МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ

СОЦІАЛЬНОЇ І СУДОВОЇ ПСИХІАТРІЇ ТА НАРКОЛОГІЇ

Осуховська Олена Сергіївна

УДК 616 89-008.4-07:614.876

КЛІНІКО-ПСИХОПАТОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РОЗЛАДІВ

ОСОБИСТОСТІ В УЧАСНИКІВ ЛІКВІДАЦІЇ НАСЛІДКІВ

АВАРІЇ НА ЧОРНОБИЛЬСЬКІЙ АЕС У ВІДДАЛЕНОМУ

ПЕРІОДІ ТА ЇХ КОРИГУВАННЯ

14.01.16 – психіатрія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ – 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Українському науково-дослідному інституті соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України.

Науковий керівник доктор медичних наук, професор

Табачніков Станіслав Ісакович,

Український науково-дослідний інститут соціальної

і судової психіатрії та наркології МОЗ України,

директор

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, старший науковий співробітник Ревенок Олександр Анатолійович, Український науково-дослідний інститут соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України, відділ судово-психіатричних проблем наркології, завідувач відділу

доктор медичних наук, професор Тітієвський Сергій Володимирович, Донецький державний медичний університет ім. М. Горького МОЗ України, факультет післядипломної освіти, кафедра психіатрії, психотерапії, медичної психології і наркології з курсом сексології, професор кафедри

Провідна установа

Інститут неврології, психіатрії та наркології АМН України, м. Харків

Захист відбудеться “24” червня 2004 р. о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.620.01 в Українському науково-дослідному інституті соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України за адресою: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 103

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Українського науково-дослідного інституту соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України за адресою: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 103

Автореферат розісланий “22” травня 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат медичних наук, Гриневич Є.Г.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Аварія на Чорнобильській атомній електростанції (ЧАЕС) стала найбільшою радіаційною катастрофою сьогодення, яка мала глобальні наслідки у вигляді радіаційного впливу на значну частину території України й інших країн світу (Табачников С. И. 1988, 1989, 1991; Спиженко Ю. П., 1992). За період, що минув з моменту аварії на ЧАЕС, відзначено підвищення рівня частоти захворювань нервової системи, які на теперішній час домінують і становлять 22,4% усієї вперше виявленої патології в осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (Холодова Н. Б. в соавт., 1993; Табачников С. И., 1994; Логановский К. Н., Нягу А. И., 1995; Солдатов С. К., Ушаков И. Б., 1995). Особливе значення здобуває вивчення віддалених наслідків аварії, які розширили коло досліджень психічних розладів в осіб, що зазнали екстремальні стресові впливи при різноманітних великих аваріях і катастрофах (Морозов А. М., 1992, 1996; Александровский Ю. А., 1993, 1995, 1998; Крыжановская Л. А., 1996, 1997; Напреенко А. К., 1997; Ревенок А. А., 1999). У ході клінічних спостережень непсихотичних психічних розладів в осіб, які перебували в екстремальній ситуації, виявлена тенденція розвитку хронічних форм межових психопатологічних порушень, одними з проявів яких є розлади особистості (Чуприков А. П. в соавт., 1992; Краснов В. Н. в соавт., 1992, 1995; Кутько И. И., Павлов А. Ю., 1995; Морозов А. М., Крыжановская Л. А., 1998). Відзначено також, що клініка цих змін може істотно змінюватися за рахунок впливу шкідливих чинників фізичної природи, що супроводжують екстремальні ситуації, зокрема іонізуюче випромінювання. Логановський К. М. і Нягу А.І. (1995), обстеживши працівників зони відчуження ЧАЕС у 1986–1987 рр., встановили, що психічно здоровими з них є лише 21%. З часом психосоціальні наслідки аварії на ЧАЕС набувають нових рис, обумовлених як впливом стресу та радіації, так і змінами зовнішньої сфери життєдіяльності людини (Румянцева Г. М., 1998; Логановский К. Н., 2002). Нині актуальність проблеми психічних порушень, зумовлених аварією на ЧАЕС, розладами особистості зокрема, пов'язана з проявом впливу “малих доз” іонізуючої радіації і психосоматичними ефектами перенесеного ураження (Титиевский С. В., 1998, 1999; Москаленко В. Ф., Горбань Є. М., Табачніков С. І. у співавт., 2001). Зміни психіки, які вперше виникли в осіб, що постраждали у зв'язку з аварією на ЧАЕС, після робіт у зоні відчуження та евакуації у вигляді патологічного розвитку особистості, становили 82,7% (Напреенко А. К. в соавт., 1992, 1995). Актуальними також залишаються питання лікування та корекції даної патології, удосконалення системи медичної та соціальної реабілітації потерпілих (Александровский Ю. А. в соавт., 2002). У результаті цього ретельне, всебічне дослідження клініко-психопатологічних особливостей розладів особистості та розроблення методів їх корекції в учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у віддаленому періоді є важливою медико-соціальною проблемою.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану НДР Українського науково-дослідного інституту соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України за темами: “Вивчити структуру депресивних розладів і суїцидальної поведінки в потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи та розробити методи їхньої корекції” (№ державної реєстрації 0202U000099), “Розробка диференційованої системи лікувально-профілактичних, реабілітаційних та організаційних заходів щодо надання спеціалізованої психологічної, психіатричної та психотерапевтичної допомоги постраждалим внаслідок техногенних аварій і катастроф на прикладі небезпечних видів промисловості України” (№ державної реєстрації 0102U000098).

