Інститут педагогіки і психології професійної освіти

Академії педагогічних наук України

Приходько Валентин Миколайович

УДК 378.14:371.124:376.5

Підготовка майбутніх педагогів

до превентивного виховання дітей

із неблагополучних сімей

13.00.04 – теорія та методика професійної освіти

Автореферат

дисертації на здобуття наукового

ступеня кандидата педагогічних наук

Київ - 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Запорізькому державному університеті. Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор Павленко Анатолій Іванович, Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти, завідувач кафедри педагогіки, психології та методик навчання природничо-математичних дисциплін.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор Оржеховська Валентина Михайлівна, Інститут проблем виховання АПН України, м. Київ, завідувач лабораторії превентивного виховання.

кандидат педагогічних наук, доцент Пихтіна Ніна Порфирівна, Ніжинський державний педагогічний університет ім. Миколи Гоголя, доцент кафедри педагогічної майстерності.

Провідна установа: Південноукраїнський державний педагогічний університет ім. К.Д.Ушинського, кафедра педагогіки, Міністерство освіти і науки України, м. Одеса.

Захист відбудеться “ 26 ” січня 2005 р. о 15.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.451.01 в Інституті педагогіки і психології професійної освіти АПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. М.Берлинського, 9, 5-й поверх, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України (04060, м. Київ, вул. М.Берлинського, 9).

Автореферат розісланий “ 26 “ грудня 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Лапаєнко С.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність та доцільність дослідження. Розбудова громадянського суспільства, зміна соціально-економічних умов поряд із позитивними явищами в державі спричинили і цілу низку негативних, що позначилися на сім'ї. Особливе занепокоєння викликають сім'ї, неспроможні забезпечити належний рівень сімейного виховання, і в яких створюються передумови протиправної поведінки дітей. Сьогодні в Україні нараховується більше 100 тис. неблагополучних сімей, у яких виховується близько 1,1 млн. дітей.

Актуальність професійної підготовки майбутніх педагогів до превентивного виховання визначається насамперед соціальним замовленням. Загальновідомо, що саме превентивне виховання передбачає науково обґрунтовані і своєчасно вжиті заходи, спрямовані на запобігання асоціальної поведінки молоді, збереження, підтримку та захист нормального життя та здоров’я дітей із неблагополучних сімей.

Превентивна педагогіка потребує фахівців, які здатні залучати дітей до системи загальнолюдських цінностей, здійснювати попередження відхилень у поведінці, забезпечуючи таким чином, у роботі з конкретною сім'єю та особистістю своєчасну превенцію різного роду відхилень – соціальних , моральних, педагогічних.

У зв'язку з цим підготовка фахівців, здатних до превентивного виховання дітей із неблагополучних сімей, залишається актуальною. Особливо це стосується соціального педагога, головною метою діяльності якого є створення умов для саморозвитку, самоствердження особистості, стимулювання молоді до активної життєдіяльності. Проте реальний аналіз роботи соціальних педагогів свідчить про їх недостатню підготовку щодо превентивного виховання дітей із неблагополучних сімей. Саме тому, професійна підготовка майбутніх педагогів до превентивного виховання повинна стати предметом спеціальної уваги науковців, хоча деякі аспекти цієї проблеми вже висвітлювались в окремих дослідженнях.

Теоретико-методологічні засади діяльності вищої школи, зокрема, її спрямованості на підготовку педагогічних кадрів нової формації на засадах компетентісно-орієнтованого підходу розв’язуються у працях В.Г.Кременя, І.Д.Беха, С.У.Гончаренка, М.Б.Євтуха, І.А.Зязюна, О.Я.Савченко, О.В.Сухомлинської, Н.І.Селіверстової, Л.В.Кондрашової, В.І.Лозової, А.О.Реана та ін.

Значним внеском у педагогіку і методику професійної освіти стали праці, пов’язані з розробкою і впровадженням педагогічних технологій у неперервній педагогічній освіті (А.М.Алексюк, П.М.Воловик, О.І.Кульчицька, С.О.Сисоєва, Л.Є.Сігаєва, О.М.Пєхота, Я.В.Цехмістер та ін.), професійною придатністю як сукупністю психологічних і психофізіологічних особливостей людини (К.А.Абульханова-Славська, І.Д.Багаєва, Н.М.Буринська, Л.П.Добровольська, О.А.Дубасенюк, Р.І.Хмелюк, Л.М.Карамушка, З.Н.Курлянд, Л.М.Мітіна, В.А.Моляко, А.І.Павленко, В.Г.Панок, В.В.Рибалка, Т.С.Яценко та ін.).

В наукових дослідженнях В.М.Алфімова, М.І.Босенко, В.М.Оржеховської, М.П.Лещенко, Т.В.Іванової, В.В.Пилипчука, Н.П.Пихтіної, О.І.Пилипенка, Е.О.Помиткіна, В.Г.Слюсаренка та ін., приділяється увага теоретичним та практичним аспектам підготовки педагогів – розробці моделі підготовки, створенні професіограм педагога відповідно до спеціалізації, а також прикладним аспектам – пошуку ефективних технологій підготовки педагогів, розробці шляхів та способів формування готовності до окремих видів діяльності. Проблеми професійної підготовки соціальних педагогів до превентивного виховання дітей із неблагополучних сімей досліджували М.І.Алексєєва, О.О.Гуляр, Ф.К.Думко, З.Г.Зайцева, І.Д.Звєрєва, Г.М.Лактіонова, О.В.Максимович, В.Г.Постовий, Н.О.Соловйов, М.І.Шилова, М.М.Фіцула, Н.Ю.Максимова, О.О.Романовська, Ю.М.Якубова та ін.

