первой и основополагающей стадией управления любым видом целесообр
азной деятельности всег-да является процесс постановки цели и нахожден
ие способов ее выполнения
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ім. В.В. Докучаєва
ОВЧАРЕНКО ЄВГЕН ІВАНОВИЧ
УДК 631.153:65.012.32 (477.61)
Планування виробничої діяльності в системі сільськогосподарського МЕНЕДЖМЕНТУ
08.06.01 - Економіка, організація і управління підприємствами
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового
ступеня кандидата економічних наук
Харків-2004
Дисертацією є рукопис.
Роботу виконано в Луганському національному аграрному університеті,
Міністерство аграрної політики України
Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент
Кочетков Олексій Васильович,
завідувач кафедри статистики та економічного аналізу
Луганського національного аграрного університету
Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор
Нелеп Віталій Миколайович,
завідувач кафедри економіки агропромислових
формувань Київського національного
економічного університету
кандидат економічних наук, професор
Соловйов Микола Федорович,
Харківський національний аграрний
університет ім. В.В. Докучаєва
Провідна установа: Східноукраїнський національний університет
МОН України, кафедра менеджменту
м. Луганськ
Захист відбудеться “4” лютого 2004 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.803.01 Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва за адресою: 62483, м. Харків, п/в „Комуніст - 1”, навчальне містечко ХНАУ, корп. 1, к. 213.
З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва за адресою: 62483, м. Харків, п/в „Комуніст - 1”, навчальне містечко ХНАУ, корп. 1.
Автореферат розісланий “_29_” грудня 2003 року.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради А.В. Македонський
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ
Актуальність теми. Агропромисловий комплекс переживає значні соціально-економічні і організаційні зміни. Реформоване сільське господарство знаходиться на шляху до ринкових умов господарювання. В цьому переході істотна роль відводиться способам організації планування і управління в складних виробничих об'єктах. Такими об’єктами є сільськогосподарські підприємства, що являють собою систему, всередині якої тісно взаємозалежні виробничі, технічні, економічні, соціальні й інші процеси. Зміна господарського механізму висуває на перший план виробничі й економічні функції такого об'єкта, які багато в чому залежать від обґрунтованого планування наслідків прийнятих управлінських рішень. План виробничої діяльності є невід‘ємною складовою будь-якої системи планів підприємства, а в сільському господарстві виробничий план є першоосновою цієї системи. В зв‘язку з повсюдним впровадженням в аграрному секторі бізнес-планування, як форми оперативно-календарного планування, виникла необхідність розробки нових методологічних та методичних підходів до планування діяльності та розвитку сільськогосподарських підприємств та об’єднань. Методичний інструментарій для підготовки виробничих планів повинен бути переглянутий щодо сучасних умов господарювання з метою підвищення якості планової роботи. Методи та прийоми підготовки виробничих планів повинні бути високо ефективними поза залежністю від того, в якій системі планів вони використовуються, будь то система бізнес-планування чи якась інша.
Теоретико-методологічні та практичні проблеми внутрішньогосподарського планування, в тому числі планування виробничої діяльності, за нових умов господарювання знайшли відображення в роботах Л.Г. Агафонової, Л.О. Артикульного, М.М. Гука, Л.Я. Зрібняка, Ю.С. Коваленка, Т.Д. Короповської, В.Г. Лінника, В.П. Мартьянова, Ю.Ф. Наумова, В.М. Нелепа, М.Г. Полозенко, С.Ф. Покропивного, Д.І. Рижманя, М.І. Сидоренко, С.М. Соболя, М.Ф. Соловйова, А.В. Токара, Г.О. Швиданенко, В.Й. Шияна та ін.
Однак, ряд наукових проблем щодо особливостей підготовки та контролю реалізації внутрішньогосподарських виробничих планів сільськогосподарських підприємств в нових умовах господарювання, а також проблем щодо удосконалення методичного інструментарію процесів розрахунку планових показників залишаються частково невирішеними. Прискорення процесів, що відбуваються в зовнішньому середовищі, зміна позицій постачальників і споживачів, зростання конкуренції, інтенсивність науково-технічного розвитку призводять до того, що підприємствам стає складніше припускати майбутню ситуацію й адаптуватися до неї. Крім цього, індивідуальні особливості господарювання кожного окремо узятого сільськогосподарського підприємства стають основними при розробці виробничого плану цього підприємства, тому що при переході до ринкових умов господарювання забезпечення матеріально-технічними ресурсами перестало бути централізованим, а, отже, гарантованим. Тому методологія і методика планування виробничої діяльності повинна враховувати ці важливі фактори сучасного етапу розвитку аграрного сектора економіки. Але існуюча система внутрішньогосподарського виробничого планування в недостатній мірі враховує ці фактори, чим значно знижує якість планів.
У запропонованій роботі зроблена спроба усунення цього недоліку, тобто при підготовці виробничої програми, приналежної до будь-якої сучасної системи планів підприємства, використовується методика, що дозволяє координувати стратегічні цілі підприємства з оперативними, цілі діяльності окремих підрозділів між собою, а також враховувати особливості господарювання окремого підприємства, що дає виробничому плану можливість адаптуватися до мінливих умов та саморегулюватися.
Запропоновані методологічні та методичні підходи можуть бути використані як для великих різногалузевих сільськогосподарських підприємств, так і невеликих фермерських.
