ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ
УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ К.Д.УШИНСЬКОГО (м. Одеса)
Орищенко Оксана Анатоліївна
УДК 159.922
Диференційно-психологічний аналіз емпатії
19.00.01 – загальна психологія, історія психології
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук
Одеса – 2004
Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Південноукраїнському державному педагогічному університеті
імені К.Д. Ушинського (м. Одеса), Міністерство освіти і науки України
Науковий керівник: доктор психологічних наук, професор
Саннікова Ольга Павлівна,
Південноукраїнський державний
педагогічний університет
імені К.Д. Ушинського (м. Одеса),
завідувач кафедри загальної психології
Офіційні опоненти: академік АПН України,
доктор психологічних наук, професор
Максименко Сергій Дмитрович
Інститут психології ім. Г.С. Костюка
кандидат психологічних наук
Кириленко Таїсія Сергіївна
Київський національний університет ім Т.Г. Шевченка доцент кафедри загальної та інженерної психології
Провідна установа: Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, кафедра психодіагностики
Захист відбудеться “22” червня 2004 р. о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.41.053.03 у Південноукраїнському державному педагогічному університеті імені К.Д. Ушинського (м. Одеса) за адресою: 65008, м.Одеса, вул. Старопортофранківська, 26, конференц-зал.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Південноукраїнського державного педагогічного університета імені К.Д. Ушинського (м. Одеса) за адресою: 65008, м.Одеса, вул. Старопортофранківська, 26
Автореферат розісланий “21” травня 2004 року
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Цибух Л.М.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИсТИКА РОБОТИ
Актуальність дослідження визначається необхідністю подальшої розробки теоретичних аспектів проблеми емпатії. На теперішній час дана проблема поступово переходить у міжпредметну і стає об’єктом пильної уваги філософії, соціології, педагогіки та практично всіх галузей психологічної науки: психології особистості (А. Бандура, Р. Даймонд, А.Маслоу, Р. Мей, Ф.Оллпорт, К. Роджерс, К. Хорні, З.Фрейд; М.А. Амінов, Л.П. Виговська, С.М. Максимець, М.В.Молоканов, Е.В. Тюптя, Т.І. Федотюк,); вікової психології (В.В.Абраменкова, Т.П. Гаврилова, В.І.Кротенко, Г.Ф.Михальченко, Т.І.Пашукова, Л.П.Стрєлкова, Л.В. Ткачук, М.В. Удовенко, О.Я. Чебикін, Н.В.Чепелєва, В. Штерн); педагогічної психології (Т.В.Василішина, Ю.Б.Гіппенрейтер, С.Д. Максименко, Л.Б. Малицька, О.Г.Солодухова, Т.І.Федотюк, А.Е.Штеймець); соціальної психології (Г.М.Андрієва, В.С.Агеєв, О.О. Бодальов, М.М. Обозов, А.В.Петровський; Д.Майерс, Т. Шибутані); психології моралі (А. Сміт, Г.Спенсер, А.Шопенгауер; Т.П. Гаврилова, В.І.Кротенко, С.К. Нартова-Бочавер); психології мистецтва (Т.Ліппс, С.Маркус, Р. Мей, К.Г. Юнг; Л.М.Большунова) тощо.
Незважаючи на численні роботи, в яких розглядаються певні аспекти емпатії, у психології поки що не існує комплексних досліджень, де емпатія розглядається як цілісна властивість особистості, в поєднанні її якісних (модальність) і змістовних показників (емпатична спрямованість). Практично відсутні дослідження, в яких емпатія вивчається з позицій диференційного підходу.
Актуальність даної проблеми визначається і вимогами практики. Зміни, що відбуваються в нашому суспільстві під впливом гуманістичної психології, призводять до того, що емпатія почала розглядатися в більш широкому та важливому контексті, - у контексті міжособистісних взаємин, педагогічного спілкування, бізнесу, керівництва, політики, у практиці психотерапії, консультування тощо.
Особливу значущість набуває вивчення показників емпатії у контексті диференційного підходу як такого, що є спрямованим на пошук індивідуально-типових особливостей емпатії в осіб, які відрізняються за певними ознаками. Без врахування діагностики та корекції індивідуальних особливостей емпатії неможливе практичне застосування психології у галузях організації та регуляції взаємовідносин між людьми, виховання та навчання, надання психологічної допомоги.
В психологічній літературі є певні дані про індивідуальні особливості різних характеристик емпатії, зокрема, в залежності від: типу темпераменту (Е.Кречмер, В.І. Кротенко, Л.Б. Малицька, І.М. Юсупов); віку (Т.В.Василішина, Т.П.Гаврилова, А.Е. Штеймець); гендерних відмінностей (А.А.Багмет, Т.П.Гаврилова, Е.І. Ільїн, Л.Б. Ткачук, М.В.Удовенко); професійної належності (Т.В. Василішина, Л.П. Виговська, С.П. Іванова, С.М.Максимець); моральних властивостей, особливостей мотивації (П. Бенсон, Б.І. Додонов, В.В.Колпачніков, С.К. Нартова-Бочавер, М.С. Яницький); психологічних складових темпераменту (О.П. Саннікова, І.П.Твердохлєбова) тощо. Проте, практично слабо представлені роботи, в яких цілеспрямовано розглядаються різні показники емпатії у поєднанні своїх формально-динамічних та змістовних характеристик. Саме з цих позицій, із позицій диференційного підходу, ми й досліджували загальні закономірності та індивідуальні відмінності проявів психологічних характеристик емпатії.
Критерієм для пошуку індивідуальних відмінностей, що виявляються у специфіці емпатії, у вияві її якісних та змістовних характеристик, ми обрали емоційність. Цей вибір визначається тим, що, по-перше, емоційність як стійка властивість індивідуальності бере участь у регуляції діяльності (О.Є.Ольшаннікова, І.В. Переверзєва, О.І. Палєй, В.А. Пінчук, І.В. Пацявічюс); по-друге, - є фактором, що систематизує індивідуальну структуру властивостей особистості; по-третє, - що для нас є особливо важливим, здійснює конституючий та регулюючий вплив на поєднання якісних (модальнісних) особливостей емпатії, на її модальнісну структуру (О.П. Саннікова).
