Національна Академія державного управління

при Президентові України

Харківський регіональний інститут

державного управління

Міненко Володимир Леонідович

УДК: 331.52:332.1

Державна політика забезпечення продуктивної зайнятості населення регіону шляхом розвитку підприємництва

Спеціальність 25.00.02 — механізми державного управління

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з державного управління

Харків-2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України.

Науковий керівник – доктор економічних наук, професор

Амосов Олег Юрійович,

Харківський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, перший заступник директора з навчальної роботи, професор кафедри економічної теорії і фінансів

Офіційні опоненти – доктор економічних наук, професор

Кім Матвій Миколайович,

Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна,

професор кафедри економічної теорії і економічних методів управління

кандидат соціологічних наук,

Горбунова-Рубан Світлана Олександрівна,

Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого,

доцент кафедри соціології і політології

Провідна установа – Економічний науково-дослідний інститут

Мінекономіки та з питань європейської інтеграції України, відділ проблем гуманітарної політики, людського розвитку та споживчого ринку, м. Київ

Захист відбудеться “ 9 ” квітня 2004 р. о “ 14 ” годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.858.01 Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України за адресою: 61050, м. Харків, просп. Московський, 75, зал засідань (1 поверх).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (61050, м. Харків, просп. Московський, 75).

Автореферат розісланий “ 3 ” березня 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Лебець В.С.

ЗаГальна характеристика роботи

Актуальність теми. Україна вступила у ХХІ сторіччя державою, яка динамічно розвивається і прагне більш активно включитися у суспільно-економічні процеси сучасного світу, інтегруватися в європейське співтовариство. Така спрямованість розвитку вимагає нових підходів до використання продуктивних сил країни.

Однією з головних причин, що обумовлює значні труднощі у досягненні якісно нового рівня ефективності та конкурентоспроможності національної економіки, високих стандартів життєдіяльності населення і, в кінцевому рахунку, підвищення політико-економічного рейтингу держави, є системні деформації у сфері використання людського потенціалу. Ця сфера характеризується загостренням суперечностей між попитом на робочу силу та її пропозицією, окремими соціальними, економічними та іншими ускладненнями в процесі залучення населення до продуктивної трудової діяльності, недосконалістю механізмів державного регулювання зайнятості.

Важливі аспекти розвитку сфери зайнятості та ринку праці в умовах динамічних, зрілих ринкових відносин розглядаються у працях західних дослідників різних напрямів соціальної науки — Дж. Р. Еренберга, Дж. Кейнса, В. Нордхауса, Л. Роббінса, П. Самуельсона, М. Фрідмена, Ф. Хайєка та ін.

До наукової розробки теоретичних та прикладних проблем розвитку національного ринку праці, регулювання зайнятості населення в умовах поглиблення його структурної неоднорідності значний внесок зробили вітчизняні вчені О. Амосов, С. Бандур, Д. Богиня, І. Бондар, В. Васильченко, В. Гриньова, М. Долішній, С. Злупко, М. Кім, А. Колот, Ю. Краснов, Г. Купалова, Е. Лібанова, Г. Мостовий, В. Онікієнко, В. Онищенко, Н. Павловська, І. Петрова, В. Петюх, М. Шаленко, В. Шамота, Л. Шевченко. Дослідженнями споріднених проблем переймаються фахівці із близького та далекого зарубіжжя В. Костиков, О. Рузавіна, І. Маслова, І. Ягодкіна. Це стосується й феномена підприємництва в розвитку держави — О. Агєєв, Ю. Васильєв, В. Волков, П. Друкер, М. Пітерс, Р. Рюттингер, В. Савченко, Р. Хізрич, А. Хоскінг, Й. Шумпетер та ін.

Можна виокремити принаймні декілька важливих напрямів досліджень у сфері науки державного управління, які сприяли розробці даної теми. Йдеться, зокрема, про стратегічне планування в регіональному та муніципальному управлінні (В. Бабаєв, О. Іванілов, В. Князєв, В. Луговий, Г. Одінцова, Ю. Чернецький, Ю. Шаров та ін.), державну підтримку розвитку малого і середнього підприємництва (І. Алдохін, З. Варналій, А. Даниленко, М. Єрмошенко, В. Карсекін, В. Корженко, Л. Кривега, Л. Овчаренко, В. Сизоненко, І. Терюханова, Л. Хижняк та ін.), інноваційну стратегію українських реформ (А. Гальчинський, В. Геєць, А. Кінах, С. Покропивний, В. Семиноженко, А. Яковлєв) та зарубіжний досвід стимулювання інноваційної та інвестиційної діяльності (Г. Андрощук, Г. Ассонов, Є. Воробйов, Л. Радзієвська, Б. Твісс, Т. Шедякова, Ю. Юдаков).

Однак, незважаючи на високий науковий рівень досліджень сфери зайнятості та ринку праці, до цього часу відсутній цілісний системний аналіз теоретико-методологічних засад формування державної політики забезпечення продуктивної зайнятості, оцінки ефективності існуючих регіональних механізмів її регулювання та можливих напрямів їх змін в умовах поступового економічного піднесення, переходу України до інформаційних технологій. Актуальність, гострота та складність вирішення цих проблем і обумовили вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Проведене дисертаційне дослідження безпосередньо пов’язане з тематикою науково-дослідних робіт кафедри економічної теорії і фінансів Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, а саме: з темами “Удосконалення діяльності регіональних органів влади і центрів зайнятості населення щодо розвитку малого підприємництва і самозайнятості” (державний реєстраційний номер 0100U001394 від 04.05.2001р.) та “Поточна оцінка соціальної ефективності діяльності органів державної влади” (державний реєстраційний номер 0102U001590 від 28.02.2002р.).

