Інститут української мови

ОСТАШ Любов Романівна

УДК 811.162.3’373.23

СЛОВ’ЯНСЬКІ АВТОХТОННІ ВЛАСНІ ОСОБОВІ ІМЕНА

В ЧЕСЬКОМУ АНТРОПОНІМІКОНІ

Спеціальність 10.02.03 – слов’янські мови

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Київ – 2004

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі слов’янської філології Львівського національного університету імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник– | кандидат філологічних наук, доцент

Тепляков Іван Михайлович,

Львівський національний університет імені Івана Франка,

доцент кафедри слов’янської філології.

Офіційні опоненти– | доктор філологічних наук, професор

Желєзняк Ірина Михайлівна,

Інститут української мови НАН України,

головний науковий співробітник відділу термінології та ономастики;

кандидат філологічних наук, доцент

Паламарчук Ольга Леонідівна,

Інститут філології Київського yаціонального університету

імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри слов’янської філології.

Провідна установа–– |

Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні,

відділ західно- і південнослов’янських мов,

Національна академія наук України, м. Київ.

Захист відбудеться 23 лютого 2005 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.173.01 при Інституті української мови НАН України (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 4).

Із дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України (м. Київ, вул. Грушевського, 4).

Автореферат розіслано 20 січня 2005 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат філологічних наук І.А. Самойлова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Основи для дослідження власних особових імен у слов’ян почали закладатися у середині 50-х років ХХ ст. З того часу і до сьогодні в кожного слов’янського народу було підготовлено й видано щонайменше по одному словнику власних імен людей. Однак окремих праць, у яких би цілісно й комплексно вивчався у мовному плані сучасний антропонімійний процес у царині особових імен, у слов’янській ономастиці все ще недостатньо. Обрання об’єктом дослідження чеських слов’янських автохтонних імен (далі в тексті також – САІ) зумовлене необхідністю дослідити їх склад і мовну структуру, виділити в них як загальнослов’янські, так і свої мовні риси, набуті в період становлення національної мови. Актуальність теми цієї дисертації полягає в назрілій потребі теперішньої слов’янської ономастики комплексно вивчити структурні, семантичні, словотвірні риси власних особових імен чеської мови.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрям дисертаційного дослідження узгоджений із профілем і тематикою наукових планів кафедри слов’янської філології Львівського національного університету імені Івана Франка.

Мета дисертаційної роботи – здійснити аналіз чеських сучасних офіційних варіантів власних особових імен слов’янського походження, а також тих САІ (композитів та одноосновних імен), які наявні в сучасних чеських прізвищах. Для досягнення цієї мети у дисертації поставлено такі завдання:

1. Виділити зі списків чеських особових імен групу слов’янських автохтонних імен, визначити їх місце в сучасному чеському антропоніміконі.

2. Проаналізувати структуру чеських імен-композитів, семантику й етимологію їх основ.

3. Встановити список слов’янських автохтонних імен-композитів, відображених у основах чеських прізвищ, звернути увагу на специфіку етимологізації в прізвищах цих основ.

4. Визначити групу сучасних одноосновних імен у чехів, їх зв’язок з антропонімійною спадщиною минулих століть, характерні сучасні тенденції в їх функціонуванні.

5. Простежити способи творення одноосновних дериватів у чеській мові, проаналізувати походження їх основ і суфіксів з урахуванням функціонально-значеннєвого навантаження останніх.

6. Дослідити чеські прізвища з погляду наявності в них колишніх імен відапелятивного походження. Визначити принципи підбору лексем, їх первинні значення, мотиви називання.

7. Укласти алфавітний і зворотний покажчики чеських власних особових імен слов’янського походження.

Об’єктом дослідження є слов’янські автохтонні власні особові імена, що функціонують у чехів як офіційні варіанти, а також прізвища, які містять САІ. Ідучи вслід за М.О. Демчук, у термін “слов’янське автохтонне ім’я” вкладаємо таке значення: ім’я праслов’янського походження або утворене пізніше, вже в антропонімії того чи іншого конкретного слов’янського народу, на споконвічно слов’янському мовному ґрунті. У дисертації аналізуємо лише офіційні варіанти імен. Народні варіанти імен (зменшувальні, згрубілі та ін.) у роботі не розглядаються. Не аналізуються також топоніми, що походять від слов’янських автохтонних імен.

Предметом дослідження є структура чеських CАІ-композитів, семантика, етимологія їх основ; словотвірна будова і лексико-семантичні особливості одноосновних похідних утворень; семантичні навантаження суфіксів, що використовуються при цьому словотвірному процесі; основи прізвищ, які походять від CАІ, їх семантика та етимологія.

Методи аналізу. Аналіз чеських власних особових імен слов’янського походження здійснюється шляхом використання методу лінгвістичного опису, етимологічного і лексико-статистичного методів.

Джерельною базою дисертації послужили: а) нормативний словник чеських власних особових імен: Knappovб ?. „Jak se bude Vaљe dнtм jmenovat?” („?к буде називатися Ваша дитина?”). – Praha, 2001; б) списки офіційних варіантів чеських власних особових імен, які не введені у нормативні словники. Ці імена вибрано зі списків власних особових імен громадян Чеської Республіки, вміщених в інтернеті на сайті Міністерства внутрішніх справ Чеської Республіки (, а також із різноманітної наукової та довідкової літератури; в) опубліковані словники сучасних чеських прізвищ, а також прізвища, вибрані з різноманітної наукової та довідкової літератури. Унаслідок опрацювання антропонімних матеріалів укладено власну картотеку, що налічує 1 чеських чоловічих і жіночих власних особових імен слов’янського автохтонного походження та 900 чеських прізвищ, в основах яких містяться слов’янські автохтонні імена.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що спеціальний аналіз в окремому дослідженні власних особових імен слов’янського походження, які функціонують як офіційні варіанти, ні в чеській, ні в українській антропоніміці раніше не проводився. У запропонованій дисертаційній роботі вперше розробляється один із варіантів методики такого аналізу офіційного іменникa однієї зі слов’янських мов.