Теоретико-методологічне та практичне значення поставленої проблеми, недостатня її дослідженість обумовили вибір теми дисертаційної роботи, її мету та завдання.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно з планом науково-дослідних робіт Луганського національного аграрного університету по темі: "Соціально-економічні проблеми зміни форм господарювання сільськогосподарських підприємств Луганської області" (№ держреєстрації 0100V004284).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є теоретичне обґрунтування методичних підходів до розробки виробничого плану сільськогосподарського підприємства та підготовка практичних рекомендацій з його реалізації в сучасних умовах господарювання.
Для досягнення мети в дисертації поставлено та розв’язано наступні завдання:
•
зроблено аналіз теоретико-методологічних положень щодо процесу планування сільськогосподарського виробництва в сучасних умовах розвитку економіки;
•
визначена методика критичного аналізу результатів та перспектив розвитку механізму виробничого планування на базі сільськогосподарських підприємств;
•
проведений критичний аналіз кількісних та якісних характеристик методики виробничого планування в минулому та зпрогнозовано на майбутнє направлення і характер розвитку якості цього виду планування;
•
запропоновано використання методу кошторисного (бюджетного) планування при підготовці виробничого плану;
•
розроблена методика кошторисного планування підрозділів сільськогосподарського підприємства;
•
впроваджено методику кошторисного планування в практику планування виробництва реального сільськогосподарського об’єкта.
Предметом дослідження є сукупність теоретичних та методичних підходів, організаційних заходів щодо підготовки та контролю за виконанням виробничого плану сільськогосподарського підприємства.
Об’єктом дослідження виступає механізм планування виробничої діяльності сільськогосподарських формувань Луганської області.
Методи дослідження. Методичною та теоретичною основою дослідження є положення діалектики та економічної теорії, досліди вітчизняних та зарубіжних вчених економістів та спеціалістів з питань організації механізму внутрішньогосподарського планування в сільському господарстві, результати наукових досліджень науково-дослідних інститутів з проблем економіки, менеджменту та організації, законодавчі документи та нормативні акти з господарських питань.
Для вирішення поставлених в дисертації завдань застосовувалася система методів, прийнятих в економічній науці - монографічний, статистичний, абстрактно-логічний, розрахунково-конструктивний, кореляційно - регресійний аналіз, прийом екстраполяції.
Основною інформаційною базою для дисертаційної роботи були дані офіційних статистичних збірників, річних звітів та “Річних планів соціально-економічного розвитку підприємства”, статистичної звітності досліджуваних сільськогосподарських формувань та районів, інформація періодичних видань, рекомендації науково-дослідних установ, особисті спостереження автора.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у вдосконаленому механізмі підготовки виробничих сільськогосподарських планів, ефективність яких ґрунтується на зміні методичного інструментарію та використанні прогресивних методів планування. До найбільш вагомих результатів, які характеризують науково-практичну новизну дисертаційного дослідження, належать:
•
вперше запропонований методичній підхід до оцінки якості виробничих планів сільськогосподарських підприємств з урахуванням розподілу основних виробничих показників на дві окремі групи, що характеризують вихідні умови виробництва та його результати;
•
вперше одержані результати виконаної ретроспективної та перспективної оцінки якості виробничих планів певних сільськогосподарських підприємств по запропонованій методиці;
•
дістало подальший розвиток узагальнення теоретичних, методологічних і практичних аспектів підготовки внутрішньогосподарських виробничих планів, зокрема виявлено переваги кошторисного планування при обґрунтуванні виробничих програм сучасної системи бізнес-планів;
•
відокремлені та адаптовані до умов сільськогосподарського виробництва основні складові методу кошторисного планування;
•
обґрунтований склад та структура відділу планування сільськогосподарського підприємства;
•
запропонований підхід до узгодження стратегічних планів та оперативних кошторисів за допомогою сітки перехресних координаційних запитів з чіткою послідовністю їхнього просування;
•
розроблений механізм коректування планів, який полягає в інтегруванні фактичних даних в виробничі плани за той проміжок часу, що вже минув, і, за допомогою цього, в оцінюванні впливу минулих подій на майбутній загальний результат;
•
застосована методика проведення розрахунків і підготовки кошторисних планів окремо по чотирьом групам підрозділів сільськогосподарських підприємств, які відрізняються принципово різними прийомами оцінки собівартості та фінансових результатів діяльності.
Практичне значення отриманих результатів. Практичне значення дисертаційної роботи полягає в тому, що впровадження в практику запропонованого автором механізму розробки виробничого плану за допомогою методу кошторисного планування створює можливість поліпшення якості виробничих планів та їх більшої пристосованості до умов зовнішнього та внутрішнього середовища господарювання. Завдяки розробленій методиці кошторисного планування виробництва з'являється можливість кількісного обґрунтування управлінських рішень, що приймаються стосовно виробництва; крім того значно спрощується процедура формалізованого контролю за виконанням прийнятих рішень. Існує безпосередня можливість використання цього методу планування в економічній роботі сільськогосподарських підприємств, що підтверджується впровадженням результатів дослідження.
Результати виконаної ретроспективної та перспективної оцінки якості виробничих планів сільськогосподарських підприємств Луганської області по двом окремим групам планових показників можуть бути використані в економічних дослідженнях з метою покращення системи внутрішньогосподарського планування.