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає у визначенні на основі виявлених взаємозв’язків між результативністю державної політики забезпечення продуктивної зайнятості та рівнем і структурою використання людського потенціалу напрямків досягнення бажаних змін у механізмах її реалізації з метою прискорення трансформаційних процесів та виходу на траєкторію сталого соціально-економічного зростання.

Відповідно до зазначеної мети в дисертації поставлено і послідовно вирішуються такі задачі:

· з’ясувати теоретико-методологічні засади державної політики забезпечення продуктивної зайнятості та поглибити їх у зв’язку з дослідженням транзитивного етапу розвитку економіки України;

· узагальнити досвід державного регулювання сфери зайнятості та ринку праці розвинених країн світу з ринковою економікою й оцінити можливості його застосування в Україні;

· обґрунтувати нові можливі підходи стосовно формування національної моделі державної політики забезпечення продуктивної зайнятості, яка б відповідала умовам поступового нарощування темпів економічного зростання;

· визначити можливості державного регулювання розвитку підприємництва, його роль у забезпеченні продуктивної зайнятості населення, виявити суттєві особливості щодо упровадження інновацій та залучення інвестицій у процесі соціально-економічного зростання;

· оцінити стан трудового потенціалу в умовах сучасних ринкових змін та результативність діяльності регіональних органів влади й управління стосовно розвитку людських ресурсів, виявити причини істотних деформацій і суперечності в регіональній, галузевій та секторній структурах сфери зайнятості;

· з’ясувати і обґрунтувати реальні шляхи удосконалення механізмів реалізації регіональної політики зайнятості з точки зору єдності і особливостей функціональних задач органів державного управління та специфічності ресурсного потенціалу Харківського регіону.

Об’єктом дослідження є процеси формування державної політики зайнятості населення регіону в умовах трансформації національної економічної системи та виходу на траєкторію економічного зростання.

Предметом дослідження є методологічні, теоретичні та прикладні проблеми удосконалення механізмів державного управління зайнятістю населення та забезпечення продуктивного використання трудових ресурсів регіону шляхом розвитку підприємництва.

Методи дослідження. Для досягнення мети дисертаційної роботи використані такі методи дослідження: системного аналізу та аналогії – для поглиблення соціально-економічного змісту поняття зайнятості, визначення критеріїв і основних видів зайнятості та обґрунтування методологічних основ Концепції державної регіональної політики забезпечення продуктивної зайнятості населення й модельної структури регіональної програми забезпечення продуктивної зайнятості; класифікаційно-аналітичний метод – для оцінки зрушень у структурі зайнятості; економіко-математичні методи системно-структурного аналізу – для виявлення взаємозв’язків між чинниками соціально-економічного розвитку регіонів і сфери зайнятості населення та розробки напрямів державного регулювання; статистично-аналітичні методи (порівняння, динамічних рядів, індексний) – для оцінки стану сфери зайнятості і динаміки зайнятості у взаємозв’язку з динамікою макроекономічних показників.

Теоретичну основу дослідження складають фундаментальні положення класичних і сучасних теорій ринкової економіки і зайнятості, основні положення теорії систем. Інформаційну базу дисертаційного дослідження становлять закони України та нормативні акти Президента України, Верховної Ради України, Державного Комітету статистики України, Міністерства праці і соціальної політики України, економіко-статистичні матеріали управління статистики Харківської області, Головних управлінь економіки, освіти та науки, праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації та Харківського обласного центру зайнятості, територіальних органів управління, Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України, періодичних видань, науково-практичних конференцій і семінарів.

Наукова новизна одержаних результатів. Відмінність отриманих результатів від існуючих наукових доробок полягає у системному розв'язанні сучасних проблем забезпечення формування продуктивної зайнятості та реального упровадження механізмів регулювання людського потенціалу в умовах структурної трансформації економіки України, застосуванні інтегрального підходу до аналізу перебігу соціально-економічних змін та розвитку регіональних ринків праці, що дозволило виявити певні загальні тенденції і специфічні особливості функціонування системи зайнятості на перехідному етапі та обґрунтувати основні напрями її трансформації з економічним пожвавленням і переходом України до сталого розвитку.

У дисертації уперше:

· запропоновано якісні критерії визначення продуктивної зайнятості населення регіону (можливість реалізації потреб у праці, рівень продуктивності та ефективності праці, наявність механізмів задоволення зростаючих життєвих потреб людини, раціональний розподіл трудових ресурсів, оптимальний розподіл суспільної праці, економічна обґрунтованість доходів громадянина, сприятливі умови розвитку особистості та ін.), які ґрунтуються на системній оцінці соціально-економічних факторів ринку праці (рівень зайнятості та самозайнятості, мобільність робочої сили, ринкові механізми формування робочих місць, упровадження сучасних освітніх технологій перепідготовки безробітних, економічна активність населення та ін.), що дозволяє звернутися до оцінки зайнятості окремого працівника, тобто зважити на особистісний, суб’єктивний момент, а також з’ясувати у структурі продуктивної зайнятості відмінності трьох різних рівнів: макро- (держава), мезо- (регіон, міжгалузевий і галузевий комплекси) та мікро- (підприємство) ;

