Київський національний економічний університет

Руженський Максим Миколайович

УДК 330.43

Формування економічних

інститутів ринкового типу в аграрній

економіці

Спеціальність 08.01.01 – Економічна теорія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі політичної економії обліково-економічних факультетів Київського національного економічного університету Міністерства освіти та науки України, м Київ.

Науковий керівник доктор економічних наук, професор, член-кореспондент НАН України Савчук Володимир Сафронович, Київський національний економічний університет, проректор з наукової роботи, завідувач кафедри політичної економії обліково-економічних факультетів

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор,

член-кореспондент НАН України

Ворона Валерій Михайлович,

Інститут соціології НАН України,

директор

кандидат економічних наук, доцент

Гузик Микола Михайлович,

Академія муніципального управління,

доцент кафедри економіки

Провідна установа: Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, кафедра теоретичної та прикладної економіки, м. Київ

Захист відбудеться “ 27 ” лютого 2004 р. о 16-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.03 Київського національного економічного університету за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд.317.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного економічного університету за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд.201.

Автореферат розісланий “ 23 ” січня 2004р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

доктор економічних наук, професор Фукс А.Е.

загальна характеристика РОБОТИ

В умовах ринкової трансформації перехідної економіки України в сільському господарстві мають місце процеси, що відіграють визначальну роль у виведенні цієї галузі з кризи та мають вирішальне значення для його подальшого соціально-економічного прогресу. Це ставить перед економічною наукою нові завдання, розв’язання яких вимагає подолання усталених стереотипів і догм, яких ще достатньо в теорії та практиці здійснення ринкових реформ. У даному контексті суттєво актуалізується теоретична і практична значимість дослідження інституціональної складової ринкової трансформації аграрної сфери як важливої умови і фактора утвердження сучасних ринкових відносин.

Актуальність теми. Аграрна сфера будь-якої національної економіки – одна з тих її складових, стан якої визначає основні параметри життєдіяльності суспільства, його соціально-економічний поступ та життєздатність. Особливу роль відігравало і відіграє сільське господарство, як одна з пріоритетних галузей, в національній економіці України. Нині в ньому функціонує понад одна п’ята основних фондів народного господарства та близько четвертої частини загальної чисельності зайнятих. В Україні, де частка цієї галузі у валовому внутрішньому продукті і національному доході відповідно складає 30 і 20% та яка має біля 30% світового обсягу чорноземів, існують об’єктивні передумови для зосередження пріоритетів ринкових перетворень саме на сільському господарстві.

Проблеми подальшого розвитку аграрного виробництва в умовах ринкових трансформацій вагомі та складні, а визначення шляхів їх розв’язання потребує глибокого теоретичного обґрунтування цілісної концепції реформ у цій сфері. Їх вирішення вимагає залучення до наукового аналізу широкого арсеналу досягнень не тільки вітчизняної, а й світової економічної думки. При цьому особливого значення набуває і критично-конструктивне осмислення теорії інституціоналізму з метою використання її здобутків для практики реформування аграрної сфери в нашій країні. Її теоретичні засади були розроблені в фундаментальних дослідженнях Т.Веблена, О. Вільямсона, І. Гамільтона, Дж. Гелбрейта, Т. Еггертссона, К. Ерроу, Р.Коуза, Д. Норта, М. Тула, Р. Хейлбронера та інших.

За роки ринкової трансформації в соціально-економічній літературі суттєво зріс інтерес до інституціоналізму як одного з важливих напрямів в економічній науці, а відповідно й можливостей використання його методологічних засад при здійсненні реформування адміністративно-командної економічної системи у ринкову. Сучасні тенденції інституціональних перетворень у контексті загальних принципів ринкової трансформації перехідної економіки розробляються в працях визнаних українських і російських вчених Л.Абалкіна, Ю. Бажала, О. Бєляєва, А.Бузгаліна, В. Ворони, В.Врублевського, А. Гальчинського, В. Гейця, А. Гриценка, П. Єщенка, Б.Кваснюка, К. Козлової, К. Кривенка, В.Кулікова, І. Лукінова, С.Мочерного, А.Нестеренка, Ю. Пахомова, А. Покритана, В. Радаєва, В. Рибалкіна, В.Савчука, А.Чухна, А. Шастітко, О. Яременко та багатьох інших.

Теоретичні і практичні аспекти інституціональних перетворень у сільському господарстві перехідної економіки аналізуються в роботах В. Андрійчука,
П. Гайдуцького, С. Дем’яненка, В. Нелепа, О. Онищенка, В.Паламарчука,
П. Саблука, Л. Шепотько, В. Юрчишина та інших дослідників проблем аграрної сфери.

