МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Момот Володимир Євгенович

УДК 658.01:339.138:519:330.42

СТРАТЕГІЯ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ СЕРЕДОВИЩА ГОСПОДАРЮВАННЯ

(Методологічний аспект)

Спеціальність 08.06.01 –

Економіка, організація і управління підприємствами

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Одеса – 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Дніпропетровському університеті економіки та права Міністерства освіти і науки України (м. Дніпропетровськ).

Науковий консультант: доктор економічних наук, професор,

Задоя Анатолій Олександрович,

Дніпропетровський університет економіки та права, ректор Дніпропетровського університету економіки та права, завідувач кафедри економічної теорії та міжнародної економіки

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Старостіна Ала Олексіївна,

Київський національний університет ім. Т.Г.Шевченка Міністерства освіти і науки України, завідуюча кафедри міжнародної економіки

доктор економічних наук, професор

Перерва Петро Григорович,

Національний технічний університет „Харківський політехнічний інститут” Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри організації виробництва та управління персоналом, декан економічного факультету

доктор економічних наук, професор

Янковой Олександр Григорович

Одеський державний економічний університет Міністерства освіти і науки України, професор

Провідна установа: Донецький державний університет економіки і торгівлі ім. М.Тугана-Барановського Міністерства освіти і науки України, кафедра економіки підприємства

Захист відбудеться “17” грудня 2004 р. о 14.00 г. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.41.055.01 в Одеському державному економічному університеті за адресою: 65026, м. Одеса, вул. Преображенська, 8.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Одеського державного економічного університету за адресою: 65026, м. Одеса, вул. Преображенська, 8.

Автореферат розісланий “11” листопада 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради А.І.Ковальов

загальна характеристика роботи

Актуальність теми. В сучасних умовах, коли значно скорочується тривалість сталих стадій економічного розвитку, виникають нові відносини між учасниками ринку, трансформується сутність найважливіших економічних закономірностей, значно зростає актуальність дослідження феномену невизначеності середовища господарювання. Адаптація стратегії підприємств до суттєвої невизначеності та забезпечення їх конкурентоспроможності за цих умов є одним з першочергових питань. Тому для вітчизняної економічної науки стає дуже актуальним завдання вивчення особливостей впливу невизначеності, що проявляється на різних ієрархічних рівнях економічної системи, та тих аспектів, у яких ці прояви стосуються стратегії підприємств.

В України невизначеність середовища господарювання виникає на тлі розвитку трансформаційних процесів. На рівні підприємства взаємодія цих феноменів породжує додаткове ускладнення умов діяльності. Це безсумнівно потребує побудови нових системних теоретичних уявлень, які враховують максимальну кількість ефектів, що виникають завдяки впливу невизначеності на поведінку вітчизняних підприємств.

Актуальність обраної теми дослідження посилюється ще й тим, що у світовій економіці виникають нові фактори підвищення рівня невизначеності, які не входять до існуючих наукових концепцій та не можуть бути пояснені на підставі відомих закономірностей. До цих факторів відносяться суперечливість глобалізації та регіоналізації економіки, незлагодженість між споживчими настроями та динамікою прибутків, масова індивідуалізація продукції, що вже впливають на діяльність вітчизняних суб’єктів господарювання.

У зарубіжній економічній літературі є багато досліджень, які стосуються проблем впливу невизначеності на стратегію підприємств. До числа цих досліджень слід віднести роботи Д. Аакера, І. Ансоффа, Т. Дейвенпорта, У. Кінга, Р. Кантер, Р. Керра, Д. Кліланда, М. Мак-Дональда, Г. Мінцберга, М. Олсона, М. Оулда, М. Портера, Дж.Пайна, А. Стрікленда, А. Томпсона, А. Чандлера, Д. Шендела та ін. Питання стратегії та забезпечення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств за умов трансформації економіки та невизначеності середовища господарювання досліджуються у працях українських вчених: А.І. Амоші, Є.А. Бєльтюкова, А.Е. Воронкової, В.М. Геєця, В.І. Голікова, А.О. Задої, А.І. Кредісова, А.П. Налівайка, В.В. Пастухової, П.Г. Перерви, А.О. Старостиної, З.Є. Шершньової, А.Г. Янкового. Але у цих дослідженнях невизначеність розглядається як агрегована властивість зовнішнього середовища, або змістовність її аналізу суттєво звужується до вивчення особливостей впливу нестабільності на поведінку підприємств.

В дослідженнях, що присвячені аналізу впливу невизначеності середовища господарювання на рівні стратегічних реакцій підприємств, досить поширеною концепцією є принципове заперечення самої можливості цілеспрямованої стратегічної діяльності за таких умов. При цьому основний наголос зроблено на пристосуванні існуючих моделей формування стратегії до умов недосконалості інформації та нестабільності зовнішніх змінних, що обмежено трактуються, як базові фактори невизначеності, котрі впливають на ефективність діяльності підприємства.

В дослідженнях, що стосуються виникнення та розвитку невизначеності, проводиться якісний аналіз різноманітних проявів цього феномена на сучасному етапі розвитку ринку та робляться спроби класифікації окремих чинників невизначеності за рівнем впливу на поведінку підприємств. Але цим дослідженням бракує змістовних кількісних моделей, які б дозволяли прогнозувати стратегічну діяльність підприємств під впливом розгалуженої багаторівневої системи чинників невизначеності.