· доведено, що базовим рівнем упровадження державної політики зайнятості є регіональний рівень (доступність якісної і кількісної оцінки ресурсного потенціалу регіону, його структурних перетворень, а також оцінки результативності діяльності місцевих органів виконавчої влади щодо здійснення політики зайнятості та соціальних гарантій), а це, у свою чергу, дозволяє з’ясувати й обґрунтувати характерні особливості утвердження продуктивної зайнятості населення регіону (створення відповідних соціально-економічних умов для задоволення потреб населення у суспільно-корисній праці, матеріальних, соціальних і духовних потреб тощо) та виявити реальні можливості удосконалення механізмів інвестиційно-інноваційної моделі розвитку;

· з’ясовано, що головною рушійною силою розвитку сучасного суспільства, важливим чинником реального забезпечення продуктивної зайнятості населення та підвищення “продуктивізації праці” в регіоні є підприємництво, яке вимагає дієвої підтримки з боку держави. Це зумовлено наближеністю підприємницьких цінностей до звичайної (“природної”) природи людини: соціальна та трудова активність, ініціативність, творче ставлення до праці, новаторство, орієнтація на максимальні досягнення у праці та ін.

Удосконалено:

· методологію змістовного навантаження поняття “зайнятість населення”, яке від попередніх відрізняється тим, що виходить з установлення взаємозв’язку між діяльністю та працею в соціально-економічному середовищі і визначається як система суспільно-економічних відносин між економічно активним населенням, суб’єктами господарювання та державою з приводу участі громадян у суспільно корисній діяльності, що регулюють забезпечення економічно активного населення робочими місцями шляхом різноманітних форм його участі в суспільному виробництві, а також впливають на відтворення, розподіл та перерозподіл населення і таким чином визначають якість його життя;

· термінологічний апарат дослідження ринку праці та зайнятості задіянням поняття “продуктивізація праці”, що означає процес пошуку найкращих (оптимальних) управлінських рішень у тій чи іншій сфері трудової діяльності з метою досягнення найбільш високих результатів при скороченні витрат на одиницю цих результатів, тобто йдеться про процес постійної цілеспрямованої роботи з підвищення продуктивності праці;

· систему принципів реалізації державної політики забезпечення продуктивної зайнятості, до яких віднесено принципи правового забезпечення, субсидіарності, відповідальності і контролю, територіальної цілісності, урахування фактора часу, системності, комплексності, регіональної адаптивності, оптимальності і ефективності, пріоритетності, відповідності розвитку продуктивних сил виробничим відносинам, що дозволяє з’ясувати головні напрями сучасної державної політики регіонального розвитку.

Дістало подальший розвиток:

· узагальнення досвіду державної політики зайнятості розвинених країн світу з багатою історією ринкової економіки, що дало змогу відслідкувати загальні тенденції упровадження інструментів активної та пасивної політики окремих держав на регіональних ринках праці (фінансово-кредитні, структурні, податкові, інвестиційні, протекціоністські та інші засоби), а також з’ясувати та обґрунтувати завдання двох етапів (2003 – 2006 рр. — короткострокова перспектива — скорочення дії екстенсивних чинників, активізація процесів розширеного відтворення та реального накопичення капіталу; 2007 – 2011 рр. — середньострокова перспектива — закріплення дієвих інноваційно-інвестиційних механізмів в економіці) розвитку національної моделі державної політики забезпечення продуктивної зайнятості;

· методичні засади оцінки результативності у регулюванні органами влади регіону сфери використання людського потенціалу на основі аналізу зрушень у структурі зайнятості, що передбачають, на відміну від існуючих, застосування системи взаємопов'язаних показників у територіальному, галузевому, секторному, кваліфікаційно-освітньому та демографічному розрізах;

· концептуальні положення щодо функціональних змін у діяльності регіональних владних структур, які передбачають, на відміну від існуючої практики управління, їх активний управлінський вплив на процес розширення сфери продуктивної зайнятості населення (модернізація робочих місць, реальне упровадження малого підприємництва та самозайнятості, підтримка конкурентоспроможності економічно активного населення на ринку праці тощо), що дозволило запропонувати удосконалену модельну структуру регіональної програми забезпечення продуктивної зайнятості, зорієнтованої на посилення інтеграції з програмами економічного і соціального розвитку регіонів.

Практичне значення одержаних результатів. Наукові результати дисертаційного дослідження створюють необхідне підґрунтя для системного теоретико-методологічного і методичного обґрунтування засад державної політики забезпечення продуктивної зайнятості населення України, вдосконалення сучасних механізмів регіонального управління зайнятістю населення з урахуванням територіальних особливостей формування різних форм власності і господарювання відповідно до державної політики структурної перебудови усіх сфер економічної діяльності, розвитку підприємництва, запровадження інноваційно-інвестиційної моделі економічного зростання.

Застосування запропонованих засобів впливу на попит і пропозицію на ринку праці сприятиме покращенню стану з працевлаштуванням незайнятого населення, зниженню рівня безробіття та підвищенню рівня зайнятості.

Нові методичні підходи, рекомендації і сформульовані висновки дослідження можуть бути використані при розробці та реалізації регіональних програм зайнятості населення Міністерством праці і соціальної політики України, а також у діяльності регіональних органів державної служби зайнятості та органів місцевої влади.

