НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень

ОСІПОВ ПАВЛО ВОЛОДИМИРОВИЧ

УДК 338.439:338.24.001

МЕТОДОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ ВИРОБНИЧИМ ПОТЕНЦІАЛОМ

ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

Спеціальність 08.07.01 – Економіка промисловості

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Одеса – 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті проблем ринку та економіко-екологічних дослі-джень НАН України

Науковий консультант | доктор економічних наук, професор, академік НАН України

Буркинський Борис Володими-рович,

Інститут проблем ринку та економіко-екологіч-них досліджень НАН України, директор

Офіційні опоненти: | доктор економічних наук, професор, академік НАН України

Амоша Олександр Іванович,

Інститут економіки промисловості НАН України,

директор

доктор економічних наук, професор

Грузнов Іван Іванович,

Одеський національний політехнічний універси-тет Міністерства освіти і науки України, професор кафедри

доктор економічних наук, професор

Лисенко Юрій Григорович,

Донецький національний університет Міністерс-тва освіти і науки України, завідувач кафедри

Провідна організація | Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, відділ проблем розвитку і розмі-щення харчової і переробної промисловості, м. Київ

Захист відбудеться 17 грудня 2004 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.177.01 в Інституті проблем ринку та економіко-екологіч-них досліджень НАН України за адресою: 65044, м. Одеса, Французький бульвар, 29.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України за адресою: 65044, м. Одеса, Французький бульвар, 29.

Автореферат розісланий 15 листопада 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Моліна О.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Висновки, зроблені в 2003 р. Міжнародним Еконо-мічним фо-ру-мом щодо конкурентоздатності 102 країн світу, показали, що Україна посідає місце у восьмій десятці, що вказує на певну деградацію на-ціо-нальної економіки. Подібна ситуація в еконо-міці країни, яка ще п'ятнадцять ро-ків тому вважалась серед країн СРСР та держав Європи досить потужною, ви-магає вживання кардинальних заходів для її виходу з економічного ко-лапсу.

Особливість сучасного стану народногосподарського потенціалу полягає в тому, що в певній групі галузей він має негативний вектор спрямованості. Україна позбавилася флоту, багато галузей народного господарства знаходяться у стані стагнації, сільське господарство у занепаді. Не уникла цієї долі й одна із самих продуктивних галузей промисловості – харчова, котра в докризовий пе-ріод та в даний час займає друге місце за показником ВВП серед галу-зей про-ми-словості. Виробничий потенціал харчової промисловості і багатьох її галузей у да-ний час утратив свої кількісні і якісні характеристики.

Необхідність проведення робіт з відновлення, реконструкції і переосна-щення багатьох галузей харчової промисловості в умовах обмеженості фінан-сових ресурсів вимагає вибору ефективних управлінських рішень. В сучасних умовах економічне зростання промислової діяльності неможливе без якісного передбачення наслідків прийнятих управлінських рішень. Від якості аналітичної та прогнозної інформації залежать можливості планування ефектив-ного використання вироб-ничого потенціалу та його складових елементів виробництва: осно-вних засобів, обігових коштів та персоналу. Потреба в такій інформа-ції ставить нові про-блеми в сфері розробки ефективних механізмів управління діяльністю підприємств та галу-зей промисловості і вимагає перебудови мето-дології виміру, оцінки та аналізу економічних процесів, які відбуваються в ви-робничому потенціалі промислових підприємств. Застосу-вання оновлених та діючих механізмів в системі управління дозволить визначити комплекс-ний вплив сукупності організаційно-технічних та економічних заходів на майбутній розвиток виробництва і підвищення його ефективності.

Як показу-ють проведені дослідження, виробничий потенціал більшості галузей хар-чової промисловості вимагає поліпшення як використання, так і його відтворення. Низький рівень відновлення основних засобів, утрата влас-них обігових кош-тів і змушене скорочення персоналу через зниження обсягів виробництва ви-значають необхідність проведення глибо-кого ешелонованого аналізу для вияв-лення причин, що обумовили ці явища. Однак викорис-тання традиційних мето-дів виміру, оцінки й аналізу для вивчення глибинних проце-сів, що протікають у кругообігу виробничого потенціалу, в даний час недостат-ньо.

Загальновідомо, що ефективне та діюче управління будь-якою складною системою, чи управління підприємством або галуззю, може здійснюватися тільки на основі надійного еко-номічного інструментарію, що чітко характери-зує стан об'єкта у всіх частинах його складу і на всіх етапах його розвитку. Як показують дослідження в галузі теорії формування, викори-стання і відтво-рення виробничого потенціалу, багато теоретичних питань мають про-блемний характер і дотепер частина з них є маловивченою. До них варто відне-сти в пе-ршу чергу ін-струментарій системного вивчення складних економічних струк-тур, якими є як інтегральний виробничий потенціал, так і його складові; прин-ципи їхнього формування; фактори, що ви-значають рівень їхнього викори-с-тання і відтворення; методи оцінки та низка інших питань економічної теорії. Не менш важливими є і питання вивчення складних, часом різноспрямо-ваних про-цесів розвитку і деградації виробничих потенціалів галузей харчової промисло-во-сті. Знання причин, які визначили як негативні, так і позитивні процеси, що протікають у га-лузях харчової промисловості, мають допомогти визначитися в оптимальних управлінських рішеннях, спрямованих на поліпшення економіч-ної ситуації в харчовій промисловості кра-їни.

