ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ
Київський національний університет
імені тараса шевченка
ОВЧАРЕНКО Тетяна Сергіївна
УДК 330.341.1(048)
управління Інноваційно-інвестиційною діяльністю
ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ
08.02.02.–економіка й управління науково–технічним прогресом
Автореферат дисертації
на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Київ – 2004
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі менеджменту інноваційної та інвестиційної діяльності економічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Науковий керівник | доктор економічних наук
Нейкова Лідія Іванівна,
Муніципальна академія управління,
професор кафедри фінансів
Офіційні опоненти | доктор економічних наук, професор
Пересада Анатолій Анатолійович,
Київський національний економічний університет,
завідувач кафедри банківських інвестицій
кандидат економічний наук, доцент
Смоляр Любов Гаврилівна,
Національний технічний університет України “КПІ”,
доцент кафедри менеджменту
Провідна установа | Одеський державний економічний університет МОН України, кафедра менеджменту, м. Одеса.
Захист відбудеться “31” березня 2004 року о 16-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 26.001.12 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 03022, м. Київ, вул. Васильківська, 90-А, ауд.203
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58, кімната 12.
Автореферат розіслано “ ____ “ лютого 2004 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради
кандидат економічних наук, доцент О.І. Жилінська
Загальна характеристика дисертаційної роботи
Актуальність теми. У складний для України період становлення ринкових відносин вкрай важливим є збереження промислового комплексу, його структурне перетворення і забезпечення подальшого науково–технічного розвитку, що дасть змогу перейти від економіки з переважним обсягом виробництв низьких технологічних укладів до створення і використання високих технологій.
Глибокий занепад вітчизняної науково–технічної сфери, щорічне зниження витрат державного бюджету на науку та капітальні вкладення безпосередньо впливають на посилення технологічної та технічної відсталості національних підприємств. Не надається належного значення своєчасній заміні основних засобів, накопичення застарілих і зношених основних засобів на підприємствах істотно знижує технічний та технологічний рівень їх виробничої бази, ступінь оновлення асортименту продукції, відволікаючи на обслуговування значні трудові ресурси та гальмуючи процеси впровадження науково-технічних розробок при збільшенні витрат на капітальний ремонт, відповідно знижуючи продуктивність праці, підвищуючи енерго- та матеріаломісткість продукції.
Держава все ще недосконало використовує довгострокові механізми, які могли б забезпечити прискорення техніко-технологічного розвитку реального сектору економіки. Практично відсутня цілісна інвестиційна політика держави, націлена на активне стимулювання розвитку промислового виробництва на довгострокову перспективу: не розробляються методи стимулювання інноваційної діяльності в промисловості, не активізується належним чином інвестування інноваційних процесів.
Отже, актуальність дисертаційної роботи визначається її спрямованістю на дослідження шляхів та напрямів удосконалення системи управління інноваційно–інвестиційною діяльністю промислових підприємств і забезпечення прийняття управлінських рішень щодо підвищення якості продукції вітчизняними товаровиробниками, необхідного інвестиційного забезпечення інноваційної діяльності.
Теоретичним та практичним проблемам інноваційно–інвестиційного розвитку економіки присвятили свої наукові праці такі відомі вчені, як: І.Ансофф, Е.Менсфілд, Г.Менш, Б.Санто, Д.Сахал, Р.Солоу, Р.Форрестер, Б.Твісс, Й.Шумпетер; російські вчені-економісти - Л.Бляхман, В.Ганштак, С.Глазьєв, О.Градов, Б.Гринчель, В.Зайцев, М.Кондратьєв, Г.Метт, Є.Сапіро, Д.Палтерович, Т.Хачатуров. Серед українських науковців, роботи яких присвячені дослідженням даної проблеми, варто виділити: А.Амошу, Ю.Бажала, Л.Безчасного, А.Гальчинського, В.Гейця, М.Герасимчука, Н.Гончарову, Г.Доброва, П.Завліна, Г.Калитича, З.Коровіну, О.Лапко, І.Лукінова, Б.Маліцкого, Л.Матросову, О.Мертенса, Л.Нейкову, В.Олександрову, А.Пересаду, П.Рогожина, О.Савчука, Л.Смоляр, Д.Черваньова.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційне дослідження виконано згідно з планом наукових досліджень кафедри менеджменту інноваційної та інвестиційної діяльності Київського національного університету імені Тараса Шевченка і є складовою комплексної теми “Теорія та практика соціально-економічного розвитку України в умовах ринкових перетворень”, розділ “Інноваційно-інвестиційні фактори соціального-економічного розвитку України”(шифр 01БФ040-01), у межах якої автором обґрунтовано теоретико-методичні засади формування системи управління інноваційно-інвестиційною діяльністю промислових підприємств на макро- і мікрорівнях.
Мета і задачі дослідження.
Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретико-методичного забезпечення системи управління інноваційно–інвестиційною діяльністю промислових підприємств в умовах ринкової трансформації.
Реалізація мети дослідження обумовила постановку та вирішення наступних завдань:
Ш
розкрити теоретичні засади управління інноваційно–інвестиційною діяльністю підприємств та особливості її управління;
Ш
обґрунтувати необхідність та напрями вдосконалення державного регулювання інноваційно-інвестиційною діяльністю підприємств;
Ш
проаналізувати організаційно–методичні аспекти управління інноваційно–інвестиційною діяльністю підприємств;
Ш
визначити шляхи активізації використання методів фінансового забезпечення інвестиційних процесів;
Ш
розробити методику комплексної оцінки інноваційно-інвестиційної діяльності;
Ш
запропонувати підходи до формування інноваційної політики щодо заміни верстатів, устаткування та обладнання на підприємстві, підвищення ефективності вкладення коштів.
