ІНСТИТУТ СОЦІАЛЬНОЇ ТА ПОЛІТИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ АПН УКРАЇНИ

ПОЗНЯК ДМИТРО ВАЛЕРІЙОВИЧ

УДК 159.923.2:316.64:323.2

РЕФЛЕКСИВНІ МЕХАНІЗМИ СВІДОМОСТІ ВИБОРЦІВ

ЯК СУБ’ЄКТІВ ПОЛІТИЧНОЇ ВЗАЄМОДІЇ

19.00.05 – соціальна психологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Київ–2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті соціальної та політичної психології АПН України

Науковий керівник:

Офіційні опоненти:

Провідна установа: | кандидат психологічних наук, старший науковий співробітник, доцент

Васютинський Вадим Олександрович, провідний науковий співробітник лабораторії методології психосоціальних і політико-психологічних досліджень Інституту соціальної та політичної психології АПН України

доктор психологічних наук, професор

Лактіонов Олександр Миколайович, декан факультету психології, завідувач кафедри прикладної психології Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна

кандидат психологічних наук

Васильченко Ольга Миколаївна, науковий співробітник лабораторії соціальної психології Інституту психології імені Г.C. Костюка АПН України

Інститут соціології НАН України,

відділ соціальної психології

Захист відбудеться 22 квітня 2004 р. о 14 --годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.26.467.01 в Інституті соціальної та політичної психології АПН України за адресою: 04070 м. Київ, вул. Андріївська 15.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту соціальної та політичної психології АПН України за адресою 04070 м. Київ, вул. Андріївська 15.

Автореферат розіслано 21 березня 2004 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

кандидат психологічних наук

старший науковий співробітник Жадан І.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Звернення до проблеми рефлексивних механізмів свідомості виборців зумовлюється низкою важливих обставин. Становлення демократичних відносин вимагає прискіпливого аналізу політичних процесів, що розкриваються, зокрема, і як специфічна форма соціально-психологічної взаємодії. На передній план тут виходить рефлексія як щонайважливіший її психологічний механізм. Така думка підтверджується в ряді досліджень, присвячених взаємодії політичних aкторів, де вона розглядається крізь призму рефлексивних процесів. Роль рефлексії як системотвірного фактора взаємодії визнавалася в „демократичній” теорії політичних взаємин
Ж.-Ж. Руссо, Ш. Монтеск’є, „ліберальній” моделі політичної взаємодії А. Сміта, Т. Пенна, філософських дослідженнях Е. Гуссерля, Ж.-П. Сартра, М. Гайдеґґера, соціологічних доробках Е. Дюркгейма, М. Вебера, П. Сорокіна тощо.

На основі ідей провідних вітчизняних та зарубіжних дослідників (Г.М. Андреєва, В.П. Казміренко, В.О. Лефевр, В.Ф. Петренко, Дж. Келлі, Т. Лукман, В.О. Татенко) визначається роль рефлексії як одного з найважливіших регуляторів політичної свідомості громадян, що виступає необхідним засобом їхнього політико-ідеологічного самовизначення, усвідомлення себе як суб’єктів політичних відносин. Такий широкий зміст рефлексії вже сам по собі викликає особливу увагу до її ролі в політичному процесі.

Водночас феномен рефлексії та її зміст виявляються недостатньо вивченими в сучасній психології. Попри розлогу традицію досліджень тут дотепер відсутня єдність поглядів. У загальній психології рефлексія тлумачиться насамперед як самопізнання суб’єкта (Л.С. Виготський, О.М. Леонтьєв, С.Д. Максименко, Т.М. Титаренко); у соціальній психології рефлексивні процеси розглядаються крізь призму інтеракції як усвідомлення суб’єктом свого сприймання іншими (Г.М. Андреєва, М.Н. Корнєв, Л.Е. Орбан-Лембрик). Не досить дослідженою залишається й роль рефлексії в соціально-політичній взаємодії: тут кількість основних питань на сьогодні істотно перевищує кількість наявних відповідей.

У політичній психології склалася традиція висвітлення мотивів політичної поведінки та вибору громадян осторонь рефлексії. Проте відомо, що саме рефлексія відіграє ключову роль у процесах політичної ідентифікації, формуванні „Я-концепції” особистості (Г.М. Андреєва, О.М. Васильченко, І.В. Жадан, І.С. Кон, О.А. Донченко, Н.Ф. Каліна). Вивчення рефлексивних механізмів свідомості виборців дасть змогу поглянути на ці та інші важливі психологічні феномени з „процесуального” боку, з боку особливостей та динаміки їхнього формування з урахуванням як активності самих виборців, так і їхньої взаємодії з іншими суб’єктами політичних відносин.

Увага до рефлексії значною мірою об’єктивується й самим змістом трансформаційних процесів, що відбуваються в українському суспільстві. Свого часу Е. Дюркгейм вважав, що швидкі соціальні та економічні зміни відбуваються не тільки в зовнішньому, об’єктивному, а й у т. зв. „психологічному” просторі. Як зазначає М.М. Слюсаревський, сьогодні в Україні та інших посткомуністичних державах дедалі більшого значення, поряд з економічною, набуває соціально-психологічна регуляція поведінки окремих індивідів і груп. Відкритими тут залишаються питання динаміки та механізмів політико-ідеологічного самовизначення виборців. Тому особливу увагу привертають ті малодосліджені в політико-психологічній науці рефлексивні механізми, що зумовлюють становлення та регуляцію політичної свідомості громадян.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснювалося відповідно до плану наукових досліджень лабораторії психології мас та організацій Інституту соціальної та політичної психології АПН України на тему „Психосоціальні детермінанти та механізми розвитку суспільних структур”, номер Держреєстрації 0199U000432. Тему узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 9 від 25.11.2003 р.).

Об’єктом дослідження є політична свідомість виборців.

Предмет дослідження є рефлексивні механізми функціонування категоріально-рефлексивних структур свідомості виборців.