Особистий внесок здобувача. Всі основні наукові дослідження за темою дисертації здійснені автором одноосібно. В сумісний науковій праці (№ 1 у списку, поданому в авторефераті) у роботі використані лише особисті дослідження дисертанта, зокрема: визначення та обґрунтування переваг використання кошторисного підходу до підготовки виробничого плану.
Апробація результатів дисертації. Основні положення, результати, висновки та пропозиції виконаних досліджень знайшли відображення в наукових статтях, опублікованих в фахових та інших виданнях, були представлені у доповідях на науково-практичних конференціях: науково-практичних конференціях Луганського національного аграрного університету (ЛНАУ, м. Луганськ - 2000-2003 рр.); міжнародній науково-практичній конференції вчених Росії та України (Москва-Смоленськ-Луганськ - 2000 р.); міжнародній науково-практичній конференції "Проблеми економіки агропромислового комплексу і формування його кадрового потенціалу" (ХДТУСГ, м.Харків, 2000 р.); міжнародній науково-практичній конференції "Проблеми ефективного функціонування АПК в умовах нових форм власності та господарювання" (ХДТУСГ, м.Харків, 17-18 травня 2001 р.); міжнародній науково-практичній конференції "Механізм господарювання і економічна динаміка в АПК" (ХДАУ ім.В.В. Докучаєва, м.Харків, 25-26 вересня 2001р.); міжнародній науково-практичній конференції "Ринкова трансформація економіки АПК" (ХДТУСГ, м.Харків, 5-6 грудня 2002 р.); міжнародній науково-практичній конференції “Удосконалення економічної роботи на сільськогосподарських підприємствах в умовах перехідної економіки” (КНЕУ, М. Київ, 26-27 березня 2003 р.) Ряд пропозицій автора пройшли апробацію та впроваджені в практику роботи товариства з обмеженою відповідальністю "Колос 2002" (акт № 217) Біловодського району Луганської області.
Результати дослідження використані при створенні Програми соціально-економічного розвитку сільського господарства Луганської області на 1999 - 2010 роки (довідка № 134/03). Деякі положення з проведеного дослідження використовуються в навчальному процесі Луганського національного аграрного університету (довідка № 2).
Публікації. По основних положеннях дисертаційного дослідження надруковано дев’ять наукових праць загальним обсягом 2,41 др. арк., з них шість - у фахових виданнях обсягом 1,80 др. арк.
Структура, зміст та обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Робота нараховує 194 сторінки основного тексту, 22 таблиці, 26 рисунків, 5 додатків розміщені на 89 сторінках. Список літератури містить 184 найменування.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі дисертації обґрунтована актуальність дослідження, визначена мета та завдання роботи. Викладені найбільш вагомі результати, що характеризують науково-практичну новизну дослідження. Вказано практичне значення та можливості застосування одержаних результатів.
В першому розділі "Роль планування в становленні сучасного виробничого менеджменту на сільськогосподарських підприємствах" доведено, що сучасний ринок висуває особливі вимоги до планування аграрних підприємств. Складність і висока рухливість внутрішньогосподарських і ринкових процесів створюють нові передумови для більш серйозного застосування планування. Перехід до ринкової економіки істотно змінює систему цілей і завдань підприємства, що у плановій економіці задавались директивно. У ринковій економіці підприємство, керуючись потребами ринку, саме формує програму своєї роботи. Цілі діяльності всіх структурних підрозділів підприємства повинні бути ув'язані між собою. Тільки при такому підході гарантується, що всім сторонам діяльності підприємства буде приділена належна увага.
Функція планування є вихідною в механізмі прийняття управлінських рішень і являє собою управлінську діяльність, що передбачає вироблення цілей і задач управління виробництвом, а також визначення шляхів реалізації планів для досягнення поставлених цілей. Саме планування і контроль діяльності закладають основу в інформаційну базу економічного методу управління, тому що керувати на економічних принципах можливо лише точно орієнтуючись у сутності господарських процесів, що відбуваються.
Форми планування і види планів залежать від конкретних об'єктів планування. З організаційної точки зору кожен вид діяльності розділяється на плановані функціональні процеси. Наприклад, господарська діяльність включає виробничі й управлінські процеси. Таким чином, об'єктом планування на підприємстві є усі функціональні процеси, включаючи розвиток виробництва й удосконалювання управління.
Планування сільськогосподарського виробництва - це науково обґрунтоване визначення рівнів економічного та соціального розвитку сільськогосподарських підприємств на певний період через систему якісних і кількісних показників та визначення комплексу заходів, необхідних для досягнення встановлених рівнів розвитку.
Домінуючою формою планування сучасних аграрних формувань є “Бізнес-планування розвитку сільськогосподарського підприємства”. Планування діяльності підприємства за допомогою бізнес-плану змушує керівників займатися перспективами підприємства; чітко і конкретно визначити свої цілі і шляхи їхнього досягнення; дозволяє здійснювати більш чітку координацію діяльності підприємства по досягненню поставлених цілей; дозволяє встановлювати показники діяльності підприємства, необхідні для наступного контролю; дозволяє робити підприємство більш підготовленим до раптових змін ринкових ситуацій, підвищуючи швидкість адаптації; демонструє обов'язки і відповідальність усіх керівників підприємства. Ціль розробки бізнес-плану - спланувати ефективну господарську діяльність підприємства на найближчий і віддалений періоди відповідно до потреб ринку й одержати для цього необхідні виробничі ресурси.