В дослідженнях, що присвячені механізмам забезпечення конкурентоспроможності підприємств за умов невизначеності, головну увагу приділено питанням модернізації виробничих та управлінських процесів, як основі забезпечення успіху на ринку. Однак питання адаптації стратегічного управління конкурентним потенціалом підприємства до умов невизначеності не вивчаються.

Таким чином, існуючі дослідження охоплюють лише ізольовані аспекти впливу невизначеності середовища господарювання на стратегію підприємств або розмаїтість проявів невизначеності невиправдано звужується до декількох найбільш помітних факторів. Але, як правило, дослідження не містять комплексної методології аналізу, що охоплює багаторівневі ефекти цього складного економічного явища.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано відповідно до планів науково-дослідних робіт Дніпропетровського національного університету та Дніпропетровського університету економіки та права, проведених за участю автора у 1995-2003 рр. за комплексними темами: “Проблеми визначення й підвищення рівня міжнародної конкурентоспроможності країни” (номер державної реєстрації 0100U000903) та “Організаційно-економічні чинники розвитку технологічного та методичного забезпечення систем управління підприємствами в умовах ринкових відносин” (номер державної реєстрації 0100U000948). Безпосередньо автором розроблено концепцію оптимального використання конкурентоспроможного потенціалу вітчизняних підприємств, надано пропозиції щодо його збільшення; сформовано підходи до модернізації методологічного забезпечення стратегічної діяльності підприємств на підставах кількісного моделювання; розроблені напрямки впровадження сучасних систем маркетингової інформації на рівні великого промислового регіону.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретико-методологічних основ формування стратегії підприємств в умовах невизначеності середовища господарювання та обґрунтування науково-методичних і практичних рекомендацій щодо розробки заходів організаційно-структурної, асортиментної, маркетингової та інноваційної політики, що спрямовані на забезпечення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств в умовах інтеграції України у світову господарську систему, де невизначеність середовища господарювання відіграє найсуттєвішу роль.

Досягнення перелічених цілей зумовило необхідність вирішення наступних конкретних задач:

? визначити сутність прояву невизначеності середовища господарювання на різних ієрархічних рівнях економічних систем;

? виявити систему факторів невизначеності середовища господарювання, що впливають на стратегію діяльності підприємств на різних рівнях економічних систем;

? визначити умови та можливі напрямки протидії невизначеності середовища господарювання на рівні стратегічної діяльності підприємства, а також наслідки ефектів невизначеності в стратегії підприємств;

? сформувати організаційно-економічний механізм досягнення стійкості підприємства в умовах невизначеності середовища господарювання й забезпечення конкурентоспроможності підприємства на рівні формування організаційно-структурної та маркетингової стратегії;

? розробити методологічні принципи та концептуальний апарат аналізу ефективності стратегії підприємств під впливом розгалуженої багаторівневої системи факторів ринкової невизначеності та створити відповідну прогностичну модель;

? розробити теоретичні моделі впливу сили споживача, конкуренції, макроекономічних циклів, небезпеки появи товарів-замінників, сатурації продукції, науково-технічного прогресу та інших індивідуальних факторів невизначеності середовища господарювання на маркетингову, організаційно-структурну та інноваційну стратегію підприємств;

? обґрунтувати методологічні засади формування організаційно-економічного механізму накопичення конкурентної переваги підприємств за умов невизначеності середовища господарювання;

? розробити теоретичну базу аналізу перспективних тенденцій організаційно-структурної стратегії підприємств, що є реакцією на невизначеність у глобалізованій економіки;

? обґрунтувати методологічні підходи щодо удосконалення маркетингової, організаційно-структурної та інноваційної стратегій вітчизняних підприємств на етапі прискорення інтеграційних процесів та суттєвого підвищення впливу невизначеності середовища господарювання.

Об’єктом дослідження є закономірності перспективного розвитку економічних систем, які складаються з підприємств різних сфер бізнесу, під впливом розгалуженої структури чинників невизначеності середовища господарювання.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні основи розробки стратегії підприємства та методичні засади механізму накопичення конкурентної переваги за умов суттєвої невизначеності середовища господарювання.

Теоретичну і методологічну основу дисертаційної роботи складають праці вітчизняних і зарубіжних вчених стосовно проблем невизначеності середовища господарювання та стратегії підприємств. Інформаційною базою дисертації є дані Держкомстату України, офіційних статистичних установ інших країн, Дніпропетровського обласного статистичного управління, економічні огляди, первинна статистична звітність підприємств.

Для досягнення сформульованої мети й вирішення конкретних задач в дисертаційній роботі були використані такі загальнонаукові і спеціальні методи: наукової абстракції – для формулювання моделі розвитку економічних систем під впливом невизначеності середовища господарювання; системного аналізу – для вивчення системи факторів ринкової невизначеності; теорії розвитку динамічних систем – для прогнозування наслідків маркетингової, організаційно-структурної та інноваційної стратегії підприємств та вивчення впливу процесів глобалізації економіки на поведінку підприємств; системного підходу – для розробки організаційно-економічного механізму забезпечення стабільного розвитку та накопичення конкурентних переваг підприємства. При обробці статистичних даних використовувались кореляційний, дискримінаційний та кластерний аналіз. В ході дослідження використовувались сучасні пакети програм статистичного аналізу S-Plus, SPSS та особисті розробки автора.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у новому вирішенні проблеми створення й вдосконалення методологічного апарату розробки стратегії підприємств в умовах невизначеності середовища господарювання на підставі кількісного моделювання. Результати виконаного дослідження у своїй сукупності вирішують важливу науково-прикладну проблему щодо створення теоретико-методологічних основ формування асортиментної, маркетингової, інноваційної та організаційно-структурної політики підприємств в умовах інтеграції України у світову господарську систему, коли невизначеність середовища господарювання починає грати визначальну роль у контексті стратегічного розвитку, і зводяться до наступного:

вперше

проведено формалізацію чинників невизначеності, що діють на підприємство на різних ієрархічних рівнях економічної системи, та виявлений механізм їх впливу на маркетингову й організаційно-структурну стратегію підприємства і на процес накопичення конкурентної переваги, який полягає у тому, що чинники невизначеності є причиною відхилення від ідеальної стратегії діяльності;

доповнено понятійно-категорійний апарат економічної науки поняттям економічного простору, що є системою наукової абстракції, яка дозволяє формулювати основні закони, котрим підпорядковується процес стратегічного розвитку економічних систем під впливом факторів невизначеності й будувати кількісні математичні моделі, що відповідають наперед заданим можливостям та обмеженням;

створено математичну модель, що основана на принципово новому підході до інтерпретації рівноваги стану підприємства, який базується на припущенні про рівнозначність потенційних можливостей альтернативних стратегії діяльності, за допомогою котрої відтворюються загальні закономірності стратегічного розвитку економічних систем під впливом системи зовнішніх факторів різного походження;

побудовано блочно-агреговану модель на основі набору взаємообумовлених рівнянь, яка дозволяє прогнозувати результати конкретних заходів маркетингової та організаційно-структурної стратегії підприємств за умов впливу чинників невизначеності середовища господарювання;

побудовано феноменологічну модель, що дозволяє прогнозувати наслідки виникнення нових джерел невизначеності, включаючи глобалізацію, недосконалість конкуренції, та враховує вплив існуючої системи чинників невизначеності, котра базується на припущеннях про обмеженість швидкості розповсюдження інформаційних потоків у середовищі господарювання та можливості формування конгломератів підприємств, які не мають постійної організаційної структури;

розроблено організаційно-економічний механізм накопичення конкурентної переваги підприємств за умов впливу розгалуженої багаторівневої системи факторів невизначеності середовища господарювання, еволюції ринкових відносин, глобалізації економіки та інформатизації бізнесу, який полягає у створенні стратегії розвитку, що дає оптимальне співвідношення втрат та прибутків;

визначені теоретичні умови оптимального впровадження заходів стратегічної маркетингової та організаційно-структурної політики виробничого підприємства залежно від сценарію розвитку економічної системи, до якої воно належить, та конкретного набору чинників невизначеності, що впливають на цей процес;

удосконалено

розуміння сутності змін, які відбуваються у світовій господарській системі, що полягають у принциповому перетворенні технології взаємовідносин постачальників й споживачів та ступінь їх впливу на стратегію діяльності підприємств національної економіки; висвітлений сучасний організаційно-економічний механізм взаємодії виробничого підприємства з зовнішнім середовищем господарювання за умов суттєвої невизначеності, котрий полягає у реалізації моделі стратегічної діяльності, яка припускає швидку адаптацію до нестійкості зовнішніх змінних;

уявлення щодо умов стійкості ринкових позицій підприємства, що залежать від впливу невизначеності середовища господарювання та виділені фактори невизначеності, що є найбільш небезпечними для різних галузей підприємництва, до котрих відносяться сила споживача, товари замінники, трансформація механізмів конкуренції, рівень неоднорідності асортименту продукції;

концепцію гнучкості підприємства, як однієї з головних внутрішніх змінних, що забезпечують його стійкість по відношенню до невизначеності зовнішнього середовища;

дістали подальшого розвитку

методологічні підходи до розробки стратегії поведінки вітчизняних підприємств на внутрішньому ринку за умов прискорення інтеграції у світову виробничу систему, що спрямовані на поєднання переваг, котрі дає традиційна система ринкових відносин та використання потенціалу нової парадигми ринку у випадку включення вітчизняних підприємств у світову виробничу систему;

теоретичні уявлення про умови досягнення успіху у системі нових ринкових відносин, де невизначеність грає суттєву роль.

Практичне значення одержаних результатів. Практичні рекомендації, котрі сформульовані на основі аналізу стратегічної діяльності, залежно від впливу факторів невизначеності, розширюють арсенал прийомів адаптивного управління підприємствами. Вони дозволяють оптимізувати входження підприємств національної економіки у світову виробничу систему, а також оптимізувати поведінку вітчизняних підприємств на внутрішньому ринку в умовах конкуренції з лідерами ринкової економіки. Більш конкретно, практичне значення одержаних результатів полягає у розробці:

? модельного інструментарію прогнозування розвитку економічних систем, що знаходяться під суттєвим впливом невизначеності;

? модельного інструментарію аналізу впливу глобалізації та інформатизації економіки на поведінку вітчизняних підприємств;

? методичного підходу до визначення умов досягнення підприємством максимальної конкурентної переваги за умов суттєвої невизначеності середовища господарювання;

? методичного підходу до забезпечення оптимальних пропорції між масштабом підприємств, гнучкістю їх виробничої системи та широтою асортименту, які забезпечують довготривалий конкурентностійкий розвиток;

? методичного забезпечення встановлення оптимальних параметрів маркетингової та асортиментної політики вітчизняного підприємства, що претендує на входження у світову виробничу систему;

? методичного забезпечення визначення часових рамок та умов проведення інноваційної й асортиментної стратегії підприємства, яке враховує вплив невизначеності середовища господарювання, що проявляється на різних рівнях господарської системи;

? системи конкретних орієнтирів оцінки ефективності стратегії підприємств;

? організаційно-економічного механізму забезпечення конкурентоспроможності підприємств в умовах невизначеності, перетворення змісту ринкових відносин глобалізації та інформатизації економіки.