Метою дослідження є з’ясування функціонального змісту рефлексивних механізмів та їхнього місця в структурі політичної свідомості, побудова функціонально-динамічної моделі актуалізації рефлексивних механізмів свідомості виборців у відповідності з логікою етапів політичної взаємодії.

Виходячи з аналізу науково-теоретичної та практичної актуальності проблеми і міри її розробленості в психологічній літературі, сформульовано мету, гіпотезу та завдання дослідження.

Основні гіпотези дослідження полягають у тому, що:

В умовах політичної взаємодії актуалізуються складні рефлексивні процеси, які відіграють провідну роль у становленні та регуляції політичної свідомості виборців.

Формування політичної свідомості виборців відбувається на двох основних рівнях рефлексії: рівні самоусвідомлення і рівні віддзеркалення ставлень до себе значущих інших. Дослідження когнітивних процесів на цих рівнях дасть змогу розкрити динаміку та специфіку формування політичного „Я-образу” виборців.

Важливу роль у формуванні політичного „Я-образу” відіграють рефлексивні механізми, які актуалізуються в процесі відтворення громадянами ставлень значущих інших та виконують функцію інтеграції цих ставлень до структури самосвідомості виборців.

Основні завдання дослідження:* 

проаналізувати соціально-психологічні концепції, у межах яких досліджується психологічна природа політичної взаємодії і вивчається роль рефлексії в ній;* 

вивчити природу категоріальних структур свідомості виборців, які актуалізуються в процесі політичної взаємодії, виявити психологічний зміст цих структур на різних рівнях рефлексії; * 

з’ясувати зв’язок між категоріальними структурами і рефлексивними механізмами свідомості виборців та особливості їхніх взаємовпливів у процесі політичної взаємодії.* 

визначити психологічний зміст рефлексивних механізмів свідомості виборців;* 

побудувати функціонально-динамічну модель актуалізації рефлексивних механізмів свідомості виборців у процесі політичної взаємодії;

Методологічним і теоретичним фундаментом дослідження стали основні положення суб’єктного (К.О. Абульханова-Славська, Б.Г. Ананьєв, В.О. Татенко) і діяльнісного підходів (Л.С. Виготський, О.М. Леонтьєв, С.Д. Максименко); положення вітчизняних дослідників стосовно змісту та характеру рефлексивних процесів (В.П. Казміренко, І.С. Кон, Л.А. Найдьонова, В.А. Петровський, М.М.Слюсаревський); основні здобутки когнітивної психології: теорії „особистісних конструктів” (Дж.Келлі) та „категоризації” (Дж. Брунер); уявлення про „категоріальні” (О.Г. Шмельов, В.Ф. Петренко) та „рефлексивні” (В.О. Лефевр) структури свідомості; концепції „соціального мислення” (К.О. Абульханова-Славська) та „структурно-динамічної організації індивідуального досвіду” (О.М. Лактіонов).

Основними методами дослідження є: теоретичне узагальнення і моделювання, експертне опитування, методи експериментальної психосемантики (особистісний семантичний диференціал). Для кількісної обробки отриманих даних використовувалися методи контент-аналізу, багатомірної статистики (факторний аналіз), статистичної перевірки значущості даних.

Наукова новизна роботи полягає в застосуванні принципів рефлексивного підходу до аналізу політичної взаємодії. Відтворено семантичні простори міжособистісних стосунків учасників політичної взаємодії, що існують у свідомості виборців; досліджено психологічний зміст категоріально-рефлексивних структур, що актуалізуються у свідомості виборців у процесі політичної взаємодії. Установлено зміст смислових оцінних критеріїв, на основі яких відбуваються категоризація виборцями суб’єктів політичної взаємодії та рефлексування їхніх ставлень до себе. Уперше визначено рефлексивні механізми свідомості виборців та побудовано динамічну модель їх „розгортання” за етапами політичної взаємодії. Отримано емпіричне підтвердження того, що процес політичної ідентифікації істотно залежить від усвідомлюваного виборцями рівня оберненої „рефлексивної ідентифікації”.

Теоретичне значення роботи виявляється в узагальненні основних психологічних підходів до вивчення феномена рефлексії та рефлексивних механізмів свідомості виборців; дослідженні функціонального змісту рефлексивних механізмів свідомості виборців у контексті політичної взаємодії; відтворенні психологічного змісту системи смислових особистісних оцінних конструктів виборців і поділі їх на атрибутивні та експектаційні оцінні конструкти; простеженні психологічного взаємозв’язку між процесами категоризації і рефлексії виборців; побудові функціонально-динамічної моделі актуалізації рефлексивних механізмів свідомості виборців у процесі політичної взаємодії.

Практичне значення дисертаційного дослідження полягає в:* 

уточненні засобів підвищення політичної та електоральної активності виборців; * 

оптимізації методів прогнозування ймовірних тенденцій політичного вибору громадян;* 

можливості використання результатів дослідження в практиці політичного іміджмейкінґу для розробки цільових („переможних”) іміджів політиків з урахуванням експектацій виборців;*

виявленні засобів протидії маніпулятивним технологіям впливу на свідомість виборців у політиці.

Особистий внесок здобувача. Здобувачем було проаналізовано основні парадигмальні напрями, у межах яких відбуваються теоретичні дослідження рефлексивних механізмів свідомості. Проведено багатоетапне емпіричне дослідження рефлексивних механізмів свідомості виборців та проаналізовано його основні результати. За допомогою методів статистичної обробки даних і методів теоретичного узагальнення визначено основні психологічні конструкти відтворення суб’єктами рефлексії (виборцями) образів учасників політичної взаємодії (атрибутивні оцінні конструкти) та відтворення ними свого рефлексивного „Я-образу” (експектаційні оцінні конструкти). Визначено основні рефлексивні механізми свідомості виборців, представлено динамічну модель їх „розгортання” в процесі політичної взаємодії.

