Інститут соціології

Пачковський Юрій Франкович

УДК 316.334.23

ПІДПРИЄМНИЦТВО ЯК ПРЕДМЕТ СОЦІОПСИХОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

(діяльнісно-поведінковий аспект)

22.00.04 – спеціальні та галузеві соціології

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора соціологічних наук

Київ - 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі соціології Львівського національного університету імені Івана Франка

Науковий консультант – доктор філософських наук, професор

Суїменко Євген Іванович,

Інститут соціології НАН України, головний

науковий співробітник відділу економічної соціології

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Прибиткова Ірина Михайлівна,

Інститут соціології НАН України, провідний

науковий співробітник відділу соціальних структур

доктор філософських наук, професор

Лукашевич Микола Павлович,

Інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості, професор кафедри соціології та соціальної роботи

доктор соціологічних наук

Донченко Олена Андріївна,

Інститут соціальної та політичної психології

АПН України, завідувач лабораторії психології

мас та організацій

Провідна установа Харківський національний університет імені

В.Н.Каразіна, кафедра соціології управління та

соціальної роботи, м.Харків

Захист відбудеться “____”_____________2004 року о ______годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.229.01 в Інституті соціології НАН України за адресою: 01021, вул. Шовковична, 12, Київ.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту соціології НАН України за адресою: 01021, вул. Шовковична, 12, Київ.

Автореферат розісланий “_____”_______________2004 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Стукало С.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. На сучасному етапі підприємництво розглядається як необхідна умова економічного зростання, як дієвий засіб впливу на суспільні процеси, діяльність і поведінку людини. Підприємництво як соціально-економічне явище охоплює практично усі сфери життя суспільства, торкаючись його ідеології, культури, відносин, поглядів на шляхи подальшого розвитку соціальної системи. Значення підприємництва для суспільства є вагомим за умов трансформації взаємовідносин на принципах ринкової економіки, що обумовлює кардинальні зміни у світоглядних орієнтаціях, цінностях і психології людей.

Як показує досвід України, перехід до ринку, позбавлення залежності від тоталітарності, принципів командно-адміністративного управління – це тривалий процес, який пронизує усе суспільство. Не обминув цей процес і ставлення до розвитку підприємництва, з яким у масовій свідомості дуже часто пов’язуються різного роду упередження, недовіра, стереотипність мислення, осуд його окремих проявів. Окрім того, не дивлячись на значний прогрес у розумінні місця і призначення підприємництва, у сучасній науковій літературі саме поняття “підприємництво” не є чітко визначеним. Основні причини у змістовній невизначеності даного поняття вбачаються у наступному: підприємництво – це динамічне явище, що підлягає змінам, виявляючи свою специфіку на різних етапах розвитку соціальної та економічної систем; у підприємництві тісно переплітаються різнорідні економічні, соціологічні, психологічні, соціокультурні чинники (багатоаспектність підприємництва), що зумовлює певні труднощі у розробці єдиного методологічного підходу у його трактуванні та дослідженні; підприємництво є одночасно науковим і загальновживаним поняттям (наприклад, у буденній практиці більш вживаними поняттями є “бізнес” або “справа”). Тим не менше, підприємництво несе в собі великі потенційні можливості, які, насамперед, пов’язані з творчою природою людини, розкриття якої залежить від створення для її розвитку суспільством усіх належних політико-ідеологічних, соціально-економічних, соціокультурних і соціально-психологічних умов.

Підприємництво в сучасних умовах вимагає особливих шляхів до свого дослідження та аналізу. Чим це зумовлено? По-перше, необхідністю врахування дії чинників різної природи та сили впливу при дослідженні конкретних проявів діяльності та поведінки підприємців. По-друге, багато нерозв’язаних проблем, пов’язаних із підприємництвом, передбачають залучення досягнень різних галузей наукового знання (економічного, соціологічного, психологічного тощо). Особливо це стосується дослідження розвитку підприємництва в ретроспективі і перспективі, механізмів регулювання підприємницької поведінки, стилю життя і праці підприємців, організаційних основ діяльності та управління. По-третє, лише на шляху поєднання і взаємодії різних науково-методологічних підходів можлива поява нового знання, здатного неупереджено і різнобічно підійти до розв’язання нагальних науково-практичних проблем підприємництва.

Актуальність теми дослідження визначається також і тим, що, не дивлячись на багатовікову історію формування поглядів на феномен підприємництва, надалі відкритими залишаються питання побудови єдиної теорії підприємництва, концептуальне визначення місця і ролі даного явища в економічних системах із розвинутою ринковою інфраструктурою і в країнах, що лише стали на шлях ринкових перетворень. Розгляд цих питань є важливим для пошуку ефективної моделі підприємництва, формування і становлення підприємництва як невід’ємної структури суспільства, як повноцінного соціального інституту.

Широке коло формування проблем із загальної теорії підприємництва в силу його багатоаспектного характеру базується на різних теоретичних підходах. Зокрема, економічний підхід до аналізу функціональних проявів підприємництва знаходимо у працях Р.Кантильйона, А.Сміта, А.Маршалла, Ж.-Б.Сея, Дж.Кейнса, Ф.Найта, Л.Вікері, П.Друкера, Р.Кілстрома, Дж.Лаффонта, Дж.Тіммонса, Дж.Тропмана та ін. Соціолого-психологічному і соціокультурному аналізу підприємництва в реальних умовах розвинутої ринкової економіки присвячують свої наукові праці Дж. Годселл, Т.Кохран, Д.Мак-Клелланд, А.Мартінеллі, С.Ліпсет, Б.Хозелітц та ін.

