НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР

“ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ”

РУМИК Ігор Іванович

УДК 631.145+(633.63+664.1)

РОЗВИТОК АГРАРНО-ПРОМИСЛОВИХ ФОРМУВАНЬ

У ЦУКРОБУРЯКОВОМУ ВИРОБНИЦТВІ

08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у відділені організації виробництва та земельних відносин Національного наукового центру “Інститут аграрної економіки”

Науковий керівник: доктор економічних наук, старший науковий

співробітник, заслужений економіст України

Коденська Марія Юхимівна,

Національний науковий центр

“Інститут аграрної економіки”,

головний науковий співробітник відділу інвестицій

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Мостенська Тетяна Леонідівна,

Національний університет харчових технологій,

завідувач кафедри менеджменту,

декан факультету економіки і менеджменту

кандидат економічних наук,

старший науковий співробітник

Фурса Анатолій Васильович,

Інститут цукрових буряків УААН,

провідний науковий співробітник лабораторії економіки

та організації виробництва цукрових буряків і насіння

Провідна установа: Національний аграрний університет

Кабінету Міністрів України,

кафедра аграрної економіки, м. Київ

Захист відбудеться 28.09.2004 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради, шифр Д 26.350.01, в Національному науковому центрі “Інститут аграрної економіки” за адресою: 03680, м. Київ, вул. Героїв оборони, 10, конференц-зал, 3-й поверх.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного наукового центру “Інститут аграрної економіки” за адресою: 03680, м. Київ, вул. Героїв оборони, 10, 2-й поверх, кімн.211.

Автореферат розісланий 27.08.2004 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук Пулім В.А.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Розвиток аграрного сектора економіки України значною мірою залежить від економічної основи господарювання. Зміни в аграрній політиці нашої держави, що відбуваються протягом останніх років, спрямовані на розвиток ринкових відносин, які базуються на приватній власності. Майже всі сільськогосподарські підприємства реформувались у нові господарські структури, що є важливою організаційно-економічною передумовою розвитку інтеграційного процесу в системі аграрно-промислового комплексу.

Структура АПК України потребує докорінних соціально-економічних змін, які б стали поштовхом до відродження, стабілізації та підвищення ефективності виробництва у сільськогосподарських і переробних підприємствах; відновлення господарських і економічних зв’язків між сферами АПК з метою насичення внутрішнього ринку конкурентоспроможною продукцією, формування експортних ресурсів й освоєння зовнішнього ринку. Досягнення цієї мети визначається розвитком різних типів аграрно-промислових формувань у сфері виробництва, переробки, зберігання та реалізації сільськогосподарської продукції, їх ефективної діяльності, зокрема в цукробуряковому виробництві.

Розвиток й ефективна діяльність інтегрованих формувань значною мірою залежить від побудови їх раціональної організаційно-виробничої структури, взаємовигідних економічних відносин між структурними складовими, постійного забезпечення матеріально-технічними ресурсами сільського господарства та їх раціонального використання, оптимального співвідношення між обсягами сільськогосподарської продукції і виробничими потужностями промислових підприємств. Вирішення зазначених проблем потребує вивчення й узагальнення теоретичних основ розвитку аграрно-промислових формувань, поглибленого аналізу їх господарської діяльності для визначення шляхів ефективного функціонування.

Економічні проблеми розвитку цукробурякового виробництва слід розглядати, виходячи із соціально-економічної сутності аграрної політики держави, спрямованої на забезпечення позитивних змін та економічної стабілізації цукробурякового виробництва, зростання його потенціалу, створення різних аграрно-промислових формувань, за допомогою яких можливо підвищити ефективність виробництва цукрових буряків, цукру та продуктів з нього, сформувати конкурентоспроможне середовище на ринку аграрно-продовольчої продукції. Розробка теоретичних аспектів і здійснення прикладних досліджень проблем розвитку ринкової економіки, функціонування ефективних господарських структур на основі інтеграції сільськогосподарського і промислового виробництва, вивчення питань соціально-економічних перетворень на селі постійно знаходять своє відображення в економічній літературі. До найбільш відомих належать наукові праці В.Г.Андрійчука, В.І.Бойка, М.Я.Дем’яненка, В.В.Зіновчука, М.Ю.Коденської, О.В.Крисального, І.І.Лукінова, М.Й.Маліка, В.Я.Месель-Веселяка, Т.Л.Мостенської, О.М.Онищенка, Л.В.Романової, В.П.Рябоконя, П.Т.Саблука, О.М.Шпичака, В.В.Юрчишина. Питанням розвитку цукробурякового підкомплексу, формування внутрішнього і зовнішнього ринків цукру, застосування ресурсозберігаючих технологій вирощування цукрових буряків, пошуку шляхів стабілізації та підвищення ефективності виробництва цукрових буряків і цукру присвячені наукові праці О.С.Багатеренка, О.О.Єранкіна, Роїка М.В, А.В.Фурси та інших дослідників.

Проте теоретичні засади організації й ефективного функціонування цукробурякових аграрно-промислових формувань в умовах ринкових відносин, принципи їх організації, механізм ефективної діяльності є недостатньо дослідженими. Практично відсутні роботи, в яких би системно та в комплексі були відпрацьовані методичні підходи щодо побудови їх раціональних виробничих структур, оптимальних за кількістю і співвідношенням видів діяльності, способами техніко-технологічного та виробничо-економічного управління, обґрунтовані перспективні напрями ефективного розвитку інтегрованих структур ринкового типу.

