Отримані результати експертних опитувань підприємців та їх кількісний і якісний аналіз дозволив дисертанту зробити наступні висновки щодо особливостей організації трудового процесу в українському підприємництві:

- за своєю організаційною структурою підприємницька діяльність є динамічним утворенням. Однак, це не звільняє більшість опитаних підприємців від дій щодо надання своїй діяльності планомірного (впорядкованого) характеру. За оцінками самих підприємців, вони схильні планувати організацію власної праці (68,0%), відносини з діловими партнерами (54,6%), меншою мірою – відносини з колегами по праці (20,4%), а також свій вільний час (15,9%);

- поелементний аналіз витрат часу підприємцем на робочі дії показав, що основним компонентом його діяльності є комунікативний. Саме комунікування в структурі робочого часу вітчизняного підприємця становить у середньому до 66% усіх часових витрат. На важливість комунікативного компонента вказують і результати факторного аналізу. Серед виділених факторів успіху в підприємництві “комунікативно-інформаційний” фактор посів провідне місце з такими характеристиками, як “вміння порозумітися з людьми”, “знання психології людей”;

- результати опитування засвідчили присутність достатньо жорстких конкурентних умов. Значна частина опитаних підприємців (40,9%) розглядає конкуренцію як рух уперед, що дає імпульс розвитку організації. Негативними наслідками недобросовісної конкуренції, що практикуються стосовно підприємців, є зрив контрактів та ділових угод (61,6%), використання державних органів безпеки і контролю (51,1%), шантаж і рекет власників, керівників приватних підприємств (32,6%);

- серед факторів, що здатні утримувати від необгрунтованого ризику, опитуваними підприємцями названо: погані передчуття (страх), невпевненість у партнерах із бізнесу, недостатня поінформованість, небезпека накладання штрафних санкцій. Інший аспект ризику – нехтування небезпекою, можливими наслідками. Згідно з результатами опитування, надто ризиковану поведінку у змозі “спровокувати” фактори, пов’язані з надійністю ділового партнера (40,9%), перспективною бізнес-ідеєю (проектом, пропозицією) (31,8%), наявністю достатньої суми грошей, що повинна надати впевненості у діях (29,5%);

- реальність середовища, в якому діють підприємці, породжує комплекс проблем особистого характеру. Найбільшу занепокоєність в українських підприємців викликають: брак фінансових і матеріальних ресурсів (61,8%), стресові умови діяльності (43,9%), власне самопочуття і стан здоров’я (39,6%), проблеми у сім’ї (30,8%). Характерним є те, що реалії підприємницької діяльності у певної частини підприємців зумовлюють втрату цікавості до життя (8,8%), надмірне вживання алкоголю (8,6%), а також невпевненість у власних силах (6,6%);

- важливою складовою діяльності підприємця є управлінська робота з персоналом, партнерсько-ділова взаємодія, що виходять за межі підприємницької організації. Встановлено, що, перш за все, управлінські стратегії вітчизняного підприємця зорієнтовані на професійно-ділові риси та можливості задіяного персоналітету. При обранні ділового партнера підприємці практично не беруть до уваги рекламні повідомлення. Тут суттєвою умовою вибору виступають результати діяльності та фінансовий стан ймовірного ділового партнера, його репутація;

- регулюючий вплив на підприємницьку діяльність, як показали проведені дослідження, мають, передусім, такі професійні цінності, як надійність ділового партнера (27,6%), можливість самостійно вирішувати свої проблеми і бути незалежним (18,4%), високий рівень життя (15,3%).

Значне місце в роботі займає дослідження індивідуально-психологічних передумов успішності підприємницької діяльності. Дисертантом обгрунтовується доцільність використання структурно-компонентного аналізу діяльності підприємця відповідно до вимог, що висуваються до організації психологічних характеристик її суб’єкта. Відповідно до проведеного теоретичного аналізу і отриманих результатів соціологічних досліджень виділено чотири найсуттєвіші для підприємництва складові, пов’язані з організацією особистісних рис: комунікативний компонент, в структурі якого особливе місце посідають соціально-психологічні характеристики спілкування; особистісні параметри ділового (мотиваційного) спрямування; фактор ризику (схильність до ризику); емоційно-психологічні та нейродинамічні характеристики економічного суб’єкта.

