МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ГІРНИЧИЙ УНІВЕРСИТЕТ

РЕКОВА НАТАЛІЯ ЮРІЇВНА

УДК: 658.27:334.716

РЕСУРСНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИРОБНИЧОЇ ПРОГРАМИ
(на прикладі підприємств гірничого машинобудування)

08.06.01 – Економіка, організація і управління підприємствами

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Дніпропетровськ – 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Донецькому державному університеті управління
Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк).

Науковий керівник – | доктор економічних наук, професор
БАТЧЕНКО Людмила Вікторівна,
Донецький державний університет
управління Міністерства освіти і науки
України, завідувач кафедри менеджменту
зовнішньоекономічної діяльності
(м. Донецьк)

Офіційні опоненти: |

доктор економічних наук, професор

РЕШЕТІЛОВА Тетяна Борисівна,
Національний гірничий університет
Міністерства освіти і науки України,
завідувач кафедри маркетингу
(м. Дніпропетровськ)

кандидат економічних наук, доцент

МАКСИМОВ Сергій Володимирович,

Криворізький технічний університет
Міністерства освіти і науки України,
доцент кафедри економіки, організації
та управління підприємствами
(м. Кривий Ріг).

Провідна установа – |

Інститут економіки промисловості
Національної академії наук України,
відділ проблем економіки підприємства,

(м. Донецьк).

Захист відбудеться “ 9 ” червня 2004 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.080.01 у Національному гірничому університеті Міністерства освіти і науки України, за адресою: 49027, м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 19.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного гірничого університету Міністерства освіти і науки України за адресою: 49027, м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 19.

Автореферат розісланий “ 5 ” травня 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

К 08.080.01, к.е.н., доц.. О.П. Грідін

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Одна із особливостей сучасної української економіки полягає в тому, що промисловим підприємствам доводиться працювати на товарних ринках в умовах нестабільного конкурентного середовища. Окрім цього структурні зміни в економіці призводять до значного коливання попиту на певні групи продукції, що супроводжується низькою інформаційною прозорістю ринків. За таких умов формування виробничої програми підприємств гірничого машинобудування, що випускають глибоку і одночасно широку номенклатуру технічно складних виробів, є одним із ключових моментів процесу планування і передумовою ефективної діяльності підприємства в умовах неповної визначеності.

На пострадянському просторі широке розповсюдження отримала точка зору, що в умовах економічної нестабільності планування не має сенсу, хоча аніж вище рівень невизначеності, яка породжується нестабільністю, тим вагоміше роль планування. Але за цих умов сама система планування повинна бути іншою, а саме, необхідно обґрунтовувати низку варіантів господарювання, що адекватні відповідним прогнозним сценаріям розвитку підприємства. Такий підхід потребує спільного планування на засадах маркетингу матеріальних потоків і виробничих потужностей з визначенням фінансових результатів сформованого виробничого плану. У цьому комплексі є певне співвідношення між плануванням маркетингу, бізнес-плануванням і корпоративним плануванням. У зв’язку цим закордонні автори, як правило, виділяють цикли планування і розглядають їх окремі аспекти: удосконалення підходів до планування (Акофф Р., Ансофф І, Доль П., Портер М.), маркетинг (Бейкер М., Дей Д., Котлер Ф.), фінансовий менеджмент і управлінський облік (Бернстайн Л., Гапенскі Л., Ван дер Віл Р., Джой Г. Сігел, Друрі К.), управління персоналом (Альберт М., Мескон М.Х., Хедоурі Ф., Уотнрмен Р.). В наукових працях вчених країн СНД (Амоші О.І., Булєєва І.П., Воскресенського Б.В., Іванова М.І., Воронкової А.Е., Кваші Я.Б., Решетілової Т.Б., Саломатина М.А., Чумаченка М.Г. і інших) увага приділяється переважно проблемам бізнес-планування і використанню інструментарію маркетингу. Внесок цих вчених дозволив вирішити ряд важливих задач щодо вдосконалення діяльності промислових підприємств України в ринкових умовах господарювання. Але новизна наукової проблеми обумовила нерозв’язаність низки питань, до яких, в тому числі, відноситься методологічний підхід до спільного планування матеріальних, трудових і інвестиційних ресурсів на етапі формування виробничої програми відповідно до вимог ринку.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертація виконана відповідно до тематичних планів науково-дослідних робіт Донецької державної академії управління з теми “Система економічного оперативного аналізу для підвищення ефективності управління виробництвом” (2001 р., номер держреєстрації 0101U002854). Автором проаналізовано стан використання ресурсів при формуванні виробничої програми на підприємствах гірничого машинобудування в сучасних умовах господарювання. При виконанні господарсько-договірної теми “Дослідження і розробка концепції та науково-методичних рекомендацій по формуванню інтегрованої корпоративної системи управління вартістю та формуванню оптимальної виробничої програми підприємства” (2003 р., шифр №Н 2003.1.3.062 по договору №2/01 Б від 01.01.2003р.) з Новокраматорським машинобудівним заводом автором розроблено організаційно-методичний механізм формування виробничої програми підприємства з урахуванням ефективного використання ресурсів.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розвиток теоретичних основ, розробка методичних положень і практичних рекомендацій щодо формування ресурсного забезпечення виробничої програми підприємств гірничого машинобудування в умовах неповної визначеності.

