ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ АРХЕОГРАФІЇ ТА ДЖЕРЕЛОЗНАВСТВА
ім. М.С. ГРУШЕВСЬКОГО
Петреченко Ірина Євгенівна
УДК 91(477.51)“17”
ОПИСИ ЧЕРНІГІВСЬКОГО НАМІСНИЦТВА
ОСТАННЬОЇ ЧВЕРТІ XVIII ст.: ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ
ТА ІНФОРМАЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ
07.00.06 – історіографія, джерелознавство
та спеціальні історичні дисципліни
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата історичних наук
Київ – 2004
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана у відділі історії і теорії археографії та споріднених джерелознавчих наук Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України.
Науковий керівник: кандидат історичних наук, доцент
КОВАЛЕНКО Олександр Борисович
Чернігівський державний педагогічний
університет ім. Т.Г. Шевченка,
декан історичного факультету
Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор
МАТЯШ Ірина Борисівна
Український державний науково-
дослідний інститут архівної справи та
документознавства, директор
кандидат історичних наук
ЗАБІЯКА Іван Михайлович
Інститут журналістики Київського
національного університету імені Тараса Шевченка, старший науковий співробітник
Провідна установа: Інститут історії України НАН України,
відділ спеціальних історичних дисциплін, Київ
Захист відбудеться 28 грудня 2004 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д .228.01 в Інституті української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України (01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4).
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України (01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4).
Автореферат розісланий 26 листопада 2004 року
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Песчаний О.О.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Розширення джерельної бази досліджень шляхом запровадження до наукового обігу нових документів та матеріалів, вивчення їх інформаційного потенціалу залишається одним із перспективних напрямків розвитку вітчизняної історичної науки. Всебічне відтворення багатогранного та насиченого подіями у різних сферах історичного буття українського народу можливе лише за умови виявлення і критичного опрацювання усієї сукупності джерел. Саме від рівня використання джерельних комплексів значною мірою залежить якість конкретно-історичних досліджень, створення нових фундаментальних праць з історії України.
Особливу групу історичних джерел, що розкривають різні аспекти соціально-економічного, суспільно-політичного та культурного розвитку Лівобережної України XVIII ст., становлять описово-статистичні документи. Важливе місце серед них посідають описи Чернігівського намісництва останньої чверті XVIII ст. Як історичне джерело описи Чернігівського намісництва почасти використовуються у дослідженнях соціально-економічних проблем, історичної географії, демографії, етнографії, топоніміки, топографії тощо. Це насамперед стосується “Черниговского наместничества топографического описания” О. Шафонського. Разом з тим цілий ряд описів Чернігівського намісництва, що містять значний фактичний матеріал про природно-географічні умови, економічний розвиток, демографічну ситуацію, соціальний і національний склад, життя, побут, культуру і звичаї населення краю, досі залишається поза увагою дослідників. Певною мірою це пояснюється тим, що частина описів Чернігівського намісництва досі не опублікована.
Відтак, актуальність обраної теми обумовлена потребою запровадження до наукового обігу нововиявлених описів Чернігівського намісництва, необхідністю джерелознавчого аналізу цих пам’яток, з’ясування їхнього інформаційного потенціалу для подальшого використання у дослідженнях з історії України.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обрана проблема вивчалась у рамках науково-дослідної теми “Джерела з історії Лівобережної України та пам’ятки регіональної історіографії XVI – початку XX ст.” (3.27.18), що впродовж 1993 – 1997 рр. розроблялася співробітниками Сектора польової археографії Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України. Вона також є складовою частиною едиційних планів Інституту, що передбачають видання описів Чернігівського намісництва останньої чверті XVIII ст.
Мета дослідження полягає у комплексному вивченні описів Чернігівського намісництва останньої чверті XVIII ст., визначенні їхніх інформаційних можливостей у контексті подальшого використання як історичного джерела.
Для досягнення окресленої мети слід вирішити наступні завдання:–
з’ясувати стан розробки обраної проблеми у науковій літературі;–
визначити ступінь репрезентативності джерельної бази для здійснення дисертаційного дослідження;–
дослідити увесь наявний масив різновидів і списків описів Чернігівського намісництва;–
вивчити причини і обставини появи описів Чернігівського намісництва, з’ясувати методику їх підготовки;–
визначити коло дослідників, урядовців, службовців, які були залучені до підготовки описів Чернігівського намісництва;–
визначити зовнішні особливості та здійснити археографічну характеристику виявлених списків описів; –
актуалізувати інформаційний потенціал описів Чернігівського намісництва, окреслити перспективи його подальшого використання у дослідженнях з історії України.
Об’єктом дослідження виступає комплекс описів Чернігівського намісництва останньої чверті XVIII ст., що складається з восьми їх різновидів у тринадцяти списках.
Предметом дослідження є історія підготовки та інформаційний потенціал описів Чернігівського намісництва останньої чверті XVIII ст.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є принцип історизму, який передбачає цілісне, конкретно-історичне, всебічне та об’єктивне дослідження виявлених джерел. У процесі опрацювання комплексу джерел використані загальнонаукові методи – аналітичний, синтетичний, логічний, історичні – порівняльно-історичний, проблемно-хронологічний, типологічний, діахронічний, анкетно-біографічний, а також суто джерелознавчі методи – класифікації джерел, текстологічний, палеографічний.
Хронологічні рамки дослідження охоплюють останню чверть XVIII ст. Підготовка до створення на теренах Лівобережної України трьох намісництв – Київського, Чернігівського та Новгород-Сіверського, важливим елементом якої стало впорядкування описів цих адміністративно-територіальних одиниць, розпочалася 1779 р., відтак, ця дата є нижньою хронологічною межею дослідження. Ліквідація у грудні 1796 р. лівобережних намісництв і створення Малоросійської губернії зумовили вибір верхньої хронологічної межі.