Практичне значення. Висновки роботи, а також фактичний матеріал стануть у пригоді для опрацювання теоретичних проблем сучасної слов’янської ономастики, для укладання сучасних та історичних антропонімних словників. Результати дисертаційної праці можуть бути також використані в дослідженнях з лексикології, етимології, словотвору слов’янських мов, для викладання нормативних і спеціальних курсів з дериватології, соціолінгвістики, ономастики на філологічних факультетах вищих навчальних закладів.

Апробація результатів дисертації. Наукові доповіді з теми дисертації виголошувалися на річних звітних конференціях викладачів і аспірантів кафедри слов’янської філології Львівського національного університету ім. І. Франка (Львів, 2000–2004), на VII, VIII, IX, X, XI, ХІІ, ХІІІ Міжнародних славістичних колоквіумах (Львів, 1998–2004), на щорічних наукових ономастичних семінарах в Інституті української мови НАН України: “Slavica та baltica в ономастиці України”, “Українська пропріальна лексика”, “Іншомовні елементи в ономастиці України”, “Регіональна ономастика в синхронії та діахронії” (Київ, 1999–2002), на Міжнародній науковій конференції “Українське і слов’янське мовознавство” (Ужгород, 2001), на ІХ (Кіровоград, 2001) і Х (Тернопіль, 2003) Всеукраїнських ономастичних конференціях.

Публікації. Основні положення дисертації викладені в 7 статтях, з яких 6 надруковані у фахових виданнях, визнаних ВАК України.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, списку умовних скорочень та додатків, які містять: Алфавітний і Зворотний покажчики чеських слов’янських автохтонних власних особових імен, Таблицю кількісного вживання чеських чоловічих і жіночих слов’янських автохтонних імен, Таблицю найбільш уживаних у ХХ столітті в Чеській Республіці чоловічих і жіночих слов’янських автохтонних імен із вказівкою на кількість іменованих згідно з роком народження особи, Таблицю найбільш уживаних у Чеській Республіці чоловічих і жіночих імен (станом на 22.04.2002р.), Таблицю кількісного вживання слов’янських автохтонних імен, наданих у Чеській Республіці хлопчикам і дівчаткам, які народилися з 01.01.1991 до 31.12.2000 р., Таблицю кількісного вживання чоловічих і жіночих імен дітей, народжених у Чеській Республіці з 01.01.1991 до 31.12.2000 р. в кількості 1000 осіб і більше (стан на 28.02.2001р.).

Повний обсяг дисертації – 268 сторінок, обсяг основного тексту – 163 сторінки, списку використаних джерел – 19 сторінок (240 позицій), додатків – 86 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У „Вступі” обґрунтовано актуальність теми, визначено мету і завдання, схарактеризовано об’єкт, джерела, методи дисертаційної роботи, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення одержаних результатів, окреслено структуру дисертації.

Перший розділ „Загальні уваги до предмета дослідження” складається з двох підрозділів: „Стан вивчення чеських слов’янських автохтонних імен у чеській і українській антропоніміках”, „Місце слов’янських автохтонних імен у чеському іменнику?”. У першому підрозділі схарактеризовано проблеми, напрями і праці, пов’язані з дослідженням чеських САІ. Початок наукового вивчення чеських власних назв пов’язаний з діяльністю Й. Добровського (кінець ХVIII ст.). Він зібрав і вивчив великий за обсягом антропонімний матеріал із чеських писемних пам’яток. У ХІХ ст. чоловічі і жіночі імена привертали увагу таких учених, як Ф. Палацький, Й. Коллар, К.Й. Ербен, Я. Гулаковський, Й.К. Граше, Г. Їречек. Родові і родинні іменування, а також прізвища досліджували Ф.А. Славік, В. Кебрле, В. Прасек, Й. Роса, Ф. Тепли, А. Котік. Перша половина ХХ ст. пов’язана з діяльністю Я. Ґебауера, який використав ономастичний матеріал у монографії “Historicka mluvnicе jazyka ceskйho” (“Історична граматика чеської мови”), а також частково ввів у “Slovnik staroиeskэ” (“?тарочеський словник”) (1903–1913Продовжувачем Я. Ґебауера став Ф. Травнічек. У праці “Mluvnice spisovne иeљtiny” (“?раматика чеської літературної мови”) (1948 р.) він зробив системний аналіз і класифікацію чеських антропонімів і топонімів.

Початок 60-х років став віхою у розвитку чеської антропоніміки. Книга Й. Бенеша “O ceskэch pшнjmenнch” (“?ро чеські прізвища”) (1962 р.) присвячена вивченню етимології прізвищ і їх словотвірному аналізу. Протягом другої половини ХХ ст. виходять друком монографії, в яких аналізується семантика, структура, словотвір старочеських власних особових імен: Я. Свобода “Staroceskб osobnн jmйna a naљe pшнjmenн” (“?тарочеські особові імена і наші прізвища”) (1964 р.), Я. Плескалова „Tvorenн nejstarљнch иeskэch osobnнch jmen” („?ловотвір найдавніших чеських особових імен”) (1998 р.), Д. Шлосар „Ceskб kompozita diachronnм” („?еські композити в діахронії”) (1999 р.).