Мета і задачі дослідження. Мета роботи – вивчити клініко-психопатологічні особливості розладів особистості та розробити методи їх диференційованої корекції в учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у віддаленому періоді.

Задачі дослідження:

1. Дослідити клініко-психопатологічну структуру розладів особистості в учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у віддаленому періоді та виділити в ній основні клінічні прояви.

2. Встановити особливості формування особистісних розладів в учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у віддаленому періоді.

3. Проаналізувати клініко-психопатологічну структуру розладів особистості в учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у віддаленому періоді та осіб, які не брали таку участь.

4. Розробити методи диференційованої корекції розладів особистості в учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у віддаленому періоді.

Об'єкт дослідження – розлади особистості.

Предмет дослідження – клініко-психопатологічна структура розладів особистості в учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у віддаленому періоді.

Методи дослідження. Клініко-психопатологічний, експериментально-психологічний, клініко-анамнестичний, катамнестичний і статистичний.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше за допомогою клініко-психопатологічного, експериментально-психологічного, клініко-анамнестичного та катамнестичного методів дослідження вивчено клініко-психопатологічну структуру розладів особистості та виділено їх основні клінічні прояви в учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у віддаленому періоді.

Уперше проаналізовано клініко-психопатологічну структуру розладів особистості в осіб, які не брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (контрольна група), та результати аналізу зіставлені з даними основної групи.

Уперше встановлені особливості формування особистісних розладів в учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у віддаленому періоді та значно підвищена якість діагностики цих розладів за МКХ-10.

Уперше розроблені методи диференційованої корекції розладів особистості в досліджуваних пацієнтів.

Практичне значення одержаних результатів. Впровадження в клінічну практику запропанованого нами метода визначення особистісних розладів дало змогу дослідити їх клініко-психопатологічну структуру, особливості формування та розробити ефективні методи диференційованої корекції цієї патології в учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у віддаленому періоді.

Запропоновані підходи до визначення клініко-психопатологічних особливостей розладів особистості та їх корекції в учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у віддаленому періоді впроваджені у практику Донецької обласної клінічної лікарні професійних захворювань, Донецької обласної клінічної психіатричної лікарні, Регіонального реабілітаційно-діагностичного центру МОЗ України (м. Костянтинівка), у навчальний процес кафедри психіатрії, психотерапії, медичної психології та наркології з курсом сексології ФПО Донецького державного медичного університету ім. М. Горького МОЗ України, цикли стажування та інформатики Українського науково-дослідного інституту соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України. Крім того, отримані наукові та практичні дані можуть бути використані в клінічній практиці, у процесі підготовки психіатрів і медичних психологів психіатричної мережі медичних установ, у навчальному процесі кафедр психіатрії, психології медичних університетів і академій післядипломної освіти МОЗ України.

Особистий внесок здобувача. Дисертантом самостійно проведено аналіз літературних джерел, клініко-психопатологічне, експериментально-психологічне, клініко-анамнестичне та катамнестичне обстеження 180 пацієнтів, що страждають на розлади особистості, виконано статистичний аналіз і опис отриманих результатів, наукову інтерпретацію всіх здобутих у дослідженні даних. Автор самостійно розробив основні положення роботи, методи диференційованої корекції розладів особистості в учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, сформулював висновки, запропонував практичні рекомендації. Особисто автором надано консультативно-діагностичну та психокорекційну допомогу усім пацієнтам.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження доповідались та обговорювались на міжнародній науково-практичній конференції “Інформаційно-хвильова терапія: досвід, проблеми, перспективи” (м. Київ, 1999), науково-практичній конференції “Проблеми охорони здоров'я населення промислового регіону” (м. Донецьк, 1999), міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми соціальної і судової психіатрії та наркології” (м. Київ, 2001), міжнародній науково-практичній конференції “Біопсихосоціальна модель як нова парадигма розвитку психіатрії в Україні” (АР Крим, м. Симеїз, 2002), II Національному Конгресі неврологів, психіатрів та наркологів України “Психоневрологія ХХI століття” (м. Харків, 2002), міжнародній школі-семінарі “Актуальні проблеми профілактики, корекції і лікування депресій в психіатричній, наркологічній та загальносоматичній практиці” (м. Київ, 2003).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 6 статей у фахових виданнях (згідно з переліком ВАК), усі без співавторства.