Об’єктом дослідження є інноваційно-інвестиційна діяльність промислових підприємств України.
Предметом дослідження є теоретико-методичне забезпечення системи управління інноваційно-інвестиційною діяльністю вітчизняних підприємств.
Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети дисертаційного дослідження було використано сукупність методів та прийомів наукового пізнання. Теоретичні засади управління інноваційно-інвестиційною діяльністю досліджено із застосуванням методів поєднання історичного та логічного, наукової абстракції та системного підходу. Застосування методів аналізу і синтезу, економіко-статистичного аналізу, а також методу порівнянь дало змогу виявити складові системи управління інноваційно-інвестиційною діяльністю вітчизняних підприємств. Для розробки методики комплексної оцінки інноваційно-інвестиційної діяльності промислових підприємств використано методи індукції та дедукції, а також метод динамічного програмування.
Інформаційною базою досліджень є статистичні дані Державного комітету статистики України, законодавчі акти, укази Президента України, періодичні видання, наукові збірки, монографії та наукові видання вітчизняних і закордонних вчених.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в розробці складових теоретико-методичного забезпечення системи управління процесом впровадження нової техніки і технології, нових способів організації виробництва на промислових підприємствах, освоєння ними випуску інноваційної продукції, розширення асортименту та підвищення якості продукції, яка орієнтована на підвищення ефективності інвестиційних коштів.
Зокрема, найбільш вагомими теоретичними та практичними результатами, що характеризують новизну дослідження і особистий внесок здобувача, є наступні:
вперше:
–
запропоновано визначення поняття “управління інноваційно-інвестиційною діяльністю підприємств”, під яким розуміється управління вкладеннями інвестиційних ресурсів у процес, спрямований на впровадження науково-технічних розробок з метою освоєння випуску інноваційної продукції, оновлення та покращання якості тієї продукції, що випускається на даному етапі, підвищення ефективності інвестиційних ресурсів, удосконалення технології її виготовлення та зайняття підприємством відповідної ніші на внутрішньому і світовому ринках;
–
розроблено методику комплексної оцінки інноваційно-інвестиційної діяльності підприємства, яка містить поетапний аналіз впливу інноваційної діяльності підприємства на зміни в техніко-технологічному стані його виробничої бази, організаційному рівні, оновленні асортименту продукції на його кінцеві економічні результати та ефективність використання інвестиційних ресурсів, що дає можливість підприємствам визначати першочергові напрями вдосконалення його виробничої бази;
удосконалено:
–
модель заміни обладнання Р.Белмана шляхом побудови моделі у векторно-матричному вигляді, що дозволяє розробляти інноваційну політику підприємства щодо заміни його основних засобів загалом, що дасть можливість складати календарний план-графік заміни верстатів, обладнання й устаткування та заздалегідь визначати види, кількість, якість устаткування, необхідного для оновлення виробничої бази, це дозволить підприємствам своєчасно планувати акумуляцію необхідних фінансових ресурсів для технічного переоснащення та реконструкції в оптимальні терміни з мінімальними витратами;
дістало подальшого розвитку:
–
напрями удосконалення управління державного регулювання інноваційно-інвестиційної діяльності підприємств, які полягають у зміні нормативних актів, фінансового забезпечення реалізації інноваційних проектів, що дасть можливість активізувати процес впровадження науково-технічних розробок у виробничу базу промислових підприємств;
–
методи фінансового забезпечення інвестиційних процесів на підприємствах: запропоновано напрями вдосконалення формування податкової та бюджетної політики держави шляхом запровадження галузевої диференціації податкових пільг, а також за допомогою розробки заходів стимулювання впровадження науково-технічних розробок та технічного відновлення діючого виробництва, що позитивно вплине на активізацію інноваційно-інвестиційної діяльності промислових підприємств.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що отримані результати та пропозиції сприяють удосконаленню системи управління інноваційно-інвестиційною діяльністю підприємств на макро- та мікрорівнях і підвищенню ефективності капітальних вкладень у техніко-технологічний розвиток.
Результати дослідження доведено до рівня прикладних положень та рекомендацій, які можуть використовуватись як методичний інструментарій, в забезпеченні прийняття підприємствами управлінських рішень, що підтверджуються відповідними довідками: Закритим акціонерним товариством “Макарів молокозавод” Макарівського району Київської області (акт № 1777-35/32 від 17.09.2003р.) та молочним заводом м. Лубни Полтавської області (акт №224/06 від 01.05.2003р., акт 225/06 від 01.05.2003р.), а також у навчальному процесі в межах курсів ”Основи інвестиційної політики”, ”Інвестування”, ”Інвестиційний менеджмент”, ”Сучасні теорії організації та управління”, які викладаються на економічному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка (довідка №013/841 від 31.10.2003 р.) .
Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дослідження доповідались на: II–й науковій конференції “Світова теорія та практика в українському бізнесі”(м. Київ, 2001 р); I–й Всеукраїнській конференції студентів та аспірантів “Сучасні технології ведення бізнесу в Україні” (м. Київ, 2002 р.); міжнародних науково–практичних конференціях студентів, аспірантів та молодих вчених ”Шевченківська весна. Сучасний стан науки, досягнення, проблеми та перспективи розвитку”, ”Крок у майбутнє” (м. Київ, 2003 р.), ”Стан і проблеми трансформації фінансів та економіки регіонів у перехідний період” (м. Хмельницький, 2003 р.).
Результати дисертаційного дослідження розглядались, доповідались і обговорювались на Днях науки економічного факультету (квітень 2001 р., квітень 2002 р., травень 2003 р.) та на засіданнях кафедри менеджменту інноваційної та інвестиційної діяльності Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Публікації. За результатами виконаних досліджень опубліковано 10 наукових праць загальним обсягом 3,2 друк.арк., з них 6 статей у фахових наукових виданнях.