У 1974 р. виходить друком словник Ф. Копечного “Pruvodce naљimi jmйny” (“?овідник наших імен”), у якому подано етимологічні пояснення приблизно 900 чеських особових імен (друге, розширене видання – у 1991 р.). М. Кнаппова у 1978 р. видала перший нормативний словник чеських власних особових імен “Jak se bude jmenovat?” („Як буде називатися?”). Видання 1996 р. додруковувалося додатковими тиражами у 1999 і 2001 р. У 60–70-ті роки тією чи іншою мірою різних проблем, пов’язаних із функціонуванням чеських особових імен, переважно християнського походження, торкаються у своїх статтях М. Докуліл, Е. Єнерал, І. Люттерер, М. Новакова-Шлайсова, Я. Петр, В. Сайтл, Р. Форстінґер.

М. Кнаппова систематично впродовж кількох десятиліть досліджує проблеми, пов’язані з кодифікацією особових імен. Наслідком такої праці стала монографія „Rodne jmйno v jazyce a spoleиnost?” („Власне особове ім’я в мові і суспільстві”) (1989 р.). Книга М. Кнаппової “Prнjmenн v souиasnй иeљtinм” („?різвища в сучасній чеській мові”) (1992 р.) і її більш удосконалений і розширений варіант – книга “Nase a cizн pшнjmenн v souиasnй иeљtinм” („?аші і чужі прізвища в сучасній чеській мові”) (2002 р.) є результатом багаторічної дослідницької, консультаційної діяльності в царині сучасного вживання чеських та іншомовних прізвищ у чеській мові у зв’язку з законом про метрики, імена і прізвища. У цій праці в підрозділі про походження чеських прізвищ уміщено лише короткий алфавітний перелік основ САІ і певної кількості прізвищ, утворених від них.

У 90-ті роки в чеській ономастиці з’явилися дві статті, присвячені окремим аспектам функціонування САІ-композитів (структура, семантика основ – М. Кнаппова; різниця в продуктивності препозитивних і постпозитивних компонентів імен-композитів у чеській, словацькій і польській мовах – Е. Мргачова).

Чеську антропонімію вивчають і українські славісти (Т.Б. Лукінова, О.Л. Паламарчук, О.Ю. Касім). Чеський ономастичний матеріал використовується для різноманітних зіставлень у працях київських ономастів І.М. Желєзняк, В.П. Шульгача, О.П. Карпенко, С.О. Вербича, І.В. Єфименко О.І. Іліаді. Залучення до аналізу чеських антропонімів у працях багатьох українських учених (Л.Л. Гумецька, М.Л. Худаш, М.О. Демчук) переважно стосувалося лише чеської історичної антропонімії. Комплексного вивчення особливостей функціонування сучасних слов’янських автохтонних імен у чеській антропонімії, аналізу списку імен, лексико-семантичного аналізу основ імен-композитів, вивчення словотвору відкомпозитних і відапелятивних імен ні в чеській, ні в українській антропоніміці на сучасному етапі не проводилося.

У другому підрозділі першого розділу визначено місце САІ в сучасному чеському іменникy. Його базу становлять християнські і слов’янські автохтонні імена. Як офіційні варіанти вживаються слов’янські автохтонні імена двох типів: а) імена-композити (кількісно найбільш значна група); б) одноосновні імена (відкомпозитного і відапелятивного походження). Станом на 01.09.1999 р. у Чеській Республіці місце найпопулярніших САІ серед 20-ти найуживаніших імен виглядає так: чол. – Jaroslav (5 місце), Miroslav (8 місце), Vбclav (10 місце), Vladimнr (15), Ladislav, Stanislav (17–18), жін. – Jaroslava, Ludmila (9–10 місця), Jarmila (16 місце). Пік популярності більшості з найуживаніших протягом ХХ ст. чоловічих і жіночих САІ припадає на середину століття. Наприкінці ХХ ст. вона йде на спад. І хоча всі ці імена ще містяться у списку найбільш уживаних у Чеській Республіці чоловічих і жіночих імен, у групі лідерів вони утримуються завдяки представникам старших поколінь. У списку всіх імен, наданих за останнє десятиріччя ХХ ст., серед САІ на перше місце вийшло ім’я Vojtмch, яке за підсумком ХХ ст. займало 14-те місце, на 9-те місце перемістилося ім’я Radim, яке протягом ХХ ст. утримувалося на 21 місці. У списку САІ дівчаток, народжених протягом останнього десятиріччя ХХ ст., серед лідерів з’явилися цілком нові імена: Vendula (1 місце), Radka (2-ге), Miroslava (4-те). Решта популярних протягом ХХ ст. жіночих імен: Jaroslava, Jarmila, Boћena, Vlasta, Libuљe, Milada, Zdenka, Miloslava, Milena – у список популярних в останнє десятиріччя ХХ ст. (для іменування новонароджених) уже не потрапили.

Із 925 чоловічих і 1 жіночого імені, які дозволено записувати в чеські метрики, за нашими підрахунками, 267 чоловічих і 225 жіночих належать до групи слов’янських автохтонних. Отже, частка цих імен у чеському іменному репертуарі в групі чоловічих імен становить близько 29у групі жіночих – близько 22,5а чоловічі і жіночі разом – 25,5Загалом станом на 01.09.1999 р. у Чеській Республіці у вжитку було 6 чоловічих імені. З них у кількості 4 носії і більше – 1 імені (www.mvcr.cz). Із 1 імен налічується 413 слов’янських автохтонних, що становить 23У цей же час у Чеській Республіці вживалося 7 жіночих імені, з них у кількості 4 носії і більше – 2  імен. Серед 2 імен знаходимо 428 слов’янських автохтонних, що становить 18

У кінці містяться короткі висновки до розділу.