Реалізований підхід із використанням тестових процедур дозволив побудувати психологічні профілі реально діючого успішного підприємця і початківця. Психологічний профіль першого формують високі показники гнучкості стилю спілкування, домінування у діях поведінкового компонента з мотиваційною спрямованістю “на справу”. Надто ризиковані ситуації в успішного підприємця викликають обережність і виваженість у діях, його емоційно-регулятивна сфера здебільшого стабільна і врівноважена. У конфліктних ситуаціях простежується, з одного боку, відстоювання власної позиції, що передбачає дії конкурентного спрямування, з іншого боку, уникнення конфліктних ситуацій. Психологічна характеристика осіб, які лише роблять перші кроки у підприємництві, відзначається меншою гнучкістю комунікативних вмінь і навичок, домінуванням мотиваційної спрямованості “на себе”, значною схильністю до ситуацій, пов’язаних із ризиком, високими показниками тривожності і дещо нижчими показниками загальної інтернальності порівняно з успішними підприємцями. У конфліктих ситуаціях зафіксовано тяжіння до пристосовницької стратегії поведінки.

Одним із важливих результатів діяльності підприємця є створення власної підприємницької організації. Як необхідні і обов’язкові кроки формування підприємницької організації у роботі розглянуто: розробку (пошук) підприємницької ідеї; прийняття підприємцем рішення про започаткування власної справи; формування бізнес-плану; організацію процесу роботи і підготовки виробництва; побудову організаційної структури і вихід на ринок. Для того, щоб підприємницька організація була життєздатною та конкурентноспроможною, вона повинна відповідати цілій низці вимог, серед яких, на погляд дисертанта, найбільш суттєвими є відкритість (врахування змін у ринковій економіці і темпів зростання науково-технічного прогресу), гнучкість (здатність миттєво знаходити рішення проблем), структурованість (виконання функції розподілу повноважень і влади відповідно до завдань, що стоять перед організацією), інноваційність (націленість на творчий пошук, нетрадиційні методи розв’язання актуальних проблем).

У заключному четвертому розділі “Поведінковий аспект підприємництва” досліджується поведінкова складова підприємництва, пропонується теоретична схема аналізу підприємницької поведінки, аналізуються теоретичні і прикладні можливості імітаційного моделювання у дослідженні поведінкових проявів підприємництва.

У роботі поведінка розглядається як важлива і необхідна складова аналізу підприємницького феномена. Це зумовлено необхідністю вивчення реальних проявів підприємницької поведінки як окремих індивідів, так і груп людей, які потенційно можуть бути підприємцями; пошуками еталонних дій, які б адекватно відповідали змінам у сфері підприємництва і були б передумовами для успішного його провадження.

Не меншої актуальності набуває і теоретико-методологічне осмислення процесів, пов’язаних із цією сферою людської активності. Продуктивними у розумінні суті підприємницької поведінки виявилися концепції “економічної людини” А.Сміта та “цілераціональної дії” М.Вебера, теорія соціального обміну Дж.Хоманса, структурні аспекти соціальних прагматичних дій Н.Смелзера, аналіз поведінки з позицій вчинковості (Л.Рубінштейн, В.Роменець та ін.). У межах наведених концепцій поведінка людини розглядається як самоусвідомлена і творча, раціональна, спрямована на досягнення конкретної мети за умов ведення розрахунків, активної взаємодії та обміну з іншими суб’єктом чи суб’єктами соціальної дії. Сучасне розуміння людської поведінки в економічній сфері сьогодні зазнає значних змін у напрямі визнання елементів ірраціонального (емоційно-психологічного) в її структурі, що вимагає внесення коректив у вихідні концептуальні засади аналізу підприємницької поведінки.

Підприємницька поведінка – це не лише зовнішній вияв дій людини в економічній сфері. Комплексний аналіз підприємницької поведінки дозволив нам розглянути її під кутом трьох регулюючих контурів: “об’єктивно-ситуативного”, “діяльнісно-поведінкового” і контуру “взаємодії”.

Аналізуючи підприємницьку поведінку, дисертант виходив із того, що вона визначається, перш за все, конкретною ситуацією підприємництва, що формується як результат взаємовпливу двох основних груп факторів. Перша група факторів є суто зовнішньою стосовно діючого суб’єкта і виступає в якості об’єктивних умов, в яких реалізується підприємницька діяльність, та вимог (правил), за якими будуть здійснюватися відповідні поведінкові реагування. У часовому вимірі вони передують діям суб’єкта і сприймаються ним як об’єктивна реальність, яку необхідно надалі брати до уваги. Підприємницьку ситуацію формують також різні соціальні об’єкти (інший суб’єкт, соціальна група, організація тощо), а також відносини, що склалися в соціокультурних системах, включаючи вплив традицій, елементів культурного надбання, цінностей.

Друга група факторів безпосередньо пов’язана з суб’єктом підприємницької діяльності. Їх ситуативність обумовлена особливостями перебігу функціонально-емоційних станів індивіда, його психологічною готовністю діяти певним чином, досвідом. У даному розумінні суб’єктивні чинники ситуації описують вихідні потенційні можливості суб’єкта, його здатність адекватно оцінювати ситуацію і власні ресурси.