Досягнення поставленої мети обумовило необхідність вирішення наступних задач:

проведення порівняльного аналізу сучасних систем планування виробничого процесу щодо випуску технічно складних виробів;

оцінки можливості використання сучасних базових “стандартів управління” в процесі формування виробничої програми підприємств гірничого машинобудування;

здійснення оцінки ресурсного потенціалу підприємств гірничого машинобудування України в умовах становлення ринкових відносин;

обґрунтування необхідності використання нейромережевих технологій при побудуванні системи прогнозних оцінок забезпечення виробничої програми ресурсами;

удосконалення організаційно-методичного підходу до планування ресурсів підприємства при формуванні його виробничої програми в умовах неповної визначеності;

реалізації запропонованого організаційного підходу у вигляді програмного забезпечення на ПЕОМ;

впровадження рекомендації щодо планування ресурсів підприємства на етапі формування виробничої програми.

Об'єктом дослідження є процес формування виробничої програми підприємства.

Предмет дослідження – методи планування ресурсного забезпечення виробничої програми.

Методи дослідження. В процесі виконання дисертаційної роботи були використані: методи системно-структурного аналізу (при дослідженні особливостей планування виробничого процесу на основі маркетингової стратегії); процесний та ситуаційний підхід (при обґрунтуванні необхідності оптимального розподілу ресурсів в процесі формування виробничої програми); методи експертних оцінок (при виборі інструментів моделювання процесу формування виробничої програми); методи штучного інтелекту – нейромережеві технології (при побудуванні прогнозних оцінок ресурсного забезпечення виробничої програми при заданому “портфелі замовлень”); методи оптимізації (при оптимізації ресурсів підприємства в залежності від узгодження операційних і фінансових можливостей підприємства). Обробка економічної інформації, побудова таблиць, діаграм, графіків, реалізація економіко-математичної моделі здійснювались за допомогою ПЕОМ з використанням сучасних інформаційних технологій: апарату математичних і статистичних функцій Microsoft Excel 2000, графічного редактору ABC FlowCharter v.3.0 (c) MicroGrafx, мови об’єктно-орієнтованого програмування Borland C++.

Наукові положення, що захищаються в дисертації: використання комплексного організаційно-методичного підходу щодо оцінки ресурсного забезпечення виробничої програми підприємств гірничого машинобудування на етапі формування “портфелю замовлень”.

Наукова новизна одержаних результатів. Основний науковий результат полягає в розробці організаційно-методичного підходу щодо формування виробничої програми підприємства на основі оптимального розподілу ресурсів підприємства в умовах неповної визначеності.

Наукова новизна результатів проведеного дослідження, що виносяться на захист полягає в наступному:

уперше:

визначено особливості, цілі і завдання базових “стандартів управління” при плануванні розподілу ресурсів на етапі формування виробничої програми підприємств гірничого машинобудування;

розроблено й обгрунтовано етапність планування завантаження виробничих потужностей на стадії формування виробничої програми без використання карт технологічного маршруту виготовлення виробів на основі використання нейромережевих технологій;

створено прототип ресурсної бази знань як комплексу складових виробничого процесу підприємств і правил їх вибору для різних виробничих програм підприємств гірничого машинобудування на основі використання нейромережевих технологій;

удосконалено:

методичний підхід до організації планування завантаження виробничих потужностей в умовах обмежених ресурсів, що враховує логічну послідовність виготовлення технічно складних виробів на замовлення;

засоби розподілу обмежених ресурсів для виготовлення продукції із застосуванням методів оптимізації у нейромережевих технологіях;

одержали подальший розвиток сучасні базові “стандарти управління” промисловими підприємствами, що базуються на об’ємно-календарному плануванні, адаптовані до сучасних особливостей господарювання підприємств гірничого машинобудування.

Практичне значення дисертаційного дослідження. Розроблені в дисертації підходи та отримані результати складають методичну основу формування виробничої програми з урахуванням оптимального узгодження фінансових і операційних ресурсів підприємства на основі використання нейромережевих технологій. До результатів, що мають найбільше практичне значення відносяться: схема процесу організації управління виробництвом; алгоритм формування виробничої програми на основі оптимального розподілу фінансових і операційних ресурсів підприємства; організаційно-методичний підхід щодо оптимального узгодження ресурсів підприємства при формуванні його виробничої програми; програмний продукт, за допомогою якого з’явилася можливість планувати ресурси підприємства на початковому етапі формування виробничої програми.

