НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ МІНІСТЕРСТВА ЕКОНОМІКИ ТА З ПИТАНЬ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ

ПОДПЛЄТНІЙ Валерій Володимирович

УДК: 331.5.024.5

МЕТОДИ РЕГУЛЮВАННЯ ВІДТВОРЕННЯ

НАЙМАНОЇ РОБОЧОЇ СИЛИ

Спеціальність 08.02.03 – Організація управління,

планування і регулювання економікою

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Кіровоградському державному технічному університеті Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент

Пальчевич Галина Тадеївна,

Кіровоградський державний технічний університет,

завідувач кафедрою фінансів та планування

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Бондар Інтерна Касянівна,

Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, завідувач відділом проблем праці та політики доходів населення

кандидат економічних наук,

старший науковий співробітник

Ярошенко Ганна Василівна,

Науково-дослідний інститут праці і зайнятості населення Міністерства праці та соціальної політики України і НАН України, вчений секретар

Провідна установа: Київський національний економічний

університет, кафедра управління персоналом

і економіки праці

Захист відбудеться “ 20 травня 2004 р. о 1600 год. на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д26.801.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук Науково-дослідного економічного інституту Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України за адресою: 01103, м. Київ, бульвар Дружби народів, 28, 5-й поверх, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці НДЕІ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України за адресою: 01103, м. Київ, бульвар Дружби народів, 28, перший поверх.

Автореферат розісланий “ 17 ” квітня 2004 р.

Вчений секретар

Спеціалізованої вченої ради,

доктор економічних наук О.Ю. РУДЧЕНКО

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Реформування економіки України зумовлює необхідність використання адекватних ринковим умовам механізмів залучення людини у сферу виробничих відносин і реалізації її можливостей в економічній діяльності. Ключову роль в сучасних трансформаціях суспільства відіграють соціально-економічні важелі, пов’язані з формуванням найманої робочої сили ринкового типу, що відповідає жорстким вимогам високотехнологічного виробництва. Разом з тим складність структурних зрушень в економіці різко загострила цілу низку проблем у сфері відтворення найманої робочої сили. Внаслідок недосконалості відтворювального механізму посилилась розбалансованість основних сфер та фаз відтворення, що знайшло конкретний відбиток у таких процесах, як нераціональний економічний рух найманої робочої сили, посилення територіально-галузевого дисбалансу між наявною робочою силою і місткістю сфери докладання праці, поширення нерегламентованої зайнятості, недосконалість формування витрат на відтворення найманої робочої сили.

Позитивно оцінюючи наукові результати дослідження відомих вітчизняних та іноземних вчених-економістів проблеми регулювання відтворення робочої сили, слід визнати наявність широкого спектру досі невирішених науково-теоретичних та практичних питань щодо корінного реформування існуючих та запровадження принципово нових механізмів відтворення найманої робочої сили. Суть завдання полягає у пошуку ефективних форм, методів і важелів вирішення соціально-економічних суперечностей, що виникають у процесі формування, розподілу та використання найманої робочої сили.

Подолання деструктивних процесів у сфері відтворення найманої робочої сили повинно здійснюватися в контексті загальноприйнятої концепції регулювання економічної системи. Заходи макро- і мікроекономічного регулювання повинні реалізовуватися в комплексі, охоплюючи різні рівні і сфери формування, розподілу і використання найманої робочої сили, з тим, щоб поєднанням суто ринкових важелів та методів державної політики створити дієвий механізм формування конкурентоспроможного найманого працівника.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана у відповідності з вимогами Указу Президента України “Про основні напрями соціальної політики на період до 2004 року” (№717/2000 від 24.05.2000 р.), а також пов’язана з планом НДР Кіровоградського державного технічного університету МОН України, зокрема, теми “Дослідження механізму формування та використання місцевих бюджетів та розробка пропозицій щодо його удосконалення” (номер державної реєстрації 0104U002672). Особистий внесок автора полягає у розробці питань вдосконалення фінансування охорони здоров’я.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування методів регулювання процесу відтворення найманої робочої сили в умовах стабілізації економіки України.

Відповідно до визначеної у роботі мети були поставлені і вирішені наступні дослідницькі задачі:

§ уточнена теоретична сутність категорії “наймана робоча сила” та її взаємозв’язок з іншими категоріями, що характеризують людські ресурси;

§ розглянуто механізм відновлення кількісних та якісних характеристик найманої робочої сили в процесі її пофазного відтворення;

§ розкрито економічний зміст і структуру витрат на відтворення найманої робочої сили;

§ проаналізований сучасний стан формування, розподілу та використання найманої робочої сили;

§ виявлені особливості формування витрат на відтворення найманої робочої сили за сучасних умов;

§ розроблені практичні рекомендації стосовно удосконалення механізму регулювання відтворення найманої робочої сили із врахуванням дії демографічних, соціально-економічних та екологічних чинників;

§ обґрунтовані методичні підходи до задіяння ефективних регуляторів попиту та пропозиції робочої сили на ринку праці;

§ розроблені рекомендації стосовно удосконалення формування витрат на відтворення найманої робочої сили із врахуванням особливостей сучасних трансформаційних процесів.

Об’єктом дослідження є соціально-економічне середовище розвитку сфери трудових відносин.