У своєму поєднанні обидві групи факторів формують об’єктивно-ситуативний контур регулювання підприємницької поведінки. Його присутність є доцільною за умови усвідомлення суб’єктом значущості ситуації, що склалася на даний момент. Усвідомленню значущості ситуації сприяють такі процеси, як сприйняття і оцінка. Сприйняття ситуації задіює когнітивний (інформаційно-пізнавальний) рівень психічного. Механізм суб’єктивного оцінювання в економічних системах поведінки покликаний спрямувати індивіда на розв’язання низки дилем, в основі яких оцінка ситуації як “збиткової – незбиткової”, “вигідної – невигідної”, “прогнозованої – непрогнозованої” і т. п. На підставі результатів сприйняття і оцінок у суб’єкта формується загальне ставлення до ситуації.

Діяльнісно-поведінковий контур регулювання підприємницької поведінки, на відміну від попереднього, містить дії (системи дій), поведінкові стратегії, ролі, функції суб’єкта (-ів) підприємництва, зазнає регулюючого впливу зі сторони економічного (підприємницького) інтересу і актуалізованої потреби. Актуалізована потреба (або сукупність потреб) у поєднанні з економічним (підприємницьким) інтересом роблять реагування і поведінку суб’єкта більш осмисленою і водночас керованою, надають їй активного характеру. Вони пронизують усю систему регулювання підприємницької поведінки, починаючи від реагуваннь на ситуацію і завершуючи конкретним втіленням поведінкових актів у межах виконуваної діяльності.

Економічний інтерес на противагу потребам сприяє глибшому усвідомленню цілей діяльності і за силою поведінкового потягу не поступається мотиваційним спонуканням. За умов відсутності суперечностей між мотивами та інтересами слід очікувати сприятливі обставини для стійкості уваги і концентрування суб’єкта на кінцевих результатах діяльності. В окремих випадках економічний інтерес може брати на себе функцію мети діяльності. Наприклад, очікування прибутку від вкладених коштів у акції (реалізований економічний інтерес) за певних обставин розглядається суб’єктом як кінцева мета власної діяльності на ринку цінних паперів. Діалектика взаємовідносин цілей, мотивів і інтересів дає підстави для розгляду останнього як засобу досягнення чітко визначеної мети діяльності. Без економічного інтересу (як кінцевої мети або засобу її досягнення) підприємницька поведінка не набуває характеру цілеспрямованої поведінки.

Динамічності підприємницькій поведінці надають різного роду взаємодії, що у своєму поєднанні формують ще один контур її регулювання. На наш погляд, контур взаємодії є тим інтегруючим чинником, присутність якого дозволяє корегувати дії та поведінку суб’єкта, а в результаті змінювати вихідні параметри ситуації. Ще одне призначення взаємодії – забезпечити зворотний зв’язок у системі “ситуація-діяльність-поведінка” в напрямку її самоорганізації та адаптації до зовнішніх умов, що змінюються.

Одним із перспективних підходів у дослідженні поведінкових проявів підприємництва є метод наукового моделювання, в основі якого є побудова імітаційних моделей. Сьогодні є значний досвід застосування даного методу у сфері соціально-психологічного дослідження малих груп з використанням апаратурних (технічних) моделей різного степеня складності. Однак, таке моделювання поведінки людини має свої обмеження щодо використання у масових соціальних дослідженнях, оскільки уся схема експерименту жорстко детермінована технічними характеристиками моделі.

На наш погляд, доцільно вивчати конкретні прояви поведінки людини через “проходження” нею чітко визначених ситуацій розвитку соціально-економічного явища. Відповідно до умов моделювання підприємницької поведінки необхідно звертати увагу на те, що вона є засобом реалізації цілей діючого суб’єкта, який діє у різних життєвих ситуаціях. Перелік ситуацій, які створює підприємець або в них перебуває, є досить різноманітним. Звідси підприємницька поведінка – це реагування на ситуації, що сформувалися або формуються в процесі виконуваної діяльності. У загальних рисах будь-яка ситуація підприємництва є певною послідовністю етапів (стадій), чисельність яких залежить від складності проблеми, яку вирішує підприємець. Кожному етапові, як і ситуації в цілому, відповідає перелік дій та вчинків суб’єкта, вивчення яких є одним із основних завдань поведінкового моделювання. Таке моделювання повинно відштовхуватися, передусім, від аналізу реальних ситуацій підприємництва, опис яких здійснено у структурованій (інваріантній) формі поведінкових реагувань, визначених емпіричним шляхом, або виходячи з розвитку досліджуваного явища. Вказаний підхід до вивчення діяльності підприємця з позицій поведінкового моделювання ми визначили як діяльнісно-ситуативний. Даний підхід передбачає у своїй реалізації дотримання низки вимог.

