НАГОРНА Світлана Сергіївна

УДК 81’324:81’367 =111

СТИЛЕМЕТРИЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ДІЄСЛОВА У СУЧАСНИХ АНГЛОМОВНИХ НАУКОВИХ ТЕКСТАХ

Спеціальність 10.02.04 – германські мови

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Київ – 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі англійської філології Київського національного лінгвістичного університету, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник | кандидат філологічних наук, доцент

Шевченко Тетяна Єгорівна

Київський національний лінгвістичний університет,

кафедра англійської філології, завідувач кафедри

Офіційні опоненти: |

доктор філологічних наук, професор

Скороходько Едуард Федорович,

Український інститут лінгвістики і менеджменту, ректор

кандидат філологічних наук, доцент

Василенко Ольга Вікторівна,

Волинський державний університет

імені Лесі Українки, кафедра практики англійської мови, доцент

Провідна установа |

Чернівецький національний університет

імені Юрія Федьковича, кафедра германського, загального та порівняльного мовознавства, Міністерство освіти і науки України, м. Чернівці

Захист відбудеться „15” квітня 2004 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.054.02 Київського національного лінгвістичного університету (03680, МСП, Київ – 150, вул. Велика Васильківська, 73).

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського національного лінгвістичного університету (вул. Велика Васильківська, 73).

Автореферат розісланий „13” березня 2004 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради А.А.Калита

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Лінгвістичні дослідження кінця ХХ століття позначені помітним успіхами у структурній лінгвістиці, зумовленими необхідністю пошуку нових методів та підходів до вивчення мовних явищ. У центрі уваги залишається аналіз властивостей мовних одиниць і відношень між ними, оскільки мовне явище вважається вивченим лише за умови дослідження його місця в системі мови та особливостей його функціонування у мовленні.

В англійській мові особливе місце посідає дієслово: воно, як правило, складає ядро речення, характеризується складною і розгалуженою парадигмою словозмінних форм і має зв’язки з іншими членами речення. Існує ряд праць вітчизняних і зарубіжних вчених, в яких різною мірою висвітлюються системні та функціональні особливості дієслова: валентність, граматична й лексична сполучуваність (Л.Г.Данцевич, Л.Г.Кириченко, В.В.Мозгунов, П.І.Сердюков, Ю.М.Ткаченко), синтаксична сполучуваність (Т.І.Домброван), функціональні характеристики словозмінної парадигми (Т.Є.Шевченко). Попри значні досягнення в галузі стилеметрії (Г.Я. Мартиненко, В.І.Перебийніс, D.Holmes, A.Kenny, F.Tweedie) чимало проблем у дослідженні стилеметричних властивостей англійського дієслова залишаються невивченими, зокрема такі, як диференціація текстів різних підмов наукового стилю за параметрами реалізації словозмінної дієслівної парадигми, моделей граматичної сполучуваності та лексичних значень дієслова. Саме тому проблема встановлення закономірностей зв’язку реалізованих груп словозмінних форм, кількості реалізованих моделей сполучуваності, частоти й поширеності дієслова, кількості реалізованих значень дієслова у наукових статтях гуманітарного профілю набуває особливої актуальності.

Актуальність теми дисертаційного дослідження підтверджується спрямуванням сучасних лінгвістичних досліджень на вивчення функціонування лексичних і граматичних одиниць, зокрема для виявлення їхніх стилеметричних особливостей. Врахування вживаності дієслова, його словозмінних форм і моделей граматичної сполучуваності у мовленні необхідне для науково обґрунтованого відбору лексичних одиниць і граматичного матеріалу в процесі навчання англійській мові.

Зв’язок роботи з науковими темами. Дисертацію виконано в межах держбюджетної наукової теми Міністерства освіти і науки України „Мовні системи. Динаміка функціонування фонетичних, граматичних та лексичних одиниць; когнітивний та комунікативно-прагматичний аспекти (германські, романські мови, українська мова)” (тема затверджена вченою радою Київського державного лінгвістичного університету, протокол № від 27 січня 1997 року).

Мета роботи полягає у встановленні стилеметричних характеристик дієслова в сучасних англомовних наукових журнальних статтях із філології, історії та мистецтвознавства шляхом виявлення закономірностей зв’язку різних параметрів функціонування дієслова. Для досягнення поставленої мети в роботі вирішуються такі завдання:

· систематизувати особливості реалізації словозмінної парадигми англійського дієслова в аналізованих текстах;

· визначити частоту дієслів та їх словозмінних форм в англійських текстах наукового стилю;

· укласти словник найчастотніших англійських дієслів для досліджуваних підмов;

· виокремити лексико-семантичні групи англійських дієслів у кожній підмові й описати їх ізоморфні й аломорфні характеристики;

· встановити співвідношення типів значень дієслів: абстрактне/конкретне, пряме/переносне та виявити залежність/незалежність реалізації цих значень від підмови;

· виявити закономірності реалізації словозмінної дієслівної парадигми й набору моделей граматичної сполучуваності в підмовах філології, історії та мистецтвознавства;

· встановити ядерні моделі граматичної сполучуваності англійських дієслів і визначити залежність їх кількості й інвентарю від різних параметрів: частоти англійського дієслова, кількості реалізованих дієсловом значень і словозмінних форм.

Об’єктом дослідження є англійське дієслово в наукових текстах.