Проте цілісного дослідження інституціональних перетворень в аграрній сфері з врахуванням її економічної, функціонально-галузевої та культурно-історичної специфіки в нашій науковій літературі ще немає. Свої розробки науковці не завжди здійснюють за схемою “мета-результат” та з врахуванням поетапної реалізації тактичних і стратегічних завдань ринкових перетворень, чіткого визначення факторів впливу на хід і результативність реформування цієї галузі. Все це свідчить про те, що наукова розробка теоретико-практичних проблем інституціонально-ринкової трансформації аграрної сфери є актуальною, відповідає завданням, які виникають перед економічною наукою на сучасному етапі. Це зумовило вибір даної теми дисертаційної роботи, її головну мету, завдання і логіку викладу матеріалу.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана у відповідності з планом науково-дослідних робіт кафедри політичної економії обліково-економічних факультетів Київського національного економічного університету (тема “Закономірності і особливості формування нової економічної системи в Україні”, номер державної реєстрації 0101V002949 від 21.03.01 р.). Автором при написанні дисертації до підрозділу 1.3 “Інституціонально-еволюційний характер трансформації економічної системи” теми науково-дослідної роботи кафедри підготовлено параграф “Інституціональні засади трансформації відносин власності в аграрному секторі України”.

Мета і задачі дослідження. Головна мета дисертаційного дослідження: на основі узагальнення методологічних принципів інституціоналізму розробити теоретико-концептуальні підходи до формування, функціонування і вдосконалення економічних інститутів ринкового типу в аграрній економіці в умовах переходу до ринкових відносин, обґрунтувати закономірності і тенденції цього процесу з орієнтацією на забезпечення динамічного розвитку аграрної сфери.

Відповідно до мети в дисертаційній роботі вирішувались такі задачі:

- дослідити методологічні та теоретичні засади інституціонально-ринкової трансформації перехідної економіки;

- розкрити об’єктивну обумовленість становлення інститутів ринкового типу в аграрній сфері;

- обґрунтувати функціонально-адресний зміст процесу формування економічних інститутів ринкового типу в перехідній економіці України;

- визначити конституюючий вплив реформування відносин власності на утвердження ринкових відносин в аграрній економіці;

- здійснити аналіз стану формування інститутів ринкової інфраструктури та їх вплив на розвиток аграрного виробництва України;

- проаналізувати регуляторно-створювальну роль держави у здійсненні інституціональних перетворень в аграрній економіці.

Об’єкт дослідження. Об’єктом дослідження є процес формування економічних інститутів ринку в сільському господарстві як соціально-економічне явище в умовах переходу від адміністративно-командної до соціально-орієнтованої ринкової системи.

Предмет дослідження. Предметом дослідження є теоретико-методологічні та практичні аспекти формування економічних інститутів ринку в аграрній економіці.

Методи дослідження. Для реалізації поставлених у дисертаційній роботі задач були використані такі методи: діалектичний – при дослідженні причин виникнення економічних інститутів, їх сутності та ролі в соціально-економічному розвитку економічних систем в умовах інституціонально-ринкової трансформації, в тому числі поєднання історичного і логічного – при аналізі передумов виникнення інституціоналізму, особливостей розвитку перехідних економічних систем, етапів здійснення інституціональних перетворень в аграрній економіці; аналізу і синтезу, абстрактного і конкретного – при обґрунтуванні функціонально-адресного змісту формування економічних інститутів ринкового типу в перехідній економіці та дослідженні стану і впливу інститутів ринкової інфраструктури на розвиток аграрної сфери; функціонально-системний – при визначенні впливу реформування відносин власності на утвердження багатоукладної ринкової економіки та її інститутів; економічного аналізу – при оцінці кількісних показників функціонування сільськогосподарських підприємств України; графічний – при розробці схем, які характеризують основні форми власності в змішаній економіці, структуру інститутів ринкової інфраструктури, ринку позичкових капіталів та інституціонального забезпечення розробки і реалізації державної аграрної політики, інституціональні механізми забезпечення соціальної адаптації сільської сім’ї до ринкових умов.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативні акти України, розробки наукових установ країни, монографічні праці вітчизняних та зарубіжних економістів. Репрезентативно використано дані статистичних щорічників, інформаційно-аналітичних бюлетенів і оглядів, довідкову літературу тощо.

Наукова новизна одержаних результатів. Концептуально наукова новизна одержаних результатів полягає в комплексному обґрунтуванні необхідності використання методології та теоретичних засад інституціональної теорії в процесі ринкової трансформації економіки України в контексті окреслення змісту, засобів і напрямів здійснення інституціональних змін в аграрному секторі, ролі держави в їх реалізації, що дозволило представити різні аспекти існуючих розробок та одержати результати, які характеризують наукові доробки автора:

- дістало подальший розвиток дослідження ряду об’єктивних засад формування інституціональних складових як передумови і фактора становлення цивілізованих ринкових відносин: принципи інституціоналізму, інститути як особливий економічний ресурс, ефект історичної обумовленості їх розвитку;

- удосконалено класифікацію елементів системи раціональних інституціональних змін у перехідній економіці (“пучки” прав власності, підприємство (фірма), інститути ринкової інфраструктури, господарське право, державне регулювання економіки) та функціонально-адресно обґрунтовано стратегічні напрями ринкової трансформації аграрної сфери;

- розроблено авторську концепцію теоретико-методологічної рівневої класифікації функцій економічних інститутів: загальні, спеціальні, допоміжні;

- вперше сформульовано глобальні, притаманні економічній системі в цілому, форми і методи здійснення інституціональних перетворень відносин власності як процесу відособлення видів діяльності (інститути-діяльності); правил і норм (інститути-регулятори); інститутів-закладів, які забезпечують утворення і захист цілісності інституціонального середовища. Розкрито роль трансакційних витрат у функціонуванні ринкових відносин в аграрному секторі;

