ІНСТИТУТ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Онкович Артем Дмитрович

На правах рукопису

УДК 371.13:070

ФОРМУВАННЯ

ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ

ВЧИТЕЛІВ УКРАЇНСЬКОЇ ДІАСПОРИ США ЗАСОБАМИ ПЕДАГОГІЧНОЇ ПЕРІОДИКИ

13.00.04 – теорія і методика професійної освіти

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ – 2004

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Інституті вищої освіти Академії педагогічних наук України, м. Київ

Науковий керівник:

доктор педагогічних наук, професор,

академік АПН України,

ЄВТУХ Микола Борисович,

академік-секретар Відділення педагогіки і психології вищої школи

Президії Академії педагогічних наук України

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор,

ЛЕЩЕНКО Марія Петрівна,

головний науковий співробітник відділу теорії і практики

педагогічної майстерності,

Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України;

кандидат педагогічних наук,

МАКАРЕНКО Ольга Петрівна,

завідувач кафедри загальної педагогіки і психології

Кременецького обласного гуманітарно-педагогічного

інституту імені Тараса Шевченка,

Міністерство освіти і науки України

Провідна установа:

Національний педагогічний університет ім. М.П.Драгоманова,
кафедра теорії та історії педагогіки,

Міністерство освіти і науки України, м. Київ

Захист відбудеться 26 лютого 2004 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.456.01 в Інституті вищої освіти Академії педагогічних наук України за адресою: 01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 9, зал засідань.

Із дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту вищої освіти Академії педагогічних наук України за адресою: 01014, Київ, вул. Бастіонна, 9

Автореферат розісланий “ 26 ” січня 2004 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.С.Горбунова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Життя українців за межами України впродовж багатьох років залишалося поза увагою українських дослідників, письменників, журналістів. Про існування гілки українського народу за рубежем в Україні дізнавалися з подорожніх нотаток після зарубіжних відряджень і туристичних мандрівок. Навіть діяльність Товариства культурних зв’язків з українцями за кордоном (Товариство “Україна”), створеного у 1960 р. з ініціативи представників громадськості, висвітлювалося засобами масової інформації надто обмежено. Українська діаспора з покоління в покоління плекала українську культуру, мову, прагнула зберегти материнські корені та виховати в дітях любов і повагу до своєї етнічної Батьківщини, її історії. Феномен українства виокремився у світі своїми особливостями: чільне місце в діяльності української діаспори посідало збереження і вивчення національних духовних цінностей, котрі акумулювали у собі досвід попередніх поколінь та збереглися у мові, традиціях, звичаях.

Актуальність дослідження визначається потребою введення в науково-педагогічний обіг здобутків українських освітян з-поза меж України; необхідністю узагальнення та поширення кращих напрацювань науковців і педагогів діаспори.

До недавнього часу в Україні не проводилося досліджень з культури етносів України та української діаспори як складових української культури. Якщо ж подібні праці з’являлися, то навіть сьогодні, в умовах незалежної України, їх вважають винятками, епізодами. А між тим за межами Радянського Союзу проживало понад п’ять мільйонів осіб української національності. У Південній та Північній Америках, в Австралії, Європі, Азії, Африці в умовах багатоетнічного оточення вони зберігали у своєму середовищі українську мову, народні звичаї, культурні, мистецькі, побутові традиції, отже – свою національну самобутність.

За роки незалежності ставлення до досліджень з подібної тематики змінилося докорінно. У серпні 2003 р. у Києві відбувся черговий Форум Світового Конгресу Українців (СКУ), делегати якого представляли 20-мільйонну українську діаспору від українських громадських, крайових та регіональних об’єднань з-понад двадцяти країн світу. Форум визначив актуальні проблеми закордонного українства та накреслив шляхи їх подолання. Плідно проходило обговорення проблем за напрямами: “Українські громади східної діаспори – складові частини СКУ: сьогодення та майбутнє”, “Нова еміграція з України”, “Роль рідної мови в житті української діаспори: стан та перспективи”, “Місце молоді у забезпеченні самодостатності сучасної української діаспори”. Низка проблем обговорювалася на засіданнях секцій. Чимало уваги приділялося пошукові ефективних форм радикального по-ліпшення підтримки Україною закордонного українства, створенню відпо-відних програм.

