набраних балів за всі завдання, К – кількість завдань, які використовувалися. Одержаний результат від 9,5 до 12 балів вважався високим рівнем розвитку вмінь і навичок творчо навчатися; від 9 до 7 – середнім; від 6 і нижче – низьким.

Діагностичний зріз (завдання за творчістю Г.Сковороди) дав змогу виявити, що на високому рівні сформованості навичок творчо вчитися знаходяться від 6,7% до 7,6% учнів, на середньому – від 28,9% до 29,6%, на низькому рівні – від 64,4% до 62,9%. Такий стан у практиці загальноосвітніх навчальних закладів можна пояснити переважанням навчання репродуктивного виду, недостатнім усвідомленням старшокласниками розвитку творчої особистості як процесу її самозростання, нерозвиненістю активної пізнавальної позиції школярів у навчально-виховному процесі, відсутністю систематичної, цілісної та цілеспрямованої роботи з питань розвитку творчої навчальної діяльності учнів у процесі вивчення літератури.

Стан досліджуваної проблеми у практиці роботи загальноосвітніх навчальних закладів зумовив необхідність розроблення змісту, організації та методики розвитку творчої навчальної діяльності учнів під час вивчення української літератури у старших класах.

З урахуванням специфіки шкільного курсу української літератури нами визначено розвиток творчої діяльності старшокласників як інтегрований процес, який охоплює: оволодіння учнями знаннями з навчального предмета, спеціальними літературознавчими вміннями, які використовуються лише під час вивчення літератури; вдосконалення вмінь і навичок творчо вчитися; застосування здобутих знань, сформованих умінь і навичок.

Розроблена методика формувального експерименту ґрунтувалася на:

- забезпеченні виявлених психолого-педагогічних умов, які сприяють оптимальному творчому самозростанню школярів;

- упровадженні запропонованих активних методів і прийомів навчання, завдань критично-творчого та творчого рівнів у процесі вивчення літератури учнями старших класів, моделюванні з цією метою кожної навчальної теми відповідно до створеної методичної системи;

- розвитку здатності творчо вчитися у школярів на основі здобуття знань із предмета, вдосконалення вмінь і навичок аналізу життєпису письменника, художнього твору, систематизації, узагальнення та оцінювання навчального матеріалу, формуванні в учнів досвіду обґрунтовувати думки, оцінно характеризувати, висловлювати судження, встановлювати асоціативні зв’язки, уявляти емоційний стан персонажа, ліричного героя, автора твору тощо;

- взаємозв’язку класної і домашньої роботи;

- урахуванні положень психологічної й дидактичної науки про розвиток особистості у процесі навчання, принципи його організації та структури.

Для організації методики формувального експерименту обрано визначений Л.Фрідман та І.Кулагіною спосіб розвитку творчої навчальної діяльності школярів ("почати з попереднього опрацювання фрагментів діяльності певних її частин (окремих операцій, дій), а відтак, збільшуючи їх кількість та складність, поступово прагнути до освоєння діяльності в повному обсязі") та поєднано його з поетапним підходом розвитку творчих здібностей учнів, запропонованим М.Скаткіним. Відповідно визначено взаємопов’язані етапи експериментального навчання:

І – мотиваційний, метою якого є формування у старшокласників потреби навчатися творчо у процесі вивчення літератури та розвиток уявлень школярів про творче становлення особистості як її самозростання у відповідній діяльності на основі реалізації творчих здібностей: знання, вміння і навички набувають важливого значення для розвитку учнів, якщо забезпечено розуміння (здійснено мотивацію й обґрунтування) на доступному для них рівні потреби досвіду роботи, який старшокласники набувають чи вдосконалюють;

ІІ – підготовчий (навчальний), спрямований на підготовку дев’ятикласників вивчати літературу за розробленою методичною системою. Метою цього етапу є формування та розвиток умінь і навичок, які сприяють орієнтуванню в нових умовах;

ІІІ – основний (творчий) етап полягав у дослідно-експериментальному навчанні школярів, суть якого зводилася до цілеспрямованої зміни традиційного вивчення літератури відповідно до розробленої методичної системи з урахуванням визначених психолого-педагогічних умов оптимального творчого самозростання учнів. На цьому етапі здійснювався розвиток умінь і навичок творчого навчання, пізнавальної активності, ініціативності й самостійності.

