КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
Петриченко Лариса Юріївна
УДК 343.359
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВОЇ СТАБІЛЬНОСТІ
КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ УКРАЇНИ
08.04.01 – фінанси, грошовий обіг і кредит
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Київ – 2004
Дисертацією є рукопис
Робота виконана на кафедрі фінансів, грошового обігу та кредиту Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Науковий керівник: доктор економічних наук, професор
Грушко Віктор Іванович,
Київський національний університет імені Тараса Шевченка,
професор кафедри фінансів, грошового обігу та кредиту
Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор
Дзюблюк Олександр Валерійович,
Тернопільська академія народного господарства;
завідувач кафедри банківської справи
кандидат економічних наук, доцент
Іваницька Ольга Михайлівна,
Національна академія державного управління при Президентові України;
доцент кафедри економічної теорії та історії економіки
Провідна установа: Київський національний економічний університет МОН України, кафедра банківської справи
Захист відбудеться “12_” травня 2004 р. о 16.00_ на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.001.12 Київського національного університету імені Тараса Шевчена за адресою: 03022, м..Київ, вул..Васильківська, 90а, ауд..203.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 01033, м..Київ, вул..Володимирська, 58, кім..12.
Автореферат розісланий “26” березня 2004 р
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради, О.І. Жилінська
доцент
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Орієнтація України на вступ до Євросоюзу вимагає створення умов стійкого зростання національної економіки. Для досягнення цієї мети мають бути закріплені позитивні тенденції, що намітились у 2000-2003 рр., а саме досягнення високих темпів приросту ВВП, стабілізація курсу гривні, подальший розвиток головних секторів економіки країни.
Значна роль у цих процесах належить банківській системі, за допомогою котрої досягається цінова стабілізація, задовольняються потреби економіки у кредитних ресурсах, пожвавлюється ділова активність. Успішне функціонування банківської системи загалом залежить від фінансового стану кожного окремого банку, його здатності протидіяти негативним чинникам та динамічно розвиватися. Отже, теоретичне обґрунтування, способи визначення та методи забезпечення фінансової стабільності банків, що складає сутність дисертаційного дослідження, набувають значної актуальності.
Велике значення розв’язання питання фінансової стабільності банків для України зумовило постійну увагу наукових кіл до різних її аспектів. Важливий внесок вирішення низки завдань фінансової стабільності банківської сфери зроблено роботами Василика О.Д., Вітлінського В.В., Гальчинського А.С., Геєця В.М., Герасимовича А.М., Гілла Е., Грушка В.І., Дзюблюка О.В., Долана Е. Дж., Заруби О.Д., Іваницької О.М., Івасіва Б.С., Ковальчука Т.Т., Костіної Н.І., Коттера Р., Кравченка В.І., Луціва Б.Л., Лютого І.О., Мишкіна Ф., Міщенка В.І., Мороза А.М., Оніщенка В.О., Пелішенка В.П., Пересади А.А., Пилипченка О.І., Примостки Л.О., Пуховкіної М.Ф., Роуза П., Рида Е., Савлука М.І., Сінкі Дж. (мол.), Сміта Р., Ющенка В.А. та ін. Вивчення праць вказаних науковців дозволяє ґрунтовно підійти до дослідження сутності поставленого наукового завдання, а також виявити питання, що залишились невисвітленими. Зокрема, невпорядкованим є понятійний апарат, не вирішено питання обґрунтування принципів діяльності та критеріїв фінансово стабільного банку. Потребують доопрацювання та систематизації склад та структура факторів фінансової стабільності, інструментарій визначення міри проблемності банків, методи практичного забезпечення фінансової стабільності вітчизняних фінансових інститутів. Зазначене зумовлює необхідність проведення подальшого дослідження проблеми фінансової стабільності банків.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дослідження є складовою науково-дослідних робіт кафедри фінансів, грошового обігу та кредиту економічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, а саме комплексної програми „Теорія та практика соціально-економічного розвитку України в умовах ринкових перетворень”, підрозділ „Дослідження економічного механізму структурних зрушень в економіці України” (код 01 БФ 040-01), в межах якої розроблено методику визначення фінансової стабільності вітчизняних банків.
Дисертаційне дослідження проведено відповідно до Програми діяльності Кабінету Міністрів України на 20022004 рр., за матеріалами Послання Президента України до Верховної Ради України “Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 20022011 роки”.
Мета дослідження полягає в обґрунтуванні змісту фінансової стабільності банків, методів її аналізу та оцінювання, напрямів і механізмів її забезпечення в умовах трансформаційної економіки.
Для реалізації зазначеної мети в дисертації вирішуються такі задачі:
з’ясувати економічну природу фінансової стабільності банків, її сутність та значення, співвідношення із категоріями надійності, стійкості, ліквідності, платоспроможності та кредитоспроможності;
виділити фактори фінансової стабільності банків, їх структуру, визначити домінуючі в умовах трансформаційної української економіки;
визначити засади, а також сучасні методи комплексного аналізу та оцінювання фінансової стабільності банків;
дослідити ступінь фінансової стабільності вітчизняних банків та напрями її забезпечення;
сформувати й обґрунтувати практичні рекомендації щодо забезпечення фінансової стабільності банків України в сучасних умовах.
Об’єктом дослідження є комерційні банки України.
Предметом дисертаційного дослідження є фактори та критерії фінансової стабільності банків України, методи її визначення та шляхи забезпечення.