Запропоновані в дисертації наукові розробки мають практичне значення та адресну спрямованість. Пропозиції щодо вдосконалення державного механізму регіонального управління зайнятістю населення прийняті до використання Міністерством праці та соціальної політики України (довідка №03-3/7534-ДЦ-14 від 08.12.2003 р.) та Державним центром зайнятості України (довідка №ДЦ-10-4417 від 08.12.2003).

Апробація результатів дисертації. Основні теоретико-методологічні положення і практичні результати дисертаційного дослідження доповідалися на науково-практичних конференціях Національної академії державного управління при Президентові України та її Харківського регіонального інституту (1999–2003 рр.), міжнародній науково-практичній конференції “Соціальні пріоритети ринку праці в умовах структурної модернізації економіки” (м. Київ, Міністерство праці та соціальної політики України, НАН України, Рада по вивченню продуктивних сил України, 2000р.), науково-практичних конференціях “Стратегія економічного розвитку регіонів в умовах адміністративної реформи в Україні” (м. Харків, ХФ УАДУ, Академія економічних наук України, 1999 р.) та “Удосконалення діяльності регіональних органів влади і центрів зайнятості щодо розвитку малого підприємництва і самозайнятості” (м. Харків, ХФ УАДУ, Обласний центр зайнятості, 2002 р.), міжнародних наукових конгресах “Державне управління та місцеве самоврядування” (Харків, ХарРІ УАДУ, 2002 р., 2003 р.)

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 9 наукових праць, у тому числі, 3 — у виданнях, що входять до переліку фахових у галузі державного управління, одна наукова праця вийшла окремим виданням. Загальний обсяг публікацій — біля 5 обл.-вид. арк.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми, визначається стан наукової розробки проблеми, з’ясовується зв’язок дослідження з науковими програмами, планами, темами, розкривається його мета, задачі, об’єкт, предмет, методи, формулюється наукова новизна отриманих результатів, встановлюється їхнє практичне значення, наводяться відомості про апробацію результатів дисертації.

Перший розділ — ”Теоретико-методологічні засади державної політики забезпечення продуктивної зайнятості населення” — містить аналіз соціально-економічних витоків щодо змістовної характеристики продуктивної зайнятості та її регіональних особливостей, основних моделей, загальних тенденцій та можливих перспектив удосконалення дієвих механізмів державного регулювання зайнятості, поняття державної політики зайнятості та пріоритетних напрямів її реалізації, підприємництва як сутнісного чинника забезпечення продуктивної зайнятості населення.

Сучасна теорія державного управління пов’язує соціально-економічне зростання держави з еволюційними змінами в розвитку продуктивних сил суспільства, де основною складовою, без перебільшення, вважається людський потенціал. У свою чергу, відтворення, розподіл і перерозподіл трудового населення передбачає створення в державі розвинутої системи зайнятості, в якій реалізується конституційне право кожної конкретної людини на працю, що є головним фактором досягнення власного добробуту та високого рівня життя населення в цілому.

У науковій літературі, у тому числі і з державного управління, існують різні підходи до осмислення зайнятості, її форм, видів, типів, функцій, методів забезпечення тощо. Порівнюючи їх, неважко помітити дві суттєві відмінності: з одного боку, превалювання економічних відносин, з іншого, — переважаючий наголос на забезпечення громадян робочими місцями, задоволення потреб людей у праці. Це дозволяє виокремити стосовно зайнятості такі її основні види, як повна, раціональна та ефективна зайнятість, а також дійти висновку, що для змістовної характеристики зайнятості необхідно враховувати її функціональне значення та рівень реалізації.

У цьому відношенні економічною функцією зайнятості можна вважати діяльність економічно активного населення із створення суспільного продукту або національного доходу. Соціально-економічна ж функція зайнятості пов’язана із задоволенням потреб в матеріальних і духовних благах як усього населення, так і безпосередніх суб’єктів діяльності щодо отримання ними доходу або прибутку. Нарешті, соціальна функція зайнятості виявляється у задоволенні потреби окремої людини у праці, підприємництві, самозайнятості, бізнесі, реалізації її особистих інтересів, розвитку здібностей і творчого потенціалу, отриманні реальних можливостей для вертикальної мобільності і досягнення бажаного статусу.

Зазначене дозволяє ввести і обґрунтувати поняття “продуктивна зайнятість населення” як синтетичне, що певною мірою корелює з поняттями “повна, раціональна і ефективна зайнятість”, та з’ясувати особливості її забезпечення на макро- (держава), мезо- (регіон, міжгалузевий і галузевий комплекси) та мікро- (підприємства) рівнях.

У дисертації робиться спроба довести, що нове ставлення до сфери зайнятості, зокрема до упровадження ідей продуктивної зайнятості населення, актуалізує регіональний рівень державного управління. З одного боку, регіон є більш “чутливим” порівняно із загальнодержавним рівнем до змін у трудових ресурсах. Він легко піддається моніторингу завдяки відносній однорідності природних ресурсів та культурних традицій, прозорості в обліку матеріально-виробничого та інтелектуального потенціалу і т. ін. Отже, йому притаманна реальна здатність максимально збалансувати потреби економічно активного населення в робочих місцях з їх пропозицією на регіональному ринку праці. Саме місцевій владі під силу контроль та сприяння створенню відповідних умов для вільного обрання окремим громадянином сфери, способу, форми і напрямку діяльності, що відноситься до важливих завдань продуктивної зайнятості. З іншого боку, поступове упровадження елементів продуктивної зайнятості сприяє розвитку всієї системи соціально-економічних відносин та забезпеченню високої якості життя (рис. ).