Розроблені методичні рекомендації, що стосуються визначення оптимальної широти асортименту продукції, забезпечення стійкості та досягнення конкурентних переваг, знайшли практичне застосування під час формування маркетингової та організаційно-структурної політики ВАТ “Дніпрошина” (довідка № 357 від 15.03.2004), НПП “Інтерпайп” (довідка № 612-В від 14.10.2002), ЗАТ “Рейнфорд” (довідка № 27 від 23.03.2004) та ще на 14 підприємствах, а також при розробці регіональних програм підтримки підприємництва на рівні Дніпропетровської обласної держадміністрації (довідка № 1407/ДДА від 5.04.2004).

Частково теоретичні та практичні результати дисертації використовувалися при формуванні робочих програм, методичних розробок, проведенні лекційних та семінарських занять з дисциплін: “Промисловий менеджмент”, “Менеджмент”, “Економіка підприємства”, “Маркетинг та менеджмент”, “Управління матеріальними ресурсами”, “Логістика”, “Маркетингова політика розподілу”, “Інформаційні системи маркетингу”, “Інформаційні системи в менеджменті”, для студентів фахів “Менеджмент організацій”, “Міжнародна економіка” та “Управління трудовими ресурсами” у Дніпропетровському національному університеті та Дніпропетровському університеті економіки та права (довідка № 179-У від 6.04.2004).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною, цілком завершеною роботою, яку виконано одноосібно автором. Більшість публікацій по темі дисертації – індивідуальні. З наукових праць, котрі опубліковані у співавторстві, у дисертації використані тільки ті ідеї, положення та інші матеріали, які є результатом власних досліджень здобувача.

Апробація результатів дисертації. Головні положення та результати дисертації були викладені на ІІ міжнародній науково-практичній конференція “Дослідження та оптимізація економічних процесів „Оптимум-2000”” (м. Харків, 2000 р.), VII міжнародній науково-практичній конференції “Інформаційні технології в економіці, менеджменті і бізнесі. Проблеми науки, практики і освіти” (м. Київ, 2001 р.), V міжнародній науково-практичній конференції “Наука і освіта 2002” (м. Дніпропетровськ, 2002 р.), міжнародній науково-практичній конференції “Формування і розвиток ринкової економіки в Україні: маркетинг і підприємництво” (м. Київ, 2002 р.), І всеукраїнській конференції “Сучасні технології ведення бізнесу в Україні” (м. Київ, 2002 р.), ІІ всеукраїнській конференція “Україна наукова 2002” (м. Дніпропетровськ, 2002 р.), ІІ всеукраїнській науково-практичній конференції “Крок у майбутнє” (м. Київ, 2002 р.), ІV міжнародній науково-практичній конференції “Людина та космос” (м. Дніпропетровськ, 2002 р.), ІІ міжнародній науково-практичній конференції “Менеджмент малого та середнього бізнесу: проблеми, навчання, перспективи” (м. Севастополь, 2002 р.), ІІІ міжнародній науково-практичній конференції “Інноваційна модель та стратегія економічного розвитку” (м. Івано-Франківськ, 2002 р.), IV міжнародній науково-практичній конференції з проблем маркетингу та логістики (м. Львів, 2002 р.), міжнародній науково-практичній конференції “Економічні проблеми ринкової трансформації України” (м. Львів, 2002 р.), всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми формування та реалізації інвестиційної стратегії господарюючого суб’єкта” (м. Дніпропетровськ, 2002 р.), науково-практичній конференції “Розвиток податкових відносин та модернізація податкової служби України” (м. Ірпінь, 2002 р.), наукової конференції “Нова економіка і вища освіта” (м. Донецьк, 2003 р.), міжнародній науково-практичній конференції “Європейський вибір України: проблеми теорії та практики реалізації” (м. Дніпропетровськ, 2003 р.), ІІ міжнародної науково-практичної конференції “Розвиток науково-технологічних парків та інноваційних структур інших типів: Україна і світовий досвід” (м. Львів, 2003 р.), міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні технології в менеджменті” (м. Алушта, 2003 р.), ІІI міжнародній науково-практичній конференції “Менеджмент малого та середнього бізнесу: проблеми, навчання, перспективи” (м. Севастополь, 2003 р.), 10-й міжнародній конференції по управлінню (м. Севастополь, 2003 р.).

Публікації. Результати дослідження опубліковані у 89 наукових працях, загальним обсягом 82,33 умов.-друк. арк., у тому числі автору належить 79,56, умов.-друк. арк., куди входять 4 монографії (3 індивідуальні), 1 методичний посібник, 42 статті у фахових виданнях, 32 тези доповідей на наукових конференціях.

Структура і обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається з вступу, п’яти розділів та висновків, містить 38 таблиць, 70 рисунків, 42 формули. Список літературних джерел нараховує 381 позицію. Загальний обсяг роботи – 391 повна сторінка.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету та завдання дослідження, визначено наукову новизну й практичне значення результатів, що були отримані, відображено форми апробації та публікації результатів дослідження.

У першому розділі “Теоретичний аналіз економічної сутності невизначеності середовища господарювання та ефектів її впливу на стратегію підприємств” побудовано теоретичний базис розробки стратегії підприємств в умовах невизначеності середовища господарювання, розроблено класифікацію проявів невизначеності середовища господарювання на різних ієрархічних рівнях економічних систем, розкрито об’єктивний характер цього феномену, а також встановлені загальні проблеми, що виникають в наслідок впливу невизначеності на стратегію діяльності підприємств.