Науково-методичні розробки автора впроваджені на промислових підприємствах Донецької області: ЗАТ “Новокраматорський машинобудівний завод” (довідка про впровадження від 12.04.2003 р.), ВАТ “Донецький завод гірничого машинобудування” (акт впровадження від 19.05.2003 р.). Результати дисертаційного дослідження використовуються в навчальному процесі Донецького державного університету управління при викладанні дисципліни “Операційний менеджмент”.

Особистий внесок здобувача полягає у формулюванні мети і наукового завдання роботи, наукових висновків і рекомендацій, у розробці методичної основи щодо формування виробничої програми з урахуванням оптимального узгодження фінансових і операційних ресурсів підприємства на основі використання нейромережевих технологій.

Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення і практичні рекомендації були викладені, обговорені і схвалені на наукових семінарах та науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу Донецької державної академії управління (м. Донецьк 2001 – 2003 рр.), а також науково-практичних конференціях, у тому числі: “Нейрокомпьютеры и их применение” (м. Москва, 2000 р.); “Экономика Украины на пороге третьего тысячелетия” (м. Краматорськ, 2000 р.); “Перспективы развития горнорудной, угледобывающей и обогатительной отраслей промышленности”(м. Краматорськ, 2001р.); “Управління в умовах ринкової трансформації економіки України: теорія і практика” (м. Харків, 2002р.); “Крок у майбутнє” (Київ, 2002).

Публікації. Основні результати дисертаційної роботи викладено в 9 наукових роботах (загальний обсяг 4,5 д.а, особисто дисертанту належить 3,8 д.а.), з них 4 статті у наукових фахових виданнях.

Структура й обсяг роботи. Дисертаційна робота складається з вступу, трьох розділів, висновку, викладених на 183 сторінках комп’ютерного тексту. Робота містить 35 таблиць, 25 рисунків, 5 додатків і список використаних джерел з 154 найменувань .

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У розділі 1 “Системний підхід до планування виробничої програми промислового підприємства в умовах неповної визначеності” розглянуто багатоаспектне використання системи внутрішньофірмового планування з метою обмеження дестабілізуючого впливу зовнішнього оточення; питання щодо визначення ролі оптимального розподілу ресурсів при плануванні виробничої програми.

Невід’ємною ознакою товарного виробництва ринкового типу є нестабільність розвитку підприємств у часі, що викликане неповною визначеністю ситуації на ринку та інформації про неї. З метою обмеження впливу невизначеності на діяльність великих промислових виробництв, що відрізняються об’єктивною інерційністю розвитку, в сучасній міжнародній практиці управління здебільшого використовується стратегія внутрішньофірмового генерування та розподілу ресурсів як на покриття поточних витрат, так і на нові проекти. Її реалізація передбачає конкретні способи доведення поставлених задач до безпосередніх виконавців, а саме за допомогою механізму планування на засадах маркетингу матеріальних потоків і виробничих потужностей з визначенням фінансових результатів.

Аналіз підприємств галузі важкого машинобудування провідних країн світу щодо системи внутрішньофірмового планування показав, що її розвиток здійснювався шляхом більш повного охоплення усіх видів діяльності, більш глибокого і детально систематизованого вивчення зовнішнього оточення та способів пристосування до нього і одночасно – вплив на нього за рахунок встановлення взаємної відповідності організаційних структур, систем планування і вимог зовнішнього оточення.

В Україні в останні роки також відбувається зростаюча орієнтація промислових підприємств на багатоаспектне використання системи внутрішньофірмового планування з метою обмежити дестабілізуючий вплив зовнішнього оточення. Це пов’язано з необхідністю конкурувати з товарами західних виробників не тільки на зовнішньому, але й на внутрішньому ринках, тобто конкурувати не тільки з їх технологією виробництва, а й з технологіями та методами управління.

Під системою планування великих промислових підприємств слід розуміти набір планів, що розрізняються за тривалістю планового періоду, функціональною спрямованістю, характером взаємозв’язку з кінцевим результатом діяльності підприємства. Центральною задачею планування і одночасно показником його ефективності є такий розподіл ресурсів, що забезпечує досягнення стратегічних цілей підприємства.

Взаємопов’язування результатів, сформульованих як кінцеві цілі підприємства, з функціональною діяльністю відбувається на стадії розподілу ресурсів в межах процедури “планування – розробка бюджету”. Зміст цієї діяльності полягає, з одного боку, в формуванні та ранжируванні портфелю замовлень і розподілу ресурсів між ними; з іншого боку _в плануванні прийнятих до виконання замовлень з наявного портфелю і розподілі ресурсів між функціональними підрозділами, що зайняті у їх виконанні. Таким чином, на стадії прийняття портфелю замовлень і розподілу ресурсів між ними забезпечується наскрізне горизонтальне планування виробничої програми підприємства, що дозволяє запобігти ізольованості, яка властива функціональному плануванню. Функціональні підрозділи, що приймають участь у реалізації портфелю замовлень у вигляді виробничої програми, планують свою діяльність з урахуванням кооперування з іншими підрозділами. Задачею цих підрозділів є планування ресурсів в часі, оптимальне завантаження устаткування та персоналу. Бюджетний контроль при цьому повинен розглядатися як умова обмеження при досягненні конкретних результатів.