Зарубіжні українці зробили вагомий внесок у загальний розвиток культури, науки, мистецтва, літератури як українського народу, так і народів країн свого поселення. Кожна українська етнічна група за межами СРСР була джерелом знань про Україну у цих державах. Сьогодні всіх зарубіжних українців часто називають українською еміграцією, або діаспорою (діаспора (грец. розсіяння) – перебування значної частини народу (етнічної спільності) поза межами країни його походження. Такі спільності утворювалися в результаті насильницького виселення, загрози геноциду, впливу економічних і географічних факторів, хоча у деяких країнах (Польщі, Словаччині, Румунії, Білорусі та ін.) українці здавна живуть на землях цих держав, не є емігрантами і не належать до діаспори. Задля збереження української мови та культури, передачі знань про історичну Батьківщину прийдешнім поколінням українців діаспори було створено велику кількість педагогічних закладів, призначення яких – вивчення української мови, культури, географії тощо.

Значна частина зарубіжних українців із симпатією ставиться до суспільно-політичних процесів, які відбуваються в Україні, прагне до встановлення і подальшого розвитку взаємних культурних, наукових, економічних зв’язків з українським народом.

У руслі сучасних освітянських проблем актуальним постає питання: наскільки соціальне середовище забезпечує умови функціонування й розвитку освіти, особливо в умовах докорінних суспільних змін. Оскільки “будь-яка державно-оформлена спільнота людей має власний освітній простір як частину своєї культури. Освітня ж діяльність, що об’єднує людей у специфічну соціально-професійну групу, має на меті зберегти й розвинути в просторі й часі і загальнолюдську культуру, і культуру конкретного державно-національного утворення, і тих етнічних спільнот, які є його складовими частинами” (М.І. Михальченко). З огляду на те, що педагоги – це лише виконавці тієї ролі, яку їм відводять ідеологи, політики та економічна реальність, ми звернули увагу на особливості української освіти за межами материнської землі, зокрема – на діяльність Шкільної Ради Америки. Досвід українського шкільництва на американському континенті переконує, на що здатна активна, консолідована, самоорганізована українська громада – де в чому патріархальна, пов’язана з минулим, але яка зберегла багато того, що корисне для майбутнього.

Українські поселення за кордоном, загалом, не є однорідними і порівняно мало вивчені в Україні та за її межами. Соціокультурний феномен українського шкільництва в Америці – невід’ємна складова історії української педагогіки – може розглядатися як консолідуючий чинник етнозахисних можливостей українців в умовах полікультурного середовища. Відзначаючи, що діяльність української діаспори – широка й різнобічна, ми зосередили увагу на дослідженні феномену часопису “Рідна школа”, який вже сорок років виходить в Нью-Йорку, видається Шкільної Радою Америки. Видання має свою історію, тематичні переваги, постійних авторів і традиції. Впродовж років це – актуальний навчальний посібник для учителів шкіл українознавства діаспори.

Заслуговує на вивчення і досвід щодо розвитку рідних шкіл і шкіл українознавства в Америці, оскільки таке узагальнення взагалі актуальне для освіти і виховання нових генерацій українців, де б вони не жили.

Зв’язок теми дослідження з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в межах державної теми відділів педагогіки і психології вищої освіти та теорії й методології гуманітарної освіти Інституту вищої освіти АПН України (РК № 0100U000348). Тему дисертації затверджено на засіданні вченої ради Інституту вищої освіти (протокол № від 29 березня 2001 р.) та узгоджено з Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № від 28.10.2003 р.)

Мета дослідження: визначити роль і місце періодичних видань у формуванні особистості; розглянути роль професійної періодики у формуванні педагогічної компетентності вчителя, у розвитку його професійного світогляду, обґрунтувати ефективність і доцільність використання періодичних галузевих видань у формуванні професійної компетентності фахівця. На основі комплексного аналізу матеріалів, надрукованих у журналі “Рідна школа” (США), з’ясувати місце, роль і значення періодичних видань у формуванні професійної компетентності педагога; проаналізувати діяльність часопису як одну із форм суспільної та індивідуальної свідомості, науки про виховання за межами України, а також розглянути можливості і довести перспективи використання фахових видань як актуальних навчальних посібників.

Завдання дослідження:

-

-

-

- розглянути особливості часопису “Рідна школа” (США), його роль у підвищенні рівня викладання українознавчих дисциплін,

-

-

Об’єкт дослідження – українська освіта в країнах поселення діаспори: процес формування професійної компетентності вчителя “рідних шкіл”.