Вагомий внесок в емпіричне дослідження впливу посткомуністичних соціальних змін на становлення і розвиток підприємництва зробили такі українські соціологи, як А.Арсеєнко, В.Ворона, О.Злобіна, І.Кононов, М.Міщенко, В. Небоженко, Т.Нельга, В.Оссовський, Н.Паніна, В.Піддубний, В.Пилипенко, Ю.Саєнко, Є.Суїменко, В.Тихонович, М.Чурилов та ін. Серед досліджень, спрямованих на вивчення підприємництва за умов трансформації різних аспектів життя суспільства, соціальних груп та особистості, особливий інтерес викликають праці Р.Апресяна, В.Верховіна, В.Врублевського, Н.Краєвої, О.Перепьолкіна, Ю.Пахомова, І.Прибиткової, В.Смолькова, А.Чепуренко, М.Шульги та ін.

Поряд із тим, увага вчених звернена на дослідження структурних проблем формування бізнес-класу (Т.Заславська, С.Макеєв, В.Хмелько, Я.Рощіна), ціннісно-нормативне регулювання підприємництва у різних соціальних системах (А.Агеєв, Б.Гаврилишин, І.Старовойт, В.Танчер, А.Ручка), пошуки гендерних збігів і відмінностей у реалізації підприємницьких дій (О.Іващенко, Н.Ісакова, В.Суковата, Л.Ржаніцина), особливості функціонування підприємницьких організацій (В.Радаєв, Л.Хижняк, Ю.Чернецький), пошуки критеріїв ефективного менеджменту та управління в підприємництві (М.Грачьов, Д.Данишевська, А.Журавльов, М.Лукашевич, С.Малахов, Б.Нагорний, В.Позняков, О.Скідін, В.Судаков та ін.).

Проте, незважаючи на науково-практичні досягнення в галузі пізнання підприємництва, окремі проблеми є нерозв’язаними, мають дискусійний характер. Передусім недостатньо досліджено систему факторів, задіяних у мікро- і макросоціальне регулювання підприємництва в умовах формування ринкових відносин, глибоко не проаналізовані особливості мотивації та організації трудового процесу в підприємництві, його індивідуально-психологічні передумови, соціально-демографічні і функціонально-рольові (поведінково-типологічні) прояви, не знайдено належних теоретико-практичних підходів щодо аналізу реальної специфіки підприємницької поведінки. Актуальними залишаються проблеми диференційованого підходу до джерел і проявів підприємницької активності, пошуки ефективних моделей підприємництва і підприємницького стилю діяльності. Ці обставини, а також розуміння значимості досліджуваної проблеми для розв’язання питань соціально-ринкових перетворень, спонукали автора до роботи над даною темою дисертації.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дослідження пов’язаний із держбюджетними дослідженнями кафедри соціології і економічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка “Регіональна економічна соціологія” (№ ДР 0197U017011), “Оцінка і вдосконалення економічних механізмів розвитку малого підприємництва” (Ем-273Б), в яких автор є виконавцем.

Мета і завдання дослідження. Метою даної дисертаційної роботи є розробка концепції соціопсихологічного дослідження підприємництва в соціології, емпіричній апробації її елементів і окремих концептуальних положень на шляху розв’язання як теоретичних, так і прикладних проблем.

Поставлена мета передбачає вирішення таких головних завдань:

- дослідити традиції аналізу та інтерпретації підприємництва на різних етапах суспільного розвитку, а також в специфічних умовах сучасного суспільства, що трансформується;

- визначити актуальні теоретико-методологічні підходи, що мають вплив на розуміння суті і призначення підприємництва у суспільстві з погляду інтеграції соціологічного та психологічного знання;

- виявити комплекс значимих факторів та їх складових, задіяних у регулювання підприємництва за умов трансформаційного процесу, на основі аналізу взаємозв’язків у системі “суспільство-група-особистість”;

- з’ясувати характер сучасної підприємницької діяльності за мірою її легітимності, ступенем сформованості та соціальним діапазоном застосування;

- виявити особливості і структурні складові організації трудового процесу в українському підприємництві;

- з’ясувати специфіку мотиваційних спонукань до підприємництва;

- дослідити індивідуально-психологічні передумови успішності підприємницької діяльності;

- розглянути і систематизувати функціонально-рольові (типологічні) і соціально-демографічні характеристики підприємців, задіяних у процес ринкових перетворень;

- розкрити характер підприємницької поведінки, її структурно-компонентну будову та дослідити її прояви у представників різних соціальних груп, включно з підприємцями, у різних ситуаціях підприємництва;

- з’ясувати евристичні можливості імітаційного моделювання у дослідженні діяльнісно-поведінкових проявів вітчизняного підприємництва.

Об’єктом дослідження обрано підприємництво в умовах суспільної трансформації.

Предметом дослідження виступили діяльнісно-поведінкові аспекти підприємництва, фактори, задіяні у соціопсихологічне регулювання підприємницького феномену в сучасному українському суспільстві.

Теоретичну і методологічну основу дисертаційної роботи становлять наукові роботи соціологів, економістів, психологів, які присв’ячені теоретико-практичним аспектам прояву підприємницької функції за конкретних умов її реалізації. Зокрема, в основу дисертаційного дослідження підприємництва покладені культурологічний (М.Вебер) та історико-соціологічний (В.Зомбарт) підходи, соціолого-психологічні ідеї теорії ризику (А.Альгін, Р.Брокхауз, Ю.Козелецький, Н.Луман, Т.Корнілова та ін.) та інноваційного підходу (Й.Шумпетер, Л.Мізес, І.Кірцнер, Ф.Хайєк та ін.), ключові поняття теорії соціального обміну Дж.Хоманса, діяльнісний (А.Лєонтьєв, Б.Ломов, В.Шадріков та ін.) і вчинковий (С.Рубінштейн, А.Роменець та ін.) підходи, наукові принципи, закладені в імітаційне моделювання поведінки людей (А.Зігель, Дж.Вольф, М.Обозов, А.Черноволенко та ін.). Для розуміння і обгрунтування соціопсихологічного дослідження підприємництва відправними моментами стали сучасні українські концептуальні розробки феноменології соціальних явищ Є.Головахи та соцієтальної психіки О.Донченко.