В основу розробки теоретичної частини дисертаційної роботи було покладено теоре-тико-методологічні роботи відомих учених провідних наукових та освітянських установ України таких як: Донецький національний університет, Інститут проблем ринку та еконо-міко-екологічних досліджень НАН України, Інститут економіки промисловості НАН Укра-їни (м. Донецьк), Інститут економічного прогнозування НАН України (м. Київ), Київський державний університет харчових технологій, Київський національний економічний універси-тет, Київський національний університет ім. Т.Г. Шевченка, Одеський державний економіч-ний університет, Одеська національна академія харчових технологій, Одеський національний політехнічний університет, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України (м. Київ), Харківський державний економічний університет.

Теоретичні проблеми і практичні аспекти системного вивчення зазначених вище пи-тань є актуальними і визначили мету та основні задачі проведення нау-кового дослідження, а також структуру дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослі-дження викону-вались згідно планів науково-дослідних робіт Інституту проблем ринку та економіко-еколо-гічних досліджень НАН України за темами: “Методичні основи реструктуризації промис-лових підприємств” (2001 р., номер держа-вної реєстрації 0201U005186) та “Теоретичні ос-нови формування конкуренто-спроможної економіки регіону на перехідному етапі” (2001–2003 рр., номер державної реєстрації 0101U000711).

Матеріали і рекомендації дисертаційної роботи були використані при проведенні нау-ково-дослідної роботи за темою: “Розробити інноваційний проект створення та освоєння ви-робництва продуктів дитячого харчування в програмі “Агротехнопарк”” (2003 р., номер державної реєстрації 0100U004683). У цій роботі були використані результати прогнозу роз-витку вироб-ничого потенціалу плодоовочеконсервної галузі, а та-кож аналітичні матеріали щодо стану та використання виробничих потужностей.

При виконанні теми “Розробити економіко-організаційну модель адрес-ного забезпе-чення дітей спеціальними продуктами харчування” (2001 р., номер державної реєстрації 0100U004055) була використана запропонована автором методологія конструювання систем показників для виміру й аналізу ефективно-сті господарської діяльності підпри-ємств плодо-овочеконсервної промисловості.

Методичні положення із виміру, оцінки й аналізу економічної ефектив-но-сті виробни-цтва були вжиті при розробці “Аналітичних матеріалів щодо діяль-ності плодоовочевої кон-сервної промисловості” за 2000–2004 рр.

Мета і задачі дослідження. Метою даної дисертаційної роботи є роз-ро-бка наукових основ, методичних положень для виміру, оцінки й аналізу вироб-ничого потенціалу та потен-ціалів, що його формують, а також вияв-лення особли-востей і розробка практичних рекомен-дацій з поліпшення вико-ристання і від-творення потенціалу в харчовій промисловості Укра-їни та у її га-лузях.

Для реалізації поставленої мети в дисертаційній роботі визначені конкре-тні завдання:

- розробити методичні основи і принципи побудови статистично досто-ві-рних систем показників для виміру й оцінки складних економічних структур та їх споживної вартості;

- обґрунтувати структуру і склад інтегрального виробничого потенціалу, дати харак-теристику складаючих його часткових виробничих потенціалів;

- скласти класифікацію принципів формування виробничого потенціалу і виявити особливості їхнього прояву в харчовій промисловості та її галузях;

- розробити методичні положення для:

- характеристики стану використання і відтворення виробничого по-тенці-алу;

- виміру, оцінки організаційного рівня виробничого потенціалу та визначення ре-зервів його росту;

- виміру, оцінки й аналізу економічної ефективності виробництва та визначення резервів її росту;

- виміру та оцінки рівня економічного потенціалу та його нижнього граничного рівня;

- дати характеристику стану потужнісного потенціалу і ресурсів виробництва харчо-вої промис-ловості та її га-лузей;

- виміряти, оцінити та зробити аналіз ефективності використання і від-творення виро-бничого потенціалу в харчовій промисловості та її галузях;

- визначити величину економічного потенціалу для рентабельних галу-зей і розраху-вати резерви росту економічної ефективності виробничого потен-ціалу;

- визначити основні напрямки поліпшення використання і відтворення виробничого потенціалу харчової промисло-вості та її галузей.

Об'єктом дослідження є економічні процеси, що відбуваються при фор-муванні, ви-користанні та відтворенні виробничого потенціалу в галузі промис-ло-вості.

Предметом дослідження є методологія та методи виміру та оцінки виро-бничого поте-нціалу харчової промисловості та її галузей.

Методи дослідження. Теоретичну і методологічну основу дослідження складають на-укові положення сучасної економічної теорії, наукові праці і ме-тодичні розробки провідних вітчизняних та закордонних учених з проблем ство-рення статистично достовірних систем показників, що характеризують стан і динаміку розвитку складних економічних систем, а також праці учених із про-блем використання та відтворення виробничого потенціалу галузі промислово-сті.

Для вирішення сформульованих вище задач були ви-користані різномані-тні економічні методи дослідження. Зокрема, методи системної ха-рактеристики об'єкта і системного під-ходу при дослідженні закономірностей і особливостей формування, використання та відтво-рення виробничого потенціалу в сучасних умовах.

При дослідженні особливостей процесів, що протікають у фазах обер-тання інтеграль-ного виробничого потенціалу харчової промисловості, був вико-ристаний комплекс еконо-міко-статистичних і математичних методів аналізу. Дослідження динаміки показників про-водилося за допомогою індексного ме-тоду. Методи техніко-економічного аналізу були вико-ристані для характерис-тики факторів, що визначають тенденції та динаміку виробничого по-тенціалу. Визначення ступеня вагомості факторів при характеристиці деяких економіч-них показників проводилося на основі колегіального-експертного ме-тоду оці-нок. Для прогнозу розвитку виробничого потенціалу і його впливу на економіку харчової промисловості був використаний метод прогноз-них оцінок факторів, що формують показники характеристики економі-чної струк-тури.