Предмет дослідження складають теоретичні, методичні та практичні питання щодо регулювання формування, розподілу та використання найманої робочої сили з урахуванням особливостей ринкової трансформації економіки України.

Методи дослідження. Дисертаційна робота виконана із використанням загальнонаукових та спеціальних методів дослідження соціально-економічних явищ та процесів. Теоретичною та методологічною основою дослідження слугували діалектичний метод пізнання та системний підхід до вивчення пофазного відтворення найманої робочої сили. У роботі застосовувалися порівняльно-економічний, економіко-статистичний (групування, індекси, співставлення показників, екстраполяція, вибірка та ін.) методи, які використовувались при аналізі демографічних аспектів формування найманої робочої сили, особливостей розподілу та перерозподілу робочої сили на ринку праці та формування витрат на відтворення найманої робочої сили; соціологічний аналіз та метод експертних оцінок при дослідженні витрат на відтворення найманої робочої сили; балансовий метод при розробці механізму збалансування попиту і пропозиції робочої сили на ринку праці. Логіка, системність і цілісність дисертації значною мірою досягнуті завдяки використанню спектру методів, властивих теоретичному та емпіричному рівням наукового пізнання: спостереження, абстрагування, методів аналізу та синтезу, індукції та дедукції, історичного та логічного.

Наукова новизна дослідження. Наукові результати, що визначають новизну роботи та виносяться на захист, полягають у наступному:

одержано вперше:

· розроблений механізм поетапного формування конкурентоспроможної найманої робочої сили, в межах якого передбачається застосування характерних для кожного етапу засобів економічного регулювання, спрямованих на реалізацію відповідної мети, досягнення якої забезпечує поступове поглиблення реформування соціально-трудових відносин. Визначено, що основними сферами регулювання мають стати: виробничий та соціальний розвиток суб’єктів господарювання, демографічний розвиток, охорона здоров’я, освіта, житлова політика;

· обґрунтована економічна доцільність створення Державного страхового ощадного фонду (ДСОФ) для розширення існуючої системи соціального страхування на основі поєднання обов’язкового і добровільного страхування як найманих працівників, так і суб’єктів підприємницької діяльності на принципах персоніфікованого обліку. ДСОФ генерує додаткові соціальні гарантії у випадках неможливості працевлаштуватися тривалий час, необхідності отримання платної освіти та оплати медичних послуг; акумульовані фондом кошти пропонується використовувати на фінансовому ринку як інвестиції у створення нових робочих місць;

удосконалено:

· порядок формування системи гарантування мінімальних доходів з обґрунтуванням пропозицій стосовно застосування погодинної мінімальної заробітної плати, що зробить більш гнучкою і ефективною систему найму та дозволить значно розширити можливості людини у вільному виборі в умовах неповного робочого часу продуктивної праці, яка б відповідала як інтересам роботодавців, так і найманих працівників;

дістало подальшого розвитку:

· розуміння сутності найманої робочої сили в умовах переходу до постіндустріального суспільства з акцентуванням уваги на формуванні нового типу найманого працівника – співвласника, співуправлінця, здатного до творчого вирішення виробничих та економічних питань;

· механізм поетапної реалізації політики зайнятості у сфері створення нових робочих місць у взаємозв’язку з передбачуваним розвитком інвестиційної та інноваційної діяльності, результатом якого є формування ефективного інвестиційного середовища, сприятливих законодавчих та організаційних умов щодо створення робочих місць з метою забезпечення ефективної зайнятості та підвищення життєвого рівня населення;

· розробка системи багатоканального фінансування галузі охорони здоров’я, яка повинна базуватись на принципах цільового контрактного фінансування під замовлення з виділенням таких механізмів залучення коштів, як: гарантовані платежі з територіального і місцевого бюджетів; державне соціальне медичне страхування працюючих (гарантовані платежі роботодавців на медичне обслуговування працівників); ініціативні фонди й програми; добровільне медичне страхування; накопичувальні програми; державна медична позика; благодійні програми; безпосередні платежі населення. Це дасть змогу створити умови для надання доступних, якісних, ресурсно забезпечених медичних послуг населенню.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення результатів проведеного дослідження полягає в тому, що вони доведені до стадії конкретних рекомендацій і можуть бути використані для підвищення ефективності управлінських рішень у процесі реформування соціально-економічної сфери та вдосконалення існуючого механізму впливу на формування, розподіл та використання найманої робочої сили.

Розробки і методичні рекомендації автора використовуються Головним управлінням праці та соціального захисту населення (довідка № 586 від 10 квітня 2003 р.) та управлінням охорони здоров’я (довідка № 435-01 від 19.02.04 р.) Кіровоградської обласної державної адміністрації, а також Кіровоградським державним технічним університетом при викладанні навчальних дисциплін “Управління трудовими ресурсами” та “Фінансовий менеджмент” (довідка № 18–18/686 від 2.04.2004 р.).