У процесі вирішення поставлених задач у роботі використовувались методи індукції та дедукції, аналізу та синтезу при уточненні понятійного апарата, факторів фінансової стабільності банків, визначенні принципів діяльності та критеріїв фінансово стабільних банків, напрямів державного регулювання щодо забезпечення фінансової стабільності вітчизняних банків. Метод аналітичного групування, коефіцієнтний, факторний, інтегральний та порівняльний аналіз були використані при дослідженні фінансового стану банків; кореляційно-регресійний аналіз застосовувався при розрахунках прогнозних значень фінансових показників діяльності банків в процесі визначення рівня їх фінансової стабільності. Методи експерименту, експертних оцінок, аналізу ієрархій використовувались при визначенні вагових коефіцієнтів для фінансових показників адекватності капіталу, платоспроможності, прибутковості, ліквідності та структури активів із застосуванням табличної та графічної обробки фактичного матеріалу.
Інформаційну основу дослідження складають законодавчі та нормативно-правові акти з банківської діяльності, матеріали Національного банку України, Асоціації українських банків, вітчизняних банків, міністерств, відомств, Міжнародного Валютного Фонду, Світового банку, енциклопедичні та довідкові видання, монографії та періодична література вітчизняних та зарубіжних авторів.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в отриманні нових обґрунтованих результатів щодо уточнення сутності категорії фінансової стабільності банків та факторів, що її визначають в умовах трансформаційних зрушень в економіці країни, методів аналізу та оцінки фінансової стабільності банків, напрямів її забезпечення. Найбільш вагомими теоретичними і практичними результатами, які характеризують новизну і особистий внесок автора, є:
вперше:–
адаптовано до потреб управління банківською діяльністю системно-ситуаційну модель, що відображає фінансовий стан банку в просторі його діяльності, обмеженому досконалістю та небезпекою, з урахуванням границь і тенденцій його розвитку, а також стратегії банку, що дозволило виявити фінансово стабільні та фінансово нестабільні банки України;–
розроблено концептуальний підхід щодо впровадження системно-ситуаційної моделі в систему прийняття управлінських рішень у банку у вигляді проекту „Віртуальний банк”; представлено поетапну програму його створення та реалізації, обґрунтовано доцільність запровадження на регіональному, національному і міжнаціональному рівнях;
вдосконалено:–
поняття „фінансова стабільність банку”, котра характеризує такий стан усієї сукупності фінансових відносин банку, що забезпечує неперервне функціонування та розвиток; визначено співвідношення фінансової стабільності із такими поняттями, як „стійкість”, „надійність”, „ліквідність”, „платоспроможність” та „креди-то-спро-можність”;–
класифікацію факторів фінансової стабільності банків: запропоновано їх поділ на зовнішні та внутрішні із подальшим розмежуванням на групи економічних, правових, соціальних, політичних і техніко-технологічних факторів;
дістали подальшого розвитку:–
система критеріїв фінансово стабільного банку, до якої запропоновано включити двадцять два фінансових коефіцієнта, зокрема прибутковості, адекватності капіталу, поточної та загальної ліквідності, структури активів, зобов’язань та капіталу, що дозволило здійснити класифікацію банків на фінансово стабільні та нестабільні;–
напрями державного регулювання банківської системи, що спрямовані на підвищення загального рівня фінансової стабільності вітчизняних банків, через: запровадження стратегічної програми розвитку банківського сектора; удосконалення законодавчої бази щодо правового закріплення поняття фінансової стабільності банків та фінансово стабільного банку, методики їх оцінювання; посилення ролі заохочувальних заходів; стимулювання інноваційного розвитку банків.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони дозволяють уточнити поняття фінансової стабільності банків в умовах ринкової економіки; визначають систему показників, що може бути використана для її визначення у практичній діяльності фінансових установ; обґрунтовують необхідність використання системи індикаторів, що встановлює взаємозв’язок між фінансовим станом банку та ймовірністю його банкрутства; підтверджують залежність фінансової стабільності банків від державного регулювання і процесів глобалізації та інтеграції.
Основні положення висновки та рекомендації дисертації можуть бути використані в системі регулювання банківської діяльності та управління функціонуванням банку, зокрема:
при здійсненні фінансової діагностики банків отримані експертні висновки щодо вагових коефіцієнтів, а також результати, що визначають достовірність експертних оцінок;
при розробці й прийнятті нормативно-законодавчих актів, державних програм та концепцій Національним банком України, законодавчими та виконавчими органами України – прогнозні оцінки фінансового стану банків, пропозиції щодо інформаційно-аналітичного забезпечення діагностики фінансової безпеки банків;
при проведенні досліджень фінансового стану банків – анкету, що дозволяє визначити інформативність фінансових показників функціонування банківських установ.
Окремі розробки можна застосовувати при визначенні оптимальної структури активів і пасивів банку.
Висновки і положення дисертації можуть бути використані при викладанні курсів „Фінансовий менеджмент у банках”, „Банківська справа”, „Облік і аудит у банках”, „Банківська статистика” та інших дисциплінах у вищих навчальних закладах України.
Узагальнення і пропозиції, отримані в роботі, враховані у практичній діяльності Українського інституту науково-технічної і економічної інформації (Довідка № 258 від 04.07.2003 р.), Московського відділення Київської міської філії Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку „Укрсоцбанк” (Довідка № 1226 від 29.07.2003 р.), Відкритого акціонерного товариства „Комерційний банк „Хрещатик” (Довідка № 28/30-3752 від 06.08.2003 р.).