Предмет дослідження зміст, форми та методи формування професійної компетентності вчителя засобами періодики в умовах української діаспори США.

Концептуальні ідеї дослідження. Загальнотеоретичною базою дослідження є наукові положення про єдність мови і мислення, свідомості та діяльності; взаємозв’язок чуттєвого і раціонального у навчанні; про мову як джерело збереження та розвитку духовних цінностей суспільства; про провідну роль діяльності у формуванні професійних якостей особистості.

Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що періодичні видання як явище національної культури відіграють важливу роль у збереженні духовних надбань людства і у формуванні особистості й можуть використовуватися як актуальні навчально-методичні посібники, оскільки сприяють формуванню професійної компетентності фахівця (у нашому випадку – педагога), слугують розширенню професійного світогляду й збільшують обсяги культурної пам’яті. Реалізація “журналістсько-методичного підходу” буде ефективною за умови організації педагогічно доцільного відбору змісту, форм, методів і засобів використання масово-комунікаційних джерел у якості навчальних, що забезпечуватиме формування практичної і психологічної готовності до постійного набуття професійних знань, умінь та навичок.

Методологічною основою дослідження стали філософські положення теорії пізнання, явищ об’єктивної дійсності, принципи науковості, історизму, цілісності, соціальної зумовленості, культуровідповідності, єдності національного і загальнолюдського, освіти і самоосвіти, виховання і самовиховання, системно-аналітичний аналіз.

Важливим орієнтиром постали педагогічні праці К. Ушинського, П. Юркевича, С. Русової, І. Огієнка, Г. Ващенка, В. Сухомлинського, М. Стель-маховича та ін., для наукового методу яких було характерним ставлення до особистості як до органічної частки буття, свідомості, духовної творчості нації.

Теоретичну основу дослідження становлять положення, що ґрунтуються на: філософії сучасної освіти (В.П. Андрущенко, С.У. Гончаренко, І.А. Зязюн, В.Г. Кремень, С.Б. Кримський, В.С. Лутай, М.І. Михальченко, І.Ф. Надольний, О.Я. Савченко, З.Ф. Самчук та ін.); теорії діяльності й розвитку особистості (Ш.О. Амонашвілі, Ю.К. Бабанський, Г.О. Балл, І.Д. Бех, М.Ф. Го-ловатий, О.В. Киричук, О.О. Леонтьєв, Т.С. Яценко та ін.); психолого-педагогічних основах професійного розвитку особистості (О.В. Глузман, М.Б. Євтух, В.І. Луговий, С.Д. Максименко, Л.С. Нечипо-рен-ко, Н.Г. Ничкало, І.П. Підласий, О.П. Сердюк, С.О. Сисоєва та ін.); історії розвитку педагогічної освіти в Україні (А.М. Алексюк, Л.П. Вовк, Н.М. Дем’яненко, І.В.Зайченко, В.К. Майборода, О.Г. Мороз, З.І. Хижняк, П.М. Щербань та ін.); удосконалення мовної та українознавчої підготовки (С.Я. Єрмоленко, П.П. Кононенко, В.Г. Костомаров, Л.І. Мацько, Н.Ф. Не-пий-вода, Г.В. Онкович, М.Я. Плющ, А.Г. Погрібний, О.Д. Пономарів, О.А. Сер-бенська, В.І. Сергійчук, М.С. Стельмахович та ін.), журналістикознавчих дослідженнях (Н.В. Зелінська, Р.Г. Іванченко, В.В. Різун, М.М. Ро-ма-нюк, Н.М. Сидоренко, Л.В. Сніцарчук, М.С. Тимошик, Б.І. Чер-ня-ков, В.І. Шкляр, а також Омелян Вишка, Мар’яна Савка та ін.); на сучасних педагогічних концепціях (педагогіка співробітництва, особистісно орієнтоване навчання, гуманістична педагогіка, проблеми навчання; ідея гуманізації і демократизації освіти й виховання); на аналізі навчальних програм, методичної літератури з питань українознавчої освіти в навчальних закладах української діаспори.

Враховувалися також положення Національної доктрини розвитку освіти України в ХХІ ст. закони України “Про освіту”, “Про вищу освіту”, Державні національні програми “Освіта (Україна – ХХІ століття)”, “Вчитель”, “Закордонне українство” тощо.

