Харківський національний університет

ім. В.Н.Каразіна

УДК 658.8(477)

Рябчиков Максим Андрійович

ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ діяльності ПІДПРИЄМСТВ РИНКОВОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ

Спеціальність 08.02.03 – Організація управління, планування і регулювання економіки

Автореферат

на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Харків - 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Донецькій державній академії управління Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк).

Науковий керівник: | доктор економічних наук, професор

Дорофієнко Вячеслав Володимирович, Донецька державна академія управління

Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри менеджменту у невиробничій сфері.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Гончаров В.М., Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля Міністерства освіти і науки України, професор кафедри менеджменту (м. Луганськ);

кандидат економічних наук, доцент Жеребйов Я.І., Донбаська державна академія будівництва і архітектури Міністерства освіти і науки України, доцент кафедри менеджменту організацій і права (м. Макіївка)

Провідна установа – Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, відділ проблем регіональної економіки (м. Київ).

Захист відбудеться 16 квітня 2004 року о 1300 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.05 у Харківському національному університеті ім. В.Н.Каразіна Міністерства освіти і науки України за адресою: 61002, м. Харків, вул. Мироносицька, 1 ауд. 3-23.

З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, пл. Свободи, 4.

Автореферат розісланий 11 березня 2004 року.

Т.в.о. Вченого секретаря

спеціалізованої вченої ради В.В.Лантух

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Дослідження в галузі державного регулювання діяльності підприємств ринкової інфраструктури в Україні в цей час здобувають особливої актуальності. В цій сфері важливі як нові теоретичні результати, так і узагальнення вже наявного досвіду.

Банківська система є важливою складовою економічної системи держави, основою ринкової інфраструктури. Забезпечення стабільного прозорого функціонування цих підприємств є однією з умов виходу української економіки з кризи. Виконання цієї умови в трансформаційний період можливо лише за наявністю інституту регулювання.

У сучасних умовах кредитна діяльність підприємств ринкової інфраструктури в Україні наповнюється новим змістом, а значення їх у формуванні здатної до саморегулювання економіки ринкового типу незмінно зростає.

Науково-обґрунтована політика держави в сфері визначення пріоритетних галузей є важливим інструментом підвищення ефективності управління кредитною діяльністю підприємств ринкової інфраструктури взагалі і банківської системи в цілому.

У вітчизняній економічній літературі до останнього часу відсутні комплексні дослідження з питань регулювання діяльності специфічних підприємств ринкової інфраструктури, якими є комерційні банки. Простежується й однобічне трактування поняття регулювання, яке розглядається лише з позиції держави. Вимагає наукового обґрунтування створення системи фінансових методів регулювання діяльності підприємств ринкової інфраструктури, яка б відповідала трансформаційним процесам в Україні. Застосування фінансових методів в регулюванні діяльності підприємств ринкової інфраструктури досліджує світова економічна наука. Зацікавленість у вивченні цих питань виникає вже на початку ХХІ століття. Але науковий характер вона набуває лише на початку ХХ століття.

Трансформаційна специфіка державного регулювання підприємств в умовах України вивчалася в працях В.П. Александрової, О.М.Алимова, О.І.Амоші, Л.А.Антоненка, Л.К. Безчасного, І.Р. Бузько, В.І. Голікова, М.М.Єрмошенка, В.М.Гейця, І.І.Лукінова, Ю.М. Пахомова, С.І.Пирожкова, В.К.Симоненка, В.А.Черняка, М.Г.Чумаченка, Д.В.Бабича, В.П.Бабича та інших.

Разом з тим, в існуючих наукових розробках виділяються ті чи інші аспекти державного регулювання діяльності економічних суб’єктів і повністю відсутнє комплексне відображення застосування фінансових методів державного регулювання діяльності підприємств ринкової інфраструктури. Все це змушує до проведення спеціального наукового дослідження з цієї проблематики.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до тематики науково-дослідних робіт Донецької державної академії управління, яка затверджена на засіданні вченої ради ДонДАУ 28.01.99 р., зокрема роботи проводилися за темою № 99.06.01 “Регіональні аспекти інноваційної та інвестиційної діяльності та їх роль у вирішенні соціально-економічних проблем регіону (номер держреєстрації 0199U003653) та № 99.06.02 “Розробка методів оновлення і розвитку організацій і підприємств” (номер держреєстрації 0199U003654), а також Договором про наукову і творчу співдружність між кафедрою менеджменту у невиробничій сфері та відділом проблем ефективного використання виробничого потенціалу Інституту економіки промисловості НАН України в 1999-2004 роках, у межах яких автором дослідження розроблені теоретичні положення і практичні рекомендації, спрямовані на пошук шляхів удосконалення державного регулювання підприємств ринкової інфраструктури.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка напрямків удосконалення державного регулювання підприємств, які складають основу ринкової інфраструктури. Відповідно до мети наукового дослідження були поставлені та розв’язані такі завдання:

обґрунтована значущість та проаналізовано стан розвитку підприємств ринкової інфраструктури, стан їх розвитку в Україні в умовах загострення конкурентної боротьби за потенційні обсяги надання професійних послуг на фінансовому ринку України;

досліджено організаційно-правове забезпечення функціонування фінансового ринку та місце підприємств ринкової інфраструктури в його побудові;