Необхідність підвищення конкурентоспроможності продукції цукробурякового виробництва та взаємозалежність у цьому плані сільськогосподарських підприємств і цукрових заводів потребує наукового обґрунтування створення аграрно-промислових формувань та визначення напрямів їх ефективного функціонування. Організаційно-економічні та технологічні особливості ведення цукробурякового виробництва зумовлюють необхідність розробки концептуальних основ його розвитку в умовах проведення аграрної реформи в Україні з урахуванням двохвікового вітчизняного і зарубіжного досвіду. Особливої уваги потребує вирішення питань удосконалення виробничої структури інтегрованих формувань, в яких органічно поєднуються спеціалізовані сільськогосподарські підприємства, цукрові заводи та допоміжні й обслуговуючі організації, що є важливим мотиваційним механізмом і, водночас, фактором підвищення ефективності виробництва цукрових буряків і цукру та повного використання супутньої продукції цукроваріння.

Вищевикладене у сукупності зумовило актуальність дисертаційного дослідження, визначення його мети, завдань та структури.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно з програмами науково-дослідних робіт відділу форм господарювання Національного наукового центру “Інститут аграрної економіки” “Трансформація організаційно-економічних відносин до соціально орієнтованих ринкових умов в АПК” (2001-2005 рр.), науковими темами: “Розробити пропозиції по організації і розвитку інтегрованих господарських формувань, фермерських і підсобних господарств населення” (номер державної реєстрації 0196U016301) та “Розробити пропозиції по організації ефективного виробництва в господарських формуваннях ринкового типу” (номер державної реєстрації 0102U000259).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування теоретико-методичних основ і практичних пропозицій щодо створення й ефективного функціонування аграрно-промислових цукробурякових формувань.

Відповідно до поставленої мети ставилися і вирішені такі завдання:

-

-

-

-

-

-

-

Об’єктом дослідження визначено аграрно-промислові формування у цукробуряковому виробництві. Поглиблені дослідження розвитку інтегрованого виробництва здійснювались на матеріалах сільськогосподарських підприємств і цукрових заводів Черкаської області.

Предметом дослідження є сукупність теоретико-методичних підходів та організаційно-економічних заходів щодо створення і функціонування аграрно-промислових цукробурякових формувань.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дисертаційної роботи є діалектичний метод пізнання та системний підхід до вивчення економічних процесів, закони суспільного розвитку, праці вітчизняних і зарубіжних учених у галузі аграрної економіки, наукові розробки, рекомендації з питань реформування сільськогосподарських і промислових підприємств, розвитку аграрно-промислових формувань, вітчизняна нормативно-правова база з питань функціонування ринку цукру й ефективного розвитку галузей аграрно-промислового комплексу.

У процесі виконання дисертаційної роботи використовувалася система економіко-статистичних методів у поєднанні з вивченням теоретичних аспектів. Оцінка поточного стану та тенденцій розвитку цукробурякового виробництва, виробничих і ринкових змін у галузі проводилась на основі монографічного, графічного, аналітичного методів та методів порівняльного аналізу й синтезу. При визначенні залежності економічної ефективності від рівня урожайності цукрових буряків у сільськогосподарських підприємствах і виробничих показників роботи цукрових заводів від тривалості сокодобування застосовувався метод групувань; за допомогою факторного аналізу досліджувався вплив урожайності та посівних площ цукрових буряків на обсяги їх виробництва. Аналіз сировинної зони цукрового заводу, визначення оптимальних радіусів перевезення коренеплодів здійснювався за допомогою картограми територіального розміщення цукрових заводів у Черкаській області. Методичні підходи щодо обґрунтування комплексу заходів з організації ефективного цукробурякового виробництва та розробки раціональних виробничих інтегрованих структур передбачали застосування абстрактно-логічного методу, а при розрахунку оптимального забезпечення виробничих потужностей цукрових заводів асоціації “Черкасицукор” на перспективу використовувались балансовий та розрахунково-конструктивний методи.

У процесі дослідження були використані економіко-статистичні матеріали Державного комітету статистики України, Міністерства аграрної політики України, Державного департаменту продовольства України, інформаційна база Національного наукового центру “Інститут аграрної економіки”, Інституту цукрових буряків УААН, Українського науково-дослідного інституту цукрової промисловості, Черкаського обласного статистичного управління, а також річні звіти, документи первинного і бухгалтерського обліку бурякосіючих господарств і цукрових заводів, літературні джерела.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в науковому обґрунтуванні теоретичних і практичних положень, спрямованих на організацію й ефективне функціонування аграрно-промислових формувань у цукробуряковому виробництві; у комплексному дослідженні економічних проблем розвитку цукробурякових інтегрованих структур, що діють за єдиною організаційно-технологічною схемою – виробництво і переробка цукрових буряків, виробництво та реалізація цукру й супутніх продуктів цукроваріння. Важливі наукові рішення, які запропоновані у процесі досліджень і визначають новизну та розкривають зміст дисертації, полягають у наступному:

· поглиблено теоретичну сутність поняття “аграрно-промислове формування”, як добровільне об’єднання виробників і переробників сільськогосподарської продукції, торговельних, фінансових структур та інших організацій, що створюється з метою здійснення підприємницької діяльності, підвищення ефективності виробництва конкурентоспроможної продукції і передбачає централізацію ряду функцій технологічного і науково-технічного розвитку та його фінансове й матеріально-технічне забезпечення;

· виявлені закономірності розвитку інтегрованих цукробурякових формувань та особливості їх створення у Черкаській області, що функціонують як єдиний організаційно-виробничий комплекс, а рівень їх ефективної діяльності визначається взаємовигідними економічними відносинами, що в своїй основі є важливим мотиваційним механізмом і водночас фактором підвищення ефективності товарного виробництва;

· обґрунтована з урахуванням регіональної специфіки система заходів щодо підвищення ефективності цукробурякового виробництва, яка включає його інтенсифікацію, диверсифікацію, застосування новітніх ресурсозберігаючих технологій виробництва і переробки цукрових буряків, активізацію інвестиційної діяльності;

· вперше розроблена раціональна виробнича структура інтегрованого цукробурякового формування, в якому органічно поєднується діяльність бурякосіючих господарств, цукрового заводу, торговельного підприємства, інших обслуговуючих підприємств і організацій з метою ефективного виробництва й реалізації цукрових буряків, цукру та продуктів їх переробки;

· удосконалено методичні підходи щодо визначення перспективних параметрів виробництва цукрових буряків у агроформуваннях Черкаської області, що передбачають підвищення концентрації виробництва, повне завантаження виробничих потужностей цукрових заводів і виробництво цукру, необхідного для забезпечення потреб населення за науково обґрунтованою нормою споживання, технологічних потреб промислових переробних підприємств і створення міжрегіональних фондів й експортних ресурсів;

· обґрунтовано пропозиції щодо розвитку та підвищення ефективності цукробурякових аграрно-промислових формувань за рахунок забезпечення збалансованості та узгодженості в системі інтегрованого виробництва економічних інтересів усіх учасників об’єднання.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що запропоновані дисертантом організаційно-економічні заходи з розвитку аграрно-промислових формувань у цукробуряковому підкомплексі України та методичні підходи щодо визначення перспективних параметрів виробництва цукрових буряків у досліджуваній області спрямовані на удосконалення організації й підвищення ефективності власного виробництва цукрових буряків і цукру.

Матеріали досліджень можуть бути використані при удосконаленні економічних відносин між бурякосіючими господарствами та цукровими заводами за участю фінансових структур і торговельних підприємств, а також при вирішенні питань організації ринку цукру, техніко-технологічного оновлення переробних підприємств, розробки програми розвитку цукробурякового виробництва у Черкаській області.

Запропоновані автором перспективні напрями діяльності аграрно-промислових формувань можуть бути використані науково-дослідними установами й органами державної влади з метою обґрунтування та розробки заходів щодо регулювання, реструктуризації і подальшого розвитку інтегрованих структур із включенням до їх складу нових технологічних підрозділів по виробництву продукції з цукру та переробки супутньої продукції цукроваріння для здійснення ефективної діяльності.

Впровадження у виробництво результатів дисертаційного дослідження управлінням сільського господарства і продовольства Уманської райдержадміністрації сприяє ефективнішому використанню природно-економічного потенціалу бурякосіючих господарств і цукрових заводів Черкаської області, удосконаленню економічних відносин сільськогосподарських і переробних підприємств (довідка № 663/06 від 25.12.03), Департаментом стратегії розвитку аграрної економіки Міністерства аграрної політики України – створенню нових технологічних ліній з виробництва продукції з цукру та повного використання супутньої продукції, а також подальшого розвитку аграрно-промислових формувань з метою підвищення ефективності цукробурякового виробництва та конкурентоспроможності товарної продукції (довідка № 11-20/55 від 24.03.04).

Особистий внесок здобувача. Результати дисертаційного дослідження, що становлять наукову новизну, а також пошук, підбір і систематизація інформаційних матеріалів, проведення економічно-статистичного аналізу та розрахунків на основі застосування сучасних методів дослідження, висновки і пропозиції одержані і здійснені дисертантом особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації обговорювались й узгоджувалися з керівниками і спеціалістами бурякосіючих господарств, цукрових заводів Черкаської області, на засіданнях відділення організації виробництва і земельних відносин Національного наукового центру “Інститут аграрної економіки” УААН. Результати досліджень доповідались на Другій міжвузівській науково-практичній конференції “Міжнародна економіка і Україна: тенденції розвитку та пріоритети господарської взаємодії” (м. Київ, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 29 листопада 2000 р.), міжвузівській аспірантській науковій конференції “Шляхи підвищення ефективності використання економічного потенціалу АПК України” (м. Умань, Уманська державна аграрна академія, 30 січня 2001 р.), Всеукраїнській науковій конференції “Розвиток ринкової економіки на Поділлі: здобутки, проблеми, перспективи” (м. Хмельницький, Хмельницький інститут економіки і підприємництва, 23 жовтня 2003 р.).

Публікації. Основні положення дисертації опубліковані в 9 одноосібних наукових працях загальним обсягом 1,9 друк. арк., з яких 4 (чотири), обсягом 1,1 друк. арк., у фахових виданнях, визначених ВАК України.