- узагальнено особливості інституціонально-ринкових перетворень аграрної економіки на основі аналізу специфікації прав власності, які розглянуто не тільки через призму їх перерозподілу, а й як процес створення нових інститутів власності і механізмів їх реалізації для утвердження ефективного власника;

- досліджено результативність і соціально-економічні наслідки як функції впровадження основних правових норм нової редакції Земельного кодексу України щодо створення реальних можливостей ефективного використання землі як капіталу-власності;

- розкрито механізми соціалізації факторів раціонального включення людського потенціалу в процес ринкових трансформацій аграрної економіки на основі інтеграції суспільних та індивідуально-приватних складових системи власності.

Практичне значення одержаних результатів. Практична значимість дослідження полягає в тому, що розроблені підходи, запропоновані методи і практичні рекомендації, можуть бути використані при розробці державної аграрної політики, формуванні концепції моніторингу інститутів ринкової економіки в сільському господарстві, коригуванні механізмів їх дії з метою забезпечення його стабільного розвитку; виборі більш дійових методів, форм і засобів здійснення подальших етапів реформування аграрного виробництва; вдосконаленні інституціональних, соціальних, законодавчих та організаційних засад перетворень господарської системи аграрної економіки на різних рівнях її функціонування, а також при розробці конкретних пропозицій з координації і захисту інтересів суб’єктів аграрних відносин.

Ряд наукових положень дисертаційної роботи враховано в процесі підготовки Міністерством аграрної політики України стратегічних напрямків розвитку аграрного сектора, прогнозуванні джерел залучення фінансово-кредитних ресурсів для сільського господарства (довідка № 21-3 / 67 від 6 червня 2002 року) та використано при розробці регіональної програми розвитку фермерських, особистих селянських господарств Київської області на 2002-2004 роки (довідка від 28 серпня 2002 року).

Результати дослідження теоретичного і практичного характеру впроваджені в навчальний процес Київського національного економічного університету при викладанні курсу лекцій з політичної економії (довідка від 25 листопада 2002 року).

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дослідження доповідались на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Регіоналізація економіки і здійснення адміністративної реформи в Україні” (м. Дніпродзержинськ, 2000р.), на ІV Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми регулювання зовнішньоекономічної діяльності України в сучасних умовах” (м. Київ, 2001р.), міжнародній науково-практичній конференції “Інноваційно-інвестиційні моделі трансформації перехідних суспільств” (м. Київ, 2003р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 7 наукових праць загальним обсягом 1,75 друкованого аркуша, з них 3 статті в наукових фахових виданнях, 4 – в інших виданнях. Наукові праці опубліковані без співавторів.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг дисертаційної роботи становить 190 сторінок комп’ютерного набору, містить 11 таблиць на 11 сторінках, 7 схем на 7 сторінках, 3 діаграми на 3 сторінках та 3 додатки на 3 сторінках. Список використаних джерел містить 148 найменувань.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, здійснено аналіз стану її наукової розробки, визначено мету і основні завдання дисертації, викладено методологічну основу і методи дослідження, його наукову новизну, теоретичне і практичне значення одержаних результатів.

У розділі 1 “Соціально-економічний зміст інституціонально-ринкової трансформації перехідної економіки” розглядаються теоретико-методологічні засади формування і функціонування ринкових інститутів та об’єктивна обумовленість становлення економічних інститутів ринкового типу.

В контексті об’єкту дисертаційного дослідження проаналізовано сутність та функції економічних інститутів. Обґрунтовано, що їх слід розглядати як такі, що включають поряд з формами суспільного відтворення юридичні норми, які склалися в суспільстві, звичаї, традиції, характер мислення та “ідеологію” економічних суб’єктів, правила поведінки, мотиви і стимули, втілені в структурі і функціональних особливостях інституціональної системи. Економічні інститути – це об’єктивна реальність, результат історичної еволюції, яка здійснюється через взаємодію матеріальних умов, законодавчу творчість людей, розвиток ідей, політику держави, а також звичаї та традиції, мотиви поведінки і стимули. Ці інститути виступають у якості факторів, які формують поведінку економічних суб’єктів, вносять в неї елементи організованості, створюють можливості для управління поведінкою соціальних груп і окремих верств населення. Відсутність таких інститутів, як і їх розмитість, невизначеність руйнує попередні стереотипи мислення та поведінки людей, породжує хаос у господарських взаємозв’язках. Економічні інститути являють собою об’єкт перетворюючої діяльності людей, інструменти, які змінюються через “колективні соціальні дії”.

При дослідженні взаємозв’язку між економічними та суспільними інститутами дисертант виходив з того, що поняття інституту як суспільної норми невіддільне від суспільних відносин і форм їх прояву. В цьому розумінні економічні відносини між господарюючими суб’єктами мають нормативний характер, впливають на інші суспільні норми і, у свою чергу, опосередковуються зворотнім впливом. Останнє є свідченням того, що суспільні інститути є самостійним видом, який має значний вплив на функціонування економічних інститутів, а економіка виступає полем дії суспільних процесів. У свою чергу економічна система та її інститути є складовою частиною суспільства, яке включає інші інституйовані підсистеми і з якими вона взаємодіє. Цим забезпечується функціонування і розвиток суспільної системи як єдиного цілого та її інститутів.