Загальна структура і обсяг роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, який містить 287 найменувань, та додатків. Основний зміст роботи викладено на 166 сторінках, містить 7 таблиць, 11 рисунків і 13 додатків.
Основний зміст дисертаційної роботи
У вступі обгрунтовано актуальність теми; розкрито зв’язок дисертації з науковими програмами; визначено мету і завдання дослідження, його об’єкт, предмет і методи; визначено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.
У першому розділі – “Теоретичні засади управління інноваційно-інвестиційною діяльністю підприємств” розкрито теоретичні засади та сутність управління інноваційно-інвестиційною діяльністю підприємств, розглянуто поняття ”інновації” та “інноваційний процес”, “інвестиції”, “інвестиційний процес”; проаналізовано й узагальнено теоретичні підходи до розкриття сутності інноваційної та інвестиційної діяльності. Визначено, що управління інноваційно-інвестиційною діяльністю підприємства повинно базуватися на наукових принципах з використанням спеціально розроблених методів і заходів.
Дослідженням встановлено, що інновації є найважливішою ланкою доведення науково-технічних розробок до стадії їх використання у виробництві з метою збільшення прибутку, утримання відповідної ніші на внутрішньому ринку та спроб її зайняття на світовому через підвищення конкурентоспроможності продукції вітчизняних товаровиробників.
Запропоновано уточнення визначення поняття “інновації”, яке трактується як новий продукт або техніка й технологія її виготовлення, що отримані в результаті творчого процесу, заснованого на використанні ідей та досягнень науки і техніки, які задовольняють суспільні потреби на новому, більш високому якісному рівні.
У результаті дослідження економічної сутності управління інноваційно-інвестиційною діяльністю запропоновано схему удосконалення процесу управління інноваціями, що включає в себе чотири стадії управління: планування, організація, оцінка ефективності, виконання, дотримання яких дасть можливість підприємству оцінювати ефективність інновацій і приймати адекватні управлінські рішення; визначати потребу в інвестиційних ресурсах для реалізації науково-технічних розробок; ставити завдання щодо покращання організації цього процесу; проводити необхідні маркетингові дослідження й розробки, що дозволить систематизувати впровадження намічених завдань.
Виходячи зі складності та багатоаспектності інноваційно-інвестиційного процесу, проведено аналіз ряду підходів до визначення поняття ”інвестиції”, це дозволило зробити висновок про те, що інновації виступають основним засобом підвищення вартості і конкурентоспроможності підприємства, інвестування цього процесу повинно забезпечувати відповідне зростання прибутковості підприємства, підвищувати його ринкову вартість.
Визначено необхідність уточнення поняття ”інноваційно-інвестиційна діяльність”, що полягає в удосконаленні системи формування інвестиційного потенціалу підприємства, пов’язаного з процесом планування довгострокового розвитку, під час розробки якого постає необхідність вибору зміни напрямів інвестиційної діяльності підприємства та проведення відповідної маркетингової політики, розробки планів її фінансового забезпечення.
На основі проведеного дослідження уточнено визначення поняття ”управління інноваційно-інвестиційною діяльністю”, під яким доцільно розуміти управління вкладеннями інвестиційних ресурсів у процес, спрямований на впровадження науково-технічних розробок з метою освоєння випуску інноваційної конкурентноспроможної продукції та покращання її якості, постійне удосконалення технології виготовлення та зайняття підприємством відповідної ніші на внутрішньому і світовому ринках.
Результати дослідження світового досвіду управління інноваційно-інвестиційною діяльністю підприємств у розвинених країнах свідчать, що уряди провідних країнах - США, Японії, Німеччини, Франції - використовують широкі можливості стимулювання інноваційно-інвестиційної активності на державному рівні, що дозволяє їм досягати високих темпів економічного розвитку.
У роботі досліджено недоліки управління інноваційно–інвестиційними процесами вітчизняних підприємств, які обумовлені кризовим станом у науці, нестабільністю роботи наукових установ, низьким рівнем оснащеності підприємств прогресивною технікою та технологією та низькою ефективністю використання їх виробничого потенціалу.
Виокремлено, що складний фінансовий стан більшості наукових організацій, скорочення обсягів бюджетного фінансування, різке зниження попиту виробничої сфери на науково–технічні розробки через відсутність у підприємств вільних коштів призвів до погіршення матеріально–технічного забезпечення науки, морального старіння устаткування та обладнання. Доведено, що причини розвитку негативних тенденцій у цій сфері полягають у тривалому спаді промислового виробництва, відсутності власних джерел фінансування інновацій, дорожчання кредитів, подрібненні підприємств під час приватизації, не зацікавленості нових власників (в тому числі й іноземних) у впровадженні науково-технічних розробок, що загалом призводить до погіршення матеріально-технічної бази вітчизняних підприємств.
Аргументовано, що низька ефективність виробничого потенціалу в Україні обумовлена також сформованою раніше нерівномірністю технічного розвитку різноманітних елементів і складових частин виробничої бази національних підприємств. Оснащення технікою вітчизняних підприємств на даному етапі розвитку не забезпечує технологічної взаємозалежності та взаємодії як окремих галузей, так і окремих підприємств, що входять до складу певної галузі, та окремих цехів, ділянок усередині підприємств і виробництв.
Проведений аналіз технічного розвитку підприємств вітчизняної промисловості засвідчив його залежність від інтелектуальної продукції інших країн – їх техніки та технологій. Технологічний досвід українські підприємці все частіше купують у більш розвинених державах. Світовою економічною наукою доведено, що країна, розвиток якої спирається на імпортну техніку і технологію, опиняється в залежному стані від рівня техніки і технологій розвинених країн, що викликає і її економічну залежність.