Обсяг і структура дисертаційної роботи. Дисертаційна робота викладена на 205 сторінках комп’ютерного тексту, складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 178 найменувань на 14 сторінках, містить 30 таблиць, 17 рисунків та 18 додатків на 20 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету та завдання дисертаційної роботи, визначено об’єкт, предмет і методи дослідження, відображено наукову новизну, практичне значення й апробацію одержаних результатів, зазначено особистий внесок автора.

У першому розділі – “Теоретичні основи розвитку аграрно-промислових формувань” – досліджуються теоретичні основи розвитку інтеграційних процесів, організаційно-економічні засади створення та тенденції розвитку й функціонування цукробурякових аграрно-промислових формувань, їх основні організаційно-правові форми, узагальнюється економічна сутність поняття “інтеграція”, визначаються особливості розвитку інтегрованих структур в умовах реформування сільськогосподарського виробництва України.

Аграрно-промислова інтеграція передбачає поєднання технологічно взаємозалежних галузей, комплексне використання сировини та потребує не тільки організаційно-технологічного, а й економічного об’єднання підприємств-учасників.

Розвиток аграрно-промислових формувань у цукробуряковому виробництві розглядається нами на основі загальноприйнятих принципів їх функціонування, а саме: взаємна заінтересованість у вигідному співробітництві; науковий підхід до вибору організаційних форм і напрямів діяльності з урахуванням виробничої структури й економіки господарств, нагромадженого досвіду; збереження господарської самостійності підприємств, що входять до складу аграрно-промислового формування; матеріальна заінтересованість працівників у розвитку й підвищенні ефективності виробництва як об’єднання в цілому, так і кожного підприємства.

Результати проведеного дослідження дозволяють зробити висновок про те, що аграрно-промислове формування у цукробуряковому виробництві – це добровільне об’єднання в одній організаційно-виробничій структурі виробництва і переробки сільськогосподарської продукції, а також торговельних, фінансових та інших підприємств з метою організації підприємницької діяльності, підвищення ефективності виробництва конкурентоспроможної продукції, на основі координації господарської та інвестиційної діяльності, централізації ряду функцій технологічного і науково-технічного напряму, для реалізації інноваційної моделі розвитку.

Дослідженнями встановлено, що порівняно з організаційно самостійними господарствами розвиток аграрно-промислових формувань має істотні переваги, які полягають у можливості концентрувати капітал для одержання прибутку не тільки безпосередньо у сільському господарстві, а й отримувати інтегральний ефект від органічного поєднання виробництва, заготівлі, зберігання та переробки сільськогосподарської продукції, а також торгівлі в одній господарській структурі. При цьому в бурякосіючих підприємствах знижується ризик, пов’язаний з реалізацією виробленої продукції, зменшується їх залежність від недосконалості аграрно-продовольчого ринку в умовах його становлення та підвищується конкурентоспроможність цукробурякового виробництва. На цукрових заводах створюється надійна сировинна база, що забезпечує стабільність виробничого процесу та одержання прибутку від виробництва цукру.

Як свідчать результати дослідження, починаючи з 1996 р. значно послабився державний вплив на розвиток цукробурякового виробництва. На практиці не завжди дотримується комплексний підхід при створенні цукробурякових аграрно-промислових формувань, організація діяльності яких часто розглядається як адміністративний захід підпорядкування одних підприємств іншим без забезпечення ефективної організаційно-економічної основи їх функціонування.

Поступова стабілізація й подальше розширене відтворення цукробурякового виробництва відповідно до потреб суспільства можливі на основі науково обґрунтованої стратегії його розвитку, розв’язання поставлених завдань за рахунок реалізації системи заходів, що мають забезпечити підвищення конкурентоспроможності продукції та поліпшення фінансового стану підприємств (рис. 1).

У системі заходів розвиток інтегрованих формувань є одним із шляхів підвищення ефективності виробничо-господарської діяльності сільськогосподарських і переробних підприємств та цукробурякового виробництва в цілому.

Стратегія Завдання Заходи

1

2

3

Рис. 1. Етапи стабілізації та відродження цукробурякового виробництва

При створенні аграрно-промислових формувань у кожному конкретному випадку необхідно керуватися економічною доцільністю й ефективністю їх функціонування.

У другому розділі – “Сучасний стан функціонування цукробурякових аграрно-промислових формувань у Черкаській області” – досліджено сучасний стан розвитку виробництва цукрових буряків і цукру в сільськогосподарських і переробних підприємствах Черкаської області, визначено ефективність цукробурякового виробництва в аграрно-промислових формуваннях та виявлено причини кризової ситуації у цукробуряковому виробництві.

Структурна розбалансованість цукробурякового підкомплексу, техніко-технологічна недосконалість виробничих процесів у буряківництві та цукроварінні негативно вплинули і на стан цукробурякового виробництва у агроформуваннях Черкаської області. З 1991 року спостерігається щорічне зменшення бурякового поля в середньому на 5 % у порівнянні з попереднім роком. Урожайність цукрових буряків у 2002 р. знизилась на 38,7 % порівняно з 1990 р. і становила 179,5 ц/ га.