Предмет вивчення складають стилеметричні ознаки англійського дієслова в наукових текстах у ракурсі його частоти та поширеності.

Доведено, що між мовою і дійсністю, між системою мови й системою понять не існує абсолютного паралелізму. Це спонукало нас до перевірки на мовному матеріалі такої гіпотези: функціонування дієслова має свої особливості, які не випливають із системи мови, а зумовлюються особливостями тексту певного функціонального стилю. Відповідно, диференціація підмов наукового стилю може здійснюватися за різними параметрами, зокрема, за реалізацією дієслівних словозмінних форм або за кількістю реалізованих моделей граматичної сполучуваності.

Матеріалом дисертаційного дослідження слугували наукові журнальні статті з історії, філології, мистецтвознавства, опубліковані в 1997–1999 рр. у Великобританії, загальним обсягом 300 000 слововживань.

Методи дослідження. Досягнення поставленої мети й вирішення конкретних завдань дослідження ґрунтується на загальних положеннях системного та функціонального аналізу. Розгляд дієслів, об’єднаних семантично у складі лексико-семантичної групи, а також аналіз семантичної структури досліджуваних лексем базується на методі компонентного аналізу. Визначення кількості значень кожного дієслова здійснювався за допомогою методу семантичного аналізу. Дедуктивне моделювання спрямоване на встановлення повного інвентарю словозмінних форм дієслова, розмежування інваріантних форм та їх варіантів. Використання методу дистрибутивного аналізу орієнтовано на граматичну сполучуваність дієслів. Методика встановлення ступенів подібності досліджуваних підмов, визначення наявності/відсутності взаємо-зв’язку між певними функціональними особливостями англійських дієслів, обрахування статистичної відстані й визначення залежності кількості дієслів від тексту (у слововживаннях) ґрунтується на використанні елементів статистичних методів і прийомів: методу рангової кореляції, методу Чекановського, вибіркового критерію та ін.

Наукова новизна дисертаційної роботи забезпечується комплексним підходом до вивчення стилеметричних характеристик дієслова в англомовних текстах наукового стилю, в яких об’єкт дослідження розглядається і з позицій стилістики ресурсів, і з позицій функціональної стилістики. Вперше на матеріалі сучасних англомовних наукових журнальних статей визначено закономірності зв’язку таких параметрів функціонування дієслова: кількості й набору реалізованих словозмінних форм дієслова, моделей його граматичної сполучуваності, кількості та типу реалізованих ним лексичних значень, за якими можна розмежовувати не тільки тексти різних функціональних стилів, а й підмов гуманітарного профілю у межах наукового стилю. Це уможливило встановлення взаємозалежності абсолютної частоти дієслова, кількості реалізованих ним значень, словозмінних форм та моделей граматичної сполучуваності.

Теоретичне значення дисертаційного дослідження полягає у подальшому опрацюванні питань стилеметрії, пов’язаних із визначенням системної організації англійського дієслова як мовної одиниці та закономірностей його функціонування в науковому мовленні. Аналіз стилеметричних характеристик дієслова в сучасних англомовних наукових текстах є внеском у розробку теоретичних аспектів функціональної стилістики та граматики. Теоретично важливим є також запропоноване в праці використання статистичних методів лінгвістики для виявлення зв’язку різних рівнів мовної структури та системної організації наукового мовлення. Дослідження граматичної сполучуваності дієслова в наукових текстах поглиблює знання про зв’язок членів речення, структуру дієслівних словосполучень і сприяє подальшій розробці теоретичних питань синтаксису англійської мови. Комплексне дослідження дієслова з погляду його лексико-семантичних особливостей може бути використане у встановленні типології значень інших частин мови.

Практичне значення одержаних результатів вбачається у можливості використання висновків та матеріалів дослідження в курсах теоретичної (розділи „Морфологія англійського дієслова”, „Словосполучення”) й практичної граматики (розділ „Особові та неособові форми дієслова”), лексикології (розділ „Семантична структура слів англійської мови. Типи значень слова”), стилістики (розділи „Науковий стиль”, „Жанр наукової статті”), на практичних і семінарських заняттях, у спецкурсах із функціональної граматики. Фактичний матеріал дослідження може бути використаним у лексикографічній практиці при укладанні частотних словників для різних підмов наукового стилю; у методиці навчання іноземних мов при відборі обов’язкового мінімуму граматичного матеріалу, зокрема синтаксичних конструкцій; а також при укладанні навчально-методичних матеріалів з граматики англійської мови.

Апробація основних положень і результатів дослідження здійснювалися на 7 наукових конференціях, у тому числі міжнародних: „Форма, значення та функції одиниць мови та мовлення” (Мінськ, 2002), „Мова – освіта – культура: наукові парадигми і сучасний світ” (Київ, кафедра ЮНЕСКО, 2001); республіканських: VII Всеукраїнській науковій філологічній конференції „Проблеми сучасної світової літератури та лінгвістики” (Черкаси, 2001),
II Всеукраїнській науковій конференції „Актуальні проблеми менталінгвістики” (Черкаси, 2001); науково-практичних: „Актуальні проблеми вивчення мов і культур”(Київ, 2001), „Мова – освіта – культура: наукові парадигми і сучасний світ” (Київ, 2002), „Мови і культури у сучасному світі” (Київ, 2003).

