Київський національний університет

імені Тараса Шевченка

ПОЛОВКО СЕРГІЙ МИКОЛАЙОВИЧ

УДК 343.73

Правове регулювання банківських валютних

операцій в Україні

Спеціальність: 12.00.07 - теорія управління; адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Київ - 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі конституційного та адміністративного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат юридичних наук, доцент Кадькаленко Сергій

Тимофійович, Київський національний університет, доцент

кафедри конституційного та адміністративного права

юридичного факультету.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор Рябченко Олена Петрівна,

Національний університет внутрішніх справ МВС України,

професор кафедри адміністративного права та

адміністративної діяльності органів внутрішніх справ.

кандидат юридичних наук, доцент Нечай Ганна Анатоліївна,

Український інститут розвитку фондового ринку,

провідний спеціаліст

Провідна установа: Інститут держави і права імені В.М. Корецького

Національної академії наук України, м. Київ.

Захист відбудеться 16 квітня 2004 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.04 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58.

Автореферат розісланий 13 березня 2004 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Н.Г. Шукліна

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність досліджуваної теми. Утворення незалежної держави, активізація міжнародних економічних відносин та загальнолюдських стосунків стали чинниками, що зумовили створення в Україні власної законодавчої бази з питань здійснення зовнішньоекономічної діяльності та її невід’ємної частини - законодавства про регулювання валютних операцій. Активізація та інтенсифікація валютних відносин і валютних операцій обумовили необхідність вдосконалення їх державного регулювання і появу нормативних актів, якими врегульовано широке коло валютних відносин. Крім того, на 01.11.2003 року понад 140 банків мали банківські ліцензії та письмові дозволи на право здійснення операцій з валютними цінностями, що є одним з підтверджень того, наскільки широко валютні відносини розповсюджені у вітчизняній економіці.

Питання валютних відносин і державного управління ними - валютного регулювання - все частіше стають предметом обговорення науковців, практиків та широкої громадськості. Іноді ж вони постають досить гостро у масштабах країни та вимагають термінового вирішення і вжиття заходів екстраординарного характеру. Прикладом можуть бути події, які розгорнулись навколо втілення в Україні вимог FATF (Група з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей) і привели до відчутних змін у правовому регулюванні валютних операцій у сторону посилення контролю за ними з боку держави.

Усе гостріше постає необхідність лібералізації валютного ринку України та законодавчого впорядкування відносин на ньому. Відсутність сьогодні в Україні чіткого, системного та науково обґрунтованого механізму державного регулювання валютних операцій цілком очевидна, про що, зокрема, йтиметься у нашому дослідженні. Такий стан речей не повинен фіксуватися надовго, оскільки у разі його збереження жорсткість режиму валютного регулювання може стати гальмом на шляху розвитку експортного та інвестиційного потенціалу вітчизняної економіки і уповільнити інтеграцію України до світового співтовариства.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана у контексті загального плану роботи кафедри конституційного та адміністративного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Вона випливає з цільової комплексної програми “Вдосконалення правового становища суб’єктів господарської діяльності в умовах формування ринкової економіки України” (номер державної реєстрації 0198 W 004863), що розроблялась на юридичному факультеті у період із 1 січня 1997 року до 31 грудня 2000 року і є складовою частиною комплексної теми “Формування механізму реалізації та захисту прав та свобод громадян в Україні” (розробляється з 1 січня 2000 року).

Мета дослідження полягає у розкритті змісту дії фінансово-правових норм, якими регулюються відносини у сфері здійснення валютних операцій, їх місця у системі валютно-правового регулювання, а також у виявленні ефективності втілення за їх допомогою валютної політики Української держави. Ця мета обумовила завдання, які поставлені у процесі роботи на дисертацією:

дослідити валютні операції як правову категорію, їх систему і види;

проаналізувати поняття, зміст і правове регулювання валютних операцій в Україні;

зосередити основний напрям дослідження на питаннях державного регулювання валютних операцій, окремих його інструментів і механізмів, проаналізувати їх систему;

сформулювати висновки щодо вдосконалення правового регулювання валютних операцій і здійснення їх на практиці, а також вдосконалення відносин з управління валютним ринком України, його регулювання і контролю за валютними операціями.

У роботі увагу зосереджено на таких аспектах цієї теми, як державне управління валютним ринком України і регулювання валютних операцій та участь у ньому уповноважених банків. Аналіз застосування і правового регулювання цивільно-правових договорів, на підставі яких реалізуються валютні операції, є проблемою, що потребує окремого дослідження, тому автор не розглядав їх у своєму дисертаційному дослідженні.