На першому етапі дев’ятикласникам було вмотивовано потребу якісного здобуття знань із предмета, набуття літературознавчих умінь і навичок, розвитку здатностей аналізувати, систематизувати, оцінювати, уявляти тощо з метою становлення кожного з них як творчої особистості; пояснено сутність творчої реалізації людини як процесу її самозростання у відповідній діяльності.

Протягом підготовчого етапу школярів навчали досліджувати життєпис письменника, тематику та проблематику його доробку, особливості стилю і жанрову своєрідність, що є складовими завдань критично-творчого рівня (наприклад, роботи "Характеристика доробку письменника" та ін.); під час аналізу твору допомагали розв’язувати проблемні ситуації; вчили писати твори різних видів і жанрів; розвивали здібності учнів оцінно характеризувати образ-персонаж, художній твір та власну роботу, формували асоціативне мислення, здатність уявляти стан персонажа, ліричного героя тощо за допомогою відповідних запитань.

Для аналізу здійсненої на цьому етапі роботи було проведено ІІ зріз (за творчістю П.Куліша), результати якого дозволили зробити висновок, що навіть часткове використання окремих елементів запропонованої методичної системи сприяє розвитку творчої діяльності старшокласників.

У ході основного етапу формувального експерименту використовувалися всі методи викладання літератури, перевага надавалася методу евристичної бесіди (або диспуту), прийому створення проблемної ситуації, завданням критично-творчого та творчого рівнів: на кожному уроці вчителі впроваджували 1-3 структурні елементи запропонованої методики відповідно до мети та завдань навчального заняття. Основна увага під час педагогічного експерименту зосереджувалася на класно-урочній системі роботи, але вагоме значення при цьому мала домашня (індивідуальна, групова) самостійна творча діяльність учнів – упровадження завдань випереджувального характеру різних видів, підготовка та доопрацювання творчих робіт тощо.

Експериментальне навчання показало, що українська література як навчальний предмет має значний потенціал для повноцінного розвитку вмінь і навичок творчо вчитися в учнів 9-11 класів на основі використання дослідницьких (випереджувального характеру), аналітико-узагальнювальних, оцінювальних завдань і творів різних видів. Висока ефективність педагогічного впливу зумовлювалася не лише впровадженням сучасних методів і прийомів навчання на уроках літератури, а змістом навчального матеріалу, дослідженням становлення кожного письменника, його творчої лабораторії та виникнення задуму художніх творів, що сприяло написанню старшокласниками власних оригінальних робіт, зокрема й асоціативного характеру.

У кінці навчального року в 10-их класах було проведено ІІІ зріз (за творчістю В.Сосюри), а узагальнення та підведення остаточних висновків щодо результативності методичної системи розвитку творчої діяльності старшокласників у процесі вивчення української літератури відбулося на основі показників IV (останнього) зрізу (за творчістю Л.Костенко).

В експериментальних класах більшість учнів правильно виконала як завдання критично-творчого рівня, так і творчого. Аналіз робіт показав, що старшокласники володіють стилістичною вправністю, розвиненістю як літературознавчих умінь і навичок, так і здатностей систематизувати, узагальнювати, порівнювати, на основі цього робити висновки тощо. Багато школярів писали не твір-роздум за певною темою, а створювали художні роботи. Наприклад, третє завдання – "Висловіть власні роздуми щодо твердження письменниці "Блаженний сон душі мистецтву не сприяє" (Л.Костенко) – учні оформили як сповідь письменниці, уявні роздуми поетеси або діалог з нею. Це пояснюється тим, що під час педагогічного експерименту стала звичною практика написання художніх робіт, які розкривають творчу лабораторію митця, задум твору, та завдань асоціативного характеру. Останню роботу – "Створіть власний образ людини-творця на основі вражень від доробку поетеси (у будь-якому жанрі)" – написали 76,4% школярів.