Оцінка ефективності робіт функціональних підрозділів в цьому випадку здійснюється не по досягненню локальних цілей, а по реалізації задач, що сформульовані в портфелі замовлень. Ефективність планування як організаційного процесу у цьому випадку суттєво залежить від ступеню відповідності системи планування і організаційної структури, від вибору найбільш раціональних шляхів і послідовності проходження інформації в структурних підрозділах підприємства.

У розділі 2 “Економіко-організаційний механізм планування ресурсного забезпечення виробничої програми” здійснена оцінка ресурсного потенціалу підприємств гірничого машинобудування України в умовах становлення ринкових відносин, проаналізовано стан використання виробничих потужностей як передумови формування виробничої програми, обґрунтована доцільність застосування нейромережевих технологій при побудові прогнозних оцінок виробничої програми на основі ринкового потенціалу підприємства.

Головним призначенням виробничої програми підприємств гірничого машинобудування в умовах неповної визначеності портфелю замовлень є формування обсягів випуску номенклатурних груп продукції протягом визначеного періоду часу з максимізацією ефективності використання наявних ресурсів у ході усього виробничого процесу.

Для розробки такої програми доцільно докладно проаналізувати різноманітні стадії виробництва, виходячи з виробничої діяльності і розбивки її за часом у попередньому періоді функціонування підприємства. Особлива увага при цьому приділяється ефективності використання виробничих ресурсів, що залучені до технологічного циклу виробництва. З іншого боку, оцінку ресурсного потенціалу підприємства слід проводити водночас з оцінкою ринкового потенціалу підприємств гірничого машинобудування. При цьому необхідно враховувати, що на ринку гірничого машинобудування діють певні чинники формування попиту, що визначають як його підвищення, так і зниження.

Зокрема на внутрішньому ринку відзначається низька купівельна спроможність споживачів гірничорудного і шахтопідйомного устаткування. Наприклад, виробництво у вугільному машинобудуванні в 2002 р. скоротилося в порівнянні з попереднім періодом на 2,7%, що було обумовлено обмеженістю бюджетного фінансування вугільної галузі, а також недостатніми обсягами інвестицій в неї. Так, по Донецькій області у 2002 р. було засвоєно 149,6 млн. грн. інвестицій в основний капітал підприємств даної галузі (5,7% обсягів інвестицій по промисловості області), що в порівняних цінах на 0,7% менше ніж у 2001 р. У 2003 р. інвестиції в основний капітал склали 105,5 млн. грн. або 6,5% їх обсягу по промисловості.

Зовнішні ринки гірничого машинобудування характеризуються достатньо стабільним попитом, в першу чергу ринки країн, що розвивається, і економіка яких зорієнтована на видобуток мінеральної сировини. При цьому рівень конкуренції з боку провідних виробників гірничого машинобудування значний.

Отже, при формуванні виробничої програми, орієнтованої на ринок, підприємства гірничого машинобудування повинні враховувати наступні чинники: обсяги бюджетного фінансування галузі-споживача; обсяги інвестицій у галузь-споживача, рівень конкуренції на зовнішніх ринках.

Оцінка ресурсного потенціалу підприємств гірничого машинобудування України показала, що найбільший ресурсний потенціал підприємств машинобудівного комплексу зосереджений у Донбасі. На підприємствах машинобудування області працює майже кожний шостий робітник промисловості. Вони забезпечують понад 90% виробленого в Україні прокатного устаткування, весь випуск вугільних очисних і прохідницьких комбайнів. Машинобудівний комплекс регіону традиційно орієнтований на потреби, насамперед, вугільної промисловості і чорної металургії.

Виробничі потужності машинобудівних підприємств Донбасу, в першу чергу по технологічному оснащенню, складають 48,9 % усього виробничого потенціалу підприємств України. Біля 45% усієї продукції у вартісному вираженні виробляють два підприємства: ЗАТ “Новокраматорський машинобудівний завод” і ТОВ “Азов”. що зумовило обмеженість подальших досліджень лише підприємствами машинобудівного комплексу Донецької області.

Головну роль, як показав аналіз діяльності Новокраматорського машинобудівного заводу, при аналізі завантаження виробничого устаткування машинобудівних підприємств відіграє аналіз механообробного виробництва.

Розрахунок показника завантаження виробничого устаткування повинен проводитися на основі інформації про наявне виробниче устаткування і виробничий персонал, ефективний максимальний-можливий фонд часу роботи устаткування при заданому режимі змінності підприємства.

