ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ПОПОВА СВІТЛАНА МИКОЛАЇВНА

УДК 338.33

ДИВЕРСИФІКАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ

В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЙНОЇ ЕКОНОМІКИ

Спеціальність 08.06.01 – економіка, організація і

управління підприємствами

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Харків – 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному економічному університеті, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник – кандидат економічних наук, доцент

Понікаров Валерій Дмитрович,

Харківський національний економічний університет,

завідувач кафедри правового регулювання економіки

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Сазонець Ігор Леонідович,

Дніпропетровський національний університет,

завідувач кафедри економіки та маркетингу

кандидат економічних наук, доцент

Красноносова Олена Миколаївна

Харківський національний економічний університет,

доцент кафедри бізнесу та підприємництва

Провідна установа – Донецький державний університет економіки і

торгівлі ім. М. Туган-Барановського,

кафедра економіки підприємства

Міністерство освіти і науки України, м. Донецьк

Захист відбудеться "27" січня 2005 р. о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради, шифр Д 64.055.01 у Харківському національному економічному університеті за адресою: 61001, м. Харків, пр. Леніна, 9-а.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського національного економічного університету за адресою: 61001, м. Харків, пров. Інженерний, 1-а.

Автореферат розісланий "27" грудня 2004 р

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради М.С. Дороніна

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Незважаючи на надану свободу вибору з безлічі альтернативних стратегій розвитку, найбільш реальною, здатною в умовах трансформації економіки забезпечити підприємствам умови стабільності є диверсифікація їх діяльності.

Доцільність диверсифікації обумовлена можливістю здійснення адекватної реакції на агресивні стани зовнішнього середовища шляхом розширення сфери діяльності, номенклатури продукції, що випускається, та наданих послуг. Актуальність диверсифікації діяльності вітчизняних підприємств обумовлена вичерпанням внутрішніх резервів зниження витрат виробництва, падінням попиту на виготовлену продукцію й ускладненням маркетингових методів стимулювання продажів цієї продукції. Розвиток диверсифікації створить передумови більш повного використання не зайнятих у традиційному виробництві ресурсів.

Актуальність теми. Теоретичні аспекти процесу диверсифікації підприємств розглянуті в працях І. Ансоффа, Ю.Б. Іванова, Т. Коно, П.А. Орлова, В.С. Пономаренка, А.А. Томпсона., А.Дж. Стрикленда, Б.3. Мільнера, Г.І. Немченко, В. Коноплицького , М.В. Міньковської, В.Г. Габаліса, І.Л. Сазонця, О.М. Красноносової, та ін. Однак, незважаючи на глибокі дослідження проблем диверсифікації, в умовах індустріально розвинених економічних систем вони зосереджені в основному на диверсифікації виробництва й не відображають специфічних особливостей трансформаційної економіки, оскільки в них мало уваги приділяється диверсифікації діяльності підприємств у цілому.

Не достатньо розробленими в теоретичному та методичному плані є проблеми визначення сутності та змісту понять, пов'язаних з диверсифікацією, розроблення її стратегій, визначення оптимального рівня, класифікації її видів та напрямків.

Незавершеність та актуальність цих аспектів сучасного управління диверсифікацією діяльності підприємств в умовах трансформаційної економіки визначили вибір теми і задач дисертаційного дослідження, її актуальність та практичну важливість.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до плану науково-дослідної роботи Харківського національного економічного університету, яка була проведена за темою "Правове регулювання втручання контролюючих та правоохоронних органів у фінансово-господарську діяльність підприємств, установ та організацій" (номер державної реєстрації №0103U008934). Робота виконана за безпосередньою участю автора.

Мета і задачі дослідження. Метою роботи є теоретичне обґрунтування та розробка методичних підходів і практичних рекомендацій щодо проведення диверсифікації діяльності підприємств, спрямованих на підвищення її ефективності.

Для досягнення поставленої мети було вирішено наступні задачі:–

розкриття й уточнення сутності та змісту диверсифікації діяльності підприємств, узагальнення еволюції поняття диверсифікації;–

обґрунтування принципів та уточнення змісту функцій управління диверсифікацією діяльності підприємств;–

визначення факторів, що впливають на вибір напрямів диверсифікації діяльності промислових підприємств та управління процесом диверсифікації;–

узагальнення передумов диверсифікації діяльності підприємств в умовах трансформаційної економіки;–

здійснення комплексного аналізу діяльності підприємств Харківського регіону та обгрунтування необхідності її диверсифікації;–

обгрунтування методичних підходів до формування переліку стратегій діяльності підприємств в умовах переходу від спеціалізації виробництва до диверсифікації діяльності;–

розробка методичних рекомендацій щодо вибору оптимального варіанта диверсифікації діяльності підприємств.