Методи дослідження. Основними методами є міждисциплінарний підхід до досліджуваної проблеми з позицій системного і порівняльного аналізу, моделювання тощо, які у своєму поєднанні та синтезі дозволяють розкрити концептуальні основи і принципи дослідження підприємництва з позиції інтеграції соціологічного та психологічного знання. Головними методами одержання первинної емпіричної інформації обрано анкетне та експертне опитування, методики з індивідуально-психологічного тестування, методи спостереження та імітаційного моделювання. Для вивчення емпіричної інформації застосовували факторний, кореляційний, інтеркореляційний та інші види соціологічного аналізу.

Емпіричну базу дисертації складають дослідження, які проведені дисертантом у 1992-2002 роках за власними програмами і методиками на кафедрі соціології і економічному факультеті Львівського національного університету імені Івана Франка, а також за міжнародними проектами, що фінансувалися Демократичною програмою PHARE-TACIS (Проект “Бізнес і благодійність” – NO.57/UKR/96) і Британським фондом DFID (Програма “Ділова активність: Україна” – CNTR № 997766A). При роботі над дисертацією використані результати Всеукраїнського моніторингу Інституту соціології НАН України, що стосуються розвитку приватного підприємництва (бізнесу) в Україні.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в роботі на підставі комплексного соціолого-психологічного аналізу особливостей функціонування підприємництва у перехідний період розвитку суспільства розроблено власний концептуальний підхід до дослідження його сутності, характерних ознак і діяльнісно-поведінкових проявів. В основі запропонованого підходу органічна цілісність соціологічного, орієнтованого на зовнішні детермінуючі фактори і психологічного, базованого на внутрішніх самодетермінуючих джерелах людської активності.

Результати дисертаційного дослідження, що становлять наукову новизну і винесені автором на захист, можуть бути сформульовані у такому вигляді:

- вперше у вітчизняній соціологічній науці обгрунтовано необхідність інтеграційного підходу щодо аналізу підприємництва, який у роботі був визначений як соціопсихологічний;

- в результаті проведеного теоретико-методологічного аналізу обгрунтовано соціопсихологічне дослідження підприємництва під кутом зору концептуальних засад, базованих на функціональному значенні ризику, інноваційної діяльності, людської активності і соціокультурних впливах;

- вперше розроблено соціопсихологічну модель аналізу підприємництва за умов трансформаційного процесу, що включає такі структурні блоки регулюючих факторів, як “Суспільні передумови підприємництва”, “Фактор масової свідомості”, “Груповий фактор”, “Особистісний фактор”. Це уможливлює подальші теоретизування з побудови як загальних, так і специфічних моделей підприємництва, що відповідали б реаліям і перспективам формування ринкової економіки;

- вперше концептуально обгрунтовано доцільність розгляду підприємницької активності на психічному, особистісному, поведінковому і соціальному рівнях; відповідно підприємницьку активність розглянуто на основі взаємовідносин факторів середовища і особистісних факторів, що знаходить своє відображення у розширенні та урізноманітненні діяльнісно-поведінкових проявів підприємництва відповідно до умов конкретних ситуацій діяльності;

- вперше введено у науковий обіг поняття “мотиваційне поле підприємницької діяльності”, яке дає змогу розглянути мотиваційну сферу підприємця у контексті простору, в якому розгортається економічна діяльність суб’єкта. Дане поняття акцентує увагу на більш широкому переліку мотивуючих ситуацій, не обмежуючи їх лише сферою первинних мотиваційних спонукань до підприємництва, а залучаючи до аналізу ситуації, пов’язані з обранням напряму підприємницької діяльності, її організацією та взаємодією підприємця із зовнішнім середовищем;

- вперше розкрито характерні особливості організації трудового процесу в підприємництві; обгрунтовано вихідні параметри його аналізу, до яких, окрім мотивації, віднесено характер планування і різновиди робочих дій підприємця, функціональну структуру і умови праці, особливості міжособової взаємодії у процесі діяльності; на підставі емпіричних досліджень доведено, що основним компонентом в організації діяльності вітчизняного підприємця є комунікативний;

- обгрунтовано доцільність застосування структурно-компонентного підходу до аналізу підприємницької діяльності відповідно до вимог, які пред’являються до організаціїї індивідуально-психологічних характеристик її суб’єкта. На цій основі побудовано психологічний профіль успішного підприємця, діяльність якого передбачає тісні комунікативні взаємодії, здійснення підприємницьких функцій управлінського спрямування;

- знайшов подальший розвиток погляд на підприємницьку організацію, яка, щоб забезпечити власну життєдіяльність та конкурентноспроможність, повинна володіти такими базовими властивостями, як структурованість, відкритість, гнучкість та інноваційність;

- розроблено теоретичну схему аналізу підприємницької поведінки, що дозволило розглянути її під кутом трьох регулюючих контурів: “об’єктивно-ситуативного”, “діяльнісно-поведінкового” і контуру “взаємодії”. При цьому підприємницьку поведінку визначено з погляду цілеспрямованих реагувань суб’єкта на конкретну підприємницьку ситуацію, втілених у відповідних діях (поведінкових стратегіях, ролях, функціях), керованих певним економічним інтересом і спрямованих на задоволення актуалізованих потреб (потреби);

- концептуально обгрунтовано застосування у соціологічній практиці методу імітаційного моделювання у дослідженні діяльнісно-поведінкових аспектів підприємництва; показано на прикладі проведених емпіричних досліджень пізнавальні і технологічні можливості даного методу за умов моделювання конкретних ситуацій підприємництва. У запропонованому варіанті метод моделювання передбачає виділення сукупності характерних для підприємництва реальних типових ситуацій, їх аналіз та опис, який завершується розробкою поведінкової моделі, що містить систему послідовних цілеспрямованих дій суб’єкта за умов розв’язку конкретного підприємницького завдання.