Об’єкт і предмет дослідження. Об’єктом дослідження у цій роботі є публічно-правові відносини у сфері державного регулювання валютних операцій. З об’єктом цього дослідження пов’язаний особливий предмет - правовий режим здійснення валютних операцій, вплив на них з боку держави. Увага зосереджена саме на банківських валютних операціях, оскільки банківська система посідає центральне місце у регулюванні і контролі валютних операцій. Йдеться про регулювання валютних операцій різних суб’єктів та різних типів, за умови, що вони здійснюються через банки або ж за їх участю, у тому числі і за участю Національного банку України.

Предметом дослідження є фінансово-правові норми, якими виражається воля і забезпечуються інтереси держави у сфері регулювання валютних відносин, валютного ринку України і створюється режим правового регулювання валютних операцій.

Методологічною основою дослідження стала сукупність методів юридичного аналізу, дослідження юридичної форми фінансових відносин.

Діалектичний метод зумовлює дослідження питань валютно-правового регулювання з урахуванням суперечностей, що закладені у природі цих відносин, аналізі інтересів сторін, держави, міжнародних та іноземних інституцій, постійній змінюваності валютних відносин тощо. Особливе значення має розгляд цих питань у єдності їх економічного змісту і правової форми, розмежування яких вимагає і застосування формально-логічного методу.

Системний підхід дозволяє розглядати валютні операції як явище у системі валютних відносин і їх правового регулювання, зважено оцінити сукупність валютних відносин і їх загальний результат та його суспільне значення, надати системного характеру державному управлінню ними.

Історико-правовий метод є невід’ємною частиною будь-якого юридичного дослідження, однак у сфері валютних операцій він має певні об’єктивні обмеження, оскільки за часів існування Радянського Союзу валютні операції не мали широкого розповсюдження, а справжній розвиток вони отримали лише за умов відкритої ринкової економіки.

Застосування порівняльного методу має два аспекти - співставлення правового регулювання валютних операцій в Україні із процесами у світі, іноземних державах та країнах, які щойно почали розвивати свою валютну систему.

Особливе методологічне значення мало застосування висновків та фактографічних даних економічної науки, які, однак, не можуть бути прямо застосовані у процесі юридичного дослідження, аналізу, а потребують переведення у площину юридичних категорій і можуть лише використовуватися у роботі, але не становити її зміст. Використання досліджень економічного характеру зводиться, насамперед, до аналізу їх висновків.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що правові питання здійснення валютних операцій у цій роботі досліджені з позицій їх фінансово-правового регулювання, режиму здійснення, розкриття природи державного впливу на валютний ринок України та операції, що здійснюються на ньому. Основна увага зосереджена на характеристиці та розкритті змісту державного регулювання валютних операцій і окремих його складових. Регулювання валютних операцій розглядається не у загальному контексті валютних відносин, а з деталізацією окремих аспектів державного впливу на них. До того ж, через швидку зміну підзаконних нормативних актів, які, на жаль, сьогодні містять найбільш значну частину норм права, що регулюють валютні операції в Україні, зза останній час ця проблема набула нових рис та характеристик, які потребують детального вивчення.

Як результат дослідження на захист виносяться такі положення:

1) правовий режим обмежень та засоби валютного регулювання визначаються, головним чином, змістом валютної політики України і необхідністю підтримання стабільності національної грошової одиниці - гривні. За цих умов їх зміна шляхом вдосконалення валютного регулювання залежить від об’єктивних обставин і волі органів політичної влади, яка має втілюватися в Основних напрямах грошово-кредитної політики України, які розроблює Рада Національного банку України;

2) правове регулювання валютних відносин має владний, імперативний, публічний і тим самим фінансово-правовий характер, водночас передбачаючи договірний характер здійснення більшості валютних операцій;

3) з метою вдосконалення валютного законодавства необхідно прийняти Закон про валютне регулювання, а також систематизувати численні нормативні акти НБУ щодо відносин на валютному ринку України та вдосконалити правові форми його діяльності. Вносяться пропозиції щодо структури Закону;

4) необхідні більш точні визначення валюти, валютних цінностей, валютних операцій, розмежування їх із суміжними категоріями, зокрема, розмежування понять “іноземна валюта”, “валютні цінності” та “гроші”, понять “валютні операції” та “угоди (правочини) з валютними цінностями”;

5) з метою більш багатогранного і глибокого розуміння суті і змісту валютних операцій необхідно розробити їх детальну класифікацію, в якій слід виділити нові види операцій. Зокрема, пропонується поділ валютних операцій за їх характером на поточні та капітальні, а також їх поділ за економічним змістом;

6) слід виділити в окрему систему, що має власні категорії, державне регулювання валютних операцій, режим їх обмежень, інструменти валютного регулювання, та провести розмежування понять “валютне” і “валютно-правове” “регулювання”. Таким чином буде підкреслений публічно-правовий характер відносин, пов’язаних із державним регулюванням валютних відносин, засоби впливу держави на валютні відносини будуть розмежовані на правові та економічні;

7) необхідне зміцнення правових засад валютної політики і управління валютними відносинами, зокрема, слід вжити конкретних заходів щодо втілення у валютних відносинах принципу верховенства закону. Так, пропонується закріпити сукупність інструментів (засобів) державного регулювання валютних операцій на рівні закону і також на рівні закону передбачити чіткі межі повноважень Національного банку України по запровадженню нових і модифікації вже існуючих засобів їх регулювання;

8) необхідно вдосконалити правове регулювання відносин, що виникають у сфері ліцензування валютних операцій, обов’язкового продажу валюти, розрахункових відносин тощо.