Територіальні межі дослідження визначаються кордонами Чернігівського намісництва, до складу якого входили землі сучасних Чернігівської, Сумської та Полтавської областей України, а також Гомельської області Білорусі.
Наукова новизна дослідження полягає у тому, що описи Чернігівського намісництва останньої чверті XVIII ст. уперше стали об’єктом спеціального комплексного дослідження. Внаслідок евристичної роботи, здійсненої в архівосховищах України та Росії, було виявлено цілий ряд різновидів і списків описів Чернігівського намісництва, частина яких уперше запроваджена до наукового обігу. Нарешті, в дисертації уперше всебічно досліджена історія створення усіх відомих насьогодні описів Чернігівського намісництва, проаналізовано їхній інформаційний потенціал.
Практичне значення дисертації полягає у тому, що її матеріали можуть бути використані у подальших студіях з історії України, при підготовці узагальнюючих праць і навчальних посібників з джерелознавства. Вони стануть у пригоді у процесі підготовки до видання описів Чернігівського намісництва останньої чверті XVIIIт.
Особистий внесок здобувача. Усі викладені у дисертації висновки та результати дослідження належать автору. В опублікованих у співавторстві з О. Коваленком студіях дисертантці належить написання текстів і археографічне опрацювання пам’яток відповідно до визначених науковим керівником напрямів дослідження.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації були оприлюднені в доповідях на наукових конференціях “Українська археографія: проблеми і перспективи”, присвяченій 160-річчю від дня народження О.М. Лазаревського (Чернігів, 1994); Другій науково-практичній конференції пам’яті Л.П. Жуковської “Пам’ятки писемності східнослов’янськими мовами XI – XVIII століть” (Чернігів, 1995); VII Всеукраїнській науковій конференції “Історичне краєзнавство в Україні: традиції і сучасність” (Черкаси, 1995); Ювілейній науковій конференції, присвяченій 80-річчю Чернігівського державного педагогічного інституту ім. Т.Г. Шевченка (Чернігів, 1996); Четвертій сесії Спільної українсько-румунської комісії з історії, археології, етнології та фольклористики при НАН України (Батурин, 1997); Міжнародній науковій конференції, присвяченій 900-літтю з’їзду князів Київської Русі у Любечі (Чернігів – Славутич – Любеч, 1997); ІХ Всеукраїнській науковій конференції “Історичне краєзнавство на межі тисячоліть: досвід, проблеми, перспективи” (Дніпропетровськ, 1999); Всеукраїнській науково-теоретичній конференції “Україна на порозі ХХІ століття: актуальні питання історії” (Чернігів, 1999); Х Всеукраїнській науковій конференції з історичного краєзнавства “Історія міст і сіл України в контексті регіональних досліджень” (Київ – Донецьк, 2001); Других Костомарівських читаннях “М.І. Костомаров і біографістика: постаті української історії” (Чернігів, 2003). Результати дослідження відображено у 16 публікаціях, у тому числі в 10 у фахових виданнях.
Структура дисертації обумовлена специфікою визначеної мети та завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, що поділяються на підрозділи, висновків, списку використаних джерел та літератури (602 позиції), а також додатку. Обсяг рукопису становить 244 сторінки (з них 185 сторінок основного тексту).
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовано вибір теми дисертації, її актуальність, окреслено хронологічні та територіальні межі, визначено предмет і об’єкт дослідження, його мету і завдання, розкрито наукову новизну та практичне значення, форми апробації роботи.
У першому розділі “Історіографія проблеми та джерельна база дослідження” проаналізовано стан наукової розробки проблеми, здійснено огляд використаних у роботі джерел.
Аналіз літератури засвідчив, що ряд питань, пов’язаних з описами намісництв останньої чверті XVIII ст. у цілому і Чернігівського намісництва зокрема, так чи інакше порушувався істориками.
З-поміж усього розмаїття описів намісництв останньої чверті XVIII ст., за справедливим твердженням фахівців, помітно вирізняється “Черниговского наместничества топографическое описание” О. Шафонського, видане 1851 р. заходами голови Київської археографічної комісії М. Судієнка Шафонский А.Ф. Черниговскаго наместничества топографическое описание с кратким географическим и историческим описанием Малой России, из частей коей оное наместничество составлено. – К., 1851. – 697 с.. Відразу після публікації пам’ятки з’явилася розвідка Ф. Чижова, що, по суті, поклала початок спеціальному вивченню “Черниговского наместничества топографического описания” Чижов Ф. Топографическое описание Черниговскаго наместничества, составленное Афанасием Шафонским. – М., 1852. – 36 с..
Водночас комплексне дослідження і видання описів Чернігівського намісництва у другій половині ХІХ ст. започаткував О. Лазаревський. Вчений першим порушив питання методики підготовки описів та їх атрибуції Пащенко Д.Р.). Описание Черниговскаго наместничества (1781 г.). – Чернигов, 1868. – 110 с.; Описание рек Черниговского наместничества (1785 г.)Записки Черниговского губернского статистического комитета. – Чернигов, 1868. – Кн. . – Вип. 1-2. – С. ..
