МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА МЕТАЛУРГІЙНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ

Педько Андрій Борисович

УДК 330:334.722.8

ОБҐРУНТУВАННЯ ЕКОНОМІКО-ОРГАНІЗАЦІЙНИХ ПЕРЕДУМОВ

ЕФЕКТИВНОГО ФУНКЦІОНУВАННЯ АКЦІОНЕРНИХ ТОВАРИСТВ

Спеціальність 08.06.01 – економіка, організація і управління підприємствами

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Дніпропетровськ - 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національній металургійній академії України Міністерства освіти і науки України, м. Дніпропетровськ.

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор
Бень Тарас Григорович,
Національна металургійна академія України,
завідувач кафедри економіки промисловості

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Кизим Микола Олександрович,

Харківський національний економічний університет,

завідувач лабораторії соціально-економічних проблем суспільства;

кандидат економічних наук, доцент
Вакульчик Олена Михайлівна,
Придніпровська державна академія будівництва і архітектури, завідувачка кафедри обліку і аналізу

Провідна установа - Дніпропетровський національний університет

Міністерства освіти і науки України, кафедра

економіки і маркетингу, м. Дніпропетровськ

Захист відбудеться 22 грудня 2004 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради

Д 08.084.04 у Національній металургійній академії України за адресою: 49600, м. Дніпропетровськ, пр. Гагаріна, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної металургійної академії України за адресою: 49600, м. Дніпропетровськ, пр. Гагаріна, 4.

Автореферат розісланий 18 листопада 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Ігнашкіна Т.Б.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Аналіз ринкових перетворень в Україні свідчить, що центральною проблемою нинішнього етапу виступає забезпечення зростання ефективності приватизованих підприємств. Враховуючи багатоаспектний характер цієї проблеми, основну увагу в дисертації зосереджено на більш вузькій темі – обґрунтуванні економіко-організаційних передумов ефективного функціонування акціонерних товариств (далі - АТ).

Актуальність теми. З точки зору методології варто виділити два основних підходи до дослідження даної теми.

Перший підхід, який умовно можна назвати традиційним, припускає розгляд низки внутрішніх і зовнішніх факторів ефективності роботи підприємств, зокрема: техніко-технологічного рівня виробництва, організаційної структури управління АТ, рівня кваліфікації управлінського і виробничого персоналу, фінансового стану АТ, стану і перспектив товарних і фінансових ринків у цілому та ресурсних ринків конкретних АТ, ступеня жорсткості внутрішньогалузевої конкуренції, тощо. Такий підхід визнаний більшістю вітчизняних фахівців, про що свідчать роботи О. Білоруса, С. Василика, О. Жадана, М. Семченка, Є. Ситника, Г. Скударя, І. Голубець, В. Рухлядіна, М. Шкільняка й інших. Традиційний підхід виглядає досить продуктивним, тому що охоплює широкий спектр факторів ефективності. Разом із тим, він недостатньо враховує економічні інтереси безпосередніх учасників корпоративних відносин - акціонерів, вищих керівників, рядового персоналу, держави, банків, ділових партнерів та інших.

Дана обставина зумовила інтенсивний розвиток іншого, умовно говорячи, інституційного підходу. Його зародження прийнято пов'язувати з іменами американських дослідників А. Берлі та Г. Мінза – авторів фундаментальної праці “Сучасна корпорація і приватна власність” (1932 р.) Крім широко відомої концепції відділення акціонерної власності від управління цією власністю, в ній містився аналіз ефективності роботи корпорацій, контрольованих акціонерами або професійними топ-менеджерами. Інакше кажучи, простежувалась пряма залежність фінансових результатів від типу контролю (акціонерного чи управлінського).

У наступні десятиліття подібний ракурс дослідження проблеми став дуже розповсюдженим. На основі інституційного підходу в 80-ті – 90-ті роки ХХ століття сформувався новий науковий напрямок, що одержав назву корпоративного управління (corporate governance). В теорії корпоративного управління центральне місце приділяється взаємодії численних учасників корпоративних відносин (англійською - “stakeholders”), кожен з яких має власні інтереси і власну лінію економічної поведінки. За кордоном питанням корпоративного управління присвячені праці М. Аокі, Р. Вішни, А. Демб, Ф. Нойбауера, Д. Нуті, М. Хесселя, Р. Фрідмана, А. Шлайфера, А. Агєєва, С. Аукуционека, О. Бандуріна, С. Дроздова, Ю. Кочевріна, С. Масютіна, О. Радигіна і багатьох інших фахівців. Понятійний і методологічний апарат корпоративного управління використовують у своїх дослідженнях і українські автори, зокрема І. Акімова, Д. Задихайло, О. Вінник, О. Вакульчик, В. Євтушевський, М. Кизим, О. Кібенко, А. Козаченко, О. Пилипенко, О. Поважний, І. Спасибо-Фатєєва.