У контрольних класах виконання завдань останнього зрізу мало такі особливості: одинадцятикласники краще виконали перше завдання, схарактеризувавши жанрово, тематично та художньо своєрідність творчості Л.Костенко, та третє (зазначено вище); легкою для висвітлення була тема твору, що звучала як проблема, - "Зрадити в житті державу – злочин, а людину – можна?" (Л.Костенко). Проте роботи багатьох учнів відзначалися недостатнім рівнем умінь обґрунтувати власні думки та довести твердження, використанням великої кількості цитат з художніх творів, недотриманістю вимоги стислості й лаконічності, що свідчить про відсутність навичок управляння зі словом, здатностей його дібрати. Складним в усіх аспектах було друге завдання – "Поясніть, чому творчість Лесі Українки та Л.Костенко літературні критики називають "поезією мислення"?", що вимагало аналізу, систематизації, узагальнення та власної оцінки навчального матеріалу. Причиною цього, на наш погляд, є те, що на уроках української літератури в контрольних класах не набули розвитку відповідні вміння і навички учнів. Роботу творчого рівня писала невелика частина школярів, правильно виконали завдання лише 10,8%.

За результатами дослідно-експериментальної роботи було встановлено співвідношення рівнів сформованості вмінь і навичок творчо вчитися у старшокласників контрольних та експериментальних класів. Динаміку показників узагальнено в таблиці 1. Порівняння кількісних репрезентацій означених здатностей в учнів переконливо свідчить про вірогідність гіпотези дослідження і можливість вирішення пов’язаних із нею завдань.

Таблиця 1

Динаміка сформованості рівнів умінь і навичок творчо вчитися в учнів

протягом усіх етапів дослідно-експериментальної роботи |

І зріз (констатувальний експеримент, на початку навчального року в 9-х класах) | ІІ зріз (ІІ етап формувального експерименту,

у кінці навчального року в 9-х класах) | ІІІ (проміжний) зріз (ІІІ етап формувального експерименту,

у кінці навчального року в 10-х класах) | IV зріз (кінцевий результат формувального експерименту,

у кінці навчального року в 11-х класах)

Контрольні класи | кількість учнів | 24 | 93 | 198 | 26 | 93 | 196 | 27 | 95 | 193 | 33 | 107 | 175

% | 7,6 | 29,6 | 62,9 | 8,2 | 29,6 | 62,2 | 8,7 | 30,1 | 61,2 | 10,5 | 33,9 | 55,6

Експеримен-тальні класи | кількість учнів | 21 | 90 | 201 | 33 | 108 | 171 | 46 | 129 | 137 | 74 | 161 | 77

% | 6,7 | 28,9 | 64,4 | 10,5 | 34,6 | 54,9 | 14,7 | 41,3 | 43,9 | 23,8 | 51,6 | 24,6

Рівні навичок творчо вчитися | В | С | Н | В | С | Н | В | С | Н | В | С | Н

Умовні позначення:

В – високий рівень; С – середній рівень; Н – низький рівень.

На основі здобутих даних зроблено висновки, що усвідомлений вибір учнями експериментальних класів активної, ініціативної й самостійної позиції, розвиток бажання у школярів творчо самореалізуватись, забезпечення психолого-педагогічних умов оптимальної творчої самореалізації учнів 9-11 класів, цілеспрямоване використання методичної системи розвитку творчої навчальної діяльності старшокласників у процесі вивчення української літератури сприяли успішному підвищенню в них рівня сформованості вмінь і навичок творчо вчитися: протягом формувального експерименту в учнів експериментальних класів він зріс у 17,1 разу, середнього – в 22,7. Це свідчить про ефективність розробленої методичної системи, психолого-педагогічного забезпечення та організації педагогічного експерименту.