Наприкінці XIX – на початку XX ст. з’являються публікації, насамперед розвідки М. Стороженка та М. Бережкова, в яких всебічно розглянуто історію створення, актуалізовано інформаційний потенціал “Черниговского наместничества топографического описания” Стороженко Н. История составления “Топографическаго описания Черниговскаго наместничества” ШафонскагоУниверситетские известия. – 1886. – №. . – C. 135-168; Бережков М.М. А.Ф. Шафонский и его труд “Черниговского наместничества топографическое описание” (Заметки к истории Черниговской губернии и Малороссии вообще). – Нежин, 1910. – 120 с.. Принагідно ці проблеми порушували М. Василенко, Д. Багалій, І. Катаєв, П. Добровольський, М. Горбань Василенко Н. К истории малорусской историографии и малорусскаго общественнаго строяКиевская старина. – 1894. – № . – С. ; Багалей Д.И. Введение // Топографическое описание Харьковского наместничества с предисловием Д.И. Багалея. – Харьков, 1888. – С. І-Х; Катаев И. Обзор рукописных памятников по истории Слободской Украины, хранящихся в Военно-ученом архиве в С-Петербурге // Труды Харьковского Предварительного Комитета по устройству ХІІ Археологического съезда. – Харьков, 1902. – Т. ІІ. – Ч. І-я и ІІ-я. – С. 32-90; Добровольский П. Топографические описания городов Чернигова, Нежина и Сосницы с их поветамиТруды Черниговской губернской архивной комиссии. – Чернигов, 1902. – Вып. . – С. ; Горбань М. “Записки о Малой России” О. Шафонського // Науковий збірник Історичної секції УАН за рік 1926. – К., 1926. – С. .. Натоді в історіографії переважали позитивні відгуки про працю О. Шафонського, але А. Єршов, здійснивши частковий аналіз наведених О. Шафонським статистичних відомостей, дійшов слушного висновку про необхідність ретельної їх перевірки Єршов А. До відомостей “Черниговскаго наместничества топографическаго описания” О. ШафонськогоНауковий збірник Історичної секції УАН за рік 1928. – К., 1928. – С. 99..
Впродовж 1928 – 1931 рр. описи українських намісництв потрапили до едиційних планів Археографічної комісії ВУАН, за дорученням якої П. Федоренко, зокрема, розпочав підготовку до видання Опису Чернігівського намісництва 1779 – 1781 рр. Водночас історик дослідив діяльність Комісії А. Милорадовича, що напередодні адміністративно-територіальної реформи 1781 р. здійснила всебічний опис Лівобережної України Федоренко П. Опис Новгород-Сіверського намісництва (1779 –1781 рр.) // Опис Новгород-Сіверського намісництва (1779–1781). – К., 1931. – C. ІІІ-XХІ.. На жаль, припинення діяльності Археографічної комісії ВУАН 1933 р. і згортання документальних едицій завадило реалізації більшості видавничих програм і проектів. Відтак, описи намісництв більш ніж на два десятиліття фактично випали з поля зору дослідників.
Ситуація істотно змінилася в середині 1950-х рр. за часів “відлиги”, яка в історичній науці, зокрема, ознаменувалася пожвавленням інтересу до джерелознавчих проблем, зростанням обсягів документальних публікацій. У цей час побачили світ студії Н. Нікітіна, Н. Рубінштейна, М. Цвєткова, К. Сівкова, В. Кабузана, в яких порушувались питання атрибуції та класифікації описово-статистичних матеріалів, досліджувалась методика підготовки описів намісництв, вивчався їхній інформаційний потенціал Никитин Н.П. Зарождение экономической географии в РоссииВопросы географии. – М., 1950. – Сб. . – С. ; Рубинштейн Н.Л. Топографические описания наместничеств и губерний XVIII в. – памятник географического и экономического изучения РоссииВопросы географии. – М., 1953. – Сб. . – С. ; Цветков М.А. Картографические материалы генерального межеванияВопросы географии. – М., 1953. – Сб. . – С. ; Сивков К.В. Источники по истории сельского хозяйства Европейской России во второй половине XVIII векаПроблемы источниковедения. – М., 1959. – Вып. VIII. – С. ; Кабузан В.М. Некоторые материалы для изучения исторической географии России XVIII – начала XIX в.Проблемы источниковедения. – М., 1963. – Вып. – XI. – C. 165-170..
Впродовж 1950 – 1960-х рр. з’явилась низка праць, присвячених описам окремих намісництв. Так, історію створення та інформаційні можливості описів Іркутського, Тобольського і Коливанського намісництв з’ясовував А. Андрєєв, Вятського й Ярославського – відповідно А. Еммаусський та О. Дітмар. Комплекс описів Київського намісництва дослідив І. Бутич Бутич І.Л. Географічні описи Київського намісництваІсторичні джерела та їх використання. – К., 1966. – Вип. . – С. .. Описів Чернігівського намісництва у цей час торкались М. Марченко, О. Апанович, М. Литвиненко Марченко М.І. Українська історіографія (з давніх часів до середини ХІХ ст.). – К., 1959. – С. – 83; Апанович О.М. Значення праці О.Ф. Шафонського “Черниговскаго наместничества топографическое описание” для вивчення історії Лівобережної України другої половини XVIII ст.Український історичний журнал. – 1960. – № . – С. ; Литвиненко М.А. Джерела історії України XVIII ст. – Харків, 1970. – С. .. Значні інформаційні можливості описів Чернігівського намісництва у царині української етнографії та історичної демографії засвідчили В. Горленко і А. Перковський Горленко В.Ф. Нариси з історії української етнографії. – К., 1964. – С. ; Перковський А.Л. Топографічні описи як джерело з історичної демографії Лівобережної України другої половини XVIII ст. // Демографічні дослідження. – К., 1975. – Вип. . – С. ..
На початку 1980-х рр. Інститут історії СРСР Академії наук СРСР, Центральний державний військово-історичний архів СРСР, а також місцеві вузи розпочали ґрунтовну роботу по фронтальному виявленню та публікації описів намісництв. Вже 1982 р. побачили світ описи Воронезького та Тобольського намісництв, а 1988 р. – Іркутського намісництва Описание Воронежского наместничества 1785 г. – Воронеж, 1982. – 147 с.; Описание Тобольского наместничества. – Новосибирск, 1982. – 321.; Описание Иркутского наместничества 1792 года. – Новосибирск, 1988. – 250 с.. Згодом були підготовлені до видання описи Казанського, Курського, Новгородського, Орловського, Естляндського, Ярославського, Вологодського, Архангельського, Олонецького, Пермського, В'ятського намісництв. Водночас російські вчені Т. Ананьєва, А. Окладніков, Н. Сухова, О. Дітмар, А. Севастьянова, В. Павленко, Г. Якушкін, Н. Козлова, Я. Водарський, О. Кох, В. Середа, які долучилися до вищезгаданих едицій, підготували цикл джерелознавчих досліджень з цієї тематики.