У результаті проведеного дослідження зроблено висновок, що лише активізація процесу інвестування в інноваційний розвиток може викликати якісні зрушення в техніці і технології виробничої бази промислових підприємств та покращити кінцеві економічні результати їх діяльності на основі підвищення якості управління збігом інвестиційного попиту і інвестиційної пропозиції на ринку інвестиційних товарів.
Встановлено, що держава ще недостатньо використовує всі важелі та стимули активізації інноваційно–інвестиційного процесу, не створює національним промисловим підприємствам відповідних умов для їх сталого розвитку та збільшення частки власних накопичень, ігноруючи таким чином той факт, що основною причиною інфляції в країні є саме згортання процесу накопичення і необхідно передусім підвищувати зацікавленість підприємств і організацій в активізації інноваційно-інвестиційних процесів та створювати можливості їх фінансового забезпечення.
У другому розділі ”Система управління інноваційно-інвестиційною діяльністю вітчизняних підприємств” проаналізовано сучасний стан системи управління інноваційно-інвестиційною діяльністю вітчизняних підприємств на макро- і мікроекономічному рівнях.
У результаті дослідження встановлено, що на сучасному етапі відбуваються позитивні зміни у напрямку стабілізації виробництва, поліпшення галузевої структури та соціальної й інноваційної орієнтації підприємств.
За даними Державного комітету статистики України, приріст обсягу виробництва за січень-липень 2003 р. до січня-липня 2002 р. склав 8,4 %, у тому числі в обробній промисловості, обсяги якої склали 13,7 % промисловості України, - 8 %, у добувній промисловості - 2,5 %.
Аргументовано, що для ефективного управління інноваційно-інвестиційною діяльністю промислових підприємств найбільшого значення набуває пошук джерел інвестування. Встановлено, що більше половини інвестицій в економіку України фінансується за рахунок власних коштів підприємств і отриманих кредитів, але інвестиційні можливості підприємств на сучасному етапі зведено до неприпустимого низького рівня через погіршення їх фінансового стану, що проявляється в отриманні невисоких прибутків підприємств.
Доведено, що проблема фінансового забезпечення інвестицій як основна складова, що забезпечує розвиток інноваційного процесу на підприємствах, залишається однією з найбільш гострих для вітчизняної промисловості. Спад інвестиційної діяльності обумовлений, в основному, недостатньою адаптованістю механізму управління процесом розширеного відтворення промислового виробництва до ринкових умов та зростанням значення власних засобів підприємств у фінансування капітальних вкладень. Так, обсяги інвестицій в основний капітал за рахунок державних централізованих джерел фінансування зменшились з 27 % у 1990 р. до 6,6 % у 2003 р., а головним джерелом інвестиційних ресурсів за останні роки були і залишаються власні кошти підприємств та організацій, які на 1 півріччя 2003р. становили майже 63,2% від загального обсягу інвестицій в основний капітал, тоді як у 2001р. становили 83,9%.
Однією з пріоритетних галузей економіки, покликаної забезпечувати стійке постачання населення продуктами харчування, є молочна промисловість - одна з основних складових харчової промисловості. Встановлено, що вітчизняна молочна промисловість в основному формує ринкову пропозицію на внутрішньому ринку молокопродуктів.
Ринок молочних продуктів України слабко диференційований, оскільки найбільший сегмент споживання - це населення із середнім та нижче середнього рівнем доходів. І хоча за останні роки відбулись зрушення на ринку молочних продуктів, формування попиту на ньому гальмується занадто повільною переорієнтацією вітчизняних виробників до потреб споживачів, незадовільною роботою каналів розповсюдження молочних продуктів, низькою купівельною здатністю населення України, недостатньою конкурентоспроможністю наших товарів як з точки зору якості, так і з точки зору ціни.
Встановлено, що причинами катастрофічного спаду виробництва та споживання молочної продукції в Україні за 1990–2003 рр. є незабезпеченість підприємств якісною сировиною і його високою вартістю, на яку негативно впливає постійне підвищення цін на енергоносії, прорахунки у фінансовій, кредитній сферах економіки та зовнішньоторговельній політиці держави (рис.1).
Рисунок 1. Динаміка основних показників молочної продукції в Україні (тис.т.)
Не дивлячись на те, що більшість вітчизняних технологій за своєю ефективністю відповідає кращим світовим стандартам, устаткування та техніка, які використовуються у виробництві вітчизняних продуктів харчування, на сучасному етапі мають низькі техніко-економічні показники та не забезпечують якісне виробництво продукції по всьому замкненому циклу, що призводить до залежності молокопереробних підприємств від імпорту зарубіжної техніки та устаткування.
Встановлено, що молочна промисловість України забезпечена обладнанням, устаткуванням і новою технікою лише на 30-40%. Результати проведеного аналізу дозволили довести необхідність прискорення процесів переоснащення техніки і технології на вітчизняних підприємствах, зокрема в молочній промисловості, що зумовлено практично відсутністю в Україні підприємств, які випускали обладнання та устаткування для молочної промисловості.
Так, за даними Державного комітету статистики України, на 01.01.2003 р. продукція машинобудування не була зосереджена на виготовлення устаткування для харчової, в тому числі молочної промисловості.
Відсутня і законодавча база, яка повинна створювати правила конкуренції на ринку, в тому числі державні стандарти на основні цільномолочні та кисломолочні продукти, їх якість та придатність для споживання.