Водночас проведений нами аналіз наукових джерел дозволяє стверджувати, що рівень розробленості проблеми підготовки педагогів до превентивного виховання є недостатнім. Одним з таких напрямків, що потребує ґрунтовного осмислення, є дослідження психолого-педагогічних умов підготовки майбутніх педагогів до превентивного виховання дітей із неблагополучних сімей.

Актуальність цієї проблеми і необхідність її розв'язання зумовили вибір теми дисертаційного дослідження - ”Підготовка майбутніх педагогів до превентивного виховання дітей із неблагополучних сімей”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами дослідження. Дисертаційна робота виконана відповідно до тематичного плану наукових досліджень Запорізького державного університету (№7/00 номер держрегістрації 0100V001732). Тема дисертації затверджена науково-технічною радою Запорізького державного університету 27 грудня 2000р., протокол №3, узгоджена на засіданні бюро Ради з координації досліджень у галузі педагогіки та психології України 19.06.2001 р., протокол № 6.

Об’єкт дослідження – професійна підготовка майбутніх соціальних педагогів до превентивного виховання.

Предмет дослідження – педагогічні умови та технології підготовки майбутніх соціальних педагогів до превентивного виховання дітей з неблагополучних сімей.

Мета дослідження полягає у виявленні, науковому обґрунтуванні й експериментальній перевірці змісту, педагогічних умов і технологій підготовки майбутніх соціальних педагогів до превентивного виховання дітей із неблагополучних сімей.

Концептуальна ідея дослідження ґрунтується на положенні про те, що у зв'язку із змінами суспільного розвитку і їхнім впливом на особистість, зростатиме питома вага превентивного виховання в структурі загальної виховної діяльності суспільства. При цьому вагомими є такі педагогічні засади формування у майбутніх педагогів професійної готовності до превентивного виховання:

- відбір і структурування змісту теоретичної і практичної підготовки з урахуванням принципів інтегративності, системності і наступності;

- використання сучасних педагогічних технологій, спрямованих на розвиток спеціальних у вмінь і навичок, допомогу особистості у вирішенні нею як педагогічних, так і соціальних проблем на основі системи цінностей;

- підвищення наукового рівня педагогічної майстерності у здійсненні превентивної роботи;

- вдосконалення традиційних і нетрадиційних форм і методів даного напряму виховання.

Загальна гіпотеза дослідження полягає в тому, що ефективність підготовки майбутніх соціальних педагогів до превентивного виховання підвищиться, якщо врахувати реальні умови превентивної діяльності, забезпечити кваліфікаційний і професійний розвиток особистості майбутнього фахівця, спрямувати форми та методи діяльності на розвиток умінь і навичок професійної та особистої взаємодії.

Загальну гіпотезу конкретизовано у таких робочих гіпотезах:

- якщо майбутні педагоги оволодіють знаннями, технологією й інструментарієм роботи з дітьми із неблагополучних сімей, то значно підвищиться результативність підготовки;

- якість формування професійної готовності до превентивного виховання підвищиться, якщо в особистісно орієнтованій підготовці використовувати інноваційні педагогічні технології;

- якщо здійснювати педагогічну взаємодію зі спеціалістами соціальних служб для молоді, у справах неповнолітніх, кримінальної міліції, служб соціального захисту населення, то це надасть можливість зробити процес підготовки майбутніх педагогів до превентивного виховання більш результативним.

Відповідно до об'єкта, предмета, мети та гіпотези дослідження визначені такі завдання:

1.

2.

3.

4.

5.

Методологічну основу дослідження становлять: основні положення теорії та практики превентивної педагогіки і психології; системного підходу до цілісності педагогічних процесів та явищ; концептуальні положення особистісно зорієнтованого навчання та виховання, взаємодії усіх соціальних інститутів та особистості у досягненні позитивних результатів виховання; положення державних документів, що визначають стратегію створення нової системи професійної освіти в Україні.

Теоретичною основою дослідження стали положення і висновки наукових праць, що розкривають: особливості професійної підготовки у вищому навчальному закладі (В.І.Бондар, Г.П.Васянович, П.М.Воловик, Р.С.Гуревич, О.А.Дубасенюк, В.А.Козаков, Е.Е.Карпова, Л.В.Кондрашова, О.Г.Кучерявий, В.В.Ягупов та ін.), зокрема підготовки соціальних педагогів (В.Г.Бочарова, Л.Г.Коваль, Л.І.Міщик, Л.Є.Нікітіна, М.І.Приходько, В.М.Сидоров, І.М.Трубавіна, І.Валліманн, Ф.Г.Шервиш); наукові положення теорії та практики особистісно орієнтованого підходу до навчання й виховання дітей з девіантною поведінкою (М.А.Алемаксін, Ю.М.Антонян, Л.С.Волинець, М.О.Двойменний, В.А.Лелеков, А.С.Макаренко, Уолтер Лоренц, А.Менегетті, Е.Ш.Натанзон, В.О.Сухомлинський, В.М.Оржеховська, І.С.Якиманська та ін.), програми Національна доктрина розвитку освіти в Україні, “Діти України”, Концепції національного, громадянського та превентивного виховання.

Для реалізації визначених завдань у роботі використовувалися такі методи дослідження: теоретичні – (аналіз, синтез, зіставлення, систематизація, класифікація, узагальнення); емпіричні – (спостереження, опитування, констатуючий та формуючий експерименти, вивчення й аналіз документації (навчальні плани, програми); статистичні: математична обробка результатів експериментальної роботи та їх інтерпретація.

Організація та основні етапи дослідження. Дослідження в теоретичному і експериментальному аспектах відбувалось упродовж шести років у три етапи.

