Про це можна робити висновки на основі таких опосередкованих показників, як підвищення життєвої продуктивності та покращення внутрішнього самопочуття. Інтерв’ювання клієнтів на предмет появи подібних змін ми провели через півроку після консультування. Відновити контакт вдалося тільки з 142 клієнтами. З них 71 однозначно відзначили підвищення життєтворчої продуктивності, інші суттєвих змін не помітили. Все це свідчить про перспективність подальших методичних пошуків в окресленому напрямку.
В останньому параграфі описано наш варіант групового психологічного тренінгу життєвої антиципації. Технологічні схеми розробленого нами тренінгового процесу випливали з нашої психосемантичної моделі життєвої антиципації особистості. В процедурному плані кількість та особливості проведення вправ варіювали в досить широких межах (залежно від бюджету часу, специфіки конкретної групи, умов проведення тренінгу), що ж стосується медологічної схеми, то вона лишалась сталою. Розроблена пробна тренінгова програма була розрахована на 20–30 годин роботи. Принципи комплектування груп базувалися на добровільній участі та попередньому інформуванні учасників тренінгу про основні цілі й методи групової роботи. Чисельність
учасників у групах коливалася від 6 до 14 осіб. Групи формувалися як гомогенними, так і гетерогенними за віковим складом. В останньому
випадку виникала можливість створення свого роду “очної ставки” різних вікових стадій життєвого циклу людини, міжвікового обміну життєвим досвідом.
Повний курс занять за вказаною програмою пройшли 24 групи, загальна кількість учасників в яких становила 231 осіб, у тому числі 110 жінок і 121 чоловіки. Вік учасників коливався в межах від 18 до 37 років. Окрім того тренігові вправи як окремо, так і комбінаціях по кілька разів проходили апробацію на різних навчальних групах студентів і поза межами основного тренінгового процесу. Ефекти тренінгу оцінювалися
такими способами: спостереження за учасниками тренінгу; аналіз їхніх самозвітів; колективне підведення підсумків; інтерв’ювання через місяць після закінчення занять. Більш детально результати тренінгової роботи узагальнено в таблиці 4.
Таблиця 4.
Динаміка результатів тренінгу життєвої антиципації
Виявлений тип не конструктивності життєвої антиципації | На початку тренінгової роботи | Зразу після закін- чення тренінгової роботи | Через місяць після
тренінгу *
Гіпероотимізм з мало диференційованою
моделлю майбутнього |
14 |
4 |
7
Гіпероотимізм з добре диференційованою модел лю майбутнього |
7 |
3 |
4
Песимізм та гіперпесимізм з мало диференційованою
моделлю майбутнього |
31 |
19 |
18
Песимізм та гіперпесимізм з добре диференційованою
моделлю майбутнього |
34 |
12 |
14
Оптимістичний та інші профілі з мало
диференційованою моделлю майбутнього |
63 |
13 |
15
Всього 149 | Всього 51 | Всього 58
Дієвість тренінгової роботи 66 % | Дієвість тренінгової роботи 54 %
Учасники серед яких не було виявлено неконструктивних типів життєвої антиципації |
82
Всього 231
Апробація програми групового тренінгу життєвої антиципації дає підстави твердити, що за її допомогою можна здійснювати корекційно-розвивальний вплив на життєву антиципацію особистості.
У результаті проведеного дослідження ми дійшли таких висновків:
1)
Вивчення такого психічного утворення, як суб’єктивна модель власного майбутнього особистості доцільно розпочинати з експлікації суб’єктивних імовірностей варіантів біографічного майбуття у контексті одного з назагальніших та найтиповіших конструктів - конструкту “щасливе – нещасливе майбутнє”. Така процедура дає змогу з’ясувати “ймовірнісний профіль” бачення свого майбутнього даною людиною (оптимістичного, песимістичного, серединного, амбівалентного та рівноймовірного, серед яких ми в свою чергу розрізняли гіпер- та гіповаріації). З’ясування семантичного розгорання (деталізації) кожної з градацій конструкту “щасливе–нещасливе майбутнє” дає змогу визначити, по – перше, когнітивну диференційованість суб’єктивної моделі власного майбутнього у даної особистості, міру когнітивної складності, а також основний зміст системи її антиципаційних конструктів; по–друге, - своєрідність і тип розуміння людиною варіантів щасливого, звичайного та нещасливого майбуття. Конструкт “щасливе–нещасливе майбутнє” є вузловою ланкою для цілого грона антиципаційних схем, за допомогою яких кожна людина прогнозує та проектує свій життєвий шлях. Ступінь і характер оснащеності цього конструкту антиципаційними схемами індивідуально варіабельні. Можна розрізняти людей із слабко і добре оснащеним даним конструктом.