Результати дисертаційного дослідження покладено в розроблений та апробований автором навчальний курс „Політична психологія”. У навчальному посібнику, написаному в співавторстві, автор дібрав основний матеріал та уклав теоретичну частину (розділи 1–18). У тезах наукових конференцій, написаних у співавторстві внесок автора становить 50%. Розробки та ідеї, що належать співавторам (за винятком словника соціально-психологічних механізмів), у дисертації не використовуються. В укладеному словнику автору належить добір та визначення половини з представленого переліку механізмів.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації доповідались та обговорювались на міжнародних науково-практичних психологічних конференціях „Рефлексивні процеси і управління” (Москва, 8–10 жовтня 2001 р.), „Ананьєвські читання – 2001” (Санкт-Петербург, 23–25 жовтня 2001 р.), „Другий міжнародний симпозіум з біоетики” (Київ, 4–6 березня 2002 р.), „Спадкоємність та інновації в українській психологічній науці” (Кам’янець-Подільський, 10–11 жовтня 2002 р.), „Саморозвиток особистості, спільноти, організації: теорія і практика” (Луцьк, 30 травня –1 червня 2003 р.) „Психологія ХХІ століття” (Санкт-Петербург, 18–20 квітня 2002 р.), „Соціально-психологічні детермінанти особистісного становлення сучасної молоді” (Луганськ, 1–3 жовтня 2003р.), „Психологія – освіті та вихованню” (Чернігів, 7–8 листопада 2003 р.), на засіданнях лабораторії психології мас та організацій Інституту соціальної та політичної психології АПН України, кафедри психології Чернігівського державного педуніверситету імені Т.Г. Шевченка, між-лабораторного дисертаційного семінару Інституту соціальної та політичної психології АПН України.

Результати дослідження покладено в основу курсів політичної психології, що викладаються в Київському славістичному університеті та Чернігівському педуніверситеті імені Т.Г. Шевченка.

Відображення змісту дисертації в публікаціях. Теоретичні та практичні результати дисертаційного дослідження відображені в 12 публікаціях (1 – у співавторстві), з них 5 – у виданнях, визнаних ВАК України за фахові з психології; у посібнику „Політична психологія” (у співавторстві).

Структура дисертації зумовлюється логікою дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури, який налічує 399 найменувань, додатків. Основну частину дисертації виконано на 195 сторінках. Повний обсяг роботи становить 259 сторінок, основний текст дисертації містить 1 таблицю та 18 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі висвітлено актуальність проблеми, що розробляється, визначено об’єкт, предмет і мету, сформульовано основні гіпотези дисертаційного дослідження; розкрито методологічне підґрунтя роботи з наведенням основних методів, що застосовувалися. Висвітлено наукову новизну дослідження, його теоретичне і практичне значення та особистий внесок здобувача, подано дані щодо апробації роботи та практичного впровадження її основних результатів.

Перший розділ „Теоретичні засади дослідження рефлексивних механізмів свідомості” присвячено аналізу ролі рефлексії в соціально-політичній взаємодії, визначенню поняття та дослідженню функціонального змісту рефлексивних механізмів.

Проблема розуміння себе через іншого (що пізніше дістала назву „reflexio” –„віддзеркалення”) уперше виникла в предметному полі античної філософії, де розумілася як спосіб самовизначення особистості, усвідомлення нею своєї несхожості з іншими. У науковій думці XVІІI–XІХ ст. розпочався розгляд рефлексії крізь призму соціальної взаємодії, визначалась її непересічна роль як засобу самопізнання в системі соціальних відносин. Ця ідея набула розвитку в соціальній психології, де рефлексія розглядається як один із найважливіших механізмів соціального пізнання та взаємодії, на основі якого суб’єктом відтворюється власний образ, сприйнятий іншими.

На рубежі ХІХ–ХХ ст. Д.Холмс виокремив шість репертуарних позицій у процесі взаємного відображення суб’єктів взаємодії: суб’єкт, яким він є в реальності, яким він бачить себе сам і яким бачиться іншому, та аналогічні позиції іншого учасника інтеракції. Згодом Ч.Кулі і Т.Ньюком визначили інший, складніший рівень рефлексії: усвідомлення суб’єктом свого ймовірного сприймання іншими. У такий спосіб було покладено початок психологічному аналізу основних рівнів рефлексії: інтра- (самопізнання), інтер- (соціального пізнання і самопізнання, зумовлюваного взаємодією) та метаіндивідного (рефлексії свого образу, інтеріоризованого іншими). На цих рівнях рефлексивних процесів, які мають місце в політичній взаємодії, відбувається формування політичного „Я-образу” виборців, здійснюється їхнє самовизначення як суб’єктів політичних відносин (рис. 1).

Рис. 1. Взаємозв’язок інтра-, інтер- і метаіндивідного рівнів рефлексії

Для соціально-психологічного дослідження важливий передусім аналіз інтер- і метаіндивідного рівнів рефлексії як таких, що задані взаємодією. На інтеріндивідному рівні відбувається безпосереднє самовизначення громадян у ході відтворення ними образів „значущих інших” як суб’єктів політичної взаємодії; на метаіндивідному – здійснюється реконструкція ставлень до себе „значущих інших” („опосередковане себебачення”). На обох рівнях актуалізуються специфічні рефлексивні механізми, які опосередковують ці процеси. У такий спосіб на інтер- і метаіндивідному рівнях рефлексії відбуваються взаємопов’язані процеси формування „Я-образу” особи в умовах соціально-політичної взаємодії.

Усталилися три основні напрями дослідження становлення „Я-образу” особи, у кожному з яких за відправний пункт береться рефлексія. Перший напрям (символічний інтеракціонізм) зосе-реджується насамперед на соціальних детермінантах формування „Я-образу”. Передбачається, що формування ставлення особи до себе уможливлюється шляхом рефлексування її „дзеркального Я”.