Об'єктом дослідження в роботі є процес диверсифікації діяльності вітчизняних підприємств в умовах трансформації економіки.

Предметом дослідження – розробка методів здійснення диверсифікації діяльності підприємств.

Методи дослідження. Теоретичною й методологічною основою дослідження є положення сучасної економічної теорії, наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених та фахівців з питань диверсифікації діяльності підприємств.

Для досягнення мети, поставленої в роботі, були використані наступні методи й прийоми досліджень: теоретичне узагальнення та порівняння – для розкриття змісту й уточнення наукових понять з питань диверсифікації діяльності підприємств; системний і ситуаційний підходи – для узагальнення основних мотивів проведення диверсифікації, обґрунтування складу та послідовності прийняття стратегічного рішення про диверсифікацію підприємства; статистико-економічний аналіз – для вивчення, порівняння і наочного відображення емпіричних даних з досліджуваних питань; обґрунтування низки завдань та розробки рекомендацій щодо організації переходу від спеціалізації виробництва підприємства до диверсифікації його діяльності; для аналізу показників, які характеризують цей процес; метод формалізації – для розробки методичних рекомендацій щодо формування портфеля стратегій підприємницької діяльності для спеціалізованих підприємств промисловості; економіко-математичний метод – для розробки методичного підходу відносно забезпечення підприємства прогнозованою масою прибутку й умовами стійкого функціонування через інструмент визначення оптимального рівня диверсифікації діяльності підприємства; графічне моделювання – для наочного зображення статистичного матеріалу й схематичного подання ряду теоретичних та практичних положень дисертаційної роботи.

Інформаційну основу дослідження склали законодавчі акти Верховної Ради України, укази Президента, інформаційно-аналітичні матеріали до парламентських слухань Кабінету Міністрів України, аналітичні огляди та статистичні дані Держкомстату України й Харківського обласного комітету статистики, а також офіційні дані статистичної звітності та документація окремих промислових підприємств Харківського регіону.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:

вперше:

розроблена з використанням технологій кластерного аналізу класифікація підприємств на підставі комплексної ознаки, що визначає можливість диверсифікації їх діяльності;

удосконалено:

методичні підходи до розробки стратегій диверсифікації через інструменти структури відтворювального процесу з метою їх пристосування до спеціальних умов діяльності підприємств;

методичні основи оцінки нормативних границь синергетичного ефекту з урахуванням множини факторів, що забезпечують умови стійкого функціонування підприємств, і метод розрахунку елементів цього ефекту;

методичний підхід до визначення оптимального рівня диверсифікації діяльності підприємства, який забезпечує досягнення прогнозованої маси прибутку;

дістали подальший розвиток:

визначення сутності та змісту поняття "диверсифікація діяльності підприємств" для умов антикризового управління, що дозволяє суб'єктам ринку визначити альтернативні напрями розширення сфер діяльності;

класифікація видів та напрямів диверсифікації діяльності підприємств, її передумови, мотиви і цілі.

Практичне значення одержаних результатів роботи полягає в тому, що їх впровадження в практичну діяльність промислових підприємств при здійсненні диверсифікації дозволить розробити стратегію подальшого ефективного функціонування, обрати раціональні напрямки розвитку. Серед таких практичних результатів слід відзначити реалізацію методичних рекомендацій щодо удосконалення формування диверсифікаційного портфеля, перерозподілу ресурсів між видами діяльності, а також управління диверсифікацією діяльності підприємств у цілому.

Наукові результати дисертаційної роботи знайшли практичне застосування в ряді підприємств м. Харкова, що підтверджується відповідними актами та довідками (ЗАТ "Харківдрев", довідка №219 від 14.07.04 р.; АТ "Комфорт", довідка №47 від 14.07.04 р.).

Особистий внесок здобувача. Наукові положення, розробки і висновки дисертаційної роботи є особистим здобутком автора в галузі диверсифікації діяльності підприємств в умовах трансформаційної економіки і мають відображення в 10 наукових працях, з яких 9 – одноособові. З наукової праці, опублікованої у співавторстві, в дисертаційній роботі використано лише ті положення, які є результатом особистого дослідження здобувача (у дужках вказано номер праці за списком, який подано в авторефераті): розглянуті напрямки реформування системи державного контролю підприємств в умовах диверсифікації [5].