Аналіз чинного законодавства щодо регулювання як інноваційної, так інвестиційної діяльності вітчизняних підприємств, підтвердив тезу про те, що в Україні концептуально не визначено результати інвестування як об’єкт регулювання і не забезпечено методичної основи для конструктивного регулювання результатів інвестування. Фактично загальне та спеціальне інвестиційне законодавство регламентує умови і порядок: вкладення і залучення інвестиційних ресурсів; оподаткування суб’єктів інвестування і отримання ними податкових пільг; припинення інвестиційної діяльності. Встановлено, що існують значні прогалини в законодавстві, де прийняття менш важливих актів випереджує вихід більш важливих.
Отже, управління інноваційно-інвестиційною діяльністю на макрорівні відбувається безсистемно і за відсутністю комплексної оцінки результатів впливу прийнятих актів на інвестиційні процеси і розвиток економіки.
Визначено, що використовувані ще за радянських часів методики економічної ефективності капітальних вкладень слід доповнювати загальноприйнятими методами оцінки ефективності інвестицій, які вже багато років використовуються усіма розвиненими країнами світу. Дослідження цієї проблеми визначає необхідність розробки кількісних методів оцінки, які б допускали можливість фіксації існуючого стану, визначення меж розвитку і вибору найбільш ефективного використання ресурсів, удосконалення техніко-технологічної і організаційної бази виробництва.
У третьому розділі ”Удосконалення управління інноваційно-інвестиційною діяльністю промислових підприємств в Україні” розроблено та обґрунтовано напрями вдосконалення системи управління інноваційно-інвестиційною діяльністю промислових підприємств та методів її фінансового забезпечення, побудовано методику комплексної оцінки інноваційно-інвестиційної діяльності, що забезпечує прийняття адекватних управлінських рішень, які обумовлюють науково-технічний розвиток підприємств на довгострокову перспективу.
Доведено, що найважливішими напрямами вдосконалення управління інноваційно-інвестиційною діяльністю промислових підприємств на державному рівні є:
–
активізація використання державних замовлень;
–
розробка заходів із стимулювання випуску наукоємної продукції, конкурентноспроможної на світовому ринку, що збільшило б обсяги експорту;
–
стимулювання імпорту нових перспективних патентів, ліцензій, видів обладнання;
–
проведення урядом тарифної політики щодо обмеження імпорту певних видів товарів з метою захисту національних товаровиробників.
Аргументовано доцільність створення на рівні окремих підприємств маркетингових підрозділів і забезпечення взаємодії форм та методів їх діяльності з виробничим підрозділом та підрозділом досліджень і розробок; виділення заміни машин, верстатів, устаткування та обладнання в самостійний напрямок діяльності, що дало б можливість основним структурним ланкам промислової сфери підвищувати також і економічні результати, шляхом розробки комплексної програми інноваційно-інвестиційної діяльності підприємств, починаючи з ідеї розширення асортименту продукції, що випускається підприємством, її оновлення на основі вдосконалення техніко-технологічного та організаційного рівня виробництва.
Встановлено, що для фінансового забезпечення прискореного відновлення морально застарілої виробничої бази промислових підприємств існує необхідність:
– у підвищенні гнучкості чинної амортизаційної політики шляхом скорочення термінів нарахування прискореної амортизації на загальноприйнятому рівні, зокрема для галузей, які забезпечують впровадження науково-технічних розробок в усі інші галузі національної економіки;
–
розвитку вітчизняних технологій подвійного призначення, освоєння випуску високопродуктивного промислового устаткування та обладнання, в тому числі і для захисту навколишнього середовища, шляхом удосконалення стимулювання банківського та фінансових секторів економіки щодо активізації використання ними вільних фінансових ресурсів для фінансово-кредитного забезпечення реалізації інноваційних проектів вітчизняними підприємствами, що дало б можливість прискорення кругообігу основного капіталу в реальному секторі економіки;
–
зниження розмірів стягнення мита на технологічне устаткування, що експортується в Україну, для таких галузей, як машинобудування, легка та харчова промисловість, розвиток яких визначено урядом як пріоритетний, що самі можуть виступати експортерами промислової продукції, що, значно зменшило б витрати фінансових ресурсів на експорт техніки.
У дослідженні аргументовано необхідність активізації інвестиційних процесів на вітчизняних підприємствах, зокрема шляхом:
–
визначення заходів з удосконалення системи фінансового забезпечення інвестиційної діяльності, які ґрунтуються на стимулюванні впровадження науково-технічних розробок та технічного оновлення діючого виробництва. Запропоновано напрямки удосконалення податкової та бюджетної політики держави шляхом стимулювання державою проведення підприємствами досліджень і розробок, впровадження інновацій у виробничу базу підприємства в умовах самофінансування процесів їх розширеного відтворення;
–
проведення подальшого процесу зниження облікової ставки Національного банку України, що сприятиме зниженню ціни на позичкові кошти комерційних банків і дасть можливість активізувати використання підприємствами позичкових коштів на фінансування реальних інноваційних проектів вітчизняних підприємств.
Запропоновано напрями удосконалення кредитної політики держави, які полягають:
–
у запровадженні механізму державного страхування інноваційних кредитів, що дало б можливість розробляти та впроваджувати у виробництво випуск інноваційної високотехнологічної продукції підприємствами, діяльність яких пов’язана з високим ступенем інвестиційного ризику;
–
надання державних гарантій комерційним банкам, які здійснюють кредитування інноваційних проектів підприємств;
–
встановлення для тих комерційних банків, які здійснюють пільгове довгострокове кредитування інноваційних проектів промислових підприємств, зниженої ставки норми обов’язкового резервування коштів.