Інформаційною базою проведених досліджень були джерела економічної літератури вітчизняних і закордонних авторів, матеріали конференцій, дані державних статистичних ор-ганів і служб, інформація державних НДІ (УНД-I ЦП, ДНПКI ”Консервпромкомплекс” і ін.), а також дані звітності про вироб-ничо-господарську діяльність об'єднань і окремих підпри-ємств харчової проми-словості.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна сформу-льо-ваних і об-ґрунтованих у дисертаційній роботі основних положень, висновків і рекомендацій полягає в тому, що вони в сукупності вирішують важливу нау-кову проблему удосконалювання механі-зму управління формуванням, викорис-танням та відтворенням виробничого потенціалу хар-чової промисловості Укра-їни і її галузей. Конкретні результати дослідження, що характери-зують його на-укову новизну, відображені в таких теоретичних, методологічних і методичних розробках:

Вперше:

- теоретично обґрунтовано та визначено характерні риси статистично до-стовірних сис-тем показників для фо-рмалізації стану складних економічних структур та сформульовано вимоги до їх побудови: на чолі стоїть узагальнюю-чий показник, який повністю дезагрегу-ється на часткові показники декількох рівнів, узагальнюючий показник та часткові показ-ники першого рівня повинні мати єдину структуру, одиниці виміру та вектор спрямованості, показники дру-гого та інших рівнів об’єднані в економіко-статистичні моделі; обґрунтовано можливість побудови двох типів статистично достовірних сис-тем показників для характери-стики складних економічних структур, які ба-зуються на повній дезагрегації узагальнюючого показника, тобто встановлю-ється їх функціональний зв’язок, у випадку неможливості фор-малізації склад-ного економічного явища здобувачем запропоновано застосовувати прийом “зважування” показників усіх рівнів за допомогою коригувальних коефіцієнтів, які в своїй сукупності складають одиницю. Ці методичні новації були застосо-вані автором при розробці методичних положень щодо виміру та оцінки відпо-відно економічної ефективності та орга-нізаційного рівня виробничого потенці-алу;

- розроблено систему показників для виміру, оцінки й аналізу економіч-ної ефек-тивно-сті виробництва та його елементів. Відзначними особливостями розробленої системи показ-ників є повна її відповідність визначеним вимогам конструювання статистично достовірної системи показників. Ця сис-тема показників дає змогу виміряти стан економічної ефективно-сті та виявити вплив на цей стан кожного з показників ефективності елементів виробництва: основних засобів, обігових коштів та персоналу. Моделювання часткових пока-зників другого рівня дає змогу встановити кількісний вплив двох груп факторів: використання (ціннісний фактор, використання потужнісного потенціалу) та відтворення (оснащеність одиниці поту-жнісного потенціалу елементами вироб-ництва, структура кожного елемента виробництва та швидкість його обороту). Це дає змогу визначити як стан економічної ефективності вироб-ничого потенціалу та формуючих його елементів виробництва, так і роздільний кількі-сний вплив на результуючий показник економічної ефективності груп показни-ків використання та відтворення елементів виробництва;

- розроблено методичний прийом виміру ступеня досягнення рівня еконо-мічного поте-нціалу і наявних резервів. Для цього здобувач застосував розроб-лену ним статистично до-стовірну систему показників, та усім частковим показ-никам другого рівня надав максима-льно чи мінімально можливі (в залежності від вектора спрямованості) значення, після чого ним були отримані максима-льно можливі значення часткових показників першого рівня, які характеризу-ють максимальну ефективність елементів виробництва та максимально мож-ливе значення результуючого показника економічної ефективності. Тобто, ним запропоновано розрахунок рівня економічного потенціалу підприємства, чи га-лузі. Крім того, запропоно-вано розраховувати резерв досягнення економіч-ного потенціалу як різницю між рівнем еко-номічного потенціалу та фактичним рівнем ефективності виробничого потенціалу;

- враховуючи особливості організацій виробничого потенціалу підпри-ємств харчової промисловості, більша частина з яких є переробними, запропоновано визначати рівень орга-нізації виробничого потенціалу, як узагаль-нюючу величину рівнів організації сировинної зони і рівня організа-ції вироб-ничого процесу; наведено класифікацію факторів, що форму-ють рівень орга-нізації сировинної зони та запропоновано систему показників для однознач-ного виміру рівня організації сировинної зони. Розроблено систему показників для виміру й оцінки рівня організації виробни-чого потенціалу і його елементів. На цій основі запропоно-вано робити вимір рівня організації ви-робничого потенціалу за допомогою узагальнюючого показника;

- розроблено концепцію існування інтегрального виробничого потенціалу та ви-значено його склад; виявлена послідовність інтеграції потужнісного поте-нці-алу в ресурсно-виробни-чий та ресурсно-виробничого потенціалу в економі-чний потенціал; цей взаємозв’язок обгру-нтований тим, що названі види вироб-ничого потенціалу єднає те, що вони відображують рі-зні прояви трьох елемен-тів виробництва: основних засобів, обігових коштів та персоналу; надана класифікація принципів формування виробничого потенціалу, як складної економіч-ної структури: складності, цілісності, взаємозамінності та взаємодо-повнюваності утворюю-чих його виробничих елементів, їх обертання, спроможності до відновлення та сприймання усіх видів впливів, а також класо-вого характеру; за допомогою розроблених автором мето-дичних прийомів ви-вчені деякі особливості головних принципів формування виробничого потенці-алу стосовно до особливостей галузей харчової промисловості;