Аналіз діяльності сільськогосподарських підприємств області свідчить, що у 2002 р. кількість господарств, які вирощують цукрові буряки, зменшилась на 31,51 % порівняно з 1990 р., а з рівнем їх урожайності понад 300 ц/ га – від 20,5 до 2,0 % і становила у 2002 р. лише 8 господарств. Всі вони входять до сировинної зони аграрно-промислового об’єднання “Пальміра-цукор”. У більшості ж бурякосіючих господарств (71,0 %) рівень урожайності у 2002 р. не досягав 200 ц/ га. Однією з причин такого стану є зменшення у 5,3 раза внесених у грунт органічних та у 6,3 раза мінеральних добрив у розрахунку на гектар посівів. За цей період валовий збір цукрових буряків у сільськогосподарських підприємствах досліджуваної області зменшився у 4,7 раза, а виробництво цукру знизилось на 79,8 % (рис. 2).

Рис. 2. Динаміка виробництва цукру

Спостерігається зниження завантаженості виробничих потужностей переробних підприємств. Лише на Пальмірському цукровому заводі, що входить до аграрно-промислового об’єднання “Пальміра-цукор”, виробничі потужності у 1998-2002 роках використовувались на 66,78 %. Всі інші цукрові заводи Черкаської області протягом цього періоду працювали на 24,73 %, тобто менш ніж на половину своїх виробничих потужностей.

До того ж в останні роки у зоні функціонування цукрових заводів асоціації “Черкасицукор” простежується нестабільність рівня урожайності по роках, зменшились у 1,5 раза обсяги заготівель коренеплодів, знизилась їх цукристість, завантаження виробничих потужностей цукрових заводів у 1998-2002 роках становило лише 25 %, що зумовило високу собівартість виробництва цукру та збитковість галузі (табл. 1). На підвищення собівартості виробництва вплинуло також зростання цін на матеріально-технічні ресурси.

Таблиця 1

Характеристика цукробурякового виробництва асоціації “Черкасицукор” *

Показники | 1998 р. | 1999 р. | 2000 р. | 2001 р. | 2002 р. | 2002 р. у % до 1998 р.

Кількість господарств в області, всього | 608 | 608 | 597 | 587 | 585 | 96,22

у т.ч. бурякосіючих господарств | 584 | 509 | 408 | 395 | 400 | 68,49

Фактично зібрана площа, тис. га | 72,13 | 75,39 | 48,49 | 53,50 | 48,49 | 67,23

Урожайність, ц /га | 186,6 | 144,5 | 177,3 | 184,7 | 179,5 | 96,19

Цукристість, % | 16,10 | 16,17 | 15,15 | 15,08 | 14,98 | х

Валовий збір, тис тонн | 1345,9 | 1089,3 | 859,7 | 988,2 | 870,5 | 64,68

Перероблено цукрових буряків, тис. тонн | 1334,5 | 1077,1 | 850,4 | 980,1 | 862,4 | 64,62

Втрати при переробці, % | 1,07 | 1,19 | 1,06 | 1,10 | 1,14 | х

Вихід цукру, % | 12,58 | 12,06 | 11,92 | 11,59 | 11,82 | х

Вироблено цукру, тис. тонн | 166,1 | 128,4 | 100,3 | 112,3 | 100,8 | 60,69

Тривалість сокодобування, діб | 36,04 | 33,94 | 32,34 | 29,07 | 31,59 | 87,65

Кількість реалізованого цукру, тис. тонн | 112,9 | 79,6 | 50,2 | 61,8 | 60,5 | 53,59

Собівартість реалізації 1 тонни цукру, грн. | 847,65 | 1268,84 | 1647,41 | 1857,61 | 2061,16 | 243,16

Ціна реалізації 1 тонни цукру, грн. | 839,68 | 1239,95 | 1599,60 | 1799,35 | 2000,00 | 238,19

Прибуток (збиток) від реалізації цукру, млн. грн. | - 0,9 | - 2,3 | - 2,4 | - 3,6 | - 3,7 | 4,1 р.

Рівень рентабельності, % | - 0,94 | - 2,28 | - 2,90 | - 3,14 | - 2,97 | х

*Джерело: річні звіти регіональної асоціації “Черкасицукор” за 1998-2002 роки.

Вихід цукру залежить також від рівня цукристості коренеплодів. Так, результати досліджень свідчать, що для одержання 1 тонни цукру за умови цукристості коренеплодів 12 % потрібно переробити 8 тонн сировини, при цукристості 16 % – 6 тонн. З підвищенням цукристості коренеплодів на 1 % витрати умовного палива знижуються на 4,48 %, вапна – на 4,93 %, електроенергії – на 1,73 %. При цукристості коренеплодів 12 % вихід цукру з гектара посівів становитиме 30 ц, при 13 % – 33, а при цукристості 16 % – 40 центнерів.

Дослідженнями встановлено, що за умови забезпечення необхідними ресурсами бурякосіючих господарств і цукрових заводів та стабілізації подальшого їх розвитку, цукробурякове виробництво є прибутковою галуззю. Так, у 2002 р. площа посівів цукрових буряків у господарствах сировинної зони Пальмірського цукрового заводу зросла на 7,70 % порівняно з 1998-2000 роками. В останні роки отримано прибуток від реалізації продукції, рівень рентабельності в 2002 р. становив 13,08 % (табл. 2).