Обсяг та структура дисертації. Загальний обсяг дисертації – 146 сторінок машинописного тексту (109 сторінок основного тексту). Дисертація складається з вступу, огляду літератури, трьох розділів, присвячених результатам власних досліджень, узагальнення результатів дослідження, висновків, списку літератури, який містить 133 джерела вітчизняних і зарубіжних авторів, 2 додатків. Робота ілюстрована 16 рисунками і 9 таблицями.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Матеріал і методи дослідження. Дослідження проводилося в 1997–2001 роках на базі Донецької обласної клінічної лікарні професійних захворювань. Загальна кількість обстежених хворих становила 407 пацієнтів чоловічої статі, що у плановому порядку проходили огляд і обстеження у лікаря-психіатра. 227 чоловіків (чол.) виключено з подальшого дослідження у зв’язку з наявністю психоорганічного синдрому, оскільки ця патологія не входила у задачі нашого дослідження. Об'єктом дослідження стали особистісні розлади, класифікація яких проводилася відповідно до критеріїв діагностики та лікування психічних розладів за МКХ-10. У межах інших органічних розладів особистості та поведінки внаслідок захворювання, ураження чи дисфункції головного мозку (F07.8) діагностовані параноїдний, шизоїдний, дисоціальний, істеричний, ананкастний, тривожний, залежний особистісні розлади. З 407 чол. до основної групи увійшли 150 чол., які мали в анамнезі черепно-мозкову травму (54% – струс, 46% – забій головного мозку), учасники ліквідації наслідків аварії (ЛНА) на ЧАЕС у 1986–1989 роках. До аварії на ЧАЕС, за даними медичної документації, вони були практично здоровими і по допомогу до психіатра не зверталися. До контрольної групи – 30 чол. з попереднім діагнозом “розлад особистості” (РО), у яких також була в анамнезі черепно-мозкова травма (у 60% – струс, у 40% – забій головного мозку). 180 хворих основної та контрольної груп оглянуті фахівцями-консультантами (невропатологом, офтальмологом, терапевтом). За допомогою РЕГ судин головного мозку виявлено порушення у 123 (82%) пацієнтів основної групи центральної регуляції судинного тонусу – дистонію судин головного мозку за гіпертонічним, гіпотонічним і змішаним типами з перевагою останнього. За даними ЕЕГ, у 35 (23,3%) пацієнтів основної групи виявлено дезорганізований тип ЕЕГ: альфа-активність домінувала, однак була низькою за частотою і хитливою за модуляцією. Середня доза радіаційного опромінення, яка була відзначена в документах, дорівнювала 19,5Бер.Усі пацієнти працювали в 30-кілометровій зоні від 9 до 180 днів.

В основній групі, що нараховувала 150 хворих, 80 чол. (53,3%) були пацієнтами гастроентерологічного відділення, 70 чол. (46,7%) – пацієнтами кардіологічного відділення. У віці 30 – 39 років спостерігалося 30,7% хворих; 40–49 років – 51,3; 50–60 років – 18%. Аналіз сімейного статусу свідчив про те, що на момент обстеження одружені або ті, що проживали в цивільному шлюбі, склали 76%, розлучені – 14%, неодружені – 10% хворих. Пацієнти, що проживали у задовільних житлово-побутових умовах, склали 94,7%, у незадовільних – 5,3%. За рівнем освіти хворі розподілилися таким чином: із середньою освітою – 1,4%; середньою професійною освітою – 80,6%; вищою – 18%. Професійна структура не відповідала отриманій освіті. Так, в основній групі: інженерно-технічні працівники – 19,3% (інженери, гірничі майстри ділянок видобування, гірничі майстри підземного транспорту – 13,3%, технічні службовці – 6%), прохідники – 62% (шахтарі – 42,7%, колишні військовослужбовці – 6,6%), гірничі робітники очисного вибою – 18,7% (шахтарі – 28%, колишні військовослужбовці – 3,4%). За даними соціально-демографічної характеристики хворі основної та контрольної груп статистично не відрізнялись. Розподіл пацієнтів досліджуваної та контрольної груп за рівнем соціально-трудової дезадаптації свідчить про те, що 42,7% з них мали інвалідність за соматичними захворюваннями, яка встановлювалась з 1992 р. по 1998 р.

У роботі використовувались клініко-психопатологічний, експериментально-психологічний, клініко-анамнестичний, катамнестичний та статистичний методи дослідження. Отримані шляхом застосування структурованого інтерв’ю у пацієнтів, учасників ліквідації наслідків аварії (УЛНА) на ЧАЕС, і їх близьких дані заносилися до спеціально розробленої нами Уніфікованої карти обстеження УЛНА на ЧАЕС, яка складалася з 3 розділів: соціально-гігієнічного, клініко-діагностичного і психодіагностичного.

Всі отримані в ході дослідження дані було переведено у цифрову форму та піддано статистичній обробці з використанням пакета статистичних програм “Statistica for Windows”. Для опрацювання результатів застосовувалися також непараметричні методи порівняння вибірок. Аналіз і підрахунок процентних характеристик та коефіцієнтів кореляції здійснювалися за допомогою програми SPSS 10.0.5 for Windows 2000. Для рангових кореляцій непараметричних даних використовувався коефіцієнт Спірмена. Оцінка вірогідності результатів включала визначення помилки репрезентативності (середньої помилки відносних величин) і обчислення критерію Стьюдента.

Результати дослідження. У ході дослідження УЛНА на ЧАЕС було встановлено, що параноїдний розлад особистості мав місце в 0,7% випадків, шизоїдний – у 1,3%, дисоціальний – у 2%, істеричний – у 3,3%, ананкастний – у 4%, тривожний – у 37,3%, залежний – у 32,7%, пасивно-агресивний – у 18,7% пацієнтів. В той же час у пацієнтів контрольної групі у порівнянні з основною спостерігались переважно тільки тривожний (46,7%) та залежний (16,7%) РО.

Окрім зазначених вище розладів особистості виявлено астенічний синдром у 21 (14%) пацієнта основної та 7 (23,3%) – контрольної групи, який був представлений такими ознаками: скаргами на слабкість, млявість, підвищену фізичну та психічну стомлюваність, труднощі, пов'язані з запам'ятовуванням і відтворенням інформації, порушення уваги, підвищену чутливість до різних зовнішніх подразників (звуків, шуму, яскравого світла, температури). У 123 (82%) пацієнтів основної та 15 (50%) – контрольної групи діагностовано астеновегетативний синдром, до симптомів якого поряд з переліченими вище розладами астенічного кола увійшли прояви вегетативної дисфункції: коливання артеріального тиску, погіршання самопочуття при зміні погоди, загальний гіпергідроз, періодичні запаморочення.