Другий розділ „Слов’янські автохтонні імена-композити в чеському антропоніміконі” складається із двох підрозділів: „Структура і семантика чеських імен-композитів”, „Імена-композити в чеських прізвищах”. У першому підрозділі розглянуто чеські імена-композити з погляду їх структури і семантики. Найдавніші чеські антропонімні композити представляють, по-перше, праслов’янську спадщину, спільну для всіх слов’янських мов (напр., Budislav), по-друге, імена, утворені в чеській мові (напр., Budilоv). Я.Плескалова ділить їх на дві групи: а) імена, які своїм первісним апелятивним значенням пов’язані з відповідними апелятивними композитами (напр., Dobrohost – стч. dobrohost „добрий гість”, „герой”); б) утворення, що виникли поєднанням двох антропонімних основ без огляду на їх первісну семантику (Sudislav), тобто поєднанням семантично несумісних компонентів. Це важливий етап у розвитку чеських композитів. Поєднання двох основ було вільне (напр., Lstimнr), однак ця свобода була обмежена правилами: а) при вільнішому поєднанні мусив брати участь хоча б один компонент, який раніше часто використовувався при утворенні особових імен за апелятивними зразками (slav, bor); б) у функції першого члена виступали субстантивні, ад’єктивні, прономінальні, вербальні і адвербіальні компоненти. Другими членами могли бути лише основи субстантивні, ад’єктивні і вербальні. Різниця між первісними композитами і утвореннями з вільнішим поєднанням основ поступово стиралася, тому що деякі складні антропоніми були вже в найдавніший період чеської мови малозрозумілі.

У підрозділі докладно проаналізовано 85 антропооснов, які наявні в офіційних варіантах сучасних чеських власних особових імен, зокрема: Bмl-; Blah-; Boh-/Bog-; Boj-, -boj; Bol-; Bor-, -bor; Boћ-; Bran-/Bron-; Brat-; Bшet-; Bud-, -bud; Иe-; Иech-, Иest-/Cti-; Иist-; Da-; Dal-; Dan-, -dan; Dar-, -dar; Des-; Dobr-; Drah-/Drag-, -drag; Duch-; -hnмv/-gnмv; Hor-; Host-, -host; Hvмzd-; Chot-; Chran-; -chval; Jar-; Kaz(i)-; Kras-; Kшes-; Kvмt-; Lub-/јub-/Ljub-/Lib-, -ljub; Lud-/јud-/Ljud-/Lid-; Lut-; Meи-; Mil-, -mil; Mir-, -mнr (-mіr); Mni-; Moj-; Mst(i)-; -mysl; Nadм-; Nмh-; -pluk; Pravd-/Prav-; Pшiby-; Rad-, -rad; Rat-; Rost-/Rast-; Se-; Slav-, -slav; Sobм-; Spyti-; Stan-; Stoj-; Stшez(i)-; Svat-; Svet-; -tмch; Tich-; Tom(і)-; Tug-; Vad-; Vмk-; Vel-; Vмr-, -vмr; Vit-, -vнt; Vjaиe-/ Vбc-/Vмnce-; Vlad-/Lad-, -volod; Vlast-; Vni-; Voj-, -voj; Vrat-; Vљe-/Vse-; Zby-/Zbi-/Bi-; Zde-/Zdi-; Zlat-; Zor-, -zar; Zvon-; Ћel-; Ћit-. Їх аналіз у підрозділі здійснено у формі розташованих в алфавітному порядку розширених рубрик, які мають однакову будову і містять: а) назву аналізованої основи імені-композита; б) перелік сучасних чоловічих і жіночих імен (офіційні варіанти – нормативні та узус); в) походження імені або основи, її етимологія; г) різні погляди вчених на походження основи і її семантику; д) перелік старочеських імен.

Більшість основ мотивовані словами сучасної чеської мови, які належать до різних частин мови: dбti, milэ, mysl, nadмje, pшibэvati, rбd, sobм, stati se (у формі наказового способу дало staт), svмtlэ, tichэ, vaditi, vмk та ін. Вони або повністю збігаються значеннями з праслов’янськими етимонами, або ж демонструють певний розвиток значення вже на ґрунті національної мови, що може зумовлювати кілька варіантів прочитання і тлумачення антропонімної основи в складному імені. Кілька архаїчних антропонімних основ (напр., Tom(і)-) не зберегли своїх відповідників у сучасній чеській мові, хоча в інших слов’янських мовах вони (напр., у вигляді дієслівних форм) наявні.

У другому підрозділі другого розділу проаналізовано імена-композити, що збереглися у чеських прізвищах. Деякі САІ-композити збереглися у прізвищах у повній формі: Bohuslav, Ctibor, Domorad, Kazimнr, Milrad, Semerбd, Vladislav, Vojtмch та ін. Значно більшою є група прізвищ, у яких збереглися лише основи від САІ-композитів. Загалом в аналізованих чеських прізвищах знаходимо 85 таких антропооснов. У розділі подано виділені із сучасних прізвищ компоненти з однозначно слов’янськими етимологіями. Окрім імен-композитів, від яких могли походити ці компоненти, подано списки сучасних прізвищ, при потребі – праслов’янські і сучасні чеські відповідники з загальної лексики. Найбільша кількість прізвищ утворена від основ Va-, Boш-, Bud-, Rad-, Sud-, Sul-.

У чеській, як і в багатьох інших слов’янських антропоніміях, прізвищами стали усічені на приголосний перші компоненти складних імен без додавання суфіксів, напр., Blah, Bol, Bor, Boћ, Duch, Rod, Svмt, Ћнt. У прізвищах виявляємо ще кілька моделей: а) ім’я усікалось на голосний, і до нього одночасно приєднувався один із характерних у давнину антропонімних, переважно однофонемних, суфіксів: Bшeт <шe[tislav] + -т, Boљ (< Bo[huslav]) + -љ; б) відбувалося усічення імен-композитів із збереженням першого приголосного другого компонента: Иam (< Иam[нr]), Kazim (<Kazim[нr]).