узагальнено досвід та запропоновано систему фінансових методів та відповідних їм інструментів державного регулювання підприємств ринкової інфраструктури;

проаналізовано інструментальну структуру фінансового ринку, у відповідності з якою фінансові інструменти поділені на три основні сегменти;

виділено окрему підсистему кредитного менеджменту у складі загальної системи менеджменту підприємств ринкової інфраструктури. Визначено його сутність, мету, наведено характеристику основних його елементів;

запропоновано методологію розробки кредитної політики підприємств ринкової інфраструктури та сформульовані основні принципи її побудови і практичної реалізації;

науково обґрунтовані питання організації стратегічного планування на підприємствах ринкової інфраструктури на засадах інтерактивного підходу і розроблено принципи організації діяльності цих підприємств по успішній реалізації стратегічних планів;

запропоновано механізм державного регулювання діяльності підприємств ринкової інфраструктури на рівні впливу на їх прибуток.

Об’єкт дослідження: процеси державного регулювання економіки в Україні.

Предмет дослідження: особливості фінансових методів державного регулювання діяльності підприємств ринкової інфраструктури в Україні.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання, фундаментальні положення економічної теорії, загальнонаукові принципи проведення досліджень. Теоретичною базою дослідження є наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених в галузі державного регулювання економіки, планування та економіко-математичного моделювання.

Інформаційною базою дослідження є чинні законодавчі та нормативні документи, які регулюють діяльність підприємств ринкової інфраструктури в Україні.

У роботі використаний ситуаційний підхід (при розгляді організаційно-правового забезпечення фінансового ринку та місця підприємств ринкової інфраструктури у його побудові); функціональний підхід (в аналізі фінансових методів в системі регулювання діяльності підприємств місцевої інфраструктури); метод логічного аналізу (при розгляді стану розвитку підприємств ринкової інфраструктури та їх значущість).

Наукова новизна одержаних результатів роботи. В дисертації поставлено і вирішено науково-практичну задачу розробки шляхів удосконалення державного регулювання діяльності підприємств ринкової інфраструктури в Україні. При цьому отримано такі наукові результати:

вперше

запропоновано методологію розробки кредитної політики підприємств ринкової інфраструктури та сформовані основні принципи її побудови і практичної реалізації;

розроблено організаційну структуру підприємства, яка дозволить реалізовувати інтерактивний принцип розробки і актуалізації стратегічного плану, і на цій основі підвищити ефективність системи управління і функціонування організації;

удосконалено

організаційно-правове забезпечення фінансового ринку, під яким розуміється сукупність елементів, що знаходяться між собою у певних відносинах та взаємозв’язках, які впливають та взаємодоповнюють один одного з метою організації механізмів, форм та методів реалізації фінансовим ринком своїх специфічних функцій;

можливості використання мікроекономічних моделей державними органами для прийняття рішень у сфері регулювання діяльності підприємств ринкової інфраструктури;

одержало подальший розвиток

понятійно-категорійний апарат у галузі кредитного менеджменту, який визначає кредитний менеджмент як процес управління всіма аспектами кредитної діяльності банку, і оскільки його основною метою є забезпечення найбільш ефективних шляхів реалізації кредитної політики в поточний період і в майбутньому, то сутність цього напрямку управлінської діяльності виявляється в процесі реалізації зазначеної мети шляхом вирішення певних завдань;

методологічний інструментарій оцінки кредитних ризиків підприємств ринкової інфраструктури. Методика аналізу ризику кредитних операцій та засоби захисту від ризику, які дозволяють при проведенні кредитних операцій шляхом аналізу діяльності позичальника оцінити ризик банку при проведенні даних операцій та зменшити його, тим самим збільшуючи прибуток від кредитної діяльності.

Практичне значення одержаних результатів. Основні наукові положення дисертації доведені до рівня методичних розробок, що дозволяє використовувати їх у практиці державного регулювання діяльності підприємств ринкової інфраструктури. Запропоновані в дисертаційному дослідженні методологія розробки кредитної політики підприємств ринкової інфраструктури та організаційна структура є досить універсальними і дозволять підвищити ефективність прийнятих на державному рівні управлінських рішень. Наведена методика аналізу ризику кредитних операцій та способів захисту від ризику дозволяють при проведенні кредитних операцій шляхом аналізу діяльності позичальника оцінити ризик банку при проведенні даних операцій та зменшити його, тим самим збільшуючи прибуток від кредитної діяльності. Запропонована методика може бути використана на різних підприємствах ринкової інфраструктури України.

Використання висновків і рекомендацій, отриманих під час виконання дисертації, підтверджується актами і довідками про впровадження.

Основні результати дослідження були використані для розробки методики щодо формування та актуалізації стратегічних планів розвитку АКБ “Укрсоцбанк” на 2001-2003 роки (довідка № 15-3/1 від 20.01.2004).

Результати дисертаційної роботи використовуються у навчальному процесі Донецької державної академії управління для підготовки студентів економічних спеціальностей в межах дисциплін “Місцевий економічний розвиток”, “Основи регіонального управління” (довідка № 10/01 від 19.01.2004).

Наукове значення роботи полягає в тому, що отриманні в роботі нові наукові положення і практичні рекомендації розширяють сферу знань, які дозволяють вирішити науково-практичну задачу державного регулювання діяльності підприємств ринкової інфраструктури в Україні.

