ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ

Павлюк Валерій Валерійович

УД К 622.013:65.012.7(07)

УДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА МЕТОДИКИ ПРОВЕДЕННЯ ДЕРЖАВНОГО КОНТРОЛЮ

У ВУГІЛЬНІЙ ПРОМИСЛОВОСТІ

Спеціальність 25.00.02 – Механізми державного управління

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з державного управління

Донецьк-2004

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Донецькому державному університеті управління Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк)

Науковий керівник: доктор технічних наук, професор

Ільюшенко Валентин Григорович,

Донецький державний університет управління Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк), завідувач кафедри загального та адміністративного менеджменту.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Амітан Веніамін Наумович, Інститут економіко-правових досліджень НАН України (м. Донецьк), завідувач відділу економіко-правових проблем розвитку територіальних систем;

кандидат наук з державного управління Бублей Володимир Володимирович, ЗЕТ “Керамет” (м. Донецьк), генеральний директор.

Провідна установа – Київський національний економічний університет Міністерства освіти і науки України, кафедра державного менеджменту

Захист відбудеться: “21” вересня 2004 р. о 12.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.107.01 в Донецькому державному університеті управління Міністерства освіти і науки України за адресою: 83015, м. Донецьк, пр. Б. Хмельницького, 108, ауд. 201.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Донецького державного університету управління Міністерства освіти і науки України за адресою: 83015, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 163а.

Автореферат розісланий “ 16 ” липня 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Клейнер Я.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Регіональні органи відомчого контролю, підрозділи контрольно-ревізійної служби і місцеві підрозділи виконавчої влади являють собою основні ланки системи державного контролю у вугільній промисловості. Сучасні тенденції в розвитку національної економіки вимагають реорганізації існуючої системи регіонального контролю вугільних підприємств, функціонуючої в рамках державного управління і регулювання видобутку вугілля в Донбасі.

Вугільна промисловість, яка представлена державними підприємствами, виробничими об’єднаннями і вугільними шахтами, що входять до їх складу, а також самостійними виробничими одиницями, є об’єктом державного управління.

Одночасно з державним управлінням у країні з ринковою економікою, що розвивається, діють ринкові механізми регулювання фінансово-господарської діяльності підприємств. Вимоги ринкової економіки орієнтовані на довгострокове і прибуткове функціонування шахт і вугільних компаній. Вимоги до державного управління – забезпечити такий режим діяльності.

Держава з трансформаційною економікою, будучи реальним власником більшості вугільних підприємств, з цілого ряду причин макроекономічного і політичного характеру не в змозі утримувати збиткові вугільні підприємства. В Україні до кінця 2002 року, за даними Мінпаливенерго з 165 шахт тільки 20 були прибутковими. Але дотації і капітальні вкладення, що спрямовано на модернізацію й оновлення засобів виробництва у вугільній промисловості, вже який рік не відповідають необхідному рівню. У результаті реструктуризація обмежується переважно закриттям і ліквідацією збиткових підприємств і шахт не тільки з виробленими, але і з невиробленими запасами. Створюються нові суб’єкти управління, які організовують відповідні процеси і здійснюють контроль за їх коректним виконанням.

У системі відомчого контролю виникають нові об’єкти і потреба в напрацюванні індивідуальних методик проведення ревізій і перевірок підприємств, що закриваються. Іншою стороною впливу ринку, що розвивається, на зміст контрольної функції управління у вугледобувній галузі є час, який відводиться підприємствам для реагування на зміни в стані його внутрішнього і зовнішнього оточення та постійно скорочується. Вимоги зовнішнього середовища до якості продукції і платоспроможності шахти, що забезпечує погашення поточної заборгованості контрагентам, викликають необхідність організації оперативного управління виробничою і фінансовою діяльністю вугільного підприємства за допомогою активізації функції внутрішнього контролю.

Зміщення акценту у бік внутрішньогосподарського контролю пов’язано з рядом складностей, оскільки організація системи ефективного контролю всередині підприємства вимагає комплексних знань про технологічні особливості виробництва, структуру суб’єкта господарювання, зміст фінансових операцій і навичок здійснення реорганізаційних процесів.

Проблему проведення контролю з точки зору його організації і методики здійснення було досліджено в роботах провідних вітчизняних і зарубіжних економістів. При цьому існуюча теорія і практика державного контролю вугледобувної галузі не має чітких кордонів між зовнішнім контролем об’єкта з боку вищих організацій і процесами спостереження за фінансово-господарською діяльністю всередині підприємства. Відсутня організаційна методика здійснення внутрішнього контролю, що виконується силами самого підприємства.

Актуальність і значущість проблеми підвищення ефективності проведення державного контролю у вугільній промисловості зумовили вибір теми, мету і завдання дисертаційної роботи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідницьких робіт Донецького державного університету управління з наступних тем: “Місто, регіон, держава: проблеми розподілу функцій економічного управління” (державний реєстраційний номер теми: 0100U003069, 2001-2002 рр.), яка є одним з напрямів дослідження кафедри загального та адміністративного менеджменту; “Удосконалення системи управління підприємством на основі реформування бухгалтерського обліку, аудиту і оподаткування” (державний реєстраційний номер теми: 0103U005551, 2001-2002 рр.), що розробляється кафедрою обліку і аудиту.