На першому етапі (1998-1999 рр.) проводилось вивчення й аналіз стану проблеми дослідження, аналіз досвіду роботи вищих навчальних закладів; було визначено об'єкт, предмет, мету, завдання дослідження, сформульовано гіпотезу, методи дослідницької роботи; здійснено аналіз праць філософів, психологів, педагогів стосовно проблеми.

На другому етапі (1999-2000 рр.) розроблялась програма і методика дослідження; визначалися перспективні шляхи і напрями удосконалення підготовки майбутніх педагогів до превентивної діяльності; проведено констатуючий експеримент.

На третьому, завершальному етапі (2000-2004 рр.) у ході формуючого експерименту перевірялись основні положення гіпотези, використовувались різноманітні форми та педагогічні технології формування професійної готовності майбутніх соціальних педагогів до виховання дітей із неблагополучних сімей, здійснювався кількісний і якісний аналіз отриманих даних, їх теоретичне осмислення та оформлення результатів проведеного дослідження, обґрунтування висновків.

Експериментальна база дослідження. Дослідження проводилось у Запорізькому державному університеті, Бердянському державному педагогічному університеті, Мелітопольському державному педагогічному університеті, Запорізькому педагогічному коледжі, Нікопольському інституті Запорізького державного університету, Запорізькому обласному інституті післядипломної педагогічної освіти, загальноосвітніх школах №№ 13, 36, 67, 75 і школах-гімназіях №№ 47, 103 м. Запоріжжя, притулку “Довіра”.

Розв'язання визначених у дослідженні завдань здійснювалося на масиві випадкового добору респондентів, котрими стали 25 директорів загальноосвітніх шкіл міста й області, 40 вчителів початкових і старших класів, вихователів груп подовженого дня, притулків, 60 неблагополучних сімей, 120 дітей із таких родин, 6 спеціалістів міських і районних центрів соціальних служб м. Запоріжжя, 279 студентів, 16 соціальних педагогів і психологів шкіл міста й області.

Наукова новизна дослідження: вперше теоретично обґрунтовано і експериментально перевірено педагогічну технологію професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів до превентивного виховання; визначено та науково обґрунтовано зміст та структуру поняття “превентивне виховання”, “неблагополучна сім’я”; визначено основні критерії готовності та компетентності майбутніх педагогів до превентивної діяльності; введено в обіг поняття „готовність до превентивного виховання”; вдосконалено методику використання педагогічних технологій у процесі підготовки майбутніх педагогів до превентивного виховання дітей із неблагополучних сімей; подальшого розвитку набули положення щодо ефективності педагогічних умов підготовки, а також положення щодо методичного забезпечення підготовки майбутніх соціальних педагогів до превентивного виховання.

Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що: узагальнено провідні концептуальні положення щодо сутності, мети, змісту, форм та методів превентивного виховання, визначено місце превентивної діяльності в сучасній системі педагогічної практики; обґрунтовано перспективні напрями вдосконалення організації процесу підготовки майбутніх педагогів до превентивного виховання за умов свідомого використання здобутих знань, форм і прийомів превентивної діяльності, правильного застосування наукових принципів й методів у роботі з дітьми із неблагополучних сімей.

Практичне значення результатів дослідження полягає в тому, що: зміст і результати наукового дослідження можуть бути використані викладачами вищих навчальних закладів усіх рівнів акредитації при укладенні навчальних планів і програм, спецкурсів, розробленні методичних рекомендацій, спецкурсів з теорії та методики професійної освіти у системі підвищення післядипломної освіти; розроблено авторську програму спецкурсу „Превентивна педагогіка”; підготовлено методичні рекомендації для учителів, класних керівників, організаторів позакласної, позашкільної виховної роботи та директорів шкіл „Технології превентивного виховання у навчальному закладі”; розроблено моніторинг технології підготовки майбутніх педагогів до превентивного виховання дітей із неблагополучних сімей.

Впровадження результатів дослідження проводилось в навчально-виховних закладах Запорізької області (довідка № 02 / 761 від 19.06.2002р.), Запорізькому обласному інституті післядипломної педагогічної освіти (довідка № 37 від 03.02.2004 р.), Нікопольському інституті ЗДУ (довідка № 21 від 04.02.2004 р.), Бердянському державному педагогічному університеті, Мелітопольському державному педагогічному університеті (довідка № 3309 від 01.12.2003 р.), Запорізькому педагогічному коледжі (довідка № 05 від 06.01.2004 р.), загальноосвітніх школах № 13, 36, 75, 67 і гімназії юридичного профілю № 47 Заводського району м.Запоріжжя (довідка 128 від 07.12.2002 р.), дитячому оздоровчому центрі “Молода гвардія” ВАТ “Запоріжсталь” (довідка № 23/31 від 03.02.2003р.).

Особистий внесок автора полягає в обґрунтуванні необхідності професійної підготовки майбутніх педагогів до превентивного виховання; уточненні понять “превентивне виховання”, “превентивна діяльність”, “превентивна дія”, “неблагополучна сім’я”, визначенні змісту та структури професійної готовності майбутніх педагогів до превентивної діяльності; обґрунтуванні та розробленні навчального плану і робочої програми дисципліни „Превентивна педагогіка”; у реалізації програм “Життя на розпутті”, ”Сприяння просвітницькій роботі “Рівний-рівному” серед молоді України щодо здорового способу життя” (лист Міністерства освіти і науки України від 06.09.2001 р. № 2/3-4-229); консультуванні та забезпеченні методичними матеріалами адміністрації шкіл, вчителів, організаторів позакласної роботи, соціальних педагогів, батьків з неблагополучних сімей; безпосередній організації та проведенні дослідно-експериментальної роботи, у розробці програми дослідження підготовки майбутніх педагогів до превентивного виховання дітей із неблагополучних сімей.