Окремі положення дисертаційної роботи використані у процесі викладання курсів „Банківський менеджмент”, „Банківська справа”, „Банківський нагляд”, „Банківські операції” у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, а також модуля “Гроші та банківська справа” Національної академії державного управління при Президентові України (Довідка № 57 від 12.09.2003 р.).
Результати дослідження, що складають наукову новизну та практичне значення дисертації, пройшли апробацію на 6 наукових конференціях, проведених на базі Київського національного університету імені Тараса Шевченка та Українського інституту науково-технічної та економічної інформації, а саме: на IV Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми створення, інтеграції і використання науково-практичної інформації на сучасному етапі” (Київ, 1617 грудня, 1999 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми фінансів, грошового обігу та кредиту” (Київ, 25-26 вересня 2000 р.), Другій Всеукраїнській науково-практичній конференції “Фінанси, грошовий обіг та кредит в забезпеченні суспільного добробуту” (Київ, 56 жовтня 2001 р.), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Інформація, аналіз, прогноз – стратегічні важелі ефективного державного управління” (Київ, 1112 жовтня 2001 р.), ІХ Міжнародній науково-технічній конференції “Побудова інформаційного суспільства: ресурси та технології” (Київ, 3031 травня 2002 р.), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Інформація, аналіз, прогноз – стратегічні важелі ефективного державного управління” (Київ, 89 жовтня 2002.р.).
Окремі наукові положення і результати дисертації опубліковані у 12 наукових працях загальним обсягом 4,0 д.а. у фахових виданнях.
Дисертація складається із вступу, 3 розділів, висновків, списку використаних джерел із 202 найменувань, 6 додатків. Загальний обсяг дисертаційної роботи складає 163 сторінки машинописного тексту, що містить 35 таблиць та 12 рисунків.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ
У вступі визначені актуальність теми, предмет та об’єкт роботи, мета і завдання, методи та інформаційна основа досліджень; вказаний за’язок роботи з науковими програмами, планами, темами; визначені наукова новизна та практичне значення дисертації; відображена апробація результатів дослідження на наукових конференціях і семінарах; визначено обсяг публікацій та особистий внесок здобувача.
У розділі І “Теоретико-методичні основи фінансової стабільності банків” висвітлюються основні теоретичні положення визначення поняття „фінансова стабільність”, фактори, принципи діяльності та критерії фінансово стабільного банку. За авторським визначенням фінансова стабільність банків характеризує такий стан усієї сукупності фінансових відносин банку, що забезпечує його неперервне функціонування та розвиток. У процесі дослідження було визначено, що поняття фінансової стабільності має тісний зв’язок із такими фінансовими категоріями, як “надійність”, “стійкість”, “ліквідність”, “платоспроможність” та “кредитоспроможність”.
Аналіз літератури з проблем виділення системи факторів фінансової стабільності банків засвідчив, що їх наявна класифікація відзначається різнопорядковістю, ситуативністю, недостатньою повнотою. Це обумовило потребу у систематизації факторів з їх поділом на групи економічних, правових, соціальних, політичних, техніко-технологічних, що мають зовнішню та внутрішню компоненти впливу на стан і розвиток банку й банківської системи загалом.
У процесі дослідження обґрунтовано, що суттєвим чинником у забезпеченні фінансової стабільності банку є дотримання ним певних принципів діяльності, а саме: принципу задовільності фінансового стану; принципу наявності мети, політики та стратегії, котрі забезпечують розвиток банку; принципу правової досконалості; принципу виваженості соціально-кадрової політики; принципу структурної та функціональної мобільності; принципу технічної озброєності; принципу сприятливості зовнішнього середовища.
З огляду на необхідність визначення ймовірності подальшого успішного розвитку банку або його швидкого банкрутства в роботі було обґрунтовано критерії фінансово стабільного банку, що полягають у наступному. Існуючою практикою як критерії найчастіше використовуються нормативи, що встановлюють регулятивні органи. Такий підхід має обмеження для цілей аналізу, оскільки орієнтація на безумовне збільшення (зменшення) відповідного фінансового коефіцієнта не є виправданою для формування висновку про покращання фінансового стану банку та підвищення його фінансової стабільності. Відповідно, встановлення верхньої чи нижньої межі фінансового коефіцієнта, як це прийнято в практиці обчислення та контролю дотримання економічних нормативів, є практикою, що не дає можливості сформувати обґрунтовані висновки щодо фінансової стабільності банку загалом. Тому для визначення системи критеріїв фінансово стабільного банку в роботі запропоновано встановлювати дві (верхню та нижню) границі. Збільшення (зменшення) фінансових коефіцієнтів може вважатись позитивним і таким, що відповідає підвищенню фінансової стабільності банків лише до певної межі; збільшення значення показника понад встановлену границю може свідчити про зниження фінансової стабільності банку.