- розроблено методичні положення визначення стану використання та відновлення усіх трьох різновидів виробничого потенціалу. При цьому автор використав усі встановлені ним вимоги щодо конструювання статистично до-стовірних систем показників;

- за допомогою розроблених методичних положень вивчені глибинні процеси, які від-бувалися у виробничому потенціалі харчової промисловості в процесі його використання і відтворення. Встановлені особливості стану обер-тання виробничого потенціалу та його ефе-ктивності для чотирьох груп галузей харчової промисловості: деградуючих; тих, що відро-джуються; тих, що функці-онують на власні кошти та тих, що запозичують кошти для влас-ного розвитку. Досліджені фактори, які обумовлюють стан виробничого потенціалу цих груп галузей;

- зроблено прогноз динаміки стану виробничого потенці-алу до рівня економічного го-ризонту на основі прогнозів динаміки факторів, які визначають його рівень. Автор запропо-нував у випадку, коли немає даних дов-гострокових прогнозів та передбачень, застосувати прогноз факторів, які фор-мують економічне явище, тобто тих, що формують економічний потенціал. Це дало змогу виявити вектор спрямованості цих чинників, та з урахуванням їх ва-гомості встановити вектор спрямованості розвитку виробничого потенціалу ха-рчової про-мисловості та її галузей.

Удосконалено:

- класифікацію факторів, що визначають рівень виробничої потужності на переробних підприємствах харчової промисловості та метод розрахунку виробничої потужності на під-приємствах харчової промис-ловості. На відміну від застосовуваних у даний час методів на-тураль-ного виміру виробничої потужності у харчовій промис-ловості, запропоновано розра-ховувати потужність також у вартісному вира-зі;

- методичний підхід до планування стану потужнісного потенціалу. На відміну від іс-нуючого положення динаміка цього потенціалу при ринкових від-носинах має визнача-тися на основі вільного залишку сировини, що підля-гає переробці.

Набули подальшого розвитку:

- концептуальні положення розробки економіко-статистичних моделей з вико-ристан-ням уніфікованих факторів; враховуючи, що три елементи виробни-цтва існують тільки в су-купності, кожен з них аналізується за допомогою одна-кових за структурою показників, що дає змогу сконструювати уніфіковані мо-делі для вивчення глибинних процесів, що відбува-ються;

- методологія розрахунку реальної виробничої потужності в частині її фа-ктичного за-безпечення необхідним обсягом ресурсів виробництва.

Практичне значення одержаних результатів. Практична цінність одержаних авто-ром результатів полягає в розробці методичних положень, які, ґрунтуючись на удосконале-них автором теоретичних положеннях, не вимага-ють особливої адаптації стосовно до особ-ливостей виробничої діяльності окре-мих галузей. Це дозволило використовувати їх на про-мислових підпри-ємствах і в об'єднаннях підприємств.

Результати проведених досліджень і пошуків, що знайшли відобра-ження в дисерта-ційній роботі, можуть бути використані не тільки в харчовій промис-ловості; названі методи-чні розробки після їхнього корегування на спе-цифічні виробничі умови інших галузей мо-жуть знайти в них широке практи-чне засто-сування.

Розроблені методичні положення, а також зібрані здобувачем дані про стан елементів виробництва були використані в лекційних курсах і практичних заняттях таких навчальних дисциплін: “Управління потен-ціалом підпри-ємств”, “Економіка підприємства”, “Сучасні економічні проблеми розвитку пе-реробних галузей АПК”, “Інвестування”, “Стратегія рин-кової економіки”, “Фі-нансовий менеджмент” в Одеській національній академії харчо-вих технологій (акт впровадження від 13.04.2003 р.), і в Одеському інституті післядип-ломної освіти Національного університету харчових технологій (акт впрова-дження від 03.03.2004 р.). Отримані наукові ре-зультати прийняті до практичного застосування в об'єднанні “Інцу-корпром-ДО” (Заплазський, Ко-товський і Червонознаменський цукрові заводи) – акти впро-вадження відпові-дно № 04/29, № 04/30, № 04/31, № 04/32 від 03.05.04 р.; на підприємствах Чор-номорського агропромислового інженерного центру (довідки № 174-ВН, № 175-ВН від 10.02.2004 р.), на ВАТ “Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів” (акт впровадження № 18/НТП від 19.10.2004 р.).

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, наведені в дисе-р-тації, отри-мані автором самостійно. Усі наукові праці опубліковані без співав-торів і наведені в переліку публікацій за темою дисертації. У даній дисерта-цій-ній роботі матеріали і висновки кандидат-ської дисертації не використовува-лися.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати до-сліджень до-повідалися автором і обговорювалися на засіданні Вченої ради Ін-ституту про-блем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України, на Вченій раді Одеської національної ака-демії харчових технологій, на Всеукраїнській науковій конференції “Проблеми теорії і прак-тики соціально-економічної трансформації в Україні” (м. Одеса, 12–13 червня 2001 р.), на Підсумковій науково-практичній конферен-ції професорсько-викладацького складу ОДЕУ, академічних та вищих навчаль-них закладів регіону (м. Одеса, 24–26 квітня 2002 р.), на між-народ-ній науково-практичній конференції “Динаміка наукових досліджень” (Дніпро-пет-ровськ-Донецьк-Харків, 28 жовтня – 4 листопада 2002 р.), на підсумковій науково-практич-ній конференції професорсько-викладацького складу ОДЕУ, академіч-них та вищих навчаль-них закладів України (м. Одеса, 22–24 квітня 2003 р.), на VII міжнарод-ній науково-практич-ній конференції “Наука й освіта” (м. Дніпропетровськ, 10-25 лютого 2004 р.), на Першій Міжнародній науково-практичній конференції “Науковий потенціал світу “2004” (м. Дніпро-петровськ, 1–5 листопада 2004 р.), на 59–63 наукових конференціях професорсько-виклада-цького складу Одеської національної академії хар-чових технологій (1999–2003 рр.).