З метою вдосконалення системи управління інноваційно-інвестиційною діяльністю підприємства, підвищення ефективності вкладення коштів в дисертації розроблено методику комплексної оцінки інноваційно-інвестиційної діяльності підприємств (рис.2), яка включає в себе чотири етапи.
На першому етапі запропоновано розрахунок комплексного показника рівня техніки, технології та організації виробництва на підприємстві на основі використання стандартних якісних показників стану техніки, технології та організації, з визначенням зазначених рівнів виробництва і розрахунком за кожним рівнем інтегрального показника.
Результати проведення даного етапу аналізу дають можливість підприємству порівнювати якісний стан виробничої бази підприємства з середньостатистичними показниками даної галузі та з кращими середньосвітовими аналогами і розробляти шляхи та напрямки поетапного досягнення підприємством поставлених стратегічних цілей.
З метою досягнення поставлених підприємством цілей довгострокового розвитку другим етапом запропонованої методики є розробка конкретного плану проведення технічного переоснащення та реконструкції підприємства.
До задач даного етапу входять: визначення “вузьких місць”; необхідність впровадження нової техніки та технології, потреби в верстатах, обладнанні, устаткуванні; складання плану-графіку заміни основних засобів та визначення потреб підприємства у фінансових ресурсах, необхідних для провадження оновлення виробничої бази.
I етап | Оцінка техніко-технологічного та організаційного рівня
виробничої бази підприємства | Якісні показники стану рівня техніки | Якісні показники стану рівня технологій | Якісні показники стану рівня організації | Визначення технічного рівня виробництва | Визначення технологічного рівня виробництва | Визначення організаційного рівня виробництва | Розрахунок інтегрального показника технічного рівня виробництва | Розрахунок інтегрального показника технологічного рівня виробництва | Розрахунок інтегрального показника організаційного рівня виробництва |
Розрахунок комплексного показника стану рівня техніки, технології та організації виробництва на підприємстві |
IІ етап | Розробка плану проведення технічного переоснащення та реконструкцій підприємства |
Визначення вузьких місць, що гальмують розвиток виробничої бази підприємства | Визначення потреб у новому обладнанні, устаткуванні, необхідному для забезпечення впровадження нової технології | Складання плану-графіку заміни основних засобів | Визначення потреб в фінансових ресурсах, необхідних для оновлення виробничої бази підприємства |
IІІ етап | Аналіз ефективності капітальних вкладень в інноваційно-інвестиційну діяльність підприємства | IV етап | Аналіз впливу підвищення якісного стану виробничої бази підприємства на його кінцеві економічні результати |
Рисунок 2. Алгоритм методики комплексної оцінки впливу
підвищення якісного стану виробничої бази підприємства
на економічні результати його діяльності
Наступним кроком розробленої методики стало вдосконалення принципу динамічного програмування, запропонованого Р.Белманом, що дозволило розробити векторно-матричну модель для складання плану-графіку заміни основних засобів виробництва для всієї кількості основних засобів, що входять до складу виробничої бази підприємства. Складання оптимального плану-графіку заміни техніки дає можливість встановлювати календарні терміни проведення технічного переоснащення та реконструкції підприємства і визначати потреби в фінансових ресурсах, тим самим розробляючи стратегію фінансового забезпечення виконання плану-графіку заміни основних засобів - схеми акумуляції та використання власних, позичкових та залучених коштів для провадження інноваційно-інвестиційної діяльності підприємства.
Третім етапом запропонованої методики є проведення аналізу ефективності використання фінансових ресурсів, інвестованих в інноваційний розвиток підприємств, що забезпечує підвищення якісного стану їх виробничої бази.
На завершальному четвертому етапі методики комплексної оцінки інноваційно-інвестиційної діяльності підприємств визначено доцільним проведення аналізу впливу результатів підвищення якісного стану виробничої бази підприємства на його кінцеві економічні результати.
Результати проведення даного етапу аналізу в динаміці свідчать про відповідність зростання економічних показників діяльності підприємства, зростанню якісних показників стану виробничої бази і являються базою для подальшого поглиблення розробленої методики, що потребує урахування усіх інших (крім техніко-технологічних та організаційних) факторів впливу на кінцеві результати діяльності підприємства.
ВИСНОВКИ
У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання щодо розробки та вдосконалення складових теоретико-методичного забезпечення системи управління інноваційно-інвестиційною діяльністю промислових підприємств, що дозволило обґрунтувати такі висновки:
1.
У результаті узагальнення наукових концепцій і теоретичних основ економічної сутності управління інноваційно-інвестиційною діяльністю підприємств було запропоновано визначення поняття “управління інноваційно-інвестиційною діяльністю підприємств”, під яким розуміється управління вкладеннями інвестиційних ресурсів у процес, спрямований на впровадження науково-технічних розробок з метою освоєння випуску інноваційної продукції, оновлення та покращання якості тієї продукції, що випускається на даному етапі, підвищення ефективності інвестиційних ресурсів, удосконалення технології її виготовлення та зайняття підприємством відповідної ніші на внутрішньому і світовому ринках.
2.
На основі дослідження світового досвіду регулювання інноваційно-інвестиційної діяльності встановлено, що для уникнення технологічної залежності від розвинених країн Україні необхідно стимулювати науково-технічний розвиток економіки шляхом використання новаторської розумової праці, що створює нові знання й нові технології, які здатні підняти соціально-економічний розвиток держави до світового рівня.
Доведено, що інвестування інноваційного розвитку підприємств повинно забезпечувати не лише якісні зрушення в техніці і технології їх виробничої бази, а і відповідне підвищення економічних результатів їх діяльності.
3.
Визначено, що основною метою управління інноваційно-інвестиційною діяльністю є створення механізмів ефективної взаємодії усіх складових науково-технічного розвитку підприємств, їх збалансованості та пропорційності, забезпечення високих темпів інноваційного розвитку необхідними інвестиційними ресурсами та підвищення ефективності використання коштів, вкладених у процес їх розширеного відтворення.