В Україні публікація описів намісництв стала частиною едиційних планів відновленої 1987 р. при Інституті історії АН УРСР Археографічної комісії, а згодом створеного в 1991 р. Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України. В результаті їхньої діяльності побачили світ описи Київського і Харківського намісництв, а також описи Лівобережної України кінця XVIII – початку XІX ст. Описи Київського намісництва 70 – 80-х років XVIII ст. – К., 1989. – 392 с.; Описи Харківського намісництва кінця ХVІІІ ст. – К., 1991. – 224 с.; Описи Лівобережної України кінця XVIII – початку XIX ст. – К., 1997. – 325 с..
Часткове оприлюднення малодосліджених і почасти призабутих описів Чернігівського, а також Новгород-Сіверського намісництв розпочалося на сторінках журналу “Сіверянський літопис” “Сокращённое историческое описание Черниговской губернии вообще и всякого города особо” 1787 р.Підготовка до друку і передмова О. Коваленка та І. ПетреченкоСіверянський літопис. – 1995. – № . – С. ; “Краткое топографическое описание Новгородского Северского наместничества 1787 года”Підготовка до друку і передмова О. Коваленка та І. ПетреченкоСіверянський літопис. – 1995. – № . – С. ; Коваленко О. Неопублікована праця Андрія Пригари “Особое или топографическое описание города губернского Новгорода-Северского”Сіверянський літопис. – 1999. – № . – С. .. Значною мірою їх публікації маємо завдячувати О. Коваленку, який у ряді своїх історіографічних досліджень порушив питання про історію створення описів намісництв Лівобережної України і особливу увагу приділив вивченню творчого доробку О. Шафонського Коваленко О.Б. О.Ф. Шафонський і становлення історичного краєзнавства на ЧернігівщиніМинуле Сосниці та її околиць. – Чернігів, 1990. – С. 6-8; Його ж. Регіональна історіографія Північного Лівобережжя: витоки, еволюція, спадщинаУкраїна на порозі ХХІ століття: актуальні питання історії: Збірник наукових праць. – К., 1999. – С. ; та ін..
Впродовж 1980 – 1990-х рр. проблеми, пов’язані з описами намісництв, активно вирішували упорядники вищезгаданих едицій. Зокрема, В. Пірко, дослідивши методику підготовки описів українських намісництв, з’ясувавши інформаційний потенціал цих пам’яток, запропонував свою класифікацію описово-статистичних джерел останньої чверті XVIIIт. Пирко В.А. Описания наместничеств Украины как исторический источник (Проблема типологии и информационных возможностей)Историографические и источниковедческие проблемы отечественной истории. – Днепропетровск, 1985. – С. ; Його ж. Описи України XVIII ст.Українська археографія: сучасний стан та перспективи розвитку. Матеріали до республіканської наради. – К., 1988. – С. ; та ін. . І. Бондаренко піддала джерелознавчому аналізу комплекс топографічних описів намісництв України, висвітлила умови та обставини появи цих пам’яток, спробувала з’ясувати рівень їх репрезентативності та достовірності Бондаренко І.В. Топографічні описи України кінця XVIII – початку ХІХ ст. (проблема атрибуції та інформативної репрезентативності джерел). Автореф. дис.канд. іст. наук: 07.00.06Дніпропетровський національний університет. – Дніпропетровськ, 2003. – 20 с.; та ін.. Значні інформаційні можливості описів і атласів намісництв у студіюванні соціально-економічної історії Південної України засвідчив А. Бойко Бойко А.В. Південна Україна останньої чверті XVIII ст.: Аналіз джерел. – К., 2000. – С. ; Його ж. Джерела з соціально-економічної історії Південної України останньої чверті XVIII століття. Автореф. дис. ... доктора іст. наук: 07.00.06Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України. – К., 2001. – С. 21-23; та ін.. Історія створення та інформаційний потенціал описів Новгород-Сіверського намісництва стали предметом спеціального вивчення О. Гринь Гринь О. Описи Новгород-Сіверського намісництва кінця XVIII cт. (історія створення та інформаційний потенціал) // Сіверянський літопис. – 2001. – № . – С. ; Її ж. Історія створення опису Новгород-Сіверського намісництва 1779-1781 рр.Вісник Черкаського університету. Історичні науки. – Черкаси, 2003. – Вип. . – С. ; та ін..
Проведений аналіз підтвердив відсутність досліджень, об’єктом вивчення яких став би увесь комплекс описів Чернігівського намісництва. Цілий ряд описів Чернігівського намісництва випав з поля зору дослідників. Подальшого поглибленого вивчення потребує їхній інформаційний потенціал. Нарешті, нововиявлені в архівосховищах України та Росії документи дозволяють детально відтворити реалізацію цього масштабного проекту, який спричинив появу цілого ряду унікальних описово-статистичних пам’яток останньої чверті XVIII ст.
Джерельну базу дисертаційного дослідження складають опубліковані та виявлені у 10 архівах, бібліотеках і музеях Києва, Чернігова, Ніжина, Москви, Санкт-Петербурга документи і матеріали.