Усе це зумовило вибір теми нашого дослідження “Диференційно-психологічний аналіз емпатії”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проводилось в рамках наукової програми кафедри психології, що входить до тематичного плану Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д.Ушинського (“Теорія та практика конструювання та адаптації комп’ютерної діагностики професійних властивостей особистості” № 0197 V 008545). Тему затверджено Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 6 від 19.06.2001 р.).
Об’єкт дослідження – психологічні особливості емпатії в осіб, що відрізняються за емоційністю.
Предмет дослідження – різнорівневі показники емпатії (модальність, емпатична спрямованість) та їх диференційно-психологічний аналіз.
Мета дослідження полягає у теоретичному та емпіричному обґрунтуванні структури емпатичної спрямованості, у дослідженні психологічних особливостей особистості з різними проявами емпатії, у здійсненні диференційно-психологічного аналізу емпатії.
Згідно з метою було визначено такі завдання дослідження:
1. На основі аналізу літератури визначити логіку та напрямок теоретико - емпіричного дослідження, уточнити поняття “емпатія”, його структуру, виділити та описати конкретні показники, що характеризують емпатичну спрямованість, визначити спектр властивостей особистості, що є пов’язаними з емпатією;
2. Розробити комплекс методів та підходів, релевантних меті дослідження, відібрати надійний психодіагностичний інструментарій, створити оригінальну методику, що діагностує емпатичну спрямованість;
3. Провести емпіричне дослідження якісних (модальнісних), змістовних (емпатична спрямованість) показників емпатії, широкого спектру властивостей особистості і вивчити взаємозв’язки між означеними рядами психічних явищ;
4. Дослідити психологічні особливості осіб, що відрізняються структурою емпатії;
5. Вивчити індивідуально-типові особливості емпатії в осіб, що відрізняються за типом емоційності.
Гіпотеза. У контексті континуального підходу емпатія розглядається як складна багаторівнева властивість особистості. Серед характеристик емпатії, окрім якісних (модальнісних), можна виділити показники її змістовного рівня. Один з аспектів цього рівня може бути представлений показниками емпатичної спрямованості, яка характеризує переваги у виборі об’єктів емпатичних переживань.
Якісні (модальнісні) та змістовні (емпатична спрямованість) показники емпатії неоднозначно пов’язані між собою. Індивідуальна специфіка емпатії виявляється в якісно - кількісному поєднанні показників, що входять до її структури. Своєрідність цих поєднань детермінована ступенем домінування тієї чи іншої емоційної модальності (типом, диспозицією).
Теоретичною та методологічною основою дослідження виявилися: положення психології про природу та сутність емпатії (Т.П. Гаврилова, В.В.Бойко, Л.Н. Большунова, Т.В.Василішина, Л.П. Виговська, Ю.Г.Гіппенрейтер, В.І.Кротенко, В.А. Лабунська, С.М. Максимець, Л.Б.Малицька, Л.П.Стрєлкова, Т.І. Федотюк, Н.В. Чепелєва, І.М. Юсупов; А.Е.Айві, М.Б. Айві, А.К. Бохарт, А. Гольштейн, Д. Іган); уявлення про емпатію як про емоційне явище (Т.П.Гаврилова, А.Ф.Лазурський, Т.І. Пашукова, Т.І.Стрєлкова, І.М. Юсупов; А.Мехробян, Н. Епштейн); як про афективно-когнітивне утворення (О.О. Бодальов, Є.О. Клімов, М.М.Муканов); як про інтегральну властивість особистості (В.В. Бойко, Т.П.Василішина, В.І.Кротенко, М.М. Обозов, О.П. Саннікова, С.Д. Максименко, Г.М.Михальченко, В.А.Лабунська). Теоретичною основою також є провідні положення про роль та значення емпатії у міжособистісному спілкуванні (О.О.Бодальов, В.А. Кан-Калік, Т.Р. Каштанова, А.А. Леонтьєв, В.А. Лабунська, А.В.Мудрик, В.Н. Мясищев); про сприймання та розуміння людини людиною (Г.М.Андрієва, О.О. Бодальов, А.А. Борисова, Т.П.Гаврилова, О.Г. Кукосян, О.А. Кисельова, В.А. Лабунська, А.А.Налчаджан, М.В. Удовенко); про загальні принципи диференційно-психологічного аналізу (А.Анастазі, Ю.Б.Гіппенрейтер, В.С.Мерлін, С.К. Нартова-Бочавер, В.Д.Небиліцин, А.Е.Ольшаннікова, І.В. Равіч-Щербо, Б.М.Теплов); теорії емоцій та емоційної регуляції діяльності (В.К. Вілюнас, Г.С.Костюк, О.М. Леонтьєв, Е.Л. Носенко, О.Я.Чебикін); теоретичні уявлення про емоційність як стійку властивість особистості та її участь у регуляції діяльності (Б.М.Теплов, В.Д. Небиліцин, О.Є. Ольшаннікова, І.В.Пацявічюс); континуально-ієрархічний підхід до дослідження структури особистості; уявлення про емпатію у контексті даного підходу як про складне багаторівневе цілісне утворення (О.П. Саннікова).
Методи дослідження. У дисертаційному дослідженні використовувалася система методів та методик, що включає: 1) аналіз та систематизацію теоретичних підходів та емпіричних результатів, що містяться у наукових літературних джерелах; 2) методи збору емпіричних даних, що можна згрупувати таким чином: а) за методами дослідження - спостереження, опитування, анкетування, аналіз продуктів діяльності (контент - аналіз творів); б) за засобом отримання даних - методики, що засновані на самооцінці та експертних оцінках; в) за завданнями дослідження - психодіагностичні методики.