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційного дослідження оприлюднено на V Міжнародній науково-практичній конференції "Наука і освіта – 2002" (м. Дніпропетровськ, 2002), II міжвузівській науково-практичній конференції студентів та молодих вчених (м. Харків, 2002), Всеукраїнській науково-практичній конференції "Україна наукова'2002" (м. Дніпропетровськ, 2002), на Міжнародній науково-практичній конференції "Динаміка наукових досліджень" (м. Дніпропетровськ, 2002).

Публікації. Основні результати і висновки дисертаційної роботи опубліковано в 10 наукових роботах, у тому числі 5 робіт – у наукових журналах, 5 робіт – у збірниках наукових праць, що визнані ВАК України фаховими з економіки. Загальний обсяг – 3,25 ум.-друк. арк., із них особисто автору належить 3,13 ум.-друк. арк.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Робота викладена на 178 сторінках машинописного тексту, в тому числі 26 таблиць – на 31 сторінці, 35 рисунків – на 22 сторінках, список використаних літературних джерел з 125 найменувань – на 11 сторінках, додаток – на 13 сторінках. Обсяг основного тексту дисертації – 154 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету, задачі, предмет і об'єкт дослідження, відображено наукову новизну, практичне значення отриманих результатів запропонованих рекомендацій.

У першому розділі – "Теоретичні основи диверсифікації діяльності підприємств у ринковій економіці" – розглянуто основні передумови диверсифікації діяльності підприємств; визначено необхідність диверсифікації в умовах антикризового управління; уточнено сутність та зміст поняття "диверсифікація діяльності підприємств", класифікацію видів та напрямків диверсифікації.

Необхідність диверсифікації діяльності підприємств в трансформаційній економіці обумовлена відсутністю в антикризовому управлінні стратегії і тактики розвитку промислових підприємств. Узагальнення в дисертації робіт вітчизняних та зарубіжних вчених з проблем диверсифікації свідчать про відсутність єдиного підходу до визначення самого поняття "диверсифікація". На основі аналізу та узагальнення формулювань цього поняття в дисертації запропоновано визначити диверсифікацію діяльності підприємств як елемент антикризового управління, який включає до себе як розширення асортименту виробленої продукції або спектра наданих послуг з допомогою нових технологій і технічних рішень, так і вихід за межі основної діяльності з метою забезпечення стабільних умов функціонування підприємства за рахунок, перш за все, внутрішніх резервів інноваційного розвитку.

Для більш повного відображення сутності та змісту диверсифікації діяльності підприємств з використанням теорії множин побудовано теоретичну модель диверсифікації діяльності підприємства, що включає множину альтернативних її варіантів (промислову, інвестиційну, фінансову сфери та інші статутні види діяльності).

В дисертації доведено, що необхідність переходу підприємства від спеціалізації до диверсифікації обумовлена наступними причинами: невідповідність структури виробництва структурі потреб ринку, нерівномірний розвиток галузей економіки, падіння норм прибутку в традиційному виробництві, недосконала система оподаткування, розвиток науково-технічного прогресу. У роботі встановлено, що прийняттю рішення про диверсифікацію передує визначення техніко-технологічних, економічних, фінансових, соціальних, стратегічних мотивів диверсифікаційної політики.

Практика свідчить, що саме диверсифікація діяльності підприємств в умовах трансформаційної економіки знімає протиріччя, які виникають у сфері виробництва (протиріччя продуктивних сил, обмеженість ресурсів і наявність відходів у виробництві, протиріччя товару як продукту виробництва) й обігу традиційного продукту (протиріччя товару як предмета споживання). Ці протиріччя диверсифікація вирішує не лише позитивно, а й нейтрально, що створює передумови для виникнення нових протиріч, тому в процесі функціонування підприємства цикли диверсифікації послідовно змінюють один одного, забезпечуючи позитивну тенденцію еволюції діяльності та розвитку підприємства, додаючи йому гнучкості й адаптивності.

Визначені в дисертації передумови, мотиви та цілі диверсифікації діяльності підприємства показано на рис.1.

З перерахованих на рис. 1 цілей диверсифікації діяльності підприємств в якості основних визначено: збереження тенденцій та прискорення розвитку підприємства, збільшення обсягів продажів, скорочення витрат, збільшення рентабельності, зменшення залежності від контрагентів, зменшення підприємницького ризику, зміна та оновлення асортименту та номенклатури продукції; розширення видів послуг; створення конкурентних переваг, досягнення соціальних цілей.

Потреби ринкової економіки визначили розвиток наступних видів диверсифікацій діяльності підприємств: диверсифікація у зв’язаних галузях, в непов’язаних галузях; диверсифікація, пов’язана з потребами, з технологією; змушена, ланцюгова диверсифікації; галузева, багатогалузева, географічна, глобальна диверсифікації.