Названі підходи, на нашу думку, мають загальний недолік. Поза межами зору залишаються специфічні ознаки АТ, які правомірно вважати первинними факторами ефективності. Як доведено в дисертації, саме в них закладено першопричини багатостороннього і поліваріантного конфлікту інтересів між різними учасниками корпоративних відносин, розв’язання якого і є глибинною економіко-організаційною передумовою ефективного функціонування АТ.

Необхідність теоретичного осмислення зазначеної проблеми й обґрунтування методичних підходів до її вирішення визначили актуальність теми дисертації, її наукове і практичне значення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до тематики науково-дослідницьких робіт, що проводяться кафедрою економіки промисловості Національної металургійної академії України, зокрема теми “Дослідження причин і факторів кризового стану підприємств і розробка методів антикризового менеджменту” (державний номер реєстрації 0102U000367), в якій автор дисертації є розробником методики аналізу і прогнозування фінансового стану акціонерних товариств; теми “Аналіз існуючої організаційної структури управління КДГМК “Криворіжсталь” і обґрунтування напрямків її удосконалення” (державний номер реєстрації 0104U003762), в якій автор є відповідальним виконавцем.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є розробка теоретичних положень, методичних підходів і науково-практичних рекомендацій з підвищення ефективності функціонування акціонерних товариств на основі узгодження економічних інтересів різних учасників корпоративних відносин.

Відповідно до зазначеної мети автором сформульовані наступні задачі:

·

·

·

·

·

Об'єктом дослідження є акціонерні товариства (корпорації).

Предметом дослідження виступають економіко-організаційні передумови ефективного функціонування цих товариств.

Методи дослідження. Для досягнення сформульованої мети дослідження використовувалися загальнонаукові і спеціальні методи, зокрема: методи спостереження, логіки, порівняльного аналізу (при дослідженні організаційно-правової характеристики акціонерних компаній у країнах континентального й англо-американського права); методи абстрагування і синтезу (при дослідженні специфічних ознак АТ); діалектичний і аксіоматичний методи (при розробці концепції корпоративного контролю, концепції взаємодії і конфлікту інтересів в АТ, методики узгодження економічних інтересів). В основу вирішення більшості задач дослідження покладено системний підхід.

Наукова новизна отриманих результатів. Наукова новизна отриманих результатів полягає в розвитку теорії і методології функціонування акціонерних товариств, корпоративного управління і корпоративного контролю.

Вперше:

·

·

·

Дістали подальшого розвитку:

·

·

Практичне значення отриманих результатів. Теоретичні висновки, узагальнення і науково-практичні пропозиції автора дисертації щодо узгодження економічних інтересів учасників корпоративних відносин, стимулювання легальної високоприбуткової роботи акціонерних товариств, обґрунтування доцільності встановлення юридичної відповідальності їх фактичних власників, управління державними корпоративними правами були враховані при опрацюванні окремих законодавчих і нормативно-правових актів, зокрема, Указів Президента України № 280 від 21.03.02 “Про заходи щодо розвитку корпоративного управління в акціонерних товариствах” і № 175 від 09.02.04 “Про систему заходів щодо усунення причин і умов, що сприяють злочинним проявам і корупції” (довідка про впровадження № 10-08/1471 від 19.07.2004 р.).

Науково-практичні рекомендації даної дисертації з поліпшення корпоративного управління в акціонерних товариствах, ідентифікації відносин корпоративного контролю на основі врахування як прямого, так і непрямих методів встановлення контролю, створення механізму розв’язання конфлікту інтересів в акціонерних товариствах використані при формуванні розділів 4.2 “Управління об'єктами власності” і 4.3 “Фінансове оздоровлення в господарському комплексі” Програми соціально-економічного і культурного розвитку Дніпропетровської області на 2003 р. (довідка про впровадження № 880/03-9 від 02.09.2003 р.).

Розробки і рекомендації, що містяться в дисертації, використовуються в навчальному процесі Національної металургійної академії України при викладанні дисципліни “Економіка підприємства” (акт впровадження від 07.09.2004 р.).

Отримані результати можуть бути використані в практичній роботі акціонерних товариств (при формуванні системи корпоративного управління), органів державної влади і управління (при розробці і здійсненні приватизаційної, регуляторної, податкової політики), вищих навчальних закладів (при викладанні дисциплін “Економіка підприємства”, “Ринок цінних паперів”, “Корпоративне управління”, “Акціонерне право”), науково-дослідних установ (при виконанні наукових досліджень).

