Інститут землеробства

Української академії аграрних наук

Заболотний Григорій Михайлович

УДК 635.685:664

Вдосконалення елементів технології

вирощування сої в південному лісостепу україни та ефективності використання продуктів переробки

06.01.09 - рослинництво

автореферат дисертації

на здобуття наукового ступеня

кандидата сільськогосподарських наук

Київ - 1998

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті землеробства Української академії аграрних наук, в КСП «Нива», «Авангард» і «Надбужжя» Бершадського району Вінницької області в 1995-1997 рр.

Науковий керівник | Член-кореспондент УААН, доктор сільськогосподарських наук, професор, заступник директора Інституту землеробства Михайлов Вячеслав Григорович

Офіційні опоненти |

Академік УААН, доктор біологічних наук, професор, директор Інституту мікробіології Патика Володимир Пилипович

Доктор сільськогосподарських наук, доцент кафедри землеробства Національного аграрного університету Жеребко Володимир Михайлович

Провідна установа: Інститут рослинництва УААН

Захист відбудеться «13» січня 1999 року о 10 годині на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д.27.361.01 при Інституті землеробства УААН, 255205, смт. Чабани Києво-Святошинського району Київської області.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Інституту землеробства УААН.

Відгуки на автореферат у двох примірниках, завірених печаткою, просимо надсилати за адресою: Україна, смт. Чабани, К-Святошинського району Київської області, Інститут землеробства УААН, вченому секретареві Спеціалізованої вченої ради.

Автореферат розісланий «14» листопада 1998 року.

Вчений секретар Спеціалізованої вченої

ради, кандидат сільськогосподарських наук Л.О.Кравченко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Вирішення завдання інтенсифікації галузі тваринництва, яка, в значній мірі, визначається рівнем виробництва високоякісних кормів, збалансованих за поживними речовинами та амінокислотами, неможливе без нарощування виробництва сої особливо в даний час при переході до ринкових відносин.

Соя - провідна культура світового землеробства, яка будучи найпоширенішою серед зернобобових і олійних культур, відіграє вирішальну роль у сільськогосподарському виробництві, технічній промисловості і медицині. В зерні цієї культури протягом вегетаційного періоду синтезується два урожаї - білку та жиру, а також більшості органічних речовин, які є в рослинному світі. В насінні сої міститься в середньому 38-45 % білку, 18-23 % жиру, 25-30 % вуглеводів, ферменти, вітаміни, мінеральні речовини.

Соя відноситься до культур, багато наукових питань якої досить добре вивчені. Особливо великий вклад в розвиток біології і технологій вирощування сої внесли вчені України, серед них: А.О Бабич, А.К.Лещенко, В.І.Завірюхін, В.М.Колот, А.П.Левицький, В.І.Січкар, Л.Ф.Некрасова та бувшого СРСР - В.Б.Енкен, М.І.Корсаков, Ю.П.Мякушко, В.А.Золотницький, К.К.Малиш, Т.П.Рязанцева, В.Ф.Баранов, С.Г.Тедорадзе, зарубіжні автори - R.L.Bernard, W.D.Beversdorf, C.A.Brim, R.R.Johnson, D.B.Mengel, J.P.Ross і інші. В їх дослідженнях багато уваги приділялось систематиці сої, біології, підвищенню продуктивності цієї культури шляхом створення нових сортів і розробки технологій вирощування, а також використання.

В Україні площі посіву сої все ще нестабільні, середня урожайність зерна не висока, а виробництво далеко не відповідає потребам використання як на кормові, так і на продовольчі цілі. Тому, в умовах енергетичної кризи, при розробці та вдосконаленні технологічних прийомів вирощування сої важливого значення набуває пошук шляхів ресурсо - та енергозбереження, виробництва екологічно безпечної продукції. Поряд із збільшенням площ посіву і виробництва сої, як джерела кормового білку, важливого значення набуває наукове обгрунтування і розробка технологічних прийомів вирощування даної культури в конкретних грунтово - кліматичних зонах, які повинні бути спрямовані на підвищення родючості грунту, активності біологічної фіксації азоту, рівня урожайності і якості зерна та продуктів переробки. Важливо також виявити шляхи підвищення ефективності використання цієї важливої культури.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота спрямована на виконання важливого державного завдання по збільшенню виробництва і поліпшенню якості продукції зернобобових культур, виконана згідно з тематикою наукових досліджень Інституту землеробства УААН. Номери державної реєстрації 0196U018397 і 0156U018406.

Мета та завдання досліджень. Мета досліджень полягає в удосконаленні основних агротехнічних прийомів вирощування сої, спрямованих на підвищення урожайності і якості зерна нових сортів на типових чорноземах південного Лісостепу України та ефективності використання продуктів переробки.

Завданнями досліджень за темою дисертації передбачалось вивчити вплив основних агротехнічних факторів і умов вирощування на :

-

рослинами сої на формування урожаю зерна;

-

- використання елементів живлення з грунту;

- формування листової поверхні;

- інтенсивність азотфіксації;

- формування урожаю зерна і елементів продуктивності;

- вміст протеїну і жиру;

- енерго-економічні показники.