Дані клініко-психопатологічного, експериментально-психологічного та клініко-анамнестичного дослідження чоловіків з параноїдним, шизоїдним та дисоціальним РО не наводяться у зв’язку з недостатньою для статистичного аналізу кількістю пацієнтів.

Переходимо до опису розладів особистості, найбільш характерних для основної групи. Так, істеричний РО спостерігався у хворих (3,3%), що мали середній бал за шкалою F – 16. Закономірним є те, що за шкалою “активністі на грані зриву” було отримано середній бал – 7,2, оскільки реалізація екстравертованих патернів в осіб, що відрізняються істеричним РО, неможлива без включення до цього процесу активного, діяльного, енергізованого компонента.

У преморбіді хворим з істеричним РО були властиві такі риси акцентуації характеру, як самодраматизація, перебільшене виявлення емоцій, неадекватна оцінка власної особистості, прагнення легко досягти впливу на оточення. За рахунок бажання виділитися серед однолітків і надмірного виявлення емоцій у більшості випадків пацієнти поставали в ролі лідера, хоча ненадовго, оскільки емоції та інтелектуально-мнестичні установчі реакції на діяльність виявлялися поверхневими і нетривалими. У всіх пацієнтів визначена обтяжена спадковість. Участь у ЛНА на ЧАЕС стала для цих хворих значним психотравмувальним чинником, поштовхом до появи таких рис характеру, як постійне прагнення до збудженості, визнання оточення, а також діяльності, за якої пацієнт перебуває в центрі уваги, поверховість, емоційна лабільність, що пояснюється бажанням компенсувати певну неповноцінність у зв'язку з соматичними захворюваннями, матеріально-побутовими та соціальними проблемами. При статистичному опрацюванні результатів дослідження нами виявлено негативний кореляційний зв'язок між віком хворих і ступенем виразності агресивних (R=-0,884; р<0,05) і депресивних (R=-0,949; р<0,01) рис характеру, позитивний кореляційний зв'язок між віком і рисами альтруїзму в структурі особистості. Це свідчить про зниження з віком адаптивних резервів психічної діяльності пацієнтів, нівелювання маргінальних особистісних проявів і появу емоційно-неадекватних для даного типу розладів рис, яких не було замолоду. Позитивна кореляція терміну перебування на ЧАЕС із залежними рисами характеру (R=0,894; p<0,05) і кількістю змін місця роботи та професії (R=0,866; p<0,05) відображає формування в результаті впливу психосоціальних несприятливих чинників не властивих даному типу функціонування особистості додаткових рис залежності. Негативний кореляційний зв'язок між інвалідністю та проявом діяльних рис характеру (R=-0,943; p<0,05), а також між істеричним РО і наявністю діяльних рис характеру (R=-0,913; p<0,05) пов'язаний з падінням енергетичного потенціалу пацієнтів. З посиленням тривожних рис характеру (R=0,975; p<0,01) виникають окремі прояви шизоїдності, що пояснюється тенденцією до заглиблення “у себе” в моменти охоплення тривогою. У всіх хворих відзначалася ситуаційна обумовленість афективного фону, псевдологія, завищена самооцінка, стенічність, схильність до фантазування, стурбованість соматичними захворюваннями, у більшості випадків – сугестивність, емоційно-психічна лабільність.

Ананкастний РО був діагностований у пацієнтів (4%), що мали середній бал за шкалою J цього розладу – 16. За даними інтерв’ю, перші акцентуйовані риси характеру, такі як надмірна схильність до сумнівів, обережності, соціальних умовностей, підвищена педантичність, проявили себе у всіх обстежуваних ще в юності. Після участі в ЛНА на ЧАЕС прояв цих рис посилився, з'явилися нові, раніше не властиві патологічні особистісні комплекси: необґрунтовані наполегливі вимоги того, щоб усі інші робили так само, як і вони, хворі, нерозсудливе небажання дозволяти виконувати щось іншим людям, жадібність і надмірна економність, заощадження грошей на випадок майбутньої катастрофи, цілковите занурення у роботу, не виправдане економічною ефективністю. У всіх хворих з ананкастним РО переживання ревнощів та зради партнера, невдала любов оцінювались як значущий психостресорний чинник. 66,6% пацієнтів були переконані у несправедливому і жорстокому ставленні до себе з боку оточення, що завдавало “душевних страждань”. Усі пацієнти відзначали заклопотаність соматичними захворюваннями, фізичне нездужання, почуття тривоги та занепокоєння за майбутнє, матеріальну забезпеченість, можливість далі продовжувати трудову діяльність. Зміна місця роботи, службового становища, незадоволення роботою разом із матеріально-побутовою невпорядкованістю створювали “замкнуте порочне коло”, вийти з якого їм було неможливо. Також у значної частини хворих спостерігалися такі конституціонально-обумовлені риси, як астенічність, інтровертованість, сенситивність, тривожна помисливість. 83,3% пацієнтів висловлювали скарги на розлади сну у вигляді труднощів у засинанні та пробудженні, сонливості вдень, погіршання самопочуття при зміні погоди, перепади артеріального тиску (p<0,01). Середній бал за шкалою H – тривожного РО становив 8,5; за шкалою I – залежного розладу – 8,67; за шкалою N – депресивного розладу – 8,83. У результаті статистичного опрацювання даних дослідження ананкастного РО з’ясовано, що має місце позитивна кореляція між частотою зміни роботи, професії та роком перебування на ЧАЕС (R =0,738; p<0,05), а також між роком перебування на ЧАЕС і ступенем прояву параноїдних рис у структурі особистості (R=0,935; p<0,01), що свідчить про психологічний вплив інформації стосовно згубних наслідків перебування в зоні ЧАЕС на появу надцінних і нав'язливих ідей про погіршення власного здоров'я, незадоволення матеріальною та моральною компенсацією за участь у ЛНА на ЧАЕС і, таким чином, здійснення спроб поліпшити становище, що склалося. З віком зменшувався прояв тривожних (R=-0,730; p<0,05) і альтруїстичних (R=-0,939; p<0,01) радикалів в особистісній структурі, що може бути пояснено зниженням соціальної та професійної активності, виникненням інволюційних чинників у формуванні особистісної організації. Тривалість перебування на ЧАЕС визначила розвиток авантюрних (R=0,890; p<0,01) і діяльних (R=0,754; p<0,05) рис характеру, які також були зумовлені тривожними проявами (R=0,870; p<0,05). Це стало основою для реалізації рентної налаштованості даного контингенту пацієнтів. Посилення депресивних рис корелювало зі зміною (розривом шлюбу) сімейного стану (R=0,783; p<0,05). Депресивні риси характеру також корелювали із тривожними (R=0,783; p<0,05) і фактом перебування на ЧАЕС (p<0,01).