Першим кроком на шляху моделювання підприємницької поведінки є виділення із сукупності ситуацій, в яких вона проявляється, найбільш характерної, типової. Типова ситуація підприємництва повинна бути не лише відносно загальною, але й мати чітко визначені межі у своїх поведінкових діях та реагуваннях.

Наступний крок передбачає структурний аналіз типової ситуації підприємництва, що передбачає реалізацію наступних дій: визначення місця і ролі досліджуваної ситуації в усій системі дій і поведінкових актів, які здійснює суб’єкт підприємництва у своїй діяльності; виділення найбільш значущих чинників, що мають визначальний вплив на процеси взаємодії, поведінки і діяльності в досліджуваній ситуації; розгляд усієї сукупності поведінкових реагувань, що передбачені ситуацією, яка вивчається; визначення характерних поведінкових реагувань для досліджуваної ситуації; класифікацію (групування) поведінкових реагувань залежно від їхнього функціонального призначення в межах ситуації, що підлягає аналізу та моделюванню; попередній розгляд досліджуваної ситуації через систему субситуацій (міні-ситуацій), що уточнюють і деталізують можливі прояви поведінкових дій та реагувань.

Як результат, формування загальних орієнтирів у вивченні реальних типових ситуацій підприємництва; визначення їхніх основних характеристик, в якості яких можуть виступати комбінації дій, стратегії поведінки, різного роду взаємодії.

Подальший крок – це опис реальної типової ситуації підприємництва в поведінкових категоріях. За своїм змістом опис ситуації є поведінковим розв’язком підприємницьких завдань і передбачає наступне: розгляд (імітацію, “прокручування”) можливих поведінкових стратегій, дій в умовах досліджуваної ситуації; відбір найбільш значущих поведінкових дій та стратегій для опису кожної із виділених попередньо субситуацій; інваріантний опис субситуацій, враховуючи принцип альтернативності в поведінкових реагуваннях; прогнозування поведінкових реагувань та їхніх наслідків у межах досліджуваної ситуації.

Опис типової ситуації завершується розробкою поведінкової моделі, яка містить систему послідовних цілеспрямованих дій за умов розв’язку конкретного підприємницького завдання. Сама модель може бути представлена як поведінкова система, що складається із частин, кожна з яких детермінує власну дискретну поведінку.

У підсумку розв’язок підприємницького завдання – це сукупна множинність взаємопов’язаних дій, необхідних для досягнення бажаного результату. Структурна схема поведінкової моделі у такому випадку набуває наступного вигляду: типова ситуація а система поведінкових субситуацій а варіанти можливих дій (стратегій поведінки), які обирає або бере до уваги досліджуваний.

Безпосередньо сама поведінкова модель може бути реалізована у вигляді опитувального листка (анкети), що вміщує опис змодельованої реальної ситуації. Переваги такої форми подання моделі полягають у майже універсальній можливості щодо внесення коректив у процеси реагувань на змінені умови поведінки чи діяльності. Це суттєво позначається на можливостях поведінкового моделювання і, на відміну від його апаратурно-технічних аналогів, дозволяє залучати до експерименту значно ширше коло осіб, число яких виходить далеко за межі малих груп. З іншого боку, тут закладена фіксація не стільки зовнішніх реагувань, скільки вияв внутрішніх детермінант поведінки, якими керується людина або група осіб у своїх діях та вчинках, спираючись на власний життєвий досвід і власне розуміння тих процесів, що їх оточують. Як внутрішні детермінанти здебільшого виступають соціальні установки, спонукальні мотиви, оцінки, інтереси досліджуваних стосовно різних подій, предметів чи явищ.

Емпірична апробація запропонованої схеми імітаційного моделювання знайшла своє конкретне втілення на прикладі поведінкових ситуацій: “Започаткування власної справи” і “Реального підприємницького функціонування”. Перша ситуація розглядається як найбільш типова для сутності підприємництва. Тому досліджувалися характерні поведінкові реагування на неї як підприємців, так і представників соціальних груп, не залучених у підприємництво. Це дало змогу, виходячи з відтвореної в умовах експерименту реальної ситуації підприємництва за умов її моделювання, отримати соціальну інформацію щодо можливих і реальних алгоритмів дій, стратегій, ролей, функцій у підприємництві. Зокрема, встановлено, що основну регулюючу роль у поведінці підприємців відіграє мотивація, пов’язана з прагненням набути особисту незалежність, обравши шлях підприємництва. Аналіз умов, які б могли суттєво вплинути на рішення зайнятися приватним бізнесом, показує, що серед них особливе значення мають юридично-правові гарантії підприємництву з боку держави. Підприємці більшою мірою, ніж інші досліджувані соціальні групи, наголошують на залученні до співпраці людей особисто їм добре знайомих; використовуватимуть власні заощадження при організації бізнесу; схиляються до поєднання функціональних ролей „організатора”, „експерта”, „комунікатора” в одній особі; готові більшою мірою, ніж інші вкласти прибуток у розвиток власної справи. У випадку банкрутства переважаюча більшість підприємців буде звинувачувати тільки себе, що зайнялися приватним підприємництвом.