Передбачалось також отримати екструдат і макуху з зерна сої на обладнанні вітчизняного виробництва, оцінити їх якість і ефективність використання в годівлі свинопоголів’я.

Наукова новизна одержаних результатів досліджень полягає у виявленні особливостей формування рівня урожайності та якості зерна сої національного стандарту Київська 27 та нових внесених до Державного реєстру сортів рослин України сортів Київська 91 та Чернятка на типових чорноземах південного Лісостепу України в залежності від способів сівби, норм висіву, удобрення, а також у визначенні якості продуктів переробки зерна сої нових сортів, отриманих на екструдерах вітчизняного виробництва і підвищення ефективності використання їх в годівлі свинопоголів’я.

Встановлено, що на формування урожаю зерна найбільший вплив мав фактор року (25,8 %), потім норма висіву (18,8 %), удобрення (15,8 %), спосіб сівби (4,6 %), і сорт (3,4 %); більш високий урожай зерна на суцільних посівах обумовлений, в першу чергу, більшою кількістю рослин на площі; на вміст протеїну і жиру з усіх досліджуваних факторів найбільше впливали мінеральні добрива N30P60K60; найбільші врожаї, прибутки і рентабельність і найменша собівартість продукції отримані при сівбі сортів Київська 27, Київська 91 і Чернятка широкорядним і суцільним способами з нормою висіву 600 і 700 тис. насінин на га.

Практичне значення одержаних результатів полягає в удосконаленні основних елементів технології вирощування нових сортів сої на типових чорноземах південного Лісостепу України, а також у підвищенні ефективності використання продуктів переробки зерна сої в годівлі свинопоголів’я. Посів сортів сої Київська 27, Київська 91 і Чернятка в цих умовах широкорядним способом (45 см) і нормою висіву 600 тис. насінин на га і суцільним способом (15 см) з нормами висіву 600 і 700 тис. насінин на гектар забезпечує врожаї зерна сої 2,4-2,6 т/га. Внесення мінеральних добрив N30P60K60 підвищує врожай зерна в середньому з 2,39 до 2,67 т/га. Проте вартість отриманих прибавок зерна не покриває витрати, пов’язаних з використанням даних доз добрив. При цьому значно зростали і затрати енергії на 1 ц га, підвищувався і коефіцієнт енергетичної ефективності. Отриманий екструдат на обладнанні вітчизняного виробництва відрізняється високим вмістом протеїну, жиру та незамінних амінокислот і по якості не поступається американському соєвому шроту і в раціонах свинопоголів’я забезпечував на 8-10 % середньодобові прирости більші, ніж у контрольній групі, раціони якої балансувались по білку дефіцитними і дорогими м’ясокістковим борошном і кормовими дріжджами.

Особистий внесок здобувача полягає в одержанні наукових результатів, у проведенні аналітичного огляду і вивченні вітчизняної і світової літератури з проблем технології вирощування, переробки та використання сої, у безпосередній участі при виконанні польових, лабораторних і виробничих досліджень, а також в узагальненні результатів і підготовці їх до друку. Частка здобувача в одержанні наукових результатів, публікаціях становить 70 %.

Апробація результатів дисертації. Матеріали досліджень, викладені в дисертації, доповідались особисто здобувачем на засіданнях лабораторії інтенсивних технологій зернобобових і круп’яних культур та відділу селекції сої, методичної комісії та Вченої ради Інституту землеробства УААН (1995-1998 рр.), на міжнародній науково-практичній конференції молодих учених та спеціалістів «Наслідки наукових пошуків вчених аграрників в умовах реформування АПК» (Чабани, 1996 р.), обласних та районних конференціях з питань освоєння і впровадження технологій виробництва кормів, вирощування сої і ефективного використання продуктів її переробки. Результати досліджень щорічно впроваджувались в господарствах Бершадського району Вінницької області, де площа посіву сортів сої Київська 27, Київська 91 і Чернятка в 1998 році досягла 2670 га.

Публікації. По матеріалах дисертації опубліковано 6 наукових праць у фахових виданнях, 1 з яких є тезами доповіді.

Обсяг і структура дисертації. Дисертаційна робота викладена на сторінках машинописного тексту, містить таблиць, рисунків, додатків; складається із вступу, розділів, рекомендацій виробництву і висновків. Список використаних джерел літератури включає 241 назв, в тому числі 47 - іноземними мовами.

ЗМІСТ РОБОТИ

Розділ 1. огляд літератути

В розділі викладено результати досліджень вітчизняних та зарубіжних вчених щодо впливу факторів інтенсифікації виробництва сої на ріст і розвиток рослин, формування величини і якості урожаю зерна, зокрема впливу добрив, способів сівби, норм висіву і інших чинників, а також по наявності антипоживних речовин в зерні сої та використанню продуктів переробки зерна цієї культури в годівлі сільськогосподарських тварин.