Особистий внесок здобувача. Всі наукові результати, викладені в дисертації, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих із співавторами, в дисертації використані лише ті ідеї і розробки, які є результатом власних досліджень.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційної роботи обговорені і підтримані на науково-методичній конференції “Економіка, управління та інформатика” (м. Дніпропетровськ, квітень 1995 р.), Першій всеукраїнській науково-практичній конференції “Україна наукова – 2001” (м. Дніпропетровськ, жовтень 2001 р.), міжнародній Інтернет-конференції “Корпоративне управління в Україні” (березень 2002 р.).

Публікації. Основні ідеї, положення та результати дисертації викладені в 16 друкованих працях, з яких 6 – у фахових наукових виданнях. Загальний обсяг друкованих праць складає 5,5 умов.-друк. аркушів, з яких автору належить особисто 3,7 умов.-друк. аркушів.

Структура, зміст та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг роботи становить 205 сторінок машинописного тексту, який включає 17 таблиць на 24 сторінках, 23 рисунки на 23 сторінках, 3 додатки на 9 сторінках, список використаних джерел з 245 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У розділі 1 “Економіко-правова сутність акціонерних товариств” виконано комплексний аналіз і систематизацію фундаментальних (універсальних і специфічних) ознак акціонерних товариств, обґрунтовано і формалізовано зв’язок між специфічними ознаками і ефективністю функціонування цих товариств, проведено порівняльний аналіз переваг та недоліків АТ.

Встановлено, що у юридичному сенсі держателі акцій АТ не є його власниками або співвласниками. Акціонери володіють лише цінними паперами АТ, але не товариством як таким або ж його активами. Права акціонерів по відношенню до АТ є не правами власності, а лише правами вимоги. Акціонери вправі вимагати від товариства виконання ряду зобов'язань (щодо виплати дивідендів, участі в управлінні, одержання частини вартості майна при ліквідації, тощо). Права власності на активи АТ належать самому товариству як самостійному суб'єкту права.

На практиці права власності в акціонерному товаристві є неспецифікованими (не визначеними чітко й однозначно), а сам інститут власності “розщеплено” на окремі складові, тобто права власності можуть ділитися за різними напрямками, суб'єктами й об'єктами. З цього випливає, зокрема, що відносини “дрібний акціонер – АТ” є суто зобов'язальними, тоді як держателі контрольного пакету акцій по відношенню до акціонерного товариства володіють усіма правами власності (хоча відповідальність таких акціонерів обмежена розміром внесених ними інвестицій).

Порівняльний аналіз акціонерних компаній, що діють у країнах континентального права (у тому числі Україні) та державах англо-американського права довів ідентичність більшості фундаментальних ознак. Проте значущість багатьох фундаментальних ознак АТ (наприклад, ступеню незалежності топ-менеджерів, свободи відчуження акцій, обмеженої відповідальності акціонерів, жорсткої регламентації діяльності АТ) у різних економіко-правових системах не є рівноцінною.

Поглиблене дослідження фундаментальних (універсальних і специфічних) ознак АТ дозволило розділити їх на три групи. До першої групи увійшли ознаки АТ як юридичної особи, до другої – ознаки АТ як різновиду господарських товариств - об'єднань капіталів, до третьої - специфічні ознаки, що відмежовують АТ від усіх інших ділових організацій.

Зосередивши увагу на специфічних ознаках АТ, було зроблено висновок, що їх перелік не вичерпується кількома відомими характеристиками, такими як випуск акцій, анонімність членства в АТ, публічний характер ведення справ та інформаційна відкритість, співіснування реального і фіктивного капіталу, наявність складної, централізованої і професійної структури управління. У дійсності специфічних ознак на порядок більше, що обумовлює необхідність систематизації цих ознак.

Для цього було використано принцип співпідпорядкованості ознак, який передбачає виділення первинних і похідних (таких, що випливають з первинних) особливостей АТ. Із усієї сукупності специфічних ознак ітеративно виділено чотири первинні ознаки (відсутність у акціонерів статусу юридичних власників АТ, поділ статутного капіталу на акції рівного номіналу, емісія і розміщення акцій, свобода купівлі-продажу акцій) і шляхом синтезу сформовано чотири групи ознак. До кожної групи увійшли первинна ознака (ядро групи) і похідні ознаки I-го, II-го і III-го рівнів, пов'язані з первинною причинно-наслідковими ланцюжками. Загалом у такий спосіб згруповано та систематизовано близько 50 специфічних ознак АТ.

Розроблена систематизація піддає ревізії сучасні уявлення про кількість, структуру і взаємозв'язки специфічних ознак АТ, а також про первинний характер цілого ряду цих ознак. Так, відділення акціонерів від процесу управління, можливість швидкої централізації капіталу, публічність ведення справ, співіснування реального і фіктивного капіталу і деякі інші ознаки, згідно нашої класифікації, є похідними елементами I-го та II-го рівнів, але ніяк не первинними.