У наукових працях, які виконані у співавторстві дисертанту належать результати досліджень, що стосуються уточнення термінів і понять з превентивного виховання, особистісно зорієнтованої моделі морально-духовної підготовки соціальних педагогів.

Вірогідність здобутих результатів і висновків дисертаційного дослідження забезпечується методологічною та теоретичною обґрунтованістю вихідних положень, використанням комплексу методів і методик, адекватних поставленій меті та завданням; поєднанням кількісного і якісного аналізу значного обсягу теоретичного й емпіричного матеріалу; ефективністю процесу підготовки майбутніх педагогів до превентивного виховання дітей із неблагополучних сімей.

На захист виносяться:

1. Теоретично обґрунтовані педагогічні умови підготовки майбутніх педагогів до роботи з дітьми із неблагополучних сімей.

2. Критерії та рівні професійної готовності майбутніх педагогів до превентивної діяльності.

3. Експериментально перевірені педагогічні технології підготовки майбутніх соціальних педагогів до превентивного виховання дітей із неблагополучних сімей.

4. Програма спецкурсу „Превентивна педагогіка”, методичні рекомендації з впровадження результатів дослідження у практику роботи вищих навчальних закладів.

Апробація результатів дослідження здійснювалася під час виступів і доповідей на Всеукраїнських наукових конференціях: “Гуманістично спрямований виховний процес і становлення особистості” (м. Київ, 2001р.), “Актуалізація ідей антропоцентризму в умовах реформування загальноосвітньої та вищої освіти” (м. Полтава, 2001р.), ”Сучасні підходи реформування освіти” (м. Кіровоград, 2001р.), “Проблеми професійної підготовки вчителя школи майбутнього” (м. Мелітополь, 2001р.), Безпека життя і діяльності та здоров’я учнівської молоді (м. Бердянськ, 2002р.), „Перспективи розвитку соціогуманітарних наук у класичних університетах: соціологія, психологія, педагогіка” (м. Київ, 2004), міжнародній конференції “Психологія на межі віків: наука, практика, викладання” (м. Тула, 2000р.), Міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій Юрію Анатолійовичу Конаржевському “Теорія і практика управління – керівнику-практику XX віку” (м. Санкт-Петербург, 2002р.), регіональній науково-практичній конференції “Охорона дитинства. Дитяче право: теорія, досвід, перспективи” (м. Одеса, 2001р.), регіональній науково-практичній конференції “Соціальна педагогіка: досвід практики студентів” (м. Запоріжжя, 2002р.), Всеукраїнських педагогічних читаннях „Проблема української народної педагогіки в науковій спадщині Мирослава Стельмаховича” (Івано-Франківськ, 2004); обговорювалися у процесі дослідно-експериментальної роботи на засіданнях кафедри управління і соціальної педагогіки Запорізького державного університету, нарадах керівників шкіл міста й області, методичних об’єднаннях вчителів, батьківських зборах впродовж 2000-2004 років.

Публікації. Основні положення та результати дослідження відображено у 17 публікаціях, з них 12 статей у провідних наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України; 5 - у збірниках матеріалів конференцій.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел (376 найменувань, з них 19 іноземними мовами); 4 додатків на 40 сторінках. Робота містить 13 таблиць на 26 сторінках, 1 ілюстрацію на 1 сторінці. Загальний обсяг дисертації – 270 сторінок, основна частина займає 201 сторінку.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність дослідження обраної проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, гіпотезу дослідження, викладено методологічні та теоретичні основи, методи дослідження, розкрито його наукову новизну, теоретичне і практичне значення, особистий внесок здобувача, сформульовано висновки про апробацію, а також впровадження результатів дослідження.

У першому розділі – “Підготовка майбутніх педагогів до превентивного виховання дітей із неблагополучних сімей як педагогічна проблема” – здійснено аналіз поглядів педагогів і фахівців з питань виховання та роботи з сім’єю на роль і місце превентивного виховання у сучасних умовах соціально-економічних і політичних перетворень в Україні; уточнено поняття “превентивне виховання”; розкрито значення особистісно-орієнтованої підготовки майбутніх педагогів до превентивного виховання дітей із неблагополучних сімей.

Термін “превентивне виховання” (лат. рraeventus), що в перекладі з латинської мови означає запобіжний, захисний, застережний, попереджувальний, охоронний, з’явився у психолого-педагогічній літературі – з осені 1994 року, після започаткованого контракту між ЮНЕСКО й Академією педагогічних наук України. Цей термін стосується превентивності правопорушень, наркозалежності, СНІДу, охорони здоров’я та навколишнього середовища.

На основі аналізу літературних джерел (Г.Амман, С.О.Беличева, В.Г.Бочарова, Брук Жанна ван ден, Ф.Гельмут, С.Дєвіс, Н.В.Заверіко, В.М.Оржеховська, Ш.Рамон, С.Саррі, С.Шардлоу та ін.) зроблено висновок, що термін “превентивне виховання”, на відміну від традиційно вживаних термінів “перевиховання”, “профілактика”, “соціальна терапія”, “соціальна реабілітація” та інших, застосовується тоді, коли необхідне попередження відхилень у поведінці, особливо тих, хто перебуває у несприятливих умовах виховання, характеризується негативною поведінкою, або ж став на хибний шлях асоціальної та протиправної поведінки.

Уточнюючи поняття „превентивне виховання” ми виходимо з того, що процес превентивного виховання є випереджальним, застережливим процесом, а профілактика – запобіжним, захисним, охоронним.

Основу превентивного виховання складають такі концептуальні підвалини, як: призначення та мета превентивного виховання; система цінностей професійної діяльності; основи знань практичної спрямованості; принципи, форми, методи, засоби та педагогічні технології, використовувані у превентивній роботі.