Особистий внесок здобувача. Наукові положення, розробки та висновки дисертації є результатом самостійно проведених автором досліджень у галузі удосконалення державного регулювання діяльності підприємств ринкової інфраструктури. Внесок автора в колективно опубліковані роботи конкретизований у списку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Теоретичні положення, висновки і пропозиції дисертаційної роботи обговорювалися на науково-практичних конференціях: на науково-практичній конференції “Роль соціального менеджменту в інтелектуалізації суспільства” (м. Слов’яногірськ, 2001 р.) на другій Всеукраїнській науково-практичній конференції “Менеджмент-освіта у вищих навчальних закладах України: підготовка, використання, роль та значення в соціально-економічному розвитку регіонів” (м. Слов’яногірськ, 2002 р.), на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Фінансово-кредитна система України: шляхи розвитку” (м. Дніпропетровськ, 2003 р.), на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Фінансово-кредитна система України: проблеми та шляхи їх вирішення” (м. Дніпропетровськ, 2003 р.) та на першій міжнародній науково-практичній конференцій “Молодь та держава” (м. Авдіївка, 2002 р.)

Публікації. Основні положення і результати дослідження опубліковано у 16 наукових працях, серед яких - 1 монографія, 6 статей у наукових журналах, 5 статей у збірниках наукових праць, 4 публікацій - у матеріалах наукових конференцій. Загальний обсяг публікацій 16,7 д.а., з яких автору належить 5,7 д.а.

Структура й обсяг роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, які викладено на 192 сторінках друкованого тексту. Матеріали дисертації містять 22 рисунки, 8 таблиць, які наведено на 30 сторінках. Список використаних джерел із 200 найменувань приведений на 16 сторінках, 10 додатків – на 23 сторінках.

Основний зміст дисертаційної роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено зміст проблеми, сформульовано мету і задачі дослідження, розкрито наукову новизну дисертації, практичне значення положень та висновків, апробацію одержаних результатів.

У першому розділі “Теоретичні основи розробки фінансових методів державного регулювання діяльності підприємств ринкової інфраструктури” розглянуто значущість та стан розвитку підприємств ринкової інфраструктури, організаційно-правове забезпечення фінансового ринку та місце підприємств ринкової інфраструктури у його побудові, а також фінансові методи в системі регулювання діяльності підприємств ринкової інфраструктури.

Без розгортання гнучкої багаторівневої кредитної системи неможливий розвиток системи фінансового ринку, тому створення сучасної кредитної системи в складі різноманітних банків, а також спеціалізованих банківських кредитно-фінансових інститутів - важлива умова розвитку системи фінансового ринку в Україні. Таким чином, історично постає особливе місце підприємств ринкової інфраструктури в організації фінансового ринку (рис. 1).

З усіх видів операцій, якими можна характеризувати роль банків як професіоналів фінансового ринку в Україні найбільш активно на сучасному етапі виконуються наступні: техніко-економічне обґрунтування інвестиційних проектів; формування оптимальних емісійних портфелів; формування оптимальних індивідуальних портфелів цінних паперів для великих інвесторів на основі аналізу поточного стану фінансового ринку і побудова цільових функцій інвестування на задану дату; андерайтинг (розміщення цінних паперів емітентів на ринку); консультування з питань інвестування, підбір підприємствам зарубіжного інвестора, підбір інвесторам об'єктів інвестування; брокерські і дилерські послуги; депозитарні послуги та держальник рахунків непрямих учасників ринку.

Рис 1. Місце банків у структурі фінансових посередників

Як показано в роботі, під організаційно-правовим забезпеченням функціонування фінансового ринку слід розуміти сукупність елементів, що знаходяться між собою у певних відносинах та взаємозв'язках, які впливають та взаємно доповнюють один одного з метою організації механізмів, форм та методів реалізації фінансовим ринком своїх специфічних функцій. Механізми дії організаційно-правового забезпечення реалізуються через безпосереднє функціонування елементів організаційно-інституційного забезпечення фінансового ринку, основними з яких є правове забезпечення, інституційні учасники, інфраструктурні підрозділи.

Вивчення економічної природи елементів організаційно-інституційного забезпечення функціонування фінансового ринку надає змогу більш повно та глибоко зрозуміти процеси, що відбуваються у системі фінансового ринку, а також визначити роль та значення кожного з учасників даних процесів, акцентуючи увагу на банках.

У результаті дослідження визначено, що незважаючи на велику кількість учасників правового забезпечення функціонування фінансового ринку в Україні та значну кількість прийнятих ними законодавчо-регулюючих актів, системний аналіз взаємної узгодженості даних документів дає підстави сформулювати ряд проблем, що вимагають свого вирішення для формування цивілізованого та повноцінного національного фінансового ринку.

Практика господарювання, як показано у роботі, показує, що без розгортання гнучкої багаторівневої кредитної системи неможливий розвиток системи фінансового ринку. Тому створення сучасної кредитної системи в складі різноманітних банків, а також спеціалізованих небанківських кредитно-фінансових інститутів - важлива умова розвитку системи фінансового ринку в Україні (табл. 1).

