КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ПАВЛОВСЬКА ОЛЬГА ДМИТРІВНА
УДК 330.322
КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ НАЦІОНАЛЬНИХ ЕКОНОМІК В УМОВАХ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ
Спеціальність 08.05.01 – Світове господарство і міжнародні економічні відносини
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Київ – 2004
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі міжнародного менеджменту Київського національного економічного університету Міністерства освіти і науки України, м.Київ
Науковий керівник: – доктор економічних наук, професор
Губський Богдан Володимирович
Київський національний економічний університет, професор кафедри міжнародного менеджменту
Офіційні опоненти: – доктор економічних наук, професор
Дудченко Микола Андрійович,
Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, професор кафедри світового господарства і міжнародних економічних відносин –
кандидат економічних наук, старший науковий співробітник
Панфілова Тамара Олександрівна,
Апарат Ради національної безпеки і оборони України Державний експерт
Провідна установа: – Донецький національний університет Міністерства освіти і науки України, кафедра міжнародної економіки, м.Донецьк
Захист відбудеться “14” травня 2004 року о 16:00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д26.006.03 у Київському національному економічному університеті за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. 317.
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського національного економічного університету за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. 201.
Автореферат розісланий “14” квітня 2004 року.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
доктор економічних наук,
професор Фукс А.Е.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Проблема конкурентоспроможності є ключовою в сучасних дослідженнях міжнародної економіки, практично значимою і для країн — усталених економічних лідерів; і для прогресуючих у той чи інший період свого розвитку нових індустріальних держав; і для нових незалежних держав, які лише у 90–і роки ХХ століття долучилися до міжнародної ринкової конкуренції.
У сучасному конкурентному середовищі адекватно відображаються якісні зміни структури світової економіки, обумовлені насамперед динамічними інтеграційними процесами на мікро- та макроекономічному рівнях. Як функціонально, так і географічно суттєво видозмінився і світовий ринок, а характер конкуренції у всіх його сегментах набув нових, — глобальних, рис.
Більшість економічно розвинених країн цілеспрямовано зосереджують свої ресурси — виключно або переважно — у нових наукомістких секторах світової економіки, в результаті чого стають дедалі більш висококонкурентними, особливо за умов невпинної експансії своїх транснаціональних корпорацій. Водночас для інших країн з’являються реальні можливості заповнити на міжнародних ринках ніші, що звільнилися, включаючи і національні ринки найбільш розвинених країн. Однак така аутсайдерська перспектива міжнародної спеціалізації не задовольняє країни, які свого часу були віднесені до тих, що розвиваються, хоча за багатьма параметрами продемонстрували свою здатність до ефективного економічного розвитку, та нові незалежні держави, що, кожна по-своєму, але у цілому пройшли кризовий період ринкового трансформування.
Інвестиційні аспекти міжнародної конкурентоспроможності тривалий час перебувають у полі зору, а останніми роками — у центрі уваги багатьох учених і дослідницьких інституцій; вони висвітлені у працях зарубіжних вчених Р.Вернона, Дж.Даннінга, С.Ємельянова, Г.Куликова, О.Михайлова, М.Познера, М.Портера, Ф.Рута, П.Самуельсона, А.Сливоцького, Р.Соллоу, Р.Фахфутдинова, Г.Фішера, Й.Шумпетера та багатьох інших. Серед фундаментальних вітчизняних досліджень цим темам присвячені праці Л.Безчасного, О.Білоруса, І.Бураковського, О.Власюка, О.Гаврилюка, А.Гальчинського, В.Гейця, Б.Губського, М.Дудченка, А.Кредісова, Д.Лук’яненка, З.Луцишин, Ю.Макогона, О.Мозгового, В.Новицького, Т.Панфілової, Є.Панченка, Ю.Пахомова, А.Поручника, О.Рогача, В.Рокочої, А.Румянцева, В.Сіденка, С.Соколенка, А.Філіпенка, О.Шниркова та інших.
Разом з тим якісні зміни у зовнішньому конкурентному середовищі економічної діяльності як фірм (корпорацій), так і держав-націй, його глобалізація зумовлюють необхідність пошуку ефективних шляхів досягнення, підтримання і розвитку конкурентоспроможності національних економік.
Для того, щоб Україна, яка має високий потенціал міжнародної конкурентоспроможності у її сучасному розумінні, могла досягти конкурентоспроможості своєї економіки з орієнтацією на науково-технологічні та інформаційно-інноваційні перспективи, важливо оцінити достатність для цього внутрішніх джерел і умов, визначити можливості долати негативний зовнішній конкурентний вплив та достойно відповідати на виклики глобалізації. Необхідною стає мобілізація всіх ресурсів і факторів розвитку і, насамперед інвестиційних, котрі мають відігравати продуктивну інтегруючу роль для усталеного соціально-економічного прогресу. Необхідні поглиблені дослідження сутності інвестиційного глобалізму, його сучасних проявів і перспектив, позитивних і можливих негативних впливів на національну конкурентоспроможність.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках міжкафедральної науково-дослідної теми “Управління міжнародною конкурентоспроможністю в умовах глобалізації економічного розвитку” (номер державної реєстрації 0101U002948) факультету міжнародної економіки і менеджменту Київського національного економічного університету. Автором особисто підготовлений аналітичний матеріал стосовно впливу інвестиційного фактора на розвиток національних конкуретних переваг (до розділу 4 "Національна політика конкурентоспроможності, її складові та інструменти"). Автор безпосередньо брав участь у виконанні науково-дослідної роботи “Розробка концепції щодо створення системи надання міжнародної технічної допомоги Україною за кордоном для забезпечення інтересів України на зовнішніх ринках” (номер державної реєстрації 0102U001346) на замовлення Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, в якій ним особисто розроблені рекомендації щодо визначення напрямків та обґрунтування найбільш ефективних форм здійснення технічної допомоги з метою розвитку українського експорту та виявлення особливостей інституційного забезпечення надання технічної допомоги Україною на пріоритетних зарубіжних ринках.