Психодіагностичний комплекс склали як традиційні, стандартизовані психодіагностичні методики, так і спеціально розроблені (у співавторстві) для означеної мети. Конкретно використовувалися: оригінальний “Тест-опитувальник емпатичної спрямованості особистості”; методика діагностики емпатичних тенденцій особистості (М.І. Юсупов); “Психодіагностичний модальнісний опитувальник емпатії”, “Тест-опитувальник формально-динамічних показників товариськості”, “Чотиримодальнісний тест-опитувальник емоційності” (О.П. Саннікова); “16-факторний особистісний опитувальник”, форми А та Б (Р. Кеттелл); “Тест-опитувальник психологічної проникливості” (О.П. Саннікова, О.А.Кисельова).
Обробка отриманих даних здійснювалася за допомогою кількісного (кореляційного та факторного; SPSS 10.0.) та якісного (методів “асів”, “профілів”) аналізів. У межах якісного аналізу було використано непараметричний Х-критерій ван дер Вардена.
У дослідженні брали участь 415 осіб, із них: 292 студенти (у віці від 18 до 23 років), 123 слухачі факультету післядипломної освіти (у віці від 25 до 45 років); окремо вибірка стандартизації охоплювала 180 осіб.
Наукова новизна отриманих результатів дисертаційного дослідження полягає в тому, що:
- вперше теоретично і емпірично структура емпатії розглядається не тільки на формально-динамічному та якісному рівнях, але й на змістовному рівні;
- вперше змістовний рівень емпатії представлений показниками емпатичної спрямованості, досліджено її компонентний склад;
- визначено характер взаємовідносин між якісними та змістовними показниками емпатії, здійснено диференційно-психологічний аналіз їхніх поєднань;
- доведено та вивчено взаємозв’язки змістовних показників емпатії з широким спектром властивостей особистості: вивчені психологічні портрети осіб з різною індивідуальною структурою емпатії (своєрідність якісно-кількісного поєднання її показників);
- набуло подальшого розвитку уявлення про емоційність (стійка властивість індивідуальності) як фактора, що структурує показники емпатії;
- розроблено тест-опитувальник показників емпатичної спрямованості (методика діагностики змістовних показників емпатії).
Теоретичне значення дисертації полягає в уточненні структури емпатії як цілісної багаторівневої властивості особистості; в обґрунтуванні та вивченні характеристик емпатії змістовного рівня (емпатичної спрямованості) та їхніх співвідношень із якісними (модальнісними) показниками емпатії; у використанні диференційно-психологічного підходу при дослідженні широкого спектру властивостей особистості, що відповідають різним диспозиціям компонентів емпатії (якісно-кількісне поєднання її показників); у доповненні уявлень про емоційність як фактора, що системоутворює індивідуальну структуру емпатії і, зокрема, емпатичної спрямованості; у дослідженні типового та індивідуального у проявах емпатії в осіб з різним типом емоційності.
Практичне значення отриманих результатів. Матеріали роботи можуть бути використані у процесі підготовки та викладанні певних розділів загальної, вікової, педагогічної, соціальної психології, психології спілкування тощо.
Самостійну практичну цінність представляє валідний та надійний тест-опитувальник емпатичної спрямованості, який може бути використано і у наукових, і у практичних цілях, зокрема, при профвідборі, профорієнтації, консультуванні. Методику можна рекомендувати практичним психологам різних спеціалізацій (освіта, медицина, сімейне консультування тощо) для психодіагностичного дослідження.
Особистий внесок автора у роботи, що виконані у співавторстві. Автор узагальнив стан проблеми дослідження феномену “емпатія”, систематизував теорії, що пояснюють її структуру, компонентний склад; дослідив загальні закономірності та індивідуальні особливості емпатії, емпатичної спрямованості та їхні прояви в осіб із різною емоційною диспозицією; взяв участь у розробці концепції методики, здійснив постановку проміжних дослідницьких завдань на різних етапах створення та апробації методики; самостійно зібрав емпіричний матеріал, провів математико-статистичну обробку, інтерпретацію та обговорення отриманих результатів.
Вірогідність та надійність отриманих результатів дослідження забезпечується адекватністю методологічного обґрунтування основних теоретичних положень, відповідністю використаного інструментарію меті та завданням дослідження, а також усім необхідним критеріям валідності та надійності; застосуванням сучасного апарату математичної статистики; поєднанням кількісного та якісного аналізів; репрезентативністю вибірки досліджуваних.
Апробація результатів. Результати дослідження було представлено та обговорено на IV Міжнародних читаннях “Психологія у сучасному вимірі: теорія та практика”, Харків, квітень 2002 р.; на науково-практичній конференції “Проблеми розвитку педагогіки вищої школи в XXI столітті: теорія та практика”, Одеса, травень 2002 р.; на Міжнародній науково-практичній конференції “Феноменологія щирості”, Вінниця, вересень, 2002р.; на Всеукраїнській асоціації молодих вчених, Київ - Одеса, серпень 2002р.; на VI Костюківських читаннях “Психологія у XXI столітті: перспективи розвитку”, Київ, січень 2003 р.; на Міжнародній науково-практичній конференції молодих науковців “Психологія сучасності: наука і практика”, Одеса, грудень 2003 р.; на засіданнях кафедри психології Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д.Ушинського.
Публікації. Зміст та результати роботи відображено в 9 публікаціях, серед яких є 1 свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір та 3 публікації у фахових виданнях.
Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків. Повний обсяг дисертації 223 сторінки, таблиць - 8, малюнків - 24, список використаної літератури містить 237 праць українських та зарубіжних авторів.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обґрунтовано актуальність проблеми; визначено об’єкт, предмет, мету, гіпотезу та завдання дослідження; розкрито теоретико-методологічні засади, методи дослідження; висвітлено наукову новизну роботи, її теоретичну та практичну цінність, наведено дані щодо апробації результатів дисертаційного дослідження та публікацій за темою дисертації.