Апробація і впровадження результатів дослідження. Основні положення дисертаційної роботи доповідалися на 6 міжнародних конференціях, зокрема: “Соціально-економічні аспекти збалансування потреб в трудових ресурсах” (м. Кіровоград, 2000 р.); “Економіка третього тисячоліття” (м. Донецьк, 2000 р.); “Проблеми забезпечення економічного зростання” (м. Донецьк, 2001 р.); “Оплата праці та доходи в ринковій економіці: проблеми, досягнення, перспективи розвитку” (м. Хмельницький, 2001 р.); “Наука і освіта 2001” (м. Дніпропетровськ, 2001 р.); „Соціально-трудові відносини та соціальна політика у сучасних економічних умовах” (м. Донецьк, 2003 р.).

Публікації за результатами дослідження. Основні положення наукового дослідження викладені у дев’яти одноосібних публікаціях, шість з яких – у наукових фахових виданнях. Загальний обсяг авторського матеріалу складає 4,3 друк. арк.

Особистий внесок автора. Дисертаційна робота є самостійно виконаним науковим дослідженням, яке має наукове та практичне значення. Всі публікації автора за темою наукового дослідження написані одноосібно.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел (150 найменувань). Основний зміст дисертації викладено на 187 сторінках; робота містить 17 таблиць, 18 рисунків та 3 додатки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі дисертації “Теоретико-методологічні основи дослідження відтворення найманої робочої сили” проаналізовані теоретичні та методологічні положення щодо визначення сутності і критеріїв відтворення найманої робочої сили, досліджені умови та особливості впливу факторів на його здійснення, розкритий зміст і проведена класифікацію витрат на відтворення найманої робочої сили.

В економічній літературі існує чимало тлумачень сутності відтворення робочої сили як основної продуктивної сили суспільного розвитку. На основі їх розгляду та в результаті вивчення складних процесів у сфері найманої праці автором сформульоване власне бачення трактування соціально-економічної категорії “відтворення найманої робочої сили”. Її сутнісний зміст відображає складний механізм безперервного відновлення і розвитку фізичних та інтелектуальних здібностей найманих працівників в процесі постійного відтворення соціально-економічного та виробничого середовища, в якому відбувається формування знань і навичок до праці, отримання освіти, підвищення кваліфікації в залежності від потреб виробництва та реалізації професійних можливостей у сфері докладання праці.

Зараз формується нова модель трудових відносин, що відчутно впливає на поведінку різних груп найманих працівників, змінює їх взаємовідносини з іншими соціальними групами. Ознакою трансформації інституту найманої праці є набуття найманим працівником статусу одного з найголовніших суб’єктів економічного та соціального життя. У дисертації виокремлено думку про те, що демократизація власності відповідає українським цінностям і традиціям, і що залучення найманих працівників до управління виробництвом допоможе витягнути з економічної кризи більшість вітчизняних підприємств. Адже розвиток економіки, що управляється працею, і економіки співучасті, що спільно управляється працею і капіталом, є вищою сходинкою суспільних відносин.

Інноваційний розвиток економіки потребує працівника, що бере безпосередню участь в обговоренні і вирішенні виробничих та соціально-економічних проблем підприємства. Основний розрахунок робиться на творчий потенціал працівника, на його самостійність і відповідальність у прийнятті рішень на робочих місцях.

Здійснений у дисертації теоретичний аналіз динамічної структури процесу відтворення найманої робочої сили передбачає розгляд її пофазного руху. При цьому автор найбільш обґрунтованою визнає концепцію трьохфазного підходу, згідно з якою відтворення найманої робочої сили у загальному вигляді являє собою єдність фаз формування, розподілу і використання.

Найважливіша роль у процесі відтворення найманої робочої сили відводиться фазі її формування, тому що на ній закладаються найважливіші здібності працівника. У роботі особливо підкреслено безперервний характер формування найманої робочої сили, яке триває і під час трудового процесу, тобто на фазі її використання. Це дозволяє стверджувати, що за своєю суттю відтворення найманої робочої сили складається з відновлення, збереження і розвитку здібностей до праці як уже сформованих працівників, так і тих, що вперше приступають до трудової діяльності. Обґрунтовано положення, що формування найманої робочої сили відбувається не тільки за рахунок приросту чисельності її носіїв, але й в результаті розвитку їх працездатності, що забезпечується, з одного боку, підтримкою належного фізичного стану працівників, а з іншого – підвищенням їх освітнього рівня, досвіду та кваліфікації.

Констатуючи еволюцію наукових поглядів на розподіл робочої сили, автор вбачає необхідність розмежування первинного і вторинного розподілу найманої робочої сили. Наголошено, що в процесі первинного розподілу наймана робоча сила вперше набуває свого статусу, вступаючи в договірні відносини з роботодавцем. Вторинний розподіл (або перерозподіл) найманої робочої сили розглядається в основному як елемент її інтенсивного відтворення, на основі якого досягається перегрупування робочої сили в територіальному, галузевому і професійно-кваліфікаційному розрізах. При цьому правомірно вважати, що активізація процесу перерозподілу найманої робочої сили на користь найбільш перспективних сфер трудової діяльності виступає важливою передумовою зростання ефективності живої праці. А враховуючи наявні та прогнозні тенденції демографічного розвитку, слід визнати, що перерозподіл найманої робочої сили на основі її реального вивільнення з неконкурентоспроможних галузей господарювання з наступним працевлаштуванням у високоефективні є, по суті, одним із основних засобів досягнення оптимальної територіально-галузевої структури зайнятості і функціонування ринку праці.