Зміна пріоритетів у сфері освіти і виховання стимулює інтерес до обміну практичним досвідом виховання між різними країнами. Попри об’єктивно існуючі перешкоди (мовні, інституціональні, фінансові), сьогодні з’явилася реальна можливість вивчати, аналізувати і порівнювати педагогічні системи різних зарубіжних країн, інтерес до яких існував ще у глибокій давнині. Це – необхідна передумова і важливий фактор розвитку сучасної порівняльної педагогіки. У її розвиток значний доробок внесли дослідники різних аспектів науки про освіту та виховання у високорозвинених країнах: США – М.Д. Нікандров, З.О. Малькова, Р.М. Роман, Німеччина – Н.В. Абашкіна, Т.І. Вакуленко, В.А. Гаманюк, Велика Британія – Ю.С. Алферов, Г.А. Андреєв, О.Ю. Кузнецова, О.Ю. Леонтьєва, А.В. Парі-нов, Н.Ф. Яцишин; Франція – Б.Л. Вульфсон, В.П. Борисенков, Л.І. Зязюн, Є.Б. Лисова, Канада – І.С. Руснак та ін.. На матеріалах кількох країн виконані дослідження К.В. Корсака, М.П. Лещенко, Л.П. Пуховської, О.В. Сухомлинської, С.Ф. Сухорського. Ці наробки важливі для нас, оскільки освіта і виховання дітей української діаспори відбуваються відповідно до законів цих держав.

Оновлення нашого суспільства, активізація його духовного життя неможливі без урахування новою генерацією творчих набутків попередників, ґрунтовно підготовлених спеціалістів, здатних дієво впливати на процеси державотворення. Природно, постає питання про вдосконалення всієї освітньої системи з погляду її модернізації. Враховується досвід як вітчизняний, так і зарубіжний. Особливо цікавими тут можуть бути надбання земляків, котрі, проживаючи в інших країнах, переосмислюють доробок старожилів цих країн – корінного населення.

У нашій роботі ми досліджуємо українську освіту діаспори, зокрема, особливості формування професійної компетентності педагога засобами періодики поза материковою Україною.

Методи дослідження визначені його специфікою: загальнонаукові – аналіз (історіографічний, порівняльний, ретроспективний), синтез, абстрагування, узагальнення, аналогія; порівняльно-історичний, який дозволив порівнювати і зіставляти соціально-педагогічні й журналістсько-видавничі явища у країнах проживання української діаспори Європи і Америки; соціологічні; прогностичний (узагальнення незалежних характеристик).

Дослідження проводилось у три етапи. На першому (1999_2001 рр.) - проаналізовано періодичні науково-методичні видання, психолого-педагогічна, навчально-методична література з досліджуваної проблеми, обґрунтовано підходи щодо аналізу публікацій в україномовних педагогічних виданнях української діаспори, дібрано українознавчий матеріал із періодичних видань для навчального посібника. На другому етапі (2001_ рр.). розглянуто публікації періодичних педагогічних видань, можливості часопису “Рідна школа” (США) як актуального навчального посібника для вчителів рідних шкіл і шкіл українознавства США На третьому (2002-2003 рр.) - узагальнено результати дослідження, опрацьовано рекомендації щодо подальшого їх використання.

Наукова новизна роботи полягає у з’ясуванні змісту, форм і методів формування професійної компетентності педагога засобами періодики. Дисертація є першим комплексним дослідженням суспільно-політичного та педагогічного феномену української діаспори США за публікаціями педагогічного спрямування:

-

-

-

-

-

Дисертація є також новою сторінкою в галузі журналістикознавства – науки, яка в Україні набуває розвитку, про що засвідчують, зокрема, дослідження науковців Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, факультету журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка, Української академії друкарства (Львів), а також праці науково-дослідного центру періодики Львівської наукової бібліотеки імені Василя Стефаника НАН України.

Основні положення і висновки дисертації базуються на підставі дослідження педагогічних, наукових, літературно-критичних, публіцистичних матеріалів журналу “Рідна школа”. В полі зору перебуває система текстів, які осмислюють педагогічний феномен України, долю українства, розвиток національної ідеї. У своїй роботі ми спираємося на праці вітчизняних та зарубіжних дослідників, які торкаються окремих аспектів порушуваних у дисертації проблем. Представляють також інтерес умови створення і діяльності українських періодичних видань за межами України, згадки про окремих авторів, особливості їхнього життя і творчої діяльності.