Практичне значення одержаних результатів. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження можуть бути використані в аналізі широкого спектру соціально-економічних явищ, тісно пов’язаних із підприємництвом. Концептуальні підходи і практичні розробки з використанням принципів соціопсихологічного аналізу підприємництва, імітаційного моделювання можуть бути перенесені на реально-економічні ситуації, пов’язаних, наприклад, з банкрутством виробничих і підприємницьких організацій, конкурентними відносинами, споживанням тощо. Запропоновані в роботі підходи до побудови і аналізу професійного профілю підприємця, моделей підприємницької поведінки, доцільними будуть за умови підвищення ефективності бізнес-консультування, профорієнтаційної роботи з молоддю, навчання та професійної перепідготовки підприємницьких кадрів. Результати дослідження знайшли впровадження при розробці та читанні курсів лекцій з “Економічної соціології”, “Соціології праці”, “Соціології менеджменту”, “Соціології бізнесу та маркетингу”, “Психології підприємництва” у Львівському національному університеті імені Івана Франка. Результати дисертаційного дослідження використовувалися автором при написанні навчального посібника “Психологія підприємництва”, який рішенням Міністерства освіти і науки України рекомендований для студентів вищих навчальних закладів (лист заступника міністра від 01.02.2001 р. за №14/18.2-72).

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення дисертації були викладені на міжнародних наукових конференціях “Національна еліта та інтелектуальний потенціал України” (Львів, 1996), “Харківські соціологічні читання” (Харків, 2001, 2002, 2003), “Економічна освіта і перспективи” (Черкаси, 2001), Республіканській науково-методичній конференції “Ринок і проблеми гуманітарної підготовки економічних кадрів у вищій школі” (Київ, 1992), Всеукраїнській науковій конференції “Становлення національної економіки України” (Львів, 1995), Першій і Третій Всеукраїнських соціологічних конференціях “Проблеми розвитку соціологічної теорії” (Київ, 2000) та “Трансформація соціальних інститутів та інституціональної структури суспільства” (Київ, 2003), соціологічній комісії шостої сесії (Львів, 1995) та економічній комісії восьмої сесії (Львів, 1997) Наукового товариства ім.Т.Шевченка, Міжнародному літньому економічному семестрі “Теорія і практика підприємництва: проблеми вивчення та економічної просвіти в Україні” (Трускавець, 1996), навчально-практичному і міжнародному семінарах “Розвиток малого підприємництва у Західному регіоні” (Львів, 1996), “Розвиток мережі програм ділової освіти в Центральній і Східній Європі” (Київ, 2001), на методологічному семінарі Інституту соціології НАН України (Київ, 2002).

Структура дисертації. Дисертація складається з вступу, чотирьох розділів, висновків і списку використаних джерел (383 найменування), чотирьох додатків. Обсяг основного тексту дисертації – 356 с. В основному змісті дисертації подано 26 таблиць і 8 рисунків, що займають 24 с.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі окреслюються актуальність теми, зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, обгрунтовуються мета, завдання, наукова новизна роботи, теоретичне і практичне значення дисертації, подається інформація про апробацію результатів дослідження, розкрито особистий внесок здобувача.

У першому розділі “Теоретико-методологічні основи соціопсихологічного дослідження підприємництва” розглянуто сутність підприємництва, з’ясовуються концептуальні засади його дослідження, проаналізовано низку актуальних і проблемних питань, що виникають на межі соціологічного та психологічного дослідження підприємництва.

У роботі здобувач виходить із того, що у розумінні суті підприємництва сьогодні немає чіткої визначеності. У трактування підприємництва вкладаються такі поняття: “ризик”, “новаторство”, “творчість”, “самостійність”, “активність”, “ініціатива”, “лідерство”, “задоволення потреб”, “зиск”, “стиль поведінки”, “спосіб життя”, що значною мірою зумовлено багатогранністю і специфікою підприємницького феономену в конкретних (історичних, економічних, соціокультурних) умовах функціонування. Дисертантом звертається увага на підприємництво як особливий різновид людської діяльності і поведінки, в основі якого особлива чутливість до змін і прагнення щось змінити у своєму житті (елемент ініціативи); взяття на себе відповідальності за можливі невдачі і поразки, готовність ризикувати (елемент ризику); сприяння реалізації і використання нових технологічних можливостей шляхом впровадження у виробництво винаходів та інновацій (елемент новаторства); самостійність судження при прийнятті важливих рішень (елемент свободи); спрямованість на діяльне перетворення навколишнього світу, побудову нових відносин (елемент активності).

На погляд дисертанта, підприємництво – це особливий творчий різновид економічної діяльності і поведінки людини, керованої у своїй діловій активності особистими вигодами з врахуванням реальних інтересів і стратегічних цілей конструктивного розвитку та взаємодії усіх сфер суспільного життя. Підприємництво – це погляд у майбутнє і реалізація усіх потенцій (творчих, інтелектуальних, організаційно-управлінських) людини в межах виконуваної економічної діяльності.