Визначення кількісних значень критеріїв фінансово стабільного банку проводилося на основі аналізу емпіричних функцій розподілу 22 фінансових коефіцієнтів на базі фінансової звітності 150 вітчизняних банків. У результаті було встановлено, що оптимальне значення показників „адекватність балансового капіталу” складає 30%, „загальна ліквідність” – 150%, „поточна ліквідність” – 80%, „частка робочих активів у загальних активах” – 90%, „частка зобов’язань до запитання в загальних зобов’язаннях” – 30%, „співвідношення кредитів і загальних зобов’язань” – 130%, „співвідношення капіталу та активів, зменшених на резерви” – 30%, „частка статутного фонду в капіталі банку” – 80%, „співвідношення капіталу та зобов’язань банку” – 50%, „частка зобов’язань до запитання в загальних зобов’язаннях” – 30%, „частка строкових зобов’язань в загальних зобов’язаннях” – 30%, „частка міжбанківських кредитів в загальних зобов’язаннях” – 20%, „частка бюджетних коштів в загальних зобов’язаннях” – 10%, „частка субординованого боргу в загальних зобов’язаннях” – 10%, „частка цінних паперів власного боргу в загальних зобов’язаннях” – 10%, „частка інших зобов’язань в загальних зобов’язаннях” – 10%, „прибутковість активів” – 2%. Встановлено, що орієнтація на дотримання мінімальних вимог по визначених фінансових коефіцієнтах, як наприклад 4% для адекватності балансового капіталу, 100% для загальної ліквідності, не дозволяє забезпечити належний рівень фінансової стабільності банків.
Запропонований підхід визначає динамічну систему критеріїв роботи фінансово стабільного банку. Задана система критеріїв може бути змінена відповідно до змін макроекономічних умов господарювання, принципів і форм регулювання банківської системи, діяльності суб’єктів господарювання.
У розділі ІІ „Аналіз фінансової стабільності банків України” було проаналізовано підходи щодо оцінювання фінансового стану та визначення фінансової стабільності банків. Встановлено, що найбільш поширеними в аналітичній роботі є коефіцієнтний, інтегральний, бально-рейтинговий методи оцінювання фінансового стану банків. Останнім часом увага спеціалістів була зосереджена на апараті математичної статистики, де особливий інтерес викликав факторний аналіз.
Дослідження методів аналізу банківської діяльності засвідчило, що найбільш розповсюджений в сфері аналізу банківської діяльності є коефіцієнтний метод, який полягає в обчисленні системи фінансових коефіцієнтів, що відповідають меті аналізу найбільш повно характеризувати фінансовий стан банку. Виявлено, що цей метод відзначається простотою обчислень, широкими можливостями різностороннього аналізу фінансового стану банку шляхом зміни набору фінансових коефіцієнтів. У той же час у процесі дослідження встановлено, що коефіцієнтному методу, який застосовується для цілей аналізу фінансової стабільності банків, властиві певні обмеження. Достовірні висновки щодо фінансового стану банку можливі за умови обробки усього масиву інформації про банк, яка часто має конфіденційний характер. Даний метод також не передбачає формування узагальнюючої оцінки фінансового стану, відтоді висновок щодо рівня фінансової стабільності банку як інтегрального показника формується аналітиком з урахуванням власного досвіду та кваліфікації, що надає результатам суб’єктивного забарвлення. Велика кількість фінансових коефіцієнтів робить ускладненим адекватне порівняння значної кількості банків. В результаті було зроблено висновок, що сферою використання коефіцієнтного методу є банківський аудит, детальне інспекційне обстеження окремого банку, а також використання його як допоміжного при застосуванні інших методів аналізу.
Аналіз виявив, що за інтегральним методом оцінка фінансового стану банку відбувається шляхом зважування базових фінансових коефіцієнтів на відповідні вагові коефіцієнти, котрі характеризують значимість кожного базового коефіцієнта, та наступного визначення узагальнюючої оцінки через додавання чи множення отриманих компонент. Встановлено, що позитивними рисами інтегрального методу є незначна складність обчислень, отримання однієї кількісної характеристики фінансового стану банку. Це відкриває широкі можливості для аналізу усієї банківської системи, проведення зіставлень і порівнянь банків. Інтегральний метод базується на обрахуванні обмеженої кількості фінансових коефіцієнтів, що не створює проблеми із застосуванням інформації конфіденційного характеру. Практичні обчислення виявили, що інтегральний метод є найбільш прийнятним при проведенні дистанційного аналізу, котрий не передбачає високого рівня деталізації. Обмеженням цього методу виступає незначна кількість показників аналізу.
З’ясовано, що бально-рейтинговий метод передбачає аналіз окремих напрямів діяльності банку, зокрема капіталу, якості активів, якості управління, доходності та менеджменту (як за відомою у практиці банківської діяльності системою CAMEL). За кожною із перерахованих характеристик діяльності банківської установи визначаються бали, що відповідають рівню діяльності установи і формують сукупну бальну оцінку. Аналіз показав, що можливості широкого використання даного методу аналізу є обмеженими, оскільки частина інформації може бути отримана лише безпосередньо при інспекторських перевірках банку, деякі складові системи частково дублюються, а такий показник, як якість менеджменту, може бути оцінений лише з великою долею наближеності.
В основу застосування факторного аналізу в банківській сфері покладена ідея, згідно з якою фінансова стабільність є прихованою величиною, що не піддається безпосередньому виміру, але проявляється через інші параметри діяльності банку, такі як ліквідність, адекватність капіталу, прибутковість, що є пов’язаними з нею та можуть бути обчислені. Факторний аналіз дозволяє визначити фінансовий стан окремого банку, рівень його фінансової стабільності і при цьому враховувати особливості функціонування банківської системи загалом. Дослідження довели, що використання двовимірного підходу є спрощеним аналізом, що дозволяє зробити менш обґрунтовані висновки про фінансовий стан банку. У роботі застосовано просторове зображення результатів дослідження із використанням факторного аналізу українських банків, доведена необхідність використання його трикомпонентного варіанту, який найбільш повно відображає фінансовий стан банку.