Теоретичне і практичне значення дослідження в тому, що проблеми розвитку педагогічної думки української діаспори на конкретному матеріалі вводяться в науково-методичне поле української освіти, аналізується значний масив української журнальної періодики США, за публікаціями часопису “Рідна школа” впродовж усього періоду його існування розкривається роль і місце дитячих світличок, рідних шкіл і шкіл українознавства у збереженні національної самоідентичності українців у діаспорі. Дослідження довело, що педагогічна періодика сприяла формуванню професійної компетентності вчителів і вихователів навчальних закладав української діаспори США, об’єднувала освітян діаспори, виконувала інформаційно-організаторські функції тощо.

Результати дослідження можуть бути використані в процесі підготовки і викладання навчальних курсів з історії України, теорії та практики педагогіки, українознавства, журналістики, світової та вітчизняної культури, при складанні навчальних посібників, підручників з цих дисциплін, хрестоматій та антологій для широкого кола читачів, а також для написання подальших наукових досліджень з проблематики роботи.

Особистий внесок здобувача. Аналіз матеріалів часопису “Рідна школа” (США) проведено особисто автором. Окремі твердження і висновки роботи пройшли й проходять апробацію у виступах на щорічних наукових конференціях Інституту вищої освіти АПН України, Центру досліджень періодики бібліотеки імені Василя Стефаника НАН України, НДЦ українознавства КНУ імені Тараса Шевченка. Матеріали дослідження використано при роботі зі студентами спеціальності “Видавнича справа та редагування” КНУ імені Тараса Шевченка, а також у написанні статей; їх доцільно залучати до підготовки вчителів і викладачів з українознавчих напрямів.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації, попередні результати дослідження викладено автором на У Міжнародному форумі україністів (Чернівці, 2002), конференції з українознавства (Київ, 2000), на Міжнародних науково-практичних конференціях “Мова і культура” (Київ, 2000-2003), “Університетська освіта України ХХІ століття: проблеми, перспективи, тенденції розвитку” (Харків, 2000); “Соціокультурні чинники розвитку інтелектуального потенціалу українського суспільства й молодь” (Київ, 2000), “Актуальні проблеми навчання і виховання людей із особливими потребами” (Київ, , 2002); на Перших міжнародних Драгомановських читаннях (Київ, 2003); на всеукраїнських науково-теоретичних конференціях “Українська періодика: історія і сучасність” (Львів, 2002, 2003); “Проблеми підручника для вищої школи” (Вінниця, 2001), “Проблеми університетської освіти в малих містах України” (Умань, 2003); на науково-методологічному семінарі “Філософія освіти ХХІ століття: проблеми і перспективи” (Київ, 2000); на засіданнях відділів педагогіки і психології вищої освіти й теорії та методології гуманітарної освіти Інституту вищої освіти АПН України, на засіданнях кафедри видавничої справи та редагування КНУ імені Тараса Шевченка.

Структура роботи зумовлена метою та завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку основної використаної літератури. Загальний обсяг роботи 179 сторінок. Бібліографія містить понад 450 джерел. У роботі наявні 7 таблиць та діаграм.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, визначається об’єкт, предмет, мета, гіпотеза, методи дослідження, його наукова новизна, теоретичне й практичне значення; подано відомості про доцільність дослідження та його апробацію, стан вивчення й завдання роботи. Вказано на джерела й матеріал дослідження, обумовлено методологічні принципи, структуру роботи.

У першому розділі – “Освіта в національному самозбереженні української діаспори” – розглядаються українська діаспора в світовому розсіянні, видавнича діяльність та освітні заклади як фактори національного самозбереження. Роль української культури, видавничої справи та освіти в системі освіти країн поселення ілюструється на прикладі діяльності української громади в найбільших країнах Старого і Нового світу – Франції, яка має давні культурні зв’язки з Україною, Німеччини, Італії та Америки, де нині проживає одна з найчисельніших українських громад у світі.

У розділі йдеться також про особливості діяльності українських закладів освіти Америки, форми підвищення кваліфікації педагогічних працівників тощо. 50-річний досвід Шкільної Ради Америки заслуговує на особливу увагу освітянської громади як материкової України, так і нової хвилі української діаспори. Історико-педагогічні та історико-видавничі, журналістські проблеми української діаспори США, їх відтворення на сторінках періодичних видань можуть розглядатися сьогодні в контексті збереження духовності, традицій, збагачення культурної пам’яті.