Підприємництво – це соціальний феномен кумулятивного типу, що створює основу для поступального розвитку людської цивілізації, з’являється в певний період розвитку суспільства або групи і є основою їхнього подальшого розвитку (за термінологією і визначенням Є.Головахи). Виходячи з цього твердження, перспективним напрямом дослідження підприємництва вбачається шлях міждисциплінарного зближення та взаємопроникнення. Не оминув цей процес і соціологічну науку. Це обумовлює необхідність розроблення методології наукового пошуку, яка б дала змогу ефективно і всебічно дослідити підприємницький феномен, який стрімко набирає ваги у суспільствах, що трансформуються. Зрозуміло, на цьому шляху є певні труднощі, пов’язані з урахуванням чинників різної природи та сили впливу. Вважаємо, що розвиток і становлення підприємництва, зокрема в Україні, пов’язаний не стільки з організаційними чинниками, скільки з психологічними. Як один із можливих напрямів дослідження у дисертаційній роботі пропонується розгляд підприємництва під кутом інтеграції методологічних та теоретичних підходів, розроблених у сучасній соціології і психології. Соціолого-психологічний (соціопсихологічний) напрям дослідження зумовлює розширення сфери аналізу підприємницького феномена, передбачає виявлення специфіки дії особистісних, групових і суспільних чинників, задіяних у регулювання підприємницької діяльності й поведінки.

Наявний стан розробленості проблематики підприємництва в економічній, соціологічній і психологічній науках дозволив дисертанту виділити чотири основні теоретико-методологічні підходи, що відповідають соціопсихологічному дослідженню. Серед них: концептуальні підходи аналізу підприємництва з позицій ризику, інноваційності, активності та соціокультурності.

Стосовно ризику, то, з погляду історії, він є константою в інтерпретації підприємництва як специфічного різновиду людської діяльності. Поряд із переконанням, що ризик є необхідним атрибутом підприємницької діяльності, існує інша точка зору, згідно з якою підприємці – це люди, які ризикують помірковано (Р.Брокхауз), або взагалі не ризикують своїм власним фінансовим станом – це прерогатива інвестора. Підприємець ризикує лише часом, у крайньому випадку своєю репутацією. Вважається, що в сучасних умовах зменшується степінь ризику, а подекуди його взагалі нівелюють набуті підприємцем знання, додаткова інформація про конкуренцію і засоби необхідні для досягнення мети, оволодіння вміннями і навичками управлінської праці тощо. Крім того, висловлюється гіпотеза про кращу здатність підприємців делегувати або розподіляти функцію ризику іншим категоріям професійних працівників (М.Лоу).

Проте, на нашу думку, ризик є чи не найпоказовішою ознакою підприємництва, що зумовлює необхідність його подальшого соціопсихологічного дослідження: вивчення індивідуально-психологічних, особистісних рис, що мають регулятивний вплив на поведінку суб’єкта у різних за складністю ситуаціях ризику; систематизації чинників, здатних трансформувати ситуації невизначеності у ситуації ризику; пошуки оптимальних шляхів і засобів (методів, когнітивних стратегій, тактик поведінки), які б мінімізували наслідки ризику для суспільства; аналізу можливостей індивідуального та групового суб’єктів економічної діяльності в оцінці ситуації ризику, а також особливостей прийняття рішень за таких обставин.

Поряд із ризиком, починаючи з робіт Й.Шумпетера та його послідовників, як характерну ознаку підприємництва визначають інноваційну спрямованість цього різновиду економічної діяльності. Підприємництво з позицій інноваційності забезпечує вищий рівень розвитку продуктивних сил. Однак у суспільстві далеко неоднозначними є оцінки і ставлення до інноваційного процесу. Та й у середовищі самих підприємців не кожен підприємець здатний виконувати інноваційну функцію, що вимагає максимальну задіяність творчої компоненти, присутність якої є особливо необхідною на етапі розробки і впровадження новаторських ідей. Це насамперед інновації, що створюють нових користувачів і нові ринки. Такі інновації забезпечують ринкове лідерство і стосуються як передових технологій, так і досконаліших систем організаційного управління. У розвинутих країнах важливим джерелом інновацій стало венчурне підприємництво, що передбачає вкладення капіталу в реалізацію надзвичайно ризикованих проектів, пов’язаних з використанням нового знання. Саме венчурне підприємництво забезпечує поширення нових технологій, швидке переозброєння і реструктуризацію виробництва на сучасній науково-технічній основі. Функціонування такого підприємництва значною мірою залежить від підтримки держави і відповідного економічного середовища. В Україні, за наявними даними, 80-90% запропонованих інноваційних ідей, як правило, відхиляється, тоді як у розвинутих країнах цей показник становить 30-50%.

Інноваційне підприємництво передбачає максимальне розкриття творчого потенціалу особистості або групового суб’єкта діяльності за умов реалізації новаторських ідей. Шерег дослідників наголошують саме на цьому аспекті, визначаючи зміст підприємництва як діяльність, спрямовану на виявлення і задоволення нових потреб (Д.Рей), або ж, як створення нових підприємств, які не дублюють існуючих, а вносять елементи новизни (Р.Рамелт). Разом із тим, творчий компонент у підприємництві є необхідним, коли треба неупереджено підійти до розв’язання нагальних проблем, гнучко й неординарно відреагувати на ситуацію і сформувати новий алгоритм дій. Окрім того, від підприємців слід очікувати не лише створення чогось нового, що має певну вартість, а й цілеспрямованого розвитку своїх творчих здібностей з метою підвищення економічного та соціального потенціалу власного підприємства.