Підготовка виробничого плану в вигляді кошторису (бюджету) є найбільш придатним прийомом в сьогоденній економічній ситуації в сільському господарстві. Виходячи з теорії планування, кошторисний план – це широке поняття. Він створюється не тільки для визначення причин і способів впливу на варіанти використання ресурсів, шляхом розрахунку числових характеристик керованих об'єктів - у кошторисний план включається також механізм координації різних виробничих цілей і механізм контролю за виконанням прийнятих рішень. Іншими словами, кошторисний план це повна модель прийняття виробничих рішень і механізму контролю за їхнім виконанням. Кошторисом називають кількісно обґрунтований план дій менеджера, що є інструментом координації і контролю за його виконанням.
Реальну форму представлення кошторису вибирає його розроблювач. Організація може створити свої власні форми кошторису, що вона буде постійно використовувати. Кошторисне планування дає можливість менеджменту постійно мати загальну картину функціонування організації і її фінансового стану, прогнозувати фінансовий результат, контролювати можливі ризики й оптимізувати витрати, ставити перед підрозділами чіткі цілі по досягненню конкретних дохідних позначок і аналізувати співвідношення доходів і витрат у розрізі різних показників, підрозділів і проектів.
В другому розділі "Дослідження методики та якості виробничого планування на сільськогосподарських підприємствах" здійснено ретроспективне і перспективне дослідження якості існуючого виробничого планування в різних системах планів підприємства. У процесі підготовки планів може бути здійснена попередня прогнозна оцінка їхньої якості, але остаточну оцінку можна дати лише після закінчення планового періоду. Основним критерієм, по якому в пропонованому дослідженні виносяться судження про якість використовуваних планів, є їхня кінцева виконуваність. Аналіз будується за принципом порівняння планових величин з фактично досягнутими. Чим ближче виявилося значення запланованого показника до фактично отриманого, тим якісніше був складений план, а, отже, і методика планування виявилася ефективною.
Усі планові показники, що розраховуються, умовно підрозділяються на дві групи. Перша група - це показники прогнозного характеру, що описують технологічні аспекти виробництва (далі факторні показники), джерело цих даних - це нормативна база, широко описана в літературі радянського періоду (наприклад, норми виробітку, висіву насіння, годівлі). Друга група – це планові показники, що характеризують результат застосування тієї або іншої моделі використання виробничих ресурсів (далі результативні показники), наприклад, валовий збір, собівартість продукції, прибуток від реалізації. Це показники, отримані за допомогою розрахунково-конструктивного методу, в основу розрахунків якого покладені прогнозні дані першої групи. У зв'язку з цим, слід зазначити, що ретроспективне дослідження лише показників, що характеризують результат моделі використання ресурсів, украй недостатньо, не менш важливе вивчення і показників першої групи, що описують сам хід виробничого процесу – процесу використання ресурсів.
Таблиця 1
Перелік показників, за якими здійснене дослідження виробничих планів
Перша група (факторні показники) | Друга група (результативні показники)
1. Доза внесення мінеральних добрив в діючій речовині на 1 га зернових посівів, кг | 1. Середньорічна вартість виробничих фондів, грн.
2. Норма висівання насіння на 1 га зернових посівів (без кукурудзи), кг | 2. Середня врожайність зернових культур, ц
3. Витрачено кормів на 1 корову за рік, ц корм. од. | 3. Середня продуктивність молочного поголів`я, кг
4. Відсоток вибракування корів в молочному стаді, % | 4. Собівартість виробленої продукції рослинництва - всього, грн.
5. Вироблено умовних еталонних гектарів на 1 фізичний гектар в рослинництві, ум. ет. га | 5. Собівартість виробленої продукції тваринництва - всього, грн.
6. Витрачено паливно-мастильних матеріалів на 1 ум. ет. га, кг | 6. Собівартість реалізованої продукції - всього, грн.
7. Темп росту рівня оплати праці, % | 7. Виручка від реалізації - всього, грн.
8. Чисельність механізаторів на 1000 га ріллі, чол. | 8. Річний фонд оплати праці, грн.
Дослідження проведене паралельно по двох групах показників (табл.1): по показниках, що пояснюють хід виробничого процесу і по показниках результативності діяльності підприємства. У першому випадку досліджені господарства Біловодського району Луганської області, а в другому випадку – середні дані по господарствам Луганської області із деталізацією по районах.
Ретроспективне дослідження показників містить у собі два етапи:
1)
розрахунок відхилень планових значень від фактичних, виявлення тенденції поведінки відхилень;
2)
розрахунок абсолютних і відносних показників якості планування і визначення тенденції їхнього розвитку.
На першому етапі розрахунок відхилень планових значень від фактичних здійснюється класичним способом розрахунку темпу приросту. Отримані відхилення згруповані за різними принципами: за показниками, за об'єктами дослідження і за роками. При цьому виявлено значні відмінності в ефективності планової роботи між двома групами показників. По групі факторних показників спостерігається стійке завищення планових показників поряд із внутрішньою стабільністю масиву відхилень, що викликано, у більшості випадків, неможливістю для підприємства забезпечити оптимальний технологічний рівень використання виробничих ресурсів, якого вимагає нормативно-довідкова література, що не адаптується під умови конкретного підприємства. По групі результативних показників спостерігається значне як завищення, так і заниження планових показників поряд з великою варіаційністю відхилень, що говорить про те, що методика їхнього планування була віддалена від особливостей підприємства і зайво наближена до вимог держави до величини цих показників.