За принципом збереження синергетичного ефекту всі види стратегій диверсифікації можуть класифікуватися на конгломератну (або латеральну) і синергетичну (яку, в свою чергу, підрозділяють на концентричну, горизонтальну і вертикальну).

В дисертації встановлено, що вибір підприємством типу диверсифікації залежить від специфіки самого підприємства і, в першу чергу – від його цілей, структури бюджету, мобільності капіталу і розміру підприємства, що диверсифікується.

У другому розділі – "Управління диверсифікацією діяльності підприємств" – розглянуто принципи управління диверсифікацією діяльності підприємств; зроблено оцінку зовнішніх та внутрішніх факторів диверсифікації; проаналізовано техніко-економічний стан підприємств Харківського регіону та виділено фактори, введення в дію яких зробить можливим розвиток диверсифікації підприємства та позитивно вплине на ефективність його функціонування.

Проведені дослідження діяльності промислових підприємств показали необхідність управління її диверсифікацією з дотриманням принципів позитивної тенденції еволюції підприємства, стратегічної гнучкості, синергізму, актуальності та конкурентної переваги.

В дисертації уточнено зміст загальних функцій управління диверсифікацією діяльності підприємств (прогнозування, планування, організації, мотивації, обліку, контролю, аналізу, регулювання й координації), показана відмінність від змісту функцій управління виробництвом через розходження предметів, цілей і задач.

В дисертації обґрунтовано та досліджено зовнішні та внутрішні фактори диверсифікації діяльності підприємств, перелік яких подано на рис. 2.

Виконаний за обґрунтованою в дисертації методикою аналіз техніко-економічного стану промислових підприємств Харківської області показав нелінійну залежність функцій доходів та витрат від обсягів виробництва, у зв’язку з чим коефіцієнт прибутковості за будь-яким із варіантів диверсифікації може бути різним при різних обсягах виробництва.

Велика різноманітність дій і процесів розвитку підприємств, умов їх функціонування та впливу зовнішніх і внутрішніх факторів на проведення диверсифікації обумовила необхідність формулювання гіпотези щодо наявності деяких однорідних груп, яких доцільно було б виділити за рівнем диверсифікації.

Рис. 2. Внутрішні та зовнішні фактори диверсифікації діяльності підприємств

Для угрупування машинобудівних підприємств за рівнем диверсифікації досить ефективно можуть бути використані методи кластерного аналізу, що дозволяють сформувати групи-кластери однорідних об'єктів. (У табл. 1 показано розподіл підприємств Харківського регіону за кластерами).

Таблиця 1

Розподіл підприємств за кластерами

Номер та назва кластера | Назва підприємства

1. Підприємства-лідери | 4. ВАТ "Харківський завод агрегатних верстатів"

12. ВАТ "Харківський завод електротранспорту"

15. ВАТ "Турбоатом"

17. ВАТ "Комунар"

2. Основна група підприємств | 2. КП "Завод "Червоний промінь"

3. ВАТ "Гідропривід"

5. ВАТ "Харківський верстатобудівельний завод"

9. ВАТ "Автрамат"

10. АТЗТ "Завод "Червоний Жовтень"

11. ЗАТ "Харківський вагонобудівельний завод"

13. ВАТ "Харківський тракторний завод"

16. ВАТ "Харківський підшипниковий завод"

18. ВАТ "Лозівський ковальсько-механічний завод"

3. Підприємства-"аутсайдери" | 1 ВАТ "Завод "Світло Шахтаря"

6. ВАТ "Укрелектромаш"

7. ЗАТ "Харківський велосипедний завод ім. Г. І. Петровського"

8. ВАТ "Завод ім. Фрунзе"

14. ВАТ "Завод "Потенціал"

До першої групи ввійшли підприємства галузі з високим рівнем рентабельності діяльності переважно за рахунок неосновних її видів. Середній рівень рентабельності підприємств другої групи обумовлений переважно високим рівнем організації виробництва основної продукції. Третю групу сформували підприємства-"аутсайдери" з незадовільним фінансовим станом, низьким рівнем модернізації виробництва, високою питомою вагою основної діяльності.

Для виділення та уточнення факторів, які найбільш впливають на показник рентабельності в умовах диверсифікації, було здійснено розподіл підприємств за комплексною ознакою, що визначає можливість диверсифікації їх діяльності. Кластерний аналіз промислових підприємств Харківського регіону дозволяє зробити висновок, що факторами, які найбільш впливають на показник рентабельності в умовах диверсифікації діяльності, є питома вага доходів неосновної діяльності в загальному обсязі реалізації продукції (робіт, послуг), що багато в чому визначає кількісну характеристику ступеня диверсифікації підприємств, і ступінь зносу основних засобів, який дає якісну характеристику виробничого потенціалу досліджуваних підприємств машинобудування Харківського регіону. Дослідженнями було встановлено, що кожна з груп підприємств повинна обирати свій спосіб диверсифікації.