Тривожний РО (37%) було діагностовано у хворих (37%), представлених практично всіма віковими групами зі значною перевагою професійної категорії робітників (75%). Усі відзначали фізичне чи душевне нездужання, наявність почуття занепокоєння, тривоги (p<0,001). Майже половина обстежених (58,9%) скаржилася на порушення сну, труднощі в засинанні, пробудженні, почуття втоми та розбитості після пробудження, погіршання самопочуття при зміні погоди (p<0,001). У преморбідних особливостях особистості у пацієнтів з тривожним РО домінували такі риси, як хворобливе ставлення до критики на свою адресу, неприйняття у соціальних ситуаціях, відхилення від соціальної чи професійної діяльності, пов'язаної зі значними міжособистісними контактами через страх несхвалення (р<0,001). У 42,8% УЛНА на ЧАЕС наявна обтяжена спадковість (p<0,05). Усі хворі та їхні близькі констатували після ЛПА на ЧАЕС посилення колишніх і появу нових характерологічних рис, таких як постійне загальне почуття напруженості, важких передчуттів, уявлення про свою соціальну неспроможність, особистісну непривабливість і приниженість стосовно інших (p<0,001). У 56 чол. (100%) середній бал за шкалою Н тривожного розладу особистості склав 14. За шкалою N депресивного розладу – 9,18.

Статистичний аналіз виявив такі закономірності у формуванні тривожних особистісних розладів: факт психотравмувального впливу участі у ЛНА на ЧАЕС позитивно корелював з матеріальною (R=0,231; p<0,05) і житлово-побутовою (R=0,281; p<0,05) невпорядкованістю та роком перебування на ЧАЕС (R=0,380; p<0,01), що відображає наявність рентної налаштованості у пацієнтів. Виявлено факт зворотної залежності підпорядкованості, сугестивності хворих від рівня освіти (R=-0,247; p<0,05), який ми використовували при проведенні корекції особистісних розладів. Нестійкість вольової діяльності, що корелювала з професійним рівнем хворих (R=0,228; p<0,05), у технічних службовців була мінімальною. Формальна товариськість, відгородженість від соціуму значною мірою також спостерігалась в осіб з вищою освітою (R=0,319; p<0,05), які відрізнялися більшою замкнутістю (R=0,286; p<0,05). Депресивні риси характеру були властиві також пацієнтам з вищою освітою (R=0,248; p<0,05). Тривалість перебування на ЧАЕС корелювала зі ступенем прояву драматичних рис характеру (R=0,356; p<0,05), що свідчить про бажання перебільшити значущість факту участі в ЛНА на ЧАЕС. Збільшення тривожних особистісних розладів корелювало з психотравмувальним чинником участі у ЛНА на ЧАЕС (R=0,256; p<0,05), фактом необхідності зміни місця роботи (R=0,328; p<0,01) і появою замкнутості, відходу від проблем (R=0,299; p<0,05). Зі зростанням ананкастних (R=0,366; p<0,01) і пасивно-агресивних (R=0,336; p<0,01) елементів в особистісній структурі підвищувався рівень депресивних розладів. Періодичні перепади основного настроєвого фону, які були ознакою дистимічних комплексів у даного контингенту хворих, також сприяли підвищенню рівня депресивних проявів (R=0,637; p<0,01). Доброзичливість, здатність до співпереживання зменшувалися зі зростанням агресивних елементів у структурі особистості (R=0,479; p<0,01), що вказувало на редукцію вищих позитивних емоцій, і поступалися егоїстичним потребам. Наявність інтровертованості як етіологічного чинника в конституціонально-типологічних особливостях обстежуваних хворих корелювала зі зростанням депресивних проявів (R=0,477; p<0,01).