Таблиця 2

Економічні показники цукробурякового виробництва в аграрно-промисловому об’єднанні “Пальміра-цукор”

Показники | 1998-2000 рр. | 2001 р. | 2002 р. | 2002 р. у % до:

1998-2000 рр. | 2001 р.

Зібрана площа цукрових буряків, га | 13569 | 16801 | 14614 | 107,70 | 86,98

Урожайність, ц/ га | 214,5 | 229,8 | 217,1 | 101,21 | 94,47

Валовий збір, тис. тонн | 291,0 | 386,1 | 317,4 | 109,07 | 82,21

Цукристість коренеплодів, % | 16,23 | 15,20 | 14,32 | х | х

Перероблено цукрових буряків, тис. тонн | 284,2 | 370,7 | 311,2 | 109,50 | 83,95

Втрати при переробці, % | 1,07 | 1,01 | 0,78 | х | х

Вихід цукру, % | 12,34 | 11,79 | 11,45 | х | х

Вироблено цукру, тонн | 34695 | 43264 | 35354 | 101,89 | 81,72

Реалізовано цукру, тонн | 26502 | 30285 | 28283 | 106,72 | 93,39

Ціна реалізації 1 тонни, грн. | 1280,02 | 1800,00 | 2000,00 | 156,25 | 111,11

Виручка від реалізації, тис. грн. | 33923 | 54513 | 56566 | 166,75 | 103,77

Собівартість реалізації 1 тонни цукру, грн. | 1277,90 | 1724,91 | 1768,73 | 138,41 | 102,54

Прибуток від реалізації продукції, тис. грн. | 56 | 2274 | 6541 | 116,8 р. | 2,9 р.

Рівень рентабельності, % | 0,17 | 4,35 | 13,08 | х | х

Виробничо-економічні показники аграрно-промислового об’єднання “Пальміра-цукор” свідчать про потенційні можливості підвищення ефективності галузі у досліджуваній області.

У третьому розділі – “Напрями підвищення ефективності цукробурякових аграрно-промислових формувань” – обґрунтовано раціональну виробничу структуру інтегрованого формування в цукробуряковому виробництві та напрями підвищення ефективності діяльності, визначено перспективні параметри виробництва цукрових буряків у агроформуваннях Черкаської області.

Одним із кардинальних шляхів удосконалення виробничої, технічної та сировинних баз цукробурякового виробництва, підвищення його конкурентоспроможності є реструктуризація переробних підприємств, їх диверсифікація та створення на цій основі аграрно-промислових формувань.

Розвиток усіх можливих напрямів діяльності інтегрованого формування включає виробництво цукрових буряків, їх переробку, виробництво цукру, надання послуг, переробку супутньої продукції, повне використання відходів виробничої діяльності, продаж цукру та продуктів з нього (рис. 3). Перелічене сприятиме стабільному використанню робочої сили і збільшенню доходів.

Диверсифіковані промислові підприємства цукробурякового підкомплексу є стійкішими і конкурентоспроможнішими порівняно з вузькоспеціалізованими, оскільки вони розширюють асортимент випуску готової продукції, надають різні послуги, мають можливості здійснювати перерозподіл свого капіталу у виробництво продукції з вищим рівнем прибутковості.

Рис. 3. Схема раціональної виробничої структури цукробурякового аграрно-промислового формування

Структурно-організаційне удосконалення цукробурякового виробництва передбачає ефективне здійснення усіх виробничо-збутових заходів, проведення маркетингового дослідження ринку, виготовлення якісної упаковки, зручного фасування та реклами продукції. Об’єднання виробництва і переробки цукрових буряків та реалізації цукру в інтегрованій структурі створює умови для підприємницької діяльності одного власника-продавця цукру кінцевому споживачеві. До того ж, в аграрно-промислових формуваннях більш стабільні і стимулюючі відносини між бурякосіючими господарствами та цукровими заводами. При цьому перші концентрують свої зусилля на виробництві цукрових буряків, а другі – на поліпшенні техніко-технологічного процесу переробки коренеплодів і виробництва цукру та різних цукристих продуктів.

Розрахунки потреби цукросировини на заводах регіональної асоціації “Черкасицукор” показують, що підвищення урожайності цукрових буряків у сільськогосподарських підприємствах області хоча б до рівня 1990 року (29,2 тонни з гектара) дозволяє повністю забезпечити виробничі потужності цукрових заводів асоціації. При цьому обов’язково слід розміщувати посіви цукрових буряків у господарствах з найсприятливішими природно-кліматичними (ґрунт, клімат, рельєф, кут схилу) та економічними умовами, що забезпечують одержання максимального прибутку при мінімальних виробничих затратах.

У перспективі при відновленні економічних зв’язків із країнами СНД, збільшенні урожайності та обсягів виробництва цукрових буряків, а також нарощуванні виробничих потужностей цукрових заводів, можна буде максимально використовувати потенційні можливості асоціації “Черкасицукор” щодо збільшення виробництва цукру. Важливу роль у цих процесах мають відігравати аграрно-промислові цукробурякові формування, створені на різних рівнях. Перевага їх порівняно з іншими формами господарювання полягає в тому, що вони можуть формувати великі партії кінцевої продукції – цукру та продуктів з нього – на експорт і на цій основі здійснювати ефективний зовнішньоекономічний маркетинг, забезпечуючи достатнім прибутком усіх учасників виробничого процесу, в першу чергу бурякосіючі господарства.