Публікації. Всього за темою дисертаційного дослідження опубліковано одну мо-но-графію, 24 статті у фахових збірниках наукових праць, матеріали та 3 тези допо-відей на між-народних конференціях. Загальний обсяг надрукованих праць складає 30,70 д.л.

Обсяг і структура роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисер-тації – 391 сторінку тексту, у тому числі основний зміст роботи викладений на 337 сторінках. Робота містить 105 таблиць, 6 рисунків, список використаних джерел з 253 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, розглянуто доціль-ність розробки наукової проблеми, обґрунто-вано її актуальність, сформульо-вано мету і задачі дослідження, наведено осно-вні результати дисертаційної ро-боти і рівень їхньої наукової новизни, а також їхню практичну значущість.

У першому розділі “Методологія формування сучасної парадигми ін-тегрального виміру й оцінки виробничого потенціалу” визначені концепту-альні підходи автора до до-слідження теоретичних проблем вивчення стану і динаміки виробничого потенціалу, як єд-нання елементів виробництва: засобів праці, предметів праці і самої праці. Досліджуючи триєдність цих елементів ви-робництва, автор робить висновок про єдину основу формування трьох видів ви-робничого потенціалу: потужнісного, ресурсного й економічного. Подальше вивчення сутності кожного з цих потенціалів дозволило автору визначитися в існуванні інте-грального виробничого потенціалу, що являє собою взаємоінтег-ровані часткові потенціали: потужнісного у ресурсний, ресурсного в економі-чний. Зроблено висновок, що кінцевим ета-пом інтеграції є економічний по-тен-ціал.

Враховуючи, що виробничий потенціал являє собою складну економі-чну структуру, автором розроблені принципи його формування, основні з яких – ці-лісність, взаємозамін-ність і взаємодоповнюваність елементів та їх оборотність були вивчені в умовах їхнього про-яву в ринкових умовах стосовно до специ-фіки переробних галузей харчової промисловості.

Показано, що базовий потужнісний виробничий потенціал має роз-раховуватися на ос-нові сформованих у сучасних умовах факторів: сировинного, технічного і часового, серед яких примат належить сировинному фактору, у грошовому, а не у натуральному вираженні. Досліджуючи особливості ресур-сно-виробничого потенціалу, автор виділяє потенціалофор-муючі та потенціало-забезпечуючі фактори, які пов'язані з усіма елементами вироб-ництва в кількіс-ному і якісному відношеннях. Єднання елементів виробництва забезпечує оде-ржання кінцевого економічного результату при відомих витра-тах, що визначає існування економіч-ного потенціалу, який представляє собою економічну струк-туру, котра проявляється в мак-симально можливій ефективності ресурсно-ви-робничого потенціалу. Автор робить висновок, що закономір-ності формування і розвитку інтегрального виробничого потенціалу можуть бути розкриті не че-рез окремо узяті закономірності його складових, а тільки че-рез їхнє спо-лучення.

В другому розділі “Методологія формування моніторингової системи виміру, оцінки й аналізу стану виробничого потенціалу” показано, що виро-бничий потенціал, бу-дучи складною економічною структурою, має багато-гранні прояви на етапі свого форму-вання, використання і відтворення. Ви-вчення і дослідження цих процесів визначають необ-хідність розро-бки принципів формування статистично достовірних систем показників, що ха-рактеризують складні економічні структури, а також необхідність розро-бки ме-тодичних положень системного вивчення глибинних процесів, які проті-кають у ви-робничому потенці-алі.

На основі аналітичного огляду вітчизняних та закордонних джерел інфор-мації з вико-ристовуваних сьогодні систем показників для характеристики скла-дних економічних струк-тур і явищ установлено, що в багатьох з них відсутня системність і статистична вірогідність, без яких неможливо виконати вимір, оцінку й аналіз стану і динаміки жодної економічної структури.

Результати дослідження в галузі конструювання систем показників під-твердили доці-льність створення ієрархічної системи, що включає узагальнюю-чий і часткові показники де-кількох рівнів у залежності від особливостей об'єкта дослідження. Автор сформулював ви-моги до створення ста-тистично вірогідної системи показників: очолювати її має єдиний уза-гальнюючий показник, який цілком дезагрегується на поодинокі показники першого рівня; усі показ-ники системи, як узагальнюючий, так і показники першого рівня, повинні мати од-накову розмірність, структуру та век-тор спрямованості; часткові показники першого рівня мають бути виражені через показники другого рівня на основі функціональної залежності тощо; показники другого рівня мають характери-зувати глибинні процеси економічної струк-тури чи явища та одно-значно вимі-рювати поодинокі показники першого рівня.

Автор доводить, що використання статистично достовірної системи пока-зників до-зволяє визначити потенційно можливі значення поодиноких показни-ків першого рівня, що характеризують рівень елементів економічної структури, а також узагальнюючого показ-ника, що характеризує досліджуване явище чи структуру. На основі поте-нційно можливих величин ключових показників сис-теми стає можливим зро-бити оцінку, визначити наявні ре-зерви і ступінь досяг-нення потенціалу.