У дисертації аргументовано, що економічні інститути забезпечують в постсоціалістичних країнах раціоналізацію переходу від спрощеної, лінійної економіки, в основному характерної для адміністративно-командної системи, до складної, взаємозалежної ринкової економічної системи, більшою мірою орієнтованої на задоволення потреб споживачів. Шлях до неї пролягає через складні процеси ринкових перетворень, в яких формування економічних інститутів, виникнення між ними взаємозалежності і взаємодії є об’єктивно необхідним, приводить до створення оптимальної за характером функціонування та складовими елементами ринкової економіки, що підвищує її стабільність і збалансованість. Здійснення цих перетворень неможливе без чіткого уявлення про форми, яких вони набувають. З усієї сукупності економічних інститутів, притаманних ринковій економіці, досліджено ті, що відіграють вирішальну роль в її становленні, функціонуванні і розвитку: права власності, підприємство (фірма), інститути ринкової інфраструктури, господарське право та державне регулювання економіки.

У контексті дослідження змісту інституціонально-ринкової трансформації перехідної економіки в дисертації було встановлено, що за своїм складом економічні інститути постають як інститути виробництва, розподілу, обміну та споживання. У такому вигляді вони являють собою складноорганізовану систему, яка має свій особливий спосіб зв’язку між тими елементами, які формують її структуру. Остання як наявність об’єктивно існуючих предметів і явищ з певними взаємозв’язками і взаємодією, котрі мають місце між ними, їх інтегрує, “служить” функціями системи і її складових частин. Це такий спосіб взаємодії і взаємозв’язку елементів економічної системи, який визначає її функціональну діяльність.

При аналізі функцій економічних інститутів встановлено, що якраз вони виражають те загальне і специфічне, що характерне для цих інститутів як конкретної економічної категорії. Полем дії функцій економічних інститутів виступає суспільне відтворення і його окремі фази. При цьому визначено зміст функцій економічних інститутів, їх роль у забезпеченні функціонування та розвитку суспільного відтворення, його фаз на ринкових засадах. В основу класифікації складу цих функцій запропоновано їх поділ на загальні, спеціальні і допоміжні, з відповідними їм підвидами (див. схему на рис. 1.1.).

Функції економічних інститутів

Загальні | Спеціальні | Допоміжні

Закріплення і відтворення виробничих відносин | Адаптаційна | Комунікативна

Забезпечення ефективності суспільного відтворення | Інноваційна | Транслююча

Розподільна | Контрольна

Підтримання економічного зростання та стабільності економіки

Стимулююча | Профілактично-виховна

Обмінна

Регулююча

Задоволення потреб

Інтегративна

Рис. 1.1. Структура функцій економічних інститутів.

Вивчення об’єктивної обумовленості становлення економічних інститутів ринкового типу в перехідній економіці показало, що внаслідок економічної, в тому числі, інституціональної кризи, яка охопила адміністративно-командну систему, вона сходить з історичної арени разом з притаманними їй інститутами.

Утвердження ринкових відносин досліджується через аналіз формування відповідних їм економічних інститутів у процесі змін, які мають місце в перехідній економіці. Ці зміни виступають засобом реалізації мети функціонування економічної системи та приведення її в рівноважний стан. Перехідний період є часом глибоких змін інститутів, в тому числі економічних, коли одні з них припиняють своє існування, інші видозмінюються, а треті – виникають заново. Дослідження цих процесів здійснюється з врахуванням специфіки аграрної сфери.

Причини розвитку (змін) економічних інститутів дисертант пов’язує з необхідністю їх реагування на обставини, що змінились та можливі конфлікти між тими з них, які сформувались у різних історичних умовах, інноваційною діяльністю підприємців, техніко-технологічним прогресом. Суттєвим джерелом цих конфліктів нині в Україні виступають значні залишки натурального господарства в аграрному секторі. За даними українських соціологів майже 75% населення влітку займається підсобним сільським господарством, в основному натуральним. Лише 10% з них продають якусь частину своєї продукції, а решта – ведуть його для виживання.

Зросли масштаби негативних явищ у сфері інвестиційно-інноваційної діяльності та техніко-технологічного прогресу в аграрній економіці. За даними Держкомстату України в 1990-2001 рр. інвестиції в основний капітал сільського господарства скоротились (в порівняльних цінах) майже в 24 рази. Між тим таке суттєве зниження інвестиційно-інноваційної діяльності, а відповідно і масштабів техніко-технологічного прогресу є тими факторами, які стримують інституціональні зміни в перехідній економіці та її окремих галузях.