Підвищення ефективності цукробурякового виробництва можливе завдяки здійсненню комплексу заходів, спрямованих на раціональне розміщення посівів та підвищення урожайності цукрових буряків, поліпшення технологічних якостей коренеплодів, зберігання вирощеного урожаю, здійснення переробки сировини, виробництва і реалізації цукру та продуктів з нього з використанням сучасних досягнень науки і техніки й отримання позитивного кінцевого результату виробничо-господарської діяльності інтегрованих формувань.

Проведені дослідження свідчать про значні потенційні можливості стабілізації розвитку та ефективності цукробурякового виробництва на Черкащині й відновлення статусу області як однієї з провідних по виробничо-економічних показниках розвитку.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі зроблено теоретичне узагальнення і запропоноване нове вирішення наукової проблеми ефективного розвитку цукробурякових аграрно-промислових формувань, яке полягає у розробленні системи заходів щодо організації прибуткового виробництва цукрових буряків і цукру, визначення особливостей функціонування інтегрованих формувань у ринкових умовах господарювання. Впровадження результатів досліджень у практику роботи сільськогосподарських підприємств різних форм власності дасть змогу підвищити ефективність виробництва цукрових буряків, цукру та продуктів з нього, сформувати конкурентоспроможне середовище на ринку аграрно-продовольчої продукції.

Узагальнення результатів дисертаційного дослідження дає підстави зробити наступні висновки та обґрунтовані пропозиції.

1. Цукробурякове виробництво – одна з провідних галузей АПК, яка має тісні зв’язки з хлібопекарською, спиртовою, кондитерською, консервною та іншими галузями, в значній мірі визначаючи рівень їх ефективності та аграрно-продовольчого сектора країни в цілому. Перехід на ринкові засади господарювання відбувається досить складно, супроводжується спадом обсягів виробництва цукрових буряків і цукру, тому розвиток цукробурякової галузі як стратегічної для вітчизняної економіки потребує уваги та підтримки зі сторони державних владних структур.

2. Розвиток цукробурякового виробництва на основі аграрно-промислової інтеграції є закономірним, економічно обґрунтованим і соціально необхідним явищем. Організаційно-економічне об’єднання бурякосіючих господарств і цукрових заводів створює передумови для організації стимулюючих економічних відносин між ними, що мають бути вигідними для всіх партнерів.

3. Сучасний етап розвитку цукробурякового підкомплексу характеризується структурною розбалансованістю, що виявляється у забезпеченості сировиною виробничих потужностей цукрових заводів на 24,73 % та техніко-технологічній недосконалості виробничих процесів у буряківництві і цукроварінні. Так, у регіональній асоціації “Черкасицукор” у 2002 р. порівняно з 1990 р. обсяги виробництва цукрових буряків зменшились на 78,8 %, рівень урожайності знизився на 38,7 %. Це було зумовлено, в першу чергу, зменшенням внесення в ґрунт добрив: органічних – у 5,3 раза, мінеральних – у 6,3 раза. Спад виробництва цукрових буряків зумовив зниження обсягів виробництва цукру на 75,9 %.

4. Передумовою організації інтегрованих структур є розвиток різних форм господарювання та створення на їх основі аграрно-промислових формувань у цукробуряковому підкомплексі за участю промислово-фінансових структур, підприємств торгівлі, агросервісу. Це дасть можливість оптимізувати використання виробничих потужностей та поєднати в єдиний виробничий комплекс виробництво цукрових буряків і цукру, впровадити вітчизняні ресурсозберігаючі технології, глибоку переробку супутньої продукції цукроваріння, її зберігання та реалізацію.

5. Критерієм економічної ефективності інтегрованого виробництва є нарощування обсягів якісного кінцевого продукту у відповідності з попитом споживачів та одержання прибутку за умови раціонального використання матеріальних й енергетичних ресурсів і достатнє відтворення як буряківництва, так і цукроваріння.

6. Одним із шляхів підвищення ефективності розвитку цукробурякового виробництва в інтегрованих формуваннях у контексті приватної власності на землю, засоби виробництва і результати праці є спільний економічний інтерес усіх його учасників в одержанні позитивного кінцевого результату виробничо-господарської діяльності та його розподіл відповідно до задіяного у виробничому процесі капіталу.

7. Перспективні обсяги виробництва цукрових буряків і цукру агроформуваннями асоціації “Черкасицукор” визначались відповідно до стратегічної мети їх розвитку, що забезпечуватиме потреби внутрішнього ринку цукру за науково обґрунтованими нормами споживання населенням, промислові переробні підприємства – для забезпечення їх технологічних потреб і створення експортних ресурсів.

8. Економічною передумовою ефективного функціонування інтегрованих цукробурякових формувань є науково обґрунтована виробнича структура, що включає підприємства й організації основного виробництва, фінансові структури та допоміжні підрозділи, що виготовляють різноманітні продукти з цукру, повністю використовують супутню продукцію та вторинні матеріальні ресурси, а також надають різні види послуг.