Ґрунтуючись на вищеназваних вимогах, автором були побудовані стати-с-тично досто-вірні системи показників, за допомогою яких вивчався стан і роз-виток інтегрального вироб-ничого потенціалу харчової промисловості та його складових: виміру й оцінки використання і відтворення виробничого по-тенці-алу, рівня його організації та економічної ефективності.

Запропоновано методику визначення інтегрального показника для харак-теристики стану від-творення виробничого потенціалу, яка дозволяє однозначно виміряти рівень відтво-рення як трьох елементів виробництва зокрема, так і всього потенціалу в цілому.

Одним з важливих при-йомів дослідження стану виробничого потенціалу є визначення рівня його ор-ганізації. З урахуванням специфіки переробних галу-зей харчової промисловості було запропоновано визначати узагальнюючий по-казник як суму “зважених” показників рі-вня організації сировинної зони і ви-робничого процесу. Розроблена автором класифікація факторів, що визначають рівень органі-зації сировинної зони, дозволяє всебічно характеризу-вати цю складову рівня організації виробництва. Рівень організації виробничого про-цесу розглядається як сукупна величина рівнів організації основних, обігових коштів і персоналу, кожний з яких визначено набором уніфікованих показників. Конструкція усіх показників си-стеми така, що кожний з них прямує до одиниці. У цьому випа-дку стає можливою оцінка до-сягнутого рівня.

Побудова системи показників для виміру, оцінки та ана-лізу ефективності викорис-тання і відтворення виробничого потенціалу засно-вана на єдиному критерії раціональної дія-льності – досягненні мінімальних ви-трат при максимальному результаті. Автор пропонує ви-користовувати агрего-вану систему узагальнюючого і трьох поодиноких показників, що роз-раховані на єдиній методичній основі, у єдиних вимірниках і являють собою функціона-льно зв'язані рівні виміру: узагальнюючий розчленовується на поодинокі пока-зники першого рі-вня без залишку і, навпаки, сума поодиноких показників дає результат узагальнюючого по-казника. Поодинокі показники другого рівня фо-рмалізовані у виді економіко-статистичних систем уніфікованих показників, що відображають фактор ціннісного виміру продукції, сту-пінь використання поту-жнісного поте-нціалу, забезпечення ресурсом виробництва одиниці потужніс-ного потенціалу, структуру ресурсу виробництва та специфічні властивості елемен-тів виробництва (рис. 1).

Автор використовував запропоновані ним економіко-статистичні моделі поодиноких показників другого рівня для розрахунку максимально можливих значень поодиноких показ-ників першого рівня, для чого фактичні значення по-ка-зників моделі він пропонує замінити на максимально можливі. На основі мак-симально можливих значень поодиноких показників першого рівня стає можливим розрахувати максимальний рівень узагальнюючого показника і тим самим визначити рівень економічного потенціалу.

Запропоновано розраховувати резерви росту результуючого показника як різницю між його максимально можливим значенням і фактичним рівнем, а та-кож ступінь викорис-тання потенціалу з відношення фак-тичного рівня до мак-симально можливого.

У третьому розділі “Виробничий потенціал харчової промисловості як об'єкт управління” автор характеризує потужнісний і ресурсний потенці-али й описує процеси, що відбулися в них в аналізованому періоді. Автором об-ґрун-тована необхідність перегляду дію-чих методик розрахунку потужнісного виро-бничого потенціалу, що були затверджені у 80-х роках минулого сторіччя і до-тепер не були відкориговані з урахуванням умов ринку. Автор прийшов до ви-сновку, що розрахункова величина потужнісного потенціалу, як правило, не га-рмонізована з необхідним і достатнім обсягом елементів виробництва: основ-них, оборот-них коштів і персоналу.

Запропоновано алгоритм розрахунку реального потужнісного виробни-чого потенці-алу у вартісному виразі, що являє собою різницю між величи-ною розрахункового потужніс-ного потенціалу, вимірюваного в цінах проекту виро-бництва, який передбачає випуск проду-кції максимальної якості в оптималь-ному асортименті, і втрат потужнісного потенціалу в ре-зультаті його незабезпе-ченості елементами виробництва.

Автором проведені дослідження стану використання і відтворення потужніс-ного по-тенціалу і встановлено, що в аналізованому періоді (1997-2003 рр.) від-значається низький рівень його використання за всіма групами галузей харчової промисловості: м'ясної, молоч-ної, рибної, продовольчих товарів, мукомельно-круп'яної і комбікормової. Виняток склада-ють декілька галузей продоволь-чих товарів – масложирова, пивобезалкогольна, тютюнова, кондитерська і хлібопе-кар-ська. У більшості галузей спостерігаються деградаційні процеси відтво-рення потужнісного потенціалу, що виявляється в стійкій тенденції його звуженого відтворення. У деяких галузях: плодоовочеконсервній, цукрорафінад-ній, овоче-сушильній намітилася стійка тенденція деіндустріалізації вироб-ництва. Осно-вну причину такої ситуації автор бачить у відсутності фінансових ресурсів для здійснення відтворення елементів вироб-ництва.

Констатується, що виробничо-технічна база харчової промисловості за-старіла. Знос її основних засобів складав у 2003 р. 44,2 %, а в окремих підгалу-зях і підприємствах досягає 70 %. Так, у цукрорафінадній галузі знос ма-шин і устаткування складає 90, у хлібопекарській – 80, масложировій – 75, плодоово-чеконсервній – 95 %.