З метою обґрунтування і формалізації причинно-наслідкового зв'язку між специфічними ознаками АТ і ефективністю їх функціонування було розроблено логіко-графічну модель, представлену на рис. 1.

розв’язання

конфлікту +

-

конфлікт загострення

інтересів конфлікту результат

Рис. 1 Принципова схема реалізації первинних факторів ефективності

Безпосередньою причиною ефективної роботи АТ як виробничо-збутової системи є ефективне управління цією системою з боку професійних топ-менеджерів. Іншими словами, ефективне функціонування АТ (ЕF) виступає функцією ефективного менеджменту (МЕ), а не функцією контролю над підприємством (СОN), як вважають прихильники інституційного підходу, тобто:

EF = f (ME); EF f (CON)

В свою чергу, ефективне управління є похідним від ефективного корпоративного управління (CGE) - такої системи розподілу влади, власності і доходів у АТ, яка забезпечує максимальну узгодженість інтересів різних учасників корпоративних відносин:

ME = f (CGE)

Конфлікт інтересів різних учасників корпоративних відносин закладено у самій сутності АТ, у його специфічних ознаках. Приміром, конфлікт між великими і дрібними акціонерами має витоки в існуванні емісійного доходу, вигод від контролю та інших специфічних форм доходів в АТ, які можуть привласнюватися лише великими акціонерами. Доки конфлікт інтересів не розв’язано, ефективна робота АТ неможлива. Максимальна ефективність функціонування АТ як виробничо-збутової системи досягається за умови наскрізної несуперечності і співпідпорядкованості інтересів і цілей всіх учасників цієї системи, з чого можна вивести, що узгодженість інтересів різних учасників корпоративних відносин є глибинною передумовою, першопричиною ефективної роботи АТ.

В розділі 2 “Конфлікт інтересів в акціонерному товаристві як центральна проблема корпоративного управління” розроблено ключові аспекти корпоративного управління – концепцію корпоративного контролю і концепцію взаємодії і конфлікту інтересів учасників корпоративних відносин.

Встановлено, що поширене в Україні трактування категорії “корпоративне управління” як управління акціонерним товариством (корпорацією) є неточним; воно зумовлене некоректністю перекладу англійського словосполучення “corporate governance”. Це словосполучення доречно тлумачити як “корпоративна влада” чи “корпоративне керівництво”, тобто акценти мають бути зміщені у владно-контрольну площину. Щодо управління корпорацією, то в англійській мові воно має стійку назву “corporate management”. Виходячи з цього, під корпоративним управлінням нами розуміється система взаємин, яка формується між учасниками корпоративних відносин із приводу розподілу влади, власності і доходів в АТ і яка потребує чіткого правового регулювання.

В роботі визначено структуру системи корпоративного управління
(рис. 2); впорядковано основні проблеми корпоративного управління, виділено головну проблему - об’єктивне існування багатостороннього конфлікту інтересів в АТ; сформульовано мету корпоративного управління – узгодження інтересів різних учасників корпоративних відносин і організація на цій основі прав, обов'язків і мотивації учасників, правил і процедур прийняття і виконання корпоративних рішень.

Рис. 2. Структура системи корпоративного управління

Рис. 2 Структура системи корпоративного управління

На підставі економічної і управлінської теорії, вітчизняної і закордонної практики розроблено цілісну концепцію корпоративного контролю, що виступає ядром системи корпоративного управління, фундаментальним мотивом поведінки контролюючої групи (центру контролю) і важливим фактором ефективності роботи АТ.

В рамках цієї концепції, зокрема:

? розкрито економічний зміст корпоративного контролю як спроможності контролюючої групи визначати політику акціонерного товариства, призначати і звільняти його керівні органи, розпоряджатися його майном, матеріальними і фінансовими потоками, а також привласнювати переважну частину доходів товариства; розмежовано поняття “контроль” та “істотний вплив” (останній не має необоротного і безальтернативного характеру по відношенню до вищих керівників АТ);

? системно досліджено джерела (підстави) корпоративного контролю, а саме: власність, владу, розпорядження доходами і активами АТ, правові норми, ділові відносини, родинні зв’язки, конфіденційну інформацію, що створює наукове підґрунтя для ідентифікації відносин контролю (тобто визначення центрів контролю в конкретних АТ);

? класифіковано методи контролю; встановлено і конкретизовано нелінійну залежність обсягу контрольних повноважень від розміру акціонерного пакету, доведено, що наявність у акціонера 10 % + 1 голосів дозволяє несуттєво впливати на діяльність органів управління товариством, у той час як володіння 90 % голосуючих акцій забезпечує абсолютний контроль над вітчизняним АТ (табл. 1).