Таким чином, показник потенційної виробничої потужності підприємства в сучасних умовах господарювання пропонується розраховувати за формулою:

(1)

де j – група устаткування; Тj _бюджет робочого часу 1 верстатника для кожної групи устаткування, ст.н.год.; kj _кількість верстатників, що обслуговують кожну групу устаткування; n _кількість груп виробничого устаткування на підприємстві; lj _показник, що враховує багатоверстатність обслуговування.

На підставі розрахунків потенційної потужності кожної групи устаткування і сумарного завантаження по всіх номенклатурних групах продукції можна розрахувати коефіцієнт завантаження виробничих потужностей (Кз.=Nф/Np, де Nф – виробнича потужність, обумовлена попитом у звітному періоді) для кожного коду устаткування. Приклад розрахунків наведено в табл. 1.

Таблиця 1

Потенційна виробнича потужність підприємства

по кодах устаткування в 2002 р.

Код устаткування | Кількість одиниць устаткування, шт. | Кількість працюючих, осіб | Потенційна потужність, верст.н.год. | Коефіцієнт
завантаження

1 | 4 | 5 | 1760,4 | 0,22

3 | 2 | 5 | 7973 | 0,57

4 | 1 | 2 | 8464 | 0,74

93 | 3 | 1 | 8499,4 | 0,39

94 | 3 | 2 | 3354,4 | 0,62

96 | 1 | 0 | 1594 | 0,13

Наведені дані є основою для подальшого дослідження показників ефективності завантаження кожної групи устаткування: продуктивності і фондовіддачі.

Аналіз техніко-економічних показників діяльності ЗАО “НКМЗ” показав, що збільшення фондовіддачі в 2002 році в порівнянні з 2001 на 0,777 грн. відбулося за рахунок: росту питомої ваги машин і устаткування у вартості промислово-виробничих основних фондів (+ ,087 грн.), росту питомої ваги чинного устаткування у вартості промислово-виробничих основних фондів (+ ,170 грн.) за рахунок збільшення кількості робочих днів (+ ,014 грн.), а також збільшення коефіцієнта змінності (0,507 грн.).

Зниження фондовіддачі на 0,736 грн. було викликано: неповним використанням наявного устаткування (_ ,141 грн.), збільшення середньої вартості одиниці устаткування (_ ,417), внутрішньозмінними простоями устаткування (_ ,055), а також зниженням продуктивності діючого устаткування (_ ,122).

У цілому ріст фондовіддачі склав 0,041 грн, що є дуже низьким і свідчить про неефективність використання виробничого устаткування підприємством.

Збільшення коефіцієнта завантаження виробничого устаткування сприятиме збільшенню фактичної кількості відпрацьованих станкогодин і зробить позитивний вплив на фондовіддачу і показник співвідношення розміру активів підприємства й обсягів продажів.

Для визначення залежності фондовіддачі від коефіцієнта завантаження виробничого устаткування пропонується використовувати наступну формулу:

, (2)

де _середньорічна вартість промислово-виробничого устаткування, грн;
Q – обсяг виробництва, т.

За рахунок оптимізації завантаження виробничих потужностей підприємств гірничого машинобудування на основі раціонального розподілу номенклатурних груп продукції, що випускається, можливе збільшення показника продуктивності устаткування, обсягів вироблених номенклатурних груп продукції у відповідності з ринковим попитом.

Одним з головних при цьому є питання вибору критерію оптимальності, який повинен достатньо повно відображати ефективність роботи підприємства, мати кількісне значення в розрахунку на одиницю кожного виду номенклатури, що випускається, і мати лінійну залежність від динаміки обсягу виробництва.

У якості критерію оптимальності пропонується використовувати коефіцієнт завантаження виробничого устаткування по кожній конкретній групі устаткування. Під оптимальним коефіцієнтом завантаження виробничих потужностей підприємства слід розуміти показник, при якому відношення фактичного відпрацьовування в верстатотогодинах до ресурсу по кожній конкретній групі устаткування буде наближатися до одиниці.

Оптимізація коефіцієнту використання виробничих потужностей позитивно позначиться на одному із найважливіших техніко-економічних показників діяльності підприємства, що впливає на основні показники виробничо-господарської і фінансової діяльності підприємства _ питомої трудоємності. Зниження питомої трудоємності сприятиме збільшенню продуктивності і, в свою чергу, _зниженню собівартості і, в остаточному підсумку, _збільшенню прибутку.

Результати проведених досліджень дозволили зробити висновок, що частина обладнання перевантажена, частина недовантажена, що викликало потребу розробки моделі, яка б дозволила визначити обсяги виробничої програми з урахуванням оптимального завантаження кожної групи обладнання.