Таблиця 2
Поведінка згрупованих відхилень по обох групах досліджуваних показників по господарствам Луганської області, %
Роки | Факторні показники | Результативні показники | Роки | Факторні показники | Результативні показники
1977 | 2,1 | -7,7 | 1990 | -0,3 | 0,1
1978 | 3,8 | -5,7 | 1991 | 6,9 | 1,3
1979 | 3,0 | -6,6 | 1992 | 8,0 | 19,1
1980 | 3,1 | -7,3 | 1993 | 6,2 | 20,2
1981 | -0,4 | -7,1 | 1994 | 5,5 | 17,4
1982 | -0,1 | -8,9 | 1995 | 7,2 | 17,0
1983 | -0,1 | -7,2 | 1996 | 13,7 | 19,1
1984 | -0,1 | -8,8 | 1997 | 11,1 | 17,1
1985 | -0,9 | -8,4 | 1998 | 11,7 | 17,7
1986 | -1,6 | -0,2 | 1999 | 12,0 | 18,4
1987 | -1,1 | -0,4 | 2000 | 12,1 | 19,3
1988 | -0,7 | 0,4 | 2001 | 13,4 | 15,2
1989 | -1,0 | 1,1 | 2002* | - | 16,6
* - за даними господарства “Луганськенергосільпром” Біловодського району Луганської області
Поза залежністю від способу групування масиву відхилень, тенденції його поведінки лишаються незмінними, що свідчить про недосконалість усієї методики виробничого планування, а не методики планування аналізованих показників чи об'єктів дослідження.
В таблиці 2 представлені комплексні результати розрахунку відхилень планових значень відібраних показників від фактичних і групування їх за показниками і об'єктами дослідження. Цей розрахунок дозволяє побачити відмінності в поведінці відхилень у різні періоди часу. Різниця між цими періодами видна дуже чітко. За досліджуваний період з 1977 по 2002 рік економічні пріоритети в сільськогосподарській галузі кілька разів змінювалися, що не могло не відбитися на ефективності планової роботи.
На другому етапі ретроспективного дослідження системи виробничого планування необхідна універсалізація розмірів розрахованих відхилень для узагальнення характеру поведінки відхилень у різні роки, за різними показниками. Вивчення великого і громіздкого масиву відхилень може призвести до втрати дрібних, але важливих нюансів, тому відхилення необхідно привести до єдиної розмірності і згрупувати в єдиний показник. Цей єдиний показник повинен усебічно характеризувати відмінності між ефективністю планового процесу різних об'єктів дослідження і зватися агрегатним показником якості планування. При значних розмірах масиву відхилень, різної розмірності величин чи при застосуванні різних одиниць виміру відхилень необхідно провести процедуру статистичного нормування відхилень, а потім нормовані оцінки усереднити. Ці усереднені нормовані оцінки являють собою відносний показник якості плану. Це дає можливість адекватного порівняння декількох однакових по величині масивів відхилень і виявлення в них відмінностей і подібності, як це необхідно зробити в нашому дослідженні.
Рис. 1. Динаміка відносного показника якості плану з урахуванням прогнозних даних до 2006 року
Якщо нанести на графік (рисунок 1 - дані до 2002 року) отримані відносні показники якості плану по двох групах показників, згрупованим за роками, то можна помітити, що в цілому якість планів по факторній групі показників дещо вище, ніж по результативній протягом усього досліджуваного періоду. Лінія, що описує поведінку показника якості плану по факторній групі, має більш плавний спадаючий вигляд, на відміну від лінії результативних показників, на якій межі визначених нами періодів характеризуються різкими змінами в якості планів.
У даному випадку спостерігається значне зниження якості планування показників результативної групи в порівнянні з факторною. У процесі арифметико-логічної обробки технологічної інформації про модель використання виробничих ресурсів для одержання даних про її результативність втрачається економічний взаємозв'язок між вихідними умовами господарювання і тактичними, стратегічними завданнями підприємства. Точність планування факторних показників важлива для ефективного менеджменту виробничих витрат підприємства, а точність планування результативних показників – для взаємин з державою. При цьому застосовуються однакові підходи в плануванні, що не дає можливості точного планування ні тієї, ні іншої групи показників.
Перспективна оцінка дозволяє винести судження про майбутню величину тих показників, за допомогою яких визначається якість проведення планової роботи на підприємстві. Даний вид оцінки будується на застосуванні різних методів прогнозування. У дослідженні виконаний:
1)
розрахунок імовірності виконання виробничого плану, на підставі прогнозування величини відносного показника якості планування;
2)
розрахунок величини і тісноти взаємозв'язку між якістю проведення планової роботи й економічними заходами від неї залежними, котрі запроваджує апарат управління підприємством.
3)
розрахунок величини і тісноти взаємозв'язку між якістю проведення планової роботи й результативністю діяльності підприємства.