Моделювання ситуації “Реального підприємницького функціонування” дозволило емпіричним шляхом виділити характерні особливості стилю поведінки реально діючих підприємців, які досягли економічного успіху. У загальних рисах успішну підприємницьку поведінку визначають, перш за все, прагматичні дії, спрямовані на посідання власної ніші у бізнес-середовищі, зосередженість на реаліях процесу діяльності, вміння говорити коротко і по суті, чітке розмежування повноважень і обов’язків між працівниками з подальшою координацією спільних дій, виконання ролей “генератора нових ідей” і “організатора-ідеолога” у інформаційно-комунікативних взаємодіях і при реалізації службових обов’язків, пошуки вигоди для себе і свого бізнесу у діловому спілкуванні. Зусилля підприємців, які не досягли успіху в бізнесі, здебільшого скеровані на створення невимушеної, комфортної атмосфери для продуктивної праці, на самостійне виконання складних завдань без налагодження координуючих зв’язків з іншими. Їхню поведінку відрізняє відсутність чіткої диференціації ролей, не виконання лідерської функції, зокрема при генеруванні нових ідей, розгляд своєї діяльності радше не як покликання, а як вдалий вибір, а також занепокоєність результатом діяльності, який з часом ними буде отриманий.

У висновках підбиті головні підсумки дослідження підприємництва з позицій міждисциплінарної парадигми, тобто соціопсихологічного підходу. Проаналізовано основні теоретико-методологічні проблеми і результати емпіричних досліджень підприємництва за умов суспільної трансформації, а також визначено можливі напрями використання набутого досвіду у практиці підприємництва.

Відзначається, що підприємництво несе у собі значний потенціал конструктивних змін як у суспільстві, так і у самій особистості. Як одна з основних форм соціальної діяльності, підприємництво, з однієї сторони, передбачає максимальну задіяність творчих можливостей людини, з іншої сторони, - відповідальність економічного суб’єкта за власні дії та вчинки.

Підприємництво як соціально-економічне і соціокультурне явище має власну специфіку діяльнісно-поведінкових проявів, пізнання яких є важливим елементом соціального управління у вирішенні актуальних проблем суспільства на шляху ринкових перетворень.

Основні результати викладені у монографії та розділі колективної монографії, в 20 статтях у наукових фахових виданнях, 11 публікаціях в інших виданнях, у 8 опублікованих доповідях та тезах виступів на наукових семінарах і конференціях.

1. Пачковський Ю.Ф. Соціопсихологія підприємницької діяльності і поведінки. – Львів: Світ, 2000. – 272 с.

2. Крупка М.І., Береський Я.О., Пачковський Ю.Ф. Соціопсихологічні основи розвитку приватного підприємництва // Актуальні проблеми розвитку підприємництва в Україні. Кол. мон. – Львів: Діалог, 1999. – С.34-56.

3. Пачковський Ю.Ф. Управлінська діяльність в структурі виконавчої влади // Вісник Львівського державного університету ім. Ів.Франка. Економіка України на шляху до ринку. – Львів: Світ, 1993. – Вип. 24. – С.57-59.

4. Пачковський Ю.Ф., Дацків Р.М., Тимчишин А.Є. Підприємницька діяльність в умовах формування національної економічної системи // Вісник Львівського державного університету ім. Ів. Франка. Проблеми становлення ринкової економіки. – Львів: Світ, 1994. – Вип. 25. – С.12-14.

5. Пачковський Ю.Ф. Фактори успіху у підприємницькій діяльності // Вісник Львівського державного університету ім. Ів. Франка. Національна економіка України: проблеми становлення, перспективи.– Львів: Світ, 1997. – Вип. 27. – С.59-61.

6. Пачковський Ю.Ф. Особа підприємця в оцінках і міркуваннях // Вісник Львівського державного університету ім. Ів. Франка. Україна на шляху до ринку. – 1998. – Вип. 28. – С. 105-109.

7. Пачковський Ю., Коваліско Н. Регіональні аспекти зайнятості та безробіття в соціологічному вимірі // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 1999. – № 2. – С. 89-96.

8. Пачковський Ю.Ф. Підприємництво і благочинність (соціолого-психологічний вимір проблеми) // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна. Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи. – 2000. – № 462. – С. 72-75.