Досвід країн з розвинутою ринковою економікою свідчить про зростання ролі держави в регулюванні сфери зайнятості на основі фінансово-кредитних, структурно-організаційних, податкових та інвестиційних впливів на ринок праці, застосування елементів активної (створення нових робочих місць, сприяння працевлаштуванню і самозайнятості, перепідготовка тощо) та пасивної (надання матеріальної допомоги, консультацій та ін.) політики зайнятості, можливо, з певними перевагами однієї з них.

Досить привабливою і плідною для сучасного українського суспільства є якісно нова модель соціально-економічного зростання — інноваційно-інвестиційна модель, сутнісними ознаками якої можна вважати:

· домінування безперервного процесу запровадження інновацій;

· невпинне зростання ролі творчого елементу в трудовій діяльності;

· високий і стабільний попит на технологічне вдосконалення у сферах виробництва та послуг;

· затребуваність науки, фундаментальних та прикладних наук в усіх сферах життєдіяльності;

· постійне удосконалення структури зайнятості, підтримка попиту на високоосвічені кадри;

· реальні соціально-економічні та правові умови для збільшення обсягів і напрямів інвестування як у галузевому, так і територіальному розрізі тощо.

Рис 1. Характерні особливості продуктивної зайнятості населення регіону

Багатофакторна зумовленість механізмів управління в державній політиці забезпечення продуктивної зайнятості вимагає їхньої класифікації з урахуванням як напрямів цієї політики, так і специфіки управлінських та економічних важелів, які вона використовує для регулюючого і координуючого впливу на використання та відтворення робочої сили. У дисертації обґрунтовуються чотири основні функціональні види механізмів управління у державній політиці забезпечення продуктивної зайнятості: нормативно-правовий, соціально-економічний, фінансово-вартісний та організаційно-управлінський механізми.

У цілому, найважливішими складовими державної політики забезпечення продуктивної зайнятості населення регіону можуть бути:

узгодження політики зайнятості із структурною перебудовою економіки і одночасним стимулюванням підприємництва;

активізація фінансової підтримки підприємств, що створюють додаткові робочі місця та розвивають місцеву інфраструктуру;

надання певних пільг (сприяння) вітчизняним і закордонним інвесторам за умови, що інвестиції спрямовуються на розширення сфери продуктивної праці і виробництво конкурентоспроможної продукції;

вплив на удосконалення законодавчих актів щодо підприємництва, регіональні програми підтримки малого та середнього бізнесу (стимулювання створення нових робочих місць, навчання підприємців-новачків);

створення робочих місць для безробітних шляхом надання їм фінансової та організаційної підтримки в організації самостійної зайнятості.

Другий розділ дисертації — “Регіональна політика продуктивної зайнятості населення в трансформаційному суспільстві” — присвячено дослідженню стану трудового потенціалу в умовах сучасних ринкових змін, з’ясуванню оцінки результативності регіональної політики зайнятості населення у сферах і галузях економіки Харківської області, узагальненню деформацій та суперечностей в “перехідній” економіці щодо забезпечення продуктивної зайнятості населення регіону.

І досі залишаються недостатньо розробленими у сфері науки державного управління теоретичні та прикладні проблеми урахування специфіки і особливостей територіального соціально-економічного розвитку, реформування сфери зайнятості регіональних ринків праці. У першу чергу це стосується регіонів з високим загальним потенціалом розвитку, зокрема Харківської області. Подібні регіони спроможні бути реальними “локомотивами” сталого зростання національної економіки.

Регіональний ринок праці в Харківській області розвивається під впливом взаємопов’язаних чинників ринкового і неринкового походження. Аналіз результативності державних регулюючих заходів, наведений у дисертації, охоплює: динаміку змін статевовікової структури трудового потенціалу, при цьому рівні зайнятості населення диференційовано за віковими групами, що дає змогу врахувати специфіку залучення населення до продуктивної трудової діяльності; розподіл і розміщення населення області за сферами зайнятості та формами власності дозволяє визначити збалансованість попиту і пропозиції робочої сили та зміни у співвідношенні між ними; якісні характеристики робочої сили, насамперед її професійно-кваліфікаційного рівня, представляють можливість дати характеристики забезпеченості населення трудовими доходами порівняно з науково розробленими вітчизняними нормативами та європейськими стандартами.

У ході дослідження виявлено певні загальні тенденції використання і відтворення людського потенціалу в Харківському регіоні. Зокрема, спостерігається депопуляція населення, яка спричиняється в першу чергу деформацією процесів народжуваності і смертності внаслідок соціально-економічної кризи в країні. Особливо загрозливою є ситуація щодо відтворення населення в сільській місцевості, викликана згортанням сфери прикладання праці та зниженням рівня життя населення. Несприятлива демографічна ситуація вже в середньостроковій перспективі може позначитися серйозними загрозами трудоресурсній безпеці регіону.

Трудоресурсна ситуація, яка характеризує ступінь відповідності регіонального господарського комплексу Харківщини потребам у робочій силі, протягом 1992-2002 рр. розвивалася надто суперечливо. З одного боку, чітко простежується тенденція скорочення загальної чисельності трудових ресурсів та обсягів їх зайнятості, а з іншого, — спостерігається певне перевищення попиту на кваліфіковану робочу силу в окремих галузях виробництва над пропозицією. Особливих заходів потребує вирішення проблем жіночої зайнятості.