З’ясовано, що в Україні спостерігається тенденція майже повного припинення процесів відтворення й оновлення матеріально-технічної виробничої бази підприємств реального сектору економіки. Вибуття основних виробничих засобів втричі перевищує їх надходження, що викликано недостатністю фінансових ресурсів для їх оновлення. Успішність фінансового забезпечення інноваційно-інвестиційної діяльності підприємств залежить від правильності визначення загального обсягу необхідних інвестицій та створення можливостей для використання усіх джерел їх фінансового забезпечення. Аргументовано, що найвагомішою причиною, яка перешкоджає інноваційному розвитку вітчизняних промислових підприємств, є недосконалість кредитної, податкової та амортизаційної політики держави, відсутність сприятливого інвестиційного клімату для активізації вкладення коштів в науково-технічний та інноваційний розвиток підприємств.
4. Аналіз діючих законодавчих актів, що регулюють інноваційно-інвестиційну діяльність промислових підприємств України, засвідчив, що таких нормативно - правових документів нараховується понад сто, але всі вони є недостатньо взаємо узгодженими між собою, кожен з них має певні недоліки, і вони не вирішують проблему комплексно. Отже, постає необхідність в поглибленні та удосконаленні чинної системи регулювання інноваційної та інвестиційної діяльності на макрорівні.
5. Обґрунтовано, що оцінка техніко-технологічного та організаційних рівнів підприємства є однією з найважливіших складових його загальних результатів інноваційної діяльності, яка безпосередньо впливає і на його економічні результати та ефективність діяльності підприємства загалом. Аргументовано необхідність використання кількісних методів оцінки рівня прогресивності основних засобів, які б дозволяли можливість фіксувати існуючий стан техніко-технологічної, організаційної бази виробництва і встановлювали залежність між якісним станом показників техніко-технологічного та організаційного рівня виробничої бази підприємств і темпами зростання основних економічних показників їх діяльності.
6. Для підвищення якості управління інноваційно-інвестиційною діяльністю підприємств запропоновано:
–
напрями удосконалення державного регулювання інноваційно-інвестиційної діяльності підприємств, які полягають у створенні умов фінансового забезпечення реалізації інноваційних проектів, що дасть можливість активізувати процес впровадження науково-технічних розробок у виробничу базу промислових підприємств;
–
напрями удосконалення формування податкової та бюджетної політики держави через запровадження галузевої диференціації податкових пільг, а також заходи стимулювання впровадження науково-технічних розробок, оновлення техніки і технології діючого виробництва, що позитивно вплинуло б на активізацію інноваційно-інвестиційних процесів промислових підприємств, їх фінансові результати та забезпечило б збільшення надходжень до доходної частини державного бюджету;
–
шляхи удосконалення системи методів фінансового забезпечення інвестиційних процесів на підприємствах, зокрема, через стимулювання державою кредитної діяльності банків з метою розширення обсягів кредитування ними реальних інвестиційних проектів вітчизняних підприємств.
7. Розроблено методику комплексної оцінки інноваційно-інвестиційної діяльності підприємств, яка дозволяє поєднати процес впливу науково-технічного розвитку підприємств з економічними результатами їх діяльності в єдине ціле. Запропоновано розраховувати: спосіб розрахунку інтегральних показників рівнів виробництва; комплексного показника стану техніки, технології та організації виробництва на підприємстві; показник впливу підвищення якісного стану виробничої бази на його кінцеві економічні результати.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ
ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1.
Овчаренко Т.С. Проблеми інноваційно-інвестиційної діяльності промислових підприємств // Вісник Київського нац. ун-ту. Сер. Ек-ка. -2002.-Вип.58.-С.63-69 - 0,3 д.а.
2.
Овчаренко Т.С. Світовий досвід організації та управління інноваційно-інвестиційною діяльністю підприємств // Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наукових праць. Вип.16.-2002.-С.93-96.-0,8 д.а.
3.
Овчаренко Т.С. Напрями удосконалення системи державного регулювання інноваційно-інвестиційної діяльності підприємств України// Вісник Київського нац. ун-ту. Сер.Ек-ка. - 2003. - Вип.65. - С.86-87-0,2 д.а.
4.
Овчаренко Т.С. Інноваційно-портфельна реорганізація як засіб підвищення конкурентоспроможності підприємств // Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наукових праць.Вип.16.-2003.-С.14-18. -0,5д.а.
5.
Овчаренко Т.С. Фінансове забезпечення інвестиційної діяльності промислових підприємств України та напрями їх удосконалення // Вісник Київського нац. ун-ту. Сер. Ек-ка. – 2003. – Вип. 67. – С. 124-126.- 0,5 д.а.
6.
Овчаренко Т.С. Роль державного управління в активізації інноваційної діяльності промислових підприємств України // Матеріали II наукової конференції “Світова теорія та практика в українському бізнесі” –25 квітня 2001р.- НТУУ ”КПІ” - С.26-27.-0,1д.а.
7.
Овчаренко Т.С. Аналіз та недоліки законодавчої бази інноваційно-інвестиційної діяльності промислових підприємств в Україні // Матеріали I Всеукраїнської конференції студентів та аспірантів ”Сучасні технології ведення бізнесу в Україні”- 2002 - К. ”Економіка та право”-С.96.-0,1д.а.
8.
Овчаренко Т.С. Аналіз сучасного стану інноваційної діяльності та перспективи розвитку інноваційних процесів в Україні // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених ”Шевченківська весна. Сучасний стан науки, досягнення, проблеми та перспективи розвитку”-К.2003.-С.125-133.-0,5 д.а.