Превентивна діяльність, детермінована об’єктивними та суб’єктивними факторами, є самостійним спеціалізованим видом загального педагогічного процесу, має свою мету, принципи, зміст, форми та методи, була і є пріоритетною в системі психолого-педагогічних, медичних, правових, правоохоронних, соціально-захисних проблем у дослідженнях різних країн світу. Враховуючи специфіку превентивного виховання, визначено обсяг професійних якостей майбутнього педагога. Головними з них є: професійна готовність до превентивної діяльності; професійна компетентність, професіоналізм, педагогічна культура і творчість в роботі з дітьми із неблагополучних сімей. Відповідно до них виділено такі критерії професійної готовності майбутніх педагогів до превентивного виховання дітей із неблагополучних сімей: нормативні, об’єктивні, суб’єктивні, процесуальні, результативні, професійної придатності до професії, конкурентоспроможності професії в суспільстві. Підготовка майбутніх педагогів відбувається за такими етапами: адаптації, самоактуалізації, вільного володіння та гармонізації з професією. Зважаючи на неоднорідність студентів і за віком, і за статтю, і за готовністю до превентивної діяльності, виділено три рівні готовності: високий, середній, низький (творчий, пошуковий, репродуктивний). Превентивна діяльність вимагає від майбутнього педагога значного та тривалого напруження розумових, фізичних і духовних сил, що призводить до професійного виснаження та “вигоряння” (А.М.Зубко, Р.Баркер, Д.Міллер). Основними чинниками, що спричиняють вичерпання особистісних ресурсів, визначено такі: недостатня професійна підготовка; брак практичного досвіду; невизначеність, неадекватність професійних ролей та меж (надмірна ідентифікація з дітьми та батьками); обмеженість ресурсів. Оскільки джерелом виснаження та “вигоряння” є соціально-економічні обставини (зниження рівня життя, соціальна напруга, невизначеність тощо), проблема депрофесіоналізації набуває особливої гостроти у підготовці майбутніх педагогів до превентивного виховання дітей із неблагополучних сімей.

У сучасній науковій літературі та на практиці використовуються різні підходи для визначення неблагополучної сім’ї. Вивчення праць В.Г.Баженова, М.Блуша, М.І.Буянова, О.О.Гуляр, Ф.К.Думка, З.Г.Зайцевої, І.Д.Звєрєвої, А.Й.Капської, Л.Г.Коваль, Г.М.Лактіонової, Е.Ш.Натанзона, М.М.Плоткіна, В.Г.Постового, В.Е.Савки, І.М.Трубавіної, С.Р.Хлебік дозволило зробити висновок про те, що у сучасній педагогічній науці до неблагополучних сімей відносяться сім'ї, які не можуть забезпечити належного рівня сімейного виховання.

У дослідженні виявлено можливості особистісно орієнтованої підготовки майбутніх соціальних педагогів до превентивного виховання, підвищення фахової, спеціальної підготовки працівників соціальних служб для молоді, державних і приватних установ і закладів, які зацікавлені у розвитку превентивного виховання та превентивної педагогіки в Україні.

У другому розділі – „Педагогічні технології підготовки майбутніх соціальних педагогів до превентивного виховання дітей із неблагополучних сімей” - теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено зміст, форми, методи, структурні та функціональні компоненти підготовки майбутніх педагогів до превентивного виховання дітей із неблагополучних сімей; висвітлено результати експерименту. З урахуванням того, що робота з дітьми з неблагополучних сімей є соціально зумовленим різновидом професійної діяльності, яку виконують соціальні педагоги, формуючий експеримент було здійснено зі студентами факультету соціальної педагогіки і психології Запорізького державного університету.

Метою підготовки майбутніх соціальних педагогів стало оволодіння уміннями та навичками превентивної діяльності, яка реалізувалась через такі завдання: оволодіння технологіями превентивної роботи з асоціальними сім’ями та дітьми з девіантною поведінкою; забезпечення обов’язкового мінімуму превентивної роботи з дітьми із неблагополучних сімей; оволодіння знаннями, вміннями, навичками, досвідом превентивної діяльності; оволодіння технологією превентивного виховання в роботі з різними типами сімей і дітей ризику в різних соціальних закладах та установах (реабілітаційні центри, соціальні притулки, психолого-педагогічні консультації, навчально-виховні заклади, служби у справах неповнолітніх, кримінальної міліції й інших правових установ, медичні заклади, центри превентивного виховання); практичне використання набутих знань, вмінь і навичок у різних видах практики; оволодіння конкретною спеціалізацією; оволодіння вміннями та навичками збирання, аналізу, узагальнення та впровадження вітчизняного та зарубіжного досвіду практики, інтеграції у світовий превентивний процес у роботі з дітьми з неблагополучних сімей.

Вивчення змісту програм, навчальних і методичних посібників, рекомендованих у чинній практиці підготовки майбутніх педагогів, а також вузівської документації на предмет відображення в них інформаційних запитів і потреб професійної діяльності дозволив нам виділити функції превентивної діяльності (діагностично-прогностична, корекційно-реабілітаційна, освітньо-косультативна, організаційно-методична, інтегративно-просвітницька) та визначитись із відповідними знаннями та уміннями щодо реалізації зазначених функцій.

Підготовка майбутніх соціальних педагогів розпочинається на першому курсі. З огляду на те, що сутність формуючого експерименту полягала в реалізації такої системи організації навчально-пізнавальної діяльності студентів, яка б стимулювала розвиток готовності до превентивного виховання дітей із неблагополучних сімей, ми згрупували зміст дисциплін загальнопрофісійної та спеціальної підготовки навколо вирішення поставлених завдань дослідження, а також виділили дисципліни, які інтегрують наукові знання з досліджуваної проблеми.