Запропонована модель має наступний вигляд:

, де (3)

при цьому:

,

де i – номенклатурна група продукції; k – поточний період часу; - чисельність верстатників, люд.; - інвестиції, грн., - питома трудомісткість. Враховуючи, що задача оптимального забезпечення виробничої програми ресурсами обумовлена наступними ознаками: не відомі принципи вирішення задач, однак накопичене достатнє число прикладів (тобто накопичена велика інформаційна база про діяльності за попередні періоди); проблема характеризується великими обсягами вхідної інформації; дані неповні або надлишкові, частково суперечливі, то для реалізації даної моделі найбільш прийнятним способом реалізації є застосування причинних моделей прогнозування, які будуються на основі нейромережевих технологій.

При моделюванні на основі класичних методів можна частково або цілком асоціювати окремі частини моделі з конкретними явищами, що дає можливість змінювати окремі елементи моделі при необхідності, у випадку нейромережі –необхідно заново навчати всю мережу. Однак цей недолік компенсується здатністю нейромережі до самоадаптації, коли вона вже в процесі безпосереднього вирішення задачі навчається, одержуючи нові знання про об’єкт, виходячи із вихідних даних, що містить інформаційна база даних на основі бази знань та сформованих правил.

Таким чином, проведені дослідження зумовлюють потребу розробки методичного забезпечення щодо формування виробничої програми з урахуванням її оптимального ресурсозабезпечення.

У розділі 3 “Удосконалення системи ресурсного забезпечення виробничої програми підприємств гірничого машинобудування” розроблено методичні положення щодо визначення обсягів виробничої програми при оптимальному використанні наявних операційних та фінансових ресурсів підприємств гірничого машинобудування, організаційно-методичний підхід до процесу формування виробничої програми з урахуванням ресурсного забезпечення, що дозволило оцінити ефективність впровадження розробок щодо узгодження ресурсного забезпечення і обсягів виробничої програми підприємств гірничого машинобудування.

В умовах глобальної конкуренції, коли виникає глобальний попит на продукцію, керівники підприємств повинні мати миттєвий доступ до інформації щодо потреб споживачів, підприємств, які можуть задовольнити ці потреби, тобто конкурентів, а також про наявні виробничі потужності та рівень їх використання.

На підставі проведених досліджень можна зробити висновок, що для підприємств гірничого машинобудування, виробничі потужності яких орієнтовані на випуск технічно складних виробів, які потребують виконання великого обсягу науково-дослідних і проектно-конструкторських робіт, а також на виготовлення яких витрачається досить тривалий час, використання базових “стандартів управління” є дуже складним і навіть не можливим без доопрацювання з урахуванням галузевих особливостей.

Розроблені методичні положення щодо оптимізації ресурсного забезпечення підприємств гірничого машинобудування базуються на побудові моделі ресурсного забезпечення виробничого процесу за допомогою спроектованого нейроконструктора, схема якого наведена на рис. 1.

Рис.1. Модель нейроконструктора

Застосування нейромережевих технологій дозволило побудувати прогнозні оцінки щодо завантаження виробничих потужностей на стадії формування виробничої програми без використання карт технологічного маршруту виготовлення виробів. У цьому випадку формування прогнозу здійснювалося на основі даних за попередні роки. Це зумовило формування інформаційної бази даних дуже великих обсягів з метою накопичення експериментальних даних, за допомогою яких була розроблена модель виробничого процесу.

Для формування економіко-математичної моделі виробничого процесу, яка дозволить прогнозувати кількість ресурсів для заданої виробничої програми виникла потреба створення прототипу ресурсної бази знань як комплексу складових виробничого процесу підприємств і правил їх вибору для різних виробничих програм підприємств гірничого машинобудування на основі використання нейромережевих технологій.

Запропоновані методичні положення щодо визначення обсягів виробничої програми при оптимальному використанні наявних операційних та фінансових ресурсів підприємств гірничого машинобудування знайшли своє відображення в організаційно-методичному підході до процесу формування виробничої програми (рис. 2), який був реалізований на ПЕОМ у вигляді програмного забезпечення та впроваджений у практику діяльності виробництва гірничорудного та ковальсько-пресового обладнання Новокраматорського машинобудівного заводу. Порівняльні результати процесу формування виробничої програми на підприємстві наведені у табл. 2.

Таблиця 2

Порівняльні результати процесу формування виробничої програми, т

Номенклатурна група | Обсяг | Платоспроможний попит

традиційний спосіб | запропонов. спосіб | нижня межа | верхня межа

Сталеливарне обладнання | 273,2 | 220,6 | 218,2 | 225,4

Прокатне обладнання | 2326,7 | 1929,2 | 1924,7 | 1932,7

Дробильно-размельне обладнання | 2900 | 2109,6 | 2098,4 | 2116,7

Ковальсько-пресове обладнання | 74,6 | 100 | 69,6 | 107,8

Запчастини до дробильно-размельного
обладнання | 1252,9 | 1376,4 | 1369,9 | 1398,2