У рамках цієї тематики здобувачем з метою подальшого розвитку системи державного управління в регіоні проводилася розробка механізмів підвищення ефективності державного контролю у вугільній промисловості. Визначено сучасний зміст державного контролю у вугільній галузі, обґрунтовано необхідність поєднання процесів внутрішнього і зовнішнього контролю з подальшим розвитком другого виду на кожному суб’єкті господарювання. Розроблено сучасну модель контролю вугільної шахти з урахуванням її організаційної структури. Запропоновано поглиблену методику контролю з використанням технологічних особливостей вугільних підприємств і застосуванням економічного аналізу на всіх стадіях ревізійного процесу.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є обґрунтування і напрацювання сучасних форм організації, методів і процедур державного контролю у вугільній промисловості, що забезпечують узгодження інтересів держави, підприємств і контрагентів вугільної промисловості.

Досягнення поставленої мети забезпечувалося вирішенням наступних завдань:

дослідженням сучасного змісту відомчого контролю в системі державного управління вугільною промисловістю;

визначенням основних класифікаційних ознак контролю і розробкою класифікаційної моделі контролю у вугледобувній галузі на регіональному рівні;

вивченням і уточненням переліку методичних прийомів контролю з метою підвищення ефективності їх використання в роботі контролерів;

дослідженням системного підходу в організації контролю вугільних шахт з одночасною оцінкою існуючого рівня планування і організації проведення ревізій і перевірок на підприємствах вугільної промисловості;

зіставленням можливостей і ефективності внутрішнього і зовнішнього контролю та оцінкою впливу технологічних особливостей видобутку вугілля на зміст контрольних процедур, обґрунтуванням необхідності використання економічного аналізу в системі контролю вугільного підприємства;

розробкою дійових механізмів контролю вугільних підприємств, заснованих на застосуванні технологічного контролю, автоматизованих інформаційних систем і економічного аналізу та впровадженням одержаних результатів у діяльність контролюючих установ;

розробкою сучасної моделі контролю вугільної шахти як відкритої системи.

Об’єктом дослідження є процес фінансово-господарської діяльності вугільних шахт і відомчих органів, які координують і регулюють діяльність підлеглих вуглевидобувних підприємств в регіоні.

Предметом дослідження цієї дисертаційної роботи є організація і методика проведення сучасного державного контролю у вугільній промисловості на регіональному рівні.

Методи дослідження. Теоретичну і методологічну основу дослідження склали наукові концепції і теоретичні розробки вітчизняних і зарубіжних вчених у галузі управління, контролю і ревізії, реінжинірингових процесів та інформаційних технологій.

Інформаційну базу дослідження склали законодавчі акти України, укази Президента України, постанови Кабінету міністрів України, офіційні статистичні матеріали, дані 1998-2003 років про контрольно-ревізійну діяльність виробничих об’єднань і холдингових компаній, державної компанії реструктуризації вугільної промисловості.

Під час вирішення завдань дослідження використовувалися такі методи: комплексний і системний підхід (оцінка стану державного контролю в галузі і визначення тенденцій його розвитку на основі організації ревізій і перевірок вугільних підприємств як відкритих систем з урахуванням їх організаційної структури), статистичний і економічний аналіз (оцінка динаміки роботи контрольно-ревізійних підрозділів органів державного управління вугільними шахтами і виявлення відхилень між плановими і фактичними показниками), порівняння (зіставлення процедур зовнішнього і внутрішнього контролю з подальшим обґрунтуванням пріоритетності розвитку другого виду), моделювання (розробка сучасної моделі контролю вугільної шахти і класифікаційних моделей контролю), розрахункових коефіцієнтів і порівняльних оцінок (обґрунтування ефективності використання в контрольно-ревізійному процесі технологічного контролю економічного аналізу).

Наукова новизна одержаних результатів. Результати наукового дослідження полягають у розв’язанні задач ефективної організації державного контролю у вугільній промисловості, що забезпечує зміцнення фінансового становища шахт.

Основні наукові результати, що мають наукову новизну, полягають в тому, що в дисертаційній роботі:

вперше:

деталізовано класифікацію суб’єктів державного контролю вугільних підприємств, що дозволяє обґрунтувати розподіл контрольних функцій між різними органами державного управління на регіональному рівні та визначити напрямки розвитку існуючої системи державного контролю у вугледобувної галузі;

запропоновано нову концепцію організаційно-економічного механізму контролю в системі державного управління вугільними підприємствами регіону, згідно з якою переглянуто зміст контрольно-ревізійної діяльності з боку інститутів державного управління, склад завдань, що ставляться перед кожним з них, та методів здійснення контрольних дій стосовно об’єктів контролю;

розроблено сучасну модель державного контролю вугільної шахти, спрямовану на активізацію внутрішнього контролю в межах підприємства зі збереженням основного змісту зовнішнього нагляду за його фінансово-економічними характеристиками;

удосконалено:

методичні підходи до інформаційного забезпечення контрольних процедур у вугільній промисловості і спільного використання методів документального і фактичного контролю;

понятійний апарат контролю: уточнено економічну сутність і зміст поняття “контроль”, в якому об’єднані такі ознаки, як форма здійснення контролю, його мета і напрямок дій;

набули подальшого розвитку:

визначення цілей і завдань державного контролю в сучасній системі управління вугільною галуззю;

комплексне використання технологічного контролю і економічного аналізу в системі державного контролю вугільних підприємств;

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення проведеного дослідження полягає в розробці сучасної моделі контролю вугільної шахти й удосконаленні методики здійснення контрольних процедур органами галузевого державного контролю різних рівнів.