Мета і завдання дослідження. За мету дисертації автор поставив дослідження сутнісних особливостей конкурентоспроможності національної економіки, обґрун-тування шляхів її розвитку за умов інтернаціоналізації та інвестиційної глобалізації.
Виходячи з мети дисертації, автором поставлено наступні конкретні дослідницькі завдання:
·
висвітлити та узагальнити сучасні теоретичні підходи у дослідженні міжнародної конкурентоспроможності;
·
дослідити інтегруючий вплив інвестиційних факторів на розвиток конкурентоспроможності національних економік;
·
виявити сутність і сучасні особливості інвестиційного глобалізму, оцінити його вплив на національний економічний розвиток і конкурентоспроможність;
·
провести порівняльний аналіз регулювання інвестиційної діяльності на національному та міжнародному рівнях;
·
оцінити стан та перспективи реалізації інституціоналізаційних заходів з гармонізації регуляторів глобального інвестування;
·
виявити і проаналізувати внутрішні та зовнішні інвестиційні ресурси конкурентоспроможності економіки України
·
обґрунтувати напрямки підвищення конкурентоспроможності національної економіки шляхом мобілізації інвестиційних факторів розвитку;
·
дослідити сферу інвестиційного співробітництва України з Європейським Союзом у контексті пріоритетів її інтеграційної політики.
Логіку дисертаційного дослідження і адекватний виклад матеріалу представлено на рис. 1.
Об’єктом дослідження виступає процес формування умов усталеної конкурентоспроможності національних економік в глобальному середовищі через сферу міжнародної інвестиційної взаємодії.
Предметом дослідження є закономірності та особливості глобалізації інвестування, його кількісні та якісні прояви і впливи на конкурентоспроможність національних економік.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є історико-логічний та системний підходи до аналізу економічних явищ і процесів у національному і глобальному середовищі. Дослідження проведене з використанням методів: наукової абстракції, статистичного якісного і кількісного порівняння; факторного та структурного аналізу, експертних оцінок та анкетних опитувань, у тому числі за методиками, розробленими та використаними за безпосередньої участі автора (експертний аналіз і прогноз конкурентоспроможності української економіки — підрозділ 1.1; опитування стосовно позитивів та негативів глобалізації — підрозділ 2.2).
Використано широке коло вітчизняних та зарубіжних літературних джерел, Закони України, Укази Президента України, Постанови Кабінету Міністрів України, матеріали Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Державного комітету статистики України, матеріали Європейського Союзу та міжнародних фінансових організацій (МВФ, Світового банку, ЄБРР), результати наукових досліджень Київського національного економічного університету, Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, Інституту світової економіки та міжнародних відносин НАН України, Інституту прогнозування НАН України, аналітичні доповіді Українського центру економічних та політичних досліджень ім.О.Разумкова, інформаційні матеріали Товариства Карла Дуйсберга (ФРН) тощо.
Наукова новизна одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає у тому, що на підставі проведеного теоретико-методологічного аналізу сучасних умов і факторів конкурентоспроможності національних економік, виявлено і оцінено напрямки їхньої трансформації під дією процесів інвестиційної глобалізації. При цьому отримано наступні результати, які розкривають особистий внесок автора у розробку досліджуваної проблеми:
·
розвинуто сучасні теоретичні підходи в дослідженні конкурентоспроможності національних економік з виявленням та узагальненням підпорядкованості і взаємозв’язків понять та параметрів, що характеризують, з одного боку, базові складові (конкурентоспроможність товару, підприємства, галузі, регіону, кластера), а з іншого — якісні прояви (цінова і структурна, внутрішня і зовнішня, потенційна і реальна національна конкурентоспроможність); обґрунтовано пріоритети конкурентоспроможного розвитку: національна ресурсна та інституційна спроможність, технологічність, інноваційність, інформаційна адекватність;
·
доведено, що інвестиційні фактори були і залишаються ключовими у забезпеченні усталеної конкурентоспроможності національних економік, безпосередньо впливаючими на ефективну реалізацію факторних (ресурсних) переваг і формування переваг інноваційно-технологічних; показано їхню зростаючу роль у процесі інтернаціоналізації, коли успіху у міжнародній конкуренції досягають країни, які ефективно використовують внутрішні і міжнародні інвестиційні ресурси, здійснюють інвестиції у зарубіжні країни у диверсифікованих транснаціональних формах та створюють національне інвестиційне середовище, сприятливе для внутрішніх та іноземних інвесторів;
·
виявлено передумови, фактори, що сприяють становленню інвестиційного глобалізму як сучасного світогосподарського феномену, розкрито особливості його прояву, характер, взаємопов’язаний з іншими компонентами глобалізації — економічної (виробничої, торговельної, фінансової), політичної, соціальної, науково-технологічної, екологічної; показано об’єктивні причини його випереджуючої динаміки як в результаті інтенсифікації прямої продуктивної транснаціональної діяльності, так і завдяки спекулятивним глобальним фондовим операціям; уперше досліджено вплив інвестиційної глобалізації на конкурентоспроможність країн за визначеними автором критеріями (рівень економічного розвитку, позиція на міжнародних ринках, мікро- та макроінтегрованість) та розкрито його суперечливий характер;