Практичне значення одержаних результатів полягає у формулюванні висновків та пропозицій з проблематики державного регулювання валютних операцій в Україні з метою їх вдосконалення. Ці результати можуть бути використані у навчальному процесі при викладанні курсу фінансового права та спеціальних курсів, у наукових дослідженнях при подальшій науковій розробці питань правового регулювання валютних відносин, у законотворчій роботі органів державної влади та управління, а також у практичній діяльності учасників валютних відносин.

Особистий внесок здобувача полягає, перш за все, в самостійній ініціативній постановці питання про валютні операції, їх дослідженні, формулюванні деяких концептуальних підходів, внесенні конкретних пропозицій і висновків, що виносяться на захист.

Апробація результатів дослідження. Теоретичні положення, принципові ідеї і висновки дослідження були викладені в авторських публікаціях, перелік яких наведено нижче, а також були використані автором у виступі на науково-практичній конференції “Міжнародний досвід та реалії України”, що відбулася 05.02.2003 року в Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України, у роботі Першої фондової торговельної системи, членом Банківського комітету якої є автор, у пропозиціях, висловлених автором у ході роботи Асоціації українських банків, зокрема, її постійно діючої Комісії з питань боротьби з легалізацією доходів, отриманих злочинним шляхом, членом якої він є, у роботі закритого акціонерного товариства “Альфа-Банк”, співробітником якого є автор, та у роботі закритого акціонерного товариства “Науково-виробниче підприємство “Райз-Агро”, а також при виконанні науково-дослідних робіт Науково-дослідним економічним інститутом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України.

Публікації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження опубліковані у шести статтях у фахових наукових виданнях.

Структура дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків (як до кожного розділу, так і до роботи у цілому), списку використаних джерел (всього 260 найменувань) та викладу виносок. Загальний обсяг основного тексту дисертації - 178 сторінок.

Основний зміст дисертаційної роботи

У Вступі дисертаційної роботи обґрунтовується актуальність і розкривається ступінь наукової розробки обраної теми, визначається предмет і об’єкт, мета та коло основних завдань, відзначається теоретична та практична значимість роботи, її наукова новизна, методологічні, теоретичні та нормативні основи дослідження обраної теми, наводяться дані щодо апробації та публікації результатів дослідження.

Розділ перший “Поняття валютний цінностей та валютних операцій” дослідження присвячений розкриттю змісту ключових понять, без розуміння яких неможливий повноцінний аналіз питань державного регулювання валютних операцій, і складається з двох підрозділів. Розділ включає у себе два підрозділи і висновки.

У першому підрозділі “Поняття валютних цінностей за законодавством України” досліджуються наявні у літературі визначення понять “валюта”, “валютні цінності” та відзначається, що з точки зору валютного регулювання валютою слід визнавати будь-які офіційні грошові одиниці, незалежно від того, чи визнані останні в якості засобу платежу світовим ринком. У цьому аспекті фінансово-правовий термін “валюта” має багато спільних рис із терміном “гроші” у тому значенні, в якому останній звичайно вживається у цивільному праві. Аналізуються визначення валютних цінностей, передбачені чинним законодавством України, їх переваги та недоліки. Відзначається необхідність формулювання єдиного визначення цього терміну замість кількох, що передбачені зараз, перегляду норм, що відносять до валютних цінностей цінні папери та платіжні документи та пропонується з метою уникнення прогалин у валютному регулюванні дещо розширити коло валютних цінностей. Наводяться визначення поняття “валютні цінності”, сформульовані автором.

Центральне місце у другому підрозділі “Поняття та система валютних операцій” посідає питання про поняття валютних операцій, законодавче визначення яких дає Декрет Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання та валютного контролю”. Аналіз цього визначення свідчить про його нечіткість на недосконалість, зокрема, через те, що виходячи з режиму правового регулювання, операції, які не впливають на якісний стан валюти, але формально підпадають під ознаки валютних, по суті не є такими (наприклад, інкасація або відповідальне зберігання банками коштів у іноземній валюті). Валютними слід у будь-якому випадку вважати лише операції, що приводять до якісної зміни стану валютних цінностей. Проведено аналіз відмінностей між термінами “валютна операція” і “валютна угода (правочин)”.