У третьому розділі – "Методичні рекомендації щодо здійснення диверсифікації діяльності підприємств" – обґрунтовано стратегію переходу від спеціалізації виробництва підприємства до диверсифікації його діяльності; запропоновано методичний підхід до визначення оптимального рівня диверсифікації діяльності підприємства, який забезпечується досягненням прогнозованої маси прибутку.

Перехід підприємства від спеціалізації виробництва до диверсифікації діяльності вимагає спеціальної підготовки. Ця підготовка є складним комплексом взаємопов’язаних компонентів, який реалізується в декілька етапів: прийняття рішення про підготовку до диверсифікації; підготовка до диверсифікації, проведення диверсифікації, післядиверсифікаційні заходи. При підготовці до диверсифікації рекомендується проведення SWOT-аналізу, який дозволяє зробити оцінку сильних та слабких сторін підприємства, а також зовнішніх погроз і можливостей.

У дисертаційній роботі розширено поняття й види синергетичного ефекту. Синергетичний ефект ототожнюється з вигодою, що одержується від вдалої комбінації напрямків підприємницької діяльності: фінансової, промислової та сфери послуг. Нормативні обмеження синергетичного ефекту доцільно визначати з урахуванням множини факторів, що забезпечують умови стійкого функціонування підприємств.

В умовах трансформації національної економіки важливою характеристикою підприємства є його стратегія. Вибір стратегії та її реалізація складають основну суть стратегічного управління. В основу вибору стратегій диверсифікації діяльності підприємства покладено напрямок дії синергетичного ефекту, що одержується підприємством.

Будь-яке підприємство, котре здійснює кілька видів діяльності, може бути розглянуте як сукупність стратегічних бізнес-одиниць, залежність між якими може виявлятися в різних формах. Це необхідно враховувати при формуванні і реалізації будь-якої стратегії диверсифікації. Така стратегія може здійснюватися декількома шляхами, а саме: створенням нового виробництва "з нуля"; інтеграцією; здійсненням спільної діяльності з іншими суб'єктами; придбанням чи злиттям підприємств.

Для виявлення ступеня диверсифікації підприємства та забезпечення її прогресивного розвитку в роботі запропоновано використовувати матрицю коефіцієнтів стратегічної залежності бізнес-одиниць, яка показує не тільки стратегічну залежність однієї стратегічної бізнес-одиниці від іншої, але й вплив обраної системи бізнес-одиниць на діяльність підприємства в цілому.

Традиційно в літературі ступінь диверсифікації діагностується в системі двох координат (X; Y) без визначення сутності їх змісту. В дисертаційній роботі запропоновано використання тримірного виміру (RENT; K_IZN; N_D), що дозволяє точніше виконати поставлене завдання.

В дисертації запропоновано технологію розв’язання задачі вибору оптимального варіанта диверсифікації, вирішення якої дозволяє охарактеризувати прийнятні варіанти диверсифікації діяльності підприємств при оптимальному використанні наявних на підприємстві ресурсів, та досягненні запланованого рівня прибутку.

Дослідження показало, що одержання синергетичного ефекту забезпечує стійку роботу підприємства. В дисертації визначено нормативні границі (межі) синергетичного ефекту. У якості нормативу синергетичного ефекту обрано відхилення фактичного прибутку підприємства від прогнозованого рівня не більше ніж на середнє квадратичне відхилення, що по модулю не повинно перевищувати припустиму величину (10 –25%).

В дослідженнях диверсифікації доцільно виділяти наступні види синергетичного ефекту: початковий синергізм (зміна потреби в інвестиціях, зміна часу на нагромадження капіталу, входження в нову галузь чи вихід на новий ринок і досягнення конкурентоспроможності) та поточний синергізм, що характеризується додатковим прибутком чи збитком, який одержується за рахунок зміни часу, поточних витрат і податкових відрахувань.

Використаний в дисертації метод кількісної оцінки складових елементів синергетичного ефекту можна застосовувати при будь-якому способі здійснення диверсифікації: силами підприємства чи інтеграції. В останньому випадку розрахунок ефекту виконується безпосередньо для кожного партнера.

Запропоновано в дисертації інструмент оцінки ефекту диверсифікації з використанням даних, що характеризують діяльність підприємств Харківської області. При цьому ефект диверсифікації визначається рівнем рентабельності, а можливість проведення цього процесу – коефіцієнтом зносу основних засобів та питомою вагою доходів неосновної діяльності в загальному обсязі реалізації продукції (робіт, послуг).