У першому розділі “Теоретико-методологічні основи дослідження емпатії” висвітлено передумови дослідження проблеми емпатії, здійснено аналіз різних підходів до визначення поняття, що досліджується, як в історичній ретроспективі, так і в сучасній вітчизняній та зарубіжній літературі; проаналізовано основні напрямки у поглядах на структуру емпатії, її компонентний склад; розглянуто місце емпатії у структурі особистості у контексті її зв’язків із певними властивостями особистості; проаналізовано існуючі в літературі дані щодо вивчення індивідуальних відмінностей у прояві емпатії.
Аналіз літератури показав, що проблема емпатії і в історії психології і в сучасній науці стає об’єктом пильної уваги різних галузей гуманітарного знання, що перетворює її у міждисциплінарну проблему. Теоретичний аналіз сучасних досліджень означеної проблеми свідчить про те, що в зарубіжній літературі емпатія розглядається: у контексті психології розуміння почуттів та потреб іншої людини (Р.Даймонд, Т. Шибутані,); як “вчуття” у подію, в об’єкт мистецтва, природу (С. Маркус, Т. Ліппс, К.Г. Юнг); у контексті афективного зв’язку з іншими людьми (А.Мехрабян, П. Фресс, Н. Епштейн); у зв’язку з дослідженнями якостей особистості професіонала (А.Е. Айві, М.Б. Айві, В.Айкенс, А.К. Бохарт, Д. Іган, А. Гольдштейн, Р. Мей, Т. Райк, К.Роджерс, Л.Сайлік-Даунінг).
Останнім часом у психології виділяються два підходи у поглядах на емпатію. З позицій першого підходу емпатія розглядається як процес або як стан (А.П. Сопіков, Л.П.Стрєлкова, І.М. Юсупов; Т. Райк, К. Роджерс); для другого підходу характерним є уявлення про цей феномен як про здатність чи стійку властивість особистості (Т.П.Гаврилова, В.І. Кротенко, М.М.Муканов, В.А.Лабунська, О.П. Саннікова). У межах другого підходу існує тенденція по-різному ставити акценти у визначенні поняття “емпатія”: деякі дослідники розглядають її у контексті моральних почуттів (Т.П.Гаврилова, Ю.З. Гільбух, В.І.Кротенко, В.Д.Шадриков); інші роблять акцент на тому, що емпатія відіграє центральну роль у гармонізації міжособистісних стосунків (В.Д.Абраменкова, В.С. Агеєв, Ю.Б.Гіппенрейтер); багато дослідників вважають її джерелом альтруїзму, підтримуючої поведінки (С.К. Нартова-Бочавер, Е.П. Ільїн, В.В.Колпачников, М.С. Яницький).
Останнім часом емпатія активно вивчається у професійному контексті: як “педагогічна емпатія” (Ю.Б. Гіппенрейтер, Т.В.Василішина, Л.П. Виговська, В.І. Кротенко, С.Д.Максименко, С.М. Максимець, Л.Б. Малицька, М.В. Тоба, А.Є. Штеймець, Т.С. Яценко); як “терапевтична емпатія” (А.Е.Айві, М.Б. Айві, А.К. Бохарт, Д. Іган, Т. Райк), як базова терапевтична настанова (Н.Ф. Каліна); як професійно важлива властивість психолога (М.А. Амінов, Ж.П. Вірна, М.В.Молоканов, О.П. Саннікова, Т.І. Федотюк, Н.В. Чепелєва).
Розглядаючи емпатію як складну властивість, ми досліджували її компонентний склад у контексті структурно-ієрархічної концепції особистості. Згідно з цим підходом особистість розглядається як макросистема, що складається з різнорівневих підсистем. Емпатія в контексті даного підходу розглядається як складне багаторівневе, але в той же час і цілісне утворення, у структурі якого виділяється 3 рівні: 1) формально-динамічний, що характеризує динамічні властивості емпатії (особливості виникнення та течії емпатичних реакцій) і якісні, які відображають психологічну сутність емпатичного процесу (емоційна емпатія, коґнітивна, предиктивна та дійова); 2) змістовний, до якого входять ті аспекти емпатії, що стосуються вибору простору, для переживання емпатії і морально-етичного змісту її об’єкта; 3) імперативний рівень, що відображає індивідуальні уявлення про існуючі соціально-культурні „норми” емпатичних проявів (О.П. Саннікова).
Такий підхід у погляді на структуру емпатії дозволяє, з одного боку, розглядати її як цілісну властивість, із другого, досліджувати показники її формально-динамічного й змістовного рівнів. Якщо динамічні і якісні показники аналізувалися в наукових дослідженнях, то змістовні, практично, не вивчалися. Саме експлікація та описання показників емпатії змістовного рівня, зокрема, емпатичної спрямованості на вибір об’єкту представлені в першому розділі нашого дослідження.
Серед таких об’єктів та сфер життєдіяльності виділяють, перш за все, соціальну сферу, де виявляється емпатія у близькому колі спілкування (О.О.Бодальов, В.І. Кротенко, Т.П. Пашукова); у професійному спілкуванні (Л.П. Виговська, С.М. Максимець, Л.Б. Малицька, Т.І. Федотюк); у широкому колі спілкування (Є.П. Ільїн, І.М. Юсупов; Д.Майерс, П. Фресс); і емпатія суб’єкта до самого себе (А.К.Бохарт, Д. Іган, К. Роджерс, Е. Шостром, Е.Фромм). Емпатичні переживання можуть бути пов’язані не тільки з подіями, які відбуваються з об’єктом “тут і зараз”, але й із ситуаціями, що трапилися з ним у минулому чи відбуватимуться у майбутньому (Т.П. Гаврилова, В.А.Лабунська). У багатьох роботах розглядається можливість переживання емпатії по відношенню до творів мистецтва (О.О.Бодальов, Л.Н. Большунова, С.Б. Борисенко, Б.І. Додонов; С. Маркус, Р. Мей, Т. Ліппс, К.Г. Юнг); до тварин, рослин, інших об’єктів природи та навколишнього світу (Є.П. Ільїн, В.І.Кротенко, М.В. Удовенко, Т.І. Федотюк). Пошук та дослідження сфер об’єктивної реальності, на який спрямований суб’єкт як носій емпатичних переживань, дозволяє виділити характеристики емпатичної спрямованості як одного із змістовних аспектів цього складного феномену.