розділ 2. Умови і методика досліджень

Досліди по технології вирощування сої проводились в акціонерно-пайовому колективному сільськогосподарському підприємстві «Нива» Бершадського району Вінницької області. Переважаючою різновидністю грунтів цього господарства є чорноземи типові малогоумусні слабовилуговані. Агрохімічна характеристика чорнозему типового складена на основі проведених досліджень і відповідних аналізів на період закладки досліду (табл. 1).

Таблиця 1

Агрохімічна характеристика грунтового покриву дослідних ділянкок

Горизонт, см |

Обмінна кисло-тність, pH | Гідро-літична кислот-ність, мг екв на 100 г грунту | Сума ввібраних основ, мг екв на 100 г грунту | Ступінь насиче-ності основами, % |

Вміст гумусу,

% | Легкогідролізований азот, мг на 100 г грунту | Рухомий фосфор (за Чиріковим), мг на 100 г грунту | Обмінний калій (за Чиріковим), мг на 100 г грунту

0-10 | 5,8 | 2,80 | 32,4 | 92,0 | 2,44 | 6,02 | 9,2 | 14,7

10-20 | 5,5 | 3,15 | 28,8 | 90,1 | 2,20 | 5,74 | 10,0 | 10,0

20-30 | 5,4 | 3,08 | 28,0 | 90,1 | 2,14 | 6,16 | 7,8 | 9,0

Колективне сільськогосподарське підприємство «Нива» розташоване в південній частині лісостепової зони, яка за кількістю опадів та тепла відноситься до зони недостатнього зволоження з помірно теплим температурним режимом. Середньорічна кількість опадів складає 456 мм з коливанням в окремі роки від 230-270 до 600-670 мм.

Середньорічна температура повітря складає, при абсолютному мінімумі - -36,0С і абсолютному максимумі +39,6С. Найбільш різкі коливання температури спостерігаються в березні-квітні - при її зростанні і жовтні-листопаді - при зниженні. Середня тривалість вегетаційного періоду 215-220 днів.

Польові досліди по вивченню ефективності дії технологічних прийомів на урожай і якість зерна сої були закладений в типовій ланці польової сівозміни, характерної для лісостепової зони України за слідуючої схемою (табл. 2).

Таблиця 2

Схема досліду

Фактори | Варіанти досліду

Сорти | Чернятка, Київська 27, Київська 91

Дози добрив | Без добрив, N30P60K60

Способи сівби | Суцільний (15 см), широкорядний (45 см)

Норми висіву | 500 тис. насінин/га, 600 тис. насінин/га, 700 тис. насінин/га

Основний і передпосівний обробіток грунту під сою проводили згідно вимог, рекомендованих для зони. Фосфорно - калійні добрива вносили під основний обробіток грунту, азотні - весною під культивацію. Грунтовий гербіцид харнес вносили до посіву сої з дозою 2,5 л/га і послідуючою заробкою в грунт.

Посів сої проводили 8-10 травня. Сходи з’являлись 17-20 травня. Збирання сої проводили у фазі повної стиглості при його вологості 14-16 % прямим комбайнуванням 16-22 вересня.

Розмір посівної ділянки 40 м2, облікової - 30 м2. Розміщення варіантів систематизоване, повторність - 3-х разова.

На основі загальноприйнятих методик дослід супроводжувався відповідними спостереженнями і дослідженнями рослин та грунту; фенологічні спостереження згідно «Методики державного сортовипробування с.-г. культур» (1985).

Математичний аналіз урожайних даних проводили методом дисперсійного аналізу згідно «Методики польового досліду» (Доспехов Б.О., 1985), та застосування програмного забезпечення статистичного аналізу «COSTAT».

Інактивація антипоживних речовин була проведена на екструдері ЕЗ-Ф-300У виробництва Черкаського облагротехсервісу та експериментального екструдера ПЕК - 125 х 6 Укр. НДІ Пластмаш, які було встановлено відповідно в КСП «Надбужжя» та КСП «Авангард» Бершадського району Вінницької області.

Визначення вмісту інгібіторів трипсину та дослідження їх хімічного та амінокислотного складу, а також продуктів переробки сої було здійснено в Інституті гігієни харчування Мінохорони здоров’я України (м. Київ).

РОЗДІЛ 3. Водний режим і водоспоживання сої

В наших дослідах при загальних показниках, в середньому за роки досліджень 334,6 - 339,2 мм з відхиленням по роках від 298 до 381,5 мм, рослини сої з метрового шару грунту використовували в першій половині вегетації 125,4 - 143,6 мм вологи, що складає 36,2 - 41,9 %, а в 1996 році - 47,5 - 51,1%. В другій половині вегетації рівень водоспоживання зростав, сягаючи відмітки 58,1 - 63,8 %. А в 1997 році на варіантах з широкорядним способом посіву він досягав - 69,1 - 71,7 %.