Автором доведено, що у концентрованому вигляді до умов та факторів, які впливають на процеси формування, розподілу та використання найманої робочої сили, належать: демографічні, економічні (зміни в господарському механізмі; розвиток різноманітних форм господарювання; структурна перебудова національної економіки; рівень технічної оснащеності виробництва; форми організації праці та виробництва), соціальні, політичні та екологічні чинники.

У дисертації досліджено фінансове забезпечення механізму відтворення найманої робочої сили. В якості основних елементів витрат на відтворення найманої робочої сили автором виділено: оплату праці з урахуванням відрахувань до соціальних фондів; витрати, пов’язані із забезпеченням нормальних умов праці та підвищенням кваліфікації працівників (матеріальна допомога, оплата навчальних відпусток, витрати на утримання об’єктів соціально-культурного призначення тощо); витрати бюджетів та позабюджетних соціальних фондів; індивідуальні витрати, джерелами яких є доходи від власності та підсобного господарства.

У другому розділі “Сучасні тенденції відтворення найманої робочої сили” здійснено оцінку демографічної основи формування найманої робочої сили, проведено аналіз розподілу та перерозподілу найманих працівників на ринку праці, визначено особливості використання найманої робочої сили у сфері зайнятості населення, досліджено джерела та механізми формування витрат на відтворення найманої робочої сили.

Формування найманої робочої сили в Україні відбувається в умовах демографічної кризи. Свідченням цього є щорічний природний убуток населення на 350-400 тис. осіб та зменшення його чисельності на 50-100 тис. осіб за рахунок міграційних процесів. Демографічна криза в Україні спричинена глибокими деформаціями в житті суспільства і є наслідком порушення функціонування його основних сфер, що призводить до втрати здатності суспільства до відтворення найманої робочої сили необхідної кількості і якості.

Довготривале перебування економіки у кризовому стані супроводжується звуженням сфери докладання найманої праці: якщо у 1995 році рівень зайнятості населення становив 65,8%, то у 2002 році – 56,2%. Внаслідок невідповідності попиту та пропозиції робочої сили за професійним складом особливо гостро проблема працевлаштування постає перед особами, які за професіями належать до наступних категорій працівників (в розрахунку на одну вакансію): технічні службовці – 25 осіб; робітники сфери обслуговування та торгівлі – 20 осіб; робітники найпростіших професій – 25 осіб (табл. 1).

Таблиця 1

Попит та пропозиція робочої сили на зареєстрованому ринку праці, за професійними групами

Показники | Потреба підприємств у працівниках на заміщення вільних робочих місць, тис. осіб | Кількість зареєстрованих громадян, незайнятих трудовою діяльністю,

тис. осіб | Навантаження на одне вільне робоче місце (вакансію), осіб

1999 рік | 2000 рік | 2001рік | 2002 рік | 1999 рік | 2000 рік | 2001 рік | 2002 рік | 1999 рік | 2000 рік | 2001 рік | 2002 рік

Всього, на кінець періоду: | 50,7 | 68,2 | 96,9 | 123,9 | 1204,6 | 1188,0 | 1028,8 | 1055,2 | 24 | 17 | 11 | 9

У тому числі за професійними групами:

законодавці, вищі державні службовці, керівники | 2,6 | 3,2 | 4,7 | 6,7 | 58,1 | 62,2 | 53,9 | 54,9 | 22 | 19 | 11 | 8

професіонали | 4,9 | 6,0 | 9,2 | 12,9 | 100,2 | 91,9 | 75,1 | 68,3 | 20 | 15 | 8 | 5

фахівці | 4,8 | 6,5 | 9,0 | 12,2 | 163,9 | 157,8 | 124,7 | 118,9 | 34 | 24 | 14 | 10

технічні службовці | 0,5 | 0,8 | 1,3 | 2,3 | 65,0 | 64,4 | 56,1 | 57,1 | 125 | 76 | 43 | 25

робітники сфери обслуговування та торгівлі | 2,1 | 3,5 | 4,8 | 6,8 | 149,3 | 145,4 | 127,2 | 137,4 | 70 | 42 | 26 | 20

кваліфіковані робітники сільського та лісового гос-подарств, риборозведення та рибальства | 0,8 | 0,8 | 1,2 | 1,7 | 24,9 | 36,1 | 34,7 | 45,0 | 30 | 44 | 29 | 26

кваліфіковані робітники з інструментом | 18,6 | 27,1 | 37,7 | 44,7 | 235,8 | 213,3 | 164,7 | 142,4 | 13 | 8 | 4 | 3

оператори та складальники устаткування і машин | 13,1 | 16,2 | 23,3 | 27,9 | 226,2 | 219,8 | 187,8 | 183,8 | 17 | 14 | 8 | 7

робітники найпростіших професій | 3,3 | 4,1 | 6,7 | 8,7 | 142,2 | 161,8 | 173,4 | 215,9 | 43 | 39 | 26 | 25

особи без професії | хххх39,0 | 35,3 | 31,2 | 31,6 | х | х | х | х

Джерело: за даними Держкомстату України та власними розрахунками на їх підставі

Масштаби безробіття в Україні свідчать, що воно набуває ознак критичного. Встановлено, що найбільш високими темпами його рівень зростає в областях, де спостерігається значне зниження обсягів виробництва і скорочення зайнятості, мають місце диспропорції у сфері докладання чоловічої та жіночої праці, низькою є мобільність трудових ресурсів. Це стосується насамперед Житомирської, Львівської, Рівненської та Волинської областей. В економічно розвинутих регіонах, де розміщені підприємства, що працюють на внутрішній і зовнішній ринки, становище відносно краще, а рівень безробіття нижчий за середній по країні (м. Київ, м. Севастополь, Одеська, Запорізька, Донецька, Харківська, Миколаївська, Хмельницька та Луганська області).