Другий підхід (теорії „соціальної ідентичності” та „самокатегоризації”) кладе в основу процесу феномен ідентичності, яка розглядається як інтегральний компонент „Я-образу”. Тут генеза „Я-образу” зумовлюється самовіднесенням суб’єкта до інгрупи та відособленням від аутгруп.

Третій напрям (когнітивна психологія, психоаналіз, біхевіоризм) концентрує увагу на психологічних механізмах, які зумовлюють формування „Я-образу” в ході соціальної взаємодії. Функціональними механізмами тут є механізми соціального пізнання, на основі яких відтворюється смисловий образ суб’єкта і рефлексується його ставлення до себе.

Визначення особливостей генези „Я-образу” в соціальній взаємодії наголошує на аналізі тих психологічних механізмів, які опосередковують цей процес, забезпечують несуперечність загального „Я-образу” суб’єкта, який постійно доповнюється рефлексованими ставленнями до себе „значущих інших”. Провідна роль тут належить рефлексивним механізмам, що можуть визначатися як механізми регуляції свідомості, функція яких полягає у формуванні й підтримці балансу „Я-образу” (Ф.Гайдер), механізми коригування ідентичності суб’єкта (В.Дуаз), механізми трансформації „Я-образу” від „потенційного Я” до „наявного Я” (В. і А. Петровські). Узагальнення цих підходів дає підстави описувати функцію рефлексивних механізмів у політичній взаємодії як регуляцію свідомості виборців на основі віддзеркалюваних експектацій „значущих інших”.

Брак емпіричних досліджень рефлексивних механізмів у соціальній та політичній психології не дає сьогодні змоги обґрунтовано говорити про їхню типологізацію. Разом із тим добре дослідженими виявляються механізми політичної свідомості, які мають, зокрема, і рефлексивний характер. Вони вивчалися в межах трьох провідних напрямів. За основний фактор голосування соціологічна модель (Ґ.Лазарсфельд, Ч.Меріам) визначає ідентифікацію виборців з референтними соціальними групами. Прихильники соціально-психологічної моделі (А.Кемпбел, Ф.Конверс) зосереджувалися на вивченні механізму політичної (партійної) ідентифікації виборців. Було проаналізовано вже досліджені механізми (соціальна категоризація, стереотипізація) та виявлено й описано нові (політична віра, почуття громадянського обов’язку). У раціонально-поведінковій моделі (Е.Даунс, Г.Бекер) активність особи характеризується прагненням максимізації власних інтересів. Як головний регулятор політичної активності тут розглядається рефлексія.

На основі аналізу цих теорій розроблено типологію і словник соціально-психологічних механізмів політичної свідомості виборців.

Другий розділ „Категоріально-рефлексивні структури свідомості виборців: стратегія дослідження та емпіричні результати” присвячено розробці і впровадженню емпіричної моделі дослідження рефлексивних механізмів. В основу покладено ідею про категоріально-рефлексивні структури свідомості як специфічні когнітивні утворення, функціональний зміст яких полягає у формуванні оцінних ставлень виборців до суб’єктів політичної взаємодії, рефлексуванні їхніх ставлень до себе, актуалізації відповідних рефлексивних механізмів, що забезпечують несуперечність „Я-образу” виборців на межі безпосереднього та опосередкованого себебачення (рис. 2).

Рис. 2. Схема-модель категоріально-рефлексивних структур свідомості виборців

Передбачалося послідовне розв’язання трьох дослідницьких завдань. Першим завданням було виявлення особистісних оцінних конструктів, на основі яких виборці відтворюють смислові образи суб’єктів політичної взаємодії (інтеріндивідний рівень рефлексії) і рефлексують своє сприймання ними (метаіндивідний рівень). Їх визначено, відповідно, як атрибутивні та експектаційні оцінні конструкти.

Друге завдання полягало у визначенні психологічного змісту і функціональної ролі рефлексивних механізмів свідомості виборців, які актуалізуються на інтер- і метаіндивідному рівнях рефлексії шляхом „вичленування” їх із процесу політичної взаємодії.

Третім завданням було зіставлення змісту смислових образів провідних суб’єктів політичної взаємодії і рефлексованих „Я-образів” виборців, „інтеріоризованих” у свідомості інших учасників взаємодії, визначення тих рефлексивних механізмів, які опосередковують процес відтворення виборцями цих образів. У такий спосіб „вичленувані” рефлексивні механізми знову поміщалися в контекст політичної взаємодії для визначення динамічного аспекту їхньої актуалізації.

Для розв’язання цих завдань застосовано поетапну процедуру емпіричного дослідження. На першому етапі визначалися соціально-психологічні механізми, які відіграють значущу роль у політичній взаємодії. Усього з розробленого словника за допомогою експертного дослідження було відібрано дев’ять таких механізмів: сугестія (навіювання), зараження, проекція (перенесення), автономізація, ідентифікація, негативізм (нехтування), стереотипізація, ескапізм (утеча від реальності), конформізм. На основі відповідних шкал різних психологічних методик було розроблено систему оцінних ознак – дескрипторів для опитувальника.

Паралельно проводився відбір об’єктів оцінювання („персонажів” – учасників політичної взаємодії) на підставі типологій „значущих інших” К.Абульханової-Славської, Г.Андреєвої, Г.Лазарсфельда та ін. Двадцять відібраних персонажів репрезентували різні семантичні „плани” політичної взаємодії у свідомості виборців.

На другому етапі за розробленим опитувальником було опитано 32 студенти Чернігівського педуніверситету, у результаті чого перевірено загальну придатність методики та скорочено кількість оцінюваних персонажів до десяти.

На третьому етапі досліджувалися категоріально-рефлексивні структури інтеріндивідного рівня рефлексії. Опитування відбувалося в Запорізькій області в межах реального електорального процесу напередодні виборів до ВР України в березні 2002 р. Було залучено 300 респондентів (різного віку, статі, роду занять, місця проживання), які оцінювали десять персонажів за тридцятьма ознаками.