Публікації. Основні положення й результати дослідження відображені у чотирьох статтях, надрукованих у фахових збірниках, та двох тезах доповідей на наукових конференціях.

Загальний обсяг роботи. Обсяг тексту дисертації складає 171 сторінку
(у тому числі 14 сторінок рисунків і таблиць), загальний обсяг праці разом із бібліографією й додатками становить 262 сторінки. Список використаної літератури включає 243 джерела, у тому числі 12 праць на електронних носіях.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, загальних висновків, списку використаних бібліографічних джерел, списку використаних ілюстративних джерел, додатків.

У вступі обґрунтовується вибір обраної теми, визначаються її актуальність і новизна, вказуються об’єкт і предмет дослідження, формулюються мета й завдання роботи, теоретичне та практичне значення, характеризуються фактичний матеріал і методи дослідження, наводяться основні положення, що виносяться на захист.

У першому розділі викладено головні теоретичні положення, на яких базується концептуальний апарат дослідження: розглядаються поняття стилю, підстилю, жанру та підмови; висвітлюються особливості наукового стилю; розкривається лінгвофілософське розуміння термінів “парадигма” та “морфологічна парадигма” з її складовими; дається загальна характеристика морфологічної парадигми; аналізується взаємозв’язок словозмінної форми та граматичної категорії.

У другому розділі розкривається суть функціонального підходу до вивчення мови та визначаються особливості системи словозмінних форм англійського дієслова; виявляються закономірності розподілу форм словозмінної дієслівної парадигми у тексті та специфіка їх реалізації за частотою й поширеністю; порівнюються підмови наукового стилю за ступенем подібності
(за складом і частотою реалізованих словозмінних форм); визначається своєрідність реалізації регулярних і нерегулярних варіантів словозмінних дієслівних форм у англомовних текстах наукового стилю.

У третьому розділі встановлюються деякі закономірності використання дієслів в англомовних наукових текстах; обчислюється залежність кількості вжитих дієслів від довжини тексту; виявляється своєрідність функціонування лексико-семантичних груп найчастотніших англійських дієслів у підмовах історії, філології, мистецтвознавства; встановлюється взаємозалежність абсолютної частоти дієслова і кількості значень; визначається специфіка реалізації кількості значень у досліджуваних текстах; аналізуються умови реалізації лексико-семантичних варіантів дієслів; встановлюється вживаність дієслова й обчислюється співвідношення кількості реалізованих значень дієслова і кількості реалізованих ним словоформ.

У четвертому розділі встановлюється набір моделей граматичної сполучуваності дієслів, типових для досліджуваних підмов; досліджується розподіл моделей за частотою; визначається ядро, основна система та периферія моделей граматичної сполучуваності; встановлюються зони поширеності моделей досліджуваних дієслів; обраховується ступінь подібності підмов філології, історії та мистецтвознавства на основі моделей граматичної сполучуваності дієслів різних лексико-семантичних груп; визначаються основні характеристики граматичної сполучуваності конкретних дієслів у англомовних текстах різних підмов; встановлюється залежність кількості моделей сполучуваності від кількості словозмінних форм і виявляється диференціація підмов англійського наукового стилю за реалізацією словозмінних форм дієслів, що входять до ядерних моделей VN і VprpN.

У загальних висновках викладаються основні результати дослідження, підводяться підсумки роботи, окреслюються перспективи подальших досліджень з обраної проблеми.

Додатки обсягом 68 сторінок складаються з 9 частин, в яких представлено таблиці, що відбивають різні аспекти функціонування дієслів у англомовних наукових статтях.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Розділ 1. „Теоретичні передумови дослідження”. Опис будь-якого функціонального стилю повинен мати комплексний, якісний і кількісний характер. Якісний підхід проявляється: 1) у визначенні належності текстів до одного стилю на основі прагматичних критеріїв; 2) у відборі мовних явищ різних рівнів, виражальних засобів. Кількісний підхід до дослідження тексту не стосується власне функціонального стилю, бо стиль – некількісне утворення, система закономірностей, норм (М.Я. Цвіллінг). За умови правильної постановки завдання кількісний характер дослідження дає об’єктивне підтвердження вихідних гіпотез, робить можливим системну класифікацію типових для даного стилю мовних явищ. Оскільки стилеметрія – наука, яка здійснює виміри стильових ознак текстів з метою їх упорядкування та систематизації, то стиль у стилеметрії розглядається як стійке сполучення вимірюваних діагностичних ознак, які утворюють периферію характеристик тексту, взаємопов’язану з його глибинними особливостями (Г.Я. Мартиненко). Функціональний стиль ми уявляємо як мовну реальність, впорядкований, соціально зумовлений різновид функціонування мови, який ґрунтується на диференційних та інтегральних ознаках, тобто, це та мовленнєва структура, яка має свої норми відбору та сполучення мовних одиниць, що визначаються комунікативною метою.

Специфіка наукового стилю виявляється у намаганні автора дати якомога більше інформації у меншому об’ємі тексту завдяки точності та логічності викладу. Такі особливості досліджуваного стилю зумовлюють відбір мовних одиниць, які зможуть задовольнити ці потреби. Основними особливостями наукового стилю англійської мови вважаємо:

1) головною функцією наукового стилю є пізнавально-інформативна, доповнена функцією доказовості;

2) науковим текстам властивий конденсований виклад інформації, засобами конденсації слугують пасивні граматичні конструкції, а вживання неозначених і перфектних часових форм найпридатніше для передачі наукової інформації;

3) прагматична спрямованість наукового тексту вважається диференційною ознакою використання певних лексико-семантичних груп дієслів, набору реалізованих словозмінних форм і моделей граматичної сполучуваності.