Особливо негативний вплив на стан ринку праці спричиняють темпи структурної перебудови багатьох галузей економіки та недостатні заходи щодо створення нових робочих місць. Найвідчутніше збільшення місткості ринку праці спостерігається в регіонах, що мають моногалузеву структуру економіки.

Оцінка сучасних механізмів формування витрат на відтворення найманої робочої сили дає підстави стверджувати, що підвищення рівня реальної заробітної плати та певне зростання бюджетного фінансування соціальної сфери не можна вважати достатніми для нормального відтворення найманої робочої сили. А діюча практика встановлення мінімального рівня оплати праці не повною мірою відповідає задачам забезпечення мінімальних суспільно-необхідних умов відтворення робочої сили найманих працівників.

У третьому розділі дисертації “Методи регулювання відтворення найманої робочої сили в умовах становлення ринкових відносин” обґрунтовано рекомендації стосовно покращення формування найманої робочої сили, запропоновано сукупність заходів щодо підвищення ефективності регуляторів попиту та пропозиції робочої сили на ринку праці, сформовано заходи з удосконалення формування витрат на відтворення найманої робочої сили.

Запропоновано важелі державного регулювання основних сфер формування найманої робочої сили, в якості яких визначено: виробничий та соціальний розвиток суб’єктів господарювання, демографічний розвиток, охорону здоров’я, освіту, житлову політику. В зв’язку з цим обґрунтовано засоби реалізації державної політики стосовно забезпечення високого рівня конкурентоспроможності найманих працівників з виділенням пріоритетних напрямів впливу на окремих етапах (табл. 2).

Особливу увагу при обґрунтуванні методів регулювання процесів формування найманої робочої сили надано питанню удосконалення фінансування охорони здоров’я. Автором пропонуються практичні рекомендації відносно переходу до функціонування галузі на принципах цільового контрактного фінансування під замовлення із використанням наступних механізмів залучення коштів: гарантованих платежів з територіального і місцевого бюджетів; державного соціального медичного страхування працюючих (гарантованих платежів роботодавців на медичне обслуговування працівників); ініціативних фондів і програм; добровільного медичного страхування; накопичувальних та благодійних програм; державної медичної позики; безпосередніх платежів населення. При цьому автором пропонується щорічно законодавчо визначати гарантований державою рівень безкоштовної медичної допомоги з його подальшим корегуванням в областях з урахуванням демографічної ситуації та статистичних показників.

Таблиця 2

Поетапне формування конкурентоспроможної найманої робочої сили

Етап | Характерні ознаки етапу | Мета | Засоби реалізації

І етап

(до 2005 року) | Зменшення чисельності населення, що проживає за національною межею бідності | Покращення добробуту населення держави, уповільнення темпів депопуляції населення | § посилення цільової орієнтації державних та регіональних програм на подолання бідності та підвищення життєвого рівня населення;

§ зменшення податкового навантаження на доходи громадян;

§ сприяння працевлаштуванню малозахищених верств населення;

§ сприяння створенню робочих місць у сфері малого та середнього бізнесу;

§ удосконалення системи пенсійного забезпечення;

§ легалізація тіньових доходів і збільшення податкових надходжень до бюджетів усіх рівнів.

Зменшення дитячої смертності та покращення охорони здоров’я матерів | Зміцнення репродуктив-ного здоров’я нації | § пріоритетний розвиток медико-санітарної допомоги матерям та дітям;

§ розвиток медико-організаційних технологій, що сприятимуть забезпеченню народження здорових дітей, збереженню та зміцненню їхнього здоров’я, профілактиці інвалідності;

§ розвиток мережі центрів медико-соціальної реабілітації дітей з особливими потребами.

Обмеження поширення небезпечних захворювань (туберкульозу, ВІЛ-інфек-ції/СНІДу) | Зниження рівня смертності населення | § покращення системи медичної діагностики;

§ поліпшення забезпечення туберкульозних хворих лікувальними засобами;

§ проведення освітньо-інформаційної роботи серед населення щодо питань профілактики ВІЛ/СНІДу;

§ посилення контролю за населенням з високим ризиком захворювань.

Підвищення якості та доступності освітніх послуг для населення | Зміцнення інтелектуаль-ного потенціалу, підвищення якості та конкуренто-спроможності робочої сили | § обов’язковість і безоплатність здобуття повної загальної середньої освіти;

§ оптимізація структури освітньої мережі, створення умов для профільного, екстернатного і дистанційного навчання;

§ розширення можливостей отримання вищої освіти певним категоріям громадян за рахунок запровадження механізмів надання індивідуальних кредитів;

§ створення умов для одержання вищої освіти дітьми-сиротами, інвалідами.