Пропозиції щодо методики проведення комплексного контролю з боку органів галузевого управління вугільними підприємствами використовуються в ревізійній роботі Української державної компанії реструктуризації вугільної промисловості “Укрвуглереструктуризація” (довідка №05-4268 від 17.10.2003 р.)

Пропозиції і положення відносно розробки сучасної системи внутрішнього контролю в межах підприємства і вирішення завдання застосування технологічного контролю й економічного аналізу з метою підвищення дієвості контрольних процедур впроваджені на ДП “Донецьквугілля” (довідка №9-34 від 20.10.2003 р.)

Основні методологічні положення роботи і методичні рекомендації щодо проведення контрольно-ревізійної діяльності використовуються в навчальному процесі Донецького державного університету управління (довідка №01-12/564 про 29.10.2003 р.)

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійно виконаною науковою роботою, в якій викладений авторський підхід до розробки механізму проведення дієвого державного контролю у вугільній промисловості регіону. Автором у дисертаційній роботі використані ідеї, методологічні положення і методичні розробки, що є результатом особистого наукового внеску, які конкретизовані в публікаціях.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації обговорювалися і отримали схвалення на міжнародній науково-методичній конференції “Трансформація курсу “Економічний аналіз діяльності підприємства” в Київському національному економічному університеті (м. Київ, КНЕУ, 2002 р.) і на міжнародній науковій конференції “Актуальні проблеми та перспективи розвитку фінансово-кредитної системи в Україні” (м. Харків, Харківська філія Української академії банківської справи, 2001 р.).

Публікації. З теми дисертаційного дослідження опубліковано 10 наукових праць, в тому числі 1 навчальний посібник, 4 статті в наукових журналах, 3 статті в збірниках наукових праць і 2 публікації в матеріалах наукових конференцій. Загальний обсяг публікацій становить 9,16 д.а., з яких особисто автору належить 9,16 д.а.

Структура і обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків. Загальний обсяг дисертації 200 сторінок, у тому числі, 10 таблиць (7 сторінок), 11 рисунків (8 сторінок), список використаних джерел 170 найменувань (16 сторінок), 4 додатки (12 сторінок).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Розділ 1. Основи реформування контролю в системі державного управління вугільною промисловістю. Успішне завершення ринкових реформ багато в чому залежить як від умілого управління процесами, що відбуваються з боку держави, так і від ефективності ринкового самоврядування. Управління здійснюється його суб’єктами за допомогою прийняття управлінських рішень. Управлінське рішення в свою чергу приймається на основі даних про стан керованого об’єкта. Прийняттю рішення передує оцінка отриманих даних. На даному етапі відбувається активізація однієї з складових управління – контролю. Контроль, що є елементом управління, являє собою складний процес, спрямований на перевірку відповідності контрольованих об’єктів вимогам, що пред’являються до них, і заданим параметрам.

Оптимальне поєднання ринкового впливу і державного управління повинно базуватися на властивостях ринку із забезпечення ринкової рівноваги і одночасному вирішенні державою тих завдань, які ринок вирішити не може. Тому контроль повинен розглядатися, по-перше, як інструмент ринкового самоврядування, по-друге, як засіб державного регулювання процесів, що відбуваються в економіці.

Вугільна промисловість є одним з найбільш демонстративних прикладів об’єкта, керованого державою і ринком. Стратегічне значення корисних копалин (вугілля), унікальність якісних характеристик окремих марок вугілля пояснюють активну участь держави в управлінні галуззю загалом і окремими її підрозділами.

На сьогоднішній день в системі управління галуззю одночасно здійснюється і контроль вищих органів, і внутрішньогосподарський контроль. При цьому тенденції розвитку ринкових відносин ставлять під сумнів пріоритет контролю вищої організації над контролем всередині об’єкта, що перевіряється. Першою причиною, яка пояснює певну неспроможність відомчого контролю, є віддаленість суб’єкта контролю від об’єкта, що перевіряється. Інша причина зумовлена обмеженістю чисельного складу підрозділів відомчого контролю. Однак досить сумнівним є варіант підвищення ефективності планових ревізій завдяки зростанню штату ревізорів в об’єднаннях і державних підприємствах.

Визначення контролю всередині підприємства насамперед пов’язане з поняттям “організація”. Існує два підходи до організації контролю на підприємстві. Перший підхід полягає в створенні на підприємстві контрольно-ревізійної служби. Суть другого підходу полягає в раціональній організації роботи працівників підприємства, в посадові обов’язки яких входить здійснення контролю дій.

Предметом контролю виступають найрізноманітніші процеси, характерні об’єкту, що перевіряється. Тому досить легко уявити, що функція контролю в рамках управління підприємством активна в момент здійснення планування, організації, обліку, аналізу і регулювання (тобто інших функцій управління). Це дозволяє стверджувати, що функція контролю є інтегрованою в інші функції управління.

Питання класифікації контролю завжди викликало велику кількість дискусій. На цей час проблема класифікації знову виходить на перший план. Це пов’язано з видозмінами механізмів господарювання підприємств, законодавства, зміною політичних поглядів і економічних інтересів.