Незважаючи на те, що невизначеність є однією з універсальних властивостей сучасних економічних процесів, ця складна особливість розвитку економічних систем розглядається дуже спрощено, як агрегований негативний фактор, котрому необхідно протидіяти на рівні стратегії підприємства. Й, навпаки, формуванню різних напрямків стратегічної діяльності підприємства за умов невизначеності властива роз’єднаність, коли організаційно-структурна стратегія не узгоджується з маркетинговою та інноваційною. У дисертації визначено, що винятковою рисою інноваційної стратегії в умовах невизначеності є те, що інноваційна діяльність підприємств – один з найважливіших факторів невизначеності. Доведено, що маркетинговій стратегії підприємств властивий еволюційний характер розвитку, найважливішою особливістю якого за умов невизначеності є необхідність адаптації до пріоритетних підходів у формуванні організаційно-структурної стратегії та до принципової зміни ролі інноваційної діяльності.

Встановлено, що невизначеність середовища господарювання характеризується щонайменш трьома принципово різними видами проявів, котрі полягають у тому, що, по-перше, найважливіші економічні закономірності набувають суттєво нестійкого характеру, по-друге, значно скорочуються стабільні стадії розвитку економічних систем, по-третє, виникають нові взаємозалежності та взаємовідносини між учасниками економічних процесів.

Доведено, що нестійкий характер базових закономірностей, який був виявлений на матеріалах дослідження макроекономічних показників для країн з різним рівнем розвитку, проявляється на загальнодержавному рівні. Виявлені ланцюжки невизначеності, коли послаблення дії одних закономірностей призводить до трансформації інших. З точки зору стратегії підприємства цей прояв невизначеності призводить до перетворень у структурі зовнішніх змінних.

Визначено, що друга ознака невизначеності, яка полягає у тому, що розвиток економічних систем не можна чітко розділити на ізольовані часові фази, у межах яких би діяли постійні тенденції розвитку ринку, є найважливішою для окремої сфери бізнесу чи географічного регіону. Встановлено, що для забезпечення можливості аналізувати таку систему, необхідно сформулювати закон зміни її станів, а також кількісні уявлення про можливий граничний стан такої системи.

Встановлено, що третя ознака невизначеності середовища господарювання проявляється на рівні діяльності окремого підприємства, як перетворення змісту ринкових відносин (РВ). Засобами статистичного аналізу виявлено, що за умов невизначеності втрачається зв’язок між рівнем ВВП на душу населення та долею споживання у ВВП та між ступенем майнової нерівності та долею споживання у ВВП. На підставі цього висновку доведено, що сутністю перетворення РВ є перехід від масового виробництва до масової індивідуалізації (див. рис. 1). Шляхом теоретичного аналізу показано, що найважливіші ефекти, які обумовлені цією групою проявів невизначеності, пов’язані з виникненням нових технологій взаємодії постачальників та споживачів на ринку.

Рис. 1. Зміна принципу дії стратегії підприємства, як реакція на невизначеність середовища господарювання

На підставі узагальнення досвіду передових компаній встановлено, що при зміні характеру ринкових відносин трансформується стратегічна мета підприємства. Визначено, що у новій системі РВ стратегічні цілі бізнесу полягають у розробці, виробництві та постачанні товарів широкого асортименту зі ступенем індивідуалізації, котрий дозволяє кожному клієнтові задовольнити будь-які потреби (див. рис. 1). Встановлено, що ці нові взаємини можна представити у вигляді концептуальних та кількісних моделей, які оперують набором факторів впливу невизначеності.

Доведено, що багаторівнева розгалужена система факторів невизначеності середовища господарювання спричинює суттєве ускладнення організаційно-економічного механізму забезпечення конкурентоспроможності підприємства, який повинен базуватися на підставі взаємоузгодженої довгострокової асортиментної, маркетингової, організаційно-структурної та інноваційної стратегій.

На підставі системного аналізу встановлено, що головним напрямком реформування підходів до впровадження усіх трьох складових стратегії (маркетингової, організаційно-структурної та інноваційної) в умовах зміни сутності ринкових відносин, як головного прояву невизначеності середовища господарювання на рівні окремих підприємств, є прагнення до підвищення сумарної ефективності діяльності за рахунок наскрізного врахування усіх можливих протиріч та узгодження всіх елементів стратегії.

У другому розділі “Методологія аналізу стратегічних альтернатив розвитку економічних систем за умов невизначеності” обґрунтовано необхідність вивчення ефектів невизначеності на основі системного аналізу, уведено поняття замкнутої виробничо-економічної системи (ВЕС), встановлено базовий принцип, відповідно якому вона розвивається; розроблені основи моделювання процесів зміни загальних ринкових тенденцій, що позначається на розвитку ВЕС, і, як наслідок, виконано порівняльний аналіз результатів стратегічного розвитку підприємств у контексті цих змін.

Шляхом теоретичного аналізу доведено, що ефекти невизначеності впливають насамперед на закономірності розвитку середовища господарювання та взаємодію підприємств у ньому, а також на відносини між підприємствами та споживачами їх продукції. Виходячи з цього, змістовні теоретичні кількісні моделі, що описують вплив невизначеності на стратегію підприємств, мають відтворювати загальні закономірності поведінки системи, яку формують підприємства, принципи взаємодії між ними та канали й особливості впливу зовнішніх факторів.