Продовженням питання про поняття і суть валютних операцій є питання про їх систему. У загальному вигляді перелік валютних операцій за їх групами дає Декрет, який ділить їх на три основні групи. Значна кількість видів і підвидів валютних операцій призводить до деякої різниці в їх класифікації і у дещо різному відношенні до окремих видів операцій в економічній та юридичній літературі (наприклад, до конверсійних операцій, операцій з чеками, пластиковими картками та інших). У роботі підкреслюється необхідність відмежування від економічних підходів до систематизації валютних операцій та потреба в їх поділі їх на поточні та капітальні, валютні операції резидентів і нерезидентів тощо. Водночас аналізуються недоліки чинного визначення термінів “резиденти” і “нерезиденти” та формулюються пропозиції щодо їх усунення.

Розділ другий “Основи державного регулювання банківських валютних операцій в Україні” присвячений найзагальнішим засадам державного регулювання валютних операцій і складається з п’яти підрозділів і висновків.

Підрозділ перший “Поняття, зміст, правовий режим та методи державного регулювання валютних операцій в Україні” містить ключові положення з тематики розділу. У результаті проведеного аналізу констатується, що необхідність здійснення валютного регулювання обумовлюється роллю держави в умовах ринкової економіки, станом національної валюти та іншими чинниками. Розглянуті функції та межі участі держави у сфері управління валютним ринком. Відзначається, що у літературі застосовуються терміни “державне регулювання”, “державне управління”, “валютне регулювання”, “валютна політика”, які мають єдиний напрямок, але неоднакове значення. У зв’язку з цим розглядається питання про співвідношення термінів “валютне регулювання” і “валютний контроль” і “валютно-правове регулювання”, у результаті чого сформульовано висновок про те, що поняття “валютне регулювання” і “валютно-правове регулювання” різні, оскільки перше є здебільшого економічним, а друге - правовим. Зроблено висновок про те, що поняття “валютне регулювання” і “валютно-правове регулювання” співвідносяться як економічний зміст і правова форма. Валютно-правове регулювання є формою здійснення діяльності держави у сфері валютних відносин і здійснюється через механізм валютних обмежень і валютного контролю. Валютні обмеження передбачають заходи регулювання валютних операцій резидентів і нерезидентів. Валютне регулювання здійснюється як за допомогою права, так і шляхом застосування економічного механізму.

Особливе місце відведено питанням правового режиму і методам регулювання валютних операцій та його засобам, які застосовуються у процесі валютного регулювання і за допомогою яких здійснюється вплив держави на валютні відносини. У найбільш загальному вигляді всі інструменти (засоби) державного регулювання валютних відносин можна розподілити на дві групи - ринкові та адміністративні.

Ринкові інструменти включають у себе, як відзначається у літературі, інструменти прямого регулювання (валютні інтервенції, дисконтна політика) та інструменти побічного регулювання (грошово–кредитного, інструменти бюджетно–податкового та зовнішньоторговельного). Вони не є предметом цієї роботи.

У результаті до числа специфічних правових інструментів (засобів) валютного регулювання можна віднести, зокрема, обов’язковий продаж валюти, регулювання валютного курсу шляхом встановлення офіційного курсу гривні щодо іноземних валют, встановлення лімітів валютної позиції, ліцензування валютних операцій.

Наслідком валютного регулювання є створений за допомогою правових норм певний режим, в якому знаходяться учасники валютних операцій, і який можна охарактеризувати як сукупність методів, способів впливу на певні групи відносин і їх учасників і створену у результаті цього сукупність прав і обов’язків учасників валютних правовідносин. При цьому валютне регулювання і валютний режим відрізняються між собою: якщо валютне регулювання є сукупністю дій держави в особі уповноважених нею органів, то режим валютного регулювання є фактичним його наслідком. Він є певною цілісністю і може відрізнятись від заданих показників регулювання. Так, законодавство України прямо не визначає заборону на здійснення спекулятивних і хеджувальних операцій, однак у кінцевому підсумку їх здійснення на валютному ринку України практично є неможливим.

Валютні обмеження - це законодавча чи адміністративна заборона, лімітування і регламентація операцій резидентів і нерезидентів з валютою та іншими валютними цінностями. Режим обмежень спрямований на визначення кола суб’єктів валютних правовідносин, їх прав і обов’язків, об’єкта валютних правовідносин, його ціни (валютного курсу), порядку проведення операцій, заборону окремих операцій або операцій з окремими видами валют та інші умови здійснення валютних правовідносин.

Таким чином, режим валютного регулювання є самостійною категорією, яка має віднайти своє місце в основному законодавчому акті про валютне регулювання і валютний контроль, як і основні його принципи, які мали б основоположне значення у процесі регулювання валютних операцій.