Таблиця 1

Класифікація пакетів акцій і відповідних типів впливу (контролю)

Пакет акцій | Тип впливу

(контролю)

Тип і величина пакету | Якісна характеристика пакету

Мінорний

від 1 акції до 10 % | Не дозволяє впливати на рішення органів управління АТ | -

Ініціативний

від 10 % + 1 до 25 % | Надає деякі важелі впливу на діяльність АТ | Незначний вплив

Блокуючий

від 25 % + 1 до 40 % - 1 |

Дозволяє блокувати прийняття невигідних для акціонера рішень з ключових питань функціонування АТ | Значний

вплив

Антикворумний

від 40 % до 50 % | Дає змогу реально протистояти центру контролю шляхом зриву загальних зборів | Істотний

вплив

Мажорний

від 50 % + 1 до 60 % | Забезпечує прийняття рішень з питань, що вимагають простої більшості голосів | Мажоритарний контроль

Неповний контрольний

від 60 % + 1 до 75 % | Дає можливість одноосібно забезпечити кворум на загальних зборах акціонерів | Неповний

контроль

Повний контрольний

від 75 % + 1 до 90 % - 1 | Дозволяє одноосібно проводити збори акціонерів і приймати рішення з більшості питань | Повний

контроль

Абсолютний контрольний

від 90 % до 100 % | Гарантує абсолютне і безроздільне економічне панування над АТ | Абсолютний

контроль

? визначено структуру механізму реалізації корпоративного контролю шляхом упорядкування й аналізу його чотирьох складових – вектору контролю, органів, через які здійснюється контроль, форм участі центру контролю в цих органах та способів здійснення контролю;

? сформульовано принципи організації ефективного контролю і визначено головні внутрішні і зовнішні умови ефективності контролю, якими є наскрізна несуперечність інтересів контролюючої групи з інтересами і діями виконавців її волі та розвиненість ринку корпоративного контролю.

Представлено детальну класифікацію учасників корпоративних відносин в Україні, що істотно відрізняється від наявних класифікацій повнотою й адекватністю сучасним реаліям, зокрема виділенням таких малодосліджених раніше груп, як квазіінвестори (тобто особи, які отримали контроль над підприємствами за допомогою маловитратних, у тому числі “тіньових” схем приватизації і які надалі не здійснюють інвестицій у підконтрольні підприємства), псевдоіноземні (де-факто національні) інвестори і векселедержателі.

Порівняльний аналіз основного і локальних інтересів різних учасників корпоративних відносин дозволив вивести, що прибутково-орієнтованими центрами контролю є великі зовнішні (по відношенню до АТ) інвестори (іноземні і національні), великі внутрішні інвестори – вищі керівники АТ, незалежні ділові партнери, а також, з деякою умовністю, комерційні банки та державні органи. Відповідно, до неприбуткових центрів контролю відносяться квазіінвестори і векселедержателі.

Розроблено концепцію взаємодії і конфлікту інтересів в АТ, в якій, зокрема:

? доведено, що численні корпоративні конфлікти спричинені існуванням специфічних ознак АТ;

? сформульовано й обґрунтовано тезу про перманентно зростаючу складність, багатовекторність і багатосторонність сучасних корпоративних конфліктів;

? на підставі порівняння економічних інтересів основних учасників корпоративних відносин встановлено ступінь збігу або розходження цих інтересів, що дозволило виявити зони потенційних конфліктів інтересів і розрахувати методом бальної оцінки рівень потенційної конфліктності кожного учасника (RPK):

де: N i – кількість можливих конфліктів і-го типу, притаманних конкретному учаснику; O i - оцінка ступеня гостроти конфлікту і-го типу за чотирьохбальною системою (антагоністичний конфлікт - 4 умовних бали, гострий – 3, помірний – 2, невиражений – 1).

? ґрунтуючись на розрахованих показниках RPK учасників, побудовано рейтинг їх потенційної конфліктності, який дозволяє зробити висновок про найвищу потенційну конфліктність квазіінвесторів і найнижчу потенційну конфліктність незалежних (неафілійованих) ділових партнерів (рис. 3).

Рис. 3 Рейтинг потенційної конфліктності учасників

Встановлено, що до першорядних конфліктів, критичних для функціонування акціонерного товариства, відносяться конфлікти, які виникають між великими зовнішніми акціонерами і вищими керівниками АТ, великими акціонерами і дрібними зовнішніми акціонерами, великими акціонерами і рядовим персоналом, великими акціонерами і державою, великими акціонерами і векселедержателями.

Дослідження причинно-наслідкових ланцюжків “джерела – прояви - наслідки першорядних конфліктів” показало, що існування корпоративних конфліктів негативно позначається на виробничих і фінансових результатах роботи АТ – обсягах виробництва і реалізації, витратах і прибутку, з чого випливає необхідність розв’язання даних конфліктів шляхом узгодження інтересів осіб, зацікавлених у розвитку акціонерного товариства.