Необхідність використання класифікаційних угрупувань у теорії і практиці контролю пояснюється можливістю формування чіткої системи, що характеризує його структурні контури і принципи функціонування на певний момент або на певний відрізок часу. Передусім, контроль необхідно поділяти на державний і недержавний. Державний контроль, в свою чергу, поділяється на відомчий і позавідомчий.

Паралельно з характеристикою контролю за суб’єктами потрібно виділити ряд інших класифікаційних ознак, якими є час проведення ревізії, джерела даних, періодичність проведення, форма контролю. У більшості випадків назва певного виду контролю відображає його сутність.

Виділення різних ознак контролю не виключає наявність певних зв’язків між різними ознаками. Так, ревізія фінансово-господарської діяльності конкретного підприємства є однією з форм контролю, а за часом – представником подальшого контролю, тобто основна частина ревізійних процедур виконується на основі даних про вже довершені операції.

Управління процесами реформування вугледобувної галузі здійснюють органи відомчого державного контролю. Система відомчого контролю у вугільній промисловості має досить чіткі структурні контури і включає в себе ряд суб’єктів контролю, що виконують одночасно як загальні, так і індивідуальні завдання (рис.1).

ДП “Донецьквугілля”

Рис.1 Структура відомчого контролю вугледобувної галузі регіону

Одночасно робота наведених вище ланок відомчого контролю узгоджується з органами контрольно-ревізійної служби України відповідного рівня. При цьому в складі місцевих органів управління також створені підрозділи з координації і регулювання діяльності вугільних підприємств. Таким є Управління вугільної промисловості облдержадміністрації. Шахти, що ліквідуються, підлягають ретельному контролю з боку Державної компанії реструктуризації вугільної промисловості “Укрвуглереструктуризація”.

Необхідно звернути увагу на той факт, що в рамках комплексних ревізій і тематичних перевірок переважає документальний контроль, результати якого представляють основну інформаційну базу для прийняття управлінських рішень.

За допомогою фактичного контролю перевіряється достовірність документальних даних і виявляються порушення, які практично неможливо виявити на рівні документального контролю.

Для виконання поставлених задач перевіряючі повинні підібрати найоптимальніший склад прийомів контролю, який дозволить отримати інформацію про об’єкт контролю, що володіє доказовою силою і є повною.

Розділ 2. Функціональна організація системи державного галузевого контролю. Подальший розгляд контрольно-ревізійної практики у вугільній промисловості дозволяє дати більш точну і обґрунтовану оцінку рівня її організації і проведення, яка послужить відповіддю на питання про дієвість проведення контрольно-ревізійної діяльності.

Контрольно-ревізійний відділ вищої організації здійснює контроль фінансово-господарської діяльності підвідомчих підприємств у формі ревізій і перевірок. Суб’єкт контролю використовує ревізію при періодичному спостереженні за фінансово-господарською діяльністю об’єкта і ця форма контролю носить плановий характер. Перевірка частіше за все має вузьку тематичну спрямованість і розглядає здійснювані операції на окремій дільниці роботи підприємства. У більшості випадків перевірки мають позаплановий характер. Розглядаючи ревізійну діяльність холдингу і об’єднання з позицій принципового підходу до її організації, потрібно проаналізувати кількість проведених ними ревізій протягом року (в динаміці за декілька років), порівняти фактичну кількість ревізій з їх кількістю за планом і з’ясувати причини відхилень, у разі їх наявності (табл.1).

У контрольно-ревізійному відділі Державної холдингової компанії “Донвугілля” чітко простежується прагнення охопити плановими комплексними ревізіями всі підвідомчі підприємства. Основою для таких висновків послужила кількість планових ревізій, яка протягом трьох років залишалася незмінною – 15 ревізій в рік. Саме стільки підприємств знаходилося у складі холдингу в 1999 і 2000 рр., а в 1998 року до складу компанії входило 17 підприємств. Підтвердженням того, що тематичні перевірки носять позаплановий характер, є відсутність у вищестоящих організаціях плану проведення тематичних перевірок.

Подальше вивчення планових показників і фактичних результатів роботи КРВ ДХК “Донвугілля” показує, що план проведення комплексних ревізій не було виконано жодного разу з 1998 року по 2000 рік. При цьому кількість позапланових тематичних перевірок щорічно перевищує число фактично виконаних ревізій. Виключенням є лише 2002 рік, коли на 11 ревізій припало лише 5 перевірок. В окремі періоди спостерігається майже подвійна кількісна перевага перевірок над ревізіями, а у 2001 році поряд з проведенням 11 планових ревізій холдинг виконав 27 позапланових перевірок, з яких 26 було організовано за завданням Мінпаливенерго.

Таблиця 1

Динаміка проведення комплексний ревізій і тематичних перевірок

за 1998-2002 рр.

Організація, що перевіряє | 1998 р. | 1999 р. | 2000 р. | 2001 р. | 2002 р.