На варіантах широкорядного способу сівби в першій половині вегетації використання вологи рослинами відбувалось більш раціонально. За період сходи - цвітіння водоспоживання складало 125,4 - 126,1 мм проти 141,6 - 143,6 мм при суцільному посіві або відповідно 36,2 - 36,6 та 41,8 - 41,9 % по відношенню до сумарних показників.

На удобрених варіантах використання вологи на формування урожаю відбувалося раціональніше. Так, при внесенні добрив N30P60K60 використання вологи соєю на формування 1 ц зерна сої в середньому за три роки (1995 - 1997) зменшилось із 134,6 м3/ц до 122,3м3/ц при суцільному посіві, з 131,7 м3/ц до 128.6м3/ц - при широкорядному посіві у сорту сої Чернятка, у сорту Київська 27 відповідно 131,5 до 115,6 і 134,7 до 122,4 м3/ц і у сорту Київська 91 - 130,5 до 117,3 і 154,8 до 138,3 м3/ц.

Використання вологи на удобреному фоні при суцільному способі сівби було меншим, ніж на широкорядному і досягало відповідно у сої сорту Чернятка 122,3 м3/ц проти 128,6 м3/ц, у Київської 27 відповідно 115,6 проти 122,4 м3/ц і у Київської 91 - 117,3 проти 138,3м3/ц. З цих даних також видно, що менше всього вологи на формування 1 ц зерна витрачено у сорту Київська 27.

Розділ 4. Особливості формування густоти посівів сої в залежності від агротехнічних факторів і умов вирощування.

Густота рослин на період повної стиглості найбільше залежить від способу посіву, де доля цього фактору досягає 52,2 %, потім від норми висіву (доля 23,0 %); фактор сорту у формуванні густоти рослин на період повної стиглості займає третє місце і досягає лише 3,4 %, потім фактор року - 1,2 % і удобрення - 0,1 %.

Такий значний вплив фактору способу посіву, а також норми висіву на формування густоти рослин на протязі від сходів до періоду повної стиглості можна пояснити більшою конкуренцією рослин на широкорядних посівах, де рослин на погонному метрі було значно більше ніж на суцільному, на якому рослини на площі розміщувались більш рівномірно. Так, по сорту Київська 27 на неудобреному фоні кількість рослин на 1 погонному метрі в період сходів на суцільному посіві при нормі висіву 500 тис. насінин на га була в середньому 6,8, а в період повної стиглості - 5,6, на широкорядному посіві відповідно 20,1 і 11,1; при нормі висіву 600 тис. насінин на га ці ж показники на суцільному посіві становили відповідно 8,2 і 6,7, на широкорядному - 25,3 і 13,0; при нормі висіву 700 тис. насінин на га на суцільному посіві - 9,9 і 8,4, на широкорядному - 29,2 і 14,5. Збережених рослин цього ж сорту на період повної стиглості на суцільному посіві при нормі 500 тис насінин на гектар було 82,4 %, при нормі висіву 600 тис. насінин на 1 га - 81,7 % і при нормі висіву 700 тис насінин на га - 84,8 %, а на широкорядному посіві при тих же нормах висіву відповідно 55,2; 51,4 і 49,7 %. Аналогічні закономірності по цьому ж сорту спостерігались і на тих же варіантах удобреного фону, а також сортах Київська 91 і Чернятка на всіх досліджуваних варіантах. Внаслідок більшої конкуренції рослин на широкорядних посівах відбулося більше їх зрідження в період вегетації порівняно до суцільних способів сівби.

Розділ 5. Поживний режим грунту

На варіантах досліду, де не вносились добрива на чорноземі типовому, на період сходів вміст легкогідролізованого азоту і обмінного калію в шарі грунту 0-10 см був вищим на широкорядних посівах при нормі висіву 500 тис. схожих насінин на гектар, де він досягав відповідно 96,3 і 171,1 мг/кг проти 91,8 і 140,4 мг/кг у варіанті з суцільним посівом. Вміст рухомого фосфору при цьому виявився меншим на широкорядних посівах (91,4 проти 96,6 мг/кг). Таке співвідношення (за винятком азоту, якого було менше на широкорядних посівах) збереглось і на період цвітіння. На період достигання, всіх трьох елементів (азот, фосфор, калій) було більше при широкорядних посівах - 117,7; 120,0 і 134,2 мг/кг проти 92,3; 103,3 і 131,2 мг/кг - на суцільних.

При внесенні мінеральних добрив N30P60K 60 було відмічено певне збільшення вмісту азоту в грунті, особливо в горизонті 10-30 см. На час цвітіння відмічено зниження вмісту легкогідролізованого азоту в грунті, що обумовлено використанням його рослинами і переміщенням в більш глибокі горизонти. Із збільшенням норми висіву з 500 до 700 тис. насінин на га підвищився рівень використання легкогідролізованого азоту в грунті. На період повної стиглості вміст легкогідролізованого азоту дещо підвищився. Це пояснюється тим, що рослини споживали азот інших форм (нітратний і амонійний), а також фіксацією атмосферного азоту.