·
оцінено можливості і перспективи гармонізації регуляторів глобального інвестування як шляхом міжнародно консолідованих зусиль (через дво- і багатосторонні інвестиційні угоди, у межах регіональних інтеграційних угод), так і завдяки новим підходам у державному регулюванні прямих і портфельних інвестицій, яке за загальної лібералізаційної спрямованості набуває рис національного прагматизму, селективності, зваженості, що виявлено автором; вперше у вітчизняних дослідженнях комплексно проаналізовано методологічні і технічні питання прийняття і реалізації норм взаємопогодженого регулювання торгівлі та інвестицій в межах угод ГАТТ/СОТ;
·
обґрунтовано напрямки і форми мобілізації внутрішніх і зовнішніх інвестиційних ресурсів для забезпечення усталеної конкурентоспроможності економіки України; вдосконалено модель трансформації факторних переваг у висококонкурентні науково-технологічні та інноваційні переваги як у традиційних, так і в нових галузях національної економіки з урахуванням критеріїв економічної ефективності та безпеки в умовах жорсткої зовнішньої конкуренції;
·
вперше для перехідних економік досліджено такий інвестиційний засіб підтримки і розвитку конкурентоспроможності національних експортерів як технічна допомога за кордоном, обґрунтовано концептуальні засади її надання: принципи (селективність, сумісність, ефективність витрат, цілісність), форми, систематизовані за джерелами надходження, умовами і видами реалізації; механізми інституційної підтримки без створення нових регуляторних структур;
·
доведено, що у системі економічних взаємозв’язків України з Європейським Союзом інвестиційний компонент є визначальним, оскільки створюються умови для реальної міжнародної конкурентоспроможності економіки України за безпосередньої участі у глобалізаційних процесах шляхом розвитку стратегічного партнерства, гармонізації регуляторних засобів та інструментів і нівелюванням наявних на сьогодні кількісних і якісних диспропорцій.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що їхнє використання підвищує наукову обґрунтованість щодо прийняття рішень як на мікроекономічному рівні (при обґрунтуванні і селекції інвестиційних проектів із залученням іноземного капіталу), так і на макроекономічному рівні (у процесі розробки і реалізації національних інвестиційних програм та заходів ефективної взаємодії з міжнародними фінансовими організаціями та інститутами міжнародного інвестиційного бізнесу).
Основні положення, висновки та рекомендації, сформульовані і обгрунтовані в ході дослідження, були використані під час розробки "Концепції щодо створення системи надання міжнародної технічної допомоги Україною за кордоном для забезпечення інтересів України на зовнішніх ринках" (довідка № 13\14-06 від 07.02.2002р.). Окремі матеріали щодо сучасних правил взаємопогодженого регулювання міжнародної торгівлі та інвестицій використано під час підготовки української позиції на переговорах з країнами-членами Робочої групи з питань розгляду заявки про вступ України до СОТ, а також у практичній діяльності Українського інституту розвитку фондового ринку (довідка № 121\3 від 25.11.2003р.)
Матеріали і результати дисертаційного дослідження використовуються у навчальному процесі під час викладання дисциплін "Міжнародна економіка" та "Міжнародна інвестиційна діяльність" у Київському національному економічному університеті (довідка від 27.11.2003р.).
Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дослідження оприлюднено на:
·
Міжнародній науково-практичній конференції "Сучасна інноваційно-промислова політика України: інвестиційні пріоритети та інфраструктура". –Чернівці, 1999, 6 – 8 квітня;
·
Міжнародних круглих столах: "Європейські регіони", Маастрихт, Нідерланди, 2001; "Розширення ЄС на Схід", Брюссель, Бельгія, 2001.
·
Міжнародній науковій конференції "Актуальні проблеми розвитку відкритої економіки України." – Київ, ІСЕМВ НАН України, 2002, 12 лютого.
·
Міжнародній науковій конференції "Глобалізація та регіоналізація економічного розвитку", Київ, ІСЕМВ НАН України, 2003, а також були представлені і обговорені на засіданнях кафедри міжнародного менеджменту Київського національного економічного університету у 2000 – 2003 рр.
Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 7 наукових праць, в тому числі 3 – у наукових фахових виданнях. Загальний обсяг публікацій становить 7 друкованих аркушів, особисто авторові належить 4,7 друкованого аркуша.
Структура дисертаційної роботи. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів і висновків. Загальний обсяг дисертаційної роботи становить 158 сторінок комп’ютерного тексту. Робота містить 5 рисунків на 5 сторінках, 3 таблиці на 3 сторінках, 11 додатків на 12 сторінках, список використаних джерел містить 246 найменувань.
Основний зміст роботи
У вступі показано актуальність теми, сформульовано мету, завдання, логіку, предмет і об’єкт дослідження, визначено методологічну базу та використовувані автором методики прикладного аналізу, а також наукову новизну та практичне значення одержаних автором результатів дослідження.