Об’єктивна необхідність становлення економічних інститутів ринкового типу в перехідній економіці пов’язується із забезпеченням незворотності процесу перетворень. Вони спрямовані на посилення її нестійкості з тим, щоб врешті-решт вона поступалася іншій системі економічних відносин. Показана своєрідність становища економічних інститутів, яка полягає в тому, що від попередньої системи перехідна економіка отримує ті з них, які забезпечували функціонування і розвиток колишніх відносин (директивне планування, органи державного управління економікою, інститути фінансово-кредитної системи та інше). Це породжує проблему їх перетворення у придатні для нових відносин або ліквідацію, що пов’язано з тривалістю та співіснуванням економічних інститутів, які належать до різних цілісних систем. Варіативність розвитку перехідної економіки диктує потребу впливу на процеси інституціональних перетворень в ній та забезпечення переходу до нової системи економічних відносин з тим, щоб знайти найбільш сприятливий для цього варіант. Якісно нового стану мають набути і економічні інститути і цим унеможливити повернення економічної системи в попередній стан. У зв’язку з цим дисертантом підкреслено, що тривала та руйнівна економічна криза, широка підтримка функціонування виробництва в умовах неплатежів, масових бартерних операцій, значних обсягів тіньової економіки є свідченням незавершеності раціональних інституціональних змін. У цьому контексті в роботі показано, що подолання зазначених явищ можливе шляхом подальшого, послідовного та інтенсивного здійснення ринкових перетворень як в народному господарстві в цілому, так і в його окремих галузях.

У розділі 2 “Основні складові та особливості формування ринкових інститутів в аграрній економіці” розкривається зміст і проблеми процесу формування цих інститутів у сільському господарстві України. Обґрунтовано, що визначальна роль у становленні ринкових інститутів в аграрній економіці належить інституціональним перетворенням одержавлених форм власності, які були основою адміністративно-командної системи. Це передбачає роздержавлення та приватизацію державної і колгоспно-кооперативної форм власності як об’єктивних передумов інституціональних змін в аграрній економіці, формування в ній формальних і неформальних економічних інститутів, становлення прав різних форм власності.

Дослідження утвердження інституту прав власності в аграрній економіці органічно пов’язується з формуванням аграрного ринку. В цьому аспекті аналізується взаємозв’язок між формуванням аграрного ринку як процесу виокремлення особливих видів діяльності та утворенням інститутів – діяльності, інститутів – регуляторів та інститутів–закладів, які забезпечують утворення і захист цілісності інституціонального середовища: прав власності, правових норм, моральних принципів, господарських договорів. На цій основі зроблено висновок, що особливістю інституціональних перетворень у перехідній економіці є здійснення специфікації прав власності не лише шляхом їх перерозподілу, але й як процесу створення інституту власності як такого. Аграрне виробництво України перебуває на початковій стадії структуризації його первинних ланок, в якій основна частина суб’єктів господарювання (крім незначної кількості держгоспів) сформована на засадах приватної, кооперативної, колективної, індивідуальної та змішаної форм власності на землю та інші засоби виробництва.

Аналіз становлення прав різних форм власності у сільському господарстві дозволив зробити висновок, що тут має місце обмін повноваженнями цих прав та створюються умови для здійснення власниками землі та майна таких основних операцій і процедур як відчуження, дарування, іпотека, договір оренди, обмін, найм, лізинг на ринках товарів та нерухомого майна. Результатом цих процесів є поява трансакційних витрат. Зокрема, за даними Держкомзему України на кінець 2000 кількість нотаріально засвідчених переходів прав на земельну частку (пай) на підставі договорів становила 274,6 тис., у тому числі 205 тис. – успадковано, 59 тис. – подаровано, 10 тис. – продано і 0,6 тис. – обміняно. У зв’язку з цим автором запропоновані основні напрямки захисту прав власності українських селян: розробка юридичних норм та механізмів, які б регулювали захист цих прав; реформування інститутів державного регулювання аграрного сектору; формування системи іпотеки.

У розділі проаналізовано результативність та соціально-економічні наслідки впровадження в дію основних правових норм нової редакції Земельного кодексу України і обґрунтовується, що цим документом створено реальні можливості для використання землі як капіталу – власності і як капіталу – функції. Дисертант підкреслює, що негативні соціально-економічні наслідки формування приватного сектора в сільському господарстві породжені не тільки його характерними рисами, а й тими зовнішніми умовами, в яких він виникає, починає функціонувати і розвиватись.

Узагальнення проблем функціонування інститутів ринкової інфраструктури сільського господарства показало, що в нашій державі ще не склалися оптимальні за своїми кількісними і якісними характеристиками такі її складові, як товарні та фондові біржі, кредитно-фінансові структури, інформаційно-консультативне забезпечення тощо. Аргументується, що для вдосконалення біржової діяльності необхідний перехід на використання ф’ючерсних контрактів при реалізації ліквідної сільськогосподарської продукції, розширення підготовки фахівців відповідного профілю та вдосконалення законодавчої бази існування цих інститутів, посилення контролю за реальним втіленням у життя принципів, визначених концепцією функціонування та розвитку фондового ринку в Україні, створення ефективної системи його регулювання. Посилення позитивного впливу фінансово-кредитних інститутів на розвиток сільського господарства визначається подальшою концентрацією і централізацією адресного банківського капіталу, законодавчим забезпеченням існування різноманітних форм цільових кредитних установ, а також створенням сприятливих умов для формування інвестиційних коштів для села.