Встановлено, що основою формування всієї маси оборотних коштів була кредитор-ська за-боргованість. При цьому щорічний приріст оборотного капіталу в харчовій промисло-вості був стійким і наростаючим. Приріст обсягу виробни-цтва продукції постійно випере-джає приріст оборотних коштів. Цей феномен пояснюється винятково дією одного фактора – ро-ботою на давальницькій сиро-вині. Підприємства всіх без винятку галузей харчової промис-ловості пра-цюють з явним дефіцитом власних оборотних коштів для створення виробни-чих запа-сів, своєчасних розрахунків з постачальниками сировини і забезпе-чення норма-льного фінансового стану своєї діяльності.

Відзначено, що в аналізованому періоді спостерігається катастрофічна метаморфоза в структурі оборотних коштів, як у галузях, так і у всій харчовій промисловості країни. Відбу-лася деформація складу і структури оборотних ко-штів і змінена їхня функціональна спрямо-ваність не на розвиток виробництва, а на обслуговування сфери обертання. Менш істотні зміни в аналізованому пері-оді відбулися в структурі оборотних виробничих засобів, що ба-гато в чому по-яснюється винятково специфікою технології виготовлення харчової проду-кції. Динаміка частки оборотних виробничих засобів в оборотних коштах хара-ктери-зує відтік фі-нансових засобів у сферу виробництва тільки в тих галузях, які на сьогоднішній день є виро-бничо активними і вживають заходи по інтеграції в сільське господарство й у торгову ме-режу для гарантованих поста-чань сиро-вини і швидкої реалізації своєї продукції на ринку. Відбулися також зміни й у структурі засобів обертання у бік зменшення їх частки у готовій продукції. Ме-таморфоза полярної спрямованості показників ха-рактерна і для структури обо-ротних коштів. В умовах планової економіки ста-дія виробництва займала бли-зько 70 % усієї тривалості обороту. На даний час картина прямо протилежна – 70 % тривалості обороту при-ходиться на сферу обертання.

Істотні зміни відбулися також і з персоналом. Зменшення чисельності пе-рсоналу в аналізованому періоді відбулося, як у цілому по харчовій промисло-вості, так і у всіх п'ятьох групах її галузей. Однак, у галузях, де спостеріга-ється промислова активність, таких як мас-ложирова, кондитерська, пивобезал-когольна, спостерігається ріст чисельності персоналу.

Феномен “самозбереження” адміністративного персоналу став типовим у сформова-ній економічній ситуації для деградуючих галузей, у результаті чого чисельність робітників скорочується більш швидкими темпами, чим чисель-ність службовців. Низький рівень органі-зації виробництва, як у харчовій про-мисловості, так і в її галузях, визначив істотні втрати ро-бочого часу.

У четвертому розділі “Ефективність використання інтегрального вироб-ничого потенціалу харчової промисловості” автором відображені результати про-веденого ним до-слідження в галузі економічної ефективності використання і від-творення виробничого поте-нціалу.

Встановлено стійку тенденцію зниження економічної ефективності виро-бництва про-дукції в харчовій промисловості, причиною якого стало неухиль-не зростання матеріалоємно-сті продукції. Показники трудомісткості та фондоєм-ності в аналізованому періоді істотно не впливали на економічну ефектив-ність виробництва. Аналіз причин, що визначили ріст мате-ріалоємності проду-кції, указує на: подорожчання вартості сировини, основні і допоміжні ма-тері-али, тару і пакувальні матеріали; зростання витрат на транспортування сиро-вини; погір-шення якості сировини, що поставляється; зростання втрат сировини при її транспортуванні та зберіганні; зростання енергоємності виробленої продукції; від-сутність глибокої технологі-чної переробки відходів; зростання втрат вироб-леної про-дукції.

Були вивчені глибинні процеси, що протікають в економіці харчової про-мисловості, а також в чотирьох її галузях-представниках: в деградованій галузі-банкруті (плодоовочекон-сервна); у галузі, що деградувала але починає відро-джуватися (цукрорафінадна); у рентабе-льній галузі, розвиток якої відбувається за рахунок власних джерел фінансування (хлібопе-карська); у рентабельній га-лузі, що ви-користовує позикові і залучені фінансові кошти (мас-ложирова) (табл. 1) .

Встановлено, що в галузі-банкруті на економічну ефективність виробниц-тва основний негативний вплив робили фактори відтворення, зокрема дегра-да-ція структури відтворених елементів виробничого потенціалу і зростання пито-мих витрат його елементів на одиницю результату виробничої діяльності.

В галузі, яка деградувала але відроджується, основним фактором, що ви-значив зни-ження економічної ефективності виробництва було неухильне зрос-тання матеріалоємності продукції. Незважаючи на це, в останній час там намі-тилася стійка тенденція підвищення економічної ефективності виробництва пе-реважно за ра-хунок факторів використання. Фак-тори відтворення у всіх трьох елементах виробництва впливали негативно.

У рентабельній галузі, яка працює на основі власних коштів, спостеріга-ється стійке зростання матеріалоємності продукції, збалансоване позитивною тенденцією підвищення ефективності витрат на утримання персоналу й основ-них ви-робничих засобів. Зростання економічної ефективності виробництва в цій галузі від-бувалося при різноспрямованому впливі факторів використання і відтворення. У групі факторів використання головний вплив робив ступінь використання потужнісного ви-робничого потенціалу, а в групі факторів від-тво-рення: погіршення структури відтворених елементів виробництва і зростання витрат еле-ментів виробництва на одиницю виробленої продукції.