ІІ етап

(до 2010 року) | Удоскона-лення умов формування середнього класу | Підвищення життєвого рівня населення | § підвищення порогу неоподаткування до прожиткового мінімуму;

§ розвиток інфраструктури фондового ринку;

§ розвиток системи іпотечного кредитування як важливого механізму активізації процесів житлової політики;

§ створення ефективного правового забезпечення розвитку відносин власності;

§ забезпечення надійної державної підтримки розвитку підприємництва (розширення мережі бізнес-інкубаторів, надання маркетингових послуг тощо).

Запровад-ження та розвиток ефективних моделей фінансування галузі охорони здоров’я | Покращення якості та доступності медичних послуг | § розвиток системи багатоканального фінансування галузі на принципах цільового контрактного фінансування під замовлення;

§ запровадження гарантованого державного рівня безкоштовної медичної допомоги;

§ забезпечення розвитку державного соціального медичного страхування працюючих;

§ застосування в механізмі фінансування галузі охорони здоров’я ініціативних фондів та ініціативних програм, державних медичних позик, накопичувальних програм тощо.

Приведення Державних стандартів освіти до міжнародних вимог | Підвищення рівня розвитку людського капіталу | § створення надійного механізму втілення і контролю за виконанням положень Національної доктрини розвитку освіти та інших законодавчих та нормативних актів України в галузі освіти;

§ забезпечення розширення співпраці з міжнародними організаціями, фондами, виконавцями програм і проектів з метою залучення фінансової, технічної та гуманітарної допомоги;

§ заохочення роботодавців до участі у забезпеченні функціонування та розвитку професійно-технічної освіти, до працевлаштування випускників професійно-технічних та вищих навчальних закладів.

ІІІ етап

(до 2015 року) | Створення сприятливого соціально-економічного середовища формування найманої робочої сили | Забезпечення високого рівня конкуренто-спроможності найманих працівників, сприяння реалізації їх здібностей до праці, створен-ня можливос-тей одержання гідних доходів | § підвищення розміру мінімальної заробітної плати до величини прожиткового мінімуму;

§ удосконалення механізмів державного та колективно-договірного регулювання оплати праці на основі чіткого законодавчого визначення змісту, сфер дії, узгодженості та принципів побудови колективних угод і договорів усіх рівнів на вдосконалених принципах соціального партнерства;

§ підвищення питомої ваги оплати праці у ВВП та собівартості продукції;

§ завершення формування інститутів ринку фінансових послуг та сприяння з боку держави їхньому розвитку.

Запропоновано механізм поетапної реалізації політики зайнятості у сфері створення нових робочих місць (рис. 1). Встановлено, що Україна вступила в етап, який передбачає активізацію інноваційно-інвестиційного розвитку за допомогою надання державою фінансово-кредитних, податкових, митних пільг суб’єктам інноваційної діяльності, удосконалення амортизаційної політики, лібералізацію зовнішньоекономічної діяльності, законодавче розширення лізингової системи, розвиток мережі бізнес-інкубаторів на принципах самофінансування, фінансове сприяння розвитку малого підприємництва у створенні власної інвестиційної бази для подальшого економічного зростання та розширення сфери докладання найманої праці.

З метою підвищення рівня зайнятості розроблено сукупність заходів, спрямованих на розвиток малого бізнесу. Пріоритетами політики зайнятості в цій сфері повинні стати сприяння безробітним громадянам у започаткуванні власної справи, а також підтримка діючих підприємців. Спеціальні заходи для вирішення цього завдання включають перш за все реформування системи кредитування самозайнятості та мікропідприємництва, яка має бути спрямована на створення стартового капіталу. Доцільно, по-перше, розглянути можливість надання безвідсоткових кредитів для безробітних, які пройшли профвідбір, без застави майна; по-друге, створити систему пільгових кредитів для осіб, які досягли певних успіхів у сфері самозайнятості.

Удосконалення системи професійної підготовки та підвищення кваліфікації персоналу пропонується шляхом прийняття законодавчих актів, у яких має знайти відображення порядок встановлення верхньої межі вартості навчальних послуг для персоналу підприємств та стимулювання роботодавців щодо фінансування заходів, пов’язаних із підвищенням кваліфікації працівників.

Для удосконалення системи формування витрат на відтворення найманої робочої сили виділяються головні його елементи, на які повинен бути спрямований регулюючий вплив держави. Це стосується регулювання заробітної плати, створення системи гарантування мінімальних доходів, розвитку соціального партнерства, фінансування освіти, фінансового забезпечення охорони здоров’я та житлової політики.

Підвищенню заробітної плати в реальному секторі економіки сприятимуть зміни структури витрат виробництва та зниження податків і розмірів страхових внесків разом із підвищенням продуктивності праці, легалізацією тіньових доходів та поступовим поетапним підвищенням мінімальної заробітної плати до величини прожиткового мінімуму.

З приводу регулювання системи формування мінімальних соціальних гарантій автором пропонується при підвищенні гарантованого мінімуму у заробітній платі підвищувати за тим самим коефіцієнтом посадові оклади усіх працюючих, що сприяло б збереженню кваліфікаційних співвідношень в оплаті праці, які нівелюються з підвищенням зарплати тільки низькооплачуваних працівників. У роботі стверджується необхідність запровадження нового соціального стандарту – погодинної мінімальної заробітної плати, яка

найбільшу ефективність матиме у сфері послуг. Механізм реалізації передбаченої законодавством мінімальної погодинної заробітної плати дозволить значно розширити можливості людини у вільному виборі продуктивної праці в умовах неповного робочого часу, що відповідатиме як інтересам роботодавців, так і найманих працівників.