Форми і методи протидії негативним явищам на ринку праці аграрного виробництва пов’язуються дисертантом із здійсненням активної політики зайнятості відповідними інститутами державного регулювання шляхом розширення дотування роботодавців для створення додаткових робочих місць в аграрному виробництві, сприяння прискореному розвитку агропромислової інтеграції та кооперування сільськогосподарських і переробних підприємств, орієнтації вивільнених з аграрного виробництва працівників на оволодіння професіями необхідними для відродження і подальшого розвитку соціальної сфери села, нових видів підприємницької діяльності.

Концептуальний розгляд регуляторно-створювальної ролі держави як умови і фактора раціоналізації процесів формування економічних інститутів ринкового типу в аграрній економіці показав, що держава не може усуватись від інституціональних перетворень у цій галузі. Це об’єктивно обумовлено їх масштабами, якістю і значимістю. Аналіз ролі держави на етапі ринкової трансформації свідчить, що ця роль реалізується шляхом регулювання процесів формування економічних інститутів в умовах перехідної економіки. Це регулювання являє собою систему заходів законодавчого, виконавчого та контролюючого характеру, які здійснюються уповноваженими на це державними установами й організаціями з метою забезпечення і розвитку економіки, пристосування деяких елементів попередньої системи до нових умов господарювання. Його метою є створення об’єктивно необхідних елементів ринкових відносин в економіці в цілому і її окремих галузях.

В дисертації аргументується, що з урахуванням мети здійснюваних перетворень в перехідній економіці, держава забезпечує формування та функціонування нормативно-правової бази діяльності тих економічних інститутів, які трансформуються і створюються заново, намагаючись узгодити економічні інтереси виробників, посередників та споживачів, запобігти “тінізації” економіки, антиконкурентній практиці та дискримінації партнерів. Проведений аналіз дозволив зробити висновок про те, що держава є тією консолідуючою силою, яка може узгодити економічні інтереси членів суспільства та цілеспрямовано акумулювати і використати матеріальні, фінансові та інтелектуальні ресурси для інституціонального реформування сільського господарства. На цій основі дисертантом обґрунтовуються стратегічні і тактичні цілі інституціональних змін в аграрному виробництві, аргументується необхідність розробки і реалізації державної аграрної політики в перехідній економіці нашої держави. При цьому підкреслюється, що складовою частиною аграрних перетворень є врахування та приведення в дію інституціональних факторів, спрямованих на перебудову таких елементів аграрних відносин як відносини власності, організаційно-господарські відносини і тих відносин, що забезпечують включення аграрного виробництва у взаємодію з суміжними галузями агропромислового комплексу України. Для досягнення цілей цих перетворень пропонується використання законодавства і програмно-цільового планування як інституціональних факторів розробки і реалізації цієї політики.

Розробка і реалізація державної аграрної політики пов’язується дисертантом також з необхідністю врахування впливу ментальної складової на інституціональні перетворення в сільському господарстві. Цей вплив проявляється в наявності і дії неформальних інститутів, які доповнюють і посилюють або послаблюють офіційні норми і правила. Неформальні інститути є об’єктом впливу держаної аграрної політики і їх зміни відбуваються дуже повільно, що пов’язане з труднощами перебудови людської свідомості та психології.

Вплив на інституціональні зміни в аграрному виробництві ментальної складової розглядається дисертантом через призму їх сприйняття українськими селянами. Аналіз останнього свідчить про неоднозначне ставлення сільських трудівників до інституціональних перетворень в аграрному виробництві. В зв’язку з цим дисертантом обґрунтовується необхідність розробки і реалізації програми відродження активних творчих компонентів народної культури в господарській і соціальній діяльності українських селян, гнучкої соціальної політики щодо села, створення системи соціального захисту і допомоги селянам на всіх рівнях, зміцнення фінансового і соціального становища селянських домогосподарств. Зазначені заходи слід спрямовувати на формування позитивного ставлення до ринкових перетворень українських селян, їх активне включення в ці процеси та формування особистості сучасного сільського трудівника, людини обізнаної з новітніми досягненнями сільськогосподарської науки, технологій, озброєної сумою знань про основи ринкової економіки і національної сільськогосподарської культури. Носієм таких властивостей є сучасний фермер як економічно самостійний, самодостатній селянин та інститут фермерства – джерело принципово нової виробничої, соціальної, культурної поведінки і установок для решти працівників аграрного виробництва.

Висновки

У дисертації здійснено теоретичні узагальнення і запропоновано нові підходи до вирішення наукової задачі щодо формування економічних інститутів ринкового типу в аграрній економіці.

Проведене дослідження дає підстави зробити наступні висновки теоретико-методологічного та аналітико-прикладного характеру:

1. Характерними рисами теоретико-методологічних засад інстиціоналізму є розширення традиційних рамок економічної теорії, подолання зосередження її уваги на абсолютизації пріоритетності аналізу економічних явищ і процесів, залучення до дослідження не тільки методів економічних, а й широкого спектру інших наук про суспільство. На основі міждисциплінарного підходу визначено можливості аналізу інституціонального зрізу економіки в умовах трансформації адміністративно-командної системи в ринкову, що забезпечує різнобічне вивчення перехідних процесів, сприяє пошуку раціональних шляхів формування економічних інститутів нового типу.