Рис. 3. Графічне представлення ефекту диверсифікації діяльності підприємств

Позначення до рис. 3:

де (вісь z) – коефіцієнт рентабельності активів;

(вісь x) – коефіцієнт зносу основних фондів;

(вісь y) – питома вага неосновної діяльності в загальному обсязі функціонування підприємств;

С – рівень рентабельності, що відповідає критичним точкам (мінімуму, максимуму) коефіцієнта зносу основних засобів та питомої ваги неосновної діяльності в загальному обсязі реалізації продукції (робіт, послуг).

Запропоновані методичні підходи можуть бути використані як інструмент підвищення обґрунтованості управлінських рішень, пов'язаних з визначенням оптимального рівня диверсифікації діяльності підприємства, який у процесі дослідження може підлягати уточненню та коригуванню.

ВИСНОВКИ

Дослідження питань, пов'язаних з теоретичним обґрунтуванням здійснення диверсифікації діяльності підприємств, а також розробкою в дисертаційній роботі методичних рекомендацій щодо переходу від спеціалізації виробництва підприємств до диверсифікації їх діяльності, дозволили зробити наступні висновки:

1. Для управління диверсифікацією діяльності підприємств в умовах трансформаційної економіки доцільно визначити стратегію і тактику розвитку промислових підприємств у кризовому становищі. В роботі було виконано узагальнення, яке дозволяє уточнити сутність та зміст поняття диверсифікації діяльності підприємств як елемента антикризового управління, який включає до себе як розширення асортименту виробленої продукції або спектра наданих послуг з допомогою нових технологій і технічних рішень, так і вихід за межі основної діяльності з метою забезпечення стабільних умов функціонування підприємства за рахунок, перш за все, внутрішніх резервів для інноваційного шляху розвитку. Узагальнення еволюції диверсифікації виробництва нашої держави та зарубіжних країн допомогло уточнити передумови диверсифікації діяльності підприємств – нерівномірність розвитку галузей, регіонів, країн; виявити протиріччя, які вони складають. В дисертації показано, як вирішуються ці протиріччя і які функції при цьому виконує диверсифікація; обґрунтовано циклічний характер розвитку досліджуваного явища.

2. В дисертації встановлено, що прийняттю рішення про диверсифікацію передує визначення техніко-технологічних, економічних, фінансових, соціальних, стратегічних мотивів диверсифікаційної політики, разом с цим переслідуються такі цілі, як збереження тенденцій та прискорення темпів розвитку підприємства, збільшення обсягів продажів, скорочення витрат, збільшення рентабельності, зменшення залежності від контрагентів, зменшення підприємницького ризику, зміна та оновлення асортименту та номенклатури продукції, розширення видів послуг, створення конкурентних переваг, досягнення соціальних цілей та ін.

3. Проведені дослідження стану промислових підприємств показали велику роль і місце управління диверсифікацією підприємницької діяльності в умовах трансформаційної економіки, що ґрунтується на принципах позитивної тенденції еволюції підприємства, стратегічної гнучкості, синергізму, актуальності та конкурентної переваги.

4. При визначенні необхідності диверсифікації діяльності підприємств важливого значення набувають зовнішні та внутрішні фактори. В роботі доведено, що до факторів, які найбільш впливають на показник рентабельності в умовах диверсифікації діяльності, відносяться питома вага доходів неосновної діяльності в загальному обсязі реалізації продукції (робіт, послуг), що багато в чому визначає кількісну характеристику ступеня диверсифікації підприємств, і ступінь зносу основних засобів, який дає якісну характеристику виробничого потенціалу досліджуваних підприємств машинобудування.

5. В умовах трансформації національної економіки важливою характеристикою підприємства є його стратегія диверсифікації. В основу стратегій диверсифікації покладено напрямок дії синергетичного ефекту (позитивний, негативний, нульовий), що одержується підприємством. У роботі виділено наступні види синергетичного ефекту: початковий синергізм (зміна потреби в інвестиціях, зміна часу на нагромадження капіталу, входження в нову галузь чи вихід на новий ринок і досягнення конкурентоспроможності) та поточний синергізм, що характеризується додатковим прибутком чи збитком, який одержується за рахунок зміни часу, поточних витрат і податкових відрахувань.