За результатами цього етапу виявлено систему атрибутивних оцінних конструктів, на основі яких відбувається категоризація виборцями значущих суб’єктів політичної взаємодії: просоціальність–асоціальність; політична самостійність – політична несамостійність; політична залученість – політична відособленість; справляння впливу – підлягання впливові; соціально-політична відкритість – соціально-політична ізольованість; незалежність (об’єктивність) оцінювання – залежність (суб’єктивність) оцінювання.

Одночасно з’ясовано перелік і зміст рефлексивних механізмів, які актуалізуються на інтеріндивідному рівні рефлексії. Ними виявилися: політична інтернальність, рефлексивна ідентифікація, негативна проекція, позитивна проекція, диференціація впливу. На цьому ж етапі дослідження було відтворено образи провідних суб’єктів політичної взаємодії у свідомості виборців.

На четвертому етапі вивчався метаіндивідний рівень рефлексії, зокрема зв’язок між оцінними конструктами й рефлексивними механізмами, виявленими на інтеріндивідному рівні, і відповідними феноменами й процесами на метаіндивідному рівні рефлексії. Опитувальник було адаптовано на основі результатів попереднього етапу та з огляду на більшу складність завдань для респондентів, які мали відтворити ставлення до себе з боку трьох „найтиповіших” учасників політичної взаємодії (ідеального та антиідеального політиків, політика, який використовує рекламу). Дослідження проходило в м. Чернігові напередодні довиборів до ВР у червні 2003 р. Респондентів було 74 (для забезпечення психологічної надійності отриманих результатів фіксувався „ефект вибірки”).

Провідними експектаційними оцінними конструктами, задіяними на метаіндивідному рівні рефлексії (за якими, на думку виборців, відбувається відтворення їхнього образу у свідомості інших учасників політичної взаємодії), виявилися: поведінкова самостійність – поведінкова несамостійність; соціальна особливість – соціальна типовість; політична активність – політична пасивність; об’єктивність оцінювання – суб’єктивність оцінювання; політична визначеність – політична невизначеність; політична інтернальність – політична екстернальність.

Установлено, що на метаіндивідному рівні актуалізуються такі рефлексивні механізми: позитивна проекція, негативна проекція, політична екстернальність, політична інтернальність, політична стереотипізація. Охарактеризовано рефлексивні „Я-образи” виборців, „інтеріоризовані” у свідомості представлених суб’єктів політичної взаємодії.

За результатами третього і четвертого етапів було зіставлено диференційовані образи суб’єктів політичної взаємодії, відтворювані виборцями, і відповідні дзеркальні „Я-образи” виборців. Підтверджено провідну роль виявлених рефлексивних механізмів у процесі відтворення образів „значущих інших” та рефлексії виборцями власних „Я-образів”.

У третьому розділі „Функціонально-динамічна модель рефлексивних механізмів свідомості виборців” здійснено якісний аналіз емпіричних даних: досліджено психологічний зміст атрибутивних і експектаційних оцінних конструктів; встановлено їх зв’язок із відповідними рефлексивними механізмами; побудовано функціонально-динамічну модель актуалізації рефлексивних механізмів у процесі політичної взаємодії.

Проаналізовано психологічний зміст і з’ясовано особливості атрибутивних оцінних конструктів. Установлено, що в процесі відтворення образів суб’єктів політичної взаємодії соціально значущі особистісні риси є для виборців більш важливими, ніж політичні характеристики. Лише після формування загальної емоційної оцінки, яка дає змогу визначити суб’єкта сприймання як „свого” або „чужого”, відбувається політизація його образу, подальша категоризація за політологічними характеристиками.

Другою особливістю атрибутивних оцінних конструктів є їхній рефлексивний характер, спрямованість на визначення виборцями образів суб’єктів політичної взаємодії по відношенню до себе, у спільному контексті політичної взаємодії. Така „невідстороненість” оцінки дає підстави констатувати, що громадяни прагнуть усвідомлювати себе активними і „небайдужими” учасниками політичної інтеракції, її суб’єктами. Водночас виборці рефлексують власну об’єктність і загрозу політичній ідентичності. Це дає підстави розкрити третю особливість атрибутивних оцінних конструктів – їхню спрямованість на пошук захисту політичної ідентичності.

Узагальнений тип політичної ідентичності виборців (т. зв. „групова ідентичність”) свідчить про істотне відчуття власної об’єктності, пасивності та відчуженості. Члени інгрупи виборців виявляються наближеними один до одного, тоді як члени аутгрупи, навпаки, дистанціюються один від одного (рис. 3).

Рис. 3. Семантичний простір свідомості виборців, відтворений за шкалами „просоціальність–асоціальність” та „політична самостійність – політична несамостійність”:

1 – політик, якого я поважаю; 2 – лідер партії, за яку я не проголосував би в жодному випадку ; 3 – ідеальний громадянин; 4 – політик, який піклується про власні інтереси; 5 – лідер партії, за яку я проголосував би; 6 – добрий знайомий, якого я не поважаю; 7 – добрий знайомий, якого я поважаю; 8 – я як виборець; 9 – політик, який активно використовує рекламу; 10 – журналіст, який не боїться писати правду.

Усвідомлення психологічної дистанції, що існує між політиками і громадянами, зумовлює зміст системи експектаційних оцінних конструктів, на основі яких відбувається опосередковане себебачення виборців у політичній взаємодії.

Основне смислове наповнення експектаційних оцінних конструктів задається усвідомлюваним виборцями прагненням впливу на них інших учасників політичної взаємодії. У свідомості виборців домінує уявлення про те, що „узагальнені інші” оцінюють їх за критеріями готовності до зміни політичних настановлень як складових політичної ідентичності. На відміну від системи атрибутивних оцінних конструктів, провідна роль у такій опосередкованій самооцінці належить політичним характеристикам виборців, зокрема сталості чи, навпаки, мінливості їхніх політичних уподобань. Звідси першою особливістю експектаційних конструктів є уявлення виборців про те, що суб’єкти політичної взаємодії оцінюють їх передусім за шкалою політичних характеристик.