У розділі 1 "Інвестиційна складова міжнародної конкурентоспро-можності" узагальнюються сучасні теоретико-методичні підходи у дослідженні конкурентоспроможності національних економік, розкривається характер обумовленості її високого рівня і усталеності інвестиційними факторами.
Проведений теоретичний аналіз дозволив автору стверджувати, що категорія "конкурентоспроможність національної економіки" є, з одного боку, складною та суперечливою, а з іншого – системною, оскільки при її визначенні інтегруються: ознаки і показники конкурентоспроможності національних товарів, підприємств, галузей, регіонів, кластерів; політико-правові, економічні, соціокультурні та ресурсно-інфраструктурні фактори розвитку; цінові і структурні можливості трансформування потенціалу конкурентоспроможності. В сучасних умовах національна конкурентоспроможність дедалі більше визначається конкурентними технологічними та інноваційними перевагами, що формуються і розвиваються на новітній інформаційній основі. Взаємопов’язані з ресурсною спроможністю та інституційним середовищем країни, саме вони є пріоритетними з огляду на сучасну національну конкурентоспроможність (рис. 2).
Дія факторів національної конкурентоспроможності детермінується по-перше, якістю державної економічної політики та корпоративним менеджментом, що забезпечують чи не забезпечують стійкість і динамічність внутрішньої економіки, створюють умови чи блокують їхнє створення для розвитку внутрішньої конкуренції; по-друге, інтернаціоналізацією та глобалізацією, коли формуються умови і параметри зовнішньої конкуренції. Від того, наскільки ефективно взаємодіють механізми внутрішньої і зовнішньої конкуренції, залежить рівень міжнародної конкурентоспроможності економіки.
За світовими рейтингами національної конкурентоспроможності українська економіка останніми роками позиціонується на рівні нижче середнього, що, поряд з несприятливими початковими умовами самостійного економічного розвитку та затяжною внутрішньоекономічною кризою зумовлено і деформованими процесами інтернаціоналізації економічних зв’язків унаслідок неефективної політики щодо відкритості економіки.
Автор доводить, що конкурентоспроможною слід вважати таку національну економіку, яка у своєму розвитку забезпечує: 1) стійке зростання стандартів життя населення країни на основі постійного підвищення продуктивності праці; 2) досягнення і утримання національними підприємствами таких позицій у світовій економіці, коли їхні товари і послуги успішно реалізуються на міжнародних ринках; 3) ефективне використання ресурсів, що акумулюються на міжнародних інвестиційних ринках; 4) інноваційну спрямованість на сучасній інформаційній основі; 5) усталеність соціально-економічного прогресу зі здатністю протистояти кризам, запобігаючи їм або успішно нейтралізуючи їхні негативні наслідки.
У розділі 2 "Інвестиційний глобалізм та його сучасні прояви" досліджено інвестиційний глобалізм як сучасний світогосподарський феномен, його різнобічні впливи на національну конкурентоспроможність.
Узагальнення сучасних теоретичних поглядів на природу глобалізаційних процесів, їхній характер і системну структурну взаємозалежність дає підстави стверджувати, що інвестиційна глобалізація лежить в основі глобалізації економічної і характеризується: переорієнтацією інвестиційних потоків у відповідно до стратегії провідних ТНК, концентрацією інвестиційних ресурсів у країнах з розвиненою ринковою економікою та країнах, що розвиваються, з високою макроекономічною динамікою, диверсифікацією джерел і форм міжнародного інвестування, розширенням масштабів та динамізацією руху спекулятивного капіталу.
Маючи суперечливий характер, інвестиційна глобалізація справляє як позитивний, так і негативний вплив на конкурентоспроможність окремих країн і регіонів світу. З одного боку, забезпечується безпрецедентний за обсягами і швидкістю здійснення операцій перелив капіталу, уніфікуються технології і середовище інвестиційної діяльності, нівелюються міжнаціональні бар’єри руху капіталу тощо. Очевидно, що позитивний ефект глобалізації відчувають, перш за все, країни, в яких зосереджені головні суб’єкти сучасного інвестиційного бізнесу — транснаціональні корпорації та банки, інвестиційні компанії та фонди, світові фондові та валютні біржі. Саме такі країни є головними донорами і реципієнтами глобальних інвестицій. З другого боку, більшість країн світу включаються в глобальну інвестиційну діяльність або в контексті "чужих" державних та корпоративних інтересів, або епізодично, як об’єкти проведення спекулятивних операцій. Глобалізація інвестування стимулює виникнення локальних, і світових фінансових криз, що за відсутності механізмів адекватного регулювання спричинює негативний та руйнівний вплив на країни з незрілими і нестабільними економіками, водночас суттєво зачіпаючи інтереси практично всіх учасників глобальних інвестиційних процесів.
Автором обґрунтовується висновок, що рівень економічного розвитку країни — не єдиний на сьогодні критерій перерозподілу ефектів інвестиційного глобалізму. Важливе, а іноді й вирішальне значення мають: позиція країни (фірми, галузі, регіону, кластера) на світовому ринку технологій, товарів, послуг або його окремих сегментах; мікроінтегрованість у світові транснаціональні структури та макроінтегрованість у прогресуючі регіональні міждержавні угруповання. Разом з тим розуміння природи рушійних сил і особливостей глобалізації інвестування є вкрай важливим для розробки і реалізації конкурентоспроможних економічних стратегій національного розвитку та проведення адекватної регуляторної політики.