У підрозділі розглянуто кілька подвійних етимологій основ сучасних прізвищ, які стосуються основ імен, що могли бути потрактовані як похідні утворення і від слов’янського автохтонного імені, і від християнського: Bro- (від Bronislav або від християнського імені Ambroћ, пор. прізвища Broљek, Broљka), Dom-, Jar-, Luс-, On-, Paи-/Pби-, Rod-, Sta-, Љeb-, Tach-, Tom-.

У кінці містяться короткі висновки до розділу.

Третій розділ „Одноосновні слов’янські автохтонні імена в чеському антропоніміконі” складається з трьох підрозділів: „Шляхи виникнення, асортимент та особливості функціонування чеських відапелятивних та відкомпозитних особових імен”, „Словотвір імен відапелятивного і відкомпозитного походження”, „Слов’янські автохтонні імена відапелятивного походження в чеських прізвищах”. У першому підрозділі третього розділу проаналізовано чеські відапелятивні та відкомпозитні особові імена з погляду їх семантики. Крім імен виразно відапелятивного походження (Vlk, Ћdan), наявна група імен, походження яких можна трактувати двояко: і як відапелятивне, і як відкомпозитне. Напр., чеське ім’я Drahoљ (застаріле і Drahoт) спочатку могло бути скороченням від імен Drahoslav, Drahomнr, а сьогодні вживається і як самостійне ім’я зі значенням drahэ “дорогий”. Уживання імен відапелятивного походження в чеському антропоніміконі має давню традицію. Їх можна розділити на такі групи:

1. Побажальні імена (побажання довгого життя, здоров’я, сили і витривалості тощо). Із цієї групи імен у сучасному іменникy функціонують: чол. Stanko, Stojan, Trajko, Zdravko, Ћivan, Ћivko, жін. Stana, Stanka, Stojana, Stojanka, Zdravka, Ћiva, Ћivana, Ћivмna. Велику групу становлять імена, у семантиці яких прочитується побажання батьків, щоб дитина була улюбленою, милою для когось або щоб вона зазнала любові від оточуючих, виражала свою милість до інших. Сюди належать імена з коренем: а) Mil- (пор. псл. *milъ „милий”): чол. Milan, Milни, Milнk, Miloт, Miloљ, Milota, Milouљ, Milutнn, Milovan, Milovнn, жін. Milana, Milena, Miluљe. Сучасні імена мають приблизно однакові значення, пов’язані з прикметником milэ і розшифровуються як milэ „любий, приємний, милий”, pшivмtivэ „привітний, ласкавий, лагідний”, milovanэ „улюблений”; б) Lub-/јub-, з якого після делабіалізації u виникло Lib-, пор. libэ „приємний, розкішний” (пор. псл. *ѕub? „милий, приємний, коханий”): чол. Lubor, јubor, Libor. Звідси також Libмna – „приємна, люба, мила”, Libuљe – „люба, мила, чарівна, кохана”. Жіноче ім’я Lubica традиційно вважається словацьким, сербським і хорватським аналогом імені Ljuba; в) Rad- (пор. псл. *rad, чеське rбd „радий, з радістю”): чол. Radovan, Radvan, а також Radek, Radko, жiн. Radka. Окрім них, функціонують імена з іншими основами: чол. Ћdan, жін. Bмla, Jasna, Krasava, Lada, Pмva, Svмtla, Svмtluљe, Vesna, Ћdana.

2. Захисні (охоронні) імена. Вони пов’язані передусім із назвами звірів (Vlk – „вовк” і запозичена від південних слов’ян лексема Vuk), рослин (Kvмtoт, Kvмtoљ), металів (Zlatko, Zlatan, Zlata, Zlatuљe – „золота”), небесних тіл (Zora). До групи колишніх захисних належать також чоловічі імена Hroznata, Mlad, Mladen, жіночі Mlada, Mladena.

У другому підрозділі третього розділу розглянуто способи словотвору сучасних САІ і суфікси, за допомогою яких виникали нові похідні антропоніми, що згодом ставали самостійними іменами. САІ утворені лексико-семантичним і морфологічним способами словотвору. Першим утворені імена, які перейшли у розряд власних особових назв безпосередньо з апелятивної лексики без додавання антропонімних суфіксів та інших структурних змін. Із старовинних імен до сьогодні збереглися лише одиниці. Натомість маємо немало інших САІ. Крім уже згаданих у попередньому підрозділі, до сучасних офіційних варіантів імен, утворених лексико-семантичним способом, також належать: Danica (за походженням південнослов’янське), Doubrava, Chval, Jiskra, Jitшena, Jitшenka, Kalina, Zdar, Ћiva, а також імена у формі пасивного дієприкметника: Ћdan, жін. Ћdana, Odolen, Milovan, Pomnмn, Radovan, жін. Radovana, Stojan. Імен, утворених шляхом усічення, небагато: Kazi (< Kazimнra), Lumнr (< Lu[bo]mнr), жін. Lumнra, Radim (< Radimнr), Vбclav (< Vac[es]lav), Vмslav (< Ve[le]slav) та деякі інші.