Емпатична спрямованість розглядається як прояв емпатичних переваг, як “вибір” суб’єктом тих об’єктів, тих сфер життєдіяльності по відношенню до яких, в першу чергу, виникають емпатичні переживання суб’єкта і де найбільш яскраво виявляється індивідуальна своєрідність емпатії. У психологічній літературі існує інформація, яка дозволяє виділити серед показників емпатичної спрямованості: емпатію до рідних, близьких, друзів, (названа нами релятивною емпатію -ЕР); до колег, клієнтів, учнів (професійне спілкування - ЕП); до незнайомих та малознайомих людей (позапрофесійне спілкування - ЕПп); до самого себе (аутоемпатія - Аут); до героїв художніх творів (ЕАрт); до представників тваринного світу (ЕФа); до рослинного світу (ЕФл); до навколишнього світу в цілому (ЕНс); до подій в минулому (ЕРет); до майбутніх подій (ЕМ). Ці показники розглядаються як біполярні континууми: один полюс свідчить про яскравий прояв даного показника, другий - про відсутність такого прояву.
Теоретично доведено, що серед властивостей особистості, що є гіпотетично пов’язаними з емпатією, виділяються: товариськість (О.О.Бодальов, А.І. Ільїна, Т.Р. Каштанова, О.П.Саннікова, Т.І. Федотюк); психологічна проникливість (А.А. Борисова, Н.П.Ерастов, О.А. Кисєльова, І.А.Куницина, В.А. Лабунська; Г.Оллпорт) та широкий спектр властивостей особистості, що представлені у факторній структурі особистості Р. Кеттелла.
У роботі проводиться аналіз теоретико-емпіричних досліджень індивідуально-типових особливостей емпатії і обґрунтовується вибір емоційності як критерія для диференційного аналізу емпатії та емпатичної спрямованості.
У другому розділі “Методичні основи дослідження емпатії у контексті широкого спектру властивостей особистості” на основі узагальнення теоретичних досліджень визначено основні напрямки, методичну процедуру дослідження емпатії, викладені основні етапи роботи над оригінальною методикою (у тому числі й результати стандартизації тесту-опитувальника емпатичної спрямованості), визначено репрезентативність вибірки, обґрунтовано вибір кожної психодіагностичної методики. Використовувалися як оригінальний тест-опитувальник емпатичної спрямованості особистості, так і традиційні стандартизовані методики. У даному розділі також зроблено аналіз психодіагностичної літератури з метою пошуку методичного інструменту, що є адекватним завданням дослідження і діагностує означені показники емпатичної спрямованості. Відсутність засобу, що може діагностувати показники емпатичної спрямованості, доводить необхідність розробки оригінальної методики.
Тест-опитувальник створювався протягом року відповідно до всіх вимог психометрики. Стандартизація проводилась на базі Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д.Ушинського, Національного університету імені І.І.Мечникова (180 осіб); результати перевірки на валідність та надійність (тест-ретест надійність, паралельний тест, метод ділення навпіл) достатньо високі - на значущому 1%- рівні. Дані факторного аналізу дозволяють вважати тестовий конструкт концептуально валідним, тобто дозволяє розглядати його як інструмент діагностики емпатичної спрямованості.
У третьому розділі “Диференційно-психологічний аналіз результатів емпіричного дослідження особливостей емпатії” представлені дані, що були отримані за допомогою кількісного (кореляційного) та якісного (методи “асів”, “профілів”) аналізів; здійснено опис та психологічну інтерпретацію отриманих результатів.
У ході кореляційного аналізу між якісними та змістовними показниками емпатії отримано такі результати:
1) аналіз зв’язків між окремими показниками емпатичної спрямованості виявив значущі позитивні кореляції, які поєднуються у самостійні групи (блоки). Ці поєднання характеризують спрямованість емпатії: на соціальне оточення (ЕР; ЕП; ЕПп); на природу (Ефа; Ефл; Енс); на події, які відбуваються у різних часових інтервалах (Ерет; ЕМ). Показники ЕАрт (емпатія до героїв художніх творів) та ЕАут (аутоемпатія) мають одиничні кореляційні зв’язки із зазначеними блоками показників;
2) результати кореляційного аналізу між якісними та змістовними показниками емпатії представлені на рис. 1.
Рис. 1. Кореляційна плеяда якісних (модальнісних) та змістовних (емпатична спрямованість) показників емпатії.
Емоційна емпатія (ЕЕ) частіше за інші модальності виявляється у соціальній сфері, у спілкуванні з іншими людьми як в актуальних, тобто, “тут і зараз” ситуаціях (тісний зв’язок показника ЕЕ з блоком параметрів, що характеризують соціальний характер емпатичної спрямованості), так і в ситуаціях, що умовно переживаються з приводу подій минулого чи майбутнього. Дійова емпатія (ДЕ) не спрямована на об’єкти природи, що, можливо, свідчить про відмовлення від об’єктів природи як сфери прояву емпатичних переживань та дій.
Кореляційний аналіз виявив наявність позитивних зв’язків між якісними та змістовними показниками емпатії та майже з усіма параметрами психологічної проникливості (зіркість, спрямованість на розуміння іншої людини, соціальна інтуїція, схильність до психологічної інтерпретації) та товариськості (ініціативність у спілкуванні, легкість, виразність як у широкому, так й у вузькому колі спілкування).