Якщо функціональний стиль – це незамкнута система, то підмова – підсистема, певний відбір слів, граматичних форм та конструкцій, які мають певну частоту в текстах однієї тематики.

Розділ 2. „Системні та функціональні характеристики словозмінної дієслівної парадигми у сучасних англомовних наукових текстах”. Граматичне значення зумовлює об’єднання словозмінних форм в єдину систему одиниць – словозмінну парадигму. Тип побудови системи словозмінних форм виявляється в сукупності диференційних ознак, які моделюють парадигму дієслова. Для визначення диференційних ознак встановлення одиниць словозмінної системи першорядною постає проблема знаходження співвідношення словозмінних форм і граматичних категорій.

Система словозмінних дієслівних форм має свої особливості:

а) у словозмінну парадигму не включаються форми непрямих способів через відсутність реалізації опозицій на морфологічному рівні: форми непрямих способів заміщаються формами дійсного способу, а отже зникає опозиція дійсний/недійсний спосіб;

б) герундій об’єднується з дієприкметником теперішнього часу у групу ing-форм через їх морфологічну єдність, тому герундій та дієприкметник теперішнього часу вважаються двома типами синтаксичного вживання однієї морфологічної форми;

в) при обчисленні системи словозмінних форм розрізняються лише дві групи часових форм у кожному розряді – неминулий і минулий;

г) у словозмінну парадигму включаються емфатичні форми з do.

Аналіз реалізації словозмінної дієслівної парадигми у досліджуваних наукових статтях із філології (далі Ph), історії (далі Hist) та мистецтвознавства (далі Art) показав, що в будь-якій сукупності досліджуваних мовних одиниць завжди є невелика група з високою частотою (ядро) і велика кількість низькочастотних одиниць (периферія); між цими підмножинами знаходиться перехідна зона, в якій відмінності між ядерними й периферійними елементами стерті. Проведений аналіз свідчить, що функціональне ядро (75% реалізованих словозмінних форм дієслова) у підмові історії (частка однієї групи реалізованих форм становить більше 27,04%), у підмові мистецтвознавства (більше 31,8%), у підмові філології (більше 33,3%) представлено такими групами словозмінних форм: Ing-Forms, Participle II, Non-Past Indefinite Active, Past Indefinite Active, Non-Past Progressive Active, Past Progressive Active, Non-Past Perfect Active, Past Perfect Active.

Аналіз ядра словозмінної дієслівної парадигми за реалізацією словоформ у групі показав: 1) до словозмінних форм, які ввійшли до ядра всіх підмов, належать: Ing-Forms, Participle II, Non-Past Indefinite Active, Past Indefinite Active, Non-Past Progressive Active, Past Progressive Active, Non-Past Perfect Active, Past Perfect Active, тому їх можна вважати типовими для досліджуваних текстів наукового стилю; 2) найвищу реалізацію серед спільних форм ядра має Participle II (100%) та Past Indefinite Active (50%). За методом рангової кореляції була встановлена така закономірність: чим більша кількість різних форм у групі, тим вища частота цієї групи у досліджуваних текстах наукового стилю.

Виходячи з числових даних видається можливим виділити ядро груп словозмінних форм за частотою у текстах. До ядра словозмінних форм за частотою увійшли найчастотніші дієслівні форми: у підмові історії (70,82%) – Infinitive, Participle II, Non-Past Indefinite Active, Past Indefinite Active, у підмові мистецтвознавства (74,76%) – Infinitive, Ing-Forms, Non-Past Indefinite Active, Past Indefinite Active, у підмові філології (74,8%) – Infinitive, Ing-Forms, Participle II, Non-Past Indefinite Active. Спільними для усіх підмов є лише дві форми: Infinitive та Non-Past Indefinite Active, які можна вважати типовими для досліджуваних підмов наукового стилю.

Однією з особливостей наукового стилю є конденсований характер викладу, а засобом до цього слугують пасивні форми за рахунок опущення суб’єкта дії та перенесення уваги на саму дію. Об’єктивізація викладу теж досягається шляхом використання пасивних конструкцій, що є однією з рис текстів даного типу. Співвідношення активних конструкцій до пасивних за кількістю різних реалізованих форм у групі словозмінних форм у досліджуваних текстах є такою: 54 : 26 (Art), 48 : 21 (Ph), 52 : 24 (Hist). За частотою проаналізованих груп словозмінних форм у тексті форми активного стану співвідносяться з пасивними як: 46,28% : 7,68% (Art), 34,9% : 12,91% (Ph), 45,98% : 11,38 (Hist). Висока частота пасивних конструкцій у досліджуваних підмовах філології пов’язана з прагненням до об’єктивності під час опису мовних явищ та експериментів, що призводить до усунення суб’єктивних моментів у процесі комунікації, до відходу на задній план суб’єкта висловлень. У філологічних текстах на 3 форми активного стану припадає одна словозмінна форма пасивного стану, у той час як у підмові історії на 4, а в підмові мистецтвознавства на 6 активних форм уживається лише одна пасивна. Найчастотнішими є група форм Non-Past Indefinite Passive (8,55%) у філологічних статтях та група форм Past Indefinite Passive (7,33%) у підмові історії. Серед цих груп словозмінних форм найчастотнішими встановлено форми з дієсловом to be у третій особі однини Non-Past Indefinite Passive (5,23%) у підмові філології.