У розділі 3 "Формування системи регулювання глобальних інвестиційних потоків" дослідницький інтерес сконцентровано на регуляторних проблемах міжнародної інвестиційної взаємодії, перспективах гармонізації регуляторів глобального інвестування.
Регулювання міжнародної інвестиційної діяльності на сьогодні є багаторівневим і стосується як інвестування за кордон, так і іноземного інвестування. На національному рівні урядами застосовуються різноманітні форми фінансово-кредитного, податкового, інфраструктурного стимулювання міжнародних інвестицій, використовуються непрямі (протекціоністські) заходи, стимулюються або дестимулюються конкретні крупні інвестиційні проекти. Більшість країн світу орієнтує свою політику не стільки на стимулювання інвестицій за кордон, що є прерогативою насамперед ТНК, скільки на заохочення прямих іноземних інвестицій (серед 1640 змін в національних режимах інвестування 1991-2002 рр. 1550 мали стимулюючий характер). Лібералізації інвестування сприяють дво- і багатосторонні міжнародні інвестиційні угоди, кількість яких постійно зростає з одночасним розширенням кола регуляторних засобів.
Якщо в умовах інтернаціоналізації національних економік у другій половині ХХ століття внутрішні і міжнародні інвестиційні потоки піддавались національному і міждержавному регулюванню у різній мірі та з різною ефективністю, то динамічна глобалізація інвестування кінця ХХ – початку ХХІ століть дискредитувала дієвість традиційних регуляторних заходів.
В умовах глобалізації торгівля й інвестиції виступають генераторами міжнародного обміну в тісному взаємозв’язку, що потребує проведення взаємопогодженої торговельної й інвестиційної політики, що вже стало правилом у політиці ТНК і актуалізується у процесі формування політики окремих держав і міжнародних організацій. Це зумовлює зростання ролі СОТ як найпридатнішої організаційної структури для взаємопов’язаного регулювання торгівлі й інвестицій.
У результаті Уругвайського раунду переговорів у рамках ГАТТ було укладено Угоду про пов’язані з торгівлею інвестиційні заходи, а також угоди, які стосуються регулювання міжнародних інвестицій: Генеральну угоду про торгівлю послугами; Угоду про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності; Угоду про субсидії та компенсаційні заходи. Маючи певним чином цілеспрямований і взаємопов’язаний характер, ці угоди однак не охоплюють усього спектра актуальних питань регулювання міжнародного інвестування, тісно пов’язаного з торгівлею товарами та послугами, чим створюють невизначеність як у теоретичному розумінні, так і в практичному застосуванні відповідних правил. Хоча й існує перспектива розширення та поглиблення комплексних регуляторних норм у контексті Декларації та Програми діяльності Четвертої Конференції міністрів країн — Членів СОТ (Катар, 2001 р.), де були ініційовані нові раунди відповідних багатосторонніх переговорів, доти поки тиск, достатній, щоб створити дійові міжнародно уніфіковані інвестиційні правила, не стане справді позитивно глобальним (з боку ділових кіл, держав, міжнародних організацій), можливості ефективного регулювання глобальних інвестиційних потоків є малоймовірними.
Автор доводить, що за цих умов потребується посилення регуляторних державних функцій на новій критеріальній основі (для перехідних економік це — національний прагматизм, селективність і зваженість у залученні іноземних інвестицій з одночасним стимулюванням інвестицій за кордон транснаціонального характеру), в нових формах з використанням нових технологічних інструментів.
У розділі 4 "Інвестиційна конкурентоспроможність економіки України" оцінюються внутрішні та зовнішні ресурси національної економічної конкурентоспроможності, поглиблено досліджується інвестиційний компонент розвитку співробітництва України з Європейським Союзом.
Автором з’ясовано, що конкурентоспроможність української економіки базується переважно на національних перевагах, котрі є недостатньо впливовими як з погляду їхньої ефективності у сфері міжнародної економічної діяльності, так і з огляду на перспективи економічної глобалізації. Реальні та потенційні вітчизняні конкурентні переваги, як правило, зосереджені в тих секторах і на тих ринках, де особливо потужна протидія іноземних конкурентів, в тому числі ТНК, які спираються на державну та наддержавну підтримку та функціонування яких безпосередньо входить до сфери геополітичних інтересів провідних країн та їхніх угруповань. Тому вихід на ці ринки, а отже, і реалізація національних конкурентних переваг неможливі без активної допомоги держави, включаючи застосування адекватних заходів зі створення власних транснаціональних структур.
Орієнтуючи національний економічний розвиток на нову технологічно-інноваційну основу, слід зосередити обмежені внутрішні і зовнішні інвестиційні ресурси країни на модернізації ефективних традиційних галузей та проектах у галузях, що базуються на новітніх наукових досягненнях (авіакосмічна техніка, матеріалознавство, інформаційні технології). При цьому слід створити умови для трансформації факторних конкурентних переваг у технологічно-інноваційні, що передбачає ефективну взаємодію внутрішнього і зовнішнього інвестування, зокрема в процесі кластеризації економіки (рис. 3).