9. Ринкова трансформація цукробурякового підкомплексу, розвиток різних форм власності і господарювання, поява нових власників у сфері сільськогосподарського виробництва і переробної промисловості зумовили поступове становлення інтегрованих формувань ринкового типу. Вища ефективність виробництва в аграрно-промислових формуваннях є результатом:

- створення міцної матеріально-технічної бази для комплексного використання аграрно-продовольчої продукції, зведення до мінімуму втрат, повного використання супутньої і побічної продукції цукроваріння;

- органічного поєднання виробничої, переробної, допоміжної та збутової діяльності з виробництва кінцевого продукту;

- інвестування коштів у виробничу і переробну галузі для впровадження інтенсивних технологій у буряківництві, встановлення сучасного технологічного обладнання та нових технологічних ліній у цукроварінні, формування відповідної ринкової інфраструктури;

- створення додаткових робочих місць, розширення сфери прикладання праці, збереження і розвитку специфічних для конкретного регіону видів діяльності;

- орієнтація на вигідний ринок збуту цукру та продукції з нього і міжнародне співробітництво.

СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

АНОТАЦІЯ

Румик І.І. Розвиток аграрно-промислових формувань у цукробуряковому виробництві. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК. – Національний науковий центр “Інститут аграрної економіки” УААН, Київ, 2004.

Дисертацію присвячено питанням розробки організаційних та економічних напрямів розвитку аграрно-промислових формувань у цукробуряковому виробництві.

У дисертаційній роботі досліджено теоретичну сутність поняття аграрно-промислове формування, організаційно-правові форми та тенденції розвитку інтегрованих структур у цукробуряковому підкомплексі.

Досліджено сучасний стан діяльності аграрно-промислових формувань у Черкаській області, визначено економічну ефективність інтегрованого виробництва цукрових буряків і цукру. Обґрунтовані методичні підходи щодо функціонування цукробурякових інтегрованих формувань, розраховані перспективні параметри обсягів виробництва цукру і площ посівів цукрових буряків сільськогосподарських і переробних підприємствах асоціації “Черкасицукор”. Запропонована раціональна виробнича структура аграрно-промислового формування з виробництва цукрових буряків і цукру, надання послуг, переробки супутньої продукції, диверсифікації виробництва цукрового заводу.

Ключові слова: аграрно-промислове формування, інтеграційний процес, цукробурякове виробництво, економічні відносини, економічна ефективність, виробнича структура, диверсифікація.

АННОТАЦИЯ

Румык И.И. Развитие аграрно-промышленных формирований в свеклосахарном производстве. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.07.02 – экономика сельского хозяйства и АПК. – Национальный научный центр “Институт аграрной экономики” УААН, Киев, 2004.

Диссертация посвящена вопросам разработки организационно-экономических направлений развития аграрно-промышленных формирований в свеклосахарном производстве.

Исследована теоретическая сущность понятия аграрно-промышленного формирования, организационно-правовые формы интегрированных структур в свеклосахарном подкомплексе, тенденции их развития. Установлено, что вертикальная интеграция не приводит к ограничению прав ее участников с точки зрения отношений собственности. В таком случае лучше всего используются ресурсы, повышается эффективность и прибыльность свеклосахарного производства, деятельность нацеливается на удовлетворение интересов потребителей. Товаропроизводители остаются полноценными собственниками средств производства, произведенной продукции, полученных денежных средств от реализации конечной продукции.

Деятельность аграрно-промышленных формирований будет успешной в том случае, если удовлетворяются экономические и социальные интересы участников. При этом выращивание сахарной свеклы, ее переработку, реализацию готовой продукции нужно рассматривать как единый производственный процесс, который требует существенного усовершенствования.

В диссертации исследованы рыночные предпосылки развития аграрно-промышленных формирований, свидетельствующие о необходимости структурно-организационной перестройки свеклосахарного подкомплекса и разработки четкой экономической стратегии его развития с использованием регулирующего воздействия аграрной политики государства. Привлечение финансовых ресурсов коммерческих структур и государственных капиталовложений для модернизации производственных мощностей сахарных заводов является одним из главных направлений повышения эффективности свеклосахарного производства и перевода его на продуктивную техническую и технологическую основу.

Изучено современное состояние хозяйственной деятельности аграрно-промышленных формирований в Черкасской области. Анализ динамики выращивания сахарной свеклы в хозяйствах области свидетельствует о снижении объемов ее производства на 78,8 %, что связано, в первую очередь, с уменьшением внесения органических и минеральных удобрений, отсутствием современной свеклоуборочной техники, подорожанием перевозок корнеплодов из отдаленных хозяйств. Такая ситуация явилась основной причиной снижения количества произведенного сахара из сахарной свеклы. Так, объемы производства сахара уменьшились на 79,8 %, мощности сахарных заводов использовались на 24,73 % фактических возможностей.

Эффективное свеклосахарное производство целесообразно осуществлять в аграрно-промышленных формированиях. Установлено, что распределение выручки от реализации конечной продукции необходимо производить пропорционально к понесенным затратам и с учетом выполнения договорных обязательств участников интегрированной структуры.

Усовершенствованы методические подходы к функционированию свеклосахарных аграрно-промышленных формирований. Обоснована необходимость экономического регулирования государством развития интегрированных структур. В результате этого возможно обеспечить повышение объемов свеклосахарного производства путем совершенствования сырьевой базы, реструктуризации сахарных заводов, диверсификации производства, подписания государством межправительственных соглашений