6. У дисертації відзначено, що реалізація стратегії диверсифікації може здійснюватися декількома шляхами: створення нового виробництва "з нуля"; інтеграція; здійснення спільної діяльності з іншими суб'єктами; придбання чи злиття. Будь-яке підприємство, що здійснює декілька видів діяльності, може бути розглянуте як сукупність стратегічних бізнес-одиниць, залежність між якими може виявлятися в декількох формах.

7. У дисертаційній роботі удосконалено методичний підхід до визначення оптимального рівня диверсифікації діяльності підприємства, який забезпечується досягненням прогнозованої маси прибутку. Доведено, що ефект диверсифікації визначається рівнем рентабельності, а можливість проведення цього процесу – коефіцієнтом зносу основних засобів та питомою вагою доходів неосновної діяльності в загальному обсязі реалізації продукції (робіт, послуг).

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Попова С. М. Матеріальне забезпечення диверсифікації діяльності підприємств // Вісник Національного університету "Львівська політехніка". Логістика: Зб. наук. праць. – № 446. – 2002. – С. 249 – 251.

2. Попова С. М. Необходимость диверсификации деятельности промышленных предприятий в современных условиях Украины // Матеріали V Міжнародної науково-практичної конференції "Наука і освіта – 2002". – Т 14: "Економіка". – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2002. – С. 32 – 33.

3. Попова С. М. Этапы диверсификации деятельности промышленных предприятий // Управління розвитком: Зб. наук. статей. – Харків: ХДЕУ. – 2002. – № 2. – С. 42 – 45.

4. Попова С. М. Фінансове забезпечення проектів диверсифікації діяльності промислових підприємств // Зб. наук. статей за матеріалами ІІ міжвузівської науково-практичної конференції студентів та молодих вчених "Проблеми формування і розвитку фінансово-кредитної системи України" .– Харків: "Штрих", 2002. – С. 245 – 246.

5. Понікаров В. Д., Попова С. М. Вдосконалення економічного контролю малих підприємств в умовах диверсифікації їх діяльності // Матеріали Другої Всеукраїнської науково-практичної конференції "Україна наукова ’2002". – Т. 6: Економіка. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2002. – С. 45 – 46.

6. Попова С. М. Диверсифікація діяльності промислових підприємств як елемент антикризового управління // Економіка розвитку ХДЕУ: Наук. журнал. – Харків. – 2002. – №4(24). – С. 30 – 32.

7. Попова С. М. Мотиви та цілі диверсифікаційної політики в умовах трансформаційної економіки // Матеріали міжнародної. науково–практичної конференції "Динаміка наукових досліджень". – Т. 24: "Економіка". – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2002. – С. 18 – 19.

8. Попова С. М. Використання економіко-математичних моделей в розробці графіків постачання для підприємств в умовах диверсифікації виробництва // Коммунальное хозяйство городов: Науч.-технич. сборник ХГАГХ. – Вып. 48. – Серия: Экономические науки. – К.: Техника, 2003. – С. 81 – 85.

9. Попова С. М. Принципи управління диверсифікацією діяльності підприємств // Вчені записки: Наук. журнал Харківського інституту управління. – Вип. 11. – Харків, 2003. – С. 120 – 124.

10. Попова С. М. Зовнішні та внутрішні фактори диверсифікації діяльності підприємств // Економіка розвитку ХДЕУ: Наук. журнал. –– Харків. – 2004. – №2(30). – С. 99 – 101.

АНОТАЦІЯ

Попова С.М. Диверсифікація діяльності підприємств в умовах трансформаційної економіки. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 – економіка, організація та управління підприємствами. – Харківський державний економічний університет, Харків, 2004.

Дисертація присвячена теоретичному обґрунтуванню здійснення диверсифікації промислових підприємств на прикладі підприємств машинобудування Харківської області, розробці науково-прикладних і методичних рекомендацій щодо переходу від спеціалізації виробництва до диверсифікації діяльності підприємств з метою відновлення їх господарської діяльності і підвищення ефективності функціонування в майбутньому.

У процесі вивчення робіт вітчизняних та зарубіжних вчених з проблеми диверсифікації уточнено економічний зміст поняття "диверсифікація діяльності підприємств" і класифікацію її видів та напрямків, визначено передумови, мотиви і цілі досліджувального процесу.

Проведені дослідження стану промислових підприємств показали велику роль і місце управління диверсифікацією діяльності підприємств. У роботі розкрито зміст відомих принципів та функцій управління, визначено зовнішні і внутрішні фактори диверсифікації.

Обґрунтовано методичні підходи до розробки стратегії переходу від спеціалізації виробництва до диверсифікації діяльності підприємств; зроблено оцінку нормативних границь синергетичного ефекту з урахуванням множини факторів, що забезпечують умови стійкого функціонування підприємств; а також обґрунтовано та запропоновано методичний підхід до забезпечення підприємства прогнозованою масою прибутку й умовами стійкого функціонування на підставі розробленої графічної моделі ефекту диверсифікації.