Хід і результати дослідження дозволили зробити такі загальні висновки:

1. Аналіз філософської, психолого-педагогічної, методичної літератури дав змогу виявити теоретичні основи розвитку творчої діяльності старшокласників у процесі вивчення української літератури.

2. У навчально-виховному процесі загальноосвітніх навчальних закладів на сучасному етапі формується недостатній рівень творчої навчальної діяльності учнів старших класів у процесі вивчення української літератури, що виявляється у відсутності цілеспрямованої та систематичної роботи в цьому напрямку, в низьких показниках рівня розвитку навичок творчо вчитися у старшокласників, у недостатній сформованості активності, ініціативності та самостійності школярів, нерозумінні ними процесу творчого становлення особистості як її саморозвитку, самореалізації.

3. Перевірка визначеної нами гіпотези експериментально підтвердила її правильність: ефективність розвитку творчої навчальної діяльності учнів у процесі вивчення української літератури зростає за умови дотримання психолого-педагогічного забезпечення оптимального творчого самозростання школярів старших класів, цілеспрямованого впровадження розробленої методичної системи, що спонукає учнів 9-11 класів зайняти активну, ініціативну та самостійну позицію.

4. Результати дослідно-експериментальної роботи дають підстави стверджувати, що розроблена методична система розвитку творчої навчальної діяльності старшокласників у процесі вивчення української літератури сприяє значному підвищенню рівня сформованості вмінь і навичок творчо вчитися в учнів старших класів загальноосвітніх навчальних закладів. Ця система є сукупністю активних методів і прийомів навчання, творчих завдань, її складові – проблемність у навчанні, евристична бесіда (або диспут), роботи критично-творчого та творчого рівнів.

5. Ефективність роботи забезпечується дотриманням низки психолого-педагогічних умов, серед яких основними є: вмотивування творчої навчальної діяльності, розвиток пізнавальної потреби та бажання творчої самореалізації; забезпечення високого рівня знань із предмета; вдосконалення вмінь і навичок творчо вчитися у відповідній діяльності на основі розвитку творчих здібностей; розвиток новоутворених якостей характеру учнів: цілеспрямованості, наполегливості, зосередженості, самостійності, сили волі, самоконтролю, обдуманості, критичності; використання демократичного стилю спілкування, педагогіки співробітництва, повсякчасне створення ситуації успіху; врахування особливостей вікового розвитку особистості в період навчання в 9-11 класах та літературного розвитку старшокласників; цілеспрямоване впровадження системи способів організації творчої навчально-пізнавальної діяльності; реалізація основних концептуальних положень особистісно зорієнтованого навчання, дидактичних принципів наступності, системності; врахування протиріч, притаманних навчально-виховному процесу; оптимальне використання цілісної методичної системи; забезпечення високого рівня творчої активності, творчого потенціалу педагогічного колективу.

6. Сучасний рівень розвитку творчої навчальної діяльності учнів у процесі вивчення української літератури потребує нових методичних розробок щодо ефективних способів організації творчого навчання старшокласників з метою впровадження їх у практику загальноосвітніх навчальних закладів.

Узагальнення викладеного дає підстави стверджувати, що поставлені в дисертаційній роботі завдання розв’язано, мету дослідження досягнуто.

Запропоновані в дисертації психолого-педагогічні умови, методична система розвитку творчої навчальної діяльності старшокласників у процесі вивчення української літератури можуть бути успішно реалізовані в навчально-виховному процесі загальноосвітніх навчальних закладів без збільшення передбаченого навчальними програмами бюджету часу та залучення до цього процесу наукових кадрів.

Розроблена