Зазначені методи аналізу можуть використовуватися в окремих аспектах вивчення стану банку й оцінки потенціалу його розвитку. Однак для прогнозування можливості негативної зміни його фінансового стану згаданих методів недостатньо. Доведено, що аналіз має проводитися із врахуванням тенденцій змін не тільки фінансового стану банку, але й банківського середовища, цілей, граничних станів його розвитку. Для цього було запропоновано використовувати системно-ситуаційну модель (рис.1), сутність якої полягає в наступному.
Функціонування банку розглядається в межах простору його діяльності, обмеженому граничними станами розвитку банку – межею досконалості (ідеалу) І та межею небезпеки (катастрофи, банкрутства) К. Граничні стани дають орієнтири виникнення проблемного стану й оцінюються системою показників. Для характеристики граничного стану небезпеки було запропоновано використовувати нормативні (рекомендовані) значення фінансових показників, котрими характеризується функціонування банку. Для визначення стану досконалості запропоновано застосовувати критеріальні значення фінансових показників, що були обґрунтовані в розділі І дисертаційної роботи. Встановлено, що система, яка спрямована до ідеалу, повинна мати сформовані відповідним чином мету та цілі. Системний аналіз фінансової стабільності банків у рамках моделі передбачає врахування цільових значень фінансових показників банку Ц. Процес просування банку до досконалості / небезпеки встановлюється шляхом фіксування поточного (фактичного) Д та очікуваного (прогнозного) О фінансового стану через обчислення фінансових показників на визначену дату та їх прогнозного оцінювання на перспективу. В результаті досліджень виявлено, що в процесі визначення фінансової стабільності банку аналітик отримає змогу визначити, наскільки поточний фінансовий стан банку та перспективні його зміни відповідають показникам успішно працюючого банку, що дозволяє сформулювати більш обґрунтований висновок щодо перспективи фінансової стабільності досліджуваного банку. Системно-ситуаційна модель передбачає проведення попарних порівнянь поточного, прогнозного, цільового та граничних фінансових станів і виявлення так званих „розривів” (проблемних ситуацій), що подано на рисунку 1, з тим, щоб отримати інформацію про адекватність цільових завдань; очікувані зміни та їх наслідки за умов сталої тенденції; ймовірність банкрутства; впевненість, що обрана мета спрямовує банк на досягнення досконалості та зменшує ймовірність його банкрутства.
Рис.1. Системно-ситуаційна модель оцінки фінансового стану банку.
Модель отримала практичну реалізацію під час авторського дослідження фінансової стабільності банків України. За базові в дослідженні було прийнято показники адекватності капіталу, загальної ліквідності та прибутковості активів, що відтворюють основні сторони роботи банку. Обчислення проводились за запропонованою формулою:–
рейтинги за адекватністю капіталу, загальною ліквідністю та прибутковістю активів, що передбачають врахування поточного, очікуваного, цільового та граничних фінансових станів, а також „розривів”.
Вагові коефіцієнти визначалися на основі проведеного наукового експерименту, до якого були залучені фахівці Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку „Укрсоцбанк”. Результати експерименту засвідчили, що банкіри-практики найбільшу увагу приділяють рівню забезпеченості банку капіталом, прибутковості активів, а також загальній ліквідності, меншу вагу для них мають прибутковість капіталу, частка високоліквідних активів у загальних та робочих активах. Загальна погодженість думок експертів склала 0,8, що характеризується як високий рівень узгодженості експертних оцінок.
Рівень фінансової стабільності банків, що обчислено на підставі застосування системно-ситуаційної моделі, запропоновано оцінювати за шкалою, наведеною у таблиці. У результаті проведених досліджень на основі даних 150 банків України із застосуванням системно-ситуаційної моделі було визначено, що фінансова стабільність для 15 з них може бути визначена як висока, для 42 – як достатня, для 46 – як помірна, для 26 – як недостатня, для 8.– як критична, для 13 – як катастрофічна. Ці результати дозволяють зробити більш обґрунтовані висновки щодо поточного стану банків і їх подальшого розвитку у майбутньому.
Таблиця
Шкала рівня фінансової стабільності банків
У розділі ІІІ „Напрями забезпечення фінансової стабільності банків в умовах трансформації української економіки“ висвітлено ключові шляхи поліпшення фінансового стану банків України в умовах трансформації ринкового середовища. Державне регулювання банківської сфери розглядається як найбільш важливий зовнішній фактор фінансової безпеки банківської системи, а всебічне вдосконалення менеджменту банку на підставі застосування системно-ситуаційної моделі визначається як внутрішня рушійна сила, що впливає на фінансову стабільність банку. Запропоновано внесення змін у роботу регіональної, національної та міжнародної мережі банків для забезпечення стабільності їх функціонування у складній системній дії процесів глобалізації та регіоналізації фінансового середовища.