9. Пачковський Ю.Ф. Адаптивні можливості молоді до умов ринкового середовища // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Зб. наук. пр. – Харків: Видавничий центр Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна. – 2001. – С. 477-480.

10. Пачковський Ю.Ф. Підприємницька організація: визначення, основні функції та ознаки // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи. – 2001. – № 527. – Вип. 13. – С. 75-77.

11. Пачковський Ю.Ф. Мотиваційне поле підприємницької діяльності // Грані. Науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах. – Дніпропетровськ, 2001. – № 5-6. – С. 167-169.

12. Пачковський Ю.Ф. Підприємницька поведінка: теоретико-методологічні аспекти // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2001. – № 1. – С. 57-63.

13. Пачковський Ю.Ф. Реальна та взірцева моделі підприємця у вимірі масової свідомості // Нова парадигма. Альманах наукових праць. – Запоріжжя, 2002. – Вип. 24. – С. 205-209.

14. Пачковський Ю.Ф. Ділова активність у школі. Час знімати табу // Віче. – 2002. – № 2. – С.68-70.

15. Пачковський Ю.Ф. Актуальні проблеми економічної безпеки приватного підприємництва // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи. – 2002. – № 543. – Вип. 14. – С.132-135.

16. Пачковський Ю.Ф. Соціальні і поведінкові типи підприємців в умовах ринкової економіки // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Зб. наук. пр. – Харків: Видавничий центр Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. – 2002. – С. 384-387.

17. Пачковський Ю.Ф. Підприємницька активність з позиції інтеграції соціологічного і психологічного знання // Нова парадигма. Альманах наукових праць. – Запоріжжя, 2003. – Вип. 30. – С. 239-243.

18. Пачковський Ю.Ф. Підприємництво у новітніх теоретичних пошуках та інтерпретаціях // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2003. – № 2. – С.149-159.

19. Пачковський Ю.Ф. Інноваційність підприємництва у контексті реалізації творчих можливостей особистості // Грані. Науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах. – Дніпропетровськ, 2003. – № 3. – С. 109-113.

20. Пачковський Ю.Ф. Підприємництво і менеджмент: у пошуках ідентичності // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи. – 2003. – № 577. – С. 86-89.

21. Пачковський Ю.Ф. Проблематика підприємництва в українській соціології: реалії та перспективи // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Зб. наук. пр. – Харків: Видавничий центр Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. - 2003. – С. 389-391.

22. Пачковський Ю.Ф. Соціопсихологічна модель аналізу підприємництва за умов трансформаційного процесу // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2003. – № 3. – С.121-132.

23. Пачковський Ю.Ф. Діагностика поведінкового компонента міжособових взаємодій при розв’язанні економічних задач // Ринок і проблеми гуманітарної підготовки економічних кадрів у вищій школі. Тези доповідей республіканської науково-методичної конференції, 22-24 вересня 1992 р. – К. НМК ВО, 1992. – С. 151-153.

24. Пачковський Ю. Підприємницька діяльність і становлення ринкових відносин в Україні // Республіканець. – Львів,1993. – № 6. – С. 50-52.

25. Пачковський Ю.Ф. Соціальна психологія підприємницької діяльності: досвід емпіричного дослідження // Республіканець. – Львів,1994. – № 1. – С. 92-96.

26. Пачковський Ю.Ф. Підприємництво в Україні: реалії та перспективи процесу з позицій ряду соціальних груп // Студії політологічного центру “Генеза”. – Львів, 1995. – № 5. – С. 308-310.

27. Пачковський Ю.Ф. Підприємницька діяльність в умовах трансформації економічних відносин в Україні (за матеріалами соціологічного дослідження) // Становлення національної економіки України. Зб. матеріалів Всеукраїнської наукової конференції. – Львів: ЛДУ, 1995. – Вип.5. – С.45-47.

28. Пачковський Ю.Ф. Соціопсихологічні детермінанти світогляду і поведінки молоді // Студії політологічного центру “Генеза”. – Львів, 1996. – №1. – С. 22-24.

29. Пачковський Ю.Ф. Підприємництво: до питання соціально-психологічного аналізу і емпіричного дослідження // Національна еліта та інтелелектуальний потенціал України. Тези доповідей Міжнародної наукової конференції, 18–20 квітня 1996 р. – Львів, 1996. – С.154-155.

30. Пачковський Ю.Ф., Стасишин А.В. До розуміння суті підприємництва // Теорія і практика підприємництва: проблеми вивчення та економічної просвіти в Україні. Матеріали Міжнародного літнього економічного семестру “Інтереко” (Трускавець, 29 липня–21 серпня 1996 року). – Львів, 1997. – С. 42-45 .