2)
Конструктивний тип життєвого антиципування характеризується оптимістичним імовірнісним профілем майбутнього, високою когнітивною диференційованістю суб’єктивних моделей майбутнього та високою когнітивною складністю системи антиципаційних конструктів, а також добре оснащеною системою антиципаційних схем. Серед деструктивних типів життєвого антиципування найчастіше трапляються такі: песимістична, або гіпероптимістична орієнтація імовірнісного профілю майбутнього, когнітивно малодиференційований образ власного майбуття, примітивно проста система антиципаційних конструктів, а також слабка їх оснащеність антиципаційними схемами. Психологічну корекцію і розвиток життєвого антиципування можна здійснювати шляхом психологічного консультування та групового психологічного тренінгу побудованих на базі психосемантичного підходу, концентруючи зусилля на збагаченні та переструктуруванні образу власного майбуття суб’єкта, індивідуальної системи значень життєвої антиципації та антиципаційних схем, які лежать
в її основі. При цьому за ядерний конструкт, навколо якого будується корекційно-розвивальна робота, доцільно вибирати конструкт “щасливе – нещасливе майбутнє”.
3) Перспективи подальших досліджень бачаться нами у вивченні
вікової динаміки ймовірнісного профілю майбутнього, взаємозв’язки особливостей імовірнісного профілю з різними параметрами особистості.
Те саме стосується й індивідуального категоріального апарату життєвого антиципування та арсеналу антиципаційних схем суб’єкта. Подальшого розвитку заслуговує і запропонована технологія психологічного консультування і програма психологічного тренінгу життєвої антиципації.
Основні матеріали дисертаційного дослідження викладено у роботах:
1.
Рихальська О.Г. Математическая модель жизненной перспективы человека: тези доповідей міжнародної наукової конференції “Математичне моделювання в психологічних і педагогічних дослідженнях та навчанні” Дніпропетровськ: ДДУ, 1996. – С. 76 – 78.
2.
Батраченко I. Г. , Рихальська О.Г Способі измерения субктивніх вероятностей педагога: тези доповідей міжнародної наукової конференції “Математичне моделювання в психологічних і педагогічних дослідженнях та навчанні” Дніпропетровськ: ДДУ, 1996. С.82 – 84
3.
Рихальська О.Г. Антиципація і життетворчість // Вісник Дніпропетровського Університету. - Педагогіка і психологія. – Випуск 3. – ДДУ, 1998. – С. 135 - 140.
4.
Рихальська О.Г. Психосемантичний підхід та його застосування до дослідження життєтворчої антиципації особистості // Вісник Житомирського педагогічного університету. – Випуск 2., 1998. – С. 31 - 36.
5.
Рихальська О.Г. Психосемантична модель життєтворчої антиципації особистості // Психологія та соціальна робота. – 1999. - № 7. –С. 27 - 32
6.
Рихальська О.Г. Робота особистості з власним майбутнім: проблема конструктивності // Психологія. Збірник наукових праць. - К.: НПУ імені М.П.Драгоманова. - Випуск 3 (6), 1999. – С. 28 – 39
7.
Рихальська О.Г. Шляхи розробки методів дослідження, корекції та розвитку життєтворчої антиципації у контексті психосемантичного підходу// Психологія. Збірник наукових праць. – К.: НПУ імені М.П.Драгоманова. - Випуск. 2 (9), Частина 1, 2000. – С. 10 – 23.
8.
Рихальська О.Г. Групова корекція і розвиток життєвої антиципації особистості // Психологія. Збірник наукових праць. – К.:НПУ імені М.П.Драгоманова. - Випуск. 13, 2001. – С. 49 – 59
9.
Рихальська О.Г. Психологічний аналіз категоріальної бази життєвої антиципації особистості в контексті україномовної культури// Психологія. Збірник наукових праць. – К.: НПУ імені М.П.Драгоманова. - Випуск. 15, 2002. – С. 77 – 84
Рихальська Е.Г. Психологічні особливості життєвої антиципації особистості. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.01 – загальна психологія, історія психології. – Iнститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України, Київ, 2004.
Описуються результати теоретико–емпіричних досліджень життєвої антиципації людини, отримані на основі використання психосемантичного підходу.