У пункті „Морфологічний спосіб словотвору” суфікси згруповано в межах окремих підпунктів за базовими приголосними (-и-, -d-, -k- тощо) в алфавітному порядку. У підпунктах подано загальну характеристику кожної з груп, а потім детально проаналізовано кожен суфікс. Зокрема, зазначено: суфікс, його праслов’янський відповідник, перелік сучасних офіційних варіантів чеських імен з аналізованим суфіксом, етимологію імен, їх словотвірну структуру (основа, указівка на її відкомпозитне чи відапелятивне походження + суфікс), особливості функціонування в сучасній офіційній чеській антропонімійній системі:

Суфікс -k-a (< псл. *-ъkа). Суфікс -k-a активний і в апелятивному, і в антропонімному чеському словотворі. Антропонімний словотвір використовує суфікс -k-a для творення жіночих форм імен від чоловічих і зменшувальних форм. Із суфіксом -k-a у чеському антропоніміконі твориться чимало народних варіантів жіночих імен. Частина з них проникла у чехів в офіційний ужиток. Серед САІ знаходимо такі жіночі імена із суфіксом -k-a: Doubravka, Luпka, Mirka, Radka, Slбvka, Vlaпka, Zdenka. Крім цих імен, наявних у нормативних словниках, у чехів функціонують як документальні ще немало жіночих імен із суфіксом -k-a: Bмlinka (<мlin[a]), Bмluљka (<мluљ[e]), Bohunka (<Boriska (< та ін. (всього понад 100 імен). Нотуємо також офіційні варіанти із суфіксом -k-a у складі поліморфемних суфіксів: Vlast[a] + -iи-k-a ? Vlastiиka; Dobr[a] + -un-k-a ? Dobrunka. Суфікс -k-a знаходимо і в жіночих варіантах імен-композитів: Blahoslбvka, Daliborka, Vojtмљka.

Аналіз показав, що кількісно найбільша група імен утворена усічено-суфіксальним способом. Чеська антропонімія широко використовує в офіційному іменникy відкомпозитні і відапелятивні деривати. Це явище характерне як для чоловічих, так і для жіночих імен. Деривати утворюються за допомогою 43 суфіксів, а також суфіксів-флексій -а та -о. У чоловічих іменах нотуємо 21 суфікс і 2 суфікси-флексії: -и-o, -ej, -oj, -ek, -ik/-нk, -iи/-ни, -k-o, -ol-a,

-an, -en, -in, -oт, -un, -љ-a, -eљ, -iљ, -oљ, -uљ, -оus, -at-a, -ot-a, -a, -o. Жіночі імена мають 22 суфікси і 1 суфікс-флексію: -и-a, -d-a, -ej-a, -k-a, -ik-a, -ic-a/-ic-e, -il-a, -ul-a, -an-a, -en-a, -in-a, -on-a, -un-a, -љ-a, -iљ-a/-iљ-e, -uљ, -uљ-a/-uљ-e, -at-a, -et-a, -ot-a, -av-a, -ev-a, -a.

У процесі аналізу звернено увагу на невелику кількість слов’янських автохтонних імен, запозичених переважно на сучасному етапі з інших слов’янських мов (чол. Milиo, Cvetan, Slobodan, жін. Desanka, Zorica).

У третьому підрозділі третього розділу проаналізовано прізвища, в основах яких можна вбачати САІ відапелятивного походження. Колишніх яскраво виражених САІ у них збереглася порівняно невелика кількість. Для більшості чеських прізвищ етимологія, пов’язана з САІ, не єдина, вона – одна із кількох можливих. Деколи ці імена повністю збігаються з формою прізвищ (Sedmнk, Stojan, Trojan), але часто при переході у розряд прізвищ їх основи могли усікатися, а також збагачуватися суфіксами, характерними для чеської мови. Зокрема, чеські прізвища, з яких вичленовуємо САІ відапелятивного походження, можна розділити на такі групи: 1. Прізвища, в основі яких лежать побажальні імена: Ибn, Иeиak, Chval, Kochan, Kшмpek, Liba, Libeљ, Libora, Mil, Mнl, Myslнk, Odolan, Radon, Slavata, Stбra, Stojan, Tvrdek, Vojen (пор. стч. імена Иaт, Иekaт (обидва – „очікуваний”), Chval, Kochan, Kшмpek, Kшepen, численні старочеські імена з основою Lib-, Mysla, Odol, Odolen, Radovan, Slavata, Star, Stojan, Tvrdek, Vojen). 2. Прізвища, в основі яких лежать імена, дані за певною рисою зовнішнього вигляду, характерними властивостями: Bмl, Bil, Hlava, Hlбvek, Hlaveљ, Hovora, Hovorka (пор. стч. імена Bмlan, Hlava, Hovora). 3. Прізвища, в основі яких лежать імена, що вказували на обставини народження дитини, її черговість у сім’ї: Devбty, Pozdмna, Sedmнk, Trojan, Vosmнk (пор. стч. імена Devбtэ, Pozden, Sedmнk, Trojan, Vosmнk). 4. Прізвища, в основі яких лежать захисні імена: Иiћ, Holoubek, Holub, Holubec, Hronмk, Hroneљ, Hronza, Hroz, Hroza, Hrozek, Hrozny, Hrщza, Hrщzek, Mlad, Mlбdek, Mladen, Mladмnka, Mladota, Mlady, Neliba, Netшeba, Vlk, Vlkan, Vlkon, Vlи, Vlибk, Vlинk (пор. стч. імена Иiћ, Holub, Hroznata (< hroznэ „грізний, страшний”; його функцією було лякати ворогів), Neѕub, Vlk).

У кінці містяться короткі висновки до розділу.

Здійснений у дисертації аналіз чеських слов’янських автохтонних власних особових імен дає змогу зробити такі висновки:

Чехи пережили період згасання САІ в середні віки і період відновлення їх уживання. Процес відновлення тривав від кінця XVIII ст. і протягом ХІХ ст. У ХХ ст. вони вже функціонують в усіх верствах чеського суспільства.