Залежний РО діагностований у 32,7% пацієнтів, більшість з яких належала до вікової категорії від 40 до 49 років (51%) і мала середню фахову освіту (87,8%). Всі хворі скаржилися на постійне фізичне нездужання (p<0,001). У 42,8% пацієнтів констатували спадковість, обтяжену психічними та наркологічними захворюваннями. Інтерв'ювання пацієнтів та їх близьких виявило в обстежуваних преморбідні акцентуйовані риси характеру, що з'явилися в юні роки, більшою чи меншою мірою виражені до участі у ЛНА на ЧАЕС, і виникнення нових характерологічних особливостей (p<0,001). До преморбідних акцентуацій характеру можна віднести активне чи пасивне перекладання на інших більшої частини важливих рішень у своєму житті, страх бути покинутим особою, з якою є або підтримується тісний зв'язок, і залишитися на самоті (p<0,001). Після участі в ЛНА на ЧАЕС у хворих з'явилися такі риси, як обмежена здатність приймати повсякденні рішення без постійних порад і підбадьорювання з боку близьких людей, страх бути покинутим особою, з якою є тісний зв'язок, і залишитися самим з собою, підпорядкування своїх власних потреб інтересам інших людей, від яких залежить пацієнт, і неадекватна піддатливість їхнім бажанням, почуття незручності, безпорадності на самоті через надмірний страх нездатності до самостійного життя (p<0,001). Серед пацієнтів із залежним РО в 71,4% хворих значними психотравмувальними чинниками в житті виступали невдала любов, зрада партнера, зміна сімейного стану, хвороба чи смерть близьких людей (p<0,001). Для 100% хворих участь в ЛНА на ЧАЕС є значною психотравмою. 79,6% пацієнтів відрізнялися сугестивністю, сенситивністю, непевністю в собі, періодичними перепадами основного настроєвого фону, що частіше був представлений гіпотимією (p<0,01). Середній бал за шкалою I залежного РО склав 16, за шкалою N – депресивного – 9,24. Виявлено, що з отриманою освітою корелювала професійна структура (R=0,646; p<0,01) і незадоволення матеріальним становищем (R=-0,773; p<0,01), сімейний стан – з житлово-побутовими умовами (R=0,265; p<0,05). Психотравмувальний вплив участі в ЛНА на ЧАЕС пов'язано з терміном перебування на ЧАЕС (R=0,582; p<0,01). Емоційно-психічна лабільність зростала з рівнем освіти (R=0,248; p<0,05) і незадоволенням матеріально-побутовим становищем (R=0,296; p<0,05). Тривалість перебування на ЧАЕС впливала на загострення таких рис характеру, як пильність (R=0,246; p<0,05). Зі зміною службового становища підвищувалась конфліктність в родині (R=0,296; p<0,05), що було викликано нерозв'язаністю соціальних і матеріальних проблем. Зі зростанням конфліктності в родині посилювалась загроза падіння престижу (R=0,293; p<0,05). Депресивні патерни функціонування особистості позитивно корелювали з пасивно-агресивними (R=0,551; p<0,01), тривожними (R=0,350; p<0,01) і негативно – зі здатністю до співпереживання та доброзичливістю (R=-0,363; p<0,01). Паралельно зі зменшенням прояву альтруїстичних рис характеру зростала наявність авантюрних (R=-0,304; p<0,01), що позначалось на формуванні рентних установок. Депресивні особистісні розлади були пов’язані з конституціональною астенічністю пацієнтів (R=0,434; p<0,01), напруженим характером роботи (R=0,476; p<0,01) і з емоційно-психічною лабільністю (R=0,243; p<0,01), зміною сімейного стану (R=0,694; p<0,01), соматичними захворюваннями (R=0,486; p<0,01), соціально-психологічними проблемами (R=0,301; p<0,05), фактом перебування на ЧАЕС (R=0,281; p<0,01). Залежний розлад корелював з депресивними комплексами (R=0,265; p<0,05). Переживанням почуттів ревнощів і зради були властиві зниження доброзичливості та відхідливості (R=0,382; p<0,01), що свідчило про зменшення адаптогенних і стресосталих емоційно-психічних функцій особистості.

Пасивно-агресивний РО було виявлено у 18,7% пацієнтів, більшість з яких належала до вікової категорії від 40 до 49 років (71,4%) і мала переважно середню фахову освіту. Хворі (100%) скаржилися на постійне фізичне нездужання (p<0,001). 39,2% пацієнтів констатували спадковість, обтяжену нервово-психічними захворюваннями (p<0,05). Перебування на ЧАЕС усі оцінювали як психотравмувальний чинник. 71,4% хворих відзначали погіршання самопочуття при зміні погоди, перепади артеріального тиску (p<0,01). Всі пацієнти в юні роки мали такі акцентуйовані риси характеру, як невдоволення недостатньою, на їхню думку, оцінкою і визнанням оточуючими їх здібностей, не завжди правильним тлумаченням дій і вчинків з боку оточення. Середній бал за шкалою К пасивно-агресивного розладу особистості склав 14; за шкалою Н тривожного розладу – 8,86; за шкалою I залежного розладу – 8,63; за шкалою N депресивного – 8,96. Всі пацієнти досліджуваної групи на початку спілкування з психіатром були малоконтактними, починали бесіду зі скарг на несправедливе ставлення влади до них як потерпілих при участі в ЛНА на ЧАЕС, не бажали обговорювати свої проблеми та здоров'я з “людиною, що все одно нічим допомогти не зможе”. Таким чином, для встановлення терапевтичного контакту нами у процесі бесіди використовувалися прийоми пояснювальної непрямої психотерапії, і тільки після цього вдавалося провести психологічну та психофармакологічну корекцію. Інтерв'ю з хворими та їх родичами показало, що після участі в ЛНА на ЧАЕС у пацієнтів розглянутої групи з'явилися такі риси характеру, як необґрунтована критика влади, прояв заздрості й образи на щасливіших, скарги на долю, перепади від ворожої непокори до каяття, а також загострення преморбідних акцентуацій.