Таблиця 1

Склад кредитної системи України при ринковій

економіці

Вид установи |

Структура |

Форма

власності

1. Національний банк | Перший рівень |

Державна

2. Банківська система: комерційні банки, ощадні банки, інвестиційні банки, іпотечні банки |

Другий рівень |

Акціонерна, кооперативна

3. Фінансово - кредитні спеціалізовані інститути: страхові компанії, пенсійні фонди, інвестиційні фонди та компанії, фінансові компанії, товариства для кредитування житлового будівництва, ломбарди, кредитні спілки, трасти, холдинги тощо. |

Третій рівень |

Акціонерна, кооперативна

Таким чином, історично постає особливе місце та значення банків для організації фінансового ринку в Україні. Вони об'єктивно зайняли місце основи побудови та організації інституційної структури фінансового ринку з причини історичних передумов розвитку даного процесу в Україні, стали його головними інституційними учасниками.

У дисертаційній роботі встановлено, що регулювання діяльності підприємств ринкової інфраструктури здійснюється за допомогою методів та інструментів, що є в розпорядженні державних органів влади. Слід зауважити, що підходи до вивчення питань щодо форм та методів державного регулювання пострадянських і західних вчених відрізняються. Встановлено також, що проводити розмежування між правовими та економічними методами не доцільно, оскільки економічна система не може існувати в сьогоднішніх умовах без інституту права. У свою чергу, з системи економічних методів державного регулювання виділено фінансові методи, які визначено як сукупність фінансових інструментів та механізмів їх впливу на банківську діяльність.

У другому розділі “Система інструментів регулювання діяльності підприємств ринкової інфраструктури” досліджено інструменти фінансового ринку як важливий елемент його функціонування, роль кредитного менеджменту в пошуку шляхів ефективного управління кредитними вкладеннями та методологічний інструментарій оцінки кредитних ризиків та ефективності кредитної діяльності підприємств ринкової інфраструктури.

Об'єктивною умовою виникнення та обігу найрізноманітніших фінансових інструментів є процес грошового заощадження. У сучасній ринковій економіці грошове нагромадження здійснюється в основному у формі позичкового капіталу. Власне заощадження грошового капіталу важливе не як відокремлений процес, а як процес впливу на весь хід економічного відтворення. В цьому відношенні заощадження грошового капіталу тісно взаємодіє з реальним заощадженням.

Способом реалізації даного процесу нагромадження, руху, розподілу та перерозподілу грошового капіталу в межах та за допомогою фінансового ринку є найрізноманітніші фінансові інструменти. В залежності від способів, цілей, методів та форм нагромадження вони поділяються на різні види, проте у своїй сукупності відіграють одну з визначальних ролей в організації фінансового ринку як об'єкт його дії.

Специфіка ринкової економіки полягає у кредитному характері її відтворювального процесу. Одним з яскравих прикладів цього є широке розповсюдження та обіг фінансових інструментів.

В роботі проаналізована інструментальна структура фінансового ринку, у відповідності з якою фінансові інструменти поділяють його на три основні сегменти: грошовий ринок, кредитний ринок та ринок цінних паперів (рис 2).

Рис. 2. Інструментальна структура фінансового ринку

Грошовий ринок об'єднує сегменти фінансового ринку, на яких здійснюється купівля-продаж короткострокових фінансових інструментів, їх термін дії - від одного дня до одного року. Як правило, фінансові інструменти грошового ринку наділені мінімальним ризиком несплати, оскільки емітуються позичальниками з високим рейтингом платоспроможності і на короткі терміни. До числа найбільш активних інструментів даного ринку слід віднести казначейські векселі, депозитні сертифікати, комерційні папери, короткострокові облігації та необігові інструменти з терміном обігу до одного року. Усі вони відносяться до боргових цінних паперів, хоча за своїми властивостями входять до різних класифікаційних груп.

Ринок капіталів надає фінансові інструменти з терміном обігу більше одного року. Це можуть бути як боргові, так і інвестиційні фінансові інструменти. Певні види фінансових інструментів, хоча і наділені терміном обігу менш ніж один рік, проте тісно функціонують не з грошовим ринком, а з ринком капіталів (опціон).

Таким чином, інструменти фінансового ринку як об'єкт його дії дозволяють сформувати відповідну структуру фінансового ринку.

У роботі визначено, що кредитування є однією з найважливіших сфер діяльності підприємств ринкової інфраструктури, які приносять основну частину прибутків, а кредитні відносини в сучасних умовах є досить складними, запропоновано в складі загальної системи менеджменту підприємств виділити окрему підсистему кредитного менеджменту, де визначена його сутність та мета, наведена характеристика основних його елементів.

У діяльності банків у країнах з розвиненою ринковою структурою широко розповсюджена практика індивідуальної роботи з клієнтом і обговорення з ним у неформальній обстановці умов майбутньої кредитної угоди, що є позитивним для визначення напрямків подальшої кредитної діяльності. Це дає можливість стратегічного планування розвитку кредитної діяльності.

Елемент кредитного менеджменту, пов'язаний з оцінкою кредитного ризику, передбачає не тільки визначення забезпечення кредиту, здатності позичальника виробляти і реалізовувати продукцію, але й аналіз прибутку банку при кредитуванні конкретних витрат у порівнянні із середньою нормою доходів. За результатами проведеного аналізу приймається рішення стосовно кредитоспроможності, фінансового стану позичальника, доцільності надання і ступеня ризику позички та здійснюють розробку умов кредитування, підготовку і укладання кредитної угоди.