Результати кореляційного аналізу між якісними (модальнісними) та змістовними (емпатична спрямованість) показниками емпатії та широким спектром властивостей особистості (за Р. Кеттеллом) виявили тенденцію, що свідчить про групування коефіцієнтів кореляцій навколо якісних показників емпатії, з одного боку, та змістовних, - з іншого. Даний факт підтверджує наші уявлення про структуру емпатії.
Аналіз кореляційних зв’язків між показниками емпатії (якісними та змістовними) та емоційності показує, що найбільш емпатичними є особи, які схильні до негативних переживань за типом С та П.
Диференційно-психологічний аналіз емпатії здійснювався за допомогою якісного аналізу даних (метод „асів” і „профілів”). Психологічні особливості вивчалися у групах досліджуваних, що відрізнялися:
а) за модальнісним типом емпатії (домінування одного з якісних показників емпатії ЕЕ, КЕ, ПЕ, ДЕ);
б) за типом емпатичної спрямованості (домінування високих або низьких значень загального показника емпатичної спрямованості; домінування одного з показників емпатичної спрямованості, тобто переважний вибір конкретної сфери життєдіяльності для прояву емпатичних переживань);
в) за типом емоційності (стійка схильність до переживань емоцій певної модальності).
Використання якісного аналізу дозволило вивчити та описати психологічні портрети типових представників виділених груп. Аналіз профілів емпатичної спрямованості в групах із різним якісним (модальнісним) типом емпатії було встановлено, що певному якісному типу емпатії відповідає вибір певних об’єктів емпатичних переживань. Це означає, що суб’єкт виявляє властиву йому особливість емпатії, тобто „улюблену” емпатичну модальність у найбільш комфортній для нього сфері життєдіяльності. Так, емпатія представників емоційно-емпатичного типу виявляється переважно у соціальній сфері; когнітивно-емпатичному типу властиво виявляти дану модальність емпатії по відношенню до об’єктів природи, навколишнього світу; предиктивно-емпатичний тип спрямовує свою емпатію на осіб, що належать до вузького кола спілкування і, нарешті, представники дійово-емпатичного типу виявляють емпатію у професійному спілкуванні.
В результаті аналізу профілів груп досліджуваних з різними поєднаннями показників емпатії та емпатичної спрямованості встановлено, що представники виділених груп відрізняються специфікою психологічної проникливості, товариськості та факторної структури особистості (за Р.Кеттеллом). Дослідження профілів означених рис дозволило знайти міжгрупові розбіжності та описати психологічні портрети типових представників даних груп у контексті широкого спектру властивостей особистості, що вивчаються.
У межах нашої роботи особливе значення мало дослідження індивідуально-типових особливостей емпатії та емпатичної спрямованості в осіб з різним типом емоційності (рис. 2, 3).
Рис. 2. Профілі якісних показників емпатії в осіб з різним типом емоційності.
Аналіз профілів показав, що найвищі значення загальних показників емпатії та емпатичної спрямованості виявляє група з домінуванням емоційної модальності П (печаль); найнижчі - група досліджуваних з домінуванням модальності Г (гнів).
Встановлено, що в групах з домінуванням полімодальних типів емоційності, в яких однією домінуючою емоцією є емоція модальності Г (гнів), виявлені низькі значення більшості якісних показників емпатії. Це свідчить про те, що стійка схильність до переживання емоції модальності Г (гнів) в значній мірі знижує схильність до емпатії. Доведено, що кожний тип емоційності має не тільки своєрідне якісно-кількісне поєднання показників, що входять до модальнісної (якісної) структури емпатії, але й характеризується певними емпатичними перевагами (емпатичною спрямованістю). Можна сказати, що кожному типові емоційності властива своя специфіка емпатії.
Рис. 3. Профілі емпатичної спрямованості в осіб з різним типом емоційності.
Представники типу емоційності Р (радість) характеризуються схильністю до предиктивної (ПЕ+) і коґнітивної емпатії (КЕ+). Ці особливості емпатії виявляються переважно у вузькому колі спілкування (ЕР+), у професійному спілкуванні (ЕП+), вони також пов’язані з подіями минулого (ЕРет+) та майбутнього (ЕМ+). Останній факт свідчить про те, що представникам цього типу емоційності притаманна схильність до фіксування на проблемах минулого або майбутнього й одночасно невміння жити за принципом “тут і зараз”.
Об’єктом співчуття, співпереживання, турботи для “радісників” є не люди взагалі, а їхнє близьке оточення. Їм властиве радісне ставлення до життя, яке ніби “захищає” таких суб’єктів від усіх болісних проявів навколишнього світу. Подібна тенденція виявляється також у відсутності емоційного відгуку на події, що відбуваються з героями художніх творів.
Представникам Г (гнів)-типу емоційності властиво вміння розуміти стан іншої людини (КЕ+) при відсутності емоційного співпереживання, співчуття (ЕЕ-), прогнозування її афективних реакцій (ПЕ-) та бажання надати їй допомогу (ДЕ-). Співчуття “гнівливіка” спрямовано, в основному, тільки на нього самого (ЕАут+). Виняток становить лише показник ЕФл (емпатія до рослин), що можна пояснити тим, що рослини для нього є об’єктом емпатії, що не потребують ніякої відповідальності, вимог і активної допомоги. У порівнянні з представниками інших емоційних типів, тільки “гнівливіки” не фіксовані ні на минулому (ЕРет-), ні на майбутньому (ЕМ-) і перебувають у “теперішньому” часі.
Представників С (страх)-типу емоційності властива підвищена емоційна чутливість, що виявляється у розумінні переживань іншої людини (КЕ+), емоційної підтримки та уваги до неї (ЕЕ+), при відсутності вмінь прогнозувати її поведінкові реакції в емпатогенній ситуації (ПЕ-) та надати допомогу (ДЕ-). Особливості емпатії “страховика” виявляються тільки у близькому колі спілкування (ЕР+), де він почуває себе безпечно.