Запчастини гірничо-шахтного обладнання | 117,2 | 212,6 | 208,2 | 227,4

Нестандартне обладнання | 715,1 | 2320,7 | 2223,7 | 2336,8

Шахто-підйомні машини | 336,5 | 969,2 | 954,3 | 1129,6

Конвеєри | 790,4 | 2111,1 | 2094,5 | 2115,7

Кранове обладнання | 285,7 | 297,6 | 283,2 | 298,7

Запчастини до ковальсько-пресового
обладнання | 1227,9 | 200 | 197,3 | 219,2

Запчастини до екскаваторів | 418,5 | 300 | 289,1 | 300

Станок буровий | 0 | 1629 | 1599,2 | 1634,7

Димосмоки | 516,1 | 401,6 | 389,2 | 404,7

Разом | 11234,8

Впровадження запропонованих науково-методичних положень при формуванні виробничої програми за рахунок оптимізації існуючого ресурсного забезпечення дозволило знизити середню питому трудомісткість продукції що виробляється на підприємстві, на 8,13%, собівартість 1 тони виробів на 6,46 % та отримати резерв прибутку підприємства у розмірі 897 тис. грн.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі узагальнені теоретичні і методичні положення, розроблені практичні рекомендації щодо формування оптимальної виробничої програми підприємств галузі важкого машинобудування в умовах неповної визначеності попиту з урахуванням обмеженості ресурсів. Основні висновки, наукові і практичні результати полягають у наступному:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях:

1. Кудлатова Н.Ю., Отришко И.П. Особенности функций маркетинговых служб промышленных предприятий при формировании портфеля заказов // Экономика промышленности. Экономика Украины на пороге третьего тысячелетия – Донецк: ИЭП НАН Украины, АО “НКМЗ”. – 2000. – С. 93 – 98.

Особистий внесок автора: розробка ідеї використання концепції маркетингового планування при формуванні виробничої програми.

2. Рекова Н.Ю., Батченко Л.В. Производственная мощность предприятия, как основа формирования его производственной программы // Науковий журнал “Менеджер”. – Донецьк, ДонДАУ, 2002, вип. 4(20). – С. 93-98.

Особистий внесок автора: визначенно, що при формуванні виробничої програми найбільша увага повинна приділятися виробничим потужностям, як найбільшвагомішому ресурсу підприємства.

3. Рекова Н.Ю., Батченко Л.В. Формирование производственной программы с учетом эффективности использования производственного оборудования // Збірник наукових праць ДонДАУ. Вип. 21. Ч.2. – Донецьк , 2003. – С. 64 – 71.

Особистий внесок автора: розроблено підходи до визначення виробничої потужності на етапі формування виробничої програми.

4. Рекова Н.Ю. Современные концепции управления производством промышленных предприятий // Збірник наукових праць ДонДАУ. Вип.. 23. Ч.4 – Донецьк, 2003. – С. 300 – 307.

Опубліковані в інших виданнях:

5. Рекова Н.Ю. Проблемы развития и становления машиностроительного комплекса региона // Материалы докл. всеукр. науч.-практ. конф. – Т2: Сб. науч. тр. / НАН Украины. Ин-т экономики пром-сти. – Донецьк, 2002. – С. 219 – 225.

6. Рекова Н.Ю., Ковалевский С.В. Применение сетей с однородной структурой для усовершенствования процесса управления производственной деятельностью предприятия на основе маркетинга // Материалы Всероссийской конференции “Нейрокомпьютеры и их применение”. – Москва, 2000. – С. 113 – 116.

Особистий внесок автора: обгрунтування необхідності використання нейромережевих технологій при побудові системи прогнозних оцінок ресурсного забезпечення виробничого процесу.

7. Рекова Н.Ю. Методика оптимизации загрузки производственных мощностей машиностроительных предприятий // Матеріали регіональної науково-практичної конференції “Управління в умовах ринкової трансформації економіки України (теорія і практика)”. – Харків: ХІБМ, 2002. – С.90 – 95.

8. Рекова Н.Ю. Методические положения по планированию загрузки оборудования машиностроительных предприятий // Тези доповідей ІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених “Крок у майбутнє”. – Київ, 2002 – С. 271 – 272.

9. Батченко Л.В., Рекова Н.Ю., Реков Ю.В. Анализ эффективности использования производственного оборудования машиностроительных предприятий // Збірник наукових праць ДонДАУ. Вип. 13, Ч. 3. – Донецьк, 2002. – С. 352 – 367

Особистий внесок автора: здійснена оцінка ефективності використання виробничих потужностей підприємствами гірничого машинобудування, як одного з основних ресурсів виробничої програми.

АНОТАЦІЯ

Рекова Н.Ю. Ресурсне забезпечення виробничої програми (на прикладі підприємств гірничого машинобудування) – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 – Економіка, організація і управління підприємствами. Національний гірничий університет Міністерства освіти і науки України, Дніпропетровськ, 2004.