Другу властивість експектаційних оцінних конструктів визначено як усвідомлення загрози політичній ідентичності, що рефлексується виборцями в процесі політичної взаємодії. З погляду виборців, учасники політичної взаємодії оцінюють їх за ступенем „готовності” до втрати політичної ідентичності, за можливостями її зміни.

Третьою особливістю цих конструктів є їхня спрямованість на визначення виборцями власного місця та ролі в процесі політичної взаємодії. Необхідність такого визначення зумовлюється розбіжностями між безпосереднім та опосередкованим себебаченнями.

Таким чином, експектаційні оцінні конструкти задають рефлексований образ виборців як пасивних та переважно несамостійних суб’єктів політичної взаємодії, тоді як атрибутивні – спрямовані на „вихід” із нав’язуваної та рефлексованої об’єктності.

Головну роль у зменшенні рефлексованої виборцями загрози політичній ідентичності відіграють рефлексивні механізми, зорганізовані у свідомості виборців у складну систему, що „розгортається” на інтер- і метаіндивідному рівнях рефлексії. Функція рефлексивних механізмів полягає у формуванні й регуляції прийнятного політичного „Я-образу” в умовах дисонансу між безпосереднім та опосередкованим себебаченнями.

Провідними рефлексивними механізмами інтеріндивідного рівня є політична інтернальність, рефлексивна ідентифікація, позитивна і негативна проекція і диференціація впливу. На основі політичної інтернальності виборці усвідомлюють себе як самостійних суб’єктів політичних відносин. Така трансформація відбувається в процесі політичної ідентифікації і є наслідком самостереотипізації виборців відповідно до значущих характеристик членів інгрупи. Рефлексивна ідентифікація зумовлює ототожнення з тими політиками (кандидатами), що рефлексуються як „свої” – такі, що самі ототожнюють себе з електоратом. Позитивна і негативна проекції зумовлюють моделювання конгруентного образу політичної взаємодії та її учасників: виборці проекують „бажані” риси на членів інгрупи і „небажані” – на членів аутгрупи. Позитивна і негативна проекції, таким чином, виконують роль захисту „Ми-образу”, виступаючи чинниками інгрупового фаворитизму та аутгрупової дискримінації. Диференціація впливу регулює ставлення громадян до інших суб’єктів політичної взаємодії за критерієм їхнього впливу – позитивного чи негативного.

На метаіндивідному рівні регуляція політичного „Я-образу” здійснюється за допомогою механізмів політичної інтернальності, політичної екстернальності, позитивної і негативної проекції, політичної стереотипізації. При цьому, на думку виборців, члени інгруп „атрибутують” їм політичну інтернальність і позитивну проекцію, тоді як члени аутгруп – політичну екстернальність і негативну проекцію. Між рефлексивними механізмами інтер- і метаіндивідного рівнів існує змістова аналогія (рис. 4).

Рис. 4. Модель зв’язку рефлексивних механізмів свідомості виборців на

інтер- і метаіндивідному рівнях

Протилежним за змістом диференціації впливу на метаіндивідному рівні виявився механізм політичної стереотипізації: „значущі інші”, на думку виборців, усвідомлюють їх як таких, що не розрізняють, стереотипізують суб’єктів політичної взаємодії. На метаіндивідному рівні „не виявився” механізм рефлексивної ідентифікації: учасники політичної взаємодії, на думку виборців, не усвідомлюють мотивів їхньої політичної ідентифікації.

Запропоновано схему „розгортання” рефлексивних механізмів за етапами політичної взаємодії.

На першому етапі відтворення смислового образу політичної взаємодії на основі експектаційних оцінних конструктів виборці рефлексують власну об’єктну роль, яка, на їхню думку, відводиться їм іншими. Рефлексія постає тут як цілісний, ще не диференційований процес усвідомлення свого місця та ролі в політичній взаємодії.

На другому етапі відбувається поступова диференціація образів суб’єктів політичної взаємодії, визначення їх за смисловим критерієм „свій–чужий” або „такий, що загрожує” чи, навпаки, „не несе загрози” та віддзеркалення їх ставлень до себе. Значущими тут стають психологічні механізми, які забезпечують процеси соціального пізнання та взаємодії: соціальна категоризація, каузальна атрибуція, ідентифікація.

На цьому ж етапі реалізується прагнення виборців до виходу з рефлексованої ними об’єктності. Одним із механізмів такого „виходу” та самоусвідомлення себе як суб’єкта політичної взаємодії виявляється ідентифікація із членами інгрупи і відособлення від членів „аутгрупи”.

На третьому етапі актуалізуються рефлексивні механізми, які виконують адаптивну функцію і спрямовані на захист і регуляцію „Я-образу” виборців, що зумовлюється необхідністю уникнути істотних розбіжностей між безпосереднім та опосередкованим „себебаченням”. На цьому етапі формується бажаний політичний „Я-образ” виборців.

Якщо механізми інтеріндивідного рівня виконують функцію безпосередньої регуляції „Я-образу”, то регуляція на метаіндивідному рівні відбувається в більш складний спосіб. У свідомості виборців відображається те, як наслідки регуляції „Я-образу” на інтеріндивідному рівні „рефлексуються” іншими; як ці інші пояснюють причини такої регуляції; які зміни в їхній свідомості викликає ідентифікація виборців з одними учасниками політичної взаємодії і відособлення від інших.

Таким чином, за допомогою рефлексивних механізмів відбувається складний процес саморегуляції політичної свідомості виборців на межі безпосереднього (інтеріндивідного) та опосередкованого (метаіндивідного) „себебачень”, на основі яких здійснюється формування їхнього політичного „Я-образу” як суб’єктів політичної взаємодії.