Ревізія | Перевірка | Ревізія | Перевірка | Ревізія | Перевірка | Ревізія | Перевірка | Ревізія | Перевірка

План | Факт | План | Факт | План | Факт | План | Факт | План | Факт | План | Факт | План | Факт | План | Факт | План | Факт | План | Факт

ДХК

“Донвугілля” | 15 | 11 | - | 12 | 15 | 12 | - | 22 | 15 | 11 | - | 13 | 11 | 11 | - | 27 | 11 | 11 | - | 5

В/О

“Донецьквугілля” | 11 | 11 | - | 5 | 14 | 12 | - | 7 | 13 | 13 | - | 4 | 8 | 8 | - | - | 7 | 7 | - | -

Дещо інша ситуація спостерігається в КРВ ВО “Донецьквугілля”. Насамперед привертає до себе увагу незначна кількість проведених тематичних перевірок. План проведення комплексних ревізій не був виконаний тільки в 1999 році, коли на дві комплексні ревізії припадала одна тематична перевірка. У 1998 і 2000 рр. питома вага тематичних перевірок в загальному обсязі контрольно-ревізійної діяльності об’єднання була значно нижча і всі заплановані ревізії були проведені. Протягом 2001-2002 рр. Контрольно-ревізійний відділ виробничого об’єднання “Донецьквугілля” не було проведено жодної тематичної перевірки, що ставить під сумнів ефективність роботи цього представника галузевого контролю.

Ревізійна робота в Українській державній компанії реструктуризації вугільної промисловості здійснюється на основі річного плану з поквартальним розбиттям (графік на кожний квартал). Планування тематичних перевірок в компанії не ведеться, що ще раз підтверджує солідарне сприйняття органами відомчого контролю позапланового характеру тематичних перевірок.

Існуючі підходи до організації і планування контрольно-ревізійної діяльності в системі державного відомчого контролю, а також результати її функціонування засвідчують про недостатність застосування стандартних форм контролю при вивченні результатів роботи об’єктів, що перевіряються.

Потрібно звернути увагу на наявність в галузі фактів застосування альтернативних форм контролю з використанням методів, які дозволили виявити причини неефективного функціонування конкретних вугільних шахт і об’єднань.

Одним з ключових об’єктів контролю, що впливають на перспективи розвитку вугільної промисловості, є основні фонди добувних підприємств. Граничний інтерес, наприклад, викликають дані про структуру основних фондів.

Аналіз змін в питомій вазі деяких складових частин величини основних фондів підприємств ДХК “Донвугілля” в 2000 р. щодо 1992 р. дозволив відзначити ряд тенденцій, що характеризують перспективи розвитку вугільної галузі регіону.

Під час аналізу було визнано позитивним зниження частки невиробничих основних фондів. Аналіз концентрації гірських робіт в просторі, яка характеризується зменшенням кількості діючих забоїв, горизонтів і пластів без втрати вугледобування, дозволяє виявити приріст або скорочення довжини лінії очисних забоїв і швидкості їх посування. Паралельний аналіз стану машин і обладнання на підприємствах ДХК “Донвугілля” показав, що їх наявність перевищує необхідну потребу у виробничих цілях, однак відсутність грошових коштів для ремонту несправних механізмів призводить до непрацездатності більшої їх частини.

Проведений фахівцями ДХК “Донвугілля” аналіз стану й ефективності використання основних фондів є нічим іншим як тематичною перевіркою, яка була проведена на рівні зведених показників. Ініціатива керівництва компанії дозволила забезпечити управлінську ланку необхідними даними для розробки рішень в частині структурних перетворень, пошуку джерел фінансування, розв’язання кадрових питань.

Наступним фактом дійового контролю у вугільній промисловості є організація і проведення тематичних перевірок вугледобувних підприємств, які були направлені на вивчення і оцінку технологічного рівня процесу видобутку вугілля.

Метою обстеження шахт інженерами гірничорятувальної служби було вивчення схем конвеєрних ліній, їх пропускної спроможності, режиму роботи, енергоозброєності, умов забезпечення безпеки підземних робітників, що знаходяться в зоні роботи підземного транспорту.

З усіх перевірених об’єктів лише на двох підприємствах був зафіксований факт грамотної побудови схем функціонування підземного транспорту. Перше з них – шахта “Росія” ДХК “Селідоввугілля”, а друге – шахтоуправління “Донбас” ДХК “Донвугілля”. Конвеєрні лінії на цих підприємствах гранично ефективні внаслідок належного розташування й оптимальній місткості бункерів-накопичувачів. У цьому випадку забезпечується оптимальний режим роботи конвеєрних ліній, що нарівні з мінімальною витратою електроенергії дозволяє продовжити термін служби механізмів і знизити витрати на оплату праці підземних робітників.

Ефективна система контролю передбачає наявність в ній попереджувальних контрольних дій стосовно доцільності й обґрунтованості майбутніх подій, здійснення спостереження за процесами під час здійснення окремих фактів фінансово-господарської діяльності, з метою визначення їх відповідності щодо встановлених правил і заданих параметрів, а в остаточному підсумку – ретроспективна оцінка вже завершених операцій з точки зору досягнення очікуваних результатів.

Сучасне управління засноване на системному підході, що розглядає будь-який керований об’єкт як складну систему, утворювану поєднанням ряду компонентів і елементів. Компоненти системи погоджено взаємодіють один з одним, забезпечуючи тим самим досягнення загальної мети. Всі існуючі системи поділяються на відкриті і закриті. Підприємства вугільної промисловості представляють відкриті системи.