Основною гіпотезою, що відстоюється у першому параграфі розділу, є те, що державне регулювання фінансової сфери має свої основні напрями, механізми й інструменти в різні періоди розвитку економіки: доіндустріальний, індустріальний та постіндустріальний. Виявлено, що в доіндустріальний період важливою функцією держави виступало формування фінансових інститутів і різноманітних фінансових інструментів. В індустріальний період, в котрому зараз знаходиться фінансово-економічна система України, на перший план виступають заходи, що сприяють раціональному веденню банківської справи, до яких належать стратегічні, превентивні, штрафні, санаційні та ін. Обґрунтовано необхідність підвищення ролі заохочувальних заходів, котрі би гармонізували державне регулювання та насичували його додатковим інструментарієм покращання фінансових позицій вітчизняних банків, що є особливо актуальним для невеликих банків і банків із незначним терміном функціонування, що швидко досягли стабільних і високих показників діяльності.
У постіндустріальний період державне регулювання набуває все більше рис пруденційного регулювання із фокусуванням на досягненні фінансової прозорості, достатності та адекватності інформації, необхідної для прийняття управлінських рішень. Відповідно, принципово новими напрямами державного регулювання варто вважати:
1) розробку стратегічної програми розвитку банківського сектора, яка б забезпечувала не тільки досягнення фінансової стабільності, але і перехід до нових процедур надання банківських послуг, що запроваджені у країнах постіндустріального періоду;
2) стимулювання банків щодо спрямованості на інноваційний розвиток, запровадження нових технологій, у тому числі в менеджменті;
3) удосконалення системи стандартів обліку та аудиту для досягнення цілей оперативності збору, обробки і реагування керуючих органів на відхилення показників діяльності банку від нормативних значень;
4) забезпечення охоплення аналітичними технологічними засобами усієї регіональної мережі банків, їх філій та відділень.
Обґрунтовано, що в умовах трансформаційних перетворень умов господарювання особливого значення набувають новітні підходи в управлінні. У вигляді такого підходу запропоновано розглядати системно-ситуаційну модель, практичне втілення котрої у систему управління банком можливе у вигляді проекту „Віртуальний банк”. Запуск проекту потребує вдосконалення типової організаційної структури сучасних банків – створення інформаційно-аналітичного центру, головним завданням котрого буде запровадження нового інтерактивного підходу щодо моніторингу, фінансового контролю та забезпечення прийняття управлінських рішень. „Віртуальний банк”, схема функціонування котрого подана на рисунку 2, виконуватиме функції нового (альтернативного) інструменту управління банком та слугуватиме меті удосконалення банківського менеджменту.
Безпосереднє впровадження в роботу фінансової установи проекту „Віртуальний банк” можливе у вигляді комп’ютерної програми, котра в режимі реального часу відображатиме поточний фінансовий стан банку; дозволить проектувати, моделювати та прораховувати наслідки управлінських рішень, що приймаються або плануються до прийняття; формувати стратегічні цілі відповідно до потреб стабільного розвитку банку; досліджувати сценарії функціонування банку; визначати ступінь проблемності банку, ймовірності його банкрутства.
Моделювання та моніторинг фінансового стану банку у межах „Віртуального банку” надасть змогу кожному працівнику (відповідно до компетенцій і прав доступу, що регулюється паролем) відстежувати наслідки власної роботи та визначати їх вплив на фінансовий стан банку. Це досягається шляхом представлення не часткової інформації щодо поточних дій працівника, а екранізації впливу всіх його дій на систему аналітичних показників діяльності банку загалом. Це допоможе створити у середній ланці працівників ефект безпосереднього впливу на кінцевий фінансовий результат діяльності банку.
Рис.2. Схема функціонування „Віртуального банку”.
Проект „Віртуальний банк” характеризується довготривалою стабільністю, дозволяє кінцевому користувачу оцінювати рівномірність розподілу завдань управління за періодами, їх динаміку, інтенсивність, збалансованість та обґрунтованість, узгодження за територіальним та часовим принципами, забезпечення органів управління банком достовірною, оперативною та повною інформацією. У дисертаційній роботі обґрунтовано і викладено поетапний порядок реалізації проекту, визначено економічний ефект від його впровадження.
Використання „Віртуального банку” через мережу інформаційно-аналітичних центрів на різних рівнях управління міжнародному, національному, регіональному дозволить:
забезпечити ефективний менеджмент, контроль і моніторинг за всіма відділеннями банку, навіть найбільш віддаленими від головного офісу;
підвищити рівень аналітичності інформації, що надається за запитами НБУ банками другого рівня, це дозволить оперативно ідентифікувати їх фінансовий стан, несприятливий для ринкової кон’юнктури, крім того, впорядкувати систему показників звітування залежно від мети та глибини аналізу, періодичності рішень, що приймаються по даній фінансовій установі;
створити достовірну національну систему рейтингування;
вдосконалити технології регулювання та моніторингу результатів державної політики у банківській сфері;
відслідковувати невідповідність національних норм і правил міжнародній практиці ведення банківської справи, поступове наближення параметрів функціонування банківської системи до критеріїв конвергенції, що висуваються для країн-претендентів до вступу в Європейський Союз.
Зазначене в комплексі сприятиме підвищенню рівня фінансової стабільності вітчизняних банків.
ВИСНОВКИ
У роботі подано теоретико-методичні основи забезпечення фінансової стабільності банків, зокрема вдосконалено понятійний апарат; розроблено підходи щодо методики оцінювання фінансового стану банків та визначення рівня їх фінансової стабільності; обгрунтовано напрями забезпечення фінансової стабільності банків як на рівні держави, так і на рівні банків, що в комплексі сгугуватиме розбудові фінансово стабільної вітчизняної банківської системи, здатної сприяти економічному зростанню України. Проведене дисертаційне дослідження дозволяє поглибити наявні наукові розробки стосовно забезпечення фінансової стабільності банків України у трансформаційний період та дійти наступних висновків.