31. Пачковський Ю.Ф. Витрати часу як елемент аналізу діяльності підприємця // Формування ринкової економіки в Україні: Зб. наук. пр. – Львів: ЛДУ, 1997. – Вип.1. – С. 98-100.

32. Пачковський Ю.Ф. Економічна поведінка та її різновиди // Економіка України: минуле, майбутнє, сучасне: Зб. доп. та пов. Восьмої наукової сесії Економічної комісії НТШ. – Львів: НТШ, 1997. – С.61-64.

33. Пачковський Ю.Ф. Мотивація підприємницької діяльності // Формування ринкової економіки в Україні: Зб. наук. пр. – Львів: ЛДУ, 1997. – Вип. 2 – С.19-22.

34. Пачковський Ю.Ф. Особистісний фактор у підприємництві // Українські варіанти. – 1998. – № 3-4. – С.122-129.

35. Пачковський Ю.Ф.Тест-методика з діагностики стилю спілкування // Педагогіка і психологія професійної освіти. – 1999. – № 2. – С. 235-239.

36. Корнієнко І., Пачковський Ю., Шиян О., Гнус П. Формування і розвиток підприємливості у школярів // Економічна освіта: проблеми і перспективи. Матеріали другої Міжнародної науково-практичної конференції, 16–17 травня 2001 р. – Черкаси, 2001. – С.55-59.

37. Пачковський Ю.Ф. Моделювання підприємницької поведінки у контексті діяльнісно-ситуативного підходу // Проблеми розвитку соціологічної теорії. Наукові доповіді і повідомлення першої Всеукраїнської соціологічної конференції / Соціологічна асоціація України; Ін-т соціології НАН України; М.О. Шульга (наук. ред.) та ін. – К., 2001. – С.198-200.

38. Пачковський Ю.Ф. Психологія підприємництва: Навч. посібник. – Львів: Афіша, 2001. – 276 с.

39. Пачковський Ю.Ф. Проблема ризику в підприємництві // Практична психологія і соціальна робота. – 2001. – № 2. – С.37-39.

40. Пачковський Ю.Ф. Програма вибіркового магістерського курсу “Соціологія малих груп” // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2002. – №1. – С.172-179.

41. Пачковський Ю.Ф. Бізнес-клас як складова трансформаційного процесу // Трансформація соціальних інститутів та інституціональної структури суспільства. Наукові доповіді і повідомлення третьої Всеукраїнської соціологічної конференції / Соціологічна асоціація України; Ін-т соціології НАН України; М.О. Шульга (наук. ред.) та ін. – К., 2003. – С.333-335.

Особистий внесок здобувача. У виконаних у співавторстві наукових роботах авторові належить: у публікації 2 – ідея соціопсихологічного аналізу розвитку приватного підприємництва; у публікації 4 особисто автором проаналізовано особливості реалізації підприємницької діяльності за умов формування ринкових умов; у публікаціії 7 – ідея теоретичного обгрунтування результатів емпіричних досліджень; у публікаціях 30, 36 – обгрунтування сутності досліджуваних явищ.

Пачковський Ю.Ф. Підприємництво як предмет соціопсихологічного дослідження (діяльнісно-поведінковий аспект). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора соціологічних наук за спеціальністю 22.00.04 – спеціальні та галузеві соціології. – Інститут соціології НАН України, Київ, 2004

Дисертація присвячена дослідженню підприємницького феномену за умов суспільної трансформації. Запропоновано соціопсихологічну концепцію дослідження підприємництва у соціології, виходячи з концептуальних засад, базованих на функції ризику, інноваційній діяльності, людській активності і соціокультурних впливах, а також визначено систему факторів, задіяних у регулювання підприємництва в системі взаємовідносин на рівні “суспільство - група - особистість”. Розглянуто особливості формування мотиваційного механізму у підприємництві та введено у науковий обіг поняття ”мотиваційне поле підприємницької діяльності”; на підставі емпіричних досліджень проаналізовано організацію трудового процесу в підприємництві; запропоновано теоретичну схему аналізу підприємницької поведінки, відповідно до якої обгрунтовано застосування у соціологічній практиці методу імітаційного моделювання у дослідженні її реальних проявів.

Ключові слова: підприємництво, інноваційність, активність, ризик, мотивація, підприємницька поведінка, трудовий процес, масова свідомість, підприємницька організація, моделювання.

Пачковский Ю.Ф. Предпринимательство как предмет социопсихологического исследования (деятельностно-поведенческий аспект). – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора социологических наук по специальности 22.00.04 – специальные и отраслевые социологии. – Институт социологии НАН Украины, Киев, 2004.