Другим визначальним поняттям нарівні з “системою” є “організація”. Інтерес представляє і підприємство-система в процесі його організації, і підприємство-організація як система, що має свою структуру.

Досліджуючи підприємство як відкриту систему, необхідно визнати, що його підрозділи також являють собою системи, але більш низького рівня, і тому є підсистемами. Система контролю вважається однією з них.

Існує так зване поняття “систем контролю”. Тобто, різноманітність процесів, що відбуваються на підприємстві, передбачає наявність відповідної кожному з них системи контролю. Причому в цьому випадку також присутні варіанти функціонування систем контролю. Перший варіант передбачає дію традиційних систем контролю, коли за основу береться ряд стандартних показників. Другий варіант не зупиняється на використанні стандартного набору показників про діяльність підприємства в минулому. Нарівні з оцінкою минулих подій проводиться безперервний контроль, який стежить за процесами як всередині організації, так і за її межами. Тобто в зіставленні і оцінці беруть участь і результативні показники діяльності, і поточні (проміжні дані), і величини, що прогнозуються. Це дозволяє називати такі системи контролю динамічними.

Проблема галузевого контролю перебуває в необхідності зміщення акценту в його проведенні від вищестоящих органів до внутрішньошахтного контролінгу. Тому, на даний момент, потрібно розглянути відмінності у виконанні контрольних процедур органами зовнішнього і внутрішнього контролю (рис.2).

Система зовнішнього контролю діє на контрольованому об’єкті періодично. Така ситуація зумовлює переваги внутрішнього контролю над зовнішнім. Насиченість процедур попереднього, поточного і подальшого контролю, які послідовно змінюють один одного, дозволяє вести мову про безперервність внутрішнього контролю. У той час як зовнішній контроль гранично дискретний.

Розділ 3. Вдосконалення технології контролю в державному управлінні вугільною промисловістю. Серед існуючих напрямів оптимізації ревізійної діяльності переважає підхід часткової “модернізації” структури контрольно-ревізійних служб і оновлення методики здійснення контролю з урахуванням змін у законодавстві України. При цьому на попередньому рівні залишається розробка комплексних методик контролю, застосування яких базується на вивченні специфіки діяльності кожного об’єкта, що перевіряється, технологічних аспектах і організації інформаційних потоків.

Попередній контроль | Поточний контроль | Наступний контроль

Постачання | Допоміжне

виробництво | Видобуток | вентиляція й водовідлив | Шахтний транспорт | ...... | ..... | Збут

Фінансово-господарська діяльність підприємства

Постачання | Допоміжне

виробництво | Видобуток | вентиляція й водовідлив | Шахтний транспорт | ..... | ..... | Збут

Попередній контроль | Поточний контроль | Наступний контроль

Рис.2 Порівняльна схема процедур зовнішнього і внутрішнього контролю

Розвиток технологічного контролю при проведенні ревізій і перевірок вищими відомствами можна обмежити в зв’язку з потребою в розширенні складу робітників служби контролю і відповідними витратами на утримання додаткового персоналу (або навчання штатних співробітників), а також тим, що ревізійна робота проводиться в формі подальшого (тобто обмеженого) контролю. Абсолютно інша ситуація спостерігається в перспективах його впровадження безпосередньо на вугільних шахтах. Відправною точкою в застосуванні технологічного контролю служить можливість зниження витрат вугледобувного підприємства при одночасному прагненні до підвищення прибутковості його функціонування.

Слід зазначити неспроможність держави щодо проведення опосередкованого спостереження (контрольно-ревізійні відділи вищих організацій) за таким об’єктом контролю як рівень енерговитрат. Тобто державі необхідно делегувати контрольну функцію первинним виробничим одиницям – вугільним шахтам. Контролюючи енерговитрати підземного транспорту, слід враховувати ряд припущень. Так, робота конвеєрів пов’язана з використанням електродвигунів і здійснюється в якийсь проміжок часу. Тому ефективність роботи конвеєрного транспорту залежить від таких чинників як час роботи конвеєра (електродвигуна); потужність електродвигунів, що використовуються; вартість одиниці вимірювання електроенергії; наявність бункерів-накопичувачів.

Виходячи з ситуації, що склалася у вугільній промисловості, коли робота конвеєрного транспорту організована надто нераціонально, передбачимо, що транспортування вугілля проводиться за допомогою конвеєрів без використання бункерів-накопичувачів. У такому випадку потенційний ефект може бути отриманий за рахунок зниження часу роботи конвеєрних ліній і потужності використовуваних електродвигунів, що стає можливим завдяки застосуванню проміжних бункерів-накопичувачів.

Базові витрати на транспортування вугілля до моменту модернізації процесу підземного транспортування вугілля представимо в наступному вигляді:

,

де

– витрати на транспортування вугілля конвеєрним транспортом,

– час роботи i-го конвеєра,

– потужність i-го конвеєра (електродвигунів),

– ціна однієї Квтгод.

Використання бункерів-накопичувачів дозволяє вугільній шахті скоротити час роботи конвеєрів, оскільки під час заповнення накопичуваної місткості (бункери) конвеєр, розташований за нею, знаходиться у відключеному стані. У результаті досягається економія витрат на електроенергію при підземному транспортуванні вугілля.