Основним джерелом дисертаційного дослідження стали описово-статистичні матеріали. Перш за все це описи Чернігівського намісництва. Насьогодні у Центральному державному історичному архіві України у м. Києві (далі – ЦДІАК України) (Ф. , Ф. ), Інституті рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського (далі – ІР НБУВ) (Ф. І, Ф. ІІ, Ф.а також у Російському державному військово-історичному архіві (далі – РДВІА) (Ф. ) та Науково-дослідному відділі рукописів Російської державної бібліотеки у Москві (далі – НДВР РДБ) (Ф. ) виявлено вісім різновидів описів Чернігівського намісництва. Три з них у середині XIX ст. були опубліковані Шафонский А.Ф. Черниговскаго наместничества топографическое описание с кратким географическим и историческим описанием Малой России, из частей коей оное наместничество составлено. – К., 1851. – 697 с.; Описание Черниговскаго наместничества (1781 г.). // Черниговские губернские ведомости. – 1867. – № . – Прибавление. – С. ; № . – С. ; № . – С. ; № . – С. ; № . – С. ; 1868. – № . – С. ; № . – С. ; № . – С. ; № . – С. 31-32, № . – С. ; (Пащенко Д.Р.). Описание Черниговскаго наместничества (1781 г.). – Чернигов, 1868; Описание рек Черниговскаго наместничества (1785 г.) // Записки Черниговского губернского статистического комитета. – Чернигов, 1868. – Книга ІІ. – Вып. 1-2. – С. 1-34..
До категорії описово-статистичних джерел належать також різного роду “ведомости”, “перечневые табели”, що містять інформацію про кількість населених пунктів та чисельність населення Чернігівського намісництва. Ці документи створювалися в процесі підготовки описів місцевими адміністративними установами і нині зберігаються у відповідних фондах ЦДІАК України – Другої Малоросійської колегії (Ф. ), Чернігівського намісницького правління (Ф. ), а також у фонді Літературних матеріалів ІР НБУВ (Ф.
Своєрідне доповнення до описів намісництва становлять картографічні матеріали, абсолютна більшість яких зберігається у фонді Військово-ученого архіву РДВІА (Ф. ). Зокрема, у цьому зібранні виявлено дві видрукувані мапи та рукописний атлас Чернігівського намісництва.
Важливе джерело дисертаційного дослідження являють собою актові матеріали. Насамперед це законодавчі акти – численні укази Катериниі Сенату про створення та ліквідацію Чернігівського намісництва, штати намісництв, герби міст, підготовку топографічних описів. Основний масив цих документів акумульований у багатотомному виданні “Полное собрание законов Российской империи”. У роботі використано копії та екстракти указів імператриці та Сенату до генерал-губернатора П. Рум’янцева, Малоросійської колегії, Чернігівського намісницького правління, що зберігаються у відповідних фондах ЦДІАК України – Канцелярії київського, чернігівського та новгород-сіверського генерал-губернатора (Ф. ), Другої Малоросійської колегії (Ф. ), Чернігівського намісницького правління (Ф. ), а також у фонді Київського університету Св. Володимира ІР НБУВ (Ф.VIII).
Загальну координацію роботи по впорядкуванню описів намісництв Лівобережної України здійснював генерал-губернатор П. Рум’янцев. Від нього Малоросійська колегія, Чернігівське намісницьке правління отримувало укази про необхідність підготовки того чи іншого різновиду опису, терміни виконання відповідних заходів, П. Рум’янцев призначав осіб, які безпосередньо відповідали за впорядкування описів. Основний масив цих документів зосереджений у вищезгаданих фондах ЦДІАК України, а також у фондах Справ про Малоросію (Ф. ) та Внутрішнього управління (Ф. ) Російського державного архіву давніх актів у Москві.
Приватні акти – формуляри, послужні списки чиновників, подання, чолобитні про підвищення в чинах – дозволяють встановити безпосередніх упорядників описів Чернігівського намісництва (ЦДІАК України, Ф. , Ф. ).
Цінну інформацію, що проливає світло на історію підготовки описів Чернігівського намісництва, містить діловодна документація центральних та місцевих органів управління. Протоколи і журнали засідань, книги і реєстри “входящих” та “исходящих бумаг” Малоросійської колегії, Чернігівського намісницького правління, ордери, звіти, рапорти, донесення, службове листування допомогли з’ясувати порядок організації, терміни топографічного обстеження тих чи інших територій, труднощі й проблеми, що виникали в процесі опису. У роботі використані діловодні документи, зосереджені у наступних фондах ЦДІАК України: Другої Малоросійської колегії (Ф. ), Київського, Чернігівського та Новгород-Сіверського намісницьких правлінь (Ф. , Ф. , Ф. ), Малоросійського губернського правління (Ф. ), Чернігівського губернського магістрату (Ф. ), Чернігівського городового магістрату (Ф. ).
Важливим джерелом дисертаційного дослідження стала епістолярна спадщина сучасників. Перш за все йдеться про листування Катерини ІІ і генерал-губернатора Лівобережної України П. Рум’янцева, частина якого вже видана Всеподданейшие донесения и письма графа П.А. Румянцева-Задунайского разных годовЧтения в Императорском обществе истории и древностей российских при Московском университете. – 1876. – Т. . – C. 241-294; Переписка императрицы Екатерины II с графом Румянцевым-Задунайским. – М., 1805. – 86 с.; Переписка императрицы Екатерины II с разными особами. – СПб., 1807. – 156 с.. Поодинокі копії листів П. Рум’янцева до імператриці зберігаються у фонді Київського університету Св. Володимира в ІР НБУВ (Ф.VIII). Цінну інформацію в контексті даного дослідження містять опубліковані О. Лазаревським та М. Стороженком листи О. Шафонського Лазаревский А.М. Четыре письма А.Ф. Шафонского к А.К. Сулиме о порядках обучения в Галльской “педагогии”Чтения в Историческом обществе Нестора-летописца. – К., 1900. – Кн. 14. – Вып. 2. – Отд. ІІІ. – С. 71-83; Стороженко Н. Из фамильных преданий и архивовКиевская старина. – 1891. – № . – С. ..