У чеських власних особових іменах-композитах наявні 85 основ. З них 63 основи трапляються лише в препозиції, 17 основ містяться в сучасних чоловічих і жіночих іменах і в препозиції, і в постпозиції. Лише постпозитивними є 5 основ. Найпоширенішими є імена, що містять компоненти Slav-, -slav, Mir-, -mнr (-miш), Mil-, -mil. Походження всіх аналізованих основ – праслов’янське. Лише стосовно -mмr різні вчені пропонують кілька варіантів походження, але і праслов’янська етимологія присутня як один із найвірогідніших варіантів.

У чехів лише невелика група САІ-композитів збереглася у прізвищах у повній формі. Значно більшою є група прізвищ, у яких містяться основи від колишніх САІ-композитів (85 антропооснов). Їх зіставлення з основами сучасних чеських імен показує, що вони значною мірою збігаються. Це свідчить про природний зв’язок між САІ-композитами минулого і сучасними. У прізвищах знаходимо низку основ, які не мають відповідників серед сучасних імен-композитів: Dluh-, Dob-, Dom-, Hod-, Hoj-, Hrd-, Nud-, Puch-, Roh-, Sem-, Sud-, Sul-, Svoj-, Tvrd-, Vid-, Vrch-, Vrt-, Vyљ- та ін. Отже, у минулому чеський іменник був значно багатший на САІ. Наявність одночленних слов’янських автохтонних імен у сучасних чеських прізвищах свідчить про давню і безперервну традицію їх уживання в побуті чехів. Форми багатьох імен і прізвищевих назв, які стали потім прізвищами, датуються XII–XVI ст. Отже, уживання слов’янських автохтонних імен у сучасному чеському списку імен не є впливом інших слов’янських антропонімій чи даниною моді на вживання певного пласту імен. Вони мають за собою в чеському іменному репертуарі кількасотлітню історію.

Виникнення і функціонування САІ відапелятивного походження у слов’ян, у тому числі і в чехів, стимулювалося цілком практичною потребою в іменах захисних і побажальних. Протягом століть ці функції в них поступово втрачалися, відходили на задній план чи забувалися, хоча самі імена такого зразка, увійшовши в побут і традиції, продовжували вживатися. Багато з них існують і сьогодні: Kvмtoт, Kvмtoљ, Mlad, Mlada, Mladen, Mladena, Zdravko, Zlata, Zlatan, Zlatмk, Zlatko, Zlatuљe, Zora, Zoran, Ћiva, Ћivan, Ћivana, Ћivмna, Ћivko та ін. Помітними групами серед імен відапелятивного походження є також імена з основами Mil-, Lib-/Lub-/јub-, Rad-.

Характерним для чеської антропонімії є використання лексико-семантичного і морфологічного способів словотвору для творення імен. Лексико-семантичний спосіб словотвору є дуже давнім. Характерний він і для старочеської антропонімії. Щоправда, з тих давніх імен у сучасному іменникy збереглися лише одиниці: Doubrava, Chval, Mlad, Milovan, Odolen, Pomnмn, Radovan, Smil, Vlk. Небагатим є список і решти імен. Серед них імена відновлені (Lada, Ћdan) або перекладені (Bмla, Jasna) у період національного відродження, а також запозичення з інших слов’янських антропонімій: Danica, Nevena, Rosen, Vuk.

У морфологічному способі словотвору розрізняємо імена, утворені шляхом усічення, й імена, утворені усічено-суфіксальним способом. Обидва також характерні для антропонімій усіх слов’янських мов. Усікатись може і перша, і друга частина композита, а деколи випадає й середня частина. Від твірних основ чоловічих імен утворились флексійним способом (суфікс-флексія -а) жіночі імена, напр., Lumнra, Vмslava. Офіційних форм імен, утворених шляхом усічення, у сучасній чеській антропонімії небагато. У результаті здійсненого аналізу до групи імен, утворених шляхом усічення, зараховуємо: Dan, Kazi, Lumнr, Radvan, Radim, Vбclav, Wieslav, Vмslav та деякі інші.

Кількісно найбільша група імен утворена усічено-суфіксальним способом. Наш матеріал підтверджує, що в чехів поряд із нормативними узус фіксує багато імен із народного антропонімікону, які вжиті офіційно і претендують на введення у словники.

У творенні імен беруть участь суфікси з базовими приголосними -и-, -d-, -j-, -k-, -l-, -n-, -љ-, -t-, -v- і суфікси-флексії -a, -о. Вони діляться на три виразно окреслені групи: а) поширені суфікси, які беруть участь у творенні великої кількості імен; б) суфікси із середньою активністю; в) рідкісні суфікси, які представлені невеликою кількістю імен. Останні переважно належать до давніх чеських суфіксів, активних у минулому (напр., -ot-a), але зараз уже раритетних.

До групи поширених суфіксів належать: -k-a (111 імен), -еk (37), -uљ-a/

-uљ-e (34), -k-o (28), -an-a (24), -en-a (24), -an (20), -oљ (16).

Група суфіксів із середньою активністю: -ic-a/-ic-e (13), -in-a (11), суфікс-флексія -о (10), -ik/-нk (7), -in (7), -oт (7).

До групи малопоширених належать: -uљ (5) (жін. -uљ – 2), -ouљ (5), -љ-a (1) (жін. -љ-a – 4 імені), -un-a (4), -av-a (4), -at-a (3) (жін. -at-a – 1), -en (3), -iљ (3),

-ej (2), -и-a (2), -ik-a (2), -eљ (2), -iљ-a/-iљ-e (2), -on-a (1), -un (1), -ej-a (1), -ot-a (1) (жін. -ot-a – 1), -d-a (1), -oj (1), -il-a (1), -ol-a (1), -ul-a (1), -et-a (1). Малопоширеними є й суфікси, запозичені з південнослов’янських антропонімій: -и-? (3 імені), -ev-a (1).