У розділі 3 “Узгодження економічних інтересів ключових учасників корпоративних відносин” обґрунтовано методологічні засади узгодження економічних інтересів учасників корпоративних відносин; розроблено комплекс заходів із перерозподілу контролю над українськими АТ на користь прибутково-орієнтованих груп; запропоновано методику узгодження економічних інтересів ключових учасників корпоративних відносин; виконано розрахункове обґрунтування розробленої методики на прикладі великого гірничо-збагачу-вального комбінату.

З точки зору методології задача узгодження інтересів вирішується шляхом заохочення фінансової зацікавленості кожного учасника у довгостроковій максимізації прибутку АТ. Необхідною передумовою ефективної роботи АТ є прибуткова орієнтація центру контролю як провідного учасника корпоративних відносин, який вибудовує систему координат (інтересів і цілей) для всіх інших учасників, і, насамперед, для безпосередніх виконавців його волі. Наступна лінія поведінки вищих керівників АТ визначається цілями центру контролю. Контроль, націлений на максимізацію довгострокового прибутку АТ, розширене відтворення корпоративного капіталу, зумовлює прибуткову орієнтацію вищих керівників, що сприяє зростанню ефективності роботи АТ. І, навпаки, неприбуткове цілеспрямування центру контролю спричиняє адекватну орієнтацію топ-менеджерів і погіршення всіх параметрів ефективності функціонування АТ.

У зв’язку з цим у роботі запропоновано комплекс заходів зі стимулювання перерозподілу контролю на користь прибутково-орієнтованих груп, що передбачає:

·

·

·

Серед цих заходів найважливішим є законодавче прийняття доктрини “зривання корпоративної маски”, яка покладає на фактичних власників підприємств (тобто центри контролю) юридичну відповідальність за діяльність цих підприємств. В окремих випадках доречно використовувати й додаткові важелі впливу на фактичних власників АТ: блокування права голосу по акціях, заборону придбання центром контролю акцій додаткової емісії, обов'язкове входження до складу наглядової ради АТ представників держави з правом “вето” на засіданнях ради та інші.

Розроблена методика узгодження інтересів ключових учасників корпоративних відносин включає ряд послідовних етапів:

? етап 1 - визначення кола учасників корпоративних відносин;

? етап 2 - розрахунок фінансового внеску кожного учасника;

? етап 3 - надання учасникам відповідної компенсації їх внесків у формі участі в статутному капіталі, чистому прибутку і органах управління АТ;

? етап 4 - формування інфраструктурних елементів системи корпоративного управління, що підтримують баланс інтересів учасників.

Етап 1. При формуванні збалансованої системи економічних інтересів в АТ доцільно враховувати інтереси фінансових учасників (великих і дрібних зовнішніх акціонерів, великих внутрішніх акціонерів - вищих керівників АТ, комерційних банків), а також нефінансових учасників (рядового персоналу АТ, держави, постачальників, покупців, векселедержателів). Помітимо, що границя між фінансовими і нефінансовими учасниками корпоративних відносин досить умовна, оскільки будь-який нефінансовий учасник одночасно виступає кредитором АТ – особою, яка володіє частиною поточних зобов'язань товариства. Заборгованість АТ перед конкретним нефінансовим учасником розглядається нами як внесок цього учасника у формування джерел фінансування АТ.

Етап 2. Кількісна оцінка фінансового внеску кожного учасника відображена у відповідних статтях пасиву балансу. Фінансовий внесок акціонерів дорівнює сумі рядків 300, 320, 590, 600 пасиву; комерційних банків – рядків 440 і 500; персоналу – рядків 580 і 400; держави – рядків 460, 550, 560, 570 (частково), 420 (частково); постачальників – рядку 530; покупців – рядку 540; векселедержателів – рядку 520.

Етап 3. На підставі розробленої системи оцінки фінансових внесків ключових учасників формується механізм розподілу акціонерного капіталу (тобто власності), чистого прибутку (тобто доходів) і адміністративних посад (тобто влади), покликаний компенсувати фінансовий внесок кожного учасника.

При розподілі чистого прибутку АТ варто враховувати інтереси груп, що вносять найбільший фінансовий, трудовий і інтелектуальний внесок у його створення - великих зовнішніх акціонерів, дрібних зовнішніх акціонерів, вищих керівників і рядового персоналу АТ. Найважче зацікавити в довгостроковій максимізації офіційного чистого прибутку АТ великих зовнішніх акціонерів – фактичних власників АТ, оскільки нині вони уникають дивідендного каналу присвоєння корпоративних доходів, віддаючи перевагу “витратно–тіньовим” каналам.