Таким чином, джерельна база дисертаційного дослідження є достатньо репрезентативною для вирішення окреслених завдань.
Аналіз історіографії проблеми та джерельної бази дослідження дозволив визнати загалом слушною класифікацію описів намісництв, запропоновану В. Пірком, і умовно виокремити три етапи процесу підготовки описів Чернігівського намісництва. На першому етапі (1779 – 1781 рр.) з’явилися описи, впорядковані Комісією А. Милорадовича у зв’язку з реформою адміністративно-територіального устрою в Україні. Другий етап (1784 – 1786 рр.) пов’язаний з підготовкою в масштабах усієї Російської імперії низки топографічних описів, покликаних задовольнити потреби уряду і наукової громадськості в інформації про природно-географічні умови та соціально-економічний потенціал країни. Нарешті, на третьому етапі (1787 – 1796 рр.) були впорядковані описи, появу одного з яких викликала поїздка Катерини ІІ в Україну та Крим, а іншого – територіальні зміни, що відбулися у Чернігівському намісництві незадовго до його ліквідації.
Другий розділ “Описи Чернігівського намісництва 1779 – 1781 рр., впорядковані Комісією А.С. Милорадовича” складається з двох підрозділів, в яких досліджено діяльність Комісії А. Милорадовича, актуалізовано інформаційний потенціал впорядкованих нею описів, здійснено археографічну характеристику виявлених пам’яток.
Поширюючи на українські терени загальноімперський адміністративно-територіальний устрій, що було одним із кроків на шляху до остаточної ліквідації автономного устрою Гетьманщини у складі Російської імперії, 1779 р. Катерина ІІ наказала П. Рум’янцеву розпочати підготовку до створення в межах Лівобережної України трьох намісництв – Київського, Чернігівського і Новгород-Сіверського. Задля рівномірного поділу на намісництва і повіти, а також з метою з’ясування їхнього соціально-економічного потенціалу необхідно було провести облік людності краю, здійснити його всебічне ґрунтовне обстеження і опис. Це завдання впродовж другої половини 1779 – першої половини 1781 рр. виконувала спеціально створена Комісія, до складу якої увійшли канцеляристи Другої Малоросійської колегії та представники козацької старшини на чолі з губернатором А. Милорадовичем.
З метою уніфікації роботи комісіонерів А. Милорадович розробив і поширив ґрунтовну інструкцію, в якій були викладені основні принципи, якими вони мали керуватися в процесі опису. Територію, що підлягала обстеженню, А. Милорадович розподілив на ділянки або дистанції. Комісіонери також були розбиті на окремі загони чи партії. А. Милорадович вимагав від комісіонерів обов’язково відвідувати кожен населений пункт і здійснювати опис лише колегіально. Така організація роботи була своєрідною формою контролю за якістю виконання поставленого завдання. Своїми ордерами і наказами А. Милорадович спрямовував роботу комісіонерів. Останні ж регулярно звітували патрону про виконану роботу. Разом із загальною координацією роботи Комісії А. Милорадович особисто обстежував територію майбутніх намісництв. У першу чергу він описував міста, містечка та великі села краю. У другій половині 1781 р. зібраний комісіонерами матеріал був опрацьований і згрупований за територіальним принципом, результатом чого, зокрема, стала поява трьох описів Чернігівського намісництва.
Обставини, що спричинили підготовку цих документів, значною мірою зумовили їхню структуру, обсяг і зміст. Так, Опис Чернігівського намісництва 1779 – 1781 рр. містить стислі відомості про географічне середовище, місцерозташування, забудову, господарський стан, кількісний і соціальний склад населення усіх населених пунктів краю. Цей Опис у середині ХІХ ст. виявив і частково опублікував О. Лазаревський. Згодом задум останнього щодо повного видання Опису за дорученням Археографічної комісії ВУАН намагався реалізувати П. Федоренко, який наприкінці 1920-х – на початку 1930-х рр. виготовив машинописну копію пам’ятки. Копіюючи Опис, дослідник здійснив археографічне опрацювання тексту, скориставшись методом, що відповідає сучасному популярному методу передачі тексту кириличних документів XVI – XVIIІт., хоча деякі фрагменти тексту скопійовані у форматі так званого дипломатичного методу. Сьогодні частина Опису, видана О. Лазаревським, та копія, опрацьована П. Федоренком, правлять за першоджерело.
Другий Опис, складений у формі таблиці, являє собою зведення статистичних даних про чисельність і соціальну структуру населення Чернігівського намісництва. В ІР НБУВ і ЦДІАК України виявлено два списки пам’ятки (один з них неповний), що переписані діловодним скорописом другої половини XVIIIт. і завірені полковими писарями, членами Комісії А. Милорадовича І. Хорошкевичем та І. Соболевським. Відомості описів 1779 – 1781 рр. щодо обліку людності краю запозичені з матеріалів ревізії 1764 р., наданих Другою Малоросійською колегією, полковими і сотенними канцеляріями, магістратами, але в процесі описування ці дані були перевірені й доповнені. Зокрема, комісіонери обстежили населені пункти, що з якихось причин не були охоплені ревізією 1764 р., а також ті, що виникли після її проведення.
Третій Опис, впорядкований Комісією А. Милорадовича, являє собою перелік населених пунктів намісництва. Він виконував функцію своєрідного довідника, в якому подавались відомості про розташування населених пунктів згідно старої полкової адміністративної системи та нової – намісницької. Виявлено три списки цієї пам’ятки, два з яких зберігаються у ЦДІАК України, один – у НДВР РДБ. Два списки переписані канцелярським скорописом другої половини ХVIIIт., третій – почерком ХІХ ст.