Для створення методологічного базису таких моделей в дисертації запропоновано наступне визначення поняття замкнутої виробничо-економічної системи – це сукупність підприємств, які взаємодіють між собою, беручи спільну участь у процесі виробництва окремих видів продукції й одноосібно – у конкуренції за споживача. Замкнута виробничо-економічна система являє собою самодостатній агрегат, який утворено з елементів єдиного ланцюга господарської діяльності. Такими системами може виступати як усе національне господарство, окрема галузь чи група галузей, включених до єдиного виробничого циклу, так і локальна система підприємств, що розташовані у економічно відособленому регіоні держави.

Встановлено, що для кількісного моделювання динамічних процесів, які відбуваються у замкнутих виробничо-економічних системах навіть без урахування чинників невизначеності, недостатньо уявлень, що спираються на регресійні залежності, економіко-математичну статистику, економетрію та теорію множин. Це пов’язано з тим, що ці та подібні дискретні уявлення не в змозі дати узагальнений, логічно несуперечливий закон, якому підпорядковуються усі без винятку взаємодії підприємств між собою та з ринком.

Шляхом теоретичного аналізу доведено, що континуальні уявлення, згідно з якими замкнута виробничо-економічна система розглядається як суцільне середовище, у межах котрого усі взаємовідносини між елементами регулюються визначеними закономірностями, дозволяють формулювати шукані закони, які мають максимальний ступінь універсальності. Для математичної інтерпретації взаємозв’язку між напрямками розвитку замкнутої виробничо-економічної системи, до яких відносяться зміна кількості підприємств, збільшення гнучкості виробничої системи, поглиблення спеціалізації підприємств, збільшення масштабного фактора, розширення поточного асортименту продукції, введено категорію економічного простору (ЕП).

У дисертації обґрунтований принцип заповнення ринкових ніш, котрий визначає характер взаємовідносин підприємств у замкнутій виробничо-економічній системі та дозволяє ув’язати можливі напрямки розвитку ВЕС під час зміни базових ринкових тенденцій, що формулюється таким чином: “Сумарне зростання виробництва різноманітних товарів за рахунок збільшення кількості підприємств є постійним для підприємства будь-якого розміру та ступеню спеціалізації”. У тензорному вигляді цей закон має наступну форму:

, (1)

де ? – потенціал підприємства (сукупність можливостей підприємства по впровадженню заходів організаційно-структурної, технічної, маркетингової й асортиментної стратегії);

? – оператор Гамільтона (сума других часних похідних від потенціалу по усім напрямкам економічного простору).

Визначено, що граничними умовами для даного рівняння, які дозволяють моделювати наслідки стратегічного розвитку підприємства, є умови неможливості нескінченного збільшення кількості підприємств, необмеженого зростання гнучкості виробництва та безкінечного розширення асортименту продукції.

Рис. 2. Система стратегічних альтернатив розвитку підприємства у контексті впливу невизначеності на регіональному рівні

Моделювання, яке було проведене на базі кластерізації адміністративних районів Дніпропетровської області, дозволило виділити три принципово різні стратегічні альтернативи розвитку підприємств, що є реакцією на вплив невизначеності, котра проявляється на регіональному рівні (рис. 2):

· стратегія охоплення (І);

· стратегія спеціалізації (ІІ);

· стратегія поглинання (ІІІ).

Встановлено, що стратегія охоплення забезпечує безумовний успіх підприємству та ринкову стабільність за рахунок повної реалізації цілей підприємства у системі нових ринкових відносин (охоплення всіх потреб клієнтів за допомогою індивідуалізованих продуктів) при збереженні високої ефективності виробничої системи (великого масштабу й відносно малої гнучкості виробничої системи підприємства). Визначено, що за умов невизначеності ця стратегія є дуже нестійкою завдяки спільним рисам зі стратегією поглинання та значній вірогідності переходу до неї.

Доведено, що стратегія поглинання є результатом помилкової інтерпретації нових закономірностей розвитку економічних систем. Шляхом моделювання визначено, що підприємство, яке занадто прискореними темпами проводить розширення асортименту, не маючи на це достатніх ресурсів, не забезпечивши достатньої гнучкості виробничої системи, змушено йти на тимчасове укрупнення, що призводить до збільшення витрат ресурсів та перешкоджає підвищенню гнучкості виробничої системи. Встановлено, що оптимальне співвідношення між поточною широтою асортименту та потенціалом підприємства за умов невизначеності дуже складно визначити. Це є поясненням того, що до поглинання несвідомо вдаються підприємства, які прагнуть ринкового успіху на основі охоплення.

Визначено, що підприємство, яке використовує стратегію спеціалізації, у принципі не може протидіяти проявам невизначеності на регіональному рівні, однак таким підприємствам у найменшому ступеню властивий ризик нестабільного розвитку. Встановлено, що до моменту досягнення максимально можливої широти асортименту, підприємство проводить роздрібнення або збільшує гнучкість своєї виробничої системи іншим способом. Тому для подальших спроб розширення асортименту такому підприємству не знадобляться додаткові ресурси, котрі можна одержати тільки внаслідок злиття, самостійність такого підприємства зберігається.

Дослідження варіантів можливих стратегій підприємств дає змогу зробити висновок про те, що основною умовою, яка визначає стабільність підприємства під впливом невизначеності середовища господарювання, є баланс між потенціалом підприємства та досягнутою широтою асортименту.