На нашу думку, з позиції системного підходу до аналізу кредитної діяльності доцільно виділити кілька етапів аналітичної оцінки системи показників, які у сукупності дозволять оцінити цю сферу діяльності банку (рис. 3).

Запропоновану методику аналізу ризику кредитних операцій та способи захисту від ризику дозволяють при проведенні кредитних операцій шляхом аналізу діяльності позичальника оцінити ризик банку при проведенні даних операцій та зменшити його, тим самим збільшуючи прибуток від кредитної діяльності. Разом з тим, на сьогоднішній день розвиток діяльності комерційного банку, складність кредитних відносин банку з різними категоріями клієнтів, фінансовий стан і платоспроможність яких постійно змінюється, вимагає вдосконалення методики оцінки кредитного ризику і організації управління ним.

Рис. 3. Основні етапи аналізу кредитної діяльності комерційного банку

У третьому розділі “Шляхи удосконалення державного регулювання діяльності підприємств ринкової інфраструктури” запропоновано наступне: основні етапи розробки кредитної політики підприємств ринкової інфраструктури, організаційну структури розробки і реалізації стратегічних планів, також приблизну структуру бізнесових та підтримуючих напрямів універсального комерційного банку і організаційну структуру управління, яка забезпечує інтерактивний підхід розробки та актуалізації стратегічного плану банку.

З метою ефективного управління кредитною діяльністю підприємств ринкової інфраструктури в роботі запропоновано розробку та реалізацію відповідної кредитної політики.

Розробка методологічних основ кредитної політики комерційних банків, як визначено в роботі, повинна базуватись на відповідних принципах. В сучасних публікаціях з пробле-ми формування кредитної політики комерційних банків ці принципи або зовсім не розглядаються, або ототожнюються з принципами надання кредитів, або ж розглядаються лише фрагментарно, не визначаючи всю їх систему. Результати проведеного дослідження дозволяють включити до системи відповідні принципи формування кредитної політики комерційних банків, а також розглянути систему основних принципів формування кредитної політики, яка визначає вихідні положення процесу її розробки та ефективної практичної реалізації на кожному підприємстві ринкової інфраструктури.

У роботі визначено сутність та принципи формування кредитної політики підприємств ринкової інфраструктури, які дозволяють перейти до питань безпосередньої її розробки. Процес розробки кредитної політики повинен складатись з декількох послідовних етапів. У зв’язку з цим рекомендована послідовність розробки кредитної політики комерційного банку.

Установлено, що формування системи стратегічних цілей кредитної політики є найбільш відповідальним етапом її розробки. Вони мають бути пов'язані із загальними стратегічними цілями економічного розвитку банку, носити альтернативний характер, визначати основні напрямки кредитної діяльності в передбачуваному періоді.

Розроблена кредитна політика є головною формою стратегічного планування кредитної діяльності банку. Основні її положення мають бути викладені в спеціальному документі, який має назву “кредитний меморандум”. Досвід складання цього документу у зарубіжних та деяких вітчизняних комерційних банках, узагальнений у процесі дослідження дозволяє рекомендувати таку типову структуру викладу положень кредитної політики банку у "кредитному меморандумі".

В дослідженні за результатами аналізу підходів до організації стратегічного планування запропоновано типову схему організації процесу планування в комерційному банку.

Реалізація запропонованого в роботі інтерактивного підходу до організації процесу планування на основі вищевикладеної схеми і принципів забезпечує сприятливі умови для підвищення якості і дієвості стратегічних планів, що є першочерговою і найважливішою передумовою успішного розвитку банку.

Організаційну структуру управління, яка забезпечує інтерактивний підхід до розробки та актуалізації стратегічного плану банку, приведено на рис. 4.

У роботі запропоновані шляхи удосконалення державного регулювання діяльності підприємств ринкової інфраструктури, які можуть здійснюватися за наступними напрямками:

по-перше, вплив державних органів влади на рівні видів активів може здійснюватися шляхом купівлі-продажу власних цінних паперів. Українські банки проводять досить активну політику на ринку державних цінних паперів (іноді навіть не за своїм бажанням), а це означає, що значна частина активів буде сформована з державних цінних паперів;

по-друге, на рівні країн. Так, з метою пожвавлення кредитно-інвестиційної політики всередині держави органи державної влади можуть вводити обмеження щодо надання кредитів та купівлі цінних паперів на міжнародному рівні. Проте це не єдина можлива лінія поведінки держави. Вона може також сприяти виходу банків на міжнародні фінансові ринки, оскільки з світової практики відомо, що банки, які працюють на цих ринках, мають більше можливостей для ефективного залучення та розміщення коштів. Для держави виграш полягатиме також у тому, що покращаться її позиції на міжнародній арені, оскільки виступати кредитором завжди вигідніше, ніж позичальником;

по-третє, держава на рівні валют може забороняти (дозволяти) відкривати рахунки резидентам в іноземних валютах тощо.