Для стимулювання зацікавленості зазначених чотирьох груп у максимізації офіційного чистого прибутку АТ пропонується:

·

·

·

·

Актуальним є створення економічно рівновигідних умов заробляння доходів легальним (дивідендним) і нелегальним (“витратно-тіньовим”) способом. З цією метою пропонується спрощений режим присвоєння акціонерами чистого прибутку, що передбачає щоквартальну виплату дивідендів та їх оподаткування за мінімальною ставкою.

Впровадження системи участі персоналу АТ у прибутках потребує: обов'язкового формування фонду заохочення найманого персоналу, встановлення щоквартальної виплати доходів від участі в прибутках, застосування мінімальної ставки прибуткового податку за такими доходами і звільнення їх від соціальних нарахувань та утримань.

Рекомендується забезпечити збалансоване представництво ключових учасників корпоративних відносин у наступних органах управління і контролю: наглядовій раді, ревізійній комісії, дорадчих комітетах з корпоративного управління і стратегічного розвитку при наглядовій раді АТ.

Розподіл посад у наглядовій раді має бути пропорційним фінансовим внескам учасників:

де PSi - кількість місць у наглядовій раді, що належить і-му учаснику; VVSi - питома вага внеску i-го учасника в сукупному внеску ключових учасників; N – загальне число членів наглядової ради, чол.; Ро – число членів наглядової ради, що обираються згідно норм обов'язкового представництва, чол.

Для учасників, інтереси яких на практиці ущемляються найчастіше (дрібних акціонерів, рядового персоналу і держави) варто встановити норму обов'язкового представництва – не менш одного представника у складі наглядової ради.

Пропоновану модель збалансованого представництва ключових учасників корпоративних відносин в акціонерному капіталі, чистому прибутку й органах управління акціонерного товариства, яке контролюється великими приватними інвесторами і в якому відсутня державна частка, представлено в табл. 2.

Таблиця 2

Модель збалансованого представництва учасників корпоративних відносин

Учасники корпоративних відносин | Система представництва

в капіталі | в чистому прибутку | в органах управління і контролю

в наглядовій

раді | в ревізійній комісії | в комітеті з

корпоративного управління | в комітеті зі стратегічного розвитку

Великі зовнішні акціонери | + | + | + | - | + | +

Дрібні зовнішні акціонери | + | + | + | + | + | -

Вищі керівники | + | + | + | - | + | +

Рядовий персонал | - | + | + | + | + | -

Держава | - | - | + | + | + | +

Комерційні банки | - | - | + | - | + | +

Ділові партнери | - | - | + | - | + | +

Векселедержателі | - | - | + | - | + | -

Етап 4. Закріпленню та підтримці балансу інтересів різних учасників корпоративних відносин сприятиме формування інфраструктурних елементів системи корпоративного управління, до яких відносяться: розподіл прав і відповідальності між учасниками корпоративних відносин; реалізація і захист прав цих учасників; юридичні норми (внутрішньокорпоративні, національні і міжнародні), що регулюють відносини між ними.

З метою максимального захисту економічних інтересів найбільш “уразливих” учасників корпоративних відносин пропонується впровадити наступні норми:

·

·

·

Обґрунтування доцільності впровадження розробленої методики проведено на матеріалах одного з гірничо-збагачувальних комбінатів України. Виконані розрахунки свідчать, що запропоновані заходи з узгодження економічних інтересів ключових учасників корпоративних відносин призводять до зростання доходів кожного з них і поліпшення кінцевих результатів діяльності АТ. Це позбавляє конфлікт інтересів фінансового підґрунтя, а новий розподіл посад у наглядовій раді закріплює баланс інтересів в акціонерному товаристві і попереджує виникнення конфліктних ситуацій.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, яке полягає у встановленні залежності ефективності функціонування АТ від узгодженості економічних інтересів різних учасників корпоративних відносин і розробці науково-методичних та практичних рекомендацій щодо розв’язання існуючого в акціонерному товаристві багатостороннього конфлікту інтересів. Вирішення цього завдання в прикладному плані дозволяє підвищити ефективність роботи АТ на базі узгодження економічних інтересів різних учасників корпоративних відносин.

Головними науковими і практичними результатами дисертації є наступні.

1. Теоретичне дослідження економіко-організаційної та правової сутності акціонерного товариства шляхом комплексного аналізу фундаментальних (універсальних і специфічних) ознак АТ дозволило згрупувати ці ознаки наступним чином: до першої групи увійшли ознаки АТ як юридичної особи, до другої групи – ознаки АТ як господарського товариства (об’єднання капіталів), до третьої – специфічні ознаки АТ, які відокремлюють його від інших типів господарських товариств.