Шляхом порівняльного моделювання розвитку виробничо-економічної системи у м. Дніпропетровську встановлено, що за умов невизначеності інтенсивність діяльності виробничої системи підприємства не дуже суттєво впливає на результативність альтернатив його стратегії. Визначено, що вплив інтенсивності полягає у тому, що зменшується ризик неусвідомленого переходу до стратегії поглинання.

В дисертації доведено, що можна провести аналогію між організаційно-економічною діяльністю підприємства в умовах невизначеності локального рівня та турбулентним (вихровим) плином рідини, тому, що у обох випадках втрати (ресурсів підприємства чи дисипація енергії рідини) визначаються впливом сил, для яких не до кінця з‘ясовані основні закономірності прояву та навіть фізична природа. Згідно з запропонованим визначенням, під ринковою турбулентністю (РТ) слід розуміти кількість і рівень серйозності подій, які відбуваються на ринку та потребують уваги вищого менеджерського складу компанії, віднесені до одиниці часу. Дане визначення виходить з природного припущення, що підприємство, яке прагне досягти сталого успіху повинне реагувати на найменші сигнали, котрі надходять з ринку.

Встановлено, що негативний вплив ринкової турбулентності на результати діяльності підприємства проявляється насамперед у втраті можливості створювати дешеві (масові) продукти і послуги, домагаючись планомірного (еволюційного) зниження собівартості в міру зростання виробництва. В дисертації запропоновано класифікацію, згідно з якою фактори ринкової турбулентності діляться на дві групи: чинники попиту, що характеризують ступінь невизначеності на ринку продукції підприємства, та структурні чинники, що пов’язані з загальною будовою окремих галузей промисловості і виробничої системи в цілому.

У третьому розділі “Прогнозування наслідків маркетингової та технічної стратегії підприємств за умов впливу невизначеності локального рівня” уведена модифікація основної моделі впливу невизначеності, котра дозволяє одноманітно враховувати вплив чинників, що проявляються на локальному рівні господарювання індивідуального агента ринку; сформульовані спеціальні кількісні моделі, які необхідні для опису відособлених чинників невизначеності; проаналізований вплив окремих чинників невизначеності та їх наборів.

Встановлено, що закон заповнення ринкових ніш припускає альтернативну форму запису відносно змінної, яка безпосередньо характеризує результати втілення заходів асортиментної, маркетингової та організаційно-структурної стратегії підприємства. Доведено, що це найбільш придатний вид основного рівняння моделі впливу невизначеності, який забезпечує блочно-агрегований опис внеску різнорідних чинників невизначеності локального рівня (ринкової турбулентності), з врахуванням обґрунтованого в дисертації положення про те, що фактори невизначеності є найважливішою причиною відхилення від оптимальної стратегії.

Визначено, що базовими чинниками невизначеності, що належать до факторів попиту є: непередбачуваність попиту; перекіс попиту убік престижних товарів. У дисертації запропоновано гіпотезу, котра дозволяє здійснити кількісне урахування цієї групи чинників невизначеності і полягає у тому, що в основі змін стратегії підприємства, які трапляються завдяки стохастичній поведінці середовища господарювання на мікрорівні, лежить порушення потенційності розвитку ринкового процесу, в той час як базові чинники невизначеності на рівні господарювання окремого агента ринку відповідають внеску локальної нестабільності, яка відповідає конкретній ділянці економічного простору. Модель з врахуванням ринкової турбулентності базується на вмиканні каналу впливу цих локальних властивостей:

; (2)

, (3)

де ? – функція, яка характеризує напрямки розвитку маркетингової та організаційно-структурної стратегії підприємства;

? – агрегований дестабілізуючий чинник;

s – ось зміни широти асортименту виробів;

n – ось зміни масштабу підприємств;

m – швидкість зміни масштабного чинника підприємства;

e – швидкість зміни широти асортименту.

Аналіз впливу зазначених факторів РТ був проведений на базі статистичних даних по м. Дніпропетровськ та Дніпропетровській області відносно майнового розшарування населення й зміни характеру споживання. Встановлено, що принциповим моментом, котрий зумовлений впливом основних чинників дестабілізації попиту, є циклічний характер стратегії підприємств, який призводить до збільшення втрат.

Для аналізу впливу інших чинників РТ (дегомогенізація попиту та нестабільність запитів й потреб) було запропоновано спеціальну гіпотезу, яка полягає у тому, що невизначеність мікрорівня може виникати за рахунок зміни швидкості перепадів у потребах та запитах ринку. Рівняння, що описує механізм генерації ринкової турбулентності у замкнутій виробничо-економічній системі, має вигляд:

, (4)

де µ – провідність простору для РТ;

v – інтенсивність стратегічної діяльності підприємства;

Fw – інтенсивність виникнення РТ у окремій точці простору.

За допомогою даної моделі встановлено, що одним з найефективніших механізмів поширення РТ є інерція. Дані про інерційність підприємств були зібрані під час проведення спеціальних обстежень підприємств Придніпровського регіону. Визначено, що інерційність маркетингової та організаційно-структурної стратегії остаточно визначають параметри циклічної політики підприємств, котрі, як було встановлено у дисертації, в основному залежать від співвідношення темпів роздрібнення/укрупнення підприємства та широти асортименту його продукції. Зазначений ефект інерції спеціалізованого розподілу дозволяє пояснити невдалі результати стратегії великих підприємств.