На початку вегетації в орному шарі грунту в ряді випадків відмічений більш високий рівень нітратного азоту, який на удобрених варіантах суцільного посіву досягав 8,5-14,2 мг/кг; співвідношення нітратного до амонійного азоту було як 0,85-1,42:1,00. На всіх варіантах широкорядного посіву була відчутна перевага нітратного азоту над амонійним, а співвідношення цих двох форм досягло 1,17-1,48:1,00.

Рослини сої в першій половині вегетації більш інтенсивно використовують нітратний азот і на період цвітіння його вміст в орному шарі грунту зменшився на 1,1-1,09 мг/кг. На удобрених варіантах і за вищої норми висіву використання нітратного азоту відбувалось більш інтенсивно.

В період від сходів до цвітіння запаси амонійного азоту не тільки не зменшились, а навіть збільшились завдяки процесам, які відбуваються в грунті. Співвідношення 0,33-0,62:1,00 свідчить про перевагу в цей період амонійної форми азоту над нітратною.

В другій половині вегетації рослини інтенсивно споживали обидві форми азоту в порівнянні з періодом сходи-цвітіння. Незважаючи на це переваги амонійної форми на період повної стиглості збереглися, про що свідчить співвідношення між нітратною і амонійною формами азоту, яке складало 0,45-0,95:1,00 - при суцільних і 0,33-0,84:1,00 - при широкорядних способах сівби (рис. 1).

Рис 1. Динаміка вмісту нітратного і амонійного азоту в шарі грунту 0-10 см при суцільному способі сівби (1995-1997 рр): 1 - N-NO3 (без добрив); 2 - N-NH4 (без добрив); 3 - N-NO3 (N30P60K60 ); 4 - N-NH4 (N30P60K60 ).

Більш інтенсивне використання рухомих форм фосфору і обмінного калію відбувалось в другій половині вегетації під час формування урожаю. Так, при нормі висіву 500 тис. насінин на га на варіантах суцільного посіву без добрив і з внесенням N30Р60К60 вміст рухомого фосфору в шарі грунту 10-30 см на період повної стиглості зменшився порівняно до фази цвітіння відповідно на 42,1 і 14,3 мг/кг і досягав 91,3 та 116,5 мг/кг. На варіантах широкорядного посіву сої зменшення вмісту рухомого фосфору відбувалось більш інтенсивно в шарі грунту 10-30 см, тоді як у верхньому (0-10 см) була помітна стабілізація і навіть незначне збільшення. Це пояснюється тим, що починаючи з середини періоду вегетації, коли вже добре розвинулась коренева система, значна її частина засвоює фосфор з підорного шару грунту.

На початку вегетації молоді рослини сої засвоюють калію дуже мало, тому до періоду цвітіння запаси його обмінної форми не тільки не зменшились, а навіть дещо зросли внаслідок утворення легкозасвоюваних форм з необмінних. В послідуючий період в міру росту і розвитку рослин використання калію рослинами сої значно зростало і в другій половині вегетації супроводжувалось суттєвим зниженням вмісту його обмінної форми на всіх варіантах дослідів

Розділ 6. Особливості формування листової поверхні сої в залежності від сорту і агротехнічних акторів

Для одержання максимального урожаю сої, як і інших культур, вирішальне значення має оптимальний розмір листової поверхні. За даними А.А. Нечипоровича (1965,1971) при збільшенні площі листової поверхні понад оптимум суттєво зменшується середня освітленість листків, а в звязку з цим і середня інтенсивність і чиста продуктивність їх фотосинтезу

Наростання листової поверхні сої більш інтенсивно відбувалось в найбільш сприятливому за умовами погоди 1997 році і найвищим було на час формування бобів і досягло на варіантах суцільного посіву 11,6 - 14,3 м2/100 рослин, широкорядного - 16,0-18,9 м2/100 рослин в той час, як в період цвітіння воно досягало відповідно 10,2-12,4 і 14,3-18,1 м2/100 рослин. В 1996 році максимум наростання листової поверхні спостерігався в період цвітіння і складав 14,4-15,8 м2/100 рослин за суцільного і 14,5 - 16,9 м2/100 рослин за широкорядного посівів. Аналогічна тенденція спостерігалась і за індексом листової поверхні.

В 1997 році у всі строки визначення перевагу мав сорт Київська 27, площа асиміляційної поверхні якого на час гілкування на удобреному фоні за суцільного посіву складала 5,4 -6,7 м2/100 рослин, широкорядного - 8,1-9,9 проти відповідно 5,3-6,2 і 7,0-8,9 м2/100 рослин у сорту Чернятка. На період цвітіння ці показники становили відповідно у сої Київська 27 - 8,7-12,4 і 13,7-18,5, Київська 91 - 7,4-9,5 і 11,8-14,3, Чернятка -0 9,3-10,2 і 11,4 - 16,4 м2/100 рослин. В 1996 році переваги сорту Київська 27 над іншими сортами були відмічені лише в періоди гілкування та цвітіння сої.