Результати дослідження дають можливість зробити висновок про те, що неособові форми співвідносяться з особовими по-різному в кожній із досліджуваних підмов: 41,96% : 58,04% (Hist), 45,82% : 54,18% (Art), 51,9% : 48,1% (Ph). У аналізованих текстах на одну неособову форму припадає 1,4 (Hist), 1,2 (Art), 0,9 (Ph) особових форм. Серед неособових форм найчастіша група інфінітиву, у якій форма to go переважає над усіма іншими (Hist – 10,48%, Art – 12,69%, Ph – 14,54%).

Проведене дослідження підтвердило гіпотезу про те, що кількість та частота реалізованих словозмінних форм підпорядковується закономірностям певного функціонального стилю. Підрахунки показали, що аналізовані підмови по-різному співвідносяться за ступенем подібності у використанні словозмінних форм. Найвищий ступінь подібності відзначений між підмовами історії та мистецтвознавства – 91,3%, тексти з історії та філології мають високий ступінь подібності – 71,2%, підмови філології і мистецтвознавства характеризуються середнім ступенем подібності – 66,3%.

Отримані результати були підтверджені за допомогою іншого методу дослідження – обрахування статистичної відстані для попарно порівнюваних підмов. Результати обчислення статистичної відстані між підмовами показали, що найбільша відстань (за частотою словозмінних форм) існує між підмовами філології та мистецтвознавства 21,23, водночас підмови історії та мистецтвознавства мають найменший показник статистичної відстані 16,54. Це свідчить про стилерозрізнювальну потужність певних груп словозмінних дієслівних форм, частоти яких виявляють суттєву різницю в показниках статистичної відстані у досліджуваних підмовах історії, філології та мистецтвознавства.

Наповненість тексту словозмінними формами залежить від їх абсолютної частоти. В результаті дослідження було встановлено таку закономірність розподілення словозмінних форм за поширеністю: чим частотніша словозмінна дієслівна форма, тим вища її поширеність у текстах, іншими словами – тим більше дієслів її реалізує.

Функціонуючи у текстах трьох підмов наукового стилю, словозмінні дієслівні форми виявляють такі особливості:

1) сполучення дієслова go у формі Non-Past Indefinite Active та Past Indefinite Active з інфінітивом набуває додаткового значення майбутності, наміру і є семантичним, стилістичним і функціональним синонімом виразу to be going + + Infinitive. Можна говорити про розширення значень групи Indefinite: до значень послідовного розвитку подій, завершеності/незавершеності дії, додається значення наміру здійснення події у недалекому майбутньому, наприклад:

It is a record of the type of gifts that San Bernardino da Siena mentions as given to brides, that a little box has to be with them when they go to marry (Cusak T., 203 Art);

2) у досліджуваних наукових текстах ing-форми представлені такими словозмінними формами, як Ving, not Ving, having Ven, not having Ven, being Ven, having been Ven, getting Ven. Серед реалізованих ing-форм найчастотнішими є інваріантні форми Ving у підмові мистецтвознавства, not having Ven – у підмові філології, having been Ven та getting Ven – у підмові історії. Ing-форми найчастіше вживаються в тексті з прийменником або знаходяться безпосередньо в підрядному зв’язку з дієсловом-присудком та у препозиції до головних членів речення і найчастіше виступають у синтаксичній функції обставини;

3) варіативність заперечної форми полягає в різному розташуванні заперечної частки not у словозмінних формах: not може вживатися після основного дієслова, перед основним дієсловом, але без допоміжного, після інфінітивної частки to. Такі зміни у заперечній формі надають мові наукових текстів більшої виразності, наприклад:

I know not however whether it was fair to expect them to give up at once (Conley C., 51 Hist);

4) підмовам історії, філології, мистецтвознавства властиво усічення та опущення допоміжного дієслова у питальних словозмінних формах. Варіювання питальних словозмінних форм спричинене змінами у порядку розташування елементів аналітичної форми (наприклад, змінюється місце частки not у заперечно-питальних формах) або відсутністю деяких складників форми,
в основному допоміжних дієслів у спеціальних питаннях після why та у загальних питальних формах. Така варіативність свідчить про характерну рису англомовного наукового стилю – прагнення коротко й точно передати думку, вживаючи якомога менше мовних засобів, наприклад:

Why then the historians focus on the Enlightenment? (Holly M.A., 468 Hist)

5) у досліджуваних наукових текстах емфатичне дієслово do зустрічається в ролі підсилювача значення основного дієслова: а) у реченнях зі вставним словом however, б) у значенні “однак”, “все ж” при поєднанні зі словами although, though, в) із значенням “поступливості” у складі емфази, коли за головним реченням іде підрядне зі сполучником but, і становить 0,3% словозмінних дієслівних форм у філологічних статтях, 0,23% – у мистецтвознавчих і 0,24% – в історичних.

Розділ 3. „Статистичні та семантичні особливості англійського дієслова у підмовах наукового стилю”. Функціональний підхід, спрямований на дослідження реалізації фактів мови у мовленні, дає можливість виявити суттєві закономірності вживання лексичних одиниць, зробити висновки щодо їх конкретних функціональних властивостей.