За основу підготовки взято систему “навчальний план – навчальні програми – освітньо-кваліфікаційна характеристика соціального педагога”, в якій перша підсистема являє собою державний стандарт, друга – зміст підготовки, а третя – оволодіння кваліфікаційними знаннями, навичками та уміннями.

З огляду на те, що під стандартом підготовки розуміють комплекс компетенцій, якими повинен оволодіти кожен майбутній фахівець на конкретному етапі навчання відповідно до вимог і потреб суспільства, а під змістом підготовки – той кінцевий результат, який полягає в оволодінні системою певних знань, умінь і навичок, досвідом превентивної педагогічної діяльності, у напрацюванні гуманних, громадянських, світоглядних і професійно значущих якостей особистості, зміст підготовки виступає до змісту освіти як засіб щодо мети й обсягу кваліфікаційних вимог, функціональних обов’язків, якими мусить володіти майбутній педагог у процесі навчання.

Блок психолого-педагогічних дисциплін має на меті озброєння майбутніх педагогів фундаментальними знаннями, уміннями та навичками роботи педагога з дітьми із неблагополучних сімей. Основна роль надається предметам „Вступ до спеціальності”, „Загальна педагогіка”, „Родинна педагогіка”.

Професійно орієнтовані дисципліни покликані забезпечити формування конкретних фахових знань, умінь і навичок на засадах сучасних соціально-педагогічних технологій; засвоєння творчого підходу в пошуках оптимальних шляхів розв’язання соціально-педагогічних проблем, а також спрямовані на фундаменталізацію й індивідуалізацію знань, необхідних для надання допомоги людям, котрі опинились у кризових ситуаціях. У професійно особистісному розвитку майбутнього спеціаліста важливе значення мають такі курси, як „Соціальна педагогіка”, „Система соціальної роботи з населенням”, „Форми і методи соціального патронажу”, „Етичні норми спілкування соціального педагога з різними категоріями населення”, „Профілактична діяльність соціального педагога”, „Сімейне консультування”, „Методи роботи з „групами ризику”, „Етика педагога”, „Конфліктологія” у змісті цих курсів виділено окремі теми, що висвітлюють коло проблем виховання дітей із неблагополучних сімей, але ці питання мають лише ознайомчий характер.

У ході дослідно-експериментальної роботи нами було розроблено і впроваджено навчальний курс “Превентивне виховання” (сучасні концепції, суть, мета і завдання превентивного виховання; зміст, принципи, функції превентивного виховання; суб'єкти-об'єкти превентивної педагогічної діяльності; науково-методичне забезпечення процесу превентивного виховання), а також тренінг-курс „Сприяння просвітницькій роботі „рівний-рівному” серед молоді України щодо здорового способу життя” для вчителів, класних керівників, педагогів-організаторів, заступників директорів з виховної роботи, соціальних педагогів шкіл. Тренінг-курс здійснювався за модульною системою.

Програма „Превентивне виховання” і тренінг-курс були доповнені спецкурсами „Превентивна робота з молоддю за методом „рівний-рівному”, „Практикум освітньо-дозвіллєвої діяльності”, „Професійно-етична культура соціального педагога”, які розроблені доцентами кафедри педагогіки і психології Запорізького державного університету Н.В.Заверіко, С.Ю.Пащенко, О.В.Пономаренко. Ці курси допомагали студентам визначити особливості освітньо-дозвіллєвої діяльності у різному середовищі, технології соціалізації дітей із неблагополучних сімей у сфері дозвілля, оволодіти уміннями та навичками ефективної організації превентивного виховання дітей в умовах дозвілля як необхідної якості професіоналізму, професійною-етичною культурою.

Особливим фактором впливу на професійне становлення студентів виявились різні види соціально-педагогічної практики: ознайомчої, благодійної, волонтерської, виробничої, навчальної та переддипломної. Базою практики студентів були Запорізька міська служба у справах неповнолітніх, сім'ї та молоді, дитячій притулок „Довіра”, кримінальна міліція, загальноосвітні навчальні заклади. На різних етапах практики студенти послідовно реалізували набуті професійні вміння та навички, поступово інтегруючись у процес превентивної роботи.

Враховуючи своєрідність підготовки майбутніх педагогів до превентивного виховання у процесі формуючого експерименту водночас із основними видами навчальних занять (лекція, лабораторне, практичне, семінарське, індивідуальне заняття; консультація; самостійна робота) значну увагу ми приділяли діловим іграм, психолого-педагогічним тренінгам.

У ході дослідно-експериментальної роботи за допомогою спеціально розроблених діагностичних методик (анкети, опитувальники, контрольні завдання) простежувалась динаміка готовності майбутніх педагогів до превентивного виховання дітей із неблагополучних сімей.

Підсумки формуючого експерименту показали, що основна частина студентів, орієнтована на превентивну діяльність, усвідомлює функціональні особливості превентивного виховання дітей із неблагополучних сімей, маючи на увазі максимальну реалізацію своїх здібностей, схильностей, самоствердження в гармонії з інтересами особистості.

Динаміка порівняльних результатів сформованості готовності майбутніх педагогів до превентивного виховання наведена у таблиці 1.

Таблиця 1

Динаміка порівняльних результатів сформованості готовності майбутніх педагогів до превентивного виховання

Навчальний заклад | Готовність до превентивного виховання (%)

На початок дослідження | На кінець дослідження

Рівень готовності (%) | Рівень готовності (%)

творчий | пошуковий | репродук

тивний | творчий | пошуковий | репродуктивний

ЗДУ | 6,2 | 60,7 | 33,1 | 20,8 | 75,2 | 4,0

МДПУ | 7,6 | 60,9 | 31,5 | 20,4 | 70,1 | 9,5

ЗПК | 6,0 | 70,0 | 24,0 | 16,0 | 72,0 | 12,0

Як свідчить динаміка порівняльних результатів відбулися позитивні зміни в рівні готовності майбутніх педагогів до превентивного виховання дітей із неблагополучних сімей засобами педагогічних технологій.