В період цвітіння та формування бобів ефективність впливу добрив була більш суттєвою. У сорту Київська 27 застосування мінеральних добрив сприяло збільшенню площі листової поверхні на час цвітіння в середньому на 34,7 і 39,5%. Аналогічна закономірність відмічена і по величині листового індексу.

Стосовно індексу листової поверхні слід відмітити його підвищення із збільшенням норми висіву із 500 до 600 тис. насінин на га. При подальшому підвищенні її до 700 тис. насінин на га відповідного збільшення даного показника не спостерігалось.

Важливим фактором впливу на формування листової поверхні сої є спосіб сівби. Так, в 1997 році під час гілкування рослин площа листової поверхні рослин при широкорядному посіві на неудобреному фоні складала в середньому по сорту Київська 27 8,6 м2/100 рослин, Київська 91 - 8,0, Чернятка - 7,2 м2/100 рослин або була більшою на 3,4, 2,2 і 1,1 м2/100 рослин ніж при суцільній сівбі. Аналогічна тенденція спостерігалась і в інші фази розвитку на обох фонах удобрення, а також в 1996 році. Лише по сорту Чернятка в цьому році на неудобреному фоні при нормах висіву 600 і 700 тис. насінин на га більша площа листової поверхні виявилась при суцільному способі сівби.

Розділ 7. Азотфіксуюча здатність в залежності від умов року,

рівня удобрення, способів сівби та норм висіву

Найвища величина фіксованого азоту до 140 кг/га досягла в умовах 1997 року, коли в період найбільшої інтенсивності азотфіксації липні - серпні випала достатня кількість опадів (відповідно 152,7 і 76,8 мм) і середньодобові температури повітря досягли 19,5 і 18,7С, а денні - 26,5 і 24,8С. В цьому році найбільша кількість фіксованого азоту відмічена у сорту Чернятка, яка на варіантах широкорядного посіву при нормах висіву 600 тис. насінин на га і на варіантах без добрив і при внесенні N30P60K60 досягла відповідно 123,61 і 140,64 кг/га, а на суцільному посіві - 99,65 і 113,24 кг/га. На аналогічних варіантах з удобренням кількість фіксованого азоту у сої Київська 27 на широкорядному посіві дорівнювала відповідно 91,78 і 120,06, на суцільному - 100,04 і 121,57 кг/га, у Київської 91 за широкорядного способу сівби - 68,04 і 88,08 кг/га, за суцільного - 95,73 і 128,68 кг/га.

За умов дещо менш сприятливого 1996 року найбільша кількість фіксованого азоту відмічена у сорту Київська 27 також на фоні N30P60K60 при широкорядному посіві і нормі висіву 700 тис. насінин на га, яка досягла 126,08 кг/га. На аналогічних варіантах без добрив кількість фіксованог азоту у цього сорту була 100,63 кг/га; у сої Чернятка на тих же варіантах на фоні N30P60K60 - 103,97 кг/га, а без добрив 100,71 кг, у Київської 91 відповідно 89,80 і 64,99 кг/га. Найбільша кількість фіксованого азоту у останнього сорту (106,33 кг/га) була також на фоні N30P60K60, але при суцільному посіві і тій же нормі висіву (700 тис. насінин на га). Слід зазначити, що в 1996 році по всіх сортах, фонах удобрення і способах сівби більше фіксованого азоту в переважній більшості випадків було при нормі висіву 700, потім 600 тис. насінин на га.

В 1995 найменш сприятливому для азотфіксації році чітка залежність по кількості фіксованого азоту від добрив простежувалась лише у сорту Київська 91. Так, на фоні N30P60K60 цей сорт при нормі висіву 700 тис. насінин на га на широкорядному посіві забезпечив 77,89 кг/га фіксованого азоту, а на варіанті без добрив лише 50,24 кг/га, при нормі висіву 600 тис. насінин на га відповідно 64,36 і 48,65 кг/га і при нормі 500 тис. насінин на га 62,44 і 40,80 кг/га. Сорти Чернятка і Київська 27 потенціально забезпечували більше фіксованого азоту; перший сорт 83,67 кг/га на суцільному посіві, нормі висіву 600 тис. насінин на га без добрив, другий сорт - 82,79 кг/га на суцільному плсіві, нормі висіву 700 тис. насінин на га і фоні N30P60K60.

Розділ 8. Урожай зерна сортів сої в залежності від

удобрення, способів сівби та норм висіву

В середньому за три роки (1995 - 1997) урожай зерна досліджуваних сортів по різних способах сівби і нормах висіву більш високим був на фоні N30P60K60 порівняно до неудобреного фону (табл.3).

Таблиця 3

Урожай зерна сортів сої в залежності від удобрення, способу сівби та норм висіву, т/га, 1995-1997 рр.