Звертається увага на особистий приклад персоналій (Едвард Жарський, Володимир Калина, Роман Дражньовський, Євген Федоренко), котрі очолювали українську освіту в США, на роль Шкільної Ради Америки в освіті українців американських поселень.

В умовах незалежності України особливої актуальності набувають питання творчої особистості, виховання молодої людини як громадянина на основі оволодіння гуманістичними цінностями, нормами демократичної культури. Підготовка майбутнього громадянина повинна починатися з дошкілля, продовжуватися на шкільній лаві через продуману систему національно-виховної роботи. Ефективні шляхи зв’язку між усіма ланками освіти і виховання визначають концептуально нові підходи до організації навчально-виховного процесу в освітніх закладах діаспори. З огляду на предмет дослідження, проаналізовано психолого-педагогічні, методичні, культурознавчі та інші праці відомих діячів української освіти, вміщені на сторінках періодичних видань українців зарубіжжя. Визначено також роль і місце професійної періодики у формуванні педагогічної компетентності вчителя, у розвитку його професійного світогляду. На основі комплексного аналізу матеріалів, надрукованих у “Рідній школі”, поціновано значення журналу в розвиткові педагогічної журналістики; проаналізовано діяльність часопису як одну із форм суспільної та індивідуальної свідомості, визначено пріоритети видання у різні періоди його діяльності, проаналізовано вплив різних інституцій України на формування творчого обличчя часопису тощо.

У другому розділі – “Освітньо-педагогічні аспекти діяльності української преси за кордоном” – основна увага зосереджується на концептуальних підходах до функціонування педагогічної преси на прикладі журналу, який сорок років координує діяльність українського шкільництва у США.

Дослідники-журналістикознавці справедливо наголошують, що всі періодичні видання, цикли та окремі радіо- й телепередачі є унікальним явищем будь-якої культури, хоча й мають спільні ознаки, що об’єднують їх у світове поняття “ЗМІ”. Параметри, за якими соціологи розглядають джерела інформації, присутні в нашому дослідженні: тип засобів передачі (у нашому випадку – преса); регіональний характер видання; функції (загальнополітичні, спеціальні); предмет відтворення; об’єкти впливу; періодичність тощо. В аналізі ми використовуємо журналістсько-методичний підхід.

Особливості становлення часопису “Рідна школа” (США), його роль у підвищенні рівня викладання українознавчих дисциплін у навчальних закладах української діаспори США, у збереженні національної самоідентичності українців поза межами України, зокрема – в Америці, віддзеркалюють філософські, історико-педагогічні, націєтворчі та інші проблеми українців, що опинилися поза межами своєї етнічної батьківщини. Проаналізовано виступи з проблем рецепції педагогічних і публіцистичних традицій, педагогічної спадщини попередників, новаторських пошуків і здобутків українських педагогів і українознавців в осмисленні й зображенні України, української людини та визначення на підставі цього принципів розгляду та інтерпретації зазначеної проблематики; розкрито погляди автури видання на шляхи, напрями і засоби розвитку української освіти, з’ясовано, якою мірою вони співвідносяться зі змінами в структурі та характері нації, зокрема, появою диференційованої української інтелігенції як в Україні, так і за її межами, потребою глибшого і місткішого осмислення української дійсності в закладах і установах діаспори, а також визначено місце і роль “рідношкільників” у розвитку суспільно-політичної й естетичної думки української діаспори на межі століть.

Розглядаються напрацювання організаторів української школи в Америці (Едвард Жарський, Владимир Калина, Роман Дражньовский, Євген Федоренко); педагогів, науковців, які представляють різні галузі знань (Анатоль Вовк, Юрій Гаєцький, Ігор Гурин, Петро Ісаїв, Кость Кисілевський, Б. Лончина, Юрій Любинецький, Павло Маляр, Володимир Мацьків, о. А.Михальський, Василь Модрич-Верган, Ірина Пеленська, Мирослав Семчишин, Іван Сточанський та ін.).

У науково-педагогічний обіг уведено персоналії видатних діячів культури та освіти, що працювали у навчальних закладах української діаспори.

Образ масовокомунікаційного джерела, його характерна модель створюються різноманітними чинниками. Це сталість основної тематики та її організації, стабільність графічних засобів оформлення, відтворення в композиції та графіці особливостей видання або передачі. Самобутність кожного окремого випуску залежить від специфіки, традицій, можливостей, матеріальної бази джерела інформації. Використання матеріалів засобів масової інформації забезпечує збагачення пам’яті новими поняттями, лексикою, сприяє закріпленню здобутих раніше знань. Така навчально-розумова робота дає багато варіантів для педагогічної творчості.