У другому підрозділі “Обов’язковий продаж іноземної валюти” відзначається, що такий продаж є одним з головних джерел наповнення офіційного золотовалютного резерву держави і, водночас, має значний вплив на діяльність суб’єктів підприємницької діяльності. Обов’язковий продаж валюти залежить від економічної кон’юнктури, але за своїм характером є своєрідним примусовим інструментом фіскального типу у банківській сфері, засобом примусового відчуження власності.

Проведене дослідження дозволяє зробити висновок, що принцип верховенства закону в України має певні прогалини у частині регулювання обов’язкового продажу. Усі основні відносини щодо цього засобу валютного регулювання (коло суб’єктів, об’єкт, розміри, виключення із встановленого порядку та ін.) має встановлюватися лише законом. Виходячи з необхідності більш гнучкого застосування цього інструменту валютного регулювання пропонується лише на рівні закону запроваджувати обов’язковий продаж валюти, передбачати звільнення та інші виключення із загального порядку продажу валютної виручки. Також доцільно надати НБУ право тимчасово скасовувати режим обов’язкового продажу валюти та у певних межах змінювати його розмір.

В третьому підрозділі “Ліміт валютної позиції” розглядаються питання правового регулювання ліміту валютної позиції, який наразі став дієвим засобом впливу на валютні операції банків. Відмічається важлива правова суть цієї інституції як засобу примусового обмеження права власності та недостатнє її врегулювання на рівні закону.

У підрозділі четвертому “Регулювання курсу валютних операцій” розглядаються окремі питання регулювання курсу валютних операцій. Відзначається, що курс валютних операцій є інструментом валютної політики держави і є виміром, предметом чи засобом багатьох інших відносин та є визнаною світовим співтовариством величиною, яка слугує за основу у багатьох відносинах на світовому валютному ринку, торгівельних та міждержавних відносинах, виражає співвідношення між двома валютами (національною та іноземною), за допомогою якого відбувається обмін однієї валюти на іншу і є ціною. Проведене дослідження показує, що на сучасному етапі законодавство України не містить суттєвих обмежень державою курсу валютних операцій, але певні інструменти правового впливу для цього передбачені і можуть бути використані за потреби.

Одним із основних інструментів регулювання валютних операцій є їх ліцензування, яке розглянуте у підрозділі п’ятому “Ліцензування валютних операцій” і застосовується в Україні до всіх банківських операцій. Як свідчать результати дослідження, ліцензування валютних операцій є засобом контролю за валютними операціями банків, спрямоване на підвищення рівня банківської системи, її надійності і стабільності, захищає інтереси учасників і кредиторів банку та є свідченням його відповідності встановленим державою стандартам.

В роботі розглядається правова природа кожного з дозвільних документів, практично головним серед яких став письмовий дозвіл НБУ. Але одного лише визначення генеральних та індивідуальних ліцензій недостатньо - законодавство має містити перелік операцій, які потребують кожну з цих ліцензій, що дало б можливість усунути колізійні ситуації при їх наданні та використанні. Необхідним є надання генеральній ліцензії на здійснення валютних операцій пріоритетного значення щодо спеціальних видів ліцензій на здійснення певних операцій, тобто у випадках, коли необхідно здійснити конкретну валютну операцію, за загальним правилом має діяти генеральна ліцензія.

В роботі виділяються в особливу групу процесуальні питання надання ліцензій і письмових дозволів банкам і небанківським фінансово-кредитним установам у цілому і у конкретних випадках. Однією із його особливостей є те, що у всіх випадках копія листа-звернення про надання індивідуальної ліцензії надсилається з НБУ спеціальним органам по боротьбі з організованою злочинністю МВС України та СБУ, висновки яких можуть бути підставою для відмови у видачі ліцензії. Однак, їх робота з розгляду поданих документів оточена таємницею, законодавчо не врегульована і практично недоступна для учасників цього процесу. Правові підстави розгляду ними пакета документів, надання висновків тощо у законодавстві відсутні. Такий стан речей не відповідає вимогам прозорості і відкритості підприємницької діяльності та основним засадам правової держави. Ці дії скоріше є за змістом оперативними і не повинні мати правового значення.

Проведений аналіз свідчить, що на сьогоднішній день існує необхідність приведення інструментів (засобів) валютного регулювання у відповідність із принципами побудови правової держави, а саме:

всі основні засоби валютного регулювання мають запроваджуватися лише у відповідності із законом;

слід на рівні закону систематизувати засоби валютного регулювання і чітко визначити компетенцію Національного банку України щодо їх застосування;

необхідно зобов’язати Правління Національного банку України інформувати Раду Національного банку України та Верховну Раду України про потребу у запровадженні нових засобів валютного регулювання.