Статистичний метод дослідження формування пасивно-агресивних розладів особистості виявив, що пасивно-агресивні патерни корелювали з матеріальним задоволенням (R=-0,378; p<0,05), роком перебування на ЧАЕС (R=-0,377; p<0,05), соціально-психологічними проблемами (R=0,378; p<0,05), що цілком відбиває значущість таких симптомів, як необґрунтована критика влади, заздрощі й образи на щасливіших і соціально-психологічну дезадаптацію осіб з пасивно-агресивним розладом. Драматизація обставин корелювала з роком перебування на ЧАЕС (R=-0,334; p<0,05) і виникненням психосоціальних проблем (R=0,492; p<0,01). Прояв егоїстичних тенденцій зростав з прагненням до самотності (R=0,372; p<0,05), потяг до якої посилювався частішою зміною місця роботи (R=-0,336; p<0,05) і завищеною самооцінкою (R=0,474; p<0,01). Невдалі емоційні відносини з представниками протилежної статі пригнічували активне начало в структурі особистості (R=-0,377; p<0,05). Підпорядкованість знижувалася зі зростанням егоїстичних елементів в особистісній структурі (R=-0,495; p<0,01). Тривожні патерни корелювали з рівнем освіти (R=-0,528; p<0,01) і службовим становищем (R=-0,518; p<0,05). Емоційно-психічна лабільність впливала на залежні прояви психічного функціонування (R=0,434; p<0,01), що пояснює наявність в автопортреті особистості такої ознаки, як перепади від ворожої непокори до каяття. Психофізіологічна активність знижувалася з посиленням залежних рис (R=-0,514; p<0,01). Депресивні комплекси у функціонуванні особистості були зумовлені сімейним станом (R=0,380; p<0,05) та наявністю почуття внутрішнього занепокоєння, тривоги (R=0,641; p<0,01).

Статистична обробка непараметричних критеріїв клініко-психопатологічної структури РО в УЛНА на ЧАЕС у віддаленому періоді та особистісних розладів у пацієнтів контрольної групи, які не брали в цьому участі, дала змогу встановити, що у пацієнтів основної групи середні величини основних шкал особистісних розладів вищі (р<0,01), а середні величини характерологічних профілів нижчі, ніж у контрольній групі (р<0,01).

Виявлені у ході дослідження клініко-психопатологічні особливості РО в осіб, що брали участь у ЛНА на ЧАЕС, дали змогу розробити комплексну тактику корекційних заходів, які можуть бути представлені трьома етапами. Перший етап (тривалість – до 12 днів) було побудовано на принципах емпатичної психотерапії та спрямовано на створення ефективного емоційного резонансу у відношеннях лікар – пацієнт. Другий етап (від 2 тижнів до 1,5 місяця) складався з проведення безпосередньо фармакотерапії та психотерапії (роз’яснювальної, непрямої, поведінкової, сімейної та ін.), що реально змінили стереотипи патологічного функціонування особистості. Особливістю психотерапевтичної корекції є те, що точкою її прикладання стали не тільки діагностовані особистісні розлади, а й поєднані з ними характерологічні відхилення у пацієнтів. У ході фармакотерапії застосували вазоактивниі препарати і ноотропи. На третьому етапі (1-2 місяці) хворих навчали психопрофілактичним навичкам на фоні підтримуючої психокорекції.

Аналіз результатів проведених фармакологічних і психокорекційних заходів в УЛНА на ЧАЕС з РО показав, що ефективнішої редукції психопатологічної симптоматики (p<0,01) досягнуто у пацієнтів з пасивно-агресивним (89+5,18%), тривожним (83+4,12%) і залежним (85+4,98%) особистісними розладами, але з істеричним (60+21,9%) та ананкастним (71+8,53%) РО також спостерігались позитивні зміни.

Таким чином, отримані дані свідчать про те, що своєчасна діагностика РО в УЛНА на ЧАЕС та розроблені нами методи диференційованої корекції особистісних розладів запобігають зривам психічних компенсаторних процесів, обумовлюючи сприятливий соціальний і трудовий прогноз.

ВИСНОВКИ

1. У дисертаційній роботі теоретично узагальнено і запропоновано нове вирішення наукової задачі, що полягає у вивченні клініко-психопатологічних особливостей розладів особистості в учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у віддаленому періоді та розробці методів їх диференційованої корекції.

2. Дослідження клініко-психопатологічної структури розладів особистості в учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС дало змогу встановити, що на параноїдний розлад страждає 0,7%, шизоїдний – 1,3%, дисоціальний – 2%, істеричний – 3,3%, ананкастний – 4%, тривожний 37%, залежний – 32%, пасивно-агресивний – 18,7% пацієнтів основної групи, та виділити основні прояви цих РО: тривожний, залежний, пасивно-агресивний. Виявлені розлади особистості обумовлені сукупним впливом біологічних, соціальних, психологічних, конституціонально-преморбідних факторів.

3. У процесі роботи визначені наступні особливості формування особистісних розладів в учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у віддаленому періоді. Так, формування тривожного РО містить в собі низку психологічних процесів, які відбуваються паралельно. З одного боку, це прояв рис характеру, які сприяють розв’язанню психосоціальних проблем хворих і виконують певну позитивну компенсаторну роль. З іншого – це розвиток особистісних елементів, що стимулюють редукцію вищих емоційно-вольових проявів у пацієнтів. У структурі залежного РО виявлено зростання ступеня виразності депресивних компонентів, обумовлених як конституційно-психологічною схильністю (р<0,05), так і типом реагування особистості (р<0,05) на психосоціальне середовище. Специфічні для пасивно-агресивного РО депресивні прояви, а також тривожні і залежні риси поєднувалися з ним, створюючи замкнуте психопатологічне коло й обумовлюючи формування стійких механізмів соціальної, інтерперсональної й аутопсихічної дезадаптації.