2. Розуміння сутності поняття “економічний інститут” еволюціонізувало від уявлення про нього як психологічний феномен до трактування його поряд з цим у якості реальних форм, яких набувають економічні відносини і здійснюється економічна взаємодія між господарюючими суб’єктами.

3. Вирішальна роль у становленні, функціонуванні і розвитку ринкової економічної системи належить правам власності, підприємствам (фірмам), установам ринкової інфраструктури, господарському праву та державному регулюванню. Їх дія впливає на ті складові економічної системи, які визначають основні параметри соціально-економічного розвитку суспільства. Економічні інститути виконують цілий ряд функцій, аналіз дії яких дозволив поділити їх на такі види, як загальні, спеціальні та допоміжні.

4. Об’єктивна обумовленість функціонально-адресного формування економічних інститутів ринкового типу в перехідній економіці визначається тим, що адміністративно-командна система внаслідок змін кількісного та якісного характеру перестала ефективно функціонувати і розвиватись. Дослідження процесів становлення ринкових економічних інститутів при переході до ринку свідчить про їх незавершеність та нагальну потребу формування функціонально-адресного, в тому числі галузевого, змісту цих інститутів. Конституююча роль в інституціональних трасформаціях належить інституту власності.

5. Обґрунтування впливу реформування відносин власності на утвердження багатоукладної ринкової економіки здійснено шляхом аналізу форм і методів загальноцивілізаційних процесів роздержавлення і приватизації. Останні розглядаються як суттєвий засіб інституціональних змін та аналізуються через відновлення приватних начал у відносинах власності в аграрній сфері, що відповідає багатофункціональній природі людини: виробника, споживача, власника, підприємця, громадянина. Складові трансформації цієї сфери досліджуються як процес становлення формальних і неформальних економічних інститутів, що включає формування конструктивного інституту прав власності, тісно пов’язаного з розвитком аграрного ринку. Це передбачає ряд послідовних та логічно пов’язаних між собою етапів. Як закономірний наслідок цих процесів виокремлено утворення інститутів діяльності, інститутів-регуляторів, інститутів-закладів, які забезпечують становлення і захист інституціонального середовища. Досліджено феномен появи та масовидності трансакційних витрат.

6. Інституціоналізація аграрної сфери передбачає перерозподіл основних засобів виробництва одержавлених підприємств на користь недержавних сільськогосподарських структур та приводить до появи багаточисельних власників земельних і майнових паїв, виникнення різноманітних інституціонально-організаційних форм господарювання. Здійснені перетворення аграрного виробництва сформували початкову стадію його нової інституціонально-організаційної структури. Для посилення позитивного впливу останньої на соціально-економічний стан галузі, її функціонування і розвиток обґрунтовуються основні напрями подальшого вдосконалення інституціонального середовища .

7. Аналіз стану законодавчого врегулюванням в Україні реалізації реального змісту права власності на землю, форм власності на неї, прав і обов’язків землекористувачів показує, що новий Земельний кодекс містить ряд суперечностей. Для їх подолання обґрунтовується, що земля має використовуватись в інтересах всього суспільства, громадянам якого важливо забезпечити права ефективного використання землі як власності та землі як капіталу шляхом правового унормування нового стану аграрних відносин, створення єдиної системи реєстрації державою земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі земельного кадастру.

8. Узагальнення проблем функціонування інститутів ринкової інфраструктури аграрного сектора свідчить про те, що їх стан не відповідає загальноприйнятим критеріям оптимальності. Для досягнення останньої обґрунтовано необхідність оптимізації кількості аграрних товарних бірж, вдосконалення законодавчого забезпечення їх функціонування, зменшення ризику банківських кредитів, наданих сільськогосподарським підприємствам, вдосконалення законодавства розвитку фондового ринку, створення системи іпотечних банків та інших фінансово-кредитних установ, орієнтацію центрів зайнятості на здійснення активної політики зайнятості

9. Дослідження регуляторно-створювальної ролі держави в інституціона-льних перетвореннях аграрної економіки свідчить, що вона не повинна не тільки усуватись від участі у них, а має надавати пріоритети, перш за все, створювальній функції. Засобами реалізації останньої розглянуто параметри визначення та реалізації стратегічних і тактичних цілей інституціональних перетворень, спрямованих на утвердження цілісного інституціонального середовища в цій галузі.

Формування економічних інститутів в аграрній сфері – одна з ключових проблем, ступінь вирішення якої визначить подальшу долю економічної незалежності України та перспективи розвитку її економіки.

Публікації за темою дисертації

У наукових фахових виданнях:

1. Руженський М.М. Інституціональні основи реформування аграрних відносин // Економіка та підприємництво. Зб. наук. пр. молодих вчених та аспірантів. Вип. 6 / Відпов. ред. С.І. Дем’яненко – К.: КНЕУ, 2001. – С. 25-31 (0,35 д.а.).

2. Руженський М.М. Формування економічних інститутів як складової ринкових перетворень // Економіка та підприємництво. Зб. наук. пр. молодих вчених та аспірантів. Вип. 7 / Відпов. ред. С.І. Дем’яненко – К.: КНЕУ, 2001. – С. 37-42 (0,3 д.а.).