У розділі також розглянуто основні науково-педагогічні принципи провідних авторів журналу.

У третьому розділі – “Основні напрями роботи з формування професійної компетентності вчителів засобами педагогічної преси” – йдеться про технологію залучення до підготовки вчителя і самоосвіти публікацій на педагогічні, історичні, літературознавчі, українознавчі теми, а також художні тексти видань, які формують світогляд учителя українських шкіл діаспори, віддзеркалюють образ видання. Зокрема, виявлено феномен українських дошкільних закладів на американському континенті, зв’язок шкільної освіти Америки з освітянами українських поселень в інших країнах, звернено увагу на педагогічні орієнтири української освіти в США, проаналізовано культурознавчі, мовознавчі, літературознавчі та ін. матеріали, які можна було б використовувати під час підготовки до занять, на заняттях, у позакласній роботі, для підвищення кваліфікації, у роботі з батьками.

Пресодидактичний принцип відбору та використання матеріалів ЗМІ в процесі навчання передбачає власну систему роботи.

Вважаємо, що галузеві видання мають потужний потенціал як навчальні посібники з фаху. Так, наприклад, проблеми дошкільного виховання можна розглядати у системі текстів: директивні матеріали та настанови, інформаційні матеріали, теоретичні статті, практичні розробки-сценарії занять, твори дитячої літератури, інформація про літературу для використання під час занять і підготовки до них, обмін досвідом роботи, поради вихователям, батькам. Проблеми навчання мови: директивні матеріали та настанови, програми, теоретичні статті, розробки занять, методичні рекомендації та поради, інформація про нові видання, словники, практичні матеріали.

До системи текстів з проблем літератури можна додати літературознавчі аналітичні статті, твори на вкладинках, тлумачення літературознавчих термінів тощо. Педагогічна періодика тримає в полі зору всі дисципліни, які вивчаються у рідних школах та школах українознавства, інформує про діяльність цих закладів. Надзвичайно багато текстів присвячено проблемам національно-патріотичного, родинного, релігійного виховання.

Використання педагогічної періодики у формуванні професійної компетентності вчителя має забезпечуватися за такими блоками: надання відомостей про ЗМІ країни, які залучено до навчального процесу, про особливості системи освіти в цій країні; ознайомлення з “монтажною” мовою видання (теле-, радіопередачі), коментування рубрик; огляд матеріалів за рубриками; загальний огляд матеріалів періодичного видання (або теле-, радіовипуску); аналіз жанрової палітри сучасної публіцистики; актуалізація певного “жанрообразу” як можливість добору навчального матеріалу із заданою виховною метою; робота над проблемною статтею на актуальну тему зі спеціальності тощо; аналіз проблематики видання, характеристика його видавців і автури; робота із спецлексикою видання (фахова термінологія, типові синтаксичні конструкції тощо); представлення видатних людей галузі, про яких пише видання; коментар актуальних проблем галузі за публікаціями видання; опрацювання актуального матеріалу з обраного фаху тощо.

Як бачимо, “позапідручникові” складові, зафіксовані ЗМІ, досить часто виконують функцію актуального навчального матеріалу – як додаткові тексти, засоби наочності, тощо. Проте засобам масової інформації – через їх специфічні характеристики – це вдається найліпше: саме вони здатні оперативно довести інформацію з урахуванням потреб її актуальності. Слід лише звертати на це увагу самих педагогів.

ВИСНОВКИ

Робота з матеріалами засобів масової інформації, як і читання творів художньої літератури, збагачує пам’ять новими поняттями, лексикою, сприяє закріпленню здобутих раніше знань. Така навчально-розумова робота дає багато варіантів для педагогічної творчості. На основі здійсненого дослідження зроблено такі узагальнюючі висновки:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

-

-

-

-

9. Засоби масової інформації (ЗМІ) не мають собі рівних за ефективністю й оперативністю у поданні як сучасних, так і історичних знань. До недавнього часу звичним було розглядати їх як джерело лінгвістичних та країнознавчих знань, однак у наш час галузеві видання перебирають на себе функції навчальних посібників.