1. Проблема забезпечення фінансової стабільності банків України на сьогодні є актуальною та продиктована реаліями економічного життя суспільства. Визначено, що фінансова стабільність характеризує такий стан усієї сукупності відносин банку, що забезпечує його неперервне функціонування та розвиток.
2. З метою детермінації передумов довгострокової стабілізації роботи банків виділено критерії фінансової стабільності, до яких запропоновано включити 22 фінансових коефіцієнта із визначенням їх оптимальних значень. Доведено, що для цілей фінансового аналізу доцільно встановлювати максимальні і мінімальні значення фінансових коефіцієнтів та інтервал відхилень.
3. З метою поглибленого дослідження стану банків сучасною теорією і практикою запропоновано економіко-математичний апарат, зокрема коефіцієнтний, інтегральний, бально-рейтинговий. Кожний з цих методів має свої обмеження щодо цілей його застосування для визначення фінансової стабільності банку: коефіцієнтний аналіз потребує завеликого обсягу інформації, в тому числі конфіденційної, результатом його є оцінка фінансової стабільності, що не позбавлена суб’єктивної думки експерта; інтегральний аналіз передбачає звуження бази аналізу і дозволяє проводити переважно дистанційні дослідження; бально-рейтинговий метод може давати дещо наближені висновки і краще функціонує як інструмент пруденційного нагляду. Використання факторного аналізу дозволяє визначити фінансовий стан банку з одночасним врахуванням особливостей функціонування банківської системи загалом, причому найточніші оцінки фінансового стану банку дає просторове трифакторне відображення.
4. Обґрунтовано новий підхід щодо визначення, аналізу та забезпечення фінансової стабільності банку на основі системно-ситуаційної моделі. Адаптована до потреб управління банками системно-ситуаційна модель представляє функціонування банку в просторі його діяльності з урахуванням границь розвитку – небезпеки та досконалості. Наближення банку до межі небезпеки означає підвищення ймовірності банкрутства та характеризує регрес, наближення до межі досконалості – зміцнення фінансового стану та розвиток. У рамках системно-ситуаційної моделі, крім границь розвитку, розглянуто поточний, очікуваний та цільовий стани. Проводячи їх зіставлення, можна в кількісному вигляді врахувати весь спектр можливих проблемних ситуацій (розривів) у діяльності банку та вжити адекватних заходів.
5. При розрахунку рівня фінансової стабільності банків України із застосуванням запропонованої моделі отримано такі результати: для 15 установ цей рівень визначено як високий, для 42 – як достатній, для 46 – як помірний, для 26 – як недостатній, для 8 – як критичний, для 13 – як катастрофічний. При розрахунках було використано підхід, що дозволив врахувати ступінь важливості обраних для дослідження фінансового стану коефіцієнтів з огляду на їх експертні оцінки та об’єднати їх в єдиний інтегральний показник.
6. У системному впливі складових забезпечення фінансової стабільності банків виділено удосконалення державного регулювання як найважливіший зовнішній фактор і запровадження нововведень в управлінні банком як стимулюючий внутрішній фактор. Державне регулювання банківської сфери включає стратегічні, превентивні, штрафні, санаційні та інші заходи. Розвиток системи державного регулювання та нагляду пов’язаний із забезпеченням прозорості, повноти та підвищення ступеня аналітичності інформаційної бази процесів прийняття рішень, що досягатиметься через використання системно-ситуаційної моделі.
7. Запропонований системно-ситуаційний підхід передбачає підвищення динамізму системи моніторингу та управління банком, миттєве реагування ними на небажані зміни. Це забезпечується через удосконалення типової організаційної структури банків шляхом введення нового департаменту – інформаційно-аналітичного центру, робота якого базується на реалізації проекту „Віртуальний банк”. В результаті запропонованих перетворень банк набуде динамізму та гнучкості у реакції на зміни зовнішнього середовища; отримає можливість здійснювати контроль та управління банком в режимі реального часу, фіксувати та своєчасно враховувати зовнішні тенденції та локальні зміни, сприяти згуртованості команди та підвищенню відповідальності кожного окремого працівника за фінансовий стан банку, формувати цілі та стратегії розвитку, спрямовані на досягнення досконалості та зниження ймовірності банкрутства.
8. В умовах трансформаційних зрушень в економіці у фінансовій системі кардинально змінюється підхід до інформаційного забезпечення регулювання банківської системи на мікрорівні (банк, його філії та підрозділи), національному (центральний банк банки), міжнаціональному (фінансова система країни, міжнародні та іноземні фінансові організації, ринки, установи та підприємства) рівнях. Інформаційно-аналітичні центри на кожному рівні вирішуватимуть комплекс завдань, що дозволить банківському сектору оперативно реагувати на можливі негативні ситуації у середовищі, що його оточує, приймати корегуючи дії і приводити свою діяльність до стану стабілізації.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Петриченко Л. Надійність комерційного банку: методологічні підходи до її визначення // Банківська справа. 2000. № 1. – С. 4648. 0,3 д.а.
2. Петриченко Л.Ю. Надійність комерційного банку та фактори її визначення // Проблемы системного подхода в экономике : Сб.науч.тр. – 2000. – Вып. 4. – С. 157162. 0,4 д.а.