Загальний порядок організації роботи Комісії А. Милорадовича та значні інформаційні можливості впорядкованих нею документів дають підстави віднести описи Чернігівського намісництва 1779 – 1781 рр. до категорії першорядних джерел з історії Лівобережної України другої половини XVIII ст.
Третій розділ “Топографічні описи Чернігівського намісництва 1784 – 1786 рр.” складається з двох підрозділів. У першому з них досліджено історію топографічного обстеження теренів Чернігівського намісництва у середині 1780-х рр., у другому – здійснено археографічну характеристику описів, з’ясовано їхній інформаційний потенціал.
Підготовка топографічних описів була зумовлена зростанням уваги уряду та наукової громадськості Російської імперії до вивчення території, природно-географічного середовища, соціально-економічного потенціалу країни. Одним з першим довкола справи упорядкування топографічного опису Лівобережної України за завданням Російської Академії наук заходився відомий історик, етнограф і видавець Ф. Туманський. З цією метою він підготував кілька програм у вигляді анкет і поширив їх за сприяння генерал-губернатора Лівобережної України П. Рум’янцева. Проте реалізувати свій проект у повному обсязі Ф. Туманському не вдалося.
У 1784 р. протектор Лівобережної України П. Рум’янцев отримав указ про підготовку топографічних описів намісництв. Загальну координацію роботи по впорядкуванню топографічних описів у межах усієї імперії здійснював статс-секретар Катерини ІІ, член Російської Академії наук П. Соймонов. З метою прискорення та уніфікації роботи він розробив спеціальну програму топографічного опису намісництв.
З ініціативи П. Рум’янцева підготовка топографічного опису Чернігівського намісництва була доручена високоосвіченому урядовцю О. Шафонському. Останній з ентузіазмом сприйняв це завдання і під час його виконання виявив творчий авторський підхід. Насамперед О. Шафонський видозмінив і доповнив урядову програму, за якою на місцях збирали відомості городничі, повітові справники та землеміри. Дослідник критично опрацьовував інформацію, вдавався до ґрунтовного роз’яснення з приводу окремих пунктів програми опису. О. Шафонський враховував досвід своїх попередників і, зокрема, скористався матеріалами Опису 1779 – 1781 рр. Водночас впродовж 1784 – 1785 рр. дослідник особисто обстежив цілий ряд міст і повітів намісництва. Під час поїздок територією Лівобережної України О. Шафонський пильну увагу звернув на архітектурні та археологічні старожитності краю, пам’ятні місця й урочища. Водночас дослідник розшукував у монастирях, архівах місцевих установ, приватних зібраннях історичні документи. Очевидно, на стадії пошуку і виявлення історичних документів до цієї справи був залучений ще один місцевий чиновник Г. Гуляницький. Крім того, О. Шафонський ретельно простудіював усю наявну на той час історичну літературу. Робота над “Черниговского наместничества топографическим описанием” була завершена наприкінці 1786 р. Пам’ятка збереглася у трьох списках – два знаходяться в ІР НБУВ (один з них неповний), третій – у РДВІА. Усі вони написані чітким скорописом другої половини XVIII ст.
Першу частину Опису О. Шафонського становить не передбачений офіційною програмою вступ – “О Малой России вообще”, що містить опис території Лівобережної України та нарис її історії від найдавніших часів до 1781 р. Але особливий інтерес у контексті даного дисертаційного дослідження становить друга частина Опису – “О Черниговском наместничестве особенно”, у якій подається характеристика намісництва та одинадцяти повітів і повітових центрів під кутом зору їх природно-географічного середовища, адміністративно-політичного устрою, соціально-економічного розвитку. Опис насичений відомостями про забудову населених пунктів, архітектурні та археологічні пам’ятки, культуру, побут, звичаї населення. Інформаційна цінність Опису О. Шафонського не викликає сумнівів. Опублікована у середині ХІХ ст. пам’ятка широко використовується фахівцями. Водночас, в Опису виявлено деякі похибки. З об’єктивних причин статистичні відомості О. Шафонського не завжди є повними. Так, дослідник не навів даних щодо кількості євреїв та циган, які мешкали на території намісництва. В Опису також відсутні дані про кількість дворян в окремих повітах і намісництві загалом – саме тоді щойно розпочався тривалий процес нобілітації козацької старшини, відтак у місцевих установах бракувало відомостей про цю категорію людності. О. Шафонський скористався окремими даними Опису 1789 – 1781 рр., зокрема, в тій частині, що стосувалась характеристики містечок. Однак виникають великі сумніви, що впродовж п’яти років основні показники життєдіяльності містечок краю не зазнали жодних змін. Отож, наведені О. Шафонським статистичні відомості потребують ретельної перевірки.
У 1785 – 1786 рр. на вимогу Катерини ІІ було також впорядковано “Описание озерам, рекам и впадающим в ония речкам, ручьям, равно и горам, состоящим в Черниговском наместничестве”. Текст пам’ятки, що зберігається у РДВІА, переписано чітким скорописом другої половини XVIII cт. Підготовка таких описів (аналогічні пам’ятки було впорядковано у Київському та Новгород-Сіверському намісництвах) насамперед відповідала потребам всебічного вивчення природних ресурсів країни. Збирання первинної інформації було покладено на повітових землемірів. Загальний контроль і координацію роботи по впорядкуванню Опису здійснював губернський землемір Л. Лутовінов. Саме він, очевидно, згодом узагальнив і систематизував усю зібрану на місцях інформацію. Даний Опис містить відомості про те, територією яких повітів протікає та чи інша річка, звідки бере початок, обов'язково зазначається, чи придатна річка для судноплавства. В Опису подано стислу інформацію про озера, болота, джерела і струмки, а також наведено короткий опис гір (або скоріше височин) Чернігівського намісництва. Виданий у другій половині ХІХ ст. зусиллями О. Лазаревського цей Опис являє собою цінне джерело з історичної географії, гідрографії, топографії та топоніміки.