У роботі обґрунтовується доцільність створення Державного страхового ощадного фонду, що розширить існуючу систему соціального страхування і займе нішу “на стику” обов’язкових і добровільних страхових структур. Гарантійні можливості ДСОФ пропонується пов’язати з необхідністю оплати медичного обслуговування понад перелік послуг обов’язкового медичного страхування, надання дітям платної освіти, оплати захисту при розгляді судових справ. При досягненні достатнього розміру рахунок у ДСОФ може відігравати роль заставного забезпечення при одержанні кредиту. Метою діяльності відповідного фонду є створення привабливих економічних умов, переконливої системи гарантій, щоб до числа його вкладників побажала ввійти переважна частина найманих працівників. Створення такого фонду дозволить покращити ситуацію, з одного боку, з фінансуванням витрат по відтворенню найманої робочої сили, з іншого, – сприятиме поліпшенню інвестиційного клімату в країні.

ВИСНОВКИ

Дисертація спрямована на розв’язання важливої економічної проблеми розробки методів регулювання відтворення найманої робочої сили. Вона узагальнює і розвиває науково-методичні питання відтворення найманої робочої сили. За результатами дослідження можна зробити наступні висновки.

1. Найголовнішою характеристикою найманої робочої сили є її конкурентоспроможність, яка залежить від людського капіталу, його якості, стану освіти, рівня практичного використання знань, ступеню інноваційної активності. Саме ці критерії визначають місце країни в сучасному світі. Саме з цих міркувань вищеназвані критерії повинні стати вагомими при розгляді питань регулювання відтворення найманої робочої сили.

2. Сучасний стан фінансування витрат на відтворення найманої робочої сили дав змогу зробити висновок, що відносне скорочення бюджетного фінансування соціальної сфери, в тому числі охорони здоров’я, освіти, житлово-комунального господарства, транспорту, при одночасному багатократному зростанні цін на продукти харчування і споживчі товари різко погіршило умови відтворення робочої сили. Разом з тим мають місце і суттєві недоліки в сфері оплати праці: значна частина підприємств різних форм власності і господарювання в більшості галузей не забезпечує розміри середньої заробітної плати навіть на рівні прожиткового мінімуму. Сьогодні майже 70 % працівників, які працюють в офіційній економіці, отримують заробітну плату нижчу за прожитковий мінімум.

3. Для пом'якшення негативних демографічних тенденцій формування найманої робочої сили потрібні неординарні зусилля суспільства. Серйозність демографічної ситуації породжує невідкладну потребу в розробці і впровадженні комплексу дієвих заходів, спрямованих на збереження населення шляхом "демографізації" усіх напрямів соціально-економічної політики на припинення руйнування демографічних перспектив України. В кризових умовах найкращою демополітикою є ефективна економічна політика.

4. Забезпечення високого рівня конкурентоспроможності найманих працівників, сприяння реалізації їх здібностей до праці, створення можливостей одержання гідних доходів можуть бути досягнуті шляхом поетапного удосконалення економічного середовища, розвитку сфери охорони здоров’я, освіти, реалізації житлової політики. Послідовність вирішення завдань на окремих етапах визначається їх пріоритетністю та можливістю ресурсного забезпечення. Основними важелями механізму формування конкурентоспроможної найманої робочої сили є економічні, правові, адміністративно-організаційні. Їх дія повинна спрямовуватись, насамперед, на забезпечення успішної реалізації бюджетної, податкової, інвестиційної, кредитної політики, активізацію процесів на фінансовому ринку, розвиток соціальної сфери.

5. Схеми багатоканального фінансування охорони здоров’я повинні базуватись на принципах цільового контрактного фінансування під замовлення. Державне замовлення в медицині має складатись з трьох частин: гарантованого державою рівня безкоштовної медичної допомоги, національних медичних програм та цільових державних програм. Гарантований державою рівень гарантованої медичної допомоги повинен затверджуватись рішенням Верховної Ради щорічно і бути єдиним по всій території України. Міністерство охорони здоров’я повинно здійснювати конкурсний відбір національних медичних програм і мати власний кошторис на проведення такого роду конкурсів. Кошти на фінансування національних програм мають відображатись у Державному бюджеті. Державні цільові програми, що передбачають вирішення задач медичної науки і медичної освіти та технологічного переозброєння охорони здоров’я також повинні проходити конкурсний відбір і реалізовуватись за рахунок спеціальних грантів.

6. Основним механізмами фінансування розвитку охорони здоров’я слід вважати: гарантовані платежі з територіального і місцевого бюджетів; державне соціальне медичне страхування працюючих (гарантовані платежі роботодавців на медичне обслуговування працівників); ініціативні фонди та програми; добровільне медичне страхування; накопичувальні програми; державна медична позика; благодійні програми; безпосередні платежі населення. Схема фінансування медичної допомоги повинна гнучко реагувати на відмінності місцевих умов, враховувати можливості й особливості того чи іншого суспільного суб'єкта й ефективно працювати на вирішення головної задачі забезпечення доступної, якісної, функціональної, ефективної і ресурсно забезпеченої медичної допомоги в Україні.