ВИСНОВКИ:

У висновках підбито основні підсумки теоретичного та емпіричного дослідження, окреслено перспективні напрями подальшого вивчення проблеми. Висновки теоретико-емпіричного дослідження підтверджують висунуті гіпотези і полягають у такому:

1. В ході політичної взаємодії в свідомості виборців актуалізуються складні рефлексивні процеси. Їх функціональний зміст становлять диференціація об’єктивної і суб’єктивної дійсності, ідентифікація і формування політичного „Я-образу” виборців, передбачення, „домислювання” перебігу політичної взаємодії. На основі узагальнення різних підходів запропоновано визначення рефлексії як здатності індивіда бути об’єктом пізнання для самого себе та усвідомлювати й пізнавати власну об’єктність для інших учасників взаємодії.

Проаналізовано три парадигмальні моделі, у межах яких аналізувалися психологічні механізми політичної свідомості виборців: соціологічну, соціально-психологічну та раціонально-поведінкову. На цій основі здійснено рефлексивний аналіз психологічних механізмів політичної свідомості та розроблено їхню змістову типологію.

2. Досліджено категоріальні структури (системи оцінних конструктів), що актуалізують-ся на інтер- і метаіндивідному рівнях рефлексії. На їх основі в свідомості виборців відбуваються, відповідно, відтворення образів учасників політичної взаємодії і рефлексування їхніх ставлень до себе. Такі „атрибутивні” та „експектаційні” конструкти є інтегральними структурними елементами загальної системи особистісних оцінних конструктів виборців.

Зміст цих конструктів свідчить, що самі виборців відводять собі принципово іншу роль та місце у політичній взаємодії порівняно з тим, як їх визначають інші суб’єкти інтеракції. Психологічний зміст атрибутивних оцінних конструктів доводить, що виборці прагнуть бачити себе провідними учасниками політичної взаємодії, усвідомлюючи важливість власної суб’єктної ролі. Натомість, зміст експектаційних оцінних конструктів відображає віддзеркалювану виборцями об’єктність, що нав’язується їм значущими іншими в процесі політичної взаємодії, та рефлексовану громадянами загрозу політичній ідентичності.

За шкалами атрибутивних оцінних конструктів відтворено семантичні простори свідомості виборців, у яких відображено позиції основних учасників політичної взаємодії. З’ясовано роль і місце самих виборців у структурі політичної взаємодії, визначено домінуючий тип політичної ідентичності виборців – групову ідентичність.

3. Поєднання процесів рефлексії та категоризації в політичній взаємодії зумовлює утворення специфічних категоріально-рефлексивних структур свідо-мос-ті виборців. Ці структури визначено як когнітивні утворення, функціо-наль-ний зміст яких полягає у формуванні оцінних ставлень до суб’єктів політичної взаємодії і рефлексуванні їхніх ставлень до себе, актуалізації відповідних рефлексивних механізмів як регуляторів свідомості, що забезпечують несупереч-ність „Я-образу” виборців на межі безпосереднього і опосередкованого „себебачень”.

Шляхом актуалізації категоріально-рефлексивних структур свідомості на інтер- і метаіндивідному рівнях відбувається формування політичного „Я-образу” виборців, у ході якого до його структури інтегруються відрефлексовані ставлення „значущих інших”.

4. Процес формування політичної свідомості виборців здійснюється на двох рівнях рефлексії: інтеріндивідному (рівні безпосереднього самоусвідомлення) та метаіндивідному (рівні віддзеркалення ставлень „значущих інших”). Перебіг цих процесів опосередковується складною системою рефлексивних механізмів Їх визначено як механізми регуляції свідомості виборців, що актуалізуються в процесі соціально-політичній взаємодії під час віддзеркалювання експектацій „значущих інших”. Рефлексивні механізми відіграють значущу роль у процесах формування й регуляції політичного „Я-” та „Ми-образів” виборців, становлення та захисту їхньої політичної ідентичності.

5. Актуалізація рефлексивних механізмів у свідомості виборців відбувається в кілька етапів, пов’язаних з етапами відтворення образу політичної взаємодії та її основних суб’єктів.

Рефлексивні механізми інтеріндивідного рівня зумовлюють „Я-образ” виборців, що задається їхнім власним баченням процесу та учасників політичної взаємодії. Основними рефлексивними механізмами інтеріндивідного рівня рефлексії є політична інтернальність, рефлексивна ідентифікація, позитивна і негативна проекції і диференціація впливу. В процесі їх актуалізації здійснюється формування бажаного „Я-образу” виборців як суб’єктів політичної взаємодії. Він характеризується як образ політично інтернальних, повноцінних суб’єктів політичних відносин; „значущих” для суб’єктів політики; таких, що диференціюють вплив різних суб’єктів політичної взаємодії та прагнуть до захисту особис-тіс-ної та політичної ідентичностей.

Складні регулятивні процеси політичної свідомості тривають і на метаіндивідному рівні рефлексії, де для виборців важливим є визначення того, як і в яких аспектах зміни їхнього політичного „Я-образу” відбиваються у свідомості інших. Чільну роль тут відіграють механізми політичної інтернальності, політичної екстернальності, позитивної і негативної проекцій, політичної сте-рео-ти-пі-зації. Шляхом їхньої актуалізації у виборців формується враження, що об’єкти ідентифікації („свої”) формують власне позитивне ставлення до них, а у свідомості об’єктів відособлення („чужі”), навпаки, „посилюється” негативне ставлення до виборців. В ході цих процесів здійснюється захист політичної ідентичності та триває регуляція „Я-образу” виборців як активних суб’єктів політичної взаємодії.

Таким чином, шляхом актуалізації рефлексивних механізмів здійснюються складні процеси саморегуляції політичної свідомості виборців, які тривають на різних рівнях рефлексії. Провідна роль рефлексивних механізмів полягає в регуляції „Я-образу” виборців за умов розбіжності їхнього себебачення на інтер- і метаіндивідному рівнях рефлексії у процесі політичної взаємодії.