У роботі обгрунтовується важливість дослідження підприємництва з позицій активності. Проведений у дисертації аналіз даної проблеми дозволив розглянути підприємницьку активність на психічному, особистісному, поведінковому і соціальному рівнях. Так, психічний рівень активності виявляє свою присутність на усіх етапах підприємництва, забезпечує необхідну енергетику і тонус дій підприємця. Особистісний рівень активності – це, перш за все, індивідуально-психологічні і професійні можливості підприємця у реалізації задумів. Поведінковий рівень забезпечує досягнення поставлених цілей за умов конкретної діяльності чи ситуації. В межах поведінкового рівня активності відбувається пошук підприємцем оптимального алгоритму дій, тактик і стратегій поведінки, які у кінцевому випадку повинні йому забезпечити успіх. Поведінковий рівень є індивідуальним для кожної людини. У зв’язку з цим висловлюється думка (К.Вернерід), що не існує чіткої межі між групами підприємців і непідприємців. Різниця між людьми існує в тому, як багато підприємницької (поведінкової) активності вони проявляють, в тому числі й підприємливості, що закладена у цій активності. У свою чергу, соціальний рівень активності визначає вміння підприємця будувати свою організацію, впливати на ринкові процеси і керувати як матеріально-фінансовими, так і людськими ресурсами.

Усебічний соціопсихологічний аналіз підприємницької активності, на наш погляд, повинен виходити з врахування:

- особистісних факторів підприємництва і спонукальних сил до нього;

- факторів зовнішнього середовища, що мають як безпосередній, так і опосередкований вплив на реалізацію підприємницької функції;

- взаємодії особистісних факторів і факторів середовища, що знаходить своє відображення в діяльнісно-поведінкових проявах підприємництва.

В умовах суспільства, що трансформується, особливо вагоме значення на процеси формування підприємницької активності мають середовищні фактори, пов’язані з фоново-об’єктивними, зовнішньо детермінуючими умовами функціонування підприємництва. У своєму поєднанні вони формують суспільні передумови розвитку підприємництва. Визначаючи шляхи і форми його розвитку, вони закладають фундамент для існування підприємництва як ринкового інституту на рівні соціально-економічних, політичних, організаційно-правових, культурно-освітніх та технічних передумов.

Підприємництво з позицій соціокультурного аналізу, на наш погляд, охоплює три найбільш загальні складові: підприємницьку культуру, підприємницьку ідеологію й цінності та національний характер.Під підприємницькою культурою розуміємо певну сукупність норм та правил поведінки, якими керуються підприємці в процесі виробничо-господарської діяльності. Важливою складовою підприємницької культури є етика відносин у сфері бізнесу. Історично розвиток етичної компоненти відносин у сфері практичної діяльності пов’язується з розумінням місця праці в житті людини. Значний вплив на соціологічне розуміння етичної компоненти в економічному розвитку мала культурологічно-протестантська парадигма М.Вебера, яка спонукала подальші дослідження підприємництва і пошуки інших чинників (не лише теолого-аксеоло-гічних), здатних впливати на економічний успіх. У результаті була сформульована теорія “культурної легітимності”, пояснююча відмінності економічного розвитку різних країн ступенем законності підприємництва (культурні норми та пов'язані з ними рольові очікування і соціальні санкції у змозі сприяти або перешкоджати підприємництву і новаціям). Сучасна етика підприємництва як частина загальної культури охоплює положення і судження, що регламентують відносини людей, дотичних до сфери бізнесу. Усю багатомірність взаємодій у цій сфері у дисертаційній роботі зведено і проаналізовано через систему таких пар взаємовідносин: “підприємець – найманий працівник”, “підприємець – споживач продукції, послуг”, “підприємець – підприємець”, “підприємець – інвестор (кредитор)”, “підприємець – довкілля”, “підприємець – суспільство”.

Ідеологія підприємництва, зазвичай, визначає і регулює поведінку підприємця стосовно суспільства. Її зміст розкривається через розуміння в суспільстві та ділових колах соціальної відповідальності підприємців. Довготривалі егоїстичні інтереси підприємництва, тобто забезпечення прибутків у майбутньому, вимагають альтруїстичної співпраці з державою і передбачають скерування частини прибутків на забезпечення екологічної безпеки, розвиток культури, підвищення освітнього рівня громадян, їхній соціальний захист тощо. В Україні розвиток підприємництва здійснюється, як правило, за традиційною схемою: підприємницький прибуток в основному скеровується на розвиток виробництва, власної справи і лише незначна його частина на суспільні потреби. Як показують проведені за участю дисертанта дослідження, зацікавленість благодійною діяльністю серед українських підприємців є досить високою: 66,3% від числа опитаних позитивно ставляться до благочинної діяльності і тільки 5,0% – негативно. Серед основних спонукальних мотивів благочинності – особисті переконання, наявність достатнього рівня прибутків, пільги в оподаткуванні. За умови достатнього рівня прибутків найбільш бажані сфери для спонсорства: допомога інвалідам і дітям із малозабезпечених сімей, екологія, охорона здоров’я, освіта.

В основу будь-якої ідеології закладена система цінностей. Процеси формування ціннісних систем, їхня інтеграція – опосередковані, а подекуди, визначаються психосоціальним складом спільнот, їхнім національним характером, світосприйняттям, розумінням свого власного місця і призначення у світі. У даному контексті дослідження підприємництва одним із перших, хто звернувся до цієї проблематики, був В.Зомбарт, який, як представник історико-соціологічного напряму, намагався відшукати особливий “дух”, що пронизував ту чи іншу господарську епоху і спричинився до розвитку економіки. Сучасні дослідники, спираючись на ідеї В.Зомбарта, у центр соціологічного аналізу підприємництва вкладають, зокрема, поняття “девіантності”, оскільки вважається, що девіантність підприємців обумовлена тим, що вони діють у ворожому соціальному середовищі, де домінують установки супроти інновацій. Інші соціологічні теорії наголошують на ролі соціальної солідар-ності (Е. Дюркгейм) у формуванні відносин і взаємодій усередині маргінальних груп. Вважається, що така група не є девіантною відносно більшої спільноти, оскільки користується власними інституціональними ресурсами (інфор-мацією, капіталом, кредитом довіри) як джерелом конкурентної переваги для членів групи. Завдяки цьому члени таких груп у змозі компенсувати відсутність соціального визнання і заборону доступу до важливих соціальних статусів і комунікативних зв'язків.