Не менш важливим для банківських установ є тактична диверсифікація активів, а з точки зору держави найбільш важливим є можливість регулювання діяльності банків на рівні галузей, оскільки держава особливо з слабкою економікою повинна спрямовувати і так обмежені ресурси лише в ті галузі, які є перспективними. Фактично перед державою постає дві проблеми: перша – визначити перспективні (пріоритетні) галузі; друга – спрямувати в них необхідні суми коштів.

Перспективність галузей визначається, як правило, по-перше, тенденціями, характерними для світових ринків, тобто продукція яких галузей користується найбільшим попитом і в яких галузях можна якнайшвидше заробити; по-друге, розвитком стратегічно важливих для держави галузей; по-третє, розвитком галузей, в яких спостерігається значний прогрес порівняно з іншими країнами тощо. Але проблема полягає у тому, що держава не в змозі самостійно фінансувати такі пріоритетні галузі. Додаткові кошти можна знайти у банківському секторі, проте постає питання, чи погодяться банки фінансувати перспективні з точки зору держави галузі з огляду на ризик, який пов'язаний з таким фінансуванням. Це означає, що пріоритетність галузей має встановлюватися не тільки з огляду на їх необхідність, але й з огляду на співвідношення “ризик-прибутковість”, з огляду на те, чи можна знайти кошти на розвиток цих галузей. Отже, держава має враховувати інтереси банківських установ під час визначення пріоритетних галузей економіки або принаймні звернути на цей аспект свою увагу.

Таким чином, держава може по-різному впливати на політику підприємств ринкової інфраструктури і на формування ними прибутку. Правильний вибір пріоритетних галузей народного господарства на основі новітніх моделей управління ризиками та прибутками не тільки забезпечить стабільний розвиток економіки, але й заощадить державі кошти, оскільки підприємства ринкової інфраструктури, і перш за все банківські установи, й так матимуть чимало стимулів для вкладання коштів у названі галузі. Крім того, сучасний стан української банківської системи залишається все-таки незадовільним, і тому науково-обґрунтована політика держави в сфері визначення пріоритетних галузей є важливим інструментом для врегулювання не тільки проблем конкретних галузей, але й банківської системи в цілому.

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні сформульовано основні підходи щодо удосконалення державного регулювання діяльності підприємств ринкової інфраструктури в Україні.

Основні висновки і результати, які одержано в ході проведених досліджень, зводяться до такого:

1. Обґрунтовано роль підприємств ринкової інфраструктури, їх значущість та стан розвитку в Україні в умовах загострення конкурентної боротьби між комерційними банками і небанківськими інвестиційними інститутами за потенційні обсяги надання професійних послуг на фінансовому ринку країни.

2. Досліджено організаційно-правове забезпечення функціонування фінансового ринку, під яким слід розуміти сукупність елементів, що знаходяться між собою у певних відносинах та взаємозв’язках і впливають та взаємодоповнюють один одного з метою організації механізмів, форм та методів реалізації фінансовим ринком своїх специфічних функцій.

3. Встановлено, що фінансово-правовий метод є яскравим прикладом механічного поєднання фінансової сфери з правовою, оскільки він складається з цивільно-правових та адміністративно-правових методів, що застосовуються у фінансовій сфері, і виділення цього методу є лише допоміжним кроком, щоб поєднати усі документи, які регулюють фінансові відносини.

4. Виділено три групи фінансових методів: за формами впливу, за характером впливу і за ступенем ефективності державного регулювання.

5. Проаналізована інструментальна структура фінансового ринку, у відповідності з якою фінансові інструменти поділяють його на три основні сегменти: грошовий ринок, кредитний ринок та ринок цінних паперів. Інструменти фінансового ринку як об'єкт його дії дозволяють сформувати відповідну структуру фінансового ринку.

6. Враховуючи те, що кредитування є однією з найважливіших сфер діяльності підприємств ринкової інфраструктури, які приносять основну частину прибутків, а кредитні відносини в сучасних умовах є досить складними, запропоновано в складі загальної системи менеджменту підприємств виділити окрему підсистему кредитного менеджменту і визначити його сутність, мету та характеристику основних його елементів.

7. Розвиток кредитного менеджменту на підприємствах ринкової інфраструктури закономірно визначає необхідність проведення кредитного аналізу та удосконалення його методичного інструментарію по окремих елементах його здійснення.

8. Визначено, що ефективне управління кредитною діяльністю підприємств ринкової інфраструктури значною мірою пов’язане з розробкою та реалізацією ними відповідної кредитної політики. У зв’язку з цим запропоновано поняття “кредитна політика”, основні принципи її формування і етапи процесу розробки.

9. Кредитна політика визначена головною формою стратегічного планування кредитної діяльності банку. Основні її положення мають бути викладені в спеціальному документі, який має назву “кредитний меморандум”.

10. У дослідженні пропонується адаптований до умов банківської діяльності інтерактивний підхід до організації планування на таких підприємствах ринкової інфраструктури. У зв’язку з цим запропоновано типову схему організації планування, яка забезпечує сприятливі умови для підвищення якості і дієвості стратегічних планів, що є першочерговою і найважливішою передумовою успішного розвитку підприємств ринкової інфраструктури.