4. Участь у ЛНА на ЧАЕС є потужним психофізіологічним чинником формування (р<0,01) патологічного ґрунту ананкастного РО із залученням до процесу тривожних, залежних характерологічних рис і депресивних проявів, а також істеричного РО з залежними характерологічними елементами.

5. Аналіз статистичних непараметричних критеріїв клініко-психопатологічної структури РО в УЛНА на ЧАЕС у віддаленому періоді й особистісних розладів у пацієнтів контрольної групи, які не брали в цьому участі, дозволив встановити, що у пацієнтів основної групи середні величини основних шкал особистісних розладів вищі (р<0,05), а середні показники характерологічних профілів нижчі (р<0,05), ніж в контрольній групі. Отримані підсумки та результати нейрофізіологічних досліджень хворих основної групи свідчать про наявність тенденції до регресивного особистісного функціонування на фоні зниження психічних адаптаційних можливостей в УЛНА на ЧАЕС.

6. Розроблені нами методи диференційованої корекції особистісних розладів в УЛНА на ЧАЕС включали: етапність, комплексність, індивідуальність, динамічність, тривалість і диференційованість. Остання полягала в тому, що точкою прикладання корекції були не тільки РО, а й поєднані з ними характерологічні відхилення. Вжиті корекційні заходи надали можливість одержати позитивні результати. Ефективнішої редукції психопатологічної симптоматики (р<0,01) вдалося досягти в осіб з пасивно-агресивним (89+5,18%), тривожним (83+4,12%) і залежним (85+4,98%) особистісними розладами, але з істеричним (60+21,9%) та ананкастним (71+8,53%) РО також спостерігались позитивні зміни.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Осуховская Е. С. Патологическое развитие личности (исторический аспект) // Арх. психіатрії. – 2000. – № (20-21). – С. 98–102.

2. Осуховская Е. С. Диагностика расстройств личности у участников ликвидации последствий аварии на Чернобыльской атомной электростанции в отдалённом периоде по методу Дж. Олдхэма и Л. Морриса // Арх. психіатрії. – 2002. – № (28). – С. 153–155.

3. Осуховская Е. С. Коррекция специфических расстройств личности у участников ликвидации аварии на Чернобыльской АЭС в отдалённом периоде // Арх. психіатрії. – 2002. – № (31). – С. 213–215.

4. Осуховская Е. С. Непсихотические психические расстройства у больных соматического профиля – участников ликвидации последствий аварии на Чернобыльской АЭС в отдалённом периоде // Арх. психіатрії. – 2003. – № (34). – С. 70–79.

5. Осуховская Е. С. Клинико-психопатологические особенности расстройств личности у участников ликвидации последствий аварии на Чернобыльской АЭС в отдалённом периоде и их коррекция // Арх. психіатрії. – 2003. – № (35). – С. 50–57.

6. Осуховская Е. С. Информационно-волновая терапия в сочетании с психотерапией при патологическом развитии личности у участников ликвидации последствий аварии на Чернобыльской АЭС // Информационно-волновая терапия: опыт, проблемы, перспективы: Материалы междунар. науч.-практ. конф. – К., 1999. – С. 87–88.

7. Осуховская Е. С. Вопросы клиники и диагностики патологического развития личности // Проблеми охорони здоров’я населення промислового регіону: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. – Донецьк, 1999. – С. 49.

8. Осуховская Е. С. Депрессия как коморбидная патология специфических расстройств личности у участников ликвидации аварии на Чернобыльской АЭС в отдалённом периоде // Арх. психіатрії. – 2003. – № (32). – С. 55–57.

АНОТАЦІЯ

Осуховська О. С. Клініко-психопатологічні особливості розладів особистості в учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у віддаленому періоді та їх коригування. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.16 – психіатрія. – Український науково-дослідний інститут соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України, Київ, 2004.

У роботі подані результати вивчення за допомогою клініко-психопатологічного, експериментально-психологічного, клініко-анамнестичного, катамнестичного і статистичного методів клініко-психопатологічної структури, основних принципів формування і клініко-психопатологічних особливостей розладів особистості в 150 учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у віддаленому періоді. Контрольну групу склали 30 пацієнтів, які не брали таку участь. Доведено, що виникнення даної патології є результатом поєднаної дії фізичних, біологічних, психосоціальних та конституціонально-преморбідних чинників. Виявлено закономірності особистісного функціонування пацієнтів з розладами особистості, виражені у формуванні додаткових характерологічних відхилень на фоні зниження психічних адаптаційних можливостей.

Розроблено, науково обгрунтовано та впроваджено ефективні методи диференційованої корекції, точкою прикладання якої були не тільки розлади особистості, а й поєднані з ними характерологічні відхилення, що зумовило запобігання зривам психічних компенсаторних процесів і сприятливий соціальний і трудовий прогноз в учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у віддаленому періоді.

Ключові слова: розлади особистості, учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, психотерапія, фармакотерапія, корекція.

АННОТАЦИЯ

Осуховская Е. С.  Клинико-психопатологические особенности расстройств личности у участников ликвидации последствий аварии на Чернобыльской АЭС в отдаленном периоде и