Представникам П (печаль)-типу емоційності притаманні не тільки співпереживання, співчуття, турбота (ЕЕ+) про людей, але й активна їм допомога (ДЕ+). Вони не завжди можуть зрозуміти емоційні стани та переживання іншої людини (КЕ-), передбачити її наступні дії (ПЕ-). Схильність до альтруїстичної поведінки виявляється у близькому колі спілкування (ЕР+). Яскравою характеристикою досліджуваних цієї групи є їхня фіксованість на проблемах минулого (ЕРет+) та схильність до переживань із приводу того, що може статися з ними та їхніми близьким оточенням у майбутньому (ЕМ+). Пояснення цього містяться у психологічній сутності домінуючої емоції П.
Таким чином, результати теоретико-емпіричного дослідження дозволяють зробити такі висновки:
1. На основі аналізу літератури уточнено поняття „емпатія”, яка розуміється як відносно стійка, інтегральна властивість особистості, що виявляється: а) у здібності емоційно відгукатися на переживання іншої людини (іншого об’єкту емпатії), у розумінні його емоційних станів, у передбаченні афективних реакцій, в активному намаганні допомогти; б) у спрямованості на певний об’єкт емпатичних переживань.
2. Аналіз психологічних досліджень дозволив теоретично визначити та емпірично дослідити конкретні показники емпатії, що представляють один з аспектів змістовного рівня психічного, а саме, емпатичну спрямованість особистості. Емпатичну спрямованість на даному етапі дослідження ми не розглядаємо в контексті морально-етичного аспекту, а розуміємо як прояв емпатичних переваг, як “вибір” суб’єктом тих об’єктів, тих сфер життєдіяльності, по відношенню до яких, в першу чергу, виникають емпатичні переживання суб’єкта і де найбільш яскраво виявляється індивідуальна своєрідність емпатії.
3. Виділені й описані такі показники емпатичної спрямованості, як емпатія: до рідних, близьких, друзів, (релятивна емпатії - ЕР); до колег, клієнтів, учнів (професійне спілкування - ЕП); до незнайомих та малознайомих людей (позапрофесійне спілкування - ЕПп); до самого себе (аутоемпатія - Аут); до героїв художніх творів (ЕАрт); до представників тваринного світу (ЕФа); до рослинного світу (ЕФл); до навколишнього світу в цілому (ЕНс); до подій в минулому (ЕРет); до майбутніх подій (ЕМ). Індивідуальні особливості емпатії виявляються у специфічному поєднані її показників.
4. Розроблено за правилами психометрики оригінальний тест - опитувальник емпатичної спрямованості. Апробація методики діагностики змістовних показників емпатії показала високий ступінь її надійності та валідності.
5. Теоретико-емпіричне дослідження емпатії у контексті широкого спектру властивостей особистості показало існування значущих зв’язків між показниками емпатії, емоційності, товариськості, психологічної проникливості та факторами особистості (за моделлю Р.Кеттела).
6. Емпірично виділені модальнісні типи емпатії, що відрізняються поєднанням її показників, тобто, домінуванням: 1) однієї з якісних модальностей, зокрема, емоційно-емпатичний тип, коґнітивно-емпатичний тип, предиктивно-емпатичний тип, дійово-емпатичний тип; 2) одночасно декількох показників. В даній вибірці виявлено два таких, найбільш яскравих типи: з максимально високими і з мінімально низькими значеннями інтегрального показника емпатії. У просторі рис особистості, що пов’язані з емпатією (емоційність, товариськість, психологічна проникливість, фактори особистості), вивчені особливості психологічних портретів представників різних модальнісних типів емпатії.
Емпірично виділені типи емпатичної спрямованості, що відрізняються поєднанням її показників.
Встановлено, що осіб зі схильністю до емпатичних переживань у соціальній сфері відрізняє соціальна сміливість, товариськість, доброзичливість, легкість у спілкуванні та подоланні труднощів, ініціативність, делікатність, дипломатичність, турботливість (А+), нечутливість до загрози, відсутність почуття провини (Н+, О-).
Представники групи з домінуванням аутоемпатичних тенденцій характеризуються інторовертованістю, відсутністю співчуття до іншої людини, дефектом сумлінності (G-). Вони оптимістичні, задоволені життям (L-,Q4-), центровані на собі, байдужі до оцінок, думок та почуттів інших людей, несамокритичні, “не знайомі” з почуттям провини (О-).
Особи із домінуючою схильністю емпатичних переживань до навколишнього світу характеризуються як спокійні, стримані, соціально несміливі (Q4-), інтравертованіи (QIY), байдужі до критики та як такі, що не переймаються почуттям провини (О-).
Група осіб із домінуванням емпатичної спрямованості на події минулого та майбутнього відрізняються реалістичністю та прагматичністю, простотою смаків та прозаїчністю уяви. Вони надійні, чесні та сумлінні (М+). Мають яскраво виражену потребу у спілкуванні, завжди готові до співробітництва, уважні і доброзичливі по відношенню до людей (А+).
7. Доведено, що група людей, що мають схожий модальнісний тип емпатії, демонструють схожу емпатичну спрямованість і саме цим відрізняються від представників інших типів емпатії. Виявлено, що:
- особи з домінуванням емоційної емпатії (емоційно-емпатичний тип) схильні до переживань емпатії у соціальній сфері та у світі тварин;
- особи з домінуванням коґнітивної емпатії (коґнітивно-емпатичний тип) спрямовують її переважно на близьке та широке коло спілкування, на події майбутнього;
- особи з домінуванням предиктивної емпатії (предиктивно-емпатичний тип) виявляють її у близькому оточенні, по відношенню до героїв художніх творів та суб’єктів професійного спілкування;
- особи з домінуванням дійової емпатії (дійово-емпатичний тип) – спрямовують її на тварин та на суб’єктів професійного спілкування.