9.
Овчаренко Т.С.Управління та організація системи впровадження нових технологій на промислових підприємствах України // Матеріали III Всеукраїнської науково-практичної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених” Крок у майбутнє”-К.2003.-С.160.-0,1 д.а.
10.
Овчаренко Т.С. Проблеми оцінки ефективності управління та шляхи активізації інноваційно-інвестиційної діяльності промислових підприємств на регіональному рівні // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції ”Стан і проблеми трансформації фінансів та економіки регіонів у перехідний період”-15 травня 2003 –НВП ”Евріка” – Хмельницький - С.97-99 -0,1 д.а.
АНОТАЦІЯ
Овчаренко Т.С. Управління інноваційно-інвестиційною діяльністю промислових підприємств.-Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.02 - економіка й управління науково-технічним прогресом. Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ,2004.
Дисертаційна робота присвячена дослідженню теоретичних та методичних основ управління інноваційно-інвестиційною діяльністю промислових підприємств в умовах ринкової трансформації економіки. В дисертації вперше запропоновано визначення поняття ”управління інноваційно-інвестиційною діяльністю”. На основі аналізу теоретичних засад управління інноваційно-інвестиційною діяльністю вітчизняних підприємств уточнено економічну сутність і визначені методичні підходи до аналізу й оцінки ефективності капітальних вкладень. Визначено напрями вдосконалення державного регулювання інноваційно-інвестиційною діяльністю підприємства та шляхи активізації фінансового забезпечення інвестицій.
Розглянуто молочну промисловість України як одну з пріоритетних галузей економіки, виявлено причини катастрофічного спаду виробництва та споживання молочної продукції в Україні.
На основі розробленої методики комплексної оцінки впливу якісного стану виробничої бази підприємства на економічні результати його діяльності, побудовано векторно-матричну модель заміни основних засобів виробництва для всієї кількості основних засобів, що входять до складу виробничої бази підприємства. Це дозволило побудувати підходи до формування інноваційної політики підприємства щодо заміни верстатів, устаткування та обладнання з метою підвищення ефективності вкладення коштів в інноваційні процеси.
Ключові слова: інновації, інвестиції, інноваційно-інвестиційна діяльність, управління, промислові підприємства, оцінка інноваційно-інвестиційної діяльності.
АННОТАЦИЯ
Овчаренко Т.С. Управление инновационно-инвестиционной деятельностью промышленных предприятий. - Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.02.02 - экономика и управление научно-техническим прогрессом. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев,2004.
Диссертационная работа посвящена исследованию теоретических и методических основ управления инновационно-инвестиционной деятельностью промышленных предприятий в условиях реформирования экономики. В диссертации впервые предложено определение понятия "управления инновационно-инвестиционной деятельностью", которое трактуется как управление вложением инвестиционных ресурсов в процесс, направленный на внедрение научно-технических разработок с целью освоения выпуска инновационной продукции, обновления и улучшения качества продукции, что выпускается на данном этапе, повышения эффективности инвестиционных ресурсов, усовершенствование технологии ее изготовления и занятие предприятием соответствующей ниши на внутреннем и международном рынках.
На основе анализа теоретических основ управления инновационно-инвестиционной деятельностью отечественных предприятий уточнено экономическая сущность и определены методические подходы эффективности капитальных вложений. Определены направления усовершенствования государственного регулирования инновационно-инвестиционной деятельностью и пути активизации финансового обеспечения инвестиций, которое обеспечивает развитие инновационного процесса на отечественных предприятиях. Так, основные пути усовершенствования управления на макро уровне, которые дают возможность активизировать процесс внедрения научно-технических разработок в производственную базу промышленных предприятий, прежде всего, состоят в замене нормативных актов, финансовом обеспечении реализации инновационных процессов и т.д.
Предложены направления активизации использования методов финансового обеспечения инвестиционных процессов на предприятиях, которые состоят в усовершенствовании формирования налоговой и бюджетной политики государства путем внедрения отраслевой дифференциации налоговых льгот, разработки мероприятий по стимулированию научно-технических разработок и технического обновления производства.
Рассмотрена молочная промышленность Украины как одна из приоритетных отраслей экономики, выявлены причины катастрофического спада производства и потребления молочной продукции в Украине.
Разработана методика комплексной оценки инновационно-инвестиционной деятельности предприятия, которая включает поэтапный анализ влияния инновационной деятельности предприятия на изменения технико-технологического состояния его производственной базы, организационного уровня, обновления ассортимента продукции на его конечные экономические результаты. Это позволило определить первоочередные направления улучшения производственной базы предприятия.
На основе этой методики построена векторно-матричная модель замены оборудования для всего их количества, что входит в состав производственной базы предприятия. Это позволило сформировать инновационную политику предприятия относительно замены станков, оборудования, оснащения и заранее определить виды, количество, качество оборудования, необходимого для обновления производственной базы с целью повышения эффективности вложения средств в инновационные процессы путем своевременного планирования аккумуляции необходимых финансовых ресурсов для технического переоснащения и реконструкции в оптимальные сроки с минимальными затратами.
Ключевые слова: инновации, инвестиции, инновационно-инвестиционная деятельность, управление, промышленные предприятия, оценка инновационно-инвестиционной деятельности.
SUMMARY
Ovcharenko T.S. Managements of innovational investing activity of industrial enterprises. - Manuscript.
Thesis for defending of the candidate academic degree in the field of economics by speciality 08.02.02 – economy and management of the scientific and technical progress. Kyiv National Taras Shevchenco University, Kyiv, 2004.
The dissertation is devoted to research of theoretical and methodical bases of managing the innovational investing activity