Дисертація присвячена актуальним питанням реалізації принципів маркетингового планування на основі системно-структурного аналізу виробничого процесу, з метою формування оптимального ресурсного забезпечення виробничої програми підприємства в умовах неповної визначеності.

На основі теоретичних розробок визначено особливості, цілі і завдання базових “стандартів управління” при плануванні розподілу ресурсів на етапі формування виробничої програми підприємств гірничого машинобудування.

Оцінка можливості використання сучасних базових “стандартів управління” при плануванні ресурсів підприємства в умовах неповної визначеності портфелю замовлень на етапі формування виробничої програми, дозволила зробити висновок про неможливість їх використання і зумовила розробку моделі її оптимального ресурсного забезпечення. Обгрунтована необхідність використання нейромережевих технологій як інструментарію побудови системи прогнозних оцінок забезпечення виробничої програми ресурсами.

Порівняльний аналіз сучасних систем планування виробничого процесу щодо випуску технічно складних виробів зумовив необхідність розробки методологічного підходу до спільного планування матеріальних, трудових і інвестиційних ресурсів на етапі формування виробничої програми відповідно до вимог ринку.

В роботі розроблено й обгрунтовано етапність планування завантаження виробничих потужностей, як одного з основних ресурсів підприємства. Створено прототип ресурсної бази знань як комплексу складових виробничого процесу і розроблено правила їх вибору для різних варіантів виробничих програм. Запропоновано методологічний підхід щодо оптимального узгодження ресурсів підприємства при формуванні його виробничої програми та програмний продукт, за допомогою якого з’явилася можливість планувати ресурси підприємства на початковому етапі формування виробничої програми. Показано, як застосування даного організаційно-методичного підходу вплине на основні показники виробничо-господарської діяльності підприємства.

Ключові слова: ресурси, ресурсне забезпечення, маркетингове планування, неповна визначеність, виробнича програма, виробничий процес, портфель замовлень, гірниче машинобудування, база знань, “стандарти управління”, нейромережеві технології.

АННОТАЦИЯ

Рекова Н.Ю. Ресурсное обеспечение производственной программы (на примере предприятий горного машиностроения) – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.01 – Экономика, организация и управление предприятиями. Национальный горный университет Министерства образования и науки Украины, Днепропетровск, 2004.

Диссертация посвящена актуальным вопросом реализации принципов маркетингового планирования на основе системно-структурного анализа производственного процесса, с целью формирования оптимального ресурсного обеспечения производственной программы предприятия в условиях неполной определенности. Неполная определенность портфеля заказов на этапе формирования производственной программы делает не возможным использование базовых “стандартов управления” и обуславливает разработку модели ее оптимального ресурсного обеспечения на основе нейросетевых технологий.

В работе обоснована этапность планирования загрузка производственных мощностей, как одного из основных ресурсов предприятия. Создан прототип ресурсной базы знаний как комплекса составных производственного процесса и разработан правила их выбора для разных вариантов производственных программ. Предложен методологический подход определения оптимального сочетания ресурсов предприятия при формировании его производственной программы и программный продукт, с помощью которого появилась возможность планировать ресурсы предприятия на начальном этапе формирования производственной программы. Показано, как применения данного организационно-методического подхода повлияло на основные показатели производственно-хозяйственной деятельности предприятия.

Ключевые слова: ресурсы, ресурсное обеспечение, маркетинговое планирование, неполная определенность, производственная программа, производственный процесс, портфель заказов, горное машиностроение, база знаний, “стандарты управления”, нейросетевые технологии.

ANNOTATION

Rekova N.Yu. Resource Provision of a Production Program (on the example of mining engineering industry enterprises) – Manuscript.

Dissertation in fulfillment of requirements to the scientific degree of candidate of economic sciences on the specialty 08.06.01 – Economy, organization and management of enterprises. National Mining University of the Ministry of Education and Science of Ukraine, Dnipropetrovsk, 2004.

Dissertation covers some actual issues on realization of marketing planning principles on the basis of system-structural analysis of a production process, with the aim to form an optimal resource provision of a production program at an enterprise in the conditions of partial certainty. Partial certainty of orders’ portfolio at the stage of formation of production program makes it impossible to use basic “management standards” and called forth the development of a model of its optimal resource provision on the basis of neuro-networks technologies.

The division into stages of planning of employment of production capacities, as one of an enterprise’s resources, is developed and reasoned in the dissertation. The prototype of knowledge resource base as a complex of ingredients of production process is created and rules of their selection for various versions of production programs are developed. Methodological approach on the optimal coordination of enterprise’s resources during the formation of its production program are proposed, as well as a software product, using which provided a possibility to plan the resources of an enterprise at the initial stage of production program’s formation. It is demonstrated, how the employment of this organization-methodical approach would influence the basic indicators of the production-economic activity of an enterprise.

Key words: resources, resource provision, marketing planning, partial certainty, production program, production process, portfolio of orders, mining engineering industry, knowledge base, “management standards”, neuro-networks technologies.