Розмір зекономлених витрат відобразимо черговою формулою:

,

де

– економія витрат на електроенергію,

– час знаходження конвеєра у відключеному стані,

– потужність конвеєра, що перебуває в режимі очікування,

– ціна однієї Квтгод.

Очевидно, що чим більш раціонально побудована схема підземного транспорту вугільної шахти, тим більш ефективно здійснюється процес постачання вугілля на поверхню. При цьому потрібно враховувати, що створення нових бункерів-накопичувачів спричиняє витрати капітального характеру і передбачає поточні витрати з їх обслуговування. Тому, щоб відобразити реальний ефект від аналізованих заходів, необхідно врахувати даний момент в підсумковій формулі оновлених витрат:

,

де–

вартість бункера-накопичувача, що компенсується в аналізований період і вартість його обслуговування

Представимо остаточний варіант формули оновлених витрат:

.

Оптимізація роботи конвеєрного транспорту дозволить тільки за рахунок чинника часу (зниження часу роботи конвеєрних ліній) досягнути економії, що вимірюється сотнями тисяч гривень.

Проведення аналізу в процесі контролю і використання другим різних прийомів першого мають досить широкий спектр застосування. Доступним інструментом у здійсненні контрольних дій силами апарату управління вугільної шахти є лінійно-параметричний аналіз (табл.2). Зміст даного виду аналізу перебуває в розгляді ряду взаємопов’язаних показників, які аналізуються в динаміці. Оцінюючи ефективність видобутку вугілля і обґрунтованість витрат, які несе вугільна шахта, розглянемо показники, пов’язані з його транспортуванням. Це обсяг видобутку вугілля, витрати електроенергії, пов’язані з функціонуванням підземного транспорту (зокрема, конвеєрів), і витрати на транспортерну стрічку (її заміна).

Сума витрат в 47,9 тис. грн. на заміну транспортерної стрічки у другому періоді більш ніж в два рази перевищує відповідні витрати в першому, третьому і четвертому періодах. Це означає необхідність більш ретельного контролю операцій з витрачання матеріальних цінностей з метою з’ясування причин значних коливань відповідних показників в окремих періодах.

Таблиця 2

Показники діяльності вугільної шахти, що співвідносяться в рамках

лінійно-параметричного аналізу (приклад)

Показники | Період №1 | Період №2 | Період №3 | Період №4

Видобуток вугілля,

тис. т66280 | 57912 | 59000 | 61305

Електроенергія,

тис. кВт-г | 3614 | 3599 | 3520 | 3604

Витрати на стрічку транспортерну,

тис. грн.19,3 | 47,9 | 17,9 | 22,0

Ефективність функціонування системи контролю вугільного підприємства, як і системи управління загалом практично неможлива без створення раціонального потоку інформації всередині шахти. Формування даних про економічні показники діяльності шахти повинне бути спрямоване на отримання динамічної інформації про ефективність процесів, що відбуваються всередині окремих її підрозділів, і, як результат, створення цілісної системи показників про функціонування контрольованого об’єкта. Мова йде про взаємодію економічної служби з відділами, зайнятими технологічною організацією видобутку вугілля. Витрати, які несуть вугільні підприємства, повинні бути обґрунтовані розрахунками технологічного характеру.

Одним з ключових моментів при створенні інтегрованої інформаційної системи управління є процес ущільнення інформації. Результатом даного ущільнення виступає так звана “інформаційна піраміда”. При цьому прийняття рішення про зниження витрат електроенергії не може базуватися виключно на даних, які сформовані в межах бухгалтерського обліку та інформації планового відділу. Тобто в інтегрованій інформаційній системі управління поряд з даними про виконувані операції необхідно мати інформацію про технологічні параметри виробництва і обслуговуючі його процеси.

У цей час організація руху інформаційних потоків на вугільних підприємствах спрямована на об’єднання локально програмованих задач в інтегровану інформаційну систему. Спочатку відбувається інтеграція взаємопов’язаних дільниць діяльності вугільної шахти, наприклад, відвантаження вугілля зі складу і здійснення відповідних фінансово-розрахункових операцій з покупцями. Поступово відбувається об’єднання окремих інформаційних підсистем в єдину інформаційну систему.

Внаслідок раціональної побудови інформаційних потоків на вугільному підприємстві, організації системи внутрішнього контролю і розробки дійових методик, що дозволяє здійснювати контрольну функцію як ззовні, так і всередині підприємства, можна говорити про створення сучасної моделі контролю вугільної шахти, що функціонує в системі державного галузевого контролю (рис. 3).

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі проведене комплексне дослідження теоретичних, методологічних і практичних аспектів важливого науково-практичного завдання – створення ефективної системи державного контролю у вугільній промисловості на регіональному рівні в сучасних економічних умовах реструктуризації галузі, а також обґрунтована нова концепція організаційно-економічного механізму контролю в системі державного управління вугільними підприємствами регіону. Використання такого механізму дозволяє державі максимально наблизити контрольну функцію до об’єктів, що перевіряються, за допомогою делегування своїх повноважень системам внутрішнього контролю вугільних підприємств, що призводить до підвищення ефективності контрольних процедур і більш динамічного усунення існуючих недоліків.