У віковій структурі зайнятості в господарстві регіону скорочується частка осіб старшого віку, що пояснюється їх низьким потенціалом залишкової працездатності, складністю адаптації до впроваджених нових технологій та відповідним скороченням попиту на їх працю з боку роботодавців.

Негативним наслідком ринкових змін можна вважати й скорочення чисельності працюючих майже в усіх сферах економіки Харківської області, яке продовжується й донині. Особливо помітним воно є у промисловості та в будівництві. Так, у 2002 р. порівняно з 1998 р. чисельність зайнятих у цих галузях скоротилася майже на чверть, на транспорті та зв’язку — на 17,0 %, в освіті, культурі, мистецтві та науці — на 8,0 %. Разом з тим, значне збільшення обсягів зайнятості відбулось у інформаційно-обчислювальному обслуговуванні, де порівняно з 1998 р. загальна чисельність працюючих зросла майже на 40,0%.

Структурна модернізація економіки неоднозначно впливає на трансформацію сфери зайнятості, що характеризується розширенням масштабів міжгалузевого руху працівників, поглибленням диспропорцій між якісними характеристиками робочих місць і кадрів. А це, як правило, призводить лише до змін у співвідношенні між різними формами безробіття, і не завжди — до ефективних зрушень у трудомісткості виробництва.

Трансформація відносин власності шляхом приватизації промислових підприємств і розпаювання землі у сільському господарстві зумовили перерозподіл трудових ресурсів між суб’єктами господарювання у напрямі домінування частки зайнятих на підприємствах колективної форми власності, проте не привели до очікуваних темпів зростання продуктивності праці.

Низький рівень заробітної плати, заборгованість з її виплатами не сприяють зацікавленості працівників у досягненні високих кінцевих результатів праці, підвищенні кваліфікації та є однією з причин падіння платоспроможного попиту населення, що в кінцевому рахунку гальмує темпи продуктивізації зайнятості населення області.

У регіоні скоротились обсяги інвестування в капітал. Зміни в галузевій структурі інвестицій та зайнятості населення регіону не є синхронізованими. Серед галузей регіональної економіки з істотними протифазовими коливаннями структурних показників виділяється сільське господарство.

Важливими чинниками гальмування продуктивної зайнятості є укорінена стихійність міжсекторального і міжтериторіального розподілу трудових ресурсів (важливі елементи оптимізації зайнятості) та значні обсяги прихованого безробіття (адміністративні відпустки, робота в режимі неповного робочого дня тощо).

З 2001 р. в українській економіці спостерігається певне уповільнення дії екстенсивних чинників і переорієнтація на інтенсифікацію виробництва та підвищення продуктивності праці. Поступово стабілізується соціально-економічна ситуація, зростають темпи виробництва. Наведені вище дестимуляційні тенденції продуктивної зайнятості уповільнюють свою спадну динаміку (табл. 1).

Таблиця 1

Створення нових робочих місць в Харківській області

за рахунок усіх джерел фінансування

Нові робочі місця | Роки

2000 | 2001 | 2002 | 2003

Усього створено, робочих місць | 25161 | 32110 | 49500 | 48525

у т.ч. за рахунок ФЗДСБ* | 116 | 2500 | 4607 | 6334

питома вага, % | 0,5 | 7,8 | 9,3 | 13,1

у т.ч. за рахунок дотації роботодавцям– | 1039 | 1622 | 2902

* ФЗДСБ — фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

На сьогодні в Україні виникла певна множина передумов, що складають основу для забезпечення продуктивної зайнятості населення.

У третьому розділі —“Удосконалення механізмів регіональної політики зайнятості населення в контексті концептуальних засад сталого соціально-економічного розвитку” — з’ясовується місце і роль регіональних програм продуктивної зайнятості у розв’язанні протиріч соціально-економічного розвитку, аналізується дієвість політики стимулювання і підтримки активної зайнятості (мале підприємництво) та самозайнятості населення, визначаються можливості організуючого і стабілізуючого впливу державної служби зайнятості на регіональний ринок праці.

Проблеми регулювання ринків праці та удосконалення механізмів продуктивної зайнятості населення нерозривно пов’язані із завданнями комплексного розвитку регіонів. Нові концептуальні засади трансформації діяльності регіональних владних структур та формування регіональних програм забезпечення продуктивної зайнятості, на відміну від існуючих, мають бути зорієнтованими на посилення інтеграції з програмами економічного і соціального розвитку регіонів, узгодження та кореспондування стратегії дій у політиці зайнятості населення (доход громадян, економічно обґрунтована заробітна плата тощо).

Для кожного з регіонів України доцільно застосувати специфічний підхід щодо створення та реалізації програм продуктивної зайнятості. Проте їх загальними стратегічними цілями мають бути:

· удосконалення якісної структури зайнятості;

· реформа оплати праці;

· справедливий розподіл доходів;

· розвиток конкурентного середовища на ринку праці;

· підтримка малого і середнього бізнесу;

· підвищення рівня соціальної захищеності населення;

· послідовне подолання бідності.

Характерною особливістю нинішнього етапу соціально-економічного розвитку регіонів є забезпечення державою умов для потужного розвитку малого та середнього підприємництва, а саме:

· спрощення порядку оформлення підприємств малого бізнесу;

· надання кредитів з доступними процентними ставками;

· надання вагомої разової фінансової допомоги підприємницьким структурам, зокрема тим, що працюють на пріоритетних напрямках виробництва чи послуг;

· максимально можливе спрощення системи обліку і звітності у підприємництві;

· зниження податкового тиску;

· забезпечення правового захисту підприємців.