У галузі, що використовує залучені і позикові кошти, неухильно під-ви-щувалася еко-номічна ефективність виробництва і його елементів, відбува-лися позитивні зрушення в стру-ктурі елементів виробництва, переважно зни-ження матеріалоємності продукції. У цьому пе-ріоді трудомісткість продукції залиша-лася незмінною і не впливала на формування резуль-туючого показника ефекти-вності виробництва. Однак фондоємність продукції зросла, що було ви-значено декількома причинами, до числа яких варто віднести: технічне переосна-щення виробництва на основі імпортного устаткування, зрушення у відтворювальній струк-турі інвестицій у бік збільшення витрат на будівництво нових і розши-рення діючих підпри-ємств.

Визначено рівні економічного виробничого потенціалу в рентабельних галузях та ступінь його використання, який у 2003 р. складав у хлібопекарській галузі – 69, а в масло-жировий – 59 % (табл. 2).

Встановлено, що в рентабельних галузях харчової промисловості основ-ним потенціа-лоформуючим елементом є оборотні виробничі засоби. Еконо-міч-ний ефект, закладений у них, формував ефект усього виробництва в межах 75–80 %. Другим за значенням потенціа-лоформуючим елементом є праця персоналу – 14–16 %, і третім – основні виробничі засоби – 6,0–9,0 %. Слід від-значити чі-тко позначену тенденцію зростання значимості ефективності оборотних вироб-ничих засобів і зниження значимості інших елементів у форму-ванні еконо-міч-ного потенціалу галузі.

Виявлено резерви росту економічної ефективності. На підприємствах хлі-бопекарської промисловості в 2003 р. цей резерв складав 41,1 % від наявних можливос-тей. Його реаліза-ція дозволила б знизити витрати на гривню вироб-ле-ної продукції на 0,34 грн./грн., що рів-ноцінно одержанню додаткового прибу-тку в сумі 63 млн. грн. У масложировій галузі в 2003 р. цей резерв складав 31,0 % від можливостей, а його реалізація дозволила б знизити витрати на гри-вню зробленої продукції на 0,24 грн./грн. та дістати додатковий прибуток 164 млн. грн.

У п'ятому розділі “Стратегічні орієнтири мобілізації виробничого по-тенціалу ха-рчової промисловості” досліджувалися можливості самофінансу-вання процесу відтворення виробничого потенціалу харчової промисловості і її галузей, а також був зроблений прогноз використання і відтво-рення виробничого потенціалу і його економічної ефективності.

Встановлено, що структура інвестицій у харчовій промисловості України обумовлена особливістю пережитого моменту економічного колапсу. Основ-ним джерелом інвестування в харчовій промисловості були власні засоби – близько 90,0 %, (з них половина – прибу-ток, половина – амортизаційні відраху-вання), банківські кредити склали – 6,0 %, бюджетні засоби – 1,0 %, інші – 3,0 %, тобто основним джерелом інвестування були власні засоби. Показано, що при реальній рентабельності виробництва в харчовій промисловості 3–4 % при-бу-ток не може забезпечити створення сприятливих фінансових умов для того, щоб власні кошти підприємств стали реальною основою для інвестування від-тво-рення інтеграль-ного виробничого потенціалу.

Проведені автором теоретичні дослідження підтвердили ефективність ви-користання прискорених методів амортизації, що забезпечують умови для шви-дшого формування інвес-тиційного ресурсу. І, хоча в законодавчому по-рядку дозволено використовувати прискорені методи амортизації основних за-собів, на практиці вони набули рідкого застосування. Причи-ною цього є праг-нення підприємств в економічних умовах, що склались, забезпечити конку-рент-оздат-ність продукції за рахунок мінімізації витрат.

Встановлено, що використання власних джерел фінансування не може за-безпечити, мабуть, простого відтво-рення інтегрального потенціалу, і що необ-хідно залучати для досяг-нення цієї мети або інвестиційний ресурс держави, або створити додаткові пільгові умови для проникнення іноземного капіталу в хар-чову промисловість.

Автором був виконаний прогноз розвитку інтегрального виробничого потенціалу та його складових.

Показано, що потужнісний потенціал харчової промисловості і всіх її га-лузей буде зменшуватися з причин списання через старіння його матеріальної основи і приведення її у відповідність з можливостями постачань сировини і задоволення попиту споживачів; швид-кість відновлення потужнісного потенці-алу буде залежати від джерела фінансування цього процесу – у випадку при-ходу іноземного інвестора період відновлення буде коротким, у ви-падку відно-влення потужностей за рахунок власних джерел період відновлення може ви-йти за лінію економічного горизонту.

Ресурсно-виробничий потен-ціал харчової промисловості і її галузей буде неухильно приростати за рахунок збільшення маси основних і оборотних засо-бів, обслуговувати які буде відносно менша кількість працівників; покращиться відтворювальна структура елемен-тів виробництва, що відтворюються: підви-щиться частка вартості активних елеме-нтів у зага-льній вартості основних засо-бів, зросте питома вага оборотних виро-бничих засобів у сумар-ній вартості обо-ротних коштів; зменшиться відносна чи-сельність працюючих, зросте рівень кваліфікації і зміниться статево-віковий склад у бік “омолодження” персоналу і росту показ-ника використання праці чоловіків.

Економічний потенціал харчової промисловості і її галузей буде нарос-тати, але виня-тково за рахунок зростання цін на вироблену продукцію; збіль-шаться витрати на амортиза-цію, ремонт і утримання основних засобів, перева-жно на робо-чі машини і устаткування; зро-сте матеріалоємність продукції за ра-хунок зростання закупівельних цін на сировину і пере-важно імпортні матеріали (допоміжні матеріали, тара і тарні матеріали); ймовірно знизяться витрати на оплату праці і утримання персоналу. Така динаміка витрат елементів виробниц-тва приведе