Однією з таких закономірностей є встановлення залежності кількості різних дієслів від довжини тексту. Дослідження підтвердило припущення: якщо взяти текст певної довжини, розбити його на однакові відрізки, а потім підрахувати кількість дієслів у кожному з них з урахуванням приросту нових дієслів, то з кожним наступним відрізком їх приріст буде зменшуватися. Щоб перевірити це припущення ми взяли три однакових тексти загальною довжиною 28800 слововживань, які належать до підмов історії (Нist), мистецтвознавства (Art) та філології (Ph). Потім розбили кожен текст довжиною 9600 слововживань на 12 однакових відрізків, кожен довжиною 800 слововживань, і підрахували кількість вживаних дієслів із урахуванням їх приросту (див. табл.1).

Підрахунки показали, що англомовні наукові статті з історії та мистецтвознавства мають багатший дієслівний словник, ніж статті з філології: кількість різних дієслів, ужитих у текстах з історії, у 1,57 рази більша кількості дієслів, вжитих у філологічних текстах, а у текстах з мистецтвознавства – у 1,39 рази перевищує набір різних дієслів у філологічних текстах.

Таблиця 1

Розподіл англійських дієслів у текстах підмов наукового стилю

№

п/п | Довжина тексту у слововжи-

ваннях

Підмова | Кількість вжитих дієслів на кожному відрізку

Історія

(Hist) | Мистецтвознавство

(Art) | Філологія

(Ph)

1 | 800 | 62 | 71 | 61

2 | 1600 | 114 | 121 | 97

3 | 2400 | 153 | 157 | 124

4 | 3200 | 188 | 188 | 141

5 | 4000 | 220 | 214 | 153

6 | 4800 | 250 | 233 | 165

7 | 5600 | 278 | 254 | 175

8 | 6400 | 298 | 268 | 183

9 | 7200 | 312 | 280 | 194

10 | 8000 | 326 | 291 | 204

11 | 8800 | 336 | 300 | 212

12 | 9600 | 342 | 307 | 218

Якщо звернутися до всього обсягу масивів текстів, проаналізованих у дослідженні (300000 слововживань: 100000 слововживань для кожної підмови), і провести аналогічні підрахунки, то відношення кількості дієслів (Hist – 1172 дієслова, Art – 1219 дієслів, Ph – 845 дієслів) до довжини тексту (100 000 слововживань) буде таким: історія 0,0117, мистецтвознавство 0,0122, філологія 0,0084.

Отже, можна зробити висновок, що підмова філології має дієслівний словник у 1,45 разів менший, ніж у підмові мистецтвознавства, й у 1,39 разів менший, за словник підмови історії, а історичні тексти бідніші за мистецтвознавчі лише у 1,04 разів, іншими словами словники порівнюваних підмов не виявляють істотного розходження.

Темпи приросту нових дієслів теж відрізняються у досліджуваних підмовах. Щоб прослідкувати залежність кількості дієслів від довжини тексту, складемо формули залежності кількості дієслів (V) від довжини тексту у слововживаннях (N). Формули залежності довжини тексту у слововживаннях і кількості дієслів вжитих у цьому тексті, для підмов мистецтвознавства, історії та філології: V(Art) = 2,81 N0,54, V(Ph) = 3,52N0,45, V(Нist) = 2,76 N0,67, дають можливість визначити, якою буде кількість дієслів на заданому проміжку тексту.

У англомовній науковій прозі гуманітарного профілю мова викладу наукової інформації зумовлюється тим, що науки філологія, історія чи мистецтвознавство обслуговують спеціальні галузі людської діяльності. Потребам наукового стилю підпорядковується вибір дієслівної лексики. Семантично її можна організувати в такі ряди: дієслова, які позначають процеси пізнання, дії та стану предметів, і дієслова, що означають і те, й інше разом. Виявлена своєрідність функціонування лексико-семантичних груп дієслів у аналізованих наукових статтях така :

1) на кожні 100 найчастотніших дієслів припадає 12 дієслів, що позначають дію, 17 дієслів „інтелектуальної діяльності” і всього 5 дієслів „цілеспрямованої дії”;

2) дослідження показало семантичну близькість підмов історії та мистецтвознавства (43,4% спільних найчастотніших дієслів);

3) характерними лексико-семантичними групами для кожної підмови є лексико-семантична група дієслів, що позначають „спосіб виконання дії”, „початок – кінець дії”, „спробу виконання дії” та „відповідність”.

Установлено, що між кількістю значень і числом дієслів із певною кількістю значень існує така залежність: зі збільшенням кількості значень зменшується число дієслів з даною кількістю значень. Слід зазначити, що найбільшу групу складають дієслова, що реалізували два значення (у підмові філології та мистецтвознавства) і три значення (у підмові історії). Багатозначних дієслів у матеріалі дослідження у чотири рази більше, ніж однозначних.