У третьому розділі “Особливості правового регулювання окремих видів банківських валютних операцій” розглянуті питання державного регулювання окремих видів банківських валютних операцій. Розділ складається з трьох підрозділів і висновків.

У першому підрозділі “Правове регулювання операцій купівлі-продажу іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку” аналізується поняття валютного ринку, розглядаються правові питання його функціонування, основні види операцій, що вчиняють його учасники, розглянуті окремі складові державного регулювання зазначених операцій (обмеження кола учасників, підстав здійснення, предмету, умов і змісту валютних операцій тощо).

Другий підрозділ “Правове регулювання розрахункових валютних операцій” присвячений правовому режиму здійснення розрахунків в Україні, використання національної та іноземної валюти у розрахунках між резидентами та резидентами і нерезидентами, та пов’язаним з цими операціями обмеженнями, передбаченими законодавством. Основні з них стосуються порядку здійснення розрахунків за експортно-імпортними операціями, строків розрахунків за ними та свободи учасників розрахунків у виборі їх форм, а також дій уповноважених банків при здійсненні контролю за ними.

У підрозділі третьому “Правове регулювання операцій із залучення кредитів (позик) від нерезидентів у іноземній валюті” досліджені питання правового регулювання залучення таких кредитів, їх погашення та сплати процентів за користування ними. Проаналізований зміст основних засобів регулювання таких операцій: реєстрації, індивідуального ліцензування, контролю за ними з боку уповноважених банків.

За результатами розгляду сучасного стану та умов правового регулювання кожної із зазначених валютних операцій сформульована низка висновків та пропозицій, зокрема:

є недосконалими і потребують перегляду правові норми, якими регулюється порядок та підстави придбання іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку, у частині забезпечення можливості її придбання за будь-якою операцією, що не заборонена законодавством, доопрацювання норм про перелік документів, які подаються для такої купівлі, створення більш гнучкого правового механізму задоволення потреб фізичних та юридичних осіб у іноземній валюті;

необхідно більш детально врегулювати порядок здійснення уповноваженими банками та уповноваженими фінансовими установами операцій з купівлі-продажу готівкової іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України;

необхідно або відмовитися від процедури погодження органами державної податкової служби реєстрів заявок на придбання іноземної валюти через її непрозорість і невідповідність деяким положенням Конституції та законів України або (якщо вона дійсно суспільно необхідна) належним чином урегулювати її у законодавстві;

у чинному законодавстві з питань здійснення розрахунків у іноземній валюті містяться прогалини щодо регулювання розрахунків за окремими видами операцій, що дозволяє здійснювати дії, які неприйнятні з точки зору валютної політики держави, але формально є повністю правомірними, а також прогалини у регулюванні розрахунків у окремих формах, які не заборонені законодавством. Пропонується чітко регламентувати порядок здійснення заліку взаємних грошових вимог за експортними та імпортними операціями, визначити порядок використання у таких розрахунках векселів тощо;

ефективним та зручним інструментом регулювання валютних операцій, що видно на прикладі операцій із залучення кредитів (позик) від нерезидентів, є реєстрація відповідних операцій або договорів, на підставі яких вони здійснюються, Національним банком України. Є доцільним поступове запровадження реєстраційного або, навіть повідомного порядку здійснення щодо валютних операцій деяких інших видів, які наразі здійснюються на засадах більш жорсткого державного регулювання;

необхідне усунення окремих колізій у нормах законодавства, якими регулюються операції із залучення кредитів (позик) від нерезидентів, зокрема, чітке визначення відсутності необхідності отримання індивідуальної ліцензії НБУ на право переказу іноземної валюти нерезиденту для погашення раніше наданого ним кредиту (позики) в іноземній валюті, та закріплення на рівні закону спрощеного порядку залучення таких кредитів (позик) уповноваженими банками.

Висновки

Оскільки у обсязі дисертаційного дослідження неможливо здійснити повний аналіз всього комплексу питань, пов’язаних із здійсненням валютних операцій в Україні, зокрема, їх цивілістичного аспекту - автор зосередив увагу лише на фінансово-правовому режимі здійснення валютних операцій. Як свідчать результати роботи, в Україні створено суворий режим обмежень валютних операцій, запроваджено їх ліцензування, обов’язковий продаж іноземної валюти та багато інших інструментів впливу.

Держава здійснює валютне регулювання з метою упорядкування валютних відносин, спрямування їх для задоволення загальнодержавних потреб, а також потреб суб’єктів підприємництва. З цією метою вона використовує певні інструменти валютного регулювання, режим обмежень валютних операцій, застосовуючи при цьому заходи нормативно-правового регулювання та індивідуального впливу. Необхідність здійснення валютного регулювання обумовлюється роллю держави за умов ринкової економіки, яка певною мірою потребує єдиного централізованого начала, узгодження питань, які ринок не у змозі розв’язати самостійно.