Низка теорій виводить здатність до підприємництва з певної комбінації психологічних рис, що властиві національній спільноті на певному етапі її розвитку. Глибиннопсихічне і його значення у формуванні національного характеру знайшло своє подальше осмислення у концепції “соцієтальної психіки” (О.Донченко). Виходячи з даної концепції, інституалізації підприємництва сприяють передусім такі ментальні властивості соціумів, як прагматичність, екстравертність, індивідуалізм, інтенціональність. Окрім зазначених психічних властивостей, на наш погляд, важливе місце в реалізації підприємницького потенціалу соціуму посідає така риса як “активність”. На противагу пасивності, активність несе в собі потенціал індивідуальної і суспільної енергії, вказує на наполегливість у подоланні труднощів.

У другому розділі “Система факторів, задіяних у соціопсихологічне регулювання підприємництва” аналізуються виділені структурні блоки факторів, їхнє змістовне наповнення та роль кожного з них у регулюванні підприємницького феномена за умов суспільної трансформації.

У дисертації усю сукупність факторів, задіяних у соціопсихологічне регулювання підприємництва, зведено у структурні блоки, які дисертантом позначено як “Суспільні передумови підприємництва”, “Фактор масової свідомості”, “Груповий фактор” і “Особистісний фактор”. Кожний із виділених блоків має власне регулююче поле в системі взаємовідносин на рівні “суспільство - група - особистість”.

Виходячи з особливостей трансформаційного процесу, особливо вагомий вплив на розвиток підприємництва в Україні здійснює “Фактор масової свідомості”. Системний аналіз задіяності даного фактору у процес регулювання підприємництва дозволив на теоретичному рівні виділити його основні складові, до яких віднесено: соціально-психологічну готовність суспільства до підприємництва; стан економічної свідомості населення; ціннісні системи суспільства; громадську думку щодо підприємництва та його наслідків; моделі підприємництва (підприємця) у масовій свідомості; престиж професії підприємця в суспільстві.

Результати проведеного соціологічного аналізу вказують на те, що оцінка підприємництва масовою свідомістю – це складний процес. Масова свідомість є одним із важливих критеріїв суспільної оцінки результатів та наслідків діяльності підприємців, що знаходить своє відображення у наявності різних когнітивних моделей підприємців. Їх можна розглянути з погляду реальної (в основу якої закладено оцінки та судження, зумовлені безпосередніми емпіричними взаємодіями з підприємцями, спостереженнями за їхньою діяльністю тощо) та взірцевої (в основу якої закладено комплекс нормативних рис та якостей, яким повинен відповідати підприємець в ідеалі) моделей. Стосовно останньої моделі, на наш погляд, її доцільно диференціювати на перехідну взірцеву і кінцеву (завершену) взірцеву моделі. Перша відповідає конкретному етапові розвитку суспільства і ринкових відносин, друга – пов’язується з стратегічною метою розвитку підприємництва в історичній перспективі. Окрім того, у даному питанні слід розмежувати оцінки людей (соціальних груп), незадіяних у підприємництві, і судження тих, хто безпосередньо залучений у цей процес. Нами встановлено, що самооцінка підприємців за багатьма параметрами є дещо завищеною порівняно з іншими соціальними групами. Підприємці за власними оцінками є значно працьовитішими, рішучими, фаховими, ініціативними, відповідальними, а також схильними до творчого підходу у справах. Підприємці оцінюють себе більш привабливіше, коли йдеться про загальну ерудицію та низку рис морально-поведінкового блоку (чесність, ввічливість, культура поведінки у відносинах з іншими людьми).

“Груповий фактор” у підприємництві має вирішальне значення при реалізації конкретних цілей, пов’язаних із процесами організації спільної підприємницької діяльності. Однак, такий розгляд групового фактора є дещо спрощеним і є достатнім за умов, наприклад, суто психологічного дослідження. Соціопсихологічний підхід є дещо ширшим, оскільки передбачає врахування суспільних процесів, пов’язаних із формуванням бізнес-класу. Це з одного боку, з іншого – значення групового фактора є вагомим при формуванні композицій сумісно-спрацьованих і згуртованих підприємницьких груп і організацій, у системах їх професійної та психологічної підтримки (виділені і проаналізовані в роботі системи професійної і психологічної підтримки зорієнтовані на максимальне залучення ефекту “малої групи”, на який значною мірою покладено економічне зростання й інноваційний розвиток).