Зовнішнє середовище контролю

Рис.3 Сучасна модель контролю вугільної шахти

Основні наукові й прикладні результати, рекомендації наукового значення і практичного використання:

1. Наявність проблеми здійснення ефективного контролю вугільних підприємств пов’язана з невідповідністю організаційних підходів до його проведення і реальних задач, які стоять перед системою галузевого державного контролю у вугільній промисловості. Дослідження існуючої організації контролю у вугільній промисловості регіону дозволило встановити, що робота контролюючих органів спрямована на перевірку питань збереження майна і законності операцій, які здійснюються вугільним підприємством. У той же час ефективність роботи вугільних шахт практично випадає з системи нагляду органів зовнішнього контролю.

2. Характеристика контролю в розрізі його різних класифікаційних ознак і побудова структурної моделі відомчого контролю вугільних шахт свідчать про наявність формального підходу до виконання контрольних процедур у вигляді ревізій і перевірок, недотримання ряду фундаментальних вимог до організації контрольно-ревізійного процесу у вищих організаціях. Класифікація контролю за суб’єктами, формою й часом дозволила визначити основні напрямки розвитку державного контролю у вугільній промисловості.

3. Правильний вибір складу прийомів контролю під час підготовки та здійснення контрольних процедур дозволяє найбільш ефективно перевірити конкретні об’єкти і підвищує ймовірність виявлення порушень і помилок. Уточнення переліку спеціальних прийомів контролю і визначень кожного з них створює передумови формування єдиної методологічної бази функціонування державного контролю у вугільній промисловості.

4. При збереженні державою пріоритету в управлінні вугледобувною галуззю зростає ринковий вплив на роботу вугільних шахт. Не маючи достатньої державної підтримки, вугільні підприємства повинні самостійно вирішувати проблеми платоспроможності і виробничого розвитку. Тому основним об’єктом контролю стає співвідношення витрат на функціонування вугільного виробництва і прибутків від реалізації здобутого вугілля. У цьому випадку функція державного контролю зміщується від контрольно-ревізійних відділів вищих організацій до систем контролю всередині вугільних підприємств. Тобто система зовнішнього контролю делегує ряд повноважень системам внутрішнього контролю. У цьому делегуванні закладена раціональна економічна ідея, яка знижує витрати на проведення ревізій і перевірок і одночасно підвищує дієвість контролю, максимально наблизивши його до об’єктів, що перевіряються.

5. Розвиток функції контролю всередині вугільних шахт служить основою створення динамічних систем контролю, які забезпечують безперервність здійснення контрольної функції і сприймають вугільну шахту як “відкриту систему”. Максимальна близькість до контрольованих об’єктів дозволяє організовувати на належному рівні комплексний контроль за допомогою виконання попередніх розрахунків, поточного спостереження за виробничими і фінансовими процесами і подальшої оцінки результатів діяльності.

Поєднання різних видів контролю під час його організації всередині вугільних шахт забезпечує контрольний процес базовими параметрами, до досягнення яких прагне підприємство, дає можливість відстежувати процедуру досягнення поставлених задач, перевіряти кінцеві результати з позицій відповідності встановленим параметрам. Послідовність внутрішньошахтного контролю обґрунтовує правильність твердження про необхідність зміни пріоритетів в організації державного галузевого контролю.

6. Розв’язання проблеми усунення виявлених недоліків на підприємствах, що перевіряються, видається можливим в умовах активізації внутрішнього контролю. Це пояснюється близькістю суб’єктів контролю до об’єктів (операцій, процесів, організаційних питань), що перевіряються, а також концентрації контрольних дій і процесу прийняття рішень в єдиному контурі управління. Об’єктивна необхідність створення систем внутрішнього контролю вимагає розв’язання питань їх організації, виявлення принципів функціонування, розробки методики здійснення контрольних дій і інформаційного забезпечення.

Тому, поряд із забезпеченням безперервності контрольних дій, в дослідженні запропоновано застосування комплексного підходу до організації внутрішнього контролю в галузі. Розподіл обов’язків щодо виконання контрольних дій між окремими співробітниками вугільного підприємства потрібно поєднувати з контрольним спостереженням з боку вищої ланки апарату управління і контрольними функціями окремих підрозділів підприємства, що призводить до виникнення контролінгу. В результаті дискретний зовнішній контроль вугільного підприємства, обмежений своїми цілями і подальшим характером, доповнюється динамічним внутрішнім контролем, що відрізняється адаптивністю методів і практично повним охопленням подій, які відбуваються на підприємстві.

7. Дослідження показало, що зовнішній державний контроль в ряді випадків не обмежується проведенням стандартних ревізій і перевірок, використовуючи спеціальні прийоми контролю, зміст яких відповідає поставленим перед перевіряючими задачам і забезпечує глибоке і ефективне вивчення контрольованих об’єктів. У цьому випадку організація контрольних процедур свідчить про прагнення контролюючої системи до адаптивності методик, що використовуються нею щодо об’єктів, що перевіряються. При цьому виникає проблема адекватного реагування на розкриті недоліки, які було виявлено при використанні ефективних методик.

8. Обґрунтування в рамках дослідження реформи державного контролю у вугільній промисловості і доказ необхідності створення на підприємствах систем внутрішнього контролю зумовили розробку питань вдосконалення методики виконання контрольних дій і їх інформаційного забезпечення. В результаті запропоновано використання технологічного контролю і економічного аналізу в системі галузевого контролю,