До основних висновків даного розділу дисертації можна віднести й твердження про поступове підвищення ролі та ефективності діяльності Державної служби зайнятості на регіональному рівні, що знаходить свій вияв у поступовому зростанні частки активної складової у витратах на регіональну політику зайнятості.

Проведений аналіз свідчить, що трансформація діяльності регіональних органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування має передбачати, з одного боку, формування структурно збалансованої сфери зайнятості, а з іншого, — регулювання її розвитку в напрямі забезпечення якісно нового рівня продуктивності використання людських ресурсів.

Методологічно обґрунтовані засади продуктивної зайнятості дозволяють запропонувати розроблену Концепцію державної політики забезпечення продуктивної зайнятості в Україні.

У висновках наводяться основні результати дослідження, які можна узагальнити в наступних положеннях:

1. Державна політика забезпечення продуктивної зайнятості — це науково обґрунтована діяльність держави щодо системного регулювання розвитку людського потенціалу, залучення населення до продуктивної праці, яка узгоджується із загальним курсом реалізації стратегічно важливих соціально-економічних реформ у країні, обумовлена дією комплексу нормативно-правових актів і відповідних управлінських рішень (указів, постанов тощо) та пов’язана з адекватними економічними, правовими, адміністративно-організаційними засобами і методами її реалізації, що узгоджуються із загальнодержавними і місцевими інтересами задля досягнення цілей соціально-економічного піднесення.

2. Вимагають уточнення поняття суб’єкта та об’єкта державної політики. До суб’єктів політики можна віднести окремі соціуми, а саме: народ, суспільство, населення країни, великі соціальні групи — первинні суб’єкти, а також створені відповідно до їх потреб установи, організації, інститути — вторинні суб’єкти, чия активна практична (управлінська) діяльність спрямовується на удосконалення всіх сфер життєдіяльності людини (органи державного управління всіх рівнів та ін.). Об’єкти політики — це суспільні явища та процеси в їх зв’язках, на які спрямована діяльність суб’єктів політики.

Таке розуміння суб’єктів і об’єктів політики дозволяє певним чином виправдати, по-перше, пріоритетність “соціальності” в політиці сучасної держави (соціальна держава), у тому числі і забезпечення продуктивної зайнятості, по-друге, необхідність акцентів у державній політиці на “само-“ для кожної окремої людини (самозайнятість, активність і творчість у малому підприємництві тощо).

3. Головною рушійною силою забезпечення продуктивної зайнятості населення є підприємництво, соціально-економічна функція якого щодо створення нових продуктивних сфер прикладання праці в українській економіці реалізована незначною мірою. Необхідно посилити роль правових, організаційно-економічних, фінансово-вартісних, науково-технологічних, соціально-психологічних, трудоресурсних, інформаційних та етико-культурних чинників функціонування малого і середнього бізнесу, повне задіяння яких дасть змогу забезпечити збалансований його розвиток та “продуктивізацію” сфери зайнятості.

4. Пріоритетні напрями реалізації державної політики продуктивної зайнятості на короткострокову та середньострокову перспективу мають пов’язуватися з наданням переваг інтенсивним важелям ведення господарства над екстенсивними, орієнтацією на розвиток приватної ініціативи, упровадженням нового механізму фіскальної політики, активним входженням України у міжнародну систему розподілу праці, підвищенням добробуту населення.

5. Методика багатокритеріальної соціально-економічної оцінки ефективності державного регулювання сфери зайнятості охоплює територіальні, галузеві, секторіальні, кваліфікаційно-освітні, демографічні аспекти сфери зайнятості, напрями і форми руху робочої сили між усіма складовими цього сегмента економіки, рівні зайнятості і незайнятості його суб’єктів, якісні характеристики працівників (підвищення власного кваліфікаційно-освітнього рівня) тощо.

6. Концептуальні напрями регулювання сфери зайнятості на регіональному рівні передбачають розширення сфери продуктивної зайнятості населення на основі модернізації робочих місць, активізації підприємництва, підвищення рівня конкурентоспроможності економічно активного населення та інтенсивного розвитку інтегративних зв’язків сфери зайнятості та ринку праці у системі регіонального соціально-економічного розвитку.

7. У сучасних умовах необхідно посилити регулюючий вплив держави на сегмент зайнятості ринкової системи. Основними напрямами державної політики, які найбільшою мірою відповідають національним інтересам та здатні позитивно впливати на продуктивізацію сфери зайнятості регіону, є: а) утвердження в усіх секторах економіки ефективного власника та стратегічного інвестора, спроможного не лише створити нові робочі місця, але й забезпечити зайнятим працівникам достойний рівень оплати праці та гарантувати необхідну соціальну підтримку; б) активне стимулювання малого і середнього бізнесу, спрямоване на забезпечення його провідної ролі в економічному зростанні регіону, а відтак, і в переході до нових форм продуктивної зайнятості; в) зростання місткості сфери прикладання праці в недержавному секторі економіки через ефективне використання механізмів кредитно-фінансової системи.