Валентність поширених суфіксів досить значна. Кожен із них може приєднуватися як до однієї з основ імен-композитів (чи усіченого від такої основи компонента), так і до основи колишнього апелятива. Усі аналізовані суфікси, включаючи і запозичені в іменах від інших слов’янських народів, мають праслов’янське походження.

В основах чеських прізвищ міститься чимало САІ відапелятивного походження. Частина давніх відапелятивних імен слов’янського походження, які зафіксовані у тій чи іншій формі у чеських прізвищах, і сьогодні функціонують у чеському офіційному іменникy: Hroznata, Chval, Kvмtoт, Libor, Mlad, Radoљ, Slavata, Stojan, Vlk, Vojan, Vojen. Група відапелятивних САІ сьогодні функціонує досить активно. Вона кардинально змінилась передусім тому, що у зв’язку з розвитком чеського суспільства відійшли в минуле певні побутові обставини і мотиви називання такими іменами (імена відстрашувальні, захисні), змінились певні традиції у називанні (за обставинами народження – Poznik, за черговістю появи в сім’ї – Vosmнk та ін.).

Основні положення дисертації висвітлено в таких публікаціях:

1. Осташ Л.Р. Чеські особові власні імена з погляду їх походження // Проблеми слов’янознавства. – Вип. 51. – Львів, 2000. – С. –289.

2. Осташ Л.Р. Семантика основ чеських і українських власних особових імен-композитів Наукові записки Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка. – Вип. . – Серія: Філологічні науки (мовознавство). – Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В. Винниченка, 2001. – С. –144.

3. Осташ Л.Р. Слов’янські автохтонні власні особові імена-композити в чеських та українських прізвищах // Мовознавство. – 2002. – № –3. – С. –38.

4. Осташ Л.Р. Суфікси з приголосним -k- у чеських власних особових іменах слов’янського походження // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. – Серія: Мовознавство. – Тернопіль: ТДПУ, 2003. – Вип. . – Ч. . – С. –77.

5. Осташ Л.Р. Слов’янські автохтонні власні особові імена відапелятивного походження в чеських прізвищах // Українське мовознавство / Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – Вип. . – К.: ВПЦ „Київський університет”, 2003. – С. –33.

6. Осташ Л.Р. Одноосновні слов’янські автохтонні імена відапелятивного походження в чеському антропоніміконі // Лінгвістичні студії. Збірник наук. праць. – Вип. . – Донецьк: ДонНУ, 2004. – С. –352.

7. Осташ Л.Р. Автохтонні та псевдоавтохтонні власні особові імена відапелятивного походження в чехів й українців // Студії з ономастики та етимології. 2002. – К.: “Кий”, 2002. – С. –158.

Осташ Л.Р. Слов’янські автохтонні власні особові імена в чеському антропоніміконі. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.03 – слов’янські мови. – Інститут української мови Національної академії наук України, Київ, 2004.

У дисертації проаналізовано чеські сучасні офіційні варіанти власних особових імен слов’янського походження, а також ті слов’янські автохтонні імена, які наявні в чеських прізвищах. Визначено їх місце у сучасному чеському антропоніміконі, досліджено структуру, семантику, етимології, способи словотвору.

На підставі аналізу виділено 85 основ у чеських іменах-композитах і 85 основ колишніх імен-композитів у чеських прізвищах. Досліджено шляхи виникнення, асортимент одноосновних імен, їх словотвір. При розгляді морфологічного способу здійснено комплексну характеристику суфіксів. Проаналізовано також слов’янські автохтонні імена відапелятивного походження в чеських прізвищах.

Ключові слова: чеський антропонімікон, слов’янське автохтонне ім’я, ім’я-композит, одноосновне ім’я, прізвище, семантика, етимологія, словотвір, основа, суфікс.

Осташ Л.Р. Славянские автохтонные собственные личные имена в чешском антропонимиконе. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.03 – славянские языки. – Институт украинского языка Национальной академии наук Украины, Киев, 2004.

В диссертации проанализированы чешские современные официальные варианты собственных личных имен славянского происхождения, а также те славянские автохтонные имена, которые имеются в чешских фамилиях. Определено их место в современном чешском антропонимиконе, исследованы структура, семантика, этимология, способы словообразования.

На основании анализа выделено 85 основ в чешских именах-композитах и 85 основ бывших имен-композитов в чешских фамилиях. Исследованы пути возникновения, ассортимент одноосновных имен, их словообразование. При рассмотрении морфологического способа осуществлена комплексная характеристика суффиксов. Проанализированы также славянские автохтонные имена отапеллятивного происхождения в чешских фамилиях.

Ключевые слова: чешский антропонимикон, славянское автохтонное имя, имя-композит, одноосновное имя, фамилия, семантика, этимология, словообразование, основа, суффикс.

Ostash L.R. Slavonic autochthonous proper personal names in the Czech anthroponomycal system. – Manuscript.

Thesis for Candidate’s Degree of philological sciences – the speciality 10.02.03 – the Slavonic languages. – Institute of Ukrainian Language of National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 2004.

The dissertation gives the analysis of modern official versions of proper personal names of the Slavonic origin, as well as those Slavonic autochthonous names which are present in the Czech surnames.

The dissertation consists of introduction, three sections, conclusions, list of used sources, list of conventional abbreviations and supplements. The supplements comprise both Alphabetical and Inverse indices of the Czech Slavonic autochthonous names, there are also 5 tables.

Introduction expounds actuality of the topic, determines the aim and the task, exposes scientific novelty, theoretical and practical significance of the results which were obtained.

The first section "General consideration concerning the subject of research" consists of two subsections. In the first one we have characterized the state of learning of the Slavonic autochthonous proper personal names