Одночасно є необхідною опосередкована інвестиційна підтримка конкурентоспроможності національних експортерів через технічну допомогу за кордоном. Її надання відповідно до принципів селективності, сумісності, цілісності й ефективності, у різних формах (з пріоритетом сфери НДДКР), з чіткою координацією та інституційною підтримкою сприятиме: стабілізації каналів традиційного експорту, зокрема, продукції металургійного комплексу та сільськогосподарських товарів; раціоналізації структури і підвищенню конкурентоспроможності товарного експорту завдяки збільшенню частки продукції з високим рівнем доданої вартості, високотехнологічних та наукоємних товарів; поліпшенню структури експорту послуг, подолання його монокультурного характеру із домінуванням транспортних послуг за рахунок розвитку послуг в науково-технічній, інжиніринговій, управлінсько-інформаційних сферах; географічній диверсифікації експорту із прискореним виходом на ринки країн, що розвиваються, центрально- і східноєвропейських країн.
Винятково важливе значення має інвестиційна взаємодія України з Євросоюзом як провідним експортером капіталу і найбільш інвестиційно привабливим у глобальному контексті ринком. Її масштаби, глибина та результативність у перспективі визначатимуть міжнародні конкурентні позиції України. На сьогодні інвестиційне співробітництво України з ЄС характеризується: порівняльно незначними обсягами імпорту капіталу (1,9 млрд.дол.США) і, особливо, його експорту (17,9 млн.дол.США); нерівномірністю динаміки інвестування, її вагомістю лише для окремих країн–членів ЄС (Нідерланди, Велика Британія, Німеччина, Австрія); різнозначущістю взаємних інвестиційних потоків: для України імпорт капіталу з ЄС – третина його загального обсягу, що становить 0,06% загального експорту капіталу ЄС; експорт капіталу з України в ЄС – дев’ята частина його загального обсягу, що становить 0,0007% імпорту капіталу ЄС; слабкий взаємозв’язок між процесами інвестування з зовнішньоторговельними потоками, які оцінюються у 8,5 млрд. дол. США і мають не тільки високу динаміку, але й якісні позитивні зрушення. Такий стан справ не сприяє входженню України до європейських транснаціональних структур, практично унеможливлює закріплення українських компаній на європейському ринку через ефективно діючі збутові і сервісні мережі, гальмує виробничу кооперацію тощо.
У контексті новітніх концептуальних підходів щодо подальшого розвитку інтеграційного співробітництва "ЄС–Україна" принципове значення має підписання Угоди про вільну торгівлю, яка безперечно зіграє позитивну роль у розвитку пов’язаного з торгівлею взаємного інвестування.
ВИСНОВКИ
Результати проведеного дисертаційного дослідження конкурентоспро–можності національної економіки в умовах інвестиційної глобалізації дозволили автору зробити наступні висновки теоретичного та практичного спрямування.
1.
Світогосподарський досвід показує, що усталеного соціально-економічного прогресу досягають країни, здатні формувати, ефективно реалізувати та цілеспрямовано розвивати свої конкурентні переваги. У еволюціонізуючому ринковому середовищі пріоритети національної конкурентоспроможності постійно видозмінюються. В сучасних умовах це: технологічність, інноваційність, інформаційна адекватність у взаємозв’язку із традиційною ресурсною (факторною) спроможністю та інституційним середовищем. Технологічне лідерство (для провідних країн) чи технологічна сумісність (для інших) на основі інноваційного розвитку роблять їх дійсно конкурентоспроможними. При цьому акценти міжнародної конкуренції дедалі більше зміщуються у бік інформаційно-комунікаційних факторів розвитку окремих країн і регіонів світу.
2.
Оцінка конкурентоспроможності національних економік у теорії і практиці міжнародного порівняльного аналізу здійснюється з використанням ресурсного, факторного, рейтингового та інших підходів, які при комплексному використанні дають загалом об’єктивну характеристику її рівня. Низькоконкурентні позиції України у світових рейтингах, з одного боку, відображають нереалізованість національного потенціалу розвитку, а з другого – висвітлюють наявні мікро- та макроекономічні проблеми системного характеру.
3.
У процесі еволюції факторів виробництва, трансформації їхньої ролі в забезпеченні національної конкурентоспроможності найбільш якісно значимими були зміни в структурі капіталу. З одного боку, у превалюючій своїй інвестиційній складовій він безперечно формує необхідні умови для розвитку мікро- та макроконкурентоспроможності, а з іншого — критерії міжнародної конкурентоспроможності все більше залежать від інвестицій в людський та інтелектуальний капітал. Обсяги і ефективність внутрішнього та іноземного інвестування для забезпечення конкурентоспроможності економік детермінуються параметрами національного інвестиційного клімату, який є об’єктом міжнародних експертно-аналітичних оцінювань та постійного моніторингу. В 1991–1999 рр. Україна позиціонувалась серед країн з несприятливим кліматом з певною позитивною динамікою у 1999–2002 рр. Це ускладнює можливості України використовувати переваги активної діяльності на висококонкурентних міжнародних ринках капіталу.
4.
Глобалізація як всеохоплюючий і динамічний процес розвитку сучасної цивілізації включає політичну, економічну, науково-технологічну, соціальну і екологічну складові. Економічна глобалізація розвивається на основі транснаціоналізації, регіоналізації та глобальної інституалізації, в результаті чого відбувається становлення нових (глобальних) суб’єктів світової економіки, трансформується їхня роль і регулятивні функції. Інвестиційна глобалізація інтегрує мотиваційні механізми та структурні компоненти економічної (виробничої та торговельної) глобалізації і розвивається випереджаючими темпами.