Як показав аналіз, частка реалізованих значень багатозначних дієслів від кількості словникових значень для підмови філології у середньому становить – 44,1 %, для історичних наукових статей – 48,5%, для текстів із мистецтвознавства – 52,6 %. Серед усіх реалізованих значень частка прямих значень дієслів відносно переносних у підмові філології в середньому становить 83,9% : 16,1%, у підмові історії – 83,8% : 16,2%, а в мистецтвознавчих статтях – 79,8% : 20,2%. Тобто, дієслова досліджуваних підмов реалізували прямі значення зі значною перевагою над переносними; найбільший відсоток переносних значень реалізували дієслова у підмові мистецтвознавства. Загалом, у досліджуваних текстах з філології та історії прямі значення відносяться до переносних як 1 : 0,2, тобто, на одне переносне значення припадає 5 прямих, у підмові мистецтвознавства на одне переносне значення припадає 4 прямих. Частки конкретних та абстрактних значень дієслів серед реалізованих виявляють себе зі значною перевагою абстрактних над конкретними. У досліджуваних підмовах абстрактних значень у середньому реалізувалось: в підмові філології – 84,9%, у підмові історії – 82,8%, у підмові мистецтвознавства – 81,8%. У всіх досліджуваних підмовах частка реалізації конкретних значень складає в середньому 19,8 % від загальної кількості реалізованих значень. Найбільша кількість дієслів із конкретними значеннями зустрічається у підмові мистецтвознавства, а найменша – у текстах з філології.

Отже, для дієслів трьох аналізованих підмов наукового стилю англійської мови властивими рисами є: а) обмеження у вживанні лексики у переносному значенні, що веде до скорочення багатозначності, а тенденція до скорочення багатозначності сприяє невживаності слів у конкретному значенні; б) переважне використання дієслів в одному, частіше основному, значенні. Аналіз високочастотних дієслів, спільних для словників усіх трьох підмов, підтвердив особливості наукового стилю як функціонального: точність, абстрактність досягається за рахунок скорочення значень дієслів порівняно до словникових та переважного вживання абстрактних значень.

Розділ 4. „Граматична сполучуваність англійського дієслова у наукових текстах”. Мова з усією складністю своєї структури та неоднорідністю її елементів завжди утворює ціле, яке підлягає дії внутрішніх законів її будови. Функціонування елементів мови охоплює різні аспекти дослідження, а саме: вживаність (або частоту) та сполучуваність. Сполучуваність дієслова – це реалізація всіх зв’язків, в яких воно бере участь.

Реалізація кількості різних моделей граматичної сполучуваності дієслів у нашому корпусі найвища у підмові мистецтвознавства; статті з філології характеризуються найбіднішим інвентарем моделей граматичної сполучуваності досліджуваних дієслів. Слід зазначити ізоморфні риси аналізованих підмов: на рівні граматичної сполучуваності спільними моделями ядра є VN, VprpN, VNprpN. Ці моделі є типовими для підмов філології, історії та мистецтвознавства, оскільки вони входять до ядра моделей за частотою.

Вивчення моделей граматичної сполучуваності дієслова не вважається повним без урахування їх поширеності. Встановлення зон поширеності моделей показало, що високий ступінь поширеності мають лише дві моделі: VN, VprpN; більшій кількості моделей властивий низький ступінь поширеності. Аналіз співвідношення поширеності моделей, що належать до ядра за частотою, не підтвердив існування залежності поширеності моделі від її частоти. Якщо моделі притаманна висока частота, то вона не завжди має високий ступінь поширеності в досліджуваних текстах. Таким чином, неправомірно було б стверджувати, що, чим вища частота моделі, тим більше дієслів її реалізує. Отже, частота і поширеність моделі не є явищами одного порядку.

Значення дієслова певною мірою залежить від слів, з якими воно сполучається. Аналіз співвідношення кількості реалізованих значень дієслова і кількості моделей його сполучуваності (за допомогою методу рангової кореляції) підтвердив існування залежності між кількістю значень дієслова та кількістю моделей його граматичної сполучуваності: чим більше значень реалізує дієслово у тексті, тим більше різних моделей сполучуваності воно має.

Дослідження граматичної сполучуваності дієслів на рівні лексико-семантичних груп показало, що ці групи різняться за кількістю властивих їм моделей. За критерієм подібності моделей лексико-семантичних груп встановлено, що досліджувані тексти з історії, філології та мистецтвознавства частіше всього знаходяться у зоні середнього ступеня подібності, що свідчить про здатність ядерних моделей лексико-семантичних груп до розмежування підмов. Аналіз показав, що за наборами моделей граматичної сполучуваності можна говорити про стилерозрізнювальну потужність конкретних моделей: VSN, VcnjVing, VVen, VprpNandN, VNN, VNlikeN, VVing, VN, VingN, VNN, VND, VenprpN, VA, VprpVing.

Проведене дослідження граматичної сполучуваності аналізованих дієслів у текстах підмов наукової прози, свідчить:

1) між частотою дієслова та кількістю реалізованих ним моделей існує залежність: чим вища частота дієслова, тим більше моделей граматичної сполучуваності воно реалізує;

2) за ступенем подібності дієслів лексико-семантичної групи „цілеспрямованої дії” встановлено, що в підмові історії лексико-семантичний критерій групування дієслів у лексико-семантичну групу підтверджується групуванням даних дієслів за параметром подібності інвентарів моделей сполучуваності, як свідчення про схожий характер функціонування даних дієслів.

Аналіз співвідношення кількості моделей сполучуваності та словозмінних форм виявив існування залежності між кількістю реалізованих словоформ дієслів і кількістю реалізованих моделей: чим більше словозмінних форм реалізує дієслово, тим більше моделей сполучуваності воно має.