Результати дослідження дають змогу окреслити перспективи теоретичних і практичних розробок, що випливають із його контексту. Перспективними, зокрема, можуть стати лонгитюдні дослідження динаміки рефлексивних механізмів свідомості вітчизняного електорату, визначення особливостей політичної рефлексії виборців різних вікових, статевих, етнолінгвістичних, регіо-наль-них, професійних груп. Новий напрям досліджень можуть становити крос-куль-турні аналізи оцінних конструктів і рефлексивних механізмів свідомості виборців в умовах різних представницьких систем.

Побудова відповідних семантичних просторів політичної взаємодії відкриє нові можливості для визначення особливостей політичної та електоральної поведінки різних груп населення. Особливо актуальним для дальших доробок у галузі політичного іміджмейкінґу та реклами є вивчення системи психологічних засобів протидії маніпулятивним впливам.

Дальші дослідження проблеми рефлексивних механізмів у галузі соціальної та політичної психології дадуть змогу якнайтісніше підійти до розуміння закономірностей активності вітчизняного електорату, аналізу складної проблеми політичного абсентеїзму і його соціально-психологічних механізмів, сприятимуть підвищенню виборчої активності населення.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗДОБУВАЧА ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:

1. Позняк Д., Кудіна В. Політична психологія: Навч. посібник для студентів. спеціальності „Психологія та англійська мова”. – К.: КСУ, 2002. – 97 с.

2. Позняк Д. Політичний маркетинг як спосіб аналізу взаємодії учасників електорального процесу // Проблеми заг. та пед. психології: Зб. наук. праць Ін-ту психології ім. Г.С. Костюка АПН України – Т. IV. – Ч. 5. – К.: Гнозіс, 2002. – С. 192–194.

3. Позняк Д. Соціально-психологічні механізми самовизначення учасників електорального процесу // Психол. перспективи. – Луцьк: Вежа, 2003. – Вип. 4. – С. 49–54.

4. Позняк Д. Рефлексивні оцінні конструкти як засоби моделювання образів учасників політичної взаємодії // Проблеми заг. та пед. психології: Зб. наук. праць Ін-ту психології ім. Г.С. Костюка АПН України – Т. V. – Ч. 5. – К.: Гнозіс, 2003. – С. 255–259.

5. Позняк Д. Соціально-психологічні механізми політичного абсентеїзму: основні напрями дослідження // Вісн. Харк. ун-ту. Серія: „Психологія”. – Харків, 2003. – № 599. – С. 185–187.

6. Позняк Д. Рефлексивні механізми свідомості виборців: методологія та основні результати дослідження // Проблеми заг. та пед. психології: Зб. наук. праць Ін-ту психології ім. Г.С. Костюка АПН України – Т. VI. – Вип. 2. – К.: Гнозіс, 2004. – С. 255–261.

7. Позняк Д. Соціально-психологічні механізми політичної свідомості виборців // Соціальна психологія. – 2004. – №1 (3). – С. 31–45.

8. Позняк Д. Проблема добору емпіричних ознак та об’єктів оцінювання для методики ОСД в політико-психологічних дослідженнях // Вісн. Чернігів. держ. пед. ун-ту ім. Т.Г.Шевченка. – Чернігів: ЧДПУ, 2003. – Вип. 21. – Серія: Психол. науки: Зб. наук. праць. – С. 149–153.

9. Позняк Д. Рефлексивные механизмы поведения личности в контексте политического маркетинга // Рефлексивные процессы и управление: тезисы III Междунар. симпозиума – 8–10 октября 2001 г. – М.: „Институт психологии РАН”, 2001 – С. 136–137.

10. Циганенко Г.В., Позняк Д. Проблемы политико-идеологического самоопределения молодежи Украины // Ананьевские чтения: (Тезисы науч.-практ. конф. „Ананьевские чтения – 2001”) – СПб.: С.-Петерб. ун-т. – 2001. – С. 130–131.

11. Позняк Д. Етико-психологічні аспекти впливу на політичну свідомість // Тези доповідей другого Міжнар. симпоз. з біоетики, присвяч. пам’яті В.Р. Поттера. – К., 2002. – C. 28–29.

12. Позняк Д. Психология символики политических партий на Украине // Психология ХХI века: Тезисы Междунар. науч.-практ. конф. студентов и аспирантов „Психология XXI века” – СПб.: С.-Петерб. ун-т, 2002. – С. 358–359.

АНОТАЦІЇ

Позняк Дмитро Валерійович. Рефлексивні механізми свідомості виборців як суб’єктів політичної взаємодії. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.05 – соціальна психологія. Інститут соціальної та політичної психології АПН України, Київ, 2004.

Дисертація є теоретико-емпіричним дослідженням рефлексивних механізмів свідомості виборців. Досліджено оцінні конструкти та рефлексивні механізми свідомості виборців на інтер- і метаіндивідному рівнях рефлексії. Вивчено взаємозв’язок між системами атрибутивних та екс-пектаційних оцінних конструктів і відповідних рефлексивних механізмів. Визначено смислові образи провідних учасників політичної взаємодії і віддзеркалені виборцями „Я-образи”, що існують у свідомості цих учасників; відтворено семантичні простори політичної свідомості виборців. Розроблено модель „розгортання” рефлексивних механізмів, визначено їхній психологічний зміст і функції.

Ключові слова: виборці, „Я-образ”, свідомість, рефлексія, рефлексивні механізми, катего-ріально-рефлексивні структури, оцінні конструкти, інтеріндивідний і метаіндивідний рівні рефлексії.

Позняк Дмитрий Валерьевич. Рефлексивные механизмы сознания избирателей как субъектов политического взаимодействия. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.05 – социальная психология. Институт социальной и политической психологии АПН Украины, Киев, 2004.

Диссертация является теоретико-эмпирическим исследованием категориально-рефлексивных структур сознания избирателей как субъектов политического взаимодействия. В диссертации представлен анализ политического взаимодействия в качестве рефлексивной системы. Определено функциональное значение рефлексивных механизмов сознания избирателей как регуляторов их политического