№ | Сорт | Спосіб | Без добрив | N30P60K60

п/п | сівби | 500 тис .насінин/га | 600 тис. насінин/га | 700 тис. насінин/га | 500 тис. насінин/га | 600 тис. насінин/га | 700 тис. насінин/га

1. | Київська 27 | суцільний | 2,31 | 2,64 | 2,59 | 2,53 | 2,98 | 2,96

широкорядний | 2,15 | 2,52 | 2,63 | 2,44 | 2,79 | 2,73

2. | Київська 91 | суцільний | 2,21 | 2,60 | 2,36 | 2,47 | 2,94 | 2,78

широкорядний | 2,07 | 2,22 | 2,33 | 2,29 | 2,48 | 2,63

3. | Чернятка | суцільний | 2,30 | 2,54 | 2,49 | 2,57 | 2,84 | 2,80

широкорядний | 2,09 | 2,57 | 2,50 | 2,40 | 2,70 | 2,71

4. | Середнє по суцільному способу сівби | 2,27 | 2,59 | 2,48 | 2,52 | 2,92 | 2,85

5. | Середнє по широкорядному способу сівби | 2,10 | 2,44 | 2,49 | 2,38 | 2,66 | 2,69

6. | Середнє по фону удобрення | 2,39 | 2,67

Так, середній урожай всіх сортів сої при всіх варіантах дослідів на удобреному фоні був 2,67 т/га, а на неудобреному 2,39 т/га (НІР05= 0,11 т/га). Окремо по всіх варіантах досліду (сортах, нормах висіву, способах сівби) на фоні N30P60K60 урожай зерна був суттєво більшим, ніж на ділянках, де добрива не вносили.

Урожай зерна сої всіх сортів на суцільному і широкорядному посівах і на обох досліджуваних фонах удобрення завжди був більший при нормах висіву 600 і 700 тис. насінин на гектар порівняно до норми висіву 500 тис. насінин на гектар. Середній урожай зерна сої при суцільному способі сівби при висіві 500 тис. насінин на га на неудобреному фоні досягав 2,27 т/га, при висіві 600 - 2,59 і 700 тис. насінин на га - 2,48 т/га, а на фоні N30P60K60 відповідно 2,52; 2,92 і 2,85 т/га (НІР05= 0,09 т/га). На широкорядному посіві на цих же варіантах дослідів урожаї зерна сої відповідно становили 2,10; 2,44; 2,49; 2,38; 2,66 і 2,69 т/га. При нормі висіву 600 тис. насінин на га і суцільній сівбі всі сорти сої Київська 27, Чернятка і Київська 91 забезпечили найбільш високий урожай зерна як на неудобреному фоні (відповідно 2,64; 2,54 і 2,60 т/га), так і на удобреному (2,98, 2,84 і 2,94 т/га). На широкорядному посіві більш високий урожай зерна на неудобреному фоні при нормі висіву 600 тис. насінин на га забезпечили сорти Київська 27 і Чернятка відповідно 2,52 і 2,57 т/га, на удобреному - 2,79 і 2,70 т/га порівняно до сорту Київська 91, урожай зерна якого на неудобреному і удобреному фонах становили відповідно 2,22 і 2,48 т/га (НІР05 = 0,04 т/га).

Найбільший вплив на формування урожаю зерна сої мав фактор року. Доля фактору року становить 25,8 %. Другим важливим фактором є норма висіву, доля якого в формуванні урожаю досягла 18,8 %. Третім важливим фактором є удобрення, доля якого в формуванні урожаю сої досягає 15,8%. Слідуючими значно менш важливими факторами є спосіб сівби (доля 4,6 %) і сорт (3,4 %). Те, що фактор сорту не мав значного впливу на величину урожаю зерна сої пояснюється тим, що всі взяті для досліду сорти характеризувались високою продуктивністю і різнились між собою тривалістю вегетаційного періоду. Національний стандарт Київська 27 забезпечив в усіх варіантах дослідів найбільш високі урожаї зерна і, в той же час, є більш пізньостиглим порівняно з іншими сортами і дозріває в умовах Бершадського району Вінницької області за 120-125 днів, сорт сої Київська 91 - новий внесений до Державного реєстру сортів рослин - більш скоростиглий і дозріває в цих же умовах за 115-120 днів. Сорт сої Чернятка - також новий внесений до Державного реєстру сортів рослин, дозріває за 108 - 110 днів. Наявність в господарствах сортів сої з такою різною тривалістю вегетаційного періоду дозволяє, по-перше, знизити напругу під час збирання починаючи його з більш скоростиглих сортів, по друге, використовувати сорти типу Чернятка як попередники під озимі культури, що вже застосовується в господарствах Бершадського району.