Показано, що в залежності від значення суб’єктивних імовірностей різних варіантів майбуття у контексті конструкту “щасливе – нещасливе майбутнє” можна побудувати типологію особистості. Серед деструктивних типів життєвого антиципування найчастіше трапляються такі: песимістична та гіпероптимістична орієнтація імовірного профілю майбутнього, когнітивно мало диференційований образ власного майбуття, примітивно проста система антиципацій них конструктів, а також слабка їх оснащеність антиципацій ними схемами. Розроблено методичні підходи до діагностики, корекції та розвитку життєвої антиципації. Психологічну корекцію і розвиток життєвого антиципування пропонується здійснювати шляхом психологічного консультування та групового психологічного тренінгу побудованих на базі психосемантичного підходу, концентруючи зусилля на збагаченні та переструктуруванні образу біографічного майбуття суб’єкта, індивідуальної системи значень життєвої антиципації та антиципацій них схем, які лежать в її основі. При цьому за ядерний конструкт, навколо якого будується корекційно-розвивальна робота, доцільно вибирати конструкт „щасливе – нещасливе майбутнє”.
Ключові слова: антиципація, антиципаційна схема, життєвий шлях особистості, життєтворчість, особистісний конструкт, суб’єктивна імовірність, імовірнісний профіль майбутнього.
Рыхальская Е.Г. Психологические особенности жизненной антиципации личности. – Рукопись.
Диссертация на соискание учёной степени кандидата психолоических наук по специальности 19.00.01 – общая психология, история психологи. – Институт психологи им. Г.С. Костюка АПН Украины, Киев, 2004.
Исследование посвящено изучению психологических особенностей жизненной антиципации человека. Осуществлён теоретический анализ накопленных предпосылок изучения данного феномена в психологии жизненного пути личности и психологии антиципации. В методологическом плане проанализированы возможности использования психосемантического подхода для разработки методик диагностики, коррекции и развития жизненной антиципации как высшей психической функции. Проведённый теоретический и методологический анализ послужил основой для построения концептуальной модели жизненной антиципации человека. Предложено понятие “вероятностный профиль будущего” в контексте конструкта “счастливое – несчастливое будущее”.
В эмпирической части исследования были выявлены типы вероятностных профилей будущего, частота их встречаемости, когнитивная дифференцированность вероятностного конструкта и конструкта “счастливое – несчастливое будущее”, а также оснащённость последнего антиципирующими схемами. Конструктивный тип жизненной антиципации характеризуется оптимистическим вероятностным профилем будущего, высокой когнитивной дифференцированностью субъективных моделей будущего и высокой когнитивной оснащенностью системой антиципирующих схем. Среди деструктивных типов жизненной антиципации чаще встречаются: пессимистичная и гипероптимистичная ориентация вероятностного профиля будущего, когнитивно слабодифференцированный образ собственного будущего, примитивно упрощенная система антиципационных конструктов, а также слабая их оснащенность антиципирующими схемами. На материале изучения пословиц и афоризмов была выявлена система социально–типичных для нашей культуры антиципирующих схем, связанных с конструктом “счастливое – несчастливое будущее”, а с помощью методики вероятностных решёток - индивидуальные различия в антиципирующих схемах, оснащающих указанный конструкт.
В практической части исследования предлагаются индивидуальные и групповые методики коррекции и развития жизненной антиципации личности и анализируется опыт их апробации. Психологическую коррекцию и развитие жизненной антиципации можно осуществлять методом психологического консультирования и группового психологического тренинга, разработанных на базе психосемантического подхода, концентрируя внимание на обогащении и переструктурировании образа собственного будущего субъекта индивидуальной системой значений жизненной антиципации, и ее антиципационными схемами, лежащими в основе. При этом ключевым конструктом, вокруг которого осуществляется коррекционно-розвивающая работа является конструкт “счастливое – не счастливое будущее”.
Исходя из опыта, обосновывается действенность данных методик и необходимость их дальнейшего развития. Перспективы дальнейших исследований мы видим в изучении возрастной динамики вероятностного профиля будущего, взаимосвязи особенностей вероятностного профиля с различными параметрами личности.
Ключевые слова: антиципация, антиципирующая схема, жизненный путь личности, жизнетворчество, личностный конструкт, субъективная вероятность, вероятностный профиль будущего.
Ryhalskaya H.G. Psychological peculiarities of life anticipation of individual. – Manuscript.
Thesis for a candidate’s degree by speciality 19.00.01 – general psychology, history of psychology. – The G.S. Kostyuk Institute of psychology of the Аcademy of Pedagogical Sciences of Ukraine, Kyiv, 2004.
Described are the results of theoretical and empirical research of a person's life anticipation that are obtained on basis of the psycho-semanticapproach. It is demonstrated that, depending on subjective probabilities of different future options within the context of "happy/unhappy future" construction, it is possible to recognize a person's typology. The method to diagnose, correct, and progress life anticipation are developed.
Key words: anticipation, anticipation scheme, personal life path, life
creation, personal construction, subjective probability, probabilistic profile of futur.