Завдяки дослідженню вдалося уточнити низку теоретичних припущень стосовно готовності майбутніх спеціалістів до виконання своїх функціональних обов’язків, а також підтвердити припущення про те, що теоретико-практична та методична підготовка, засвоєння методологічних і функціональних основ є об’єктивною передумовою залучення майбутніх педагогів до реальної превентивної діяльності.

Результати кореляційного аналізу з допомогою коефіцієнта Дж.Юла (Q) свідчать про те, що чим вищий рівень задоволеності підготовкою, тим вищий рівень готовності студентів до майбутньої превентивної діяльності (Q = 0,72). Зафіксовано також залежність між ставленням студентів до навчання і майбутньою професійною діяльністю (Q = 0,57), між необхідністю здобуття знань і рівнем професійної компетенції (Q = 0,76), а також між ставленням майбутніх педагогів до дітей із неблагополучних сімей і результативністю превентивної роботи (Q = 0,45).

Проведене дослідження дає підставу для таких висновків:

1. У сучасній вітчизняній та зарубіжній науковій літературі превентивне виховання інтерпретується як педагогічна діяльність, яка є самостійним спеціалізованим видом загального педагогічного процесу, має свою мету, принципи, зміст, форми і методи. Ця діяльність спрямована на формування позитивних соціальних установок особистості, вироблення в неї імунітету до негативних впливів соціального оточення. Превентивна робота проводиться з усіма дітьми з метою попередження відхилень у поведінці, особливо з тими, хто перебуває у несприятливих умовах виховання. Основними функціями превентивного виховання є: діагностично-прогностична, корекційно-реабілітаційна, освітньо-консультативна, організаційно-методична, інтегративно-просвітницька.

Неблагополучними слід вважати сім’ї, які не можуть забезпечити належного рівня сімейного виховання і в яких створюються несприятливі передумови формування особистості. До неблагополучних сімей ми відносимо також сім'ї з проявами різного роду насильства до її членів, особливо до дітей.

2. Підготовка майбутніх соціальних педагогів до превентивного виховання будується на таких закономірностях педагогічного процесу, як: зумовленість необхідності кадрового забезпечення діяльності суб'єкт-об'єктів превентивного виховання; відповідність змісту та форм підготовки майбутніх педагогів сучасному рівню розвитку психолого-педагогічної науки і превентивної практики; залежність від особистісних якостей майбутнього фахівця та рівня його компетентності, професійної готовності до превентивної діяльності.

Ефективність підготовки обумовлена реалізацією певної сукупності педагогічних умов, а саме: наявність замовлень на підготовку спеціалістів з превентивної роботи; впровадження превентивної тематики у змісті соціально-педагогічних дисциплін; забезпечення єдності теоретичної та практичної підготовки; організації процесу підготовки як формування професійно-ціннісного ставлення до освоєння нового виду діяльності; удосконалення науково-методичного забезпечення цієї підготовки.

3. Відповідно до теоретичної й практичної складових сформованості професійної готовності майбутніх педагогів до превентивного виховання дітей із неблагополучних сімей виділено 7 критеріїв: нормативні (засвоєння обсягу знань, оволодіння професійними вміннями та навичками); об'єктивні (відповідність вимогам професії); суб'єктивні (відповідність професії, схильностям, мотивам, вимогам майбутнього педагога, задоволеність працею); процесуальні (використання професійних знань, вмінь для досягнення конкретних результатів); результативні (досягнення бажаних результатів); професійна придатність до превентивної діяльності; конкурентна спроможність професії в суспільстві.

Визначено основні рівні готовності майбутніх соціальних педагогів до превентивного виховання дітей – творчий, пошуковий, репродуктивний. Творчий рівень характеризується чіткою орієнтацією на майбутній фах, готовністю до оволодіння професією педагога, позитивною динамікою засвоєння конкретних умінь і навичок; обізнаного щодо специфіки діяльності, пов’язаної з реалізацією професійних функцій. Пошуковому рівню властиві добре сумління у навчанні, потреба отримати й використати знання для осмислення та вирішення нинішніх педагогічних проблем; рефлексія над власною навчальною діяльністю; закріплена установка на саморозвиток і самовдосконалення, чітка спеціалізація у виборі професії. Репродуктивний рівень відзначається прагненням здобути професію педагога тільки завдяки використанню отриманих знань на рівні засвоєних технологій і прийомів без конструювання власних варіантів.

4. Використання педагогічних технологій підготовки майбутніх педагогів до превентивного виховання свідчить про те, що основна частина студентів орієнтована на превентивну діяльність, усвідомлює функціональні особливості превентивного виховання дітей із неблагополучних сімей.

5. Розроблений і впроваджений у практику спецкурс „Превентивна педагогіка” дав змогу зосередити увагу на таких категоріях, як: завдання підготовки; принципи побудови системи підготовки; функції професійної діяльності; права й обов’язки, особисті риси педагога; протипоказання до превентивного виховання дітей із неблагополучних сімей.

Підтверджено гіпотезу дослідження щодо залежності ефективності підготовки майбутніх соціальних педагогів до превентивного виховання від врахування забезпечення кваліфікаційного і професійного розвитку, оволодіння знаннями, технологією й інструментарієм роботи з дітьми із неблагополучних сімей, здійснення у процесі підготовки взаємодії із спеціалістами соціальних служб для молоді, служб у справах неповнолітніх, кримінальної міліції, служб соціального захисту населення, адаптаційної, корекційно-реабілітаційної роботи з дітьми та їхніми батьками.