Ефективним засобом регулювання валютних відносин є валютна політика, яку мають здійснювати як вищі органи державної влади, так і Національний банк України. Вважаємо, що основоположний документ про напрями грошово-кредитної політики повинен прийматися вищим органом законодавчої влади держави у вигляді розгорнутого акту, як, наприклад, Основні напрями бюджетної політики.

Проведене дослідження у цілому засвідчує, що сучасний стан правового регулювання валютних операцій в Україні характеризується переважно негативними рисами, такими як:

1) абсолютна кількісна та об’ємна перевага у загальному масиві джерел законодавства підзаконних нормативних актів, головним чином - нормативно-правових актів НБУ, до яких у свою чергу постійно вносяться зміни та доповнення, що іноді є досить суттєвими та несподіваними;

2) відсутність системного та науково обґрунтованого підходу до правової регламентації валютних відносин. Прогалини та колізії, що обумовлені цим, з одного боку, зменшують ефективність валютного регулювання і зводять нанівець окремі успіхи у цій царині, а з іншого боку - заважають нормальній діяльності фізичних та юридичних осіб, насамперед - у сфері господарювання;

3) очевидне відставання норм законодавства, якими регулюються валютні відносини, від розвитку економічних процесів у державі та розвитку суміжних галузей права: конституційного, цивільного тощо.

Наразі існує потреба у вдосконаленні системи нормативно-правових актів з питань валютного регулювання, прийнятті відповідного закону, систематизації валютного законодавства, зокрема, шляхом поглинання новими кодифікованими актами дрібних, виділенні в окремих актах груп питань, розширенні законодавчої основи валютно-правового регулювання тощо, у зв’язку з чим є сенс насамперед переглянути деякі положення чинного законодавства з метою їх вдосконалення і лише потім проводити заходи по впорядкуванню нормативно-правових актів НБУ. Йдеться головним чином про необхідність послідовного впровадження вищих принципів права у правовому регулюванні банківських відносин, недопущення навіть окремих випадків їх порушення, неприпустимості керування при здійсненні правового регулювання банківських і валютних відносин лише міркуваннями економічного характеру, ігноруючи при цьому обставини правового характеру. Більш конкретно висновки з цього приводу сформульовані у трьох розділах роботи.

Найбільш загальною пропозицією є прийняття основного акту валютного законодавства у формі Закону про валютне регулювання та валютний контроль. У проекті цього документу пропонується врахувати пропозиції, що пролунали у роботі, зокрема, щодо визначення ключових понять валютного права, врегулювання на рівні закону основних правових засад та принципів функціонування валютного ринку України, зміцнення набору основних інструментів валютного регулювання, механізму їх впровадження та оперативного перегляду, виділення основних засад процесуального порядку роботи органів управління, зокрема, порядку надання ліцензій на здійснення валютних операцій, чіткого визначення порядку, підстав та юридичного значення генеральних та індивідуальних ліцензій на здійснення валютних операцій тощо.

Виходячи із питань, розглянутих у роботі, пропонуємо таку структуру Закону України “Про валютне регулювання і валютний контроль”:

Розділ перший “Загальні положення”, що включатиме у себе глави (підрозділи) “Визначення термінів”, “Мета та завдання Закону”, “Сфера застосування Закону”, “Правовий статус учасників валютних правовідносин (резидентів та нерезидентів)”, “Повноваження державних органів у сфері валютного регулювання у сфері валютного регулювання”, “Функції уповноважених банків та інших фінансових установ при здійсненні контролю за операціями своїх клієнтів”, “Застосування міжнародного законодавства та законодавства інших країн у валютних відносинах”.

Розділ другий “Основні засоби державного регулювання валютних операцій”, який має включати у себе такі глави: “Ліцензування валютних операцій”, “Обов’язковий продаж валюти”, “Валютний курс”, “Ліміт валютної позиції”, “Порядок запровадження та здійснення інших засобів валютного регулювання”.

Розділ третій слід назвати “Організація торгівлі іноземною валютою на валютному ринку України (основні положення)” та включити до нього глави “Поняття і структура валютного ринку України”, “Учасники валютного ринку”, “Основні принципи торгівлі іноземною валютою”, “Порядок торгівлі іноземною валютою на території України”.

Четвертий розділ має бути присвячений порядку здійснення розрахункових валютних операцій, п’ятий – основним засадам здійснення валютного контролю, а шостий - відповідальності за порушення законодавства про валютне регулювання.

Список опублікованих робіт

Половко С.М. Відповідальність за здійснення підприємницької діяльності без спеціального дозволу (ліцензії) // Право України. - 1997. – № 9. - С. 22-26.