Методом Чекановського виявлено диференціацію підмов англійського наукового стилю за реалізацією словозмінних форм дієслів ядерних моделей VN та VprpN:

а) диференціація аналізованих підмов наукового стилю англійської мови за парадигмою словозмінних форм дієслів ядерних моделей у сполученні з іменником показала близькість трьох підмов;

б) отримані результати свідчать про різницю між підмовами філології та історії у наборі словозмінних форм ядерних дієслів моделі сполучуваності VprpN;

в) словозмінна парадигма дієслів ядерних моделей VN та VprpN є стилерозрізнювальною через різницю у статистичній відстані (D): VN: D (філологія; мистецтвознавство) = 10,06, D (філологія; історія) = 11,92, D (історія; мистецтвознавство) = 10,32, VprpN: D (філологія; мистецтвознавство) = = ,69, D (філологія; історія) = 19,07, D (історія; мистецтвознавство) = 13,25.

ВИСНОВКИ

Аналіз властивостей англійського дієслова в сучасних наукових журнальних статтях та його зв’язків розглядається у відношенні з іншими частинами мови, адже семантична функція мовних одиниць тісно перехрещується із синтаксичною та морфологічною. Дієслово виступає як одиниця, що у своїх відносинах із граматичним законом приводить у дію свої внутрішні якості: лексичне значення, властивість сполучатися з іншими словами, індивідуальні семантичні ознаки, а особливості функціонування дієслова забезпечуються прагматичною спрямованістю тексту.

Комплексний підхід до дослідження наповнення дієслівною лексикою наукових творів підтверджує стислість як специфічну рису наукового стилю: приріст нових дієслів відбувається за рахунок змін у композиційній структурі жанру наукової статті. Абстрактність наукового викладу досягається за рахунок обмеження вживання лексики у переносному значенні, а точність викладу – завдяки скороченню кількості значень дієслів та вживанню певних словозмінних форм.

Вибірковість і варіативність англійської словозмінної дієслівної парадигми у досліджуваних наукових текстах зумовлена: 1) змінами у порядку розташування заперечної частки not; 2) відсутністю складників словозмінної форми; 3) розширенням значень деяких особових словозмінних форм.

У ході дослідження було підтверджено гіпотезу про наявність у англійського дієслова стилерозрізнювальної потужності на рівні підмови одного профілю та стилю за такими параметрами: 1) реалізація словозмінної дієслівної парадигми (частота та поширеність груп словозмінних форм); 2) наповнення лексико-семантичних груп дієслів; 3) набір моделей граматичної сполучуваності. Встановлено, що реалізація словозмінної дієслівної парадигми залежить від підмови, лексичних значень дієслів, їх граматичної сполучуваності.

Розгляд взаємодії одиниць лексичного та граматичного рівнів в англомовних текстах наукового стилю показав: наявність зв’язку між довжиною тексту та кількістю вжитих у ньому дієслів; наповнення лексико-семантичних груп дієслів у різних підмовах; залежність частоти дієслова від кількості реалізованих ним значень у текстах різних підмов; співвідношення реалізованих значень дієслова (прямого/переносного, конкретного/ абстрактного); залежність між частотою словозмінної форми дієслова та її поширеністю; вплив різних чинників (вживаність дієслова, кількість реалізованих ним значень та словозмінних форм) на реалізацію моделей граматичної сполучуваності дієслова.

Закономірність функціонування дієслова та його словозмінної парадигми в науковому стилі англійської мови полягає в тому, що із зростанням абсолютної частоти дієслова збільшується кількість реалізованих ним значень та словозмінних форм, дієслово реалізує більший інвентар моделей граматичної сполучуваності. Вивчення лексичного, синтаксичного та морфологічного рівнів мовної структури уможливило виявити їх зв’язок у функціональному плані – реалізація моделей граматичної сполучуваності залежить від частоти дієслова, кількості реалізованих ним значень та словозмінних форм. Залежність між частотами лексичних, синтаксичних та морфологічних категорій варіюють від підмови до підмови.

Проблеми вивчення системних і функціональних особливостей одиниць сучасної англійської мови, зокрема дієслова, мають перспективи подальших досліджень. Насамперед, перспективним вважається розширення рамок дослідження за рахунок створення нових комплексних методів лінгвістики для вивчення семантики дієслів та її взаємовідношень з групами словозмінних форм; подальше дослідження конструкції “go to Infinitive”; визначення особливостей лексичної сполучуваності ядерних моделей VN та VprpN; встановлення ознак функціонування емфатичної конструкції в наукових текстах інших підмов.

Основні положення дисертації відбито
в таких публікаціях:

1. Нагорна С.С. Конструкція “go to Infinitive” як нерегулярний варіант дієслівної форми для вираження майбутньої дії (на матеріалі наукових статей) // Вісник Черкаського університету. Серія „Філологічні науки”. – Черкаси: Видавничий відділ ЧДУ імені Богдана Хмельницького, 2001. – Вип. 24. – С. 43–46.

2. Нагорна С.С. Функціонування англійського дієслова у науковому стилі (на матеріалі підмов філології, мистецтвознавства, історії) // Вісник Київського лінгвістичного університету. Серія „Філологія”. – К.: Видавничий центр КДЛУ, 2001. – Т. 4, № . – С. 121–129.

3. Нагорна С.С. Особливості реалізації словозмінної парадигми англійського дієслова