11. Виходячи з того, що в Україні поки що не створений ефективно працюючий фінансовий ринок, у роботі запропоновано розглядати не дохідність акцій (як це запропоновано у відомих моделях), а прибутковість галузей взагалі. У зв’язку з цим найбільш придатною до української дійсності виявилась модель Марковітца, яка може бути використана державою для впливу на діяльність банківських інститутів непримусовими методами. З метою підвищення ефективності державного регулювання підприємств ринкової інфраструктури запропоновано проводити визначення пріоритетних галузей економіки на основі мікроекономічних підходів, а саме визначення оптимального з точки зору банку кредитно-інвестиційного портфелю.

Список опублікованиХ автором робіт за темою

дисертації

1. Рябчиков М.А., Малишенко К.А., Малишенко В.А., Поповченко О.Н. Диагностика банкротства, санация и перспективная оценка средств предприятия в условиях влияния негативных внешних факторов: Монография / Под общ. ред. Дорофиенка В.В. – Донецк: “ВИК”, 2003. – 228 с.

Особистий внесок здобувача:

Автором запропоновані методичні основи єдиної системи економічного контролю процесу банкротства та санацій, як найважливіших елементів ринкового механізму.

2. Тарасенко Л.М., Рябчиков М.А. Проблемы адаптации экономического субъекта к рынку // Сборник научный трудов ДонГАУ: “Социальный менеджмент и управление информационными процессами”: серия “Государственное управление”, т.2, вып.4. – Донецк: ДонГАУ, 2001. – С. 104-112.

Основний внесок здобувача:

Розглянуті нові методологічні підходи, які пов’язані з діяльністю підприємств за умов ринку, обґрунтовується розмежування понять “підприємство” та “фірма”.

3. Рябчиков М.А. О некоторых особенностях кредитных взаимоотношений в процессе финансового обеспечения инновационной деятельности // Збірник наукових праць ДонДАУ: “Інноваційний менеджмент” серія: “Державне управління”, т. 3, вип.. 12. – Донецьк: ДонДАУ, 2002. - С. 110-112.

4. Рябчиков М.А. Принципы системного подхода к стратегическому планированию развития банка, как сложной финансово-экономической системы // Економіка, менеджмент, підприємництво. Збірник наукових праць Східноукраїнського національного університету ім. В.Даля. Вип. 7 – Луганськ: СУДУ, 2002. - С. 98-101.

5. Рябчиков М.А. Стратегическое планирование деятельности и развития коммерческого банка: роль, принципы составления плана // Економіка, менеджмент, підприємництво. Збірник наукових праць Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля. Вип. 8 – Луганськ: СУДУ, 2002. - С. 192-195.

6. Рябчиков М.А. Методика формирования стратегического плана банка // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Вип. 159. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2002. – С. 165-169.

7. Ларін О.В., Рябчиков М.А. Стратегічні напрямки підвищення конкурентоспроможності промислового підприємства // Менеджер: Вестник ДонГАУ. – Донецк: ДонГАУ, 2001. - №3(15). - С. 81-85.

Особистий внесок здобувача:

Розглянуті основні стратегічні напрямки підвищення конкурентоспроможності промислового підприємства, проведено їх аналіз.

8. Рябчиков М.А. Анализ методов краткосрочного прогнозирования // Менеджер: Вестник ДонГАУ. – Донецк: ДонГАУ, 2002. - №6(22). - С. 147-152.

9. Рябчиков М.А. Современные методы стратегического управления в банке // Национальная академия управления “Актуальні проблеми економіки” 1(19). – Киев. – 2003. - С. 66-68.

10. Рябчиков М.А. Особенность отечественной банковской системы // Сборник научных трудов ДонГАУ: “Социальный менеджмент и управление информационными процессами”: серия “Государственное управление”,т.2, вып.5. – Донецк: ДонГАУ, 2001. - С. 195-201.

11. Рябчиков М.А. О некоторых аспектах стратегического планирования организации // Економіка, менеджмент, підприємництво. Збірник наукових праць Східноукраїнського національного університету ім. В.Даля. Вип. № 9 (2)– Луганськ: СУДУ, 2002. - С. 158-161.

12. Рябчиков М.А., Сізова М.В. Виконання державного бюджету України за видатками: процедури попереднього контролю // Менеджер: Вестник ДонГАУ. – Донецк: ДонГАУ, 2002. - №5(21). - С. 160-165.

Особистий внесок здобувача:

Розглянуті основі питання щодо здійснення попереднього контролю за витрачанням коштів державного бюджету на сучасному етапі розвитку казначейської системи України.

13. Рябчиков М.А. Сучасні тенденції розвитку індивідуального бізнесу в банківській системі України // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції “Фінансово-кредитна система України: проблеми та шляхи їх вирішення”(24 лютого 2003 року) . – Дніпропетровськ, 2003. – С. 92-94

14. Рябчиков М.А. Підприємства ринкової інфраструктури і сервісу на сучасному етапі // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції “Державне регулювання економіки та місцеве самоврядування” (13 травня 2003 року) . – Дніпропетровськ: 2003 . – С. 44-46.

15. Рябчиков М.А., Калинович С.В. Модульная программа изучения курса “Инновационный менеджмент”// Тези другої Всеукраїнської науково-практичної конференції: 22-26-квітня 2002 р., м. Слав`яногірськ, “Менеджмент – освіта у вищих навчальних закладах України: підготовка, використання, роль і значення в соціально-економічному розвитку регіонів” // Менеджер: Вестник ДонГАУ. – Донецк: ДонГАУ, 2002. - №5(21). - С. 240-242.