Найбільш придатним в даному випадку аналітичним методом прогнозування є метод експоненціального наближення, що переносить минулі тенденції на майбутнє з використанням експоненціального тренда. Якщо усереднити отримані таким чином прогнозні показники якості плану і доповнити ними рисунок 1 (дані 2002-2006 рр.), то ми побачимо картину стійкого зниження якості плану в майбутньому як по факторній групі, так і по результативній при періоді прогнозування до 2006 року. Дані рисунка 1 говорять про стійку тенденцію зменшення якості виробничого планування в майбутньому поряд із прискоренням темпів зниження якості плану у випадку, якщо минулі закономірності розвитку явища будуть зберігатися.
На другому етапі перспективної оцінки управлінськими економічними заходами вважалися - приріст в оплаті праці і зростання рівня планових завдань. Досліджувалася тіснота взаємозв'язку між цими заходами і якістю планів за допомогою побудови кореляційної моделі. Отримано наступні результати. По факторній групі показників спостерігається коефіцієнт кореляції менше 0,5 по всіх об'єктах дослідження. Це говорить про те, що ефективність планування цих показників практично не впливає на прийняття рішень щодо майбутніх планових періодів. По результативній групі спостерігається коефіцієнт кореляції близький до 0,8, що говорить про інтенсивне використання результатів планування цих показників в управлінському процесі.
У таблиці 3 наведені результати третього етапу перспективної оцінки - кореляційна залежність між якістю планів і результативністю діяльності підприємства, що виражена показником валового доходу по господарствам Біловодського району (факторна група) і усередненим показником результативності управління - по господарствам районів Луганської області (результативна група). У розрахунок усередненого показника увійшли фактичні за відповідний період: середня врожайність зернових культур, ц з 1 га; середня продуктивність молочного поголів`я, кг; фондовіддача, грн.; валовий дохід на 100 га сільгоспугідь, грн.; валова продукція в співставних цінах на 1 працівника, грн.; валовий дохід на 1 управлінського працівника, грн.
Таблиця 3
Розрахункові дані для перевірки тісноти зв'язку між змінами в якості планування і змінами в ефективності управління
Об'єкт дослідження: господарства Біловодського району | Коефіцієнт кореляції
( r ) | Об'єкт дослідження: господарства районів Луганської області | Коефіцієнт кореляції
( r )
ТОВ "Україна" | 0,592 | Антрацитівський | 0,532
Агротон-Городище | 0,668 | Біловодський | 0,422
Луганськенергосільпром | 0,671 | Білокуракінський | 0,559
Агротон-Лан | 0,640 | Кремінський | 0,129
Лимарівський конезавод | 0,730 | Лутугінський | 0,151
Новоолександрівський конезавод | 0,543 | Марковський | 0,262
Агротон-Данилівське | 0,607 | Міловський | 0,327
ТОВ "Брусівка" | 0,614 | Новоайдарський | 0,326
ТОВ "Зоря" | 0,638 | Новопсковський | 0,319
ТОВ "Нива" | 0,624 | Сватівський | 0,264
В середньому по господарствам району | 0,683 | Свердловський | 0,128
Станично-Луганський | 0,461
Старобільський | 0,420
Троїцький | 0,536
В середньому по господарствам районів Луганської області | 0,392
У цілому, зв'язок між результатом діяльності підприємства і якістю планування факторної групи набагато вище, ніж з якістю планування результативної групи. Планування саме факторних показників забезпечує корисною контрольною інформацією процес оперативного управління виробничими витратами, що позитивно відображається на результаті діяльності підприємства.
В третьому розділі "Удосконалення механізму підготовки виробничої програми бізнес-плану шляхом впровадження методу кошторисного планування (бюджетування)" запропоновано використання методу кошторисного планування при підготовці виробничої частини бізнес-плану.
Кошторисний підхід до підготовки виробничої програми бізнес-плану є найбільш придатним прийомом у сьогоденній економічній ситуації в сільському господарстві. Це обумовлено необхідністю виконання виробничим планом нових функцій в сучасних умовах господарювання, пов’язаних з можливістю оперативного використання плану для щоденного менеджменту. Існуючі форми виробничих планів майже позбавлені цієї можливості – вони не містять в собі необхідної деталізації за часом.
Для реалізації принципу участі в процесі планування пропонується створення постійно функціонуючого відділу всередині економічної служби підприємства й окремої бюджетної комісії. Бюджетна комісія складається з чотирьох груп, обов'язки яких чітко диференційовані: група стратегічної бюджетної політики, координаційна група, група економічного і технологічного обґрунтування бюджетної політики, група по підготовці вхідної бюджетної інформації. Кожній з цих груп у процесі складання бюджету приділяється важлива і самостійна роль. Для розробки та контролю за бюджетами в економічній службі підприємства призначається фахівець-економіст, при умові великого підприємства – два фахівці. Бюджетна комісія скликається при необхідності і постійних працівників не має. Важливою передумовою чіткої діяльності планового персоналу є наявність ПЕОМ.
Для сільськогосподарського підприємства рекомендується наступний перелік етапів проведення процесу бюджетування:
1.
Визначення стратегії розвитку підприємства, окремих підрозділів, повідомлення подробиць політики складання бюджетів і основних напрямків бюджетній комісії;
2.
Визначення факторів, що обмежують виробництво продукції, робіт і послуг;
3.