Половко С.М. Поняття і визначення валютних операцій за законодавством України // Науковий вісник: збірник наукових праць Академії державної податкової служби України. - № 1 (19). - 2003. – С. 242- 246.

Половко С.М. Система засобів валютного регулювання та її законодавче закріплення // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 21. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. - 2003. – С. 355-365.

Половко С.М. Правовий режим валютних операцій в Україні // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. Науково-практичний збірник. – 2003. - № 4. – С. 25-29.

Половко С.М. Режим ліцензування валютних операцій // Право України. - 2003. – № 11. - С. 41-45.

Половко С.М. Обов’язковий продаж валюти у сучасний період (правові питання) // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. Науково-практичний збірник. – 2003. - № 5. – С. 28-34.

АнотаціЇ

Половко С.М. Правове регулювання банківських валютних операцій в Україні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – Київ, 2004.

Дисертація присвячена питанням державного регулювання банківських валютних операцій. Досліджені загальний зміст фінансово-правових норм, що виражають волю і інтереси держави у сфері регулювання валютних відносин, окремі інструменти та механізми державного впливу на них, особливості державного регулювання деяких видів валютних операцій. Валютні операції розглядаються з точки зору правового режиму їх здійснення, впливу на них з боку держави. Сформульовані пропозиції по вдосконаленню правового регулювання валютних відносин, зокрема, щодо втілення у ньому основних принципів правової держави. Основні результати праці впроваджені у науковій роботі, діяльності окремих учасників валютних операцій та громадських об’єднань учасників фінансового ринку.

Ключові слова: валютні цінності, валютні операції, валютне регулювання, засоби валютного регулювання, режим обмеження валютних операцій.

Половко С.Н. Правовое регулирование банковских валютных операций в Украине. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - теория управления; административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. – Киев, 2004.

Диссертация посвящена вопросом государственного регулирования банковских валютных операций. Исследовано общее содержание финансово-правовых норм, которые выражают волю и интересы государства в сфере регулирования валютных отношений, отдельные инструменты и механизмы государственного влияния на них, особенности государственного регулирования некоторых видов валютных операций. Валютные операции рассматриваются в этом исследовании с точки зрения правового режима их осуществления, влияния на них со стороны государства.

Первый раздел посвящён общим вопросам государственного регулирования банковских валютных операций. В нём исследованы суть понятий “валютные ценности”, “валютные операции”, проведён анализ системы валютных операций. Внесены предложения по усовершенствованию определения терминов “резиденты” и “нерезиденты” в законодательстве о валютном регулировании. Автором сформулированы собственное определение указанных терминов, внесены предложения по классификации валютных операций и её законодательному закреплению. Рассмотрен вопрос о соотношении терминов “валютная операция” и “валютная сделка”.

Во втором разделе рассмотрены вопросы сути и происхождения государственного регулирования валютных операций, его соотношение со смежными общественными явлениями, понятия и суть режима валютных операций. В частности, рассмотрены соотношение понятий “валютное регулирование” и “валютно-правовое регулирование”, проанализированы такие явления как валютная политика, режим валютных операций и прочие. Также рассмотрены наиболее общие механизмы и инструменты правового регулирования валютных операций, в частности, обязательная продажа иностранной валюты, регулирование валютной позиции, курса иностранных валют и лицензирование операций с валютными ценностями.

Содержанием третьего раздела является анализ государственного регулирования некоторых видов банковских валютных операций в Украине: операций на межбанковском валютном рынке, расчётных валютных операций и операций, связанных с привлечением кредитов (займов) от нерезидентов. Кратко проанализировано нынешнее состояние из правового регулирования, сформулирован ряд выводов, направленных на упорядочение соответствующих общественных отношений, упорядочение их правового регулирования.

Сформулированы выводы и предложения по усовершенствованию правового регулирования валютных отношений, в частности, относительно воплощения в нем основных принципов правового государства, усовершенствования отдельных инструментов государственного регулирования и т.п. Основные результаты работы нашли внедрения в научно-исследовательской работе, в деятельности отдельных участников банковских валютных операций и общественных объединений участников финансового рынка.

Ключевые слова: валютные ценности, валютные операции, валютное регулирование, способы валютного регулирования, режим ограничений валютных операций.

S.M. Polovko Legal regulation of bank currency transactions in Ukraine. - Manuscript.

Candidate of jurisprudence thesis in the Specialty 12.00.07 - Theory of Management; Administrative Law and Procedure; Financial Law; Information Law. - Taras Shevchenko Kyiv National University. – Kyiv, 2004.

The thesis is devoted to issues of state regulation of banking currency transactions. The general contents of financial and legal rules embodying the will and interests of the state in the area of currency relations regulation, individual instruments and mechanisms of state influence thereon, and specific features of state regulation of some currency transaction