За наказом П. Рум’янцева у 1785 р. зусиллями городничих та справників нижніх земських судів було підготовлено Опис “О продуктах или произведениях” Чернігівського намісництва. Оригінал опису, переписаний різними почерками канцелярським скорописом другої половини XVIII ст., зберігається у ЦДІАК України. Пам’ятка, що являє собою механічно зведені без будь-якої систематизації описи окремих міст і повітів, була впорядкована за єдиною програмою, авторами якої, правдоподібно, були радники Чернігівського намісницького правління О. Шафонський та Я. Вольватьєв. Опис містить докладні відомості про рослинний і тваринний світ, основні заняття мешканців, розвиток сільського господарства, ремесла, промислів, мануфактурного виробництва, торгівлі, але й досі належним чином не поцінований дослідниками.
Четвертий розділ “Описи Чернігівського намісництва 1787 – 1796 рр.” складається з двох підрозділів, в яких з’ясовано причини підготовки та інформаційний потенціал “Сокращенного исторического описания Черниговской губернии” 1787 р. та “Камерального описания пришедшей от Минской и Волынской губерний к Черниговскому наместничеству части и устроенной в ней Речицкой округи” 1796 р.
“Сокращеное историческое описание Черниговской губернии вообще и всякого города особо” було підготовлено на вимогу генерал-губернатора Лівобережної України П. Рум’янцева, який восени 1786 р. зажадав термінового упорядкування скорочених історико-статистичних описів намісництв у зв’язку із запланованою поїздкою Катерини ІІ в Україну та Крим. Пам’ятка, що переписана чітким скорописом другої половини XVIIIт., зберігається у РДВІА. Співставлення Опису з іншими описово-статистичними пам'ятками цього типу засвідчує його безсумнівну близькість до праці О. Шафонського. Фактично маємо справу зі стислим конспектом “Черниговского наместничества топографического описания”. Пам’ятки різняться між собою лише обсягами інформації, інколи – послідовністю викладу матеріалу, а також деякими статистичними обрахунками. Не виключено, що Скорочений опис скомпонував сам О. Шафонський.
Мета, з якою готувався даний Опис, врешті зумовила обсяг рукопису, а також зміст пам’ятки: упорядник навів коротку історичну довідку, стисло схарактеризував природні умови, демографічне становище, господарський розвиток намісництва у цілому і окремо взятих губернського та повітових центрів. Найбільший інтерес становлять наведені у пам'ятці дані про чисельність і соціальний склад населення, “публичные строения”, торгівлю і промисли. Що ж до історичних довідок про міста краю, то вони відображають тогочасний рівень розвитку історичних знань, але насьогодні здебільшого застаріли і зберігають суто історіографічне значення.
Водночас, у зв’язку з очікуваним проїздом територією Чернігівського намісництва Катерини ІІ на вимогу П. Рум’янцева губернський і повітові землеміри також підготували “Атлас Черниговского наместничества” 1787 р., в якому вміщено мапи намісництва та одинадцяти його повітів.
У 1796 р. у зв'язку з приєднанням до Чернігівського намісництва частини території Мінської та Волинської губерній побачило світ “Камеральное описание пришедшей от Минской и Волынской губерний к Черниговскому наместничеству части и устроенной в ней Речицкой округи”, впорядковане, очевидно, землеміром П. Стопановським. Текст написано чітким скорописом другої половини XVIII ст. Пам’ятку упорядковано у вигляді таблиці, що містить опис усіх населених пунктів регіону, природного середовища, топографії, забудови, чисельності, занять, етнічного і конфесійного складу місцевого населення, характеристику сільського господарства, мануфактурного виробництва, торгівлі, ремесла, промислів.
Джерелознавчий аналіз описів, впорядкованих на третьому етапі описування теренів Чернігівського намісництва, засвідчив їхню цінність як історичного джерела.
Проведене дослідження дозволило дійти таких висновків:
Остання чверть XVIII ст. ознаменувалася створенням унікального за змістом комплексу описів Чернігівського намісництва. Їх поява засвідчила зростання уваги уряду та наукової громадськості до вивчення економічного і демографічного потенціалу України, її природно-географічного середовища.
Проведення опису намісництв Лівобережної України відповідало загальному контексту тих політичних акцій, які здійснював на українських теренах уряд Катерини ІІ у 80-х рр. XVIII ст. з метою цілковитої інкорпорації Гетьманщини до складу Російської імперії.
Всебічне статистично-топографічне вивчення Чернігівського намісництва розпочалося 1779 р. і з деякими перервами тривало до 1796 р. Періодичність надходження наказів про створення описів, спонукальні мотиви, що викликали появу того чи іншого опису, методика їх підготовки, структура та зміст дозволили умовно виокремити три етапи в процесі підготовки описів Чернігівського намісництва.
Описи Чернігівського намісництва вигідно вирізняються серед аналогічних описово-статистичних комплексів, створених в останній чверті XVIII ст. на теренах сусідніх Київського та Новгород-Сіверського намісництв, кількістю та розмаїттям описів, що збереглися. Практично всі вони (за винятком Опису 1779 – 1781 рр.) дійшли до нас у вигляді рукописів останньої чверті XVIII ст., а деякі збереглися у кількох списках.
Описи Чернігівського намісництва об’єднує не лише форма, а й інформаційне навантаження текстів, що дозволило досліджувати ці пам’ятки в рамках єдиного описово-статистичного комплексу.
Підготовка переважної більшості описів Чернігівського намісництва передбачала обстеження території намісництва і збирання інформації безпосередньо на місцях згідно спеціально розроблених програм та інструкцій. Цю роботу, а