3. Руженський М.М. Роль держави у формуванні економічних інститутів ринку // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. Науково-практичний збірник. – К.: Академія праці і соціальних відносин Федерації профспілок України, 2001. – №3. – С. 120-123 (0,3 д.а.).

В інших виданнях:

4. Руженський М.М. Роль регіонів у формуванні інституційних основ зайнятості // Регіоналізація економіки і здійснення адміністративної реформи в Україні. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції, присвяченої 30-річчю Дніпродзержинського державного технічного університету та 250-річчю м. Дніпродзержинська 18-19 травня 2000 року. Част. 2. – Дніпродзержинськ, 2000. – С. 50-52, (0,1 д.а.).

5. Руженський М.М. Розвиток міжнародних торговельних зв’язків підприємств АПК // Зовнішня торгівля: право та економіка. Зб. наук. пр. Вип. 1(5). – К.: УАЗТ, 2001. – С. 183-188 (0,4 д.а.).

6. Руженський М.М. Інституціональні перетворення зовнішньоекономічної діяльності у сфері агробізнесу // Проблеми регулювання зовнішньоекономічної діяльності України в сучасних умовах. Збірник матеріалів ІV міжнародної науково-практичної конференції УАЗТ 25 травня 2001 року. – К.: УАЗТ, 2001. – С. 220-221 (0,1 д.а.).

7. Руженський М.М. Інституціональні чинники інвестування та зайнятості в аграрній сфері перехідної економіки // Інноваційно-інвестиційні моделі трансформації перехідних суспільств. Доповіді міжнародної науково-практичної конференції. Вип. 3. – К.: ІПК ДСЗУ, 2003. – С. 245-251 (0,2 д.а.).

Анотація

Руженський М.М. Формування економічних інститутів ринкового типу в аграрній економіці. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.01.01 – Економічна теорія. – Київський національний економічний університет, Київ, 2004.

У дисертації досліджуються теоретико-методологічні та практичні проблеми формування, функціонування і розвитку економічних інститутів ринкового типу в аграрній економіці за умов її ринкової трансформації. В роботі розкрито суть, основні форми, функціональне призначення цих інститутів, досліджено об’єктивну обумовленість їх становлення в перехідній економіці та її частині-аграрному секторі, визначено основні складові та особливості цього процесу в останньому.

Узагальнено концептуальні підходи щодо інституціональних змін відносин власності як умови і фактора трансформації аграрного виробництва та сформульовано рекомендації, спрямовані на раціональну оптимізацію функціонування інститутів ринкової інфраструктури аграрного сектора з метою підвищення його ефективності, обґрунтована об’єктивна необхідність посилення регуляторно-створювальної ролі держави в формуванні економічних інститутів у сільському господарстві України.

Ключові слова: економічні інститути ринкового типу, перехідна економіка, ринкова трансформація економіки, інституціональні зміни, функції економічних інститутів, інститути ринкової інфраструктури, регуляторно-створювальна роль держави.

Аннотация

Руженский М.М. Формирование экономических институтов рыночного типа в аграрной экономике. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.01.01 – Экономическая теория. – Киевский национальный экономический университет, Киев, 2004.

Диссертационная работа посвящена исследованию теоретических и практических проблем формирования, функционирования и развития экономических институтов рыночного типа в аграрной экономике как объективно необходимой составляющей рыночной трансформации национальной экономики.

В работе анализируются теоретико-методологические основы формирования и функционирования экономических институтов, их сущность, основные формы и функциональное назначение в рыночной экономике. Показано, что объективная обусловленность становления экономических институтов рыночного типа обусловлена необходимостью обеспечения необратимости трансформационных процессов, альтернативностью развития переходной экономики, её инерционностью, наличием целого ряда противоречий.

В содержательно-структурном аспекте совокупность основных экономических институтов рынка, исходя из авторской концепции, анализируется через следующие формы: права собственности, предприятия (фирмы), институты рыночной инфраструктуры, хозяйственное право, государственное регулирование экономики. Обосновано, что по своему составу экономические институты в рыночной экономике предстают как институты производства, распределения, обмена и потребления. В таком виде они представляют сложно организованную систему, которая имеет свой особый способ связи между теми элементами, которые формируют ее структуру. Конкретизация их сущности рассматривается через анализ общих, специальных и вспомогательных функций.

При исследовании объективной обусловленности формирования экономических институтов рынка в переходной экономике установлено, что вследствие экономического, в том числе институционального кризиса, который охватил административно-командную систему в конце прошлого столетия, она сошла с исторической арены вместе с присущими ей институтами. Установлено, что утверждение рыночных отношений в аграрной секторе и экономической системе в целом осуществляется путем формирования экономических институтов рынка в процессе изменений в переходной экономике, определены основные составляющие и особенности этого процесса в сельском хозяйстве.

Обобщены концептуальные подходы по отношению к институциональным изменениям отношений собственности как условия и фактора трансформации аграрного производства и установлено, что формирование институтов прав собственности тесно связано со становлением и развитием сельскохозяйственного рынка. Оно осуществляется как процесс обособления особых видов деятельности и образования институтов-деятельности, институтов-регуляторов и институтов-учреждений, которые обеспечивают становления и защиту целостности институциональной среды: прав собственности, правовых норм, хозяйственных договоров.

Исследованы проблемы функционирования институтов