2. Комплексний аналіз специфічних ознак АТ дозволив істотно розширити спектр цих ознак, систематизувати їх, встановити причинно-наслідкові зв’язки між ними, обґрунтувати гіпотезу про первинний вплив специфічних ознак акціонерного товариства на ефективність його функціонування.

3. Обґрунтовано структуру системи корпоративного управління як системи взаємин між учасниками корпоративних відносин щодо розподілу акціонерного капіталу, чистого прибутку і адміністративних посад в органах управління АТ. Ця система включає головний елемент (корпоративний контроль), блок цілеспрямування (механізм узгодження інтересів) і ряд інфраструктурних елементів, що забезпечують стабільність системи, закріплюючи і підтримуючи баланс інтересів.

4. На підставі узагальнення економічної і управлінської теорії, вітчизняної і закордонної практики розроблено цілісну концепцію корпоративного контролю, в якій доведено, що тип контролю (приналежність контролю певній групі, яка має визначену орієнтацію – прибуткову чи неприбуткову) є істотним чинником розв’язання/загострення конфлікту інтересів у системі корпоративного управління. Виходячи з цієї концепції, обґрунтовано пропозиції із законодавчого регулювання відносин корпоративного контролю в частині: визначення термінів “контроль над суб’єктом господарської діяльності”, “прямий і непрямі методи контролю”, “вигоди від контролю”; класифікації пакетів акцій різних розмірів і відповідних їм типів контролю (впливу); ідентифікації відносин контролю на підставі врахування різних джерел контролю, тощо.

5. Запропоновано детальну класифікацію учасників корпоративних відносин у вітчизняних АТ, в якій, зокрема, проведено поділ великих акціонерів на дві категорії – реальних інвесторів і квазіінвесторів (тобто осіб, що отримали контроль над підприємством за допомогою маловитратних схем приватизації і націлених на “викачування” ресурсів з цього підприємства), розкрито мотиви їх економічної поведінки і дійсні причини неприбутковості багатьох вітчизняних АТ.

6. На основі поглибленого аналізу економічних інтересів учасників корпоративних відносин розроблено концепцію взаємодії і конфлікту інтересів в АТ, в рамках якої виявлено зони потенційних конфліктів інтересів, розраховано ступінь потенційної конфліктності кожного учасника, побудовано рейтинг потенційної конфліктності учасників, виділено першорядні корпоративні конфлікти, що безпосередньо впливають на ефективність функціонування АТ. Найвищим рівнем потенційної конфліктності відзначаються квазіінвестори, найменшим – незалежні (неафілійовані) ділові партнери.

7. Розроблено методологічні засади узгодження інтересів різних учасників корпоративних відносин: сформульовано поняття узгодженості (балансу) інтересів як стану стабільної рівноваги між інтересами різних учасників, коли кожен з учасників задоволений власним статусом і не докладає зусиль для його зміни; обґрунтовано кількісні та якісні характеристики балансу інтересів; визначено провідну роль центру контролю в процесі узгодження інтересів.

8. Запропоновано комплекс дій зі стимулювання перерозподілу корпоративного контролю на користь прибутково-орієнтованих груп, який передбачає: створення сприятливого ділового клімату для прибутково-орієнтованих груп, формування більш жорстких умов ведення бізнесу для квазіінвесторів та інших неприбуткових груп, істотне корегування приватизаційної політики на користь підвищення ефективності управління державними корпоративними правами замість необґрунтованого відчуження державної власності. Пропонується, зокрема, законодавчо впровадити відому доктрину “зривання корпоративної маски”, згідно з якою фактичні власники підприємств (центри контролю) мають нести юридичну відповідальність за діяльність підконтрольних підприємств.

9. Узгодження різновекторних інтересів ключових учасників корпоративних відносин може бути досягнуто шляхом стимулювання фінансової і адміністративної зацікавленості кожного учасника у довгостроковій максимізації прибутку АТ. Розроблена методика узгодження інтересів базується на визначенні внеску кожного учасника в формування джерел фінансування АТ і наданні учасникам відповідної компенсації у вигляді частки в акціонерному капіталі і чистому прибутку АТ, а також місць в органах управління і контролю (наглядовій раді, ревізійній комісії, дорадчих комітетах при наглядовій раді).

10. Розрахункове обґрунтування розробленої методики проведено на прикладі великого вітчизняного гірничо-збагачувального комбінату. Розрахунки показують, що головним результатом запропонованої схеми збалансованого представництва ключових учасників (держави, великих і дрібних приватних акціонерів, вищих керівників і рядового персоналу АТ) у чистому прибутку і наглядовій раді комбінату є зростання грошових доходів кожного учасника і акціонерного товариства як самостійного суб'єкта права, що позбавляє конфлікт інтересів будь-якої фінансової основи і попереджає його загострення в майбутньому.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях:

1.

2.

3.

4.

5.

6.