Визначення елементної структури об'єктів витрат і об'єктів доходів підрозділів;
4.
Виконання допоміжних розрахунків по визначенню й обґрунтуванню кількісних і якісних характеристик об'єктів витрат і доходів;
5.
Складання, на підставі допоміжних розрахунків, попереднього бюджету підрозділу;
6.
Обговорення бюджетних показників на рівні стратегічної бюджетної групи (при виявленні неприйнятних показників, змінюється стратегія розвитку підрозділу і повторюються пункти 2-5 з урахуванням прийнятих змін);
7.
Складання остаточного бюджету;
8.
Після закінчення стандартного бюджетного періоду, коректування бюджетних показників на суму відповідних фактичних показників, визначення й аналіз відхилень.
Сільськогосподарське підприємство становить єдиний технологічний комплекс і починати бюджетування необхідно з тих виробничих ділянок, що найменш залежать від інших і просуватися до тих ділянок, що більш залежні від діяльності сполучених підрозділів. На рисунку 2 зображена взірцева схема просування в бюджетуванні виробничих ділянок.
На практиці процес просування будується у виді попереднього бюджетування центра витрат і визначення переліку й обсягів споживаних цим центром матеріалів і послуг з інших підрозділів. Потім цей перелік передається в наступні за схемою 2 центри витрат, які, врахувавши ці обсяги, планують свою діяльність і передають власні потреби вище. Таким чином, попередньо координується діяльність усіх підрозділів.
Перш ніж складаються кошториси (бюджети), здійснюються допоміжні розрахунки бюджетних показників. В допоміжних розрахунках приймаються й обґрунтовуються планові рішення щодо розрахунків сум витрат, доходів, трансферних цін і обсягів виробленої продукції по об'єктах і елементах. При цьому слід звернути увагу на те, що набір засобів, прийомів і методів прийняття й обґрунтування планових рішень, що використовується в допоміжних розрахунках, багато в чому залежить від суб'єктивних факторів, таких як: сформована практика планування на підприємстві, професійно - кваліфікаційний рівень працівників груп бюджетної комісії, рівень розвитку планування як науки. У радянській практиці виробничого планування найбільш застосовними були нормативно-довідниковий і порівняльний прийоми прийняття планових рішень, тому на сучасних аграрних підприємствах планова робота найчастіше ведеться цими методами. У світовій практиці планування більше поширення дістали інші прийоми, засновані на розрахунково-конструктивному методі. Тому при проведенні допоміжних розрахунків визначальне значення має не методичний апарат, а комплексність планових розрахунків - повинні бути прийняті й обґрунтовані планові рішення по усіх без винятку об'єктах і елементах, визначених на третьому етапі, причому з визначенням і координацією стійких діалектичних зв'язків між об'єктами.
Рис. 2. Послідовність бюджетування підрозділів сільгосппідприємства
В зв’язку з відсутністю сучасної нормативно-довідкової бази більше поширення повинен набути розрахунково-конструктивний метод, який дозволяв би розробляти і використовувати власні локальні нормативи. Таким чином, для максимальної вірогідності розрахунків і легкості їхнього сприйняття необхідне застосування більш сучасних прийомів і методів планування. Удаватися до використання нормативів, розроблених за межами господарства, необхідно лише по залишковому принципу - у випадку, коли використання інших прийомів неможливо. При цьому не слід вважати, що набір засобів, прийомів і методів прийняття планових рішень є категорією жорстко регламентованою, він може значно варіювати як у залежності від галузей і підрозділів, так і в залежності від стратегій розвитку структурних одиниць. Черговість допоміжних розрахунків приймається такою ж як і черговість визначення на третьому етапі структури витрат і доходів, тобто спочатку планується обсяг виробництва підрозділу, потім елементи проміжних об'єктів витрат, потім об'єкти калькуляції, і, нарешті, об'єкти доходів і фінансові результати діяльності підрозділу. Звичайно на практиці буває складно точно витримати дану черговість, стадії розрахунків перетинаються між собою, але загальна структура повинна зберігатися. Починаються допоміжні розрахунки з підготовки вихідних даних. Бюджетування конкретного підрозділу залежить від двох типів вихідних даних: по-перше, дані, які готуються в самому підрозділі - щодо власної діяльності, по-друге, дані про діяльність інших підрозділів, які обов'язково необхідно враховувати для координації роботи всього підприємства. Для цього створюється сітка координаційних запитів. Координаційні запити – це таблиці, що містять вихідні дані для проведення планових розрахунків, які підготовлені в інших підрозділах.