Важливого значення сьогодні набувають процеси структурування суспільства і, як один із його вагомих структурних елементів, формування підприємців як окремої соціальної групи (бізнес-класу). Як можливі критерії диференціації підприємців соціологи використовують: вид основного заняття, тип основного місця праці, професійно-посадовий статус, об’єктивні показники, керованих ними підприємств (сфера діяльності підприємства, кількість зайнятих на підприємстві, особливості організації праці). Проведені роботи вказують на початковий стан досліджень з диференційованого опису бізнес-класу в посттоталітарному суспільстві, що зумовлює присутність у запропонованих структурних схемах серед його представників осіб, яких лише наближено можна віднести до класу підприємців. Аналіз підприємництва повинен виходити з розуміння особи підприємця як безпосереднього учасника економічної діяльності й творця соціальних структур-організацій, націлених на виробництво, інноваційний розвиток і суспільно-творче перетворення суспільства. Це обумовлює виділення таких найбільш важливих інституціональних ознак підприємництва, до яких нами віднесено:

- особисту задіяність підприємців у створення власної соціально-економічної структури. Тим самим підприємець відрізняється від тих осіб, які займаються індивідуальною трудовою діяльністю або самозайнятих. Відповідно до цього критерію найповніше реалізується організаційна функція підприємництва;

- безпосередню участь підприємця у життєдіяльності створеної структури (підприємницької організації). Підприємець як суб’єкт діяльності не лише започатковує власну справу, але й активно долучається до її розбудови та розвитку;

- інституціональне закріплення створеної підприємцем соціальної структури, що репрезентує його як суб’єкта міжпрофесійних і міжорганізаційних відносин.

“Особистісний фактор” у підприємництві відповідно до здійсненого у роботі аналізу доцільно розглядати у трьох базових вимірах: індивідуально-психологічному, функціонально-рольовому і соціально-демографічному. Індивідуально-психологічний вимір – це пошук специфічних рис та якостей, що спонукають людину до підприємництва, визначають у майбутньому її успіх та адаптивність до нових умов життєдіяльності. Він, як правило, не розглядає задіяність особистісних структур у динаміці розвитку діяльнісних утворень. Значною мірою це компенсує функціонально-рольовий шляхом аналізу розподілу ролей, функцій чи статусів, які обирає або набуває підприємець у своїй діяльності. У роботі систематизовано і розглянуто соціальні й поведінкові типи підприємців, залучених у ринкову економіку, а також пропонується власний підхід до їхньої диференціації. Відповідно до запропонованих критеріїв диференціації (“неінноваційність – інноваційність”, “неактивність – активність”), усю сукупність підприємців (на основі самооцінок) розглянуто у репрезентативності наступних типів: активний, інноваційний (АІ-тип підприємця); неактивний, інноваційний (НІ-тип); активний, неінноваційний (АН-тип); неактивний, неінноваційний (НН-тип). У свою чергу, соціально-демографічний вимір „Особистісного фактора” націлений на розкриття соціального підгрунтя підприємницької діяльності. У дисертації даний вимір проаналізовано, виходячи з побудови соціального портрету підприємництва (підприємця) та пошуків гендерних збігів та відмінностей у підприємництві.

У третьому розділі “Підприємництво у діяльнісних проявах” аналізуються мотиваційні аспекти підприємництва, розглянуто особливості організації трудового процесу в підприємництві, індивідуально-психологічні передумови успішності підприємницької діяльності, принципи формування та функціонування підприємницької організації.

Мотивація в підприємництві – одна з центральних проблем у визначенні механізмів і факторів, що здійснюють регулюючий вплив на діяльність і поведінку людини в економічній сфері. Розглядаючи мотивацію у підприємництві, на наш погляд, доцільно оперувати поняттям “мотиваційне поле підприємницької діяльності”. Дане поняття характеризує простір, в якому розгортається економічна діяльність (активність) діючого суб’єкта, проходячи у своєму розвитку низку послідовно змінюючих одна одну мотивуючих ситуацій. Залежно від обставин (зовнішніх і власне внутрішніх, суб’єктивних) ситуацію наповнюють різнорідні групи мотивів, але таких, що визначають стійку спрямованість дій економічного суб’єкта у певній площині діяльності.

Розглядаючи формування мотиваційного механізму в підприємництві, слід, на думку дисертанта, оперувати як мінімум трьома мотивуючими ситуаціями у контексті виконуваної діяльності: ситуацією “Залучення у підприємництво”, ситуацією “Вибору напряму підприємницької діяльності”, ситуацією “Безпосередньої реалізації підприємницької діяльності”.

Ситуація “Залучення у підприємництво” спрямована на визначення тих спонукальних причин, що змушують людину займатися підприємництвом. Вона, на відміну від інших ситуацій, найбільшою мірою знаходиться у центрі уваги соціологів, що зумовлено пошуком першопричин до підприємницьких дій і тих факторів, що обумовлюють вибір підприємництва як стратегії життєдіяльності. Усю сукупність мотивів, що має місце у регулюванні поведінки потенційного підприємця у даній ситуації, можна розділити на такі три групи: мотиви, спрямовані на отримання певних матеріальних благ для себе і для своєї родини; мотиви, спрямовані на задоволення потреби у само- актуалізації та самореалізації; мотиви суспільного характеру, що передбачають усвідомлення підприємцем необхідності допомагати іншим, займатися благодійною діяльністю, принести користь суспільству, а також готовність нести відповідальність за наслідки своїх дій та вчинків.

Стосовно другої ситуації – “Вибору напряму підприємницької діяльності”, то її формують мотиви, пов’язані, передусім, з оцінкою зовнішніх обставин, оцінкою своїх можливостей та оцінкою перспектив розвитку діяльності в обраній сфері підприємництва.

Третя ситуація – “Безпосередня реалізація підприємницької діяльності” – визначається змістом виконуваних дій, а також взаємодією підприємця з зовнішнім середовищем. У загальних рисах вона передбачає присутність мотивів, що регулюючим чином впливають на організацію діяльності самого підприємця, організацію спільної підприємницької діяльності, організацію зв’язків із зовнішнім середовищем.

Характерною особливістю підприємницької діяльності, на наш погляд, є те, що вона стосовно трудового процесу не несе в собі наперед визначеної нормативності. Присутність творчої компоненти в підприємництві індивідуалізує