Показано, що для дослідження структурних чинників невизначеності середовища господарювання локального рівня – впливу економічних циклів, сили споживача та інтенсивності конкуренції, необхідне врахування локальних властивостей економічного простору, які залежать від групової поведінки усієї множини підприємств, котрі утворюють замкнуту ВЕС. Для врахування сили споживача було сформульоване припущення про те, що будь-яке підприємство прагне зберігати незмінними підходи до здійснення бізнесу та ідеологію розробки заходів у сфері організації виробництва та маркетингу, що склалися під впливом споживачів.

Аналіз регіональних ринків різних продуктів (комп’ютерів, оздоблювальних матеріалів та взуття) дозволив зробити висновок, що можливі два граничних випадки прояву сили споживача. У першому випадку інтенсивність втрат, які виникають при зміні загальних підходів до формування стратегії, зменшується із зростанням швидкості цих змін. Встановлено, що дана ситуація властива галузям, у яких вже дозріли реальні передумови переходу до нових ринкових відносин. У таких галузях принципові складності з’являються при першій спробі переходу до роботи у нових умовах. У другому випадку, інтенсивність втрат, пов’язаних з інерцією напрямку, збільшується із зростанням локальної швидкості зміни тенденції розвитку. Визначено, що дана ситуація відповідає галузям, де переважно масовий характер виробництва є достатньо суттєвою перепоною переходу до нових ринкових відносин.

Аналіз тих самих ринків з урахуванням розподілу інтенсивності конкуренції дозволив встановити, що локальне підвищення конкуренції призводить до загального підвищення стійкості процесу трансформації РВ. Визначено, що основною принциповою особливістю впливу невизначеності на цей розподіл є наявність вертикальної та горизонтальної конкуренції. Згідно з визначенням, запропонованим у дисертації, вертикальна конкуренція – це конкуренція між підприємствами на основі масштабного чинника. Доведено, що ця конкуренція небезпечна для невеликих підприємств на початкових етапах зміни ринкових відносин та для великих підприємств на її завершальних етапах. Горизонтальна конкуренція – це конкуренція на основі широти асортименту. На початкових етапах еволюції ринкових відносин вона найбільш небезпечна для підприємств із надмірно широким асортиментом продукції, на завершальному – із занадто вузьким.

На основі даних, що стосуються регіональних ринків, встановлено, що внесок рівня сатурації (непевності) асортиментних ліній продуктів є новим видом втрат, які залежать від розмаїтості продукції підприємства, та визначено, що вплив товарів-замінників зводиться до залежності загального рівня втрат від передісторії стратегічної діяльності підприємства. Шляхом порівняльного аналізу доведено, що внесок рівня сатурації, як чинника невизначеності, зводиться до інтенсифікації механізму вертикальної конкуренції, а вплив товарів-замінників – до росту значення горизонтальної. Крім того, аналіз впливу цих чинників дозволяє зробити висновок про те, що за умов невизначеності середовища господарювання локального рівня помилки в маркетинговій стратегії є небезпечнішими, ніж помилки в організаційно-структурній.

Встановлено, що для коректної ідентифікації результатів аналізу останніх двох структурних чинників РТ – коливань довжини життєвого циклу продукту та рівня інноваційної діяльності, що отримані за допомогою додаткового рівняння, введеного до моделі (2)?(4), варто розрізняти інерцію, яка виникає тільки під час втілення підприємством незмінної маркетингової та організаційно-структурної стратегії та внутрішню інертність виробничої системи підприємства, яка існує завжди, незалежно від стратегії, що проводиться підприємством. Рівень цієї внутрішньої інерції визначався на підставі обстеження підприємств.

Визначено, що найважливішим ефектом, який пов’язаний із узагальненим внеском інноваційної діяльності у складі досліджуваних чинників невизначеності середовища господарювання локального рівня, є виникнення резонансу у циклічній складовій маркетингової та організаційно-структурної стратегії. Цей резонанс пов’язаний із збігом періоду циклів інновацій з періодом макроекономічних коливань, коли підприємства при переході до розробки й освоєння нових продуктів змушені враховувати ринкову ситуацію, що є істотно нестабільною й може замінитися на протилежну у ході роботи над продуктом. У результаті вивчення резонансних явищ були сформульовані рекомендації, які стосуються організації інноваційної діяльності на підприємствах.

Аналіз проявів невизначеності середовища господарювання локального рівня в стратегії діяльності підприємств та визначення напрямків можливої протидії цим проявам свідчить про те, що ринкова стабільність підприємства найсуттєвіше залежить від співвідношення гнучкості стратегії підприємства, сприйнятливості до короткочасних тенденцій у ринковому оточенні та ступеню впливовості структурних факторів ринкової турбулентності.

У четвертому розділі “Механізм накопичення конкурентної переваги підприємств у середовищі господарювання з суттєвим впливом невизначеності” розроблено концептуальні засади аналізу зміни конкурентних переваг підприємства, що є елементом виробничо-економічної системи та сформовано організаційно-економічний механізм їх накопичення за умов суттєвого впливу невизначеності середовища господарювання; обґрунтовано можливість кризи розвитку виробничо-економічної системи у випадку ліквідації підприємств та визначені умови її запобігання на рівні стратегії на основі введеного поняття про стан виробничо-економічної системи; побудовано модель глобалізованої економіки, яка характеризується новим якісним рівнем впливу невизначеності, сформульовано найбільш детальну умову стратегічного успіху підприємства.

Шляхом теоретичного аналізу розвитку економічних систем в країнах, які є лідерами у ринковому розвитку, встановлено, що падіння конкурентної переваги підприємства пропорційно повній варіації інтенсивності поточних змін у стратегії, яку вони проводять. У відсутності джерел, таких як