Ключові слова: диверсифікація діяльності, антикризове управління, види та рівень диверсифікації, стратегія, кластерний аналіз, синергетичний ефект.

АННОТАЦИЯ

Попова С.М. Диверсификация деятельности предприятий в условиях трансформационной экономики. – Рукопись.

Диссертация на получение научной степени кандидата экономических наук за специальностью 08.06.01 – экономика, организация и управления предприятиями. – Харьковский государственный экономический университет, Харьков, 2004.

Диссертация посвящена теоретическому обоснованию осуществления диверсификации промышленных предприятий на примере предприятий машиностроения Харьковской области, разработке научно-прикладных и методических рекомендаций относительно перехода от специализации производства к диверсификации деятельности предприятий с целью восстановления их хозяйственной деятельности и повышения эффективности функционирования в будущем.

В процессе изучения работ отечественных и зарубежных ученых по проблеме диверсификации уточнено экономическое содержание понятия "диверсификация деятельности предприятий" и классификацию его видов и направлений, определены предпосылки, мотивы и цели исследуемого процесса.

Проведенные исследования состояния промышленных предприятий показали большую роль и место управления диверсификацией деятельности предприятий. В работе раскрыто содержание известных принципов и функций управления, а также определены внешние и внутренние факторы диверсификации деятельности предприятий. Автором также предложен методический поход к классификации предприятий по уровню эффективности деятельности, модернизации производства и удельному весу доходов основной деятельности в общем объёме реализации продукции, который осуществляется с помощью итеративных методов кластерного анализа, позволяющего сгруппировать предприятия по степени готовности к проведению диверсификации деятельности предприятий.

В работе обоснованы методические подходы к разработке стратегии перехода от специализации производства к диверсификации деятельности предприятий через инструменты структуры воспроизводственного процесса; сделана оценка нормативных границ синергетического эффекта с учетом множества факторов, которые обеспечивают условия устойчивого функционирования предприятий, предложен метод расчёта его элементов.

Автором также обоснован и предложен методический поход к обеспечению предприятия прогнозируемой массой прибыли и условиями устойчивого функционирования на основании разработанной графической модели оценки эффекта диверсификации, где эффект диверсификации определяется уровнем рентабельности, а возможность проведения этого процесса – коэффициентом износа основных средств и удельным весом доходов неосновной деятельности в общем объёме реализации продукции (работ, услуг).

Ключевые слова: диверсификация деятельности, антикризисное управление, виды и уровень диверсификации, стратегия, кластерный анализ, синергетический эффект.

SUMMARY

Popova S. N. Diversification of enterprises' activity under the conditions of transformational economy. – Manuscript.

The thesis on competition of a scientific degree of the candidate of economic sciences in specialty 08.06.01 – economy, organization and management of the enterprises. – Kharkiv State University of Economics, Kharkiv, 2004.

The thesis is devoted to the theoretical substantiation of realizing of industrial diversification on the example of Kharkiv region machine-building enterprises and to the development of the scientific – applied and methodological recommendations with the purpose of transition from the specialization of the productive activity to the diversification activity of enterprises with the aim of their economic activity reconstruction and increase of their function efficiency in future.

In the process of study of national and foreign scientific works on the problem of diversification, the economic meaning of the notion "diversification of the industrial economic activity" has been stated. The classification of its aspects and directions has been defined with the consideration of the aims and motivation of investigated processes.

The carried out analysis of the conditions of the industrial enterprises has shown the great role of the diversification of economic activity on these enterprises and their internal and external diversification factors.

The methodological approaches to the development strategies of the transition from the specialization of the production to the diversification of the industrial activity have been grounded. The evaluation of the synergetic effect norms has been done. The methodological approach to the forecasted surplus and stable function of the developed graphic model of the diversification effect has been proposed.

Key words: diversification of activity, anti-recessionary management, kinds and a level of diversification, strategy, klasster's synergetic effect analysis, synergetic effect.

ПОПОВА СВІТЛАНА МИКОЛАЇВНА

ДИВЕРСИФІКАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ

В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЙНОЇ ЕКОНОМІКИ

Спеціальність 08.06.01. – економіка, організація і

управління підприємствами

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Підписано до друку ____.____.2004р. Формат 60x84 1/16

Наклад 100 прим. Умов. друк. арк. 0,9.

Друк на різографі. Ціна договірна. Зам. № б/н.

СПД ФО Степанов В.В. м. Харків, вул. Ак. Павлова, 311