8. Встановлено, що, з одного боку, на формування емпатичної спрямованості впливає життєвий і професійний досвід особистості: виявлені відмінності в показниках емпатичної спрямованості в осіб, що відрізняються за віком, рівнем освіти, життєвим та професійним досвідом. З другого боку, доведено, що емоційність, як стійка властивість індивідуальності, впливає на структуру не тільки якісних (модальнісних) показників емпатії, а й визначає індивідуальну специфіку емпатичної спрямованості: групи людей, що мають схожі індивідуально-особистісні особливості емоційності, характеризуються схожими поєднаннями показників емпатії. Це зумовлено психологічною сутністю емоцій, що містить кожна емоційна модальність.
9. Проведене дослідження не вичерпує усіх аспектів проблеми. Виконана дисертаційна робота дозволяє визначити низку актуальних питань, що потребують подальшого наукового пошуку, зокрема: вивчення динаміки показників емпатії; пошук не тільки типових, а й індивідуальних сполучень всіх показників емпатії; вивчення морально-етичних аспектів змістовних характеристик емпатії; розробка психокорекційних програм з урахуванням індивідуальних особливостей емпатії тощо.
Основний зміст дисертації відображено в публікаціях:
1. Орищенко О.А. Соотношение качественных и содержательных особенностей эмпатии // Вісник Харківського університету. - 2002. - №550. - Ч.1. Серія “Психологія”. - С.179-183.
2. Орищенко О.А. Індивідуальні відмінності в емпатичних перевагах // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції “Проблеми розвитку педагогіки вищої школи в XXI столітті: теорія і практика”. Ч. II. Психологічна підготовка фахівців до професійної діяльності. - Одеса: НДРВВ ОЮІ НУВС, 2002. - С. 113-116.
3. Орищенко О.А. Психологическая характеристика лиц с доминированием аутоэмпатических тенденций // Феноменологія щирості: Збірник матеріалів конференції / За загальною редакцією І.А Слободінюка. – Вінниця: Поділля, 2002. - С. 264 - 271.
4. Орищенко О.А. Проявление качественных особенностей эмпатии в специфике психологической проницательности // Науковий вісник “Всеукраїнська асоціація молодих науковців”. - Київ-Одеса. - 2002. - № 3. - С. 88-96.
5. Орищенко О.А. Індивідуальні відмінності в емпатичній спрямованості в осіб з різним типом емоційності // Віcник Одеського національного університету. - Т. 7. – Вип. 3. Психологія. - 2002. - С. 59-65.
6. Санникова О.П., Орищенко О.А. Диагностика содержательных особенностей эмпатии: апробация оригинального теста // Наука i освiта, 2001. - № 6. - С. 54-57.
7. Санникова О.П., Кузнецова О.В., Орищенко О.А.. Индивидуальные особенности эмпатии у лиц с разным уровнем социальной адаптивности // Матеріали VI Костюківських читань “Психологія у XXI столітті: перспективи розвитку” (28-29 січня 2003 р). Т. 2. - К.: Міленіум, 2003. - С.164-169.
8. Науково-методичний твір „Тест-опитувальник емпатичної спрямованості” Свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір № 8839. Мін. освіт. і науки України. Заяв. № 8656 від 01.10.2003. Опубл. 24.11.2003.
9. Орищенко О.А. Особенности проявления качественных показателей эмпатии в специфике общительности // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції молодих науковців “Психологія сучасності: наука і практика”. – Одеса, 2004. - С. 41-43.
АНОТАЦІЯ
Орищенко О.А. Диференційно-психологічний аналіз емпатії. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.01. - загальна психологія, історія психології. - Південноукраїнський державний педагогічний університет (м. Одеса) імені К.Д.Ушинського, Одеса, 2004.
У дисертаційному дослідженні у контексті диференційного підходу розглядаються якісні (модальнісні) та змістовні (емпатична спрямованість) показники емпатії. Критерієм для пошуку індивідуально-типових особливостей емпатії та емпатичної спрямованості обрано емоційність (стійка схильність до переживань емоції певного знаку та модальності). Встановлено, що емоційність виступає в ролі системоутворюючого фактора стосовно індивідуальної специфіки емпатії. Вивчена специфіка емпатії, що виявляється в особливостях психологічної проникливості, товариськості і широкого кола властивостей особистості, що представлені факторною структурою особистості Р. Кеттелла.
Ключові слова: емпатія, емпатична спрямованість, емпатичні переваги, емоційність, емоційні диспозиції.
АННОТАЦИЯ
Орищенко О.А. Дифференциально-психологический анализ эмпатии. - Рукопись.
Диссертация на соискание степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.01. - общая психология, история психологии. Южно-украинский государственный педагогический университет им. К.Д. Ушинского (г. Одесса), 2004.
В диссертационной работе эмпатия исследуется с позиций континуального подхода, который позволяет рассматривать ее, как сложное многоуровневое, но в то же время целостное образование. В контексте указанного подхода комплексному теоретико-эмпирическому исследованию подвергаются показатели эмпатии и качественного (эмоциональная, когнитивная, предиктивная, действенная эмпатия) и содержательного уровней (эмпатическая направленность).
На содержательном уровне рассматриваются те характеристики эмпатии, которые, в основном отражают эмпатическую направленность личности. Эмпатическая направленность понимается как проявление эмпатических предпочтений, как выбор субъектом тех объектов и сфер жизнедеятельности, по отношению к которым, в первую очередь, возникают эмпатические переживания субъекта и где наиболее ярко проявляются индивидуальные особенности эмпатии.
В контексте континуального подхода в качестве показателей эмпатической направленности (содержательной структуры эмпатии) мы выделяем следующие параметры: эмпатия к родным, близким, друзьям (релятивная эмпатия, от англ. - relateve - родственник); эмпатия к коллегам, ученикам, клиентам (спектр профессионального общения); эмпатия к незнакомым и малознакомым