Особистий внесок здобувача:

Розроблена нова модульна програма викладання навчальних дисциплін.

16. Рябчиков М.А., Аверин В.С. Результаты участия студенческой группы в разарботке видения перспектив развития промышленного комплекса малого города// Материалы первой международной научно-практической конференции “Молодежь и государство” (25-27 октября 2002 г.) . – Авдеевка. - С. 89.

Особистий внесок здобувача:

Розробка стратегії перетворення промислового міста в місто майбутнього.

АНОТАЦІЯ

Рябчиков М.А. Особливості державного регулювання діяльності підприємств ринкової інфраструктури – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.03 – Організація управління, планування і регулювання економіки. Харківський національний університет ім. В.Н.Каразіна Міністерства освіти і науки України, Харків, 2004.

У дисертації досліджено шляхи удосконалення державного регулювання діяльності підприємств ринкової інфраструктури в Україні. Запропоновано методологію розробки кредитної політики підприємств ринкової інфраструктури та сформовані основі принципи її побудови та практичної реалізації.

Розроблено і запропоновано організаційну структур підприємства, яка дозволить реалізовувати інтерактивний принцип розробки і актуалізації стратегічного плану і на цій основі підвищити ефективність системи управління і функціонування організації.

На основі аналізу організаційно-правового забезпечення фінансового ринку, виявлено, що елементи цього забезпечення знаходяться між собою у певних відносинах та взаємозв’язках, які впливають та взаємодоповнюють один одного з метою організації механізмів, форм та методів реалізації фінансовим ринком своїх специфічних функцій.

Обґрунтовано можливості використання мікроекономічних моделей державними органами для прийняття рішень у сфері регулювання діяльності підприємств ринкової інфраструктури.

Ключові слова: фінансовий ринок, фінансові інструменти, ринкова інфраструктура, стратегічний план, інтерактивний підхід, державне регулювання.

АННОТАЦИЯ

Рябчиков М.А. Особенности государственного регулирования деятельности предприятий рыночной инфраструктуры – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.02.03 – Организация управления, планирование и регулирование экономики. - Харьковский национальный университет им. В.Н.Каразина Министерства образования и науки Украины, Харьков, 2004.

В диссертации исследованы пути совершенствования государственного регулирования деятельности предприятий рыночной инфраструктуры в Украине.

Обоснована и определена роль предприятий рыночной инфраструктуры, состояние их развития в Украине в условиях обострения конкурентной борьбы между ними по предоставлению профессиональных услуг на финансовом рынке Украины.

Проанализировано организационно-правовое обеспечение функционирования финансового рынка и определено место предприятий рыночной инфраструктуры в его построении.

Обобщен имеющийся опыт и предложена новая система финансовых методов и соответствующих им инструментов государственного регулирования предприятий рыночной инфраструктуры. Установлено, что финансово-правовой метод служит ярким примером механического объединения финансовой сферы с правовой, поскольку он состоит из гражданско-правовых и административно-правовых методов, которые применяются в финансовой сфере и выделение этого метода является лишь вспомогательным шагом, чтобы объединить все документы, которые регулируют финансовые отношения.

Проанализирована инструментальная структура финансового рынка, в соответствии с которой финансовые инструменты разделены на три основные сегмента: денежный рынок, кредитный рынок и рынок ценных бумаг. Инструменты финансового рынка позволяют сформировать соответствующую структуру финансового рынка.

Выделена отдельная подсистема кредитного менеджмента в составе общей системы менеджмента предприятий рыночной инфраструктуры, с учетом того, что кредитование является одной из важнейших сфер деятельности предприятий рыночной инфраструктуры, которые приносят основную часть прибыли, а кредитные отношения в современных условиях являются довольно сложными. Определена сущность, цель кредитного менеджмента, приведена характеристика основных его элементов.

Предложена методология разработки кредитной политики предприятий рыночной инфраструктуры и сформулированы основные принципы ее построения и практической реализации.

Научно обоснованы вопросы организации стратегического планирования на предприятиях рыночной инфраструктуры на основе интерактивного подхода и разработаны принципы организации деятельности этих предприятий по успешной реализации стратегических планов.

Предложен механизм государственного регулирования деятельности предприятий рыночной инфраструктуры на уровни влияния на их прибыль.

Ключевые слова: финансовый рынок, финансовые инструменты, рыночная инфраструктура, стратегический план, интерактивный подход, государственное регулирование.

SUMMARY

Ryabchikov M. Features of state regulation of activity of the enterprises of a market infrastructure - the Manuscript.

Thesis on competition of a scientific degree of the candidate of economic sciences on a speciality 08.02.03 - Organization of management, planning and regulation of economy. - Kharkov national university V.N.Karazina of the Ministry of Education and a science of Ukraine, Kharkov, 2004.

In the dissertation ways of perfection of state regulation of activity of the enterprises of a market infrastructure to Ukraine are investigated. The methodology of development of a credit politics of the enterprises of a market infrastructure and the principles of its construction generated to a basis and practical realization is offered.

The organizational structure of the enterprise which will allow to realize an interactive principle of development and actualization of the strategic plan is