7. Конче необхідним є формування нової політики ринку праці, спрямованої на стабілізацію процесів відтворення найманої робочої сили. В умовах перехідної економіки з недосконалим механізмом господарювання її основні концептуальні засади мають базуватися на: створенні змішаної регулюючої системи, яка поєднує у собі елементи суто ринкового регулювання з державним, спрямованим на постійне відновлення попиту на робочу силу і формування нової мотивації трудової активності населення; зміщенні акцентів з обмеження пропозиції робочої сили та неефективного соціального захисту працездатного населення на постійне відновлення та активізацію стимулів нормальної відтворювальної діяльності через зняття будь-яких обмежень у розвиткові різноманітних форм господарювання та забезпечення масової купівельної спроможності усіх верств населення; визнанні первинними в регулятивному процесі економічних чинників, пов'язаних з фундаментом економіки – створенням нових робочих місць, інвестиціями, прогресивними технологіями, які спроможні забезпечити динамічне зростання попиту на ресурси праці.

8. В напрямі удосконалення механізму формування витрат на відтворення найманої робочої сили необхідно здійснити цілу низку перетворень, пов’язаних з реформуванням системи оплати праці в бік її підвищення, легалізації прихованої частини заробітної плати з одночасним зниженням податкового тиску на фонд заробітної плати, удосконалення методики встановлення мінімальної заробітної плати, величина якої задовольняла б умовам відтворення робочої сили.

Практичної реалізації потребує запровадження передбаченого в Законі України “Про оплату праці” нового соціального стандарту – погодинної мінімальної оплати праці, що зробить більш гнучкою систему найму і забезпечить однаковий для всіх працюючих соціальний захист, незалежно від того, зайняті вони повний чи скорочений робочий день.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

у наукових фахових виданнях

1. Подплєтній В.В. Фінансове забезпечення підготовки висококваліфікованих спеціалістів // Технічний прогрес та ефективність виробництва: Вісник Харківського політехнічного університету. Збірник наукових праць. Вип. 122 (в 4 ч.), (4 ч.). – Харків: ХДПУ, 2000. – С. 13-16.

2. Подплєтній В.В. Фінансові аспекти відтворення робочої сили в розрізі зарубіжного досвіду // Вісник Технологічного університету Поділля. Частина 2. – Хмельницький, 2000. – №6 – С. 109-112.

3. Подплєтній В.В. Напрямки підвищення ролі заробітної плати в процесі відтворення робочої сили // Вісник Технологічного університету Поділля. Частина 3. Економічні науки. – Хмельницький, 2001. – С. 117-121.

4. Подплєтній В.В. Підходи до визначення джерел та напрямків фінансування відтворення робочої сили // Наукові праці Донецького державного технічного університету. Серія: економічна. Випуск 34. – Донецьк, ДонНТУ, 2001. – С. 131-137

5. Подплєтній В.В. Деякі аспекти вдосконалення механізму фінансування витрат на відтворення робочої сили // Наукові праці Кіровоградського державного технічного університету. Економічні науки. – вип. 3. – Кіровоград: КДТУ, 2002. – С. 369-373.

6. Подплєтній В.В. Напрямки підвищення ефективності регуляторів попиту та пропозиції робочої сили на ринку праці // Социально-экономические аспекты промышленной политики. Рынок труда и занятость: Сб. науч. тр. – Т. 3/НАН Украины. Ин-т экономики пром-сти; Редкол.: Амоша А.И. (отв. ред.) и др. – Донецк, 2003. – С. 252-256.

в інших виданнях:

7. Подплєтній В.В. Напрямки вдосконалення фінансового забезпечення допомоги по безробіттю // Соціально-економічні аспекти збалансування потреб в трудових ресурсах. – Кіровоград: РВЛ КДТУ, 2000. – С. 56-59.

8. Подплєтній В.В. Інвестиції в людський капітал як фактор підвищення ефективності функціонування підприємств // Материалы ІІІ международной научной конференции молодых ученых экономистов “Экономика третьего тысячелетия”. Том 2. Микроэкономика: проблемы, тенденции, перспективы. – Донецк: ДонГТУ Минобразования и науки Украины, ИЭП НАН Украины, ИЭПИ НАН Украины, 2000. – С. 175-178.

9. Подплєтній В.В. Бюджетне забезпечення соціального захисту населення // Тези доповідей. Том 4. Економічні науки. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2001. – С. 42-44.

АНОТАЦІЯ

Подплєтній В.В. Методи регулювання відтворення найманої робочої сили. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.03 – організація управління, планування та регулювання економікою. – Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Київ, 2004.

Дисертація присвячена теоретичним, методичним і практичним питанням регулювання відтворення найманої робочої сили. Визначені та досліджені основні умови та фактори відтворення найманої робочої сили, розглянуті існуючі підходи до класифікації витрат на відтворення найманої робочої сили. Проаналізовані найбільш важливі тенденції в динаміці пофазного відтворення найманої робочої сили у взаємозв’язку з реальним станом економіки. Значну увагу приділено аналізу фінансування витрат на відтворення найманої робочої сили.

В результаті