Таблиця 4
Динаміка деяких показників ефективності діяльності ТОВ “Колос-2002” в період застосування кошторисного (бюджетного) планування
Показники | 4 квартал 2001 року | Квартали 2002 року | Квартали 2003 року
І | ІІ | ІІІ | ІV | І | ІІ | ІІІ
Фактичні показники
1. Прибуток по свинарству – всього, грн. | 34330,1 | 23716,2 | 54553,1 | 84123,6 | 76582,4 | 74555,4 | 66700,0 | 79161,0
2. Рентабельність свинарства, % | 11,4 | 9,6 | 10,3 | 11,7 | 10,9 | 11,9 | 12,1 | 12,3
3. Прибуток по підприємству – всього, грн. | 37763 | 30831 | 65463 | 252370 | 229747 | 82010 | 86710 | 94993
4. Загальна рентабельність, % | 17,1 | 14,4 | 15,45 | 17,55 | 16,35 | 17,85 | 18,15 | 18,45
5. Коефіцієнт реальної вартості майна | 0,84 | 0,81 | 0,84 | 0,9 | 0,9 | 0,91 | 0,89 | 0,9
6. Коефіцієнт абсолютної ліквідності | 0,0 | 0,0 | 0,02 | 0,02 | 0,02 | 0,1 | 0,1 | 0,11
7. Коефіцієнт забезпеченості власними обіговими коштами | 0,67 | 0,77 | 0,76 | 0,77 | 0,69 | 0,75 | 0,79 | 0,81
Планові показники
8. Рентабельність свинарства, % | - | 11,1 | 12,1 | 14,9 | 13,6 | 12,4 | 12,8 | 12,5
9. Загальна рентабельність, % | - | 16,0 | 17,2 | 20,6 | 19,0 | 19,1 | 18,6 | 18,6
Відхилення планових показників від фактичних
10. Рентабельність свинарства, % | - | -1,5 | -1,8 | -3,2 | -2,7 | -0,5 | -0,7 | -0,2
11. Загальна рентабельність, % | - | -1,6 | -1,75 | -3,05 | -2,65 | -1,25 | -0,45 | -0,15
Визначити економічну ефективність запропонованої методики планування можна лише на підставі непрямих методів оцінки в зв’язку з тим, що ефективність удосконалювання управлінського процесу дуже важко зіставити з яким-небудь додатковим приростом у виробничому процесі. Це можна зробити на основі вивчення позитивної тенденції розвитку основних показників досліджуваного підприємства. З даних таблиці 4 можна зробити такі висновки: по-перше, чітко простежується зростання показників, по-друге, спостерігається скорочення розриву між запланованими та фактичними значеннями показників. Таким чином, підвищення точності бюджетного плану корелює з ростом ефективності діяльності підприємства.
Перелік локальних бюджетів у кожнім підрозділі в цілому однаковий, за винятком деяких особливостей, викликаних специфікою діяльності деяких підрозділів. Виробничі й обслуговуючі підрозділи розробляють наступні локальні бюджети:
1.
Бюджет технологічних циклів;
2.
Бюджет витрат матеріалів;
3.
Бюджет нарахування заробітної плати;
4.
Бюджет споживання сторонніх послуг;
5.
Бюджет виробничої вартості;
6.
Бюджет закупівель сировини та матеріалів;
7.
Бюджет збуту і фінансових результатів.
Приймаючи до уваги результати апробації методики бюджетного планування на сільськогосподарському підприємстві, рекомендується проведення бюджетних розрахунків і обґрунтування планових показників окремо по чотирьох групах підрозділів. Перша група - виробничі і сервісні підрозділи, друга група - кормовиробнича бригада і тік, третя група - складське господарство, четверта група - загальногосподарський адміністративний центр. Відмінності в бюджетуванні цих груп обумовлені принципово різними моделями оцінки собівартості та фінансових результатів підрозділів.
ВИСНОВКИ
1. У переході сільського господарства до ринкових умов істотна роль відводиться способам організації планування і управління у різногалузевих виробничих об'єктах. Зміна господарського механізму висуває на перший план виробничі й економічні функції такого об'єкта, які багато в чому залежать від обґрунтованого планування наслідків прийнятих управлінських рішень. Виробничий план є першоосновою будь-якої системи планів, яка може бути застосована в сільському господарстві. Загальна зміна минулої системи планів підприємств на систему бізнес-планування в аграрному секторі, на жаль, майже не спричинила зміни методів та методик підготовки виробничих планів, що украй необхідно, зважаючи на невідповідність застарілих підходів сучасному стану економіки.
2. При формуванні сучасних методик виробничого планування потрібно враховувати, що, по-перше, домінуючою системою планування в сільському господарстві в даний час є система бізнес-планування, тому принципи підготовки виробничого плану потрібно узгоджувати із загальними властивостями бізнес-плану; та, по-друге, потрібно враховувати новітні світові розробки щодо цієї проблеми. Світова практика планування виробила своє-рідний прийом реалізації планів через розробку сис-теми кошторисів (бюджетів). Бюджетування означає прийняття управлінських рішень, пов'язаних з майбутніми подіями, на основі систематичної обробки даних. Кошторис - це спосіб, метод розподілу ресурсів, характеризованих у кількісній формі для досягнення цілей, які також представлені кількісно.
3. При проведенні критичного аналізу якості механізму виробничого планування на базі сільськогосподарських підприємств Луганської області вперше запропоновано методичній підхід до оцінки якості виробничих планів сільськогосподарських підприємств з урахуванням розподілу основних виробничих показників на дві окремі групи, що характеризують вихідні умови виробництва (факторні показники) та його результати (результативні показники).
4. По групі факторних показників спостерігається стійке завищення планових показників поряд із внутрішньою стабільністю масиву відхилень, що викликано, у більшості випадків, неможливістю для підприємства забезпечити оптимальний технологічний рівень використання виробничих ресурсів. Якість планування обох груп показників стійко низька поза залежністю від способу групування масиву відхилень, що свідчить про недосконалість усієї методики виробничого планування, а не методики планування аналізованих показників або об'єктів дослідження. Спостерігається зниження