Розділ 9. Структура елементів продуктивності сортів сої

Із збільшенням густоти рослин на квадратному метрі перед збиранням і збільшенні норми висіву на суцільному посіві маса насіння з рослини зменшувалась. При нормах висіву 500, 600 і 700 тис. насінин на гектар в дослідах без удобрення маса насіння з рослини в середньому по всіх сортах складала відповідно 6,7, 6,3 і 5,6 г на рослину, а на фоні N30P60K60 - 7,2, 6,8 і 6,1 г на рослину. На широкорядному посіві маса насіння з рослини по всіх сортах мало змінювалась в залежності від норми висіву, проте у всіх випадках була більшою, ніж на суцільному посіві і при нормах 500, 600 і 700 тис. насінин на гектар досягла на неудобреному фоні відповідно 9,9, 10,6 і 10,1 г на рослину, а на фоні N30P60K60 - 10,7, 11,0 і 10,6 г на рослину. Дані закономірності стосуються і кожного сорту окремо. Хоч маса насіння на рослину на суцільному посіві при всіх сортах і нормах висіву була меншою, ніж на широкорядному посіві високий урожай зерна з гектара обумовлений більшою кількістю рослин перед збиранням і більш рівномірним їх розподілом на площі. При збільшенні норми висіву зменшувалась і маса 1000 насінин при широкорядному способі сівби на неудобреному варіанті і фоні N30P60K60. Так, при нормах висіву 500, 600 і 700 тис. насінин на га на неудобреному фоні вона дорівнювала відповідно 123,4, 110,6 і 103,4 г , на фоні N30P60K60 - 127,8, 110,5 і 100,0 г.

Кількість насінин на рослину, в більшості випадків по всіх сортах, способах сівби і фонах удобрення була меншою при нормі висіву 700 тис. насінин на га порівняно до норм 500 і 600 тис. насінин на га, що обумовлено більшою кількістю рослин на площі, відповідно і меншою площею живлення кожної рослини, що вплинуло і на зменшення кількості насінин на рослину. При цьому, як і маса насіння з рослини, кількість насінин на рослину була більшою на широкорядних посівах. На цих посівах на неудобреному фоні кількість насінин на рослину при нормах висіву 500, 600 і 700 тис. насінин на га дорівнювала відповідно 81,6, 89,9, і 77,8, а на фоні N30P60K60 - 83,1, 91,9 і 88,3, на суцільному посіві на неудобреному фоні - 44,8, 45,2 і 39,6, на фоні N30P60K60 - 49,5, 45,7 і 42,1. По фону N30P60K60 кількість насінин на рослину в середньому була більшою (66,8) порівняно до варіанту без добрив (42,5). Аналогічні закономірності відмічені і по кожному досліджуваному сорту.

Кількість насінин в бобі на відміну від попередньо розглянутих елементів продуктивності є найменш мінливою ознакою. Вона змінювалась від 1,6 (сорт Чернятка, суцільний спосіб сівби, неудобрений фон, широкорядний посів, норма висіву 500 тис. насінин на га ) до 2,3 ( також сорт Чернятка, удобрений фон, широкорядний посів, норма висіву 700 тис. насінин на га та сорти Київська 91, широкорядний посів, неудобрений та удобрений фон, норма висіву 500 насінин на га і Київська 27 широкорядний посів, неудобрений фон, норма висіву 500 насінин на га).

Розділ 10. Якість зерна сортів сої в залежності від агротехнічних факторів

В середньому за три роки (1995-1997) вплив способу сівби та норм висіву на вміст протеїну та жиру в зерні різних сортів сої , а також на збір цих важливих сполук з гектара був несуттєвим. Так, в середньому по всіх сортах на суцільному способі сівби вміст протеїну та жиру досягав відповідно 41,14 і 19,81 % СР, на широкорядному -41,62 і 19,68 СР, а збір їх з гектара - 1,00 і 0,48 та 0,96 і 0,46 тонн. Аналогічні закономірності відмічені і по окремих роках досліджень. Лише по сорту Київська 27 як в середньому за 1995-1997 рр., так і по роках досліджень відмічено деяке збільшення вмісту жиру при висіві суцільним способом з нормами 600 і 700 тис. насінин на гектар (відповідно в середньому 19,52 і 19,94 % СР) порівняно до норми 500 тис. насінин на га (18,53 % СР). При цьому збільшився і збір жиру з гектара до 0,51 т/га порівняно з 0,43 т/га при нормі висіву 500 тис. насінин на га. На фоні N30P60K60 вміст протеїну підвищувався на суцільних посівах в середньому до 42,54% СР проти 41,14 % СР на варіантах без добрив, на широкорядних відповідно 42,69 і 41,62 % СР. Вміст жиру при цьому знижувався на суцільних посівах з 19,81 до 19,00 % СР, на широкорядних - з 19,68 до 18,89 % СР. Найбільше підвищувався вміст протеїну від застосування добрив у сорту Чернятка на 2,19 % СР на суцільному посіві при нормі 500 тис. насінин на га та на 1,83% СР при нормі 700 тис. насінин на га, те саме і по сорту Київська 27 на широкорядному посіві при нормі 500 тис. насінин на га. Між взятими для дослідів сортами сої є суттєві відмінності по вмісту протеїну і жиру (рис. 2)

Рис. 2. Вміст протеїну і жиру в зерні сортів сої в залежності від удобрення

Найбільший середній вміст протеїну по всіх варіантах