5.
Проблеми забезпечення усталеної національної конкурентоспроможності на сьогодні неможливо розв’язати без поглибленого аналізу інвестиційного глобалізму, його передумов, чинників, особливостей, позитивних і негативних проявів і впливів. Безперечним універсальним позитивом інвестиційного глобалізму є масштабний і швидкий міжнародний перелив капіталу в результаті уніфікації середовища і технологій інвестиційного бізнесу. Разом з тим скористатися перевагами глобалізації можуть країни — економічні лідери, тоді як інші зазнають її зростаючі негативні впливи. Особливу руйнівну силу має спекулятивний капітал — безпрецедентний за обсягами, відірваний від реального сектору світової економіки, а у своїх віртуальних формах практично недоступний для регулювання.
6.
Ключовою тенденцією в регулюванні міжнародного інвестування є його лібералізація, яка здійснюється з використанням чисельних інструментів стимулювання і підтримки як на національому рівні, так і в межах дво- та багатосторонніх інвестиційних угод. Особливого значення в регулюванні глобальних інвестиційних потоків набуває діяльність міжнародних економічних організацій, зокрема, Світової організації торгівлі. Важливо, що через угоди у межах СОТ формуються механізми взаємопогодженого регулювання торгівлі товарами, послугами та інвестицій, хоча вони ще не стали універсально дієвими. Виходячи із критеріїв національного прагматизму, селективності, зваженості, кожна країна повинна орієнтуватись на підвищення ефективності іноземної інвестиційної взаємодії, використання зарубіжного досвіду регулювання інвестиційних потоків і врахування тенденцій інвестиційного глобалізму.
7.
Для мобілізації інвестиційних факторів конкурентоспроможності української економіки, яка, на сьогодні, забезпечується ресурсами сировинно-індустріального типу, доцільно і необхідно: формувати сприятливі умови для внутрішнього та іноземного інвестування, орієнтуючи його на інноваційно-технологічні пріоритети розвитку; форсувати створення власних транснаціональних корпорацій, кластерів у традиційних та нових секторах економіки; інтенсифікувати і поглиблювати інвестиційне співробітництво з Європейським Союзом.
Публікації автора за темою дисертації
У наукових фахових виданнях:
1.
Лук’яненко Л.І., Павловська О.Д. Становлення форм і методів інвестиційного аналізу / Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект. Сборник научных трудов. – Донецк: Донеччина, 2000. – С. 62-65. – 0,6 др.арк. (особисто автору належить 0,3 др.арк.: адаптація інструментарію фундаментального і технічного аналізу для оцінки інвестиційних проектів із залученням іноземного капіталу).
2.
Губський Б.В., Павловська О.Д., Харчук С.В. Сучасна стратегія залучення і ефективного використання іноземних інвестицій в Україні / Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект. Сборник научных трудов. – Донецк, ДонНУ, 2001. – Ч. 2. – С. 328-331. – 0,3 др. арк. (особисто автору належить 0,2 др.арк.: обґрунтування селективних підходів в національному регулюванні іноземного інвестування за умов глобалізації).
3.
Павловська О.Д. Стан і проблеми взаємопогодженого міжнародного регулювання торгівлі та інвестицій / Глобальна торгова система розвиток інститутів, правил, інструментів СОТ: Монографія / Кер.авт.кол. і наук.ред. Т.М. Циганкова. – К.: КНЕУ, 2003. – С. 460-497. – 2,2 др.арк.
В інших виданнях:
4.
О.Лук’яненко (Павловська). Методичні питання оцінки інвестиційної привабливості міжнародних проектів. Доповіді Х міжнародної науково-практичної конференції "Сучасна інноваційно-промислова політика України: інвестиційні пріоритети та інфраструктура". – Чернівці: Рута, 1999. – Т.1. – С. 185-190. – 0,3 др.арк.
5.
Павловська О.Д. Інвестиційна взаємодія в умовах глобалізації економічного розвитку / Прометей: регіональний збірник наукових праць з економіки / Донецький економіко-гуманітарний інститут; Інститут економіко-правових досліджень НАН України. – Донецьк: Юго-Восток, 2000. – Вип. 2. – С. 284-287. – 0,2 др.арк.
6.
Ольга Павловська. Інвестиційна політика ЄС (український контекст) / Європейська інтеграція та Україна: навчально-методичний посібник // За ред. проф. В.Є. Новицького, к.е.н. Т.М.Пахомовою, доц. В.І.Чужикова. – К.: ТОВ "Макрос", 2002. – С. 218-229. – 0,9 др.арк.
7.
Губський Б.В., Павловська О.Д., Харчук С.В. Конкурентоспроможність національної економіки: пріоритети дослідження та експертні оцінки /За ред. д-ра екон. наук, проф. Б.В.Губського. – К.: КНЕУ, 2003. – 51 с. – 2,5 др.арк. (особисто автору належить 0,6 др.арк.: визначення факторів і компонентів національної конкурентоспроможності; оцінка інвестиційної складової конкурентоспроможного розвитку економіки України в умовах глобалізації).
Анотація
Павловська О.Д. Конкурентоспроможність національних економік в умовах інвестиційної глобалізації. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.05.01 – Світове господарство і міжнародні економічні відносини. Київський національний економічний університет, Київ, 2004.