Дане дослідження дало змогу сформулювати пропозиції щодо удосконалення процесу підготовки майбутніх соціальних педагогів до превентивного виховання:

- доповнити зміст окремих навчальних дисциплін (методика виховної роботи, методи роботи с „групами ризику”, система соціальної роботи з населенням, основи педагогічної майстерності, психологічна служба у закладах освіти, психологія виховної діяльності) інформацією про концептуальні засади превентивного виховання;

- включити до навчальних планів підготовки майбутніх педагогів спецкурси „Превентивна педагогіка”, „Основи превентивного виховання”.

Проведене дослідження дає підстави висловити такі рекомендації Міністерству освіти і науки України: організувати конкурс видання підручників і посібників із превентивної педагогіки для студентів педагогічних навчальних закладів усіх рівнів акредитації; створити умови для залучення науковців кафедр педагогіки і психології педагогічних університетів, інститутів післядипломної педагогічної освіти до превентивних психолого-педагогічних досліджень, визнавши цей напрям наукової роботи за пріоритетний. Результати дослідження дають підстави вважати, що сукупність одержаних наукових висновків має важливе значення для теорії та методики професійної освіти.

Проведене дослідження не вичерпує всіх можливих аспектів розв’язання зазначеної проблеми. Воно відкриває перспективи подальших наукових розробок підготовки майбутніх педагогів до роботи з дітьми з неблагополучних сімей в єдиній системі: довузівського, вузівського та післявузівського етапів їх підготовки.

Перспективними напрямами подальшого розроблення цієї проблеми є: підготовка педагога до превентивного виховання на основі єдності, цілісності, наступності вузівської та післядипломної ланок його освіти; вивчення історичного аспекту безперервної освіти педагогів превентивного виховання; порівняльний аналіз досвіду підготовки педагогів до превентивного виховання у різних країнах світу; дослідження психолого-педагогічних засад підготовки майбутніх педагогів до превентивного виховання.

Основний зміст дисертації відображений у таких публікаціях автора:

1. Приходько В.М. Критерії формування професійної готовності майбутнього педагога до роботи з дітьми з неблагополучних сімей // Творча особистість учителя: проблеми теорії і практики: Збірник наукових праць / Ред. кол. Гузій Н.В. (відп. ред.) та інші. – К.: НПУ. – 2001. – Вип. 5. – С. 248-257.

2. Приходько В.М. Педагогічний консиліум як фактор взаємодії соціального педагога з співробітниками дитячого оздоровчо-виховного комплексу // Соціалізація особистості: Збірник наукових праць. – К.: Логос. – 2001. – С. 26-34.

3. Приходько В.М. Переконання як технологія вербальної взаємодії соціального педагога // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Збірник наукових праць / Ред. кол.: Т.І.Сущенко (відп. ред.) та ін. – Київ-Запоріжжя. – 2001. – Випуск 18. – С. 63-67.

4. Приходько В.М. Сучасні технології організації навчання // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Збірник наукових праць /Ред. кол.: Т.І.Сущенко (відп. ред.) та ін. – Київ-Запоріжжя. – 2001. – Випуск 19. – С.35-39.

5. Приходько В.М. Методичне забезпечення професійної підготовки майбутніх учителів до роботи з дітьми із неблагополучних сімей // Наукові записки. – Серія: Педагогічні науки. – Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В.Винниченка. – 2001. – Випуск 32. – Частина 1. – С. 175-176.

6. Приходько В.М., Приходько М.І. Особистісно зорієнтована модель морально-духовної підготовки соціальних педагогів // Морально-духовний розвиток особистості в сучасних умовах (Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді): Збірник наукових праць. – Київ: Пед. думка. – 2000. – Кн. II. – С. 303-306.

7. Павленко А.І., Приходько В.М. Значення превентивних заходів учителя у вирішенні проблеми підліткової проституції і проміскуїтету // Творча особистість учителя: проблеми теорії і практики: Збірник наукових праць / Ред. кол. Гузій Н.В. (відп. ред.) та інші. – К.: НПУ. – 2001. – Вип. 6. – С. 252-258.

8. Приходько В.М. Методологічна і психолого-педагогічна класифікація феномена “неблагополучна сім’я” //Теорія та методика вивчення природничо-математичних і технічних дисциплін: Збірник науково-методичних праць. Наукові записки Рівненського державного гуманітарного університету. Випуск 5. – Рівне: РДГУ, 2002. – С. 136-141.

9. Приходько В.М. Значення статистичної обробки експериментальних даних про достовірність оцінки ефективності і результативності технологій підготовки майбутніх педагогів до превентивного виховання дітей із неблагополучних сімей//Теорія та методика вивчення природничо-математичних і технічних дисциплін: Збірник науково-методичних праць. Наукові записки Рівненського державного гуманітарного університету. Випуск 6. – Рівне: РДГУ, 2003. – С. 129-136.

10. Приходько В.М. Підготовка майбутніх вчителів до превентивного виховання // Педагогічний процес: теорія і практика. Збірник наукових праць. – Випуск 1. – К.: П/П „ЕКМО”, 2004. – С.80-88.

11. Приходько В.М. Сучасні інноваційні технології у вивченні предмета “Основи безпеки життєдіяльності” як складова превентивного виховання дітей // Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного інституту ім. П.Д. Осипенко. – Педагогічні науки. – Матеріали науково-практичної конференції “Безпека життя і діяльності та здоров’я учнівської молоді”: – У 2-х частинах. – Бердянськ. – 2002. - №1. – Частина 2. – С. 54-63.

12. Приходько В.М. Професійна компетентність вчителя з превентивного виховання учнів із неблагополучних сімей // Проблеми професійної підготовки вчителя школи майбутнього: Збірка матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конференції. Мелітопольський державний педагогічний