Положення і висновки роботи сприятимуть подальшому вивченню значного періоду в історії педагогіки України – останньої третини ХХ ст. – почат-ку ХХІ ст., що ознаменувався глибинними зрушеннями в суспільно-полі-тичній, культурно-естетичній свідомості української інтелігенції. Через дослі-дження педагогічної проблематики в українських засобах масової інформації (ЗМІ) Америки ми можемо збагнути генезу тих процесів і подій у суспільному і духовному житті нації.

У дослідженні доведено, що періодичні видання відіграють важливу роль у збереженні духовних надбань людства й у формуванні особистості. Вони можуть використовуватися також як актуальні навчально-методичні посібники, оскільки публікації сприяють формуванню професійної компетентності фахівця (у нашому випадку – педагога), слугують розширенню професійного світогляду, збільшують обсяги культурної пам’яті.

На ставлення до ЗМІ як до актуальних навчальних оперативних посібників варто орієнтувати майбутніх фахівців зі студентської лави.

Часопис “Рідна школа” можна розглядати також як набуток українського і світового журналістикознавства. Доцільно видати дайджест кращих матеріалів, котрі побачили світ у періодичних виданнях діаспори: вони становлять практичний інтерес для історії та практики формування професійної компетентності педагога на сучасному етапі державотворення.

Публікації. За матеріалами дослідження автором опубліковано 15 статей, у тому числі 6 у фахових виданнях, затверджених ВАК України (з них 1 – у співавторстві); 9 статей – у збірниках наукових праць (в т.ч. 2 – за кордоном), журналах та в збірниках матеріалів конференцій; навчальний посібник (у співавторстві).

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у фахових виданнях:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

Статті у наукових збірниках та часописах:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

Статті у зарубіжних наукових збірниках та часописах:

1.

2.

Навчальний посібник:

Онкович, Г.В., Барабаш Г.А., Онкович А.Д. Український рік у прикметах та прикметниках: Навч. посіб. – К.: Наук. думка, 2000. – 144 с.

АНОТАЦІЯ

ОНКОВИЧ А.Д. Формування професійної компетентності вчителів української діаспори США засобами педагогічної періодики – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук із спеціальності 13.00.04 – теорія та методика професійної освіти. – Інститут вищої освіти Академії педагогічних наук України, Київ. 2004.

Актуальність дослідження визначається потребою введення до науково-педагогічного обігу здобутків українських освітян з-поза меж України; необхідністю узагальнення та поширення кращих напрацювань науковців та педагогів діаспори. Задля збереження української мови та культури, передачі знань про історичну Батьківщину майбутнім поколінням українців було створено велику кількість видавничих центрів, періодичних видань, педагогічних закладів, спрямованих на збереження та вивчення української мови, історії, культури, географії тощо. У руслі сучасних освітянських проблем актуальним є питання про те, наскільки соціальне середовище забезпечує умови функціонування й розвитку освіти.

Соціокультурний феномен українського шкільництва в Америці – невід’ємна складова історії української педагогіки – розглядається як консолідуючий чинник етнозахисних можливостей українців в умовах полікультурного середовища. У дисертаційній роботі це ілюструється на прикладі формування професійної компетенції вчителя засобами педагогічної періодики. Аналіз публікацій часопису “Рідна школа” (США) за 40 років підтверджує доцільність журналістсько-методичного підходу у використанні матеріалів галузевих періодичних видань як навчальних посібників.

Ключові слова: педагогічна компетентність, українська діаспора, періодичні видання, підготовка вчителя, засоби масової інформації.

АННОТАЦИЯ

ОНКОВИЧ А.Д. Формирование профессиональной компетентности учителей украинской диаспоры США средствами педагогической периодики. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук, специальность 13.00.04 – теория и методика профессионального образования. – Институт высшего образования Академии педагогических наук Украины, Киев. 2004.

Актуальность исследования определена потребностью ввода в научно-педагогическое пространство достижений деятелей образования украинского зарубежья, необходимостью обобщения и распространения научно-педагогического опыта ученых и педагогов диаспоры.

Американская община украинской диаспоры в США – одна из наиболее активных и многочисленных в мире. Для сохранения и передачи знаний об исторической Родине будущим поколениям украинцев за пределами Украины были созданы издательские центры, периодические издания, педагогические учреждения, деятельность которых была направлена на сохранение и изучение украинского языка, культуры, географии и т.п.

В русле современных педагогических проблем актуален вопрос о том, насколько социальная среда обеспечивает условия функционирования и развития образования в условиях коренных общественных