3. Петриченко Л.Ю. Удосконалення системи оцінки надійності комерційних банківа// Вісник КНУ. Серія „Економіка”. – 2000. – Вип. 46. – С. 3435. 0,1.д.а.
4. Грушко В.І., Петриченко Л.Ю. Системна модель аналізу фінансової стійкості комерційного банку // Фінанси України. – 2001. № 12. – С. 2028. 0,5 д.а. (Автору належить 0,3 д.а., які містять дослідження щодо адаптації системно-ситуаційної моделі для оцінки фінансового стану комерційних банків).
5. Петриченко Л.Ю. Аналіз методів оцінювання фінансової стійкості комерційних банків // Формування ринкових відносин в Україні : Зб.наук. пр..– 2001. – С. 7579. 0,3 д.а.
6. Петриченко Л.Ю. Інформаційні ресурси прогнозно-аналітичної підтримки фінансової стійкості комерційних банків // Науково-технічна інформація. 2001.а № 4. – С. 3741. 0,4 д.а.
7. Петриченко Л.Ю. Проблеми фінансової стійкості комерційних банків // Вчені записки. Серія „Економіка”: Зб.наук.пр. 2001. – Вип. 5. – С. 151166. 1,0.д.а.
8. Петриченко Л.Ю. Фінансова стійкість комерційного банку: суть та зна-чен-няа// Вісник КНУ. Серія „Економіка”. – 2002. – Вип. 6061. – С. 5253. 0,2.д.а.
9. Петриченко Л.Ю. Роль факторного аналізу у системі оцінювання фінансової стійкості комерційного банку // Моделювання та інформатизація соціально-економічного розвитку України : Зб.наук.пр. – 2002. – Вип. 2. – С. 3844. – 0,3.д.а.
10. Петриченко Л. Ю. Інформаційні ресурси прогнозно-аналітичної підтримки фінансової стійкості комерційних банків // Матеріали ІІ Міжнародн. наук.-практ. конф. “Інформація, аналіз, прогноз – стратегічні важелі ефективного державного управління” – К. : УкрІНТЕІ, 2001. – С. 228230. – 0,1 д.а.
11. Петриченко Л.Ю. Экономико-правовое обеспечение деятельности ком-мер-чес-ких банков в информационном обществе // Материалы ІХ Международ. науч.-практ. конф. “Построение информационного общества: ресурсы и технологии”. – К. : УкрИНТЭИ, 2002. – С. 2427. – 0,2 д.а.
12. Грушко В.И., Петриченко Л.Ю., Рубан В.Я. Информационно-аналитическое обеспечение деятельности банков – стратегический рычаг их финансовой устойчивости // Материалы ІІІ международ. науч.-практ. конф. “Информация, анализ, прогноз – стратегические рычаги эффективного государственного управления”. – К. : УкрИНТЭИ, 2002. – С. 137139. – 0,2 д.а. (Автору належить 0,1 д.а., де обґрунтовуються особливості трансформаційних процесів української економіки та висуваються пропозиції щодо напрямів удосконалення роботи банків, адекватних цим процесам).
АНОТАЦІЯ
Петриченко Л.Ю. Забезпечення фінансової стабільності комерційних банків України. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.04.01 – фінанси, грошовий обіг і кредит. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2004.
У дисертаційній роботі досліджено суть та значення фінансової стабільності банків, обґрунтовано принципи діяльності, критерії фінансово стабільного банку, запропоновано авторську систематизацію факторів і показників фінансової стабільності.
Проведено аналіз методів оцінки фінансового стану банків, визначено границі їх застосування та внесено пропозиції щодо практики їх використання. Запропонована адаптація системно-ситуаційної моделі оцінки фінансового стану банків, що дозволяє визначити фінансовий стан у динаміці, результати впливу на нього факторів внутрішнього і зовнішнього середовища, а також оцінити граничні рівні діяльності банків.
Досліджено напрями забезпечення фінансової стабільності банків, де особливу увагу приділено державному регулюванню та вдосконаленню банківського менеджменту на мікрорівні, регіональному, національному та міжнародному рівнях.
Ключові слова: фінансова стабільність, фінансовий стан банку, методи оцінки фінансового стану банку, системно-ситуаційна модель, проект “Віртуальний банк”.
АННОТАЦИЯ
Петриченко Л.Ю. Обеспечение финансовой стабильности коммерческих банков Украины. Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.04.01 – финансы, денежное обращение и кредит. – Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2004.
Диссертационная работа посвящена вопросам обеспечения финансовой стабильности банков в современных условиях развития экономики Украины.
Основные результаты диссертационного исследования заключаются в обосновании теоретических основ финансовой стабильности банков и разработке практических рекомендаций по ее обеспечению применительно к особенностям функционирования отечественного банковского сектора.
В работе исследованы понятие финансовой стабильности, определена ее взаимосвязь с такими категориями, как надежность, устойчивость, платежеспособность, ликвидность, кредитоспособность. Предложена авторская трактовка финансовой стабильности, которая характеризует такое состояние всей совокупности финансовых отношений банка, что обеспечивает его непрерывное функцонирование и положительную динамику развития.
Проанализированы факторы финансовой стабильности банка и уточнена их классификация. Расширена система принципов работы финансово стабильного банка, а также обоснованы количественные критерии его работы, которые включают двадцать два финансовых коэффициента.
Проведен анализ преимуществ и недостатков методов оценки финансового состояния банка, а также установлены границы их практического применения для целей определения текущего и перспективного уровней финансовой стабильности банков. В результате сделан