Диссертация посвящена исследованию предпринимательского феномена в условиях общественной трансформации. Предложено социопсихологическую концепцию исследования предпринимательства в социологии, исходя из концептуальных предпосылок, базированных на фунцкции риска, инновационной деятельности, человеческой активности и социокультурных влияниях.

Определены и исследованы факторы, которые задействованы в регулирование предпринимательства в системе взаимоотношений “общество-группа–личность”. Предложена социопсихологическая модель анализа предпринимательства в условиях трансформационного процесса, которая содержит четыре блока регулирующих факторов: “Общественные предпосылки предпринимательства”, “Фактор массового сознания”, “Групповой фактор” и “Личностный фактор”.

Деятельностный аспект в диссертационном исследовании рассмотрен с точки зрения мотивационных аспектов, особенностей организации трудовой деятельности в предпринимательстве, индивидуально-психологических предпосылок ее успешности, принципов формирования и функционирования предпринимательской организации, которая чтобы обеспечить свою жизнедеятельность должна владеть такими признаками как открытость, гибкость, структурированность и инновационность.

Раскрывая мотивационный механизм в диссертационной работе, обосновывается использование понятия “мотивационное поле предпринимательской деятельности” как пространства, в котором проистекает экономическая деятельность субьекта, проходя в своем развитии последовательно заменяющих одна другую мотивирующие ситуации, к которым отнесены ситуации “Вовлечения в предпринимательство”, “Выбора направления предпринимательской деятельности” и “Непосредственной реализации предпринимательской деятельности”.

Анализ особенностей организации предпринимательской деятельности дал возможность констатировать, что в современных условиях наиболее важной ее составляющей, является коммуникативная. Кроме того, деятельность предпринимателя предполагает полифункциональность, что требует от него реализации спектра разнородных функций: от чисто экономических до производственно-реализаторских и управленческих. В связи с этим обосновывается необходимость использования структурно-компонентного анализа деятельности предпринимателя, исходя из требований, которые предьявляются к организации индивидуально-психологических характеристик ее субьекта.

В диссертационном исследовании предложено теоретическую схему анализа предпринимательского поведения, в основе которой три регулирующих контура: “обьективно-ситуационный”, “деятельностно-поведенческий” и контур “взаимодействия”. Предпринимательское поведение рассматривается не только как внешнее проявление действий человека в экономической сфере, но и как реагирование субьекта на конкретную экономическую ситуацию. Исходя из этого положения, одним из перспективных подходов в его исследовании, на наш взгляд, являются научные принципы, положенные в основу иммитационного моделирования. Конечным результатом такого моделирования есть не только иммитация действий субьекта, но и в какой способ он достигает цели деятельности. В итоге решение реально смоделированной ситуации предусматривает выделение из совокупности возможных ситуаций наиболее типичной, далее ее анализ и определение основных характеристик в форме комбинации действий, стратегий поведения и т.д., которые в последствии выбирает для себя исследуемый. Эмпирическая апробация предложенной схемы иммитационного моделирования нашла свое конкретное приложение на примере таких поведенческих ситуаций как “Обоснование собственного дела” и “Реальное предпринимательское функционирование”.

Ключевые слова: предпринимательство, инновационность, активность, риск, мотивация, предпринимательское поведение, трудовой процесс, массовое сознание, предпринимательская организация, моделирование.

Pachkovskyy Yu.F. Entrepreneurship as a subject of sociopsychological research (action-behavioural aspect). – Manuscript.

Dissertation submitted for the degree of Doctor of Science in Sociology – 22.00.04 - special and branch sociologies. – Institute of Sociology of National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 2004.

This dissertation studies the phenomenon of entrepreneurship under the conditions of social transformation. Drawing upon approaches constructed on the basis of analysis of risk function, innovation, human activity and social-cultural influences, the dissertation employs a sociopsychological concept of sociological analysis of entrepreneurship. It also develops a system of factors, which are involved in regulating entrepreneurship within the system of relations “society – group – individual”. The dissertation considers the particulars of motivation of entrepreneurship in the context of a motivational field. Also, using empirical data, it studies the organization of the production process at an enterprise and offers a theoretical framework for the analysis of entrepreneurial behaviour. On the basis of this framework, the dissertation explains how the method of imitational modelling can be used in sociological research to explore the real forms of entrepreneurial behaviour.

Key words: entrepreneurship, innovativeness, activity, risk, motivation, entrepreneurial behaviour, production process, mass consciousness, entrepreneurial organisation, modelling.

Підп. до друку 27.01.2004 р.Формат 60х90/16.Папір друк.№1.Друк офсетний.

Умовн. друк. арк. 2,0. Обл.- вид. арк. 2,01. Тираж 100 прим. Зам. № 33.

__________________________________________________________

Видавничий центр Львівського національного університету імені Івана Франка

79000, м.Львів, вул. Дорошенка, 41