Дисертацію присвячено теоретичним і практичним питанням формування умов усталеної конкурентоспроможності національних економік в умовах інвестиційної глобалізації.
Досліджуються системна сутність, компоненти, фактори і пріоритети національної конкурентоспроможності. Визначається характер інвестиційного глобалізму, аналізуються його тенденції, протиріччя та впливи на конкурентоспроможність країн з різним рівнем економічного розвитку, міжнародною мікро- та макроінтегрованістю. Виявляються та оцінюються проблеми і перспективи гармонізації глобального інвестування.
Запропоновано заходи з мобілізації внутрішніх і зовнішніх інвестиційних ресурсів розвитку конкурентоспроможності економіки України на сучасній інноваційно-технологічній основі, в тому числі за рахунок розширення та інтенсифікації інвестиційного співробітництва з Євросоюзом.
Ключові слова: національна економіка, міжнародна конкурентоспро–можність, інвестиційна глобалізація, регулювання міжнародних інвестицій, інвестиційна політика, інноваційний розвиток, Світова організація торгівлі, Європейський Союз.
Аннотация
Павловская О.Д. Конкурентоспособность национальных экономик в условиях инвестиционной глобализации. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.05.01 – Мировое хозяйство и международные экономические отношения. Киевский национальный экономический университет, Киев, 2004.
Диссертация посвящена теоретическим и практическим вопросам формирования условий устойчивой конкурентоспособности национальных экономик в условиях инвестиционной глобализации.
Исследуются сущность, компоненты, факторы и приоритеты национальной конкурентоспособности. Определяется характер инвестиционного глобализма, анализируются его тенденции, противоречия и воздействия на конкурентоспособность стран с разными уровнями экономического развития, международной микро- и макроинтегрированостью. Выявляются и оцениваются проблемы и перспективы гармонизации глобального инвестирования.
Предложены меры по мобилизации внутренних и внешних инвестиционных ресурсов развития конкурентоспособности экономики Украины на современной инновационно-технологической основе, в том числе за счёт расширения и интенсификации инвестиционного сотрудничества с Евросоюзом.
Ключевые слова: национальная экономика, международная конкурентоспособность, инвестиционная глобализация, регулирование международных инвестиций, инвестиционная политика, инновационное развитие, Всемирная торговая организация, Европейский Союз.
Annotation
Pavlovska O.D. Competitiveness of national economies in investment globalization environment. – Manuscript.
The thesis for obtaining of Candidate of Economic Science academic degree. The speciality 08.05.01 – World economy and international economic relations. Kyiv National Economies University, Kyiv, 2004.
The thesis is dedicated to theoretical and practical questions of the established national economies competitiveness in investment globalization environment.
The system essence of national competitiveness through characteristic of its interrelated components such as competitiveness of goods, firms, industrial branches, regions and cluster has been investigated. In all the components competitiveness is viewed as the price and structural one, national and international, potential and real. The impact of political and legal, economic, social and cultural, resource and infrastructural factors on creaing conditions and developing national economies international competitiveness, their transformation in the process of internationalization and globalization has been shown. It has been proved that not only the resource potential and institutional provision but first and foremost the technological and innovative potential of its development based on informational adequacy is the priority of contemporary national competitiveness. It has been also stressed that the high level and the established character of national competitiveness are caused by investment factors. The role of foreign investment in creating conditions and developing transitional economies competitiveness has been shown.
The essential features of investment globalization have been identified, its interrelation with other components of the comprehensive process of globalization, such as political, social, cultural and ecological have been analyzed. Key tendencies, special features and controversies of global investment have been evaluated. Special attention has been paid to positive and negative influence of investment globalization on the competitiveness of countries with different level of economic development, different position on the world market and international macro– and micro integration.
Modern system of international investment flows, peculiarities of its establishment and development on the national, international and global levels have been analyzed. The comparative characteristic of methods and instruments of foreign investment activity stimulation and limitation used in regulatory policy of different countries of the world has been suggested. The increasing liberalization role of international bilateral and multilateral investment agreements including those within the limits of interstate regional integration groups of different types has been shown. The most significant regulation problems of international investment relationship have been identified and evaluated; directions and general prospects of global investment harmonization including those within the framework of the World Trade Organization corresponding agreements have been outlined.
Certain measures for mobilization of internal and external resources of Ukraine's economy competitiveness development have been suggested. The model for transformation of factor advantages into scientific, technological and innovative ones in traditional and new economy branches has been proposed. Effective international investment activity in this case is considered to be an important factor of integration.
The necessity of expanded fruitful cooperation with foreign transnational corporations on one hand and accelerated establishment of our own transnational structures on the other hand has been grounded. It has been also shown that it is worthwhile and possible to set up clusters of innovative type in Ukraine and their role in the development of national competitiveness is significant.
Special attention has been paid to such investment form of national exporters support as technical assistance abroad, conceptual principles and forms of its rendering have been grounded; their possible positive influence on the Ukrainian export diversification has been estimated. The investment component of Ukraine and the European Union cooperation development has been profoundly investigated so that the evident disproportions may be eliminated in order to create particular conditions for really established competitiveness of Ukraine in the globalization environment.
Key words: National Economy, international competitiveness, investment globalization, regulation of foreign investments, investment policy, the World Trade Organization, the European Union.