8. Політика забезпечення продуктивної зайнятості населення вимагає розширення функцій органів місцевої виконавчої влади наступними видами діяльності: 1) здійсненням системного моніторингу змін на локальному ринку праці, спричинених безпосередньо роздержавленням і приватизацією власності (аналіз причин вивільнення робочої сили, її плинності, масштабів безробіття, скорочення робочих місць, рівня номінальної заробітної плати); 2) сприянням розвитку територіальної системи підготовки високопрофесійних кадрів для підприємницької діяльності у сферах матеріального виробництва та послуг; 3) залученням суб’єктів недержавного сектора економіки до вирішення соціальних проблем регіону за допомогою використання всіх можливих важелів податкової системи; 4) створенням реальних умов для формування інформаційного поля щодо кон’юнктури товарного ринку і ринку праці тощо.

9. Важливим чинником регулювання зайнятості населення і ринку праці регіону є реформа заробітної плати, що ґрунтувалася б на ринкових відносинах (зв’язок оплати праці з кінцевим результатом виробництва, професіоналізмом і кваліфікацією працівників, продуктивністю праці та ін.), сприяла б посиленню мотивації до праці (удосконалення системи оподаткування, нарахувань на заробітну плату, виведення з “тіньового” сектора доходів фізичних і юридичних осіб та ін.) й підвищенню її ролі у відтворенні робочої сили.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Міненко В.Л. Ринок праці та проблеми зайнятості населення // Актуальні проблеми державного управління: Науковий збірник. - Х.: УАДУ ХФ, 1999. - №3(5). - С.122 - 127.

2. Міненко В.Л. Державна політика зайнятості населення: стан та перспективи // Удосконалення механізму державного управління зайнятістю населення та особливості його застосування в депресивних регіонах: Матеріали науково-практичної конференції 27 грудня 2000 р. - Х.: УАДУ (ХФ), 2000. – С. 34 - 38.

3. Міненко В.Л. Інформаційні моделі політики зайнятості населення в різних країнах світу // Вісник Університету внутрішніх справ. - Х.: 2000.-Вип. 11. – С. 272 - 277.

4. Міненко В.Л. Самозайнятість населення – засіб розв’язання основної проблеми регіонального ринку праці // Соціальні пріоритети ринку праці в умовах структурної модернізації економіки: Наукові доповіді Міжнародної науково-практичної конференції 19-20 вересня 2000 р. - Т.1. - Київ: Рада по вивченню продуктивних сил України, 2000. – С. 494 - 500.

5. Міненко В.Л. Залежність політики зайнятості населення від стану регіонального ринку праці // Стратегія економічного розвитку регіонів в умовах адміністративної реформи в Україні. - Х.: УАДУ ХФ, 2000. - С.76-78.

6. Міненко В.Л. Держава як суб’єкт регіонального ринку праці та зайнятості населення. За. ред. д.е.н., проф. О.Ю. Амосова. - Х.: УАДУ ХФ, 2001. - 41с.

7. Миненко В.Л. Регулирование рынка труда // Управління в умовах ринкової трансформації економіки України (теорія і практика). - Харків: ХІБМ, 2002. – С. - 32.

8. Міненко В.Л. Негативні наслідки скорочення діючих або знову створених робочих місць і шляхи їх подолання // Зайнятість та ринок праці: Міжвідомчий науковий збірник. - Київ: Рада по вивченню продуктивних сил України, 2002. - Вип.17. - С. - 128.

9. Міненко В.Л. Регіональна політика зайнятості населення // Актуальні проблеми державного управління: Збірник наукових праць. - Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2003. - №3(18). - С.181 - 185.

АНОТАЦІЯ

Міненко В.Л. Державна політика забезпечення продуктивної зайнятості населення регіону шляхом розвитку підприємництва. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 - механізми державного управління. – Харківський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. – Харків, 2004.

Дисертацію присвячено теоретико-методологічним і прикладним проблемам формування державної політики забезпечення продуктивної зайнятості населення та розробці рекомендацій щодо визначення напрямів та удосконалення механізмів її реалізації.

Поглиблено методологію дослідження формування продуктивної зайнятості в ринкових умовах з обґрунтуванням її критеріальних ознак. Узагальнено теоретико-методологічні засади державної політики забезпечення продуктивної зайнятості, з’ясовано змістовні характеристики цієї політики, її суб’єкт і об’єкт, принципи, форми та методи реалізації. Поглиблено методичні засади оцінки результативності регулювання державними органами виконавчої влади регіону використання людського потенціалу та обґрунтовано концептуальні напрями трансформації діяльності регіональних владних структур, які передбачають розширення сфери продуктивної зайнятості населення, активізацію підприємництва і є зорієнтованими на високий рівень конкурентоспроможності економічно активного населення на ринку праці України.

Запропоновано модельну структуру регіональної програми та розроблено Концепцію державної політики забезпечення продуктивної зайнятості в Україні з обґрунтуванням стратегічних напрямів її реалізації.

Ключові слова: продуктивна зайнятість, активна та пасивна державна політика забезпечення продуктивної зайнятості, продуктивна зайнятість населення регіону, “продуктивізація” праці, підприємництво, самозайнятість, інноваційно-інвестиційна модель розвитку.

АННОТАЦИЯ

Миненко В.Л. Государственная политика обеспечения продуктивной занятости населения региона путем развития предпринимательства. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата наук по государственному управлению по специальности 25.00.02 – механизмы государственного управления. – Харьковский региональный институт государственного управления Национальной академии государственного управления при Президенте Украины.– Харьков, 2004.

Диссертация посвящена теоретико-методологическим и прикладным проблемам формирования государственной политики обеспечения продуктивной